ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.11.12 23:32
дощ пішов по обіді
цей нудний листопадовий дощ
листопад без дощу проти правил
нехай би неписаних
стукотить несміливо в шибку
мов останній із найбідніших родичів
ми стрічали їх
усі ці південні північні західні східні

Артур Сіренко
2026.11.12 22:33
Пророкам було велено воскресати
В країні, де собори будують з ясенів,
Зрізуючи їхні ще живі стовбури,
Як зрізують свічки залізними ножицями
Біля закіптюжених портретів апостолів,
Коли циферблати
вічнопоспішаючих годинників
Перетв

Євген Федчук
2026.11.12 20:29
Стояв звичайний березневий ранок.
Був понеділок. В школу треба йти.
Я кусень хліба смальцем намастив,
Вхопив портфель і вискочив на ганок.
Жуючи хліб, дістався до зупинки.
Трамвай ось-ось повинен підійти,
Мене до школи швидко довезти.
Трамваєм шлях

Борис Костиря
2026.11.12 20:24
Мені не дасть спокою цей плач,
плач із середини лісу,
із його гущавини.
Плач дитини чи невідомого пророка,
плач сторіччя,
плач незбагненності,
невизначеності.
Плач, який переходить

Вячеслав Руденко
2026.11.12 15:05
Зранку зібраним чилімам
Відра додані в світлицях,
Над рогами їх витає
Дум неясних зграя дика.
Ширма з хутра у куточку
У ранковому серпанку
Шепіт шашеля рятує.
Явори, каміння, крики,

Юрій Гундарів
2026.11.12 11:02
Леся Українка і Василь Симоненко, молоді, красиві, харизматичні, повернулися до нас… 4 листопада 2026 року на сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки в Києві відбулася надзвичайна подія. Вірші двох видатних українських

Віктор Кучерук
2026.11.12 07:21
Ворог винищити нас не в змозі,
Не убити волі у серцях -
Попри перепони на дорозі,
Ми незламні будем до кінця.
В стійкості кується перемога,
Людський дух гартується в боях -
До мети освітлює дорогу
Незборима правди течія.

Ірина Вовк
2026.11.12 06:54
«РАФАЕЛЬ САНТІ: ПЕРЕДЧУТТЯ, АБО ТРАГЕДІЯ ГАРМОНІЇ»

(Драматичний есей-містерія в голосах на три з’яви з прологом та епілогом)

Дійові особи:
Рафаель Санті – Майстер світла, принц живопису, який шукає абсолютну гармонію;

С М
2026.11.11 23:37
Замовить Mot et Chandon
У приватний кабінет
”Хай їдять торт“ звелить
Мовби Мері-Антуанет
Ліки від певності
Хрущов ти, чи Кеннеді
Будь-коли тебе запросить і ти скажеш ”так“

Софія Кримовська
2026.11.11 21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє

Ігор Терен
2026.11.11 13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.

Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу

Марія Дем'янюк
2026.11.11 10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.

Господи,

Юрій Гундарів
2026.11.11 10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи

Тетяна Левицька
2026.11.11 09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.

— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,

хома дідим
2026.11.11 08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково

Віктор Кучерук
2026.11.11 06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,

Артур Курдіновський
2026.11.10 23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.

Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син

М Менянин
2026.11.10 23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.

На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –

Кока Черкаський
2026.11.10 21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря. Пацієнт - чоловік років 45-50. Підозра на рак легень. - Палите? - Палю. - Як довго? - З 4го класу. Може з 5го. - З якого конкретно року? - Я не помню. - В школу ви в якому році пішли? - (кашляє) Точно не п

Ігор Шоха
2026.11.10 21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.

Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,

Тетяна Левицька
2026.11.10 20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.

Борис Костиря
2026.11.10 20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.

Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,

Світлана Пирогова
2026.11.10 18:52
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.

Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,

Іван Потьомкін
2026.11.10 18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.

Ігор Терен
2026.11.10 12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.

***
А де-не-де є мода вічна

Віктор Кучерук
2026.11.10 07:14
Радію вранішньому світлу,
Що тихо ллється через скло, -
Радію сонцю, що розквітло,
Землі даруючи тепло.
Вдихаю чисту прохолоду
І свіжість ранньої пори, -
І відчуваю ту свободу,
Яку мені несуть вітри.

хома дідим
2026.11.09 23:45
отакої, буркоче собі під сиві вуса достопамятний улюблений протагоніст, відомий за попередніми епізодами, шкандибаючи додому через дитячий майданчик, де пісочниця зі собачим лайном, отакої · у манері одиноких під старість усіма забутих уперто не вмираючих

С М
2026.11.09 16:15
Друзі до мене прийшли вчора, надвечір
Сам я лежав у постелі, умираючи
Ені Бон зі Сейнт-Ейнжел
Казала ”надворі погода шикарна“

Ще вітер тоді завивав у проймі дверній
О, хто ти такий, щоби погоді відмовіти
Мені би спокою, щоби умерти собі

Марія Дем'янюк
2026.11.09 15:58
Усі шишки на ялинці
Усміхаються хмаринці.
Вітер віти колихає —
Він ялинку колисає:
— Люлі, люлі, спи гарненько,
Чарівнице зелененька!

Та ялинці геть не спиться:

Володимир Бойко
2026.11.09 14:35
Дід в гірському селі під Женевою
Мордувався з розпуки статевої.
Бо в селі на горі
Лиш бабусі старі,
А панянки гуляють Женевою.

На стоянці в порту Гонолулу
Бабі Ксенії вухо надуло.

