ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2019.01.17 12:00
Коли одного пам'ятаєш,
тоді усе – ніщо навкруг.
Іде у небуття товариш.
Лишається у серці друг.

Йому не снились лаври слави,
але займав свої щаблі,
любив поезію і барви

Нінель Новікова
2019.01.17 10:22
И куда не иду, что ни делаю,
То виденье забыть не могу:
Словно вышивка – белым по белому,
Две берёзки на белом снегу…

2017

Віктор Кучерук
2019.01.17 09:27
Проти ночі обмінялись
Номерами телефонів, –
І тепер щоніч зухвалість
Нищить скромності кордони.
Услухаюся терпляче
В монологи безупинні –
То у розпачі ти плачеш,
То смієшся безпричинно.

Олександр Сушко
2019.01.17 05:42
Дзвінок по смартфону відволік мою увагу від написання чергового опусу про кохання. Шукав риму до слова «циці». А це потребує особливої концентрації уваги. Уява мусить виразно виопуклити ті бездоганні витвори мистецтва, якими обдарувала жінок щедра природа

Віктор Кучерук
2019.01.16 22:52
Не так, як думаю, роблю,
Не так, як хочеться, буває,
Коли, подібно ручаю,
Ніде калюж не оминаю.
Та не спроможна жодна з них
Мій неугавний біг спинити
Ані далекістю доріг,
Ані ціною вічних витрат.

Іван Потьомкін
2019.01.16 18:22
Москві, а за нею й Києву привиділось,
Що в горах, неподалік таджицької столиці,
Не знаючи, що їй робить, ходить «сніжна людина».
Які там «єті », думалось, як опинився там,
Де скорш ведмедя стрінеш біля аличі,
Ніж звичайнісіньку людину?
Зрештою,

Марія Дем'янюк
2019.01.16 14:07
А Він переступив спокуси земних втіх,
І Боже Слово ніс безмірності доріг.

А Він ступав тихенько на поріг
І стукав кожному: у ношу збирав гріх.

Не всі оселі двері відчиняли,
Не всі миряни радо зустрічали...

Ігор Деркач
2019.01.16 12:14
Вичунюю. Перед очима – бісики,
якась церата лізе на батут...
Не вистачає хроніки і містики,
а фея, відчуваю, тут-як-тут.

Вирулюю оазами та плесами,
провалююся думкою у час...
Як силосують люди непричесане!

Олександр Сушко
2019.01.16 09:24
Ось сиджу і думаю - чи все склалося б інакше, якби після армії не втелющився вчитися у швейне СПТУ №42 імені Лілі Карастаянової. Нині там такий собі ” Dream House Hostel» для бідних мільйонерів та крамниця з продажу граніту для пам’ятників собачкам та кот

Вячеслав Семенко
2019.01.16 00:44
З Томаса Венцлова

Патетика, здавалось, нам не знадобиться,
та цей сюжет цікавить знов і знов -
яку художник приховав тут таємницю,
що як багаття палить полотно!

Над барикадою з туману квітне заклик,

Віта Парфенович
2019.01.15 22:15
Куди зникає твоє тепло?
Чому дзвінки лунають рідше?
З тобою добре так було:
душа цвіла, писались вірші!

Із часом попит на тебе зріс -
І вже турбує чергова курва.
Ти, милий хлопче, таки підріс,

Володимир Бойко
2019.01.15 21:58
Влізла киця у шухляду
І від того вельми рада,
Бо непросто кошенятку
Влаштувати власну хатку.

Марґо Ґейко
2019.01.15 21:11
Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею
Пощезне. Не вірте в оту ахінею,
Що час – уроборос, бо він – серпантин.

І вдруге фрегату отут не плисти.
Хай море забуде хореї і ямби,
А ти не кричи мені зверху, що «я би-м...!»

