ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Марґо Ґейко
2019.11.17 18:42
Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,
І немов на долоні, насправді, така таємнича,
Їх замало лишилося, мало чи майже нема.

А вона як могла, як уміла жила і служила,
Відправляла човни, по воді розлітались

Сергій Губерначук
2019.11.17 16:29
Волосся моє стало жовтим,
як осінь.
Висвітлилося.
З одного боку штучно,
а з іншого – природно,
як осінь.
Загорілося.
У глибині, наприклад, серце,

Ніна Виноградська
2019.11.17 12:39
Моя любове сонячна,
На крилах
Твоїх колись злітала
До зірок.
Несли удаль тоді
Твої вітрила,
Тобі назустріч
Був найперший крок.

Вадим Василенко
2019.11.17 11:00
Вдосвіта тиша – до краю наповнений дзбанок.
Зрониш пів слова й відлуння далеке, як постріл,
вдарить у груди і довго тремтить. Наостанок
всотуєш дим, опинившись непрошеним гостем
сонних дерев, що у воду зайшли по коліна.
Вогкі й тривкі, древні творива

Олександр Сушко
2019.11.17 10:38
Мій Пегас жує сирі гриби,
Теща (з голодухи) - шкло і тирсу.
Не журися, куме! Воду пий!
На сніданок дулю гамай лису.

Хтів до неба та упав на дно?
Не жалійся - сам у цьому винний.
Гетьманом у нас - паяц з кіно,

Тамара Шкіндер
2019.11.17 09:28
Коли самотністю прилине ніч
Під злато-блиском темної вуалі,
Далекий спомин доторкнеться пліч
І перлами розсипле на скрижалі

Ось ті хвилини-зерна збіглих літ.
Не сіються - густе занадто сито.
Милує око мальв рожевий цвіт

Тетяна Левицька
2019.11.17 09:13
Ще раз примусив день грачину зграю
для нас на біс зіграти водевіль.
Хоч ти не йди з мого життя благаю
у літо з листопаду заметіль.

Не залишай мені лише на згадку
гербарія словесний фоліант.
Укотре розпочнемо все спочатку -

Микола Соболь
2019.11.17 06:55
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Не в змозі проголосувати,
Бо хто вони? – брехливий збрід.
Коли біда прийшла до хати –
Благословляла сина мати:
«Збирайсь, дитино, у похід.
Чуєш? На сході б’ють гармати,

Олена Побийголод
2019.11.16 21:47
Володимир Висоцький. «Аліса»

Рятуйте, рятуйте! Ніяк не причалюсь!
Не випірну більше, якщо знов пірну!
Ще трошки поборсаюсь, ще попручаюсь,
та сили залишать - й піду я до дну!

І хто розбереться, де скоїлась хиба:

Серго Сокольник
2019.11.16 21:42
сучасне еротично-драматичне оповідання*** Ти вже не так часто, як колись, приходиш у мої сни... Я все рідше роздивляюсь у комп’ютері твої фото... Десь у коробці досі лежать напівзношені, колись подаровані мені тобою в нашу останню зустріч туфлі, що д

Олександр Сушко
2019.11.16 19:25
Дорогі друзі!
Запрошую Вас на мій спільний з поетом Олександром Обрієм творчий вечір у Національному музеї літератури в м. Києві. Захід відбудеться 30 листопада. Початок о 16-00. Ведуча - Нобелівський лауреат у галузі літератури за 2018 рік Ольга Токарч

Галина Михайлик
2019.11.16 18:44
Відома біблійна притча про таланти і про прямий обов'язок наділених ними їх розвивати, спонукає мене поділитись власним досвідом пошуку щастя і віднайдення його у моїй творчій діяльності. Музика, поезія, прикладне мистецтво – ось три складові мого коду,

Олег Вишень
2019.11.16 17:37
Чуттєвий світ безкраїй, неосяжний.
Світ розуму надповнений хімер.

Тиран, що так боїться смерті,
Палач, що смерті той жада,-
Мій розум, що не хоче вмерти,
І звільнення бажаюча душа.

Микола Дудар
2019.11.16 17:32
Зголошуютесь на пізнє визнання
У партитурі вільних місць доволі...
І досить продиратись навмання
Учора ви дожерли свій
Пуд солі…

І випрямтесь… Полиште той тягар
Оте ярмо, де неуч ви у справі, - нікудишній

Володимир Бойко
2019.11.16 16:47
Алкоголіки в селищі Димері
Опинилися в іншому вимірі.
Напросилася п'янь
До інопланетян
І скінчилось пияцтво у Димері.

Землевласники під Кобеляками
Подорожніх цькували собаками.

Сергій Губерначук
2019.11.16 16:28
Бог боронив од напасті зграю.
Біля латаття збирав.
Люди ніколи не бачили раю.
Хмиз догорав.
Вони розбігались за здобиччю знову
й тягнули в загальний котел
кішку, собаку, вівцю, корову.
На скелі сидів орел.

Іван Потьомкін
2019.11.16 13:22
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Оксана Логоша
2019.11.16 11:41
Листопадило...Листя падало
Вже останнє.Ось розтане і нестане
Його долі.Віти голі.Ніби й воля-
Ниють рани-"Рано,рано..."

Затуманило...За туманами
Павутинно.Понад тином
Сушить прядиво жовте прадиво-

Юрій Сидорів
2019.11.16 11:21
Заснув би, може, та не дасть
Поспати жодної години
Безсоння творчого напасть
Мені щоночі та щоднини.

Ні сном, ні духом - наяву
Ні з ким не сплю.
Пасу Пегаса.

Любов Бенедишин
2019.11.16 09:56
Приймаю
твоєї жорстокості ніж я:
з вершини блаженства –
до болю підніжжя.

Та знов –
почуттями –
угору, як вперше,

Тамара Шкіндер
2019.11.16 09:20
Устами мед...
Але гірчить приправа
Солодких слів, нещирих і лукавих,
Обрамлених у ніжності багет.

У мушлі - море, небо - у краплині...
І все єство тяжіє до нуля.
Вже швидше обертається земля.

Віктор Кучерук
2019.11.16 08:03
На зміну осені спішить зима
З облудою заучених уроків, –
Життя іде, а сенсу вже нема
У підрахунку справ, надій і кроків.
Адже постійно зойки і плачі,
Бездушшя слів і невідступна скрута, –
Порожня сумка висне на плечі
Смішним і непотрібним атрибутом

Микола Соболь
2019.11.16 04:56
Синьоока осене, жовтокоса
Застуди до інею срібні роси.

Горобина полум’ям у саду
Стежки не зігріє що іду.

Тебе стріне радісно вертоград,
Салютує блисками зорепад.

Володимир Бойко
2019.11.16 00:25
Я не займу твоєї цноти,
Якої вже давно нема.
Не западу на мізероту –
Вже ліпше нари чи сума.

Адью! Живи собі приємно,
Шукай і знайдеш, далебі.
Прощайте, мрії потаємні,

Анастасія Романюк
2019.11.15 22:46
басисто реветься найгрубша струна,
а стеля по плечах вдаряє.
підлога - моя передсмертна труна,
Геката на прогріх турає.

кислотні дощі не такі нищівні
і повінь не стільки вбиває,
як умисли мої оті продувні,

Ігор Деркач
2019.11.15 18:23
Життя не має сенсу без мети –
освоїти його далекі межі.
І «дике поле можна перейти»,
якщо іти по ньому обережно.

Буває, досягають висоти,
багаті одягаючи одежі.
А от сірійці будували вежі

Сергій Губерначук
2019.11.15 15:59
Вибачайте, жодних передмов!
Творчість – це суцільна таємниця.
На ніч я завішую трюмо.
А чому? Та вам – яка різниця?
Кожну ніч завішую трюмо…

До світанку – лівою пишу,
сходить сонце – я стаю правшею.

Вадим Василенко
2019.11.15 13:12
Як останній сірник, тягне димом закурений ранок,
так далеко, так низько гойдається вогник од свічки.
На пагіллі тремтить павутини прозорий серпанок,
і здіймається вгору привиддя ребристої дички.
І нікого ніде, хоч ступай, хоч врости, мовби камінь,
Де

Тамара Шкіндер
2019.11.15 10:50
Пливе кача по Тисині".
Котрий рік пливе...
Відчай, горе в Україні
Мороком живе.

Пливе кача по Тисині.
Множить ріки сліз.
Син вернуся в домовині

Іван Потьомкін
2019.11.15 10:48
Лиш грабувать і нічим не гребувать.
Усе тільки тепер і ні крихти на потім.
Байдуже , що добуте усе те
Чужою думкою і потом…
…На пустку, мов знову прокотилася орда монголів,
Перетворилась омріяна і вистраждана воля.

Тетяна Левицька
2019.11.15 09:42
І навіщо людям пекло,
коли поряд рай земний.
За вікном, так швидко смеркло,
провалився в чорторий
день пустун, як не бувало.
Був і щезнув у пітьмі,
що йому не вистачало?
Я ж босоніж по стерні,

Олександр Сушко
2019.11.15 05:14
Хто хвалою маже - той розпусник,
Марно піднімає в неті шум.
Скажеш: "Ти - мудрець!" - по носі лусну!
Бовкнеш: "Геній!" - в гузно укушу.

Хоч у голові в поета пусто
Й шапка Мономаха вже мала -
Хвальковитих потруїв би дустом

Микола Соболь
2019.11.15 04:53
Була земля своя і хата,
І хліб із печі на столі
Свіча горіла у імлі.
До неї линули внучата
Уже дорослі, ще малі.
Перемішалось у золі.
Того немає більше свята
Лишилися борги старі

Віктор Кучерук
2019.11.15 04:34
Хоч я боюся порожнин краси
І не люблю безбарвності ніколи, -
Вже листопад оголює ліси
І покриває чорнотою доли.
Мене гнітить сполучення сльоти
Із чередою довгою туманів,
Коли ані турбот, ні суєти
Нема й не видно в невідступній хлані.

Ярослав Чорногуз
2019.11.15 01:31
Палають пристрастю вуста,
Спадають почуття, як злива,
Моя любове золота,
Моє кохання чарівливе.

Сердечна щедрість, доброта,
Розмова тепла, жартівлива…
Це – ти, любове золота,

Володимир Бойко
2019.11.14 21:43
Закличе осінь зиму зимувати,
Погамувавши згірдний кривосміх.
Нехай взаємних кривд – ой як багато,
Та буревій над краєм ще не стих.

А вітруган зриває застороги,
Перевертає викривлений світ.
Немає нищівнішого нічого,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Тетяна Глінчук
2019.11.14

Юра Ясінський
2019.11.13

Станіслав Н
2019.11.12

Писака Писав
2019.11.07

Андрій Скакодуб Архіп
2019.11.06

Петро Іщук
2019.11.03

Олег Дорош
2019.11.03






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2019.10.28 11:22 ]
    Зз хмарами
    А графомань сьогодні - не харам,
    Брудне письмо буяє, наче маки.
    Казати, що написане мура -
    Нечемно. От народ і ставить лайки.

    В ціні фальшивий склад, словесний прах,
    Навзаєм полонезу - тинди -ринди.
    А я, глупак, неначе той монах,
    З думками наодинці звик сидіти .

    Пора під хмари! Іскри з-під копит!
    У саквах - зошит, ручка, самогонка.
    Не чує вухо вереску товпи
    І обрію в димах не бачить око.

    Холодні скелі - ось моє гніздо!
    Гарячу музу взяв собі за жінку.
    Вона мені підказує рядок
    І тишею освячує сторінку.

    Ґвалт оплесків і шмаття похвальби
    Не благо для митця - отрута вбивча.
    Черпаю піднебесну голубінь -
    Готую фарби Рубенсу й Да Вінчі.

    28.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  2. Олена Побийголод - [ 2019.10.28 06:01 ]
    03. Представлення Білого Кролика
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    - Це хто там скрикнув «ай-ай-ай»?
    - Ну, я́ це, Кролик Білий...
    - Швидкуєш знов?
    - Пробач, Додо: до біса різних справ!
    Спізнитися в Країні Див - господь мене помилуй,
    от і ношуся взад-вперед, як заєць очманілий, -
    за два кіло путі - на пару метрів з тіла спав!

    Навіщо, браття, кролик я - на масть такий-от білий?
    Коли я був би сірий - я б не бігав, а сидів.
    Усім потрібен конче я - й біжу, як очманілий,
    й відмовити не в змозі я, бо дуже м’якотілий...
    Нехай нарешті кроликам встановлять норматив!

    - Але чому ви тремтите? Й чому такий ви білий?
    - А це тому, що я такий, - сумлінніший з кролів.
    Ох, як запізнююся я, - на день буквально цілий!
    Біжу, біжу!..
    - А кажуть, він в дитинстві був не білий;
    спізнитися боявся - і від страху посивів.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  3. Андрій Басанець - [ 2019.10.28 05:43 ]
    * * * *
    Гроза над жовтнем стала… Крізь гілки
    дивився ти – чого вона над жовтнем,
    як яра нить над полуденним шовком?..
    Чого табун сахається ріки?
    Чого граки при яблуках замовкли?

    Як нить, як сіть, розкроювала тьму,
    пливла в диму – над лугом і над садом –
    аж яблука, розкльовані до саден,
    лежали й дивувалися – чому
    вона спинилась ген над листопадом?

    І ти чекав при яблуках, як лось,
    на теплий кашель, на далекий голос,
    ну хоч на подих… а було довкола
    так легко, що здавалося – ось-ось…
    так тихо, що здавалося – ніколи.

    2019


    Рейтинги: Народний 5 (5.64) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (4)


  4. Володимир Бойко - [ 2019.10.27 23:02 ]
    Натхнення
    Бухни, дихни і спалахни
    В імлі вогненним смолоскипом,
    Із конопель стрибни пилипом,
    Щоб всім попудило штани.

    І отакого напиши,
    Аби усім позавертало,
    Нехай Пегас промчиться чвалом,
    Зірвавши ретязі душі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  5. Павло ГайНижник - [ 2019.10.27 22:15 ]
    ТЕАТР ДОЛІ
    ТЕАТР ДОЛІ

    Ми в світ ввійшли, аби зіграти ро́лю
    В виставі велетенській і в цій грі
    Трагікомедію, гримаси сміху й болю
    Чорнилами хтось розписав вгорі
    Окремо всім. І кожному дав волю
    Миттєвий епізод зверши́ти у порі
    На сцені вічності. І генію й герою,
    Людині праці й покидьку. Старі
    Такі вони як шлюб зла з добротою.
    Запа́ляться десь й згаснуть ліхтарі
    Тріумфу лицедія й лицеміра. Долю
    Земних акторів зці́дять вищі гробарі
    Геть за лаштунки – у ефір спокою.
    В театрі зміна п’єси. Й інші дзиґарі.

    Павло Гай-Нижник
    23 жовтня 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.27 20:18 ]
    Тiнь минулого
    Ганебного життя шматок
    все відірватися не може!
    Застряг отрутою ковток.
    Надалі жити так не гоже!

    Минулого завіса, тінь
    лягає тягарем на плечі.
    Страждання, біль передусім
    у прірву тягнуть порожнечі.

    Здається й зараз він один…
    Ось тільки посмішка дитяча:
    Онука в дім зайшла та син.
    Так доля знов йому віддячить

    за ті роки, що пережив
    в обіймах доленьки гіркої;
    Потрапив під жорстокий вплив,
    Колись причетним був до змови.

    Розтоплять рідні в серці кригу
    сльозами щирості й добра.
    Протистояти зможуть лиху,
    В надії бажаній на втіху,
    Змінитися прийшла пора.

    Квітень 2019
    Свідоцтво про публікацію №119102708941


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  7. Юлія Радченко - [ 2019.10.27 19:35 ]
    Небіблійний диптих
    І
    Коли вибухаєш біблійним дощем у мені і коли ти всесвітній потоп,
    А ніч віддзеркалює гріх наш на чорній поверхні скляної води,
    Кровлять горобиною губи у Бога твого і шепочуть знесилено: «Стоп!
    Не йди по річках, по морях, океанах змілілих до неї не йди!

    Вона не твоя й не моя. Її полум’я згасло у сорокаденності злив.
    Тепер в її душу повільно вода з підвіконня гріхами тече.
    Якби ж ти повірив, якби ти одну її лише любив, якби й сам не грішив..."
    Пливуть пароплавами весни й лягають на серце біблійним дощем.
    ІІ
    Коли в тобі стільки світла, що чорний Місяць здається білим,
    Що чорні ворони золотяться у отворах сірих вікон,
    Він вперше вірить: ми не даремно з тобою тоді зустрілись,
    Коли у грудях зраджене сонце згасало моє навіки.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  8. Оксана Логоша - [ 2019.10.27 14:19 ]
    Не буде порятунку
    Чи буде порятунок
    У цій пожежі жовтня?
    У цих димах синдромних?
    В хронічних пасмах снів?
    А осінь в*яже клунок,
    І наливає бодню.
    І страви ще скоромні
    На скатерках столів.
    Та причаїлось поле,
    І ліс принишк мовчанням,
    І свічкою хиткою
    Розгойдується день-
    Десь тут замкнеться коло-
    Не варті всі втручання,
    Бо білкою рудою
    Ця осінь промайне.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (5)


  9. Сергій Губерначук - [ 2019.10.27 13:55 ]
    Космічні тенденції
    Прийшов той час, коли усе,
    давно пов’язане з Землею,
    змінивши сутність, нас несе
    у божевільну ґалерею.

    8 лютого 2001 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Усім тобі завдячую, любове...", стор. 184"


  10. Олександр Сушко - [ 2019.10.27 12:55 ]
    Може, ти?

    У містичному ритмі хитається втомлений піп,
    Паства шепче молитву стару перед ним на колінах.
    Тисне вічність на карму, на ауру, совість і німб,
    Утомився. І ще допікає колюча тернина.

    Віддаю безкоштовно, ще й бонус за це доточу,
    Забирай на додачу і цвяхи залізні, і пейса.
    Хоче звільнення хоч на годину курчавий мій чуб,
    Панкам дам на поталу , хай вкрутять мені ірокеза.

    Дайте каші та пива, бо шлунок віки як пустий,
    З-під амвона пахтить аж до неба підсмажена курка.
    Але бачити вічно бажають мене на хресті,
    Викупаючим ваші гріхи непростимі у муках.

    А темниці у мене у стилі ампір, рококо,
    Охоронці (попи і ксьондзИ) - позолочені крези.
    Божим духом харчуюсь, на світ позираю з ікон,-
    Не відпустять мене на свободу віряни добрезні.

    Бог я світлий, а люд ще жорстокий і трохи лихий,
    Продає, розпинає...та бачу у кожному друга.
    О, свята Міріам! Ти казала: - Давай за гріхи
    Я висітиму вічність... чому я тебе не послухав?

    27.10.2019 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  11. Тетяна Левицька - [ 2019.10.27 12:41 ]
    Хоче... Хочу....
    Він знає, що  без нього, певно, згину
    і листям опаду на плаху літа.
    Губами буде м'яти ту калину,
    що кров'ю палахтить на голих вітах.
    І шепотіти вітром у  волоссі,
    і гладити щоразу, неслухняне.
    Чи плачу мимоволі, чи здалося,
    що в погляді - вечірнім сонцем в'яну?
    Воліє, щоб літала вільним птахом,
    довкілля окриляючи любов'ю.
    І вищою над моторошним жахом,
    над реквієм - свяченою водою.
    Він так вибагливо від мене хоче -
    покірності, привабливості, слави.
    А я лиш на його плечі щоночі
    заснути янголятком кучерявим.

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)


  12. Козак Дума - [ 2019.10.27 07:25 ]
    Радіти рано
    Радіє кінь – звільнився все ж від пут,
    нарешті піде чвалом він щосили!
    Та невтямки гнідому, що хомут
    натомість не дарма йому оділи.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  13. Микола Соболь - [ 2019.10.27 03:50 ]
    Леді осінь
    Густо посіяла мжичку,
    Листя купаючи жовте.
    Дивна у осені звичка
    Плакати рясно у жовтні.
    Сівер частішає. Лине
    Пісня його у стодолі.
    З неба курли журавлине
    Гнуться доземно тополі…
    Ну, а вона розпустила
    Коси свої – павутинки
    Лагідно-сонячна, мила…
    Що тут гадати, як –
    жінка!
    28.09.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  14. Надія Тарасюк - [ 2019.10.26 21:01 ]
    * * *
    Золотіє осінь.
    Вранішні тумани
    розбирають-носять
    комірці джерел.
    Попідтинню - роси.
    Кришталем обманним.
    Піднебесно - босі
    корінці дерев.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (10)


  15. Сергій Губерначук - [ 2019.10.26 13:35 ]
    Хилилася й не падала свіча…
    Хилилася й не падала свіча,
    немов Пізанська башта.
    Мелос лос-анджелеський звучав
    ту ніч із келій монашок.
    Майстер очей не звів, замолював
    куток монастирський
    і достеменно змальовував
    лики остобісівські.
    З найтиповіших рис злочинців
    методом фоторобота
    він складав сатану по частинці,
    мозаїчного й антиіконистого.
    Скляне панно людського зросту
    превалювало сірим кольором,
    у бік життя дивився просто
    красивий лель з-під німба чорного.
    Монах у ненависті був великим,
    але у любові ще більшим,
    думав він люциферовим ликом
    роз’яснити гріх грішним.
    Але сам покохав потвору
    з крильми і очима анґела,
    який оживав дуже скоро
    і щоночі про себе нагадував.
    Перш за все, він нагадував дівчину,
    кинуту монахом ще в юності.
    Літній муж з почуттями незвичними
    потопав у цілунках й бездумності.
    Він дрижав і запліднював ідола,
    а ідол знепліднював монаха.
    Вже горіла не свічка, а Біблія,
    і чекала на площі плаха.
    У монаха щоночі народжувались немовлята,
    і він їх душив таємно.
    З люцифером про це полюбив розмовляти,
    поки ще тепло й темно.
    То було шепотіння покійного батька,
    що скидалось на лячну дитячу казку:
    "Я лежу на городі, забитий дядьком.
    Поховай і приходь на могилку, будь ласка!"
    А на фронті лежав забитий дядько
    і теж тихо хрипів голосом люцифера:
    "Я забив на городі твойого батька.
    Поховай і мене. Я не винен. Так треба."
    Майстер, який готував себе в келію змолоду,
    раптом життя зажадав звичайного,
    він розгадав, хто його морить голодом –
    церква і біс – монастирською тайною.
    Трудне панно задля віри у Господа,
    втілене чудом у ангела чорного,
    душу метало від болю до лоскоту,
    поневірявши монаха скорботного.
    Перемоливсь. Голова його скрипнула.
    Він був побачив – себе розмаїтого.
    Був табуретом розбив свого ідола,
    сірого тлом і на віри розбитого.
    Знову мільйони скляних уламків –
    білих, червоних, дзеркальних, прозорих,
    темних, блакитних, густих останків,
    що зма́лку збирав до старої комори.
    "Це ти на підлозі лежиш, монаше?
    Чому не складаєш мозаїку знову?"
    Встає і бере порцелянову чашу,
    півсвічки, півхліба, і більше ні слова.

    07–10.05.1995 р., Київ



    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Перґаменти", стор. 41"


  16. Козак Дума - [ 2019.10.26 09:12 ]
    Осіння хризантемність
    Хризантемно в моєму саду,
    опадає з дерев жовте листя.
    Їй черлене також до ладу,
    цій панянці в платку золотистім.

    Осінь знов, несподівано так,
    завітала до нас на гостину –
    бурштино́во-солом’яний смак
    розмішала у склянці цитрину.

    І смакує янтарністю чай,
    і лимонна на часі вже тема…
    Казку осені ти зустрічай –
    я приніс чарівні хризантеми.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  17. Козак Дума - [ 2019.10.25 21:30 ]
    Ве́лесова ніч
    В магічну Ве́лесову ніч
    жахи блукають між хата́ми
    і марять іншими світами
    в палахкотінні зоресвіч.

    То душі предків кожен рік
    з небес приходять на гостину,
    даруючи себе частину
    й благословінь гірський потік.

    Бо Коло року Білобіг
    вже вкотре вручить Чорнобогу
    й ворота з «Наві» для Сварога
    відкриє наче оберіг.

    Чарівну музику віків
    зіграє Велес на сопілці,
    а частування на тарілці –
    залишмо душам прабатьків.

    У темну Велесову ніч,
    страхи здолавши підсвідомі,
    здобудеш силу й у содомі
    та зрозумієш – це не кітч!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.35)
    Коментарі: (2)


  18. Ігор Федів - [ 2019.10.25 19:32 ]
    Осінь
    Нема у осені повтору,
    А є контрасти кольорів -
    Зелені таїною гори,
    І ліс вогнями майорів.

    Тумани магії отави
    У діаманти одягли,
    А обрії у сизі хмари
    Вітрами долі затягли.

    І сонце щиро ще зігріє,
    Ловила павутина світ,
    Або дощами усе лиє -
    Оплакує рахунок літ.

    Нема у осені повтору,
    Вона мінлива і нова.
    А час уже іде морозу,
    Зима бере свої права.
    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  19. Семен Санніков - [ 2019.10.25 17:52 ]
    робота
    Учивсь - і минало життя за освітою,
    Кортілось мені "поплавця" та диплома.
    Була і медаль, а працюю з "Макітою".
    Столярська робота цікава й знайома.

    Бува, що займатись доводиться іншою,
    Коли з "Інтертулом", "Зенітом" чи "Бошем"
    На вікнах білбордів рекламу розвішую -
    Я ще й інсталятором значусь хорошим.

    Нічого не вийде з посадою кращою,
    І на резюме не зважають ейч-ари.
    Об'явами сайти чужі захаращую.
    Озвались лише демагоги та скнари.

    Мовляв, я актор, та не з їхньої опери
    З моїм амплуа - чи дипломом, точніше.
    Мовчать мерчанайзери та девелопери -
    Не телефонує ніхто і не пише...

    Потрібні кому інженери-електрики?
    Соромлюсь надалі цікавитись навіть.
    Питання транслюю стовпам діалектики -
    Хто нинішню мовну культуру прославить,
    А не прагматично до неї притулиться...
    Зі шланга водою холодною бризну,
    З мітлою пройдусь - і чистішає вулиця.
    Я вже закохавсь у цю справу корисну.

    Працюю фрілансером у ОСББ.
    Не в мовній культурі я справжнє цабе.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (10)


  20. Сергій Губерначук - [ 2019.10.25 13:15 ]
    Горіхи
    Я вам розкажу,
    а з чого́ ж
    мій кожен день починався,
    кожен мій день починався.

    У мене під ліжком у вазі горішки,
    ґрецькі горішки у вазі фіґурній.
    Беру я ще зранку горішка,
    і за горішком горішка,
    і в постілі ранньо-ноктюрній
    музичній такій просто постілі
    ми чуємо перші постріли.

    Це тріщать у тривожних лещатах зубів
    наші з тобою горішки,
    повні горішки, порожні горішки –
    мені все одно які,
    для мене є всі вони ґрецькі,
    ґрець і тільки.

    Тому що трощу я горіхи
    і на твої долоні
    кладу тільки зерна.
    Мені шкаралупа лишається,
    під по́душку нишком складається –
    відходи і лишки від ґрецьких горішків.
    І все;
    все на цьому скінчається.

    Любов і кохання скінчаються.
    Любов і кохання – це ж зерна,
    що вправно тобою
    і швидко тобою,
    і тільки тобою з’їдаються.

    Тоді я напнувсь покривалом квітчастим,
    тоді повернувсь я до стінки – і вчасно...
    Бо ваза моя спорожніла,
    а ти вже мене їла.

    Якщо не правий я,
    якщо не правий я –
    то ти принеси мені
    трішки
    горішків.

    9–10 січня 1996 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Переді мною...", стор. 65"


  21. Олександр Сушко - [ 2019.10.25 11:42 ]
    Втеча
    "...виходять з дупел перші холоди."
    Сергій Осока

    Виходять з дупел перші холоди,
    А з вовчих ям пливуть зубаті тіні.
    Туман блукає, наче кінь гнідий
    У круговерті запахів осінніх.

    У осені нічого не просив -
    Вона сама обдарувати хоче.
    Вгортає крила в крапельки роси
    Під шепіт вітру й скрекоти сорочі.

    А плечі обнімає ліс рудий
    І голкою ялини цілить в око.
    - Лишайся тут! О, літечко,- не йди!
    Без тебе нам так сумно й одиноко!

    А поруч сад (бере, ренклод, ранет)
    Підспівує мелодію мінорну.
    Осіння ж мла то інієм дмухне,
    То заганяє зашпори під кору.

    Багрянця келих випив "на коня",
    Аби зимі не впасти під копита.
    Востаннє обрій леготом обняв
    Й зігрів цілунком бабиного літа.

    25.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Олена Побийголод - [ 2019.10.25 10:01 ]
    02. Пісня Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Я страшно нудьгую, знеможена скрізь,
    позбутись бентежної мрії несила:
    щоб хтось запросив мене звідси кудись -
    і там я таке, ну, таке щоб уздріла!

    А що саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - я саджуся й читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Чи не візьмеш з собою, Додо?

    Ах, як мені хочеться - в літо якесь
    на мить вийти з дому, й чіпець не надягши, -
    і враз, стрімголов, опинитися десь
    у місці, де все - абсолютно інакше!

    Та як саме - я поки не знаю...
    Чула ради усі, «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я книжку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з кішкою граю, -
    все одно я жахливо скучаю...
    Так візьми ж із собою, Додо!

    Хай вдома учиниться переполох,
    і хай покарання чекає - я згодна, -
    заплющую очі, рахую до трьох...
    Що буде, що буде! Чудне, надприродне!

    Та що саме - я зовсім не знаю.
    Переплуталось все «від» і «до»:
    «почитай» - ну, я кішку читаю,
    чи «пограй» - ну, я з книжкою граю, -
    все одно я скучливо жахаю...
    Хоч узяв би з собою Додо!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  23. Ігор Деркач - [ 2019.10.25 09:28 ]
    Естафета оновлення
    Запасають жолуді дуби,
    червоніють падуби і вишні.
    Не ніяковіли би, якби
    не були такі нагі і пишні.

    Узялись у боки ясени.
    Явір усміхається ялині.
    І кольє опалу до весни
    буде ще сіяти на калині.

    У природи виїзне кіно.
    Їй у ролі осені – морока.
    Чагарі із нею заодно,
    а в гаю осика – одинока.

    Чуйну душу не лікує час.
    І дерева ще ідуть у люди.
    Он березу обіймає в’яз,
    а береза обирає дуба.

    Місію очікує зима,
    та у неї інші ідіоми.
    Осінь – незалежна. І сама
    завітає у свої хороми.

    Опадає золото руде
    і руно на ризи падолисту
    і на естафету урочисту.

    А ота, яка за нею йде,
    купідону кучері пряде,
    а наяді – інію намисто.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  24. Лілія Ніколаєнко - [ 2019.10.24 18:53 ]
    ***
    Зорить у снах загублений едем.
    У музи очі – згубні океани.
    Снує сюжети чарівних поем
    Шовковий вітер на вустах омани.

    Запікся у душі солодкий щем.
    Перо на серці заримує рани.
    Хай злива літер обпече вогнем…
    Тікати пізно. Відцвітати рано.

    Чому любов – магічний сплав дилем?
    Туман ілюзій в потойбіччя кане.
    Впаде мій біль у ніч сухим дощем.

    В діброві мрій зросла трава дурману.
    Гіркий нектар з озер натхнення п’єм.
    В саду блаженства ми – лише прочани.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  25. Олександр Сушко - [ 2019.10.24 16:45 ]
    Люби!
    Люби!

    Втомився в ліжку гірше за кентавра,
    Ще трохи - і настала би хана.
    Сказати "Годі!" я не маю права,
    Бо я лиш муж, ну а вона - жона!

    І не втекти, бо мавка надто терта,
    У сексі має п'ятдесятий дан.
    Сизиф-трудяга проти мене ледар,
    ЗдитИнілий від пустощів титан.

    За вироком розгніваних ериній
    Мій візаві позбавлений мети.
    На гору котить день і ніч каміння -
    Безглуздішої справи не знайти.

    Я ж пізнаю диван, кущі, отаву
    Й ні разу жінці не казав "Ніззя!".
    Богиню вдовольняти - гідна справа,
    Хоч трудна та почесна ця стезя.

    Люби душі своєї половину,
    Ну, а коли підкрадеться каюк -
    Лягай сміливо в теплу домовину,
    Адама Єва знайде іі в раю.

    24.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  26. Олексій Кацай - [ 2019.10.24 13:17 ]
    Уламок
    Все дно усіяне уламками
                не кораблів, а зорельотів.
    Голубить водами прозорими
                їх бірюзовий океан.
    Планети плавне обертання
                його поверхню гне циклонами
    заєдно з обрієм опуклим –
                курганом інопланетян.

    Цей океан, він, як велика
                сльоза згорьованого велетня,
    що впала тихо і солоно
                на теплу шкіру бурштину
    та й розпливлася-розплескалася,
                її собою притопивши
    посполу з оприсками неба,
                що вкрили пляжів мілину.

    І я між тим, що впало з космосу,
                пливу, пірнувши в синій розшир
    перевантажений металом,
                аби той простір знов не сплив
    медузою під зорепад,
                де лиш вогкі сузір’я-водорості
    обслонюють вночі від пострілів
                хвиль мерехтливих дивний сплав.

    Занурюю все глибше тіло
                у розпач ультрафіолету,
    і вже не вистачає дихання,
                і вже чорнішає вода…
    Мабуть, я теж є тим уламком,
                що сплутав висоту з безоднею…
    Прибій зітхає і з коралового
                піску змиває всі сліди.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  27. Сергій Губерначук - [ 2019.10.24 13:14 ]
    Жаба
    Камінь металевий – троном у воді
    гіркій, гірській, іржавій.
    Мокрій королеві мало володінь,
    королеві-жабі.

    Тіняви густої мало з берегів –
    темниць, в’язниць гіллястих.
    Склеп очеретяний уночі згорів
    з королем у ластах.

    Крижані потоки вимивають бруд,
    гілля, гнилля, останки.
    В жабу цьої ночі цілив Робін Гуд
    не з луку, а з танку.

    Майже все згоріло, а вона жива,
    слизька, близька до стресу,
    волом трембіто́вно владу обійма –
    відправляє месу.

    На поминках зранку їла комарів,
    своїх, чужих, усяких!
    Жаби акапе́лло в пам’ять королів
    лопались від страху.

    Їх не залякала обвуглена яв,
    лякав сам стан безвладдя.
    Реквієм повсюдно в траурі стояв
    і кректав достатньо.

    Уцілілий камінь, металевий трон,
    тримав її величність.
    А вона свистіла в гільзу, чий патрон
    ранить в око звичність.

    8–14 вересня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (1) | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 133"


  28. Тетяна Левицька - [ 2019.10.24 09:34 ]
    Ти говорив
    Ти говорив, любив мене,
    що я найкраща в світі жінка.
    У нас на двох життя одне,
    одна тролейбусна зупинка.

    Дзвінка печаль, на двох одна
    і ночі срібна колисанка,
    сукупний біль, терпка вина,
    бо я твоєї долі - бранка.

    Пахтить волосся чебрецем,
    а очі сяють, наче зорі.
    Що ладен сонцем і дощем
    над майбуттям у щасті й горі.

    Балакав, що мене жалів,
    від ніжності втрачав свідомість.
    Пасли у квітнику - джмелів
    і пахло затишком у домі.

    Ванільним цукром навесні,
    фіалкою, варенням з вишні.
    Чому ж тоді, скажи мені,
    для тебе стала я - колишня?

    Приспів


    В колишній пісні ті ж слова,
    зворушливі і щемні.
    Колишнє іншій дарував,
    що промовляв до мене.
    Цвіте рясніше від дощу
    знов білопінна вишня.
    Тобі на згадку відпущу
    усю любов колишню!

    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  29. Віктор Кучерук - [ 2019.10.24 06:32 ]
    * * *
    Г. С…
    Не говори мені нічого,
    Якщо не хочеш говорить,
    Хоч тиша зроджує тривогу
    І здогад зникне не за мить.
    Хоча печаль мене огорне,
    Що ти присутня без слідів, –
    Не повторяй мені повторне,
    А відпочинь, як я, від слів.
    І німота оця раптова
    Розтане й витворить дива –
    Добавить крихітку любові
    В іще несказані слова.
    24.10.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (5)


  30. Олександр Сушко - [ 2019.10.24 06:39 ]
    Печаль


    Течуть слова...любов...душа...шарман,
    Перо в руках митця, неначе віник.
    Мені не допікає графоман,
    Лише хахол,, байдужий до країни.

    Прокиньтесь, люди! Йде до нас орда!
    На часі не любов, а тема інша.
    Та за слова сховалась пустота,
    Гормонами засмічуючи тишу.

    По горло вгруз у сірий наратив,
    На плечах - тінь поезії печалі.
    А мій товариш пише про сади,
    Жаготи крик у заростях азалій.

    Від лірики солодкої одвик -
    Мої пейзажі - кров'ю й чорним матом.
    І знов строфа зривається на крик
    Опісля тризни за убитим братом.

    Поклав його на землю під щити
    Та сонячний уклав в долоню зайчик.
    А осінь сипле листом золотим
    Журбою і дощами тихо плаче.

    22.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  31. Микола Соболь - [ 2019.10.24 05:22 ]
    Новітня війна
    Не тішся, будь ласка, оманою злагоди.
    Усе завершилось війною, аншлюсами…
    Ще смакувати нам Вовчої ягоди
    Цвинтарем йти, а не чистими росами.

    Пекло привітне для грішників-зрадників.
    Землі дідів посивіли від холоду.
    Тим, хто продався за срібники звабливі –
    Плювати на тих, які пухнуть із голоду.

    Дуже погано нас учить історія,
    Бо заглядаєм у пельку до ворога.
    Практика завше страшніше теорії.
    Сплатимо кров’ю дітей! Не за дорого?
    24.09.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  32. Серго Сокольник - [ 2019.10.24 00:21 ]
    Закружляв падолист...
    Закружляв падолист
    У горінні... Вальсуючих пар
    Побажання збулись-
    Двоєдині, позуючи, впа-
    сти в пожертви вогонь,
    Запалити ці осені сни,
    І партнера свого
    На вівтар майбуття і весни,
    Що надійде колись,
    Вкласти даром, і разом із ним,
    Відкіля запаливсь,
    Догоріти востаннє ліни-
    во відведений строк,
    Загасити об білий туман,
    Щоб на білий танок
    Білий пил запросила зима.

    © Copyright: Серго Сокольник, 2019
    Св. №119102309604


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  33. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.23 20:20 ]
    Гнів
    За мотивами
    телесеріалу «Наречена зі Стамбулу»

    Немає розуму у гніві!
    А почуття заслав туман,
    Що скупчує в душі обман.
    Пусті всі рухи, неумілі.

    У гніві швидкість надвисока!
    Не діють гальма аж ніяк.
    Суцільний, неспроможний жах
    Закриє пеленою око:

    Замилиться, не бачить правди:
    Навколо тільки вороги.
    До стану скручує дуги.
    Реальність зникла десь насправді.

    Немає розуму у гніві!
    Коли ж розвіється туман?
    Дійд`еш до розуму ти сам?
    Крокуєш по життєвій ниві…

    Не потрапляв у справжню зливу:
    Обмиє з голови до ніг!
    Нестриманий відчуєш біг
    Усіх клітиночок у тілі.

    В обставинах незрозумілих
    знайди правдивих кілька слів.
    Порадник нікудишній, гнів!
    Не завжди й друга зрозумієш.

    ...То ж не звертай на хибний шлях!
    Не забивай останній цвях
    в стосунки, наведи там лад
    та й зрозумієш: хто твій брат?
    Хто ворог? Хто найкращий друг?
    І не складай в безсиллі рук!

    Мораль у байки є проста:
    У гніві не змикай вуста!

    23.10.2019
    Свідоцтво про публикацію №119102304866


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (2)


  34. Олександр Сушко - [ 2019.10.23 13:30 ]
    Я і осінь
    Подивись - яка довкруж краса!
    Ваблять очі китиці калини.
    Я би про природу не писав,
    Але осінь просить щохвилинно.

    Ліг би як ведмедик у барліг
    Ссати лапу до весни чи літа.
    Та відмова любці - смертний гріх,
    Гірше, ніж не пити оковиту.

    Крутить листям вітер карусель,
    Підніма до неба - ох і ловкий!
    А на грядці зайченя гризе
    Капустину, бо немає моркви.

    Жінка вчора викопала всю,
    Я до цього щось не докумекав.
    Тьху, братове! Що це я верзу!
    Кошик в зуби й нумо по опеньки!

    Жінка теж кричить: - Вайло, іди!
    Бач, в осіннім лісі - справжня казка?
    Назбирай сріблястих павутин,
    Щоб у нас була перина панська.

    А у небі заздрісна шопта -
    Вись ревнує клекотом лелечим.
    Лащиться красуня золота
    Та в її обіймах - холоднеча.

    Вечір розпряга Чумацький Віз,
    Світить місяць на небесній таці...
    Годі! Від морозу синій ніс!
    Йди шукати іншого коханця!

    22.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  35. Сергій Губерначук - [ 2019.10.23 13:41 ]
    Саморевізія
    Стан саморевізії,
    ревізії самого себе.
    Сумнівів дивізії,
    де кожен під себе гребе
    з купи світових амбіцій
    фарш на тимчасовий шніцель!

    Чим відсікти сумніви,
    сумніви голосні й навісні?
    Відповіді рунові
    знаходжу у кожному сні,
    щезнувши крізь одр спокути
    тлінно в тунель прямокутний!

    Са́ме інтуїція,
    інтуїція замріяних сфер
    синявою птицею
    мене розжене вже тепер!
    З ві́дчаю втечу – у звичне
    Це́́, самокритичне вічне!

    17 грудня 2008 р., Богдани́


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 40"


  36. Тетяна Левицька - [ 2019.10.23 10:39 ]
    Зворушливо
    З принципів своїх не зрушим -
    друже, виставляй півлітру.
    Будем лікувати душі,
    дихати одним повітрям.

    В розвідку ми не ходили
    і пуд солі ще не з'їли.
    Та тримав мене щосили,
    за хвилину до могили.

    Виразки лікуєм трунком,
    та приємно обійняти,
    залатати поцілунком
    навпіл серце розіп'яте.

    Коли любиш, довіряєш,
    поділяєш думку сиву.
    Поміж воскресінням й раєм -
    це життя - складне, спесиве,

    доленосне і прекрасне,
    повне ніжності, любові.
    Хоч будуємо не вчасно
    наші замки кольорові.

    День чи два, яка різниця
    скільки нам лишилось щастя.
    Ще пшениця колоситься,
    що розділять на причастя.

    Ще єднає нас натхненно
    музика і щире слово.
    В одкровенні - одкровення.
    Все зворушливо, чудово!
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  37. Ігор Деркач - [ 2019.10.23 09:03 ]
    Пророк
    Поетові журитися не варто,
    що він ще не відбійний молоток,
    і поки у душі палає ватра,
    у ньому, може, жевріє пророк.

    Щезають невідомі і ведомі,
    яким удача додає снаги,
    ну, а вони – ідилію у домі,
    а не ведмежі послуги слуги.

    Але не знаю, що із того буде,
    коли на все лице одна пиха
    нечеми, що усе іще коха’
    і ріже мову, ідучи у люди.

    Чого лише уява не дала!?
    Ось на папері нібито людина,
    але у позі сизого орла
    висовується чорна половина.

    А ось – усі сатирики юрби
    співаючі, танцюючі і лисі.
    А уявімо, що було б, якби
    і ці були з бандурою і сизі?

    Усім пообіцяю булаву...
    А пророкую – партію єдину
    на сцені, на арені... наяву.

    Я не приватизую Україну
    любов’ю спекулюючого сина,
    а нею неділимою живу.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  38. Віктор Кучерук - [ 2019.10.23 08:51 ]
    * * *
    Г. С...
    Густіли сутінки помалу
    І тихли звуки голосні,
    А ти покірно віддавала
    Себе невтомному мені.
    Я пізнавав тебе до споду,
    Обличчям вниз і горілиць,
    Коли двом душам на догоду
    Тьмяніли проблиски зірниць.
    А лиш зненацька засвітало
    І потекло згори тепло, -
    Тобі здавалось ночі мало,
    Мені - що ночі не було...
    22.10.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  39. Олена Побийголод - [ 2019.10.23 07:05 ]
    01. Пісня Додо
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Хочу вам загадки дати зразок,
    де причаїлося й рішення вдале:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Де, хоча б, той нерозмінний п’ятак?
    Щука говоряча - де зараз плава?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Вони не випаровуються та не розчиняються,
    розказані у казці чи натраплені вві сні, -
    у чарівну Країну Див вони переселяються,
    й зустрінем їх, звичайно, в цій казковій стороні!

    В дивній країні - незлічено див,
    треба тут бути весь час насторожі;
    з ляку мурашка натільний зомлів,
    лиш уявивши, що́ статися може!

    Раптом ввіпреться твій шлях у стрімчак, -
    звернеш? Чи вгору полізеш ти жваво?
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Добро та зло в Країні Див - як всюди зустрічається,
    та тільки тут вони живуть на різних берегах.
    Тут по шляхах нечувані історії тиняються,
    та бігають фантазії на нетвердих ногах.

    ...Ну, і останнє: в казкових краях
    треба, щоб завше мене впізнавали,
    тож у казковій країні я - птах,
    «Птахом Додо» мене здавна прозвали.

    Навіть Аліса не відає, як
    влізу у птаха, усім на забаву...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    І не такі дивовиська в Країні Див трапляються:
    туди не треба паспорта, не їдеш, не летиш,
    без жодної перепустки усякий допускається,
    в ній легко опинитися, - схотіти треба лиш!

    * * *

    О́т і скінчилася казка в свій строк...
    Ми недарма на початку питали:
    чи залишається щось від казок, -
    тих, що уже до кінця розказали?

    Звісно, не встигла б Аліса ніяк
    вбачити все, що у казці цікаве...
    А?.. Е, дітки, ось так,
    в цьому уся і справа.

    Тому, якщо ізнову хтось дістатись приміряється
    у чарівну Країну Див (хоча б, в своєму сні),
    він навіть те, що мріється, що тільки уявляється,
    натрапить неодмінно у казковій стороні.

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  40. Сонце Місяць - [ 2019.10.23 03:28 ]
    ейчарові
     
    ми поєднювали меланхолію & біґбіт
    ми зростали в стихійно~ ринкових шанхаях
    все чого небуло в ті часи небуло так собі
    у зневазі з відвагою навіть я вас благаю

    дожидаючися одкровень & трохи там німб
    веселково ридають труби лабають хлопці
    за трьома різновидами кільки на житній хліб
    іншаллійний такий самогін для нервових поців

    не із небес нам падала на бетон арматура ні
    реалізація масла на правдивому гості
    ми були бридко чесні замінні & культуральні
    такі свій плекають світ ~ пожиттєві гості





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (4)


  41. Оксана Логоша - [ 2019.10.22 20:27 ]
    Дуби.
    Я до вас не дійду вже мої посивілі дуби-
    Серед буднів пісних загубила тоненьку стежину.
    Перекрили шляхи то яри,то колючі ожини.
    А роки ж неминули і ваші розкішні чуби.

    Я давно не була поміж вас у глибокій зажурі,
    Не справляла із вами в шпаківнях гучних новосіль,
    Молодят не вінчала на щастя,на хліб і на сіль-
    Ви ж той Рай берегли ніби янголи,чи,може,джури


    Обійнявши гіллям увесь світ моїх таїн і снів,
    Оповивши гіллям усі гнізда,усі родовіди.
    Та ж ви знали,ще з пращурів,моїх і батька і діда,
    І кохання моє,що я стріла між вас навесні.

    Ох!Пробачите,знаю,своє не путяще дитя
    І надалі нестимите понад ставком свою варту.
    А я буду іти серед ночі на радісну ватру
    Де зустрінуть мене і де приймуть моє каяття.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.46)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Герасименко - [ 2019.10.22 20:30 ]
    У Парижі теж бабине літо
    Літо бабине бавить планету:
    невагома, ажурна журба.
    Листя падає, та менуету
    молитовні виконує па.

    Листя падає. Сонце голубить,
    зацвіли діаманти в росі,
    і газони радіють і клумби.
    Тільки чути: «Бонжур!» і «Мерсі!»

    А як листя, від посмішок світле,
    вітер злістю зими шарпане –
    літо бабине лагідне вип’є
    з ним шампанського чи шардоне.

    Скаже листю: «Ти – талановите»
    і в сріблясту огорне вуаль.
    Не прощається бабине літо.
    «До побачення!» − «Оревуар!»

    2019



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  43. Микола Соболь - [ 2019.10.22 18:46 ]
    Питаннячко
    Що, чуваки, зняли «баригу»?
    Чи легше сім’ям жити стало,
    Як лізуть до корита «риги»
    І тупорилі із «кварталу»?

    А мріялось: Голобородько –
    Конкретний мен, слуга народу!
    А врешті маємо – Володьку,
    Що принесе ярмо зі сходу.

    Пусте наповниться порожнім,
    Як тільки землі спродадуть.
    Жри шаурму в кафе дорожнім.
    Бо ти ніхто віднині тут!
    22.10.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  44. Вікторія Лимарівна - [ 2019.10.22 14:23 ]
    Риторичні питання
    Із щедрістю осінь дарує оздобу:
    Багрянцю та й золота їй не шкодА!
    Подекуди блискає жовтим вода,
    Бо листячко вперто туди погляда.
    Хизуються, гарну показують вроду
    осика й тополя: гарненькі, нівроку.
    Шикуються парами, радують зір
    палітрою барв : безліч в ній кольорів.
    Зеленому дякують всі навздогін,
    Бо більшість втрачається вже, тільки збоку
    Ялинки та сосни стоять у чеканні:
    А що, як замінить їм осінь вбрання?
    Сипне позолоти, ось так, навмання?
    Даремні, на жаль, всі у них сподівання.
    Не можуть здійснитись окремі бажання.
    До Всесвіту лиш риторичні питання ???!!!

    21.10.2019
    Свідоцтво про публікацію №119102108216


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (4)


  45. Устимко Яна - [ 2019.10.22 13:53 ]
    *****
    вийди послухай осінь
    ти ж бо не чув її
    як та іде на босу
    полем між кураї

    як вона тихо тихо
    свого коня веде
    як виграє у міхах
    віно її руде

    як під ногами в неї
    глухо тріщить стерня
    як червоніє глеєм
    грива її коня

    лиш не дивись їй в очі
    рине жура без меж
    пір’ячком залоскоче
    глянеш і пропадеш

    будеш тоді блудити
    полем як та мана
    станеш несамовитим
    п’яним не від вина

    блисне сльоза люстерцем
    випалить пух з-під ніг
    вискочить з ямки серце
    шасне через поліг

    скочить і не піймаєш
    більше його ніяк
    те що було розмаєм
    згасне мов дикий мак


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (11)


  46. Сергій Губерначук - [ 2019.10.22 13:45 ]
    Засідки
    Маєш патрони і протигаз?
    Мариш у засідках довгий час?
    Лідерством скутий? Віри завзятий?
    Пельку замкнути й не роззявляти?

    Зе́млі свої ти вже відвоював?
    І на чужі – не ловитимеш ґав?
    Кров’ю розпишеш ім’я свого Бога
    на пограбункові храму чужого?

    Візьмеш залізом, лишивши золу?
    Сам є з імли, то й повернеш в імлу?
    Не поділяючи жодних взаємин?
    Як не по-тво́єму – б’єш по моє́му?

    Тільки до за́сідок я не піду.
    Стану, як є, у людей на виду.
    Згину – то згину, якщо так годиться!
    Хай, хто ховається, – той і боїться!

    30 жовтня 2006 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 163"


  47. Олександр Сушко - [ 2019.10.22 12:31 ]
    Життєствердне


    За роги, думав, долю ухопив,
    Її хвоста на руку намотавши.
    Але жую тепер тверді пупи,
    Ковтаю воду, без олії каші.

    Злостивий фатум -це не любий ксен,
    Харчує, гад, не з золотої ложки.
    Хвороба підла звивини гризе,
    Виорюють чоло глибокі зморшки.

    Чи встигну долі повернуть борги?
    Мо', знову не уникнути ковіньки?
    Та вихід є! Із сиром пироги
    Та сулія гарячої горілки!

    Від спирту тане мряка у мислях,
    Відроджується дух, неначе Фенікс.
    Хай лихо спочиває у гробах,
    Мені ж іще не час в підземний термос.

    21.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Ярослав Чорногуз - [ 2019.10.22 02:53 ]
    За десять хвилин до таксі
    За десять хвилин до таксі
    В обіймах палких ще моя ти...
    Секунди вже збігли усі -
    Не хочу тебе відпускати!

    Вже туга терзає мене
    За десять хвилин до розлуки.
    І небо темніє ясне,
    Неначе від болю та муки.

    За десять хвилин до журби
    Не вип'ю ні кави, ні чаю.
    І вечір, іще молодий,
    Раптово сивіє з одчаю.

    Тамуючи розпач гіркий,
    У небо лечу із кімнати.
    У руки і в ноги - зірки -
    Вп'ялись, щоб мене розіп'яти.

    Немовби ті цвяхи тверді,
    Пронизують болем, уперті.
    Здалося, що був я тоді
    За десять хвилинок до смерті...

    22 жовтня 7527 р. (Від Трипілля) (2019)



    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (4)


  49. Віктор Кучерук - [ 2019.10.21 22:07 ]
    * * *
    Г. С…
    Моє кохання зріднене неждано
    З твоїм умінням вірити й любить, –
    Міцніє скоро і цвіте весняно,
    І за життя чіпляється щомить.
    Твоє кохання йде тобі на користь ,
    Якщо ти мріям віддана без меж, –
    Якщо мені радієш попри хворість
    І кожен день бажаніше стаєш…
    21.10.19


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  50. Олександр Сушко - [ 2019.10.21 18:35 ]
    Мудрування мудреця


    Майстер спражній - мовчун,
    То пощо балачки?
    Час різьбити судьбу, одягючи правду у шати.

    Я сьгодні плачу,
    Наміняв п'ятачків -
    Ти у пеклі вже був,
    Тож поваги і бонусу вартий.

    Хоч пірнути до дна?
    Та куди там тобі!
    Звик путі обирать
    По чужих ще й підроблених картах.

    Правда ж - тільки одна:
    Ти слугуєш сліпим.
    Недорікою скривджених рим
    У словесних пенатах.

    Колообіг думок
    Уморив читачів,
    Хочуть тему м'якеньку,
    А в мене - суціль інтеграли.

    Не дивися як вовк
    І на світ не гарчи.
    Бо до раю вхід є!
    Це - надійний ціанистий калій.

    20.10.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6