ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона тоді вдивлялася у вишню
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
nbsp       Я розіллю л
                            І
               &

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві

Микола Соболь
2024.11.20 05:11
Які залишимо казки?
Домовики лишились дому.
Лісовики де? Невідомо.
Тепер на березі ріки
не знайдете русалок сліду.
Чи розповість онуку дідо,
як шамотять польовики?
Коли зовуть у гай зозулі,

Микола Дудар
2024.11.19 21:50
Тим часом Юрик, ні, то Ярек
Прислав запрошення - меню…
Перелік всього — і задаром
Ну що ж нехай, укореню.
Присиплю жирним черноземом
А по-весні, дивись, взійде…
Ми творчі люди. Наші меми
Не встрінеш більше абиде…

Борис Костиря
2024.11.19 18:51
Я розпався на дві половини,
Де злилися потоки ідей.
Розрізнити не можна в пучині
Дві ідеї в полоні ночей.

Зла й добра половини тривожні
Поєдналися люто в одне,
Ніби злиток металів безбожний,

Сергій Губерначук
2024.11.19 13:51
Мені здається – я вже трішки твій,
а те, що я тобою не хворію,
є результатом згублених надій,
якими я щоразу червонію.

17 липня 1995 р., Київ

Володимир Каразуб
2024.11.19 12:53
Минулась буря роздумів твоїх,
Ти все порозкидав догори дриґом.
З нудьги напишеш безсердечний вірш,
І злість бере, що їх вже ціла книга.

15.10.2023

Світлана Пирогова
2024.11.19 09:37
Тисячний день...Одещина плаче.
Ворог руйнує безкарно життя.
Гинуть серця безвинні гарячі,
Дійство криваве ввійшло у буття.

Тисячний день...Подільщина в горі.
Тут енергетиків вбила війна.
Вже не побачать сонця, ні зорі.

Микола Соболь
2024.11.19 05:39
Впаде відтята голова до ніг:
«Ну що, скажи, всесильний Ґоліяте,
така за самовпевненість розплата?
За тисячу ночей в яких ти міг
примножити добро у цьому світі,
але була одна жага – убити…
Прийшов, як сніг. І підеш, наче сніг».
Перекуємо ми мечі на

Віктор Кучерук
2024.11.19 05:12
Я так любив тебе донині
І все робив, що тільки міг,
Щоб не шукала ти причину
Почати плетиво інтриг.
Я так любив тебе щоденно
І на красу твою моливсь,
Що серце повнилось натхненням,
А мрії зносились увись.

Сонце Місяць
2024.11.18 21:17
Вникаємо чи як, піпол?
Чоловік з головою жінки
Полінезійські шпалери випнули обличчя, мікс орієнталь-ретро-
водевіль-джезового педа, сформували тверду, трикутну щелепу
жука чи то богомола
Курний поріз бритви, під вухом на горлі
Лице кольору плям нік

Іван Потьомкін
2024.11.18 18:12
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські, наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
А думку Господом Богом с

Артур Сіренко
2024.11.18 14:42
Прийде колись час (як завжди невблаганний), коли Сонце охолоне, перетвориться спочатку на білого карлика (схожого на тих, що блукали колись стежками Норвегії в пошуках жебраного хліба), а потім через безодню років на чорного карлика – холодну важку метале

Микола Дудар
2024.11.18 13:49
А ось і Осінь… сум осінній
Не забарилися вітри…
Заморосило по обіді
Годин на цілих півтори…
А ось і сонечко трамваєм…
Чому трамваєм? хто йо зна…
Йду на зупинку, там дізнаюсь
Вона від нині вже з’їзна

Володимир Каразуб
2024.11.18 12:11
Я пригадую рис з яблуками, що так любив з холодним молоком.
Пригадую захаращений чагарниками і дикою малиною покинутий сад із домом
До якого мене відправили.
Пригадую величезну галактику паперівок у тім саду
І як збивав їх надломленою сухою гілкою.
Я

Юрко Бужанин
2024.11.18 10:09
Має теща моцне вміння
"Діставати" до «кипіння».
Зять, доведений до «точки»,
Підізвав умить синочка:

-Глянь, у бабці губа трісла.
Збігай, крем візьми на кріслі
В кухні. То – найліпший бренд.

Віктор Кучерук
2024.11.18 06:44
Не тільки вас гарно розгледів,
А добре відчув заразом,
Що пахнете солодко медом
І вкрай ароматним вином.
Красою дурманите розум
Отак, що кров б’є до лиця, –
І легко умієте схоже
Чужі розбивати серця.

Борис Костиря
2024.11.17 19:42
Крижане царство сну,
де під дією холоду
усе розпадається.
Земля поринає в летаргію,
у забуття, у марення.
Смерть летить, як Аттіла,
на білих конях.
Краса руйнується

Іван Потьомкін
2024.11.17 18:42
У мене набагато більше свят,
ніж хто живе од свята і до свята.
Адже за свято звик сприймать,
коли задумане здійснилось,
коли малятко усміхнулось,
коли відкрив нове ім’я,
коли у хор пташиний долучився,
як линyть звіддалік синівські голоси,

Євген Федчук
2024.11.17 15:17
Ідуть якось батько з сином, з гостей повертають.
Сніг біліє під ногами, скрипить на морозі.
Люди по хатах сховались, пусто на дорозі.
Лише гавкотом собаки з дворів зустрічають.
Син на небо позирає, що зорями сяє.
Та у батька розпитує, де яке сузір’я.

Микола Дудар
2024.11.17 11:26
Осінь… зрощена хандра
Ні розваг, ні сміху
Далечінь, димочку грам
Вітру на потіху…
З рук у руки… треба ж так
Небо ж безкоштовне…
Не однакові на смак
Всі оті обнови

Віктор Кучерук
2024.11.17 05:27
Пройшла мигтюча громовиця,
Затихли гуркоти густі, –
Шугають радо в небі птиці
І сіють співи в ясноті.
Від поля віє запах жита,
Повсюди пишно в’ється квіт, –
Мов заохочує цим жити
Мене такий жорстокий світ.

Микола Соболь
2024.11.17 05:26
Цінуйте хліб і тишу. Більше – Хліб –
без нього не існує сьогодення.
Коли синиця вилетить із жмені
чи пролунає кулеметний дріб,
цінуйте найсвятіше в світі – Хліб.

Прожити можна навіть без душі.
Живуть бездушні, ходять поміж нами,

Іван Потьомкін
2024.11.16 20:46
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя

Юрій Лазірко
2024.11.16 19:14
чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я себе не впізнаю
мов слова молитву
бо так тихо як в раю
як по горлі бритва

Світлана Пирогова
2024.11.16 17:32
Димить пора вечірня листопаду,
Тумани в'ються, меркнуть зорепади.

І листя втомлене лишає гілля,
Додолу сила падає змарніла.

А прохолода у шпарини лізе,
На пару з вітром розгулялась сліпо.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Кай Хробаковськи
2024.11.19

Ля Дмитро Дмитро
2024.11.16

Владислав Аверьян
2024.11.11

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Леся Горова - [ 2024.03.14 11:16 ]
    Ліра
    Рознесло мої рими. Чи водами талими, чи
    ВеснянИми вітрами, що в голому гіллі свистіли.
    Та збираю їх вперто, по давніх слідах ідучи,
    Де тепло від забутих бажань ще пригадує тіло.

    Всі листки перепрілі скуйовджені знічено в жмих.
    І нічим не нагадують осені спалах гарячий.
    Та метелик зробив собі теплого ліжника з них,
    А від сонця проснеться, і першу фіалку побачить.

    Перламутрових крилець мій стомлений погляд на мить
    Доторкнеться, й здивує нового відродження взіром:
    Завіконня безбарвне всіма кольорами горить,
    І загублені з осені ельфи простягують ліру!


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (10)


  2. Світлана Пирогова - [ 2024.03.13 09:56 ]
    Надії скерцо


    Віртуозна гра квітневого дощу,
    Соло крапельок по черепиці.
    Думкою до тебе в ніч цю прилечу.
    Ти ж казав колись, що чарівниця.

