ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.11.14 17:06
Осінь є епопея дощів.
Ця нездаро написана повість...
Цей поезій загаслий порив...
Ось і зустрічі невипадковість

У промінні мережених днів
Поцілунками споминів літа.
Відігрітись тобі і мені,

Анонім Я Саландяк
2018.11.14 12:03
як у фейсбуці – просто... в зворотньому порядку...) ... давня бАтьківщина – пагорб Гора серед села – довкола люди – але вкруг Гори - не видно хто-де?... багато довкола... двоє показались... старі – некрасиві... але з справедливими обличчями... і голосн

Ольга Паучек
2018.11.14 11:48
Якби не дощ - життя ішло б інакше...
Не треба сліз, бо злива змила слід
І від страждань, і спогадів, тим паче,
І від надій дитячо-ніжних снів.

Олександр Сушко
2018.11.14 05:41
Доста в чаті докучати людям,
Писунам влаштовувать парник.
Умощусь калачиком на грудях
У моєї любоньки-жони.

Скинув із Пегаса, врешті, шлею,
Був з сідлом, тепер стрибає без.
Відпочину тілом і душею,

Віктор Кучерук
2018.11.14 05:07
Коли в повітрі запахів ніяких,
І, звичних вуху, шелестів нема, –
Це – часом перевірена ознака
Того, що вже проснулася зима.
Вона ще не пишається красою
Та свіжістю невпинною снігів,
А лиш лякає землю мерзлотою
І тишею дрімотних полинів.

Іван Потьомкін
2018.11.13 17:43
Селюк не знав, що сталося в далеку давнину.
Музики два змагались. І ось у того,
Кому вже провіщали перемогу,
На арфі раптом луснула струна...
Закам’яніли слухачі. Та після паузи
Знов порвана струна заговорила...
І тільки потерпілець знав, що стало

Віктор Кучерук
2018.11.13 08:36
Т. І...
Межи рядків і слів, і літер,
І розмаїття плинних тем, –
Мені ти пахнеш пізньоцвітом
І нетривким осіннім днем.
А в час жаского падолисту,
За охололим враз вікном, –
Здаєшся папороті листям

Олександр Сушко
2018.11.13 06:03
Із мене досить ґвалту, революцій,
Кажу "Привіт!" - відповідають "Гав!".
А поруч осінь. Кущик глоду куций
Безлисті віти з розпачу підняв.

У гетьмана скінчилась п'ятирічка,
А хоче править ще стонадцять літ.
Вчепилася у ягідку синичка,

Сонце Місяць
2018.11.13 01:18
знадвору скиглить негода
вогні стираючи кир’є
елейсон а втім не шкода

неакцентована доля
колоратурну кволість
демонізує у мріях

Петро Скоропис
2018.11.12 17:55
Якщо я не охолов,
річ у твоїй долоні
на глупої ночі лоні,
коли до чола чоло.

В тому, що долілиць
звиділось тобі ясним:
в абрисі невиразнім,

Ірина Вовк
2018.11.12 15:11
Звучить орган в соборі Магдалени.
Бах... Фуга і токата ре мінор.
Я слухаю. Сьогодні є для мене
Лиш музика і цей старий собор.

І ще… І ще…гігантський відгук нерва,
І буря мислі, і гроза страждань,
І повінь жалю, повінь безперервна…

Ярослав Чорногуз
2018.11.12 14:18
Ще календарна осінь на порі,
А вже зима Батиєм наступає.
У вітряній її холодній грі
Ні пестощів, ні м`якості немає.

Вона така безжальна, мовби ніж,
Що увіходить у розм`якле тіло.
І з кожним днем стає дедалі зліш,

Галина Михайлик
2018.11.12 10:50
Дебет і кредит. Виводжу сальдо.
Чого ще хочеш? Смертельне сальто?
Ішла по линві, спала на цвяхах,
за волосину від прірви й краху
кришила серце тобі на манну,
й не сподіваючись на осанну.
Не шкодувала ні сліз, ні крові,
не рахувала страхів, паролів…

Олександр Сушко
2018.11.12 09:31
Сьогодні млявий. День рахую ґав.
Не вистачає, мо', тестостерона...
Не вдовольняє муз моя снага,
Можливо, їм жорстке потрібне порно?

На ліжко Мельпомену погукав,
Поцілував їй родимку на пупі.
Включив TV. А тамко голяка

Віктор Кучерук
2018.11.12 04:28
Т. І...
Поза увагою зоряне небо,
Звично одягнуте в сизу пітьму, –
Наче в надію, вдивляюся в тебе
І намагаюсь збагнути – чому?..
Вітер повільно гойдає на травах
Ниті сріблясті тонких павутин, –
Чом ти постійно не тільки в уяві,

Сонце Місяць
2018.11.11 23:56
стривай ~ нагрянуть без реклами
злі клоуни із хижаками
та стане поціновувачам лож
непереливки ще й за власний кошт

спішать покинути ці стіни
у штовханині & екстрімі
не дочекавши акробатів міць

Любов Бенедишин
2018.11.11 15:58
Днів слизька тягуча гуща
...Доля нить рядків снує...
Що мені життя минуще?
Не моє, раз не твоє.

Не хвилює: спала?.. їла?..
І біда - нема чи є...
Що мені до тліні тіла?

Іван Потьомкін
2018.11.11 14:10
«На початку XX ст. над Гніздною стояв двоповерховий будинок пана Оскерка,
навколо будинку чеськими садівниками було створено парк,
горіховий сад, каштанові та липові алеї »,- сказано у Вікіпедії.
А я пригадую ще й «SALVE»,
себто «Здрастуй» на фрон

Віктор Кучерук
2018.11.11 12:37
https://www.facebook.com/100002932615183/videos/2062543123853421/
Т. І...

Покажи мені дорогу
Без печалі і біди, –
Без одвічної тривоги
І відрадну для ходи.
Покажи, якщо ходила

Олександр Сушко
2018.11.11 12:17
Ранок. Спить утомлена столиця,
Сигаретний вруниться димок.
В ліжку осінь. Гарна молодиця,
З нею третій місяць живемо.

Хорошулі-молодиці "Аве!",
Стягую із литки чобітка.
А зима підморгує лукаво,

Олексій Кацай
2018.11.11 11:33
Хтось десь мене засуджує до страти…

Димляться
біля спалених мостів
взірці барокові,
готичні грати
і строга красота
астропортів.

Світлана Майя Залізняк
2018.11.11 11:02
Не розумію тих страждалиць...
Стоять - як вази - край вікна.
Вже відпустив обручку палець,
прикрита шаллю сивина.

Стежки зрадливців несходимі,
ідуть, лисіючі, на клич...
(А десь у млі - борщі та рими...).

Лесь Українець
2018.11.10 23:44
Ой, мовчать у своїй хаті
І правда, і сила,
Чорні хмари кострубаті
Небо затулили.

Тяжко зиму зимувати
Завше на Вкраїні,
Тяжко думу римувати

Марія Дем'янюк
2018.11.10 20:34
Цілувало голівоньку сонце-
Золотило руде волосся,
Наречена у білій сукні
Танцюватиме як повелося.

Очі карі в яскринах світла,
І червоні медові вуста.
Матіолою наче заквітла

Галина Кучеренко
2018.11.10 20:22
…«Мудрець» від овацій - застиг.
Поміж слів - маячня…
...Цвяхи забиває у тих,
Хто «живе не як я,

Хто ходить по іншому,
Бачення має своє»…
І в того, хто пише

Марґо Ґейко
2018.11.10 17:10
Я потрібна тобі як причаєна муза,
Як натхненням Далі самовідданість Гали,
Що із Долі Горгони зв’язала би вузол,
А тобі присвятила за це мадригали.

Хто б не був біля тебе, вона – Королева.
О, ця статусна річ на обламках імперій!
Де на книзі правиця

Тата Рівна
2018.11.10 14:35
Ти рефлексуєш, ниєш, кусаєш губи в кров, голишся сумно у ванній -
Порожнє життя без любові твоє подібне до голого короля на старім протисненім дивані
Орле! Вимий вже вуха, щоки виголи! Мачо! - ти бездоганний, життя - небездоганне, ти - небездоганний, ж

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 12:17
Дивних історій - снопи -
Посеред кави і рому.
Шепче: "Сюжет ухопи..."
Жінка у кріслі старому.

Дочки лишили в саду
напризволяще, бо зайва.
Менша вивчає урду,

Світлана Майя Залізняк
2018.11.10 10:55
Мене цікавить: чому мій рейтинг відучора упав на кілька позицій - без оцінок, без коментарів...
Як таке може бути?
хто може оті цифри самотужки без коментування і оцінювання робити нижчими?
Навіщо? у мене оцінювання закрите.
Любителі не оцінювали. Вчо

Ігор Деркач
2018.11.10 08:48
Зів'яли мрії. Отже восени
ще є надія маятись журою,
як це мені навіювали сни
далекою весняною порою.

Життя на перекаті мілини
змиває течія, а за водою
два наші неприв'язані човни

Олександр Сушко
2018.11.10 07:00
Історія страшна. Тож я присяду
І вип'ю для відваги грамів сто.
Підкралася зима підступно ззаду,
Пегасика гризнула під хвостом.

У листопаді з пущі тхне морозом,
Скінчився романтичний падолист.
В поета є штанці зимові з ворсом,

Ярослав Чорногуз
2018.11.10 02:25
Все більш розходимось, як в небі – літаки,
Як два автомобілі – на дорозі.
Твоє життя – в реальності, у прозі,
Моє – в поезії, за хмарами таки.

Все більш розходимось. І дітися куди
Від самоти, що болем горло тисне?
Лиш ви мене – поезіє і пісне –

Віктор Кучерук
2018.11.10 01:11
Т. І...
Боюсь, що скоро скажеш: “Досить
Обманювать самим себе…”, –
І хилиткий місток відносин
Життя безслідно погребе.
Боюсь, що більше не побачу
Любов, дзвінку і осяйну, –
І несподівану нестачу

Серго Сокольник
2018.11.10 00:13
Холоди насуваються, люба...
Обійми, поетесонько мила,
І не будемо лаяти сніг,
Що волосся покрив...

...голова Іоанна на блюді
Красномовно про це говорила...
Хочеш, люба, послухать? Мені

Сонце Місяць
2018.11.09 21:46
після провального сюжету «Сонцемісячні хлипи», із шедевральними, не побоюся такого епітету, одкровеннями, зокрема: Знов у дзеркалі плаче знайомий до болю піїт, Бо сатирик зробив ненавмисно своїм одаліском... (авжеж бо, у дзеркалі) & Звик стр

Галина Михайлик
2018.11.09 20:51
- Нічия!
__________Наступний крок спіралі,
оптимістичний нуль нової точки «z».
Що мить, то швидше миготять педалі -
позмінно: тренажер/велосипед.

Лиш не спинятись у життєвім русі!
І не згубити драйву й куражу
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

оксана деркач
2018.11.12

Віктор Католик
2018.11.10

Тарас Слобода
2018.10.29

Євген Лінивий
2018.10.20

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Тетяна Левицька - [ 2018.10.22 13:32 ]
    Делікатеси
    Нині у пошані кішки,
    слимаки, сороконіжки.
    Мабуть, гине в морі краб,
    бо їдять зелених жаб,
    тарганів, вужів смердючих…
    І коліт їх не замучив!
    Жирну гусінь, хробаків...
    Що замовив - те і з’їв.

    Для японця чи китайця
    насолода - бичі яйця.
    Ще гурманам до снаги
    скорпіони й павуки.
    І здалися їм ті змії,
    не бояться алергії.
    І не париться народ,
    що гидоту суне в рот.

    Сарану на дальнім сході,
    як курчат уже розводять.
    І слизьку, мохнату жуть
    в ресторанах подають!
    Чи екзотики замало?
    Краще б їли шлунок, сало!
    Кролики, як не крути,
    це вам, друзі, не коти!

    Наш народ вживає зранку
    Потрушки, кишки, кров’янку,
    бо на український смак
    свинка - афродизіак!
    Ракотиці, вушка, хвостик,
    Пропоную навіть гостям.
    І рекомендую всім,
    хоч сама все те не їм!


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (6)


  2. Віктор Кучерук - [ 2018.10.22 11:47 ]
    * * *
    Т. І...
    Дозволь мені, несмілому, сказати
    Очікуване слово або три, –
    Уже чуття таким теплом пройняті,
    Що ними можна душу обпекти.
    Дозволь мені тебе поцілувати
    І жадібно обняти хоч на мить,
    Аби не почуватись винуватим
    За те, що мав, але не став робить.
    Дозволь…
    22.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  3. Олександр Сушко - [ 2018.10.22 11:15 ]
    За графіком
    Дуже ласий, сестри, до кохання,
    В цій науці - геній! Патріарх!
    У картинках розвеселих спальня,
    Пустунець ворушиться в трусах.

    Ліг Венері молодим на плаху
    Діву уподобавши руду.
    Ну, а ти у любощах - невдаха!
    Цілувать не вмієш до ладу!

    Зранку лосем скачеш на роботу,
    Ввечері - горілки в чарку "хлюп!".
    Я ж не можу одірвати рота
    Від вишнево-полум'яних губ.

    Кажеш, що старий і сил немає,
    "Поле бою" мохом поросло?
    Я і в сотню літ іще кохаю,
    Рано ще писати епілог.

    Ти націль на мене хутко вушка
    І послухай, що тобі скажу:
    Їж медок із коренем петрушки,
    Як мороз - вдягайся у кожух.

    Показав Ерот нові кульбіти -
    Я старанний учень, будь-здоров!
    Буду спати потім до обіду,
    Ввечері, за графіком - любов.

    22.10.2018р.

    Парадокс

    Поезії рядки - відлуння правди,
    Бульки рожеві, блаж, ціна їм - гріш.
    Хай ледацюга мріє стати скальдом -
    Життя складніше, ніж найкращий вірш.

    Розумні день і ніч клепають гроші,
    Збирають із картопельки жуків.
    Кума торгує віниками з Польщі,
    Мені товар підкидує Пекін.

    Живу шикарно без строфи, катрена,
    Поети ж не складуть собі ціни.
    Книженції трамбує бомж щоденно
    В гігантські гори вторсировини.

    Уранці зустрічаюся із мером,
    З Маньчжурії припер йому дольмен.
    А син схиливсь над клаптиком паперу,
    Думки сплітає в чудо-макраме...

    22.10.2018р.



    Рибалка

    На городі їсть капусту заєць,
    Мчать крізь мене кварк та ню мезон.
    Мерзнуть ніс, сідниці, вухо, палець,
    І грибочків одійшов сезон.

    Біля річки з вудкою не всидиш,
    Кльов відсутній, тілом дрижаки.
    Може, браття, визубрити ідиш
    Чи гайнуть на прощу за Пекін?

    Плесом хвилі (капнуло із носа),
    Буде нежить, голова бо-бо.
    Спить карась. То хоч би клюнув спонсор,
    Книжку видаватиму, їй бо!

    В мене спінінг з виду наче ловкий,
    На гачках жирнющі хробаки.
    Толку мало. Може це навроки
    Чи пожерли здобич щупаки?

    Сум-журбу римую через кому,
    Жінка скоро вижене з хором.
    Не везе, братове, ані в чому,
    А в куми уже тридцятий том.

    Вудку геть! Писатиму про літо!
    Витрушу із вух росу-туман.
    Це вам не підлящиків ловити -
    Трохи легше. Лиш пустий гаман.

    Хай пасуться рибки у заплаві,
    Я ж сьорбну винця на посошок.
    Не печальтесь,читачі ласкаві -
    Віршів нагаптую вам з мішок.

    22.10.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  4. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.22 10:37 ]
    Вітер споминів
    Вітер споминів так теплотою війнув
    Про матусю-голубоньку рідну мою
    Та про батька згадати також не забув,
    Коли були вони ще обоє "в строю".

    Татусів яблуневий великий садок
    Рясно родить і нині та кличе мене,
    Ну, а матінка сіяла квіти в рядок,
    Там рожева півонія й досі цвіте.

    І туди він подув, де берізки ростуть,
    Нині ці білокрі вже зовсім великі,
    Нагадав мені він про черемху оту,
    Що весною дарує усім білі квіти.

    Над стежиною він, наче птах пролетів,
    Отією, що змійкою в"ється до хати.
    Скільки б літ не минуло та сонячних днів,
    Вітер споминів все допоможе згадати.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  5. Таміла Леськів - [ 2018.10.22 10:22 ]
    Танець осені
    Падає листя додолу,
    Сиплеться золото з віт.
    Осінь війнула подолом –
    В танці кружляє весь світ.
    Тихо вальсують берізки,
    Крони сплітають свої.
    Верби розгойдують кіски.
    Пурхають листя рої.
    А на просторах містечка
    Вітер утнув гопака.
    Хвилі шумлять недалечко.
    Танго танцює ріка.
    Квіти, ще ті танцюристи,
    Геть розійшлися тепер,
    Пишні, яскраві, барвисті,
    Жваво танцюють модерн.
    Хмарка у формі сердечка
    В сивому небі без меж
    Зиркає вниз, на містечко,
    І підтанцьовує теж.
    Сутінки входять спроквола.
    Танець вповільнює темп.
    Золотом листя довкола
    Осінь створила Едем.



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  6. Ярослав Чорногуз - [ 2018.10.21 23:08 ]
    Осінній етюд
    Взяла природа під крило своє
    Мою ходу й завзяття молодече.
    Тепло останнє днина віддає,
    Надходить вечорова холоднеча.

    Вже вечір обриси чіткі стира,
    Усе сіріє спершу ледь помітно…
    Отак приходить сутінок пора,
    І прохолодним напуває віти.

    Здригаються і щуляться вони,
    Сплітаються немов одна з одною.
    І гріються немовби залюбки…
    А може, любляться, як ми з тобою?!

    21.08.7526 р. (Від Трипілля) (21.10.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (6)


  7. Василь Кузан - [ 2018.10.21 20:44 ]
    Тепло задиратся зо мнóв
    ***
    Тепло задиратся зо мнóв:
    То кліпне оком, то ся спряче.
    Ги мняч по небу сонце скаче
    И нóвтóв тягнеся сумнóв
    Октóвбер довгый.
    Мнягко дощ
    Зацяпкує за вшиник студінь…
    Челлині яблыка на блюді
    Годуут динь.
    Добігли до
    Вчорашньых споминȕв про вто,
    Ош кури нести перестали
    Израна яйця. Много сала
    Удклала óсінь…
    Щи по сто
    Налляти треба, бо зима
    Иде з-за берега студена.
    Домак далеко до Едема,
    А нóвта тягнеся сумна,
    Ги путь, що ним идеш из раю…
    Даколи видится – вмираю.
    Колыше світ болигóлóв,
    А світ задиратся зо мнóв.

    21.10.18 © Василь Кузан

    Словничок:
    Задиратся – заграє, чіпається до мене,
    Прятатати – ховатися,
    Ги – як,
    Мняч – м’яч,
    Нóвта – пісня,
    Вшиник, ошиник – комір,
    Домак – зовсім,
    Колыше – гойдає,
    Видится – здається
    Болигóлóв – отруйна рослина.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  8. Мессір Лукас - [ 2018.10.21 18:14 ]
    *
    Вільне падіння, непрокидання, кінець несвідомого руху.
    Слідами, листками з-під підошов, оголення, потім брехня,
    Лісові руки, демони, розпач, похапцем, знову, незнамо нащо
    Катастрофічні спроби, без ладу, комічні, пульсуючі зовні
    Подих, подив, звуки, призвуки, понад, услід, перестворення.
    На зламі, як зійдеш, знаття, недоля, звичка, розкаяння,
    Стагнація королівської кобри, марення, скупчення крісел,
    Зблиски, лелітки, спалахи, довільно вимучені альтернативи,
    Злочинні будні, гравюри страхітних місць, збиткові аукціони,
    Ковзке спрощення, облуплені фарби, правічні страждання,
    Амальгамований вітер, голодна посуха, плазмовий студінь.
    Спомини розпадаються, відсьогодні, тепер, жамевю, гіркота,
    Блідий виблиск льоду, металічний хмиз, полювання, тощо.
    Енігма, наволоч, сплески, трепет, шемріт, збуджене, навісне.
    Ідилія в осерді шеолу, врятування, виснаження, спростування.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  9. Олександр Сушко - [ 2018.10.21 15:13 ]
    Судьба
    Я - лагідний мужик, не злобний орк,
    Є діточки, супружниця законна.
    Люблю природу, цуциків, жінок
    І жовпляки зі свіжим самогоном.

    Кожух - на плечах, на нозі - кирза,
    До хати - рачки, до пивниці - чвалом.
    А люди шепчуть, що Петро - босяк,
    Блукає човен долі без причалу.

    Ще б трохи і в труну хутенько "Гоп!" -
    Ледь вийшов із останнього запою.
    Аж тут війна штовхнула ув окоп,
    Очуняла судьба на полі бою.

    Осколки поруч сіються дощем,
    Сьогодні ворог "добрий" - тричі промах.
    За тиждень - куля. Згодом ще і ще...
    А смерть не йде, мене чекає вдома.

    Сержант упав. Помацав хутко пульс...
    Уже в раю, опісля бою тризна.
    А я живий. Вернуся, то зоп'юсь.
    Із неба сіє дощик із заліза...

    22.10.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.21 09:28 ]
    Рідній землі вклонюсь доземно
    Чи близько буду, чи далеко,
    Лечу до тебе, мов лелека,
    Батьківська земле, отчий краю,
    Як тільки вільну днину маю.

    Воду долонями черпаю
    Із джерела, що в лісі скраю,
    Наснаги й сили набираюсь,
    Душа ж моя відпочиває.

    П"янію, як вдихну повітря,
    Мене осяє радість світла,
    Стає так легко та приємно,
    Рідній землі вклонюсь доземно.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Віктор Кучерук - [ 2018.10.21 00:18 ]
    * * *
    Т. І...
    Закохався – і співаю,
    І радію, і журюсь, –
    І тебе, любов безкраю,
    Не віддам колись комусь.
    Адже, знаю, будуть інші,
    Восени чи навесні, –
    І розказувати вірші,
    І заводити пісні.
    Тільки ти не вір лукавим
    І зістареним отим,
    Хто лише в своїй уяві
    Виглядає молодим.
    Віднедавна – в центрі й скраю,
    Поміж юних і бабусь, –
    Лиш про тебе я співаю,
    За тобою лиш журюсь.
    21.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  12. Іван Потьомкін - [ 2018.10.20 20:15 ]
    Не по мені
    Не по мені, як старість зубожілу дурять законами,
    Не вартими паперу, на якому пишуть,
    Причастями, молебнями й іконами
    Кличуть у рай, аби юдоль земну залишить.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  13. Віктор Кучерук - [ 2018.10.20 19:24 ]
    * * *
    Т. І...
    Моя зажуро смаглочола,
    Моя бентежна таїна, –
    Вже літо бабине довкола,
    А не у снах, а не у снах.
    Вже сонце гріє неохоче
    І пахнуть айстрами вітри, –
    А ти усе чекати хочеш
    Якоїсь кращої пори.
    Вже ранком стишеним тополя
    Сріблястим інеєм блищить, –
    А ти не хочеш наші долі
    Настоєм осені зріднить.
    Вже літо бабине навколо,
    А не в твоїх весняних снах, –
    А ми все ходимо по колу,
    Як двійко вічних бідолах...
    20.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  14. Олександр Сушко - [ 2018.10.20 14:21 ]
    Пологи-перелоги
    Зайшов на сайт - гримить стражденний стогін,
    В Пегаса зляк, ірже з-під закарлюк.
    У "генія" ліричнії пологи!
    Всі врозтіч. Я ж добряга - підсоблю.

    Хвалю завзято горе-рукоблуда
    (поет чутливий, критикнеш - каюк!).
    А поруч муза глипає на "чудо"
    І об халяву вибива чубук.

    Зі смутку завелись у неї блохи,
    Не їсть нічого, спала із лиця.
    Із горя курить, випиває трохи
    І гикає нервово без кінця.

    Заплакала бюстгальтера і блузу,
    Судьба у діви - жесть! Труба! Афган!
    Обох жалію - графомана й музу:
    І що мені робити, браття, га?

    Хвалити бевзів - благо, а чи вада?
    Гармонія сьогодні - просто звук?
    ...Украв Ерато. На Пегаса й гайда,
    Тепер у неї в пазусі живу.

    Прийшли у гості Рембрандт, Караваджо,
    Малюють нас по черзі день і ніч.
    Цілую музу, нижче спинки гладжу,
    Щодня тепер у нас любовний клінч.

    20.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  15. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.10.20 11:50 ]
    Горобиновий вогонь
    А горобиновий вогонь
    Спалахує яскраво,
    Із теплих літечка долонь
    Струмінь його стікає.

    На сонці золотом горить
    Та безліч іскор сипле.
    Прошу, ти, друже зупинись,
    Поглянь на диво-дивне.

    Подумки в купіль ту пірнай,
    Хай душу очищає,
    В себе красу оту вбирай,
    Що зветься рідним краєм.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Ластівка Польова - [ 2018.10.19 22:22 ]
    Тисяча слів під пером...
    Тисяча слів під пером,
    а от дії – жодної.
    Ти мій герой,
    ти живий легендарний soldier.

    З дому зриваюсь у темінь,
    неначе з прив’язі.
    Господи правий,
    і як ти без мене
    один єси?

    Тисяча верст поміж нами
    лягла полотнами,
    Сотня молитв пролилася
    слізьми холодними.

    Mission completed:
    заснула, чуття всі вимкнула.
    Осінь горить
    за порогом чужими вікнами,

    Тисяча років лишилась
    до нашої зустрічі.
    Як же я змучилась,
    Господи,
    як я змучилась...


