ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2026.04.07 08:51
Коротка ніч і довгий день,
І угорі - блакить небесна, -
І море радісних пісень
Переповняє світ чудесний.
І я святкую навесні
Всього народження й зростання, -
І рвуться пута на мені,
Щоб розпочав пересування

хома дідим
2026.04.06 19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин

С М
2026.04.06 18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім

дім на пагорбі

Костянтин Ватульов
2026.04.06 17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.

Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п

Борис Костиря
2026.04.06 16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.

Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце

Олена Побийголод
2026.04.06 15:53
Сергій Островой (1911-2005)

У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;

замети нагортала,

Юрій Гундарів
2026.04.06 11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…

В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…

Нам повернули лиш тіла,

Артур Курдіновський
2026.04.06 09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.

Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!

Ольга Олеандра
2026.04.06 08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.

Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова

Віктор Кучерук
2026.04.06 05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.

Іван Потьомкін
2026.04.05 19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч

Тетяна Левицька
2026.04.05 17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.

Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом

Микола Дудар
2026.04.05 17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука

хома дідим
2026.04.05 17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є

Борис Костиря
2026.04.05 14:32
Шум вітрів долинає з вікна
В заметілі епох і формацій.
Прозвучить незглибима вина,
Над якою не владний Горацій.

Шум часів у шаленості снів,
В какофонії дикій, нестерпній,
В мерехтінні безжалісних днів,

Євген Федчук
2026.04.05 14:22
Часи лихі і непевні для краю настали,
Коли ляхи погромили козаків повсталих.
Павлюка і Остряниці полки подолали.
«Золоте десятиліття» для ляхів настало.
Навіть, Січ козацьку ляська залога зайняла,
Козаків по всіх усюдах звідти розігнала.
Хто у плавн

Охмуд Песецький
2026.04.05 11:12
Знову заплачуть верби,
Тужних пісень еліта.
І розпочнеться дербі
Явищ погодних і літа.

Квестія життєдайна -
Хто добіжить останнім.
Інфа - це вже не тайна,

Світлана Пирогова
2026.04.05 10:14
Ще сплять ліси в туманному серпанку,
Та вільха вже вільніша без снігів.
Сьогодні сонце випило до ранку
Холодну синь заснулих берегів.

"Не я б’ю — верба б’є!" — лунає нині,
Від хати і до хати летить спів.
Пухнасті котики в дитячій жмені —

Костянтин Ватульов
2026.04.05 10:02
Ледь чутно відкрився кімнатний хідник. Одинадцята тридцять.
«Не можу влягтися. Посидимо біля віконця удвох?
Бо ходжу собі по квартирі нервово та зовсім не спиться,
Збираю світила, що падають з неба, складаю в куток.

Вони несподівано різні: спочатку

Віктор Кучерук
2026.04.05 07:30
І знову квітень... Зеленіє,
Теплу радіючи, трава, -
Від сну звільнилася замрія
І щастя звабно виграва.
Його будь-де щоденно ловить
Мій зір з появою весни
І водить радісно розмови
З ним про закінчення війни.

Артур Курдіновський
2026.04.05 02:33
Історією стали хуртовини,
Виставу грає березень-актор.
Згадай, моє стареньке піаніно,
Адажіо дитинства ля мінор!

У нотній збірці, після сонатини,
Для мене одного співає хор
Ту давню пісню, наче лебедину...

Олена Побийголод
2026.04.04 14:33
Н.Лабковський (1908-1989), Б.Ласкін (1914-1983)

Через гори, ріки та долини,
крізь пожежі, крізь югу та сніг
ми вели машини
й обминали міни
на шляхах-дорогах фронтових.

Борис Костиря
2026.04.04 13:27
Так люди відпускать не хочуть
Це літо, що лишає нас.
Вони вовтузяться, мов оси,
Шукаючи убитий час.

У метушні і марнославстві
Шукаєм залишки тих днів,
Які минули так безславно,

Володимир Мацуцький
2026.04.04 11:35
Нами правлять владолюби
та корупціонери.
Пошесть ця країну губить,
виснажує нерви.
Цим вона Майдан приспала,
ще й приспала правду,
що колись-то владу знала
за козацьку Раду.

Костянтин Ватульов
2026.04.04 09:58
За вікном інсценівки похмурі,
Де серпневе убрання пройшло.
У степу золотисті козулі
Шурхотять пересохлим листком.

Налетіли небесні фіранки.
Ось виднівся і щойно пропав
Ілюстрацій відбиток квітчастий

С М
2026.04.04 07:08
Холодна гірська ріка і торгівцева донька
Місяцеві гори Ілектро уклонись мені
Хай-хо закрукає ворон теревені-терни
Хай-хо закрукає ворон уклонись мені

Хей Томе Банджо
Хей о лавре
Більше лавра аніж сіяв би

Віктор Кучерук
2026.04.04 07:01
Зірвався вітер і здійняв
Пилюку догори, -
І довгі стебла пишних трав
Хитанням уморив.
Тепло розвіялось умить,
А темінь налягла,
Щоб млою вдень насторожить
Одразу пів села.

Тетяна Левицька
2026.04.03 23:35
Ти все здолаєш на шляху:
хвороби, заздрість, війни!
Майстерно підкуєш блоху,
крізь мури пройдеш вільний.

Хай не ятрять старі борги
твої сердечні рани.
Воскреснеш з пороху трухи

М Менянин
2026.04.03 22:37
Сходить Сонце України,
це і є той Божий Схід.
Хто в любові до людини –
той тримає Духа плід.

Чую дотик, Східний вітер
чулить душу неспроста,
бачу тему далі літер,

Охмуд Песецький
2026.04.03 21:56
Інтригами доводити до сліз,
Не підпускати до близьких відносин,
І відмовляти в сексі навідріз,
Коли нічого лишнього не просим.

