ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ольга Олеандра
2024.02.26 10:51
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
І хочеться відмовитись – не треба!!!
Але дарунки долі – то святе.

Палає всесвіт. Вогненний букет
заповнює і смажить поле зору.
Розпалює супротив чи покору –

Юрій Гундарєв
2024.02.26 10:32
Сніг, ніби срібне рядно.
Один. Самота.
Біле, як ватман, вікно.
Один. Саме ти.

Весь світ замело…
Навіщо ж сюди прийшов?
Щоби нести тепло.

Володимир Каразуб
2024.02.26 09:56
А справа в тім,
Що я і не приховував
Ні власний подив, ні холодних слів,
Ні пристрасті, що сходилась з іронією,
Ні те, що світ – один великий міф
З його бажанням діяти, як бачиш
Настільки хутко, щоб ніхто не зміг
Затямити його поточні риси,

Світлана Пирогова
2024.02.26 09:20
Зима. Глінтвейн. Скляні квадратики вікна.
Сплітає лютий макроме морозне.
Бузку засохлому наснилася весна,
Неначе хтось несе його з-за рогу,

А поки в фоліанті - пил і духота.
Хоч заглядає часом хуртовина,
Розлук далеких в'ється стигла глухота.

Леся Горова
2024.02.26 08:50
Всю ніч у вікно несподіваний дощ побивався.
Так гулко й настирно, що сон мій наляканий втік.
Здіймалися хвилями згадки, спліталися станси.
Було щось забуте, тремтливо-хвилююче в тім.

Як в деку кленову, бажаючу звук відродити,
Вдаряли краплини у скл

Микола Соболь
2024.02.26 06:42
Мовчить знесилена Вітчизна.
Знекровлений тече Дніпро.
Хто справить по загиблих тризну?
Якщо не ми, то вже ніхто.
Відмиють руки московити,
коли стече з багнетів кров
і стануть вчити нас любити,
і, що нацисти – полк «Азов».

Віктор Кучерук
2024.02.26 05:28
А навколо – ні сміху, ні крику,
Ні овацій, ні лаянь нема, -
Мов істоти глухі й без’язикі
Навмання поглядають сліпма.
Мов попереду зводяться тіні
Від нестерпно скрипучих стільців, –
Збайдужіло нове покоління
До творінь усіляких митців.

Олексій Могиленко
2024.02.25 20:35
Десять років чекаємо миру,
Але чуємо страшне:війна.
Ми в полоні новин із етеру
А в полоні хтось знову вмирав.
Щохвилини сивіють дружин
Сивину чорна хустка схова...
Не вернути вже брата чи сина,
Тата в діток забрала війна.

Микола Дудар
2024.02.25 20:05
Не смітять нотами… Лікують ними
В семи поборнім колі від недуг.
Є інколи й свої для цього рими
І кілька сот хвилиних вірних слуг…
А що вже там казати про ефектність,
Коли все оживає навкруги!?
Хоча й усі ми в цьому світі смертні,
Я б краще, як на

Євген Федчук
2024.02.25 16:32
Вертались чумаки в погожий день із Криму.
Воли повільно йшли, вози важкі тягли.
Розімлілі чумаки не поганяли ними.
Знайомий добре шлях, вже в котрий раз ішли.
Вже недалеко їм лишалося й додому.
Ідуть понад Дніпром, вже й Хортицю видать.
Спинилися на

Іван Потьомкін
2024.02.25 14:19
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мене

Світлана Пирогова
2024.02.25 14:11
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.

Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,

Іван Низовий
2024.02.25 12:55
Сірооке моє дивенятко.
Хочеш,
Я розкажу тобі,
Чому
Я назвав тебе іменем Леся?

На Поліссі,
В дрімучому лісі,

Леся Горова
2024.02.25 09:26
Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.

Володимир Бойко
2024.02.25 08:54
Краще незадоволений геній, ніж задоволений ідіот. Російськими цінностями вимощена дорога до пекла. Колись противника обкладали матом, нині – компроматом. Вираз «Можем повторить» - відлуння московитських запойних традицій. Диванні стратеги укр

Віктор Кучерук
2024.02.25 06:52
За вікнами сходить світання
І спішно яскравим стає,
А в дзеркалі видно згасання
Нестримно печальне моє.
За вікнами далеч безкрая
І ранку упевнений крок,
А в дзеркалі сутінню зяє
Близький і глибокий куток.

Микола Соболь
2024.02.25 05:50
Що ти плачеш? На тобі перо,
паперовий лист, чорнила трохи…
Опиши, як заревів Дніпро.
Чи, то ковбик так після гороху?
Читачу подобається драйв,
трохи сексу, бо без нього пісно,
він шепне на вушко: «It's My Life»,
і вона віддасться йому, звісно.

Ігор Шоха
2024.02.24 19:56
Диявола не бачили ні разу,
але усюди є його рука
у вигляді зеленої зарази.
Воно і тут у ролі віршомаза
ще удає із себе козака.

***
Поети є реальні, і ніякі,

Тетяна Левицька
2024.02.24 14:56
Лебідкою густий туман
над озером розправив крила.
Злетів у вирій фіміам
з родючої землі кадилом.

Світанок небо засліпив,
сховав за обрієм почвари,
і сонця фотооб'єктив

Артур Сіренко
2024.02.24 11:49
Що ховається в глибині троянди
У сокровенній серцевині пелюсток?
Ніщо.
Порожнеча, з якої виникло все.
І в якій все тоне і розчиняється,
Запитую в цієї пишної квітки:
Ти пам’ятаєш про що я снив?
Пам’ятаєш мої блукання

Віктор Кучерук
2024.02.24 05:17
Ще час не вивітрив з кімнати
Парфумів пахощі хмільні
Тієї жінки, що багато
Дарила радощів мені.
А ти вже брязкаєш ключами
І швидко робиш звичний вдих,
Та на балкон прямуєш прямо,
Де я розгублено затих.

Роксолана Вірлан
2024.02.23 20:13
Кажете - любити ворогів?
Що ж: тоді, ненавиджу з любов'ю
і з любов'ю - свідками Боги-
меч встромляю ворогу між брови.

І нема провини і гріха,
що рука піднята не здригнеться
вивільнити з зайди прілий хлам,

Іван Потьомкін
2024.02.23 18:28
Як крик того, кому зламали руку,
Так ти кричиш в моєму серці, деревце.
Ще ж тільки вчора раділи ми з тобою
Новим листочкам, що творили крону...
Не байдуже мені, бо ж мало що лишилось
З райського саду, в який Адама поселив Господь.
Мало що зродилось

Леся Горова
2024.02.23 09:08
Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби.
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби.

Заходу фарби чарують, згасаючи миттю.
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість?
Сковзує со

Світлана Пирогова
2024.02.23 08:53
Очі у журбі, думки снують далеко.
І ніяк не вгамувати щем сердечний,
Не забути його людськість, давню ґречність,
Погляд в мирне небо і політ лелечий.

Обстріли і згарища ...- скрізь небезпека.
Волі хочеться, мов пташці, як раніше.
Десь пропала в пр

Віктор Кучерук
2024.02.23 05:22
Врізалася клином
Зграя журавлина
В почорніле скупчення хмарин, -
Розчахнула сміло
Нерозривно ціле,
Ні на мить не стишуючи плин.
Подалася далі
Над моїм причалом

Сергій П'ятаченко
2024.02.22 22:08
беззоряно-чорне знов небо знов мапа країни червона
недремне вночі потойбічне чигає по той бік кордону
від мокрого снігу ці ночі стають більш важкі і вологі
зустрілися на перехресті нічному нічні дві тривоги

у першої голос журливий він душу до денця

Євген Федчук
2024.02.22 20:01
Давним-давно посеред Кримських гір
Сугдея незалежна ще стояла.
В ній, кажуть, Феодора царювала.
Хоча пройшли віки уже з тих пір
Та й досі люди згадують про то,
Яка була красива й справедлива.
Як люди почувалися щасливо
В її правління. Не жалівсь ні

Ігор Деркач
2024.02.22 17:44
А у юрби немає серця.
Таке буває де-не-де,
коли здається,
що ідеться
про те, чого нема ніде.

