ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Наталія Кравченко
2024.03.02 14:18
Мені мама свої сльози передала, Ось так вилив, з глибини душі! Сльозами вона багато не забудить і не пробачить: За Забране життя ворогом, І за Брехливу історію За Зруйновані мрії, І за Знищені церкви Наскрізь проплаканими маминими сльозами не проб

Юрко Бужанин
2024.03.02 13:48
Органна музика звучить...
Зі сфер далеких, з–понад хмари…
З глибини сивої століть
До нас вона волає марно…

А людство слухає “попсу”,
Легалізує лихослів’я;
Над Божим світом чинить суд

Леся Горова
2024.03.02 12:02
Ранковий промінь у долоні.
Лоскоче березневий подих.
Незатишно і сіро поки.
Та рушили по вітах соки,
І сірокрилки невгомонні
Розтрушують зимовий спокій.

Він опадає м'яко, тихо,

Світлана Пирогова
2024.03.02 07:46
В-есна і жінка, звісно, неподільні.
Е-(Є) в кожній усмішка від Лади.
С-іяє сонце, дихається вільно.
Н-ароджують життя, рулади.
А як в романтику цілком пірнають!

І тануть всі сніги навколо.

Микола Соболь
2024.03.02 06:13
Ув іншім вимірі без воєн.
Там сонях сходить і росте,
і щастя сиплеться в долоні…
хоча я, звісно, не про те.

Тут у війни свої закони.
Як рясно пожинає смерть.
Кружляють над окопом дрони

Віктор Кучерук
2024.03.02 05:34
Ізнов розбилася посуда?..
Не переймайся сумно тим, -
Здавен так радість кличуть люди
І йде вона у їхній дім.
Переставай себе винити
І плакать гірко припини,
Адже на щастя посуд битий, -
Одвічно кажуть віщуни.

Ідан Мерол
2024.03.02 03:18
я не бачу себе в амальгамі розбитих дзеркал,
мої сни якнайкращий сценарій для Девіда Лінча.
в моїй пам'яті збій, а думки як бурхлива ріка
у потребі добути, принаймні, до першого січня.
як там далі ніхто не підкаже, хіба календар,
що безпрогра

Юрко Бужанин
2024.03.01 22:30
Сонце піднялося,
тане чоколяда...
У Маруськи мої
Скінчилась помада.

- Любчику, рятуй ня!
Що маю робити?
Не буду ж я з варгом

Ігор Шоха
2024.03.01 21:56
Сьогодні ще гуляю я
на березі крутому,
а уночі душа моя
цугикає додому.
І педалюю... уві сні
у неурочу пору
на двоколісному коні
верхи по косогору.

Юрій Лазірко
2024.03.01 20:21
я так собі гадаю
що ти є
ця впевненість
у день
таки грядущий
у непохитне
тремоло моє
в якому

Юрій Лазірко
2024.03.01 20:17
не складається
якось
братику
уціліти
наступному
авелю
у війни
своя математика

Володимир Ляшкевич
2024.03.01 14:48
З циклу "Від минулого до майбутнього", ново-ведичний реалізм Вступ Це четверта книга з цілісного циклу художніх авторських романів, написаних в стилі ведичного ново-реалізму. В ній розповідається про подальші здобутки головних героїв, що стають вс

Юрій Гундарєв
2024.03.01 12:19
Зайвий день нам дає Касіян,
щоб зробити те, що не встигли…
Цілий день для надій і бажань,
молитов про загиблих…

Зайвий день нам дає Касіян,
щоби швидше просохли очі,
на загоєння болісних ран,

Володимир Каразуб
2024.03.01 10:28
По сірому мосту розлуки
Поволі їде катафалк.
Над ним гроза і небо чорне,
І чорний птах.
Ідуть за ним в плащах широких
Суворі постаті війни,
І в кожній краплі зливи туга
Узята від сльози.

Ольга Олеандра
2024.03.01 10:01
Подих стік у груди і в них завмер.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Чи ти щасливий там, де ти є тепер?
Якщо цікаво, я тепер щасливіша.

