•  Трусость

Знакомая с синими волосами
перекрасилась в русый.

•  В соавторстве с Братом Грифона

Лина Русалка:

•  Урок

Я пришла у себя поучиться.
Сломаны ноги. Ещё ведут.

•  Не было

Было что-то написано.
Было что-то рассказано.

•  Ожог

Из дня выхожу обожжённая.
Вместо кожи —

•  Картине

Она такая же — её люди подобрали по дороге.
Она просто греется, пока солнце светит.

•  Хотела

Остановленная боль, запечатанный комок в горле.
Хотела в тепло — как всегда на себя напоролась.

•  Поэт

Соавтор: Алексей Волокитин

•  Весна

Расскажи, какого это
трогать планеты руками,

•  ***

Я боюсь запутаться,
я была запугана,

•  Передновогоднее

Утро сумеречным закатом заблёвывает мне комнату.
Забрасывает петлю снежную на бетонированный ком в горле.

•  Родной

Зарифмуй меня, размешай меня с кровью,
взбей мою нежность в кружке, где прянный кофе,

•  ***

Там начинается рассвет,
там солнце есть, а меня нет.

•  Мелодія світла. Подрузі.

Моя надія палала, доки не спалила мене,
ми спали в різних містах і чужих квартирах.

•  Папе

Я не могу остаться,
значит, пора растаться

•  Я лежу на полу с чёрной дырой во лбу

Лишь одно осталось –
курить и читать стихи,

•  Родной

За моим окном идёт снег.
За моим окном идёт дождь.

•  Я училась

Я училась

•  ***

Тот час, который уже настал.
То время, которое не изменить.

•  ***

И свет не свет. И тьма не тьма.
Лишь одинокое мгновенье,

•  Лес

Тишина, здесь слышно лес.
Он шепчет о ни с кем не разделённом слове.

•  ***

Страшнее нету одиночества,
чем одиночество во тьме,

•  24 лютого

О господи, Земля, держи нас!
Заблудших душ и неприкаянных детей.

•  Нет!..

Я расстаю в рассвет,
лишь услышав в ответ,

•  Моя девочка, спой.

Никого не хотеть.
Ни о чём не мечтать.

•  Рахуй

І цей свист відтинає від ночі холодну плоть.
Слів затягнутий хомут туго здавив гортань.

•  Пой

Вытанцевать боль,
перетереть смерть,

•  Папе

Свет заползает в строки, кусая за грани реальность.
Трещины под потолками шепчут: "Не надо спать."

•  Змей

Липкость этих шагов сеет в мой мир мрак.
Мягкость преданных рук дорого мне холодна.

•  21 грамм

Наутро вечность под кроватью замолчала,
кристаллы дня царапая, как кошка,

•  Мария

Крыши, съехавшие в предчувствии лета.
Мы на корешке недолистанной книжки,

•  Сонце

Я з'явилась на світ у ту мить, коли Вій мав підняти повіки, десь поміж війною і пустищем.
Мені сонце вмикали в покрученому телевізорі, вікна виходили в Лету, куди довго не пустять ще.

•  Сирітство

Ти вимірюєшся тисячами порожнеч захололого світу.
Тут немає живого слова, яке би пролізло крізь сито,

•  Незримі сліди

У сутінках сказаного не верне́ш, а несказаного – тим більше.
Свідомість розходиться швами, крихкими уламками віршів.

•  Старша паличка

Помахом слова вбиваю всі спогади, що наче дим.
Нутрощі вщент перетрощені. В темряву часу ходімо.

•  Мертвій

Я з могили її дістаю іще теплу й горнуся до нерухомих грудей її.
Сонце спішно ховається в склепи палючим і грізним генієм.

•  Імітація

Так проходить весна – так вростає корінням в могили емоцій.
У країні, де слово не вірить собі, де порубаний в на́чинку час,

•  Колиска мовчання

У чорній колисці мовчання колоситься рвана втома.
Слова вибігають із моргу і зморгують з себе тишу.

•  Міст дощу

За ескізом ескіз. І цей кошик душі переповнений.
Очі кольору мідного болю, застиглого темного жовтня.

