ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.02 20:14
Квітка розцвітає в піднебессі,
голосом на землю долина
і в суцвітті суголосних Матвієнок
серце стискує й сльозою вирина...
і встає, мов за наказом, зала
і тремтить при звуках «Черемшини»...
За життя хіба ж бо Цісик знала,
що так розжалобить Укра

Юрій Лазірко
2024.11.02 17:46
Rock-a-bye, the sky
spills the song for you.
Ears are cribs, and I
swaddle warmth in blue.
Catch it and imbue,
learn to love anew.
When pasque flowers sigh
dreams drink lullaby.

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Сонце Місяць
2024.11.01 18:04
B лунко й понад примарливим усім невблаганний дзиґар-годинник відраховує свої секунди приклацуючи ях, тераса блаженно омріяна ——китайськамузичнапавза—— B віддзеркалення в досвідченій меланхолії альтсаксофонщика, котрий не вступатиме дудіти насту

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Лоллі Азбьорн - [ 2009.10.14 21:39 ]
    Вікна осені (піддаючись загальній осеніфікації)
    Як відчиняла вікна для дощу
    в них прошмигула ненароком осінь
    У дім душі влетіла неба просинь
    і зойки журавлиного плачу…
    ***
    Так літо непомітно піддалося
    Агонії в осінньому вогні
    Жмут спогадів лишаючи мені
    Вінком із мрій серпневого колосся...

    А осінь вже вплітала у волосся
    Гіркий туман і лагідну печаль
    І смуток опускала, як вуаль,
    за літом тим, що так і не збулося.
    ***
    «Це – осінь! Осінь… Це всього лиш осінь
    Вже порядкує за моїм столом»
    – спираюсь на холодне скло чолом,
    щоб зрозуміти, що не знала досі.
    ***
    На підвіконні злива з почуттів,
    Думки розхристані, а ноги босі.
    Слова згубились в паперовім стосі
    Сценаріїв, незіграних в житті

    Мовчу… Танцюють краплі золоті
    в відчиненім вікні, панує осінь
    над цілим світом, проливає сльози –
    Сердешну спеку топить у воді
    ***
    Жар серця я для пам′яті лишу
    І відпущу минуле опівночі…
    Ох, осене! Твої глибокі очі
    Як темні ночі, сповнені дощу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (5)


  2. Ірина Швед - [ 2009.10.14 17:52 ]
    Без тебе...
    Я без тебе, без тебе
    Осипаюся росами,
    Обійми і пробач
    Річку цю на щоці.
    Хтось колише весну
    Розгойдану в стосах цих,
    У відбілених снах на руці.
    На окрайці думки
    Сотні раз перерізані:
    „це тобі, це тобі, це тобі”, –
    Роздаю на пайки
    Всі пісні недоспівані,
    Недописані вірші свої...
    В перевеслах несуть
    Ніч оцю недогойдану
    Голоси диких півнів
    На несточену кров...
    Чи відкриють ворота
    В білім служники вірні ці,
    Чи почують мій голос
    Вони, агов...
    Із мелісовим чаєм
    Завариться спокій мій
    І сповільниться час
    Наших дивних забав…
    Ми зародимось знов
    У планетах зарошених,
    Ембріонових
    Білих дзеркал.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.4) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  3. Ярина Тимош - [ 2009.10.14 12:05 ]
    Кава
    Тобі мозки я полоскала.
    І ти мені їх полоскав.
    Не до смаку любові кава –
    із сорту найгіркіших кав.
    То хай тобі твоє воздасться,
    мені – моє. І будь здоров.
    Від кави збудження, як трясця,
    що називаєш ти «любов».


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (1)


  4. Сергій Жадан - [ 2009.10.13 22:27 ]
    Елегія для Урсули
    Човни, завантажені іспанським часником,
    по довгій дорозі ввійшли до порту,
    обвішані мідіями, ніби фальшивим золотом.
    Я знаю - цієї ночі до ранку
    сухі простирадла пронизливо
    пахли матроськими робами і смолою;
    так як ніколи летіли зірки на побережжя,
    і доки ти не прокинулась, човни, оминаючи бакени,
    забивались тобі між пальців.

    Що ти могла побачити перед тим, як померла?
    Безперервність повітряного потоку не дозволяє
    затамувати подих, безперервність дихання
    не дає зупинитись, переходячи через кордони.
    Що саме дозволено бачити наостанок
    тим, хто має померти?
    Десь на півночі материка починала громадитись крига,
    і найглибші серця цибулин
    на світанку холонули і зупинялись.
    Чи ти розгледіла сніг в піднебіннях
    рибин, які викидалися із води?
    І чи упізнала ти ріку,
    що тяглася вниз кам'яним рельєфом,
    наче купа мокрих важких
    простирадел?

    В свої двадцять вісім
    я пам'ятаю стільки імен,
    про які вже ніхто не говорить в теперішньому часі,
    стільки імен, від вимовляння яких
    піднебіння забивається кров'ю і снігом,
    що навряд чи наважусь говорити про тебе в умовний спосіб;
    по-моєму, смерть - це ніби перейти з однієї
    порожньої кімнати в іншу,
    здіймаючи протяг, який вириває розетки
    і вистуджує кров тим, хто залишився.

    І юні хоробрі птахи з обвітреними серцями,
    і хвилі північних озер, що стоять по горло в воді,
    не наважуючись вийти на берег,
    і високі дерева - позбавлені листя, мов громадянства:
    повертайся туди, де на повіках тверднуть тьмяні перлини чекання,
    де на пісках виростають водорості і солодкий тютюн,
    де, не зрадивши прапора і не знайшовши спокою,
    кожного ранку збираються юнги із затонулих човнів,
    і над ними до ночі літають душі
    розчавлених помаранчів.


    Рейтинги: Народний 6 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (21)


  5. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.10.13 21:27 ]
    ЗА НАЙДОРОЖЧЕ
    Осінь висохла до хрусту.
    Під ногами - листя чіпсами.
    Залило подвір`я густо
    Сонце променями чистими.