***
А на війні до перемоги

Олена Побийголод
2024.02.22 15:52
Із Володимира Войновича

Тягла бабуся кіш
з городніми речами,
щоб всю сім’ю скоріш
нагодувати щами:

капусточки качан,

Ярослав Чорногуз
2024.02.22 12:38
Німіють щастя висі неозорі,
Ніяких поміж них нема розмов.
Неначе звуки із консерваторій,
Вібрують тонкострунно, бо любов

Як дама у кокетливім капорі* --
Тремтлива, ніжна, витончена мов --
Нечутний навіть стук її підборів -

Леся Горова
2024.02.22 11:28
Несмілий березень грозиться снігопадом,
Стерніють ще незорані поля,
Синички розтеленькалися радо,
І раптом - чутно пісню солов'я.

Звідкіль так рано? Де взялась, пташино?
Зима не встигла за поріг піти,
А люба серцю пісня ніжно лине

Тетяна Левицька
2024.02.22 09:38
Поки вірю тобі, як собі — берегтиму
те, що небо в дари нам послало.
Бо закохана жінка — душі берегиня,
а бездушна — загострене жало.

Спрагле серце болінням виснажують думи,
і нема їм кінця, а ні краю.
Відстань вивітрить шлейфи солодких парфумів,

Світлана Пирогова
2024.02.22 08:57
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.

Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,

Віктор Кучерук
2024.02.22 05:33
Немає більше що казати,
Та й чи потрібно говорить,
Якщо можливість є поспати
Цієї тужної пори.
Блукає тиша по кімнаті
І морок хату затопив, –
Немає більше що казати,
Крім побажання: Мирно спи!..

Сергій Губерначук
2024.02.21 20:43
Моя кохана пахне часником
і убиває всі мої мікроби,
я злизую, мов з миски язиком,
з її натертих ніг пітний доробок.

Вона солона, ніби океан.
Вона недраяна, як темні ночви.
Її боїться кожен мій фаланґ.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Сергій Вертіль - [ 2023.01.13 10:05 ]
    Натхнення
    Місячна ніч, зірковим покровом
    Вкрите. Так самовіддано вкрили.
    Немов хтось зі своєю любов'ю,
    Освітлює шляхи, які не раз змінили
    В своєму житті... Хто ти?.. Хто ти?..
    Скажи, благаю, бо неможливо
    А ні жити нам, ні відпочити.
    І чомусь лише осіння злива
    Дає пару хвилин, щоб встановити сили свої, які після оголених нервів
    Дзвонили вітром на кленових вітах.
    І виривалися з корінням дерева...
    О, небо жовтневе,
    Жовтим відтінком впало на сонце.
    І в цьому світлі, я побачив себе...
    Багаття Калинове
    Освітлює місячні ночі, що палають зорею.
    О, яке люте горе, яке страшне це горе...
    Роздвоєння...
    Прийшла в гості до мене людина.
    Я з радістю, промовив: "Заходьте, прошу".
    І вона зайшла, поводила себе вільно
    Немов у себе дома, провела обшук.
    О, ні, то не обшук, то натхнення
    В моїй голові наробило непорозуміння.
    І дурниці здалися... І думки як стерня
    Кололи мої почуття...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Ігор Шоха - [ 2022.10.16 22:25 ]
    У гавані катарсису
    Навіщо ті сади Семіраміди,
    як не рятує світова краса,
    не хочеться у немічі горіти...
    але чого у казці не пожити,
    до того як піти у небеса?

    Із погреба поїду у Європу
    ловити ґав, і коротати час...
    і хай мене осудять патріоти,
    що залишаю їх на автостопі
    і очищаю душу другий раз.

    Я не собі наказую... а мушу,
    аби не посивіла голова,
    обов’язки міняти на права...
    на вівтарі лишати чисту душу,
    яку переливаю у слова.

    Не варто у воєнну завірюху
    рівнятися з героями поем.
    У головах руйнуємо розруху,
    коли ще вистачає сили духу
    будь-де іменуватися бійцем.

    Та марними були б мої сумління,
    чи є резон у цьому засланні,
    якби не уявлялося мені,
    що буде героїчне покоління,
    а висмикнуте із вогню коріння
    теж не усохне десь на чужині.

    10.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  3. Нічия Муза - [ 2022.09.09 21:29 ]
    На фініші
    Ой, не сип мені солі на рани.
    Я то знаю, де кара небес,
    але мусимо мати за пана
    і любити... як палицю пес.

    Ой, хіба я одна винувата,
    що у пекло завіяло нас?
    Не на часі і нам воювати,
    і миритися дітям не час.

    Ой, не ми лише служимо ницо
    кожній молі і хану орди...
    та мені би іще – до криниці,
    до живої моєї води

    і напитися, наче цикути,
    і нічого уже не почути
    ні про себе, які ми раби,
    ні про ігри цієї доби...
    забуваємо, наче манкурти,
    цю іронію злої судьби.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Прокоментувати:


  4. Ігор Деркач - [ 2022.09.09 21:51 ]
    На старті марафону
    Ось і осінь... і вересень всує
    обіцяє потоки сльоти
    і дощу, але небо дарує
    знак уваги... як іноді ти.

    Ось і маємо – як на початку...
    та повіяли інші вітри
    і нічого немає на згадку
    із поезій цієї пори.

    Ось і знову на часі балади,
    як не ми починали війну
    і на Київ упали снаряди,
    убиваючи нашу весну.

    Ось і зрада, а ми – ні при чому,
    бо усі винуваті у тому,
    що воює імла стани
    проти світла у нашому домі
    і усупереч всьому святому
    не помиряться наші сини.

    09/22


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  5. Павло Нетофор - [ 2022.05.11 20:07 ]
    Час проблем
    У кожного буває такий час,
    Коли світ здається, проти нас,
    Коли проблем стає навалом,
    Коли ножі у спину летять обвалов.

    Ми думаєм, за що це покарання,
    За що нам це страждання,
    Невже я в чомусь, винен.
    НЕВЖЕ у всіх гріх я винен!

    Ні, це шанс для кожного із нас,
    Побачити новий життя окрас,
    Становлення стальної волі,
    І руками своїми, творіння долі.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2022.05.09 17:43 ]
    Паради маскараду
    ІНа мо́рдорі об'явлений парад,
    чума «побєдобєсія» триває
    як рашеський останній маскарад
    і як бувало, мордами назад,
    ідуть чорти колонами до раю.

    А ми і без параду цю війну
    і орків заганяєм у сортири...
    до осені... до літа... в цю весну
    у пеклі шиють їм нові мундири...
    .........................................................
    та появились інші командири –
    долати зраду треба не одну,
    та мусимо
                не тільки
                             ради миру.

    ІІІ мусимо... та маємо самі
    привитися від жаху пандемій...
    хамелеони знову на порозі –
    чого гріхи таїти? Не спінози
    у нашій Раді... наче при умі,
    та вимагають буферної дози.

    Ми вистоїмо, поки стоїмо
    не ради слави, а для перемоги
    і зовнішнього ворога б'ємо,
    і наче, протираємо більмо...
    ...............................................
    та не щезає на душі тривога,
    що нас чекає і своє ярмо,
    і довга до опінії дорога.

    ІІІГероями стають чомусь не ті,
    хто зупиняє танки і колони,
    а фарисеї...
                 біля мікрофона,
    і біля грошей,
                і на висоті...
    та обіцяють гори золоті,
    надіючись і на свої мільйони.

    05.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2022.04.30 12:01 ]
    Нашестя нечисті у рясах
    ІНе помагають рідні стіни
    боротися проти війни
    і цьому є одна причина –
    попи росії в Україні
    і параноя сатани.

    ІІЮрба церковного болота
    оточує Ісусів храм,
    та інквізиція не проти
    нашестя підлої гидоти,
    якою править ниций хам.

    І молдавани, й білоруси
    не вилізають із пітьми
    і всенародної тюрми...
    червиве яблуко спокуси
    жують узбеки і казахи
    та й інші парії Аллаха
    і слуги ідола юрми.

    ІІІОстанні покидьки союзу...
    А що їх завело сюди
    і що несуть, окрім біди
    негідники і боягузи ?
    А те, що всюди і завжди:
    язик і грамоту улуса,
    культуру вепса і тунгуса,
    освіту дикої орди.