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:42
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Сергій Губерначук
2026.11.09 12:39
У 2026 р. світ побачили нові пісні на вірші Сергія Губерначука на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured). URockBallads на своєму YouTube каналі представляє рок-версії поетів-класиків (Т. Шевченко, І. Франко, Л. Українка),

Світлана Пирогова
2026.11.09 11:24
А вже листопад із сумними вітрами,
Літає і падає листя-метелик.
І джерги осінні на душі нам стелить.
Не знає ніхто, що за синню й горами,
Бо крутиться світ, наче зірвана хвіртка.
І стіни замовкли, а серце тріпоче.
А далі що буде? Все знає лиш Отче.

Вячеслав Руденко
2026.11.09 09:29
Де ті духи що дрімають,
Духам вічним спати треба?—
У надриві зволікання
Їх нетлінне — не від Неба!
Хто відчує — буде вільним
Від зневіри і шляхетства,
Буде плавати в ефірі,
Називатися мистецтвом,

Віктор Кучерук
2026.11.09 06:57
Жовтіють вікна, рожевіє обрій,
Кричать ворони - все, як і раніш, -
Мені сьогодні невимовно добре
Отут, де досі краєвиди ті ж.
Мене сюди завжди ведуть дороги,
І тільки тут душа моя - своя, -
Зникають зразу болі і тривоги,
Коли знайоме роздивляюсь я.

Євген Федчук
2026.11.08 15:06
Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

храм Ковальчук Ярослав Соборний
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Афродіта Небесна - [ 2009.06.20 03:11 ]
    [G]
    тонкоязичний млосний морок трав
    на дно в терпкі агатові зіниці
    відторгнення до сирості пивниці
    і богів торгу в білих фартухах

    на стин дощами обважнілих скронь
    хтось покладе перґаментову руку –
    розплавиться нечутно грудка цукру
    на неозорій цноті підвіконь

    й ковзне тоді черлений шалик вниз
    торкаючись ледь-ледь брунатних литок –
    почне своїх химерних оповідок
    з наверненням у геліотропізм…
    ***
    а на майдан потроху зносять хмиз...

    :)


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (10)


  2. Печарська Орися Москва - [ 2009.06.20 02:07 ]
    ***
    Я стала негативним персонажем.
    Якщо по-справжньому, то вперше на віку.
    Побути відьмою – це стільки вражень,
    мов повернуть назад гірську ріку.

    На мить чи дві не згадувати ближніх,
    в долонях світу пестити сльозу.
    Добро і зло, теперішнє й колишнє
    віддати часу на холодний суд.

    Пройтися подіумом – вільно й гордо,
    бо в героїні врешті є герой.
    Та хто я? – Дівчинка із хворим горлом.
    Таку не візьмуть на центральну роль!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" 5.5 (5.36)
    Коментарі: (5)


  3. Світлана Васильченко - [ 2009.06.20 01:32 ]
    Чатування
    розпочато, розчахнуто
    в розпачі
    чатування
    і ночі недоспані
    недочитані ночі
    навиворіт
    про кохання скорочені вислови
    наші потяги
    надто спрощені
    записати б їх з ходу нотами!
    та лишилося лиш кричати
    не співпавши з тобою в часі
    не стрибнувши до небосхилу
    нездоланність- це антисила
    неприсвоєність- це розплата
    яка, певно, вже розпочата
    не проситиму
    (тихше, кроки!)
    не зважай
    я втомилась трохи
    а ти спи


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  4. Костянтин Мордатенко - [ 2009.06.19 23:28 ]
    Розкаяння
    На камінні шви розійшлися – крів
    тверда бризнула звідти…
    Зупинилися дзиґарі…
    Час втомився бігти…

    Вірші канули в Лету… Храмів – тьма…
    Корогви від гріхів почорніли…
    А почнеш молитися – слів нема…
    Перебив млину вітер крила…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.3)
    Коментарі: (9)


  5. Віра Шмига - [ 2009.06.19 23:27 ]
    * * *
    Немає тихішої та темнішої ночі, ніж у Криничках.
    Тільки зірка крізь картате віконце заглядає.
    Тільки цвіркун озвучує зірку.
    Я під ковдрою родинної постілі, як у колисці всесвіту.
    Принишкла, навіть серця свого не чую.
    Може воно на ніч у тій калині сховалось, що за хатою,
    червоною кісточкою пломеніє?
    Чи не я люблю калину.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  6. Оксана Лозова - [ 2009.06.19 22:40 ]
    Cлово
    Моє ім’я — від батька.
    Я — Оксана.
    Моє ім’я гірке мені самій,
    Пропахле степовими полинами,
    Калиною в далекій Колимі.
    Воно летіло за Полярне коло,
    Теплом топило вічну мерзлоту.
    Мене ще не було, та був мій голос,
    Комусь потрібен був.
    Тому я тут.
    Тому шукаю слову
    Рідне слово
    І не чекаю ласки від чужих.
    Хіба не мій народ серед руйновищ
    Зі слова вийшов
    І у слові жив?
    2007


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.61) | "Майстерень" 5.5 (5.64)
    Коментарі: (17)


  7. Петро Скунць - [ 2009.06.19 21:40 ]
    Сльоза України

    Молода і бентежна
    Україно моя,
    Якщо ти незалежна,
    незалежний і я.
    Хоче «Слава!» гукнути
    мій розтерзаний рот,
    але знов ліліпути
    обкрадають народ.
    …………………..
    Жити гірше і гірше,
    а вкраїнську могуть
    перетворено в біржу,
    де народ продають.
    Мій народе забитий,
    до яких іще пір
    весь твій гонор
    завитий
    в туалетний папір?
    Дух партійний і сморід
    в кожну хату заліз.
    По-австрійськи говорить
    із руснаками ліс.
    …………………
    Припиню неодмінно
    я цю шулерську гру.
    І тому, Україно,
    я не скоро умру.
    Я не маю заміни,
    я – не грізна гроза,
    я не зброя Вкраїни,
    я – вкраїнська сльоза.
    …………………
    Я імперську руїну,
    наче гріх свій, ношу,
    Та синам Україну
    назавжди залишу.