    9.10.2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  17. Микола Дудар - [ 2018.10.19 19:35 ]
    - Історія давно минулих днів -
    Привчав себе до твого запаху
    Вже й познайомився з ріднею
    А ти чомусь все нишком ахала
    А я збирав все те і клеїв…
    Ти розглядала зацікавлено
    Мої сирі на смак полотна
    І хай знайомих, рідних бавило
    Ти обзивала їх болотом…
    А я вивчав нас обоюдних
    Крізь призму, Боже, психіатра
    І все, що думав, оприлюднив
    Чим не сценарій для театра?..
    18-10-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  18. Мессір Лукас - [ 2018.10.19 16:48 ]
    Повня
    Веде чудесне сяйво неземне
    У ночі самоту і тишину.
    Ендіміоном обернувсь Нарцис
    Поміж лілей над чорною водою.
    Допоки обійматиме його
    Відлуння, він твій ідеальний
    Коханець. Далі тільки смерть.
    Обірваний акорд. Чи спогад.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  19. Іван Потьомкін - [ 2018.10.19 16:36 ]
    З голосу Езопа
    Поміж уловом, що приніс рибалка,
    Устрицю пацюк набачив
    І подумки начебто вже їсть.
    «Який з мене наїдок?-
    Вгадала намір ненажери бідолаха».
    «Розкрийся і вдовольнюся цим!»
    Не спало хитруну на думку,
    Що бажання жить несе і порятунок:
    Тільки-но пацюк заліз у пельку,
    Зімкнула міцно стулки устриця.
    В полоні опинивсь пацюк,
    А кішка справу довершила.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  20. Вікторія Торон - [ 2018.10.19 11:40 ]
    Ця рубінова мова
    Ця рубінова мова – вино в кришталі,
    бархат уст і розбурханий шепіт,
    це кружляння замріяне, сонце в гіллі,
    листя спогадів звіяний шерхіт.
    Це віднайдення рідних могил в бур’янах,
    у поклоні покладені квіти,
    це оживлення істин, що вмерли в світах,
    і багаття, щоб їх обігріти.
    Мова вдумливих друзів, що тихо гудуть
    про життя, задивившись у вечір,
    (млосно світяться перли античних погрудь,
    Бог провинно торкає за плечі).
    Мова таїн співочих – великих, малих,
    кожне слово – мов знаючий усміх.
    Чуєш відгук збережених бур світових
    у віками шліфованій мушлі?
    Вихор мови -- долання на довгих шляхах,
    згуба душ, перегуки, прозріння,
    і зринає вона на відважних устах,
    оживляючи неба коріння.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (12)


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.19 10:45 ]
    Риторичне
    1

    ...і ніхто не застрахований
    від теракту серед зла.
    Будь вахтером чи Бетховеном -
    днина гостре підвезла.

    Біг чимдалі - чи поранених
    піднімати і везти?
    Друг мій каже одурманено:
    "Не печалься... менше з тим...".

    2

    Грища, брехні, зиск, депресії...
    На сімнадцятім щаблі
    розквітає райська фрезія...
    з даху плинуть кораблі...

    Закулісся...
    ложі...
    скопища...
    Компенсація - мільйон.
    Де безпечне пристановище?
    І... людини еталон...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (2)


  22. Тата Рівна - [ 2018.10.19 09:28 ]
    Про поетів (сумний неосаркастичний пієтет)
    Розірвати планету або збудувати планету
    Врятувати планету — планктону потрібна планета
    У поета призначення бути всього лиш поетом
    Архітектором душ — на поета чекають проекти
    Як палати чекають сенаторів чи пацієнтів
    Як імпланти чекають хірургів або деміургів
    Світ — мурований мур чи тюряга для спинних й не впертих
    Світло тільки отим хто уміє розплющити очі
    Світло тільки для тих — хто хоче

    Ваші ж очі заплющені
    Муркотіння заглушене галушками штифтами вкручене у піднебіння
    Ваші горлянки — склепи
    Наші — склепіння божествених нервів
    Ми — проміння —
    Ви — як мертві —
    Спини та животи на поверхні
    Над поверхнею моря над цілим усим океаном
    Ваші спини — кліше
    Медузи Горгони ваших душ — ваші пуза

    І чекати на більше — нізвідки
    У всесвіту
    Більше немає програми захисту непотрібних свідків

    Ви — планктон ви дрібнота і тільки тому бездоганно
    Уникаєте сітки
    Списів та стріл куль ножів і плювків звідусюди
    ВІЧ-ні-SIRI- Гер-труди в дисгармонії плинній —
    Пандора всередині вас
    Церемонізалежні поклоновкалічені усічені задовго до золотого січення
    Дорогесенькі люди — пандемія планети сіра холера землі —
    Мої любі

    А поету усе це зайве
    Ви — буденність а ми будівничі
    Нас не спинять вічні вітчими визвірілі віче чи відчай
    Навіть хаосу крик у вільгу вічність —

    У поета єдине завдання — вольовниче —
    Вам планети даруючи проектуючи та будуючи
    І руйнуючи і лікуючи оперуючи чи емігруючи в іншу систему координат —
    Затуливши собою сонце чи явивши собою сонце
    Насадивши спаливши або написавши божественний сад
    Не порушити ненароком
    Пересічність
    Ваших довічних шляхів до пекла
    Вашої доброї дороги в ваш персональний ад...

    24.08.2018











    - [ ]


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  23. Любов Бенедишин - [ 2018.10.19 09:18 ]
    ***
    Ще мрії високі личать,
    І руки – вправні.
    А Муза чомусь не кличе
    В небесні плавні.

    Приб’ється не знати звідки,
    Нахмурить брови…
    Зоставить на серці мітку –
    Й бувай здорова!

    Згортай всі слова до купи,
    Як осінь – листя.
    І славі всміхайся скупо:
    «Злечу колись я…»

    19.10.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (9)


  24. Вероніка Новікова - [ 2018.10.18 22:32 ]
    Лілія
    Що ти про мене знаєш, як ти із цим живеш?
    Я майже все забула, вистояла вином.
    Слід від долоні губиться поміж густих одеж:
    тих, що, коли намокнуть, тягнуть на дно.

    Слід від долоні плине спиною від стегна.
    Русло його не висохло, витоки ще пульсують.
    Рівно за кілька кроків спогади від вина
    більше не розрізнити ані у сні, ні всує.

    Що ти про мене знаєш, як ти мене забув?
    Ким же ти став у день, з якого чужою стала?
    Я, може, справді зникла. Чи упіймала суть,
    стиснувши, ніби лілію, між вустами.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  25. Серго Сокольник - [ 2018.10.18 22:52 ]
    Ніч наповнила...
    Ніч наповнила глечики снів,
    Із яких ми наснагу пили
    Дивоцвітами... На полотні
    (...чи букетом на майстра столі...)

    І малюнок сумний у очах
    Чорним кольором в осінь тече,
    Віддзеркаливши темряви жах
    Тих майбутніх холодних ночей,

    Що надійдуть услід за теплом
    Недолюблених бабиних літ,
    Мов кохання, яке відійшло
    Непророслим зерном у ріллі

    І чекає на сніжне тепло,
    Ніби ковдру у мами руці.
    Те кохання, що не відбулось
    І сльозою стіка по щоці.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118101808816


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  26. Ігор Шоха - [ 2018.10.18 21:47 ]
    Оптимістичний песимізм
    На ярину наорано багато.
    Є і на зяб, де впадина й гора.
    Але немає сил боронувати,
    та й сіяти – минає ся пора.

    Літа уже заманюють у вирій
    подалі од солоної землі.
    Але на чужині, які то гирі –
    утрачені надії і жалі.

    Не хочеться іще колядувати,
    коли на бараболю врожаї.
    Але протипоказано лежати.
    Весною намічаються рої.

    Лишається ще жати і косити
    як не собі – бодай на коляду
    і сьомою дорогою ходити
    ще й падати, буває, находу,
    обходячи то лихо, то біду.

    На щедрий вечір буду молотити.
    Якщо дозвілля заважає жити,
    віддушину в поезії найду.

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  27. Мессір Лукас - [ 2018.10.18 20:02 ]
    *
    Осінні шати зі снів пошито.
    Скінчать жнива. Змелють жито.
    Накриють столи в вечірнім саду,
    Покличуть мене, я йду.
    Із гітарою під рукою, з піснею
    Про багряне та золоте листя,
    Про зірку на видноколі,
    Молодика на сході, що мовить
    Своє шляхетне, таємне слово
    Про тебе, моя любове.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (4)


  28. Сонце Місяць - [ 2018.10.18 18:30 ]
    репліка
     
    & на всякі докучні нікчемності
    наплювати б із нескінченності
    адже будь~ що не більше ніж тінь
    золотисто~ сріблистих видінь

    крізь неспішно лункі нетотожності
    за кулісами & понад ложами
    кружеляє собі передзвін
    містом стін у якому без змін

    так чи сяк розвидняється вечір &
    каламбури здаються доречними
    жовтень сей ~
    смолоскиповий дим
    тільки що зрівняєш із ним ~





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  29. Олександр Олехо - [ 2018.10.18 12:15 ]
    * * *
    Пані у зеленому пальті
    Тінь весни в алеях листопаду
    Затаїлась осінь у куті
    Запаливши зоряну лампаду
    Там їй добре і земна печаль
    Омиває зранку тьмяні трави
    В кожного на жаль є пам'ять-жаль
    Келишок вина і чашка кави
    Тінь життя марою промайне
    Чи було чи може так… наснилось
    Сподівання щастя чарівне
    Десь у колі часу загубилось
    Повертає осінь у чертог
    Холоду дощу у одинокість
    Пані Весно вип’ємо на трьох
    Я Жура і Ваша Випадковість

    17.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (6)


  30. Тетяна Левицька - [ 2018.10.18 11:57 ]
    Гірчить калина
    Гірчить калина на губах,
    Сум за плечима.
    Червоні спалахи в лугах,
    Неопалима.
    З коштовних розсипів гранат -
    Терпкі коралі.
    Хмільного надвечір'я шат
    Все далі в далі.
    Химерний оболок стрімкий
    Пронісся небом,
    Сльози блаженний супокій -
    Плакучим вербам.
    Сріблить ожинову ріку
    Ніч фіанітом,
    На прибережному піску
    Заснуло літо
    У калиновому вбранні.
    О, як же бути?
    Сузір'ям падають мені
    З небес покути.
    Пастель вугільна угорі
    Всі зорі витре.
    Калини ватра не згорить,
    Розвіє вітер!

    2018р.


    Рейтинги: Народний 6 (5.55) | "Майстерень" 6 (5.62)
    Коментарі: (8)


  31. Олександр Сушко - [ 2018.10.18 07:35 ]
    Порадники
    Маю, браття, дрібочку таланту,
    Люди шепчуть: "Віршик не такий.
    Пишеш про земне. Тра вище брати,
    Не для інтернету - на віки.

    Мову поміняй, шульгаву руку,
    Тоніка не модна - є верлібр.
    Від сатири графоманам мулько,
    Нам потрібен лірики калібр."

    Сльозотеча писунам до шмиги,
    Про любов нещасну - тема люкс.
    Може, в длані, знову взять чепіги,
    Всім сказати: "Прощавайте! Упс?"

    Вислухав майстрів та епігонів,
    Сечовий міхур вже не трима.
    Під очима всохли сльозогони,
    Чхнути хочу, просто сил нема.

    Пачку з рук поцуплено з поп-корном,
    Бісики злітають з-під брови.
    Жінка збоку моститься моторна -
    Ох, не вірші в мене в голові!

    Дописав і хутко "шасть" до пані,
    Я ж мужик класичний, а не гей.
    Завтра знову скажуть - вірш поганий,
    Тут не ямб потрібен, а хорей.

    17.12018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  32. Віктор Кучерук - [ 2018.10.18 01:08 ]
    * * *
    Т. І...
    Була б чужа - тоді не говорили,
    Як явір із калиною в гаю, -
    Тобі розмови повертають сили,
    Мене - ведуть у молодість мою.
    Тож радості ще більшої не треба,
    Сполоханим надією серцям,
    Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,
    Ні на отих, що призначаю сам.
    Повік немає втіхи і провини
    Моєї там, де, певно, у цю мить
    Палає явір і кровить калина,
    І, наче дзвін весільний, гомонить:
    - Ми ще такі, закохані та гарні,
    Що помічає осінь двох красу, -
    І дні дарує, теплі та безхмарні,
    І зупиняє течію часу...
    17.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  33. Володимир Бойко - [ 2018.10.18 00:58 ]
    * * *
    Не бачать ані виходу, ні входу,
    Не відчувають власної ганьби,
    Оті, що обирають несвободу,
    Оті, котрі зреклися боротьби.

    Всі фігові листки прибрала осінь,
    І кожен має те, що заслужив.
    Свобода не потрібна малоросам,
    А лиш корито повне й теплий хлів.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  34. Галина Кучеренко - [ 2018.10.17 21:59 ]
    «Новітня» «українська» школа (посмак бравурних промов…)
    «Новітня» «українська» школа -
    Педагогічний формалізм:
    Навчання мовою - довкола!..
    В перервах - русскій реалізм.

    Між вчителями, при розмові,
    І з учнями - не чути мови,
    Батьківські збори чи нарада -
    Лише російська. Хто завадить?

    В дитячі голови незрілі
    Учитель образ ллє уміло:
    Все українське - для проформи,
    В житті - російська… Стала норма! :((

    Низька учительська свідомість
    Формує суржикову совість
    Дітей…
    Що в школі вчили, як формальне,
    Не змінить світ фундаментальних
    Речей…

    © 10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Сонце Місяць - [ 2018.10.17 19:13 ]
    мислями
     
    хто заперечив би
    глуз макабричний дещо
    хай не суціль скарби
    але й бували речі

    де у яких млинах
    фабричках палітурнях
    ревний зірковий прах
    & закіптявлені турки
    неколисковий блюз

    страчено легко смисл
    непослідовну лють
    істини замість пісню

    весь небуквальний хлам
    нелітеральні рими

    з вечором сам на сам
    & цигарковим димом





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  36. Олександр Олехо - [ 2018.10.17 18:55 ]
    * * *
    Відкоркую пляшку ночі,
    прийдуть випити охочі:
    думи-тлуми, споминання,
    тиші чорної мовчання.
    Потім ранок – час похмілля.
    Наливає осінь зілля.
    Небо тихе і прозоре
    розчиняє сиві зорі.
    Листя падає під ноги.
    Пробудилися дороги.
    На гостину тепле сонце
    зазирає у віконце.
    Променистий усміх в шибу
    обігріє дім-колибу.
    Нічка канула в минуле.
    Негаразди теж поснули.
    Є надія – стане краще.
    Геть зі шляху, непутяще…
    Все, що сіре і понуре,
    забирай собі, зажуро.
    Нам залиш осінню втіху –
    бочку меду, ложку сміху.

    Суне нічка пересічна.
    Пам’ятаємо – не вічна…

    10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  37. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.10.17 11:26 ]
    Проходять жінки...


    Затягнуті у корсети -
    на фоні ножів та кіс -
    прабабці убивць, поетів,
    міцнющий пахкий заміс.

    Втирали носи віскряві,
    спиняли навалу хвиль...
    Завдячую вам появі,
    виточую гострий шпиль.

    Кучерика в'є усоте
    вибаглива муза...
    Рань.
    Проходять жінки осотом -
    в ожинову тмутаракань...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  38. Олена Багрянцева - [ 2018.10.17 10:16 ]
    Їм не спиться удвох...
    Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
    Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
    Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
    Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
    І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
    Закарбує цю мить у глибоких шпаринах кімнат.
    Їм не спиться удвох. Бо лежить поміж ними світанковий
    Листопад.
    17.10.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  39. Володимир Бойко - [ 2018.10.17 10:55 ]
    Ігри слів – 9 (Компромати на приматів)
    Мавпи людиноподібні
    На людину не подібні.

    Проти «русского Гаврилы»
    Нишкне будь-яка горила.

    І пішли дурні мартишки
    За кавалок кишки пішки.

    Дві макаки-забіяки
    Зацькували геть собаку.

    Біля муру два лемури
    Закрутили шури-мури.

    Молоденькі шимпанзючки
    Умлівали від Сердючки.

    Дочекалась Україна
    До навали бабуїнів.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.52)
    Прокоментувати:


  40. Козак Дума - [ 2018.10.17 10:01 ]
    Вона ще може

    Не плаче, не ридає сильна жінка,
    а на обличчі – спокою стіна.
    Ніколи і нізащо – ні сльозинки!
    Із пам’яті вже стерто імена
    отих, колись що завдавали болю,
    і тих, що ще беруть на язики…
    Ніхто не зломить нежіночу волю!
    Та все одно даються узнаки
    і нинішні незгоди, і минулі,
    безсонні ночі й непроглядні дні.
    Свистять над головою мовби кулі
    невтішні часом спогади, сумні…
    І посмішку величну на обличчі
    вона постійно з гордістю несе,
    немов своїй гіркій планиді кличе,
    що сильній жінці до снаги усе.
    Та серце лиш на вигляд скам’яніло,
    бо все ж заниє інколи на мить,
    коли впіймає погляд чийсь несмілий…
    Вона ще може й хоче полюбить!
    Вона ще може віддано кохати,
    віддати серця й тіла свого жар,
    як в юності невтомно дарувати
    любові шквал і пристрастей пожар!

    04.10.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  41. Любов Бенедишин - [ 2018.10.17 09:07 ]
    ***
    Шиплять самозванці,
    човпуть посланці:
    «Не так
    ти тримаєш перо у руці.
    Не ті в тебе:
    почерк, чорнило, папір, –
    тому й заблукала
    між вір і зневір.
    Не вмієш про світле й красиве, –
    помовч!
    В сарказмі твоєму –
    застояна жовч.
    Життя – мов ріка.
    Що шукаєш на дні?!»

    …Криваві струмочки.
    Скалк'и – в пелені.

    17.10.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (12)


  42. Юрій Лазірко - [ 2018.10.17 07:52 ]
    оживляючи вигадане
    не шукаю зручності
    і вигоди
    та й до Бога
    серце недовиходив
    обираю входи
    де є виходи
    оживляю те
    що раптом вигадав

    і коли здається
    перехрещуюсь
    а коли минеться
    за пісні берусь
    за пісні
    із присмаком калиновим
    за рядки
    тернові
    і осинові

    там лягає сонце
    сон купається
    до душі
    метелики злітаються
    у тобі
    до краплі болю
    рідному
    розцвітає дощ
    надії вікнами

    із того
    із перших уст почутого
    спалахне вогонь
    думками-рутами
    в морі нот
    від до
    до до
    схвильованих
    хай пливуть собі
    до мрії
    спомини

    23 Квітня, 2016


    Рейтинги: Народний -- (5.6) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  43. Віктор Кучерук - [ 2018.10.17 06:45 ]
    * * *
    Т. І...
    Не дивись винувато на мене
    І не згадуй тепер спроквола,
    Як палала в коханні шаленім,
    Та згоріти дотла не змогла.
    Не дивися на мене печально,
    Зі сльозами провини в очах, –
    Розумію твій біль і повчально
    Не скажу ані слова в цей час.
    Не дивися на мене зраділо,
    Що, схилившись до тебе, мовчу, –
    Я, причаєно осиротілий,
    Став байдужий давно до плачу.
    Не дивися, замислено й строго,
    З-під, повіками збуджених, вій, –
    Як заблуда на обрис дороги,
    Що недавно вже бачився їй.
    Не дивись, неквапливо й мовчазно,
    На пригнічений втомою лик, –
    Я щасливий з тобою й нещасний,
    Без кохання твого, чоловік.
    16.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  44. Олександр Сушко - [ 2018.10.17 03:32 ]
    Сузір'я слів
    В Ерато дар лежить на терезах,
    Вирішує чи дати... довго судить.
    А я сузір'я слів у небесах
    Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

    Звела нас доля чи щасливий рок?
    Це ключ до раю чи бандитська фомка?
    Не відпуска від себе ні на крок,
    Бо я - Любов. А муза одинока.