    Зрозуміла: інтермеццо не для нас.
    Хочу бачити тебе і чути.
    Мов із свічки стеарин, стікає час,
    І самотності пече отрута.

    Не стихає віртуозний дощ вночі,
    Й шаленіє у чечітці серце.
    До глибин душевних б*ють джерел ключі,
    Виграють думки надії скерцо.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  3. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.13 06:07 ]
    Королеві Муз
    Гадаєш ти, що все уже скінчилось?
    Розбиту чашу вже не склеїш, ні?
    Нуртує нездоланна віри сила,
    Що проминуть недолі дні сумні.

    Ми знову, мила, візьмемось за руки,
    Й полетимо у щастя дивокрай.
    Нехай чигають знавіснілі круки --
    Ще не скінчилася любові гра.

    Вона ще не дійшла до апогею,
    І набирає тільки висоту.
    Для посмішки щасливої твоєї
    Знайду для крил оздобу золоту.

    Важкий цей високосний рік Дракона
    Не створить нам бар'єр ачи конфуз.
    Долетимо до сонячного трону --
    Тебе він кличе, Королево Муз.

    І на землі нас теж чекає диво --
    Відкриється, як марево живе --
    Найкраща пара лебедів красивих
    У чарівливім озері пливе.

    13 березня 7532 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  4. Віктор Кучерук - [ 2024.03.13 05:01 ]
    * * *
    Дні спалахують, мов зорі,
    І згорають, як свічки, –
    То пригнічуюся горем,
    То радію навпаки.
    То із Музою стрічаюсь,
    То таїться десь вона, –
    То наповню склянку чаєм,
    То в фужер наллю вина.
    То не можу щось піймати,
    То ловлю все на льоту, –
    То базікаю багато,
    То впадаю в німоту.
    То обходжу скельні гори,
    То долаю навпрошки, –
    Дні спалахують, мов зорі,
    І згасають, як свічки…
    13.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  5. Леся Горова - [ 2024.03.12 14:57 ]
    Пролісок
    Хоча теплом не дихаєш - я тану.
    Чи то виною сонце весняне,
    Що, розтопивши сніг, у хвилі таїн,
    У синь квітучу землю одягне .

    Ти пошукав би пролісок за містом:
    Листок шатеновий, як коси, підійма,
    Маленький і тонкий, але як міцно
    Тримає голову! А погляд з-під пасма!

    То мій. Не віриш? Подивись довкола -
    Залитий ніжністю і твій бетонний сквер.
    Там ряст синІє. А на ньому - бджоли -
    Послала глянуть: ти із ким тепер?


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  6. Віктор Кучерук - [ 2024.03.12 06:26 ]
    * * *
    Немає ніяких підстав
    Жалітися Богу на долю,
    Хоча у житті не зіграв
    Намріяних змалечку ролей.
    Напевно, нема талану,
    Або оминає везіння,
    Бо роль пропонують одну
    Театри мого покоління.
    Вона третьорядна, німа
    І в темному закутку сцени,
    Де крім декорацій нема
    Ні з ким розвести теревені.
    Ні разу не чув похвали,
    Але й нарікань не бувало,
    Адже на поклон не вели
    Оті, що в поклонах бували.
    Хоча проти волі стою
    Роками в зігнутій поставі, –
    Не скаржусь на участь свою
    В написаній кимось виставі.
    12.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  7. Юрко Бужанин - [ 2024.03.11 22:08 ]
    ***
    Присідаєш навпроти
    Для розмови за чаєм.
    Очей погляд–наркотик
    Тонус вмить піднімає.

    Все, здається, минуло.
    Є свіжіші зітхання...
    Та розбурхано вулик
    Світлих споминів давніх.

    Звели справи сьогодні.
    Та думки потопають
    У рожевій безодні
    Вже холодного чаю…

    2011


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (5)


  8. Світлана Пирогова - [ 2024.03.11 10:22 ]
    Весна, весна іде
    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    Читаємо від березіля титри.
    І сонця лагідність торкає щоки.
    І буйноводні бурхають потоки.

    Земля розплющила чорненькі очі.
    На річці крига весело скрегоче.
    І зграями шпаки летять звичайні,
    А жайвори у небесах безкрайніх

    І зяблики весні співають оду.
    А мати-й-мачуха дарує вроду:
    Яскраво-жовті крапельки від сонця.
    - А хто ж у шубці? - Волохатий сон це.

    - Весна, весна іде, - дзвенить повітря.
    І пестить лагідно легенький вітер.
    Людина, ніби розквіта весною.
    Душа бринить весняною струною.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  9. Ярослав Чорногуз - [ 2024.03.11 01:09 ]
    Розмір має значення
    До смурного віршаря
    Знов прийшло нещастя…
    Бо напала й «витворя»
    Слова швидка Настя.

    Із породи він ослів,
    Хлопець не ледачий.
    І летять кавалки слів
    Далі, ніж він бачить.

    В цій купається «красі»,
    Як в земному раю.
    Розміри віршові всі
    Достеменно знає.

    Вилами він по воді
    Пише. Їде «стріха».
    Застосовує тоді
    Наш братан – пірихій!

    Раптом жінка в стилі «ню»
    Промайне по хаті.
    Він – хореєм – хорейню –
    Почина писати.

    Курячий лунає сміх –
    Писало погнуте.
    Він – сатирик. Може всіх
    Ямбом ямбонути.

    А як схоче хтось за то
    Та послати з даху,
    Прикриває, мов щитом,
    Звично амфібрахій.

    Всіх повчать писати – це
    Найлюбіше діло.
    І регоче нам в лице
    Дактиль оскопілий.

    Зрозуміло вже й коню,
    Чом не дмуть пасати…
    Ямбонутий хорейнюк
    Знов сіда писати.

    13 листопада 7527 р. (Від Трипілля) (2019)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  10. Артур Курдіновський - [ 2024.03.10 17:05 ]
    Жінка у розбитому вікні
    Жити серед вигуків війни.
    І благати порятунку в долі.
    З волі дивиться у бік неволі
    Жінка у розбитому вікні.

    Я не знаю, хто вона. Як звуть.
    Чи заміжня? Може, в неї діти?
    Чим допомогти? Як пожаліти?
    Як пом'якшити жорстоку путь?

    Осередок болю, вбитих мрій
    У будинку - скопище страждання.
    Вибух. Без якогось коливання
    Злодій, вбивця, покидьок, крадій
    Пострілом і поглядом скляним
    Хоче вкрасти все її майбутнє.
    Хтось повірив в те, що він могутній...
    Виявився підлим і дурним.

    Буде переможена пітьма!
    Будуть нові вікна, нові ґанки.
    Я з тобою, сестро харків'янко!
    Вистоїмо! Вибору нема!

    Переможуть в будь-якій війні
    Світлі сили, а не рейх четвертий,
    Як не може зникнути чи вмерти
    Мій народ в розбитому вікні!


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.83)
    Коментарі: (8)


  11. Леся Горова - [ 2024.03.10 09:54 ]
    Надії світло
    Помилуй, Боже, від тяжких думок,
    Від помислів недобрих, тяжко - сірих.
    Хай розбиває їх у Тебе віра,
    Піднось мій дух, підтримай бренне тіло,
    Щоб перетік молитви не замовк.

    В тягучім довгоплинні хмурих дум
    Дай сили віднайти надії іскру,
    Убережи від нападів зловісних,
    Вгорни мене у тепле сяйво істин,
    Почуй мене, і я не упаду!

    І немічність і плач мені прости,
    Своєї віри в Тебе не утрачу,
    І на холодних пальцях віск гарячий
    Відчувши, стрепенуся - маю, значить,
    Надії світло, що даруєш Ти.
    04.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  12. Тетяна Левицька - [ 2024.03.10 08:13 ]
    Не ремствуй
    — Не будь солодкою — залижуть,
    гіркою теж, бо заплюють.
    Найбільший біль приносять ближні —
    у серці і любов, і лють.
    Зніми рожеві окуляри
    і озирнися навкруги;
    твоє кохання вкрали лярви —
    непотріб хтивим до снаги!
    Біда хоч ходить за бідою
    не ремствуй, гідність не втрачай!
    Завжди за чорною журбою
    веселки світлої — розмай.
    З долонь злетіла мить щаслива
    високо, та упала в блуд,
    а поцілунок незрадливий
    не стерти із медових губ.
    Порвалося між вами небо,
    з рук вислизає — не латай!
    Лікуєш виразки плацебо,
    не допоможе, тож нехай! —

    ПосЕстра промивала мізки,
    і намагалась вберегти.
    А я на дні міцного віскі,
    топила сльози самоти.

