ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2026.10.06 22:32
Не зуздрився,як Сталіна і Арафата пережив,
Не кажучи уже про Леніна та Гітлера.
Хотілося б і Путіна-народовбицю пережить…
До віку Черчілля, знаю, не додризать.
Тим паче з дозою коньяка чи віскі
У ґроні товариськім, звісно.
Та хочеться, аби в життєву

Ольга Садкова
2026.10.06 22:14
Наснився поетові недописаний вірш. Щербатий, той вештався околицями. Ніде його не приймали, бо недовершений. Знесилений притулявся до брудних стін, грівся після безхатьків біля невичахлих вогнищ, котився за вітром невідь-куди. Страждав і мріяв про білосні

хома дідим
2026.10.06 22:03
натуралісте
йди в дива
і видива осоння
де листя облітає із дерев
у сірій зоні
чи у мертвій зоні
яка різниця хто
і чим живе

Мирон Шагало
2026.10.06 18:46
Там, де щезнув гамір міста,
де притишується крок,
осінь бавилася з листям
в лапанки поміж гілок.
Там, де вечорові тіні
вже вдягаються в сатин,
ті барвисті гри осінні
загубили часу плин.

Борис Костиря
2026.10.06 13:59
Пам'яті Віталія Коротича

Самотній патріарх прожив у лісі
У роздумах в наближенні зими.
Він відчував неподоланність висі
І обриси нової Колими.

Колись він був трибун, глашатай, лицар

Володимир Бойко
2026.10.06 12:59
Поки поети клеплють вірші,
В городі розкошують миші.
Усе погризли залюбки –
Картоплю, моркву, буряки.

Вони гризуть усе по праву –
Вони господарі в державі,
В їх розпорядженні город,

Вячеслав Руденко
2026.10.06 12:09
Хвильове — чарівне!
Віртуальне — зайве!
Гвинтове — як совість —
Ніби щира правда!

Хвильові потоки:
Губи, очі, сльози,
У ресентиментах,

Тетяна Левицька
2026.10.06 10:11
Чому нудьгуєш день за днем? —
Перехрести лоба в змозі,
лайном не мастиш стіни ще,
не падаєш серед дороги.
Ще очі бачать спориші,
та відчуваєш запах м'яти.
Чому жаливою в душі
пече жалоба винувата?

Віктор Кучерук
2026.10.06 07:40
Ані туману, ані вітру
Побіля сонної ріки, -
Дух луки множиться в повітрі
На запах прілої луски.
Густіє темінь над водою,
Птахів стихають голоси, -
Трава хизується красою
Голубоватої роси.

М Менянин
2026.10.05 23:52
Пісок, пісок – пустеля –
не простір для життя,
аж раптом з Неба Скеля –
основа майбуття.
Бо Богу що подібне
хай на Землі росте,
тверде йому потрібне
і скеля саме те!

хома дідим
2026.10.05 22:38
поза вічним і тойбічним
позираючи до тем
що відмічено загальним
нехімічним олівцем
подорожі та їдальні
світлий зустрічі момент
і за певний час прощальний
щем а може і не щем

Ігор Шоха
2026.10.05 16:17
Троє тезок, різних іпостасей
в різний час, плюючи на закон,
і тому однакові наразі
в образі із арії паяца, –
як нікому не віддати трон,
на який вилазять самозванці,
типу кайзер, швондєр і Нерон.

Сергій Губерначук
2026.10.05 15:55
І світ спростувався, і зорі недобрі,
де мріявся спів;
і місяць так вірно і рівно за обрій
професор якийсь довів…

Ні! Це не пауз сумне дозвілля.
Так вже призвівся світ,
що поцейбічних істот свавілля

Вячеслав Руденко
2026.10.05 13:50
Випростались вечір і ворожка,
У невідворотне задивились,
Апостилем збляклої волошки
До стебла закляття долучились,

Наче крила райдуги під небом
Уночі, як сходить новий місяць,
Підкорившись скелям хвилі Ґеба*,

Борис Костиря
2026.10.05 12:19
Нехай же відкидають лизоблюди
Мої слова у синіх небесах.
Запроданці, перевертні, іуди,
Які пізнали не натхнення - страх.
Боїться сірість Божого натхнення,
Боїться слова на Голготах днів.
Це слово спалахне, як одкровення,
Стривоживши труху вчорашніх

Юрій Гундарів
2026.10.05 09:36
Спи, мій любий
хлопче буйночубий,
поки мовчить сирена
у небі смиреннім,
набирайся сил
для своїх вітрил!

Зрости одним махом,

Тетяна Левицька
2026.10.05 09:35
Я без щастя — безпорадна,
мов незряча сирота
на краєчку водоспаду,
за перилами моста,
за печальною нудьгою
та безсоннями думок,
де цнотливою любов'ю
огортає душу Бог.

Володимир Мацуцький
2026.10.05 09:23
Слава Богу грім гримить
і не гримлять ракети.
Шаную в громі кожну мить…
Всесвітній громе, де ти!?
Пролийся гасником-дощем
на війни-вогнища планети,
всі людські війни знищи вщент…
Всесвітній громе, де ти!?

Віктор Кучерук
2026.10.05 07:46
За зорями звіряюся вночі,
А вдень завжди за сонцем курс тримаю, -
В моїй душі палає дві свічі -
Любов до мами і любов до краю.
Вони горять, як предків заповіт,
Вони для мене - крила і коріння, -
З любов'ю тою я прямую в світ
Попереду нового поко

Софія Кримовська
2026.10.05 06:21
Колиска ця вигойдує печаль
Щасливих сподівань короткі миті.
Ще ріки чисті, кров'ю не залиті
Ліси й поля. Ще світла синя даль.
Ще у траві є місце для суниць,
Іще довкола тихо, навіть гречно.
Ще бігти полем легко і безпечно,
І падати знічев'я горіл

хома дідим
2026.10.04 23:02
вітрисько вщух
запала тиша
мов стороння дивна
поети люблять тишу
як-от звук
а ще негоду і свободу
в риму
бо приязне

Мирон Шагало
2026.10.04 21:27
Незбагненна таємниця,
ти і правда, й небилиця.
Сум у снах,
сміх в очах —
лиця, лиця, лиця, лиця.

Різнолика таємниця,
тут оса, а там — вже киця.

Володимир Бойко
2026.10.04 21:12
Заблукали в фіордах Норвегії
Футболісти варшавської «Легії».
Переплутали все
На шляху до Тромсе –
Тьмарить розум природа Норвегії.

У колишній Чехословаччині
Було все до кінця передбачено.

Вячеслав Руденко
2026.10.04 18:40
Марно думкою здіймаю
Вогке кволої бджоли.
Незручні та незугарні
З матіоли постоли.

