ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2024.11.22 19:35
«…Liberte, Fraternite, Egalite …»-
На істини прості тебе, Європо, Я наупомив нарешті,
Щоб ти жила , як споконвіку Тора Моя велить.
І що ж? Цього тобі видалось замало?
Як у пастви Мойсея м’ясо, демократія із носа лізе?
І ти силкуєшся прищепить її

Володимир Каразуб
2024.11.22 12:01
Я без тебе не стану кращим,
І вічність з тобою безмірно в цім світі мала,
Холодком по душі суне хмарами безконечність,
І сміється над часом, якого постійно нема.


08.02.2019

Володимир Каразуб
2024.11.22 09:46
Ось тут диригент зупинився і змовкли литаври,
Оркестр продовжував далі без грому литавр,
Диригент зупинився і арфи, і туби пропали,
І далі для скрипки та альтів диригував.
А потім замовкли і альти, і стишились скрипки,
Пропали гобої, кларнети, валто

Микола Дудар
2024.11.22 09:04
Нещодавно йшли дощі
Славно, строєм, жваві
І зайшли чомусь в кущі,
Кажуть, що по справі
Що за справа? хто довів? —
Я вже не дізнаюсь…
Краще бігти від дощів —
А про це подбаю…

Козак Дума
2024.11.22 08:12
Аби вернути зір сліпим,
горбатим випрямити спини,
з омани змити правди грим
і зняти з підлості личини.
Ще – оминути влади бруд,
не лицемірити без міри,
не красти, спекатись іуд,
у чесність повернути віру!

Микола Соболь
2024.11.22 05:55
І тільки камінь на душі
та роздуми про неминучість,
така вона – людини сутність –
нашкодив і біжи в кущі.
Ця неміч кожному із нас,
немов хробак, нутро з’їдає.
Куди летять пташині зграї,
коли пробив летіти час?

Віктор Кучерук
2024.11.22 04:59
Одною міркою не міряй
І не порівнюй голос ліри
Своєї з блиском та красою
Гучною творчості чужої.
Як неоднакове звучання
Смеркання, темені, світання, –
Отак і лір несхожі співи,
Сюжети, образи, мотиви.

Артур Сіренко
2024.11.21 23:09
Замість післямови до книги «Холодне Сонце») Мої тексти осінні – я цього не приховую. Приховувати щось від читача непростимий гріх. Я цього ніколи не робив і борони мене Будда таке колись вчинити. Поганої мені тоді карми і злої реінкарнації. Сторінки мо

Ярослав Чорногуз
2024.11.21 22:17
Мов скуштував солодкий плід,
Так око смакувало зримо --
Я їхав з заходу на схід,
Ну просто з осені у зиму.

Здалося - світла пелена
Траву зелену геть укрила.
Видіння з потягу вікна,

Ігор Шоха
2024.11.21 20:17
Минуле не багате на сонети.
У пам’яті – далекі вояжі
і нинішні осінні вітражі
задля антивоєнного сюжету.

Немає очевидної межі
між істиною й міфами адепта
поезії, іронії, вендети,

Євген Федчук
2024.11.21 19:59
Сидять діди на колоді в Миська попід тином.
Сидять, смалять самокрутки, про щось розмовляють.
Либонь, все обговорили, на шлях поглядають.
Сонечко вже повернулось, вигріва їм спини.
Хто пройде чи то проїде, вітається чемно,
Хоч голосно, а то раптом як

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Краще бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики тепер без дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.

Микола Соболь
2024.11.19 05:39
Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на

Віктор Кучерук
2024.11.19 05:12
Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,
Щоб не шукала ти причину
Почати плетиво інтриг.
Я так любив тебе щоденно
І на красу твою моливсь,
Що серце повнилось натхненням,
А мрії зносились увись.

Сонце Місяць
2024.11.18 21:17
Вникаємо чи як, піпол?
Чоловік з головою жінки
Полінезійські шпалери випнули обличчя, мікс орієнталь-ретро-
водевіль-джезового педа, сформували тверду, трикутну щелепу
жука чи то богомола
Курний поріз бритви, під вухом на горлі
Лице кольору плям нік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Н Кап - [ 2019.11.27 10:39 ]
    про
    А я рахую Осені прикмети:
    гіркі горіхи, Огріхи, гріхи,
    слова, вітри, плащі, дощі, дахи,
    і яблука - мов крихітні планети,
    і мокрий - день, і кашель - що сухий.

    Достиглих груш жовтіючі церковці,
    що на базарах - вроздріб і гуртом.
    І дядько, що кудись біжить з торТОМ,
    вірніше - з ТОРтом - у самій футболці
    в шалений дощ... і сонячний фантом

    що виглядає злякано і блідо,
    бо літу - край, каюк, кранти, that's all...
    І надпис під "пологовим": My soul!
    Я ДЯКУЮ ТОБІ ЗА СИНА, ЛІДО!!!
    а трохи нижче "МОЖНА НА ФУТБОЛ?"

    І листя, що кружляє, лине, плине,
    спалахує, мов лисячі хвости,
    від холоду зіщулені мости,
    трамваї і трамваїв жовті спини.
    І тут би щось трагічне - про "НЕ ТИ"

    про "я давно забути Вас повинна..."

    Та в серці - тихо. ПОрожньо.
    І синьо...