    09.03.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.1) | "Майстерень" 7 (6.19)
    Коментарі: (6)


  13. Світлана Пирогова - [ 2024.03.10 08:50 ]
    Охоронець

    Весна, а небо ніби з сивиною...
    І я дивлюсь в шовкову хмарну вись.
    І тягнуться дерев ще голі крони,
    Немов мої думки в життєвий диск.

    І час суворий, перемінна доля.
    Вантаж терпіння - ноша непроста.
    І попри негаразди сила волі
    Тримає в кліщах...ледь тремтять уста...

    Я сльози розчиняю в барвах сонця,
    І непомітно огорта тепло.
    Це обіймає ангел-охоронець,
    Він береже мене і світле тло.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  14. Леся Горова - [ 2024.03.09 08:30 ]
    Тарасе
    Ідемо ми до тебе, Тарасе, за словом, за духом.
    Щоб торкатися віршів не тільки очима - душею,
    Повсякчас мерехтіння минати облудно дешеве.
    Пильно слухати світ, уявляти, як ти його слухав.

    Мова-зброя твоя хай додасть нам палкої наснаги.
    Бо забули себе. У чужі подавались околи
    Та шукали достатку. А неміч свою побороли?
    Вгамували до волі тобою оспівану спрагу?

    То ж у тебе, Тарасе, черпаємо силу і нині.
    Ти із кручі дніпровської чуєш війни канонаду.
    То ми стали до бою за волю, за землю, за правду.
    Довго сліпли та глухли.
    І платимо борг Україні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (4)


  15. Тетяна Купрій - [ 2024.03.09 00:11 ]
    Жінка
    В тобі одній - одвічні сила й мудрість,
    Безмежне світло та краса сторіч.
    Ти - грація, ти - віра, вічна юність,
    День прохолодний і шалена ніч.

    Надійний тил, підтримка та опора, -
    На все ти маєш особливий хист,
    То норовиста, то сама покора,
    Буяння квітів, щедрий падолист.

    Відверта, щира, вперта та терпляча,
    Смієшся дзвінко й плачеш ти ридма,
    Турботлива, ласкава та гаряча,
    Злиття в тобі людини й божества.

    Чарівна, окриляюча, шикарна,
    Грайлива, граціозна, запальна...
    В усякім віці жінка завжди гарна,
    Струнка та пишнотіла, чарівна...

    Пекуче сонце та шалена злива,
    Для когось сенс на все його життя.
    Вправна ґаздиня, мати та дружина,
    Весни, кохання, змін передчуття.

    © Тетяна Купрій, 2024.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.38)
    Прокоментувати:


  16. Ніна Мальона - [ 2024.03.08 13:02 ]
    Сльози
    Мене не вб'ють плітки та пересуди
    Прокльони вражі кинуті у вічі
    Убити можна словом - кажуть люди
    Мене не вб'є, хіба що...покалічить

    Я не помру від муки розтавання
    Сухих прощань на протягах скажених
    Мене не вб'є, кохання невзаємне
    Переболить і шрамами затягне

    Не вб'є байдужість, пустота в зіницях
    Вона лиш наскрізь душу обморозить
    Мене убити можуть.... тільки сльози
    О Бог ! Прошу не дай же їм пролитись

    Сльозам дитячим, рани невигойні
    Хандра чи біль - одне ж бо каяття
    Та серце хай і в полум'ї агоній
    Ще буде битись, стукати в життя

    Жіночі сльози, ви мені як сестри
    Галактик морось, втомлено одвічна
    Помру на мить і в усміху воскресну
    А справжня ж смерть....у сльозах чоловічих

    Мене тоді й перо не порятує
    Не напишу про них печальні станси
    Тоді на плаху зразу...щоб напевно
    Без роздумів і реверансів

    Бо чоловічих сліз бува й не видно
    Дурних стереотипів- вічні кпини
    Коли назовні сльози, то не стидно
    Біда- коли сльоза усередину.

    2.02.2024


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  17. Тетяна Левицька - [ 2024.03.08 09:42 ]
    Люби і тепер, як тоді
    Бажаєш, щоб завше була
    зорею лише твоєю.
    Торкнися губами чола,
    не змішуй любов з землею.

    Не кидай зізнання святе
    під потяг напризволяще!
    Нехай у душі зацвіте
    лілеєю дивне щастя.

    Люби і тепер, як тоді,
    коли не знаходив вічі,
    боявся у коси руді
    зануритися обличчям.

    Дивився здаля крадькома,
    немов на святу ікону.
    Якщо почуття більш нема
    кохання сльози не зронить.


    08.03.2024р.




    Рейтинги: Народний 6.5 (6.1) | "Майстерень" 6.5 (6.19)
    Коментарі: (2)


  18. Віктор Кучерук - [ 2024.03.08 06:16 ]
    * * *
    Дощ скінчився і ескізні
    Занотовую думки, –
    Листя хлипає так слізно,
    Що повнішають струмки.
    Переброджую калюжі,
    Трохи грузнучи в багні,
    Де сміються з мене дуже
    Каченята голосні.
    Полохливі, жовтопузі
    Спориші густі скубуть, –
    Я б до них набився в друзі,
    Якби також птахом був.
    Ще б освідчився в любові
    Ненажерам край води,
    Хоч дотримуватись слова
    Удається не завжди.
    Пас на вигоні в дитинстві
    Стільки вже таких качат,
    Що донині золотисті
    Кожен день в очах стоять.
    І тому, що не заїзний
    Заростає рідний двір, –
    Листя схлипує так слізно,
    Що розгублююсь надмір.
    Розпрямляються стеблини
    І свіжішими стають, –
    Непокоїть дух полинний
    Мокру голову мою.
    08.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  19. Світлана Пирогова - [ 2024.03.07 11:59 ]
    Бережи матір

    Дитя маленьке тягне ніжні ручки
    До рідної матусі, мов до сонця.
    І усміхається оце "чомучка",
    Для нього мати - янгол-охоронець.

    Росте, росте дитя - уже школярик,
    І поруч рідна обіймає мама.
    І на добро вона благословляє.
    Любов її подібна до розмаю.

    Ось юність крила сильні розправляє.
    Дороговказ ти чуєш материнський:
    Зі шляху не збивайся, ти ж не Каїн.
    Будь завжди гідним донькою чи сином.

    Життя не балує і дме вітрами,
    Хоч віддаляють часто вас дороги,
    І в віці зрілому з тобою мама.
    Не забувай ні хати, ні порогу.

    Коли час старості приходить раптом,
    Вже й матері потрібна допомога.
    Вночі і вдень, і кожним світлим ранком
    Ти матір бережи - вона від Бога.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  20. Леся Горова - [ 2024.03.06 12:21 ]
    Озиме поле
    Потягнулись до сонця озимі напружені стебла-
    В мирну землю пшениця посіяна ще восени.
    Знову грім - то не злива збирається ждана і тепла.
    Знову котиться полем загрозливий голос війни.

    Підминають під себе стебло знавіснілі зетанки,
    Підіймається вибух до неба - з чорнОзему пил.
    Тут заліза і тіла пшениця обгорне останки...
    На зеленому полі воронки, мов сотні могил

    Залишає війна.
    А зерно проростало щосили,
    Убираючи жовтня тепло, листопада росу.
    Ти заплатиш й за поле, що танки твої замісили,
    Окрім плати за кров і невинну дитячу сльозу,

    Окрім плати за те, що десь батько чи син вже не дома,
    Десь коханий чи брат не вернУться на рідний поріг.
    Будеш довго платить, ще і внуків розплата ця стомить.
    ...
    Ну а поки - лягай, тут, в озимих, обабіч доріг.
    05.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  21. Володимир Бойко - [ 2024.03.05 22:06 ]
    Наче й люди
    Димлять довкола виднокраї,
    Вогонь роздмухують вітри,
    Післанці смерті скрізь чигають
    І стрімко падають згори.