Закоханість - це саме той засіл,
Де сіль кохання, цукор і гірчиця,
Часник образ... Збираймося за стіл,

Костянтин Ватульов
2026.04.03 16:03
На незайманій кухні не вариш під музику добрі обіди.
У вітальні навпроти не чути відраду маненьких дітей.
Не дрімає на бильці дивану розніжена кішка спокійно.
У кутку підвіконня кімнатна фіалка ніяк не цвіте.

На засніженій вулиці змерзлі машини по

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Костянтин Ватульов
2026.04.02 17:19
Я ще відбиваюсь у дзеркалі сонних калюж,
Чомусь прикидаюся сильним та зовні здоровим.
А хмара на небі підтягує ношу важку,
Що схожа частково на сиву примару ворони.
І навіть якщо у минулому сенси вбачав,
То зараз уже розгубив притаманну гостинніс

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Анна Волинська - [ 2012.12.19 15:11 ]
    «Дивитися — аж сліпнути від болю»
    Дивитися —
    аж сліпнути від болю!—
    На цю державу скривлених дзеркал.
    Чому перетворився Усміх Долі
    На рідної історії оскал?

    Чому Зневіри прірва прямовисна
    Укотре знову спокушає нас:
    Невже зоря Відродження розблисла,
    Щоб розпочати виродження час?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  2. Анна Волинська - [ 2012.12.19 15:26 ]
    «Все менше тих, хто думає і чує»
    Все менше тих, хто думає і чує...
    Імперія Матерії навкруг.
    Людські імення відволавши всує,
    Людей напризволяще кинув Дух.

    Quo vadis, людство? Прямо, прямо й просто?
    Куди такі ми зайдемо, куди? —
    Божественне змінявши первородство
    На миску сочевичної бурди?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  3. Анна Волинська - [ 2012.12.19 14:55 ]
    «Хризантеми розхитує вітер»
    Хризантеми розхитує вітер,
    Клапті снігу підсвічують мить,
    І на них недоплаченим митом
    Позолота остання летить,
    Ніби застерігаючи сущих,
    Що об старість спіткнуться не раз,
    Бо щомиті збирає подушне,
    Стрімголов пролітаючи, час.
    І нікчемно мізерний виторг
    Залишається з ярмарку літ...

    Хризантеми розхитує вітер.
    Позолота вмерзає у лід


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  4. Анна Волинська - [ 2012.12.19 14:34 ]
    «Земля моя осіння i печальна»
    Земля моя осіння i печальна,
    Земля моя печальна, золота,
    Така дзвінка, як пісня величальна,
    Така, як сливи терену, терпка,

    Про що ти будеш думати в мовчанні,
    Як золото додолу опаде,
    Як осінь затихаючим зітханням
    У зиму непомітно перейде?..


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  5. Надія Таршин - [ 2012.12.19 13:17 ]
    Прогинаємся під всіх.
    Прогинаємся під всіх,
    Живемо курям на сміх -
    А багата, солов'їна
    Нині схожа на руїну.
    І нічого в нас нема -
    Лише світова сумА,
    Її вистачить, щоб ми
    У боргах завжди були.
    Буде дітям і онукам...
    І яка цікава штука,
    Що ніхто із нас не знає,
    Хто ці транші пожирає,
    І для кого їх беруть,
    І яка їх справжня суть.
    Ой, моя ти земле мила,
    Яку пошесть спородила,
    Як короста, в'їлась в тіло
    І вершить паскудне діло.
    Весь народ в ярмо жене,
    Брате мій,- тебе, мене...
    Ну а ми, як подуріли,
    Опиратись нема сили
    По—волячи терпимо
    Цю ганьбу і це ярмо.
    Боже дай нам врешті сили,
    Щоб усі сліпці прозріли,
    Гідність в душах відродили,
    І коросту з тіла змили

    червень2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  6. Василь Бур'ян - [ 2012.12.19 13:32 ]
    Чумацький шлях
    Чумацький Віз Чумацьким Шляхом котить...
    Іде чумак з мошною до корчми,
    А Волопас за воликами ходить,
    Між сяйва зір, в проталинах пітьми.
    Так боязко під зорями блукати,
    Бо можна вмить зійти на манівці
    І в міріадній безмірі галактик
    Вповать на Бога, з факелом в руці.
    Аби простер він стезю грішним душам
    І взяв на себе роль Поводиря.
    Та ще й при тому прав людських не рушив,
    І гідності простого корчмаря.
    Щоб не судив занадто вже суворо
    Напівхмільних завсідників корчми
    І за найменший вияв непокори
    Не гратував за мурами тюрми.
    Бо в тій корчмі, що мудреці, що блазні,
    За тостом тост чаркують дотемна,
    Хай за вікном баюри непролазні...
    А їм то що? Хіба то їх вина?!
    Пігмеї там, зіп'явшись на котурни,
    Глаголять щось про обраність свою,
    Менторським тоном просвіщають дурнів,
    А ті їм плещуть, в прірви на краю.
    Не вірте їх словам протухло-хтивим,
    Немає там за правду ні гроша.
    Лишіть той гріш на розум юродивим,
    Бо їх вже інша подать не втіша!
    Рихтуй, чумаче, постоли в дорогу,
    Та не забудь ще й сіна припасти.
    Тоді й воли моругі, круторогі,
    Все ж веселіше візьмуться везти...
    2010р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (4)


  7. Надія Таршин - [ 2012.12.19 13:55 ]
    Ідуть мої друзі уже за межу...
    Ідуть мої друзі уже за межу,
    З якої назад не вертають,
    Хоч кажуть - там добре - за ними тужу
    І спогади серденько крають.
    Бо скільки всього пережито було -
    І радощі, й горе ділили,
    А ще комсомольським весілля було,
    І діток таємно хрестили.
    Тепер покоління дзвінке, молоде,
    І цілому світу відкрите,
    Що треба для знань- в інтернеті знайде
    Ошатно одягнене, сите.
    Немає ніяких для них заборон,
    А тільки мораль підупала
    І замість кохання буває в них "секс"
    Такого ми слова не знали.
    Та тільки було в нас тоді щось таке,
    Що їм зрозуміти не сила -
    Високе і світле, і навіть святе -
    І цим наша юність нам мила.