    «Екзиль», 2007, №4




    Рейтинги: Народний 7 (5.83) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (6)


  8. Вова Ковальчук - [ 2009.06.19 21:54 ]
    Ти цього хотіла
    Цілий день пісяли янголята
    Разом з твоїми образливими есемесами
    В котрих – обвинувачуєш у зраді вітчизні
    Говорячи – Батьківщина в тобі повністю розчарувалась

    Раніше за такого повідомлення
    Біг в нічне місто
    Мене супроводжували повішені лампочки ліхтарів
    Душі старих кущів і дерев
    Дбайливими руками будівельників викорчуваних
    Я не дивися під ноги
    І спотикався
    Об труп арматури
    І падав
    Але не розбивав голову не вилітали мізки на бруківку зуби не ламалися
    Не набивався рот багнюкою
    Тоді ти цього хотіла
    Сідав в перший ліпший тролейбус
    Забуваючи що туди не їздять інваліди транспорту
    Груди ламало
    Печінка передчувала небезпеку
    Як і зараз

    Тепер – Інтернет кава звичайно ця чортова література
    Останні спалені до попелу будинки сумнівів
    Дістало

    Сечовий міхур небесних підлітків спорожнився
    Тепер черга їхнього шлунку


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (3)


  9. Юрій Лазірко - [ 2009.06.19 20:36 ]
    Сонет III
    Сонет забити у підошву неба,
    навхрест плести шнурівкою комети
    крізь чорні діри сонячинй молебень
    та розходити всесвіту штиблети.

    Несуть, цвіркочуть сходи до ґазебо*,
    де смерті янголи на парапетах.
    Вудки позакидалися на тебе,
    у кожному відрі хлюпоче гетто.

    Ледь вище – дах із тих, кому дісталось...
    як не по повному, то по заслугах.
    А на чубку керує вітром флюгер.

    Роздув новини, трохи ясно стало
    на кого тінь впаде. Не видно пругу,
    кисневий голод, зі словами – туго.

    19 Червня 2009

    *ґазебо - це бельведер


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.68) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (4)


  10. Катруся Матвійко - [ 2009.06.19 20:31 ]
    Здавалося б, все давно сказано...
    Здавалося б, все давно сказано,
    «Люблю» вже лунало не раз…
    Та знову відвертими фразами
    Шліфую коштовний алмаз…

    В оправі зі світла і золота
    Несу його бережно Вам,
    Від серця любовно відколотий,
    Переданий ніжним словам…

    Із сяйвом надії і мріями
    До Вас лине знову «люблю»,
    Й поезія, сонцем навіяна,
    Без сліз, без тривог і жалю…

    Лиш острах, що буду відштовхнута,
    Загашує золото фраз,
    Й від серця любовно відколотий,
    Тьмяніє на сонці алмаз…

    Та знову теплом відшліфований,
    Чистіший води й кришталю,
    Навічно він Вам подарований
    В обіймах, в думках і в «люблю»…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (1)


  11. Алісія Пардус - [ 2009.06.19 20:53 ]
    ***
    Немає сліз, а очі все одно
    Набряклим багрянцем палають.
    Зціпивши зуби, мов несуть ярмо,
    Мовчать вуста... та не ридають.

    Ячить у грудях рана, а проте
    Міцніше лиш стискаю руки,
    Бо знаю: з часом навіть біль пройде,
    За ним - мої душевні муки.

    І доки пам'ятатиму про це,
    Я не заплачу, як би ні страждала.
    А очі все палають багрянцем,
    Узрівщи те, що я не помічала.


    Рейтинги: Народний -- (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  12. Алісія Пардус - [ 2009.06.19 19:25 ]
    Про долю
    Цікава ця штука під назвою "Доля",
    Ця стежка, що нас у майбутнє веде -
    На те ж бо існує божественна воля,
    А власної... не було поки ніде.

    Щовечора подумки в долі питаю
    І навіть на картах Таро ворожу -
    Цікаво дізнатись, а що ж там чекає,
    І від нетерпіння хвилююсь, дрижу...

    Та Вічність мовчить, і Таро тільки брешуть -
    Майбутнє не можна пізнати своє,
    Його ще немає, а долю завершить
    Лише людська воля, що далі веде.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  13. Тетяна Роса - [ 2009.06.19 18:02 ]
    Маленьке місто
    Маленьке місто – країна дива,
    Бо я живу тут, бо я – щаслива.
    Росли тут діти, роки минали,
    Облич знайомих тут є чимало.

    Маленьке місто, таке зелене,
    Вже рідним стало давно для мене,
    Бо тут, як сонце лягає спати,
    Нас песик хатній веде гуляти.

    І тихоплинно тече розмова
    Про те, що сталось і буде знову:
    Про дні буденні і дні святкові,
    Старі турботи і справи нові.

    Будинки мружать віконця-очі,
    Вечірнє місто про сон шепоче.
    Я тихо тану в теплі долоні,
    Від щастя бути у цім полоні.

    І ніч надходить, а день згасає,
    Гавкучий песик хвостом махає,
    Співає вечір нам колискову-
    Я знаю: завтра це буде знову.



    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  14. Галинка Лободзець - [ 2009.06.19 17:21 ]
    . . .
    Наче крилами, зоряний птах
    розстеляє між нами дороги.
    Всього всесвіту затишний дах
    порозбігся під босії ноги.

    Лиш до мене рукою торкнись,
    зупини, і не дай загубитись.
    Перед нами - вся зоряна вись,
    а позаду, все може лишитись.

