ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Сіренко
2024.11.01 09:22
Час – це плямистий щур
З очима кольору ночі,
Що ласує маримухами,
Які назбирав божевільний
В лісі сутінок спогадів,
У хащах осиротілих просторів,
Де блукає сліпою вдовою осінь –
Оця, в картатій сукні минулого,

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луку
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Юрій Лазірко
2024.10.31 22:42
All prints are weak
since sorted through the clutter.
Jump down one’s throat
to tear up bloody streams.
I carry paws
where death can den and dream.
My nose, it leads
and knows the laws of slaughters.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Борис Костиря
2024.10.31 16:27
Стою біля криниці
глибинних сил буття.
Навколо безмежний степ.
Я один на широкий простір.
Вода з криниці нагадує
первинні сльози.
Страшна посуха випалила
все, що можна, лише

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Іван Потьомкін
2024.10.30 13:53
Так хочеться ще за життя по-людськи жить,
Та поки що вдається небагато:
Плач припиняє й усміхається мені малятко,
За півметра без остраху горобеня заглядає в очі,
Навитяжку кіт стає, щоб шлях не перепинити,
Звідусюд лине: «Будь здоров! До 120 у щас

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Сонце Місяць
2024.10.29 13:13
зась-оргії десь & ніколи впусту загинути
реальність підлота поспіх
я (ти) може звертався стривайте
смішні злодії карлики злоті
намолені зимні тіні досконалі незграбні
діти дзеркалень ключі & слова тим
хто полюбляв у цих вікнах
одну зачудовану в одн

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.06 20:32 ]
    Не відлітай (романс)
    Не говори, що йти повинна,
    І серця мого не терзай.
    Нехай же ллється хоч хвилину
    З очей коханих - бірюза.

    Даруй ще хвильку приголубить -
    Цілунок щічку хай торка.
    І пальчики ці милі, любі -
    Не відпускає хай рука.

    Не відлітай, моя Богине,
    Прощатися не поспішай,
    Бо у розпуці лютій гине
    Моя згорьована душа.

    Від берега ти не відчалюй,
    І прірву не твори з води.
    Бо серце рветься від печалі,
    З одчаю ринеться туди.

    Нехай затягнеться хвилина -
    Щосили мрій зі мною, мрій.
    І лебідь щастя в небо лине
    У безконечності своїй!

    6 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  2. Сергій П'ятаченко - [ 2019.05.05 11:12 ]
    ***
    Ці пагони, немов хино́вські стріли,
    пронизують навиліт теплу товщ.
    Травнева перша спека. І несила
    спинити шал і рух рослин і тіла.
    Кипить, кипить, кипить зелений борщ.

    А ти гортаєш гороскоп і пишеш,
    що вже немає спокою і рим,
    що овнам на весь рік – проблеми ли́ше,
    що ти пірнаєш в сон про сон про тишу,
    де глухне ватяно весняний грім.

    А тут щавель гостріє і гостри́ться,
    і теплий шал, і щем, і кропива.
    А тут таке, що там і не насниться,
    і мостить з моху пагоду синиця...
    Кажу ж: китай, зелена хинова́.


    Рейтинги: Народний 6 (5.48) | "Майстерень" 6 (5.56)
    Коментарі: (7)


  3. Світлана Ковальчук - [ 2019.05.05 09:49 ]
    Коли у часі вигустіє сад
    Коли у часі вигустіє сад
    і мовчки стане, сивий, наді мною,
    слова, що проростали невпопад,
    укриються блаженною габою.

    І буде тихо. Біло - до весни.
    Верба, відомо, заколише: "Сни".
    Усе - мов сни.
    А там - і лусне брунькою малою.
    То вже й весна.
    То й жити нам з тобою.

    Натхненний хто (а може, ми удвох),
    сопілку візьме, зроблену з ліщини.
    Я буду мавка, ти - вродливий бог.
    І не знайдеться жодної причини,
    щоб не весніти.
    Потім... знов спочинем.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (9)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.05 01:35 ]
    Мені так любо...

    Мені так любо, коли ти
    Уся тремкочеш від жадання.
    Коли навколишні світи
    На мене ллють нектар кохання.

    Коли усе перемага
    Ярила шал - вулкан спонтанний,
    І знавіснілая жага
    Лама пристойності кайдани.

    Мені так любо, коли враз,
    Немов пелюсточка крилата,
    Небес виконуєш наказ,
    Готова краще все віддати.

    Мені так солодко, коли
    Меди кохання в серці зрання.
    І ти з фатальністю бджоли
    Готова все віддать востаннє.

    І я в любов, немов у смерть,
    В пориві кидаюсь одчаю.
    І щастям сповнений ущерть,
    З тобою разом воскресаю!

    4 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  5. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.04 14:55 ]
    Скульптурі поета в парку письменників у Ірпені

    На красиву лаву я на мить присяду,
    Усміхнеться Муза ніжно так мені.
    Прилети неждано, ти моя розрадо,
    В чарівному парку в місті Ірпені.

    Будуть хай навіки там благословенні
    Руки, що створили цей скульптурний злет.
    Де присів на хвильку і застиг в натхненні,
    Вчувши голос неба, істинний поет.

    Там йому в уяві ранок золотіє,
    В ореолі Муза, як Весна, летить.
    У повітрі - замок, що його Вітія*
    Побудує словом у сяйливу мить.

    І для нього мовби - лік спинився часу,
    І відсутній погляд бачить тільки вись,
    Де в кабріолет упряжені Пегаси
    Везти Музу в замок разом узялись.