    2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Зіньчук - [ 2012.12.19 11:44 ]
    Маленьке янголятко
    Спить малесеньке дитятко,
    Мов прекрасне янголятко –
    Бачить кольорові сни,
    Про чарівнії світи!
    Спи малятко, засинай,
    поринай в казковий край -
    там де ходить Миколай.
    Він даруночки готує,
    І твій голос добре чує.
    Ти рости усім на втіху,
    Будь здоровеньким, міцним -
    Справжнім козаком малим!
    Солоденько засинай,
    люлі –люлі, баю бай!

    16.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  9. Галина Кучеренко - [ 2012.12.19 11:05 ]
    Як Миколай
    Час на пустощі не гай,
    Зимнє свято привітай,
    Серце Богу відкривай,
    Щедрим будь, як Миколай.

    Не цурайся справжніх справ,
    У душі таємних сховах
    Щирий потяг не приховуй,
    Якщо гарний шлях обрав.

    Сам неси добро у Світ,
    Сам давай тепло і ласку,
    Подаруй чарівну казку,
    Замість смутку – дивоцвіт.

    І тоді у кожній хаті
    Будуть добрі і багаті,
    І щасливі, і завзяті
    Кожне свято зустрічати.



    ©19.12.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  10. Володимир Сірий - [ 2012.12.19 11:39 ]
    Галереєю пам'яті йде
    Галереєю пам'яті йде
    Серце знов у замріяний вечір.
    Тло малюнків, як небо бліде
    Після дум вереснево - лелечих.
    На одному ти сонцем зайшла
    За оденки весняного бору,
    І не стало у лузі тепла
    Оповити мою душу хвору.
    У роздолля картини лляне
    Тихим світлом єства опадаю,
    І лікує від болю мене
    Запашна квітка юного гаю.
    Так відрадно на серці мені,
    Як дивлюсь на ці милі шедеври,
    І майбутнього такти сумні
    Тихше б’ють у прочинені двері.

    19.12.12



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  11. Андрій Кабаровський - [ 2012.12.19 11:04 ]
    експеремент
    Як жаль, як жаль, порвали вуаль,
    втоптали у бруд, все ж "Гуд"
    А ти- живи, а ти ще й цвіти
    Былими рюшами, запахом грушевим.
    хоч в церкву пусту й невичерпну втікти.

    Боса ж, боса- кричать стоголосо,
    й між ребра пір"яні ножі.
    Біжи ж біжи, для мене живи...
    Як жаль, так жаль, злетіла вуаль
    що здавна ховала на серці сліди.

    квадратами, ромбами, в венах вже тромбами,
    здавна порослі страхи... живи, без мене... живи...


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Устимко Яна - [ 2012.12.19 11:30 ]
    Миколай
    щезником щезником срібний туман
    та відпусти його та не тримай
    дзвінко сніжинами витряси сміх
    з-під зачудованих легкістю стріх

    зорями перлами стеляться сни
    клаптик бажання у жмені стисни
    вогником вогником стежку світи
    свято несе у торбині Святий


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (15)


  13. Юлія Івченко - [ 2012.12.19 10:10 ]
    Вишиванка
    звабливий ранок пахне евкаліптом
    рихтує сани добрий Миколай
    солодка доня виглядає вікнами
    збира дарунки пурхає у рай

    в її садочку вишиванки білі
    вона сама вимішує млинці
    по всіх планетах досі не ходила
    вітри не відмикала ще і цвіт

    маленька Ева ніжна балерина
    у ній батьківська усмішка й гроза
    і бігає на пальчиках дитинно
    я теж такою Евою була

    і хай їй буде лагідним дитинство
    бо випускаю їй усіх пташок
    які у грудях променями тиснуть
    як ельфи до яких торкнувся Бог


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (14)


  14. Василь Шляхтич - [ 2012.12.19 00:21 ]
    І про це співаймо всім
    Хтось перлисту сльозу кине.
    Коли ввійде в святість свят,
    Хтось з колядкою полине,
    Де сестра чи, може, брат.
    Деяких уже немає,
    Бо у вічність відійшли.
    За вікном сніжинки грають
    З вітром, мов колядники.

    Хтось думками - в землю рідну,
    В хату, а її нема,
    Лине, щоб вітати гідно,
    Серце сумом обійма.
    Пригадають тата, маму,
    Що лежать серед чужих;
    Хтось затужить за горами,
    Інші скажуть: туга – гріх.

    Там батьки були щасливі,
    Бо там родились, росли,
    Там дитяча справедливість,
    Нині сплять церкви, хрести...
    Там піст постом був суворим,
    Віра на крилах несла,
    Нині в чужих руках гори,
    Церкви ліси і поля.

    Нині тиша Бога молить
    І стереже наших правд,
    Мовчать церкви, мовчать школи,
    Чужий дзвонар дзвони вкрав.
    На цвинтарях – сумні тіні,
    Душі ждуть на парастас...
    А ми, скажіть, де ми нині?
    Їдьмо – земля кличе нас.

    Відсахнімось від чужого –
    Не він паном правд святих.
    В рідній мові нам до Бога
    Треба нести молитви.
    Наші діти, наші внуки
    Хай несуть в майбутність гімн;
    Вони – наша запорука
    І про це співаймо всім.
    u10/84a


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  15. Іван Низовий - [ 2012.12.18 23:58 ]
    * * *
    Боюсь паперу білого: на нім,
    Немов на полі, вкритому снігами,
    Ні цяточки ніякої, ні плями
    Не зародив іще всетворчий грім.

    І все ж наважуюсь на цілину
    Виходить зі своїм невмілим плугом,
    Заклявши грім, аби мені був другом,
    Благословивши першу борозну.

    Зорю свій клин. Чи зерно, чи зорю
    Посію – щось та виросте по всьому,
    А я присплю свою осінню втому
    І сумніви свої переборю,
    Щоб вистачило знов снаги мені
    Йти в борозні по білій цілині.




    Рейтинги: Народний 7 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (17)


  16. Володя Криловець - [ 2012.12.18 19:58 ]
    ***
    Горить свіча, а тіні, наче люди,
    Блукають сонно по кімнаті всюди.
    У темряві, неначе блиск меча,
    Палає грізно рятівна свіча.

    17 грудня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  17. Іван Низовий - [ 2012.12.18 17:45 ]
    Дитячий малюнок
    Онуку Тарасу

    Вербові котики пригрілись на осонні
    і споглядають завеснілий світ,
    і муркотить на божім підвіконні
    найголовніший жмуроокий кіт,
    рудий і круглий... Сонцем його звати,
    по-древньому – Ярилом. Жебонять
    струмочки й ручаї. А річка-мати
    їх зустрічає хором жабенят,
    посіяних в заплави повеневі
    ярилом-сонцем. В профіль і анфас
    позує веснорадісному дневі
    веснянкуватий мій онук Тарас.

    2007


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (14)


  18. Надія Таршин - [ 2012.12.18 15:20 ]
    Люблю тебе, земле
    Люблю тебе, земле, величну і пишну,
    Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
    Ще вітер мені ніжно пісню колише,
    Ще, земле, даруєш небесну блакить.

    І сонце мені усміхається радо,
    І очі у квітів - дива осяйні,
    І навіть коли опадеш листопадом,
    Ніхто не завадить любити мені.

    Любов до матусі, дітей і родини,
    Любов до землі – найсвітліші, святі,
    Бо навіть в лиху і тривожну годину
    З чола розганяєш ти зморшки круті.

    І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
    Допоки Бог силу дарує мені,
    Засію я рясно своє рідне поле
    І сіяти буду квітки чарівні.

    26.01.2009р



    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  19. Надія Таршин - [ 2012.12.18 15:54 ]
    Доля, як пір'їнка
    Доля, як пір’їнка,
    Мимо пролетіла…
    На моє подвір’я
    Впасти не хотіла.

    В небі покружляла,
    Подала надію,
    Понесло за вітром
    Мою диво- мрію.

    Мрії, сподівання,
    Ви гривасті коні...
    Припнутим човном я
    Стою на припоні.

    І крутне на хвилях,
    І ударить збоку,
    Та ланцюг тримає -
    Тримає нівроку...

    2003р.



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (3)


  20. Наталя Чепурко - [ 2012.12.18 15:44 ]
    Вознесение.

    Ты в муках рожденный,
    В мольбах- вознесенный,
    А жизнь свою кем ты прожил?
    От Ада спасенный,
    Служить обреченный-
    Пока хватит жизненных сил.

    А я не хочу превратиться в субстанцию-
    Мне суть Человека дороже!
    Но кто-то придумал уже Нео-нацию:
    Стать сгустком энергии может...
    Безликая сущность, почти без эмоций,
    Поток "электронов" в сети беcпредела-
    И, если поверить, то можно воочию
    Почти не узнать свое тленное тело...
    Спасенный от Пекла, от бренности жизни
    На что ты надеяться можешь?
    В другом измерении нет укоризны?
    И ты в идеале все сложишь?

    Но, нет Идеала! К нему лишь стремиться
    Мы можем в подобии Божьем
    Никто не достигнет! Никто не сравнится
    С Великим Небесным Вельможей!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  21. Євгенія Дєдова - [ 2012.12.18 14:03 ]
    Зима
    Ясно сонце променіє
    Сніг у його сяйві блищить
    Небо високе синіє,
    Іній на гіллі висить.

    Льодові бурульки іскряться
    Сосни у срібло вдяглись
    Берізки від снігу зігнулись
    Створили ажуровий міст

    Ялинки нишком сховались
    Під шапки снігу пухкі.
    Дуби у біле убрались
    Наче поважні пани.

    Затишно , чарівно, казково
    Покоїться ліс у зимовій красі.
    Повітря прозоре і чисте,
    І тиша морозно дзвенить
    2012р.





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  22. Іван Низовий - [ 2012.12.18 13:29 ]
    * * *
    * * *

    звичайно вже нема купальського вогню
    в поезіях моїх душа заосеніла
    летять листки надій і я не зупиню
    оцей надієпад цей спад напруги тіла
    і думки в криницях очей синьовода
    тьмяніє і спада її первісний рівень
    та дихає мій вірш і явір ще гойда
    гінке стебло Сули і човники шпаківень
    я мрійником живу під зорями вночі
    наслухуючи світ якого вже немає
    в реальності молюсь на блимання свічі
    на перехресті рук небаченої мами
    спасибі ж їй за все що я такий дивак
    що я такий дітвак в кінці крутого шляху
    де запорозький дуб витупує гопак
    закинувши в зеніт хмаріючу папаху
    я не такий як всі Івась я у вівсі
    чи в соняху бджола чи хрущ у білих вишнях
    є правда на землі є Бог на небесі
    і стежечка в росі мов на сорочці лиштва
    я круглий сирота на круглій цій землі
    кружляє жовтий лист під сонячним кружалом
    округлюється хліб на круглому столі
    де буду я колись під свічкою лежати
    а покищо душа при тихому вогні
    свої осінні дні рахуючи римує
    усе про все довкола і в мені
    що криком вибуха шепоче і німує


    1996





    Рейтинги: Народний 6.83 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (7)


  23. Борис Бібіков - [ 2012.12.18 01:46 ]
    Передсвятковий вірш
    на дні очей формується імла,
    на клапоть неба з річкового скла
    злітається веселе хуртовиння,
    і я існую усе більше вглиб,
    де асинхронно диханню двох риб
    слова попарно просяться в сплетіння

    міста горять у передсмаку свят
    і за обрядом вершиться обряд,
    від чого світ здається дещо більшим,
    ніж відстань до невидної стезі,
    до точки ікс на внутрішній фользі,
    де безчастотно виникають вірші

    я переклав тебе на мову рим,
    перекладають так сухі вітри
    свою печаль на мову очерету.
    усе посеред мене ти і ти,
    й у простір я стократно запостив
    очеретяне "де ти, де ти, де ти..."