    І з обіймів надійних оков
    не посмій ти мене відпустити.
    Лиш з тобою нуртує вся кров,
    біля тебе так хочеться жити...


    Рейтинги: Народний -- (4.69) | "Майстерень" -- (4.35)
    Прокоментувати:


  15. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 16:56 ]
    Подруга
    Я буду говорить с ней целый вечер.
    Не скрою ничего – не захочу.
    Зажгу свои любимые три свечки,
    Заплачу и от боли закричу.
    Она меня поймет и вдруг обнимет.
    И мудро так в ответ мне промолчит.
    А что сказать, когда кровь в жилах стынет
    И сердце так неистово стучит?
    Я буду с ней сидеть за кружкой чая,
    И, плача, ей «спасибо» говорить,
    Она же, мне молчаньем отвечая,
    Заставит вновь желать безумно жить.
    А после я проснусь уже другая,
    Без горечи, без страха, без обид,
    И снова, моя верная такая,
    Подруга все по-прежнему молчит.
    Посмотрит на меня шутливо-грозно,
    Разделит все нерадости со мной.
    И что меня заставило так просто
    Когда-то подружиться с тишиной?

    27.12.2005


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (3)


  16. Вова Ковальчук - [ 2009.06.19 16:44 ]
    Жінка у текстах
    Я поволі вводжу
    До своїх текстів жінку
    Наприклад
    Тут

    Вона біситься
    Від не любові
    Вона наситилась не любов’ю
    Їй вже набридла
    Не любов
    Вона блює
    Не любов’ю
    Хоче ніжності
    Щоб її чоловік взяв
    За сідниці
    Поклав на стіл
    Бажано на кухонний
    Їжа тілесна
    Переважить їжу утробну

    І я
    Хочу таку як вона
    Бути тим мужиком
    Котрий повалить її
    На стіл
    Проте
    Я еталон
    Не любові

    Не любов

    Вона поки не знайшла собі потрібного…

    Розслаблено палить
    У ванній
    Мастурбує

    Здається навіщо
    Писати про те
    Що красива дівчина мастурбує
    У ванній
    А що робити коли
    Вона справді
    Мастурбує

    Мріє про справжнього мачо
    Не мене
    Бо я не любов

    Наїлась мене
    Тобто не любові
    Вона поволі
    Зникає з моїх текстів

    Зникла


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (30)


  17. Юрій Сегеда - [ 2009.06.19 13:22 ]
    Якби ти мала автомата... :)
    Якби ти мала автомата,
    Була б за все мені розплата.
    Я йду і знаю, в чому винен,
    А ти стріляй мені у спину,
    А хочеш – просто серце вийми.

    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо видно в них, кого я хочу.
    Та тільки б не дивитись в очі,
    Бо ми задушимось в обіймах.
    Стріляй чи просто серце вийми…

    І за любов була б розплата,
    І я зронив би кров солону,
    Якби ти мала автомата…
    А так – лиш пилочки для нігтів
    І пляшечки одеколону


    Рейтинги: Народний 5.4 (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  18. Варвара Черезова - [ 2009.06.19 13:06 ]
    Йому
    Це так особистісно й зріло. Розпачливо довго.
    Дивитись на руки (долоні) і бачити путь.
    Ось тут ще маленька, ось тут ще високі пороги,
    ледь-ледь перелізла. І мати вечеряти звуть.

    Ось тут зачинала… Писати… писати… писати…
    Про хлопців не буду. Було їх… до грома. І край.
    Думок видноколо навколо яріє строкате.
    Думки, наче бджоли. Корисні й болючі. Нехай…

    Тонесенькі смужки… А скільки в них всього вплелося.
    Ось тут – яскравіше. Мабуть здогадався. Це ти.
    Цих кучерів безум… Проміння в твоєму волоссі.
    Це ти. Ти це знаєш? І через століття… ти…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (16)


  19. Оксана Шафоростова - [ 2009.06.19 13:22 ]
    Кокон
    Нити переплетались воедино
    солнечная радуга
    пронзала брюхо неба
    вытканно-сотканного
    в
    кокон
    в
    котором шевелилось
    нечто маленькое
    но требующее тепла.

    Босые ножки мелькали
    в пространстве трансовых состояний
    вытекали глазные яблоки
    от
    солнечных игол
    от
    странного мазохистского счастья
    невозможного в обьяснении
    но со сладким привкусом.

    Мягкое облако-мороженое таяло
    капало в пропасть молчания
    где девочка с голубыми ресницами
    в
    свитре
    в
    синем как небо двухслойное
    выдергивала из теплого кокона
    миллионы нитей счастья.


    Рейтинги: Народний -- (5.26) | "Майстерень" -- (5.17)
    Прокоментувати:


  20. Олена Осінь - [ 2009.06.19 12:56 ]
    Двічі в одну річку…
    Хоч кажуть – в одну річку не війти,
    Не повернути течію завзяту,
    Та я сьогодні обійду мости,
    Крізь час і простір, через всі світи,
    Піду тоненьку кладочку шукати.

    Піду туди, де тільки-но струмок
    Бере початок у зеленому чар-зіллі,
    Де з чебрецю, із сонця і думок,
    Під ноги стелиться барвистий килимок,
    Любисток у ранковому похміллі.

    І жовті іриси милуються в росі,
    І комашня у шлюбнім танці грає,
    Й чарівність солов’їних голосів
    Виводить оду вранішній красі,
    Що навіть серце в грудях завмирає.

    Я знову згадую, дивлюсь на схід,
    А ось і кладка, що колись мій витязь…
    Це ж треба, ні дощі, ні лід….
    О, Господи! Чи води повернули хід,
    Щоб знову ми змогли отут зустрітись!?