    Чи, може,- я її обдарував?
    Бо розцвіла, сестриці заздрять вроді.
    Кладе мене щоденно між отав
    І п'є до дна, не стримуючи хоті.

    Шерхоче вітер оксамит-руном,
    Вгортає ложе запахами літа.
    Мені без музи жити не дано,
    І їй без мене ані дня не жити.

    17.10.2018р.

    Вівці мої вівці

    Керує Україною шайтан,
    Ще й дух бунтарський в жилах колобродить.
    Після Майдану - знову шал, Майдан,
    Визбирує новий володар подать.

    Прибріхує, окрадує, хова,
    Копита видно і чортячі роги.
    Як вибори - сусіди на диван:
    - Від нас хоч щось залежить? Анітрохи!

    Вівчар веде отару на різню,
    Бебекають приречено овечки.
    Я зарізяк у цьому не виню -
    Споконвіків тече криваве лечо.

    Здирають шкури, топлять звично жир,
    Я агнець теж. Несуть жертовний камінь...
    На вибори - весною! Під ножі!
    А, може, треба стати нам вовками?

    16.10.2018р.



    Про любов

    Потрапив молодим у "чортомлик",
    Місцеві відьми виходили вкупі.
    Живу відтоді з ними цілий вік,
    Стругаю мітли і довбаю ступи.

    Господарюю. Посадив город,
    Є мандрагора, хрон і беладонна.
    Варю декокти, зілля-приворот -
    Дівки щодня купують півбідона.
    '
    Гаргари гарні.В ліжку хоч-куди!
    Щоночі не дають мені покою.
    Мені сто літ, а ще без бороди,
    Чаклують сильно, молодістю поють.

    Отак би, люди, я би жив і жив,
    Та...закохався здуру в молодицю.
    У неї хворий вельми був мужик -
    Я вилікував підохляле тільце.

    Відьмачки ж подалися за кордон
    Кровиці посмоктати у теличок.
    А я поклав кохану на манто,
    Медок збираю із рум'яних щічок.

    Її супружник, все таки, помер,
    В горілці утопився чи у пиві...
    Біда ув іншім: горе-кавалер
    Сімейство зрадив. А жінки ревниві!

    Чи хрещена, чи мавонька-мертв"як -
    Нема різниці, грохнуть бахуряку.
    Шептались довго. Вирішили так:
    Вернуться, то напою спершу маком,

    І у чаклунок є кінець судьби,
    На кожну твар знайдеться підлий гицель.
    Позапихаєм потім у гроби,
    Хлюпнем відро свяченої водиці.

    Удвох копали яму цілу ніч,
    Болітиме ще тиждень кожен мускул.
    Але - конфуз: - Кохана, поміч клич!
    Забули про драбину чи мотузку!

    На крики позбігалося село,
    Питають: - Що за бісова роботка?
    Брехати мусів людям прямо в лоб:
    - Скарби шукаєм пана Полуботка.

    Я знаю, браття, що брехати гріх.
    Зате живі. Хоча, звичайно, бридко.
    Народець за драбини, в яму "плиг!",
    Кохана каже: - Утікаймо швидко!

    Живемо гарно. Жінка "цьом!" та "цьом",
    Хутенько підставляє власну кирпу.
    А відьми що? Нема уже відьом -
    Подохли всі від курячого грипу.

    16.10.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  45. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:28 ]
    . . . . . .
    Листи собі, ними забите горище.
    Ясени за вікном, гілки - вулиці.
    Неспокій жінок на гострих обцасах.
    Візерунки, полум'я, тлін.
    Сторожа сезону здійснює ще обхід.
    Догори, вниз. Невідомість, вітер.
    Електричний потік проймає.
    Пробіли, знаки абзацу.
    В будинку, де шукають забуття.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  46. Мессір Лукас - [ 2018.10.16 22:42 ]
    Між нами.
    Від а до я, від так до ні.
    Побачення з життям.
    Я напишу тобі вірша.
    Ти думатимеш: "Боже мій!
    Галіматья, іржа..."



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (5)


  47. Ночі Вітер - [ 2018.10.16 19:41 ]
    Твій слід...
    Твій слід загубиться вночі
    І ранком вмре.
    Трава прим’ята оживе,
    Забуде все.

    І тільки в росах сміх і гріх –
    Твоя сльоза.
    Віддай мені, віддай мені
    Всі «проти» й «за».

    І, навіть, розірвавши плоть
    І дух єства,
    Ранкові зорі упадуть,-
    Одні слова...


    Рейтинги: Народний -- (5.81) | "Майстерень" -- (5.92)
    Коментарі: (6)


  48. Марія Дем'янюк - [ 2018.10.16 14:26 ]
    ***
    Свічки-клени багрянять.
    Шепіт вітру:спинись,
    і крізь сяєво листя
    в Небосинь подивись.
    Між Землею і Небом
    не існує межі,
    як яснітиме вогник
    світлодуші...


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (5)


  49. Віктор Кучерук - [ 2018.10.16 14:35 ]
    * * *
    Т. І...
    Знов душа зажурено радіє,
    Повна вражень, спогадів і мрій, –
    Тьмяний вогник давньої надії
    Мерехтить у темряві густій.
    Блимає лякливо та не гасне,
    В тужно занімілій темноті, –
    Тільки, може, радість передчасна,
    Як не раз бувало у житті?
    Може, завтра світло сподівання
    Лагідно задмухають вітри?..
    Я благаю іскорку останню:
    - Ти не гасни, вогнику, - світи!..
    15.10.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  50. Тетяна Левицька - [ 2018.10.16 13:16 ]
    Що ти знаєш про мене...
    Що ти знаєш про мене?
    Небагато, повір...
    Очі м'ятно-зелені
    З берегів Синевир .
    Виплітати гердани
    З бісеринок сльози
    Я не буду, коханий,
    Не проси... Не проси...
    Та мелодія туги -
    Три акорди, не більш,
    Не вмістилася, любий,
    У верлібровий вірш.
    Березневі відлиги,
    Білопінний розмай,
    Час від часу, мов книгу,
    Мимохідь не гортай.
    Відбрунюся у літі,
    Хоч одягнеш пенсне,
    Постелю оксамити -
    Не пізнаєш мене...


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.62)
    Коментарі: (20)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6