    Прости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  2. Н Кап - [ 2019.11.26 23:44 ]
    Джульєта
    Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза:
    тушкуй котлети, суши мімози.
    Кидай чекати Коня і Принца.
    Знімай пуанти. Тобі за тридцять.

    Звикай, Джульєто, до перших тріщин
    в ранковім люстрі - нестерпно віщім,
    нестерпно чеснім, чужім - нестерпно,
    де мерзнуть ноги... Чи - крила терпнуть?

    І терпне спогад - вуста гарячі,
    Солодкі... Вперше... П'янкі... Незрячі...
    Ванільний опік... Кордони стерто...
    Пульсують крила...

    Горять котлети.

    І п'є тихенько коньяк - Джульєта.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  3. Галина Сливка - [ 2019.11.26 23:31 ]
    ***
    Палають спалені мости,
    Пашіють ноги.
    Яснять зі сховків самоти
    Нові дороги.
    Скипає, стигне в жилах кров,
    А в серці - карбом.
    І знаки згублених підков
    Край шляху - скарбом.
    Калина стужу перейде -
    Не заніміє.
    Зростить пагіння молоде
    З вогню стихії.


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.92) | "Майстерень" 5.63 (5.94)
    Коментарі: (7)


  4. Віктор Кучерук - [ 2019.11.26 12:23 ]
    * * *
    Звідусюди вернуся,
    Безумовно, туди,
    Де в невпинному русі
    Б’ється струмінь води.
    Несподівано чистий
    І незвично живкий, –
    Він співучий, іскристий,
    Неширокий, швидкий.
    То крутою дугою
    Вигинає боки, –
    То мандрує прямою
    В далечінь крізь віки.
    Поєдналось безсмертя
    Із безмір’ям у нім, –
    Живодайному, впертім,
    Крижанім, боязкім.
    Дорогий до нестями
    Від поверхні до дна,
    Цей струмок берегами
    Два життя поєднав.
    Не змілів, не замуливсь,
    Не спинився на мить, –
    Сьогодення й минуле
    Перед зором біжить.
    Хочу долями злитись
    І розтанути в нім –
    Знакомитому в світі
    І бажаному всім.
    26.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  5. Олександр Сушко - [ 2019.11.26 11:36 ]
    Вічність
    Що важливіше: Біблія? Бгахавадгіта? Коран?
    Борщ наваристий з м'ясом чи з бульбою й морквою зупа?
    І ворона, і курка достойні уваги й пера,
    Молода комиза і шамкочуча бабця беззуба.

    Подивися - корону на вуха насунув паяц,
    Ти - читаєш ці строфи, бо маєш письмацькі таланти.
    Тож не будь ґаволовом! Відшукуй потрібний абзац!
    Лупай скелю! Дізнайся чого же ти вартий!

    У нездатніх до розмислів мрії розтануть, мов дим,
    Ну, а в тебе - високе чоло і обличчя таки благородне...
    А відмичка від тайни - звичайні буденні труди:
    Вмієш муси варити? Готуйся до черги голодних.

    Крутить пальцем читач біля скроні - не те щось утяв?
    Переплутав сатири і лірики ноти в лібретто?
    Не зважайте на мене, наповнюйте смислом життя,
    А за віршик з підтекстом потисніть правицю поету.

    26.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (20)


  6. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 14:06 ]
    Modus vivendi


    На ковзанці печалей і тривог
    Танцюють джигу розмисли житечні...
    Державою керує "янелох",
    А я - сатирик. Отже, глупства речник.

    За ширмою усміхнений абрам
    Підвішену за пейса водить ляльку.
    Вона ж бо, опріч смертного одра,
    Чіпляє воякам в гробах медальки...

    Узяв і я. Попробував на зуб...
    Не золото - штампована зневага.
    А жінка хоче соболиних шуб:
    - Ти що приніс в сім'ю? Сміття? Невдаха!

    Чого лежиш? Паяц зове на бал
    Злодюг, голодних, хитрих горлопанів.
    Прибуток - це не праця, а татьба!
    Он, бачиш - дезертирчик ожупанивсь?

    А чесний горопаха без руки,
    Обсніжена погромами чуприна...
    ось корвалол, хутчій до рота вкинь!
    Бо знову скажеш - я у смерті винна!

    P.S:

    А, може, у руці не той клавір?
    Зіграв октави, терції - не квінти?
    Віівенді модус...тимчасовий мир,
    Олжа з якою в спілці мушу жити.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Сушко - [ 2019.11.25 10:48 ]
    Моя земля
    Прошай, землице. Діл і поле
    Державі цій не дорогі.
    Такого не було ніколи -
    Так буде: восени торги.

    На площі люд чекає віча,
    А у царя в Сіон круїз.
    Поставить вензель карбівничий:
    "Земля й дідизна не твої".

    Нема у розуму опони,
    Нема у ґлузду засторог:
    В закладі - сад та землі орні,
    Усе що дав у спадок Бог.

    Чорнозем зважують ординці,
    Абрам несе мішок грошви.
    А ви пощезніть українці,
    Бо живете без голови.

    О, рідна земле! Як же сумно!
    Онуки ріжуть без ножа.
    Яріють степом житні вруна,
    Зберу востаннє урожай.

