ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2019.12.08 17:00
Ячмінь знайшов на стежці вовк.
«Ну, що за глум?»-
Знахідку він топче з горя.
І раптом бачить –
Кінь назустріч скаче.
«Спинися, друже, на хвилину!
Не здогадаєшся, яка в мене новина.
Для тебе я зібрав і приберіг ячмінь.

Ярослав Чорногуз
2019.12.08 16:27
Принишклий сад. Іще не вкритий снігом.
Провіяний вітрами зусібіч.
Вляглася на калюжі сиза крига,
На віти легко звісилася ніч.

Химерний дим. За ним – зоря вечірня
Тихенько відпливає в далечінь.
Неоновими сніжками враз вирне

Сергій Губерначук
2019.12.08 13:25
Ми зберемося всі до купи
й підемо
за кинутим уперед яблучком
з Едему.
На кожній зупинці нашій
збудуємо пам’ятник,
в останнім гріховнім кутку
зупинимо маятник,

Олександр Сушко
2019.12.08 12:01
Весна в моїм сердечному саду!
Медами - солов'їне щебетання!
Вплітає світ в життєву суєту
Осонцену рапсодію кохання.

Я жив одинаком. Тепер воскрес!
Душа моя убралась у клечання!
Нарешті доторкнувся до небес,-

Козак Дума
2019.12.08 07:44
На щастя вішати підкову,
скажу відверто – марний труд.
Відчуєш вільно себе знову,
із з шиї скинувши хомут!

Микола Соболь
2019.12.08 05:48
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
Прокинься, люде, страхом оповитий –
свіча волає у моїм вікні
та плаче. То материнські сльози,
які ж вони у розпачі гіркі.
Лежать малі роздягнуті на возі,
А небо сипле сотнями зірки…

Володимир Бойко
2019.12.08 01:46
По свежевыпавшему снегу
Меня лыжня ведет, скользя,
И как мне хочется, с разбегу,
Достичь всего, чего нельзя.

Но цепко белая пустыня
Места заветные таит.
Где, в околдованной твердыне,

Тетяна Левицька
2019.12.07 14:09
Дорогі друзі, всіх запрошую на презентацію моєї нової книги, "Долю пишуть небеса", яка відбудеться 14 грудня о 15,00 у Національній Спілці письменників, вул. Банкова 2.
Рада Вас буду бачити, бо хто ж, як не Ви були поряд зі мною усі ці десять років пер

Ярослав Чорногуз
2019.12.07 14:07
Бузок біліє в сонячнім саду,
і небеса прозорістю дивують.
Весні назустріч нареченим йду,
тебе обожнюю, її - люблю я!

Рапсодія любові нам звучить,
і водограєм розливає звуки.
Яка зворушлива, жадана мить

Сергій Губерначук
2019.12.07 11:00
Оце моє таке життя.
Мої продовження у дітях.
Цвіт яблуневого злиття
в обіймах цих, немов на вітях.

Любистком пахне тихий одр.
На кораблі з рожевих весен,
де гомонів живий народ,

Іван Потьомкін
2019.12.07 10:21
Привелось мне несколько раз дежурить с одним страшно любознательным человеком. Хоть он и не имел высшего образования, как это уже стало традицией в израильских фирмах по охране и уборке, но не страдал комплексом неполноценности, а старался наверстать упущ

Ольга Паучек
2019.12.07 10:01
Тривожиться душа моя
за долю України...
Невже святий наш Боженько
дозволить у руїни
перетворити рай земний,
святі поля, прадавні,
загине рід козацький весь
і справи його славні

Ігор Деркач
2019.12.07 09:41
Чи я поет, чи хуліган
і чи творю, чи витворяю,
а як видумую, не знаю:
де істина, а що – обман?

Усі ми і ремісники,
і трудоголіки – од Бога.
Одному випали стежки,

Галина Сливка
2019.12.07 09:16
По льодах розлук, на хиткі мости,
По стежках думок тужних
Я до тебе йду, йдеш до мене ти.
І пощо зими стужі?
Зі світів перги залягли сніги,
А зимі їх все мало...
На кругах туги не знайшла снаги,
Послизнулася, впала.

Уляна Світанко
2019.12.06 20:45
Відмежуйся від мене, звіре!
Не полохай безликих ще сліз
І тремтячи (помітно) сили
Позбавляєш, зробивши надріз.

Я не плачу, ти бачиш, крига
Замережила серце живе,
До лиця мені одяг білий,

Ігор Деркач
2019.12.06 17:58
Іду у край забутої оази,
минаючи приватні береги,
украдені багатіями бази,
циганами освоєні луги.

І досі тут ще водиться усяке –
і патерчата, і басаврюки,
буває, ще хіхікає русалка

Олексій Кацай
2019.12.06 17:26
Рве світ на світло в об’єктивах
і ми, пливкі мов акварель,
розпочинаємо дуель
в інопланетних перспективах.

Твій постріл перший болем лине
в перетинах добра і зла
і він розмазує людину

Юрій Сидорів
2019.12.06 15:55
Як міллю виїдений шовк,
Побита інеєм отава -
Газонна, хакі, золотава.
Місцями люд її потовк.
Отак.

Містки - обидва-обидва,
Скульптурні групи, арка, плити...

Сергій Губерначук
2019.12.06 10:59
Не розумію. Що це? Фатум?
Зла доля чи такий собі маразм
як дивний прояв особистої історії
у схемах світових надбань?
Чи дату цю запам’ятати?
Чи, може, мій тривкий екстаз
лише чиєсь самозакохане повторення?
І не потрібно жодних знань ані бажань?

Галина Сливка
2019.12.06 10:21
Зав'язала хустку так святочно.
На плечах - коромисло з роками.
Силуету лінії жіночні
У свічаді неба, між зірками,
Міряєш, немов звіряєш долю.
А вона хлюпоче у відерцях.
Ранок дневі вигаптував льолю,
День у ночі топить своє серце.