    а ти все та ж прекрасна-не-для-всіх,
    й таксі (маршрутне) номер двадцять сім
    везе тебе поміж химерних вулиць
    туди, де більше радості й тепла,
    де з-поза зим ступає Миколай,
    і всім сміється так, щоб ти почула



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (6)


  24. Володя Криловець - [ 2012.12.17 23:18 ]
    ***
    Склом покрилась наша річка.
    Замело сніжком поля.
    Говірка й прудка синичка
    Нас тепер лиш звеселя.

    8 грудня 2012 року


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  25. Володя Криловець - [ 2012.12.17 23:14 ]
    ***
    Останній подих літа,
    І листячком покрита
    Іде красуня-осінь,
    Квітчає травам коси,
    Фарбує листя-шати
    Й дари розносить в хати.
    ...А журавлі ключами
    Летять понад хатами.

    30 серпня 2012 року



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (1)


  26. Іван Низовий - [ 2012.12.17 22:31 ]
    * * *
    В античну лірику закоханий давно.
    Перечитав Сафо, Проперція, Тібулла.
    П’янили вірші, мов старе, як світ, вино,
    Але душа, сп’янівши, завше чула
    В них подив сьогодення.
    Давній Рим
    І Греція прадавня
    Про сучасне
    Мені розповідали!
    Знявши грим
    З лиця чужого,
    Відкривав я власне
    Лице:
    Ті ж самі риси… Пристрасть… Хіть…
    Образи тінь… Задивлення промінчик…
    В зелених пагінцях ліричних верховіть
    Буяв античний сік
    Від коренів правічних!

    Тисячоліття шашіль все жере, жере –
    Та що й вона перед Гомеровим доробком?
    Якщо ж колись цивілізація помре,
    Прекрасним буде їй поезія надгробком.

    1999


    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" 6 (5.79)
    Коментарі: (12)


  27. Альона Саховська - [ 2012.12.17 21:00 ]
    Новорічна казка для дорослих

    Автор.
    День новий дарує свято,
    І прийшло нас всіх багато.
    Дружно сіли за столи,
    Всю закуску розмели.
    А де скажіть наш Дід мороз?
    Погоди не сприятливий прогноз.
    Завіяло і закружило.
    Його жегулик снігом заліпило.

    Гості.
    Та ні, та осі він вже сидить.
    І у руках бокал тремтить.
    Напевне хоче щось нам побажати,
    Отож дозвольте дідові сказати.

    Дід мороз.
    Я йшов до вас і вже втомився,
    Але на свято не спізнився.
    Тому бажаю вам усім,
    Здоровя ну перед усім.
    Щоб у кишенях не гуляли вітерці,
    Пошвах тріщали гаманці.
    Забути про печалі і турботи,
    Ніколи не томитись від роботи.
    А так і ще чого додати,
    Звичайно збільшення зарплати.


    Автор.
    Ну дідусю і сказали,
    Стільки всього побажали.
    Але де скажіть снігурку діли?
    В лісі темнім загубили,
    Чи пішла від вас сама.
    Ну і де тепер вона?

    Снігурка.
    Та ні, та покище я тут,
    Але як справи так підуть.
    Як у душі буде обіда,
    Піду до іншого я діда.
    Але до цього є бажання,
    Малесеньке зовсім прохання.
    Добрий ти дідусь мороз,
    Борода із вати.
    Все сама собі куплю,
    Хочу збільшення зарплати.

    Баба йожка.
    Ну хотіти ти хочи,
    Але краще помовчи.
    Я то більше працювала,
    Спокою зовсім не знала.
    Цілий рік трудилась дуже.
    От тепер мій милий друже,
    Першій підніми зарплати,
    А то буду нервувати.

    Фінансовий директор.
    Знову черті розшумілись,
    Ну вже дуже потомились!
    Та без мене ви куди?
    Ні туди і ні сюди.
    Я зарплати піднімаю,
    І тепер я точно знаю,
    Свято зіпсувать не дам,
    Краще випейте сто грам,
    Помиріться, обніміться.
    Годі за столом свариться.

    Автор.
    Ох розумно ви сказали,
    Та нічо не побажали,
    Ну хто ж вже хоче тост сказати
    Довго нам іще чекати…

    Язиката хвеська.
    Я звичайно, я скажу,
    Я гостями дорожу.
    Нехай рік новий усім,
    Принесе достатку в дім.
    Хай здійсняться всі бажання
    І звичайно всім кохання.
    Вороги нехай тікають,
    Діла хай до нас не мають.
    Всім скажу ви добрі люди.
    Хай щастить вам скрізь і всюди.

    Чортиня
    Що ж наш Дедушка мороз борода із вати.
    Ти постав мені в гараж BMW-X5-тий.
    І талонів на бензин років так на сто,
    Та іще хорошій виграш можна в спорт лото.

    Дід Мороз
    Ти від скромноті скажи, не помреш ні як,
    Та у ніч цю новорічну хай вже буде так.
    В магазині на пульту купим тобі цяцю
    Ти на більш не заслужив, за сумлінну працю.
    Батарейки сам купуй, це вже твоє діло.
    Та дивись кермуй тепер дуже, дуже вміло.
    Автор
    Ну і що розговорились, святкувать коли
    А ну бистро всі розсілись, за оці столи.
    Розпочнемо вже нарешті дружно святкувати.
    Тож дозвольте вже тепер всім поналивати.