    25.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  8. Оксана Логоша - [ 2019.11.24 21:50 ]
    Зимове
    Спадає ніч холодна ,ніби страх.
    Стискає морозно і гонить поміж стіни.
    О! Коні ночі-на обротьках піна,
    І білий сніг ,і вітер ув очах.
    Шалені...вирвали припони із глибин
    Землі грудневої.Басують в дикім полі.
    А що тобі? Тобі ж немає волі,
    Лише очікування смерти хуртовин.

    Спадає ніч холодна,ніби страх.
    Пасуться коні зморені в снігах.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  9. Галина Сливка - [ 2019.11.24 21:40 ]
    ***
    В.К.
    Легкою, світлою печаллю
    В ріки твоєї на краю
    Я ненав'язливо причалю
    І слів сердечних не втаю.

    Розсіє вранішні тумани
    Пташина тиха і дзвінка,
    Коли мені у поміч стане
    Твоя упевнена рука.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.92) | "Майстерень" 5.75 (5.94)
    Коментарі: (5)


  10. Олександр Сушко - [ 2019.11.24 11:23 ]
    Грішник

    Ну, що ж, - душа від тіла відлетіла
    В чистилище, де кубляться богИ.
    На вервиці гріхів - важезні брили,
    Ось-ось порветься нитка від ваги.

    Найтяжчий - я не вірю у спасіння,
    На олтарі не сипав мідяків.
    Весь вік саджав сади, орав, косив я,
    А от сусіда чинить навпаки.

    Він - праведник. Попи йому на плечі
    Поклали ноги і дурний оброк.
    І день, і ніч - молитва, піст чернечий,
    Характером - тишко, м'якенький шовк.

    А я в раю. Ріллею йде Спаситель.
    Питаю: - А моя пательня де?
    - Невже мені нема чого робити,
    Як розбиратись у гріхах людей?

    Пізнав мене Господь! Всміхнувся радо,
    Привів коня, а я чіпляю плуг.
    Весна в Едемі, часу небагато,
    У парі з ним оратимемо луг.

    24.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (1)


  11. Галина Сливка - [ 2019.11.23 15:15 ]
    ***
    О, як болючо решето трясло...
    Гіркий корінчик - солодом найкращим.
    Завмерла кров. І вимерле село.
    Жнива? Жнива... Та не животворящі.
    А між хатин - такий загуслий страх.
    І думка плазом - їсти... їсти... їсти...
    Розриті сховки в клунях і в ярах.
    Колючі очі нелюдів-чекістів.
    Біленька хата... На столі рушник
    Аж обпікає... Бо ані крихтини...
    Голодних душ глухий невчутий крик.
    Розталий сміх змордовано-дитинний.
    Без суду просівались в небуття
    Смертельним вітром, у застиглій тиші,
    Непережиті, згублені життя...
    Це нашу пам'ять свічечка колише.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.92) | "Майстерень" 5.67 (5.94)
    Коментарі: (4)


  12. Галина Сливка - [ 2019.11.22 09:54 ]
    ***
    Співає долам стужею сурма,
    Розлук туга волочиться стежею.
    Маркітно їй. І спокою нема.
    Яку яву побачить за межею?

    І чеше вітер гребенями віть
    Пресиву біль* невичахлого зводу.
    Замерзлі пучки в трійцю в'яжуть мить
    Як вічний код незрадженого роду.

    І знаєш ти: тебе тепер нема.
    Спустілість форм... А де ж та вітрогонка,
    Котра собою сповнить вщерть, сама?
    В собі бо носить серце амазонки.

    А де надії ностальгійних плес?
    Де тиха радість виспілої ниви?
    Злетіли щирим зерном зі словес
    Під білі ковдри, на весняні зливи.

    біль* - білизна, білість.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.92) | "Майстерень" 5.83 (5.94)
    Коментарі: (5)


  13. Галина Сливка - [ 2019.11.21 17:37 ]
    ***
    Півподихом, півдумкою, півсловом,
    Півкроком споловинивши сніги,
    Північ свою за полудень готова
    Віддати... Та немає півснаги...
    Півдолею півморя-океану
    Не надчерпнеш... То де ж тоді межа?
    Зціли мене, пташину безталанну.
    Поділена - сама собі чужа...
    Напівполон... Півсном на півдорозі...
    - Поглянь увись, здіймайся і лети!
    Бо світлу й вірі не страшні морози
    Й теплом услід - згораючі мости.
    Збирає день свої рясні ужинки
    І цілістю вінчаються світи.
    Кружляють з неба благістю сніжинки...
    Поглянь увись, здіймайся і лети!


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (8)


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.11.21 09:22 ]
    Невідворотне
    Мені ти будеш телефонувати,
    як розчинюся в небесах навічно
    і слати повідомлення із чату
    в німе невідворотне потойбіччя.
    В скорботний день народження, як завше,
    могилу прикрашати білоцвітом,
    на самоті пригадувати наше
    короткочасне пелюсткове літо.
    Молитися, запалювати свічі
    і спогади плекати найдорожчі.
    Та поки обертає землю вічність -
    люби мене і обіймай щоночі.

    14.11.2019






    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (3)


  15. Галина Сливка - [ 2019.11.20 20:12 ]
    ***
    Надихнути росу огорнути поснуле зело,
    Надихнути пташину розлити хоралами втіху -
    І пелюстям вбирається спрагле обнови стебло,
    І сердечні слова оживають дзвіночками сміху.