Сік нектару — незборимий
У відрі на дні добра.
Дно на око — невловиме,

Євген Федчук
2026.10.04 15:23
Як піднявся Хмель і крикнув, що пора настала,
Україна тої ж миті уся запалала.
І козаки, і селяни за зброю взялися.
Пани-ляхи з України в страху подалися.
Жовті, Корсунь і Пилявці наснаги додали.
Вже й литвини не стерпіли, зброю в руки взяли.
Покоза

Іван Потьомкін
2026.10.04 13:28
Мокрого , як кажуть, не залякать дощем,
А деревам дощі і радість, і винагорода,
І з-поміж них калині чи не найбільша втіха –
Мов навесні, продовжує цвісти і радувати око…
Сховалось в передчутті негоди птаство невгамовне,
У шпарки позалазили його п

Борис Костиря
2026.10.04 13:03
Танцюючий блазень прийшов потішати
Холодну, жорстоку, неситу юрбу.
Прийшов у дранті і лахмітті, не в шатах.
Усмішка крива вперезала судьбу.

До кого промовить танцюючий блазень?
Він бачить байдужість і ницість в очах.
Навряд чи це хворе суспільство

Ірина Вовк
2026.10.04 10:55
СОН ДОВЖИНОЮ У ВІЧНІСТЬ (замість Післямови) Минуло майже дві тисячі років. Вулкан, який колись за лічені години стер з обличчя землі одне з найбагатших міст імперії, давно заспокоївся і покрився новим шаром зелені. Але під цим товстим, багат

Тетяна Левицька
2026.10.04 10:54
В юрбі знайти його не можу,
У інтернетних чатах теж.
Скажи мені, далекий Боже,
Де віднайти могильний хрест?
Можливо, син спочив у гаю
Чи на заплавині ріки?
Я полечу і позбираю
Його стражденні кісточки.

Віктор Кучерук
2026.10.04 07:14
Ключ журавлиний у небі курличе,
Мов за собою гукає мене
В край, де в озерах життя таємниче
Обігріває світіння ясне.
Там невідомо нічого про осінь
І не буває ніколи зими, -
Звідти весною тепло нам приносить
Птаство, якому радіємо ми.

хома дідим
2026.10.03 22:37
ось побіжний віршик
зліплений експромтом
без використання
інструментів ші
щось подібне пишуть
радше у вівторок
тексти для суботи
вишуканіші

Артур Курдіновський
2026.10.03 20:45
Прожилки в листочках - неначе дієзи,
Що літо палке підняли на пів тону.
По-іншому дихає осінь червона,
Замовкли фокстроти. Звучать полонези.

Високі тополі, тендітні берези
Приміряли зрілості жовту корону.
Прожилки в листочках - неначе дієзи,

Катерина Савельєва
2026.10.03 17:05
Ховаючи свої веснянi роси,
Блукаючи у лабiринтi сну,
Душа губила свої довгi коси
I випадково вiднайшла луну.

Гудуть навколо голосами оси
Та свою ложку меду облизну.
З усiх сторiн летять чутки, доноси

Борис Костиря
2026.10.03 13:57
Коли ж відбудеться отой стрибок,
Що рівновагу зірве і порушить?
Розплутається бісівський клубок,
І розвінчається мораль дворушна.
Замість мистецтва ницість і лубок
Панують, наче пісня дроворуба.

Пишу, пишу життя, немов роман,

Іван Потьомкін
2026.10.03 13:29
Одна хмара – за Йордан,
Друга на Єгипет.
Хай і сусідським деревам
Буде що напитись.
Хай і в них росте трава
Тричі на покоси...
Господь Бог не забува
Хто помочі просить.

С М
2026.10.03 12:50
як у дитини печалі дрібні
усе, що захочеш, я куплю тобі
грай кокетку, та знай мила все ж
між рук мені, легко, не утечеш
навіть коні не відтягнуть мене
шалені коні не відтягнуть мене

я помічав твій біль неясний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Галина Михайлик - [ 2013.06.19 01:49 ]
    Не лицар
    Звабливі Ваші жести і слова
    утратили для мене силу значень.
    ...Самотній кінь без вершника й сідла
    копитом бив об мури непробачень.
    Він довго бив. Він бив і день, і ніч,
    аж стерлася на тій нозі підкова!..
    Чекала я… Мовчання зусебіч...
    Назустріч Ви не мовили ні слова.

    ...Оновлення світів – старі зірки
    прощаються в останній заметілі,
    сніжинками торкаються щоки,
    і... Ви не лицар. І Ваш кінь не білий.

    … (2013)


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (37)


  2. Василь Шляхтич - [ 2013.06.18 23:17 ]
    На каменях не сій
    На камінь кинеш мрій зерно,
    І хоч води би вилив море –
    То знай, не виросте ніщо.
    Про це усіх повчає Творець.

    Улюблений народе мій,
    Повинен завжди про це знати:
    Ти мрій на каменях не сій,
    Бо дітям не буде що жати...
    18.06.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  3. Іван Низовий - [ 2013.06.18 23:10 ]
    Кепський настрій
    І знов збирається на дощ –
    Така погода вередлива
    Посеред літа!
    Вбивча злива
    От-от крізь хмуру хмари товщ
    Прорветься,
    Ринеться в галоп,
    Порве загати, шлюзи, ринви –
    По всій землі невтримно рине
    Незапланований потоп!
    Потопить паростки надій
    На розквіт краю і країни,
    Й нічого, окрім кураїни,
    Не вродить в Марківці моїй,
    Що на Сулі...
    І в цім краю,
    Де я до краю доживаю,
    Також не буде урожаю,
    Щоб душу радував мою.
    Й почне свої права качать
    Кучматий хтось
    Із кущів хмарних,
    І я всіх парних і непарних
    Не зможу вже порятувать;
    І я, задрипаний стратег
    І недорікуватий тактик,
    Не зможу вирядить ковчег
    До араратівських галактик...


    2004


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  4. Іван Низовий - [ 2013.06.18 23:50 ]
    * * *
    Чаєпиття з тобою – насолода,
    Одна з найвищих: навіть захмелів
    Я від очей твоїх і щирих слів...
    Якби ж частіш траплялася нагода
    Для зустрічі – життя б не пожалів!

    Твоя – не змалювати навіть – врода,
    Немов суцвіття з багатьох полів,
    Де я розкошувати би волів,
    Для мене справжнє свято – не пригода...
    На тебе сам Господь мені звелів
    Молитися...


    2003



    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (28)


  5. оля вовк - [ 2013.06.18 22:29 ]
    мамі

    Молюся за тебе,Матусю рідненька.
    Склонившись читаю молитву тихенько
    У церкві де ти колись в Бога просила,
    Щоб я виростала здорова й щаслива.

    Коли я найперші кроки ступала
    Мені колискову ти тихо співала.
    Мене цілувала і знову молила,
    Щоб доля не добра мене обходила.

    О,матінко Божа й Ісусе маленький
    Спасіть,захистіть мою рідную неньку.
    Хай не хворіє,хай горя не знає
    Щасливою усмішкою мене зустрічає.

    Я ще попрошу для своєї матусі,
    Щоб поруч були і рідні і друзі:
    -Ти будеш здорова-я буду щаслива,
    Хай дім наш минає і буря і злива.
    2013р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  6. Іван Низовий - [ 2013.06.18 22:35 ]
    * * *
    І жодної дощинки в хмарі.
    Дощенту спалена трава.
    І навіть лілія в Айдарі
    Від спеки чашечку хова.

    А ми гойдаємось у човні
    В зеленій хащі ситнягів,
    І наші прагнення любовні
    Ще не прорвали берегів.

    Воно, звичайно, надто жарко,
    Аж сліпить променів спіраль,
    А ще до всього ти – школярка,
    А я одружений, на жаль.


