ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ярослав Чорногуз
2020.02.27 22:05
Дорогі друзі і колеги, вороги і ворогині, шановне керівництво "Редакції Майстерень"!
Нещодавно прозвучала нова пісня у моєму виконанні на хвилях ефіру 3 каналу українського радіо "Культура" у передачі "Відверто про естраду і не тільки".
Ведучи

Олександр Панін
2020.02.27 20:48
Нічний туман, як молоко,
Чаклунство чари колихало,
Звільніти мала я його,
А я кохаю і кохала.

Кохала, не вживала чар,
Дружина в нього, бач, і діти…
Він добровільно взяв тягар,

Євген Федчук
2020.02.27 20:07
«Цвіте терен, терен цвіте,
Та й цвіт опадає…»
Лине пісня понад світом,
В серце западає.
Слухав я та все питався,
Хто би поділився?
Що той терен? Звідки взявся?
На світ появився?

Мессір Лукас
2020.02.27 19:14
Давно не п’ю, підшився, зав’язав
Тебе як хальстух на червоній шиї.
І туго так, що котиться сльоза,
І психіятр мені сорочку шиє.

Нам добре вдвох. Мабуть. Колись було.
Тепер тупик, де вчора був провулок.
Останній зуб віддав на твій кулон

Микола Дудар
2020.02.27 18:00
А провожали по утру.
Встречали, правда, как-то странно:
Глаза в глаза, и точка ru -
И звук сродни фортепиано…

Слова какие-то… - Не сметь!
Подумать только, испугали?!..
Я трижды за день видел смерть

Тетяна Левицька
2020.02.27 14:23
В сповиточку, люлі доню,
люлі немовлятко.
До матусі очка сонні,
туляться курчатком.

Тиша бродить попід тином,
матінка тихенько
заколисує дитину...

Вікторія Лимарівна
2020.02.27 12:43
Зрілі стосунки , які напрочуд
зіткані пружністю сильної нитки.
Крила зміцніли, рішуче несуть!
Цінні, довершені мудрістю, злитки.

Сталося так, заблукали вони:
довго, стежками тернистими в полі.
Вже одружились їх доньки й сини.

Сергій Губерначук
2020.02.27 10:33
Вештався люд, і серед його слідів
я на нюх переслідував дві валянкові плямки.
Ти стояла біля розкладу електропоїздів
і хотіла їхати у північному напрямку.

Я присів коло ніг твоїх, потім ліг,
нагло лестячись з ними хвостом і гривою.
Ти не зразу поб

Матвій Смірнов
2020.02.27 08:52
Варто писати про різні дурниці й дріб‘язок,
Адже усе складається саме з них.
Патосні тексти давно на шматки порізані,
Ті, що не спалені - кинуті у смітник.

Ось подивись: Гора, під горою - крокуси.
Що важливіше - крокуси чи гора?
Це є питання ракур

Микола Соболь
2020.02.27 07:05
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Підвиває арію безсоння,
Із небес, чи в небеса летить.

Межи хмар налитий кров’ю місяць
Заглядає зрідка у вікно,
Щось недобре його погляд містить,

Олександр Сушко
2020.02.27 01:10
Кажуть люди, я - слова художник,
Можу з титлів зварити борщ.
Та писать про кацапів не можна,
Про братів у ярмулках такОж.

Люд розумний, не хоче халепи,
Оминає всі гострі кути.
Я ж за бороду торсаю небо

Тетяна Роса
2020.02.26 21:09
Там, де місяць, угорі,
Хатка ясної зорі.
У зорі великий двір.
У дворі казковий звір.
Має звір той безліч лап
І співає: «Крап-крап-крап…»
До дерев іде у ліс:
«Я водички вам приніс.»

Євген Федчук
2020.02.26 17:21
То в часи далекі усе відбулося.
Жила дівчинонька золоте волосся,
Жила молоденька у селі одному,
Віддала серденько хлопцю молодому.
Як вони кохали – все село гляділо,
Заздрили недобрі, а добрі раділи.
Не могли і хвильку без другого жити
Їм би

Володимир Бойко
2020.02.26 16:41
У натовпі, оточений юрбою,
Аби ніхто тебе не розкусив,
Ти заховався сам перед собою –
І навіть дуже правильно вчинив.

Коли ти в світі сам себе не бачиш,
Захований від друзів й ворогів –
Ніхто вже за тобою не заплаче,

Алла Даниленко
2020.02.26 16:31
Тільки змії залишають шкіру,
Щоб душа старіла і росла.
Ми, на жаль, зі зміями на схожі,
Змінюємо душі, не тіла.
Пам'ять, ти величною рукою
Знову поведеш моє життя.
Згадую, хто жив у цьому тілі,
Що пішли у ніч без вороття.

Олександр Панін
2020.02.26 14:36
Переспів вірша О. Блока


Я ее победил, наконец!
Я завлек ее в мой дворец!
Три свечи в бесконечной дали.
Мы в тяжелых коврах, в пыли.
И под смуглым огнем трех свеч

Вікторія Лимарівна
2020.02.26 13:59
Перон… Вагон… Вона в обіймах вітру:
збиває з ніг, розвіявши туман.
Вдивляючись в закриті щільно вікна,
про свій нестерпний забуває стан.

Шалений буревій в думках клекоче.
Душі частинку залишає тут.
Журливі надто, виплакані очі.

Ігор Деркач
2020.02.26 13:37
Яке їхало, таке й здибало,
а якщо оминуло, радій,
що не з'їло, але і не видало
за своє у конурі чужій.

***
Мир із Путькою – афера,
а з Росією – війна...

Сергій Губерначук
2020.02.26 12:32
Ох, злісний час.
Для нас
життя є певна місткість
відрадних фактів і дошкульних гнид,
які віднадить запотиличник мільярдний.
І самовбивця – адекватний плід
цього пустого віку.
Чоловік

Тетяна Левицька
2020.02.26 10:51
Я уявляю струм від доторкання губ,
мурах на блуднім тілі від блудливих пальців.
О скільки, скільки, тих наяд, медових згуб,
що загубилися в тобі, як голка в п'яльцях?

Яке сильце плете метелику павук
мені не скаже правди  польова ромашка.
Упала р

Олександр Сушко
2020.02.26 10:11
Плаче над листком Наташка,
Ниють зуби кутні.
І муру писати важко,
А не тільки путнє.

Ярослави і Тетяни,
Гапки та Жоржети
Чавлять слізок океани

Микола Соболь
2020.02.26 06:40
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
Йду проводжати стомлену Аврору
Дорога їй за гори, за моря…
Де саме час роздмухати вітрам
Багряну горизонту зоряницю.
Ще день новий росу п’є із криниці,
А люди йдуть молитись в Божий храм.

Борис Костиря
2020.02.25 22:49
І ці слова, причеплені на спінінг,
І вітер запальний і молодий
Диктують письмена неопалимі,
Що виведуть із плетива завій.

Впіймати рибу, що своїм мовчанням
Дасть відповіді на безодні слів.
І прийде шепіт вічності в смеркання,

Євген Федчук
2020.02.25 21:08
Колись давно, а, може, і недавно
Жив чоловік на білім світі цім.
Веселий в міру і у міру вправний,
Мав і сімю, і затишненький дім.
Та мав недолік: забував все миттю,
Але, оскільки він про нього знав,
То живучи на білому на світі,
Весь час собі одне

Мессір Лукас
2020.02.25 19:16
Як ще я не перепросився
Перед альковом, вашим сном.
Цей сон мені колись насниться.
І я не знатиму за що.

Я бачив на плечі у вас
Колібрі, птшки, татуаж.
Про спів колібрі наостанок

Лілія Ніколаєнко
2020.02.25 19:09
Як жаль, що мрії – тільки срібний вітер:
Оманою по серцю різонув.
Вбирає тиша сльозопад із літер,
Що вирватися хочуть у весну.

Віддам печальні сповіді паперу,
Схилила б небеса… – нема кому…
Душа розтане в потойбічних сферах.

Олександр Панін
2020.02.25 16:27
У тирі мисливці
Стріляють з рушниці,
Для них полювання не жарт.
Припхалися з лісу
Мисливці - гульвіси,
В мисливцях буяє азарт.

Всі іграшки-звірі

Галина Кучеренко
2020.02.25 11:06
На масному тижні Всесвіт
Вареники ліпить із сиром....
По кризі йдемо до миру,
Яка вже за тиждень скресне.

Весна наступає дощами,
Зима опирається снігом,
Вода розриває кригу -

Олександр Бобошко Заколотний
2020.02.25 11:05
Лікуймось лютим від надмірного тепла!
Снігами білими – від надто сірих спогадів.
Зима зміцніла – та іще не допекла.
Любов до неї констатую не без подиву.

Лікуймось лютим! Водолієві пора
іще триватиме. Недовго. Тижнів зо два.
І щось нове, напевно,

Сергій Губерначук
2020.02.25 10:54
Пляшковий спосіб знайомства.

Досить виставлення півлітри самограю,
одного в’яленого нанайського в’юна
і односельця – діда Миколая,
заслуженого українського шерстяника.

Гопля! Гопля! Язиком Золя.

Олександр Сушко
2020.02.25 09:55
Незакінчена епістола...
Грім ударив, наче істина,
Час ударив - я не вистояв,
Впав на зорану ріллю.

Поруч побратими-воїни,
Лики вичорнено зорями,
Перешіптуються з мойрами

Тетяна Левицька
2020.02.25 08:32
Пастельні губи і мазок рум'янцю,
під макіяжем недосип щоденний.
Так пильно не дивися незнайомцю...
в метро на пересічну щемно...темно.

Оскаженілий протяг на зупинках
закутує у шарф людські обличчя.
То не прекрасна леді, просто жінка,

Ярослав Чорногуз
2020.02.24 23:41
Так сталося у житті двох поетів у 2011 році, що вони стали королем і королевою рими на одному із дійств поетичного фестивалю «Уманьфест», започаткованого знаною поетесою, уродженкою славного гайдамацького міста Софією Кримовською. Поетичні читання відбува

Володимир Бойко
2020.02.24 20:27
Ти збудила в мені те, що довго у серці дрімало,
Розпалила вогонь, що під попелом тихо жеврів.
Ти була весняна, як грайливі очиці конвалій,
Все було без умов, без вагань, без стрічань і без слів.

Та минула весна, літо й осінь, мов в казці, злетіли,

Галина Сливка
2020.02.24 20:08
Зимі давно весінні сняться сни,
А в них маляток в'яже волосінню
Пташина, що із променя-струни
Сяйливі бризки сипле ластовинням.
Мережить сонця променем душа
Розвою і любові серенади
І ллється із небесного ковша
Нове вино з отого винограду,

Євген Федчук
2020.02.24 17:42
Таволга колюча спину обпекла,
Каторга проклята сили відняла.
Важко від незвички це весло тягти.
Та наглядачеві – спробуй не гребти!
Налетить, як яструб. Таволга в руці,
Закривавлять спину рванії рубці.
- Звідки узялася таволга оця?
Молодий п
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Маріанна Галич
2020.02.26

Алла Даниленко
2020.02.17

Максим Кусимир
2020.02.12

Максим Баштинов
2020.02.11

Євген Федчук
2020.02.03

Дара Двора
2020.02.02

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Тарас Ріль - [ 2020.02.06 14:18 ]
    Львів є справжнім домом..
    Львів є справжнім домом
    У ньому нарозпашку стоять кам'яні грифони
    Химери уривків ідей
    Старий корінний львів'янин-юдей

    Львів грає на невидимій арфі
    У ньому ховається і Мавка, і Марфа
    На площі Ринок біжить Домовий
    Бруківка відбивається, там хлопчик малий

    Львів улазить у душу
    Він в'є в ній гніздо
    В цьому місті чути твою пісню
    У ньому чути сопрано

    Львів сам створює рими
    Кожну мить, як дивак, грає він
    Львів то кожна в місті Лева людина
    Львів то кожен камінчик, сплеск дощу, ніжний буревій

    Львів обіймає бездомних тварин
    Жалить чуттями, розвіює сигаретний дим
    Львів готує смачний алкоголь
    Місто Лемберг, Львів-король

    Піднімаєшся на Високий (і Низький) Замок
    Вогні пурхають, видно систему
    Підводних каналів, садів хризантеми
    Обриваєшся знов, із башти в зимівці

    Пада сніг, пада ти на мерзлотній бруківці
    Вибуха сміх, сміх крізь біль, крізь синці
    Ти лежиш, файно так, мов знову потрапив у казку
    Лижеш лід, дмуха в руки, цілуєш дворову собаку...

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  2. Королева Гір - [ 2020.02.06 11:47 ]
    За щастя молюся щодня
    Щастя своє я гаптую щоднини,
    Візерунки встеляю на нім,
    Прокладаю життєві стежини,
    Мов доріжки, на схилі крутім.

    Щастя своє не гаптую нитками,
    Не малюю його в кольори,
    Кожну стежину вкладаю думками,
    І співають мені явори.

    Щастя своє не стелю гобеленом,
    І палітра у нім не проста,
    Слухаю пісню я ввечері з кленом,
    Гідно несу свого я хреста.

    Щастя своє не ховаю у скриню,
    А й молюся за нього щодня,
    Душу свою від людей не зачиню,
    Осідлаю свого я коня.

    06.02.2020 р.




    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  3. Володимир Бойко - [ 2020.02.06 10:27 ]
    Інтерказочка
    Заблукав Маленький Мук
    На сторінку у Фейсбук,
    Бо не знав, що в Інстаграм
    Наливають ще й сто грам.
    Йшов би краще у Ютуб –
    Мов колись на танці в клуб.
    Там такі вставляють лайки –
    Завертається куфайка.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (2)


  4. Микола Дудар - [ 2020.02.06 09:41 ]
    ***
    Мовчить. А поглядом дубасить...
    Мовчу. І сварить без причини.
    Відлуння б’є по вухам басом
    Помпезно так, солідно, чинно.

    А ти у пошуках розради…
    А ти, як гойдалка в повітрі…
    І знов звільняють із посади
    З одним квитком у Місто Літер…
    5.02.2020,


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  5. Сергій Губерначук - [ 2020.02.06 09:33 ]
    Мозаїка
    Сидить у кріслі,
    мов у хмарі дощ,
    шкіра
    з переповненими водою по́рами;
    відчуваю,
    як вона обтягує спину
    розсіяного мого натурщика.

    Живіт його відособлено дихає,
    рівно здіймаючись угору;
    то назовні пнеться дух
    усе вище й вище.

    Відокремлене серце стоїть на столі,
    або інколи ходить
    навколо порожньої сулії
    і цокоче.

    Ноги на стільці
    окремо.

    Увімкнутий світильник –
    голова,
    підвішена і темна.

    Одна рука повзе по підвіконню,
    бажаючи вхопитися за світ;
    а інша – ліва
    відсутня, неуміла
    ампутована долі холоне.

    Був сексуальний потяг,
    та й той від’їхав
    (куди?)
    о нуль нуль-нуль
    з тридцятої колії...

    Розкиданість така
    мене цікавить як художника.

    Раніше я був простим любителем
    розбитої натури,
    але ж упевнившись, що це мене,
    дратує, –
    я почав складати з кольорового скла
    тебе,
    мій любий.

    Зберися у мозаїках моїх;
    і за стіною фарб і будь за мною.
    Це я – твоя інтуїція.
    Гола.

    Адже як
    відобразити тебе
    так,
    щоб упізналася людина?

    11 січня 1994 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 24–26"


  6. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.06 09:51 ]
    Зберегти зуміли почуття
    Кохання в серці пташкою тріпоче
    Та розправляє крила-почуття,
    Ми як голуб із голубкою воркочем,
    Хоч промайнуло уже пів життя.

    Теплих слів для мене не жалієш,
    Кажеш, що й досі любиш, як колись,
    В моїй душі кохання теж зоріє,
    Дарма, що час вже косу посріблив.

    У тебе також скроні побіліли
    І зморшками пооране чоло.
    Свою любов ми зберегти зуміли,
    Що би в житті у нашім не було.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  7. Микола Соболь - [ 2020.02.06 04:46 ]
    Спокуса
    Закоханим і ночі білі.
    Спокуси присмак лиже губи
    І, звісно, доведе до згуби…
    У молодім, красивім тілі
    Узрівши звабливість Венери,
    Не вчули дихання Химери.
    Був шлях до головної цілі…
    Та чи оправдані бажання?.
    Хмільний допивши сік кохання,
    Пішли їх ду́ші опустілі.
    31.01.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Панін - [ 2020.02.06 00:08 ]
    Довбуш


    Вітер вербам коси заплітає…

    Сивий сум опришків огортає:

    - Вітре, вітре, може ти промовиш -

    Де наш батько, де Олекса Довбуш?


    - Довбуша у горах не зустріти,

    Кажуть, у бою Олексу вбито…


    - Як ти міг цю чутку підхопити?

    Кулею отамана не вбити!


    Інша звістка хлопцям серце крає:

    - Смерть дала йому ворожка злая!


    - Ворожбі Олексу не здолати,

    Вся земля Олексі – рідна мати,

    Відвела б від нього чарування…


    - Кажуть, він загинув від кохання.


    - Знаємо – кохання може вбити,

    Та людей не міг він залишити,

    Вистояти він знайшов би сили!


    - Зрада чорна Довбуша згубила!


    Коли так – нехай земля ридає,

    Коли так – надії вже немає,

    Можна всі препони подолати,

    Та страшна й нещадна

    підла зрада!


    Гей - но, хлопці, чом ви невеселі?

    Спалахнуть нехай панів оселі!

    Хай заграва понад світом лине

    На пекучих полум’яних крилах!


    Хай на сполох б’ють церковні дзвони!

    По Олексі

    наш вогненний спомин


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (4)


  9. Тата Рівна - [ 2020.02.05 20:36 ]
    Бурчання дітям
    Нестерпні діти — вони ростуть повільно роблять усе не так

    Вічно розсунута постіль розкидані черевики доводять до сказу
    Помальовані книги зошити брудні кишені крихти крихти на столі
    У них синці подряпини й інколи температура і шмарклі о боже

    Вони ще навіть не розмовляють а вже дістають як можуть
    Вони ще зовсім малі й усяку погань до рота вишпортують із землі
    Вони не хочуть вчити вірші на пам‘ять із першого разу

    Вони катують кота а кіт катує мене
    Коли ж вони виростуть й усе це мине мине
    Я стану своєю — собі господинею — дому
    Піду до театру на каву — з такого дурдому
    Виберусь у доросле життя барвисте й хмільне
    Й кіт нарешті припинить ненавидіти мене

    Заслана постіль черевики під нитку доводять до сказу
    Нові книги без плям зошити чисті порожні кишені пустка на столі
    Всі ночі спокійні тихі минають швидше потягів у метро о боже

    Вони не телефонують ніколи хоча не складно можуть —
    Умовні відстані не так багато часових поясів на кульці-Землі...
    Чекаєш чекаєш не спиш та чекаєш марно знову і марно щоразу

    Вони не катують кота кіт катує мене
    Минули роки та вже скоро життя промине
    Я стала своєю — собі господинею — дому
    В театри ходила й на каву — такого дурдому
    Нема більш як це сьогодення доросле й хмільне
    Лиш кіт дяка богу так само не зносить мене


    Нестерпні діти — вони виросли швидко роблять усе не так


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (1)


  10. Микола Дудар - [ 2020.02.05 15:54 ]
    Аэропорт...
    Аэропорт. Крепчает ветер.
    Диспетчер снова даст отбой
    И улетит обратно вечер
    Моя тоска вслед за тобой…

    И я к себе вернусь обратно
    Сиренью грусти и забот,
    И суеты своей - солдатом…
    Туда, где спит ничейный кот..

    А где-то там, за горизонтом…
    А где-то там цветет сирень…
    Взлетает крик с аэропорта.
    Навстречу ночь который день.

    Моей ты радости потеря.
    Какой-то ветер и гроза…
    Вот не могу, и все, поверить -
    В аккордах трех твои глаза.

    Я крик души повешу в струны!
    Пускай узнают боль мою -
    Ведь вряд ли вновь "Походкой Лунной"
    Я, как и Он, тебе спою…
    4.02.2020.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  11. Козак Дума - [ 2020.02.05 14:38 ]
    Зорепад
    Стою на березі стрімкім,
    дивлюсь, як падають зірки
    і плинуть тихо за водою
    у хвилях вічної ріки.

    Огляну зорі звечорілі
    і серце огортає сум
    за крила в герцях обгорілі,
    за море нездійснених дум…

    Минуло віку дві третини,
    на старті, мабуть, забаривсь –
    ще не зробив і половини
    того, що визначав колись…

    Стою на березі стрімкім,
    рахую втоплені зірки,
    а під ногами пропливають
    шовки нетлінної ріки…


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  12. Вікторія Лимарівна - [ 2020.02.05 13:32 ]
    Керуюча сила Всесвiту
    Охоча до змін, невгамовна погода.
    Їй б `айдуже чути людські балачки:
    що тиск нестабільний, якісь там скачки!
    Від цього страждає, на жаль, навіть врода.
    Нестерпна наразі й сьогодні погода:
    Дощі… чи правдиві й надалі прогнози:
    об `іцянки про снігопади, морози???
    Порад не чекає, вказівок та згоди.
    Сюрпризи завжди притаманні погоді.
    Руйнуються плани, зіпсований настрій.
    Вона режисер та справжнісінький майстер.
    Надасть допомогу частково й природа.
    Та тільки єдина на все Воля Бога!
    Підвладні, до Всесвіту линуть думки,
    а потім народжують в римах рядки.
    Веселі вони чи сумні навпаки?
    Із Всесвіту сила керує таки!
    Могутня ця сила проклала дорогу.
    Вже вкотре потрібна її допомога.

    05.02.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  13. Олексій Кацай - [ 2020.02.05 13:01 ]
    Відображення
    1

    Закуті у дзеркальні оболонки,
    усі в лусці із електронних схем,
    вони були митцем психодизайну
    вкарбовані у вакуум буття
    молекул, що, розірвані на клапті,
    зі світлом разом бігали по вирвах
    обгризеної вибухами кулі
    планети, на яку вони напали,
    із червоточин видершись у світ
    історії, якої не було
    у внутрішньому просторі думок
    і зовнішньому часі різних мов.
    Тож, вдаючись до звичних балачок,
    земляни вперто їх не помічали.

    2

    Спускаюсь, позіхаючи, із ґанку…
    Потягуються тіні в гіллі снів…
    А татуйовані стежини ранку
    ще тихо сплять під ковдрами гаїв.

    В небесне тіло, солодко й поволі,
    вага вертає м’язів торжеством…
    Галактика, мов перекотиполе,
    закочується вже за космодром.

    Я знову тут. Закінчена дорога
    до цих прилук від марсіанських дюн.
    Чому ж вібрує в спокої тривога,
    мов квантові акорди суперструн?!

    Сто вимірів самі себе гортають
    і от я бачу те, як навкруги
    лискучі ртутні гейзери гойдають
    країни амальгамні береги.

    Вони своє скидають маскування,
    немов орда з себе скидає Русь,
    і дивляться в моє гараздування.
    Я в дзеркала знетямлено дивлюсь.

    І липким острахом змиває шкіру,
    і піною стає в морях вода,
    і пікселі космічного фронтиру
    уносить вітру вихрова біда.

    Оголений, без звичного скафандру
    пісень, картин, романів, теорем,
    стою і розумію: мої мандри
    не головна з усіх космічних тем.

    Є інша тема в люстрах снів і вражень
    гнучкої паралельності світів…
    Ось дві дзеркальні пихи відображень
    завмерли на перетині часів.

    (З циклу "Пісні кіборга")

    2019


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (3)


  14. Володимир Бойко - [ 2020.02.05 11:04 ]
    Дурдом на дроті
    "Як я скучив за дурдомом –
    Серце розривається.
    Розкажіть мені, дурному –
    Що там відбувається?"

    – "Процвітає наш дурдом
    Буйними фіолами.
    Скоро підемо разом
    Ми по світу голими.

    Розцвітемо навкруги
    Хворими усмі́шками,
    Поквитаємо борги
    Песиками й кішками.

    Розмалюємося ми
    Цятками і смугами.
    Тяжко зватися людьми
    З отакими слугами".


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  15. Олександр Сушко - [ 2020.02.05 10:23 ]
    Апетитне

    Ох і попалася пещена дівчина -
    Вічно холодна кухонна плита!
    Курка – непатрана! Риба – нечищена!
    Хмари – нечесані! От так біда!
    Ї
    Просиш вареників – колеться кактусом,
    З кльоцками зупу – аж іскри з очей.
    Добре, хоч трохи знаходжусь "під градусом",
    Постуюсь. Нічку заходжусь плачем.

    Брязнув по мисці пустій ополоником,
    Вийшов надвір колихати печаль.
    Манить сусідка до себе смаколиком,
    Сала кавалок звисає з плеча.

    Каюся. Грішний. Повівся негарно я:
    Торбу - у зуби, весталці – адью.
    Зрадив кохання за борщ зі сметаною,
    Долю покинув на тещу свою.

    Треба для тонусу гаєчці гвинтика,
    Жінці розумній – мужчинка-лопух.
    Повно у ковбику, змучує гикавка,
    Песик у буді. Сидить на цепу.

    04.02.2020р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  16. Сергій Губерначук - [ 2020.02.05 10:19 ]
    К◦
    Сиґналом до збройного повстання
    було вирішено оголосити сніг.
    Дубам от-от цвісти…
    Останнім
    гукав до себе невідомий Кінґ.
    Літала мошкара, кусалася.
    Було важко падати стовпам.
    Малі беззубі огризалися.
    Ніяк не виходила зима.

    Сиґналом до збройного повстання
    було вирішено оголосити дощ.
    Зимі от-от цвісти…
    Останнім
    гукав до себе всім відомий Борщ.
    Літала завірюха мухами,
    білими, як день, як білизна.
    Лящало у великих поза вухами.
    Ніяк не виходила Вітчизна.

    13 травня 1989 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Учорашнє", стор. 13"


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.05 08:17 ]
    Слухай музику зими
    Дерева, немов зачаровані нині,
    У тиші зимовій дрімають собі.
    І зрідка лишень якась гілочка скрипне
    Та вітру, що грає на срібній трубі

    У такт вона втоть і музика лине
    Чудова-чудова, лиш слухати вмій,
    Кружляють у "білому" вальсі сніжинки
    І хочеться в танець пуститись самій.

    Прошу тебе, друже, хоч ти й поспішаєш,
    На хвилечку-другу тут зупинись.
    Як хороше стежкою тихо пройтись,
    Втішатись красою цього диво-раю.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.13) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (2)


  18. Віктор Кучерук - [ 2020.02.05 06:25 ]
    * * *
    Мої надії світлі скопом,
    По схилах строгого життя, –
    Розвіяв час, як вітер попіл,
    Без сподівання вороття.
    На серці лиш зостались рани
    І в душу розпач зміг врости, –
    Як світлі згадки про Майдани,
    Як вічна пам'ять про хрести...
    05.02.20


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.8)
    Прокоментувати:


  19. Микола Соболь - [ 2020.02.05 03:35 ]
    Новий правопис
    В ирій мітять индики. Їм на південь треба,
    А директорка чомусь не пускає в небо.

    Цей проєкт не по душі господині ферми.
    Заґелґочеш, до борщу враз потрапиш первим.

    Пів години в мене є в катедрі на опус.
    Прочитаю для селян про новий правопис.

    На городі не росте ні буряк, ні диня,
    Чоловік у спілці член, а жона – членкиня!
    30.01.20р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Мессір Лукас - [ 2020.02.04 21:01 ]
    *****
    В пошукові дешевих
    Чудес, яких не буває,
    Я обійшов свій квартал,
    Всі інші райони в місті,
    Позаяк доля сліпа.

    Я зберігаю светр,
    У який ти любила влізти.
    Ми слухали Billie Holiday,
    Billie вітала нас
    Із новим роком, ще б пак.

    В мене стоїть токайське,
    Яке ти хотіла би пити.
    В мене стоїть настійно
    На ластовиння твоє.

    Долі не інтересно,
    З ким тобі спати нині.
    В долі мізантропія.
    І нетверезий реп.



    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.67)
    Коментарі: (4)


  21. Ніна Виноградська - [ 2020.02.04 17:10 ]
    Моя стражденна земле


    На згарищі лиш попіл. Кропива
    Колись, як військо стане, створить хащі.
    Не скоро тут відродиться трава…
    Отак і ми в державі цій пропащі.

    Бо гнали нас, як мовчазних волів,
    Подалі від річок, озер і паші.
    Противитися щоб ніхто не смів –
    Забрали пісню, мову, землі наші.

    Перетерпіли і пережили
    Беззахисні та вдалі до роботи.
    По білім світі мовчки побрели,
    Залишивши для нас отут супротив.

    Щоранку підіймається зоря,
    Щоб замість неї засвітити сонцю.
    Горить у душах вічно, не згоря,
    Біль за народ у зболеній сторонці.

    Не хочу я, щоб квітла кропива,
    А щоб води в криницях скрізь – по вінця!
    Моя стражденна земле, будь жива,
    Служи нащадкам, вічним українцям!


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  22. Олександр Панін - [ 2020.02.04 17:23 ]
    Гімн коханню

    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень…

    Поєднані шлюбною ниттю,

    Неначе Амур

    пророчив,

    По сей кохаємо

    день!


    Кохання – Вогненна Русалка,

    Жар пристрасті досі не згас,

    Кохаємо жадібно, палко,

    Неначе

    в останній

    раз!


    Піщані спливали палаци,

    Непевне товклось майбуття,

    Підступний буденщини панцир

    Утворював

    сіре

    життя…


    Життя повсякденного плями…

    Забруднене Сонце-Любов…

    Байдужість нас робить рабами,

    Невже

    не воскреснемо

    знов!?


    Любові незламна Основа

    Рятує, відроджує нас:

    Застиглого бруду окови

    Кохання

    спалило

    нараз!


    * * *


    Кохали із першої миті,

    Поєднані шлюбною ниттю,



    В обіймах блаженної ночі,

    У мареві денних пісень



    По сей

    кохаємо

    день,



    Нам щастя

    Амур

    Пророчить!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  23. Микола Дудар - [ 2020.02.04 16:34 ]
    Твоєї усмішки полон.
    Твоєї усмішки полон -
    Покари губ невідворотні.
    Завчасно, прошу, мікрофон…
    Давно-давненько, а сьогодні

    На оплеск - свіжий варіянт!
    ( Офіціянтом теж побуду
    І слугуватиму. Гарант,
    Як за селом Десни загруда…)

    Там Небо чисте, без оман
    Там час невладний, тільки промінь.
    Неперевершений роман,
    Свої слова і рими гомін…
    4.02.2020.
    Термин ( один із варіянтів )«загруда» ( zaġrūda или zaġruṭa) означает «радостные пронзи-тельные крики»


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.61)
    Прокоментувати:


  24. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 15:06 ]
    Брудна порада
    Бабця плаче, що нема
    чим за газ платити.
    її пенсії - катма,
    як надалі жити?
    Депутат про ДніпроГЕС,
    знов лапшу на вуха.
    Радить бабці: "В тебе пес
    у дворі, тож слухай.
    Продавай Дружка, й сплати
    всі борги державі".
    Каже бабця : "То купи,
    він сліпий, кульгавий.
    Бо водила на село
    думала продати,
    люди кажуть, що було -
    винесли із хати
    за опалення і газ
    і гарячу воду.
    Щоб напав собачий сказ
    на катів народу!
    Знаємо таких давно,
    що  лиш травлять байки.
    Хай своє продасть лайно
    і своєї лайки!"
    04.02.2020р.




    Рейтинги: Народний 6 (5.74) | "Майстерень" 6 (5.86)
    Коментарі: (4)


  25. Сергій Губерначук - [ 2020.02.04 15:44 ]
    Хобі

    Моя кімната – це Китай.
    Китайські цигарки смердючі, жах!
    Вони мене зведуть в могилу коли-небудь.
    Їдко́го диму кільця, міражі і цілі сфери.
    І все з мойого рота.

    Коли покину я палити,
    мабуть, спалю свою кімнату.
    І цілі етноси моїх захоплень
    відчужаться від рідної домівки,
    складуть своє добро у вузлики і підуть
    за довгу димову китайську стінку.

    Але, коли і ти мене покинеш,
    я матиму захоплення нове.
    Пляшки збиратиму і питиму горілку.
    Зберу клінічну публіку в руїнах,
    благеньких алкоголіків, недужих,
    скажімо, суто на цироз печінки.
    Влаштую їм концерти вередливі
    з наочними поличчями твоїми.
    І розпростертий на портретах жінки
    здихатиму, мов кінь після погоні.

    Якщо щось краще не уметикую, –
    я прокляну тебе,
    назвавши
    першим хобі.

    22–23 вересня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною...", стор. 105–106"


  26. Олександр Сушко - [ 2020.02.04 14:47 ]
    Не винен...
    І мир - не мир, і щастя ненадійне,
    В пітьмі блукаю між мінорних нот.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім гранати зраднику в вікно.

    Цієї ночі попрощався з сином,
    Могильний горб у плетених вінках...
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім вогню підступним землякам.

    Та краще б замість нього я загинув!
    Так ні - його штовхнули на убій.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім прокляття Богу і собі.

    Полон мене убив наполовину,
    Від богю і знущання з'їхпв дах.
    Нічого і нікому я не винен,
    Окрім ножа кацапові у пах.

    На фронт вернувся. Сію поле мінне -
    На битий шлях, під церкву, на стежу.
    Спаситель в плечі: - Україні винен...
    Нести хреста давай допоможу.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (7)


  27. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.04 08:54 ]
    Дощу осколки кришталеві
    Дощу осколки кришталеві,
    Просякнуті усі сонцями
    Летіли і летіли з неба
    Й намистом обвивали трави.

    В обнімку так вони з росою
    Росли собі та зеленіли
    І стали щільною стіною,
    Погойдувались лиш несміло

    Голівки їхні, коли вітер
    Дмухав на них же ледве-ледве.
    Знову згори кидало літо
    Дощу осколки кришталеві.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  28. Олена Музичук - [ 2020.02.04 08:44 ]
    Ой, жаль-жаль
    Маю зайві планові години,
    за які виховую дітей,
    щоб ішли у люди із людей,
    все іще затурканих донині
    тліючими гаслами ідей.

    Маю ще виховувати внука
    і вивчаю трудову науку,
    як хазяйнувати на землі.
    Знаю всі ази, і веді, й буки,
    відкіля беруться мозолі.

    Маю незахищену хатину
    від руїни у лиху годину
    і така охоплює печаль...
    Маю пояснити сиротині,
    що за це Московії не жаль.

    Жаль усіх, кому пообіцяли
    світле і майбутнє на віки,
    а сучасне наше обікрали
    українофоби-канібали –
    кегебісти і більшовики.

    Жаль каліку одиноку бабцю,
    що чекає паю із ріллі
    і на смерть покладені рублі...
    *************************
    Жаль, що і освіту – зайву працю
    знову обвели навколо пальця,
    україномовні москалі.

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  29. Микола Соболь - [ 2020.02.04 05:29 ]
    Віхола
    У віхолі прекрасне все.
    Стою, милуюсь на морозі.
    Замалювати б ув есе
    Та серце не лежить до прози.
    Такий лапатий снігопад.
    От, як йому не порадіти?
    Він душу збільшує в стократ,
    Стають дорослі наче діти.
    Змінився докорінно світ
    За мить коротку завірюхи.
    О, Боже, скільки ж мені літ?
    Та, все одно для відчайдухи…
    29.01.20р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  30. Тарас Ріль - [ 2020.02.04 01:11 ]
    Львів красивий..
    Львів красивий, Львів гострий, Львів виколює рани
    Львів хтивий, Львів пісний, Львів гукає в забрало
    Вовк степовий, клоун дурний чи несмілива школярка
    Місто всіх обійме, всіх прийме їх повадки

    Заковулки, проспекти, театри
    Архітектура стара і багатство
    Іноземці, припорошені дами
    Дика й гаряча молодь, слабка дочка та її тверда мама

    Університет, кращий той, про який усі знають
    Новомодний квартет, християнська печаль
    Храми, шпиль, тепле світло воскової свічки
    Доторк до стін, язиком по склу, думками про вічне

    Кожен раз все наївно і стримно чекаєш
    І кусочок Львова зі слізьми радості на очах обіймаєш
    Ти у центрі, чути ритми Дебюссі
    Вам крихту грошей, музиканти, любі мої!

    Трамвай їде, колихається, квитків рух, їх тьма
    Найпопулярніший і незатишний 3А
    Трохи свіжий і розріджений Стрийський Парк
    За ним Колегіум, ера людей нова

    Ти кружляєш ногами, підстрибуєш, рухаєш
    Томливий ранок, беліберда, ти біжиш туди й туда
    Медитація, стрес, лекція нова
    Акуратні дівчата, перенос, книжка в мозок пішла

    Львів тим часом гудить, і тихесенько слухає
    Ту й цю мить, як кипить, як життя пересушує
    Коливає своїми магічними ритмами, дибками
    Ти стоїш і дивуєшся його плутаними свитками

    Львів! Я люблю тебе! На твоєму помості
    Тут я стався, сюди втік, і воскрес
    Ти поміг, як католик і його хрест
    Істерично й надривно плачу і кричу

    Львів! Я твій! Я тільки тебе люблю й не пущу!..
    Усміхаюся, втираюся, я вже знову дитина
    Перед Львовом сповідаюся
    Він складає кожну днину

    Львів тримає, трима кріпко й до крові
    Львів є сильний, місто з діброви
    Всі слова вже керуються ним
    Львів, ти мій володар, галицький принц!

    Львів легенько так коцає в душу
    Львів робить чутливим, робить шубушним
    Він рядок вивіряє й ізсередини рве
    Львів мене покоряє, Львів мене жде..

    2020


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Тетяна Левицька - [ 2020.02.04 00:21 ]
    Запам'ятай мене такою...
    Запам'ятай мене такою,
    коли щасливою убрід
    ішла медвяною порою,
    на узбережжі танув слід
    від босих ніг в піску сипучім.
    Як в неозорі спориші
    шугала ластівкою з кручі
    плекати вогняні дощі.
    Успішним заздрять, недолугих
    презирством б'ють, а я така
    малопомітна квітка в лузі,
    чи мо, зірве чиясь рука,
    а чи розтопче кінь копитом
    байдуже, мов чужі жалі,
    за те, що так несамовито
    ховаю душу в ковилі.

    03.02.2020р.




























    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (8)


  32. Пиріжкарня Асорті - [ 2020.02.03 22:09 ]
    про газ
    щораз покращення все більше
    нов-гав придумав п-рас:
    сірків здавати не на мило
    на газ


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (27)


  33. Іван Потьомкін - [ 2020.02.03 21:47 ]
    Шкіци

    ***
    Наше життя – немов драбина Яакова:
    Підіймаємось і опускаємось.
    Знизу – догори.Туди –сюди.
    Змагаємось, вряди-годи перемагаємо .
    Та на відміну від праотця -
    Частіше – переможені.
    ***
    Замість листу на осиці пташина малеча
    Повсідалась, споглядає переліт лелечий.
    Немов ноти сумної мелодії, сидять мовчазливо,-
    Попереду ж вітрюгани і холодні зливи.
    ***
    Звіддаля подумалось:
    горобенятко заплуталось в галуззі.
    А ближче підійшов, бачу:
    Із вітриком бавиться листочок.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  34. Ігор Деркач - [ 2020.02.03 20:45 ]
    Освоєні горизонти
                       І
    Осінню, а іноді й зимою
    я у школу біг без черевик,
    пам'ятаю, мовою чужою
    викладали там «Радной язик».

    І «радной» була «літєратура» .
    А коли за партою сидів,
    то учив невимовно культурну
    мову язикатих москалів.

                        ІІ
    «Ми усі.. – ну, теє... і потрошку...»
    Радо танцювали краков'як,
    «бариню» співали під гармошку
    і не знали, що таке гопак.

    Модною училися. Одначе
    чуємо і досі це собаче
    «драстє» іванових і марусь...

    Як того не хочеться комусь,
    автохтонна нація козача
    заселяє Україну-Русь.

                        ІІІ
    Не минає «бєсіє» у Рашки
    і не опустіла Колима.
    Розумом поїхати не важко
    од її лукавого ума.

    І тому од самого Дунаю
    і до Дону є ще вчителі –
    мовою й душею – москалі,
    а з-за парти й досі вилізає
    нація, яка не помічає,
    що у неї голі королі.

    02/20


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  35. Олександр Панін - [ 2020.02.03 15:22 ]
    Пісня панночки

    Чому весь час малюєш кола?

    Спинись, Хома!

    Я не знайду тебе ніколи,

    Усе дарма!


    Мене затягує примара

    В гріховний вир,

    Долати злої відьми чари

    Бракує сил.


    Ти чуєш, як скрегочуть крила,

    Бурсаче мій.

    Нагряне враз нечиста сила

    І прийде Вій!


    Магічне коло подолають,

    Куди втечеш?

    Чаклунка тіло забирає,

    Я згину теж!


    Благаю, допусти до себе,

    Бо час летить,

    І може нас врятує Небо

    В останню мить!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.43) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Ніна Виноградська - [ 2020.02.03 13:54 ]
    Не знала


    Надломлене слово
    Підпалює душу.
    Поволі гірчить
    Роз’їдаючи, дим.
    І я від безсилля
    Сідаю під грушу,
    Прибита чи словом,
    Чи спалахом тим.

    Схилюсь, обхопивши
    Стареньку руками,
    І полум’ям сліз
    Обпечу їй кору…
    Сховати б обличчя
    У пелену мами,
    Коли ще не знала
    Про зраду й журу…
    28.07.19


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (1)


  37. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 13:43 ]
    Вогнептах
    Схуднув від постувань на шабатурку,
    Ледь не упав без життєвих ознак.
    Курить за хвірткою березень люльку:
    Лютий лютує! На носі весна!

    Вчора хурделиця вила на кручі,
    В шпарки стромляла морозу персти.
    З вирію рушив братів моїх ключик,
    Пера ламає об хмари густі.

    Кригою скуті барлоги, нірвани,
    Струшує іній безлисте голля.
    Та вогнептахові холод не знаний -
    Гріє обсніжена отча земля.

    Березень - в хвіртку! А лютий - у прірву!
    Квітень і травень зірвались в алюр.
    Клекотом стріну веснянку дзумливу,
    Райдугу в небі сяйну запалю.

    03.02.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  38. Козак Дума - [ 2020.02.03 09:04 ]
    Ера зубожіння
    Непросто жить за бідності межею,
    до кожного підкралася сума:
    у тих нема копійки за душею,
    у інших – взагалі душі нема!..


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  39. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2020.02.03 09:51 ]
    Кольори України
    Зацвіло волошками безкрає небо синє,
    А донизу в поле сипнуло бірюзи,
    Позолотило сонце ще й колоски пшеничні,
    Аж дух перехопило від тієї краси.

    Для нас, для українців то кольори держави,
    Адже блакитне небо і золотистий хліб
    То міць її і сила, непереможність й слава,
    То ж треба, щоби кожен це знав й свято беріг.

    2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.13) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  40. Сергій Губерначук - [ 2020.02.03 06:58 ]
    В оплаканих межах
    Зупинилися дні.
    Ночей не суть.
    У двері балкону вітри не дмуть.
    Мир замуровано ще за війни
    в цинкових межах твоєї труни.

    А не вийде струни
    із твоїх стрілянин,
    що завме́рили море в полеглі льони,
    що покаяли сутінь до самих хат
    і прибрали того, хто не був винуват.

    Так прибрав я тебе
    у одежі лляні,
    у долоні черстві клав чички́ вогняні,
    щоб, зусиливши вихор безґлуздих втрат,
    там зустрів ти того, хто не був винуват.

    В териконах піску,
    на завалах кісток
    ви дасте нам урок, що, як завжди, не в строк.
    Єреміє, не плач: – угорі на хресті
    ми напишемо так – що то люди прості.

    Крові смак пригадала і ця земля.
    На таке не поллє води Ілля…

    15 квітня 1992 р., 3 жовтня 1993 р., Київ


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.55)
    Прокоментувати: | ""Переді мною…", стор. 106–107"


  41. Олександр Сушко - [ 2020.02.03 05:08 ]
    Согріши!
    Кум віршата плете, я ж плекаю чуттєву жагу,
    Півстоліття проходжу в Амура еротики вишкіл.
    А коли стану дідом - тоді про любов ні гу-гу,
    Ну, а нині звиняйте - в коханок аж трусяться жижки.

    Не уявне кохання, а справжнє - мрійливо-жарке,
    Кров гаряча ні вдень, ні вночі не холоне в судинах.
    А погаслим зайти сил нема у чуттєве піке,
    Мнихам сонним - обійми красунь - остогидла рутина.

    Пізно, куме! У висей благай, не благай -
    Не почуєш до смерті від милої ахів та охів!
    Ти і винен у тому, що жінка не жінка - яга,
    Спав, а нива свята заростала травою і мохом.

    Люто блимає пень і бурчить від безсилля й злобИ,
    Що обходить його стороною жіноцтво опукле.
    А в моєму алькові богиня шепоче: -
    Люби!
    Колихається грудь, на подушці розсипались буклі.

    Колотнеча в сусіда, щодня безкінечне гав-гав!
    Трусять душу як грушу і Бога доводять до сказу.
    У дружини яріє під оком зелений фінгал,
    Сльози всушені злом, а на серці пекуча образа.

    Пеньюар у дірках, пил на дзеркалі, тріснув трильяж,
    Шлюб не шлюб, а із ґлуздом війна, із полином причастя.
    Я ж піду й согрішу, щоб не плакала доля моя,
    І лежала тихенько в долонях, утішена щастям.

    02.2.2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  42. Матвій Смірнов - [ 2020.02.03 00:04 ]
    Турбулентність
    ...І на кожного атеїста є своя повітряна яма.
    О, якби я повірив у Бога! То я би, я би
    Почував себе набагато зручніше, ніж
    Почуваюся зараз, перебуваючи між
    Цих однаково іррелевантних і дивних концепцій,
    Тих, які в голові, і тих, що в області серця.
    Кажуть, із мене би вийшов цілком пристойний рабин -
    О, якби я лише повірив! Якби, якби...
    Я продав би усе що маю, роздав би решту,
    Я лишив би один костюм і дешеві мешти,
    Регулярно молився би, як вимагає канон,
    У прогонозах погоди вбачаючи Аваддон,
    Відпустив би бороду і поголив би голову,
    Помагав би хворим, рятував би бідних від голоду,
    Я би думав про вічне, я би ходив у храм,
    Я вживав би кошерне і не вживав харам,
    Полюбив би раба, прокуратора, легіонера,
    Я кохався би суто у позі місіонера,
    Я закинув би соцмережі - фейсбук і LinkedIn,
    Бо для чого множити сутності? Бог - один.
    Так вважав би я. І знав би, де право, де ліво,
    Я підтягував би у терцію вишнім співам,
    Від усіх дверей, сердець і шухляд я би мав ключі,
    Я би чув його голос зранку, вдень, уночі,
    І не знаючи сумніву, мав би тверді знання
    Про природу речей. Я би з ним говорив щодня
    Й не шукав би його у Гуглах і словниках.
    ...Але й далі боявся б літати на літаках.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (3)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2020.02.02 21:28 ]
    Доньці Ярині,
    О доню люба, на кліща
    Ти не зважай обмову.
    І що є сили захищай
    Свій край і рідну мову.

    Вкусила Брагаря оса,
    Він – гицель епатажний.
    Він радив продавати пса,
    Бо сам є пес продажний.

    Вони працюють за «бабло»,
    Це кожен розуміє.
    Розворушила ти кубло
    Гадюк – зелених зміїв.

    Народ їм голови знесе,
    Ти ж будь між змієловів.
    Вони прийшли забрати все –
    Добро і землю й мову.

    Їх підлості – немає меж,
    Роз`ятрювати рани.
    За Україну вмер, авжеж,
    Микола твій коханий.

    Брехня навколо вироста –
    Оцей піар на крові.
    Але твоя борня – свята
    В святій своїй любові.

    Їх мишача возня – це гидь,
    Стає від неї смішно.
    Не бійся вмерти. Бійся жить
    Неправедно і грішно.

    Нехай в бою не стане нас,
    Дивімось в світле завтра –
    Все на місця розставить час,
    І де брехня, де правда!

    2 лютого 7527 р. (Від Трипілля) (2020)


    Рейтинги: Народний 6 (5.71) | "Майстерень" 6 (5.93)
    Коментарі: (6)


  44. Дара Двора - [ 2020.02.02 20:54 ]
    Побічний ефект
    Я - побічний ефект
    Не вдалий експеримент мутації
    Я хвороба, що з'їдає з середини
    Я фальшива як декорації
    Мої слова не варті й копійки
    Я паперова як "Міста" Ґріна
    Кожної ночі біля барної стійки
    Піднімаю рівень свого ендорфіну
    А ти досі віриш в мою ідеальність
    Я ж бо цитую класиків
    Знай лиш анархія й аморальність
    Живуть на дні душі моєї в будинках із ананасиків
    Я як глюк від галюциногенок
    Поки прикипаєш до мене поглядом -вбиваю
    Кидаю під машини, ріжу, та на шию замок
    Чіпляю
    І ти плентаєшся в пекло за мною
    Худим силуетом,своєю кривою ходою
    Тонеш у лаві бо ходити по ній не вмієш
    Як старі фотографії в ногах моїх тлієш
    І
    розчиняєшся
    в мені.
    2018


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 3
    Прокоментувати: | ""


  45. Оксана Логоша - [ 2020.02.02 18:41 ]
    Холодні люди
    Зима би спитала де люди дівають тепло,
    Навіщо їх очі у сніг випромінюють втому,
    І струшують мрії на біле,незаймане, тло,
    І ріжуть замети стежками слідів по живому,
    І ноги вмочають у кров і ,збиваючи з ніг,
    Розносять молекули миючи таненням місто.
    Зима би спитала навіщо ми нищемо сніг
    Ще й робимо те так натхненно і так урочисто.
    Та тиша триває і тільки в зіницях вітрин
    Снують у різнобіч життям заморочені люди.
    Під одягом теплим між ребер напхавши жарин,
    І дихають холодом теплому місту у груди.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  46. Козак Дума - [ 2020.02.02 18:32 ]
    Накрапало

    Скажи мені, московський люде,
    в якій це мові ще буває:
    дивлюся, «крапати» є всюди,
    а «крапля» – в «словарях» немає…

    Хто ж вигадав те, вражий сину,
    китаєць, німець чи монгол,
    від української краплини
    укравши вам отой «глагол»!

    Усе бундючливо повчали
    та губи дули всі часи,
    але ніколи все ж не знали
    ви чар краплистої роси.

    Творити варто покаяння,
    московська вато, східняки…
    І де взяли ви, окаянні,
    ті безтолкові словники?!


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  47. Павло ГайНижник - [ 2020.02.02 17:02 ]
    САМОТНІСТЬ
    САМОТНІСТЬ

    Моя́ самотність, чи тобі потрібні
    Ці метушня й ґвалт зчу́жених осіб,
    Усі ті клопоти, щодня собі подібні,
    Що, зрештою, розтануть наче сніг.
    Чи одинока ти у вечори досвітні,
    Чи поміж зорь, ступивши за поріг,
    Хіба не ба́йдуже, коли слова привітні
    З вуст лицемірів, мовби пустоцвіт,
    Упа́дуть легко попри вії квітні?
    Під ноги просто. Й ними про́йде світ
    І не помітить в часі. Мрії заповітні
    Сум співчутливо зкри́люють в політ
    І щастя зніжено усте́лює в тендітні
    Цілунки дум, в снажли́вий тихий міт
    Зими веснянок. Вніч світочі новітні
    Чаклують вже Любов і почуттів зеніт.

    Павло Гай-Нижник
    2 лютого 2020 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Книр - [ 2020.02.02 16:25 ]
    Діалог про неї
    - І де ж вона?
    Іде ж вона?
    - І жде вона.
    І вже одна.
    - І де? - Он, важ,
    іде вона ж?

    2020


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (4.92)
    Коментарі: (1)


  49. Тетяна Левицька - [ 2020.02.02 16:50 ]
    Кохана, Муза і поет
    Цілу ніч не спав поет
    вірш писав старанно,
    щоб розчулений сонет
    зворушив кохану.

    Мучився, редагував ,
    рвав папір на слові,
    і душевнно дарував
    почуття любові.
    Швидко бігало перо,
    не відволікався,
    а коханій, як назло,
    закортіло щастя.
    Написала  кілька слів:
    "Ти мене ще, любиш?"
    Враз поет позеленів,
    став сердитим, грубим:

    Відписав їй: "Не пиши
    дурощі Наташо,
    і за горло не души,
    заважаєш нащо?
    Перебила, як завжди
    думку полум'яну.
    В мене Муза, а ти йди..."
    І послав у баню...

    А коли натхненному
    закортіло любки,
    подзвонив, а та йому
    показала зубки.
    Я у бані з обома,
    тож закрили тему.
    А ти Музу обіймай
    і пиши поему!

    29.01.2020р.




    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (8)


  50. Олександр Панін - [ 2020.02.02 14:18 ]
    Помаранчеві світанки

    Діва помаранчевих світанків,
    Ввечері вона - нічна мара,
    Струменить уся Коханням зранку,

    Розкіш помаранчевих світанків,
    Через вени пелюсткових ранків,
    Цвіт-нектар у ніч перелила...

    У журбі струмить нічна мара,
    Повернутись хоче до світанків!

    Щоб скоріш
    розвіялась пітьма,
    Мріє Діва,
    прагне до Добра...

    Любить помаранчеві
    світанки
    У віночках пелюсткових
    ранків...


    2020 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7