    Це дещиця лише - стрепенутися, жити на вдих,
    Хай на макове зерня додати для творива сили.
    Веселково заграють глибини очей голубих -
    Перевеслом з'єднає любові пломіння стокриле.


    Рейтинги: Народний 6 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.20 03:07 ]
    Метаморфози буття або видива туману
    Так холодно уже в осіннім передзим`ї,
    Сади укрив давкий, задушливий туман…
    Мов світові всьому легку пов`язку димну
    На очі зав`язав, підкравшись крадькома.

    І світ, як немовля, спеленаний у льолі…
    І льоля та густа й доволі ще м`яка…
    Хтось дмухає йому на пальчики схололі,
    Дає тепленьку грудь – напитись молока.

    Принишкло все навкруг – і немовля красиве,
    І матінка його – білявка чарівна…
    Лише бреде життя, неначе старець сивий
    І йти куди – не зна – наосліп у туман…

    19 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  17. Олександр Сушко - [ 2019.11.20 00:55 ]
    Скарб


    Дехто каже, що поет - це Бог.
    Ні, він - бранець смертної юдолі,
    Сито для біди, людських тривог,
    Прикрощів, образ, важкої долі.

    Золота в багатія - вози,
    Охоронців полк стоїть на варті.
    А у мене - крапельки краси,
    Жмутики гармонії та правди.

    Взяв перо в Пегаса із крила,
    Рунами покрив сторінку білу.
    І тече амріта з джерела -
    Йдіть, цього усім настачить зілля.

    Словом вичакловую наврок
    Не за славу й бронзові погруддя.
    На долоні світиться добро -
    Віддаю цей скарб хорошим людям.

    19.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  18. Галина Сливка - [ 2019.11.19 10:10 ]
    ***
    Така сівба... І в надиху десниця
    Так щедро сіє... В ріст береться збіжжя.
    І ніч-тужба, що днем благословиться
    На висоту, із пам'яттю підніжжя...
    Мов світ отой - одне велике поле...
    Лелеки небом обмивають крила...
    І стиглі душі - зерном... Доле, доле...
    І тільки з тріщин проростає сила.
    Така сівба... І ніц у тім лихого...
    Асфальт здолає м'якістю стеблина.
    Сльоза мала - рятунок від сухого -
    На глибині народжує перлину.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.92) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (6)


  19. Тетяна Левицька - [ 2019.11.15 09:01 ]
    Оксамитове тепло
    І навіщо людям пекло,
    коли поряд рай земний.
    За вікном, так швидко смеркло,
    провалився в чорторий
    день пустун, як не бувало.
    Був і щезнув у пітьмі,
    що йому не вистачало?
    Я ж босоніж по стерні,
    скинувши тісні сандалі,
    враз пірнула в небосніг.
    Там за обрієм все далі
    кучугури снів моїх,
    мрій рожевих колісниця,
    скринька щастя під замком.
    Ллється, пінкою іскриться
    шлях чумацький  молоком.
    Вимережує сузі'я
    повний місяць-пілігрим
    Діви, Овна, Водолія,
    сухозлотом чарівним.
    Огортаюся блаженно
    в оксамитове тепло
    і струмить душа у венах
    життєдайним джерелом.

    13.11.2019







    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (7)


  20. Тетяна Левицька - [ 2019.11.12 09:50 ]
    Тебе люблю
    Сьогодні я ще більше, ніж учора,
    тебе люблю, моє життя, люблю.
    Поглянь, коханий, ліхтаря опора
    з туману  ліпить бабу снігову.

    У Маріїнськім парку надвечір'ям
    гуляєм поміж стомлених алей.
    Сховала далеч золоте  сузір'я -
    парчеве віко жовтих орхідей.

    А за Дніпром виблискують крізь вечір
    багатоповерхівок вітражі.
    У кіптяві Лівобережжя  вежі -
    мого буття розмиті міражі.

    А далі міст кохання. Зупинися...
    Та не дивися в прірву з висоти.
    Колібрі в серці, у руках - жар-птиця,
    небесний поцілунок, я і ти.

    У ніжнім погляді лише покора,
    червінці осінь сипле скрипалю.
    Сьогодні, я ще більше ніж учора
    тебе люблю, моє життя, люблю!

    2019р








    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (7)


  21. Віктор Кучерук - [ 2019.11.12 05:24 ]
    * * *
    Г. С...
    Пригадаю коли-небудь
    І коханій розповім
    Про хмаринок рух у небі
    Несподівано блідім.
    Без надуманих колізій,
    Також любій розкажу,
    Як дощу густа завіса
    Вкрила обрію межу.
    Про м’яку, як глей, дорогу
    І калюжі скрізь на ній
    Ще з набряклого порогу
    Теж повідаю я їй.
    Щоб журливо не гадала,
    Загорнувшись у нуду, –
    Чом на зустріч часу мало
    І багато на ходу…
    11.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.11 08:36 ]
    Сон осінньої ночі
    Нечутно місяць у імлі ступав –
    Туман по саду й небесах розвозив.
    Натомлений, змарнілий листопад
    Виплакував останні жовті сльози.

    Білявка осінь? Що за дивина?
    Як марево, розвіяла волосся.
    І огорнула косами сповна…
    І цілувала… Чи мені здалося?

    І наче тихий стогін піднебесь
    У ватяних заплутався барханах…
    Я в Осінь входив аж по вінця – весь!
    Наснилось, що вона – моя кохана!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.03 23:02 ]
    Гріхопадіння висота
    Укрився день журливою габою,
    Терзає душу всю осінній щем.
    Рахую дні до зустрічі з тобою,
    Сповитий меланхолії плащем.

    І знову, знову - ці удари долі…
    І знову, знову - це несприйняття…
    В лабетах чи лещатах у неволі
    Без вороття туди… Без каяття…

    Німа печаль скувала наші лиця
    І розпач закрадається в серця.
    Та спогадами радості іскриться
    Історія зворушлива оця.

    Й вітрила напинає, мов сталеві,
    Й зустрічна не зупинить течія.
    І не дає втонути кораблеві
    Ця сила щастя! В ній – і ти, і я!

    Ця віра, що підносить понад світом,
    Одвічні істини переверта.
    І дозволя без сорому горіти
    Стрімка гріхопадіння… висота!

    Усі оті обов`язки рутинні –
    Од них втікаєм, наче із тюрми.
    Вітрила – ніби крила в небі синім –
    І там – у вільному польоті – ми!

    І не спинить до щастя цього руху,
    В серцях не знищить вічної весни!
    Дві половинки з плоті ми і духу –
    Святу любов несем у віщі сни!

    1 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)





    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.11.03 18:01 ]
    Зрада
    Світ став сторчма. В ціні - душевні вади,
    За ніж у серце - оплески, медаль.
    Гріхопадіння, як на мене, - зрада,
    Смердюча яма, а не висота.

    Не знаю, люди мертві, а чи хворі,
    Утіху мають на чужій біді.
    Окрадена любов - не чисті зорі,
    А їхній відблиск у мутній воді.

    Один лиш крок - і вже розверзлась прірва,
    Кричало небо: - Зупинися! Стоп!...
    Тепер мара утраченого дива
    Шугає над зруйнованим гніздом.

    Які ж солодкі вустоньки медові!
    Чуттєва шаленіє заметіль!
    Але я квітку вірної любові
    Плекаю у сяйливій чистоті.

    03.11.2019р.



    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  25. Тетяна Левицька - [ 2019.11.01 12:31 ]
    Не розминутись
    Над тишею висне імла,
    зими павутинка срібляста.
    О, скільки б в раю не була -
    не вистачить миті для щастя.
     
    Любов запалила цю ніч -
    розлука свічу загасила.
    Штовхає нас урізнобіч
    повинності туга безкрила.

    Ти більше в очах не губись,
    там тісно відлунню сонати.
    Неважко злетіти  увись,
    а ніби навіки прощатись.

    В шибки заглядає ліхтар,
    будівлі напроти поснули.
    Та зумер ввімкнув - Київстар,
    зв'язок відновив із минулим.

    Зоря в небувалій красі
    фарбує небесні атлАси.
    За кілька хвилин до таксі,
    нам не розминутись у часі.

    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)


  26. Віктор Кучерук - [ 2019.10.28 21:56 ]
    * * *
    Г. С...
    Блукають сутінки холодні,
    Густі і темні, як смола, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    Промінчик вогника освітить
    В очах моїх німу печаль
    За всім отим, що мав на світі
    І розгубив уже, на жаль.
    Тепло промінчика зігріє,
    В пітьмі схололого мене, –
    І лжею вкрадені надії
    В зболілу душу поверне.
    Пітьма осіння, непогодна
    Повсюди острахом лягла, –
    Ти подаруй мені сьогодні
    Яскраву дрібочку тепла.
    28.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  27. Андрій Басанець - [ 2019.10.28 05:43 ]
    * * * *
    Гроза над жовтнем стала… Крізь гілки
    дивився ти – чого вона над жовтнем,
    як яра нить над полуденним шовком?..
    Чого табун сахається ріки?
    Чого граки при яблуках замовкли?

    Як нить, як сіть, розкроювала тьму,
    пливла в диму – над лугом і над садом –
    аж яблука, розкльовані до саден,
    лежали й дивувалися – чому
    вона спинилась ген над листопадом?

    І ти чекав при яблуках, як лось,
    на теплий кашель, на далекий голос,
    ну хоч на подих… а було довкола
    так легко, що здавалося – ось-ось…
    так тихо, що здавалося – ніколи.

    2019


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (4)


  28. Володимир Бойко - [ 2019.10.27 23:02 ]
    Натхнення
    Бухни, дихни і спалахни
    В імлі вогненним смолоскипом,
    Із конопель стрибни пилипом,
    Щоб всім попудило штани.

    І отакого напиши,
    Аби усім позавертало,
    Нехай Пегас промчиться чвалом,
    Зірвавши ретязі душі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (5)


  29. Тетяна Левицька - [ 2019.10.27 12:41 ]
    Хоче... Хочу....
    Він знає, що  без нього, певно, згину
    і листям опаду на плаху літа.
    Губами буде м'яти ту калину,
    що кров'ю палахтить на голих вітах.
    І шепотіти вітром у  волоссі,
    і гладити щоразу, неслухняне.
    Чи плачу мимоволі, чи здалося,
    що в погляді - вечірнім сонцем в'яну?
    Воліє, щоб літала вільним птахом,
    довкілля окриляючи любов'ю.
    І вищою над моторошним жахом,
    над реквієм - свяченою водою.
    Він так вибагливо від мене хоче -
    покірності, привабливості, слави.
    А я лиш на його плечі щоночі
    заснути янголятком кучерявим.

    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (12)


  30. Козак Дума - [ 2019.10.25 21:30 ]
    Ве́лесова ніч
    В магічну Ве́лесову ніч
    жахи блукають між хата́ми
    і марять іншими світами
    в палахкотінні зоресвіч.

    То душі предків кожен рік
    з небес приходять на гостину,
    даруючи себе частину
    й благословінь гірський потік.

    Бо Коло року Білобіг
    укотре вручить Чорнобогу
    і браму з «Наві» для Сварога
    відкриє наче оберіг.

    Чарівну музику віків
    зіграє Велес на сопілці,
    а частування на тарілці –
    залишмо душам прабатьків.

    В сакральну Велесову ніч,
    страхи здолавши підсвідомі,
    здобудем силу і в содомі,
    бо скинемо тягар із пліч!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  31. Тетяна Левицька - [ 2019.10.24 09:34 ]
    Ти говорив
    Ти говорив, любив мене,
    що я найкраща в світі жінка.
    У нас на двох життя одне,
    одна тролейбусна зупинка.

    Дзвінка печаль, на двох одна
    і ночі срібна колисанка,
    сукупний біль, терпка вина,
    бо я твоєї долі - бранка.

    Пахтить волосся чебрецем,
    а очі сяють, наче зорі.
    Що ладен сонцем і дощем
    над майбуттям у щасті й горі.

    Балакав, що мене жалів,
    від ніжності втрачав свідомість.
    Пасли у квітнику - джмелів
    і пахло затишком у домі.

    Ванільним цукром навесні,
    фіалкою, варенням з вишні.
    Чому ж тоді, скажи мені,
    для тебе стала я - колишня?

    Приспів


    В колишній пісні ті ж слова,
    зворушливі і щемні.
    Колишнє іншій дарував,
    що промовляв до мене.
    Цвіте рясніше від дощу
    знов білопінна вишня.
    Тобі на згадку відпущу
    усю любов колишню!

    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (2)


  32. Віктор Кучерук - [ 2019.10.23 08:51 ]
    * * *
    Г. С...
    Густіли сутінки помалу
    І тихли звуки голосні,
    А ти покірно віддавала
    Себе невтомному мені.
    Я пізнавав тебе до споду,
    Обличчям вниз і горілиць,
    Коли двом душам на догоду
    Тьмяніли проблиски зірниць.
    А лиш зненацька засвітало
    І потекло згори тепло, -
    Тобі здавалось ночі мало,
    Мені - що ночі не було...
    22.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  33. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.22 02:53 ]
    За десять хвилин до таксі
    За десять хвилин до таксі
    В обіймах палких ще моя ти...
    Секунди вже збігли усі -
    Не хочу тебе відпускати!

    Вже туга терзає мене
    За десять хвилин до розлуки.
    І небо темніє ясне,
    Неначе від болю та муки.

    За десять хвилин до журби
    Не вип'ю ні кави, ні чаю.
    І вечір, іще молодий,
    Раптово сивіє з одчаю.

    Тамуючи розпач гіркий,
    У небо лечу із кімнати.
    У руки і в ноги - зірки -
    Вп'ялись, щоб мене розіп'яти.

    Немовби ті цвяхи тверді,
    Пронизують болем, уперті.
    Здалося, що був я тоді
    За десять хвилинок до смерті...

    22 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.19 11:13 ]
    Поет кохання
    Нехай впаду, камінням люто битий,
    Забудеться колись моє ім'я...
    Та до останку буду я любити,
    І про любов співати буду я.

    "Ти не громадянин. Простого люду
    Біда тебе не мучить кожну мить!" -
    Хай кажуть. Я своє робити буду,
    Й любов'ю буду із рядків світить.

    "Ти - боягуз. Не любиш Україну,
    І на Донбас не рвешся воювать!"
    Не рвусь, бо знаю - швидко там загину -
    Не убивати роджений бо я!

    Я не боюся вмерти. Й Батьківщину
    Люблю не менше, ніж хвалько-віршар.
    І теж піду на смерть в лиху годину,
    Коли вона покличе в бій рушать!

    Та перш, ніж мить прийде моя остання,
    Посперечатись трохи хочу теж.
    І всім сказати: Я - поет кохання,
    Й таким піду у полум'я пожеж.

    Майдан, війна - ні, не мої це теми.
    Колеги, вам їх радо віддаю.
    Пишіть романи, повісті, поеми...
    А я піду на стежечку свою.

    Туди, де щастя й ніжності багато,
    Де соловей так радісно лящить.
    І де буяє скрізь любові свято,
    Де насолоди повна кожна мить.

    Ненависті немає там і злоби,
    І де безсилі - демони війни.
    Де поетичне слово - як оздоба
    Красивих почуттів, а не сумних.

    Де пісня ллється з диво-небокраю,
    Весілля будить місто і село.
    Чи не за те найкращі умирають,
    Щоб у любові людство все жило?!

    18 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  35. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.17 23:04 ]
    Щастя

    Мов осіннього сну поволока,
    Вечір ліг на затінений сад.
    Не була до нас доля жорстока.
    Як достиглий була, виноград.

    І неначе зорею від Бога
    Вечорова засяяла мла.
    Мов із дерева нам чарівного -
    Грона щастя до рук він поклав.

    Літ минулих забулися рани,
    Тінь зловісна уже не вита.
    Пригорну тебе, ладо кохана,
    Дай свої виногронні вуста.

    Розсипає Лель зорі, мов ласку.
    І в серпанку ясній пелені
    Засвітив нам цей вечір, мов казку -
    Днів майбутніх прекрасні вогні!

    17 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.15 07:30 ]
    Моїй Богині
    Перед серцем великим твоїм
    Я сьогодні стаю на коліна.
    І не сплю, і не п'ю, і не їм,
    І щасливий, що я - твій мужчина.

    Я сьогодні в любові воскрес
    І життя по-новому осмислив.
    Ти - безцінний дарунок небес
    Наче манна, що падає з висі.

    Ти навчила кохати мене,
    Я збагнув, що любов, це - офіра.
    І життя лиш тоді не зімне,
    Як у собі задушиш ти звіра.

    Ти навчила любити людей
    І вночі їм світити до ранку...
    Як шляхетний чинив Прометей,
    Як світили нам Данте і Данко.

    Хай в пекельній житейській імлі
    Аж до тла ми, буває, згоряєм.
    Рай творити вчимось на Землі,
    І ділитися з людством цим раєм!

    15 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.10 15:46 ]
    Останнє бажання
    Так без тебе мені погано,
    Як будинкові - без тепла.
    Так без сонця сумний світанок
    Сповиває безлика мла.

    Так погано мені без тебе,
    Ледь від розпачу не кричу.
    Спохмурніле від туги небо
    Все здригається від плачу.

    Так без тебе мені недобре,
    Висихає душі ріка.
    Відлітає кудись за обрій
    Птаха щастя моя легка.

    І здається все мертвим, тлінним,
    І минулим, як слід епох,
    Я благаю долю уклінно -
    Дай нам бути частіше вдвох.

    Ти - епоха мого кохання,
    Ти для мене в цім світі - все!
    Ти - бажання моє останнє!
    Хай без тебе - в той світ несе!

    10 жовтня 7527 р. (2019),


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (15)


  38. Оксана Логоша - [ 2019.10.07 17:43 ]
    Круки
    Тепер кожен вечір над верби кружляють круки.
    Гурти їх численні закручують видимі кола
    Під сивими пасмами хмар,що застуджено й кволо
    Дощем розсівають холодні осінні шовки.

    Тепер тих круків тільки й чутно- аж глухне стерня.
    Відлуння втікає...втікає й ховається в нори,
    І тільки калина вогнем усміхається вгору.
    Здається не бачить,не чує того вороння.


    Рейтинги: Народний 5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (11)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.10.07 11:04 ]
    Осінь
    Вже не пасуться кози в лозах,
    Бичка на луках теж нема.
    Всьому виною - мила осінь,
    За носа смиче, як зима.

    З дерев мете багряну повінь
    Під ратиці та чобітки.
    Вганяє зашпори ранкові
    У задубілі п'ястуки.

    Ну що такій панянці скажеш?
    Збиткується, згубила встид.
    Березової б дати каші,
    Аби поводилась як слід.

    А, мо, простити їй обиду,
    Пустити в хату допізна?
    Щоб цілувала, наче літо,
    А обнімала як весна...

    Та ні, для неї я не лицар -
    Коханець без сердечних пільг.
    Був я, тепер зове сестрицю
    Загорнуту в пухнастий сніг.

    07.10.2019р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (2)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.06 23:42 ]
    Краса печальної пори
    Горить, як музика на древі,
    Краса печальної пори.
    Уся в осінньому вогневі
    У зблисках сонячної гри.

    І так спалахує яскраво,
    І так розкішно повиса,
    По-королівськи величава
    Прощальна осені краса.

    Не спочива на ній Природа,
    А створює казкові сни.
    Неначе жінки літня врода
    Востаннє квітне восени.

    Востаннє квітне так бурхливо,
    В ній стільки радості, тепла.
    Немовби щедра літня злива
    На землю щастям пролилась.

    У ній завзяття ще юначе,
    І запал, що не охолов.
    У ній немов тебе побачив
    І нашу пізнюю любов!

    6 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  41. Адель Станіславська - [ 2019.10.05 16:06 ]
    * * *
    я тебе у собі носила
    я була тобі більше як жінкою
    я була тобі місцем сили
    цілим світом не половинкою
    я була тобі шторму подихом
    і шаленої бурі безумом
    мого віддані серця порухи
    і бальзамом були і лезом
    я була так доросло-юною
    коли душу твою зворохобила
    я була тими віщими рунами
    котрі долю тобі оздобили
    відвесніло... літа у колоссі
    вітер зіллям дозрілим колише
    я твоя сивина у волоссі
    непокірна свавільна не втишена...
    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  42. Тетяна Бондар - [ 2019.10.04 20:44 ]
    ***
    Запахло гірко
    палим листом.
    Туман сіріє млисто-млисто
    І вогко горнеться
    у просинь...
    Це дійсно осінь.
    Справжня осінь.


    Багрянець гра
    Й згаса в черлене.
    Мовчать дуби.
    Притихли клени.
    Крізь пісню жовту скиглить крона.
    Все легший ліс.
    Все більше чорний.