    Очі мружиш – літо в зумі.
    Та не довго з нами житиме.
    Місто змінює костюми
    На такі ж - без хлорофітуму.

    Всі суглоби вигріває.
    Посміхається дитинно і –
    Розтеклись його трамваї
    Кровоносними судинами.

    Замело столітню лаву
    Сонцем, осінню, каштановим…
    Скласти руки?
    Маю право
    Розпочати завтра заново…
    12.10.09.


    Рейтинги: Народний 5.6 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.46)
    Коментарі: (14)


  6. Світлана Луцкова - [ 2009.10.13 18:03 ]
    Вальс квітів
    Квітню мій дорогий, по-дитячому сонячний зайчику,
    Що луги засипає блискітками перших кульбаб,
    Закружляй мене пошепки, ніжно, навшпиньках, на пальчиках,
    Від сторонніх подалі - під тінню ялинових лап.

    Я не хочу на бал! Хай ідуть собі коні розпряжені.
    Хай тюльпанів човни розпливаються краплями вин.
    Віддала черевички, - пощо мені ігрища ряджені,
    Затуманені завше дощами чиїхось провин?

    Там немає ромашок, немає задумливих дзвоників,
    Покривається цвіллю таємна нецнота замків.
    Там невдаха-король табунці цвіркунів-горбокоників
    Перетворює, знай, на придворних німих рисаків.

    Ти ж, коханий, мені коронований листям калиновим,
    Що вигойдує птаху на зламі густої брови.
    На заручинах квітів обручки вкладаємо глиняні
    У загострені пальці врочисто-сумної трави.

    Квітню мій дорогий, цим освідченням тихо освічений,
    Я готова з тобою босоніж до заходу йти!..
    ...Зозулястий годинник у грудях удари відлічує:
    Наче сонячний зайчик, опівночі зникнеш і ти...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (45)


  7. Олеся Овчар - [ 2009.10.13 15:51 ]
    Знак зими
    Сніг! Сніг! Перший сніг!
    Хто б ще так радіти міг?
    Лиш усміхнена дитина
    Закликає так гостинно
    Всі сніжинки на поріг!

    Так! Так! Саме так!
    Подає зима свій знак:
    Хай чекають хуртовини -
    Ви лякатись не повинні,
    А сміятися отак!
    13.10.09


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (12)


  8. Сергій Жадан - [ 2009.10.12 21:15 ]
    Жити значить померти
    Влітку, коли нагріваються обручки й нігті
    на пальцях чоловіків в привокзальних готелях,
    і в сутінках діти з новобудов
    до сердець притискають чорні футбольні м'ячі;

    в темряві, коли видихається у винарнях рожеве вино,
    повільний, ніби слимак, потяг на Будапешт,
    запилений і ламкий проїжджає під місяцем.

    Померши одного разу, ти продовжуєш шлях
    через нічні двори і помічаєш як
    смерть тримає в руках м'ятні цукерки
    і роздає їх дітям на привокзальних пустищах.

    Влітку, коли вивертається тепла підкладка життя,
    коли розбиваються малолітражки кольору твоєї губної помади,
    з дому виходить старий аптекар,
    котрий лікує всіх аспірином кожного дня,
    граючи зі смертю в якусь невідому гру;
    життя не почнеться без тебе - сміються жінки на площі,
    жити значить померти - скажуть тобі одинокі кур'єри,
    які переносять в наплeчниках сухі небеса.

    Померши одного разу, ти відступаєш в тінь
    і дивишся як твоє тіло безпорадно шукає
    тебе самого між стебел густої трави;
    померши посеред літа,
    обірвавшись на линвах, натягнутих листоношами,
    душі померлих, наче чіпкий деревій,
    прорізають в повітрі свої вертикалі.

    Спробуй, коли вже знатимеш як,
    спробуй, вирви мене з нічного нутра країни,
    вирви з невидимих витяжок в небі,
    якими до нас проходить любов.

    Хто перешкодить, хто вижене, дівчинко,
    комах і духів із твого тіла?
    Під літнім небом наша з тобою земля
    так щемко пахне щоліта місяцем і бинтами.

    ...По смерті ступивши пів-кроку вбік,
    бачиш крізь шви у повітрі
    як таємні кіномеханіки спроектовують
    на твоє тіло
    великий небесний кінематограф,
    щоби на світло його летіли
    душі покійників
    і смарагдові тіні жуків...


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.46) | "Майстерень" 6 (5.48)
    Коментарі: (5) | "Сергiй Жадан та Оркестр Че - Жити значить померти"


  9. Ірина Білінська - [ 2009.10.12 17:59 ]
    І навіть дощ ходу призупинив...
    І навіть дощ ходу призупинив.
    Він у траві стоїть ногами босими.
    Твої долоні – вісники весни,
    дарують світлу казку диво-осені.
    І у листочках, що летять до ніг,
    чиєсь чекання пахне так нестримано.
    І десь у серці, на самому дні,
    ще досі я молюся твоїм іменем…


    Рейтинги: Народний 5.46 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (12)


  10. Василь Степаненко - [ 2009.10.12 15:46 ]
    Журавлі
    *
    Журавлі
    струшують з крил
    перший лапатий пух
    на простуджену
    землю.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  11. Іван Редчиць - [ 2009.10.12 10:16 ]
    СЛОВО (сонет)
    Не хоче бути іграшкою слово,
    І лихо, як образиться воно.
    Майне з душі, як пташка у вікно,
    Й надовго зникне радість веселкова.

    Куди ж тоді? Як житимеш без слова?
    Навік огорне – і печаль, і сум…
    Як серце не окрилить щирих дум,
    То не врятує думка випадкова.

    Давай вогонь, креши його з душі,
    Якщо не можеш – слова не души,
    Не муч його, немов чужинець клятий.

