ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.07.12 22:06
Після невдалої операції на очах
чоловік став утрачати зір,
світ став поринати в темряву,
береги стали губитися,
навколо панував океан пітьми.
Як побачити знайомі
і такі дорогі обриси?
Як насолодитися картинами

Олег Герман
2025.07.12 18:15
Постійне прагнення контролювати все — від найменших дрібниць до невизначеного майбутнього — насправді є величезним тягарем. Це не просто неефективно, а й трагічно. Уявіть: ви безперервно виснажуєте себе занепокоєнням, мозок постійно прокручує найгірші сце

Світлана Пирогова
2025.07.12 14:16
А літо виставляє слайди:
гаряче сонце та асфальт гарячий;
із льодом склянку і мохіто...
Лиш думкою несешся в мандри.
Суцільна спека нині влітку,
а дощ, як зваба, вдалині маячить.

У нас ні краплі, лиш сушарка

С М
2025.07.12 13:54
в очах моїх ти
в очах моїх ти
в очах моїх ти ще на порозі
нумо зайдім іще для чогось
іще для чогось іще для чогось

в очах моїх ти
в очах моїх ти

Іван Потьомкін
2025.07.12 12:38
Нехай мене Зоська про вірш не просить,
Бо коли Зоська до вітчизни верне,
То квітка кожна вірш проголосить,
Зіронька кожна заспіває напевне.
Допоки квітка розквітне,
Допоки зіронька в леті,
Слухай, бо то щонайкращі поети.
Зірки блакитні, рожеві квіт

Юрій Гундарєв
2025.07.12 10:12
Якось незрозуміло… Ось він ще зовсім маленький хлопчик. Утім, відчуває себе центром Всесвіту, навколо якого обертаються тато, мама, бабуся і навіть пухнастий песик Віскі… Вони живуть у сивому будинку в самісінькому центрі чарівного міста. Оточують його

Юрій Гундарєв
2025.07.12 09:50
річний український воїн Костянтин втратив на війні обидві ноги…
Але саме там знайшов своє кохання - Ірину.
Миру і любові молодому подружжю!

Війна - це свіжі хрести,
це сльози, біль і руїни…
Ірина і Костянтин,
Костянтин та Ірина.

Артур Курдіновський
2025.07.12 07:39
В Парижі люди слухають Бізе,
У Римі носять вітчизняні кеди.
А в мене вже давно інакше все -
Четвертий рік я слухаю "шахеди".

Хоча відвідувати хочу теж
Борделі дорогі, кафе гостинні.
Базікають експерти з соцмереж:

Віктор Кучерук
2025.07.12 05:15
Хоч задум розумом відхилений
Бував разів, напевно, п’ять, –
Думки, надіями окрилені,
В одному напрямку летять.
Здійснити хочеться задумане
І врешті вирушить мені
До облюбованої Умані
На швидкоплинні вихідні.

Борис Костиря
2025.07.11 21:58
Він писав сценарії для тупих серіалів,
а вночі мріяв про справжню прозу.
Ці мрії були як утрачена Атлантида,
як підземна течія, непомітна назовні.
І ось він відчув, як його талант
стирається, як він перестає
бути самим собою, митець
уже не здат

Юрій Лазірко
2025.07.11 18:19
Ти наступила, як наступає на крила метелика вітер.
Легкість приборкана. Попіл весни у спалених дотиках квітів.
Місячним сяйвом до спраглої згуби намокла цнотливість паперу,
чайною хаткою серце чекає ходи церемонної. Ще раз

сад розібрався, він вивчив

Віктор Кучерук
2025.07.11 06:20
Прохолодні туманності
Повсякденних світань, –
Відчуття первозданності
Вберегла глухомань.
Відчуття безконечності
Найглухіших боліт,
Де від всіх суперечностей
Ізольований світ.

С М
2025.07.11 05:53
Метушня й штовхання ліктем
У кольоровій веремії
Явиться на зламі блиском
Інша сцена за хвилину

В темній самоті зійшло
Був ключем калейдоскоп

Володимир Бойко
2025.07.11 00:03
Кожне світило вважає, що світ має обертатися довкола нього. Де ванька напаскудив – там і «русскій дух». Велика брехня – спосіб реалізації великої політики. Ті, що не зупинили зло, так само за нього відповідальні. Велич у спадок не передається,

Борис Костиря
2025.07.10 21:40
Опадає цвіт безнадійно,
Опадає цвіт, як любов.
Опадає цвіт, як події,
Що хитають твердині основ.

Опадає цвіт прямо в серце
І кривавий лишає слід.
Поцілунком цвіт озоветься,

Козак Дума
2025.07.10 14:10
Стара Планина – лісом криті гори,
лунає мило поряд… саксофон.
До горизонту тепле, синє море
і раптом – голос скрипки їм у тон!

Легенький вітер пестить сосен віти,
метелики вальсують поміж крон…
У розпалі гаряче мирне літо,

Тетяна Левицька
2025.07.10 13:42
Мені уже двічі по віку Христа,
то що я від інших ще хочу?
Пора вже туди, де зоря золота
завершує долю пророчу.

Де Бог заколисує тишу небес
утомленим сонцем в зеніті,
де праведний порох в час тління воскрес

Віктор Кучерук
2025.07.10 08:11
Кришталем іскряться зорі
І холоне літня ніч, -
Десь, невидимо для зору,
Підвиває хижий сич.
Тишу різко ріже сплеском
На ставку, мабуть, карась, -
Від водойми безшелесно
Потяглася тінь якась.