Микола Соболь
2019.12.06 07:15
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Щебече щось, махаючи руками,
За матінку сховалося мерщій…
Надійніше не знайдете нікого,
Бо матір смачно пахне молоком.
Пізнає потім у життя хиткого
І проліски й веселки за вікном.

Олена Побийголод
2019.12.06 00:07
Володимир Висоцький. «Аліса»

Посаджене вхід стерегти,
сидить жабеня день при дні,
щоб рішення вчасно знайти:
впустити - чи ні?

Якщо ж пропустити когось - то, мабуть,

Ігор Федів
2019.12.05 21:55
Утішає висока блакить,
Я її опишу поетично,
Зупинити бажаю цю мить
І у ній залишитися вічно.
Від магії лісу п’янію,
І марноти долаю тяжіння,
Душею літаю у мрію,
Але тілом пускаю коріння.

Іван Потьомкін
2019.12.05 21:53
На старості багато в чому маю каятись.
Почав з вини перед бездомними котами.
Каюсь, донедавна обминав не тільки чорних,
а й навіть тих, що просто шлях перетинали.
Сторожко поглядав я на весь кошачий рід.
І що найприкріш – без причини.
Ніхто з ни

Галина Сливка
2019.12.05 21:24
Малювала тиша білий день снігами -
У обіймах білих розливались межі.
Від тепла морозні відчинялись брами...
Дивувалось диво... Чи то так належить?
А у снах дерева, мов заснулі пензлі,
Вибирали барви із того, що буде.
У вітаннях гріли люди руки змерз

Олександр Сушко
2019.12.05 20:12
Настрій - пастельна блакить.
Мить - і усе навпаки:
Буря у ложці води,
Гнівних філіппік пуки.

Взяли мене на ножі
І утоптали у бруд.
Нащо? От нащо, скажіть?

Сергій Губерначук
2019.12.05 10:59
Люди мої дорогі,
як багато серед вас людей
і як мало людей.
Написав я на руках і лобі
формули для багатьох прості.
Все одно, не запам’ятаю.
Все одно, люди, мої дорогі,
не любити вас був мені наказ,

Ніна Виноградська
2019.12.05 10:37
Ще земля не степліла
І повняться холодом ранки,
Ще московка стоїть,
Де припнуті човни на воді.
І в розливі оцім
Ген за Пслом виглядають світанки,
І лелеки-птахи
Вже по прутику зводять свій дім.

Н Кап
2019.12.05 08:26
Більше немає, легіню, віри, ані тепла.
Осінь чесала гребенем коси... І пролягла
стежка між полонинами - наче і не межа...
Тільки сіріє синява: ти йому вже - чужа.

Бо ще цілує рученьки - зносить вода містки!
Тільки танцює кручено дотик його руки,
д

Микола Соболь
2019.12.05 05:51
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Перед врагом не гни коліна,
Як кров козацька потече.
Не вір ніколи бусурману,
Бо завше результат один:
Введе чортяка ув оману
І згине твій найкращий син,

Ольга Якубенко
2019.12.04 23:53
Мені хочеться бігти босніж в морозній імлі,
До світанку пірнати в джерельну незайману воду
І молитись у тихому храмі, де скроні мої
Залоскоче грайливо найперший промінчик зі сходу.

Мені хочеться їсти духмяний, гарячий ще хліб,
Що турботливо випекли

Галина Сливка
2019.12.04 16:33
Сніжить добром зимовий вечір,
Сріблиться вогниками раю.
Не обіймеш мене за плечі...
Про тебе пам'ять обіймаю...
Те, чим стою, у чім опора,
Живим вогнем - та по судинах.
Мені теплом твоє учора,
Твій усміх вітром в часоплинах.

Ольга Якубенко
2019.12.04 16:32
Хмара зорі у неба краде.
Дощ збирається. Чрно всюди.
Найстрашніша помилка — зрада,
Найнестерпніший біль — Іудин.

Ніби в світі усе померкло,
Вітер плаче надривно: «Отче!..»
Той собі обирає пекло,

Козак Дума
2019.12.04 15:19
А час іде, не знає він зупинку.
Буває що летить, а то чвалає…
Не відає він втоми й на хвилинку
і день за днем, за роком рік минає.

Та прийде мить, як вогняний рубіж,
що перетне життя твого дорогу,
безжалісно розріже долі ніж

Уляна Світанко
2019.12.04 13:12
У Всесвіті до ніжності горнуся,
Гадаєш заблукаю? Ні на мить!
Я шепіт розпізнаю в стоголоссі
Й назустріч стрімголов поки все спить.

Надихатись сповна і розчинитись
У безвісті жаданій - на плечі,
Плекати потихеньку серця нИтки

Ігор Деркач
2019.12.04 11:17
Полетіла осінь за зимою,
та сама її не донесе,
поки не позавіває все
небо пеленою сніговою,
поки завірюха і хуга
не укриють поле і дороги
і тоді і їй самій під ноги
упаде перина дорога,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Наталья Иванова Харина
2019.11.28

Ольга Якубенко
2019.11.28

Н Кап
2019.11.26

Козак Ігор Козак Ігор
2019.11.20

Тетяна Шульга
2019.11.20

Галина Сливка
2019.11.19

Тетяна Глінчук
2019.11.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Ігор Деркач - [ 2019.11.12 10:25 ]
    Ментальні скрепи
    Кацапа видає не сила духу,
    а п’яна неупевнена хода
    і перегар, коли воно під муху
    і язикате, і туге на вухо
    не чує, що Росія – це орда.

    Це видає і дика поведінка.
    Але існує нація така,
    що має самодура-василіска.
    Нема ума, вважаємо – каліка
    реалізує місію совка.

    Це люті раті, мафії і зграї,
    які не зупиняє ні межа,
    ані біда замученого краю.
    Бойовики-жандарми-поліцаї
    та рицарі сокири і ножа.