    04.2022


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  8. Нічия Муза - [ 2021.09.26 09:26 ]
    Біла палітра
    Рано ще журитися, козаче,
    доля не минає восени,
    не одна ворона ще закряче
    через перелази і тини.

    Полини гіркіші молочаю,
    поки щастя десь у бур’яні.
    Не об’їдеш долю на коні,
    поки в тебе іншої немає.

    Може й усміхається удача,
    та хіба сліпе її побачить,
    поки та ворона не летить
    і не ощасливлює на мить...
    поки серце одиноке плаче,
    не засяє сонячна блакить.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Деркач - [ 2021.08.08 14:21 ]
    Останній сезон
    ***
    Електорату буйному, – привіт!..
    кому усе одно на повороті,
    яка сопля вчепилася на дроті
    і лізе... лізе... насмішити світ.

    ***
    Не обране нині тамує досаду,
    гадає на євро і на прапори,
    чому плазуни потрапляють у Раду,
    а нео-романтики у табори.

    ***
    Святоші, і таті, і черті бедраті
    уміють забрати чуже:
    у дурників – зайве,
    у хаті – пенати,
    у храмі – ікони,
    у небі – палати,
    які Михаїл береже.

    ***
    У кожного є особиста манера
    брехати в етері народу, чому
    хороші – кацапи, погані – бандери,
    яким ліліпутя будує тюрму.

    ***
    І слуги Московії чують Феміду,
    еліті параші готовий капкан
    і їм не сховатися за океан
    або фараонами у піраміду...
    і пуцька, і бацька – у пекло аїду,
    а чучело їхнє(і наше) – в Оман.

    ***
    Зі стола ліліпутії кришками
    ще годують скелети обуз...
    видає себе почерком нишпорка,
    що веде шапіто у Союз.

    08/21


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2021.06.19 21:57 ]
    На коня
    ***
    Стиляги поезії модні...
    не вірю любові холодній,
    дарованій не по заслузі...
    мої неупізнані ружі,
    які називалися друзі,
    такі золоті і... байдужі.

    ***
    Я міг би бути без
    ума від поетес,
    якби було реально
    у хаосі словес
    найти раціональне.

    ***
    Не міняй коня на переправі,
    щоб ніяка течія не змила...
    а якщо на горизонті мила,
    не міняй коняку на кобилу.

    ***
    У кожного своя Одеса
    і одіссея не одна...
    якщо зійшлися інтереси,
    вважай, що інша – це вона.

    ***
    Усе життя – це сіножаті,
    яким ніде немає меж,
    лишається запам’ятати, –
    що не посієш – не пожнеш.

    ***
    Не повертай супроти серця
    на пройдені круги свої....
    любов лише одна дається,
    як заслуговуєш її.

    06.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  11. Ігор Деркач - [ 2021.04.13 20:27 ]
    Зелений шум
    Шелестять березові гаї
    і вербові котики буяють...
    ну, а я пасу свої рої
    і ніяких клопотів не маю.

    Поки не щебечуть солов’ї,
    непомітно і весна минає,
    і літа розхристані мої
    як зелений шум оцього раю.

    Та не в'януть мрії навесні.
    Поки ця пора мені пасує,
    я її у серці намалюю...

    Не дарма у ці часи ясні
    котики нагадують мені,
    що нічого не буває всує.

    04/21


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2021.03.27 10:27 ]
    Палітра весни
    ІКоли не дуже весело усюди,
    сумують дуже одинокі люди...
    а уночі ніколи і ніде,
    аж поки повновидий не зійде.

    ІІЇм виїдає очі не роса
    на сонці... вранці, а рясна сльоза,
    що миру і добра уже не буде,
    якщо усі готові до війни
    і що усі ми винні без вини,
    що де-не-де ні се, ні те панує,
    а десь-не-десь народ чекає всує
    кінця... чи то війни, чи то зими,
    але... весну очікуємо ми.

    ІІІО! Місяць тінню обіймає землю
    у небі – невагому та живу –
    і висіває зорі у траву,
    і магію, і сепію пастелі,
    і чари неземної акварелі
    усього, що існує наяву.
    А ранками, міняючи палітру,
    мокає пензлі у прозорі дні
    і поки ще нема дощу і вітру,
    щезає у ясній височині...
    лишаючи барвінки, первоцвіти,
    фіалки і веселі, і сумні...
    Ось-ось... і намалює синій квітень
    дорогу наступаючій весні.

    03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  13. Ігор Шоха - [ 2021.03.21 15:41 ]
    Вершники Пегаса
    ***
    Як за Софокла – все тече, минає...
    щезає усміх і тепло долонь...
    та поки жевріє очей вогонь,
    любов до Музи –
    Ні... не затухає.

    ***
    Певно, що поезія наївна,
    поки припадає до колін
    кожної, в якій живе Наїна,
    не казковий, а реальний Фінн.

    ***
    Ви – як хочте, я іду на ви
    і нікого не пошию в дурні,
    бо і вершники без голови
    ще бувають іноді розумні.

    ***
    Палає серце... і душа горить,
    але юрба її не помічає...
    і майорить
    у далині століть
    тінь генія, якого ще немає.

    ***
    Талановитий має сан:
    із булавою – отаман,
    із Музою – Горацій...
    а геній слова – це талан,
    помножений на працю.

    ***
    Полеміка хороше діло –
    розширює і кругозір,
    і те, що в серці накипіло,
    та не лягає на папір...
    тому рятує душі сила,
    орієнтована на мир.

    03.2021




    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  14. Ігор Шоха - [ 2021.03.07 11:04 ]
    Змагання поза грою
    ***
    Опікшись, дую на холодну воду,
    пливу, буває, проти течії,
    подорожую, маю врожаї...
    Життя – це гра за правилами моди,
    але, на жаль, і зверху, і зі споду
    у кожного ці правила свої.

    ***
    Коли додибуєш до краю,
    нічого іншого немає
    як мати суще і своє –
    ту, що коханого кохає
    і те, що небо обіцяє,
    але чужому не дає.

    ***
    Ще фантазую, чую, мрію
    про незабутнє і того
    не уповаю на месію...
    а як чогось не розумію,
    не заперечую його.

    ***
    Поезія малює тіні...
    є і високе... і низьке...
    а істина посередині,
    де сяє явище, яке
    не уміщається в людині.

    ***
    Юрма усе ковтає як єлей,
    а ситими бувають одиниці...
    Арея не оспівує Орфей...
    Воюють за свободу українці,
    а булаву тримає фарисей.

    ***
    Буває й добре, що немає хати
    і за душею – майже ні гроша,
    і Муза не приймає до коша...
    Якщо нема наснаги виживати,
    не може бути творчою душа.

    03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2021.03.04 12:04 ]
    Бацили сумніву
    ***
    Якщо не хочемо за ґрати,
    то є боятися чого
    «колаборації» і «вати»...
    любити ворога не варто,
    а бити мусимо його.

    ***
    Нема війни – не буде миру,
    нової зради і катів,
    одної правди – й поготів...
    не сотвори собі кумира,
    тоді не буде й ворогів.

    ***
    Не вчить уму одне й те саме...
    Є і чуже, й патріотичне,
    і пропаганда кулаками...
    якщо на бачиш панорами,
    то як же мислити критично?

    ***
    Якщо у простоті думок
    приховується геніальне,
    і досконале, й ідеальне...
    як не освоїти урок,
    що місія добра реальна?

    ***
    Кацапи є, були віками
    і як від них не ізолюйся,
    усе одно йдемо до ями...
    якщо не дійдемо до тями,
    що їм усе – вода уз гуся.

    ***
    Ніщо мені не допоможе
    іти дорогою до раю,
    якщо я пекла не пізнаю...
    і поки є ще сила Божа,
    перемагає не вороже,
    а те, що в серці не вмирає.

    03.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Деркач - [ 2021.01.19 20:41 ]
    Водохреща
    ***
    Які хороші канули часи
    до епідемій, і до карантину....
    Якщо Ти, справді, Господи, єси,
    скупай усіх у купелі роси
    і відведи каральну гільйотину.

    ***
    Воюємо. Я знаю, що залізно
    у словнику є: справді... ясно... звісно...
    але панує інший варіант....
    поети й ті зациклені на – «дійсно»,
    бо так віщає Зеля невпопад.

    ***
    За наше все нема де воювати.
    Макітра є, але нема куті,
    на покуті – пенати і святі,
    та у болоті є кого скупати.