Борис Костиря
2025.07.09 22:40
Я хочу заплутатись у твоєму волоссі,
немов у ліанах,
я хочу крізь нього пізнати
сутність світу.
Твоє волосся - як джунглі
із несходимими шляхами.
У ньому так легко заплутатись
і неможливо вибратися.

Ярослав Чорногуз
2025.07.09 12:20
Куди ведеш, дорого чарівна?
Де хмари - міст - між берегами лісу.
Чи до Олімпу здійметься вона?
Чи заведе в смурні обійми біса?

Не відаю, та знаю - поруч ти.
Це -- божевільно серце окриляє.
Бо є іще увись куди рости,

Ольга Олеандра
2025.07.09 09:25
Не розтискати рук.
Взаємно не розтискати.
Серця воркуючий звук –
Кохати!
Кохати!!
Кожну сумісну мить.
Є лиш вона і тільки.
Щастям душа бринить.

Тетяна Левицька
2025.07.09 08:10
Біла хмара, наче гребінь,
і дорога в синє небо
від порога пролягла.
Відчиняю навстіж хвіртку...
без хлібини йду в мандрівку,
сіль змахнувши із чола.
Оминаю: ріки, доли,
переліски, житнє поле,

Віктор Кучерук
2025.07.09 06:33
Хоч ще від сутіні до світу
Пташки співають там і тут,
Та вже на спад звертає літо
І дні коротшими стають.
Крокує літо безупинно
І не збивається з ходи, –
То кличуть ягоди в малинник,
То в сад запрошують плоди.

С М
2025.07.09 04:09
Не знав я що мені потрібна ти
Не бачив я що ти чекала
Когось хто поряд би сприяв
Своє співати хай вже як
І я мінявся
Бачу все тебе
Знаю є у мене ти

М Менянин
2025.07.09 01:03
Назва.......................................................................Стор.

1 Кращим людям Землі ........................................... 3
2 За щастя однодумців ............................................ 4
3 Українцям ....................

Борис Костиря
2025.07.08 21:39
Поет поселився у далекому лісі
і зарився листям.
Він зрозумів марнотність слави,
йому не потрібні
жодні визнання, жодні премії.
Його основними рецензентами
є птахи, а істориками літератури -
ведмеді. Він укривається

Іван Потьомкін
2025.07.08 21:03
Прощай, Росіє! Хай буде це назавше,
Аби твоє буття зійшло на небуття.
Прощай і без прощення йди у міфологію,
Аби Вкраїна й світ тебе забули назавжди.
Нам буде з ким розмовлять по-людськи:
Народів тьми і тьми, зневажених тобою,
Уже готують словники

Ярослав Чорногуз
2025.07.08 20:28
Сказала ти: до всього я готова,
Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
Бо цей дарує дрібку лиш любові,
Зіткався ледь не весь із гіркоти.

До кого більш прихильним буде небо?
Один раз - так, а другий буде ні?!
Це ми зі смертю б'ємося за тебе...

Віктор Кучерук
2025.07.08 05:18
Як з усмішкою помру
На порозі хати,
Навіваючи журу
Стануть причитати.
Щоб нічого не утнув
Ще неохололий,
Покладуть мене в труну
І обступлять колом.

Борис Костиря
2025.07.07 21:54
Любов - шматок самої вічності,
мить єднання з абсолютом,
це шматок меду,
але він може бути згірклим.
У любові ми перебуваємо
у невагомості, але можемо
болісно впасти на землю.
У коханні ми відчуваємо

Олександр Сушко
2025.07.07 13:17
А коси жінки - висріблений ліс,
А усмішка, як гляну - гірко, сумно...
Вона ж шепоче: - Муже, не журись!
І наяву, і в снах для тебе юна!

І пахну, як трояндові поля!
Обійми ніжні, а думки - про тебе!
Тобі служу весь вік - не королям,

Віктор Кучерук
2025.07.07 08:14
Додала лише печалі
Перевтомленій душі, –
Несподівано сказала,
Що ми люди вже чужі.
Що мені пора забути
Про все те, що відбуло
І тоді не сяде смуток
На похилене чоло.

Борис Костиря
2025.07.06 22:08
Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Ця трава пробилась до нас
Крізь зими ворожий спецназ,

Крізь зими надійну тюрму,
Крижану, жорстоку, німу.

Світлана Пирогова
2025.07.06 18:51
Заквітчали мальви літо
біля хати й на городі.
Сонцем лагідним зігріті
обереги - на сторожі.
У шорсткому листі квіти
фіолетові, лимонні
і червоні (пестить вітер)
і рожеві - без шаблону.

Євген Федчук
2025.07.06 16:14
Хто не знає Олександра, що Невським прозвався?
В Московії його славлять і святим вважають.
Правду про його «геройства» чути не бажають.
Але зовсім не про нього я писати взявся,
А про батька Ярослава – в кого син і вдався.
Ба, ще й, навіть, переплюнув

Олександр Сушко
2025.07.06 10:12
Кармічні завитки бувають різні,
В одних любов'ю світяться, добром.
А в інших, наче зло у парадизі,
Води мутної на столі цебро.

Тотеми, знаки - у квітках, клечанні
Та щебеті травневім солов'їв.
Душа моя - після дощу світанок,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Леся Горова - [ 2024.01.14 08:30 ]
    Час маків
    Поверни мене, пам'яте, в час , де в полях тільки маки
    Орошали червоним чекання прийдешності жнив.
    Де раділа земля - її дощ поливав, а не плакав,
    Не тужив.