    2003


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (20)


  7. Іван Редчиць - [ 2013.06.18 22:20 ]
    * * *
    ***
    Сьогодні знову ти чомусь мовчиш,
    На сто громів розбилася вся тиш,
    І блискавки осяюють ту стежку,
    Де ніжки цілував тобі спориш.

    ***
    Ти ще не пересвідчилась хіба?
    Щодня в серця нам стукає судьба!
    Тож не барись і відчиняй хутчіше,
    Допоки не замучила журба.

    ***
    Мабуть, не віриш ти мені ще й досі,
    А вже цвітуть сніги в моїм волоссі,
    Та серця не заковують льоди, –
    І я лечу на крилах стоголосся!



    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (6)


  8. Надія Рябенко - [ 2013.06.18 21:57 ]
    Незабутня стежина
    Іду по втоптаній стежині,
    Як і багато літ назад.
    Стоїть похилена хатина,
    Покинутий вишневий сад.

    Туман холодний заплітає
    Змарнілим вербам сивину,
    Лукава доля не вертає
    Мою окрилену весну.

    Грайливим сріблом крига сяє,
    Пришерхли річки береги.
    Злилося поле з небокраєм
    Серпанок сипле навкруги.

    Іду по втоптаній стежині,
    Проймає серце щемний біль.
    Стоїть хатина в самотині
    Лиш в вікна стука заметіль.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  9. Надія Рябенко - [ 2013.06.18 21:36 ]
    Признання
    Вся земля навкруги квітувала...
    Ти признався мені у любові.
    Я завітного слова чекала –
    Тихо вечір гуляв у діброві.

    Місяць – свідок єдиний кохання,
    Та яскраві небесні зірниці,
    Що горять усю ніч до світання,
    Та джерельна вода у криниці.

    Стільки ласки було в твоїм слові,
    Чув і клен і сіренька пташина.
    Певне заздрила першій любові
    Білосніжна п’янка черемшина .

    Тихо вітер гуляв по діброві,
    Первоцвітом земля квітувала.
    Ти признався мені у любові
    І від щастя земля заспівала.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  10. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.18 21:38 ]
    Реквієм

    О скільки їх упало у безодню,
    Що глибне вдалині!
    Настане й він – останній день Господній,
    Відведений мені.

    Схолоне, що співало і боролось,
    І грішне, і святе,-
    Смарагд очей моїх і ніжний голос,
    Волосся золоте.

    Поллються дні, насущним хлібом ситі,
    Забувши біль і зло.
    Все буде так, немов на білім світі
    Мене і не було!

    Мінливої, мов діти, в кожнім слові,
    Не відданої злу,
    Тієї, що любила, коли дрова
    Згорають у золу,

    Віолончель і спів пташні весною,
    І дзвони у селі...
    Мене, такої справжньої, живої,
    На лагідній землі!

    До вас усіх я, що не знала міри, -
    Чужі, свої, агов,
    Звертаюся із вимогою віри
    Й проханням про любов.

    За те, що я усім і неодмінно
    Прощаю біль образ,
    За ніжність у душі моїй нестримну
    І гордість напоказ.

    За успіхи стрімкі і за поразки,
    За правду і за гру...
    Послухайте! – Любіть іще, будь ласка,
    За те, що я помру.

    До вас усіх я, що не знала міри, -
    Чужі, свої, агов,
    Звертаюся із вимогою віри
    Й проханням про любов.




    Марина Цвєтаєва:

    Уж сколько их упало в эту бездну,
    Разверстую вдали!
    Настанет день, когда и я исчезну
    С поверхности земли.

    Застынет все, что пело и боролось,
    Сияло и рвалось, -
    И зелень глаз моих, и нежный голос,
    И золото волос.

    И будет жизнь с ее насущным хлебом,
    С забывчивостью дня.
    И будет все - как будто бы под небом
    И не было меня!

    Изменчивой, как дети, в каждой мине,
    И так недолго злой,
    Любившей час, когда дрова в камине
    Становятся золой,

    Виолончель и кавалькады в чаще,
    И колокол в селе...
    Меня, такой живой и настоящей,
    На ласковой земле!

    К вам всем, что мне, ни в чем не знавшей меры
    Чужие и свои,
    Я обращаюсь с требованьем веры
    И с просьбой о любви.

    За то, что мне - прямая неизбежность -
    Прощение обид,
    За всю мою безудержную нежность
    И слишком гордый вид.

    За быстроту стремительных событий,
    За правду, за игру...
    Послушайте! - Еще меня любите
    За то, что я умру.

    К вам всем, что мне, ни в чем не знавшей меры,
    Чужие и свои,
    Я обращаюсь с требованьем веры
    И с просьбой о любви.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (9)


  11. Іван Редчиць - [ 2013.06.18 18:09 ]
    * * *
    ***
    Мої чуття невтомні, мов орда,
    І літ мені минулих не шкода.
    Сяйнула ти, як блискавка у небі, –
    З руки моєї випала вузда.

    ***
    Коли твоя мобілка доспівала,
    Вп’ялося в серце – тиші гостре жало,
    Але не зразу я відчув цей біль,
    Бо серце довго ще тебе гукало.

    ***
    Я ледве дочекавсь твого дзвінка,
    Немов у душу хлинула ріка,
    Коли почув до болю рідний голос,
    А згадка в серці, ніби осока…




    Рейтинги: Народний 6 (5.49) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (10)


  12. Анатолій Криловець - [ 2013.06.18 17:21 ]
    ***
    Летять з ромашки пелюстинки –
    Рука в сум’ятті поспіша.
    Питаю в голої стеблинки:
    “Де в тебе схована душа?”

    Тривожно, боляче, непевно.
    Здається, ніби й не чужі.
    “Допоможи, – благаю ревно, –
    Твою любов наворожи!”

    Ромашка дивиться дитинно,
    Твій давній погляд воскреша.
    Питають пелюстки невинні:
    “Людино, в тебе де душа?!”

    28 грудня 1987 року


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (13) | "http://poezia.org/ua/id/18087/personnels"


  13. Анатолій Криловець - [ 2013.06.18 17:20 ]
    Скульптор
    Він скульптор, але глини не любив,
    Бо розм’якала, зразу на все згодна.
    Твердь каменю в цнотливості холодній
    Оголеністю серця він різьбив.

    Збив пальці в кров, скривавив серце в біль,
    З невдач росла в душі страшна безодня…
    Було в його житті все, що завгодно,
    Та він не відступав у боротьбі,

    Й, розкривши суть приховану свою,
    Воскресла брила в нього під руками.
    Так і моя любов – не утаю, –

    Вже стільки часу стукаю в нестямі…
    Чи серце о байдужість розіб’ю,
    Чи в ніжність оберну холодний камінь?

    15-16 серпня 1981 року



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8) | "http://poezia.org/ua/id/18041/personnels"


  14. Андрій Кабаровський - [ 2013.06.18 17:04 ]
    Звернення
    Дозволь мені взяти тебе на руки,
    І вирвати, винести з болю й печалі.
    Цікаво ж все сталось, мене на поруки
    Немов із-за грат до тебе пускали.