    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  28. Василь Бур'ян - [ 2012.12.17 21:55 ]
    Доля, як месник
    Мені від долі треба небагато -
    Шматочок хліба, крапельку води,
    Хоч навзаєм готовий я віддати
    Все, що надбав донині за труди.
    Я бачу скепсис на обличчі друга,
    А хтось до скроні палець прикладе.
    Хай буде й так... Тут, може, чорна смуга
    Якраз моєю вулицею йде...
    Мене в житті не манить позолота,
    Я міцно сплю без блиску кришталю,
    А душу не розпалює гризота,
    Що може я так не по-людськи сплю!
    Бо ж інші он, шукають нетерпляче
    Чогось тривкого в тлінному житті,
    А потім хтось так непідробно плаче
    За тим, що мав і втратив у путі.
    Збагнув я річ одну неоспориму -
    Коли чогось бажаєш досягти,
    То не тримай сокири за дверима
    Для іншої, ніж дерево, мети!
    Бо кожна ціль, досягнута нечесно,
    Навстріч націлить скривлене жало.
    І стане доля, як нещадний месник,
    Який на зло оберне інше зло...
    2008р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.43)
    Коментарі: (2)


  29. Михайло Десна - [ 2012.12.17 18:19 ]
    Питання
    Де придбати "Заощаджуй",
    заощадити на цьому?
    Гроші... Нерви... Звабне "адже"...
    Цьом на інший дотик цьому...

    Широту душі по пояс
    згідно знижки... Щоб сезонно...
    Ми за що, було, боролись
    в новорічний час безсоння?

    Мабуть, я скажу - не зраджу:
    слід вивчати аксіому.
    Де придбати "Заощаджуй"?
    Заощадити на цьому...

    17.12.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  30. Назар Назаров - [ 2012.12.17 18:36 ]
    Колисанка
    Добрий вечір зайчику куди йдеш
    зайченят зловили зловлять тебе теж

    бігли зайченята бережечком річки
    в комірцях нам будуть дві червоні стрічки

    зайченят возили ліщинові санки
    їм не заспіваєш більше колисанки

    зайченят возила бузинова бричка
    будуть нам усім шапки і рукавички

    цілу ніч гуляла сіра завірюха
    від зайчат лишились хвостики і вуха

    травень 2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  31. Домінік Арфіст - [ 2012.12.17 17:33 ]
    СЛІПА ЗИМА...
    Сліпа зима
    вибілює у крейду
    лице землі.
    Її смагляве тіло
    кошулею вінчальною драпує…
    На погреб?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (16)


  32. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.17 16:35 ]
    Сьогодні осінь плакала зі мною
    Сьогодні осінь плакала зі мною
    І хмарами,як я руками,очі прикривала.
    Невже й вона сумує за тобою?
    Невже й вона кохання поховала?

    Й надіюсь я,що все це не кінець,
    Душа ж не вірить-продовжує ридати.
    Коли ж мені увірветься терпець?
    Коли ж тебе я втомлюся чекати?

    І краплі розбиваються об скло,
    Як розбивались мої мрії.
    Було кохання,та воно пройшло.
    А я крізь сльози посміхнусь-живе в мені надія.

    Коли ж зима?Коли ж вона прийде?
    Замерзнуть мої сльози,душа похолодіє,
    Бо я ще тут,але й нема мене ніде.
    Надія?Так,вона ще є,вона ще слабо тліє.

    Сьогодні осінь плакала зі мною,
    Холодним подихом змітаючи печалі.
    І спогадів моїх не змить водою.
    Та я жила,живу і буду жити далі.

    24.11.10


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.17 16:47 ]
    Шрами
    А він казав,що сенс життя – це я,
    Що я в душі залишуся навіки,
    І лиш розрада посмішка моя,
    А поцілунок-зцілюючі ліки.

    А він казав,не проживе і дня,
    Коли залишу тут його одного,
    Хотів піти з цього життя.
    Та не хотіла я зовсім цього.

    А я хотіла просто бути з ним,
    Вдихати запах його тіла,
    І тішитись лише одним,
    Що серце я його в руках зігріла.

    Хотіла бачити себе в його очах,
    Хотіла відчувати його душу,
    Кохання чути у його словах.
    Тепер я все забути мушу.

    17.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.17 16:19 ]
    Останній
    Останній крок і в нікуди,
    Останні сльози найсолодші,
    Ковток останньої води
    Й у вазі квіти наймолодші.

    Останній доторк до душі
    Останнім поцілунком.
    Розбиті мрії вщент усі
    Останнім винним трунком.

    Останній подих перед сном
    І найболючіші слова останні.
    Й залишиться лише зерном
    Останнєє моє кохання.

    30.01.2011


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  35. Анастасія Голумбовська - [ 2012.12.17 16:42 ]
    Несказане й ніколи не почуте
    Вишкребу ім"я її на стіні,
    Намалюю квітами магічні очі.
    Молю лише :приснись мені
    І снись тепер щоночі.

    Її голос переслідує мене,
    А сміх вдихає життя в тіло.
    Цей погляд з розуму зведе,
    І я торкаюсь її вій несміло.

    І кожен подих готовий я ловити,
    І русого волосся запах відчувати.
    І в мертвій тиші серця стук лічити.
    Я розіб"юсь,та їй не дам ридати.

    І застигає час, і сонце гасне,
    Коли вона лише проходить поряд.
    Більш серце не моє,а її власне.
    Не треба мені зорь,не треба й моря.
    Лиш вона…

    31.01.11


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  36. Микола Пастух - [ 2012.12.17 16:57 ]
    Просто почуй
    Не бреши собі
    Ти не схожий на бога
    Ти не світло у вікні
    Ти тільки убогий

    Твої слова не мають впливу
    Люди є дурнями з ними й без них
    Твоє творіння мінливе
    Є світом бездушних, холодних, сліпих

    Не обманюй мене
    Ти не істину кажеш
    Ти не знаєш, що добре, що зле
    Кістками за гріхи не поляжеш

    Не ти землю створив
    Ключів не маєш від Раю
    Не тобі диктувати мотив
    Мого шляху до краю

    Не дурися небого
    Ти не схожий на Бога
    Ти безхатченко думки
    І не маєш порога

    - Я прохач людності
    І не схожий на Бога
    Тому я як Бог
    У вічній самотності

    Не злися любове,
    Цей світ тільки для тебе
    Єдиний створений мною
    Без пекла і неба

    Не дурюся, створінне,
    Я не схожий на Бога
    А думки твої непокірні -
    Це тільки дорога


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Надія Таршин - [ 2012.12.17 16:12 ]
    Набідувалися, доволі...
    Набідувалися - доволі!
    Не треба їхати в світи,
    Засіймо хліб на своїм полі
    Усі ми будьмо, як брати.