    Їх спорядили наче й люди,
    Що народились на землі.
    Не бусурмани, не Іуди,
    А православні москалі.

    Такі святі вони і божі,
    Про братню цвенькають любов,
    А по ділах – на дідьків схожі,
    А на руках – ще свіжа кров.



    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (2)


  22. Світлана Пирогова - [ 2024.03.05 08:24 ]
    Не піддається тиску

    Світанок. Місяць округлився блідо.
    Внизу рожева смуга розляглася.
    У небо ніби фарбу сіру влито,
    Недоля сунеться зі сходу ласо.

    Земля сумує, і в окопах тускло,
    Хоч напрямок весни нестримний, дійсно.
    У боротьби не втрачений ще мускул,
    Проміння кличе всіх лишень до дії.

    У чорно-білий день пошерхли крони -
    Свинцю сліди, і серце трохи тисне.
    Утримує гілки міцний ще корінь,
    Весна життя не піддається тиску.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  23. Леся Горова - [ 2024.03.04 08:44 ]
    Ранковими фарбами
    Моя мрія тьмяніє. Несила їй бути веселкою.
    Кольори позмивали новини. У сні чорно-білому
    Затягнули тумани дорогу. І стала вузенькою
    Й непомітною стежка, якою так жваво я бігала

    Зліва неї - війна, чужинА зяє справа безмовністю.
    Під ногами не чую слідів, що з дитинства натоптані.
    В сумовинні заплутаний птах обзивається болісно,
    І надій світлячки загубилися в сірому попелі.

    Та пробуджує дзенькіт - синичка метеликом пурхає.
    За ранкове вікно проганяється сон мій розпачливий.
    Синю квітку вогню запаливши під мідною туркою,
    Усміхнуся тобі, й заплету у веселку побачене:

    Філіжанка червона зігріє гарячою кавою,
    Пеларгонія гляне з вікна пелюстками рожевими,
    Жовтогруда пташина на гілці потішить виставою,
    І ранковими фарбами знову надія зажевріє.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2024.03.04 08:44 ]
    Сирота
    Кров'ю вмиті та бідою сни,
    Прокидаюсь -- бомблять клуню, гади.
    А чи сіятиму жито навесні,
    Чи ракета прилетить у хату?

    День прожив, а наче цілий вік,...
    Ніч минула...вижив. Ну і добре.
    Я оглух. Та чую брата крик!
    Я осліп. Та зрію чорний обрій!

    За сніданок - змучена печаль,
    За вечерю - тризна без молитви.
    Спить у ліжку сирота- дівча,
    Батечко загинув десь у битві.

    Я їй не отець і не рідня,
    Але свій по духу і по крові.
    Кат московський в неї всіх відняв,
    Розлилась біда , неначе повінь.

    За вікном скрипить старезний в'яз,
    Плачуть за плечима вірні музи...
    Спи, дитя. Віднині батько - я,
    А дружина вірна - за матусю.

    3.03.2023р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.39) | "Майстерень" 6 (5.74)
    Коментарі: (1)


  25. Світлана Пирогова - [ 2024.03.03 10:02 ]
    Нескорена Одеса
    Суцільна чорнота. Ніхто не відав,
    Що нелюди пришлють кривавий вітер.
    Одеса плаче і нема споко́ю.
    Який мерзотник злодіяння скоїв
    У березневу першу нічку сонну,
    В будинок запустивши смерті дрони.
    Руїни і завали - сон навічно,
    Ніколи діти не розплющать вічки.
    Невинні янголята...Біль проймає.
    У когось вбито підло батька й маму.
    Одеса плаче, у гіркій жалобі,
    Але нескорена ворожій пробі.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  26. Тетяна Левицька - [ 2024.03.03 09:27 ]
    Королева романсів

    (присвячується народній артистці України Світлані Мирводі)

    Королева романсів
    В такт кружляє у танці
    І несе людям радість,
    Раювання душі.
    Сонцем лагідним світить
    І дарують чар-квіти,
    Королеві романсів,
    Навзаєм глядачі.

    В сяйві дивних софітів
    Розчинилося світло,
    Ллється музика чуйна
    І воркує струна.
    Королева на сцені
    Дні невтішні, студені
    Уквітчає собою,
    Як весна чарівна.

    Підіймає на крилах,
    Зачарована, мила.
    Солов'їна пташина,
    І тендітна немов
    Статуетка з фаянсу,
    Королева романсу
    Перетворює пісню
    На безсмертну любов.

    29.02.2024р.


    Рейтинги: Народний 6.5 (6.1) | "Майстерень" 6.5 (6.19)
    Коментарі: (2)


  27. Віктор Кучерук - [ 2024.03.03 06:10 ]
    * * *
    Рудіє сонце золотаве
    І синє небо меркне теж, –
    Дніпро відсвічує заграви
    Незатухаючих пожеж.
    Вода тьмяніє неохоче,
    Хоч сутеніє навкруги, –
    Бо колір змінювать не хочуть
    Червонобокі береги.
    Отут пролито стільки крові,
    Що пурпуровий кожен штрих, –
    Що будуть відсвіти багрові
    Ще довго липнути до них.
    03.03.24



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  28. Юрко Бужанин - [ 2024.03.02 13:19 ]
    Органна музика звучить
    Органна музика звучить...
    Зі сфер далеких, з–понад хмари…
    З глиби́ни сивої століть
    До нас вона волає марно…

    А людство слухає “попсу”,
    Легалізує лихослів’я;
    Над Божим світом чинить суд
    І рушить Храм свого довкілля.

    2009


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  29. Леся Горова - [ 2024.03.02 12:07 ]
    Ранковий промінь

    Ранковий промінь у долоні.
    Лоскоче березневий подих.
    Незатишно і сіро поки.
    Та рушили по вітах соки,
    І сірокрилки невгомонні
    Розтрушують зимовий спокій.

    Він опадає м'яко, тихо,
    Знебарвлені торкає трави,
    Які осонню сад підставив
    Минулорічними пластами,
    Що пріють почорнілим жмихом -
    Останнім сховом крапель талих.

    А в мене у долоні - сонце!
    Чекаю, як воно зігріє!
    Ловлю весняну ейфорію,
    Де кожна брунька - світла мрія,
    Й сама, пробуджена теплом цим,
    Гарячим словом пломенію.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  30. Світлана Пирогова - [ 2024.03.02 07:24 ]
    Весна і жінка неподільні (акровірш)


    В-есна і жінка, звісно, неподільні.
    Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
    С-іяє сонце, дихається вільно.
    Н-ароджують життя, рулади.
    А як в романтику цілком пірнають!

    І тануть всі сніги навколо.

    Ж-іноче щастя - навесні кохання.
    І світ співає пташки соло.
    Н-атхнення серцю, мрії та надії.
    К-расиві, милі і мінливі.
    А пахощі п*янкі, весняні вії

    Н-агадують нам світле диво.
    Е (Є)ство весни і жінки неповторне,
    П-оліт фантазії безмежний.
    О-горнуть ласкою, теплом мажорно,
    Д-олають лихо і бентежність.
    І оживають ніжним первоцвітом
    Л-егкі, немов хмарини в небі -
    Ь-
    Н-а радість людям, втіху вітру.
    І чари - від богині Геби.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  31. Ольга Олеандра - [ 2024.03.01 10:58 ]
    Щасливіша
    Подих стік у груди і в них завмер.
    Гулко поміж колон викроковує тиша.
    Чи ти щасливий там, де ти є тепер?
    Якщо цікаво, я тепер щасливіша.

    Я відпустила нарешті свої жалі.
    Йти не хотіли, чіплялись за звичне лігво.
    Як розкормила їх – велети чималі,
    скільки моїх сердець розтрощити встигли.

    Як же просторо стало, коли пішли.
    Стільки блакиті й світла вміщає місце.
    Жодної кривди, погорди, страху, хули.
    Жодного болю, врученого навмисно.