    «Це ти? Невже?..» «А ти як залетів?!»
    «Та літо ж…анітрохи не змінилась..»
    «І ти… усміхнений, неначе з моїх снів…»
    «…Та, кладочку підправити хотів...»
    «А я по іриси…». Й ріка на мить спинилась.

    На мить. І знову течія, стрімкий потік
    Жене вперед, по колу бродить,
    Та ми щасливі, знаємо – повік,
    Ця кладка простоїть іще не рік.
    «Прощай…» І далі кожен храм свій зводить.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (4)


  21. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 12:43 ]
    ********************
    Почему люди все измеряют?
    Расстояние – в метрах и все
    На земле, как хотят, называют
    Всё, что этой присуще красе?
    Почему расстоянье разлуки
    Измеряют все в метрах, часах?
    Почему боль, обиды и муки
    Гонят прочь все, как горе и страх?
    Почему измеряется в литрах
    На земле вся живая вода?
    Почему же в названьях каких-то
    Измеряются все города?
    Почему все обиды и слезы
    Люди часто толкуют как боль?
    Кто же вздумал колючие розы
    Наградить неземной красотой?!
    Почему НАШИ слезы горьки нам,
    А ЧУЖИЕ для нас – лишь вода?
    И для них наша боль – лишь гордыня,
    Вот и ихняя боль нам чужда.
    Будто могут и все люди знают,
    Даже могут пролить чью-то кровь.
    Все меняют и все измеряют
    Только в чем измеряют любовь?

    28.04.2004


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (9)


  22. Олександр Христенко - [ 2009.06.19 11:06 ]
    ТЫ МНЕ НРАВИШЬСЯ
    Ты мне нравишься разная:
    Деловая и стильная,
    Сексуально-опасная,
    Страстно-любвеобильная,
    Жаркой страстью раздетая,
    С золотистою кожей
    В травах буйного лета,
    Как в божественном ложе,
    И зимою завьюжена,
    Словно сказочным кружевом,
    И укутана стужею,
    И, не дай Бог, простужена.

    Привлекает и мучает
    Что-то необъяснимое
    И походка зовущая,
    И мелодия имени.
    Ранним утром и за полночь
    Без духов и косметики
    Я дышу твоим запахом,
    Наслаждаюсь эстетикой.

    Благодарен я случаю,
    Как подарку нежданному –
    Я люблю наилучшую,
    Мою самую-самую!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.42)
    Коментарі: (11)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.19 11:34 ]
    ОТАРИ ПУХИРЦІВ
    (ЛІТЕРАТУРНА ПАРОДІЯ)

    ...де-не-де гаї березових отар
    І дубів величні монограми"
    "Пісочне"
    Зоряна Ель

    Крізь березових отар гаї
    Проглядаються тополь ватаги,
    І хитаються гурти їх стовбурів
    Так, немовби напилися браги.

    Поряд з ними - череди дубів
    Обернулись спинами до вітру,
    І летять із них рої кліщів
    На п"яниць, що колом п"ють півлітру.

    Папороті темні косяки
    Поглинають недопиті грами.
    На шеренгах сосон, як плювки -
    Лишаїв скорботні монограми.

    І зміяться кублища вугрів
    З Світязя на озеро Пісочне,
    І цілують хмари комарів
    Поетесу, хто куди захоче.

    Вже і хмарою жасмин зацвів,
    Запахом стріля, мов з пістолета...
    Ну коли ж отари пухирців
    Зникнуть з тіла гарного поета?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  24. Андрей Мединский - [ 2009.06.19 10:15 ]
    Сосед
    У меня есть сосед, он ходит все время пьяным, худым,
    в одном и том же костюме, с одними и теми же седыми глазами;
    поговаривают, что когда он был еще совсем молодым,
    взрывал мосты под вражескими поездами.
    Сосед обычно идет мне навстречу, прямой, как тонкая жердь -
    чаще это бывает утром, когда я ползу или бодро бегу на работу -
    он говорит: «Сынку, дай хоч щось, шобы не помереть»
    (хотя и взаправду иногда можно сдохнуть без водки).
    Я ему никогда не даю, потому что семья и надо не выживать, а жить,
    а он такой спокойный, седой, в своем завсегдашнем костюме…
    Но сегодня все по другому: в прошедшем времени, которое не имеет свойства спешить.
    Мой сосед сегодня под утро умер.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.52) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (4)


  25. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 10:02 ]
    Моя брутальність
    Моя Брутальність так і ллється з мене,
    Вже перевищила границі твоїх меж,
    Моя брутальність знищує проблеми,
    І знищує ідилію...
    Та все ж... Моя брутальність
    То частина мене
    І нас ніколи ти не розірвеш!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (1)


  26. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:55 ]
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Мою свідомість ґвалтує телевізор
    Жорстоко, в розкарячку, і не щадно
    Лежу пом’ятий в ліжку
    І мрію про теплу вану

    Не можу я поскаржитись на нього
    Не в міліцію, не в прокуратуру
    А лише натискаю пульта,
    Знімаючи напругу!


    Рейтинги: Народний 5 (5.17) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (3)


  27. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:47 ]
    НАРНІЯ
    Мій президент, який він не є
    це мій президент
    Моя країна, яка вона не є
    це моя країна...
    Чарівна, мила, рідна країна.

    Мої мрії, це мої мрії
    Хоча й схожі на сонячного зайчика
    Який скаче від горища до підвальчика
    Мої симптоми, це мої симптоми
    З усіма бактеріями і лямбліями...
    Та я живу з цим усим...
    А в голові... НАРНІЯ!