    ***
    Записую навіяне в колонку
    і думаю, яке б то було свято,
    якби чорти зелені – в ополонку,
    а з ополонки – чисті янголята.

    01/21


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  17. Нічия Муза - [ 2021.01.19 20:35 ]
    Гаряча купіль
    ***
    І за цикли, й за сонети
    не чекай, – віват!
    Неоцінені акценти...
    приморожені поети...
    осовілий сайт...

    ***
    Караюся, але не каюсь
    за зайві баєчки мої.
    І у мережі – хата скраю,
    і на арені оминаю
    відволікаючі бої.

    ***
    Нарікати на ніяке перше,
    що плювало у лице твоє –
    марнота. І поки сили є,
    а собака на щити не бреше.
    захищаймо те, що Бог дає.

    ***
    Цієї ночі і вода свята,
    і незгасаючий вогонь свободи
    єднають племена одного роду,
    а нас нехай минає самота
    у течії невисохлого броду.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  18. Ігор Шоха - [ 2020.07.08 14:37 ]
    Відкриття і винаходи
    ***
    І винайти нічого я не міг,
    і навичок ученого не маю,
    та висуваю носа за поріг
    і день новий,буває, відкриваю.

    ***
    І бозна-чим забита голова,
    і вітер виє і війною віє,
    але, у кого спрага на слова
    і є уява свіжа і нова,
    мою сторінку пам'яті відкриє.

    ***
    Могили насипа́ли небеса,
    коли до сонця ще ходили рачки,
    світ рятувала неземна краса,
    атланти будували небеса,
    а піраміди – ельфи і мурашки.

    ***
    Надокучають пустотою дні
    і зайва новина надокучає,
    та уночі навіяне мені,
    хоча б одне, чекаючи пісні,
    хоч іноді, а все-таки читає.

    ***
    І видива, і винаходи ці
    не додають ані душі, ні серцю,
    але бодай у самому кінці
    не маю пучки солі у руці,
    то до десерту насипаю перцю.

    ***
    Відкрию дещо людям і собі,
    хоча і темно, і напевно, пізно...
    але впізнають пана по губі –
    усе собі... і соло на трубі,
    і не почута у польоті пісня.

    Мораліте
    У цьому світі я не одинак.
    Але не чують сови і тетері,
    що́ водолій відлунює в етері...
    зерно раціональне є однак –
    не рипайся, здається... та ніяк
    не можу до людей закрити двері.
    Та поки не закриють і мене,
    аби точити інші теревені,
    то винайде напевне не одне,
    що кожне mini – maxi на пательні.

    07.20


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  19. Ігор Деркач - [ 2020.05.23 12:29 ]
    Анонс підсумків
    ***
    Звеличення особи – це біда
    її і за оказії цієї
    велику бульку цю несе вода
    за течією.
    Лопає ідея,
    якщо вона надута і пуста.

    ***
    Стріляти перестали ми, таки.
    І результати цього очевидні, –
    не так страшні оті бойовики
    як ідіоти
    ініціативні.

    ***
    На екрані бачу «брата»,
    що орудує щодня.
    І прийдеться визнавати:
    шаленіє кацапня,
    ати-бати і дебати,
    пропаганда і брехня.

    ***
    Ківи... раби... новічі... амеби...
    і колона армії совка...
    Ой, не покладається на себе
    дивовижна нація, яка
    діє так як діяти не треба.

    ***
    Тепло у лютому дає весною мінус
    і це далеко не єдина дивина.
    Проблема України не коронавірус,
    а на її полях зелена сарана.

    ***
    Усі – сини ми Ноєві,
    але не Божий дар
    рептилія Московії...
    опінія історії
    очікує удар.

    05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Ігор Деркач - [ 2020.05.19 11:23 ]
    Деякі правила для аматора ПМ
    ***
    Оцінюй не прозоре, а ясне
    як не уміють павичі і сови
    та Сидорові кози Казанови,
    сонця, мєсіри... пам'ятай одне,
    що голосне – за обріями мови.

    ***
    Не оминай ні хащі, ні кущі,
    коли зелена борода, буває,
    навіює салати і борщі...
    як є у пущі мощі і дощі,
    то і зело поезії буяє.

    ***
    Нагадуй, що аматор – не поет,
    але нікому не пиши догани,
    інакше головний авторитет
    запише на віки у графомани.

    ***
    Себе обтесуй. Уникай майстрів
    і їхнього урізаного слова,
    яке сія усім споконвіків
    і прикраша поези школярів...
    Архаїка – поезії основа,
    що сяяла іще за кобзарів.

    ***
    Умієш – не умієш, повсякчас
    ти на суді лиш у одного Бога.
    Тулися непомітно серед мас
    і... лайкайте собі одне одного.

    ***
    Не поспішай усюди і бігом,
    хоча і сексу не було ніколи.
    І пам'ятай, відверте – то Содом,
    а от сучасне має бути голе.

    ***
    Не публікуй багато. Головне
    оберігай. Навіщо ті анонси,
    коли і потороча омине
    твоє ім’я кусючого барбоса?

    ***
    Є правило, хоча й не золоте,
    але воно на паузі тримає,
    коли важливо не робити те,
    у чому необхідності немає.

    ***
    Змагайся, та вперед не вилізай,
    бо юрмище зоїлів за тобою.
    Якщо тебе учують, так і знай,
    ні спокою не буде, ні покою,

    ***
    Рівняємось усі – епатюки
    і те, що фею поминає всує...
    Із точністю, буває, навпаки
    Редакція оцінює, таки,
    хоч – у тилу, але дисциплінує.

    ***
    Ніхто тебе ніде не обійде,
    якщо, бодай, помітили піїти.
    Та не питай уїдливо еліту, –
    вовки то цілі, але вівці – де?

    05/20


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  21. Ігор Шоха - [ 2019.12.31 19:56 ]
    З Новим роком
    Лишаються ще лічені години,
    коли цієї золотої днини
    у хати завітає Берендей,
    вітати маму, тата і дітей.
    Хай і моя оказія долине,
    що я прощаю тих, кому я винен
    і зичу все, у кого все о’кей.
    .............................................
    Обняти всіх не маю змоги.
    Але
    «повєдаю о том,
    чєґо желаю».
    Це не зле:
    великоросу – перемоги
    над параноєю й Пуйлом,
    команді Зелі – за пороги
    і то негайно. І – бігом...
    а малоросу – руки в ноги
    і скатертиною дороги,
    кому «уютно за бугром».

    А нам – усякою ціною
    стояти за своє стіною,
    бо Україна – над усе!
    І хай удачу принесе
    рік, що уже не за горою.

    Та не очікуємо чар.
    У лісі і на полі голо,
    не кольорішає навколо.
    Щурі чекають януар.

    І залишається – до ночі
    уже не затуляти очі,
    налити у бокал вина,
    за неї і за всіх – до дна
    і не тужити за одною
    і не забути заодно,
    що я із вами все одно,
    де ви одні,
    «но не со мною... »

    П’яніти весело зимою,
    та істина
    не у вині.

    31.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  22. Ігор Шоха - [ 2019.12.25 21:49 ]
    Суголосно небесам
    І
    Угадування долі – казна-що.
    Я ахінеї більшої не знаю,
    коли мені напророкують, що
    нема пророка у моєму краї.

    ІІ
    Рукописами небо не торгує,
    але й не очищає у вогні,
    написане у стані маячні,
    піїтом, що на капищі цілує
    попові рясу й ратицю свині.

    ІІІ
    Ой не усе диктують небеса.
    Не довіряй, навіяному снами,
    написаному пізніми ночами...
    Щипає очі ранішня роса,
    коли Ярило сяє за морями.

    ІV
    Я є і буду, і Мене не мало,
    хоча Єгови не було ніде.
    Я є Етер, Поезія, Купайло...
    Навіщо Богу ваше одіяло,
    коли байдуже, – що, коли і де?

    V
    В пустелі вопіющого не чую,
    живого не чекаю у раю,
    релігією юрмища зомбую,
    поезією душі дістаю.


    Біля Мене усі одесную,
    та існує до Мене межа.
    Небо чує
    одне алілуя,
    поки мова лунає чужа.