•  Час

Час розпинає на власних хрестах і веде на свою голгофу.
Він м'який їжачок, що після доторку, нам виставляє голки

•  ***

Я не знаю, хто я і звідки, просто за руку веди мене.
Мої шанси впіймати відповідь догоряють з новими римами.

•  ***

Загортаю у шкіру сонце і йду за його припливами.
Я втрачала життя так часто, що пора уже стати щасливою.

•  ***

Простота проростає в кістках серпанковим відчаєм.
Янгол на вушко шепоче: "Ти все ще хороша дівчинка –

•  Коробка

Мысли нечёткие, но я перебираю их как чётки
и тку собственную интернет-паутину запретов и догм.

•  ***

Атом зігріє холодні кістки і минуле розтане зефіркою вічності.
Слова, на які розпадаємось ми, стерли наші пласкі обличчя.

•  Квиток в один кінець

Він боявся не повернутись у місце, де знов не чекають.
Маленька історія тихого п'яниці із сургучевого краю.

•  Тьма

Мы заехали в тьму. Из неё нам никак не выбраться.
Дождь прогонит зиму. Дождь прогонит лето.

•  Дорога

Світ похитнувся. Я випростовую руки. Вертаю на місце небо.
Ми ішли в нікуди і дістались до точки, де судять мертві,

•  Калліопа

Тіні згусають. По лісі бродить навшпиньки голодна тиша.
Калліопа виходить. Морок доспілих чорниць обіймає п'яти.

•  Химеры

Спят химеры, им снятся зловещие сны,
узоры сплетений из твёрдых знаков.

•  Мария

Не верь мне, Мария. Мария, мы лжём от боли.
Мы душим в гортани людей, голубей и море.

•  Обветшавшее

Незнакомые лица. Чужие-свои слова.
Каждое рта открывание – несовершенство

•  Мертві

А під вечір природа стає холодною і чужою.
І текучі артерії вулиць пусті і розхристані,

•  Усталость

Мой ум распят.
В груди рога

•  Про Чорнобиль

Прип'ять розп'ята. По вулицях ходять вовки́.
У березах густих зачаїлась безмовна смерть,

•  Дом

Я растилась на кучах хлама, пыли и мусора,
на подёртых огрызках книг и средь штор

•  Утро

И поселятся вёсны слов
на иссохшей деревьев коре.

•  ***

Множеством слов постигая свою бессловесность,
удаляться все глубже за тусклым огнём в туман,

•  Ангел

Вошла в мои стальные стены.
Шаги – шуршание страниц.

•  зеркала

ходячие кривые зеркала,
свои осколки потерявшие в траве,

•  Поезія

Вона приходить.
Вривається в душу вітром, неждано, негадано.

•  ***

дні поховань були ясні і світлі...
ми йшли і з нас сміялось сонце.

•  ***

Я відчуваю цю мить, як уже минулу.
як когось, хто тікає, лишаючи плечі теплими,

•  Своєю дорогою

Своєю дорогою,
не схожою ні на одну із інших,

•  сонце

плавно... плавно... звуки не мають різати.
я просинаюсь... тихо... очі закрити... відчай.

•  кішка

ти перетворюєш моє тіло у болючу рану.
ступаєш тихо і м'яко,

•  Не пишу

останні тижні майже не пишу.
це дивно, бо малою штопала вірші пачками.

•  втрачаєш колір

втрачаєш колір, втрачаєш блиск
не перезентабельна, не читабельна.

•  осінь

виходити із себе доти, доки не вийти зовсім.
а за дверима, вкотре за вічність,

•  05:50

Світогляди згаслих розбитих ламп
розглядають застояний світ.

•  ніч

розплавлений віск застигає на ключицях у темряви.
не можна будити осінь – весна образиться.

•  Апокаліпсис

Постріли навколо,
страшний апокаліпсис.

•  Початок

Початок почався учора і загубився у вийнятках,
фрази зривались і блідли в раптовій тиші

•  ***

Я в буденності втопила своє море.
Я у сталості топлю своє життя.