Я відпустила нарешті свої жалі.
Йти не хотіли, чіплялись за звичне лігво.
Як розкормила їх – велети чималі,

Світлана Пирогова
2024.03.01 09:19
Вслухаюся у журавлину пісню,
Вдивляюся в божественну блакить,
В навколишню весняну живописність, -
Земля прокинулась і вже не спить.

Її заполонили первоцвіти,
У кожній милій квітці сонцеграй.
Як обережно повіває вітер,

Леся Горова
2024.03.01 08:32
Над урвищем стежиною
Веди мене, тримай мене.
Пісок у прірву цідиться
Хвилинами з-під ніг.
Колись в Тобі спочину я
Після дороги дальньої,
Ішла якою світом цим,
А Ти мене беріг.

Віктор Кучерук
2024.03.01 05:15
Твоє лице в моїх долонях
Знайшло затишне укриття, -
Цілую губи, щоки, скроні
І не ховаю почуття.
Щоб ти відчула в кожнім слові,
Що струменять, як джерело, -
Моєї щирої любові
Непогамоване тепло.

Ярослав Чорногуз
2024.02.29 23:19
Світи, місяченьку,
Світи на діброву,
Нехай я перейду,

Іван Потьомкін
2024.02.29 21:57
В хмільному вальсі побажань
Пливуть до загсів молоді...
Дитячий сад, ти паузою стань
На їх зритмованій путі.
Найглибші очі – у дітей.
В них – цноти невичерпная криниця.
Долийте ж в свої кухлі, молоді,
Тепер лиш можете рідниться.

Євген Федчук
2024.02.29 19:17
Ішли Ісус з Петром якось по містах і селах.
В селі однім відпочити сіли над дорогу
На колоду, пожаліли утомлені ноги.
Аж іде повз чоловічок сумний, невеселий.
- Чому сумний? – пита Ісус. Той відповідає:
- Народилася у мене, нарешті дитина.
Треба йти

Олена Побийголод
2024.02.29 13:17
Із Володимира Войновича

Я був у краї, де правда вбита.
Там люди знагла втрачають житла.
Суворий клімат – зима без літа,
не вистачає тепла та світла.

Між днем та ніччю нема різниці,

Володимир Каразуб
2024.02.29 10:00
Дзеркала залишають твої відображення
В своїй пам’яті. Вони перетасовують їх як картяр,
Що ніколи не махлює і не зиркає на перстень сонця,
А твою присутність помічають коли ти
Недовіряєш власному віддзеркаленню,
Бо віра для них категорія віддзер

Світлана Пирогова
2024.02.29 08:47
Обличчя у весни дівоче, юне,
Усмішка загадкова на вустах.
І проростуть хвилясті в полі руни,
Пташиний затріпоче в небі змах.

Верба в сріблястих котиках лисніє,
Їх ніжно пестить радісна весна.
Підсніжники піднялися на ніжки,

Леся Горова
2024.02.29 08:35
Вітер гойдалку весняну розгойдав:
лютий шубу свою березню віддав -
тиснуть плечі й закороткий вже рукав,
сніг карманами розкис, повитікав!

Вгору! - сосен розгойдалося гілля!

А ворона себе гордо виставля -

Микола Соболь
2024.02.29 05:34
Ще ненароджене дитя
в утробі материнській вбили.
Спитати хочеться Творця,
чим воно світу завинило?
Ради чого російський кат
в живіт ножем ударив жінку?
І лоно розпоров булат.
А кат лише сміявся дзвінко.

Віктор Кучерук
2024.02.29 05:29
Хоча про сон це тільки спогад,
Але я знаю, що, на жаль,
Обмокла вранішня дорога
Віщує сльози і печаль.
Напевно, з любою розлука
Мене штовхне в далекий край,
Бо в сні ножа я брав у руку
І навпіл різав коровай.

Юрко Бужанин
2024.02.28 23:11
Я тобі віддам усе своє тепло,
Щоб від нього твоє серденько зігрілось,
Щоб кохати віддано воно могло
І ніколи більше, рідне, не боліло.

Підніму тебе я, люба, на руках
Віднесу туди, де вік панує спокій.
І де пройдемо

Іван Потьомкін
2024.02.28 22:28
Щонайвищий серед квітів,
Кому видно все на світі,
Підказав Будяк Барвінку
Взять Фіалочку за жінку.
Обмаль радощів у квітів,
Тож зраділи всі, мов діти,
І без зайвих там думок
Пустилися у танок.