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (2)


  28. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:10 ]
    Виріс!
    Репресовану юність відправивши
    Почалися турботи й жалі.
    Хочу дуже їй щиро віддячити
    За науку й помилки мої.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (1)


  29. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:52 ]
    За межою свідомості...
    На відстані моєї мрії
    На тонких паперах надії
    Лежать результати твоїх сподівань

    Ми їх вберегли від роси провокацій,
    Що стелиться ніжним туманом скорботи

    Ти дивишся з жахом на тую картину...!
    А я буду певен..!
    Воно проросте, зернятко кохання,
    надії,
    та віри
    Що ми закопали з тобою
    Зволожене соком кохання…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  30. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:06 ]
    Дяді Фьодору!
    Подивись як малюються вірші!
    Послухай як пишуть картини!
    Набери у груди повітря!
    Набери на повні легені!

    Поясни москалю «толерантно»
    Поясни що не брат більше тобі
    Що гнітить тебе його влада!
    Що ти хочеш пожити на волі!

    Набери у груди повітря!
    розказуй на всю цю планету
    Як кохаєш єдину країну.
    кричи. Україна, свобода!

    Україна у серці єдина!!!
    Україна навіки з тобою!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  31. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:23 ]
    Думки молодого тіла...
    Кохання, погляди, обійми почуття.
    Усмішки - на обличчя, і долоні.
    Статевий потяг, юне світосприйняття...
    Нема ще сивини на наших скронях...

    Я думаю про секс, ти мабуть теж..!
    Не можу зрозуміть тебе очима!
    Ти загадкова, як весняна ніч!
    Я гарний теж, хоч схожий на дебіла..!


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.17) | "Майстерень" 5.25 (5.13)
    Коментарі: (1)


  32. Роман Пічурін - [ 2009.06.19 09:19 ]
    Філософія... життя
    Прокинувся сьогодні у нірвані.
    Поглянув крізь забруднене вікно...
    Лежу під кайфом на старенькому дивані
    На стелі тихо павучок пряде рядно...

    Задумався я, бути чи не бути,
    Кохати, не кохати, лягти спать...
    Обманювать, дурити, набрехати...
    Послати в корінь! Трахнути! Ї*ать!

    А може , закурити сигарету,
    Та потягнути келих терпкого вина,
    в дупель п’яним йти блювать до туалету
    Бо пляшка білого ж то буде не одна!!!!

    Мені не заздрять.....
    мене не хочуть.....
    У мене жодного, товариша нема...


    Рейтинги: Народний -- (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  33. Віра Шмига - [ 2009.06.19 07:48 ]
    * * *
    Лежать троянди на пероні –
    На стику зустрічі й
    прощання.
    Від неспроможності прощати
    Хтось не сколов собі долоні.
    Чи можна зважитись плекати
    Ще свіжий квіт
    чужого болю?
    Нервово тіпається доля
    В луні колісного стаккато.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  34. Василь Степаненко - [ 2009.06.19 05:30 ]
    Гаряче джерело
    *
    Гаряче джерело –
    Гнучкий твій стан
    З моїх обіймів вихлюпнути хоче.
    Дурманить моє тіло
    Aромат.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Аліса Коцюба - [ 2009.06.19 01:07 ]
    Прости
    Прости за бесконечное молчанье,
    За то, что не сумела быть твоей,
    За то, что я не слушала дыханья...
    За то, что не была с тобой смелей,
    За то, что я была с тобой в мечтаниях,
    За то, что я была твоей лишь в сне,
    За то, что бесконечное молчанье
    Не отозвалось радостью в тебе.
    Прости за то, что я свои улыбки
    Дарила не тебе, а остальным,
    За то, что до сих пор свои ошибки
    Считаю чем-то святым и святым.
    Прости за то, что ветер не попутный
    С тобою мчится за руку, а я...
    Я для тебя, как звезды – недоступна:
    Ты с ветром, а я – искорка огня...
    ...Прости меня за то, что я любила
    И отдавала страсть наедине,
    За то, что это все, любя, дарила,
    Но все – прости за то, что не тебе...

    06.01.2003


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (30)


  36. Тетяна Роса - [ 2009.06.19 01:57 ]
    Людина-дзеркало
    Скажи мені тихо слово –
    І відповідь буде тихою,
    Зірвешся на крик – то знову
    В твоєму я ритмі дихаю.

    Захочеш війни – зустрінешся
    У битві з самим собою,
    Все зрозумієш – зупинишся,
    І першим вийдеш із бою.

    Або ж в нескінченній битві
    Зав’язнеш на віки вічні:
    Життя – дзеркала на стінах,
    А люди усі ідентичні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  37. Олександр Бик - [ 2009.06.19 00:15 ]
    ***
    Безпритульні актори
    Зривають останки куліс -
    Під егідою часу
    Театром хворіє епоха.
    Ми з тобою уражені
    Ним же виходим на біс
    У надії, що нам
    Із тобою повірять хоч трохи.

    Перемелено все
    Від розлуки до сірих снігів -
    Наш сценарій написано
    Кимось давно й нарочито.
    Вже немає куди
    Повертати, - та я б й не хотів,
    Бо не знаю як можна
    На світі по-іншому жити.

    Бо афіші давно
    Розіп’яті на плоті живій, -
    Не кажи, що втомилась
    Від цього дурного процесу:
    Глядачі на місцях,
    І на сцені облізло-пустій
    Ми не граєм – живем!
    Я - поет… Ну а ти – поетеса.