    Що ненавмисно кажеш? О так, простіш
    не помічати свої ненайкращі вчинки.
    Поміж усіх похваляння невартих рис
    саме нещирість зводить найтовщу стінку.

    Твоя байдужість не стане моїм тавром.
    Є у мені одна нездолана сила.
    Випхала всі жалі за поріг гуртом.
    Здихалась їх, а любов лишила.

    27.08.23

    З весною! Світла, див, любові! :)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.34)
    Прокоментувати:


  32. Леся Горова - [ 2024.03.01 08:43 ]
    Прошу Твоєї милості
    Над урвищем стежиною
    Веди мене, тримай мене.
    Пісок у прірву цідиться
    Хвилинами з-під ніг.
    Колись в Тобі спочину я
    Після дороги дальньої,
    Ішла якою світом цим,
    А Ти мене беріг.

    Та зараз - підхвати мене
    Рукою милосердною.
    Я ще не домолилася,
    Відсунь дороги край!
    Ще маю незавершене,
    Ще бачу ціль попереду.
    Прошу Твоєї милості -
    Над урвищем тримай.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (6)


  33. Віктор Кучерук - [ 2024.03.01 05:32 ]
    * * *
    Твоє лице в моїх долонях
    Знайшло затишне укриття, -
    Цілую губи, щоки, скроні
    І не ховаю почуття.
    Щоб ти відчула в кожнім слові,
    Що струменять, як джерело, -
    Моєї щирої любові
    Непогамоване тепло.
    Щоднини прагну якнайбільше
    Голубить тіло неземне,
    Щоб не шукала серед інших
    Ніде ніколи не мене.
    01.03.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  34. Ярослав Чорногуз - [ 2024.02.29 23:15 ]
    Вітер натхнення (вінок сонетів)
    І
    Світи, місяченьку,
    Світи на діброву,
    Нехай я перейду,
    Нехай я перейду,
    До дівчини на розмову
    З народної пісні

    І співом зависають у траві...
    Сільські мені згадались вечорниці...
    Влаштовували танці там криві*,
    Виводили мелодії дівиці...

    А парубки вторили їм услід,
    Спалахували щастям їхні лиця,
    Многоголосся чарівний політ --
    Що й місяць в небі починав світиться.

    Тепер вже людства більше по містах
    Черпає музику воно з ю-туба,
    Як мало українського, аж страх...

    Народний мелос рідко нас голубить...
    Та на моїх закоханих вустах --
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба.
    ______________________________
    **Під час виконання «кривого танцю» всі учасники стають в ряд, взявшись за руки. Дівчина, яка йде попереду «виводить кривого танця» — веде всіх за собою. Лінія, яка описують виконавці хороводу має вигляд кривої. Звідси і назва — «кривий танець». Кожен наступний учасник точно повторює лінію ходи попереднього танцівника.

    «Кривий танець» належить до так званих «ключових» хороводів, які на відміну від «колових» хороводів, водили довгою лінією — «ключем».

    ІІ

    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    Співаю, компоную, цим живу.
    Вже вечорниці перейшли до клубу,
    Це -- нині інші форми наяву.

    О винахід великий працелюбів --
    Цей інтернет сторінку дав нову.
    Бо світ увесь доступний став розумним --
    І я тим океаном теж пливу.

    А далі що? Майбутнього боюся,
    Ще іноді реальності старій
    Належне віддаю, але у русі

    Перебуваю. Ти, любове, грій.
    Музичні твори -- ними надихнуся,
    В моїй вони рояться голові.

    ІІІ

    В моїй вони рояться голові,
    О ті пісні - плоди рясні натхнення,
    Від серця мого - ніжності привіт,
    У дні замріяні - передвесення.

    Приваби незамінний мій магніт,
    Ці чари дивовижно-незбагненні,
    І вроди найчудовішої квіт,
    Найкращих слів ласкавості щоденні.

    Сахаюсь чорнобожих намагань
    Мене провокувать на лайку грубу.
    Щоб не було принизливих прощань!

    Зі щастя келиха душа пригубить
    Мелодії закоханих зізнань --
    Наспівують їх мимоволі губи.

    ІV

    Наспівують їх мимоволі губи --
    Не лиш пісні, але й романси теж!
    Душа інтелігенції так любить
    Послухать серце... Щоб ішов кортеж

    Цих творів дивовижних, мов до шлюбу,
    В салоні між картин, краси одеж,
    Де вишукане все - Пріам, Гекуба* --
    Сюжети старовинні ти знайдеш.

    Реальності важкій напротивагу
    Магнітних бур, туманів, хоч зомлій,
    Задовольниш аристократа спрагу...

    Даруй своїй прекрасній, дорогій
    Цю незрівнянну про кохання сагу --
    Натхнення вітре чарівний, повій!
    ________________________________
    *Пріам, Гекуба - троянський цар Пріам та його дружина Гекуба - персонажі "Іліади" Гомера, сюжети з якої нерідко брали і беруть художники для своїх вишуканих полотен, які прикрашають аристократичні салони.

    V

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Даруй політ фантазії безмежний,
    Планеті щастя квіти дай усій,
    Хай чад війни попід землею щезне.

    А людство уклоняється красі --
    Будує гарні парки, зАмки, вежі.
    І чути понад ними звідусіль
    Кохання диво-музику бентежну.

    Лиш на задвірках десь -- огидний бруд,
    Варнякання сп'янілих душогубів,
    Негідникам усім - ганебний суд...

    Любов нам грає у небесні труби,
    Поет її возносить в абсолют
    Могутністю розвихреного чуба.



    Могутністю розвихреного чуба
    Ярило віє -- відмикач небес.
    Він -- покровитель пестощів і злюбу,
    Немов з кохання зітканий увесь.

    Красуня кожна - то його улюба*
    Якщо у гречку стрибне чи овес --
    Аби кохала щиро аж до згуби --
    Зазнає ласки ніжної чудес.

    Багато що здається дрібничковим,
    Як є любові справжньої політ.
    Тоді Дажбог життя усе обновить,

    Щасливо усміхнеться із полів.
    Бо сяєвом ясним отим чудовим
    Розтопить сонце хмари грозові.
    ______________________________
    *Улюба - авторський неологізм в розумінні улюблениця.

    VІІ

    Розтопить сонце хмари грозові --
    Поллється з висі ніжність золотиста,
    На гори, ліс, простори степові,
    Озера площ і ріки вулиць міста.

    Отак весна в розквітлості своїй
    Приходить, як любов небесна, чиста
    Нашіптує йому, а потім їй --
    "Кохай, допоки ще душа вогниста!"

    Та не одійде легко так зима --
    Насипле снігу, граду ця рахуба --
    Його падлюцтва Холоду - тюрма.

    Він для вогню сердечного -- беззубий
    Вже тане лід од віршів недарма --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    VІІІ

    Хай світ увесь мої творіння любить.
    Бажається, щоб дійсно так було!
    Перекладайте їх колеги, ну-бо,
    Там виростив я вічності зело!

    Бо від нахабства ще не впав із дуба,
    Мене, можливо трохи, занесло...
    Та скромний, то неначе самогубець --
    Шанують після смерті, як назло.

    Звичайно, всюди винятки бувають --
    Улюбленець фортуни - чудо-стан,
    З найкращими жінками він у раї --

    Все від життя бере, немов султан!
    Але його писання умирають,
    Якщо осатанілий графоман.

    ІХ

    Якщо осатанілий графоман
    Змастив перо у найчорнішій сажі --
    Сприймай, поете, наклеп жартома --
    Нехай що хоче, те на тебе каже.

    Багнюки ллє хоч цілий океан,
    Прийоми застосує епатажу --
    Це означатиме, ти є -- брахман*,
    І слово щось твоє в суспільстві важить.

    Парадоксальний, може, вислів цей --
    Люби його, не піддавай ігнору,
    То він покаже істинне лице...

    Кохання - мусі-пусі - проговорить!
    Утішиться, кидатиме яйце,
    Судитиме з нахабством прокурора.
    ______________________________
    *Брахман - в індуїзмі абсолютний дух, всесвітня душа, першооснова всіх речей і явищ.

    Х

    Судитиме з нахабством прокурора...
    Він просто бик, що на червоне пре,
    А ти немов у ролі пікадора
    Спис-бандерилью встромиш під хребет.