Сергій Губерначук
2024.02.28 19:53
Так трапилось, що небо безцвітне,
що до сонця далека дорога в тупик,
що іскри від моїх копит
для всіх перехожих,
немов од салюту розвага.
Я виснаживсь
бігти
у безвість

Наталія Кравченко
2024.02.28 14:08
На світанку босими ногами Йшла до Бога Україна Та йшла тихо з молитвеним оберегом і йде далі… Одягнувши молитовний оберіг Та йшла просити в Бога сили і кращої долі, Вона ставши на коліна молилася днями і ночами… Як тільки побачила, Вона раптом вп

Світлана Пирогова
2024.02.28 11:10
Як цвіт кульбаби, буйний вітер нас розніс.
Не повернути весняних емоцій.
Це ніби йти сліпому у дрімучий ліс.
Невідомість висить на кожнім кроці.

Оте, що долею написано тобі
Не перепишеш, пізно вже писати.
І не веди з собою марно боротьби.

Володимир Каразуб
2024.02.28 10:00
Ніхто не знає звідки і по що
Приходять духи явлені бажанням
Щоб зодягнути у твої слова
Не обережних чи навмисних марень,
І повісти про вирок свій. Але
Не все у чім запевнюють актори
Вбираючи слова чужих видінь
Приймає дійсний полюбовний образ,

Микола Соболь
2024.02.28 09:18
Переддень великої спокуси,
ще не кожен усвідомив гріх,
вже хреста зготовили Ісусу,
завтра хай помре за нас усіх.

Юда ще рахує тетрадрахми
і мотузка не зійшлась в петлі,
у цноті стоять юдейські храми

Леся Горова
2024.02.28 08:57
О мить! І я в тобі колись розтану,
Та розіллюся сотнею струмків.
Вертаються травою води талі,
Просочуються в бруньки боязкі.

Ти вічна, мите! В плині трансформацій,
В постійному згасанніб - то не тлін!
Так хочеться віддатися сповна цій

Віктор Кучерук
2024.02.28 05:50
За минулим ні жалю, ні плачу,
Ні потішних пісень і думок, –
Тільки в сни, мов звідтіль передача,
Щось з’являється й мається строк.
Потім вмить забувається швидко,
Як усе незначуще в житті, –
І нічого знов довго не видко,
І ніщо не ятрить почуттів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ярослав Бих
2024.02.14

Меланія Дереза
2024.02.08

Галина Украйна
2024.02.02

Ґадза Володимир
2024.01.31

Рікардо Лаер
2024.01.15

Котенко Вадим Бойко
2024.01.10

В Дольний Віктор Дольний
2024.01.10






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2024.02.27 05:53 ]
    Халепа
    Чимчикуючи з гостини
    Заєць скибу ніс в торбині
    І раптово біля лісу
    Стрів чатуючого лиса,
    Що з порожнім зовсім шлунком
    Ждав такого подарунка,
    Бо в засмученого зайця
    Похапцем забрав окрайця...
    27.02.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  2. Віктор Кучерук - [ 2024.02.20 05:02 ]
    * * *
    Відшуміли хуртовини
    І морози відійшли, –
    Сонце топить щогодини
    Сніжні мури та вали.
    Потекли струмки вздовж вулиць,
    Затуманились лани, –
    Серед лютого відчулись
    Теплі подихи весни.
    20.02.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  3. Галина Украйна - [ 2024.02.13 01:49 ]
    Синеє небо морем ходило ...
    Синеє небо
    Морем блукало,

    Блакитні шати
    Десь там i впали.

    Стало воно,
    Сонця благати,

    Як моі шати
    З моря дістати?

    Сонце всмiхалось
    Промiння слало,

    Як на цимбалах
    Водичкою грало ...

    Мокрому небу
    Ніяк ходити,

    Блакить небесну
    Знайти б, посушити!

    А море шумiло
    І не пускало,

    В небесні одежi
    Себе прибрало!

    Білі хмаринки
    Хвилям вчепило...