    Таке стражденне й змучене воно,
    Вже інше задихнулося б давно, –
    А наше мовчки покидає хату.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (4)


  12. Василина Іванина - [ 2009.10.11 22:16 ]
    ... це дуже страшно
    -------...Ніщо, nihil, ніц,
    ----------------------але...
    ------- С-М
    А липень знову залив дощами поля й дороги.
    Ми розлучились без довгих сварок і зайвих сліз.
    Я не писатиму есемески (вже все в порядку)
    Нарешті в хаті все поскладаю і витру пил,
    комп’ютер вимкну,одягну сукню (остання мода!),
    шибки помию, всміхнусь до фотки, спечу пиріг.
    Я не писатиму есемески (тобі це треба?),
    слова між нами холонуть мовчки – це дуже страшно,
    бо кожне має, ти бачиш, любий, тепло й вагу.
    Це наче збіжжя – його провієш на вітрі болю,
    Й нема полови, бо в кожнім слові моя любов.
    Я не писатиму есемески (це зовсім зайве),
    Мені вже й наче давно не двадцять –
    то де ж той глузд?
    Липневим зливам ще довго лити, і літо лине,

    а парасоля твоя у мене. І – телефон…



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.49) | Самооцінка 4
    Коментарі: (52)


  13. Олександр Шумілін - [ 2009.10.11 19:31 ]
    * * *
    Лондонський Луцьк
    замітає листям,
    Ніби гуаші кладе
    на брук,
    Пізній туман
    заколисує місто,
    люльку кудлату
    бере до рук.
    Попелом паморозь
    ляже на вікна
    Сиві і мудрі
    в своїй німоті,
    Осінь, здається,
    вростає навіки
    В сіро-бетонні
    міські хребти.
    Осінь дрижить.
    У гарячці жовтня
    Трусяться кисті
    кленових рук
    Водами з неба
    асфальти повняться
    Хвилі січуть
    техногенний звук.

    Наші підошви холодними рибами
    Б’ються об мокрий, вечірній шлях
    Ми - заколисані синіми зливами-
    Йдемо крізь осінь
    в своїх містах.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  14. Світлана Луцкова - [ 2009.10.11 00:24 ]
    ПЕРЕДЗИМ'Я
    Без нудних передмов запечалена гілка тернова
    Перечитує вголос, як солодко пахне рілля.
    І не хочеться більше занадто високого слова,
    Щоб ловити у небі сумного свого журавля.

    І не хочеться більше занадто яскравих узорів,
    Щоб, нарешті, повідать про свій неабиякий хист.
    І не хочеться більше безбожно ходити по зорях,
    Уявляючи нишком, що то шелестить падолист.

    Розторочую крила старенькі на зойки пернаті.
    Світе, світочку зимний, коли я співала, коли?..
    Розбивається голос об терни - приховані ґрати
    На дрібнесенькі скалки, на сіро-блакитні "курли".

    Кров згортається в дощ, дощ - у перші морозяні згустки.
    Линуть парою привидів казка й несправджений міт.
    Загортаючи плечі в обійми тернової хустки,
    Недоречно пригадую пишний, оманливий квіт...

    2009


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (20)


  15. Богдан Сливчук - [ 2009.10.10 23:16 ]
    КОЛИСКОВА ( ПІСНЯ)
    Тиша. Вечір надворі,
    Сонечко сховалося.
    Цілу днину дітворі
    Ніжно посміхалося.

    Заснули зайчики,
    Заснули білочки,
    І ти наш котику,
    Засни, засни.
    Заснули квіточки,
    Заснули діточки.
    І ти малесенький,
    Засни, засни.

    Тиша. Вечір надворі,
    Зіроньки з’явилися.
    Спать лягайте, всі малі,
    Вже за день стомилися.

    Заснули зайчики....

    Тиша. Вечір надворі
    Ходить попід вікнами.
    Вийшов місяць угорі,
    Наче сріблом витканий.

    Заснули зайчики...

    Тиша. Вечір надворі
    Ледь у вікна стукає.
    Час лягати дітворі,
    Казку, діти, слухайте.

    Заснули зайчики…




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (5)


  16. Зоряна Ель - [ 2009.10.10 18:29 ]
    Осінній майстер-клас
    Супляться осінні хмари,
    Сірі ватяні примари,
    Вод пухкі мішки.
    Ще із ночі скерували
    Гострі дощові кинджали
    На земні стежки.

    Перші вдарили краплини
    По охристих тамбуринах
    Ритмом запальним.
    Вітер вилетів "на люди",
    Грає-бренькає на уді
    Крізь кальянний дим.

    Як, хіба злякає злива
    Осінь визріло-вродливу?-
    Жінка золота
    В чóлі кольору шарлату
    Майстер-клас веде завзято
    Танцю живота.

    Б'є об землю дзвоном листя
    Жовтень "браво" голосисто
    І горить вогнем.
    Сипле золото відкрито,
    Щоб до себе заманити
    Осінь у гарем...

    Землі вгамували спрагу,
    І закінчились розваги
    Під рясним дощем.
    Глянувши на Жовтня скоса,
    Зникла швидко спритна Осінь
    В гущі хризантем.
    ----
    Всенький день під чаром танцю,
    Що побачив рано-вранці,
    Посеред жоржин
    Розпашілий до багрянцю
    Лампу натирав до глянцю
    Захмелілий Джин.

    08.10.2009 р.

    Чóлі – елемент одягу виконавиць східних танців
    ( топ з короткими рукавами)
    Уд – струнний інструмент




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (16)


  17. Катя Тихонова - [ 2009.10.10 17:04 ]
    * * *
    Хтось накинув шаль мені на плечі.
    Озирнулась. Пане мій, це Ви?
    Сядьте поруч. Тепло біля печі.
    Я чекала Вас після зими.

    Повернулись! Рада Вас зустріти!
    Всі листи читала сотні раз.
    Ви мої? Не треба говорити…
    Мить заждіть. Повернуся до Вас.

    Ви ж, мабуть, голодні із дороги?
    Потяг довго їде? Три доби?
    Чоботи зніміть. Зігрійте ноги,
    Бо такі глибокі ці сніги.