    Я б вернулась туди, де звичайністю дням дорікала.
    Як я хочу простої буденності! Ти поверни
    Мене, пам'яте, в час, що кривавив лише пелюстками,
    Без війни.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  2. Віктор Кучерук - [ 2024.01.14 04:59 ]
    * * *
    Пахне м'ята, квітне ружа,
    Пнуться глоду чагарі, -
    І за кимось пісня тужить
    У сусідському дворі.
    Голубіють незабудки
    Під парканом в холодку, -
    Добре чути ноти смутку
    У жіночім голоску.
    Бджоли скупчуються роєм,
    З цвіту смокчучи пилок, -
    Чи не я колись накоїв
    Непоправних помилок?
    Квітне ружа, пахне м'ята,
    Лиш не тішить душу світ, -
    Тяжко долю розпізнати
    У неповних двадцять літ.
    14.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  3. Світлана Пирогова - [ 2024.01.13 10:00 ]
    Витвори зими
    Витвори зими


    (онєгінська строфа)

    Зимовий ранок ніжністю сповитий,
    Припудрена земля в глибокім сні,
    Колише вітерець ще сонне віття,
    Проникли пасма сонячні скісні.

    Лоскочуть паморозь сріблясту легко,
    Озерного прозору кригу глека.
    Вуаль упала із сосни - сніжить.
    Біліє небосхилу мляво нить.

    Пливуть хмарини в небі, як вітрила
    У свіжім мареві старі стежки.
    Мої легкі мережаться думки
    Про витвори зими, що підкорила
    Тонкі вербові кучері дрібні,
    І переможно їде на коні.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  4. Леся Горова - [ 2024.01.13 08:52 ]
    Ватра
    Пригасле вогнище скуйовдив подих
    У сиві пасма вплетеного вітру-
    Те ожило, зажеврівши, допоки
    Літали садом струмені зігріті.

    Ні, не відтала крижана калина,
    І змерзла пташка літа не відчула
    Під теплим димом, що умисно кинув
    Морозний вечір у гіллЯ заснуле.

    Хіба що бруньці зціпенілій стало
    На мить бентежно, і вона наснила
    Собі погожий березневий ранок
    І поцілунок соку ошалілий.

    Дихни й на мене життєдайним киснем,
    Торкни душі засмученої струни.
    Я в мить, дарованій як ватрі, втисну
    У груди серце із жаданням юним.

    Відчую, як то брунці тій весною
    Зсередини творити незвичайне,
    І вирвавшись з лушпини затісної
    Поета обдаровувать віршами.
    01.2023.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  5. Віктор Кучерук - [ 2024.01.13 05:22 ]
    * * *
    Вихрить хуртеча над селом
    І двір за вікнами біліє,
    Хоч споглядаю я смерком
    Шаленство довгої завії.
    В морознім просторі лиш сніг
    Та вітру звуки і метання
    Уздовж і впоперек доріг
    Весь час від рання до смеркання.
    Мете і сипле невпопад,
    Ще й тужно виє хуртовина, –
    Не знає міри снігопад,
    Нема хурделиці спочину…
    13.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  6. Володимир Бойко - [ 2024.01.12 21:12 ]
    Про ближніх і недалеких
    Кожен вважає себе вищим, але не кожен годен піднятися.

    Якщо життя не вдалося, попроси у нього пробачення.

    Крайніх – одиниці, охочих знайти крайнього – безліч.

    Розумним бракує виваженості. Виваженим бракує розуму.

    Аби привернути увагу, роблять всілякі дурниці. Аби втрапити в історію, роблять великі дурниці.

    Дешевий газ витіснив із ринку халяви безкоштовний сир.

    Статевий потяг із віком втрачає швидкість.

    Висячі сади – це старовина. Висячі груди – це день вчорашній. Висячі зади та животи – це день сьогоднішній.

    Слабим на голову властиве здоров’я тілесне.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Прокоментувати:


  7. Ігор Шоха - [ 2024.01.12 14:01 ]
    Чужі і наші
                            І
    Що було на віку до війни,
    уявляю як неопалиму
    у тумані за хмарою диму
    купину у краю, де чини
    та ворожі і сучі сини
    вже ніколи не будуть своїми.

                            ІІ
    А свої... не байдужі мені –
    ще учора було їх багацько
    і сьогодні... усі на війні.
    А кощії... опудала бацьки,
    арахамії біля свині
    хай горять у своєму вогні...
    ...................................
    і Гаага... прозріє зненацька,
    і куми... на арені кіна
    і на сцені зеленої муті
    та лакеї паяца, по суті,
    для яких не існує війна,
    опиняються біля лайна,
    що воює за рейтинги дуті.

                            ІІІ
    І ніякі... по духу чужі:
    бісота, голомоза сволота,
    псевдо-слуги і лжепатріоти,
    людоїди на нашій межі,
    але корисні їм ідіоти
    перевіються... як міражі.

    01.2024


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Каразуб - [ 2024.01.12 11:55 ]
    Ліхтарі
    Зима у листопаді. Перший сніг
    У світлі ліхтарів згасав мов іскри
    Зникаючи за сяйвом, що лилось
    На вулицю нічного запустіння,
    І наші тіні падали на бік
    Вливаючись у чорно-синій морок
    І падав сніг, і жовті ліхтарі
    Здається, що над нами похилились
    Мов розглядали: хто вони такі,
    І сипали морозні іскри снігу
    На дві фігури, що у ніч сплелись
    У поцілунку; й наче не схотіли
    Підтримати цей крижаний вогонь,
    Бо роздивившись мовчки розвернулись, -
    Відсторонились від обіймів двох
    І через мить погорблені, поснули.