    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  38. Юля Бро - [ 2009.06.18 23:13 ]
    в середине июня
    в середине июня стояла такая жара
    что слипались страницы у книги и влажные пальцы
    солоны были если на вкус а она – целоваться…
    в середине июня стояла такая жара
    открывая окно задыхался то липой то мятой
    или той или этой а сердце стучало стакатто
    ты не спал открывая окно не уснёшь до утра
    в середине июня… как сладко в начале начал
    бесконечное лето конечная тройки трамвая
    и любовные письма в традициях лучших кар вая
    обрывать в середине строки так как ты обрывал
    а она настояла вы съехались зной лисистрата
    всё как будто расплата афинский акрополь астрал
    но такая жара… переплавит цитаты на сталь
    ты устал от… юноны гекубы гекаты
    вот завёл бы себе аксолотля геккона примата
    или моль или бражника чтобы весомо молчал
    человек уходя оставляет следы и стигматы
    человек не вмещается в рамки привычных лекал.


    Рейтинги: Народний 5.83 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.53)
    Коментарі: (25)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2009.06.18 22:49 ]
    З ЧАСІВ КУЧМИ
    Я був у Пізі. Підіймавсь на вежу,
    Яка давно й ніяк не упаде.
    Я незалежний. Сам собі належу.
    Живу у вежі, як ніхто й ніде.
    Імперський час і небуття в колонії,
    Ростральної колони висота,
    Ми вийшли із Єгипту й Вавилонії,
    Та гнуть доземно - вежі і літа.
    І думав я: на часовому зрізі -
    То дерева, то старовинних веж, -
    І ми - пізанці. Ми - у вічній Пізі,
    А рівновагу в цьому не знайдеш...
    Дмитро Кремінь

    Уседозволеність - ось гасло дня!
    Торгуй, кради, наркотиком колися,
    Жебрач, бреши, чужим богам молися,
    Дурисвіт будь, такий ти нам рідня.

    Забудь про совість - це усе бридня,
    В реальний світ пильніше ти вдивися,
    Вовки в суспільнім лісі завелися
    І правлять бал. Не будь дурним ягням,

    Традиції перетвори в руїну,
    Позбудься вишиванок, шаровар,
    В музей віддай бандури і картини

    Реалістичні, з них - який навар?!
    Будуй новітню "вільну" Україну,
    Де продається все, де все - товар!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (9)


  40. Зоряна Ель - [ 2009.06.18 22:16 ]
    ***
    Зі шпарки неба стежить молодик,
    Чи серденько-зоря його не згасла.
    Звертає з трепетом до неї срібний лик...
    Дідусь онуку:"Завтра буде ясно.
    Не виллється водиця із відра.
    Ходім до хати, будемо стелиться.
    Бо виспатися треба, як годиться,
    Щоб мати силу - завтра ж косовиця"...
    А тиха ніч зійшла росою рясно,
    І свічечка поволі догора.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (8)


  41. Галина Сонценя - [ 2009.06.18 21:26 ]
    Desperado
    І знову лиє дощ,
    І без кінця вологи,
    І холод у серцях,
    А треба допомоги.
    А треба трохи тиші...
    І трохи розуміння...
    І мудрости краплину...
    Де жадане прозріння?
    І знов наздоганяю
    Маршрутки, час, людей,
    А в голові – смітник
    Безплідних дум-ідей.
    Я в соціополоні.
    Довкола – психів стадо.
    І десь в свідомості бринить
    Суцільне desperado.
    Але в нічній постелі
    Звільняюся від болю.
    Буденність – це ніщо
    Думками я з тобою...


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.09) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (4)


  42. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:48 ]
    Казкова ніч
    Хмаркою бузковою накрила
    Цілий світ потайливая ніч,
    Чорним шовком небо простелила,
    В тінях заховала кожну річ.
    Сплячою красунею природу
    Сяйво місяця зробило вмить,
    Зорі уквітчали її вроду,
    Чуйне серце солодко щемить!..

    Ніжний дотик аромату феї,
    Поцілунки та обійми снів...
    Розквітають в озері лілеї
    Край молочно-білих берегів.
    І барвінком в'ється світла мрія,
    Лазуровим ореолом хвиль,
    В груди повертається надія,
    Що відступить поступово біль...

    Зупиняється раптово стрілка,
    Застигає з нею час швидкий -
    Ні, то не годинника помилка,
    То вітає радо ангел мій,
    Ніби казка, сповнена любові,
    Лагідна, принадна, чарівна,
    Кришталева пісня у діброві,
    Що у вирій тихо порина.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  43. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:25 ]
    Привид письменника
    Тихий плескіт ріки...
    То сміються і бавляться мавки.
    А над ними зірки...
    А на березі дух Франца Кафки!

    Неспокійний, сумний,
    Все забути не може він Прагу,
    Все клянеться у вірності їй,
    Мов коханій складає присягу.

    Все жадає чогось.
    Сновигає вночі біля Влтави,
    Мов шукає когось...
    А за ним - тільки відгомін слави...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.15) | "Майстерень" 5.25 (5.15) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  44. Алісія Пардус - [ 2009.06.18 20:05 ]
    Співочі фонтани
    Ось вона, мить, так довго чекана!
    Блиснули перші сльозинки фонтана!

    Ринули дощиком струни рясні,
    З ними - мелодії ніжно-ясні!

    Почали води закоханих вальс -
    Вихором бризок здійнялись ураз!

    Факели світла дарує неон -
    Іскрами сипле, танцює вогонь.

    Течії мов обійнялись, стрімкі,-
    Струмені сяйва й потоки ріки.

    З ними акорди останні злились,
    Виром музики стихій пронеслись!