    Отак-то небо
    Морем ходило.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Віктор Кучерук - [ 2024.02.11 05:27 ]
    Півник
    Спозарана
    Він горланить
    І поспати не дає, -
    Будить півник,
    Як будильник,
    Птаство зібране своє.
    Баламута
    Добре чути
    В ранню пору дітворі,
    Бо розбудить
    Повногрудий
    І глухого на зорі.
    11.02.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  5. Віктор Кучерук - [ 2024.02.08 05:54 ]
    * * *
    Уранці сонце світить
    Яскравим ліхтарем,
    А потім - сніг та вітер,
    Впереміж із дощем.
    Надалі - підмерзає
    І опадів нема, -
    Наблизилась до краю
    Свого, мабуть, зима.
    08.02.24


    Рейтинги: Народний -- (5.61) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  6. Галина Украйна - [ 2024.02.07 14:35 ]
    Гномiв армiї сидять ...
    Гномiв армiї сидять
    I снiжиночки творять!
    Рученятками швиденько,
    Як мереживо із льоду,
    Для природи живу оду
    Казки бiлої майстрять!
    Другi снігом посипають,
    Землю в бiле прикрашають.
    Як терусять, то спiвають -
    - Падайте милi снiжинки,
    Летiть бiлiї перинки,
    Лагiдно кругом лягайте,
    Людськi душi зогрiвайте!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Галина Украйна - [ 2024.02.06 17:44 ]
    Mрію я велику маю ...
    "Mрію я велику маю -
    Навчитись літати!"

    Поліз кіт на дерево
    Пташок попитати.

    Він на гілці примостився
    Птаху виглядає,

    А пташки кота бояться,
    Зразу відлiтають!

    Ні, щоб сісти й пояснити,
    Як то там літати.

    І котовi, нема кому,
    Раду добру дати!

    Тодi кіт пішов на ризик,
    То є добра справа.

    "Попитаю, тільки й того,
    Маю на те право!

    От схоплю я ту пташину
    I нехай розкаже!

    Наостанок поспіває
    Й правила покаже!!!"


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Галина Украйна - [ 2024.02.02 17:36 ]
    "Веселка" - Марія Конопницька - Maria Konopnicka "Tęcza"
    - Хто тебе, веселка файна,
    сiм фарб у пасочки,
    так набарвив на тiй хмарцi
    в атлас-кольорочки?

    - Пiсля дощика i бурi
    Сонечко старалось;
    Фарб позичило в шипшини
    Мене змалювало.

    Для веселки, як знамення,
    В квiтнику-городі
    Напозичило знов фарби -
    Бути вже погодi!


    — A kto ciebie, śliczna tęczo,
    Siedmiobarwny pasie,
    Wymalował na tej chmurce
    Jakby na atłasie?

    — Słoneczko mnie malowało
    Po deszczu, po burzy;
    Pożyczyło sobie farby
    Od tej polnej róży.

    Pożyczyło sobie farby
    Od kwiatów z ogroda;
    Malowało tęczę na znak,
    Że będzie pogoda!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Галина Украйна - [ 2024.02.02 17:16 ]
    Біле поле, рудий лис ...
    Біле поле,
    Рудий лис,

    Лапки чорні,
    Хитрий ніс.

    Сніг товстий,
    А лис почує.

    Скок!
    I мишкою ласує!

    Як почув?
    I як дістав?

    Майстор він,
    Не ловить „гав“.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  10. Галина Украйна - [ 2024.02.02 17:01 ]
    I кладеш пiд гнiт?
    Як тобi сказати,
    нiчка темноти?
    Тайну почепила
    ти на висотi,
    у далеких зорях
    поховала ти
    сяйнiсть неземную ...
    А тепер кажи,
    як кожного разу
    зорям всiм зоря -
    сонечко яснеє
    каже - Осьо я!
    Вмiє вибiгaти
    на зорi умить
    i блукати небом!
    Що ти скажеш, нiч?
    Знову його ловиш
    i ховаєш геть!
    А воно нам миле,
    ллє промiнням вщерть!
    У теплi скупає
    цiлий Божий свiт!
    Знову його ловиш!
    I кладеш пiд гнiт?


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати: