ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Каразуб
2024.09.11 10:44
Це такий час, коли
Вицвілий оксамит дашів’я еркера
Пасує до кольору неба і твого погляду.
А тому я знаю, — знаю, що буде далі,
І тому завбачливо приміряю іронію,
Що пасує до кольору стін якогось кафе
В якому твій погляд здається примхливо-втомленим,

Микола Дудар
2024.09.11 06:41
І турнікети - не турне…
Суглобам краще? Та навряд чи
А ось свіжесеньке парне…
Ми не відкажемось - фанати

Ці нервні тіки від реклам…
Комусь полегшало? Навряд чи,
А ось свіжесенький бедлам —

Віктор Кучерук
2024.09.11 06:17
Стрімкої юності пора, –
Украй хмільна й весела гра
Натхнень і мрій, і сподівань
Скоріш лишитися без нянь,
Які з дитинства при мені
Були докучливі й нудні.
Дзвінкої юності часи –
Це єдність сили та краси,

Юрій Лазірко
2024.09.10 18:22
my dear Ukraine
excruciating happiness
sweet pain
that's what I feel for you
my dear Ukraine

maidans grow hopes in news
old promised lands

Сонце Місяць
2024.09.10 17:49
паркує тачку йов на тротуарі
сьогодні так назавтра ніц не факт
шо ви насправді мали на увазі
гайда в айті філфак лапай лайфгак


& богові нічого й до холєри
& ще якийсь розтягнутий стендап

Борис Костиря
2024.09.10 10:50
Я здираю старий календар,
як старі спогади,
теплі, як вечерні вогнище.
Події того далекого року
зіжмакалися у грудку
і летять у смітник.
Почуття, думки, картини
спресовуються в кілька разів.

Іван Потьомкін
2024.09.10 10:32
Не називай цей край Вітчизною,
Якщо не знаєш до пуття,
Що квітне і росте,
Вистукує, висвистує і тьохкає довкола,
Не садовив, не доглядав, не вболівав,
А тільки багатів і обкрадав, і зневажав,-
Не називай цей край Вітчизною ніколи.
Якщо прадідівс

Світлана Пирогова
2024.09.10 10:22
Занапастили... Гріх навколо.
Згоріло поле, зчорніло поле.
Війни несамовите соло.
Горланить гучно вороже воло.

Хати-примари, вишень зойки.
Димиться темінь, суцільна темінь.
Хрипить самотня в смугах сойка.

Володимир Каразуб
2024.09.10 09:50
Промені сонця вдихають гаряче повітря
У камеру пам’яті...
Птахи перекреслюють небо і злива
Стинає голови квітам рядками віршів.
А серце у грудях — надміру накачаний м’яч
Заледве не розривається швами своїх шестикутників.
Вона кидає на мене погляд,

Віктор Кучерук
2024.09.10 06:52
Проблеми, дилеми, омани
Утомлюють, мучать і звуть
Мене вносить зміни у плани
Та змінювать різко маршрут.
Блискуче, пекуче, гнітюче
Моє неспокійне життя, –
Лякає, приваблює й учить
Реаліям вічним буття.

Гриць Янківська
2024.09.10 01:27
І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!..
Давню мету душі безголосої –
Золотіти!
Листки ослабілі – мої невбережені діти.
І я зловлю хоч менше на льоту
До вирви світу.
Скарбе крихкий мій, чадо тривожне!