Ірина Бондар Лівобережна
2019.01.15 20:36
Сьогодні зранку було неймовірно блакитне небо. І на ньому, як на порцеляновому блюді, смаколики рожевих хмаринок. Ніби вірна прикмета, що щось таки має статися. Неодмінно мало статися, бо вже багато днів я не бачила неба. Воно все було затягнуте суцільни

Олександр Бобошко Заколотний
2019.01.15 15:36
Усе було війна... Перони, рани, вибухи.
І чийсь загиблий пес. І чийсь загиблий син.
На написи в метро (мовляв, немає виходу),
якби вони були, не вистачило б сил.

Лякав телеекран ще більшими масштабами.
Волали всі стовпи: «Рятуймо ушпиталених!»

Віта Парфенович
2019.01.15 14:06
Інна старанно порпалася у пісочниці, зосереджена на занятті, яким займалася із неабияким задоволенням. Їй було вже чотири, і вона точно знала, що вона дівчинка, бо у платтячку і з бантиком, а напроти сидить хлопчик. Хлопчик приязно усміхався, час від час

Ігор Деркач
2019.01.15 13:32
А у небі ніби інші зодіаки –
поросята не такі уже й собаки.
Одіозні лики,
ратиці та пики.
А мордяки!
Філіали зоопарку...

***

Олександр Сушко
2019.01.15 12:58
Невдатної поезії нема,
Всі -генії, померли графомани.
Від кожного піїта без ума,
А от у мене строфи незугарні.

Пишу як Біг на душу положив,
Кривульками обписую блокнотик.
Та головне - прещиро! Від душі!

Нінель Новікова
2019.01.15 12:58
Я присоромлений гульвіса.
Мене дражнив твій темний шовк.
Коли твоя важка завіса
Розкрилася – театр замовк.

Вогнем яскравим роз’єднало
Нас рампи золоте кільце,
І музика, що пролунала,

Ірина Вовк
2019.01.15 11:37
Щедрувальники під вікнами хати:

"Ой рано-рано кури запіли,
а ще раніше пан Василь встав.
Ой устав-устав, три свічки сукав,
при першій свічці - личко вмивав,
при другій свічці - одежу вбирав,
при третій свічці - коня сідлав.

Ярослав Чорногуз
2019.01.14 22:26
Звертаюся вкотре до адміністрації сайту «Поетичні майстерні», літературної громади сайту. Скільки ще часу ми будемо терпіти антихудожні, антилітературні випади у бік високих майстрів графоманських стріл Олександра Сушка, людини, позбавленої не лише

Марія Дем'янюк
2019.01.14 18:42
А ведмедик Косолапко
Тягне до полиці лапку.
Бо стоїть там банка меду-
Приховали до потреби,
Щоб не просто ласувати,
А корисні ліки мати.
Хоча горло не болить,
Солоденького кортить!

Мирохович Андрій
2019.01.14 14:18
мир безусловно тесен
еще увидимся
но
для тебя у меня нету песен
он
по повадкам
безусловный гаврош
такой же его лексикон

Сонце Місяць
2019.01.14 11:58
той, що приходить нізвідки, як водиться
той, що глузує з неписаних правил
той, що вичікує & до кінця
начебто зайвий

плутано знуджений від лапідарності
склянотверезими днями за днями
часто пасивний & передчасно

Олександр Сушко
2019.01.14 11:13
Знову болісний крик несподівано спокій порушив,
На сеанс терапії отримав жмутину заяв.
А чи мій це обов'язок - гоїти втомлені душі?
Є для цього психологи, друзі та власна сім'я.

Бачу в кожного плями на совісті, гріх у стодолі,
Той живе безголоси

Нінель Новікова
2019.01.13 22:54
Так і сяє у інії ліс –
Як у храмі, усе урочисто.
Хто вбрання це казкове приніс?
Хто створив оце диво пречисте?

Навіть вітер, шалений пустун,
За пухким причаївся заметом,
Пустувати не сміючи тут,

Тетяна Левицька
2019.01.13 18:07
Мороз міцнів, сердитий лютень,
голодомор, пусте  село.
Зима нестерпна, хижа, люта,
хатину снігом замело.
В кімнаті грубка ледве гріє,
з долівки тягне, з вікон теж,
і на шибках дубар малює
холодне плетиво мереж.

