ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Євген Федчук
2024.07.18 19:19
Питаєте, чи знав я Богуна? –
Старий не став з отвітом поспішати.
Узявся по кишенях щось шукати
І, зі словами: - От же де вона! –
Дістав з кишені люльку. Взяв капшук.
Набив старанно зіллям. Затягнувся.
Тоді лиш до розмови повернувся,
Узявши люльку у

Володимир Каразуб
2024.07.18 18:30
Коли забракне чуття, і тому говоритимеш прозою,
Коли здаватиметься, що усі слова,
Мов на вітер
Нанизане листя розсипається по землі
Шелестить в цьому вихорі смутку і безнадії,
Я повторю: не смій! Убиратись у схоплений відчай,
Я повторю: не смій! П

Володимир Ляшкевич
2024.07.18 14:31
Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
На вустах вороння і зневажливий сміх.
Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
та втомився мій кінь і мете зусібіч.

- За притулок, господарю, дам дві ціни.
А одежі брудні, бо вертаю з війни,
де не те щоби виг

Микола Дудар
2024.07.18 14:16
Восьмий поверх вже під першим
А під’їзд порожній, ось
Небо згарищем підпершись,
Перекинулося в щось…
А автівочки, що поруч,
Враз позбулись коліщат
Вирва зліва і праворуч
Хтось над ними затріщав…

Світлана Пирогова
2024.07.18 12:14
Як легко можна словом обпекти
Тендітну ауру людини,
Неначе сир блакитний посікти,
Не відчувать химер провину.

Шубовснути камінням в океан
З усмішкою, бо все ж на троні.
І що Медузі до відкритих ран,

Тетяна Левицька
2024.07.18 09:30
Ти, за справжню любов, не губи,
надихай, як бувало раніше,
бо ще здатна поцілити віршем
у самісіньке серце снаги.

Вразить лагідним поглядом і
залюбити до млосної смерті.
Легше шкіру з невинного здерти

Микола Соболь
2024.07.18 07:49
Закохані у ранок ловлять мить.
На березі Дніпра рахують хвилі.
Допоки місто безпробудно спить,
князь Володимир із хрестом на схилі
тихцем зорі шепоче: «Отче наш…»
і голуби цілуються відкрито,
малиновим заходиться пейзаж,
кінь Муромця вицокує копито

Віктор Кучерук
2024.07.18 05:41
І голод нас мучив, і болі стрясали,
Але ми стерпіли й сильнішими стали, –
Не втратили пам’ять і втримали віру,
Що можем здолати підступного звіра.
Він розбрат посіяв і зроджує чвари,
Щоб дужче принизить й сильніше ударить, –
Вбиває нещадно й улещ

Козак Дума
2024.07.18 05:35
Метелик вилупився вранці,
попереду ще цілий день.
Розправив крила він у танці
і морі радісних пісень!

Приємний бриз, червоні маки,
рулади голосні цикад,
а на загал: прямі ознаки –

Артур Курдіновський
2024.07.18 01:21
Хотілося - в майбутнє, за вітрилом!
Бажалося - вперед, назустріч снам!
Надати шанс слабким терплячим крилам
Забути назавжди останній злам.

Єдиним рухом, сильним чи безсилим,
Наперекір залізним стусанам
Перетворити на квітковий килим

Микола Дудар
2024.07.17 20:11
Вечір, вечір, вечір, вечір…
Днем теж саме, в ніч також
Біль відмовився від втечі
Трохи втомлений, отож…

Ним зав’язані шнурочки…
Закінчився вихідний…
Головні у нас візочки

Іван Потьомкін
2024.07.17 16:45
Одділили тебе, синку, від снів, що дрижать метеликом,
гафтували тобі, синку, смутні очі кровію рудою,
малювали краєвиди в жовті пасма згарищ,
вишивали повішальниками дерев плинне море.
Навчили тебе, синочку, землі твоєї напам’ять,
Колись стежки її

Марія Дем'янюк
2024.07.17 14:10
Я народився! Акушер...мамуся...
Заплачу - голосом до них озвуся!

І що це? Гучно звук тривоги лине.
В очах дитяти подиву краплини.
Та крик життя долає звук сорени,
На цій землі вовік Благословенній.

Микола Соболь
2024.07.17 07:36
Маленький ліхтарик дарує обмежене світло,
але і такому радієш, якщо у пітьмі.
Коли серед ночі промінчиком доля розквітла,
назустріч людині спішать рятівні ліхтарі.
За вогником вогник засяють великі проспекти,
свіча за свічею осяє вогонь небосхил.
Па

Віктор Кучерук
2024.07.17 06:53
Земля розпечена, як деко,
Уже в тінистому садку,
Де, знемагаючи од спеки,
Ховаюсь нині в холодку.
Прибите курявою листя
Сивіє сумно на очах, -
Нема відтінків кольористих,
Але удосталь є комах.

Олена Побийголод
2024.07.17 06:17
Жили-були на світі дві феї, Юропея та Москвошвея. Юропея була світла, а Москвошвея темна. Юропея – добра, а Москвошвея – лиха. І от якось фея Москвошвея начаклувала гніздо драконів, вогнедишних летючих зміїв. Вони вилуплювались з великих яєць, летіли до

Артур Курдіновський
2024.07.17 01:45
Мені сказали: "Годі сумувати!"
Але наснився старший брат журби -
Маршрут мого дитинства - номер п"ятий,
Кінцеве коло. Ввічливі дуби.

Вагон червоний, "Місячна соната"
І вечір пізній, майстер ворожби.
Запитую: "Хіба я винуватий?"

М Менянин
2024.07.17 00:39
Від Мени й Азова
йде говір і мова
що слід берегти як
зіницю.

Чужинців нахабство
нас зводить у рабство
бо не берегли ми

Володимир Каразуб
2024.07.16 19:25
«Калігула. ...Геліконе! Геліконе!
Ні звуку, знову ні звуку...»
Альбер Камю

Він і досі взиває: Геліконе! Геліконе! Прийди!
Де мій місяць, скажи, де безсо

Іван Потьомкін
2024.07.16 18:28
Усе було готове до весілля: біла сукня зі шлейфом, який нестимуть діти; законвертовано запрошення гостям, ресторан замовлено... Затримка була за молодим. Воює в Газі – в цьому гніздовиську терористів, за будь-яку ціну готових нищить юдеїв не тільки в Ізр

Юлія Щербатюк
2024.07.16 13:13
Нудьга зими з похмурістю її -

пустеля передгір'їв неприхильних...

Там пагорби видніють вдалині,

за ними, відчуваю, море й хвилі.

Борис Костиря
2024.07.16 11:27
Цей садок як острів у вічності.
Стоїть, незмінний, непідвладний
віянням часу, всіма закинутий.
Він заростає чагарниками,
ніби густими думками,
укривається травою, як старістю.
Я намагаюся сюди приходити
щороку, запорошений снігами

Микола Дудар
2024.07.16 11:10
Пів години до відбою
У підвалі кілька пар
Ти да я, та ми з тобою
І на всіх один ліхтар…

Він із нас найголовніший —
Тут присядь, туди не лізь
І забудь про свої вірші,

Олена Побийголод
2024.07.16 07:39
Із Юза Алешковського

Нас на вахті обшнирили завчено,
і в барак наглядач причвалав...
Все одно: під гармоньку поплачемо,
стіл весільний зіставивши з лав.

Женишок мій, молодка-зозулечка,

Микола Соболь
2024.07.16 06:49
Шукаю прихистку у спеку.
До лісу йти чи до води?
Ще літо бабине далеко
чекай, куди б ти не ходив,
на листопаду завірюхи,
на дзвін настирливих дощів,
аж поки перші, білі мухи
до свята не прикрасять Львів.

Віктор Кучерук
2024.07.16 06:33
Не можу мовчати, - не хочу
Від болю німіти, коли
На фронті гармати рокочуть,
А в Києві правлять бали.
Зухвалі пани і панянки
Невчасно забули, мабуть,
Що право вдягти вишиванку
Не танці та співи дають.

Ярослав Чорногуз
2024.07.16 03:32
Він починає свою збірку сонетів нетрадиційно - не з теми війни, а з філософської лірики, яка є справді певним стрижнем його поезії, і вже цим привертає до себе увагу читача. Крім того, його прихильність до класичної форми сонета є також досить рідкісною в

Артур Курдіновський
2024.07.16 01:03
Фарбує квітень зеленню паркани
Красиво, мов поезії рядки.
Повсюди квітнуть чарівні каштани,
Суцвіття їхні - весняні свічки.

Сезон палкого, ніжного роману,
Коли кохання бережуть зірки.
І мрія незнайома та незнана

Світлана Пирогова
2024.07.15 19:25
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.

Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка

Артур Сіренко
2024.07.15 17:48
Виглядаючи крука –
Чемного, як усі пророки-мислителі**,
Саркастичного, як всі споживачі свіжого,
Стою на запиленому роздоріжжі
Вісьмох фрігійських доріг***,
Де зламаних колісниць скалки
Збирають як сторінки дерев’яних книг****
На яких ще напишуть

Микола Дудар
2024.07.15 15:16
Зійшли зі сну ми по одинці…
А я з поцілунком, вона — із двобою
Ой любі мої… мої українці,
Ви з нею не згодні, може зі мною?
І уявив, на сковорідці…

Зустрінемось може на каві?
І наче нічого і наче як завжди

Козак Дума
2024.07.15 11:42
Палає вечір ген на небосхилі
і карамеллю літо віддає.
Ганяє вітер хмари поріділі,
багряна куля жадно з моря п’є.

Жара не віддає своїх позицій,
не помагає навіть пальми зонт,
і мозок од спекотних дефініцій

Микола Соболь
2024.07.15 08:03
Тече крізь білі пелюстки
з небес потік жовтаво-млявий,
поснули соковиті трави
на березі Дунай-ріки,
шепоче щось верба плакуча,
хмарини збилися до кучі,
між них видніються зірки…
і тіні дві, то ми з тобою

Віктор Кучерук
2024.07.15 07:47
Хоча багато втрачено,
Украдено й загублено,
Але за все пробачимо
Тому, кого ми любимо.
І лагідно, і яросно
Чимало кожним сказано,
Щоб не були на старості
Минулих вчинків в’язнями.

Артур Курдіновський
2024.07.15 07:06
Мелодію оновлену та чисту
Почав співати квітень запашний.
Портрет весни замріяно-барвистий
Залишиться без змін у час нічний.

Всіх радує смарагдове намисто,
Прийшов до влади настрій весняний.
Крокую крізь позеленіле місто,

Микола Дудар
2024.07.14 22:38
В своєму колі ти один…
Кудись дівались конкуренти
Димить… можливо і не дим
А може згУби елементи
Яких завчасно не пригрів
Й можливо в поспіх не розгледів
Пожалкувавши кілька слів
Змістовно правилу легенді…
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олекса Квіт
2024.07.05

Любов Інішева
2024.07.04

Тетяна Стовбур
2024.07.02

Рута Птаха
2024.06.26

Кав'яр Сергій
2024.06.21

Олекса Скрипник
2024.06.20

Еродія Благодатна
2024.06.11






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
Рецензії - Останні надходження за 30 днів


Стаття Чорногуз Ярослав [2024-07-16 03:32:54] Переглядів: 116 | Коментарів: 6
     Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)  | Останній коментар: Ярослав Чорногуз

Стаття Губерначук Сергій [2024-06-28 11:08:43] Переглядів: 84 | Коментарів: 0
     Рейтинги: Народний -- (5.76) | "Майстерень" -- (5.87)

Стаття Желіба Самослав [2024-06-23 16:59:43] Переглядів: 69 | Коментарів: 0
     Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)