    І вічний нагля́дач, решітку колотить.
    Замизгане скло, а за ним ти-ласкава.
    заїла пластинка -"вже досить, вже досить"
    любов моя в болі навколіш благала.

    Ти чуєш? Ти чуєш? Я з воєм зриваю
    З петель примарно-пустотні стіни!
    і знову обман, бо за ними немає,
    немає тебе, тільки змучені тіні.

    Дозволь мені взяти тебе на руки!
    В дорогу від фальші у справжнє небо!
    Я хочу у зараз, де діти і внуки.
    Й любов, для якої віри не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  15. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:40 ]
    Отец
    У старика глаза, как зеркало во внутрь…
    Не разглядеть его вам отраженья.
    Не разгадать вам радость или сожаленья
    Его. Как свет ушедший не вернуть…

    У старика пастельные глаза…
    Как у ребенка мир весь в верх ногами…
    Тоска зеленая вползает вечерами,
    А по утрам - холодная роса…

    У старика безвременье и боль
    Сменяется цейтнотом счастья…
    И беды мира все – его несчастья…
    И океанов всех, на ранах его – соль!

    У старика, из будущего – только день…
    Жизнь начинается с восходом солнца,
    А к вечеру он черпает из донца,
    И сумерек ему уже не страшна тень….

    Старик – мудрец, философ, меценат.
    И если не хватает на подарок,
    Он сдаст бутылки, а свечной огарок
    Все лица озарит и жизни вернет такт!

    Старик – он всё ещё не стар….
    И даже если он горбатый,
    Он среди нас, он самый с нас богатый!
    Не смейтесь… ведь он - суперстар…

    Старик…уже не человек…
    Он сублимировал в себе все страсти,
    Он пережил и счастья, и несчастья…
    Он дух Господен…ныне…и во век!!!

    27.05.09 Ю.В.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  16. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:57 ]
    А что?
    А что?
    Не мудрено ведь не любить…
    Ну, никого, а лишь себя.
    Красивую,
    красивого…
    Кокетку, ловеласа ли?
    Конфетку в фантике…
    Девчонку с бантиком…
    И на экране Брюса Ли…
    А в жизни... мало ли?…
    Сомнительное дело
    И хлопотно оно…
    А может не то тело,
    И старое давно…
    И старое вино…
    Немое, как кино…
    Субтитры только тянутся.
    В тапёра пот из пор…
    Живите, как вам хочется!
    Сей беспредметный спор…


    Ю.В. 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  17. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:21 ]
    Архитектор душ
    Умер архитектор душ
    Не одно построив поколенье
    Ёж не уж
    Колючим был…
    По молве прошёл,
    как морем - по колено…
    Вырываясь с патоки хоров
    Будоражил тех и этих
    Когда много наломавши дров
    Брал, time оut, и писал о детях…
    Он искал и находил
    Он в всегда хотел быть первым
    И теперь…. его опередил…
    Видно все же, сдали…нервы…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  18. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:34 ]
    Чтоб вспомнил
    Утро – дорога.
    Двери – работа…
    Кресло – компютер.
    В дырках глаза…
    Стрелкою время
    центро-стремится…
    или из центра
    бежит на всегда…
    птица с разгона
    стекло не разбила…
    что в той головке?
    не много мозгов…
    клюв затупила
    перьев лишилась…
    я ж не поверил
    был дураком…
    птица той ночью
    ко мне прилетала
    лишь на рассвете
    меня разбудив…
    крылья ломая
    сказать мне хотела
    вспомнил, хотя бы
    чтоб имя… своё…


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  19. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:51 ]
    Весёлая осенняя картина маслом.
    я вижу поле,
    на околице села сгоревшая церквушка…
    затянут тиной, осокой поросший став…
    деревья выросли, и старая избушка
    уже видна, меж веток, среди трав…
    всё так же деловито бродят утки,
    им не преграда покосившийся забор.
    на грязный хор гусей из старой будки
    Полкан спокойно смотрит - на их сбор.
    Бессильно виснут на верёвках тряпки,
    Что старая пыталась просушить,
    но дождь смешал все планы, тяпки
    ржавеют у сарая, так и быть!
    а из-за грязных, мутных стекол
    разглядывают непогодь глаза.
    собралась детвора у окон -
    не будет любопытства их конца.
    ведь где-то осень красками пылает,
    и где-то солнце... лето круглый год…
    у нас же зайчик солнца, даже он линяет…
    а в сЕнях спит худой облезлый кот….


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  20. Юрій Поплавський - [ 2013.06.18 16:55 ]
    Любовь. Любовишка. Любовище.
    Любовь, любовишка, любовище.
    А что вообще то нужно нам?
    Любовь совсем ведь не сокровище
    Она болезнь, саркома, хлам!
    И ладно если только горести
    Она телесные несет.
    А метастазы, её поросли?!
    И в душу лезет и сосёт…
    Лишая сна, покоя, трезвости
    Сгорает вместе с нами зря!
    А любим-то мы все, от бедности?
    Или от скудости ума?!

    Уже давно всё покупается
    И продается всё давно!
    И лишь стыдливо прикрывается
    Любовь. Напрасно, все равно
    Все ценники уже развешены
    Есть предложенье – будет спрос
    Любви все возрасты подвержены
    Древнейший бизнес…не вопрос.

    В универсаме вместе с воблою
    Купил любви грамм сто, принёс
    И в холодильник, чтоб не теплую
    На утро бросить на поднос!

    И все вокруг бы стали счастливы.
    И нет раздоров, нет войны,
    Нет похоти и взглядов масляных.
    И все свободны, все вольны!!!
    09.11.2012 Ю.В.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  21. Василь Шляхтич - [ 2013.06.18 14:55 ]
    Гріх
    Волинь коле поляків
    Сорок третім роком.
    Ворожнеча несе спів
    Неправих пророків...

    Ті, де можуть і коли
    Роз’ятрюють рани
    Замість нести молитви,
    Віру, любов, шану...

    В них лишень до свого я
    Безгранична віра.
    Сниться їм НАША земля,
    Й їхні богатирі .

    Через століття вони
    Були в нас панами.
    Думали, що далі ми
    Будемо рабами.

    І хоч виправдань нема.
    Гріх, бо гріхом буде.
    Винувата не війна.
    Гріх творили ЛЮДИ.
    16.06.2013р.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  22. Тетяна Роса - [ 2013.06.18 13:36 ]
    ***
    Липа розквітла…
    Липовим квітом
    патока літа
    ллється у жито.
    Жито не злато -
    лата на латі.
    Сонячні шати
    тим і багаті:
    Виткані сяйвом,
    латані тінню,
    вишиті драйвом,
    трішечки з лінню.
    Грішно-безгрішно,
    дрібку пророче,
    вітер про вишнє
    вишням шепоче,
    вальсом навшпиньки
    в'ється по вітах…
    Солодко ниньки
    дихає літо.
    Подих медовий
    стелиться млістю.
    Дощик раптово,
    наче по вістрю,
    танго миттєве
    вихлюпне чисте:
    «Ось вам, дерева,
    блискітки в листя…»
    Cум тополиний
    краплями змито,
    трохи полинні
    пахощі літо
    знов розливає
    серед проміння,
    знову у вітах
    співи бджолині.
    Світло й привітно,
    серцем відкритим
    липа розквітла,
    просто щоб жити.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (29)


  23. Світлана Костюк - [ 2013.06.18 12:12 ]
    Буду собою / Буду з тобою... (пісня)
    Хочеш, буду для тебе ранковим сполоханим сном,
    Де холодну реальність так важко одразу збагнути,
    Гострим запахом кави, розквітлим духмяним бузком,
    Теплим подихом вітру із нотками м`яти чи рути?..