    25.12.19


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  23. Ігор Деркач - [ 2019.09.02 15:12 ]
    Хокнуті рубаї
    ***
    Не зупиняє небо наші жорна.
    І писане, і чуване повторно,
    а діє як на Раші новина.
    Усе, що біле, в Україні – чорне.

    ***
    Йдемо за Україну – і не раз,
    і за її енергію і газ...
    колоною державної машини
    бюрократія атакує нас.

    ***
    Тече вода, наповнює підвал...
    Це не валюта, а її обвал.
    А гривну відмиває і пакує
    теплоенерго і водоканал.

    ***
    Нікого це не гріє й не пече.
    Ще буде делегація і ще.
    Слуга народу теж уже чекає,
    що у його кишеню потече.

    ***
    Чого лише немає на віку.
    І ревнощі, і ать твою таку...
    Трикутники любовні – піраміди
    у першому і енному зв’язку.

    ***
    Хто у Росію – голови нема,
    хто у Європу, той не має серця,
    але у бацьки, іноді здається,
    уже і того, й іншого катма.

    ***
    Проблема України не у тому,
    що видно обивателю сліпому —
    вона на волю прагне триста літ,
    а кацапня вважає, що додому.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  24. Ігор Деркач - [ 2019.08.13 13:48 ]
    Факти
    ***
    Ой-вей, – заверещали павіани, –
    якомусь члєну Оскара дають!
    А ми такі – папуги і погани,
    і досі ще не маємо догани,
    що гонимо пургу і люту муть.

    ***
    В позі йоги думайте, гадайте,
    гуру і гурмани канапе,
    що базіка(є) гієна сайту,
    сіре тиражуючи й тупе.

    ***
    Дорогий аміґо пише дорогому,
    що його поези – б’яка і фігня.
    Що не опус дохлий, то собі самому
    дулею під носом мало не щодня.

    ***
    Не дорости зоїлу до ашуга
    і недосяжна кіберу краса...
    Яка то у поезії наруга –
    сміятися, що є жура і туга
    і ряднами заткати небеса.

    ***
    Що є, то є, і мало що буває,
    аби його раніше не було
    у цій іще живій оазі раю.
    На біле чорне ляпає в сараї
    чи то перо, чи у гузні стило.

    ***
    – Я вірую лише у Бога,
    і чую, бачу і пишу,
    що уповаючи на Нього,
    я не кажу, що брата свого
    за душу іншу задушу.

    08/19


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Деркач - [ 2019.02.26 09:18 ]
    Оди пришелепкуватим
                  І
    Воюємо, аж тирса облітає.
    Хто опинився вище, той і пан...
    Папуга озивається із гаю, –
    сатира не лікує, а вбиває.
    Виною тому – підлий графоман.

    Ату його! – за те, що каже правду
    і так багато, що ніякі пні
    не доганяють, де чиї пісні...
    Важливо інше – ідучи позаду,
    нема фасону на очах рідні.

                  ІІ
    І скаляться лукаві любі друзі,
    і убивають щирі вороги...
    Поезія – вода, бульки й круги.

    Де істина конає у нарузі,
    там шолудиве надриває пузо,
    аби й на пісню не було снаги.

    Журі вітієватої сердючки,
    маруфи із російської попси,
    де не посій, уміють гріти ручки...

    Дурні-дурні, а хочуть ковбаси.
    А як же пити-їсти не даси?
    І їдуть найбідніші білоручки
    афішувати вражі голоси.

                  ІІІ
    А що хотіти? Еталони – валом.
    Імперії, союзи і спілки
    очолюють геракли та амбали,
    засушені й пузаті вояки.

    Війна і сарана... А на підсосі
    і телепні нової еРПеЦе,
    і юрмища типових малоросів...
    Набиті дурні – нації лице.

    Вони ще є – опори і оплоти,
    дурної сили браві патріоти.

    У оглашенних місія така –
    очолити одурену піхоту.

    Єднаються корисні ідіоти
    із п'ятою колоною совка.

    02/19


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  26. Ігор Деркач - [ 2019.01.28 19:52 ]
    Who is who
    ***
    Досягнення поетів нео-ери:
    новатори освоїли Устав,
    дозріле покоління піонерів
    і януси в колоні еСеСеРу
    очолюють на сайті самвидав.

    ***
    У неоліті діє агентура
    і Homo наступає на ...граблі.
    То опуска', то підійма' цезуру,
    і ліра ожива', й література,
    коли журі й цензура москалі.

    ***
    Свої – на Раші , а чужі – у хаті
    стараються, – ні людям, ні собі.
    Не може пустомеля не писати
    і пацієнти шостої палати
    ідуть на ви – у вічній боротьбі.

    ***
    Плеяда зір сіяє на арені
    і носаками пхає за поріг
    усе, що заважає їй на сцені
    ділити недопечений пиріг.

    ***
    Вимішують поези урочисто
    поденщики оскомини ідей.
    Накульгують і ямби, і хорей...
    У вухо їм за тісто
    уже ніхто не свисне,
    бо глевтяки цінують у людей.

    ***
    Не із людей апологети ситих.
    Тузи усе змітають на шляху .
    А я при чому? А-а-а! Дратує Ху
    моя натура – захищати битих
    та осміяти ґонор і пиху.

    01/19


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (7)


  27. Ігор Деркач - [ 2018.07.25 18:45 ]
    Нестагдарт 4×7
    І
    Осоловілим є такі поради:
    допоки гонор спати не дає,
    пізнай себе таким, який ти є
    і не спіши як голий до наяди.
    А совісному досить пам'ятати,
    аби себе реабілітувати,
    не треба бути кращим, аніж є.

    ІІ
    Чого немає, того й хочеш.
    Поет чекає Божий дар,
    а не перо і каламар,
    крові солоної – комар,
    по шапці – гопники і «овоч‚»,
    голодний – «хліба і видовищ»,
    але не волю і «Кобзар».

    ІІІ
    Часи не ті. Та є – герої!
    Освічені, культурні!
    Закваски іноді й старої,
    та друзі закадичні.
    Ну а мої – літературні,
    буває, що і з перепою,
    але зате – ліричні.

    IV
    Чи є оказії, чи ні,
    а «генії» в полоні звички
    як ті телята після гички.
    І як за інших, що дурні,
    буває соромно мені.
    Але котуються брудні
    шути у білих рукавичках.

    07/18


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  28. Ігор Шоха - [ 2018.07.01 10:53 ]
    Почуте й пережите
    ***
    Уже не радує почуте,
    не заспокоює брехня.
    Ачей - не бути, чи не бути? -
    насущні наші атрибути,
    а як би вижити щодня.

    ***
    У партача* великі зміни:
    лукава честь, а совість - піна...
    І щось навіює на ум -
    народний злодій України,
    або заслужений брехун.

    ***
    Той - керує, та - курує,
    а ума - як не було.
    Хто у кого одесную
    і кого учити всує,
    невідомо як на зло.

    ***
    Не жалійся, що немає брому.
    Не спаде корона і старому.
    Щира дружба все перенесе.
    І лише у гонорі сліпому
    дурень перекреслює усе.

    ***
    Все у світі можна пережити.
    За нізащо доля не скубе.
    І Фортуна вимагає мито,
    та у череді біля корита
    не достойно бачити себе.

    ***
    Немає часу на самотину
    і на біду усе часу немає.
    Даруйте за сентенцію сумну -
    піду тоді, коли уже засну
    і не прокинусь у юдолі раю.

    06.2018



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (9)


  29. Володимир Ляшкевич - [ 2018.05.16 15:14 ]
    Ні, не згадав
    Довершена - над вирами подій
    і в’яззю музики, понад словами,
    і відчуттями, відчаєм надій -
    так наскрізно переплелись ми з вами.

    В надсні, де неземне й земне,
    я вас торкнувся тільки раз устами,
    і все змінилося тоді, і не
    вернутися до спокою з нестями.

    Яким чаклунством пробудили ви:
    картини ці - світів, картини драми,
    що ми спокутуємо на Землі
    усе, чого й не сталося між нами.