Микола Дудар
2024.09.09 21:55
Дані відсутні. Поруч Аглая.
Серпень спішить… По дорозі
Не висстачає лише бабая
Краще було б залишитися в прозі...
Йдемо по-прямій. Північ. На Схід
Кожен по черзі на варті…
Небо над нами, замулений вхід
Ворог… ну виродки кляті…

Юлія Щербатюк
2024.09.09 18:45
У моїм саду
Буяє осінь
Літо у минулому

Листя опада
Додолу летить
Рідіють крони руді

Шон Маклех
2024.09.09 15:58
Збудували над річкою замок
На кручі, над урвищем,
І став він найпорожнішим,
З найтемнішими баштами
І кімнатами.
Збудували його випадково,
Ненароком начебто,
З цеглинок світла –

Шон Маклех
2024.09.09 15:40
Наше плем’я скрипалів зібралось
На березі каламутного моря –
До потвори зубатої порту:
Полювати на череватого кита-пароплава,
Залазити в його ненаситне нутро,
А потім пожирати достиглі плоди-помаранчі
І шматки мертвих тварин,
І переміщуватись у ча

Володимир Бойко
2024.09.09 13:09
Війна – спосіб існування диктатури. Маніяки насолоджуються роллю вбивці, але погано уявляють себе у ролі жертви. Убивць обирає диявол, хоча вони вважають себе богообраними. Ті, що затівають війни, тримаються подалі від поля бою. Оскаженілий ро

Юрій Гундарєв
2024.09.09 08:53
вересня окупанти завдали ракетного удару по Полтаві.
Дві балістичні ракети — одну за одною - вони скерували в Інститут зв'язку та сусідню з ним лікарню.
Атака сталася у той момент, коли люди спускалися в укриття після сигналу повітряної тривоги.
Від

Артур Курдіновський
2024.09.09 07:13
Я чекав на Вас, друже, на Ваші слова і на вірші.
Кожне слово - це зброя, і Ви довели це не раз.
Сподівався, Ви тут. Ну а Ви вже давно значно
вище,
Там, де вже неважливим здається крилатий
Пегас.

Друже! Тут - все без змін. Вбита щирість лежить

Микола Дудар
2024.09.09 06:15
Велика дяка бездоріжжям
Я зрозумів — хто я такий…
Фінальну стрічку не розріжу
Допоки скрізь одні граки…
Вони щось знають, безумовно
Їх колір чорний чорни… кар-р
Згадалась притча про підкови…
А ще чомусь іх чоботар…

Віктор Кучерук
2024.09.09 05:59
Солодкі пахощі магнолій
І ледь помітний ранній бриз, –
Щодня бентежили доволі
Украй закоханих колись.
М’яким биттям струмливі хвилі
Щоніч терзали береги,
Де ми стояли і ходили,
І розлучитись не могли.

Ілахім Поет
2024.09.09 00:03
Не життя – антиутопія.
Сірість гірша, ніж пітьма.
Телевізор – дилер опію
Для холопів задарма.
Знов і наново насвистано -
І навіщо голова?
Все, що звідси – вища істина.
А правдивії слова -

Юрій Лазірко
2024.09.08 23:40
excruciating happiness
sweet pain
that's what I feel for you
my dear Ukraine

maidans grow hopes in news
old promised lands
words board my drifting heart

Іван Потьомкін
2024.09.08 20:53
Дивитись в очі смерті...
Чекать, хто моргне першим?
Як у безіграшковому дитинстві?..
Ні, смерть не така всесильна,
Як часом здається.
Віч-на-віч був з нею
Хлопчиськом-сиротою по війні.
З холоду й голоду склепив повіки,

Леся Горова
2024.09.08 14:57
Знову осінь із сумом вінчана.
Їй туманами - білий вельон.
Засипаєш журбу із відчаєм
Ти собою, о, земле-нене!

І від того, що сиро кутаєш,
Заливаєш себе печаллю.
Паперовими квітнуть рутами

Ольга Олеандра
2024.09.08 14:44
Кожна історія має добігти кінця.
Наша [так сталось] завершилась ще до початку.
Хоч я і бачу [у пам’яті] твого лиця
риси кохані. Це все, що лишилось на згадку.

Кожна історія містить прихований сенс.
Якщо знайти, [сподіваюсь] біль стане світлішим.
С

Євген Федчук
2024.09.08 13:42
Сидять дідусь з онуком над ставок,
За поплавцями мовчки позирають.
Та риба щось клювати не бажає,
Пустий в воді бовтається садок.
Дідусь сидить спокійно, а онук
То схопиться метелика зловити,
То бабка прогуде над ним сердито,
А той вхопити не всти

Хельґі Йогансен
2024.09.08 11:45
Зійшлись докупи різні два світи:
Яскравий глянець, поряд — смерть, руїни.
Який з них твій? В якому зараз ти?
І що в тобі лишилось від людини?

Бокали повні, музика та сміх.
До біса всіх, війну, каліцтва, втрати...
Та тільки гаснуть в небі ліхтарі

Борис Костиря
2024.09.08 11:14
Вітер часу змітає мене.
Листя опадає з дерев,
як волосся з голови
лисіючої людини.
Вітер жбурляє листя під ноги,
як подарунок вічності.
Він простилає килим,
яким пролягає шлях

Микола Дудар
2024.09.08 10:18
Заблокована ніч… кілька вулиць пройдох
На теренах судьби, на хвилі свідомості
Самоту не розкроїш, принаймні на двох,
За усі, геть усі, на світі коштовності…
Від новин до новин ти себе не замкнеш
Не омиєш від бруду тутешнього душу
Тільки все це у вір

Микола Соболь
2024.09.08 09:31
А я не гордий. Господи пробач,
що нас іще не всіх росія вбила.
Лунає по землі дитячий плач
і множаться десятками могили.
Переживемо ми і цю біду.
Хіба уперше? Історично – звикли.
До цвинтаря молитися іду,
у храмі звір являє свої ікла.

Юрій Лазірко
2024.09.08 06:40
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

Віктор Кучерук
2024.09.08 06:26
Зранку вітер різкуватий,
Озирнувшись навкруги, –
Спішно взявся очищати
Брук од листя й пилюги.
Так незримою мітлою
Об каміння шурхотить,
Що сліди мілких вибоїн
Появляються щомить.

Артур Курдіновський
2024.09.08 05:54
А круглий стіл сьогодні спорожнів.
У лицарів моїх важкі турботи.
Порожні крісла та нестача слів...
Скажи, як бути, вірний Ланселоте!

Сьогодні бал. Я осторонь стою.
Вже пропустив куранту і павану.
Можливо, що загину у бою,

Іван Потьомкін
2024.09.07 20:50
Співала самотність про зграйну дружбу.
Співала, аж серце злітало з словами
І в звуках тремтіло.
Здіймалося вище і вище.
Як жайворон, висло
Та й впало, мов грудка...
Нараз обірвалася пісня.
На серце людина поклала руку.

Хельґі Йогансен
2024.09.07 12:10
Чомусь не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій...

Безсонна ніч затьмарює мій розум.
Змішалося все: і світло, і пітьма.
Реальна ти?.. Навіяна в гіпнозі?..

Юрій Гундарєв
2024.09.07 11:32
вересня у Львові сталася страшна трагедія. Внаслідок чергової російської ракетної атаки загинула вся родина Ярослава Базилевича - 43-річна дружина Євгенія і три дочки: 21-річна Ярина, 18-річна Дарина та Емілія, якій було лише сім рочків… Батько чудом зали
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Антон Мог
2024.08.20

Ілля Шевченко
2024.08.17

Юлія Рябченко
2024.08.04

Мирослав ЕкманКременецький
2024.07.25

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Віктор Кучерук - [ 2024.09.08 06:40 ]
    Безкорисливий двірник
    Зранку вітер різкуватий,
    Озирнувшись навкруги, –
    Спішно взявся очищати
    Брук од листя й пилюги.
    Так незримою мітлою
    Об каміння шурхотить,
    Що сліди мілких вибоїн
    Появляються щомить.
    Підмітає й вигрібає
    Золотисте і сипке,
    Хоч повік платні не має
    За старання нелегке.
    08.09.24


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.87)
    Прокоментувати: