ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.02 06:11
Іскорка в імлі,
В неблизьких світах, –
Блисне на землі,
Може, в небесах?
Чи сльоза тече
І ясниться слід, –
Чи вогонь очей,
Чи уяви плід?

Микола Соболь
2024.11.02 04:11
Ми постаріли на життя
за рік війни, за два, за три…
Ще ненароджене дитя
в ракетнім обстрілі згорить.
За все заплатимо сповна.
Та де там наша перемога?
Чим довше тягнеться війна,
тим менше вірую у Бога.

Микола Дудар
2024.11.02 00:10
В твоїх очах сховалося півсвіту
Покращилось приємне відчуття,
Що хтось мені по пошті шле привіти
З якогось наче, кажуть, з майбуття…

В твоїх очах картини незабутні
Підсказують, підштовхують до дій…
Пообіцяй, зустріемось у Грудні

Юрій Гундарєв
2024.11.01 09:14
Сьогодні, 1 листопада, йому могло би виповнитися 29 років…
Перший доброволець, якому прижиттєво присвоєно звання «Герой України».
Навчався в Івано-Франківському ліцеї на художника. Його позивний «Да Вінчі»
пов‘язаний саме з талантом - він гарно малюва

Микола Дудар
2024.11.01 08:32
На жаль і Жовтень відпливе
На рік, не більше… графік щільний
Хто знає, де він там живе…
Можливо, з вибором не згідний…
Можливо втисли поміж днів,
На одне одного так схожі…
Лишили вибору і слів
В якійсь несправжній огорожі…

Віктор Кучерук
2024.11.01 05:13
Соломою шурхає осінь
І прілістю пахне щодня,
Коли роздягається й зносить
До двору подерте вбрання.
Уже назбиралося вдосталь
З опалого листя горбів,
Щоб з’яві потрібній компосту
Город мій весною радів.

Микола Соболь
2024.11.01 04:23
Відкриває осінь в зиму двері:
«Що чекаєш? Ось дорога. Йди».
Загорілась вогником Венера
і Вози залишили сліди.
По слідах ступаючи несміло
відчуваю надприродний страх,
моє тіло геть заціпеніло,
ледь тримаюсь на хитких ногах.

Володимир Каразуб
2024.10.31 22:58
а потім придумаєш музику,
Ти, до сонця, що пестило луки
І до спокою незворушного
Доєднаєш мелодію сну.
Пригадаєш шурчання ледь чутного
Листя спогадів, лагідну злуку,
Синьо-синього незабутнього
Неба літнього та землі.

Сонце Місяць
2024.10.31 20:24
осіннє травесті
сріблистий тлін бароко
при декораціях споруд

процесія ~ стрій труб
басова туба
грохка
художник піссарро

Іван Потьомкін
2024.10.31 19:43
Змалку мене вчили: «Не дивись під ноги.
Можеш і не вгледіти справжньої дороги.
А то, не дай Боже, спіткнешся об камінь»...
...Як в пригоді стало все оте з роками:
Прикрощі сьогоднішні не застують завтра,
Успіх тимчасовий – така собі забавка...
Вчите

Євген Федчук
2024.10.31 17:48
Вертаються батько з сином із поля додому.
Уже пізно, в небі рясно розсипані зорі.
Місяця іще немає в небі на цю пору.
Син розслабивсь, руки й ноги гудуть від утоми.
Батько сидить, кіньми править, хоч коні дорогу
Ту самі чудово знають, не звернуть нік

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 17:05
Дорікають за обідом
Знов онучці бабця з дідом:
- Що за мода? Шик останній!
Одягла з дірками штані.
Бабця й дід бурмочуть хором:
- Все діряве – тільки сором!
Та ж сміється хитро дуже:
- А мені ото байдуже!

Сергій Губерначук
2024.10.31 16:05
Радше, аби не одне і те ж,
залишу тебе теж.
Прокладу нестандартні рейки і шпали
через міста, де ми спали.
Протягну низьковольтні лінії,
посаджу замість стовпів актинідії,
розкручу ручну електростанцію
і засвідчу неприкінчену урбанізацію.

Віктор Михайлович Насипаний
2024.10.31 14:40
Всім відомо в нашім класі:
Репетитор є у Васі.
Фішка в тім, що він прикольний,
Абсолютно безкоштовний!
В шоці навіть мама з татом.
Та зітхають лиш багато.
Брат малий на світ з’явився.
Голосистий народився.

Світлана Пирогова
2024.10.31 11:38
Чи є закони у війни
У двадцять першому столітті?
Життю немає вже ціни,
Ламають нелюди завіти,

Що Богом дані для усіх.
Росія знищує цивільних.
Взяла на душу смертний гріх,

Микола Соболь
2024.10.31 10:51
Альтанка ще чекає на тепло.
Чи легко їй закинутій сьогодні?
Сіріє саду зледеніле тло
в осінню ніч пронизливо-холодну.
Горіх скидає обважнілий лист,
тремтить від безпорадності калина,
несамовитий вітру пересвист
із піднебесся до альтанки лине.

Володимир Каразуб
2024.10.31 09:35
Від кіля до верхівки щогли
Вивчав натхненно з подихом вітрів
Той корабель в безмежнім океані
Олійних фарб;
І той любовний жар
В очах Данаї, млосний погляд зваби
Юдиф у золотавім торжестві.
О, не дарма вдихав в безмовність Леди

Віктор Кучерук
2024.10.31 08:20
Так мене покохала,
Що забув я одразу
Про свої причандали
Та чужі перелази.
Так мене захотіла
Будь-коли без упину, –
Що до тебе зраділо
Поспішав я щоднини.

Артур Курдіновський
2024.10.31 06:52
Неначе звук іржавої струни,
Впивається у серце сіра злива.
Картину, що не має перспективи,
Відтінками малюю давнини.

Таким буваю тільки восени -
Беззахисним, беззбройним та вразливим.
Почує тільки жовтень незрадливий

Козак Дума
2024.10.31 05:31
Ти зітканий із криці та вогню,
земля тобі дідівська за основу.
Закований у лати, як броню,
і оберегом – українське слово.

А ген тебе чатує хижо смерч,
війна роками правила обжинки,
та ти завжди цілуєш спершу меч

Козак Дума
2024.10.31 05:02
Ще мало нам експериментів
і блазень досі за кермом?
І маячня іще у тренді,
і блюдолизи за столом
в Кабміні, Раді і Генштабі,
а навкруги іде війна!
Не зрозуміло лише жабі,
що балом править сатана!

Ярослав Чорногуз
2024.10.30 23:28
Ховає вечір кольори,
Вже сонце зникло з виднокругу,
І темінь тисне ізгори --
У серце б'є ножами туги.

Вже незабаром листопад
Укриє крижаною повстю.
А час мов одкотивсь назад,

Володимир Каразуб
2024.10.30 22:23
Заклавши руки за спину ідеш,
Неначе в’язень, злий на власне місто,
І хмара суне наче корабель
Який колись покинув Монте-Крісто.

27.07.2023

Ігор Деркач
2024.10.30 14:35
І три літа канули і роки,
поки параноя у кремлі
опухає на чотири боки
шостою частиною землі.
Міль велика надуває щоки
і заметушилися малі.

Кожне пише архі-епопею

Микола Дудар
2024.10.30 13:30
А мій партнер — це чисте небо…
Кубельце-хатка на стовпі…
І погляд зеркальця від себе…
Тональність дійсності в обід…
І шоб Вона під покривалом…
І щоби я ще повен сил…
І щоби люди пізнавали
Будь-де, будь з ким, ще до могил…

Козак Дума
2024.10.30 07:37
Коли немає Бога в голові –
її хилити марно до ікони,
читати найгарніше молитви
і бити найстаранніше поклони.

Усе те – лицемірство лише, фарс,
як і кохання, куплене за гроші.
Не буде їсти стерво сніжний барс,

Микола Соболь
2024.10.30 04:41
Це був останній день, в якім дотліла осінь,
хоч ще один листок на клені майорів.
Приносить вітер дощ і перший сніг приносить.
Поезія зими без рими та без слів.
Німуємо удвох у цьому суголоссі:
напружуючи слух, я чую пульс планет.
А може це про нас щ

Віктор Кучерук
2024.10.30 04:37
Так яскраво сонце світить,
Що світлішає блакить
І від спеки мліє літо,
Й час іде, а не біжить.
Тополиний пух повсюди
Все вкриває, наче сніг, –
І лоскоче голі груди,
І не струшується з ніг.

Іван Потьомкін
2024.10.29 20:01
Підійшов Олекса, став біля вікна.
Марусенька в хаті, та чомусь сумна.
Постукав легенько тричі у вікно:
«Пусти, люба, в хату. Не бачились давно».
«Ой хоч стукай, Лексієчко, не стукай.
Піди собі Галюточки пошукай».
«Нащо ж брала перстники і коралі теж

Пиріжкарня Асорті
2024.10.29 17:50
левон із прізвиськом рогалик
неквапно прочиня вікно
щоби втикнуть низькобюджетне
кіно


у фільмі крізь безладний лемент
вальсує трудовий народ

Микола Дудар
2024.10.29 14:42
Минуле пишеться прибульцям…
Писалось до і після нас.
Так, що зустрінеш, не дивуйся,
Візьми щматочок на запас…
Бо доведеться сперечатись
Як не тобі, то дітям, тож
Потрібні будуть скоби, лати
І кілька ладних огорож…

Гриць Янківська
2024.10.29 14:10
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
Сором'язливістю крони милуюся не сама.
Шумливий,
як Тебе не почути?

Немов до багаття,
підкидаєш з нізвідки наламані патики

Козак Дума
2024.10.29 10:32
Виціловує теплим дощем
твої губи гранатові літо,
але хочеться ще і іще
тобі ніжності цілого світу.

І немає у серця межі,
і співає воно до світання!
Хай ілюзії то, міражі,

Володимир Каразуб
2024.10.29 09:16
В твоїх очах вітри небес
Змішали світ зелено-сірий
І мов закоханий Паріс,
Стоїш на палубі триреми.

Мовчиш і жертвуєш усім,
Своєю славою та містом,
Уста цілують, тільки дійсність

Володимир Каразуб
2024.10.29 08:48
Можливо гроза зазиває тебе підійти
І закинути погляд у море зеленого шуму,

Чи світло небес розплітаючи стрічки з-під хмар
Зазирає в кімнату рядками живих поезій.

Ти читаєш немов стенограму схвильованих снів
Де записаний спалах напевне зринає мину

Юрій Гундарєв
2024.10.29 08:47
Традиція вставати під час виконання хору «Алілуя», що завершує другу з трьох частин ораторії Генделя «Месія», народилася після того, як приголомшений музикою британський король Георг Другий скочив на ноги, змусивши встати і всіх присутніх…


Генделева
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Олена Ешвович
2024.10.26

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Вибрані твори


  1. Оксана Суховій - [ 2012.08.09 13:28 ]
    Цигани
    Ось бубон той, ось той горіх,
    що за ніч виріс коло шатер,
    і ніч бреде – стара, як мати,
    з важкими відрами гори.

    За нею духи, мов коти,
    за нею і вітри, і ватри,
    тим чотирьом, що йдуть на страту,
    вона не в силі помогти.

    Бо вже найменший змок і змовк,
    іде, не бачить і не вірить,
    що сніг на нього ікла шкірить
    та завиває, наче вовк.

    Його тремтіння молоде,
    його душа – тонка, як липа,
    під лезом гілочкою схлипне
    і тихо на сніги впаде.

    Піду, як розійдеться дим,
    піду, лиха і вирлоока,
    над ним труситися, допоки
    уся не витрушусь над ним.

    Й зостанусь там, у вишині,
    аж поки з нетрищ розсохатих
    на мене вийде чорна мати
    і кине відрами об сніг.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (17)


  2. Мирослав Артимович - [ 2012.08.06 20:02 ]
    СЕРПНЕВИЙ РОНДЕЛЬ
    влігся серпень мов зморений кіт
    на долоні томливого літа
    і дрімає у втому сповитий
    розімлілий від літепла світ

    приміряють маршрут журавлі
    в небосині що літом зігріта
    влігся серпень мов зморений кіт
    на долоні томливого літа

    а одвічний хмаринок політ
    виплітає незмінну орбіту
    і лишає затінений слід
    на пастелі достиглого жита

    влігся серпень, мов зморений кіт…

    06.08.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (25)


  3. Оксана Суховій - [ 2012.08.06 17:35 ]
    Приходить він з отих старих дерев
    Приходить він з отих старих дерев,
    Де Куст кричить і згукує дівчата...
    Де мати досі рушники пере
    Й до лісу ходить солі позичати.

    Він устає із позабутих мов –
    Отой юнак, убитий на узліссі...
    Він відтирає із сорочки кров
    Й комусь майструє вільхову колиску.

    Він потім теж, як інші, піде в дим,
    Де чорна пагіль мучиться і світить –
    Бо то за ним, бо то за ним одним
    Пливуть і досі всі хліби на світі...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.53)
    Коментарі: (4)


  4. Галантний Маньєрист - [ 2012.08.05 10:17 ]
    Поет (пародія)
    До півсотні дійшовши, поет одягає фрак.
    Повній залі найближчих в зіниці метнувши смак,
    декламує безсмертя, убране в хорей і ямб,
    але сяєво слова вбиває мигтіння ламп.

    Та натхнення, гартоване досвідом, ожива!
    І вона вже у залі! І палахкотять жнива
    де її щедрий образ, хоча й не цінує слів,
    і приписує зойків кошторисам трудоднів!

    Та у ліжку і справді нелегко у п’ятдесят,
    і не дивно, бо стільки було вже отих менад.
    І поет закликає до милості, і щедрот,
    і на мить замовкає, зирнувши на музи рот.

    А вона, ну як завше, всміхається, та кому!
    І поет про безцінне заводить, що на кону.
    Бо ніщо не минає безкарно... Та менше з тим,
    ось «Шевченківську» візьме – і знайде куди, і з ким.

    І поет пропонує любити іще живих,
    оминаючи зором прихильниць немолодих.
    А ота нічогенька, що збірку трима в руці, -
    усміхається твердо, не проти іти в митці.

    На чолі у поета рождається благодать,
    він цитує себе, аж на вікнах шибки тремтять:
    - до краси не торкатись, дійти до її основ!
    Пропонує новенькій, аж нагло холоне кров...

    Це настирне видіння, де він вже конечно стих.
    На світлині тому і гарніший, ніж бути міг.
    І портрет серед зали, де сі́яв, було, й сія́в, -
    де безсмертний один тільки дух поминальних страв.

    І поету недобре, до виходу мчить мерщій,
    хоч і жив, як припало, та не сторонився дій!
    І біжить, як ніколи нізвідки ще не тікав!
    Та новенька спиняє - мов куля,
    як рибу став...


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  5. Люба Світанок - [ 2012.08.05 09:49 ]
    Побутово-еротичний жарт
    Хоч знаю добре - не Монро
    (не поп-, не телезірка),
    жену розпуку: згинь, маро!
    І не зітхаю гірко.

    Не нарікаю на життя
    і не дивлюсь похмуро.
    Дарма, - не той овал лиця,
    не ті - фасон, фігура.

    Нехай гартують організм
    проблеми і турботи.
    ...Старий надійний механізм
    вмикаю щосуботи.

    Двигун "Ракети" - "дах зрива",
    дрижить од сопел хата.
    І мов од струму "ожива"
    довкола ніг халатик.

    То прилипає до колін,
    то знов тріпоче стягом.
    Ну, чим, скажіть, не Мерилін?
    Лише... з порохотягом.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  6. Тала Пруткова - [ 2012.08.03 12:38 ]
    Закон про мову
    Ми сьогодні схвалили закон про мову.
    Ми тепер розмовляємо тільки мовчки.
    Роззувай мене хутко, цілуй мої мочки,
    але, Бога заради, притримуй слово.

    І нікому, будь ласка, його не показуй.
    Свій язик зав’яжи на ошатний вузлик.
    І з сорочки моєї зриваючи ґудзик,
    не впусти ненароком найменшої фрази.

    Не потрібно нам жодних імен або прізвищ.
    Вже не буде ні Пуліцера, ні овацій.
    Розсувай мої ноги, схрести мої пальці,
    тільки більше ніяких словесних ігрищ.

    Нам не треба розмов, якщо можна зітхати
    або вити оскомно на свіжу газету.
    Роздягай моє тіло, неси мене в гетто
    для безмовних повій і бездітних кастратів.

    Ми з тобою – герої німої нації.
    Ми тепер розмовляємо невербально.
    Притулися до мене, ходімо в спальню,
    я навчу тебе правилам ехолокації.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (34)


  7. Марія Берберфіш - [ 2012.08.02 22:26 ]
    Сяє місяць - око ночі...
    Сяє місяць - око ночі
    над висотками міськими...
    Крає, мучить душу злочин -
    надто аж правдиві рими...
    У стовпі густого диму
    як не задихнутись зараз?
    Не горіти б почуттями...
    Образи і тропи - кара?
    Ні... Та слово - до нестями
    рветься. Й цензор не догляне.
    Тоне з викриком беззвучним
    незбережене мовчання,
    зістрибнуло, як із кручі...
    У "WordPad". Немає грані.
    Шлейф з рядків. Немов востаннє.
    Дикий дотик ночі - згуба?
    Душу па думок стоптали.
    Рід цей час від часу любить
    суєту важкого балу.
    Просто бути їм замало...
    І рядки спадають з серця,
    мов тканина на підлогу.
    В розумі - безжальні реци.
    Б'ється річка об пороги...
    Та чи жити їй без того?

    (2012 р.)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.33)
    Коментарі: (10)


  8. Олеся Овчар - [ 2012.08.02 18:33 ]
    Хто ж нечемний?
    Неслухняний в мене м'ячик -
    Де захоче, там і скаче.
    Невгамовний м'ячик дуже:
    То закотиться в калюжу,
    То дивлюся - непосида
    На газоні у сусіда,
    А як дзенькне близько шибка -
    Утікає дуже швидко,
    Ну а раз як розкрутився -
    Аж на дереві спинився!
    Сварять же мене даремно:
    - І коли ти будеш чемний?
    Я і чемний, а це значить,
    Що картати треба... м'ячик!
    30.07.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (16)


  9. Айрін Нуар - [ 2012.08.02 01:54 ]
    З присмаку хмелю і солоду...
    З присмаку хмелю і солоду.
    Очі і брови – стерто…
    Скверни, вогню, золота –
    коротко, мертво.
    Зойками безберегими
    піниш мене, славиш…
    Люто душити стегнами –
    нищить, бавитись.
    Горло, мов гирло – повінню!
    В повені, дурнику, втонеш…
    Ти такий мій, ти – зломлений
    лоном.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  10. Айрін Нуар - [ 2012.08.01 21:37 ]
    Мариністичне...
    Збирала в морі камінці і мушлі.
    Знехочено дивилась на піски.
    Згадала: вечір…
    Пасма, наче душі,
    спадають м’яко в марево руки…

    І сукню, що на бильці задрімала,
    й довірливу пахучу німоту,
    і подих – глибочезний, мов дзеркала,
    і руку знову, знову руку ту,

    що так огрійно пестила-торкала
    мою найбільшу із усіх нестям…

    Купальник. Море. Камінці – як жала…
    Мінливі барви. Страчене життя.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (14)


  11. Світлана Ринкевич - [ 2012.08.01 18:34 ]
    Бо є ти...
    Ранок світло сотáє з медового вулика Феба,
    І вливається в ніч, наче в каву, парним молоком.
    І гірчить полином ця вставати одвічна потреба,
    Коли ніч обдаровує здавна омріяним сном.

    Я розплющую очі. І пам'яті давні сувої
    Розгортає із трепетом новонароджений день.
    В нім - розлука і відстань, що нас розділяють на двоє,
    Ще не знають, як вибити грунт сподівань і натхнень.

    Бо є ти...Сонця соняхом,смутком в ранкових серпанках,
    Надвечір'ям п'янким, серпантином в казкові світи.
    На долоні моїй - танцем пристрастним Долі-циганки...
    Я на неї погляну й відчую, як дихаєш ти.

    01/08/2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  12. Олег Завадський - [ 2012.08.01 10:23 ]
    Усохла груша

    Стоїть в саду небіжчиця старенька.
    Її, зрубавши, спалять по зимі.
    І над пеньком захлипає морелька:
    Так сумно і незатишно самій!

    А потім голоситиме нестримно,
    Як відлетить, освячуючи сад,
    Білесенькою цівочкою диму
    Бабусина душа на небеса.

    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (16)


  13. Вікторія Величанська - [ 2012.07.31 17:07 ]
    Карми


    Гірка, ніби кава, темна, як нафта, примарна, як глобуси,
    Брудна, як білизна вчорашня у кошику з-під самоти, -
    Терпне за вікнами сонних і кволих автобусів,
    Рве темну сукню маленьку на марлі і на джгути…

    А в Нью-Йорку світанок, а в Лондоні чорно і хмарно ще…
    (от, коли б доповзти до нори у маленький жовтавий мішок )
    І комусь вона доля, комусь вона куля, комусь вона кармище,
    А комусь вона сіль, а чи білий, як сніг порошок.

    І нове чи поношене жме, і між ноги чи в голови....
    (Затремтить кошенятами сонна весна не туди!)
    …Краще різати плоть, ніж рубати вугілля чи олово,
    Краще пхати джгути у тіла у дірках від руди…

    А гірка, ніби кава, і темна як нафта попадає в карти,
    У брудні, як білизна у кошику з-під самоти…
    У Нью-Йорку світанок, його випускають з-під варти,-
    Аж сміються коти, аж тремтять небеса, і вирують світи!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (3)


  14. Ганна Осадко - [ 2012.07.30 11:45 ]
    буцім яблуко перше
    Не пам'ятаючи снів і доріг, знов народитися на світанку,
    табула раса чи траса ранку легка, повітряна, невагома,
    промінь допитливим писком собачим відсуне руду фіранку,
    наслухати – ти поряд.
    І де б ми з тобою не спали – ми скрізь удома.

    Випірнути із ліжка, як з хвилі солоної – легко_важно, з усміхненими вустами,
    ти ще спиш. Хай тобі солодко сняться кити_дельфіни_летючі риби,
    капці намацати. Кухню наповнити запахом кави, а потім – нами...

    …тінь виноградова ангелом голову хилить на дах садиби,
    на заґумінках зводить родинні кургани шпарівний галицький кріт,
    вийти з синьою мискою – полуниця на грядці за ніч дозріла,
    у нічнушці із ситцю ступити у росяний сад як у божий світ...
    …Я - то прапор Японії.
    Пляма від соку червона.
    Сорочка біла.

    Жовте сонце_що_сходить,
    надвечір сповзе за старий сарай,
    Бо життя – то чергова нагода – repeat – журавлі_синиці…
    …Миловидний-приватний-привітний-притомний рай,
    де несу (бо несу) в синій мисці тобі полуниці,
    буцім яблуко перше…


    Рейтинги: Народний 5.58 (5.65) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (4)


  15. Ярослав Чорногуз - [ 2012.07.24 05:09 ]
    ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ЦУКЕРНЯ
    Той спогад солодкий, мов зерня,
    Що зросле з людського тепла –
    Івано-Франківська цукерня
    В уяві моїй ожила.

    Романтики сповнений вечір –
    Нас хміль без вина оповив…
    Рікою волосся на плечі,
    На плечі лилося твої.

    І меблі м`які, старовинні,
    Полотна з минулих епох,
    І музики ніжна інтимність –
    «Осіння рапсодія», ох!

    Так звався десерт, що дала нам
    Та кельнерка у фартушку…
    Так рідко в житті поталанить
    Його зняти ношу важку,

    Поринути, ніби востаннє
    У солод буття, а не сіль.
    Чуть рідної мови звучання,
    Що тут долина звідусіль.

    Сидіти між друзів гостинних,
    Неначе у колі сім`ї…
    І марити так ностальгійно
    За містом вкраїнським своїм.

    24.07.7520 р. (Від Трипілля) (2012)
    м. Київ.


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (18)


  16. Ярослав Нечуйвітер - [ 2012.07.23 08:53 ]
    Прости
    Прости,
    що до сих пір іще мовчу.
    Плекаю Слово,
    доки не дозріє.

    Я подумки
    "Привіт" тобі кричу.
    Я кожну ніч
    запалюю свічу
    незгасної молитви
    і надії
    і примовляю:
    - Сонцем їй світи…

    Прости мене за це.
    Прости.
    Прости.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (21)


  17. Володимир Півторак - [ 2012.07.23 03:59 ]
    Віртуальна коханка
    Ти дорослішаєш,
    Зважуєш за і проти.
    Ти шукаєш підстав перш, аніж дати добро.
    І питання моралі -
    це внутрішній вибір і спротив,
    хепіенду бажання і досвід невдалих спроб.
    Ти змінилася вже.
    І маски віднині зайві.
    Можеш зняти. Я точно знаю, бо це пройшов.
    Років з десять тому,
    коли в пошуку нових вражень
    заблукав у собі, доки знову себе знайшов.
    Перемоги і втрати -
    це ігри, лиш бульбашки в небі:
    досить подиху вітру – все зникне, немов, не було.
    І не знаю напевно,
    чого мені справді треба,
    і не знаю для чого життя нас з тобою звело.
    Ти сьогодні інакша:
    інакше мовчиш і пишеш,
    вибудовуєш фрази, вкладаючи іншу суть.
    Час прийшов.
    І лягають рядками вірші.
    Гарних снів, віртуальна коханко! Цілую! Будь!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.41) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (10)


  18. Семен Санніков - [ 2012.07.22 11:17 ]
    ***
    гаплик
    (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (11)


  19. Олеся Овчар - [ 2012.07.22 08:15 ]
    Все у хаті шкереберть
    Все у хаті шкереберть,
    Все «дригоногами» -
    Почала вередувати
    Раптом наша мама.

    - Я сніданок не роблю!
    Висплюся хоч трошки.
    І не муляє мене,
    Чи є чисті ложки.
    - Синку, любий, не кричи
    «Де шкарпетки, мамо?»
    Бо по телику якраз
    Супер-мульт-програма.
    - Татку, цукор пошукай
    Десь там у буфеті,
    Геть не маю часу я –
    Зараз в інтернеті.
    - Доцю, нині ти сама
    Напиши уроки,
    Я з подружкою іду
    Погуляти трохи.
    - Як це так - скінчився корм
    Для кролихи Віньки?
    В магазин іде там хтось?
    Бо мені щось ліньки.

    Що це робиться, агов?
    Порятуйте люди!
    Ми чекаємо, коли
    Знов порядок буде.
    Як довести до ладу
    Все у рідній хаті?

    Може, взятися разом
    Мамі помагати?
    :)
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (15)


  20. Ярослав Чорногуз - [ 2012.07.21 21:05 ]
    ПОПЕЛИЩЕ ЛЮБОВІ
    Хилитають вітри трав`яні спориші,
    Чую запах гіркий, полиновий.
    Після тебе в душі, після тебе в душі
    Попелище лишилось любові.

    Тільки місце там є збайдужілій журі –
    Не проб`ється вже пагін ізнову.
    Грунт немов би увесь до основ прогорів
    На сумнім попелищі любові.

    Хтось на схрещенні світлих життєвих доріг
    Знов кохання зустріти готовий.
    Тільки я полюбити нікого не зміг
    На страшнім попелищі любові.

    Там – неначе на Місяці – кисню нема
    І вогонь не спалахує новий.
    Тільки білою тінню все бродить зима,
    Мов померлої привид любові.

    21.07.7520 р. (Від Трипілля) (2012).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (23)


  21. Василь Голобородько - [ 2012.07.21 16:38 ]
    Що читати
    Синку,
    не читай книжок з нашої історії —
    не припадай до криниці нашого
    історичного досвіду:
    ні "Літопису Руського",
    ні "Літопису" Самійла Величка,
    ні "Літопису Самовидця",
    ні "Історії Русів",
    ні "Історії України-Руси" М. Грушевського,
    ні "Історії України" Д. Дорошенка,
    ні "Історії України" Ореста Субтельного —

    жодної історичної книжки не читай,
    а надто добре написаної.
    Ніхто із наших національних героїв
    в усій нашій історії
    у своїх прагненнях здобути волю України
    не дійшов до звершення своїх змагань —
    ні одна наша казка не закінчилася весіллям:
    ніби пішла киця по водицю
    та й упала у криницю,
    але
    котик не біжить рятувати
    та за лапку витягати.
    Упала у візантійську криницю,
    викопану печенігами біля
    Дніпровських порогів,
    киця Святослав;
    упала у переяславську криницю,
    викопану православним єдиновірцем Олексієм,
    киця Хмельницький;
    упала у полтавську криницю,
    викопану зрадником на користь Москви Носом,
    киця Мазепа;
    упала у петербурзьку криницю,
    викопану московським імператором Петром,
    киця Полуботок;
    упала у соловецьку криницю,
    викопану російською імператрицею Катериною,
    киця Калнишевський;
    упала у паризьку криницю,
    викопану чекістським найманцем Шварцбардом,
    киця Петлюра;
    упала у мюнхенську криницю,
    викопану кагебівським скритовбивцею Сташинським,
    киця Бандера.

    Не читай історичні книжки,
    читай натомість казки
    і ти будеш знати,
    як здобути волю України,
    сину мій,
    котику мій!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (6)


  22. Наталя Мазур - [ 2012.07.20 19:29 ]
    Яблуко в долонi
    Спрацьований, з поморщеним лицем,
    Сидів Семен самотньо на ослоні
    В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
    Червоне яблуко тримаючи в долоні.

    Те яблуко блискуче, молоде...
    В Семена раптом засльозились очі.
    Він пригадав Марусю. Як на те
    Наснилася йому цієї ночі.

    Її веселий сміх, неначе птах,
    Летів із вітерцем за огорожі.
    А на рум'янім личку, щічки так
    На яблучка маленькі були схожі.

    Покликала до яблуні у двір,
    (Вони її колись садили разом),
    Багато літ пролинуло з тих пір,
    Гілки безжально покрутило часом.

    І яблук не було, крім дрібноти.
    Казав онук, що буде не до сміху,
    Як яблуня порве гіллям дроти,
    Або понІвечить в негоду стріху.

    Та дід не дав спиляти, бо вона
    Дружиноньку нагадувала милу...
    Тремтів у серці спогад, як струна,
    Увись підносячись по небосхилу.

    ...Так і помер із яблуком в руці,
    Немов заснувши, відійшов у вічність.
    З усмішкою на зморщеній щоці...

    А яблуню зрубав онук... у січні...


    16.07.2012р. 22:40


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.6)
    Коментарі: (10)


  23. Леся Геник - [ 2012.07.20 12:27 ]
    Не…
    Печалями, печатями, нуждою...
    Останнім звуком болю за тобою!
    Останнім торком муки на світанні -
    Не ти, не я, не ми... Прощання.

    Надпита кава у надбитій чашці.
    І цвіль на фото там, де щастя в рамці.
    Як спомин вишні... Так гадаєш - вишні!
    Не тут, не зараз... Вже колишні.

    Вітрами розкуйовджені, як хмари -
    Далекі тіні, привиди, примари...
    Пов’ялі квіти, вичовгані вази.
    Не я, не ти, не ми... Не разом!
    (20.07.12)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (12)


  24. Олеся Овчар - [ 2012.07.16 14:51 ]
    Пухнастий віршик
    Мені якось наснився сон –
    Пухнастий, наче купа вати.
    Від комина аж до вікон
    Пухнаста в ньому була хата.

    Пухнастим возом коник віз
    Пухнасте сіно для корови.
    Пухнаста стежка бігла в ліс
    Через пухнасте житнє поле.

    А на пухнастому пеньку
    Пухнасті виросли опеньки
    І на оказію таку
    Пухнасті збіглись їжаченьки.

    Після такого сну ввесь день
    У мене був пухнастий настрій.
    Тож я всміхався до людей -
    Вони ставали теж пухнасті.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Коментарі: (13)


  25. Ярослав Нечуйвітер - [ 2012.07.16 10:37 ]
    ***
    О, як приємно згадувати Вас
    у час, коли, хмеліючи коханням,
    перебираю зустрічі останні,
    де з Вами на руках танцюю вальс
    і спрагло скронь торкаюся вустами…

    Як небуденно згадувати Вас,
    коли вже день погас і квітнуть зорі:
    вуста і очі – стиглі, неозорі -
    лікують горе, зупиняють час,
    і світяться коліна у покорі…

    О, як приємно згадувати Вас..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (23)


  26. Василь Світлий - [ 2012.07.15 20:36 ]
    Загублений
    Не розкаяний і покараний,
    В ніч загублений, в день не знайдений.
    Умивавсь колись тими росами,
    Та життя пішло перекосами,
    Перекосами понад річкою.
    Як, з мечем тепер чи зі стрічкою ?
    Де Ти, Господи, поруч демони,
    Від знебарвлення місяць кремовий.
    У недільний день - свіжі голуби,
    На базарі хтось виніс коливо.
    Огорнуся я давнім спомином,
    А орли снують понад комином
    І дим стелиться все городами,
    Підіймає бунт між народами.
    Поталанило бути згорбленим,
    Ледь навприсідки, трохи стомленим.
    З мудрим янголом тихим поступом
    Увесь рік провів за «Апостолом».
    Не розкаяний і покараний,
    Може, дощ пройде…
    Буду знайдений.

    15.07.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (43)


  27. В'ячеслав Романовський - [ 2012.07.15 14:09 ]
    У ТОЇ ПОЛЬСЬКОЇ КОБІТИ...
    У тої польської кобіти
    Іскри димок.
    Занепокоїлись орбіти
    Моїх думок.

    Хоч увірвалась випадково,
    Спинила час,
    Та зацвітала випадково
    Хміль-алича.

    І межи нами щось, і з намим
    Таки було.
    Жадливе почуття-цунамі
    Загарбало.

    То підіймало, то кидало -
    Не зупинить.
    А нам було все мало, мало...
    І рвалась нить...

    Тієї польської кобіти
    Пропав і слід.
    А в серці на хмільній орбіті
    Вогонь і лід...

    14.07.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (2)


  28. Наталя Скосарьова - [ 2012.07.14 23:46 ]
    ***
    …А про "нас" не напишуть у рубриках свіжих газет
    а про "нас" не згадає ніхто кому згадувать нічого
    наче пряжу по ниточці твій попорю́ силует
    щоб нічого ніде і ніким не було помічено

    той стривожений біль побіліє ще дужче за́ ніч
    та розмита печаль наче краплі на вимитім склі
    за кулісами долі почувши твоє "добраніч"
    всі казки заміню чи на вірші а чи на пісні

    і в тунелях душі де поволі зникатиме світло
    встановлю турнікети надійні немов сторожі́
    бо ж у ангелів крила та й відьми собі на мітлах
    …перейшовши всі межі я прагну якоїсь межі́
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (2)


  29. В'ячеслав Романовський - [ 2012.07.14 23:30 ]
    АЕЛIТА
    На евересті моїх сновидінь
    Зорі очей.
    Скільки польотів і скільки ходінь,
    Днів і ночей.

    Присмак цілунку твого захмелив,
    Досі трима.
    Справа, здавалось, у нас за малим,
    А як тюрма.

    Не змилостивилися небеса:
    Ти ж - неземна!
    Стільки сказав би тобі, написав...
    Казка сумна...

    14.07.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (5)


  30. Ярослав Нечуйвітер - [ 2012.07.14 23:09 ]
    ***
    Урешті-решт
    усе колись минає.
    Стабільності немає -
    навпаки:
    мої роки
    збираються у зграї
    і відлітають.
    Помахом руки
    прощаюся із ними -
    і світаю:
    нові епохи,
    звичаї,
    тіла
    (минулого імла –
    густа і темна)...

    Через віки
    у мене ти була,
    жила у серці –
    знаю це напевно -
    лишилися два зоряні крила,
    котрі донині
    зберігаю ревно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (2)


  31. Вікторія Величанська - [ 2012.07.14 14:47 ]
    Без назви

    А потім неждана приходить вона,
    Блакитне мереживо з бляклої сині,
    І кожна корона, і кожна труна,
    У чому, скажи, і кому ми ще винні?

    Бліда іпостась, напівзлякана тінь,
    В червоних кафе – недопите вино…
    Так падає звечора синь-височінь,
    Коли ми спимо, коли просто спимо…

    І вереском вересня, вереском снів –
    Бліді парасольки – дзвенять наші нерви,-
    Твоєї щовечора п»яної смерті,
    Твоїх щоранкових тремтінь-воскресінь…

    А потім неждана приходить вона,
    Така ж, як і безліч сполоханих весен!
    …В червоних кафе, в кожній склянці вина!
    Аби доповзти до ранкової меси.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (2)


  32. Ірина Білінська - [ 2012.07.11 22:49 ]
    *******
    Усе минає: і печаль і біль.
    Дощі змивають невагомі кроки.
    Ми тайно зізнаємося собі –
    Печаттю зостається кожен дотик.

    Печаттю в серці, вирієм думок…
    Чуття не стерти і не заховати,
    Бо хочеться, щоб цілий світ замовк,
    Коли ти вчишся заново літати.

    І хочеться любити аж до сліз.
    І не питати, що готує завтра…
    Відмовитись від болю навідріз
    І жити так, щоб не зазнати втрати…

    Усе минає – і печаль і біль.
    Стають пісками зради і образи.
    Таємно зізнаємося собі –
    Усе минає, тільки, не одразу.

    Якби ж то пересіяти слова
    Крізь сито серця, аби не зміліти
    Любові тій, що душу зігріва,
    Що сонцем квітне у тобі над світом…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (4)


  33. Володимир Галич - [ 2012.07.11 21:25 ]
    Осінні мотиви

    Оце й усе… Вже осінь на порозі,
    Насичена дозрілими думками.
    Все вчасно, без запізнень у дорозі,
    Й немає жодних сумнівів – за нами.

    В минулому пора жаги вершин,
    Наснаги творчої, кохання, заперечень,
    Глибоких ран, переживань і змін,
    Неприйняття, невизнання та зречень.

    Тече ріка повільною ходою –
    Живий потік із монотонних дум.
    І стеляться тумани над водою
    В невдалій спробі приховати сум.


    Рейтинги: Народний 5.5 (4.81) | "Майстерень" 5.5 (4.58)
    Прокоментувати:


  34. Наталка Янушевич - [ 2012.07.11 08:22 ]
    ***
    Привіт, мій любий, день тебе втомив.
    Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.
    На тій світлині з янголом – то ми,
    Коли були сім’єю молодою.
    Помовч. Влови спокійний дому ритм
    І пригорни мене, уперше наче.
    Наш янгол посміхається згори
    І всьому надає небесних значень.
    Ще ноги йдуть і руки роблять щось…
    Минеться, тільки дійдеш до подушки.
    У нас з тобою справжнє відбулось –
    Спорідненість у долях і у душах.
    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.54)
    Коментарі: (12)


  35. Василь Світлий - [ 2012.07.07 15:22 ]
    Євророзтління

    Увага!!!
    Нова пошесть пре
    Під сплавом «сексменшини».
    Розтління це таке їдке,
    Що нищить дух родини.
    Що вдієш,
    Культовий прогрес,
    Новітні орієнтири…
    Не посягаймо на святе:
    Господь – Творець людини.

    07.07.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (138)


  36. Алла Грабинська - [ 2012.07.06 11:25 ]
    "УКРАЇНА ДЛЯ ВСІХ ОДНА»

    Я з іншого і племені, і роду, -
    Валдайський край – колиска прабатьків,
    І я дитя російського народу,
    Мені близькі і мова ця, і спів.
    Та видно так розпорядилась доля,
    Що Україна прийняла наш рід.
    Там дорогі могили біля моря
    І у Карпатах теж лишився слід.
    Мене малу зростила Україна. -
    Тут перші кроки, тут моє життя,
    Тому вона така для мене мила,
    Люблю, люблю її до забуття!
    Захоплена історією краю,
    Всмоктала мову і її пісні,
    І запах запашного короваю,
    Колосся жита золоті й рясні.
    Я мови прабатьків не забуваю.
    «Продала рід свій» - скажуть. – Ні, не те!
    Але я й іншу мову поважаю.-
    Для мене це – велике і святе!
    Не розумію я мужів тих «славних»,
    Що розчерком єдиним від пера
    Зіпхнули мову із основ державних
    У ейфорії з криками: «Ура!»
    Хіба без мови Батьківщина буде?
    Хіба без пісні нація жива?
    На милий Боже! Схаменіться, люди,
    Бо Україна для усіх одна!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.19)
    Коментарі: (10)


  37. Семен Санніков - [ 2012.07.06 11:24 ]
    ***
    гаплик


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  38. Леся Геник - [ 2012.07.06 08:26 ]
    ***
    Тремтіли ноги... Йшла, збирала зерна.
    Плювався ворон чорний: не кошерна!
    І рубцювалось ранами на серці:
    Ще літ зо сорок в пазусі знайдеться...

    Ще літ - гай-гай! Та тільки бравий сокіл
    Без крил зостався, де наруги попіл,
    Де босоноге зведене на трату
    Сусідом бли́зьким - найріднішим катом...
    (4.07.12)



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.62)
    Коментарі: (4)


  39. Ірина Людвенко - [ 2012.07.06 08:19 ]
    В Скрижалях Вічності не витреш помилок
    В Скрижалях Вічності не стерти помилок,
    Дим полину не вивітрити святом.
    Моя Країно! Твій наступний крок
    Зійде зерном, чи битиме набатом?
    Гірчить полин... Та то не гіркота.
    Куди гіркіше достеменно знати,
    Що рідна мова, чиста і свята
    На суржикові друзки перетята.
    Які слова сьогодні сієм ми?
    Чи їх ковтати з соромом нащадкам?
    Голубка з жовто-синіми крильми
    Глядить пташат встановленим порядком.
    В пташат окріпне махове перо,
    Хай не в чужих світах – у ріднім краї
    На рідній мові хай пісні складають,
    Співають, вірять, врожаї збирають,
    І сіють зерна слова на добро!

    2010 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (12)


  40. Ярослав Нечуйвітер - [ 2012.07.05 22:07 ]
    ***
    Де ти і я –
    нестримна течія:
    то тягне нас докупи,
    то розводить.

    Ім’я жадане
    хвилі хороводять,
    виводячи старанно:
    «не моя».

    Крізь серце
    пролітають мудрі сови,
    на крилах
    забираючи у ніч,

    та жайвір світанковий –
    голос крові -
    мені дарує
    магію Любові:

    крізь буруни
    вертаюся
    навстріч…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (6)


  41. Ірина ШушнякФедоришин - [ 2012.07.05 16:07 ]
    Пекельний діалог
    Калинова (обережно):
    - Ти ба... Язик...На каву завітав?

    Язик (невимушено):
    - Цілую ручки! Діво калинова.
    Переселився я. Ось речі, самовар.
    І почуваюся уже неначе вдома.

    Калинова (зболено):
    - Ще стигми не загоїлись як слід,
    У пам’яті печуть відкриті рани
    Знайомства незапам’ятних часів
    Новітнього ярма будуєш плани...

    Ти Пушкіна читав неначе бог
    І признавався, наче принц, в коханні,
    А потім онімів, осліп, оглух...
    І плюндрував, знущався... Не востаннє...

    О, не жартуй – цей сміх неначе яд!
    У мене немовлята у колисці!
    По-варварськи зі мною гомонять.
    Пекельний час! Рятуйте материнську!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (10)


  42. Мирослав Артимович - [ 2012.07.05 09:15 ]
    ЗА МОВУ
    Не маю ані титулів, ні звань,
    ні імені, яке б зі сну будило
    і закликало: «Україно, встань!
    Розжарене терпінь твоїх горнило!»

    Ти вже давно чекаєш коваля,
    щоб харалужну викував шаблюку
    й скарав на горло козачків Кремля -
    твоєї мови кривдників-падлюк.

    О, виплодки зросійщеного дна,
    ви замахнулись на святе – на мову!
    Лише забули – істина одна:
    вам не під силу вбити наше слово.

    Ні титулів не маю, ні звання,
    ні імені, що кличе за собою,
    але своє «маленьке гнівне Я»
    шикую в стрій для боротьби з ордою!

    04.07.2012



    Рейтинги: Народний 5.75 (5.63) | "Майстерень" 5.5 (5.7)
    Коментарі: (9)


  43. Наталія Буняк - [ 2012.07.05 02:11 ]
    Весілля
    У неї це перше кохання,
    У нього це мабуть останнє,
    Тому вона в білому платті,
    А він має чорне убрання.

    Вона сподівається ласки,
    Йому ж аби скорше до ліжка,
    Вона в почеканні цілунку,
    А він вже хапає за ніжку.

    У серці порвалася нитка.
    Як жити в тілеснім захваті?
    На ранок він сповнений щастя,
    Вона, у пом’ятім халаті.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" 5.5 (5.24)
    Коментарі: (3)


  44. Оля Лахоцька - [ 2012.07.03 20:20 ]
    ***/***
    обертатись у скло,
    мовчазними стелитись дорогами,
    лікувати удачу настоянками гіркоти,
    бо життя-самозванець іде поза межами логіки,
    бо життя не питає, куди йому далі іти.

    не шукаючи броду,
    бо броди тут не передбачені,
    і не все глибина, але стати колись глибині,
    ти собі обіцяєш десь там, за зорею, побачення,
    бо від тебе залежить насправді їй бути чи ні.

    спопеляючим заревом,
    в серці пробитими сходами,
    не питаючи як, не питаючи вгору чи вниз,
    незагоєні, зірвані вихором крові, виходимо,
    і біліє, як сніг, затяжна чорнота наших риз.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.49) | "Майстерень" 6 (5.5)
    Коментарі: (28)


  45. В'ячеслав Романовський - [ 2012.07.02 20:33 ]
    ТОРКНЕШСЯ ЛИШ - I ГЛИНА ОЖИВА...
    Торкнешся лиш - і глина ожива,
    І на гончарнім крузі диха диво.
    Зирне іскристим оком, як сова,
    Округлістю майне нетерпеливо
    Макітерка, що з пальців виплива,
    Ще не тривка, ламка, зате щаслива!

    2.07.2012


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.64)
    Коментарі: (8)


  46. Світлана Ринкевич - [ 2012.06.26 15:13 ]
    Якби ж я знала, що любов - така!
    Якби ж я знала, що любов така!
    Гірка. Солодка. Як гроза – раптова,
    вишмигує з грімницею в руках.
    П'янить й страшить, немов погрози грому.

    Якби ж я знала, що для щастя мить –
    це вічність ціла. В ній згорю й воскресну.
    Раніше обняла б тебе крильми,
    як птаха обійма блакить небесну.

    Якби ж я знала, де тебе шукать!!!
    В яких світах, серед яких мелодій.
    І що найбільша серцю благодать
    це падати в твоїх очей безодню.

    Якби ж я знала й ти раніше знав,
    що всупереч всьому зоря щаслива
    сяйне для нас, і в променях заграв
    любов хлюпне, немов травнева злива.

    III-VI.2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Прокоментувати:


  47. Лариса Омельченко - [ 2012.06.18 12:44 ]
    Дитяча зрілість чоловіка (пародія)
    Я по секрету вам скажу:
    з дитинства звуся Казанова.
    З колиски по дівках ходжу, -
    і ось де справжності основа!

    Лишилася ще з пелюшок
    (що вже й казать про мою зрілість)
    та звичка лізти до цицьок, -
    коли облапать всіх хотілось.

    Я хочу пазухи завжди,
    і це уже душі потреба:
    «О, стій, дитинство, підожди!» -
    летить шалений крик до неба.

    Все ж, я – затятий однолюб
    (який там, друже, Казанова?!):
    пустушку дай мені до губ –
    й від похоті – сама полова…

    4.11.1998 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (24)


  48. Наталя Скосарьова - [ 2012.06.14 23:41 ]
    ***
    В минулому – наївна інженю*,
    Сьогодні – загартована вчорашнім,
    Все ж одягаю маску, мов броню. –
    Без неї страшно.

    Не в моді нині істинна подоба.
    Суцільний шарж. Набридло – не дивись.
    Невиліковній Всесвіту хворобі
    Піддайся, здайся, чемно підкорись.

    Кому – в театр? Цирк? Кімнату сміху?
    За витвір фальші чималенький куш?
    Псевдомистецтво – тимчасова втіха.
    А де ж портрети із натури душ?
    2012


    *Інженю – ж., заст., – амплуа акторки, що виконує ролі наївних дівчат; акторка, що грає такі ролі.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (3)


  49. Володимир Ляшкевич - [ 2012.06.13 09:31 ]
    Тая дівчинонька... (ІІ ч.)
    Відверті жабині глуми,
    плакучі торкання верб,
    минувши, як радість, Суми -
    в її бурштині затерп!
    О відьмине Біле Поле,
    а в далечі Ворожба,
    і коло червове коле,
    виписуючи "Ти ба..."

    [Розкрите дівоче серце,
    як місяць уповні. На!
    Бери! По тобі усе це.
    Щемить на краю струна]

    Ех, сонце моє червоне,
    крові запальна хода,
    малиновий передзвоне,
    осіння слідів слюда!
    Де відьмине Біле Поле,
    а в далечі Ворожба, -
    як вербонька, сивочола
    тобою моя тужба.

    [За у́смішку прохолодну
    востаннє вдихни вина -
    кохав ти її, як жодну...
    У чому твоя вина?]

    Невже за дівочу міру
    і жертва душі мала?
    По ярих закрутах Виру
    янтарна тече смола, -
    о, відьмине Біле Поле -
    розкинута Ворожба!
    Моя заблукала доле,
    довічна моя журба….


    2012


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" 5.5 (5.58)
    Коментарі: (15)


  50. Анатолій Криловець - [ 2012.06.13 01:51 ]
    ***
    Свята великомученице скрипко,
    Мелодією душу розколи…
    Я часто зливсь. Я плакав дуже рідко.
    Коли від щастя плакав я? Коли?!.

    Смичок злітає, і співає рана.
    Я скрипку до грудей собі тулю.
    Моя кохана – скрипко тонкостанна,
    Повік себе від тебе не зцілю.

    Грай, скрипко, проминущі щастя звуки
    І вічну муку світлого жалю…
    Слова спливли. Але жагучі руки
    Співатимуть, як я тебе люблю.

    1988


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4) | "http://poezia.org/ua/id/17470/personnels"



  51. Сторінки: 1   ...   74   75   76   77   78   79   80   81   82   ...   159