Петро Скоропис
2019.01.13 16:03
З пащі лева
ручай не сюрчить і не чути рику.
Гіацинти цвітуть. Ні свисту, ні крику,
ні тобі голосів. Нерухома листва.
І обстава ця ніби і осторонь грізного лику,
і нова.
Пересохли уста
і гортань проржавіла: метал, до речі.

Вікторія Лимарівна
2019.01.13 15:31
Сповнені розпачу, відчаю очі
У перехресті один на один
Погляди наші: то чий же ти син?
Хто ж тобі сниться, приходить щоночі?
Мати чи батько? Чи постать дівоча?

Хлопчик в колонії зовсім недавно.
Сталося так: розум десь заблукав.

Олена Лоза
2019.01.13 13:39
Якось бігла по сніжку
Мишка-сіроспинка,
В полотняному мішку
Несла під ялинку
Десять макових зернят
І шматочок сала,
Для маленьких мишенят
Матінка поклала.

Віктор Кучерук
2019.01.13 08:20
Нема нікому справ до того,
Що я нічого вже не жду
В житті крім спогаду сумного
Про тебе, гарну й молоду.
Неначе згадкою пошану
В безмовній тузі віддаю
Тобі, незміряно коханій,
За дні і ночі у раю.

Олександр Сушко
2019.01.13 08:13
Як правило, кортить писати зрання,
Але обсіли думоньки сумні:
Не справдилися люду сподівання,
Не вилупився з мене геній! Ні!

Опуклі музи вабили ізмалку
І збуджували хтивий інтерес.
Моє ж письмо важезне, мов ломака,

Володимир Бойко
2019.01.12 20:00
Пахана пов'язали вранці,
Порішили всю охорону.
Ні бельмеса він не второпав,
Тільки трясся і воду пив
Він витав у захмарних висях
І катав по старих шаблонах
І ніхто не прийшов на поміч,
І ніхто його не любив.

Іван Потьомкін
2019.01.12 15:51
Які ж бо ви наївні, вишні, абрикоси і мигдаль!..
Варто теплу запанувати взимку,
Як ви своїм брунькам даєте волю -
Явитися на світ рожево-білим квітом.
А ще ж попереду і холоди, і хвища.
Та сонцю ви всміхаєтесь довірливо.
Точнісінько, як та малеч

Світлана Майя Залізняк
2019.01.12 15:12
Вдягла сережки-зайчики:
енергії ловці.
Песиголовці - крайчиком,
горобчики в руці...

Отак мені тут хороше -
немовби на Балі.
Просію слово... борошно...

Ольга Калина
2019.01.12 09:57
А сьогодні мете завіруха.
На полях розляглися сніги.
- Просинайся скоріш, відчайдухо,
Глянь в снігу і поля, й береги.

Небо хмарне, неначе в тумані.
- Запрягай ти швидкого коня.
Попереду сніги нездоланні..
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Анна Баняс
2019.01.13

Віктор Ковіпа
2019.01.08

Людмила Кірєєва
2019.01.02

Леся Кесарчук
2018.12.27

Марина Кузьменко
2018.12.26






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олександр Сушко - [ 2018.12.21 09:58 ]
    Сумно
    Війна на Парнасі! Кубло розсичалось гадюк!
    Кусаються змії,- з пихою, вельбучним апломбом.
    А винен - сатирик! Це він всіх лобами "тук-тук!",
    За рогом сидить і насінням натоптує ковбик.

    Ворушаться в буйних митців їжаки у трусах,
    Гавкоче поспільство, не чути "сю-сю" й "мусі-пусі".
    Лютує прозаїк, із лирика кров висиса,
    Модерн класицизму вимазує дьогтем рейтузи.

    А я про кохання писнути лише попросив,
    Де жінка стрічає свого Одіссея з Ітаки.
    Натомість - обкусані вуха, сідниці, носи,
    У дланях мечі! Треба битися! Тут не до мавки!

    У кожного різні тематика, стиль і смаки,
    Весь вік пейзажист одну тему, нещасну, ялозив.
    І тішили боки природоньки форми м'які,
    Аж тут пропонують змінити усталену позу.

    Займенників лантух підсилює дієслова,
    Зростає потужна гущавина мовби-немовби.
    О, де ж ви - солодкі іриски, медок, пахлава?
    Нема похвали! Критикують щодня віршороби!

    Усі хто не хвалить - для бевзя - завжди вороги,
    Метає громи у товпу напиндючений писок.
    Левицю здолати невдатнику не до снаги,
    Лишається тихо ковтати ропух і жабисьок.

    22.12.2018р.




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (54)


  2. Ігор Федів - [ 2018.12.21 07:27 ]
    Порожнеча
    Весна не може смутку подолати
    Ні сонячним теплом, ні зеленню ланів.
    У грудях біль, і хочеться кричати,
    Немає радості давно минулих днів.
    Не тішить око білий цвіт калини,
    Холодна пустка в серці, на душі печаль.
    Роси сльозами вкриті полонини,
    Не гоїть рани швидкоплинний час, нажаль…
    Життя довкола вабить суєтою,
    Народжує бурхливий вир нові світи.
    Даремно все, коли поряд з тобою
    Ідуть у вічність строєм бойові брати.
    Не можна порожнечу цю закрити,
    Прихід весни не здатен смутку подолати,
    Зробивши все, щоб ворога спинити,
    У небеса пішли нескорені солдати.
    2015


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Віктор Кучерук - [ 2018.12.21 05:40 ]
    * * *
    Т. І...
    У снах привиділась чи в яві
    Колись була в моїм житті
    Ти, неприховано ласкава
    І безкорисна в доброті.
    Лиш тільки подихом зігріла
    Украй стривожені вуста, –
    А я забути вже не в силі
    Тебе, омана золота.
    Печалюся і марю снами,
    І мовчки никну щодоби,
    Хоч не люблю тебе так само,
    Як донедавна ще любив.
    І як так сталося – не знаю,
    Адже нічого не було, –
    Що почуття моє безкрає
    В душі журбою залягло.
    Що пам’ятатиму до скону,
    В солодкім маренні оцім,
    Твою налякану долоню
    В моїй пожадливій руці…
    20.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  4. Володимир Півторак - [ 2018.12.20 22:45 ]
    * * *
    Відпускаєш руку, як тінь,
    Щось всередині ниє, тримає,
    Але час вже прийшов - лети,
    "Ми" зникає.
    І живемо так, як жили,
    Щось всередині помирає.
    Я не знаю, чому, коли
    "Ми" зникає.
    Може, гіповітаміноз,
    Може, сонцестояння.
    Час стирає усе, що було.
    "Нас" немає.

    20-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  5. Ігор Шоха - [ 2018.12.20 21:30 ]
    Алюзії невинності
    І
    За кого умирали Василі?
    Або – за віщо мучили Тараса?
    Чому перемагає на землі
    усе, що тліє у горнилі часу?

    Пішли великі, маються малі.
    Нема імен, які були раніше.

    Сатира та іронія не тішать,
    бо не зійде, посіяне у злі.

    Є одиниці, та і їх – нулі –
    ще множать на свої ніякі вірші.

    ІІ
    І чуємо, – було колись, було...
    а нині гавкай хоч на Магомета,
    заточуй пера і стали стило –
    не дочуває нація поета.

    Кудою йтимуть дочки і сини,
    якщо усі путі несповідимі?
    Заручники і миру, і війни –
    юродиві, убогі, боязливі.

    Які не тиражуємо думки,
    а вуха нашорошують зоїли,
    і не одне висмикує рядки,
    якщо йому піару закортіло.

    На опуси однакова ціна,
    чи то поет на мафію полює,
    чи лає поза очі пахана,
    майора-суку поминає всує.

    Естету подавай аля шерше!
    А неука – не тикай у науку...
    Гурмани об’їдаються уже
    і їм байдужі немочі та муки.

    Зате – які у моді міражі!
    Або – яке омріяне болото!
    Своє! Тому і краще за чужі...
    І аж кипить сізіфова робота...

    – Я є! – радіє героїчний мій, –
    калічу мову, та усі читають.
    Іду на ви — у гущину подій!
    ...та залишаюсь у хатині скраю.

    ............................................
    А ви мені про мир на всій землі,
    а ви про те, – які ми пацифісти! –
    паяци, егоїсти, атеїсти,
    упізнані на кожному щаблі,
    ґоноровиті голі королі
    зі жмутиками фігового листя.

    ІІІ
    Алюзія невинності ятрить
    не приспану ілюзією совість
    і у якусь недовідому мить
    не відаємо, що вона накоїть.

    Бо не лише заради п'ятака
    у кожного є місія така –
    любити незалежну і єдину.

    Та не вини за пустощі дитину...
    Убий в собі алюзії «совка»
    і не рони сльозу за Україну.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Прокоментувати:


  6. Серго Сокольник - [ 2018.12.20 19:43 ]
    Не збирайте скарбів...
    Не збирайте скарбів на землі.
    Ні учора, ні завше, ні нині.
    Бо причастя останнього хліб
    Подадуть і на драній ряднині.
    У палаці бучнім... У бою...
    Всі ми підем до Господа голі...
    Ми залишимо долю свою
    Світу сьому, куди мимоволі
    Нас занесли буремні вітри
    Зоресієм Чумацького шляху...
    Тільки ти, тільки ти не помри,
    Те кохання, що навіть на плаху
    Склавши все, що колись обира-
    ли ми долею, згідно Авесті,
    Мов лебідку разом упійма-
    ли з тобою. Вона перехрестить
    У польоті удвох те усе,
    Що написано на папірчині
    Книги долі... Вона понесе
    У світи, що відкриті однині
    Лиш тобі та мені в перепле-
    тенні тіл і душевнім єднанні.
    Не збирайте скарбів... Буде лег-
    ше нести у польоті кохання
    Склянку чисту Святої води
    Що у спразі і душу і тіло
    Утамує... До мене іди,
    Лебедице моя! Полетіли!!!


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118122000352


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  7. Василь Шляхтич - [ 2018.12.20 16:04 ]
    Моя шухляда

    Знаю хто я.
    Хто ви – не знаю.
    Ішов, іду струнко життям.
    Топчу сміття,
    Своїм співаю.
    Мій спів не дорівнює вам.

    Стелю в рядки
    Наше минуле.
    Хтось зацікавиться. Хтось ні.
    Никнуть хрести.
    Предків забули
    Діти і внуки в чужині...

    Читаю вас.
    Слова чудові.
    Без словника, не всі збагнув.
    Тікає час,
    А в рідній мові
    Я закохавшись, не приснув.

    Може збагне
    Мою баладу
    Той, який бачить у ній гріх.
    Може мене,
    Й мою шухляду
    Тоді не викине на сміх...
    08.12.2018р.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Василь Шляхтич - [ 2018.12.20 16:50 ]
    До народу


    Тобі треба взяти нині
    Геніїв своїх слова
    Що дарили Україні
    Віру гідність гордість я

    Тобі треба їх читати
    І збагнути їхню суть
    Вивчених правд не топтати
    Відкинути баламуть

    Тобі треба і нам треба
    Щирих молитов до неба
    Бо якщо не буде їх
    То брехня вкриє нас всіх
    Весь світ візьме нас на сміх
    І великих і малих.


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Сушко - [ 2018.12.20 15:03 ]
    Шанс
    От і все. Через тисячу років аж біль відпустив,
    Чорнорота ненависть не глипає поглядом вовчим.
    Цю дорогу закрито навічно, згоріли мости,
    Повертатися зась. А насправді - цього і не хочу.

    Одгриміло весілля, затихнули скрипка й гобой,
    У алькові сусідовім жінчина мнеться запаска.
    Під колодою в кільця скрутилась гадюка-любов:
    Стережись, чоловіче! Обійми коханої - пастка!

    Зрада - підла. В'їдається в нерв кислота,
    Розчиняє довіру, обвуглює спільне майбутнє.
    В буді пса доживають свій вік дві каблучки й фата,
    Геть повію-жону! Хай із Богом іде поміж люди.

    Часу обмаль. Вгрузає у землю хатина стара
    І жаготи немає до єв молодих і лукавих.
    "Умертвити невірну!" - підказують Тора й Коран,
    Я і справді святий,- просто вилив як гущу від кави.

    Взимку в донечки шлюб, в добровільну іде кабалу,
    Йде у гості сусідка, війнуло з порога любов'ю.
    Велелюбний Амур випускає із лука стрілу,
    Океан почуттів накриває мене з головою.

    20.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (20)


  10. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.20 14:26 ]
    Із веремії
    1

    Чакра любові - яскрава, зелена.
    Внук Епікура читає, що в мене...
    Як ощасливлю того, хто не хоче
    вийти у сяєво з вічної ночі?

    На алігатора всілася фрашка.
    Криломахання... та знову - промашка.
    Теплий черінь у старого Ємєлі,
    нащо йому Копенгаген чи Делі...

    Є дислокація, флаєри вколо...
    Мир чи війна звіку творяться сполом.
    Профі - у бізнесі, вбивствах, балеті...
    Мчать вагонетки з доробками в Лету...
    2

    Мідні лелітки, сніжинки-утіхи...
    Дружно латаймо суспільні проріхи!
    Дід Морозисько хлебнув чикилдихи.
    Гноми поштові - заложники мнихи.

    Жмуття гірлянд.
    Розмаїття словесне.
    Мо', ойкумена пустельна воскресне?
    Як же набридли тут кактуси, змії...
    Не із пательні цей сюр - з веремії.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  11. Іван Потьомкін - [ 2018.12.20 08:38 ]
    Роздуми над Псалмом 104:35

    Гріхи наші такі ж, що й у десятці Божій.
    Не менша грішників – своєю смертю мруть.
    Гріхи, мов ті хамелеони, міняють тільки колір,
    Та не міняється прадавня їхня суть.
    Не треба нині убивати віч –на-віч -
    За сотні верст смерть прилетить навстріч.
    Не треба красти в сусіда дешевину –
    Мільйон дістати можна за хвилину.
    Навіщо зазіхати на чужу дружину –
    В чергах стоїть дівчат лавина.
    Чи варто звати Бога всує –
    Проноза Дідько враз почує...
    ...Хто віда, чи колись здійсниться,
    Що праведникові ще й досьогодні сниться:
    «Щезнуть гріхи – і грішників не буде»?
    Ні, мабуть, без гріха не в змозі жити люди.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  12. Козак Дума - [ 2018.12.20 08:33 ]
    В день ювілею
    Секунди падають під ноги,
    хвилини, миті і… роки,
    а я живу по волі Бога
    й не претендую на віки…
    А я пишу про те, що бачу
    про все, що чую, чим живу,
    бо серце щире і гаряче
    іще тримає на плаву.
    А я люблю дітей, Вітчизну
    і добродушний свій народ,
    плекаю ще свою харизму
    і не чекаю нагород.
    А я надіюсь, що Вкраїна
    нарешті встане із колін
    і буде нація єдина,
    а все лихе чекає тлін!


    Рейтинги: Народний -- (5.29) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  13. Сонце Місяць - [ 2018.12.20 03:45 ]
    nb
     
    у не повірите ~ звісно ж, не вірте
    збувайтеся зайвих дурниць

    стражденних, у розпачі всьому розкритих
    принадливих силоміць

    одверті лиш вітер розбещено~ схриплий
    & скришені долу зірки

    & все, що звичаєм ніяк не помітне
    крізь терни безмовні
    терпкі





     


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.20 01:20 ]
    Нюанси поетичної робітні
    Чом непотрібна критика мені?
    Потрібна, тільки не від графоманів.
    Не хочу я купатися в лайні,
    Ковтати зауваження погані.

    Хай майстер слова руку прикладе.
    Шліфуючи, він думку десь підправить.
    Тонкий нюанс відчує де-не-де,
    Й готова буде поетична страва.