    Брехню не слухаймо червиву,
    А розумом своїм живім.
    Збираймо щедру добру ниву,
    До колосочка - її жнім.

    До сонця здіймемся колоссям,
    Усі і міцно, як один,
    Щоб більше нам не довелося
    Соромитись покірних спин.

    Зберімо у кулак всю силу -
    І гідно будемо ми жити.
    І Україну - землю милу -
    Пора, як матір нам любити.

    2004р. Надія Таршин




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  38. Надія Таршин - [ 2012.12.17 16:39 ]
    Країною правлять кати
    Країною правлять кати,
    Бандити, злодії в законі,
    А хто тоді тут я і ти –
    Безмовні, приречені коні?

    На працю надмірно важку,
    На дні у нужді невеселі,
    Радіємо крихтам малим
    Що їх веземо до оселі.

    Жуємо, як є, свій овес,
    У горло л'ємо дике пійло...
    Тямущий і гідний народ,
    Загнали ганебно у стійло.

    Усіх узяли на ланцюг,
    Впокореним корм значно кращий.
    Нікчем, брехунів та злодюг -
    Везеш на собі, роботящий.

    Березень 2007р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.46) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  39. Юлія Івченко - [ 2012.12.17 15:10 ]
    Ноти
    а я тобі затанцюю на щастя рухливо-східни танком
    хоча це лише сон що прагне життя і зеленого жита
    я винна у тім що винА лише спрага солоних літер
    по маках дереться в морозяне віком і риком вікно

    мені всеодно що ти скажеш що Богу своєму накажеш
    я вбитий дельфін перерізав давно вутлий човен
    а скроні болять наче з терну плели красиву корону
    як я затанцюю тобі стануть парусом паростки вражень

    я свій ноутбук ховаю під запрану хлоркою постіль
    і де той водій що убив Новий Рік на моїм переході
    усе переходить як сукні соснові по висохлих нотах
    частіше заходять німі лікарі в биті подихом кості


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (4)


  40. Іван Низовий - [ 2012.12.17 14:05 ]
    * * *
    Я лиш мала пташина
    Непримітна
    В рясному вітті вишень.
    Я лишень
    Притишена півнота одноцвітна
    На празнику розмаєних вишень.
    Все ж вірю я:
    Хтось виокремить слово
    Моє
    В гримучім хорі голосів
    Бодай лише на хвильку,
    Випадково –
    Єдине слово,
    Скупане в росі,
    Єдине слово зболене,
    Стражденне
    І разом з тим щасливе,
    Бо – живе,
    Душевно-щире,
    Кровно-горлове.
    Цього, їй-богу, вистачить на мене!




    Рейтинги: Народний 6.75 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (10)


  41. Анатолій Сердечний - [ 2012.12.17 13:14 ]
    Людина і час
    Ти іншим став,
    Прийшла пора,
    З очей спадає пелена
    І бачиш вже, твої права
    Сьогодні лиш пусті слова
    В устах отих, хто чує всіх,
    Кому народове болить
    І мучить їх, бо ще земля
    Їм не належить майже вся.
    Вставай і захисти себе,
    Бо сила й розум в тобі є,
    Країна є, своя сім’я –
    В твоїх руках і їх життя.

    2012 рік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  42. Іван Низовий - [ 2012.12.17 13:07 ]
    * * *
    Віршами живу,
    Одними ними
    В цім житті й тримаюсь
    За живе,
    Програмують настрій ритми
    Й рими,
    В образах щось мріється нове;
    Рій думок шикується строфою,
    Злагоджено-втомлено гуде –
    Втома ж окупається з лихвою:
    За прожитим днем услід іде
    День,
    Який іще прожити маю
    В товаристві слів,
    Не впорожні…

    Сходить сонце – жити починаю
    Віршем,
    З неба посланим
    Мені.





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  43. Андрій Кабаровський - [ 2012.12.17 13:00 ]
    Віддай карточку, довбаний банкомат)
    Я зустрічаю колишніх... хороших людей,
    А провожджаю банкомати готівкові,
    що не бояться ні гріха ні болі
    що віддалі нагадують звірей,

    Нове пальто, що шив їм сам КУТЮР,
    чудові плани - сорок штук і в ГОА,
    Та чорні пазурі сховавши в манікюр,
    все ж не пускають Вас... до Бога...

    Чудові тренінги - натаскують манер
    Давити Либу, ошкіривши зуби,
    Кумири- хижаки і свіцькі суки,
    "пробач" і зверхньо - Поспішаю у портер"


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  44. Андрій Кабаровський - [ 2012.12.17 13:00 ]
    )))
    Жарке, пахнюче літо, десять літ тому,
    І досі мерехтись, серд буденних буднів,
    Таке п"янке, і повне бджіл і трутнів,
    З терпким і навіть рідним духом полину.

    немов у сні, неквапний літній дощ,
    так й не зігнав родину від збирання липи,
    Родина любить чай, велика, тож
    Бабуся й внуки, мають насушити.

    немов у казці, рясно лився дощ,
    на нас, що під покрівлею із плівки,
    світило сонце, десь сховались бжілки,
    Я хочу бути там, і жерти борщ)))))


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Сірий - [ 2012.12.17 10:56 ]
    *-*-*
    Мете дорогами , мете
    І наганяє кучугури.
    Нема що й мовити на те!
    Мете дорогами, мете,
    Що не прорватися. Проте
    У нас трудолюбивий уряд.
    Мете на вулиці, мете
    І наганяє кучугури...