    Там вона - Богиня - сяде на престолі,
    Вітер їй в корону зорі намете.
    Це - поета Мрія, це - поета Доля,
    Що її увічнить слово золоте!
    ________________________
    *Вітія - поет.

    3 травня 7527 р. (Від Трипілля) (2019).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (5)


  6. Ірина Залюбовська - [ 2019.05.01 15:51 ]
    До зустрічі
    Останній раз ходила по гриби.
    Сумують тихі верби край болота.
    Високі сосни вийшли на горби.
    З берізок облетіла позолота.

    О, сірий день, холодна далина,
    пронизана стрілою-колією,
    і сосни, що співають, мов струна,
    натягнута між небом і землею.

    О, рідна земле! Дай мені снаги
    здолати зиму і здобути весну!
    Хай нині я закована в сніги -
    напровесні, немов трава, воскресну.

    І літо знов дарунки принесе,
    а осінь в золоту покличе казку...
    Мій щедрий лісе, дякую за все.
    До зустрічі. Чекай мене. Будь ласка.

    2017


    Рейтинги: Народний 5.42 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.65)
    Коментарі: (4)


  7. Ярослав Чорногуз - [ 2019.05.01 00:33 ]
    Перед вироком долі
    Я на долю свою нарікав,
    І просив, і творив заклинання –
    Хай життєва небесна ріка
    Нам пошле повноцінне кохання.

    Десь зустрінемося крадькома,
    Десь цілуємося віртуально…
    І регоче холодна зима,
    Мов стіна поміж нами – зі сталі…

    Данина ненаситній Марі* –
    Зачинила ворота до раю.
    Налякали тебе упирі,
    Що кохання – життя убиває.

    І живем, як на прив`язі – ми,
    Перед вироком клятої долі,
    Тільки злегка торкнувшись крильми,
    Безпорадні, голодні і кволі.

    Знову розпач наповнив ущерть.
    Мов із царства Харона ми – тіні.
    Без кохання життя – наче смерть,
    Безпросвітне тупе животіння.

    І бредеш ти по нім – в ланцюгах,
    Чути крик твій безсило-сердитий.
    У свідомість уживлено страх,
    Як від нього твій мозок звільнити?!

    Як позбутися тої біди?
    Ти мене замордуй ліпше, кате.
    Вчений генію, ліки знайди
    Щоб кохану мою врятувати.

    Щоб іти по життю без оков,
    Щоб залякане вирвати жало!
    Щоб між нас повноцінна любов,
    Наче Бог той святий, воскресала!

    30 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  8. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.27 17:18 ]
    Померла любов
    А між нами померла любов,
    Залишилась тепер тільки дружба.
    Не прикрасять вже ніжний альков
    Гіацинти розкішні і ружі.

    Не запахне черемхою сад,
    Від бузку ми удвох не сп`янієм.
    Бо немає дороги назад,
    Помирає любов без надії.

    І куди не піду, позирну –
    Потьмяніло усе, оніміло.
    Ми лягли, мов живцем, у труну,
    Почуття зберегти не зуміли.

    І отрути п`єм чашу до дна,
    У цвіту колихаються віти.
    Як насмішка, квітує весна,
    Де кохання лежать мертві квіти.

    27 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  9. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.27 11:27 ]
    Повірмо...


    Надія на янгола, трішки - на пана...
    Хіба поведенція Долі погана?
    Малюємо власні узори на шибах,
    присолиться (хай і здорожчала...) скиба.
    Відсотки-людва позбивалися в товпи.
    Вериги стискали, та бажані - мовби...

    Почнімо із себе - не з ближнього юди.
    Повірмо: прийдешнє змете халабуди.
    Але ж руйнувати доводиться сполом!
    Хай мова над нами - сяйним ореолом....

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (1)


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.25 19:46 ]
    Я не вмію наполовину
    Я люблю розгорнутий спів.
    Щоби серце – на повні груди.
    Й не терплю любити – напів,
    Напівправди, напівоблуди.

    А в реальнім житті із них
    Краще дім сім`ї будувати.
    Пестить тихо стриманий сміх,
    А у вухах – м`якенька вата.

    І як слово впаде не в лад –
    Може буть воно непочуте.
    У сердечний квітневий сад
    Не проллється з нього – отрута.

    Я надміру люблю тебе,
    Ти зловжити оцим хотіла.
    Я не дав. Небо - голубе
    Від свинцю обрАз потемніло.

    Я на тебе сердитий був…
    Та на себе сваритись треба!
    На всю правду накласти табу –
    Так нашіптує Боже небо.

    І життя опускає ниць.
    Це стосунків кінця – початок.
    Наробили таких дурниць,
    А мені за все – вибачатись.

    Вже холонеш до мене ти…
    Усвідомлюю я провину.
    Ти прости, о люба, прости,
    Я не вмію наполовину

    Ні сваритися, ні любить.
    Як і ти, я козак упертий.
    Дай цілунку останню мить
    Й біля ніг твоїх любих – вмерти!

    25 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  11. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.25 01:14 ]
    Прийди
    А я – немов магнолія ота –
    Росту, квітую тихо сам у гаю.
    Прийди до мене, люба, золота,
    Як сонця, я тепла твого чекаю!

    Прийди до мене, в мій духмяний сад,
    Допоки ще весна у нім буяє.
    І хай не буде вороття назад
    Між ласками шаленого розмаю.

    Цілунками, вустами говори…
    Нехай пелюсточка пелюстку ловить
    У пустощах закоханої гри,
    У невимовних пестощах любові.

    Коли в найвищий увійдем екстаз,
    Розчинимось, полетимо в обіймах.
    Нехай ніщо не зупиняє нас,
    І насолоди стогонів не стримуй!