    31.12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  9. Ольга Олеандра - [ 2024.01.12 11:07 ]
    Вилучай неважливе
    Вилучай неважливе із лона життєвої скрині.
    Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
    Не тягни мотлох в дім, обіцяй собі, серце, віднині
    не селити плевели в ґрунти урожайні свої.

    Бережи спокій свій, хто його берегтиме, крім тебе?
    Хто його захистить від засилля лукавих приблуд?
    Оборона слабка – частокіл із розхитаних ребер
    І душі затонкий ще й обтяжений зайвим сосуд.

    Прибирання важке – найскладніше у нім відрізнити,
    де безцінні скарби, де в злотавій обгортці дрантя.
    Перевіримо, серце, який з тебе виріс цінитель –
    що ти цінним назвеш і залишиш собі для життя?

    11.01.23


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Пирогова - [ 2024.01.12 09:00 ]
    Ось перший день нового року

    Ось перший день нового року
    Весняно-сонячним вродився.
    В календарі зима нівроку,
    А за вікном - проміння-живчик.

    В природі є метаморфози,
    І січень скоро подарує
    І гіацинти, і мімози,
    Бо з нами красень цей жартує.

    Дивує часом нас природа,
    Не схибніть, люди, в цьому вирі.
    В житті панує хай свобода,
    Живи, країно, в щасті й мирі.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (2)


  11. Леся Горова - [ 2024.01.12 09:40 ]
    Намалюємо весну
    Тільки осінь мені малюється:
    В жовтім листі заснула тиша,
    Впало небо на мокру вулицю,
    І в калюжі себе колише .

    Там барвистим клубком сплітається
    Листя полум'я в синім скельці-
    Як останній відбиток таїнства,
    Що холодним дощем зітрЕться.

    Із туману навскісні промені-
    На залистену в даль дорогу,
    По якій вчора осінь пройдена,
    Неспокійна, тому предовга.

    З грудня дні облітають сірими,
    Бо скінчИлися фарби теплі .
    Ми ж з тобою у квітень віримо,
    Хоч зима проболить нестерпно

    І морозами й завірюхами,
    Ще й новини такі строкаті.
    Будем в пальці замерзлі дмухати
    І весну свою малювати.
    12.2022.


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Потьомкін - [ 2024.01.12 09:04 ]
    ***


    В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
    У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
    У середу - з товариством на буйнім похміллі.
    Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
    Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
    А в суботу - припадає знову до чарчини.
    У неділю - піти б в церкву, так штани пропито...
    ...То ж чи варто з отаким-от молодість губити?


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  13. Неоніла Ковальська - [ 2024.01.12 08:59 ]
    Запахли сніги весною
    Трішечки вже день побільшав,
    Повернуло на весну
    Ясне сонечко у січні,
    Хоч вітри гудуть, гудуть.

    І мороз ще б"є у дзвони
    Кришталеві раз у раз
    Та в льодовому полоні
    Він тримати хоче нас.

    Кучугур понамітало,
    Що не вибратись із них.
    Та весною вже запахли
    Ті сніги серед зими.

    2024 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2024.01.12 06:40 ]
    Турбота
    Я поклав у годівницю
    Трошки хліба для синиці,
    А проворний горобець
    Вмить хлібець ум’яв внівець,
    Залишивши для синиці
    Мерзлі крихти в годівниці,
    Тож ізнову для синички
    Хліб несу до годівнички…
    12.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Каразуб - [ 2024.01.11 11:39 ]
    Озвись
    І час не час, і мед – полин,
    Залиш, кажу тобі ці спроби,
    Хай правда серцем верховодить,
    А темні пристрасті покинь.
    Пролий любов на марлю дня
    І ніч залишить сірий попіл,
    Назавжди спалених утопій,
    З яких складається брехня.
    І вже коли над ранок ніч,
    Складе намисто слів прозорих,
    Коли не знітившись повториш
    Без зайвих яв і протиріч
    Відчуй в собі блакитну вись,
    Весни очей чутливу повінь,
    Коли безмовно заговорить,
    Любов її. Тоді – озвись.

    28.12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Світлана Пирогова - [ 2024.01.11 11:34 ]
    Ой, віхоло


    Подушка неба тріснула навпі́л,
    Сніжило рясно, гучно завивало.
    Війни несамовитий був приціл,
    Людське життя, мов сніг, валили валом.

    Жорстокість з хугою удвох сплелись,
    Ревли вночі. В окопах - хлопці мерзли.
    Неподалік - поні́вечений ліс,
    Розхристані дерева, ніби нерви.

    -Ой, віхоло, скоріше схаменись,-
    Здається, так волало все довкола.
    Ще осені не впав останній лист,
    Невже у тебе серце охололо?

    Ти ж не настільки люта і страшна.
    Хіба тобі з війною бути в парі?
    Доволі вітру й білого рядна.
    Не треба студінню трясти, - зарано.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  17. Леся Горова - [ 2024.01.11 09:52 ]
    Там, за рікою
    Наснились очі кавові, забуті.
    Дивилися на мене тепло й щиро.
    Ховала їх завісою спокути.
    Та протягом краї поворушило.

    А потім враз немов зірвала вітром
    Жага забута встояну куртину,
    І споминами давніми зігріта,
    Душа звільнилась від оков рутинних.

    Очей тих погляд звабливий, чуттєвий,
    Й шовкова ніжність обгорнула тіло.
    Досвітнє сниво, мов коротке мрево,
    Роздмухало усе, що відгоріло.

    Не сніться, очі кавові, не треба
    Чіпати струни стишені зухвало.
    Там, за рікою, у плакучих вербах
    Я всі свої жадання поховала.


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  18. Олександр БУЙ - [ 2024.01.11 09:32 ]
    Увертюра до зими
    Зіграє осінь коду увертюри
    До опери під назвою «Зима».
    Багряний лист злетить, мов партитура,
    Відіграна оркестром поміж хмар.

    Знов – довгі ночі і короткі днини
    І промінь сонця лиш вряди-годи.
    Зірве сорочку вітер із вільшини
    Над хвилями холодної води.

    Як сивий лунь, вбереться дуб у іній,
    Тополю засоромить голизна.
    І журавлі полишать Батьківщину, –
    Чи доля повернутися – хто зна…

    Ще трохи – і усе навкруг почує
    Морозів тріск, немов акордів дзвін,
    Хурделиця снігами завирує,
    Під кригою вода сповільнить плин…

    Але зима на коді – час настане –
    Зірве морозний голос на фальцет,
    Коли сяйне промінчиком весняним,
    Як паличкою, сонце-диригент.

    Жовтень 2023 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  19. Віктор Кучерук - [ 2024.01.11 05:30 ]
    * * *
    Окувало льодами озера
    І снігами покрило корчі, –
    Наче птахи якісь білопері
    Звили з вати гніздечка вночі.
    Все живе пробирає морозом,
    А замети такі, як вали, –
    Заіскрилися інієм лози
    І тріщати гуртом почали.
    Сумно й зимно без сонця надворі,
    Сірі хмари сховали блакить, –
    Тільки сніг під ногами бадьоро
    І дедалі гучніше скрипить.
    11.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  20. В Дольний Віктор Дольний - [ 2024.01.10 23:39 ]
    Ні! Ми не однакові
    Усе життя ти жив у злі,
    Ростили тебе в вакуумі,
    Продався ти ненависті й брехні
    І кажеш ми однакові!!!???

    Ти повен гнилі й гіркоти,
    Насиллям, до розливу гною,
    Маєш розвагу- смерть нести
    І кажеш ми брати з тобою!!!???

    Ні! Ми не брати! Я не такий як ти!
    Любов в мені плекали батько й мати,
    Добро і милосердя в світ нести,
    Моральних цінностей в житті триматись.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  21. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 23:36 ]
    Стара верба
    Стара верба схилилась над водою,
    Сльозу пустила над росою,
    Неслась ріка стрімким потоком,
    Так було любо глянуть оком,
    Туманом мавка ворожила,
    На землю йшла небесна сила,
    У річці зорі учмивались,
    Та з сяйвом місячним зливались.





    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:36 ]
    Остерщині
    Німа душа малює візерунки,
    Десною стелиться густий туман,
    Одні і ті ж, малюються малюнки,
    Серпневий зрошений дурман.
    Старий Остер дрімає тихо,
    Натомлена Десна кудись спішить,
    Увіковічений над стариком квебрахо,
    Старими гілками скрипить,
    Серпанком місяць завиває зорі,
    Роса сльозою котиться до ніг,
    І я, мов човник в синім морі,
    На хвилі роздумів приліг…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:16 ]
    Не кажи ніколи ні
    Ти не кажи ніколи ні,
    Ні радости, ні горю, і тревозі,
    Зберись з думками у собі,
    Коли вже сам у перелозі.
    Не грай сонат, в гаданні нот,
    Вони написані не нами,
    Господній величавий Грот,
    Навзнак завершеній виставі.
    Творцю небес ти помолись,
    Все розкажи як є, словами,
    Вустами світу притулись,
    Та говори з Богами.
    Пробач образи в тишині,
    Душа німа в тобі згубилась,
    Ріка сльозами в далині,
    У КАЗЦІ спогадів лишилась....


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:23 ]
    Осіння скатертина
    Осипається тихо листва,
    Кладеться до ніг скатертина,
    Вже в минуле нема вороття,
    Недописана нова картина,
    Дощ розмив полотно на стіні,
    У старенькій убогий хатині,
    Де лунав колись радісний сміх,
    Дарованим Богом дитини,
    Тиха ніч задрімала в вікні,
    В далині тихо місяць зітхає,
    Заблукала у хаті душа,
    В осліп вихід на волю шукає.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:46 ]
    Вона
    Вона сиділа на просторі
    Та рахувала в небі зорі,
    Вона на долю ворожила,
    По хмарах Янголом ходила,
    Вона тендітна, добра, мила,
    Вона своє життя любила.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:46 ]
    Верба
    Заплела до долу,
    Русу косу верба,
    Осіннім гребенем чесала,
    Осипалась листва,
    Журавлиною піснею,
    Простяглися степи,
    Зачаровані тишею,
    Вікові сплять дуби,
    Понад яром утішеним,
    Луна пісня дощу
    Я з тобою довічно,
    Моя осінь засну...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  27. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 22:51 ]
    Засмутилась діброва
    Засмутилась діброва
    Зелен гай не шумить
    Ти закрий свої очі
    І у вись подивись
    Небо хмарами вкрите
    Не шумить верболіз
    Душа навпіл розбита
    Прикіпіла до сліз


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  28. Котенко Вадим Бойко - [ 2024.01.10 20:35 ]
    Тобі
    Тобі б на небі зорі собирати,
    В'язати з них святі вінки,
    Та небо в фарби малювати,
    Там де ми разом я і ти,
    Тобі б моє кохання до душі твоєї,
    Тобі б твоє віддати мені у замін,
    Та щастя у мені шукати,
    Смутку й горю на замін,
    Тобі б мій Янгол крила більші мати,
    Та осягнути мрії почуттів,
    На небі візерунки малювати,
    Тобою пройдених світів,
    Тобі мій вершнику коханий,
    Я припаду до твоїх ніг,
    І буду міцно цілувати,
    Що би кохання ти зберіг.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2024.01.10 17:40 ]
    ***
    Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
    І він пішов, не знаючи у бік який іти.
    І байдуже – направо чи наліво...
    А ти отямилась, як серце заболіло:
    «Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
    Як далі склалось в них – не знати до пуття:
    Зійшлись вони чи розійшлись навіки.
    Як інколи вершать життя
    Слова-принади і слова-каліки.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  30. Віктор Насипаний - [ 2024.01.10 14:38 ]
    Снігами небо йде
    Снігами небо йде. Та вітер трохи витих.
    Святкують день дахи у білих свитах.
    Блукає білий сум у кленах, сном сповитих,
    Гойдає вітровій кришталь на вітах.

    Крадуть лихі сніги зірок загаслих тіні.
    Ховають їх в морозу павутинні.
    Ворожить небу птах на мерзлій горобині
    На холоди рясні та, певно, сильні.

    10.01.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  31. Світлана Пирогова - [ 2024.01.10 12:53 ]
    Без білої перуки


    Чарівно усміхнулась, мов весна,
    Азарту наганяє, як у покер.
    А то мов осінь сива, - враз сумна,
    Чи, може, вже потрібен з фірми брокер?

    Думки її не розгадати нам.
    Зима-пустуха незвичайна нині.
    Щоденних ребусів осів туман.
    І чи розкриє таємничу скриню?

    Січневий ранок зиркає в вікно,
    І сонце простягає знову руку,
    А карти розкладає в казино
    Зима-круп*є без білої перуки.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.96)
    Коментарі: (4)


  32. Леся Горова - [ 2024.01.10 08:33 ]
    Як же хочеться...
    Як же хочеться миру і світла, де б не убивали,
    Де б не плакали діти, серця матерів не боліли,
    Повернулося щастя додому, в дощах заблукале,
    Й засвітилися спокоєм вікна у міст обгорілих.

    Як же хочеться світу без права когось убивати,
    Запускати до неба сусіднього пазурі хижі.
    Де не буде потреби для сина ставати солдатом,
    І земля засинатиме звично у лагідній тиші.

    І мене там окутає сниво спокійне і тепле
    Абрикосовим літом з відпусткою черговою,
    Чи з неквапною баржею ягід херсонського степу.
    Як же хочеться яви, де бути щасливим собою!


    Рейтинги: Народний 6 (5.81) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  33. Неоніла Ковальська - [ 2024.01.10 08:29 ]
    Січень
    А ціпочок срібний-срібний
    Взяв до рук холодний Січень.
    Стукне-грюкне сильно ним -
    Сиплеться біленький сніг

    На ялинки та берізки
    І вербички біля річки.
    Кличе Морозенка-брата
    Її кригою скувати.

    Сяє зірочками іній
    Із відтіночком блакитним
    На тополі та осиці.
    Ось такий він місяць Січень.

    2024 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Віктор Кучерук - [ 2024.01.10 05:07 ]
    Артисти
    Зі шпаківні виліз шпак
    І без партитури
    Заспівав одразу так,
    Що пустилися в гопак
    Вслід за півнем кури.
    Так ушкварили гуртом
    Танець енергійний,
    Що здіймався пил стовпом
    Над вдоволеним шпаком
    І навкіл шпаківні.
    10.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Коментарі: (4)


  35. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:29 ]
    Чорнильне причастя
    Сьогодні брат мій – то холод зимової ночі,
    сестри – ручка і трохи чорнил.
    Якими, як завжди, я хочу,
    вознести те – що тягне лише до глибин.

    Я думав ніч мою душу очистить,
    візьме до зірок й спопелить десь у них.
    Випалить, і без жодних інтриг,
    зірве з шиї рабства намисто,
    зроблене із думок цих важких.

    Та як завжди, лиш паперу і Богу я сповідаюсь,
    Руки в чорнилі – то причастя моє.
    Рукописи не горять – тому нехай це все зберігають,
    А я йду слухати Був’є…


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:45 ]
    Писемний насос
    Ці рядки пише не голова і не руки,
    Вони виринають звідкись з глибин.
    Їх ніч із зорями бере на поруки, хоче забрати до своїх вершин.

    Вони народжені збитим ритмом серця,
    що давно вже не є просто насос.
    Коли добре йому- грудях тепло, воно ніби сміється ,
    Коли ж ні - тиск і лютий мороз.

    Це мене завжди дивувало, невже нема чим зайнятись йому,
    у мене у тілі так крові багато,
    а воно - вступає із мозком в війну!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Олег Прусак - [ 2024.01.09 23:00 ]
    Я спогадом стану бентежним
    Крізь часу пелену, серед звичних в житті ситуацій,
    Я чекатиму там, позаду, поміж знайомих нам декорацій.
    Декорації створені мною, занадто реальними для мене ж були.
    Це ж насправді прояви волі,
    Які виставу свою так і не віднайшли.

    Я спогадом стану бентежним, і вітром що все пронесе,
    Ключем до воріт, та, напевно, манежних,
    Срібною кулею, що потрапила, трохи нижче аніж плече

    І поллється із рани не кров, а лиш туга,
    Руки знову мандраж пробере,
    На обличчі усмішка , а на серці напруга.
    От що буде коли ти згадаєш мене !


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Бойко - [ 2024.01.09 23:38 ]
    Оминайте москалів!
    Бідний Вовчик у нестямі
    Уночі скрипить зубами,
    Бо наївся москалів
    І ледь-ледь не околів.

    Отруївся москалями
    І тепер не спить ночами,
    Геть утратив апетит,
    Бо живіт його болить.

    Отака, малята, казка –
    Будьте чемними, будь-ласка.
    Оминайте москалів,
    Щоб животик не болів.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (2)


  39. Марія Дем'янюк - [ 2024.01.09 18:11 ]
    Наче Ангелові крила
    Наче Ангелові крила
    Парашутики-сніжинки
    Вилітають із хмаринки,
    Бо за ними вже сумують
    І смереки і ялинки.

    Довго й весело кружляють,
    Знають, що на них чекають,
    Все довкола роздивились
    І на гілочки вмостились.

    Як у казці дивовижній
    Ці ялини білоніжні!
    Сонце сніг позолотило -
    Наче Ангелові крила!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.43)
    Прокоментувати:


  40. Олександр БУЙ - [ 2024.01.09 16:07 ]
    Дві стомлені душі
    Дві стомлені душі зійшлися за столом
    Під абажуром мрій і марних сподівань,
    Щоб спробувати сум загоїти вином
    І хоч на певний час звільнитись від вагань.

    У виразах облич і марнотраті слів –
    Оголені думки і спраглі почуття,
    Бо щастя збудувать з них жоден не зумів,
    А зустрічі оці – коротке забуття.

    Як візьме хміль своє, їм закортить ураз
    Здолати самоту переплетінням тіл.
    Домовились давно, що все це – без образ.
    Хотіла так вона. А він – її хотів.

    Чому б їм назавжди докупи не зійтись,
    Позбутися того, що висне тягарем?
    Але минулих клятв уже їм не зректись.
    Лишилось у вині сердець топити щем.

    Дірявий абажур погаснув над столом,
    Недопалки й пляшки – в сміттєвому відрі.
    В надії зберегти від зустрічі тепло
    Дві стомлені душі прощались на зорі…

    Жовтень 2023 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  41. Домінік Арфіст - [ 2024.01.09 15:24 ]
    все мине...
    …все мине… одне – не мине:
    я – частина мови
    мова – частина мене…
    Бог на душу поета власник авторських прав…
    час грається з Богом у тексти –
    час програв…
    слово лине світами – грається в авторів
    мова вироджується у мовлення
    музика – в спів
    поезія вироджується у прозу – котить камінь Сизіф…
    віра стає філософією… літературою – міф…
    поети янголи – з Богом…
    зі світом – ремісники
    вдягають на голі звуки
    видумані думкѝ…
    все що маю у світі – голос і алфавіт…
    … Бог видихає поетове слово – і створює…
    паралельний світ…


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  42. Ігор Терен - [ 2024.01.09 13:25 ]
    Неминуче прозріння
                        І
    Із ирію повернуться лелеки
    і люди – із чистилища подій,
    розтане іній, щезне буревій
    війни, та уявити це нелегко.
    Усе стає примарне і далеке,
    згасають мрії, меншає надій.

                        ІІ
    Пригадую минуле вечорами,
    буває, і ночами не до сну,
    коли переглядаю панораму
    очей веселих і лише одну
    неуловиму усмішку сумну.
    Та канули навіки юні роки,
    і невеселі спомини, і сни,
    і може, порахую восени
    здобутки і недоліки – на око,
    а перемоги... до кінця війни
    оберігаю олімпійський спокій
    і може, дозимую до весни.

                        ІІІ
    Накочуються туга, і печаль,
    і душу кличе непробудна тиша.
    О, рідні люди, як мені вас жаль,
    коли уявлю, що усіх залишу,
    кочуючи у невідому даль.
    Позаду і тини, і перелази,
    і ночі у молитві до Отця,
    і дні у поті чуба і лиця,
    серця і душі, і... одного разу
    побачу, що стає все менше часу
    до миті неминучого кінця.

    01/24


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  43. Олександр Сушко - [ 2024.01.09 11:57 ]
    Звільнення
    За пихату зневагу і купу образ аз воздам,
    Недовіри вручаю заочно віршований вотум.
    Ви мене знецікавили повністю, мудра мадам,
    І читати творіння безмертні убили охоту.

    Це - розплата за підлий і мстивий у душу плювок,
    Руки друга в кишенях, не хочуть здоровкатись навіть.
    Розбігаються пахолки і цілувальників полк,
    Від шматочків пітьми поступово очиститься пам'ять.

    Пробачаю усе. Огортаюсь у зоряну шаль,
    Прохолодою ночі споліскую думи гіркаві.
    Нащо тиснете й досі на серце, немов на педаль?
    Краще йдіть у садочок свій кинутий сіяти мальви.

    Відпочити бажаю од вереску хвильку одну,
    Від мурашок вельбучних втомивсь одгризатися велет.
    Зняв навроки гаргарячі, тишею в тирло хлюпнув
    І на місяць пожбурив за коси настирливий шепіт.

    Я для вас недосяжний. Звільнився урешті від пут,
    Забирайте і вірші, і торби з грошима, і лахи,
    І чалапайте далі, полюйте деінде - не тут,
    Місце зайняте сонцем і мною - обпаленим злом вогнептахом.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (2)


  44. Олена Побийголод - [ 2024.01.09 09:16 ]
    1971. Розповідь старого кінармійця
    Із О.А.Галича

    Коли без діла коні ниділи,
    бо нас косив під корінь тиф, –
    комдив нас вистроїв на віддалі,
    і так бійцям сказав комдив:

    «Бедлам у нас, брати-кіннотники,
    ганьба і зрада чергова!
    А лікарі твердять, мерзотники,
    що тиф поширює – вошва!

    Вони завжди жили з розкошами,
    от їм і воші в голові!
    Планують воювати з вошами,
    а справа, втім, – не у вошві.

    Піді́мо, з ярістю законною,
    у бій останній за життя, –
    скінчі́мо із цією контрою,
    щоб не робили сум’яття!»

    І, вислухавши землячка того,
    я за святу узявсь війну:
    спіймав нараз жида очкастого,
    та і втопив його в Дону.

    І, бачачи, як мир відстоюю,
    і мій у цьому героїзм,
    мене нагородили зброєю –
    за пролетарський гуманізм.

    (2023)


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.45)
    Прокоментувати:


  45. Іван Потьомкін - [ 2024.01.09 08:27 ]
    ***
    Хай лишиться підтекстом
    Те, що назовні рветься.
    Те, чим обох обдарувала ніч.
    Від чого на душі так затишно і тепло,
    Що знову й знов кличе летіть навстріч
    Одне одному. І то не гріх,
    Що станеться між вами,
    Що не вдається відтворить словами...
    ...Гріх – таїну виносити на світ.


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.85)
    Прокоментувати:


  46. Віктор Кучерук - [ 2024.01.09 05:42 ]
    * * *
    Як же гарно нині – біло
    І прозоро навкруги, –
    Наче білі гуси сіли
    На Дніпрові береги.
    Світ яскраво так біліє,
    Що іскриться радо зір, –
    Ткала з висвистом завія
    Ще із вечора узір.
    Все виблискує і сяє,
    І нечувано свіжить
    Тут, де білість ця безкрая
    Простирається в блакить.
    09.01.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати:


  47. Олександр БУЙ - [ 2024.01.08 20:51 ]
    Віхола часу
    Закрутила віхола снігом уночі.
    Телевізор вимкнений, радіо мовчить.
    Поринаю в спогади я у напівсні,
    Проступають о́брази крізь холодний сніг.

    Бачу, ніби в мареві, хатку, де я ріс:
    Сніговії хмари там підпирає ліс,
    Поле чистим аркушем з небом в унісон
    Віхолу спроваджують аж за горизонт.

    У борні з морозами грубка гоготить
    І вода колодязна в чайнику кипить,
    Звіробоєм з липою пахне заварни́к,
    Кіт мурчить під свиткою – від негоди втік.

    Поверни, хурделице, часу плин назад!
    Хай в минуле ве́рнеться зимний снігопад,
    Щоб дитинства о́брази в серці ожили
    І ночами знов мені спати не дали.

    Віхола завіяла, замела стежки,
    Через сніг полинули думи навпрошки.
    Оживають спогади щемом у душі –
    І лягають сповіддю на папір вірші́.

    Грудень 2023 року


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Каразуб - [ 2024.01.08 20:51 ]
    Сонет X
    Цей лоскіт плоті розганяє хіть
    Займаючи рум’янець на ланітах
    Спашілий пломінь розтинає кліть
    Грудей і стоном править млосне літо.
    Із жару в жар і плескіт хвиль палких,
    Пінким захланням омиває берег
    І побережжя в дотиках п’янких,
    Стискає в ніч всі рівні атмосфери.
    Порив очей у погляді зійтись
    Долонь в долонях почувати злуку,
    І кожен поштовх підніма’ у вись
    Тоді скидає у безмовну пустку,
    І прошиває ніч тебе наскрізь,
    І відпускає в сон забравши руку.

    28.12.2023


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  49. Ольга Олеандра - [ 2024.01.08 19:03 ]
    Немає пітьми
    Немає пітьми. Добровільна відмова
    від себе
    від світла
    від щастя
    від бога,
    який є любов’ю і щастям і світлом.
    Що то за зараза толочиться світом?

    жадоба нечуйність погорда прибуток
    знецінено інше
    непотребом збуто
    Чи світло від хворі зробилось пітьмою?
    Чи зроблено вибір за нас із тобою?

    шукати аптечку, вповати на диво
    чіпляти табличку «а я невразливий»
    чекати щоб інший надибав ліхтарик
    надіятись мене пітьмою не вдарить

    якщо є добро і якщо воно вільне
    чи буде воно до затемнення схильним?
    Як сталось, що внутрішнє світло заслабло?
    Затьмаритись вибір чи є непоправним?

    Буває пітьма. Нерозважливий дозвіл
    на заздрість
    на смуток
    на зверхність
    на сльози,
    подалі від світла, від щастя, від себе.

    Чому ж у пітьмі виникає потреба?

    08.01.23


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  50. Світлана Пирогова - [ 2024.01.08 16:55 ]
    Мені б відчути
    Ніч в чорному із ластику бурнусі,
    Бо дихання осіннє прохолодне.
    Кружляє листя у невпиннім русі,
    Знайти думки не можуть тихе ложе.

    Вкарбовані слова бентежать душу,
    Це ж ти зумів їх перлами розсипать.
    Ледь-ледь губами доторкався вушка,
    Теплом всміхалися очей бусинки.

    А ось тепер поїхав ти у справах,
    Осіння ніч обіймами стискає.
    Мені б відчути вранці запах кави
    І слухати слова твої ласкаві.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   72   73   74   75   76   77   78   79   80   ...   1795