ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Шоха
2018.09.19 21:10
Ранками враження завше нові.
Глянь у причільне віконце.
Що є світліше роси у траві,
поки ще мружиться сонце?

Поки спиває цілющий нектар
і обціловує квіти,
доки його негасимий пожар

Тетяна Левицька
2018.09.19 15:46
Таємного Дністра величні Товтри
Ховають у габі ступні епох.
Поділля золоте чарує вкотре,
Цнотливі береги пильнує Бог.
Роздмухує повітря ватру літа
Ранковій прохолоді всупереч.
Спадає з гір смарагдова палітра
Терновою хустиною зі плеч.

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.19 13:09
А холод, будьмо щирими, набрид.
Хоч вересень ось тільки розпочався.
Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
а ці нехай чекають: може, візьме їх
обставинами зганьблений бідняк,

Ластівка Польова
2018.09.19 10:51
— Ниви чорні насильно зорані
І чумацькою сіллю всіяні.
І ніщо не нове під зорями, –
Навіть блиск під твоїми віями.
Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
Від якого втрачаю голову.
Образ твій серед трав – іконою,
Ти – чаклунка з ногами голими.

Олександр Сушко
2018.09.19 05:04
Дівочі мрії кубляться в лобах,
Дізнатись про одну хоча би хочу.
Схилилася красуня, мов верба,
Губами щось задумливо шепоче.

Чи є там я? У брюках чи без них?
А, може, хоче впасти ув обійми?
Та сталось диво! Бог мені поміг:

Серго Сокольник
2018.09.18 22:44
Відлітати не важко...
...Безтурботно співай,
Перелітная пташко,
Про заморські дива!..
Як душа молодіє
В передбаченні див!..
Перельоту подія
Закріпачує спів,

Ігор Деркач
2018.09.18 21:25
Сниться хата – недосяжна Мекка
у моєму вирії-селі
і знайомий змалечку лелека,
що приносить щастя на крилі.

Там йому не докучає спека,
як зимою десь у Сомалі.
Але як добитися нелегко

Іван Потьомкін
2018.09.18 19:59
Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
(Як знать, чи прийде він чи ні?),
А прикипи до приписів Господніх.
Вони спроможні врятувати од безодні,
Куди безоглядно простує світ.
Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
Щоб ними морок в душах освітит

Анонім Я Саландяк
2018.09.18 14:33
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ЧЕТВЕРТА Дисципліна чистого розуму стосовно його доказів     Д

Ластівка Польова
2018.09.18 12:42
Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

Тишком-нишком приходять сутінки,

Віта Парфенович
2018.09.18 11:48
Каріна була пестункою долі. Про таких кажуть, народилася у неділю. Вона купалася у любові рідних, змалечку носила звання "розкошухи", і була впевнена, як трохи підросте, то обов'язково знайдеться їй пристойна пара. І от, коли Каріна успішно закінчила ш

Ігор Шоха
2018.09.18 08:57
Ще гавкають колаборанти
на синьо-жовте... Хіроманти
малюють лінії на сказ,
лякаючи себе і нас,
що поки б’ють іще куранти, –
« всьо будє rusia & dambas».
           Уміє моська убивати,
           та і її уже – на раз,

Олександр Сушко
2018.09.18 06:44
Нудьгуючи втелющився у шлюб,
Купив жоні фату в рожевих рюшах.
Коли мовчить, то я її люблю,
А забуркоче (каюся!) - не дуже.

Просвердлює писклявий голосок
І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
Ходити вже не можу без кальсон,

Серго Сокольник
2018.09.18 00:09
сюр***

Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
швидкішим потягом... Без снів...
Та віддзеркалено-містичний
Орнамент у нічнім вікні
Напише літерами суму
(біном?..)- to be or not to be...

Нінель Новікова
2018.09.17 18:34
Не зігріють м’які оксамити –
Почуття догоріли до тла.
Прощавай, тепле бабине літо!
Пізня осінь до мене прийшла…

2018

Нінель Новікова
2018.09.17 18:20
Треба вірити: диво буває!
Не лякайтеся чорної днини –
Навіть доля лиха відступає
Перед силою духу людини!

2018

Володимир Бойко
2018.09.17 16:54
Коли скуштуєш юного вина –
Привидиться предивна дивина,
І позостанеш винним без вини,
Як не збагнеш тієї дивини.

Кошлата тінь нечувано гряде,
Павук нитки осріблені пряде,
Химерне щось приходить де-не-де,

Олександр Бобошко Заколотний
2018.09.17 15:40
А ненавидять бабусь водії.
(Ті дають лише по гривні, заходячи в бус).
Так же, як вимагачів із ДАІ,
пришелепуваті драйвери не люблять бабусь.

І прокляття супроводжують рух
(не сказати, що безпечний) проспектом ранковим.
Пасажирові шумахер не друг.

Адель Станіславська
2018.09.17 12:54
Притомилась? Ти ж берегиня!
Берегиням турботи - рай.
Так від віку віків й до нині -
Не скисай...
Ти не знаєш, як учинити,
В меживодді без берегів?..
Чи ж не благістю ти сповита
Богів?

Світлана Майя Залізняк
2018.09.17 12:15
Вірші теж бувають отакими...
В руки бридко взяти - а дають.
Волохаті, нікудишні рими.
Придавити? відпустити? Лють...

Зеленаві очі-океани.
Кігтики покручені, мандраж...
Намережать костики, тетяни...

Віта Парфенович
2018.09.17 11:13
Я притиснулася до його лівого плеча щокою, аби сховатися від негараздів і болю навколишнього світу. Він, мій коханий чоловік, обійняв мене своїми великими руками, і я опинилася у "хатці". Згадалася дитяча гра. Коли він поряд, я відчуваю себе одразу у кі

Любов Бенедишин
2018.09.17 07:53
Вересень повіки стулить у знемозі…

Яблукам – доспіти б! – до міцних морозів.
Ще б добрати сили у землі та сонця,
Щоб не поміститись взимку на долоньці.
Тішити малечу літнім ароматом,
Як внесе господар з погреба до хати…

Олександр Сушко
2018.09.17 06:33
Життя якесь не те. На букву Же.
Керують брехуняки-торбохвати.
Ану ходімо, браття, на "Рошен",
Там суперові, до небес зарплати.

І тьма цукерок! Чорний шоколад!
Від запахів аж крутиться в макітрі.
Похрумаєм і рушим на парад,

Ярослав Чорногуз
2018.09.17 00:04
З небесного мов лона породіллі
Враз випливають, наче навтьоки,
Важкі химерні хмари поруділі,
Викочуються на усі боки.

Заволокли навкруг небесні води
Оці – заіржавілі геть - човни.
І водять мов у небі хороводи,

Володимир Бойко
2018.09.16 23:25
Була та правда гостра і сувора,
Тяжкі слова разючими були.
За виднокрай зникали крутогори,
Не подолавши безміру імли.

Тяжкі слова стогнали і кричали,
І шерхли на склепіннях піднебінь,
Мов кораблі, що не знайшли причалу –

Олександр Сушко
2018.09.16 11:21
Життя підступно поміняло колір,
Трагедія - на зміну вар'єте...
Без жінки світ немилий, гаснуть зорі,
І ложка з супом в рота не іде.

На тиждень у село чкурнула в гості,
А я один зостався, наче перст.
Без милої - труна подружня постіль,

Ігор Деркач
2018.09.16 10:03
У нас одна історія.
Ця істина правдива:
радянщини утопія –
одне «російське диво».

А нині у окопі я
пильную нашу ниву,
а чорна акваторія –

Тата Рівна
2018.09.16 09:14
Розбиті голови-кавуни купами горами повсюди курганами насипані
Перекриті перериті дороги перебиті знаки перетиснені артерії
мітинги ринки риштування котловани буде вам діти бонусом паб у бункері Коха за те що паличка Коха в річці Усті — як у аромаванній

Ігор Шоха
2018.09.16 08:46
Минає диво. Ще гудуть рої,
і обіймає ялівець ялину,
та вітер обціловує калину...

А я ніколи – кучері її...
Чи це майбутні спогади мої,
чи у минуле заглядаю-лину?

Микола Соболь
2018.09.16 07:17
Немає гетьмана. Лишилися царьки –
Прийшли, накрали, накивали п’ятами.
Порозквітали розливайки-рундуки.
Й людці духовно стали небагатими.

Диви! Віжки гендляра тягне у свій бік.
В очах народу – острахи, млість у тілі.
Гниле, порочне коло, лоха х

Віктор Кучерук
2018.09.16 05:21
Навіщо стрясати словами
Сьогодні поспішно плоди,
Якщо вслід за літніми днями
Осінні примчаться в сади?
Навіщо бубніти сердито,
При перших оцих холодах, –
Якщо скоро бабине літо
Потроху зігріє твій шлях?

Ігор Деркач
2018.09.15 17:00
Вампірами насичена Земля.
Еліта світу закриває очі,
як гинуть в’язні совісті щоночі,
а крабу і недопалку Кремля
усе це – харакірі й тамагочі.

Політика всесвітньої брехні
тримає у заручниках богему.

Ігор Шоха
2018.09.15 16:33
А на Луб’янці у забої
видобувається війна.
Купує душі сатана,
а у двобої
наготою
торгує мафія одна.

***

Лілея Дністрова
2018.09.15 14:32
Веслує літо у затишну гавань,
Жбурляє Персеїдами у степ,
І вже вуста калинові ятряні,
Вирує осені п'янкий букет.
І приторкнеться припізнілий промінь
Смичком жаги до білих струн беріз.
Вальсує осінь, огортає спомин...
О, сяйна охро, смуток й паради

Олексій Кацай
2018.09.15 13:52
Телескоп з орбіти пильно вдивляється
                                                в екзопланети пейзаж
так, що на пікселі розсипається
                                                зоряний камуфляж.
Тануть пікселі в кольорі абрикосному
     

Ірина Вовк
2018.09.15 13:22
– Розкажіть, будь ласка, як Ви прийшли в театр, з чого починали. Я знаю, що Ви народилися в Керчі, в Криму. Чи ходили ви малим у театр? – В Керчі не було дитячих театрів, на зразок Львівських – ТЮГу та Театру Ляльок. Ще школярами ми з друзями купували
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Місіс Анонім
2018.09.08

Анна Чіпко
2018.09.07

Надія Коваль
2018.09.07

Кець Валерій Кець Валерій
2018.09.07

Костянтин Головко
2018.09.05

Неоніла Ковальська Гуменюк
2018.08.31

Ірина Козун
2018.08.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Лариса Пугачук - [ 2018.08.28 17:41 ]
    Збиралка-вкладалка
    Йшло малесеньке дитятко
    до матусі і до татка
    І збирало по дорозі
    все, що зайве на підлозі.

    Та й віднесло до корзинки
    рахівничку і машинку,
    ляльку, кубики і книжку,
    м'ячик, зайчика і... кішку.

    Кішка нявкнула зненацька:
    “Я тварина, а не цяцька!” —
    І пішла до кошеняток,
    Ну та й ми ходімо спатки.

    28.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)


  2. Роксолана Вірлан - [ 2018.08.28 16:08 ]
    Жоржинна ярість

    Як пахло небо висотою
    І демонилися вітри.
    Лились хупаво за тобою
    Сонця і я, і сни...горів

    Високий подих мого літа-
    Дозірний виголос душі.
    Набілом вранішнім умита
    В мені вистеблювалась жі...

    Огненна жінка, жИва, жриця
    Жоржинна ярість пелюстків,
    Де і роса іспопелиться,
    Як поцілунок до щоки,

    І вісь твоя необережна,
    І дотик навісних зіниць
    Спаліє все, як спіла вишня
    І в небі місяць білолиць.

    І перелиється сто жбанів
    Щоби згасити той огонь.
    Ти,Вего, в овиді прираннім,
    Не, охолонь...не охолонь.



    Рейтинги: Народний -- (5.66) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (14)


  3. Микола Соболь - [ 2018.08.28 07:05 ]
    Котячий березень
    Хіба котяра винуватий,
    Що ніч його зове із хати?

    На вулицю, чи на горище,
    Аби до кицьок було ближче…

    Кохання. Березневі ночі.
    І окрики – Васько!!! (жіночі).

    В хазяйки серце і мігрень
    П’є валер’янку третій день.

    – Бутисику! Додому спати! –
    Він у сільпо біжить – «Карпати».

    Де снігу чорні кучугурки
    І рудоморда кішка-Мурка.

    Любов це вам не шури-мури,
    Як влучила стріла Амура.

    А що нам, друзі, знати слід?
    Не станьте, як блудливий кіт!
    27.08.18р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  4. Олександр Сушко - [ 2018.08.28 06:37 ]
    Осінь
    Ось і літу кінець. Закрутив огірки, помідори,
    Втретє викачав мед і картоплю у погріб поклав.
    Час прийшов для поез, рок-н-ролу, картин, ораторій,-
    Побіжу в Гідропарк і Дніпро подолаю уплав.

    А нудистам лафа - дме і дме із Сахари сірокко,
    В афродіт і венер на сідницях дрижать волоски.
    На столичних наяд звично мружиться Ероса око,
    Хвилі пестять литки, те що вище - якісь мужики.

    Із дівочих пупків пробиваються лотоси дивні,
    Без любовних рулад-панегіриків не обійтись.
    Я відшукую ритм поміж брівоньок ламаних ліній,
    Та натхнення нема, патичка розворушує біс.

    Між усміхнених фей мій талант розпорошився знову,
    Всі думки про любов, а про вічне творити не хо.
    Повернусь у село і до ночі пилятиму дрова,-
    А на Довбичку хай приїздить генецвале Міхо.

    Ось і осінь прийшла. Зажурилася баба Параска,
    Зуб останній пропав - проковтула, мабуть, уві сні.
    Для митців треба тиш, а не хтива оця свитопляска,
    Хай ударить мороз, ляжуть крига метрова та сніг.

    27.08.2018р.

    (Довбичка - острів у Києві, де загорають нудисти. Знаходиться навпроти дитячого пляжу.)


    Марнота
    Дурниці потрібно казати із поглядом мудрим
    Аби вам повірив на слово нервовий народ.
    Стрижуться баблоси із лохів, з баранчиків - кудлі,-
    Ось, яхту купила, півраю, будується корт.

    У Раді лафа, кожен другий - кабанчик огрядний,
    Мандат необхідний, інакше прибуткам кранти.
    Поети також брехуни, тільки вельми невдатні,
    На хліб не зароблять - дешеві занадто труди.

    Чортиську несу ритуальну валізу готівки,
    Доїтиму люд - беззаконня законом стає.
    А в лірика криза - мотузка звисає із гілки:
    Вперед, не вагайся! Коньяк вже налив сомельє.

    Товпа лизоблюдів докльовує зронені крихти,
    Несуть підприємці ясу, обціловують торс.
    Писака ж сидить і обкусує капосний ніготь,-
    Не зна чого хоче, в кебеті одвіку хаос.

    Читаю для тонусу віршики в ліжку плейбою
    (втомився від сексу, під боком нахабно дріма).
    Слова на папері, насправді - розмова з собою,
    І ліків од цеї хвороби в аптеці нема.

    27.08.2018р

    Дратівливе

    У небес виклянчуєш краси?
    Щоб жилося легко, без печалі?
    Ти дурниць у Бога не проси,
    Краще надішли веселий смайлик.

    Побажай здоров'я і дівок,
    Та до мене хутко повертайся.
    Я тобі зніматиму наврок,
    Дуже на халявне, бачу, ласий.

    Спокій це, насправді,- боротьба,
    А краса - шалений танок, пісня.
    А в сусіда щастя - у гробах,
    Процвітає надмогильний бізнес.

    В мене ж - орхідея зацвіла,
    Бо навчився квітку цю любити.
    Ти ж купив її - й усі діла,
    Кинув зів'ядати в баби Ліди.

    Ніі зерна, ні саду не зростив,
    У пошані скнари-торбохвати.
    Шастя -це трудів людських плоди,
    Праця для добробуту громади.

    28.08.2018р.

    Старість

    Ранок важко злетів з повік,
    Прокидаюсь розбитий, хворий.
    Не нагадуй мені про вік,
    Не люблю я таких історій.

    Хочу бути як Аполон
    Та дівчат на руках носити.
    А тримаю лише стило,
    Бо за рогом надгробні плити.

    Слабне бас і дрижить рука,
    На сніданок - вода і коржик.
    Окуляри добу шукав,
    В павутині подружнє ложе.

    Прохурчала чуттів гроза,
    Голова, наче дуля лиса.
    На пуантах лежить кирза,
    А на скрипці мішечок рису.

    А пройшла тільки сотня літ!
    Не старий...Ну, хіба що трошки.
    Глип у дзерало - сивий дід,
    Лоб і щоки в глибоких зморшках.

    Спазмалгон уковтнув, "Хеллак!",
    Камінь коле пропиту нирку.
    Та в душі я іще козак!
    ...Прослизнула сусідка в хвіртку.

    28.0.2018р..




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (2)


  5. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.27 23:32 ]
    Осінь

    Вічний Мелькіадес ходить між дворами,
    пропонує сито у зірках для мами,
    татові - кресало, гребінець - бабусі.
    Я б аж два купила... та сичали гуси.

    Виміняла деко на пиріг вишневий.
    Дав ще й теплу кофту...
    Ой бабусю, де ви?

    Візерунки ловкі, барва черепаша.
    Циган посміхався, виїв миску каші.
    Не дурив... божився. Руки у корості.
    Осінь... сни мигдальні...
    ...і щоночі гості.

    Родаки, предтечі... Не шумлять уранці.
    Розтають безслідно, промінь - по фіранці.
    Тиш. Із пригощанням жодної мороки.
    Соломинку візьмуть... не маліє соку...

    Яблучка лишаю на вікні, де квіти.
    ...кофту - для бабусі - розплітає вітер...

    Тільки в кукурудзи не сивіють коси.
    Хитрий Мелькіадес позолоту носить.
    Павутиння - даром, лиш дублон - фізаліс.
    Всі облуди світу має в арсеналі.
    Хто б йому не вірив? Маже рани медом.
    Чарівні сандалі... ґудзики з Толедо...

    2016


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  6. Ірина Ільчук - [ 2018.08.27 23:23 ]
    ***
    зорі, зірки, сузір’я і зорепади -
    холодні душі колись таких теплих тіл
    лід і вогонь - ваша одвічна дуада
    світанок і вечір - ваш циклічний уділ

    Великі Ведмедиці, Ліри, Кассіопеї -
    наскельні малюнки насуплених давніх жерців
    заплутані коди, що відчиняють двері
    у міріади нових загадкових світів

    зоряне небо - майстерно зшита куліса
    древнього амфітеатру на ймення «Земля»
    щедро оздоблена шовковиста завіса
    срібною ниткою без початку-кінця

    а завтра хтось візьме і зірве цю пелерину
    і Всесвіт на сцені небес зіграє на біс
    і що тоді перед Ним є смертна людина?
    приземлена хмарка протонів, нейтронів і сліз

    14.07.2018


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (4)


  7. Ніка Неві - [ 2018.08.27 21:12 ]
    Жалі осінні
    О цій порі такі тужливі ранки…
    Сполохана душа, неначе бранка,
    У путах мороку осіннього німіє,
    Сама себе ніяк не зрозуміє.

    Повисла на щоці сльозинка тепла,
    Неначе роси на змарнілих стеблах
    Рудбекій, чорнобривців та жоржини,
    У тихім шепоті: «…Одвіку і донині…»

    Я не прошу багато - краплю втіхи,
    Хай сонце визирне окрайцем з-поза стріхи!
    Та ні ж бо,
    Ні…
    Мої жалі осінні
    Краплинами повисли в павутинні.


    2017


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Вікторія Лимарівна - [ 2018.08.27 20:19 ]
    Серпневі обійми
    Серпневі обійми палкі наостанок.
    Спокусливі літні закінчаться дні.
    На жаль, не достатньо вже теплий і ранок.
    А настрою хвилі мінливі, сумні.
    У осені фарби хоча й чарівні,
    Та тільки відходять так швидко вони.
    А час через зими летить до весни.

    27.08.2018
    Свидетельство о публикации №118082707943


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  9. Ігор Шоха - [ 2018.08.27 20:59 ]
    Я і Вова
    Не видумую, чесне слово.
    Привалило мені уві сні:
    двоє в розшуку: я і... Вова –
    фотороботом на стіні.

    – Оціни –
    «охмуряю» Вову, –
    це іще не судовий зал.
    Дуже хочу я до Сєнцова.
    Анексуємо наш Ямал.

    – Е-е-е..., –
    виляє велеречивий, –
    я... усю Україну бандер...
    (пропущу матюки курсивом)
    ...замочу її... у... еСеСеР.

    Засіяли «зірки» на Раші:
    – Ви – ямалці, а ми – у Крим!
    Історично – усе не ваше,
    це від Яника нам калим.

    А за ними, у морі кро́ві,
    блюдолизи:
    – Ату їх, ату!
    Просинаюся весь у поту.

    За стіною віщає Вова:
    – Наші...
                Альпи...
                        узяв ...
                                  Суворов!
    Чуй....,
              Анжела... ,
                          на ви...
                                      іду.

                       08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  10. Іван Потьомкін - [ 2018.08.27 19:20 ]
    Як краще зір зберегти
    Вдивляюсь в блакить
    Крізь пальми розкрилене віття.
    Вдивляюся пильно, мовби шукаю
    Забуте в небі і хочу будь-що віднайти.
    Хмарки вересневі, білі, як пух лебединий,
    Застують і творять справжнісіньке диво...
    ...Отак настанови офтальмологів,
    Як краще надовше зір зберегти,
    Є ліками воднораз і для серця.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  11. Козак Дума - [ 2018.08.27 19:16 ]
    Не вмію

    Не вмію вити я по-вовчи,
    ну хай там що, ну хоч кричи.
    Най гори золота пророчать
    і найпухкіші калачі.

    Не вмію ворога простити,
    коли душа вогнем горить.
    Брехнею рота як мастити –
    смолу гарячу краще пить.

    Не вмію вити я по-вовчи,
    хоча до лісу звик ходить.
    Вже як собі ті звірі хочуть,
    та з ними все ж мені не жить.

    Таким я був завжди, хоч трісни,
    таким уже й скінчу свій вік.
    Хай краще ногу чобіт тисне,
    ніж руку підлий чоловік!

    22.05.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  12. Віктор Кучерук - [ 2018.08.27 19:30 ]
    * * *
    Коли несподівано літо
    Прискорить розмірений біг, –
    Не треба зітхати сердито
    Затим, що спинити не зміг.
    Не гнівайся знову невміло
    На всотаний вічністю час,
    Бо ми перед нею безсилі
    І скривджені віком не раз.
    Отож не зітхай сумовито,
    Всезнаючим курям на сміх,
    Якщо пріснопам’ятне літо
    Зрадливо прискорює біг.
    26.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (2)


  13. Лариса Пугачук - [ 2018.08.27 14:00 ]
    Вмовлялка
    Сонце бігло видноколом,
    та й потрапило у коло
    рук маленького хлоп'ятка.

    Сонце навіть не пручалось,
    Звеселилось і від шалу
    Лоскотати стало п'ятки.

    Потім лагідний промінчик
    Перескочив на ослінчик
    І нагрів його легенько,

    Щоб маленький непосидько
    За уроки всівся швидко,
    бо вже ранок ген-ген.

    27.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (17)


  14. Козак Дума - [ 2018.08.27 12:14 ]
    Повертайся, Сагайдачний!
    Ой ти, Петре Сагайдачний, як тобі там спиться?
    Чи душа твоя бунтарська може з тим змириться,
    що бідують добрі люди, рідні українці?
    Роздавав у час свій, батьку, ворогам гостинців,

    визволяв народ козацький з лютої неволі
    й не бажав, гетьмане славний, іншої ти долі.
    Брали Кафу і Очаків, Стамбул воювали,
    захищали рідну землю і втоми не знали.

    На Москву гуртом ходили, страху напустили,
    об’єднав під булавою ти козацькі сили.
    Били турків під Хотином з польськими братами,
    та приходилось петляти і поміж катами…

    Працював чола у поті ти для України,
    захищав народ злиденний в лихую годину.
    Віру нашу православну не давав в образу,
    шабля гостра розтинала нечисті заразу.

    Мріяв, гетьмане великий, ти про самостійність
    і уже таки настала та щаслива дійсність.
    Здобули свободу й волю для рідного краю,
    справедливості ж, як завше, не було й немає…

    Бо дніпровськії пороги вкрила смути крига
    і на троні примостився черговий барига.
    Нема сили вже дивитись на народні муки…
    Повернися і клейноди візьми в свої руки!

    20.02.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2018.08.27 06:01 ]
    Смерть поета
    На гостре каміння упав. Твердо.
    Піджовує мовчки товпа.
    Мій запис у книзі буття стерто,
    Бо мойра глуха і сліпа.

    Племінникам буде земля, хижа,
    Три ворохи валянок, шуб.
    Я знаю - попереду ніч, тиша,
    Віночок, могила і труп.

    Вже падав під ноги людські в яму,
    Писали бучний некролог.
    Не вірю у долю, гріхи, карму,
    Сьогодні панує бабло.

    Диви - ескулапи бредуть! Ноші
    З синтетики карлик приніс.
    Схилився і шепче: - Давай гроші,-
    Страховки жадає "Борис".

    Сьогодні уже не дійти з ЦУМу,
    Хароне! Обола підкинь!
    На пластику надто мала сума.
    Прощайте, братове. Амінь!

    26.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (25)


  16. Сонце Місяць - [ 2018.08.27 04:45 ]
    Eклектика
     
    B неоні мрецькім у підземних переходах
    тасуючи без гамору колоду
    свободи, світ подавсь на лови
    тендітні спалахи крізь небуття святкове

    в очікуванні на жебрацький чесний кеш
    глухонімий, заледве зрячий бевзь
    при нім рудаво~сивий пес
    серцям черствішим, для зворушення авжеж

    життя як сморід, проба заперечень
    що бальзамує парадокси & до речі
    не подає навзаєм чисте пізнання
    чудес & зрання починається щодня

    дощем сліпучих & засліплених просонь
    відквітлим, запустілим літом
    з глибин сновиддя на безчутне світло
    за тим рудаво~сивим
    псом





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (8)


  17. Ігор Шоха - [ 2018.08.26 23:40 ]
    Слово істини
    За істиною правди не буває.
    Ачей вона у кожного своя:
    існує его, та немає раю,
    а пекло раю – віртуальне я.

    Сувора правда жити заважає.
    Та маємо миритися щодня,
    аби душа, доведена до краю,
    не канула за межі житія.

    А ще, коли і нерви не сталеві,
    і є такі обставини життєві
    що і святого плутає лихий,
    коли лише на ирій уповає,
    а змія у собі не подолає...
    А як Йому?
                        Воістину – святий.

    08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  18. Віктор Кучерук - [ 2018.08.26 21:53 ]
    * * *
    Очманію від печалі,
    Утомлюся від зітхань, –
    Як не зміниться надалі
    За твою прихильність дань.
    Не роняю я монети,
    Мов дерева жолуді, –
    Жебракую лиш поетом,
    Вічно в тузі та нужді.
    Тож не маю змоги й сили
    За любов платить калим, –
    Йди подалі, як немилий,
    І коли не любиш рим!..
    25.08.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.72)
    Коментарі: (1)


  19. Ластівка Польова - [ 2018.08.26 21:19 ]
    Купідон підкурює сигарету
    Купідон підкурює сигарету.В нього праця незатишна і важка.
    Неуважний погляд. Костюм потертий.
    Запальничку ховає до піджака.

    - Знаєш, дівчинко, в світі потрібна й осінь, і від неї ти просто так не втечеш.
    Це червневим ранком звучить як нонсенс.Але ж бачу - тобі обпекло плече.
    Коли в тихім плесі твоєї туги рідні пальці відбитки лишать брудні,
    Не бинтуй порізи занадто туго.

    Пляма крові на білому полотні
    Розпливається і фарбує літо на пурпурне, червоне, багряне тло.

    - Не хвилюйся, уже не буде боліти. Все минеться, ніби і не було.

    Купідон неквапом виймає кулю, витирає старанно, кладе в піджак.
    Світлі відблиски пристрастей затонулих відбиваються у його очах.

    - Ні, мала, краще зразу із цим зав’язуй, як не хочеш в серце собі свинцю.
    Виривайся зі світу дурних фантазій. Чаю випий з м’яти чи чебрецю.
    Треба ватку і спирт при собі тримати.

    Час-новатор вперто бере своє.

    Купідон стріляє із автомата. Багатьох поранить, когось – уб’є.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)


  20. України Сокор - [ 2018.08.26 20:42 ]
    Людська любов



    Любов раптово в душу входить,
    Різну мить вона знаходить: -
    З дощем, і влітку, ін-де з градом,
    Вона приходить, і з листопадом -
    То, як “сніг на голову” впаде.

    Любов крокує дні і ночі,
    Серця тривожать - очі в очі.
    Кохані ніжно обнімуться
    Уста в уста в одні зіллються,
    І бажання цього не спинить.

    Кохання в пахощах п'янить,
    Сладкість в єдності манить.
    Стуки серця все частіше
    І дихання все гучніше,
    І ніби світ на двох один.

    Любов - це сила волі духу,
    Це пісня й муза твого слуху.
    Де життя життю дається
    І дух у плоті освятиться,
    Бо на святій любові, світ стоїть.




    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Олександр Сушко - [ 2018.08.26 15:12 ]
    Профілактична стрижка
    А сьогодні віншую пернатих,
    Горобцеві кришу коровай.
    Солоденьке люблю роздавати:
    - Гей, лелеко! У чергу ставай!

    Дятел пайку отримав хвалою,
    Качконосиці оду писнув.
    Йди, цибатий! Всі ранки загою!
    Маю мазь від зазнайства масну.

    Утирати доводиться дужче,
    Аж бусла від мікстури трясе.
    Гарно липне сатира цілюща,
    Пір'я з гузна вилазить усе.

    Розлітається пух по столиці,
    Пада в борщ, на канапки, млинці.
    Ірокеза лишив на голівці -
    Все ж він птах, а не лин у лусці.

    На плечі засміялася муза,
    Щось Пегас під хвостом облизав.
    Нове пір'я росте в чорногуза -
    Ще літатиме він в небесах.

    26.08.2018р.

    Мрії та бажання

    А на пательні - рибка золота,
    Зловив на кузьку в морі-океані.
    Ще трішки і напхаю живота,
    Шкварчать у маслі мрії-побажання.

    Не вірю у собачок говірких,
    У джинів, фей, які несуть удачу.
    Виделкою наштрикнуті шматки
    Мій стравохід зсередини побачать.

    У кістку в горлі вірю. Так бува.
    Реальні, а не фікція купюри.
    Оце, панове, і усі дива,
    Казкові млива, ермітажі, луври.

    У небо чхнув. За хвилю звідти "Гуп!"
    В каструлю впала й верещить закуска:
    - Чого кричиш, неначебто на пуп?
    Ти не жар-птиця, а звичайна гуска.

    26.08.2019р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (18)


  22. Тетяна Левицька - [ 2018.08.26 13:41 ]
    Коли розлучаються двоє
    Під укіс літо тисне педалі
    в баритоновий рокіт грози…
    Уночі на безлюднім вокзалі
    ні душі... Ні троянд, ні сльози.

    Сірі постаті на видноколі,
    Крапля туги у цівці дощу.
    Рейки вільні, відіграні ролі.
    Не вагайся... Не бійсь... Відпущу...

    Хто зневірився - небо не просить
    воскресити минуле. Давно
    не тримаюсь за марево. Досить
    ткати з ветхої пряжі рядно.

    Кане в Лету осмута. Жалобний
    віднайдеться, що спалить альбом.
    В судний день не обілиться жодний,
    тож каміння збирати обом.

    Не приборкати біль норовливий.
    Щухне злива - себе не втрачай.
    Відболить, чи згадаєш? Щасливо...
    Потяг сліз не чекає... Прощай...

    2017р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.59)
    Коментарі: (14)


  23. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.26 12:47 ]
    Пригода

    1

    Прощавай, кукурудзяне поле!
    Я лишився в столиці на ніч.
    Хай дружина квітник наш дополе.
    Фітнесую на мавці між свіч.

    Вихиляюся так енергійно,
    що провалено синій диван...
    Зачекають корівонька дійна,
    карасі, словолюбний кумпан.

    Понаписую віршів... Пригода!
    Сім епітетів, п'ять дієслів.
    Забуваю про битви, народи...
    Бути вірним до скону хотів.

    2

    Мавка? відьма? Не знаю достоту.
    Ніс гостренький, на скрині павук...
    А в селі ж - незміримо роботи.
    Сіяв спори... планую бамбук...

    От і все. Обійми - і не дякуй.
    Леле...
    Сон це...
    Серпнева мара.
    Пада з груші дірява підсака.
    - Здрастуй, діду!.. - лящить дітвора.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  24. Тата Рівна - [ 2018.08.26 11:50 ]
    Взаємодія любові (одвічний вибір між суїцидом та стоїцизмом))))
    У порожній кімнаті — зрадливі тіні
    Ніби видіння — на тій он стіні
    На цих стінах на тих стінах
    На кожній із них —
    Мов чорно-біле кіно за романом Лавкрафта
    Ну ти ж не проти що я навпроти
    Ну ти ж не проти що я з портрету дивитимусь пильно
    Ніби я Вольф Мессинг чи Ріхард фон Ебінг-Крафт
    Ніби я дівчинка Хідекі Юкави — та сама — ядерна й сильна
    Четверта з-поміж фундаментальних сил природи

    Слухай
    Ти можеш кричати якщо хочеш
    Якщо можеш
    Якщо не заціпило рота
    Квантова хромодинаміка — це так звана Сучасна модель
    Збірна знань про мікросвіт
    А ти мені — про тіні на стінах
    Тут показує кіно телестудія Потойбічний Світ
    Для неофітів та давно навернених сивих-аж-синіх
    Від життєвих потуг досвідчених людхантерів
    Визначся вже на якій ти стороні
    Й не дихай так шумно ніби у тебе задавнена хвороба Хантера
    Ніби ти побачив наживо Мату Харі на тій стіні

    Лиши своє серце — мені
    Мій любий
    Я вже у іншому світі та ти — ще ні
    Ти зачаровано вдивляєшся у тіні на цих стінах ніби на старовинну таємну карту
    Не варто
    Мій любий -
    Дограєшся до інфаркту

    У тебе більше немає спроб
    Немає карт
    Немає фарту
    Це не роман Берти фон Зутнер - Ні!
    Я чекаю тебе у нашім новім кіні - бачиш для тебе он там є місце на стіні
    Твоя свідомість вже здійснена -
    Буття по Сартру

    У тебе лишилися — берета палець куля та лоб
    Порожня кімната
    І кілька секунд до старту

    24.08.2018


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.41)
    Коментарі: (7)


  25. Козак Дума - [ 2018.08.26 10:49 ]
    Меч Арея

    Набридла так уже словесна діарея
    пустопорожніх лозунгів-тирад,
    що хочеться дістати меч Арея
    і влаштувати гідності парад!

    26.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  26. Козак Дума - [ 2018.08.26 10:16 ]
    Серпень

    Любо дивитись із призьби, як падають зорі,
    в серпні під хатою о вечоровій порі
    чи зустрічати над річкою ранки прозорі,
    груш назбирати дозрілих в батьківськім дворі…

    Літо в селі нас частує теплом і гостинцями,
    щедро дарує солодощі – фрукти та мед.
    Світяться хмари під сонцем яскравими вінцями
    й кожна із них прослизнути спішить наперед.

    Хороше вечором літнім заснути надворі,
    чути крізь сон віртуозні концерти цикад,
    очі за північ розплющити мовби в дозорі
    й спостерігати природи салют – зорепад!

    Серпень повітрям на травах настояним дихає,
    пестить чуприну з роками зріділу мою.
    Пам’ять теплом пшениців золотих виколихує,
    співом пташиним гортає в дитинства гаю.

    26.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  27. Рітас Семашко - [ 2018.08.26 10:20 ]
    Чернінківні
    О, плитко, і ти, яка ж буваєш плиткá!
    На стінах і на підлозі.
    Хай надійно тебе приласкала майстра рука,
    все'дно виростають у тебе крила і нозі.

    Все надиться в путь. І риторнів вино
    Розпрощається легко з витримкою в 1000 років,
    щоб повернутись знов у солодке гаряче ґронó.
    Ну а плитка - прахом у горно. Ми поки

    Капаримо вічні ремонти, небого,
    і вічність - у шепоті наших долонь.
    Й над путтю вечірньою молиться Богу
    сльоза твоя - мій чистилищний неопалимий вогонь.

    серпень, 2018 р. Миколаїв


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Володимир Бойко - [ 2018.08.26 09:11 ]
    * * *
    Я не піду у вас на повідку,
    Чужі не захищатиму знамена,
    І не одержу зірку на рамена
    За вашу вірнопіддіність гидку.

    Та України я вам не віддам,
    Не візьмете її – хоч подавіться.
    Бо не для вас коло́ситься пшениця,
    Бо ви – ніщо блакитним небесам.

    І наші синьо-жовті прапори
    Не вам хапати чорними руками...
    Були ви і зостались ворогами –
    Хоч вас у вишиванки убери.

    2012-2018



    Рейтинги: Народний 6 (5.4) | "Майстерень" 6 (5.52)
    Коментарі: (4)


  29. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:03 ]
    Знову свято гречки?

    В нас п’ятий рік вже Схід горить вогнем
    й чи не щоденно майже плине кача –
    ми ж скиглимо та ворога клянем,
    хоронимо близьких і гірко плачем…

    Щороку у столиці хіт-парад,
    хоч техніку чекають ту на фронті.
    Для кого цей бюджетний маскарад,
    коли Армагеддон на горизонті?

    Допоки так триватиме, народ?
    Чи довго ще ми по своїм гніздечкам
    жуватимем тихенько бутерброд
    і знову нас скуплятимуть за гречку?!.

    23.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  30. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:12 ]
    Невтішна перспектива

    Рабів до раю не пускають,
    як пити не для них нарзан,
    хоча вони і не чекають
    на долю вічних каторжан.

    На долю вічного наймита,
    планиду старця і скота,
    в раба й козирна карта бита,
    бо карта краплена ота!

    Кортить вам буть гарматним м’ясом
    з важким на шиї ланцюгом?
    Народ, що спить, зникає з часом
    чи просинається рабом!..

    20.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  31. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:57 ]
    Модний памфлет

    Я вашу моду бачив у труні,
    продвинуті, що б там не говорили.
    Категоричне й однозначне „Ні!“
    зі стразами й підборами… бахілам.

    Весільним сукням просто з кавуна
    чи голяка з наліпкою на писі.
    Смаку відсутність – тому вся вина
    і сірої речовини у стрісі.

    Істота з яйцями – іще не чоловік,
    якщо розгулює по вулиці в колготах.
    Себе на посміховисько прирік,
    бо потонув в нікчемності турботах.

    Прищеплювать сумнівний людству смак –
    це що народ через коліно гнути.
    Тут розібратись треба ще відтак –
    продвинутий чи просто шизонутий?!.

    18.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  32. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:03 ]
    Вовкулака
    Скільки б вовка не кормили, а йому все мало.
    Тягне, цупить він щосили до свого кагалу.
    Там теличку на узліссі чи бичка заріже,
    тут вівцю, бо лицар бісів любить краще й свіже.

    Тягне, цупить він щоднини, волочить до лігва,
    і нерідко від данини закипає лімфа.
    Забереться до кошари, двері не завада
    для лісного санітара, й виріже півстада…

    Коли якось сонце сіло, після паші, вівці
    зібралися на нараду у своїй домівці.
    Стали думати-гадати, як їм з вовком зладить,
    хто приборка супостата, хто біді завадить.

    Приміряли в кандидати і ведмедя, й лиса,
    сіроманця ж супостата добре знали в лісі,
    але ті лише жахались вовчої натури –
    врешті-решт повідпадали всі кандидатури…

    Хтось промовив, – Затяглися з сторожем дебати,
    із двох зол тепер потрібно менше обирати.
    Як ікластого узяти на вільну посаду,
    буде сірий бережніше ставитись до стада.

    Пропозицію схвалили і зійшлись на цьому –
    запросили ненаситця до рідного дому.
    Ще й оплату на порядок вищу положили,
    не чіпав малих щоб ярок, не терзав щосили…

    А на ранок у кошарі знов сумна картина –
    вічним сном вже півотари спочива під тином.
    Вовкулака ж пузо гладить і сміється хитро,
    бо начхати, що там пишуть барани у титрах.

    Він тепер керує хвацько, мітить у завферми
    й претендує обиратись на наступний термін…
    Скільки б вовка не кормили, а він все до лісу
    повертає своє рило, бо він служить бісу!

    25.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  33. Козак Дума - [ 2018.08.25 17:38 ]
    Меч Арея

    Як просто з популіста стать героєм –
    пробачення достатньо попросить
    і з нових обіцянок вить сувої,
    але загиблих вже не воскресить…

    Ліси карпатські просто не вернути,
    на це десятки треба й сотні літ.
    Суспільства їх відправила отрута
    за сотнями небесними в політ…

    Минуло вже чотири довгих роки,
    але немає краю тій війні.
    Керманичі які зробили кроки
    щоб не служити бісу-сатані?!

    Кого з убивць Майдану посадили,
    чи вкрадене вернули у бюджет?
    Байками лиш частують нас щосили,
    щоб втримати хиткий авторитет.

    Чого вартують бульбашки-паради,
    коли на фронті неньчин гине цвіт?
    На наші кошти бенкетує влада
    під час чуми поки чекає світ.

    Вже цілих двадцять сім минуло років,
    а Україна до сих пір жива! –
    волають знов нові-старі пророки,
    лунають знову їх пусті слова.

    Не завдяки, а всупереч, тим кормчим
    стоїть країна в горі і боях.
    Народ наперекір оскалам вовчим
    несе жовто-блакитний гордо стяг.

    Такий народ чужинцям не здолати
    без допомоги власних ворогів.
    Беріть мечі і одягайте лати –
    захистимо себе й своїх богів!

    25.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.33)
    Прокоментувати:


  34. Ластівка Польова - [ 2018.08.25 14:42 ]
    Моїм бабусі і дідусю присвячується
    А вона народилась в добу буремну, коли зорі від крові були червоні. Прорізалися постріли недаремно, і щоденно по комусь дзвонили дзвони. Розстелялося поле, від горя чорне, розлягалися вибухи й тихі скрики. А вона ото книгу собі розгорне і прохає проникливо: лихо, зникни.

    Він і знати не знав, що таке можливе: коли істина раптом вилазить боком. Був поранений – вижив, бо пощастило, та отримав за правду ось стільки років. Вже однаково, хто і про що говорить. Розповзались по закутках чорні тіні. Світ давно й безнадійно психічно хворий… Він не вірив, що раптом її зустріне.

    Пронеслася війною біда, як вихор, залишилися спогади мармурові. І самотність спресована стала сміхом, хоч і треба було починати знову. Написались в життєписі свіжі глави, лихоліття забулися та розлуки, бо вона розбиралась в цілющих травах, а у нього були золотими руки.

    Довелося у поті чола трудитись, бути в дії поранково, погодинно. А який їм із того лишився визиск? Тільки розпач і біль на старих світлинах. Може, хтось їх з народження ще зурочив, але вірю, що щастя жило у хаті.
    …І було у них два місяці-синочки: старший схожий на тата, молодший – в матір.

    30.08.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  35. Ігор Деркач - [ 2018.08.25 10:57 ]
    До зір
                       І
    Ой зорі, зорі, як вас багато.
    Вами усіяний весь небосхил.
    Жодна із вас, у надії сіяти,
    не виділяється поміж світил.

    І, не зважаючи на зорепади,
    не догорає ще сонячний день!
    Тільки «зірки» не дають собі ради,
    інде наводячи «тень на плетень».

    Ой, не байдужі, яке марнослів’я!
    І язикаті, і не мовчазні...
    Як не стараюся – не розумію,
    де ви шиплячі, а де голосні.

    Ой не із вами я нині змагаюсь.
    Горе від розуму. То й і не каюсь,
    і оминаю я той будуар,
    де на котурнах сіяє найвища,
    найяскравіша, сатиру найближча...
    Тільки таку і чекає Омар.


                       ІI
    Нема коли, та і немає сили
    намарне перейматися мені,
    яка кого комаха укусила
    у ці ясні оказіями дні.

    Надворі серпень дихає жарою.
    Ось-ось настане золота пора
    упитися журою і... снагою,
    навіяною генієм пера.

    І хочеться повірити людині.
    Нехай не кожній. Кращій половині,
    такій, яку придумали самі.

    І споглядаю у лиху годину,
    як реквієм чаруючої днини
    міняє німби зоряній пітьмі.

                       ІII
    Ревную до Коперника, Карузо...
    Ну, а чого, питається, до Музи,
    коли уже до фінішу – ось-ось?

    Не треба прогинатися під щось.
    Бувають неприємні ...боягузи,
    а от мені, бодай, не довелось.

    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Іван Потьомкін - [ 2018.08.25 09:32 ]
    Карта Лети чи шлях журавлиний...
    Жовкне лист на верхів’ї беріз,
    І туман над Десною спроквола снується,
    І туманіє зір під навалою сліз,
    І на все озивається серце.
    Це пора призабуть, ким ти був, ким ти є.
    Це нагода заглянуть у завтрашню днину.
    ...Що так хутко павук на ожині снує –
    Карту Лети чи шлях журавлиний?


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  37. Сонце Місяць - [ 2018.08.25 03:32 ]
    пролиск
     
    від порожнечі до зірок
    плекаючи за мить
    іще останній штрих

    & сповнений жаги ковток
    у затінку який цілить
    подячних & живих

    & губиться у вічність прах
    розвіяних безумств
    дірявий посміх заратустр
    у жовтих каптурах





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  38. Вікторія Лимарівна - [ 2018.08.25 00:53 ]
    Ночі серпневі
    Ночі серпневі уже прохолодні,
    Подихом осінь, немов крадькома,
    Владу свою демонструє : «Ви згодні?
    Знову зустріти погоди холодні?»
    Адже, так буде, вона недарма
    Нам сповіщає, що пісенька літа
    Скоро останній завершить акорд.
    Колір зелений втрачає «еліта».
    Мабуть, дощами не дуже омита,
    Прагне, хоть якось побити рекорд:
    Треба затриматись! Літо думками
    З вітром владнає, і він замовчить.
    Швидкість вгамує свою під замками,
    Лють, опануючи обіцянками,
    Бурю осінню зупинить на мить!
    Хай ще всміхається літня блакить!

    25.08.2018
    Свидетельство о публикации №118082500067


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.31)
    Коментарі: (2)


  39. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.08.24 22:32 ]
    Двоє... або пожежа у крові



    Дві комети: Нурієв і Брун,
    дикий норов і холодність датська.
    Розглядаю дванадцять парсун.
    А пліток незміримо-багацько.

    Поспліталися руки, зело...
    Лет партнерів на світло, на ложе...
    Доля іншого - дивне кубло.
    Бути геєм - природно? не гоже?

    Не беруся повчати, о ні...
    Хоч на осуд помірний ще ласа.
    Мельпомена гартує в огні.
    В'яже шлюбні вузли Аргімпаса.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.24 20:19 ]
    Моя байдужість
    "Така у мене справді ти одна!" -
    Видзвонюють льодини, мов червінці.
    Я цілу зиму випив аж до дна,
    А твого ще і не торкнувся вінця.

    Ти - молоде, грайливе ще вино,
    Що сяє сріблом, піниться в бокалі...
    Уже б узяв, покуштував давно,
    Та думаю, а що ж то буде далі?!

    Як вип`ю зразу - захмелію вмить,
    Та до тверезого дійду я стану,
    Смаку іще не встигну оцінить,
    Або й цілком цінити перестану.

    Тому і залишайся ще, постій.
    Моя байдужість, то мов льох, кохана.
    Відстоюйся у ньому, молодій,
    І станеш ти ще більш мені жадана.

    Я теж колись опущуся туди,
    Схоплю тебе гарячими руками,
    Як те вино, відстояне роками,
    Щоб захмеліти раз і назавжди!

    7490 р. (Від Трипілля) (1982)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (7)


  41. Світлана Ковальчук - [ 2018.08.24 20:10 ]
    ***
    Територія соняха ще суголосна бджолі.
    Територія смислів означена картою поля.
    Ті –
    володарі смерті, великі-великі царі.
    Ці –
    лягали у соняхи і помирали поволі.

    Територію смислів запише вогненна бджола,
    у високому небі запише прозоро і біло.
    Нас нема вже.
    Нема нас.
    Давно і недавно нема.
    Ми у корені вклякли,
    і корені випили тіло.

    Територія смерті доспіє у сонцеквітках,
    у бджолі,
    що раптово буває так схожа на кулю.
    Паленів у цілунку не сонях,
    а сонячний птах,
    і літа ще кувала далека й самотня зозуля.


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  42. Ігор Шоха - [ 2018.08.24 10:19 ]
    У тенетах сакрального
    Все ще незалежні од «Свободи»,
    суверенні волею небес,
    марять «Батьківщиною» народи,
    поки Дух держави не воскрес.

    Бачили уже, що купували
    і за що купилися самі,
    п’ятий рік чергової навали
    і трьохсотий буде у ярмі.

    Та ніяк не дійдемо до тями,
    що усе ще бідні, бо дурні...
    Може, поміняємо місцями
    кольори державні на хатні?

    Раді, що пшеницею і морем
    обіймає і біду, і горе
    наша ойкумена. Все одно
    ще не помічає сонця й неба
    хлібороб, якому, ой, не треба
    опускатись вірою на дно.

    24.08.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  43. Адель Станіславська - [ 2018.08.24 09:38 ]
    Маю тобі сказати...
    Маю тобі сказати:
    світ не умер, не змалів,
    тільки тюремині ґрати
    звів...

    Мури такі прозорі -
    заздрять їм небеса...
    сонце вода і зорі -
    краса.

    Шпички незримо гострі
    витончених примар
    зводять стрімкі помости
    до хмар.

    Видовжився, розрісся...
    Ріками - не вода -
    свіжі потоки гонить
    біда...

    Маю тобі сказати:
    Біди не родять бід -
    лиш задзеркаль любові
    слід...

    2018




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.64)
    Прокоментувати:


  44. Олександр Сушко - [ 2018.08.24 07:43 ]
    Прозорінь

    Мене Господь ліпив із глини,
    Не знаю нащо, таїна.
    Обняти хочу небо синє,
    В огром пірнути аж до дна.

    Мечем до правди дорубатись,
    Від зла громаду вберегти.
    Але - традиції, обряди...
    Бурчить з амвона дяк рудий.

    Живи як церква наказала!
    Згинайся нижче до ріллі.
    Розумним - гроші, дурням - рала,-
    Народ потроху і змалів.

    Насунув піп алмаз на пальчик
    І рушив на ловитву душ.
    Кажу: - Обман у рясі бачу.
    А він: - Релігію не руш!

    Ти - тьми дитя! - злостиво мовить,
    Але він сердиться дарма.
    В моїй душі окрім любові
    Нічого більше і нема.

    23.08.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Прокоментувати:


  45. Ярослав Чорногуз - [ 2018.08.23 22:41 ]
    Даруй мені печаль свою...
    Лягають легкі* тіні вечорові
    І днину заколисують стару.
    Даруй мені печаль свою, діброво,
    І сутінки замислені даруй.

    Не поспішає ще виходить місяць
    У хмарному-химернім напівсні.
    Ти прохолодою мені пролийся
    На роздоріжжі саду чарівнім.

    В небесних водах – чи мені здалося –
    Купалося розкішне диво це…
    Немов би Муза в хмарному волоссі
    Схилила там замислене лице.

    Відчув: у мене виростали крила,
    Здіймаючи увись понад гаї.
    Вона мене у небеса манила,
    Скупатися у пестощах її.

    *Легкі – як завжди – авторський наголос, значно більш поетичний високий, ніж тупий словниковий прозаїчний приземлений – легкІ.

    23.06.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.82)
    Коментарі: (2)


  46. Зоріна Головатюк - [ 2018.08.23 20:47 ]
    Портрет


    Я написав Ваш образ уві сні:
    На тлі вікна із воску дивний профіль,
    Русяве пасмо на чолі високім,
    Яскраві бризки сонця на стіні.

    Вітрець своїм невидимим крилом
    Шурхоче тихо сторінками книги.
    Вагань і сумнівів холодна крига
    Безжально сковує моє нутро.

    Тендітний Ваш, стрункий дівочий стан
    Тривожить душу і бентежить око,
    Цей ніжний дотик, наче ненароком,-
    Надійні ліки від кривавих ран.

    Букет мімоз на столику склянім.
    Росинкою сльоза ляга на вії.
    Моя прекрасна, недосяжна мріє,
    Прийдіть ще раз у мареві нічнім.

    У світі чарівливої імли
    Я Вам любов, неначе сон, навію,
    Напевне знаю: кожному по вірі,
    То ж вірую, що стрінемось колись.
    23,08,18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Сонце Місяць - [ 2018.08.23 16:29 ]
    Eroica
     
    Кожен раз буде мовби прощанням
    під склепіннями & вітражами
    там, де часом сковзає зірка
    наче скинутий з неба ангел
    від кармінових заходів півночі
    до спекотних зенітів південних
    в оксамитовому фіолеті
    крізь ілюзії тіні & світла
    кожна інша сповнена мрія
    ніби звіяна долу зернина
    що паде у безсмертну темряву
    безнадійно сподівану вірних
    сонцезлота ~ місяцесрібла

    історій катма послідовним завтра
    непритомним віднині звісний
    розмінний ендшпіль
    сам на сам
    із нічим ~

    споконвічний бранцю тисяч блюзнірських
    доріг, коханцю сентенцій вторинних
    убрaний в ятріючі виблиски
    піротехнічних промоцій сваволі
    порух твій ~ сподівана неповторність
    за строкатість майданів & юрмищ
    полуночні мури із пилом космічним
    безодні краї нетварних багать

    у цім серці камінних нетрів
    плині матерій, уривках етерних
    чий відчуттєво зурочений звір
    марить світ перевернутий твій
    через розчинені ніччю двері





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  48. Іван Потьомкін - [ 2018.08.23 12:37 ]
    Якби...

    Не воювать, а тільки відвойовувать
    Чужинцями загарбане добро –
    Така-от випала тобі планида, Україно.
    І відвойовано-таки воно було б...
    Якби
    За булаву проводирі твої не бились,
    Якби
    Тверезим назвався королем Богдан,
    Якби
    Не перехитрив себе Мазепа,
    Якби
    Криваві чоботи Петрові носи і галагани не лизали,
    Якби
    В Петлюри більше було вдачі,
    Якби
    Махно знав, де йому пристати...
    Якби...Якби...Якби...
    Коли ж нарешті без цього триклятого «ЯКБИ»
    Вкраїна суверенною стане де-факто.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Шоха - [ 2018.08.23 11:43 ]
    Йдемо на грозу
    Устами правди є сьогодні діти.
    Радіє і лякається народ.
    Піариться під прапором еліта –
    найдовший і найбільший патріот.

    Радіємо, що є кудою бігти,
    і боїмось – далеко до мети.
    Поділені уже на мапі світу,
    самі, і далі нікуди іти.

    У скоєному каються гаранти.
    Стираємо з очей скупу сльозу.
    Америка-Європа – секунданти.
    А ми йдемо як завше на грозу.

    Ми щедрі. Роздаємо наші душі,
    купаємося у одній калюжі,
    де тоне під ордою малорос.

    І під най-най-якими прапорами,
    коли свої погейкують над нами,
    волаємо, - рятуйте, пробі, SOS!

    08,2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  50. Ігор Деркач - [ 2018.08.23 08:15 ]
    Я и Вова
    На духу. Не солгу ни слова.
    Угораздило как-то во сне:
    двое в розыске – я и Вова
    фотороботом на стене.

    – Ты... чего? –
    изрекает Вова.
    Ну а я ему так зажужжал:
    – Очень видеть хочу Сенцова,
    анексирую наш Ямал.

    – Е-э-э..., –
    виляет красноречивый, –
    я бы...
            всю Украину...
                        бандер...
    (пропущу матюки курсивом)
    ...замочил...
              еще...
                        при еСеСеР.

    Завопили «звезды» на Раше:
    – Не хохлы на Ямале, а Крым!
    Исторически ваше – наше
    никому мы не отдадим.

    А за ними ублюдков свора
    вопияют:
    – Ату их, ату!
    Просыпаюсь в холодном поту.

    За стеной излагает Вова:
    – Наши...
            Альпы...
                  прошел...
                        Суворов!
      Жди...
                Европа... ,
                        на вы...
                                   иду.


    08/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6