    Прийди до мене, поки є жага,
    Допоки ще благовіститься небо.
    Бо пропаду в байдужості снігах,
    Перецвіту й осиплюся – без тебе!

    24 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  12. Тетяна Левицька - [ 2019.04.24 18:59 ]
    Ми сідаємо в човен
    Ми сідаємо в човен, і я не боюсь
    грізних вод, що бентежать, лякають.
    У руках дужих - весла, та Бога молю,
    щоб дістатися берега. Знаю,
    течія понесе на каміння, а там -
    водоспаду бурхливі потоки,
    та окрилено вірю, що запросто нам
    прихилити і небо широке!
    Заплисти у затоку зелених дібров,
    наша пристань чекає на щастя!
    Світ врятує любов, нас тримає любов!
    Коли віриш у себе - все вдасться!
    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (13)


  13. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.23 11:41 ]
    Дружня розрада (за мотивами твору Т.Левицької)
    Я ніколи не сяду без весел в човна,
    Без вітрил не пливу в океані.
    Моя подруго мила, від чого сумна?
    Чом душа, наче далеч туманна?

    Чи гостреньких любителька ти відчуттів?
    А чи жити набридло на світі?
    Позникали з голівоньки думи святі,
    Чи химерами всі оповиті?

    Доля добра бува. Та буває і зла..,
    Занесе на пороги неситі.
    Як же можна у далеч пливти без весла,
    Ризикуючи вмерти щомиті?

    Як же можна пливти по життю без мети?
    Все у вас, у жінок – таємниче…
    Та подумай голівкою трішечки ти…
    Ждеш, що небо до себе покличе?

    Чи безсила душа вже боротись зі злом,
    Смерті хоче, чортам на догоду?
    Ось рука моя дружня і човен з веслом -
    Попливемо на чистую воду!

    22-23 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.22 16:41 ]
    Подих неба
    Хмарин прозорих дим –
    Легкий то неба подих.
    І сад увесь під ним
    Зеленим гіллям водить.

    Верхів`я – як мана –
    Укрила грива біла.
    Мов юність чарівна
    Раптово посивіла.

    І день лице своє
    У млі ховає гаю.
    Неону лиш кольє
    На грудях ночі сяє!

    21 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  15. Ін О - [ 2019.04.22 11:04 ]
    ...
    Навколо тумани...до кого ти йшла?
    Сорочка тонка та волосся вологе...
    Навшпиньки, ледь чутно торкалась підлоги.
    Бліда та русява, два білих крила...
    До кого ти йшла ще допоки пливли
    Хвилини містралей до цих видноколів?
    Лиш очі, що ледь споглядали спроквола,
    На сутінках тихо писали псалми.
    Два темних крила...і лиш пір'я услід...
    Стелила дороги з червоних півоній.
    І вітер мереживом винним на скроні
    Лягав, наче пісня, що падала в сніг.
    Звучали дороги - не чули волхви...
    Не зчулася й ти, загубивши корону
    Богів, що тобі голосили прокльони
    Над прірвою цих навкруги попелищ.
    До кого ти йшла у небесну блакить?
    Струнка, наче дзвін, та із крові зіп'ята...
    Дивися...як венами плавиться ватра
    І сивіє губ твоїх вистиглий плід.
    Молися! Ще ніч, ще не стихли слова...
    Лягає тепло у простерті долоні...
    Це наша країна жоржин та півоній!
    Це наша країна - два білих крила...
    До кого ти йшла?!


    Рейтинги: Народний 6 (5.5) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (4)


  16. Ігор Деркач - [ 2019.04.22 10:31 ]
    З височини
    Минають ночі. Дні за днями
    летять у сиву далину,
    де сонце люляє весну
    і літо вже не за горами.

    А доля має на кону
    усе, що визріло між нами,
    іще не сказане словами
    і не доказане зі сну.

    Але за синіми морями
    і за широкими лісами
    птахи із вирію летять.

    І я радію – у віконце
    до тебе заглядає сонце
    і обіцяє благодать.

    04/19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  17. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.21 15:17 ]
    Перепливу цю ніч
    Перепливу цю ніч,
    перепливу,
    перелистаю долю,
    пролистаю,

    вогнем свічі,
    високої свічі,
    зігріюся

    і помолюсь...

    Настане
    світанок.

    А ніч - як море,
    темна хвиля б'є,
    і думи розгойдались до нестями.

    Десь там далеко - зоряні вігвами,
    десь там - розчинені гостинно брами,
    а я маленьким човником пливу,

    перепливу цю ніч,
    перепливу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (8)


  18. Тетяна Левицька - [ 2019.04.19 13:22 ]
    Я люблю чужого чоловіка
    Сповіддю спокутувала гріх,
    з молитвами протяг тихо хлипав.
    Теплі сльози крапали до ніг,
    - Я люблю чужого чоловіка!

    Ніжності не пити із лиця -
    чуйний, зорепадний, білий сокіл.
    Не зривай горіха  до вінця
    радила матуся - світ широкий.
    В повені ріка - біда одна,
    на причалі човника гойдає.
    З неба ллється золота струна -
    місяць байховим частує чаєм.
    Розгойдав паливода  чимдуж
    гойдалку вербову, хвилю мружить .
    Стогне тиша зранена довкруж.
    Каяття душі - червоні ружі!
    Трепетний, зворушливий, такий
    пелюстковий, рідний, світанковий.
    Тільки б доторкнутися щоки
    і відчути музику любові!
    Знаю, що гніздечко в нього є,
    ні на що тепер не сподіваюсь.
    Та без нього серденько моє
    полонез Огінського не грає.







    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (14)


  19. Віктор Кучерук - [ 2019.04.19 10:37 ]
    * * *
    Г. С...
    Коли розвіються тумани
    І зникнуть запахи весни, –
    Про мене згадувати стане
    Хтось несподівано сумний.
    І не очікувано буде
    Звучати чийсь далекий спів
    Про щем посіяний у грудях
    Весняним чудом почуттів.
    19.04.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  20. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.18 21:35 ]
    Се подих слова
    Се подих слова.
    Дерево - як тіло,
    сухе, і тепле,
    і пропахле глицею.
    А ще душа,
    до сповіді доспіла,
    а ще ті сосни,
    що старими птицями
    клюють вітри.

    Дзвіниця. Тіні звіра.

    Се тіло поривається,
    і дихає,
    і знає бути
    золотою рибою.
    Крізь подихи і продихи
    як тихо є.
    Як голосно ворушить
    серце
    глибами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (4)


  21. Ігор Герасименко - [ 2019.04.18 17:17 ]
    Грiють землю,синь лоскочуть
    І мечами, і свічками кличете:
    "З криці й висі принципи візьми!"
    Пізно, милі білопінні грицики,
    білолиці лицарі весни!

    Ви, напевно, зиму всю батрачили,
    та зусилля не в пусту потрачені
    на роботу й квітоінститут,
    бо ростуть і на піску патриції,
    принци і під стінами цвітуть.

    Грицики - ви сильні і граційні!
    Закохався в січні і забув:
    не замовив у весни-кравчині
    ні жабо весільне, ні жагу.

    Вашими розкішними розетками
    (бо чітка натура і чіпка)
    ніжні килимки на луках зіткані
    з тихих за кульбабками зітхань.

    Вами розфарбованою зіркою
    не зникай, натхнення. І нехай
    тричі заповіти перепишете,
    поки знищить посмішки смітник -
    спромоглись ви, білокрилі грицики,
    обрій темнохмарний освітлить!


    04.2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (5)


  22. олександр квітень - [ 2019.04.17 06:37 ]
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА (ізбіратєлям ЗЄлєнського
    А ВОНИ ОБИРАЮТЬ КЛОУНА
    (ізбіратєлям ЗЄлєнського)

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А вони обирають клоуна,
    Бо їм неймовірно весело.

    Ллється воїнів з ран сукровиця ,
    А холопи з душею сірою,
    Завтра нам обирають клоуна,
    Бо сторіччями блазням вірили,

    Бо ж століттями в рабстві смажені,
    Та росли на полях совковості,
    Всім єством обирає ряжених,
    Дух кріпацтва в глухій свідомості ,

    Хата скраю з парканом підлості,
    А "ВІТЧИЗНА" звучить "ОТЄЧЄСТВО",
    Зранку молиться Богу ситості
    "ГРАЖДАНІН" України зречений.

    З окупантом брати навіки .
    "КЛЄВЫХ ПЕСЕН " мотив зіпсований ,
    Намугикує люд безликий,
    Щоби завтра обрати клоуна.....

    Знай не буде з Кремля прощення,
    Бо ж немає у нас майбутнього ,
    Аж допоки живе "НАСЄЛЄНІЄ",
    Громадянське суспільство з
    трутнями....

    Українська земля сплюндрована ,
    Пів-донбасу артою знесено ,
    А раби обирають клоуна,
    Бо ж рабам неймовірно весело.

    Олександр Квітень
    м . Мукачево


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.29)
    Коментарі: (3)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.16 22:27 ]
    Випробування кохання
    Ну чому піддався безголов`ю? –
    Я і досі слів не доберу.
    Полюбив гріховною любов`ю
    Я свою духовную сестру!

    Я помру від горя і воскресну,
    Чорт із печі попіл вигорта.
    Бо вона – лебідонька чудесна,
    Бо душа у неї золота.

    Як тепер оцю безодню горя
    Перестрибну чи перепливу?
    Не дає Бог насолоди море…
    Тільки спілкування наяву.

    Тільки ніжні, любії розмови,
    Та як переступиш в них межу,
    Посилає Бог напасті знову,
    Мов попереджає: «Накажу!»

    Я до любки вік не охолону.
    Все кохав би ще її і ще…
    У її солодке ніжне лоно
    Золотим би лився я дощем!

    Чом не заслужив хоч дрібку щастя,
    Чом же скніти маю у журбі?
    О Боги, Боги мої прекрасні,
    Виняток із правила зробіть!

    Адже я лише її кохаю,
    Чим же заслужив недолю злу?
    Дайте нам обом весни розмаю
    Й у смертельну заберіть імлу!

    І весна вже промайнула рання
    І печаль тікає із зіниць.
    Певно, шлете нам випробування –
    Перевірити любов на міць?!

    16 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 14:03 ]
    Покора
    Лютуй, кохана, мовби та гюрза
    І розцвітай від бійки, наче мальва.
    Бурчи, вихлюпуй гнів,- я тільки за,
    А от у ліжку будь завжди ласкава.

    Хай штукатурка сиплеться зі стель,
    Від гніву щічки й носик аж бордові.
    Гримаска невдоволення - пусте,
    Під нею тепле озеро любові.

    Дружина - вередливе божество,
    Сьогодні гарно, завтра секс - розпуста.
    Борвію не противиться єство,
    Перечити стихії самогубство.

    І хоч ходжу постійно у сльозах
    Та злякано здригаюся від крику,
    Дружинонька - неклепана коса!
    Нехай такою лишиться довіку!

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.04.15 10:54 ]
    Весняний чар
    В шибку дзьбом вистукує шпак,
    Кличе стоси покинути книжні.
    Від Ерато отримано знак -
    Завесніло, брунькуються вишні.

    На ралець приблукало дівча,
    Шепче: - Дідо! Стрибай під запаску!
    У розмай із розгону помчав,
    Надчуттєву утнув свистопляску.

    Ох і гони! По шкірі мороз!
    А виною - весна-жартівниця.
    Я кохаюся завжди всерйоз,
    Хоч уже у поважному віці.

    Дві доби як нічого не їв,
    Душу й серце Венері намуляв.
    Тишу рвуть на шматки солов'ї,
    Аж захрипла кувати зозуля.

    Міць у чреслах (себе не впізнав)!
    Не дідок, а юнак безбородий!
    Ось така вона, казка-весна,
    Хай бере в оборот. Я не проти.

    15.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (15)


  26. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.14 23:07 ]
    Дозріває кохання

    Іще гряде зелена злива,
    Немов у повені - ріка.
    На вітах зелень несмілива,
    Неначе дівчина сільська.

    Вона така, як легке мрево,
    Як ті розмиті береги.
    Ще нею світяться дерева,
    А не густіють навкруги.

    Надія в ній гніздиться рання,
    Крила, ще молодого змах.
    Мов дозріває в ній кохання,
    Як щастя у твоїх очах!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  27. Олександр Сушко - [ 2019.04.14 10:15 ]
    Охвітнє
    Я людоловом був усе життя,
    Невільницький налигач - красне слово.
    Натхненно славив синьо-жовтий стяг,
    Вишиванку, бандуру, рідну мову.

    Компонував сонетне експозе,
    В окрутну січу виштовхнув у плечі
    Своїх братів. Можливо й повезе
    Комусь із рідних вийти із хуртечі.

    Десь там - трутизна гніву, смертна чадь,
    Безплідну рінь виорюють снаряди.
    Поетова ж стезя - перо, не рать,
    Потрібно берегти від куль талантик.

    Дивання сотня на один копил,
    За Україну - на словах, горою.
    Посмертний славень, жалісливий квил,
    Для тих, хто впав навік на полі бою.

    P.S.:

    В інеті сльози, регітня, бла-бла,
    Оплакуються віртуальні крипти.
    Страждає псевдотворча омела
    У Спілці та на пляжах у Єгипті.

    14.04..2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.13 01:24 ]
    Світ краси
    Люблю отут, на роздоріжжі,
    На милій лавочці сидіть.
    Мене квітневий легіт ніжить
    І сон колише верховіть.

    І розчиняє шум далекий,
    І лагідніють небеса.
    З найменших атомів, молекул
    Зринає відчуттів краса.

    О ця добра висока ніша,
    Духовності резервуар!
    Усе, в житті що наймиліше –
    Гармонія природних чар.

    Без неї світ краси загине,
    Зла магма сточить береги.
    Природо, мамо, Берегине,
    Розлий ці чари навкруги!

    12 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (10)


  29. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.12 12:11 ]
    Тверезо
    1

    Перефарбується сіре і жовте,
    злине поземне, утоптане в гальку...
    Ви не мовчіть, а жаління промовте.
    Вдарить у стелю підпиляна шалька.

    Мегаарена, цяцьковані стіни,
    перекидаються столик і лезо.
    Знову апное... і кров України...
    Я додивлюся це шоу тверезо.

    2

    Пальці - униз. Добивають і плачуть...
    Сонячно, тепло, тож нумо на дачі.
    Вгору - часник...
    Ось розквітне красоля.
    Гречечку сію, оспівую волю...

    Знову гостинці від зайця, синички...
    Не шикуватися входить у звичку.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (3)


  30. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 17:12 ]
    Розплата
    Радість німа померкла,
    Чорно поліг курай.
    Тут, у траншеї,- пекло,
    Там, біля жінки,- рай.

    Душі блукають лезом
    Без маяків, сліпма.
    В небі згорають весни,
    Миру в умах нема.

    Дивно, а я ще цілий,
    Сніг доторкнувся скронь.
    Родичі на прицілі,
    Ангел кричить: - Вогонь!

    Куля у серце коле,
    Взяти не встигнув ляк.
    Корчиться Дике поле,
    Плаче свята земля.

    11.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (13)


  31. Тетяна Левицька - [ 2019.04.11 11:49 ]
    Рапсодія любові
    Бузок біліє в сонячнім саду,
    і небеса прозорістю дивують.
    Весні назустріч нареченим йду,
    тебе обожнюю, її - люблю я!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки. 
    Яка зворушлива, жадана мить
    з коханою триматися за руки.

    Ти не ревнуй до пелюсткових чар,
    чарівністю мене заворожили.
    Лише від тебе голову втрачав
    і від обіймів божеволів, мила!

    Рапсодія любові нам звучить,
    і водограєм розливає звуки.
    Яка прекрасна, неповторна мить
    Єднати поцілунками розлуки!

    В зіницях відбивається весна
    (смарагдова палітра притаманна).
    О, дай насолодитися сповна
    тобою і природою, кохана!

    Яка солодка і натхненна мить -
    душею відчувати серця стукіт!
    Рапсодія любові нам звучить
    і водограєм розливає звуки!
    2019р


    Рейтинги: Народний 6 (6.1) | "Майстерень" 6 (6.19)
    Коментарі: (19)


  32. Олександр Сушко - [ 2019.04.11 11:08 ]
    Богиня
    Тобі навіщо жінка здалась?
    Як пупс? Придаток до трусів?
    Ану, сідай но, буду зараз
    Крутити дулю на нозі.

    Відомо, я тобі не мамка,
    Уріжу правдою під дих:
    Жона для тебе забаганка,
    Красива лялька для утіх.

    Її стонадцять раз у гніві
    За день матюччям обіклав?
    То будеш вічно нещасливим,
    Помреш без ласки і тепла.

    Украв жар-птицю чорт на муку,
    Щось про любов їй верещав.
    Тепер зробив із неї курку,
    Поставив стражем до борща.

    Лечу за Божим повелінням,
    З тобою ж панькатись облом.
    Мене покликала богиня,
    В альков, на ложе, під крило...

    11.04.2019 р.

    Уперед!

    Курочка ряба сокоче півню,
    У альков запрошує: "Анум!".
    Як уздрієш неземну богиню -
    Не барись! Стрибай у пелену!

    Глянь - довкола "скрипки" і "валторни",
    "Контрабаси" та "гітар" пуки!
    Конкуренти ж - парубки моторні,
    Цуплять "інструменти" з-під руки.

    Не сиди, неначе цвях у гузні!
    Хочеш меду - вулик потруси!
    Бог-Ерот сміливцеві союзник,
    Помагать не буде байбузі.

    Уперед! На абордаж! В отави!
    А коли настане вже каюк -
    Будеш день і ніч ловити гави,
    Спатимеш хоч вічність у раю.

    10.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Бойко - [ 2019.04.10 23:13 ]
    * * *
    Синьоока весна
    Пробивається крізь хмаровиння,
    Крізь облоги дощів
    І дошкульні стрибки холодів.
    Хоч би як там, а все ж –
    Навесні проростає насіння
    І годує весь рік
    Благодатний і вчасний посів.

    Що засіємо ми
    На своїй упослідженій ниві
    І якого врожаю
    Чекати на вбогій землі.
    Чи таки пощастить
    Відшукати дорогу щасливу,
    Чи судилось, як завше,
    І далі блукати в імлі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.68)
    Коментарі: (6)


  34. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 16:44 ]
    Полегшення
    Задовбало в корінь кайлування,
    На роботі, наче той ішак.
    Сяду пописати про кохання,
    Хай спочине втомлена душа.

    Влада, знаєш сам,- ведмедик грізлі,
    Суп тепер не з м''яса, а з пупів.
    Гурії нехай тривожать мислі,
    А не скільки грошей заробив.

    Перелоги душать спозаранку,
    Думи - непідйомний наратив.
    Витріщуся, краще, на панянку,
    Упірну у чистий позитив.

    Багнеться турнірів та ордалій,
    Голими руками всіх порву!
    Хоч у мріях трохи політаю,
    Сумно роботязі наяву.

    Ум зафіксуав гітарний абрис,
    В райські пущі тихо йду за ним.
    Аж під вечір, врешті, розпечаливсь,
    Все, пора вертати до жони.

    10.04.2019 р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  35. Світлана Ковальчук - [ 2019.04.10 12:13 ]
    ***
    Так безборонно стигнуть кольори
    Крізь плинодні і дні - зів'ялі жмутки.
    О смертонько, боли мені, боли,
    І не боли, і не виболюй смутку.

    То човником безбарвним, і малим,
    І зморшкуватим, і недавньо-давнім
    Перебрідаю броди чи столи,
    Виписуючи путь свою астральну.

    Стоять у вазі стебла без човнів,
    Неначе вежі, пустки, поторочі.
    Човнята подались в сузір’я Псів
    Крізь тьму, і смерть, і безбережжя ночі.

    А стебла доторкаються до хмар.
    Помежи пальців – перелітні зграї.
    Ворона кине звичне «кар» і «кар».
    А стебла? Знову квітами зростають.





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (18)


  36. Олександр Сушко - [ 2019.04.10 09:06 ]
    Ілюзії
    Накладує рум'яна пишна краля,
    Цибата, гостроноса і руда.
    Мальована краса і натуральна -
    Земля і небо, в цьому вся біда.

    На перший погляд віршик - те що треба
    (старався знакомитий златоуст).
    Насправді ж, твір наквецяв пришелепа,
    Між графоманів - ас, богемний туз.

    Жується мляво ковбаса з цикути,
    У фарші перетерті мослаки.
    Мурує зодчий псячі халабуди -
    Чи хочеш ти пожити у такій?

    Із бублика залишилася дірка,
    Синок - тупак, а з виду недурний.
    Приємний запах, пудра і шпатлівка -
    Рекламна маска вторсировини.

    Протер хвостом свічадо хитрий дяблик,
    Брехню до правди ланцюгом прип'яв.
    У дзеркалі старий та лисий карлик:
    - Мовчи, мій брате. Знаю, ти - це я...

    10.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  37. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.10 00:25 ]
    Думка
    Переможемо гидке і нице,
    Мій народе, чи не розумієш?
    Є ще порох у порохівницях,
    Щоб здолать зеленого нам змія?


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  38. Олександр Сушко - [ 2019.04.09 07:57 ]
    Про природу


    Кажуть люди, два плюс два - чотири,
    А у мене неодмінно п'ять:
    Жінка гроші цупить із квартири,
    Теща люба також злісний тать.

    Психіку шматують люті стреси,
    Сил нема дивитись на книжки.
    Бо жінки у мене - поетеси,
    Вигрібають навіть копійки.

    Одіклав десятку на чекушку,
    Десять тисяч на новий диван.
    Все покрали! Заплювали душу!
    А натомість видали роман.

    В хаті ковбаса була у січні,
    П'ю лише водиченьку святу.
    Все що зароблю іде на "вічне" -
    Збірки, альманахи, лабуду.

    Вчора, браття, зазирнув у прірву,
    Здуру прочитав сонетів пук:
    Пишуть про кохання нещасливе
    Та страждання від любовних мук.

    Чоловік - гестапівець і скнара,
    Лупить баб, як Сидорових кіз!
    Від образи почорніла карма,
    З горя ледь на стелю не поліз.

    Всьо! Кінець! Штани на ноги й ходу!
    Прощавайте генії! Амінь!
    Хай би шкряботіли про природу,
    Ну, а так нехай живуть одні.

    09.04.2019р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  39. Олександр Сушко - [ 2019.04.08 11:05 ]
    Весняне
    Ізнов не спалось допізна,
    Розхвилювався, наче хлопчик.
    В душі укублилась весна,
    Пестливо крильцями тріпоче.

    Кричати хочеться "Агов!
    Кохана! Не ховайся! Де ти?'
    Непогамована любов
    Відкрила мрій солодких вентиль.

    Поклав під голову трико,
    Шепчу осонцені рулади.
    Копиця в стилі рококо
    Не з будяків, а з рути-м'яти.

    Тремчу у росяній траві,
    Бо ще холодний місяць квітень.
    З тестостероном у крові
    Одинакові тяжко жити.

    Від холоднечі синій ніс,
    Думки прехтиві лиже іній.
    Пішов мій настрій під укіс,
    Біжу додому попідтинню.

    А нежить валить підло з ніг,
    Спасає тільки оковита.
    Холодні ночі навесні,
    Тепла чекатиму до літа.

    07.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (5)


  40. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.07 23:52 ]
    ***
    Снилося дівчатко з песиком ласкавим,
    на сукенці - коник, сонечко дрібне.
    Парасолю клала у калюжу кавну,
    усміхалась пані з малева Моне...

    Джем густий варила, рвала пізні сливи,
    ґудзиками стежку засипала Ніч.
    Сага починалася там палахкотливо...
    Словеса-цеглини стигли умлівіч.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (4)


  41. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.07 23:55 ]
    Музика ночі
    Лагідний вечір квітневий,
    Птаства легкий пересвист,
    Ніби закохані леви,
    Хмари вигойдують вись.

    Небо блаватне втомилось,
    І похилилось до віт.
    Лащиться легіт об тіло,
    Наче зманіжений кіт.

    Мов з фіолету повидло –
    Барв розтеклася пастель.
    Вечір. Спалахує світло
    В сірих очицях осель.

    Тихо вібрує-тріпоче,
    І релаксує в імлі
    Ніжністю музика ночі,
    Пестячи звуками слів.

    7 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (17)


  42. Нінель Новікова - [ 2019.04.07 21:56 ]
    Гіацинтове диво
    Гіацинти цвітуть – розмаїто, духмяно, красиво –
    Феєрверки барвисті на славу весни на землі!
    Надивитись не можу на це несподіване диво!
    Жаль, що з ним не знайомі ні бджілки, ні ласі джмелі…

    2019


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.47)
    Коментарі: (5)


  43. Світлана Майя Залізняк - [ 2019.04.06 09:02 ]
    Зайчик утік...
    Заєць-пустунчик на стежці широкій:
    цілиться лисці в запалене око,
    вовка злякав, спантеличив синицю...
    Стріли закінчились - знайдуться спиці.

    Звідки хупавий, ошатний зайчисько?
    Ген зоопарк, серпентарій, колиска.

    Стрінеш - тікай чи лови у долоні.
    Лосеві дав три желейки солоні,
    ящірка хоче спіймати зубами...
    Зайчик утік від сердитої мами.

    Братик морквину потяг найсмачнішу.
    Зайчика лев забере на афішу.
    "Ну й сіроманець... скакун-забіяка..." -
    рапс ремиґають бізони і яки.

    2019


    Рейтинги: Народний 6 (5.77) | "Майстерень" 6 (5.89)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2019.04.06 07:32 ]
    Якби молодість знала
    Якби молодість знала...
    Та вона ще дурна.
    Шаурму їсть і сало -
    Буде шлунку хана.

    У коханні моторна,
    Потім - плач, каяття.
    В тещі зуби, як жорна,
    Коле в грудях будяк.

    Юне серце стрибуче -
    Із алькову в альков.
    Аліменти замучать,
    Випиватимуть кров.

    Будеш жити голодним
    Стрівши відьму рябу.
    Ні до чого не годен,
    Ліпше спати в гробу.

    Потім - старості зморшки,
    Їсти сил вже нема.
    Смерть стругатиме дошки,
    І надійде зима.

    Я ж поласую медом,
    Полірнуся бізе.
    Що ж - усіх попередив:
    Молодь знає усе.

    05.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  45. Олена Осінь - [ 2019.04.05 16:23 ]
    Я інколи чую – скрипить яблунева гойдалка
    Ангèлику мій, пам’ятай яблуневу гойдалку,
    І ночі пахучі під зорями в сіннику.
    Де літо бузкове пливе і дрімоту гóйдає,
    Стакато для скрипки з оркестром веде цвіркун –
    Відомий скрипаль. І ошатні сади замріяно
    Під це сюркотіння полинуть в медовий рай.
    Метелики марень уже лоскотять під віями,
    Тримайся, Ангелику, тільки не задрімай.
    І ми не заснем. Нам шукати шляхи в незвідане,
    Де стежку чатують дракони у чагарях.
    І зорі у діда в леваді збирати відрами,
    І місяць піймати, коли той сіда на дах…
    На кожному кроці казок-чудасій розсипано.
    А скільки у березі сховано ще скарбів!
    Послухай, як серце щемить: і сміється, й схлипує,
    Усе залишаючи, лагідний мій, тобі.