    Я пригадав, як ми жили тоді,
    розсипаними Безміром зірками,
    і ті предивні для Безмежжя сни,
    де ми дві риски, сплетені тілами )(

    Ні, не лише згадав це - я ожив,
    і дихаю віднині кольорами,
    земний, як блюз, дограючи́ мотив,
    де я і ви розділені віками.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.56)
    Коментарі: (10) | "Розширення до «Ця ніч» Марґо Ґейко"


  30. Ігор Шоха - [ 2018.03.21 22:17 ]
    Сльози й попіл
    ***
    Надія не витискує сльози.
    У ролі недобитої кози
    вона уже нікого не хвилює.
    У кого епідемія шізи,
    якої медицина не лікує?

    ***
    Асоціацію з ЄеС
    вирішує країна,
    якій до нас, як до небес.
    Але кому уютно без
    нової України?

    ***
    Уже дали імперії і маху,
    і дулю показали на війні…
    А лицарі без докору і страху
    купаються… Мальдіви – у лайні…

    ***
    Добре мати у руці педалі,
    наближатися до ідеалів,
    і себе кохаючи одного,
    засувати іншого подалі.

    ***
    Ну як же їх не полюбити?
    Он парубійко-дальнобій,
    а ось із яніної свити,
    неначе вирвався у бій…
    і майорить черво-блакитний
    на білій рампі лобовій.

    ***
    Усе наочно і научно.
    І є один орієнтир:
    гальюн, параша і сортир,
    Рошен і Раша – однозвучно,
    як іноді війна і мир.

    ***
    Є у історії віхи руїни,
    є і пора золота.
    Поки намуляні п'яти й коліна,
    сльози і попіл моєї країни –
    хижа сусіда – орда.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.01.05 17:12 ]
    Новорічні станси
    ***
    У рік новий не варто забувати,
    що ми усі уміємо кусати.
    Нове, – ав-ав! – не додає надій,
    та є кого і є чого вітати,
    якщо то і собака, й водолій,
    і має всі ознаки поросяти.

    ***
    Одне одному може і не раді,
    але вітати юду юда рад.
    Злодії і опозиційний брат:
    БеПе і регіони – при параді.
    Нікуди не подінуться мільярди,
    коли уже поділений «відкат».

    ***
    У рік новий нема базару?
    Та то фантазії нема,
    що дві калоші – це не пара.
    У хаті задаємо жару.
    Не хоче жінка й задарма
    національного товару.

    ***
    Ура! Підігріваю їжу!
    Віталя подає тепло,
    у рік новий не дуба ріжу,
    і поки ще не замело,
    ударимо по бездоріжжю,
    заасфальтуємо бабло.

    ***
    О! Олігархія вітає,
    бажає не боятись цін
    і під ялинкою ховає
    нові пакети перемін.
    Надійно зелень відмиває
    енерго-газо-водогін.

    ***
    Ялинка є, та мало шарму.
    От йолка! Та немає візи.
    І мотивація та сама:
    чого на Раші є – лісами,
    те українцю – до зарізу.


                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.12.18 11:07 ]
    Безвихідь
    ***
    Наша пам'ять війну і горе
    не вміщає у голові.
    Негативу емоцій – море,
    позитиву… А їх – аж дві:
    у сусіди корова хвора
    подихає і
    ...селяві.

    ***
    У роботящої людини
    немає вільної години,
    аби за когось не потіти.
    А ради себе відпочине
    хіба-що аж на тому світі.

    ***
    Перемагати – це ознака
    майстерності у житії.
    Запам’ятаймо, небораки,
    ніяка не заїсть собака,
    аж поки не з'їмо її.

    ***
    Усе на світі можна мати –
    сезами, дорогі палати,
    а багатіє Аладдін.
    Немає з чого обрати,
    а вихід є всього один.

    ***
    Минає час і ніч. І день
    іде до заходу зі сходу.
    А до «ісходу» у народу
    із небесі – анітелень.
    Ачей ніде немає броду?

    ***
    На цьому світі іноді буває,
    що небо чорне, і земля гуде,
    і синє море грає на Дунаї…
    Але куди діватися, не знаю,
    коли немає виходу ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (1)


  33. Ігор Шоха - [ 2017.12.11 16:45 ]
    Висівки раціонального зерна
    ***
    Погоду роблять мороз-енк-и,
    аж репає моя земля:
    ті самі «антитимошенки»
    і «противсіхи»-одноденки
    пандороящика кремля.

    ***
    Нувориші – і ґазди, і ґаздині
    допалися ділити не своє,
    а Боже, і державне, і моє...
    Якщо воно гниле усередині,
    у владі - остаточно погниє.

    ***
    Європою наїлися сьогодні.
    У Азії - позаторішній рай.
    Америка охмурює Китай.
    Куди усі охайні і достойні,
    туди і ми. А гнані і голодні –
    у Грузію-Корею. О, вай-вай!

    ***
    Які ми одинакові? До мрії
    і до мети віками ідемо.
    Росія уповає на Батия,
    а Україна має майже Вія...
    Усі його «рошеники» їмо.

    ***
    Ми не воювали, і віками
    ратаї ішли у вояжі.
    У освіті ще немає тями
    чванитись дідами-батирями
    і дітей виховують чужі.

    ***
    Язик і мова дуже схожі,
    але віки у боротьбі.
    Два рази я людина! Боже,
    а мова нелюда поможе
    людину чути у собі?

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Шоха - [ 2017.12.07 23:15 ]
    Діагнози
    ***
    О, братіє за вірою й по крові,
    ми різні як у шибениць краї.
    У вас переконання випадкові,
    залежні від осліплої любові.
    У мене – перевіяні, свої.

    ***
    Ми не пасажири «інтерсіті»,
    і не протираємо штани.
    Віртуально ми на тому світі,
    поки цей не можемо змінити.
    Але видно це зі сторони.

    ***
    Від комунізму не один помер.
    Мільйони упаковані рядами.
    Але усі, що не прийшли до тями,
    у кого батьківщина еСеСеР,
    ідуть у ногу в історичну яму.

    ***
    Росія – окупована тюрма
    «елітою» Московії-Содому.
    Є поле агітації дурному
    у цій юрмі, якщо нема ума
    запам’ятати істину самому.

    ***
    Революції народжують убогі,
    а очолюють багаті угорі.
    Заборонені чужі богатирі.
    Патріоти простягають ноги.
    Врожаї знімають упирі.

    ***
    Пишається калина білим цвітом.
    І на гіллі ще урожай зійде,
    і Україна буде вільно жити.
    Але нема на мапі цього світу
    поламаної, як вона, ніде.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  35. Ігор Шоха - [ 2017.10.31 10:38 ]
    Ремарки наугад
    ***
    Уже й трагікомедії немає,
    коли паяца путає лихий,
    а Ірода у лаври одягає.
    Елітою стає богема раю,
    месією – Антипа моровий.

    ***
    Ніщо не осоромить нас,
    як те, що пнеться «в люди».
    Терпіння лопає не раз,
    але не витирає час
    іржавої полуди.

    ***
    Поезія поезією та є,
    яка не є ні доброю, ні злою
    Наїною, Джульєттою, Ягою.
    А іншої поезії немає.

    ***
    Хто куди ведуть поводирі
    і на нервах скоморохи грають,
    авгури дають коментарі,
    а видющі їх не помічають.

    ***
    А декого запоями читають,
    а іншого минають до сих пір.
    Немає віри, поки – не до вір…
    Якщо тебе ніде не помічають,
    то нащо переводити папір?

    ***
    Поезія це – не робота,
    а хобі. Але головне:
    не лізе ні в які ворота –
    пиши войовниче й смішне.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (16)


  36. Ігор Шоха - [ 2017.10.25 10:54 ]
    Буки – ази науки
    ***
    Лежу собі, тай думаю-гадаю,
    чому не засинаю уночі?
    Аж ось і чую – тихо накрапає.
    Засуха у поезії минає,
    коли не прогнозовані дощі.

    ***
    Пейзажі, небо, сонце і трава –
    усе й без рими: вищого ґатунку,
    коли у тебе осінь і жнива.
    Але тоді поезія жива,
    коли у ній нова дивує думка.

    ***
    Всі поети – люди Божі
    і видіння їх урочі.
    Та якщо закрити очі,
    кожне може, як захоче,
    і не хоче як не може.

    ***
    Чужі фальцети, як у серце ніж,
    і чуйній лірі, і ранимій музі,
    коли, заангажований найбільш,
    фальшиві ноти має довгий вірш,
    що не тримає душу у напрузі.