    Отямиться хай в лютому напорі,
    Аж доки чорт його не забере.
    Зоря вечірня зійде, як Аморе*,
    Мов чарівлива посмішка Гюррем**.

    Кохання почуття благословили
    Влес-книга, Тора, Біблія, Коран --
    Яка це все ж -- непереможна сила...

    Лише наш "друг"-- писака-хуліган
    До рівня опустився гамадрила***,
    Обмови напускаючи туман.
    ___________________________
    *Аморе (італ.) - Кохання, любов.
    **Гюррем (тур.) - та, що сміється. Так турецький султан Сулейман Пишний називав свою дружину українку - настю Лісовську.
    ***Гамадрил - мавпа роду павіанів, підряду вузьконосих мавп.

    ХІ

    Обмови напускаючи туман,
    Все брехні розповсюджує навколо,
    Своїй співає ницості пеан,
    Здригається, немов індиче, воло.

    Оцей літературний шарлатан
    На Образи оригінальні кволий,
    Висмоктує із пальця вірш, роман
    Ще й опонента критикою коле.

    Йому пробачте, люди і Боги,
    Хай вип'є заспокійливий цикорій --
    Нещасний син бабусеньки Яги...

    Любов'ю хлопця обділили, sorry*,
    Шаленство графоманської юги --
    Стрибог його суворо переборе.
    _______________________________
    *sorry - вибачте (англ.).

    ХІІ

    Стрибог його суворо переборе,
    Хай вітер -- неповторності озон --
    До творчих залетить лабораторій.
    І поетесу надихне Музон,

    Поета - Муза, критик -- обговорить,
    Бо велетень письма -- як Робінзон --
    Поб'є літературні він рекорди --
    Самотній острів океанських зон...

    Коли ж то визнають, що справжній геній? --
    Різкий у спілкуванні, ще й тиран.
    Вдягнуть не хоче масочку смирення --

    Бездари завдають жорстоких ран.
    Лиш після смерті праведне учення
    Хіта харизмою уб'є дурман.

    ХІІІ

    Хіта харизмою уб'є дурман...
    Звучатимуть, немов перлини, вірші,
    Літературний знатиме гурман,
    Всі люди цитуватимуть простіші.

    Ще й композитор -- музики шаман --
    Відчує силу слова найгостріше.
    І вічність огортатиме сама
    Їх твір вокалом щонайкрасивішим.

    Митець у кращі відійде світи,
    Як серед вишівських аудиторій,
    По класах шкіл його ім'я нести

    Любов сама візьметься за лекторій...
    Запізно зводить до сердець мости,
    Леліє радість між сумних історій.

    ХІV

    Леліє радість між сумних історій
    Цей автор-виконавець ще й співак
    Багато скине за концерт калорій -
    Так викладається, ох одержимо як!

    Бо стільки є талантів-медоборів,
    Лиш геній з найсильніших -- долі знак
    Отримає в елітному доборі --
    Найбільшу зливу почестей-відзнак.

    Потрібно мати зіроньку щасливу,
    Щоб Усевишній шлях йому відкрив,
    Кохання справжнє сотворило диво --

    Митець -- орач ясних небесних нив.
    Зірки зерном спадають, наче мливо,
    І співом зависають у траві...


    VІ МАГІСТРАЛ

    І співом зависають у траві...
    Пісні найкращі - лиш для тебе, люба,
    В моїй вони рояться голові,
    Наспівують їх мимоволі губи.

    Натхнення вітре чарівний, повій,
    Могутністю розвихреного чуба.
    Розтопить сонце хмари грозові --
    Хай світ увесь мої творіння любить!

    Якщо осатанілий графоман
    Судитиме з нахабством прокурора,
    Обмови напускаючи туман,

    Стрибог його суворо переборе,
    Хіта харизмою уб'є дурман,
    Леліє радість між сумних історій.

    25 лютого 7531 р. (Від Трипілля) (2024)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  35. Іван Потьомкін - [ 2024.02.29 21:22 ]
    ***
    В хмільному вальсі побажань
    Пливуть до загсів молоді...
    Дитячий сад, ти паузою стань
    На їх зритмованій путі.
    Найглибші очі – у дітей.
    В них – цноти невичерпная криниця.
    Долийте ж в свої кухлі, молоді,
    Тепер лиш можете рідниться.
    Життя – і любощів обійми,
    І розладу пощерблені ножі...
    Бува: сварлива зверхність рине
    Сльозистим градом в злагоди посів.
    Затріпотять листочки сходів...
    Хто їх зуміє вберегти?
    Графітній хмарності негоди
    Хто роздере регочучі роти?
    Слова титанисті пігмеями зіщуляться.
    Цілунки стануть раєм для мерця...
    ...Не плач, Любов,
    На захист твій лаштуються
    І райдужать похмарені серця
    Прості дитячі очі,
    Що колись стояли
    На сходинці останній
    Любощів вінця.


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.84)
    Коментарі: (2)


  36. Світлана Пирогова - [ 2024.02.29 08:27 ]
    Іде відродження


    Обличчя у весни дівоче, юне,
    Усмішка загадкова на вустах.
    І проростуть хвилясті в полі руни,
    Пташиний затріпоче в небі змах.

    Верба в сріблястих котиках лисніє,
    Їх ніжно пестить радісна весна.
    Підсніжники піднялися на ніжки,
    Цвіте у лісі квітів білизна.

    Іде відродження землі і волі,
    Золотооке сонце зазира.
    І що ж чекає нас на видноколі?
    Весни усмішка - це надій пора.

    Ґаздує вправно юна господиня.
    Душа ж людська молитвами жива.
    Хай Україна зробить вибір нині
    За спільні справи, а не за слова.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  37. Віктор Кучерук - [ 2024.02.29 05:40 ]
    * * *
    Хоча про сон це тільки спогад,
    Але я знаю, що, на жаль,
    Обмокла вранішня дорога
    Віщує сльози і печаль.
    Напевно, з любою розлука
    Мене штовхне в далекий край,
    Бо в сні ножа я брав у руку
    І навпіл різав коровай.
    Поласувати трохи медом
    Завадив рій кусючих бджіл, –
    Неначе він так попередив
    Про те, що коїться навкіл.
    Про те, що станеться зі мною
    Уже сьогодні після сну,
    Коли замучений журою
    Від снів у ній себе виню…
    29.02.24



    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  38. Юрко Бужанин - [ 2024.02.28 23:48 ]
    Я тобі віддам усе своє тепло
    Віддам я тобі усе своє тепло,
    Щоб від нього твоє серденько зігрілось,
    Щоб кохати віддано воно могло
    І ніколи більше, рідне, не боліло.

    Підніму тебе я, люба, на руках
    Віднесу туди, де вік панує спокій.
    І де пройдемо ми, на усіх стежках,
    Розцвітуть троянди по обидва боки.

    Задрімаєш ти у пахощах п’янких
    І з найвищих сфер зійде колискова...
    Біль навік затихне на руках моїх,
    А я шлях стократ цей пройшов би знову.

    2010


    Рейтинги: Народний 6 (5.83) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)


  39. Світлана Пирогова - [ 2024.02.28 11:28 ]
    Іскра не твоя
    Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
    Не повернути весняних емоцій.
    Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
    Невідомість висить на кожнім кроці.

    Оте, що долею написано тобі
    Не перепишеш, пізно вже писати.
    І не веди з собою марно боротьби.
    Для чого ці в душі німі дебати?

    Багаття не розпалиш після довгих злив.
    Обходь мене, прошу, щоб я не звикла.
    І не шукай тепер торішнього мотив.
    Я іскра не твоя. Даремний виклик.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (1)


  40. Леся Горова - [ 2024.02.27 09:18 ]
    Місячна ніч
    Підкова місяця надкушеною висне,
    Як слід коня, що відчеканив срібло,
    Копитом вдарив, і зірками бризнув,
    Аж водні брижі розійшлися дрібно.

    На підморожених до ночі сніжних клаптях,
    Залишених у тінях милосердно,
    З копит спішать ще й блискітки накрапать,
    Хоча їх зранку буде сонцем стерто.