    В старому дворі порядкують нові господарі.
    За декілька весен зіпнуться нові сади…
    І знову дівча золотаве лаштує гойдолку,
    І янголи знову по щастя летять сюди.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.49) | "Майстерень" 5.75 (5.58)
    Коментарі: (19)


  46. Ігор Деркач - [ 2019.04.05 08:39 ]
    Билинна доля
    До заручин я на Росі росла,
    іменуюсь Україною,
    нареченою у Кия була
    і вірною, і єдиною.

    Діва-мати – то хрещена моя.
    У Дніпрі і я хрестилася,
    а на Січі гартувалася
    і волею окропилася.

    Віру-правду захищала одна,
    не одного мала ворога.
    І хоча моя броня не міцна,
    а орда платила дорого.

    Мала я і воєвод, і князів,
    та царями розпиналася,
    і мій Київ од навали горів,
    поки сили набиралася.

    А гетьмани спокушали мене
    і ризами, і турботою...
    І ясніло моє небо ясне
    голубою позолотою.

    Частувала воріженьків своїх,
    научена і одурена...
    В Конотопі напувала я їх
    за кровавицю Батурина.

    Не всі воли мають ясла свої.
    Не всі вівці окотилися.
    Убивали мене гості мої...
    Удовою залишилася.

    Та рятують мої діти мене
    і лихе не пам’ятається,
    і Америка іще пом’яне,
    а Європа ще покається.

    ..............................................
    Не всі люди мають хати свої,
    не всі діти народилися.

    Ой любили мене гості мої,
    поки Богу я молилася.

    Та ніколи не загину я,
    хоч і досі є ще зрадники.

    Іменують берегинею,
    бо сини мої – не пасинки.

    04/19



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  47. Олександр Сушко - [ 2019.04.05 08:52 ]
    Беріть
    Дочерпуйте мої джерельні води,
    Все ваше,- не соромтеся, їй бо.
    Амріта із веселки не зашкодить,
    Зневажену вигоює любов.

    Натхнення - ваше, а мені вже досить.
    Стою нага,- хай зрада серце рве.
    На пласі гарно. Вперлись очі в просинь…
    Вдягнуть на трупа платтячко нове.

    04.04.2019р.

    Вірш написано за мотивами твору Тетяни Левицької.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  48. Олександр Сушко - [ 2019.04.04 16:43 ]
    Світло
    На полотні рожева пастораль.
    На перший погляд, наче все чудово.
    Лахмітникові і ганчірки жаль,
    Так і поетові кожнісінького слова.

    Зопрілий томик витяг з пилюги,
    Початок звичний: "Погибаю, любий!".
    Гротескний шарж любовної жаги,
    Від сльозотеч душевних ниють зуби.

    І я, панове, лірик-віршомаз,
    Усе тіп-топ, своя рука - владика.
    Комусь потрібен навіть цей маразм,
    Чарує взори лубочна картинка.

    А муза люто визвірилась : "Цить!
    Я що дарма усілася одесну?"
    ...у літеплі веселка тихо спить,
    Колише вітер штору піднебесну...

    04.04.2019 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (9)


  49. Вікторія Торон - [ 2019.04.04 15:53 ]
    Небесні корені
    Коли підземні сили коливають
    Пухкі чарунки карликових гнізд,
    Хай корені небесні нас тримають,
    Щоб з горя не зірватися униз.
    Хай витримкою душі проростають,
    В них буде не розрухана сльота,
    А помислів високо-рівна зграя –
    Скорботна заворожена чота.
    Прийде хвилина – сил уже не стане,
    То чи не краще, вжалившись у терн,
    У ваті хмар зализувати рани,
    Аніж у горлі сморідних каверн?
    Обняти світ невидимим дозором,
    Допоки вакханалія кружля,
    І думати над тим, яким узором
    Криволінійно тріснула земля,
    Смолою – деревним стікати здором,
    Без звуку – через тисячі причин,
    І не лише біду – пекучий сором
    Прийняти, як належить, стоячи.

    2019


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.46) | "Майстерень" 5.75 (5.5)
    Коментарі: (6)


  50. Ярослав Чорногуз - [ 2019.04.04 03:43 ]
    У кохання фантастичній грі
    Щастя дивовижні віражі…
    Так, немов для нас одкрилось небо!
    Ти скажи, о люба, ти скажи,
    Як я досі жити міг без тебе?!

    Десь у темряви світах летів.
    І не знав, живу чому й для чого.
    Що усі миттєвості оті –
    Це - прелюдія життя мойого.

    Так немов під товщею снігів
    Пробивався вгору непомітно
    Сили набирався, тихо зрів
    І яскраво, дужо так розквітнув

    Спершу ще малесенький такий,
    Він ішов угору без вагання
    Крізь десятиліття і роки
    Світ побачив пролісок кохання.

    Ніби-то тендітний і слабкий,
    Подолав страшенні перепони –
    Пробивав, як той потужний кий.
    Суму гори, болю терикони.

    І явився світові в очах
    Променем підземним, чарівливим.
    Це нова планета всім на диво
    Зринула в галактику, мов птах

    Сяєвом окриленим небес
    Весь безкрайній морок охопила.
    Я у тому сяєві воскрес
    І до тебе потягнувся, мила.

    Ти цвіла, як Всесвіту Зоря.
    Вабила смарагдовим світінням.
    Я народжувався в нім, згоряв,
    Наче промінь у небесній сині.

    Між затемнень, пилу й чорних дір
    Враз добра й любові світло стало.
    Ніби заіскрився серед гір
    Водоспад величним білим валом.

    Це злиття проміння і Зорі -
    Для усього людства пломеніє
    У кохання фантастичній грі,
    Мов краси життя – найвищий вияв!

    4 квітня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   159