    Вимріяне нами це стрічання,
    Наче після довгих літ розлук.
    І така велика серця тайна –
    Привітальний дотик Ваших рук.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (5)


  18. Іван Редчиць - [ 2009.10.10 09:55 ]
    ЩЕДРІШАЄ ДУША
    Я друзів у біді не залишаю,
    Бо легша ноша, як одна на двох.
    Та є й такі, на жаль, в моєму краї,
    Хто душу замикає, наче льох.

    Літа не зупиняються, мов коні,
    Росте моя жадоба до життя.
    Як падають сніжинки літ на скроні,
    Щедрішає душа – на почуття…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46) | Самооцінка 6
    Коментарі: (3)


  19. Володимир Замшанський - [ 2009.10.09 17:18 ]
    ЖЕМЧУГ
    молодое тельце ласкам не обучено
    на губах кровавая по душе излучина -
    Дашка моя девочка... укушу край ушка я
    приоткрывши дверочку наслажденья узкую
    створками заужену от восторга ахнувши…
    пусть растёт жемчужина перламутром в ракушке!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  20. Серенус Цейтблом - [ 2009.10.09 17:28 ]
    Радости Супружества (герцог Донегол)
    (давным-давно, в далёкой галактике:))

    Она уходит не по своей воле -
    Воля тут ни при чём;
    Тут что-то другое, Донегол.

    Из-за таких добавляют к - во весь голос -
    "Боже, храни наш дом" -
    дружным шепотом, - "от хранительниц очагов".

    Такие отбирают самое дорогое
    (как ни странно, не трон),
    не прощают ни промахов, ни долгов.

    - Язычница! Ведьма! Куда! Стой!
    - Милый... скоро... дойдём...

    Мост ведь не длинный. Скоро. Недалеко.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  21. Василь Степаненко - [ 2009.10.09 09:17 ]
    Барви осінні
    *
    Трепетне листя
    на палітрі озерній.
    Барви осінні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  22. Сергій Жадан - [ 2009.10.08 23:26 ]
    ***
    Прийде весна, говорили вони,
    кинемо все й поїдемо звідси.
    Заходячи в ніч, як у власні сни,
    дістанемось її глибини.
    Відстань? Що таке, зрештою, відстань.

    Поселимось біля морських портів,
    там, де олія тяжіє в трюмах,
    де все, чого б ти не захотів,
    для тебе вивантажать з кораблів
    чоловіки в потертих костюмах.

    Там де жінки з вогнями в руках
    танцюють вночі на гарячих площах,
    носять кульчики в язиках,
    гадають на крові і на зірках,
    й спиняють вітри при кораблетрощах.

    Де вигріваються без кінця
    відвідувачі в тісних перукарнях,
    де пахнуть сигарами пальці творця,
    де кавові зерна, ніби сонця,
    пересмажуються у кав’ярнях.

    Там де не буде цієї війни,
    яка триває зараз між нами.
    Зникнемо, планували вони,
    головне дочекатись весни.
    Хай скумбрія рухається табунами.

    Коли вони обіймались вві сні,
    в їхньому ліжку, на їхній війні
    чути було як летять птахи,
    падаючи в сніги.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  23. Олеся Овчар - [ 2009.10.08 23:51 ]
    Монолог ляльки
    Я – ватяна лялька,
    Із ґудзиків – очі,
    Сиджу у куточку,
    А бавитись хочу.

    І ручки, і ніжки
    Пухнасто-невмілі,
    А я ж танцювати
    Колись так хотіла.

    Косички-шнурочки,
    Без усмішки губи,
    Невже я такою
    Завжди тепер буду?

    2008




    Бувша третя строфа (кому цікаво:-))

    І думала – буду
    Я прима на сцені,
    А доля, мов юда,
    Сміється із мене.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (11)


  24. Оксана Лозова - [ 2009.10.08 19:34 ]
    Те щастя
    Те щастя вже поперек горла,
    Те щастя – кров’ю з-під пера…
    І не кажіть, що я загорда –
    Занадто небезпечна гра.

    Те щастя можна тільки вкрасти,
    Як яблуко в чужім саду…
    Я обіцяла Вам не впасти
    І втримаюсь – не упаду.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (9)


  25. Тетяна Левицька - [ 2009.10.08 17:36 ]
    Сповiдь
    О, Господи, зміни моє життя
    Та прожени з душі лукаву зграю!
    Не гумова забава для биття,
    Судини в хворім серці не міняю.

    За що? За що? О, Господи, прости.
    Невже тебе сама вела на страту,
    Вбивала в руки цвяхи та хрести
    Здіймала за наказами Пілата?

    Кричала за Вараву на суді?
    Невже була сестрицею Іуди?
    Чи я зреклась від тебе у біді,
    Як той Петро, що плакав від облуди?

    Клялася всує іменем твоїм,
    Брехала, ненавиділа, блудила?
    Хай свідком стане весь Єрусалим,
    Що Господа ніколи не ганьбила!

    Можливо, пращур мій таки там був.
    Не тільки за свої гріхи страждаєм.
    Він, може, той, хто оцет простягнув,
    Щоб ти вознісся, Господи, над раєм.


    Рейтинги: Народний 5.5 (6.1) | "Майстерень" 5.5 (6.19)
    Коментарі: (2)


  26. Олександр Христенко - [ 2009.10.08 12:15 ]
    ДОРОГА ЦІНА
    Збираю сили, совість, волю
    І, зуби стиснувши, мовчу.
    Тремчу від внутрішнього болю,
    Тримаю пристрасті свічу
    Слабкими розуму руками,
    Ховаючи у грудях жар,
    П’ю розпач повними ковтками
    І сплю, неначе на ножах.

    На мить про тебе забуваю,
    Та спогад, як холодний душ –
    Не спить, ворочається скраю
    В обійми кидає чимдуж.
    Нестерпна думка, як ворона
    Клює мій мозок день і ніч:
    Тебе кохати – заборона, –
    Проста, але жорстока річ.

    Допоки стримую свій погляд
    І тіла змореного шал,
    Допоки хіть не впала долі –
    Ще не перейдена межа.
    Бо я і ти – це вибухівка:
    Запал і, поряд, динаміт,
    А вибух рознесе домівки,
    Розірве сім’ї. Дітлахів
    Розлучить, нарізно з батьками...
    І на уламках цих руїн
    Кохання, що керує нами –
    Фундамент нової сім’ї?!

    Дилема болісно-жорстока.
    Хай буде це моя вина:
    Пробач, кохана, ясноока –
    Занадто дорога ціна!..
    25.05.09.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (9)


  27. Андрій Содомора - [ 2009.10.08 10:30 ]
    Тібулл Альбій. Книга перша
    І
    Інший хай горне собі рудого золота копи,
    Хай має хоч тисячі югерів орних земель,
    Хай в бойовому труді грозить йому ворог сусідній,
    Марсовий оклик сурми сон хай од нього жене.
    Я ж – убогість обрав, життя дозвільного стежку,
    Лиш би ясніло всякчас вогнище дому мого.
    Впору садитиму сам тонку лозу виноградну,
    Руку дбайливу мою чутиме яблуні плід.
    Тільки б Надія не підвела й у кошах не маліло
    Овочу, в чанах – вино щоб шумувало нове.
    Я ж бо шаную вінком чи камінь на роздоріжжі,
    А чи той пень, що в полях самотиною стоїть.
    Щойно дозріють плоди – із них я щонайсвіжіші
    З обігом року до ніг богу сільському кладу.
    У переддвер’ї храму твого, русява Цереро,
    З нивок моїх по жнивах хай золотиться вінок.
    А на городі серед плодів поставлю Пріапа,
    Хай відганяє птахів, сторож червоний, серпом.
    Маєте й ви, охоронці колись багатого поля,
    Нині дрібного, свої, Ларам належні, дари.
    В жертву телиця тоді за стадо йшла незліченне,
    Нині ж овечка для вас, дяка за кусник землі,
    В жертву впаде – й гукне вколо неї молодь селянська:
    “Жнив добірних, Іó! Й доброго дайте вина!”
    Так-ото, так-от жити б мені у скромному статку
    І на дороги курні вже б не ступати повік!
    А як розжевриться Пес – під тінню дерева лігши,
    Слухати, як жебонить, наче до сну, потічок.
    Хоч і мотики іноді теж не варто цуратись
    Чи гостряка – підганять надто повільних волів,
    Чи заблукалий дріб, ягня або кізку, додому
    В пазусі, поки малі, до матерів однести.
    Ви ж, і злодії, й вовки, пощадіть убогу черідку –
    Здобич хапайте собі з-поміж багатих отар.
    Тут, лиш весна, свого пастуха я звик очищати
    Жертвою і молоко лагідній лити Палес.
    Не відступайте ж, боги; дарами скромного столу,
    З глеків чистих питтям не погордуйте, молю.
    Вперше глека зліпив селянин із глини легкої,
    Вперше колись давно взявши, податну, до рук.
    Я ж ні багатства батьків, ні жнива собі не бажаю,
    Що у минулі часи предок ощадливий мав.
    Нивки достатньо мені, якщо на звичній постелі
    Будь-коли втому свою можу полегшити сном.
    Як же приємно бува, наслухаючи, як там надворі
    Виють шалені вітри, милу до себе горнуть!
    Чи коли Австр узимі льодяну накочує хвилю,
    В затишку, при коминку, лагідні бачити сни.
    Ось чого зичу собі. По праву хай багатіє
    Моря потугу сліпу й хмурі хто зносить дощі.
    Що ті скарби, коли б мала бодай сльозину зронити
    Дівчина через мої дальні дороги-шляхи?
    Личать, Мессало, тобі морські та піші походи
    Й віднята у ворогів зброя у домі твоїм.
    Я – на прив’язі тут: мене – красуня тримає
    Сторожем біля своїх немилосердних дверей.
    Слави не треба мені, моя Деліє, хай мене мають
    За боягуза, сплюха, тільки б я був при тобі,
    Тільки б в останню годину свою на тебе дивився
    І, омліваючи вже, все ще голубив тебе.
    Плакатимеш при моїм, що йде у полум’я, ложі,
    Сльози й цілунки водно ти в цю годину зіллєш.
    Плакатимеш: не криця ж у тебе довкола серця,
    Й каменя в ньому нема – чуле ж воно і м’яке.
    Від похоронного стосу ніхто, ніхто не відступить,
    Дівчина це чи юнак, щоб не зронити сльози.
    Манів однак моїх не тривож, не зранюй обличчя,
    З туги волосся свого, Деліє мила, не рви.
    А поки доля змогу дає – любімось обоє,
    Вже ж підступає Смерть, млою вповивши чоло.
    Крадеться вік понурий до нас – чи в ньому кохатись?
    Чи, коли сивінь війне, ніжні шептати слова?
    Нині слугуймо Венері легкій, ще поки не сором
    Двері ламати й п’янка є ще охота до звад.
    Ось де вояка я добрий і вождь! Ви, сурми й знамена, –
    Гетьте! Захланним мужам рани наносьте в бою,
    Їм – і статки несіть. А я зі стіжка свого зверхньо
    Гляну на багатія, гляну й на голод худий.


    Рейтинги: Народний 6.5 (5.63) | "Майстерень" 6.5 (5.6)
    Коментарі: (2)


  28. Андрій Содомора - [ 2009.10.08 10:38 ]
    Галл Корнелій. Фрагменти елегій
    Сум, Лікорідо, бере через пустоти твої.

    Цезарю, долі своїй лиш тоді буду рад, коли станеш
    Часткою римських діянь щонайзначнішою – ти,
    І як читатиму: храми богів, відколи ти вернувся,
    Стали багатшими: скрізь – пишні трофеї твої.

    От мені, врешті, Музи таких пісень наспівали,
    Що не вагаюсь: вони – гідні, кохана, тебе.
    А якщо так – то чи мав би боятись на ваш непідкупний
    Суд те писання моє, Віску й Катоне, віддать?

    ....................................... тірійська ...


    Uno tellures dividit amne duas*.
    Так-от одна ріка – двом кладе землям межу.

    *
    tristia nequit[ia ...]a, Lycori, tua.

    Fata mihi, Caesar, tum erunt mea dulcia, quom tu
    maxima Romanae pars eris historiae,
    postque tuum reditum multorum templa deorum
    fixa legam spolieis deivitiora tueis.

    ].....tandem fecerunt c[ar]mina Musae
    quae possem domina deicere digna mea.
    ] . atur idem tibi, non ego, Visce,
    ]........l . Kato, iudice te vereor.

    ...................................................Tyria**


    * Про походження цього фрагмента див. коментар с. 509 ("Римська елегія" Андрій Садомора, в-во "Літопис" 2009)
    (фрагменти елегій Ґалла подаємо також в оригіналі).
    ** Цей фрагмент елегії ґалла, знайдений 1978 р., подано за публікацією: Anderson R. D., Parsons P. J., Nisbet R. G. M. Elegiacs by Gallus from Qasr Ibrim // Journal of Roman Studies. – vol. 69. – 1979. – S. 125–155.
    5


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Прокоментувати:


  29. Василь Степаненко - [ 2009.10.07 16:36 ]
    Чи нагодую душу?
    *
    Щоб стіл накрити,
    прасую скатертину.
    Чи душу нагодую?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  30. Василь Степаненко - [ 2009.10.07 10:53 ]
    Жупан осінній
    *
    Жупан осінній приміряє літо
    із грубого
    пістрявого сукна.
    А ґудзики на ньому –
    чорнобривці.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  31. Олеся Овчар - [ 2009.10.07 09:31 ]
    Буслів обід
    Бусол ходить по болоті –
    Чап - чап - чап.
    Носить жабу він у роті –
    Хап - хап - хап.
    Жаба лапками махає –
    Ва - ва - ва.
    Відпустити вимагає –
    Ква - ква - ква.
    Бусол думу думав довго –
    Дум - дум - дум.
    Без обіду, ой, недобре –
    Сум - сум - сум.
    А у жаби – жабенята –
    Жаль - жаль - жаль.
    Без обіду теж малята –
    Гай - гай - гай.

    Бусол довго не вагався –
    Без обіду він зостався.
    У водичку жабка – бульк!

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (22)


  32. Роман Кисельов - [ 2009.10.06 11:48 ]
    Осінь, Джим і Áнджей (з поеми «Аптека для душі»)
    По колу Дантовім (номер поїла ржа,
    і навіть якої книги – не зрозуміти)
    ступають Джим і Анджей, і тихий жах
    за ними стежить через пожовклі віти.

    Від літа їхнього вже навіть снів нема,
    і каже Джим, що нікуди буде дітись,
    та вірить Анджей – буде ясна зима
    і полум’я, щоб зором у нього впитись.

    А холосте повітря понурих зим
    не перший рік панує у цій природі,
    тому, я думаю, не помилявся Джим,
    коли казав, що в літо вернутись годі.

    Лиш часом світлі марення наяву
    дарують іскри спогадів, присмак вражень
    (спасибі, друже Нетті, за цю траву) –
    тоді я думаю, що правий був Анджей.

    Та слава Богу – Він упокорить час.
    І зійде легкість під сонцем Його оранжевим.
    Він скаже: «Тішся, Джиме, не сперечайсь.
    Це і тебе стосується, любий Анджею».

    Х.2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (6)


  33. Василь Степаненко - [ 2009.10.06 09:16 ]
    Перемерз
    *
    Вітер весь тремтить.
    Жде когось, чи просто так.
    Перемерз, як я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  34. Наталя Дитиняк - [ 2009.10.05 22:07 ]
    Сон
    Він нюхав запах мого волосся,
                       моїх парфумів, моїх думок.
    "А ти любила?"
             "Тобі здалося".
                      "А як же ж щастя?"
                               "Якраз ковток".
    Мені здалося… Закрила очі,
                      щоб роздивитись його вину.
    Сльоза скотилась. Краплину щастя
                      він ненавмисне не проковтнув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.43)
    Коментарі: (10)


  35. Любов Долик - [ 2009.10.05 17:16 ]
    ***
    Довгастий дим,
    як джина борода,
    танцює джаз -
    бо час настав для джазу.
    Під джезву ранку
    осінь золота
    заграви згорне,
    дмухне - і відразу
    запалахтять, затріпотять вони,
    залопотять, заплескають, полинуть
    у танці джазової осені(весни?)
    і переллються знов у дим полинний...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.6) | "Майстерень" 5.5 (5.67)
    Коментарі: (11)


  36. Гортензія Деревовидна - [ 2009.10.04 14:40 ]
    *
    чи гасне дощ в осінніх ліхтарях
    чи свічка у воді горить барокко
    не відрізнити смерті від життя
    незроблених від непочутих кроків

    не обертайся входячи в герби
    і пил здержи у ветхості одежі
    лисиці в ній ще брешуть на щити
    на пагорбі зеленому ще вершник

    хоч тінь його не видно в цій порі
    і сухість вуст його не зронить слова
    переступи вогонь ручай поріг
    звернися знівідкуди ні до кого

    чого тобі з розкритими очима
    чому осінні руки наче дощ
    чому холоне листя за плечима
    відлуння кораблів кораблетрощ


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.28) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (6)


  37. Юлія БережкоКамінська - [ 2009.10.03 08:47 ]
    * * *
    В.К. присвячується
    Інколи – тонко. Тонко – і страшно.
    У грудях пульсує. Значить – жива ще.
    Стрілка по колу кружляє поважно:
    Краще - на гірше. Гірше – на краще.

    Світ завмирає. Німіє. Біліє.
    Янголи сходяться: «Здраствуйте, браття!
    Чуєте в серці - поліритмія…
    Наче б то дзвін на великому святі».

    Терпнуть світанки у росах жовтневих,
    В головах сон стережуть полохливий.
    Радосте?
    Відчай…
    Надія?.. Ну де ви?
    Не полишайте! Усе ще можливо!

    Жити! До трепету ніжно і чисто.
    Жити! Творити і свято, і будні…
    Сон проковтнувши, посапує місто,
    Осінь тривоги виводить на лютні.

    Все ще можливо. А значить так буде:
    Довга дорога і радість, і сила.
    Час зупиняється болем у грудях?
    Ні, то – Любов, що пульсує по жилах.
    2.10 – 3.10.09. ніч.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (6)


  38. Віталій Ткачук - [ 2009.10.02 14:55 ]
    Нас поєднують хвилі. І тільки
    Нас поєднують хвилі. І тільки.
    І безсоння нічних операторів,
    Що слова переводять, як стрілки,
    Що у слухавках вирили кратери.

    Ми осердями сотових вишок
    Поглинаємо тонкощі голосу.
    Нас прослухають. Може запишуть.
    Може схочуть залізти у голови.

    Нам залишиться тиша мовчання
    І цілунки повітряних дотиків.
    Прохолода в розділених спальнях
    Й пожиттєвого ступеня опіки.

    2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.37)
    Коментарі: (33)


  39. Олексій Кацай - [ 2009.10.02 10:44 ]
    Світло в вирву безодні стікає...
    Світло в вирву безодні стікає,
    сплять галактики з чорних дірок,
    епос зниклого людства вростає
    в наддалекий космічний зв‘язок.

    Він хрипить, він пульсує, він лине,
    хоч зникають, як давні світи,
    катафотів криваві краплини
    у холодній пітьмі самоти.

    Хоч круг порожньо так, що аж лунко,
    хоч іржею хворіє метал,
    кожен спогад вичавлює думку,
    кожна думка – з антени сигнал.

    І вві сні згасле небо щось ранить,
    а по курсу, в грузькому ніде,
    обертається космос на пам‘ять,
    щоб комусь розповісти себе.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Коментарі: (6)


  40. Юлія Хвас - [ 2009.10.01 14:03 ]
    --***--
    Муза покірно чекає повернення осені,
    Уривками сонця літаюче небо латає.
    То регулює дощо-поетичні відносини,
    То слова здичавілі мовчки зганяє у зграї.

    І віриться музі чомусь не у правду, а в диво
    Трирічної витримки з маркою розчарування.
    А правда в'їжджає в свідомість локомотивом
    З важкими вагонами вибухо-віршування.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.25)
    Коментарі: (10)


  41. Марічка Мамчур - [ 2009.10.01 09:37 ]
    Жовте листя
    Жовте листя тихо опадає
    Під колеса пізнього авто.
    Одиноко краплями ридає
    Осінь у багряному манто.

    Ніжність твоя запізніло лине,
    Зігріваєш ти холодні руки.
    Ще хвилина, лиш одна хвилина -
    І заплаче небо від розлуки.

    І в туманах, сивих і печальних,
    Лиш луною озоветься осінь.
    Жовте листя тихо і безжально
    Смутком уплететься в мої коси.

    Та нехай. А ти — промінчик щастя.
    Простягаю я назустріч руки.
    І крізь дощ авто по мокрім листі
    Їхало додому із розлуки.


    Рейтинги: Народний 5.44 (5.31) | "Майстерень" 5.5 (5.23)
    Коментарі: (6)


  42. Зеньо Збиток - [ 2009.09.30 23:06 ]
    Як моцно грає радіола
    (за мотивами Лесі Р. "Як гірко пахне матіола")

    Як моцно грає радіола.
    Якогось... крутим рок-&-рола,
    а злий зелений змій глаголит:
    – Женись на ній, бодай жени!

    Хай у Сірка вже буде буда,
    у міру ситим гавкне людьом,
    у міру – хвіст, мордяка й зуби,
    у міру – сучки й паркани.

    Твої... пухкенькі, вочі – фари,
    і сороксемий розмір шкарів.
    А я шукаю закамарок,
    де можна бавитись у "бах".

    Тікай. Спіймав, мов до росолу
    вищіпував вбранє поволи.
    Як моцно грає радіола…
    яке солодке в тебе "Аааааах!"

    30 Вересня 2009


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.27)
    Коментарі: (3)


  43. Олександр Христенко - [ 2009.09.30 13:00 ]
    ЯКА ПАРА
    Ти сьогодні така красива –
    Афродіта кусає губи –
    Ніжний погляд – хіба не диво?
    Граціозна – невже не люба?

    Зашарілись рум’янцем щоки,
    Опустилися очі долу,
    А від тебе за кілька кроків
    Пропливає фрегат танцполу.

    Зупинився – якраз напроти,
    Посміхаючись очі в очі:
    „Ви дозволите?”
    – Я...
    Не проти.
    А сердечко тремтить, тріпоче.

    Ти кладеш свої теплі руки
    На широкі, м’язисті плечі.
    Вас підхоплюють дивні звуки
    І кружляє казковий вечір.

    В нього – розум і добра сила,
    А тебе прикрашають чари.
    – Купідони, лаштуйте стріли!
    Подивіться – яка
    Пара!
    24.09.09р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (15)


  44. Михайло Закарпатець - [ 2009.09.30 08:05 ]
    неНастрій
    Розірвано вечір дощами...
    А ночі нестримана суть
    повзе з-під небесної брами
    і в місто несе каламуть.

    У хмари закутано зорі,
    як душу - у чорний туман.
    Я знов, опинившись надворі,
    віддамся на волю вітрам.

    Стихією змито невдачу,
    хоч настрій намок під дощем.
    Думки недоладно, ледачо
    вже сплять, невдоволені днем.

    Я просто крокую в негоді.
    І навіть не знаю - куди.
    Напевне, де звуки рапсодій,
    де колір Кохання
    і Ти...

    2009


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Прокоментувати:


  45. Борис Мозолевський - [ 2009.09.30 03:13 ]
    НЕОЛІТ. Монолог.
    Над степом повінь місячна пливла,
    Я гола йшла, збирала квіт ромену.
    В моїх очах кипіла синя мла,
    І місяць цілував мені рамена.
    За балкою дві ватри на горі,
    А на землі ще ні межі, ні вежі.
    Дві білі мої втіхи, дві зорі,—
    Кому дам спити вашої пожежі?
    О непорочна святосте зачать
    Над прірвою бездонно-голубою!
    Ти чуєш, світе,— лебеді ячать?
    І олені ідуть до водопою.
    Луна, мов дзвін, над степом прогула,
    І гурт завмер сторожко край дороги.
    Чатує там на оленів стріла,
    І ось один з них сумно скине роги.
    На жовтім рінні розтечеться мак,
    Він похитнеться і сповзе додолу.
    Тоді стрункий, засмалений юнак
    Його на спині понесе додому.
    Я тільки подивлюся і піду
    В блакитну повінь, в місячну завію.
    На срібні зела мовчки упаду
    І тихими вустами споловію.




    Рейтинги: Народний 5.75 (5.9) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (2)


  46. Сергій Жадан - [ 2009.09.29 21:57 ]
    Молодший шкільний вік
    Це уже вкотре все починається спочатку,
    і я говорю так, ніби бачу її вперше -
    все як завжди, просто сьогодні надто холодний
    вітер в поштових скриньках,
    і в сірникових коробках печально дзвенять
    жовті монети.

    Просто надходить той вік,
    коли починають снитись однолітки,
    наче час повертається назад, щось забувши.
    Скільки їх вижило - цих вічно голодних вовченят?
    Всі їхні мандрівки в нікуди
    починались, як правило, з центральних вулиць.
    Дивитись на життя крізь вікна автостанцій,
    померти в дорозі, яка ніколи не закінчиться -
    років десять тому ти теж
    так часто користувалась
    чужим шампунем,
    що твоє волосся іноді втрачало
    свій власний запах.

    А ось тепер сни обриваються
    просто в твоєму тілі, як міжміські телефонні розмови,
    і липневі автобуси,
    крісла в яких пахнуть сандалом і звіробоєм,
    повертаються до твого міста,
    де кожного літа ти знаходиш
    заіржавілі леза у ванній кімнаті
    і вуличні автомати з колою.

    Що змінилось? Виросли дерева,
    зникли старі кінотеатри
    і молочні магазини.
    Лише дощова вода все така ж солодка,
    особливо коли потрапляє на яблука.
    Тоді вони важчають
    і довго-довго падають у пісок,
    розбиваючись на смерть
    під гарячими небесами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  47. Сергій Жадан - [ 2009.09.29 21:28 ]
    Сербо-хорватська
    Юна сербка переходить вулицю,
    і оминаючи осінній базар з розвішаним крамом,
    помічає, що цієї осені багато золота в хустках і городині -
    он його скільки в теплій цибулі;
    багато світла в ресторанах,
    де на стінах висять
    портрети цісаря.

    Тепло цієї осені воно торкається і тебе,
    і ця юна жінка щось шукає в своєму наплічнику,
    викладає на стіл то слухавку то олівці;
    буде тобі зима,
    будуть тобі сновидіння,
    але небо щоосені важчає
    і хитрий диявол
    хапає собі грішників,
    мов жирні фініки
    з кольорових упаковок.

    Терпкі слов'янські синтагми;
    вона розповідає, як купувала конверти в тютюновій лавці,
    як зайшла до підземки
    і голуби, злітаючи, бились об неї, наче об дощ;
    за її розповіддю ніхто не зауважує, як заходить сонце,
    зауважують тільки, що її вилиці
    дещо темнішають.

    Спробуй зараз пояснити їй,
    що ці осінні годинники,
    якщо їх вчасно не зібрати,
    просто перестигають і бризкають
    на одяг і на долоні соком,
    на який потім злітаються оси
    і пробивають жалами твою шкіру
    аж до самого серця.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2009.09.29 20:58 ]
    МАМІ НА ДЕНЬ МЕДИКА ПРИСВЯЧУЮ
    і всім медичним працівникам
    в її особі

    Моя мати друга врятувала,
    Він завжди бліденький був з лиця,
    І злий жарт колись із ним зіграла
    В час недобрий особливість ця.

    Він був захворів на жовтяницю,
    Й пожовтіли враз очей білки.
    Через блідість щік оцю "дрібницю"
    Не розгледів лікар молодий.

    І від грипу лікувався хворий,
    І душа на той світ вже ішла,
    Бо була температура - сорок,
    Світло крала із очей імла.

    З ним прощався подумки навіки,
    Коли ж мати - лікар-терапевт,
    Відгорнула хворому повіки
    Й визначила Боткіна в момент.

    Через місяць друг устав на ноги,
    Квітів оберемок їй приніс,
    Дяку мамі - лікарю від Бога,
    За її діагностичний хист.

    Медикам дай Бог не помилятись,
    А горнути квіти до грудей,
    Й від роботи насолоду мати
    За життя врятовані людей!

    17. 06. 7517 р. (від Трипілля) (2009)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (13)


  49. Олександр Христенко - [ 2009.09.29 14:56 ]
    ПРОЛЕТІЛО ДИТИНСТВО, ЯК ЛІТО
    Теплий ранок і тиха погода,
    Посміхається сонце зі сходу
    І вдивляється осінь у воду
    На прикраси свої, і на вроду.

    А ні трави, ні вранішні роси
    Ще не бачили перших морозів
    І з тривогою сумно чекають -
    Невідомість кого не лякає?

    Обхопивши повітря осіннє,
    У мандрівку летить павутиння
    І насінням змінилися квіти,
    Щоб десантом униз полетіти.

    Ген у полі зайчисько гасає,
    Наче вітер — від краю до краю.
    Ось тренуються гуси й лелеки
    Щоб летіти у вирій далекий.

    Пролетіло дитинство, як літо.
    На порозі дорослого світу
    Скласти іспит на зрілість пора,
    Бо доросле життя — це не гра.

    2006р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (10)


  50. Василь Степаненко - [ 2009.09.29 13:20 ]
    Море
    *
    Монетами укрила рінь весь берег.
    Жорстоке море
    Й добре водночас
    За горе й радість
    Визначило плату.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   99   100   101   102   103   104   105   106   107   ...   159