    І бризки зоряні під ранок пересохнуть,
    Коли підкова скотиться до лісу,
    Та відзеркалить небеса високі
    Ранкове плесо кольору заліза.
    02.2023.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.78) | "Майстерень" 5.5 (5.95)
    Коментарі: (4)


  41. Світлана Пирогова - [ 2024.02.27 07:17 ]
    Дізнатися б

    Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
    Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
    А може, це колись, немов туман, мине,
    Опустить осінь стомлено вологі очі.

    Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
    Чи може, зваблення для тебе, ніби свято?
    Тремтить щодня живий в блуканні серця нерв,
    А сни надій купаються у листі м*яти.

    Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
    Чи все навкруг лиш звичне й тимчасове в світі?
    Моє кохання, мабуть, щиро-неземне,
    Бо восени розквітла ніжно віра цвітом.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  42. Світлана Пирогова - [ 2024.02.25 14:37 ]
    Я живу в цьому світі для тебе
    Не вщухають пташині арії,
    Вже літає пух тополиний.
    Мабуть, пише весна нам сценарій,
    Бо душею до тебе лину.

    Світить сонце бурштином в зіниці,
    Вабить травня квітучий дотик.
    Ти сердечна моя таємниця,
    І весни незрівняна нота.

    Мені знов усміхається небо,
    Почуттів загадковий канкан.
    Я живу в цьому світі для тебе,
    Бо весна написала роман.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  43. Світлана Пирогова - [ 2024.02.23 08:18 ]
    Зажурений лелека


    Очі у журбі, думки снують далеко.
    І ніяк не вгамувати щем сердечний,
    Не забути його людськість, давню ґречність,
    Погляд в мирне небо і політ лелечий.

    Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
    Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
    Десь пропала в прірві праведності тиша.
    На землі тепер стражденній, наче пекло.

    Дошкуляє невідомість, лихо спеки.
    Втома нелюдська. Сумую: як ти, друже?
    Лиш би ти живий, хвилююсь дуже-дуже...
    Пролетів вгорі зажурений лелека.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (4)


  44. Ярослав Чорногуз - [ 2024.02.22 12:51 ]
    Музика кохання (вінок сонетів)
    І

    Німіють щастя висі неозорі,
    Ніяких поміж них нема розмов.
    Неначе звуки із консерваторій,
    Вібрують тонкострунно, бо любов

    Як дама у кокетливім капорі* --
    Тремтлива, ніжна, витончена мов --
    Нечутний навіть стук її підборів -
    М'який, невловний шурхіт підошов.

    Вона не уподібниться актрисі --
    Підступна обережність звірини --
    До жертви підкрадатися десь в лісі.

    Ні, то жахливе вміння Сатани...
    З небес лунає чарівлива пісня --
    Кохання чують музику вони.
    _________________________
    *КапОрі - авторський наголос.

    ІІ

    Кохання чують музику вони --
    Спочатку флейта пестощі леліє.
    Тоді - гобой, мов дихання весни,
    Злітає птахою на крилах мрії.

    О! скрипка приєдналася до них --
    Тонким вібрато ллється-шаленіє...
    Рояль додасть мелодій чарівних,
    Він пророкує, наче той месія.

    Аж раптом дисонансів цілий рій --
    Джмеля політ - проказа й лепрозорій!
    Чи мухи крик у сітях упирів --

    Черговість уповільнень і прискорень --
    Любові чорно-білий буревій --
    Освідчення в щемливому мінорі.

    ІІІ

    Освідчення в щемливому мінорі,
    О мить така хвилююча, тонка,
    Між дива фантастичних траєкторій --
    Політ кохання. Божа то рука,

    Що музику тримає у покорі.
    Вона - немовби чайка та морська --
    Чекає, поки трем її огорне,
    Настане поцілунку мить п'янка.

    Оркестр уже втомився нас чекати.
    Панує настрій знічено-сумний.
    Чом не звучать рапсодії, кантати?

    Ось диригент виходить головний
    Симфонією щастя привітати,
    Де звук скрипковий -- ніжний, осяйний.

    ІV

    Де звук скрипковий, ніжний, осяйний
    Основою мелодії проляже.
    Кларнет навіє променисті сни --
    Віолончель заструменить міражно,

    Легатну вив'яже арфістка нить,
    Ці злотокраплі чудо-макіяжу --
    Вже на палітрі ксилофон дзвенить --
    Хай про кохання сонячне розкаже.

    Литаврів раптом чуть важкий удар!
    Ось протидія - туби ще й валторни --
    Душевний біль здіймається до хмар...

    Та диригент сторінку перегорне,
    І ллється Божа радість, як нектар --
    Тремтить, аж серце тепле упокорить.

    V

    Тремтить, аж серце тепле упокорить,
    Вібрато на бандурі те густе,
    Що при майстернім пальців переборі --
    Чарівних струн звучання золоте

    Дає душевних сяєво озорень --
    Таке величне й водночас просте,
    Як сонце на курортах Євпаторій --
    Веселкою між хвиль морських цвіте.

    У музиці туман, буває, висне --
    Примарні вимальовує тони --
    Нелегко дихать од нестачі кисню...

    Та здійметься величний спів ясний
    Любові промінь там яскраво зблисне!
    О скільки в нім краси і новизни.




    О скільки в нім краси і новизни,
    Хай світ увесь осяє, зігріває.
    Його щоб доньки милі та сини
    Пізнали щастя весняного раю!

    Пустелі, гори, сонячні лани,
    У океані -- острови Гавайї,
    Сейшели ще й Мальдіви, шлях земний
    Усе живе -- ЛЮБОВ благословляє!

    Ненависть так набридла вже усим!
    Повітря свіже злістю закупорить.
    Але вогонь священний не згасить...

    Безмежжя океанських акваторій
    Кохання пестить звуками роси,
    Де голоси божественного хору.

    VІІ

    Де голоси божественного хору,
    Крильми підносять килим-чудоліт,
    На лЕгкому* господньому моторі,
    Злітаючи понад верхів'ям віт.

    Ті відчуття при висоти наборі
    Неначе в акробатиці - кульбіт,
    Напився мов -- чар-зілля мандрагори,
    Фантастика, любові це -- зеніт.

    Хоча б з такої висоти не впасти --
    Внизу десь провокують кажани.
    Даремні сподівання склеїть ласти**!

    Поганий настрій, люба, геть жени!
    Піїт співає про кохання часто,
    Неначе птаство гомінке весни.
    __________________________
    *ЛЕгкому - авторський поетичний наголос напротивагу словниково-прозаїчному наголосі легкИй.
    ** Склеїть ласти - померти, загинути.

    VІІІ

    Неначе птаство гомінке весни
    Симфонія ця -- шоста, пасторальна!
    О скільки тут краси і новизни --
    Бетховенська природи сповідальня.

    Лелеко дивовижний, промайни,
    Хай музика лунає величальна.
    Любовне воркування з низини
    Там чути голубине, як зі спальні.

    А терція зозулі, скільки в ній
    Глибин філософічних без кордонів --
    Кує літа лиш парочці одній,

    Що тішиться коханням безборонно...
    Але між нотами бува пирій --
    Секунди, септими іще й тритони*...
    ____________________________
    *Секунди, септими, тритони - музичні інтервали, дисонанси - неприємні звуки гармонії, також із сфери музики.

    ІХ

    Секунди, септими, іще й тритони
    Ці антиподи раю на землі.
    То складові пекельних какофоній,
    Музичний сатанинський горе-плід.

    Не знає заборон ані кордонів,
    Горлянку світу здушує в петлі,
    Від скреготу жахного звуків тонуть
    "Титаніки" - найкращі кораблі.

    Але існує світло дивовижне
    Його завжди оспівує піїт,
    Бо рани гоїть людям рідним, ближнім...

    Любов'ю зветься, весь лікує світ,
    Хоч деякі мотиви б'ють по крижах
    Ввірвались дисонансом, як ковід.

    Х

    Ввірвались дисонансом, мов ковід,
    Суспільство хворе, музика -- подібна.
    Пий вітамінний комплекс "Квадевіт"
    Й тоді століття ти зустрінеш гідно.

    Буває, що аж кидає у піт
    Від опусів, котрі вславляють хибно.
    В наморднику -- людина, пес і кіт.
    Навушники потрібні теж їм, видно.

    Та ліки є од явищ цих гнилих --
    Універсальні, де Природи лоно.
    Любов'ю називаються вони...

    Красою нищать брехні, заборони!
    Лиш ненадовго дітища тих лих
    Рвуть мелосу канву. Він, бідний, стогне...

    ХІ

    Рвуть мелосу канву. Він, бідний, стогне...
    Насичують потворністю відтак,
    Руйнується краса ясних гармоній,
    Коли туди втручається тупак.

    То горе-композитора долоні...
    Невже епохи виродження знак?
    Чи дуло вже приставила до скроні
    Війна в жахнім вировищі атак?!

    Нам не дано одразу зрозуміти...
    Та все минає... Йде добро у бій
    І сіє навкруги любові квіти.

    Бо навіть люті стоголовий змій
    Хоч музику зібрався отруїти...
    Та Бог Ярило чар являє свій.

    ХІІ

    Та Бог Ярило чар являє свій,
    Весна приходить неповторним дивом
    У сукні різнобарвній, золотій,
    Обдарувавши усміхом щасливим.

    Сама любов поглянула з-під вій --
    Розтанув сніг під променем сяйливим.
    Кохана, поцілунками зігрій,
    Мене торкнися лагідно, пестливо.

    А музика? Уже не дисонанс,
    Душа в щемливих звуках м'якне, тоне
    Зворушує, розчулює романс...

    Високих почуттів розквітлі грона
    Аж до небес ясних підносять нас,
    Знов консонансів скачуть білі коні.

    ХІІІ

    Знов консонансів скачуть білі коні,
    (Здається, серце вистрибне з грудей!)
    Летять через бар'єри-перепони
    Туди, куди мелодія веде.

    Вона уяву слухача полонить,
    Рум'янить навіть личенько бліде.
    Й тоді звучить, коли літають дрони,
    Та пісня про кохання молоде.

    Нехай чорти епохи руйнівної
    На шабаш позлітаються мерщій,
    Їм не здолати сили панівної --

    Любові, що вершиною є мрій -
    Сміються щастям скрипочки, гобої,
    І співом зависають у траві...

    ХІV

    І співом зависають у траві...
    Трембітами вигукують тромбони.
    Всі інструменти здійняли борвій,
    Керованої бурі Посейдоном.

    Шаліють, наче при любовній грі,
    Влаштовують змагальні перегони.
    А піаніст немовби одурів --
    Кураж піймав - музика-цар в короні.

    Ще й головою недарма трясе,
    Величні акцентуючи акорди --
    Скидає негативне так усе...

    Зі сцени йде ледь змучений та гордий,
    Закоханим він радощі несе --
    Німіють щастя висі неозорі.


    МАГІСТРАЛ

    Німіють щастя висі неозорі
    Кохання чують музику вони --
    Освідчення в щемливому мінорі,
    Де звук скрипковий, ніжний, осяйний

    Тремтить, аж серце тепле упокорить,
    О скільки в нім краси і новизни,
    Де голоси божественного хору,
    Неначе птаство гомінке весни.

    Секунди, септими, іще й тритони*
    Ввірвались дисонансом, мов ковід,
    Рвуть мелосу канву. Він, бідний, стогне...

    Та Бог Ярило чар являє свій,
    Знов консонансів скачуть білі коні,
    І співом зависають у траві...
    --------------------------------------------------
    *Секунди, септими, тритони - музичні інтервали, дисонанс -- неприємний звук гармонії,
    консонанс - приємний звук гармонії.


    Рейтинги: Народний 6.75 (6.99) | "Майстерень" 6.75 (7)
    Коментарі: (11)


  45. Леся Горова - [ 2024.02.22 11:33 ]
    Шпаки прилетіли...
    Несмілий березень грозиться снігопадом,
    Стерніють ще незорані поля,
    Синички розтеленькалися радо,
    І раптом - чутно пісню солов'я.

    Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
    Зима не встигла за поріг піти,
    А люба серцю пісня ніжно лине
    Немов із раю звуком проллятИм.

    І я здивовано стою, відкривши рота,
    Та споглядаю пильно догори -
    Злітає чорна в крапочку босота
    З безлистих напівсонних яворин.

    Вернулися завсІдники тутешні,
    Знайшли ще голий мій вишневий сад,
    Та я віддам і вишні і черешні
    За звуки березневих серенад.
    03.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (6)


  46. Тетяна Левицька - [ 2024.02.22 09:56 ]
    Невзаємне кохання
    Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
    те, що небо в дари нам послало.
    Бо закохана жінка — душі берегиня,
    а бездушна — загострене жало.

    Спрагле серце болінням виснажують думи,
    і нема їм кінця, ані краю.
    Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,
    божевілля терпкого розмаю!

    Нащо муки гризотні терпіти даремно,
    марно мріяти про Беатріче?
    Під вінець з іншим йде. Не тужи, любий, ревно —
    бач, не плаче вона, плачуть свічі.

    Невзаємне кохання приносить страждання,
    Обопільне — розраду і щастя.
    Тож загадуй в обіймах любові бажання!
    Чужерідною не переймайся!

    21.02.2024р.


    Рейтинги: Народний 7 (6.1) | "Майстерень" 7 (6.19)
    Коментарі: (6)


  47. Світлана Пирогова - [ 2024.02.22 08:46 ]
    Малюєш
    Малюєш в пам*яті графітом
    П*янку зимову жінку-вишню,
    Подарував би самоцвіти,
    Але ж чомусь тобі не втішно.

    Натхненно лінії виводиш,
    Вишневий післясмак зимою.
    До серця б знати усі коди,
    Заповнив би його снагою.

    В нічному мареві графіту
    Малюєш ілюзорно вишню.
    Бринить симфонії сюїта...
    А чи поверне Бог колишнє?


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.94)
    Коментарі: (2)


  48. Леся Горова - [ 2024.02.21 11:49 ]
    Ще сонний ліс...
    Ще сонний ліс. Та все ж - привіт, мій друже!
    Прийшла до тебе, лиш підсохла стежка.
    Твій крайній дуб здаля за мною стежив,
    Й за довгу зиму, мабуть, що і скучив.

    Сухим підліском під ногами хрустко.
    Шипшина розгубила жменю ягід,
    Що ніби з них зробив намисто ятлик,
    Свою червону вимостивши грудку.

    І звуками завихрилась новИми
    Застояна за довгу зиму тиша,
    Лісний вокал щоденно вище й вище,
    Злітаються пташки, де кожна - прима.

    А я, у пряні вгорнута обійми,
    Чекаю - зараз подих перехопить
    Від сірого, та все ж калейдоскопу
    Такого милого мені лісного стріму.
    03.2023.


    Рейтинги: Народний 6 (5.78) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  49. Козак Дума - [ 2024.02.21 10:59 ]
    Еквівалент чого?
    Ми звикли цінувати гроші
    і марно витрачати час.
    Вони усіх кладуть на ноші,
    вбиваючи людей у нас…

    Жагу розбурхують, жадобу
    і нищать добрі почуття.
    Вони породжують хворобу,
    яка висотує життя…

    Їх їсти, випити не можна,
    вони – то витвір сатани.
    Чому та вигадка тотожна?
    Еквівалент чого вони?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (2)


  50. Віктор Кучерук - [ 2024.02.21 05:58 ]
    На Буслівській
    Ще не видно у темряві згуслій
    До тісного подвір’я заїзд,
    А вже чути – вовтузяться буслі
    В одному із навколишніх гнізд.
    Хоч утомлена пара з дороги,
    Та до справи взялася мерщій, –
    Порядкують птахи довгоногі
    У схололій домівці своїй.
    Поспішали сусіди дзьобаті
    Збагатити тебе й захистить,
    Але тихо і темно у хаті, –
    Лиш скорбота зростає щомить.
    Не виходиш вітати бадьоро
    Цих найближчих сусідів своїх,
    Бо замкнуті вже двері знадвору
    І насіявся пил на поріг…
    21.02.24


    Рейтинги: Народний 6 (5.6) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   159