ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Маркіяна Рай
2018.05.22 18:22
Якби то з вашої вершини
Скотилась непідсильна брила
Так, наче розтрощило п'яти,
Так, наче вилетіло з шиби,
Так, наче визвірилось блиском
Під п'ятами несамовито
Холодне скло?

Іван Потьомкін
2018.05.22 17:26
– И ты не боишься ходить ночью? – спросил меня как-то один из новичков, когда я возвратился после очередного обхода огромнейшей территории школы-интерната. Было далеко заполночь. Триста девятнадцать воспитанников смотрели сны, а ему, самому младшему, поч

Володимир Бойко
2018.05.22 14:34
І коли навзаєм проклинали
В пристрасті, що душі розпекла,
Обидвоє ще не уявляли,
Як земля для нас обох мала,

Як то пам'ять зболена терзає,
Наче найлютіша із недуг,
І щоночі серденько питає:

Світлана Майя Залізняк
2018.05.22 09:49
чи винна вона, що привабило тіло,
а дзеркальце-свято "бери!" миготіло...
Ланцюг той підпиляний вітром по зливі.
Торочить у будень: "...сімейна... щаслива...
і кава у постіль... і срібла шкатула...".
Ті блискавки й зорі вогкі не забула!

Пустила

Олександр Сушко
2018.05.22 07:09
Прилетіли міна, куля та граната -
За "дарунки" дякую Кремлю.
Мова - окупанта, церква - окупанта:
Чим народ роз'єднаний зцілю?

Поруч ниє морда: - Что мнє ваша мова?
І вєздє похожіє попи...
В ліжку розляглася дівка чорноброва -

Сонце Місяць
2018.05.22 05:22
зовні старіючий вайлд
присвіши на лавці в парку
прикуривши безвісної марки
цигарку вдивляється вдаль

недалечко цвіте мигдаль
провокуючи розмисли марні
від кав’ярні до буцегарні

Тата Рівна
2018.05.21 23:33
слухай
а остудити доменну піч
подихом лише дотиком лише
зможеш?
ти ж така холодна
що кров зміїна в тобі стає інеєм
ти ж така холодна
що відбиваєш синім на білий світ

Галина Михайлик
2018.05.21 23:31
Вони удвох самотні серед світу.
За тисячі парсеків поміж них
зеленим оком месенджер посвітить,
тихеньке «дзень» - і стрепенеться вдих...
- Привіт!
- Привіт!
- Як справи?
- Непогано )

Олена Музичук
2018.05.21 10:53
Ось мої веселі чорнобривці
У садочку, де знайшлася я.
Зріють огірочки у теплиці.
Кожному вигадую ім’я.

Це ось - маціпунє як дитина.
Лежні полягали у траву.
А найперший – може, і єдиний.

Ольга Паучек
2018.05.21 09:12
Злому назло:
Живу, сміюсь, радію,
Із ниточок
Вив"язую свій світ,
Господь дає:
І віру, і надію,
... й весни усмішку
....... для осінніх

Олександр Сушко
2018.05.21 09:07
Люди люблять тістечка із кавою,
Шаурмою змащують персти.
Ти прийшов у світ живих - за славою.
Я прийшов - померти на хресті.

Куля в грудях...біль...бажаю спокою,
А осколок ногу відрубав.
Виплітай рядочки в'яззю ловкою,

Ігор Деркач
2018.05.21 09:04
Мандрівочкою пахне уночі.
У серці оселилася тривога.
Веде у невідь бойова дорога.
І їй не салютують деркачі.

Про що дерчати далі, невідомо.
Потуга є, а тягне до землі.
Відчалюють у небо кораблі,

Ярослав Чорногуз
2018.05.20 23:43
Ці диво-пальці на роялі,
Чарівні рухи досконалі…
Прелюдії, ноктюрни, скерцо…
В них б`ється мов Шопена серце!

Мазурки, вальси і балади…
Їх зорелітні звукопади!
О як все витончено, містко.

Олександра Камінчанська
2018.05.20 22:41
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.

Олександр Сушко
2018.05.20 20:59
Шукаю вади у чужому оці,
Найменший гандж - як віхоть для бика.
Не втримати у гамівній сорочці
Сатирика дурного язика.

По маківці вистукувати дятлом
Умію вправно, люди кажуть "спец".
Стрічаю ранок віртуальним "батлом",

Ірина Вовк
2018.05.20 18:51
У 1918 році з розпадом Австро-Угорщини на території Західної України утворилася ЗУНР, якій тут же оголосила війну Польща. На заклик уряду ЗУНР почала організовуватися УГА, і отець Іван Кипріян, залишивши свою парохію в містечку Немирові Рава-Руського пові

Ліна Масляна
2018.05.20 16:32
Місток дерев’яний. А як перейти? Не збагнути...
Рудою усмішкою блисне земля з-під трави.
Хлопчиська у пошуках: вигадати і утнути.
Сплелися дівчатам з кульбаби віночки нові.

І квапиться знову минуле рибалити: отже,
Захопленню вірне без ліку вже стіл

Сергій Гупало
2018.05.20 16:14
Грім покотиться і відлуниться…
Та одначе зійду з автобуса
Я на дуже знайомій вулиці.
Там, де школа… велична глобусом.

Загальмовано щось у Всесвіті.
Це нудьга непророслих зерен
В ріднім полі круги окреслити

Домінік Арфіст
2018.05.20 14:51
рятую радість… з хащі небуття…
виманюю своїм арфічним співом
схиляючись над родовим архівом –
сувоями життя і маяття…
протоптую стежини в чагарях
до світлої галявини з озерцем…
учитуюся спорожнілим серцем
у літери в далеких букварях…

Іван Потьомкін
2018.05.20 09:06
Плакучі верби припиняють плач,
Сором’язливо віття одгортають,
Коли берізки, кинувшись у скач,
«Метелицею» кола пролітають.
...Мабуть, веселі люди садовили їх,
Мабуть, пісні позагортали в лунки,
Бо й досьогодні на Десні лунає сміх,
І жарти з чаркою

Ігор Деркач
2018.05.20 08:52
Коли на слово сказане твоє
Твій друг байдуже дивиться крізь тебе,
Коли руки тобі не подає,
Не підпускає, як змію, до себе,
І погляди відводячи у бік,
Зневажливо киває головою,
Не говори: « Се хворий чоловік,
Він очманів, охоплений бідою... »

Серго Сокольник
2018.05.20 02:39
Тактика бою комусь незбагненна примара.
Так генерали військами мільйонними марять.
Наче гладенько на мапі- малюй собі стріли!..
Складно в житті, на етапі якого зустріли

(як от мене ти, коханко розпусно-цнотлива)
У кабінетах накази на штурми, прорив

Олена Малєєва
2018.05.19 21:39
Я уже помирала разів зо два
Тоді була осінь та зливи,
Але потім приходила знов весна,
У садку зацвітали сливи...

Помирати, ти знаєш, не страшно, ні,
Це просто тебе немає.
Це схоже на хлопчика у воді,

Світлана Майя Залізняк
2018.05.19 15:11
Заболочений ліс...
І криничка чистенька - як диво.
Круть нам сажі привіз,
Верть - вугілля заморського, млива.

Евтаназії страх...
Тож рушайте подалі, хто може.
Ген засохлий монах

Оксана Дністран
2018.05.19 13:16
Сутеніло, ти кинув палити,
Буревійно рвонувся з-за столу,
Келих пристрасті, нами допитий,
Покотився самітно додолу.

Я ще гнулась його підібрати,
Та кришився мій внутрішній спокій.
Набубнявіли хмари кошлаті,

Вікторія Торон
2018.05.19 10:31
І «вічна пам’ять», і «не забудем»,
але забудуть і не згадають.
Мине війна, як мине застуда.
Життя – як хутро у теплій зграї.

А ті, що вийшли колись з толоки,
де гул бджолиний, спасіння в числах,
де мудрі стали завчасно збоку,

Василь Баліга
2018.05.19 09:45
Вродлива, спокуслива діва,
Яку так жадають, бояться.
За неї зрікаються рідних,
Для неї вбивають на щастя.

Наге до вульгарності тіло
Безумні навіює думи,
Звертає до зброї уміло,

Ігор Шоха
2018.05.19 08:25
Наївні сни, якщо це міражі:
і райські пущі, і пекельні кола,
свої – у небі, на землі – чужі,
яких не забуваємо ніколи.

І все те оживає уночі
як мелодійні візії урочі:
і солов’ї, і чайки, і сичі,

Микола Соболь
2018.05.19 06:11
…Пам’ятаю – ніч пливла над росами
І життя не грюкало дверми…
Відчували ми себе – дорослими,
Не пізнавши світла чи пітьми.

Марили про зоряні збіговиська…
(Вберегли нас янголи), крильми
Захистили від того чудовиська,

Сонце Місяць
2018.05.18 21:27
Будуть оси смугасті сновигати між трав
що безладно гаптовано вітром
лунатимуть співи кудись в небеса
у світі, де справжні лиш квіти

де тануть русалчині сльози весни
закликаючи знову радіти
у тім храмі, де тайни величають страсні

Олександр Сушко
2018.05.18 20:38
Життя гнітюче, як невдалий жарт,
Не садять нині злодіїв за грати.
Прохач-правитель стирив аж мільярд,
А ти канючиш сотню до зарплати.

Кого зобиджу - вибачте, пардон,
Але сказати правду в очі мушу;
Закон простий: украв - купуєш трон,

Ірина Вовк
2018.05.18 19:55
«Хороводи одкриваються з весною, коли небо вступа в шлюбну злуку з землею – і кличе до такої ж свяченої спілки й людину.»/7, 27/
«Хоровод взагалі має зв’язок з представленням сонця як божества, що запліднює землю – під образом колеса. Ще в давній

Ірина Вовк
2018.05.18 17:46
Мій Ангеле, храни мене у колі
людей найближчих, кровію спорідних.
І відверни думки та вчинки кволі.
І виплекай зерно з ґрунтів приплідних.

Мій Ангеле, зміцни мене у Вірі,
що слів живучих стебла соковиті
забарвлять в колір свята будні сірі,

Адель Станіславська
2018.05.18 09:29
А я уже й не знаю, що роблю
у цім житті, що світло-сизим димом
засіялося в орану ріллю
тієї долі, що не стала дивом.

У ті сліди, що всохли між доріг,
якими йти не стачило пориву.
Ні тих, що простелився ними сніг

Галина Михайлик
2018.05.18 02:04
Не відпускай мої уста
хай сколихнеться кров густа
і заповільнить часоплин,
де ми з Тобою наодин -
- ці-
-луй!
На заздрість солов"ям.
Хай буде гірко їм, а нам -

Ярослав Чорногуз
2018.05.17 23:40
Одягну я тебе на світанку,
Наче світла у душу ввіллю,
Українська моя вишиванко,
Я тебе до безтями люблю.

На тобі, чарівна одяганко,
Знаки світлих і сонячних врун.
Щоб торкалася ти, вишиванко,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Юлія Фрайт
2018.05.20

Вадим Триноженко
2018.05.16

Катря Вишневецька
2018.05.14

Маша Шулима
2018.05.13

Даруй Волю
2018.05.03

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.26 11:04 ]
    Красу дарує матінка-природа
    Очерет й осока в лісовім озерці,
    Ще й зелена ряска аж під бережечком.
    Дикі гуси й качки навесні гніздяться,
    Куропатки малі водяться тут часто.

    А густий верболіз - то житло пташине,
    І сережками вільх вітерець грайливий
    Може бавитись так, казку їм шепоче,
    Незабудка мала слухати теж хоче

    Оповідки оті, сонечку всміхнеться.
    Під вербою в траві чисте б"є джерельце,
    Пий водиченьку ту, має смак солодкий.
    Нам дарує красу матінка-природа.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Галина Гулієва - [ 2018.04.25 18:15 ]
    Атовець
    Потяга меч розколе ябко пусте перону,
    заки стовчем до крові чола і постоли.
    Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
    Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

    Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
    Стоншим себе до ниті - в полі, під марш. А він
    мідну сльозу сховає (ніби монету вкраде)
    у камуфляжнім схроні - запранім рукаві.

    Хто б йому мовив: " Вовче, брате тисячолиций,
    вбитим героєм - легше. Слався, а чи терпи".
    Ходимо, мов до храму, в горе - женцям молитись.
    І несемо гортані згрублі під іх серпи.

    Мертвим лежить по скиртах наш споконвічний голос.
    Тільки птахи розносять чорну чумну печаль.
    Потяг от-от прибуде. А на вокзалі - голо,
    порожньо і безлюдно. Хто б його зустрічав?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (4)


  3. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.25 17:53 ]
    Споминка в листопаді
    Покинь думки про мене –
    Мої росисті баньки.
    Як блум ударить феном
    Бідкання складе крати –
    Як пожадані ночі –
    Споминка в листопаді
    Про те, що не збулося –
    Й не бути тому, справді,
    Покинь маркітну руну –
    Тепера вона стала,
    Усе зжахтіло й думать
    Покинь, коли питають –
    Все ясно, любий, ясно,
    Як променева кістка,
    Все не суттєве раптом –
    І мої згуби, звісно.

    19.12.17.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  4. Олена Багрянцева - [ 2018.04.25 17:27 ]
    А їм би ніколи не думати про війну...
    А їм би ніколи не думати про війну.
    Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
    Дивитися, як прокидається світ навколо.
    Відчути усім єством гомінку весну.

    А їм би не чути атак, не лічити втрат.
    Збирати каміння час вже настане скоро.
    Пора докладати сил, витрачати порох,
    Наводити у серцях і в країні лад.

    І що би не сталось, і як би там не було,
    Донести вогонь надії і правди вчасно.
    Зігріти квітневе небо ясне атласне.
    І вірити, що добро переможе зло.
    25.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (1)


  5. Адель Станіславська - [ 2018.04.25 12:53 ]
    * * *
    Музика колисана тілами
    жебоніла чистим джерелом...
    Досвіт,
    зорі,
    повня понад нами,
    полиск моря -
    непорочним шклом...
    Кришталеве сяйво...
    Шепотіння...
    Мерехтінння хвиль
    в очах твоїх.
    І жаги розхитане тремтіння
    й солодко-солоний,
    наче гріх,
    присмак чи текіли,
    а чи крови -
    поцілунку здичавіла мить...
    Плюскіт хвиль,
    рапсодія любови
    Світ ще спить...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Прокоментувати:


  6. Адель Станіславська - [ 2018.04.25 12:55 ]
    Гармонія
    Гармонія душ і тіл -
    Мозаїка світлотіні.
    Півпоступ, півкрик... То в мéні
    Шаліє вулкан чуттів...

    Півподиху до півсну,
    Півмарева, півпокути...
    О як же тепер забути
    Цю спраглу напіввесну?

    Цей вихор, що півгірчить...
    Цілунків шторми - габою...
    Упилась таки тобою
    У півбожевільну мить.

    Чи вигоїш біль і страх?..
    Півнебом півбілі крила...
    Вигойдуєш розімлілу
    Півмертву в своїх руках...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.63)
    Коментарі: (1)


  7. Ночі Вітер - [ 2018.04.25 11:08 ]
    І все майне...
    І все майне зухвалим промінцем:
    обличчя, щем і вишень пелюстки,
    що на вустах сполоханих твоїх
    розквітли для цілунків і омани.

    Та, кажуть, є продовження життя, -
    не в згубі, зморшках, захололих меблях,-
    в якомусь неозорому, де знов
    знайду ще місце і словам, і серцю.

    А що не відболіло - то пусте,
    можливо, снився зайчиком промінчик.
    І ти весняним подихом із мли
    далеких літ цілуєш на прощання.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  8. Олександр Сушко - [ 2018.04.25 04:03 ]
    Рятуйте!
    Про що повинні думати мужі?
    Хмарки у небі, вірші в позолоті?
    А, може, про дітей? Чи біляші,
    Які у пузо пхаєм на роботі?

    А ще про тещу добру і жону,
    Вставні зубиська і хребцеві гелі...
    Стоїть моє здоров'я на кону,
    А я пацьорю оди та ронделі.

    Гризуть хвороби, грошенят катма,
    Домучую впотьмах товстенну книжку.
    Товариш каже: - Вижив із ума?
    Клепай бабло! Коханці впещуй ніжки!

    А в мене - муза. Маряться слони,
    Стопа товче вершину Евересту.
    Усюди мир, дозріли кавуни...
    Панове! Ви слідкуєте за текстом?

    Слідкуєте. А далі - ступор, кут,
    Під віями плющить роса волога.
    Вважав, що шанувальниць маю гурт,
    У куряві летять на допомогу.

    Нема нікого. А на носі друк,
    Продав тихцем од жінки аж півхати.
    А чи потрібен плід душевних мук,
    Як шмат сальця дорожчий за рулади?

    Але думками багатію ще,
    Підкотить, може, меценат відомий...
    Та, мабуть, буду жити під кущем,
    Бо жінка люта вижене із дому.

    25.04.2018р.

    Козак

    1

    Втішають Венерчині перса м'які,
    Та пальця не всуну в кілечко.
    Не рюмсай, красуне. Бо ми - козаки -
    Одвіку стрибаємо в гречку.

    Не випало кликати нам тамаду.
    А мамою - чом би не стати?
    Насильно між нами не буде ладу:
    Життя без кохання - це грати.

    На спогад про ложе народиш дочку
    Із носиком, начебто пипка.
    Ще стрінеться доля на довгім віку,
    А я - то відрізана скибка.

    2
    Усе так і сталося. В жінки сім'я,
    Будинок, фіранки охвітні.
    Синочок є. Виглядом - вилитий я.
    Є й тато. Лиш тільки нерідний.

    А в мене судьбина зіклалась не так,
    Все сіре, немає маркого.
    Лежу і бухикаю важко в кулак:
    Хворію. А поруч - нікого...

    У жмені лишилася програшна масть,
    Здавалась козирною, ніби.
    Ні їсти, ні пити ніхто не подасть -
    Нікому козак не потрібен.

    24.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  9. Вікторія Лимарівна - [ 2018.04.25 00:55 ]
    Долгожданный вальс
    Нас приглашает мелодия к вальсу.
    Взгляд твой горит озорной.
    Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
    Вихрь увлекает шальной.

    Глянец паркета струится сияньем.
    Крепки объятья твои.
    Снова душа замирает с волненьем.
    Руки трепещут мои.

    Музыка льется, неся вдохновенье –
    Дивный бальзам для души.
    Дарит любовный огонь, наслажденье!
    Просит: «Прими, поспеши!»

    Вальс долгожданный - кудесник желаний!
    Встреча дана неспроста.
    Словно, в награду, за годы страданий
    Нежно коснулись уста…

    ***
    Нет, не мелодия нас пригласила!
    Тайну открою тебе.
    Встречу так долго у Бога просила.
    И покорилась Судьбе.

    24.04.2018
    Свидетельство о публикации №118042411144


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.24 21:34 ]
    Текуче

    1

    ...а дні текучі - хвильне молоко,
    їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
    Збирай печаль долонею, совком,
    шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

    Залатуй шлейфи, термоси купуй.
    Пливуть до ніг розгепані корита.
    Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".
    Остигне чай на блюдечку Микити.

    Хитатиметься кухоль журавля.
    Розчахне вітер червінькову браму.
    За нею млосно... дівчинка гуля...
    Стовпи...
    велосипед...
    афіші... мама.

    Отам ситро і казочка - на двох.
    Дорога житом... побігайчик сірий.
    Повзе по древу роду (леле...) мох.
    Іржавіють минулості шарніри.

    2

    Зринали мляві, дужі, чолові.
    Обмацували погляди - відома...
    Ну, хто б ще теорему цю довів:
    Нема пророка (і не буде) вдома.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  11. Андрій Грановський - [ 2018.04.24 20:42 ]
    Бажання
    Подражаніє

    А чому я не пташка з розлогим крилом,
    Що літала торік під вікном?
    Я б у небі тоді нескінченно літав
    Та завжди б цей момент цінував.

    Полетів я б на південь, у теплі краї,
    Де покоються предки мої -
    Крізь розлогих ланів наддніпрянських степів
    Скромні тіні моїх прабатьків.

    Я летів би уздовж цих ланів у сльозах,
    Що сягнуть в синьооких очах,
    І бандурі, що перед колишнім житлом,
    В привітання провів би крилом.

    Я б і далі влітав у безмежну блакить,
    Де лунала в дитинстві хоч мить.
    Там, де хатка й город серед лісостепів,
    Там, де дача та купа стовпів.

    Але марні бажання та залишки мрій,
    Я давно для країв тих чужий,
    І вже безліч поселень, річок і полів
    Розділяють мене й прабатьків.

    Цей звичайний румунсько-російський поляк
    Прожива в Вавілоні ніяк.
    Своїм тілом я тут, та не духом і сном.
    Ех, чому я не птах за вікном?

    19-20.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  12. Ольга Паучек - [ 2018.04.24 17:48 ]
    ... нарешті....
    Цвіте кульбабка у траві,
    Комашку гріє...
    Нарешті свято настає
    Тепла й надії,

    Пора цвітіння, доброти,
    Кохання, щастя,
    Любові, спільної мети,
    Весни причастя.

    Пора, що працею дає
    Іскру натхнення
    І для достойного життя
    Благословення,

    Що сіє радості зерно
    У чисті душі
    І вдячність доленьці святій
    За дні грядущі.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  13. Сергій Гупало - [ 2018.04.24 16:57 ]
    Обідній автобус
    Автобус опівдні казиться,
    Жаркий, як пательня дурника.
    А мила у мене – ласиця,
    Поранена знову суржиком.

    Не лірика це, не баєчка:
    Все вічне і все осонцене,
    Усюди – Дажбога зайчики
    І зовсім немає стронцію,

    Бо змили його з автобусів;
    Вони отепер – за зоною.
    Глобальні думки – до глобуса,
    А тихі мої -- з газонами,

    Що пахнуть дощем і волею --
    Сільською моєю мрією.
    Я ніби з душею голою,
    З якою лише – до вирію.

    Автобус у середмісті це
    Осудить. А ще – здивується
    І вдариться в темну містику
    На стишеній сонцем вулиці.

    Повітря густе – не музика.
    Тамую в собі розпеченість.
    Намацую пипку ґудзика,
    Мов долю свою приперчену.

    Не страшно отак зурочення.
    Зупинка на мене глипає.
    Виходжу, немов з оточення,
    На рідну алейку липову.

    Притягує хмелем-солодом
    Авто-бу-сі-ад-не дивонько.
    Кохана до мене – холодом,
    Як та норовлива дівонька.

    Автобус – ого! – розпечений
    На хвилі металорадості.
    А я – у модернім течиві
    З осонценої баладності.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  14. Лесь Українець - [ 2018.04.24 13:49 ]
    ***
    Доле безпритульницька,
    Щербатая доле...
    Куди не притулишся -
    Ніде ти не вдома.

    На одному місці краще,
    На іншому гірше;
    Жити таким чином важче,
    Легше писать вірші.

    Хто ж неглибоко пірнає,
    Перлин не здобуде;
    Як перлин не назбираєш,
    Намиста не буде.

    Тільки мої намистинки
    Не в воді глибокій,
    А в широкій долині,
    Що не вхопиш оком.

    Ця долина для грішного,
    Це митарство голе
    Як розрада втішная,
    Як ліки від болю.

    Бо душевний біль лікує
    Дорога спокути -
    Той звільниться, хто міркує
    Широко й нескуто.

    Дозбирається намисто
    Поволі-потроху,
    Коли кожен особисту
    Віднайде дорогу

    До свободи, правди й миру,
    Бо в них порятунок,
    А свободу неможливо
    Дістати в дарунок.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  15. Олександр Сушко - [ 2018.04.24 13:26 ]
    Слово
    Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
    І в раю не очікуймо благ.
    Треба вчитися радість приносити людям,
    Дарувати краплини тепла.

    А доокола згаслі, самотні, недужі,
    У свитинах поношених міль.
    Щире слово дощами хай падає в душі,
    Погамує страждання та біль.

    Скільки ласки й добра в небайдужих долонях -
    Стільки ж холоду в мертвій руці.
    Глянь - до сонечка тягнеться жадібно сонях,
    Так і люди, нужденні, оці.

    Нащо ніжність нести під надгробнії плити?
    Краще світлом хлюпнути на світ!
    Не втомився щоденно до всіх говорити:
    - Я люблю вас, братове, привіт!

    Тихо поруч зажурена посестра плаче,
    Хоч не винен - себе в цім виню.
    Дам напитися скривдженій словом гарячим,
    Відігрітися біля вогню.

    24.04.2018р.

    Напухла мозоляка - просто жах!
    А тут ще й пальця врізала до кістки.
    З Пегасом нас приставлено до плах
    Щодня "піїтам" прочищати мізки.

    Аж тут сатирик зрілий, у літах,
    На мене кавкнув зверхньо і дражливо.
    А клавіша "Delite" запада,
    Що написалось - стерти неможливо.

    Він знається у нотах ре і до,
    В поезах лох, не раз писала в "лічку".
    Кусаю графоманистий задок,
    А він у мій вганя сатири шпичку.

    Цей пустотливець кублиться в селі.
    Мені ж видніше, бо живу у місті.
    Він - за мозОлі, я - за мозолІ,
    Війна така, аж заздрять терористи.

    Рогами улупились аж-аж-аж,
    І в мене, і у нього зріють ґулі.
    Мене писаки вводять у кураж,
    А цей - дубовий, на "кусь-кусь" нечулий.

    Та раптом луснув на руці пухир,
    Зітхнула із полегшеннням мозоля.
    Тепер між нами дружба, сонце, мир.
    Піду на кухню чистить бараболю.

    25.04.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (5)


  16. Олена Музичук - [ 2018.04.24 08:49 ]
    По лінії життя
    Говорять, нібито я відьма,
    Хоч не літаю на мітлі...
    І як не догоджай сусідам,
    Буває тісно на землі.

    Не всі святі і невмирущі.
    Але із юної пори
    Лікую немочі і душі,
    Чекаю помочі з гори.

    Не маю у руках синиці...
    Тримаю півня і курей.
    До дна цілющої криниці
    Черпаю сили для людей.

    І зі своєї хати скраю
    Я ще не відаю, та знаю
    Минуле їхнє й майбуття.

    Нічого іншого не чую.
    Побачу руки і малюю
    Незримі лінії життя.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.39) | "Майстерень" 5 (5.25)
    Коментарі: (13)


  17. Неоніла Гуменюк - [ 2018.04.24 08:38 ]
    Коли розквітає бузок
    Розквітлий бузок будить спогади давні,
    Вертає у юність його аромат,
    Коли ми щасливі під ним зустрічались,
    П"янив отой запах закоханих нас.

    І поринали в кохання обоє,
    Забувши, що може хтось бачити нас.
    О!Як було добре тоді нам з тобою,
    Не повернути назад отой час.

    Усього в житті довелося зазнати,
    Радісні миті були і сумні,
    Та серце й тепер починає співати,
    Коли розквітає бузок навесні.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Ночі Вітер - [ 2018.04.24 08:31 ]
    Под глазами бессонные ночи...
    Под глазами бессонные ночи,
    На губах ледяная тоска,
    И в смятенье неясных пророчеств
    Замирает невольно рука.

    Бьет в окно истомившийся ветер.
    Скрипнет лестницы дьявольский круг.
    Кто–то нижет твой разум на вертел
    И огонь разжигает вокруг.


    Рейтинги: Народний -- (5.78) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (5)


  19. Ігор Шоха - [ 2018.04.24 02:18 ]
    День сонця
    Визираю у своє віконце
    сиротою у самотині.
    Весело журитися мені,
    поки на орбіту вийде сонце.

    Так і проминає день за днем
    сонячно у будь-яку погоду,
    поки не найду отого броду,
    що веде у неземний едем.

    Поки озирає ще Ярило
    прибрані околиці села,
    пам’ятники, цвинтарі, могили -
    все іще не спалене до тла.

    Та палає сяєво свічею,
    проганяє ідола пітьми
    на руїни капища зими.

    У зеніті місії цієї
    може інші діти Прометея
    переіменуються людьми?


    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  20. Василь Кузан - [ 2018.04.23 21:28 ]
    Колиска, дорога, готель.
    ***
    Колиска, дорога, готель.
    Світанок, розмови, вечеря.
    Довірливість, ігри, фотель,
    Сигара, досвідченість… Двері.

    Монети, моменти, борги,
    Стежина, вершина, падіння.
    Лікарня. Кохання. Торги.
    Кредити, будинок… Видіння.

    Просвітлення. Заздрість. Війна.
    Розгубленість, страх, безпорадність.
    Онуки, розлука, стіна.
    Відродження. Сумніви. Радість.

    Традиції. Вибори. Ружі.
    Премудрість. Беззубість. Слова.
    Любов. Непотрібність. Байдужість.
    Майбутнє-минуле. Труна…

    22.04.18 © Василь Кузан


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.69)
    Прокоментувати:


  21. Сонце Місяць - [ 2018.04.23 19:59 ]
    святкове
     
    романтичний як той лабух
    крізь будення долає свій шлях
    між коліс чортових райдуг
    у петлиці його реп’ях

    на балансі авжеж ні цента
    перспективи по собі в думках
    позолочені люмінесценти
    дефіляди концертних блях
    помаранчеві чікенстейки ~

    алкомаркет поруч ломбард
    zz top грає ботл~ неком
    тьмяноока пані журба
    тупо байдужий хайтек &
    забув & чогось придбав





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  22. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.23 19:17 ]
    Ми
    Нам ніколи не бути у парі,
    Геть чужі, або щось досхочу
    Ластовиння на носі і далі
    Я не бачу проблеми з дощу.

    Ми на фото, немов олов'яні,
    В спогадах я прийшла нанівець,
    Ми живемо чужими життями,
    Коли зовсім пропав інтерес.

    Нам ніколи не виростать діток,
    Зранку не куштувати вина,
    Наніч не обійматись при світлі,
    Коли тиша навкруги сама.

    Нема ревнощів бодай місцями,
    Якось зовсім не коле очей,
    Те що ми не разом у вітальні,
    Те що ми не разом. В мене все!

    23.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  23. Павло ГайНижник - [ 2018.04.23 17:58 ]
    ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ
    ПІСНЬ ЗА ПОЛЕГЛИМИ

    Заспівала тужну пісню залізна троянда
    Й полетіла з нею в за́світ героїв команда.
    Засвітилися у небі їхні серця-квіти:
    Десь поділися у вирі людей земних діти.

    Пелюсто́чками дощу сльози з висі па́да –
    Освящається журбою новітня балада:
    Янгол чорний в крила болю устиг їх сповити;
    Білий янгол пір’ям згадки вічно буде гріти

    Душі кращих-наймиліших від криги Вола́нда.
    Гру скорботи життя з смертю тризну п’є іздавна
    Щоби грішні ще живії могли серця вмити,
    Аби жертвою безсмертних світ свій відмолити.

    Час – не вбити, не згубити вогники з свічада,
    І запалить Милість в млі тій Любові розрада.
    Чин Життя у Вічність кулі безсилі спинити,
    Майбуття плин в вирій вої пішли боронити!

    Павло Гай-Нижник
    23 квітня 2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.04.23 14:05 ]
    Про мороки над мокко


    1

    Замовлю квиток у Теплівку,
    там гуси на вигоні, джміль.
    Зустріну опасисту дівку -
    чекає Даліла весіль...

    Зависли дими над кальяном.
    Посходили ріпа, овес...
    Налякані Тедом і Яном,
    трюхикають коні в ЄС.

    Помрію про пальми, Кариби,
    оформлю торт "Захер". Агов...
    А в музи оперені риби...
    І скрапує згущена кров.

    2

    Відкати... Кредити миттєві
    чатують на душу - бери!
    Молюся Фотині та Єві...
    Та хто ж розведе табори?

    Доспівує "Besame Mucho"
    смаглява красуня-печаль...
    Війна, ніби жуйка - тягуча:
    йдемо від яруг до проваль.

    Є гречка в пакетах і мокко,
    шампанське лилось - дармове.
    Країна багата (й широка...) -
    на телепнів, зрадців, овець.

    3

    На березі Гангу писати б,
    слонів годувати... кита.
    Женуть вітровії-пасати...
    Причина лишатись - проста.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.71) | "Майстерень" -- (5.86)
    Прокоментувати:


  25. Ігор Герасименко - [ 2018.04.23 09:33 ]
    Квітню велика подяка
    Жирголі бджолами-джмелями,
    дзижчаннями печаль спиляли.
    Проте вівторок змив неділю,
    весняним чарам знов не вірю.

    Знайшлась опора в очеретах.
    Веселим шурхітом усуньте
    жорстоку думку, що в поета
    порожні з озером стосунки.

    Не дружні, правда, й не ворожі.
    Враз вилетів красивий крижень,
    журбі караючим сюрпризом,
    напрузі вироком і прозі.

    Поету в буднях не померти
    і не бродити в них похмурим
    у пеклі сірості, бо верби
    смарагдом райським спалахнули!

    А лиски звихрили лезгінки,
    що й сонечко закрили бризки.
    Ні, весняні дива, не згиньте,
    коли почнуть проблеми гризти.

    Душа і кривди кригу стерпить,
    весною-піснею вогненна.
    Очерети - русяві шерпи,
    ведіть на Еверест Натхнення!

    18.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (1)


  26. Олександр Сушко - [ 2018.04.23 09:02 ]
    Собача солідарність
    Ізранку написалася мура,
    В сльозавому топились молодиці...
    А тема є нова! Гіп-гіп ура!
    Надворі пса ганяє підлий гицель.

    Колошкає у реп'яхах бровка,
    У сак жене блохастого барбоса.
    То ж мій гавкун вступився за братка,
    Бо тут - чужак! Для песиків загроза!

    Мій вовкодав завжди без повідка,
    Щодня кнуря заковтує на шару.
    У нього вдача лагідна, м'яка -
    Піклуюся про Цербера з Тартару.

    Підкрався ззаду, за чубисько "цап!",
    ВІн моцний, важить, наче слоненятко.
    Ганчіркою мужик звиса між лап:
    Не вирветься. У пса залізна хватка.

    А шавка ухопила за штани,
    Одгризла шмат казенного сатину.
    Урок простий: собачок не жени!
    Для милосердя створена людина.

    23.04.2018р.



    Поет повчає орача життя:
    - Отут не так! А там бракує коми!
    Шкварчить на всіх і коле, мов будяк:
    - Я - надгігант! А ви - невдатні гноми!

    Іде із годувальником війна,
    Хоча без хліба не напишеш книжку.
    Селюк на Пасху різав кабана,
    Продав мені м'ясця-сальця та кишку.

    У віршотворця ж рученька пухка,
    Зневажлива і гордовита поза.
    А кашу любить. "Ще давай!" гука:
    Несуть "пігмеї" їдельце "колосу".

    Щодня громада паше за мідяк,
    А у писаки віртуальні плани.
    Жонглює словом трутень все життя,
    А до роботи не зови - не стане.

    Примчав Пегас, заскочив під кашкет,
    А муза мстива у сідницю коле.
    А, мо' й мені пірнути в інтернет?
    Докучили порепані мозолі...

    23.04.2018р.

    Жіноча воля

    Ох і ледачий чоловік!
    У голові дурниці.
    І досі, телепень, не звик
    Торкатися до циці.

    Лише робота в голові,
    А я жива істота.
    Пускаю бісики з-під вій,
    Подерлася колгота.

    У ліжку очі закрива,
    Дрижить, немов телятко.
    А я ж солодка, мов халва,
    Духм'яна шоколадка.

    Писун ще той. Мудрій-Боян!
    Мені ж потрібна ласка.
    Амур із низу. Зверху - я.
    А він: - Пусти, будь-ласка!

    Звикав до меду цілий рік,
    Тепер цвіту як ружа!
    Не спить ночами чоловік:
    Зробила з нього мужа!

    23.04.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (13)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2018.04.23 00:18 ]
    Моя мрія
    Ти чарівний, мій вигаданий світе,
    Немовби казка із дитячих літ.
    Я тут живу, красою оповитий,
    І небеса тримають мій політ.

    Якась таємна, невідома сила
    Щодня явля мені його лице.
    Щось інше там вона мені відкрила,
    Аніж недосконалий світ оцей.

    Веде у світ без хамства, зрад, підлоти.
    І заздрих побратимів по перу,
    Падлюцтва графоманів чорноротих;
    Щоб жити там, допоки не помру.

    Шляхетну велич пити, наче воду,
    Святим добром наповнити слова.
    І всьому світу й рідному народу
    Поезію, як ліки, дарувать!

    22.04.7526 р. (Від Трипілля) (2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.62) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (11)


  28. Микола Дудар - [ 2018.04.22 21:51 ]
    / Хотянівській молоді… /
    Аж по пояс відросли косички…
    Бісики в очах… а ще рум’янець…
    Хай село в районі й невеличке -
    Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
    Для запивки служить кока-кола
    По підвалах поруч дискотеки
    А бувало встрінеш богомола -
    Хочеться злетіти як лелека…
    Розклад у життя один і той же:
    Скапує крізь пристрої пісочні
    Наче Ти невідаєш це, Боже,
    Що від сліз не просихають очі?…
    22-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  29. Іван Потьомкін - [ 2018.04.22 21:50 ]
    "Пізно старого кота гопки вчить"

    Незатишно мені бува серед ровесників,
    Котрі раніше старості стають старими.
    Так їх і тягне на спогади архівні:
    Той, хто собі не в змозі дать ради,
    Запевня, що тисячами верховодив.
    Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
    Силкується довести, що рекордсменом був у спринті.
    А згорбений, із впалими плечима
    Божиться, що жав мало не під двісті...
    Хто віда, може, воно так і було,
    Та нащо хизуватися, як важко в це повірить?
    «Пізно кота старого гопки вчить»,-
    Каже народнна мудрість.
    Це й про тих, хто змалку призвичаївся до перебільшень.
    Тому-то охочіше до молоді горнусь,
    В котрої все іще попереду.
    Байдуже, що комусь у батьки, а комусь і в дідусі гожусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  30. України Сокор - [ 2018.04.22 20:30 ]
    Всесвіт і людина.


    Чи є початок, чи є кінець? В людини - це, первопричина.
    Відлік початку почнемо, коли у світ прийшла людина.
    У світ прийшла, а світ вже жив і не було кінця й початку.
    Ми, є природні кільця, у ланцюзі — всесвітнього порядку.

    Від початку плине час, в суєтливій людській долі,
    І турбують мрії нас і тануть , як сніжинки на долоні.
    Життя існує на Землі і все живе у своємо русі,
    І нас радує буття, в земнім привичнім часі.

    Ти знати хочеш простоту - сотворіння світу,
    І зрозуміти пустоту, оком нашим непомітну?
    Хіба можливо осягти — всесвіт в піднебесній,
    Якщо явилися ми на мить, в земний мир чудесний.

    Часто кидаємо зір у простір піднебесся,
    І думки турбують нас: - Як цей світ створився?
    Ми лиш знаєм там є тьма і мороз в просторі,
    Там зірки, міри - роясь і народжуються нові.

    Всесвіт сповнений буття у Святому дусі.
    Міри рушаясь і знов творясь в непреривнім русі.
    Творче так задуман світ, по волі Сина і Отця,
    І ми являємся на світ із материнського яйця.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Йорік Вкраєний - [ 2018.04.22 19:26 ]
    зз
    все звичне легко входе в звичку
    що й жити теж за звичку стало
    коли не жалить інерційне жало
    коли все тваниться у тихому ставку

    та все ж жерлі тих конаючих заклань
    є час подумати і щось комусь сказати..
    не треба передчасно зупиняти
    відрадник - табір людських мрій

    а змінювать себе даремно
    бо порох все і сіра пиль
    лиш жити завше треба чемно
    щоб не робить космічних дір

    листопад 2008р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:33 ]
    Так! Я пуста..
    Так! Я пуста, я змарніла, пропаща!
    Келех підняти, як люди, не вмію.
    Справа не піде – суха бо гортань ще –
    А до горілки урвалося хтіння.

    Не обдурю я, на те божа ласка,
    І, бодай, буде паршивий собака,
    Навіть в падлюці вбачаю трудяще
    Тільки не ката, о, леле, не ката.

    Видко я хвора, слабка і негожа.
    А чи від того десь є панацея?
    Лишень душа, що скалічена вдосталь,
    Бути не може сухою і мертва.

    23.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:23 ]
    Я створена тебе проймати
    Я створена тебе проймати.
    Любитись кпини м'яким ясом.
    Повітря з острахом хапати,
    І збавити від злого часом.

    Мене цим мойра наділила,
    Кохать підспідком до нестями.
    До неба видертись би хтіла
    Та лишень куці сонця плями.

    Пещеність мажиться між тисом,
    Де стума продирає баньки.
    Щезають любва як під тиском
    Вона виплескує останки.

    Лише продибавши кам'янку,
    І скуштувавши хараману,
    Не хочеться вже шити латку,
    Не хочеться солодку манну...

    25.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  34. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:12 ]
    Про тебе
    Я, чортзна-скільки, голосила:
    Сласними вдосвіта слізьми,
    Докотрих звикнулася всім,
    Ти не зажив значуще, милий.
    Про тебе звогчала рушник
    Риданням, що розносить світ.

    Спотиньга придушу напасть
    І десь затру далеко в серці,
    Я сльози обсушу нарешті,
    Щоби тобі порскати яд.

    Тривкою бути – мій вердикт,
    Й не глипнеш довше на ридання.
    Зажурися бо сам ти, хай як,
    А конче буде гірким вік.

    30.12.17.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:46 ]
    До нудяр
    Нехай і не буде правильно,
    Та пітьма візьмуся плакати,
    Інакше бо буду знетямлена
    До нудяр відколи стало так.
    Сльоза вскоче долі марою,
    Як цівкою скінчить падати.
    Заклюнеться тотал цікавістю:
    Чи може тобі начхати? Ні?
    А дехто прошамкає порожньо,
    Неначе в нас голі серденька.
    Декотрий змовчить за кожного
    І чапіти висіче гелаха.
    Та я буду завше глипати
    Щослова у очі мальвами,
    У плашці болить так літерам,
    Які я виводжу парами.

    06.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  36. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:08 ]
    Полюбляю..
    Полюбляю я єхидство сонця,
    що промінням б'є у тихий гай,
    коли вітер грає із волоссям,
    і коли твоя в моїй рука.

    Полюбляю бути просто неба
    барвами зорі, глядіти ряст,
    полюбляю бути коло тебе,
    та коли у тебе все гаразд.

    Полюбляю я зелені трави,
    стогін верб і дощ щоби рясний,
    полюбляю чути: "Я кохаю",
    і коли мене холонеш ти.

    Полюбляю я тебе бо вперта,
    і до тебе шлях скосила в метрах.

    09.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  37. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:18 ]
    Доперва сильна
    Захарастає дощ маневром у дужі
    стискання,
    І чоломкати буде незграбно,
    допоки мине,
    Жодних вето не буде коли мене
    пройме станом,
    Дошкуляє в усьому тобі він
    і ходить конем.
    Не такий ти...Випростую руки
    у небосклепіння,
    Розправляю свого захлялого хорбака,
    Буде як, але я зостаюся доперва
    сильна,
    Наче моргавка гасну і хряпаю
    по гілках...

    13.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:54 ]
    Чому кров моя холодна
    Не печі мою проблему,
    Чому я така падлина,
    Чому я чкурнула семой.
    Я завсіди хочу зринуть.

    Чому кров моя холодна,
    І любов заклякла в серці,
    А в душі моїй безодня,
    Слів пустих і порожнечі.

    Я була таки мрійлива,
    Стежки лоскотали п'яти,
    Грала, так цнотливо, ліра,
    Я жила собі як раптом..

    Бо ніхто не тиснув словом,
    Біль мене не мала трапить,
    І мого життя, ще довго...
    Але враз пішло все з хати!

    Як моя планида щезла,
    Я ще бовталась в піалі,
    Доки слухались легені
    Котловиною моралей.

    25.01.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:37 ]
    Сніг
    Врешті трапив білястий
    сніг,
    Лейби було чого спитати,
    Наче пташкою
    по весні,
    Повертає назад до хати.

    Трапив з неба до моїх
    рук,
    Всі щілини загарбав
    долі.
    Доки збився в земну кору
    Спочивати собі
    натомість.

    Буде бити у легкий хард
    До весни!
    Безпощадно досі!
    До землі як приріс
    хлоп'ям
    І віддався своїм
    морозам…

    01.02.18.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:34 ]
    Ти хворий іншою
    Проте дурна я є до кави,
    Я дим люблю споміж думок.
    Мені начхати хто так само
    Тебе кохає перед сном.

    Мені начхати хто цілує
    Тебе у вибриту щоку.
    Мені по цимбалах, жартую,
    Без тебе пробирає сум.

    Не легко обдурути серце,
    Забити банку, ба, піском.
    Тобі до мене не горнеться,
    Мені ж бо годі рубать дров.

    А, може, то твоя проблема,
    Що я пігулки знову "ковть".
    Я так сумую вже про тебе,
    Не можу підібрати сот.

    Ти хворий іншою на завтра,
    Коли тобою здригнув світ.
    Я дечого навчилась, справді:
    Терпіти все, і як болить.

    І, так, мені вагомо знатись,
    Чи обійма хтось тобі хрест.
    То просто кава не дасть ради
    Фантому в пам'яті як десь.

    02.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:24 ]
    Пробач
    Пробач, що не пишу на твій
    email,
    Що не читаю сни
    у довгій майці,
    Що не дарую я тепла
    щодень,
    І не роблю тобі сніданок
    вранці.
    Листам моїм
    до тебе не дійти,
    дим розчинив усі слова
    в неділю
    Й малюнки, барви, де зволяєш
    ти,
    але...
    Чи знаю я хто ти,
    чи смію?

    10.02.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:54 ]
    Яса свічки
    Зовсім я думати не вмію,
    Мене бентежить яса свічки,
    Одна лишилась, без надії,
    Та не втопилася у річці!
    Десь почухрали мої мрії,
    Такими, що я пам'ятаю:
    Молюсь, було, як сонце зійде,
    У ніч глуху аж до світання..
    Я кину ген за небокраєм:
    А чи заклякне толк в намисті?
    Я поцілую вже востаннє
    Ті очі, "що не мають хисту".
    Я душу всю повіддавала,
    А зараз допікають шибки,
    З яких так квапиться та краля,
    Що зветься хуртовиной взимку...

    28.02.18


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:35 ]
    Не йди
    Не йди – метнуся знову
    до свавілля,
    Усе до біса піде, шкереберть.
    Притьмом я не обникаю
    похмілля…
    Самота мені вчинить, чую,
    смерть.

    Я в переддень залишу буфонаду,
    Цигарку вкину в урну –
    допалю.
    Чекати на дзвінок я буду,
    раду,
    Я напишу до тебе,
    що «люблю!!!»

    В очах моїх без тебе
    буде морок,
    Інакше я піду шукати скін.
    «Вертайся, милий» -
    я молю вечорок.
    А чи, можливо,
    встати із колін?

    09.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:08 ]
    Сам на сам
    Ми наразі, ти ба, незнайомі
    Споміж зерен пахучої кави...
    Простягла я до сонця долоні
    Та не видко тепла, боже правий.

    Десь чатує нас хупава квітка,
    Там опінія зодля Маланки,
    Ти торкнешся до мене ізрідка
    А у мене забракне балаки.

    Дуже холодно - я обдурила,
    Зимно, далебі що грають вдосвіт.
    Тілько серце нагріти не сила,
    Все так само протяжно голосить,

    Навіжена та вдача напрочуд
    Все марнує у спорах думки...
    Десь мене потрощили, волочуть,
    В темнім лісі голодні вовки.

    На душі обізвалася злива -
    Я укотре зосталася з ніччю -
    Сам на сам, то хіба я щаслива?
    Захарастав мене знову відчай...

    18.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:19 ]
    День i нiч
    А мені довподоби вітер,
    Той що в полі гуде, край села,
    І хоча мені хороше в квітні –
    Народилась, де сонна земля...

    Ці думки не заходять спати -
    Як у морі, до біса, гайдар.
    Я гітаною звусь – від тата,
    Мені волі замало в кляр...

    Я на скоки вдалась б горю.
    Там, де сонце заходить в лігво!
    Сотні років не знала б сморід
    Від кохання, журбот і кпини!..

    Так мерзетна мені обуда!
    Ніж у спину в смоїй купальні,
    Попри все це характер трудний -
    Розумом не завжди, бо, вдарю...

    Сонце люблю у небі синім,
    Ніч і день, але більше – ніч.
    Бо вночі краще можу скиглить,
    І ніхто не задасть біди...

    20.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:14 ]
    Як пiд осiнь
    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Давно остиг вчорашній хліб
    про те,
    До слова мене нудить,
    як під осінь,
    Втрачаю інтерес до
    всіх людей.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Невичерпано я вмовляю скін,
    З дитинства талонило
    на "дорослих".
    Траплялися тямущі
    та – дурні.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла:
    Моя схотінка скоче
    до межі,
    Чекаю на прекрасне,
    люде, досі.
    Живу, хапаю дух, пишу
    вірші.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла...
    Я вірю в те, чого
    згубився слід,
    Та віра зігріває,
    наче сонце,
    Мені всю душу скривши у
    теплі.

    Бринить в моєму серці
    стрімко Ворскла,
    Сьогодні я вчиню собі плачу.
    Доп'ю шалманку –
    як вже повелося,
    І буду скиглить у полоні
    дум.

    30.03.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:22 ]
    Дощик крапав..
    Дощик крапав собі навпростець,
    Мені важко ставало дихать.
    Я чекала, що ти повернеш
    Мене знову до тями, з лиха?
    Я чекала, що траплять вуста
    На маркітну якусь балачку,
    Знаєш, прикро мені, десь там,
    На душі щось таке аж лячно!
    Ти змінився, як молодик,
    У просторах ясного неба,
    Із приходом, мабуть, весни
    Або просто моя проблема..
    Запитала тебе без снаги:
    А чи любо ночами спати,
    В ліжку з любками, Еремій,
    А чи тобі не сором, раптом?
    Я спитала, а ти ректи
    Вже почав про такую справу,
    Не хотіла – ти відповів,
    Що зо мною тобі так само.

    18.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:26 ]
    То дощ!
    То дощ! То дощ втікає по щоках!
    А я сміюсь, ти ба, я посміхаюсь,
    Так хочеться палити! Просто жах!
    Пускаю кільця, разом з димом граюсь!
    То дощ! То дощ втікає по щоках!
    Цілує вікна і лоскоче очі,
    Мене знаходить знову у віршах,
    Втікає з війок, вірите, щоночі..
    То дощ! Намокли джинси й телефон,
    Намокло серце, врешті, де любов.

    19.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Катруся Садовнікова - [ 2018.04.22 18:51 ]
    Цiлуй..
    Мені твій цілунок миліше за все,
    і запах парфумів аж пряний,
    Лоскочуть вуста до нестями мене,
    і подих мій, наче останній.

    Ти, як побажання, таке таємне,
    що дибки волосся береться,
    Якби тілько знав як я люблю тебе,
    як Бога благаю про те, що..

    І, ось, я вчуваю тепло твоїх вуст,
    Ти знову цілуєш, коханий,
    Я хочу тебе! Я так хочу й боюсь,
    боюсь що не прийду до тями.

    А в твоїм цілункі кохання палке,
    я в ньому тону, потопаю,
    Цілуй же мене! Ти цілуй дотепер,
    коли так потрібен й надалі.

    22.04.18.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Сергій Гупало - [ 2018.04.22 16:05 ]
    * * *
    Впадеш − уб’ють. Іди, іди…
    Позаду завжди за тобою
    Постійні носії біди
    І чути шепоти конвою.

    До сміху серденько тули,
    Тримай печаль навпроти сонця.
    Чарки, не чари, на столі,
    А в телевізорі − гасконці.

    Три мушкетери, д’Артаньян.
    Святі, віддалені, вчорашні.
    Але й вони − обман, бур’ян
    Тепер в оскаленій кумпашці.

    Флюїдів чорних не відчуй.
    Послухай Моцарта і Баха.
    І хай відьмак несе свічу,
    У музиці він теж, зі страху.

    Я поблизу. Ти − посміхнись!
    Пишу рядки іще несміло.
    А так широко: небо, вись!
    І кров козацька, дуже тіло.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.56) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6   7