    І сипле сипле
    в ноги димом
    густим, опалим
    жовтим
    стиглим...
    І шелестить, і тонко,
    тихо
    свою останню пісню
    диха.


    Десь є вже сніг. І спокій.
    Інший.
    А доти ще - це сонце
    Й вірші.
    Крізь тишу втомлену й тремтливу
    Ця осінь з нами
    йде у зиму...

    04.10.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (6)


  43. Андрій Басанець - [ 2019.10.04 14:25 ]
    * * * *
    Не йди туди. Там море спить,
    Погідне мукою своєю.
    Хай на камінні сохне сіть,
    Хай випинається, як віть,
    Отруйне дихання Медеї.

    Встає у темну каламуть.
    І за собою манить, манить.
    Іде срібляста, ніби ртуть,
    І з кожного сліда ростуть
    Прозорі водяні тюльпани.

    Ледь-ледь ворушаться човни.
    Переповиті сонним змієм,
    Зітхають коси з мілини…
    Благають віщої луни
    Сльозою випалені вії.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (8)


  44. Віктор Кучерук - [ 2019.10.04 07:14 ]
    * * *
    Г. С…
    Утікаючи помалу
    Від самотності нуди, –
    Не помітили, як стали
    Нерозлучними завжди.
    Поєднала добра сила
    Осамотнені життя
    І неждано воскресила
    В душах згаслі почуття…
    03.10.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (1)


  45. Андрій Басанець - [ 2019.09.30 13:43 ]
    * * * *
    Багряна бабко, пурпурова бабко,
    ти нащо з хвилі відблиски пила?
    Благенька риска, непримітна ляпка,
    Жариночка минущого тепла.

    Було ж тепло, і ткалося, і згасло.
    Втекло, мала, кудись за болота.
    То й ти вже кидай крильцем воду прясти…
    Он бачиш – осінь, схожа на кота.

    Кармінна бабко, золотава бабко,
    усе мине – і ти минеш за ним.
    Хіба якесь там миршавеньке ябко
    впаде до тебе крізь блакитний дим.

    Лежіть, ви ж бачте, наростає простір,
    зникають межі неба і води…
    А осінь що ж?
    Сховалася за мостом –
    підстерігає пізні поїзди.


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (8)


  46. Ярослав Чорногуз - [ 2019.09.29 00:20 ]
    Поговори зі мною, мамо
    Поговори зі мною, мамо,
    Хоча б у сні на мить озвись…
    Уже лелеки за морями
    Полинули в холодну вись.

    Поговори зі мною, рідна,
    І розкажи, як далі жить,
    І що тобі із неба видно,
    Як тисне серце мимохіть?..

    Усе минає, й час розмаю
    Минув, одколи ти пішла.
    Не вірю, що тебе немає,
    Твоєї посмішки й тепла.

    Осінні хмари – мокрі рядна -
    Розпукою накрили світ.
    Душа зболіла й безпорадна
    Ридає птахою із віт.

    Поговори, матусю мила,
    Мені здається, тільки ти
    Підтримала б і зрозуміла…
    Закрила б світ від гіркоти.

    28 вересня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  47. Андрій Басанець - [ 2019.09.28 16:16 ]
    * * * *
    Зірки упали удвох
    Грудьми до білих коліс.
    Хто їхав? Нібито Бог…
    А де? Та певно, що скрізь...
    Йому би спокій та піст.
    Йому далеко – аж ген –
    До наших страчених сліз,
    До наших темних письмен.
    Лишив журбу без числа
    та ребра чорних ворин.
    Розтав собі, як імла…
    …та хтозна… може, й не він?..


    Рейтинги: Народний 6 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (13)


  48. Ірина Білінська - [ 2019.09.27 15:20 ]
    Вітрила
    Завмирає втомлена Земля,
    нами розтривожена до краю…
    І вітрила мрій на кораблях
    в гавані далекі запливають…

    Теплий вітер хвилі підійма -
    то розбудить нас,
    то заколише…
    Божечку, а завтра - вже зима!
    І роки у спину важко дишуть...






    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (10)


  49. Вероніка Головня - [ 2019.09.26 21:58 ]
    Сила «ведьмацкая». Із В.Ляшкевича
    • •
    Свыше оставлена - в чаще упрятана,
    В норах и гнёздах, в закраине воронов ,
    Водах, листвой прошлогодней настояна,
    Мохом зелёным, ветвями сплетённая,
    Корнями сдержана, светом напоена,
    Тьмою обласкана, куплена-краплена -
    Тайна и Явь, не оружие воину


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3) | "Сила «відьмацька»"


  50. Тетяна Левицька - [ 2019.09.24 12:20 ]
    Територія любові
    Віч-на-віч щастя слухаю сонет,
    мій візаві - ясний, багатогранний.
    Твій поцілунок - бурштиновий мед,
    смакую ніби вперше і востаннє.

    У погляді хмільних бузкових чар
    від магнетичності не відірватись.
    Збираю серця ніжності нектар
    з твоїх долонь любистку, рути, м'яти.

    Вдихаю Неба свіжий аромат
    і за мовчання дякую й розмови.
    Рожево квітне яблуневий сад
    на чуйній території любові.

    Годинник зупинився  у душі.
    на позначці дванадцять в напівтиші.
    Заграй, на чорно білі клавіші
    лягають неповторним вальсом вірші.

    2019р

     











     

     


     

     


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   159