    Парафії не вистачає Риму,
    а Вові – бути на чолі подій,
    якими управляє лиходій.
    Усі койоти заодно із ними.
    Вони жахають скрепами своїми,
    осміяні у величі своїй.

    11/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  2. Тетяна Левицька - [ 2019.11.12 09:50 ]
    Тебе люблю
    Сьогодні я ще більше, ніж учора,
    тебе люблю, моє життя, люблю.
    Поглянь, коханий, ліхтаря опора
    з туману  ліпить бабу снігову.

    У Маріїнськім парку надвечір'ям
    гуляєм поміж стомлених алей.
    Сховала далеч золоте  сузір'я -
    парчеве віко жовтих орхідей.

    А за Дніпром виблискують крізь вечір
    багатоповерхівок вітражі.
    У кіптяві Лівобережжя  вежі -
    мого буття розмиті міражі.

    А далі міст кохання. Зупинися...
    Та не дивися в прірву з висоти.
    Колібрі в серці, у руках - жар-птиця,
    небесний поцілунок, я і ти.

    У ніжнім погляді лише покора,
    червінці осінь сипле скрипалю.
    Сьогодні, я ще більше ніж учора
    тебе люблю, моє життя, люблю!

    2019р








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (5)


  3. Любов Бенедишин - [ 2019.11.12 08:39 ]
    Дарунок
    Знов надія у серці гасне
    І нуртує тривоги гребінь…
    …Він приходить до мене вчасно,
    Й не з’являється без потреби.

    Я не знаю, якого Він рангу
    І чи жде похвали від Бога.
    Кажуть, в кожного є свій ангел,
    Отже – екстрена допомога.

    Певно, звик до нервових зривів,
    Звинувачень, образ даремних.
    Він зі мною від горя сивів,
    І підсвічував там, де темно.

    Не жалів, не хапав на руки:
    Лиш підштовхував до вершини.
    Перед Господом на поруки
    Брав не раз. Допоможе й нині.

    …Непоганий дарунок – вміння
    Не давитись насущним хлібом.
    За довіру і за терпіння
    Називаю Його Сізіфом.

    12.11.2019


    Рейтинги: Народний -- (5.69) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (8)


  4. Олександр Сушко - [ 2019.11.12 06:13 ]
    Мир
    Мій брат по крові каже: - Напиши
    Про безпринципну зраду чорнороту.
    Бо знову хочуть миру торгаші
    З Росією, із сатаною, з чортом.

    Кацап однині вже не тать, а ксен,
    Ріднею стала лексика обсценна.
    Цей мир війну у Київ принесе
    І тріснуть навпіл кручі Борисфена.

    В столиці жир качають товстуни,
    На щітках для пупків шансон лабають.
    В окопах - ні рабів, ані панів,
    Живим - у бій, а мертвим - вічна пам'ять.

    P.S:

    Не прожене додому нас заліззя -
    Для воїв Україна - над усе.
    Йдемо на смерть. А ти повзи до біса
    Просити миру у команди "ЗЕ".

    11.11.2019 р.

    ксен - друг роду (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  5. Владимир Лесник - [ 2019.11.12 06:01 ]
    Грезы
    Погружаясь вечерами в грезы,
    Мечтаем о славе и богатствах.
    Затем же в зеркале мы видим слезы,
    Ведь мы мечтали, не пытаясь успехов добиваться.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Микола Соболь - [ 2019.11.12 05:17 ]
    Про мудрість
    Мудрість іде не зі сходу,
    М’яко ступаючи в душу
    Світоч, що ллється з народу
    Визнати мудрістю мушу.
    Хто не вбиває дитину,
    Старість вітає привітно,
    Бачить у жінці – людину,
    Що біля донечки квітне.
    І не жбурне у собаку
    Каменя тіло холодне.
    Мудрість – довічна ознака,
    Що береже від безодні.
    18.10.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  7. Віктор Кучерук - [ 2019.11.12 05:24 ]
    * * *
    Г. С...
    Пригадаю коли-небудь
    І коханій розповім
    Про хмаринок рух у небі
    Несподівано блідім.
    Без надуманих колізій,
    Також любій розкажу,
    Як дощу густа завіса
    Вкрила обрію межу.
    Про м’яку, як глей, дорогу
    І калюжі скрізь на ній
    Ще з набряклого порогу
    Теж повідаю я їй.
    Щоб журливо не гадала,
    Загорнувшись у нуду, –
    Чом на зустріч часу мало
    І багато на ходу…
    11.11.19


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.8)
    Коментарі: (2)


  8. Тата Рівна - [ 2019.11.11 21:42 ]
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Дерева похилились у поклоні -
    Рвав вітер. Він нагадував хто пан
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крилами затуляє очі сонні
    Своєму сину. Завтра відлетить
    Вона — навік. У нього все ще буде
    На протягах риплять хребти хвіртки
    Рипкий той голос плещеться в долонях
    І прозирає посмішкою Будди
    Проміння сонця крізь глевкий туман
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Востаннє пір‘я чистить на осонні
    Осінні сни спливають підвіконням
    А вітер дме. Нагадує хто пан
    Хто тут месир хазяїн капітан -
    Дерева похилилися в поклоні

    Я все — сама. Мій син за океан
    На зиму відлетів ловити літо
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Крильми розтрусить воду ніби ситом
    Гукне пташа підросле — та й шугнуть
    Дерева крони схилять у поклоні
    Занишкне вітер. Проведе, майбуть
    А потім підніме листки червоні -
    Наробить бучі, ґвалту, суєти
    І репету, і шквалу, й тарараму
    І втрутиться в мою кардіограму
    І дощ хлесткий почне до нас нести
    Минула осінь - відлетіли ті
    Хто зміг втекти від холоду й біди
    Остання качка Чіо-чіо-сан
    Вже більше не повернеться сюди ...






















    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Коментарі: (1)


  9. Ігор Деркач - [ 2019.11.11 20:34 ]
    Дощовий мотив
    Жалі і сум людей не надихають.
    Коли сльозава настає пора,
    а душі переповнює жура,
    усі вони поезію чекають.

    І хай дощі ідуть як із відра,
    а сиві хмари небо укривають –
    зійде зоря і сльози висихають,
    і вірші видаються на гора.

    Знічев’я, може, порятую душі.
    І туга ще не зайва на землі.
    У вирій полетіли журавлі,
    зате ворона каркає на груші
    і сонце випиває із калюжі
    учора не досушені жалі.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  10. Олена Побийголод - [ 2019.11.11 18:16 ]
    08. Плутанина Аліси
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись втекли,
    наче заїнько-вухань,
    від стрибальної шкали
    для уцінки їхніх знань.

    У когось в зубах - лосось,
    і в батьках гріхам виниться?
    Це - «відмінно» (від чогось),
    тобто - одиниця.

    Вчитель всі забув слова,
    наче вовк на учня зирка?
    Це - уверх ногами «два»,
    тобто це - п’ятірка.

    Ех, п’ять, три, раз!
    Голова один у нас,
    а на цьому голові -
    рот одна та вуха дві.

    Голова кудись веде
    дядька-головбуха;
    знову на бровах іде
    голова - два вуха,
    горлова, чолова, залива два вуха!

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2019.11.11 17:04 ]
    Вічно
    На дубі за вікном усівся крук
    І каркає на розпашілу жінку.
    Начаклувала відьма, що помру
    У триста років з нею ув обнімку.

    І став за мить одну немилим світ,
    Затемнений печальною габою.
    Бо й тисячі із нею мало літ
    Натішитись гарячою любов'ю.

    Оце халепа! За які гріхи
    Мені така гестапівська Голгота?
    Яких таких зобидив я богинь,
    Щоб так позбиткувались над Еротом?

    А мавка стогне! Чуєте? Ага!
    Вдоволена від ласки чорноброва.
    Вона не каже "Муж мій - дідуган"!
    Звертається поштиво: Казанова.

    Дзеркал нема, розбив старе трюмо -
    На вуха в зморшках нічого глядіти.
    Для бевзя й двадцять років - це ярмо,
    А я в коханні вічно хочу жити.

    11.11. 2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  12. Микола Дудар - [ 2019.11.11 17:28 ]
    ***
    Захаращена Мова Істини...
    Із обачністю кимсь описане
    Час від часу перевізники… і
    Ще озброєні перосписами...

    Хай потомлені, неба кольору
    Врата з вікнами надзвичайними
    На відвідинах кури-бройлери…
    Безліч всякости з пані файними

    Ріка вольнисти - свої пристрої…
    І одежина європейского
    Рівня… Істино… скажи, вистоїм
    Поміж похіті…
    Арамейским
    "ОМ"?…
    11.11.2019.




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  13. Сергій Губерначук - [ 2019.11.11 15:18 ]
    Перед потопом
    Змирала осінь айстрами скупими.
    Летіли ген за обрій журавлі.
    Пустими вікнами халупки хаменіли,
    як бегемоти, на вечірнім тлі.
    За греблею упали в річку хмари,
    набралися холодної води.
    Потоне це нещасне "Монте-Карло"
    як не в дощах, то з іншої біди.
    Невже вкраде оці стежки прадавні
    новітній непродуманий проґрес,
    і зляже хрест і перемоги славні
    під води ГЕС чи під вогні АЕС?!
    Агов! Тепер уже ніхто не знає –
    за що діди рубались на мечах!..
    Тепер усе так хутко засинає –
    шовковиця прочахла на очах.
    Трухляві дупла виганяють духів,
    згоріло листя на останній раз…
    А я стояв та скавкіт хвіртки слухав:
    мій рід помер, і я його не спас.
    На вигонах гули старі корови –
    переживали власних хазяїв, –
    мов ліс, уже приречений на дрова,
    хватав їх за хвости, вовками їв…
    Змирала осінь з айстрами скупими.
    Мов бегемоти на вечірнім тлі,
    пустими вікнами халупи каменіли:
    після потопу прийдуть кораблі?..
    На кладочці, немов на краї світа,
    старий з старою вивіряли зір:
    як стало жить за ці немногі літа..,
    як нас потоплять, то кому вже вір?..

    30 серпня, 8–9 грудня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 31"


  14. Тетяна Левицька - [ 2019.11.11 11:15 ]
    Хочу душу розпізнати
    Фантастичні гіацинти
    уночі мара пряде.
    Я повинна знати з ким ти,
    в скільки прийдеш, зараз - де?

    Хочу душу розпізнати,
    про що мрієш, мислиш теж?
    Що тобі співала мати,
    чи Дніпро перепливеш?

    Зможеш дати на півлітру
    безпритульному хоч раз?
    І пручатись боривітру,
    чи піднятись на Парнас?

    Обпектися кропивою,
    і сп'яніти, як на гріх?
    Заридати над бідою
    наодиниці, чи при всіх?

    Що ти любиш більше всього -
    голубці, кіно, футбол?
    Чи говориш часто з Богом,
    носиш в сумці валідол?

    Хто лежить у тій могилі,
    що у полі за селом?
    Хто тебе щоночі, милий,
    напуває джерелом?

    Притуляється до серця,
    у руках життя несе.
    Хто тобі під ранок сниться -
    я, чи та, що знає все?
     
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  15. Олександр Сушко - [ 2019.11.11 10:01 ]
    Любов до України
    Командує ординець зграї "Плі!".
    Умер без болю. Мабуть, пощастило.
    Мене згребли підпилі москалі
    У вириту для ангелів могилу.

    Між бути і не бути - грань тонка...
    Увись лечу не сам, а з вірним другом.
    Та небеса гукнули" - Зачекай!"
    І удихнули в труп життя удруге.

    Із ями виліз. Крил уже нема,
    Обрізані ненавистю під корінь.
    Поснули кацапури ох дарма,
    Бо ніж мій гострий і не світять зорі.

    Колола мста в горлянки чужаків,
    А лють сичала, випущена з кліті...
    Ніхто однині не подасть руки
    За вчинене. І в рай шляхи закриті.

    Із ляку втік од мене час везінь,
    Бо руки і душа - в липкім карміні.
    Але під серцем храм із бірюзи
    Освітлює любов до України.

    11.11.2019р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  16. Ярослав Чорногуз - [ 2019.11.11 08:36 ]
    Сон осінньої ночі
    Нечутно місяць у імлі ступав –
    Туман по саду й небесах розвозив.
    Натомлений, змарнілий листопад
    Виплакував останні жовті сльози.

    Білявка осінь? Що за дивина?
    Як марево, розвіяла волосся.
    І огорнула косами сповна…
    І цілувала… Чи мені здалося?

    І наче тихий стогін піднебесь
    У ватяних заплутався барханах…
    Я в Осінь входив аж по вінця – весь!
    Наснилось, що вона – моя кохана!


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (8)


  17. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.11 07:36 ]
    Ти приходиш у сни....
    Ти приходиш у сни.
    Легкий вітер торкає волосся.
    І немає вини.
    Все, що мріялось, вже відбулося.

    Погасили свічу.
    За вікном забриніло світання.
    Я покірно мовчу.
    Ні, не вперше, та може востаннє.

    Заростають стежки
    Споришем і полиновим цвітом.
    Якось все навпаки...
    Замітають сніги наше літо.

    Я шукаю сліди.
    Та чомусь їх давно вже не стало.
    Каже серце: "Не йди."
    Бо не має минуле проталин.

    Закував лід ріку.
    Ми тепер між двома берегами.
    Рухнув замок з піску.
    Залишились крижини між нами.

    Тільки зустріч у снах
    Лиш на мить повертається світлом.
    Недолюблений птах
    Так самотньо летить понад світом.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (8)


  18. Іван Потьомкін - [ 2019.11.11 07:01 ]
    ***

    Уже прощаються із листям дерева,
    Стоять оголені, задумані,врочисті.
    І раптом всупереч прогнозам падолисту
    На дереві однім з’явилися рожево-білі квіти.
    Милуюсь і не відаю, радіть чи сумувать?
    Невдовзі вітер і дощ понищать їх несамовито...
    Дивлюсь на верховіття, квітом оповите,
    Заглиблююсь у дивовижну квіту суть
    І певен, що без Всевишнього не обійшлося тут.

    Р.S.
    Отак і поміж буденності природи де-не-де
    Всевишній творить диво для людей.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  19. Віктор Кучерук - [ 2019.11.11 06:33 ]
    * * *
    Не спиню болів плину
    і не знижу в ціні
    правд усяких ужинок,
    що дістався мені.
    Адже так засмутила
    люта доля мене,
    що терпіти несила
    існування земне.
    Ні дружини, ні друга
    в знавіснілих світах, -
    лиш утрати напруга
    і самотності страх.
    На дорогах порожніх
    віднедавна, на жаль,
    гіркоту тужно множу
    на нечуваний жаль...
    08.11.19


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Коментарі: (1)


  20. Сонце Місяць - [ 2019.11.10 23:46 ]
    баркарола
     
    із тобою займатись гумором
    у червневому різнобою
    анічого не маючи спільного
    бо навіщо нам із тобою

    ген апостоли волхви ангели
    давншіфтери & ковбої
    ієрархії тіней муарових
    трин~ травою росою живою

    стежка плутана сонце гáряче
    архаїчне ущерть ~ ущент
    амбівалентна магія
    до віночка увий ромен

    заяложену лямку тягаючи в
    камуфляжнім форматі че
    пан цвіркун прокидає мариво
    & суглобно ~ морфійний щем



     





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  21. Олександр Сушко - [ 2019.11.10 17:20 ]
    Дієта
    Зоп'яну бовкнув кум, що геній я.
    Насправді - бевзь. Не вірите? Даремно.
    Кому потрібен гумору маяк?
    В ціні корито й ложка здоровенна.

    І помисли в сатирика брудні -
    Виштовхує на глум святе і грішне.
    Пронос летальний вам потрібен? Ні.
    Ліричний шнапс вживати цікавіше.

    Розумні йдуть за м'ясом у "Ашан",
    Очікують на знижки, кості, пільги.
    А в критика очорненв душа:
    Торкнеться віхтем - буде не до шмиги.

    Колега нашаманив позитив,
    А я - хірург, перо - ножака гостра.
    Про нього кажуть: " Цей митець святий!",
    Моє читають - хочуть плигнуть з мосту.

    Один зоставсь. То що мене шкребе?
    Поїхала із музою карета.
    З поезії майструю канапе -
    Недоперчу, недосолю...дієта.

    10.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  22. Сергій Губерначук - [ 2019.11.10 15:16 ]
    Як циган, живу я в барвистому таборі осені…
    Як циган, живу я в барвистому таборі осені.
    Вітри приручаю, мов коней, – краду й продаю
    за скинуті гори її безкоштовного золота,
    за опади листя і тиху свободу мою.

    Огуда людська тільки зміцнює дану окремішність.
    На хліб свій озимий я повного снігу просив,
    а випало щастя іти в листопадову звершеність,
    брести в зосередженім трансі в оазис краси.

    Любити природу одну, що змінилася іншою,
    складати колекцію барвну з фіналів її,
    моритись майбутньою нею, вмирати з торішньої –
    призначений той, хто, як циган, гуляв по землі.

    4 вересня 1995 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (5) | ""Усім тобі завдячую, Любове...", стор. 18"


  23. Козак Дума - [ 2019.11.10 11:32 ]
    Чому не спиться?
    Стікає ніч краплинами хвилин
    по склу віконнім у твоєму домі.
    В пітьмі ступає тихо часоплин,
    секунди розсипає невагомі.

    Зірниця підсвітила неба край –
    вже скоро перший промінь заіскриться.
    Кохана, ти знайшла свій Божий рай,
    але ж чому тоді тобі не спиться?

    Чому до ранку ти своїх очей
    зімкнути і на мить ніяк не можеш?
    Хай зніме Бог тягар з твоїх плечей,
    я ж – оберегом стану на сторожі.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (2)


  24. Олександр Сушко - [ 2019.11.10 11:06 ]
    Лета
    Відлебеділо сонячне кохання,
    Огрійний перелесник став вайлом.
    Мені би в сіру осінь - краплю травня,
    Аби щасливим вийшов епілог.

    З пера впаде ось-ось остання титла,
    Дошарпує борвій уламки віт.
    Мені би наостанок промінь світла,-
    Щоб освітив дорогу на той світ.

    Через біду лечу мільярд парсеків,
    Душа в патьоках чорної жури.
    Мені би ув обійми до веселки
    Пірнути. Потім, смертонько,- бери.

    Спиняє серце дихання Ереба,
    Лишаю сад квітучий на вдову.
    Тепер мені нічого вже не треба -
    В безжурній тиші Летою пливу...

    10.11.2019 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  25. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.10 08:32 ]
    Розчинитися в масі
    Розчинитися в масі, стати немов усі
    У облудній людській говорильні.
    Що вистрілює гаслами звідусіль
    Й закодовує приспану пильність.

    Потонути у натовпі, стати одним із..
    Невагомим, за суттю безликим.
    І скрипить історично прогнилий віз.
    До приматів кортить чоловіку.

    Надуває вітрила лукавих промов шквал
    В морі темнім надій потонулих
    Знову вибір у нас "чи пан,чи пропав",
    Де майбутнє зіллється з минулим...

    Раболіпна ментальність зринає уже без гальм.
    Мітить кредо - прислужувать пану.
    І стоїть на кону останній плацдарм.
    Не згубімося в путах омани....


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (6)


  26. Ігор Деркач - [ 2019.11.10 08:16 ]
    Дачна новела
    У колориті білої зими
    малюю за садибою дерева.
    Гостюю ще у осені-куми,
    ну а кубіта – у сузір’ї Лева.

    Не помічаю ані вечорів,
    ані ночей. Усе минає всує.
    Ось і Амур до неї полетів,
    а я її не бачу і не чую.

    І це ні у ворота, ні у тин.
    Уже на зиму осінь повертає,
    а я усе один, усе один
    без неї у хатині біля гаю.

    І замерзаю у самотині,
    на дрова ріжу вишні в гущині,
    але боюся, що уріжу дуба,
    коли мене лякають уночі
    летючі миші, сови і сичі
    і не рятує, і не гріє люба.

    10/19


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  27. Микола Соболь - [ 2019.11.10 05:17 ]
    Зимовий етюд
    Великий Віз –
    сніги привіз,
    Хурделиця нуртує.
    Дивлюся сни,
    Аж до весни
    Прокинутися – всує.
    Димить димар,
    Ляка примар,
    Дим розпускає крила…
    А білий пух
    Вкриває луг –
    Зима все оповила.
    16.10.19р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  28. Сонце Місяць - [ 2019.11.10 02:43 ]
    віршик для лу*
     
    мазохіст—ексгібіціоніст
    скромна чарівність буржуазії
    непроявлені пипки повій

    катма звалу з театру магічного
    при вівтарі безпредметнім дещо
    мрійні рими проти мети

    є ось чай цукор мед
    що за вікнами вітер & дощ
    цигарки чи суттєво важкі

    west coast—зірковий пил—
    грамплатівки нір-мінтові &

    ночес
    аміґос




     





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  29. Козак Дума - [ 2019.11.09 21:46 ]
    Вір мені
    Хризантемно чомусь на душі,
    навіть більше скажу – полиново.
    Не спасають як завжди вірші
    і не тішить барвистістю слово.

    Несподівано так листопад
    тротуари вкриває багрянцем,
    а невдовзі й красуня-зима
    вже запросить у коло до танцю.

    Замете, закружля, занесе,
    вкриє пам’ять легким покривалом
    і забудеться, вір мені, все.
    Не хвилюйся – і гірше бувало!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  30. Тамара Шкіндер - [ 2019.11.09 21:09 ]
    Світанок входить непомітно
    Світанок входить непомітно.
    Всю ніч надворі падав дощ.
    Рум"янок зблідлий зронить світло
    На перехрестя вулиць й площ.

    І день новий сипне турботи,
    Проблем старих розв"яже міх
    Та відрахує аж до сотих
    Набір обов"язків моїх.

    А перед тим - пахуча кава
    І дещиця осінніх мрій...
    Ось горобина, наче пава,
    Та клен у свиті золотій.

    Я відчиню своє віконце
    Навстіж для тисячі багать.
    Щоб оцінити сяйво сонця,
    Потрібно дощ перечекать.


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (3)


  31. Тата Рівна - [ 2019.11.09 20:37 ]
    МОВА
    Що таке мова? Мова це люди
    Буде їх більше — буде їх мова — всюди
    Будуть люди родитися, співати
    Буде їх мова під саме небо лунати

    Янголи та чорти — всі почути мають
    Що українці безмовно не помирають

    Десять століть зневаги всотались у клітини
    Наших людей виховували німими

    Марна це справа — хмара пройде й розтане
    Сонце висушить сльози, омани, тумани
    Янголи та чорти — вже напевне знають, що
    Українці безмовними не бувають

    Десять століть наруги — бути з колиски битим
    Мову свою не знати та не любити

    Ніби соромитись можна власної суті
    Ніби не ми самі є для себе судді

    Що таке мова? Мова — це люди
    Буде нас більше — почують наше всюди
    Доведеться кожному зрозуміти —
    Мова пульсує, уміємо говорити

    Що німота минула — знову не стане —
    Мова моя розкотиться над світами
    Що таке мова? Мова — це ми із вами.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  32. Сергій Губерначук - [ 2019.11.09 15:15 ]
    (Сокровенно)
    Тихий світ однієї молитви
    упокоєно і сокровенно
    став Твоїм, став моїм знаме́ном –
    небом..,
    небом чистих святих сподівань.

    Найдорожче, що є поміж нами,
    упокоєне і сокровенне,
    ні болить, ні хвилює зовсім –
    мрія..,
    мрія, повна святих сподівань.

    Час – божественна пісня про відстань,
    упокоєна і сокровенна –
    ні біжить, ні стоїть на місці –
    лине..,
    лине хором святих сподівань.

    Я з Тобою в квадратній планеті –
    упокоєний і сокровенний;
    не живу ані з ким, крім Тебе –
    Боже,..
    Боже, в ложі святих сподівань.

    Славлю серцем усіх полонених,
    упокоєних і сокровенних,
    тих самотніх несхибних монахів,
    вічно,
    вічно схимник святих сподівань.

    21 липня 2001 р., Богдани


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Поезії розбурханих стихій", стор. 180"


  33. Тетяна Левицька - [ 2019.11.09 14:18 ]
    Загубилась
    Пливе по небу сірий пароплав,
    за обрієм збирає сни багрові.
    Змокрілий лисий клен  занудьгував,
    за теплотою в древнім місті Львові.

    Гойдає тишу небувалий сум,
    що навіває спогади туманні.
    Вдихає вечір амбровий  парфум
    розгубленої молодої пані.

    Стару бруківку поливає дощ,
    вітрисько пробирається під поли
    і липне листом до слизьких підошв,
    так не було їй холодно ніколи.

    Розкрила парасолі омела
    на срібному місточку небокраю.
    Та жінка-літо в осінь забрела
    і загубила там ключі від раю.
    2019р


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (18)


  34. Іван Потьомкін - [ 2019.11.09 12:03 ]
    Шалехет і листопад
    Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та є і тут моя відрада – осінь:
    На небі сіре відступає в просинь,
    Опалим листом вітер шарудить...
    Хай наше птаство в інший край не відліта,
    Європа приліта на крилах журавлиних –
    На Хулі і поїсть, й перепочине,
    А далі в Африку безпечно полетить.
    Словом, для нарікань причин нема,
    Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
    А годен і в пустелі віднайти хороше.
    ...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та все ж сини вони обоє в осені.



    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  35. Олександр Сушко - [ 2019.11.09 10:13 ]
    Навчитель
    В амурних справах головне - режим,
    За сотню років - жодного прогулу.
    Я без любові дня би не прожив,
    Сусідка теж би ноги простягнула.

    А ти куєш меча вряди-годи,
    В обнімку із собакою дрімаєш.
    Ану бігом Венеру розбуди!
    А що робити далі - пригадаєш.

    Покинь корито! Годі їсти борщ!
    Товстенний кендюх вищий за Говерлу!
    Ставай титаном! Майстром ліжкотрощ!
    Почисть старий та вірний "парабеллум".

    Кохаються монахи гарно теж,
    Як монастир не монастир - блудильня.
    Не спи! Інакше в рай не попадеш -
    Катує в пеклі лежнів чортовиння.

    Китайців-молодчаг аж за мільярд,
    Ти ж для краси - не щастя, а мучитель
    Не вмию руки, наче той Пілат:
    Приводь жону. Коханню буду вчити...

    09.11.20219р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (3)


  36. Козак Дума - [ 2019.11.09 09:43 ]
    На прощання

    З минулим потрібно прощатись рішуче!
    Ту кішку не варто тягнути за хвіст,
    бо спомини щемні, а часом колючі,
    майбутнього стежку ведуть під укіс.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (5)


  37. Ніна Виноградська - [ 2019.11.09 09:02 ]
    Вільний вітер


    Де сохне вітер на мотузці дня,
    Простуджений, хапає всіх за поли.
    Йому ні дощ, ні осінь не рідня,
    Він сам-один виплигує довкола.

    І не догнати, хоч біжи услід
    Бешкетнику, що утіка свідомо.
    Синіє терен, червоніє глід, -
    Гуляє скрізь, свого не має дому.

    Високі гори й горбики малі
    Перелітає він за мить єдину.
    Один він вільний на усій землі,
    Що має радість мчати без упину.
    26.10.19


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  38. Семен Санніков - [ 2019.11.09 08:29 ]
    пишу собі...
    Друкує дорогу, бордюри кладе
    Асфальтовий принтер формату три де.
    А пул журналістів по ай-пі-ті-ві
    Веде репортажі про траси нові.

    А дані про гейти та про де-ен-еси,
    Провайдер ховає від жовтої преси.
    І правда, ніким не замацана й чиста,
    Закрита паролем у Віндовзі Віста.

    Добу працював департамент ай-ті -
    Пройшли безробіття часи золоті.
    Залізти у файли, затиснуті в рар, -
    Робота не для феєричних нездар.

    А для графомана це рими нові,
    Та кліпи, забиті в контейнер аві.
    І ними засиплю еф-бе, Інстаграм.
    "Вконтактє" я викинув геть із програм.

    Шкода, не ботанік - компресорний хаб
    Зробив би зі стебел гігантських кульбаб.
    Та я не сварюсь на творця ге-ем-о.
    Модифікувались - але живемо.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (11)


  39. Микола Соболь - [ 2019.11.09 05:00 ]
    Формула щастя
    Час виточить і витончить. Працюй
    Слабкому підставляючи плече.
    Коли ропа стікає по лицю –
    Пульсує вічність, жилами тече
    Не кров, а щось величне і святе
    Душі відчутна ця блаженна мить,
    Бо у труді людина проросте
    І небо хай її благословить.
    15.10.19р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  40. Петро Іщук - [ 2019.11.09 00:16 ]
    Все закінчиться тим, чим повинно...
    Все закінчиться тим, чим повинно.
    Хтось цей вечір зробить світанком,
    І тектиме вино полинне,
    І сміятиметься коханка,
    І зелені котячі очі,
    І котячі повільні рухи..
    Я не знаю чого ти хочеш.
    Муркочи мені. Буду слухать.

    За вікном із нічних обіймів
    Чути кроків придушений стукіт.
    Бог не винен у наших війнах,
    Бог не винен у наших муках.
    У зміїних сплетіннях зміни,
    А у змін цих – зелені очі.
    Коли вибиті двері в сіни –
    Я не знаю чого ти хочеш.

    Все закінчиться тим, чим має,
    Хтось вузлами затягне руки.
    Все мине, і вона минає,
    Як життя, як війна, як муки..
    Від захоплення до прокльону.
    На світанку такої ж ночі
    Страх, як хтілось іще Самсону
    Зрозуміти, чого ти хочеш.

    2019


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Іван Потьомкін - [ 2019.11.08 21:29 ]
    ***

    Не кваптесь викорчовувать пеньки:
    Корінням у життя вони вп’ялися.
    Невдовзі вирвуться на світ гілки,
    Закучерявляться зеленим листям.
    Зів’ють там гнізда радісні пташки,
    Заграє далеч тьохканням і свистом...:
    ...А поки що на них з утоми можна сісти.


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  42. Олена Побийголод - [ 2019.11.08 18:26 ]
    07. Пісня про оцінки
    Володимир Висоцький. «Аліса»

    Знайте: всі колись були
    жертвами шкільних страждань -
    й п’ятибальної шкали
    для оцінки їхніх знань...

    У когось в очах - відчай,
    у гріхах батькам виниться?
    Це - «погано», навіть вкрай,
    тобто - одиниця.

    За контрольну, як бува,
    ганить вчителька хлопійка?
    Це - «незадовільно», «два»,
    тобто - чесна двійка.

    Ех, раз, іще раз!
    Голова одна у нас.
    А на цій на голові -
    вуха два і шишки дві.

    От і дражнять де-не-де,
    і сміються глухо:
    «Подивіться, он іде
    голова - два вуха!
    Голова, голова, голова - два вуха!»

    Бережіться від спокус, -
    є у вчительки журнал...
    «Мінус» вигадали й «плюс»,
    щоб уточнювати бал.

    Вивчив задане так-сяк -
    от і маєш, як оскому:
    «посередньо»... Це - трояк,
    з мінусом, причому.

    Теорему був довів,
    та забув про перевірку -
    отже, «добре» заробив,
    це - тверда четвірка.

    Ех, раз-два-три! -
    Припустили, як з гори,
    перегнали трояка
    на чотири метрика!

    Ось четвірочник біжить,
    шпарить що є духу;
    ззаду - трієчник сопить,
    голова - три вуха,
    Голова, голова, голова - три вуха...

    Щоб не жити навдалу,
    без ніяких знань-понять,
    не кляни шкільну шкалу:
    раз-два-три-чотири-п’ять.

    Хто сумлінням не доріс -
    хай вживає самопримус...
    Риска - не завжди дефіс,
    іноді це мінус.

    Очі з радощів блищать,
    ушановувати мусим?
    Це - «відмінно», тобто - п’ять,
    а ще краще - з плюсом!

    Ех, раз, іще раз,
    є п’ятірочка у нас:
    рук та ніг - дивись, по дві,
    п’ята - думка в голові.

    І замре народ на мить,
    мов диктанти слуха,
    і ніхто не закричить:
    «Голова - два вуха,
    голова, голова, голова - два вуха!»

    (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  43. Олександр Сушко - [ 2019.11.08 17:28 ]
    КантаАбіле
    На уламках казкової ліри сміється біда,
    Без огрійної музики тріснула райдуга неба.
    Битим склом горепаду по вінця забита гортань,
    А мені б на прощання кантабіле тьохнути треба.

    У чемерці військовій блукає засніжений труп,
    Вбиті внуки хапають за душу на кожному кроці.
    Полохливі ж затято мережать ліричну муру:
    От окопи й спустіли - немає в раю охоронців.

    Опріч висілок кинутий рота понуро бреде,
    Ми тут зайві. Залишимось - перестріляють тубільці.
    В шальці куля гаряча - це мій амулет і тотем,
    На могилі дітей ледве вирвав із рук удовиці.

    Щастя мінами всіяно ледь не по сивий Дніпро,
    Тож "брати" хай визбирують зраду і бгають у труни.
    Відступаємо. Миру немає - одна лише кров,
    Дезертир обдарує сюрпризом - медаллю з латуні.

    Кантабіле - співуче (лат.)


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  44. Сергій Губерначук - [ 2019.11.08 15:23 ]
    Сонце комунізму
    Сонце комунізму.
    Допекло до спраги.
    Розтинаю простір у пошуках зливи.
    Довгими руками певної надії
    міряю дорогу до Вертепу Щастя.
    Довгими руками – довгими роками…
    накладаю грим,
    щоночі знімаю
    сонце комунізму –
    і воно пливе по каналізаційних трубах.
    Не знімай обличчя з маски непокори! –
    умовляла мама…
    Розтинаю вітер у пошуках зливи.
    Як його дізнати, ту Свободу Щастя?
    На воді, на хлібі
    ні брати́, ні рідні
    про те не питають.
    Де ти? Десь на півдні…
    Асканія Нова.
    Скуйовджена ковила,
    жодного села.
    А зебри люблять Україну
    більше, ніж Африку…
    Так-то, бабцю.
    Чую: не дійду.
    Якщо тут копати
    глибоко-глибоко,
    можна стати таким,
    як усі ваші ідоли,
    можна дістатися
    сонця комунізму…
    І тоді я не хочу мати
    ваші мозолисті руки.

    1 березня 1991 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 49"



  45. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7