    Рейтинги: Народний 4.75 (5.15) | "Майстерень" -- (5.15) | Самооцінка 5
    Коментарі: (4)


  45. Віра Шмига - [ 2009.06.18 20:03 ]
    * * *

    Змиває дощ малюнки на асфальті.
    Там синє небо ллється в жовте жито.
    І білий парус в синяві розтікся.
    Недовго ще, і дощ захопить місто,
    І перетворить у суцільне море,
    Зітерши грань між мокрим і сухим.
    І не врятує свято парасольок,
    Що бубонять під пальцями дощу.
    Вже під водою зебра переходу,
    Мов з глибини страховисько морське,
    Просвічується ребрами й боками.
    З-за рогу йде тролейбус батискафом.
    І я у нім – дослідниця дощу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  46. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 17:59 ]
    Цигаркове світло
    Легким контрастом
    Літньої ночі
    Гітарні акорди
    Твого сміху

    Напівпорожні пляшки портвейну
    Рятувальними боєприпасами навколо
    Нас

    Споглядати
    Перехожих котрі забираючи
    Музику своїх кроків
    Швидко зникають у темній пащі вулиць
    Яка блищить гнилими зубами баготоповерхівок

    Цигаркове світло ліхтарів
    Вказує дорогу
    Додому
    Або ще кудись
    Де нас чекають


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (1)


  47. Влад Псевдо - [ 2009.06.18 17:39 ]
    ---
    Це сталось так: надламано, бо зопалу.
    День посолонь мій шлях стинав…
    Комета впала, мов гіркий недопалок,
    Недбало кинутий курцем з вікна.

    І поводир, що марив рівноденнями,
    Мені у спадок залишив Олімп,
    Спустившись в небо. І ночами темними
    Мою він вибрав з міріад голів.

    Це далось взнак: тавром або діагнозом
    На юний лоб, на молодий росток,
    Що самовіддано в захмарність тягнеться:
    Йому ж комета маячить хвостом!

    Мій спадок – скарб. Моє зізнання зболене.
    В мені – і Київ, й гамірний Каїр…
    Він легковажно грає в шахи долями,
    Цей мій Гермес, крилатий поводир.

    Буває так, немов ножем об камені
    Людських облич, їх масок і личин,
    За Трисмегістом (к бісу ноги зранені!)
    Чи за посланцем Бога думка мчить,

    Минаючи і прапори, і ступори,
    І срібні кулі з заздрісних очниць…
    Всі перепробувавши ноти, ту бере,
    Зірвавши голос, та не впавши ниць.

    Це було так. І є тепер. І буде ще
    За спиною знайомий шелест крил.
    Я напишу про марення і любощі,
    І поводир не призупинить гри.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.34)
    Коментарі: (3)


  48. Юрій Лазірко - [ 2009.06.18 17:07 ]
    Сонет II
    Думки, немов коліна, перебито
    і дух у сонячнім сплетінні в`язне.
    Усі дороги болю перекриті,
    а між бровами розгубилась ясність.

    Де тая святість, щоби окропитись,
    напитись досхочу і доки гасну?
    Благословенно відлітають миті
    у щось первинне, та не власне.

    Парад планетний переходить в оці,
    а сходини у душу – до любові,
    до вкраєного світла і до себе.

    Я мічений, бо пташка в лівім боці.
    Час вибиратися на сушу в слові,
    сонет забити у підошву неба.

    18 Червня 2009


    Рейтинги: Народний -- (5.68) | "Майстерень" -- (5.76)
    Коментарі: (12)


  49. Вова Ковальчук - [ 2009.06.18 11:24 ]
    Почуття і вареники
    Гнучкою Бєрковою
    Розкинулась асфальтом
    Трамвайна лінія

    Дощова погода
    Дощове місто

    Під дощем
    Охололи почуття і вареники

    Не наздогнав
    Але намагався
    Про це свідчать порепані п'ятки

    Квартира виглядає порожньою
    Багаточисленні мітинги пацюків

    Холодильник заповнений серіалами
    Голова заповнена…

    До речі
    Я всього навсього схуд
    На три грами


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.26) | "Майстерень" -- (4.91)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Христенко - [ 2009.06.18 11:53 ]
    ЧТО ТАКОГО?
    Душа болит и сердце ноет.
    Отравлен горем и тоскою
    Я, словно выжатый лимон,
    Разбит, унижен, истреблён.
    Ни зелень молодого мая,
    Ни говорливых птичек стая,
    Ни женщин прелесть молодая
    Меня теперь не согревает.
    И дней унылых, не считая,
    Бикфордовым шнуром сжигаю:
    Уходят месяцы, года,
    Как в тёмный омут, навсегда,
    Стирая память на лету –
    На сердце раны зарастут
    И отпечатают рубцами
    Всё то, что пережито нами...

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова,
    Произнесённых сгоряча:
    Прости, но я люблю другого.
    Всего хорошего.
    Прощай!”.

    Неумолимо,
    Сухо,
    Быстро,
    Как передёрнутый затвор,
    Как приговор, точнее выстрел –
    Не целясь,
    Не щадя,
    В упор,
    Навылет,
    Наповал,
    Картечью,
    А дочка, платьицем шурша,
    Шептала: ”Принесите свечи.
    Я больше не могу дышать”.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Любимой, брошены устами,
    Легли на сердце, словно камень,
    Вонзая лезвие ножа...
    Незащищённая душа
    Безвольно руки опустила,
    На дочери большие крылья,
    Что в ранах истекали кровью.
    А звали мы её Любовью.

    Как больно, страшно и жестоко
    Не мочь дитя своё спасти,
    Когда потеряна дорога,
    Утрачен смысл и цель пути,
    Не отличая день от ночи,
    Блуждать, брести куда-нибудь,
    Когда уже и жить не хочешь,
    Понять: былого не вернуть,
    Забыть, уйти навстречу ветру,
    Где нет вопросов и ответов.

    А кто-то скажет: “Что такого?
    Каких-то три-четыре слова...”

    Лишь время – лекарь всех времён,
    Вернёт мне и покой и сон
    И я наивно стану вновь
    Искать взаимную любовь.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (14)



  51. Сторінки: 1   ...   1504   1505   1506   1507   1508   1509   1510   1511   1512   ...   1853