    Хочеш, буду відлунням далеких дитячих казок,
    Мерехтінням роси у прозірчастім раннім тумані,
    Чи обсипаним пилом замріяних наших зірок,
    Чи зажурою верб у печальнім осіннім згасанні?..

    Може, стану для тебе пахучою свіжістю нив,
    Ніжним бризом легким у солоних обіймах прибою?..
    Та тебе не приваблює жодне з обіцяних див,
    І мені зостається одне: просто бути собою…

    І мені зостається одне: просто бути собою…

    І мені зостається одне: просто бути з тобою...



    18.06.2013


    Рейтинги: Народний 5.88 (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (50)


  24. Маріанна Алетея - [ 2013.06.18 11:35 ]
    Пісня

    Лине пісня гірською рікою,
    Позбавляє назавжди спокою,
    Обіймає легкою рукою
    І самотність стає золотою.

    Поєднає у світі химернім,
    Не зупинить стіна чи бар`єри,
    Не злякає ні злість, ні наївність
    Цю метелика крилець чарівність.

    Тільки тут сяє сонце привітне,
    Усміхаються квіти тендітні,
    Повертається голос і сила,
    Теплий вітер наповнює крила.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  25. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.18 11:08 ]
    Учусь тебе любити...
    Щоб долю не зламати,
    Як боляче стає,
    Учусь тебе приймати
    Завжди таким, як є.

    Буває, що сердитий,
    У висловах прямий -
    Учусь тобі радіти,
    Бо і тоді ти мій.

    Учусь не докоряти,
    Коли твоя вина,
    Любов не відміряти -
    Давати всю сповна.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (12)


  26. Любов Долик - [ 2013.06.18 11:56 ]
    Танці з будяком
    Мені насняться вірші про будяк,
    який росте над Кременчуцьким морем,
    про танець рук і потаємний знак,
    про цвіт рожевий і колючі зорі...

    Бо зачаклований, бо не будяк, а принц,
    стоїть, мов казка давня, призабута.
    На нього лиє дощ - лови, бери,
    бо зрада в серці - то гірка цикута...

    І я танцюю -
    так,
    отут,
    тепер,
    я розганяю чари
    рухом тіла...

    Довкола натовп вражено завмер -
    бо спражній принц -
    в моїх обіймах!


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (29)


  27. Іван Потьомкін - [ 2013.06.18 10:02 ]
    Спокуса давня і нова

    «На мысли, дышащие силой,
    Как жемчуг, нижутся слова»
    М.Лермонтов «Журналист, читатель и писатель»

    О ти, близька і невситима,
    Спокусо давня і нова,
    Коли руці писать несила
    Невтримним потовпом слова,
    Коли злились в одне двигтіння скроні і пульс.
    А на вікні блідавий просвіток замрів.
    Коли ще заспаний горобчик
    В тобі людину не вбача...
    ...Що краще пошуки вінча
    Над цю поставу молитовну?
    P.S.
    Не від хвороб і ран,
    А тільки через недосконале серце
    І руку, що не постига за серцем,
    Скінчить свій вік, –
    Якого ж щаслившого фіналу й побажати?..



    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (6)


  28. Марія Дем'янюк - [ 2013.06.18 10:15 ]
    Самота
    Самотність дихає самотньо,
    Зажура сіра у очах,
    Самотність хилиться скорботно,
    Самотньо плаче по ночах.
    Самотній явір в дикім полі,
    Самотній Місяць в небесах,
    І дума, що питає долю,
    І ковдра смутку на плечах...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (14)


  29. Нінель Новікова - [ 2013.06.18 09:17 ]
    Моїм пращурам
    Не знаю я, ким ви були,
    Мої прапращури родинні,
    Чи сіті з рибою тягли,
    Чи пасли кіз на полонині?

    Не знаю, також, де жили.
    Ніхто вже з вас не заговорить.
    Здається, ви із гір зійшли,
    Бо наче вдома, я у гОрах.

    І ще гадаю, що колись
    Ви теж страждали від задухи,
    Бо звідки ж у мені взялись
    Ця сила та свобода духу?

    Давно сховала вас земля,
    Та відчуваю до нестями –
    Ви озиваєтесь здаля
    Моїми тихими словами.

    І бачу, наче наяву,
    Які пройшли ви лихоліття.
    За вас усіх тепер живу
    У двадцять першому столітті!

    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  30. Інна Ковальчук - [ 2013.06.18 09:25 ]
    Удвох
    Та невже ми удвох
    після безміру слів,
    опиратися долі несила,
    ти у лютій самотності не скам'янів,
    віддаровуєш тіло сп’яніле.

    Перекину довільно
    до щастя місток,
    заголублю тебе до нестями,
    приховаю від зайвого
    сяйва зірок,
    щоби не підглядали за нами.

    Та невже ми удвох –
    зупиню часобіг
    у ласкавій безмежності ночі...
    Поринаю у небом освячений гріх
    і нарешті світанку не хочу…




    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (9)


  31. Нінель Новікова - [ 2013.06.18 09:26 ]
    Українкам
    У світі славні ви з правіку,
    Як і земля квітуча ця.
    Віночки, коси та очіпки
    І зачіски - вам до лиця.

    Як бджілки, дома ви в турботі.
    Не присідаєте й на мить...
    Чаклунки в танці, а в роботі
    Усе в руках у вас горить.

    На вроду пишні, наче панни,
    В коханні ніжні та палкі,
    Наталки, Юлі, Роксолани,
    На вдачу спритні та меткі.

    Колись сиділи ви на тронах
    І не боялись в бій іти.
    Та не одній із вас корону
    Сміливо можна одягти!

    Незламні духом, наче криця.
    То ж, вірю, що настане час,
    І жити буде, як цариця,
    На Україні кожна з вас!
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 5
    Коментарі: (20)


  32. Топ Шлягер - [ 2013.06.18 06:46 ]
    I Will Survive - Gloria Gaynor - Ukr
    (written by Freddie Perren and Dino Fekaris)

    Translation:

    шокована коли я собі самій
    сказала що чужа тобі уже і ти не мій
    та не одну спалила ніч
    у тім що скоїв ти мені
    та сильна я
    згасає вже твоє ім’я
    ти знову тут
    із неба грім
    я вийшла і зустріла давній погляд але сум у нім
    я відібрала в тебе ключ
    і замінила би замок
    коли би знала на секунду що за дверима чути крок
    тепер іди за цей поріг
    хай скатертина
    стане стежкою для ніг твоїх
    хіба не ти хто намагався нав’язати гру
    де я вся осипаюся
    і неодміно вмру

    о ні не я я ще жива
    і поки знаю що люблю
    міцні мої слова
    і життя тепер моє
    і любов у скронях б’є я ще жива
    я ще жива гей гей

    скільки сил пішло на те добре зважене
    я залатала як могла серденько зраджене
    та не одну спалила ніч
    в якій жаліла я себе і сльози йшли
    але цей дощ уже пролив
    це не слова і я нова
    не дівчинка яка любила і твоя була
    і ти подумав що забіг
    і я листок для ніг твоїх
    для того збережу любов хто зрадити б не зміг
    тепер іди за цей поріг
    хай скатертина
    стане стежкою для ніг твоїх
    хіба не ти хто намагався нав’язати гру
    де я вся осипаюся
    і неодміно вмру

    о ні не я я ще жива
    і поки знаю що люблю
    міцні мої слова
    і життя тепер моє
    і любов у скронях б’є я ще жива
    я ще жива о

    тепер іди за цей поріг
    хай скатертина
    стане стежкою для ніг твоїх
    хіба не ти хто намагався нав’язати гру
    де я вся осипаюся
    і неодміно вмру
    о ні не я я ще жива
    і поки знаю що люблю
    міцні мої слова
    і життя тепер моє
    і любов у скронях б’є я ще жива
    я ще жива
    я ще жива

    Original:

    At first I was afraid I was petrified
    Kept thinking I could never live without you by my side
    But then I spent so many nights
    Thinking how you did me wrong
    And I grew strong
    And I learned how to get along
    And now you're back
    from outer space
    I just walked in to find you here with that sad look upon your face
    I should have changed that stupid lock
    I should have made you leave your key
    If I've known for just one second you'd back to bother me
    Go on now, go walk out the door
    Just turn around now
    'Cause you're not welcome anymore
    Weren't you the one who tried to hurt me with goodbye
    Do you think I'd crumble
    Did you think I'd lay down and die?

    Oh no, not I. I will survive
    Oh as long as I know how to love
    I know I'll stay alive
    I've got all my life to live
    I've got all my love to give and I'll survive
    I will survive, Hey hey

    It took all the strength I had not to fall apart
    Kept trying' hard to mend the pieces of my broken heart
    And I spent oh so many nights
    Just feeling sorry for myself, I used to cry
    But now I hold my head up high
    And you see me, somebody new
    I'm not that chained up little girl who's still in love with you
    And so you felt like dropping in
    And just expect me to be free
    Now I'm saving all my lovin' for someone who's loving me
    Go on now, go walk out the door
    Just turn around now
    'Cause you're not welcome anymore
    Weren't you the one who tried to hurt me with goodbye
    Do you think I'd crumble
    Did you think I'd lay down and die?

    Oh no, not I. I will survive
    Oh as long as I know how to love
    I know I'll stay alive
    I've got all my life to live
    I've got all my love to give and I'll survive
    I will survive, Oh

    Go on now, go walk out the door
    Just turn around now
    'Cause you're not welcome anymore
    Weren't you the one who tried to hurt me with goodbye
    Do you think I'd crumble
    Did you think I'd lay down and die?
    Oh no, not I. I will survive
    Oh as long as I know how to love
    I know I'll stay alive
    I've got all my life to live
    I've got all my love to give and I'll survive
    I will survive
    I will survive


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (9)


  33. Топ Шлягер - [ 2013.06.18 06:42 ]
    Вiдпусти - Let me go - Океан Ельзи - Eng
    Translation:

    I was thinking of you as a day without rain,
    But I see on your face pearls of sadness.
    I would whisper to you, “…isn’t mine, isn’t mine.”
    But you keep me for some reason in.

    I was thinking of you as a night without stars
    But your eyes are so bright, full of sunlight.
    I would whisper to you, “What a dream, just a dream.”
    Yet you keep me for some reason in.

    Chorus:
    Let me go, please, I beg you, let me go.
    I can’t really walk, my love, now.
    Let me go, please I beg you, let me go.
    I don’t wanna walk, my love.

    I was thinking of you as a petal in spring
    But you won’t ever tremble in fading.
    I would whisper to you, “You’re mine, not so mine.”
    La-la-la-la, la-la-la-la, la.

    Chorus:
    Let me go, please, I beg you, let me go.
    I can’t really walk, my love, now.
    Let me go, please I beg you, let me go.
    I don’t wanna walk, my love.

    Original:

    Я вважав би, що ти білий день без дощу,
    Але сльози на твому обличчі.
    І сказав би тобі: "Не моя, не моя."
    Тільки ти не пускаєш мене.

    Я вважав би, що ти тиха ніч без зірок,
    Але ж сяють твої ясні очі.
    І сказав би тобі: "Ти лиш сон, тільки сон."
    Але ж ти не пускаєш мене.

    Приспів:

    Відпусти, я благаю, відпусти,
    Бо не можу далі йти я.
    Відпусти, я благаю, відпусти,
    Я не хочу більше йти.

    І вважав би, що ти пелюсток навесні,
    Але ж ти не зів'янеш ніколи.
    І сказав би тобі: "Ти моя — не моя."
    Ла-ла-ла-ла, ла-ла-ла-ла, ла.

    Приспів:

    Відпусти, я благаю, відпусти,
    Бо не можу далі йти я.
    Відпусти, я благаю, відпусти,
    Я не хочу більше йти.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (7)


  34. Топ Шлягер - [ 2013.06.18 06:16 ]
    Така як ти - Someone like you - Океан Ельзи - Eng
    Translation:

    Oh, do you know
    How harsh is for my soul this pounding rain?
    It’s as if he was always waiting just for me.
    The winter peace of our window has to live with pain,
    Pastel and gentle is like your beloved so much Monet.

    Chorus:

    Someone like you
    Once in a lifetime comes I know
    And right from heaven.
    Someone like you
    Once in a lifetime comes with love,
    And my regrets are not to go
    When I am without you.

    Forgetting past,
    It seems to me, the time can’t be congealed.
    A recent call resets my will to zero, time to live,
    And more than words your look is worth and always will,
    Forever distant like is your beloved so much Dali.

    Chorus:

    Someone like you
    Once in a lifetime comes I know
    And right from heaven.
    Someone like you
    Once in a lifetime comes with love,
    And my regrets are not to go
    When I am without you.

    Original:

    Чи знаєш ти,
    Як сильно в душу б'є безжальний дощ?
    Так, ніби він завжди чекав лише мене.
    А, як болить зимовий спокій нашого вікна
    Ніжно пастельний, як і твій улюблений Моне.

    Приспів:

    Така, як ти
    Буває раз на все життя,
    І то із неба.
    Така, як ти
    Один лиш раз на все життя,
    Не вистачає каяття,
    Коли без тебе я.

    Забути все, здається, я б ніколи не зумів,
    Новий дзвінок скидає відлік волі на нулі
    І погляд твій, він вартий більше, ніж мільйони слів
    Вічно далеких, як і твій улюблений Далі.

    Приспів:

    Така, як ти
    Буває раз на все життя,
    І то із неба.
    Така, як ти
    Один лиш раз на все життя,
    Не вистачає каяття,
    Коли без тебе я.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (6)


  35. Юрій Лазірко - [ 2013.06.18 05:48 ]
    у черзi за небом
    я у черзі за небом
    провів пів парсека
    стільки треба до брами
    говорила юрма
    галаслива
    дратлива
    нудна
    недалека
    все питала мене
    чи секунди нема
    потримати надію
    притримати подих
    роздивитися план
    забудови небес
    і рипіли словами
    зачовгані сходи
    і плели вітругани
    хмариння рябе

    у такій тісноті
    що ні сядеш
    ні пікнеш
    крок без кроку
    здавався мені
    небокрай
    із душі видно все
    у пітніючих вікнах
    прокидалася синь
    і займався нерай
    що горів безголов’ям
    варив колотнечу
    вибігала гортанню
    вона на уста
    та шукала однак
    добре вухо
    для втечі
    тихе серце
    на дім
    де немає кута

    то ж ковтай не ковтай
    а повітря не більше
    і кричи не кричи
    а відлуння нема
    і кропи не кропи
    чи вже сохни чи вішай
    а цю осінь ховає
    бездомна зима
    зачекай не іди
    поки кров не застигне
    грає море вогню
    у краплинах тепла
    хай в озорену ніч
    прокидаються стигми
    і кохається з вітром
    словесна зола

    загуділи роки
    мов сирени в нальотах
    і ховалися душі
    по п’ятах і снах
    а яка не встигала
    стелилася потом
    нуркувала у келих
    мутного вина
    тільки ті
    що світились
    ясніше від болю
    відкривались
    мов храми
    небесні квітки
    розросталися серцем
    волошками з поля
    і котилися Богом земним
    зі щоки

    і ця черга
    маліла
    кишіла
    міліла
    подавала ознаки
    що невпинно повзе
    і чим вище
    здавалося
    меншало тіла
    а чим ближче до віри
    тим більше везе
    найдорожчі мої
    недолюблені кроки
    оступалися менше
    не торкали сходин
    і сто сонць намело
    зі сходин цих до ока
    як не стало в мені
    ні церков
    ні води

    14 Червня, 2013


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (30)


  36. Шон Маклех - [ 2013.06.18 00:03 ]
    Норвезький ліс
    Перероблюючи свою стару чернетку, написану в холодних горах Норвегії, я раптом згадав одну трагічну історію. Під час громадянської війни в З’єднаних Стейтах Америки була одна ірландська бригада в армії Півночі і одна ірландська бригада в армії Конфедерації. І всі ці ірландські вояки думали, що воюють за Свободу, мали зелені прапори з арфою і листком шамроку на кашкетах. І зітнулись ці дві ірландські бригади у битві під Фредеріксбургом, і там і полягли всі. Пройшло вже 150 років з того часу, але досі ірландці згадують про це зі сльозами на очах… Я подумав, що ми, ірландці, нагадуємо мурах, що вічно будуть свої країну і себе, а божевільна повінь весь час руйнує все збудоване, а з-під пера з’явилось ось таке:

    Норвезький ліс. Вогкої глиці прах.
    Блукаючи, як Данте, в сутінках думок
    Відчув себе я повелителем мурах.
    Я дихаю крижинами зірок
    На урвищах готичних Гімалаїв
    І стежку міряю безкраю
    Від явора до велетня-сосни.
    Зерна мені, мурахо, принеси!
    Я на долоні мертвої почвари -
    Гондвани – покладу безцінну дань.
    А наді мною сивочолі хмари
    Такі нордичні. І епохи грань
    Хоч не цієї – мрій та сентиментів.
    І Дарвіна сивезна борода,
    Що істину шукав серед моментів
    Смішної гри. І як Сковорода
    Поради я даю рудим трудівникам –
    Я прошу одягти їх макінтоші,
    Бо дощ завершення несе вікам.
    Та їм байдуже – їхні ноші
    Вагоміші за Кіплінга тягар
    Отой, що «білих». Заздрю вам –
    Істоти істини. Невтомні муралі,
    Ви шлях до космосу торуєте мені.
    Мені – своєму богу. І вікам.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (7)


  37. Анастасія Поліщук - [ 2013.06.18 00:53 ]
    Серце билося
    Серце билося крокам в такт,
    Вилітала душа - по граму.
    За спиною - стоїть вермахт,
    Під грудьми хтось говорить - мама.

    Серце билось - неначе звір,
    Наче піймана в клітку птаха.
    Перед нею - гнилий пустир,
    А під серцем хтось каже - тато.

    Серце билося - за обох,
    За життя - молоде й квітуче.
    У думках - сповідає Бог,
    Під грудьми - від Едему ключик.

    Серце билося - раптом свист -
    І завмерло. Уже не плаче.
    За спиною - стоїть фашист,
    У руці - вже навік - розп'яття.

    Оперізує, мов батіг,
    Думка страшна, немов прокляття:
    Важко так дарувати світ,
    І так легко життя украсти.



    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Чубенко - [ 2013.06.17 23:07 ]
    Недалекоглядні чоловіки
    Своєї влади шмат чоловіки
    Жінкам, бува, вручають залюбки
    В надії відпочити на дивані.
    Та, як за справу візьмуться ті пані,
    Чоловіки, це маєш знати ти,
    Не мають і хвилинки прилягти...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  39. Григорій Слободський - [ 2013.06.17 22:08 ]
    Те що посіяли предки
    Де проходила людина
    Завжди залишається слід.
    його сонце не Опече,
    Не заморозить лід.

    Поле засіяне правдою
    Косар не скосить ранньою росою,
    Поливають матері те поле
    Гіркою материнською сльозою.

    Степи співають славу
    Борцям, що боронили край.
    Посіяні зерна борцями правди-
    Пора уже збирати урожай.

    Посіяна правда борцями
    Не покине ниву, не втече
    Наша правда. борцям слава.
    Ворогів вогнем пече.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  40. Іван Низовий - [ 2013.06.17 20:24 ]
    * * *
    У найтихішім сватівськім готелі,
    В самотині, заглиблено-нічній,
    Лежу на нерозібраній постелі
    Й розмотую думок тугий сувій.
    Мене цілком влаштовує самотність,
    Зігріта чаєм, - відчай десь пощез, -
    Пригнічує хібащо незворотність
    Колишніх ювілеїв та імпрез
    В готельнім ресторані... Вечорами
    Тут все гуло від тостів і промов,
    А після всього поміж номерами
    Готелю
    Босоножила любов
    Навшпинечки... Вслухаюсь в тишу ночі:
    Ні шереху, ні пошепту - давно
    Скінчилось найцікавіше кіно,
    І сон склепив слізьми налляті очі.
    Воно б на мить дещицю відтворити
    І повторити стрічечку одну,
    Але ж... часи такі: за все платити
    Годиться непідйомну вже ціну.
    Сюди - три кроки. І туди - три кроки.
    А в молодість ворота - на замку.
    Все камерне, як в камері. Мороки -
    Ніякої. Самотньо козаку...


    2004


    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (25)


  41. Василь Шляхтич - [ 2013.06.17 18:18 ]
    Запитання
    Любилися.
    Молилися
    В церквах і костелах...
    Дружилися.
    Сварилися
    І в містах, і в селах...

    Стрічалися.
    Вінчалися.
    Родилися діти.
    Що сталося,
    Що і в сім’ях
    Тоді братню кров лито?
    16.06.2013р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  42. Нико Ширяев - [ 2013.06.17 15:12 ]
    Свидание
    Лицо человека похоже на круг,
    Охотится веко на веко.
    Но в ближнем бою и оно тебе друг -
    И веришь лицу человека.

    Лицо - продолжающий жить водопой.
    По ходу любительской блажи
    Как варварски съедены, стёрты тобой
    Чешуйки её макияжа!

    Вот так налетел то ли рот, то ли нос
    На эйвон в краю фаберликов,
    Из смешанных грёз и припухших желёз
    Во влажное нечто проникнув.

    В ответ просыпается вся из глубин
    Пластических эта пирога
    Подспудного чувства, что ты не один,
    А много, и много, и много.

    Вовсю претворяется полный ушат
    Иллюзий, которых задуй-ка.
    А, может быть, лучше всего не дышать
    На пёрышки или чешуйки?


    2013


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  43. Маріанна Алетея - [ 2013.06.17 14:52 ]
    Літавиця
    Облило дощем - громовицею,
    Засміявся день літавицею,
    У росі кущі - повні пригорщі,
    Розлили навкруг літні пахощі.

    Занесло дуби із смереками,
    По вітрах - ярах борозенками,
    Зайнялась зоря в горах ватрами,
    Понеслися дні кострубатими.

    У піснях - квітках закосичене
    Літо мчить від нас - втаємничене,
    Пагін спить плодом нерозкоеним,
    Промінь снить теплом недозволеним.
    2013


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (2)


  44. Надія Рябенко - [ 2013.06.17 13:32 ]
    Не вір…
    Не вір словам,
    що я тебе забула,
    Не вір зловтішним
    людським язикам.
    Твого я голосу
    давно не чула,
    А в сни приходиш,
    всупереч рокам.

    Не вір, що старість
    раптом подолала,
    Я ще радію
    сонечку й весні,
    Хоча краса моя,
    мов цвіт зів’яла –
    Зате душа
    співає ще пісні.

    І музика звучить
    в моєму серці,
    Вона летить у небо
    від землі.
    В душі твоїй
    весною озоветься,
    Як вернуться
    лелеки й журавлі.

    Не вір, що перестану
    я співати,
    Коли покину
    цей земний розмай.
    Журавкою
    я буду прилітати
    І звеселяти
    милий серцю край.
    26.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.19)
    Прокоментувати:


  45. Інна Ковальчук - [ 2013.06.17 10:14 ]
    Німує
    Німує ніч, іде на скон…
    Німує било півзабуте…
    У час пекучої покути
    німує воля, тільки чути:
    невіра отченашить люто
    окрай золочених ікон…


    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (18)


  46. Валентина Попелюшка - [ 2013.06.17 10:27 ]
    Допоможімо!
    Він посміхається, коли болить не дуже,
    А коли дуже – плаче без упину.
    Чи можна залишатися байдужим
    До болю-муки хворої дитини?

    Він відчайдушно бореться, щоб жити,
    Але ж такі слабенькі має сили.
    За що страждати мусять бідні діти,
    Котрих тяжкі хвороби підкосили?

    Біда приходить раптом і нізвідки…
    Від кожного потрібно небагато:
    Допоможімо разом хворим діткам,
    Допоки їх ще можна врятувати.




    P.S. Влітку 2010 р. цей вірш супроводжував збір коштів львівськими мамами-волонтерами на лікування двох тяжкохворих немовлят. Тоді необхідна сума була зібрана, і обох дітей успішно прооперували за кордоном. Але поруч з нами завжди є ті, що потребують краплинки нашої участі у морі їх порятунку...
    Допоможімо!


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  47. Нінель Новікова - [ 2013.06.17 09:22 ]
    У вальсі
    В найніжніших обіймах
    Я, сніжинкою, тану,
    У божественнім вальсі,
    Мов у казці, пливу.
    Мені легко й надійно,
    Бо танцюю з коханим.
    Завмираю від щастя –
    І живу й не живу…

    Все погасло навколо –
    Тільки сяючі очі.
    Я, неначе в повітрі,
    Невагома, лечу.
    «Ще хоч тур, чи хоч коло!
    Більш нічого не хочу», –
    Наче тиху молитву,
    Я в душі шепочу…

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 6
    Коментарі: (5)


  48. Нінель Новікова - [ 2013.06.17 08:21 ]
    * * *
    Ледь блимав з неба «Віз»* розпряжений,
    Давно заснули вже воли,
    Ми, ніжністю щемкою вражені,
    Все розлучитись не могли.

    І на губах бриніла піснею
    Мелодія сердець палких,
    Старим вином кохання пізнього,
    Хмеліли очі і зірки.

    2011


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.47) | Самооцінка 5
    Коментарі: (10)


  49. Інна Ковальчук - [ 2013.06.17 07:40 ]
    Вже не болить
    Вже не болить. Чи, може, не жива?
    Заблукана в осерді тої ночі…
    А навкруги слова, слова, слова…
    Ячать…Голосять…Шепотять… Регочуть…

    Дарма вмирають сили у мені.
    Відкину геть набридливу оскому.
    Утіштесь, очі, що такі сумні?
    Розбите серце зшию по-живому.

    Іще розгорне крила серцеліт.
    Жура нову одраду не порушить.
    Ще приголубить цей мінливий світ
    мою побиту памороззю душу...




    Рейтинги: Народний 6 (5.67) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (20)


  50. Андрій Веселак - [ 2013.06.17 01:32 ]
    ***
    Я помню было время - время жить:
    Весь мир дышал безумно в эйфории!
    В разорванных плащах моей души
    Жизнь рисовала линии кривые.

    Зрачков расширенных дурная глубина.
    Но я искал, искал тогда такие.
    Со свежим взором, без границ и дна,
    С теплом расцвёвших на рассвете лилий.

    И было не сорвать нас, как не рви.
    Мы закаляли дружбу в этом аде,
    Метаясь нервно в поисках любви,
    Мечтая тихо об Эдемском саде.

    Конец приходит с тиканьем часов.
    Давным-давно я написал про вечность
    И запер на ночь веки на засов
    Лишь до утра. Иль до случайной встречи?

    В пустых ладонях плыл густой туман.
    Впускал я в кровь его, разбавив пылью.
    А фальш улыбки, как потёкший кран.
    Мне невдомёк, что это было былью.

    Открой мне дверь - мне б только отдохнуть
    От этих лиц, что жадно дышат в спину.
    Дай разделить и глубоко вдохнуть
    Хоть пять минут с тобой наполовину.

    Ты не открыла. Может не сама.
    Пускаю ноги в бег, а взгляд на крыши,
    Где птицы сходят массово с ума,
    Где ностальгия еле-еле дышит.

    А завтра обязательно опять
    Проснусь под дождь в своей пустой квартире.
    Но для чего и для кого вставать?
    Я весь разбит в свои двадцать четыре.

    Вновь вспомню друга, а потом её, -
    Он хоть и дальше, но немного ближе.
    А за окном болтается бельё,
    А за окном выглядывают лыжи.

    А за окном любовь клевали птицы.
    Мне б их спугнуть! Мне б воздуха! И мне бы...
    Собрать стекло, что надо мной искрится -
    Взлетающие вниз осколки неба.

    Шутливый взор испорченных зрачков, -
    Мне показалось света было мало.
    Мы - дети блудные своих отцов,
    Мы пили дружбу из чужих бокалов.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   860   861   862   863   864   865   866   867   868   ...   1847