    ***
    Ви мене почуєте на хвилі,
    до якої я не долетів.
    Зрозумійте, юні і похилі, –
    очевидні в будь-якому стилі
    переваги мовою дідів.

    ***
    Веселі поетичні забіяки –
    це, слава мові, ще не вороги.
    Але запам'ятаймо, небораки,
    якщо на те не маючи снаги,
    печемо вірші, наче пироги,
    то не дарма тоді печемо раки.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  37. Ігор Шоха - [ 2017.10.15 21:47 ]
    Перипетії житія
    ***
    Вертаюся до імені одного.
    Не забуваю, поки воду п’ю,
    і мов перепливаю течію:
    мої дороги і її тривоги –
    уявне і не явне дежавю.

    ***
    Я заплющую очі щоночі
    і не бачу нікого...Ніде...
    Тільки очі, одні твої очі
    місяцями продовжують день.

    ***
    Таємниці розгадка –
    два в одному початки,
    дві живі іпостасі,
    нескінченні у часі,
    дві в одній половинки
    чоловіка і жінки.

    ***
    Коли моя душа шукає Бога
    у день покути чи в урочу ніч,
    я не питаю в ідола дороги.
    У мене буде інша допомога –
    надія і довіра віч-на-віч.

    ***
    Усідаємось, одягаємось,
    озираємось на літа
    і надіємось, що покаємось,
    тай уляжеться суєта.

    ***
    Загартовує нібито холод,
    а навчають добру батоги,
    а не пряники, і не боги.
    Виліковує біль, а не голод,
    ідемо ще, бо є дві ноги.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.09.16 19:42 ]
    Післямайдання напередодні
    Керує партія бариг.
    Усі кивають на своїх,
    але нема кого за це садити.
    Тасують карти діячі, –
    казенна хата і харчі.
    А на Гаагу рано ворожити.

    Діла у Юри, – о-хо-хо!
    Майдан очолює Міхо.
    Усі Арсени захотіли Юлю.
    Оба Олеги – то старе.
    Повія паузу бере.
    А Петя розраховує на дулю.

    Така реклама – не алло.
    Уже і пика – не hy-lo.
    І містика уже не чудасія.
    Жокеї пацю запрягли,
    за нею – овни та осли,
    а темна поні все-таки – Надія.

                                  09.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (8)


  39. Володимир Ковчак - [ 2017.05.21 15:22 ]
    ***
    ти найгарніша жінка у світі
    ти убиваєш мене
    і я уже не
    сіті

    ріжу
    а вогнем
    розігріваю свіжу
    ейфорію полудневих тем


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (4.88)
    Коментарі: (1)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.02.01 21:40 ]
    Мораліте XXI
    ***
    Ми – еліта? Паяци, та й годі,
    у городі – чужа бузина.
    І мені така сама ціна.
    Але ми не ізгої народу.
    Я хотів би робити погоду,
    та погода – стихія дурна.

    ***
    Одному все не обробити.
    Безрукому найлегше жити.
    І це не є його вина,
    коли не має чим гордитись.
    Але якщо на все годитись,
    то це і вада головна.

    ***
    Юрмою управляє тамада,
    парафією – преса, Дума, влада.
    Це – у Росії. А у нас – біда.
    Немає меду і гірка кутя.
    Обурює і правда, і неправда
    про нашу владу і її вождя.

    ***
    Не армія усьому голова,
    і не герої вештають над нами,
    і не юрма обрадує ділами.
    Народне віче – ось та бойова
    традиція і віра вікова,
    що і веде, і сяє маяками.

    ***
    Хто іде, той не має педалі,
    хто не пише – читає моралі,
    а буває інде навпаки.
    Моралісти забули, таки, –
    аморально ламати скрижалі,
    до яких не приклали руки.

    ***
    Що заслужили, те усі й «получимо».
    Ви не шуміть, то ми і не озвучимо.
    І не читайте, що дурний писав.
    І не радійте, що кімвал гучав.
    Самі себе обов'язками мучимо,
    а їх на нас ніхто не покладав.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (7)


  41. Ігор Шоха - [ 2017.01.20 14:43 ]
    Розписуючись не за всіх
    ***
    На що це існування тихе, сите,
    якщо воно буває не таке,
    яке я сам волію пережити, –
    явитися ясним дереворитом
    і метеором вийти у піке?

    ***
    Новобудови біля рову
    зима завіє, загребе.
    Не заіржавіють окови.
    За тебе ще замовлять слово,
    аби «возвисити» себе.

    ***
    Не уповай на заповіт.
    У житії – твоє плацебо.
    Роняй сльозу. Дивись у небо,
    де все іде у білий світ,
    не оглядаючись на тебе.

    ***
    Множити найлегше на нулі,
    та усе перемагає вічне.
    Ми поети, а не королі.
    Що одному сниться на землі,
    те у небі чується публічно.

    ***
    Води живої вистачає,
    а уві сні – оази раю,
    і пекло снилося не раз.
    І сьоме небо теж буває,
    якщо Отець зупинить час.

    ***
    Найчастіше друзі убивають
    і так само тонуть моряки,
    кораблі – у гавані, таки…
    І не поспішаючи до раю,
    палубу найперше залишають
    боягузи першої руки.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  42. Ігор Шоха - [ 2016.10.01 20:46 ]
    Політичні казуси
    ***
    Воюємо зі світом наодинці
    і маємо, що маємо – одні
    міняємо особини і лиця,
    але немає того українця,
    якому не горіти у вогні.

    ***
    Ой не радій, що звечора уранці
    пообіцяли дати коровай.
    Дарів не бійся, бійся не окрайців
    і не коней, а подаянь – данайців,
    а то зарано попадеш у рай.

    ***
    А горе – не біда, що ідіоти
    волають, – за, а голосують, – проти
    обіцяного thank you very much.
    Біда, коли керують патріоти
    з великою перервою на lunch.

    ***
    Корупція поліції минає,
    а судія грабує і …линяє.
    Воюємо на вільному шляху.
    У третій владі істини немає,
    зате які події на слуху.

    ***
    Ми реготати дуже раді,
    коли актори на естраді.
    А усміхаємося мало.
    Але які смішні паради
    і коронації кварталу!

    ***
    Нам у десятку ще далеко –
    ані варягами у греки,
    ані юрбою до орди...
    Всі карти путають чорти.
    А ось «двохсотими» – це легко,
    аби до неба досягти.

                                  2016


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  43. Ігор Шоха - [ 2015.12.25 16:11 ]
    Передноворічні миттєвості
    *
    і
    на порі
    рік
    опечалений
    тим
    що не міг
    сіяти ситами
    на оберіг              
    і на проталини
    іній і сніг                   
                        на недочитані      
    саги доріг сущої та́їни
    .

    *
    нам
    і полям
    і із малечею
    мамі синам
    татові донечці
    мріям і снам
    буде предтечею         
                        білим ночам
    і у віконечку
    явиться сам                         
             рано увечері
    морю гаям                  
                       зорям і сонечку
    .

    *
    і
    одягне
    ялини хвоєю
    і промайне             
               поза утрачене
    і пом'яне                   
                   мічене волею
    не омине                           
                           диво небачене
    і неземне                 
    іншою долею
    .

    *
    і
    на межі
    люті і січені
    на віражі           
               скороминущого
    хати чужі                   
               будуть уквітчані
    сильні мужі                 
            виженуть дужчого
    за рубежі
    .

    *
    віє
    хур-
    делиця
    біля села
    килими віхоли
    перемела         
             сива метелиця
    йде до стола                 
             дідух із віхою
    і омела                         
                       лякає стріхою
    чари зела у ступі мелються
    .

    *
    і
    не зове
    небом осяяне
    ладо нове
             і непомічене
    перепливе                 
                       ріками та́їни
    і оживе                    
    ерою вічного
    .

                 12.2015


    Рейтинги: Народний 6 (5.56) | "Майстерень" 6 (5.91)
    Коментарі: (5)


  44. Ігор Шоха - [ 2015.11.23 14:13 ]
    Нічим Росію не проймеш
    ***
    Кацапія закалює штани
    і галіфе підв'язує міцніше.
    Закаляна – вона усе русіша,
    найправославніша, попами найсвітліша...
    Та чучело у рясу одягни,
    а буде від опудала не більше.

    ***
    Освіта хама у палаці – мати,
    а уніформа – лапті й галіфе
    у казематі аутодафе,
    де і царі уміли катувати,
    ікрою посоливши канапе...
    Романови такі ж аристократи,
    як нині Путя і те-де, й те-пе.

    ***
    Історію придумує Росія.
    У вищій школі і в середній теж
    учені ідіоти і злодії
    несуть ідеологію месії,
    та і у Думі не буває меж
    у виборі на незаконні дії.

    ***
    Яка біда – мої сусіди,
    які міняють до обіду
    на той іудиний п'ятак
    моє добро, свої літа...
    І ради цього п'ятака
    гидка вечірня бідняка.

    ***
    Немає гіркіше напою,
    як проповіді фарисея,
    вербованого Москвою.
    А свого не маючи глею,
    миряни, тупі головою,
    до правди – оглухли душею.

    ***
    Ой не минає безум'я козла,
    велич кацапії, неміч хохла...
    Карикатура єдиного краю –
    Раша Велика і Раша Мала.
    Тільки майбутня історія знає:
    правонаступник імперії зла –
    все завидюще Росії – конає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  45. Ігор Шоха - [ 2015.09.08 12:06 ]
    Ветхі постулати сьогодення
    ***
    Все маємо, аби не жити всує.
    А ось еліта і у вус не дує,
    що немічне озвучує нове.
    Хто не мудріє, може і існує,
    але перемагає, хто живе.

    ***
    Душа, як Бог – немислима і дивна.
    Живе у тьмі, зникає у імлі.
    Та поки є ми, вірує людина,
    що як і Він, її душа єдина,
    і вічна і на небі й на землі,
    якщо Йому Єдиному подібна.

    ***
    Душі немає тільки в атеїста,
    тому йому по барабану світ,
    де об'їдають матеріалісти,
    безбожно брешуть щирі комуністи,
    а націю насилує рашист,
    дає знання опричнина садиста,
    і оволодіває дух нечистий...
    А хто це об'єднає?
    Пацифіст?

    ***
    Іде лукавий і незваний.
    Залізна воля, і рука,
    і почерк ментора той самий,
    що одурманює совка.

    ***
    Царює Вова, почиває Вітя.
    На черзі Петя – добрий чоловік.
    Пілат і Ірод осідлали вік.
    Дияволу дають тисячоліття,
    а ми до раю хочемо за рік.

    ***
    Язичники на Україні всюди,
    де прозрівають віруючі люди
    у вічно суще, націю й народ,
    який рятують від орди і блуду
    не Ра, не Магомет. не Саваот,
    а Дух, який веде нас до висот
    Любові і Надії, а не чуда.

    09.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  46. Ігор Шоха - [ 2015.08.25 13:20 ]
    Пілюлі для серця
    ***
    Любов минає. Інша прибуває.
    І є у цьому певна міра зла,
    але й добра, коли і серце сяє,
    і завірюха очі замела.

    ***
    Не утопи у ненависті серце,
    коли обсіли люті вороги.
    Цю течію не вичерпнеш відерцем,
    де люди – протилежні береги.

    ***
    Любові неземної не буває.
    А є мана, коли вона одна
    на небі озирається, сумна,
    і він один на березі чекає,
    що вирине русалкою вона.

    ***
    Причарувала, приручила,
    але нема у серці зла,
    що явно іншого любила,
    коли коханою була.

    ***
    Сідає сонце у зелене море
    і тішить душу золото й зело.
    Де серце утопає у тепло,
    любові нерозділеної горе
    вже не таке глибоке як було.

    ***
    Серце гасне і таке нещасне,
    що воно ніколи не погасне,
    поки Віра і Надія є.
    Бо одна від іншої чекає,
    що заснути першою бажає,
    і ні та, ні інша не дає.

    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (2)


  47. Микола Бояров - [ 2015.04.28 10:43 ]
    весна (вдруге)
    кінець

    15-03-15


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (7)


  48. Ігор Шоха - [ 2015.03.31 20:19 ]
    Гібридні станси
                                  1
    Сьогодні день, коли емоцій море
    гаптує душу вузликами мрій.
    Яке весня́не небо неозоре!
    І відступає несусвітнє горе
    десь за арену світових подій.

                                  2
    Не угасає миролюбний вогник.
    Немає цілі, але є мета.
    Мішені є, та все це – суєта.
    Очікуючи бажане, чиновник
    не помічає Божого перста.

                                  3
    Офшорна економіка із тіні
    курсує у солоне море сліз.
    Медведиця везе Великий Віз
    по самобраній мапі України.
    І жала притупилися зміїні,
    а різати охота по заріз.

                                  4
    Переплелися праведне і грішне.
    Не радує, що нинішнє – торішнє,
    яке було, таке і нині є –
    несамовите наше житіє.
    Іде угору гірше, але інше,
    Не голодує іудейська ніша,
    з’їдаючи суспільне і моє.

                                  5
    Злодії винуваті апріорі.
    Багатії везуть за синє море
    нагарбане без мита і пені,
    нажите маркітантами на горі.
    Закони ще на їхній стороні.
    Але хіба полегшає мені,
    що всі віки ці безнадійно хворі
    були і є закваска у війні.

                                  6
    Затягуємо ремені і паски,
    купуємо і мило і шнурки...
    Не треба революції? Будь-ласка,
    Чекали і чекаємо віки.
    Чекає операції клітина
    у організмі цілої сім’ї.
    Нема імунітету у родини.
    Осоловіли наші солов’ї.

                                  7
    Юрмою заколихані тирани
    оберігають все недоторкане,
    яке під себе і собі гребе.
    Держава обслуговує себе.
    Люстрація! Ховайся пан за пана.
    Корупція! Онде – одні цабе.

    Болить душа, як невигойна рана.

    Яке сьогодні небо голубе!

                                  03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  49. Ігор Шоха - [ 2015.03.10 14:18 ]
    За полудою вищості
    О надуті булькою нудисти,
    як же ви умієте вкусити,
    і за шкіру заливати смальцю.
    Ніби не беретеся судити,
    а у небо тикаєте пальцем.

    О гіляки без кореневища,
    холуї сучасних людоловів,
    ница раса голубої крові
    із польотом жаби і не вище.

    І неначе не дурні, а бідні.
    І немов би мудрістю багаті.
    А чому очорнюєте гідне?
    А чого випендрюєте кляте?

    Ніби галасуєте за мову,
    а готові ближнього ...огріти,
    і учора цитували Слово,
    а сьогодні лаєте Нємцова,
    що за ваше дав себе убити.

    Ніби не сліпі ...у окулярах,
    віруєте істині. А нині
    наче і не бачите у Лаврі,
    що за конвертовані дола́ри
    хліб і сіль черстві́ють у корзині.

    Наче патріоти Батьківщини.
    Нібито за волю і свободу.
    Тільки-що на місце Катерини
    образ хвойди тулите народу.

    Продаєте Україну-неньку
    за рублі дурного есесеру,
    і тому не чуєте Шевченка,
    боїтеся тіні ...і Бандери.

    Їздите далеко за кордони.
    В хаті виливаєте помиї.
    Із Москви чекаєте Батия
    і якогось хана з Лугандона.

    Наче не на рівні п’ятирічки,
    а еліту корчите із себе
    за чужу Георгієвську стрічку.

    Ніби і учились, так як треба,
    та усе чекаєте – на небі
    сатана за вас поставить свічку.

                                  09.03.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Прокоментувати:


  50. Генрі Матіас - [ 2014.12.23 19:45 ]
    Станс и я.
    Вокзал - место встреч и разлуки,
    Роялей из тысячи шпал,
    В объятьях сплетённые руки,
    Страстей неуёмный накал.

    И всё будто просто, привычно,
    И подан к посадке состав:
    Ты смотришь вокруг безразлично,
    Свой путь наперёд предсказав...

    И лязгнут тупые сцепленья,
    Зальётся знакомый свисток,
    И двинется,как приведенье
    Вагонов железный поток.

    Бывало желание спрыгнуть -
    Остаться на месте пустом,
    Чтоб сердцевину постигнуть
    Разлуки проклятой вдвоём...

    Врезается в сумерки, в ветер
    Мой поезд. Чернеет окно.
    Усталость ложится на плечи,
    Но я не вернусь всё равно...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2