    17.12.12

    ABaAabAB


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  46. Володимир Півторак - [ 2012.12.17 01:37 ]
    * * *
    Снігу навіяло повно.
    Сипле з усіх шпарин.
    І не подітись від нього,
    з ковдри зробивши кокон.
    Звісно, цей сніг знайомий
    кожному, хто один.
    Звісно, розтане.
    Так само, як тануть роки.

    (16.12.2012)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  47. Ольга Бражник - [ 2012.12.17 00:11 ]
    Маска
    Маско, мені здається – я тебе знаю.
    Годі твоїх дакфейсів, піди розвійся,
    Вітер уже гілки дерев розминає,
    Келих виновій кралі повнить по вінця,
    Дрібно довкруж стрибає лякливим бісом -
    Очі прозорі стиглим німують криком…
    Кажуть, учора був уже повний місяць
    І воно знову вило тут на санскриті.
    Ось тобі вила, маско, не хочеш – мусиш,
    Книгу твою не скоро іще допишуть,
    Мало би бути швидше - та мало музик,
    Вимкни усе до дідька, хай буде тиша.
    Прийде тоді смугасте і волохате,
    Згорне тебе рядниною в оберемок,
    Може й не зразу вбити, ще позітхати.
    Маско, тобі б театру, йому б – арену…
    Ти йому, маско, сутності не показуй,
    Ший йому рукавиці, лагоди мешти…
    Буде тобі нагородою мідний тазик
    На день сьогоднішній, завтрашній, ну і решту.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (5)


  48. Анна Волинська - [ 2012.12.16 23:58 ]
    * * *
    Вiд безвiстi загублених зірок
    Приходим тілом в руки повитух,
    I Вічність на земний короткий строк
    Животворящий позичає Дух.

    Яким той Дух я Вічності верну?
    А як його, дитя глухонiме,
    Понищене об суєтність земну,
    Вже осіянна Вiчнiсть не прийме?


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (1)


  49. Василь Буколик - [ 2012.12.16 23:35 ]
    Мірза-Фаталі Ахундов
    О краю мешканці, що Магомету вірний,
    Навіщо твердите ви: світ оцей безмірний
    Не має тайн, чудес, і двері всіх небес
    Пророк давно замкнув для тайн і для чудес?
    Оскільки живемо в такий час християнський,
    Готовий навести я випадок слов’янський.

    Вік дев’ятнадцятий. Сімдесят шостий рік.
    Нам друге сонце світить з Польщі. Sic!
    Народе, придивись, – перед тобою диво.
    В Тифлісі два сонця – чи ж це одвік можливо?

    Оспівую красу його і світлоліт.
    Тим сонцем Ванда є, йому шістнадцять літ.
    Краса своїх подрýг – красою їх здолала.
    Нам діва світла місто нашеє осяла.
    Два сонця маємо, але довершу я:
    Вони відмінні так, як небо і земля.
    Осліпне, хто зирнуть на сонечко посміє.

    Але хто на красу погляне, той прозріє.
    Буває: сонця диск затулить хмарищ знак,
    Та кучері цей лик не скриють аж ніяк.
    Коперник мовив нам: не зрушиться світило!
    Але її краса мене розпроменила.
    І серед гурій я такої не знайду,
    Що розумом, знанням була б їй до ладу.

    Хто їм учитель є, хто гурій наставляє?
    Хто знає музику, як наша полька знає?
    Хто може так чужі читати письмена
    І знати стільки мов, як знає їх вона?
    Секрет її, на жаль, вгадати нереально.
    Лиш гра її всіх нас вражає тріумфально.
    Дарма ішли борці тут рабство касувать –
    Бо довелось їм знов рабами Ванди стать.

    Хоч Сабухі співав свободу кров’ю серця,
    Взяла його в полон ця донька іновірця.
    Від бід її усіх, о Творче, вберігай!
    Нехай батьків її вкриває щастя май!


    Переклад Василя Білоцерківського


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  50. Василь Буколик - [ 2012.12.16 23:55 ]
    Мірза-Фаталі Ахундов
    Звідкіль цей галас і ці крики, чом люд довкола заревів?
    Чи то моллі тепер бракує цілих двох батманів кормів?
    Здійняв він крики через гроші – дійшов той голос до небес
    Скоріш за труби Ісрафима во славу таїнств і чудес.
    О Господи, він просить грошей! І через це – забудь шабаш! –
    Все у полоні метушіння, панує скрізь розгардіяш.
    Ми скаржимося на цю жадність, не тільки ми, не ми одні –
    Тепер всі янголи в тривозі: о, як печаляться вони!
    І спека, й посуха, і голод – як глянеш з одного кута,
    Тривога,, що молла розбурхав, – як глянеш з другого кута.
    В усіх місцях земної кулі, в Ірані – більше, ніж будь-де,
    Народи одяглися в траур, молла промовив: горе йде!
    На світі тім колись здійсниться Страшний той Суд один лиш раз!
    А нам є суд на цьому світі – щорік, щодень і повсякчас.
    Як місяць магеррам надходить, молли провина – судять нас.


    ‘ ‘ ‘

    Лиш славу добру я любив свою,
    Не мріючи про гурій у раю.
    Чом кажеш ти: «Пророче, одружи!»?
    Тобі від них – нічого, крім олжі.
    Душа глуха до молитов, постів –
    Цей нонсенс їй уже осточортів.
    Просвітництво – то справедлива путь.
    На тій путі про гурій ти забудь.
    Така путь є привабна мудракам,
    А гурії привабні дуракам.


    ‘ ‘ ‘


    Їх шал наслідувать – науці руйнівний,
    Вони прокльонів шлють без ліку моді цій!
    Невігластво в наш дім приводить богословів.
    Шукайте ж мимо них собі ви шлях другий.
    Всі небезпеки і загрози в цьому світі,
    Іранців гострий міжусібний бій –
    Від богословів і наслідувань походять,
    А ми все терпимо той гніт двійний.
    Довік ганьбою буде нам наслідування,
    А надто – кожному, хто є віслюк дурний.



    Переклад Василя Білоцерківського


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   903   904   905   906   907   908   909   910   911   ...   1815