    Не кожного пущу у душу я,
    Тут не потрібен Чорнобог лукавий.
    І філософія - цілком своя,
    Бо Велес поетичним світом править.

    Уяви крила легко підійма,
    Рукою водить тихо-непомітно,
    Аж Муза подивована сама –
    Хто диво-килим той словесний виткав?!

    Що не примариться, їй-Бо, і в снах…
    Невже це я? – дивуюся буває!
    Нарцис милується собою – Ах!
    Ви скажете, колеги, я це знаю!

    Вже вік не той, і я – немолодий,
    Щоб у воді собою милуватись…
    Не вернеш молодість, хоч вовком вий!
    Лишається мені… самодостатність.

    При ній ти сам – рядки ці не щадиш,
    При ній ти сам – на себе – погляд збоку.
    І крутиш, як пропелер, довго вірш,
    Вимогливість являючи високу!

    Чийсь опус - то на сайті тільки тло
    Для іншого, що має вищий рівень.
    А ти повинен дати еталон!
    Мов скульптор, зайве відсікти - для дива!

    Й тамуючи на графоманів лють,
    Іти своїм уперто шляхом треба!
    Бо все одно – лайниськом обіллють!
    Але без нього - не сягнути неба!

    19.10.7526 р. (Від Трипілля) (19.12.2018)


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (37)


  15. Віктор Кучерук - [ 2018.12.20 00:29 ]
    * * *
    Сніг повільно сіється і рівно
    Покриває зледенілий шлях, –
    Від негоди, в затишок шпаківні,
    Заховався жовтогрудий птах.
    Бо нема ніякого спасіння,
    Від навали білої сніжин, –
    Ні в мілких ущелинах дуплиння,
    Ані попід стріхами хатин.
    І мені від сходинок щербатих
    Вже топтать не хочеться стежин, –
    Сніг густющий і пухкий, як вата,
    Сиплеться, кружляє і лежить…
    18.12.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  16. Володимир Бойко - [ 2018.12.19 23:43 ]
    * * *
    Забудь усе, що досі не забув,
    Чого колись намарне научали.
    Радій життю, допоки не почув
    Мелодії вселенської печалі.

    Змети скалки́ вітрин і вітражів
    Колишньої солодкої епохи.
    Виборсуйся з неволі міражів,
    Сприймай цей світ, яким він є.
    Потроху.



    Рейтинги: Народний 6 (5.42) | "Майстерень" 6 (5.54)
    Коментарі: (7)


  17. Вікторія Лимарівна - [ 2018.12.19 21:47 ]
    Жива легенда
    Дмитро Гнатюк - жива легенда.
    Його могутній баритон
    У світ, поринувши далеко,
    Із України за кордон.

    Багатогранний шлях відкривши,
    Душевних доторкнувшись струн,
    До переповненої скрині,
    Куди збігають радість, сум.

    Там відчай, пристрасть, хвилі моря
    Нові розбудять почуття.
    Там, у буремному просторі
    Про матір він співав й дитя.

    Ця пісня про рушник – жадана!
    Вже вкотре чути хоче зал.
    Сльоза скотилася незвана:
    Ніхто на неї не чекав.

    Вражає голосу потужність:
    Мабуть, у світі є дива.
    Харизма, витончена пружність,
    Байдуже серце ожива!

    Романси, опера, естрада –
    Музичний вищий пілотаж!
    Пісні добротні всі, до ладу,
    Що мають виправданий стаж.

    Політ високої октави!
    Джерельний неповторний спів!
    Ось так, зростаючи до слави,
    Удосконалюючи стиль,
    Відомий український син
    Сягнув до світових вершин.

    19.12.2018
    Свидетельство о публикации №118121909289


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.35)
    Прокоментувати:


  18. України Сокор - [ 2018.12.19 21:33 ]
    Мудрість
    Жаль, що старенькі, як діти стають,
    Мріють, щоб старість не завадила путь.
    Жити, творити і радість нести,
    Щоб молодь змогла, дійти до мети.

    Хіба старенькім багато ще треба,
    Їхнє життя, близьке до неба.
    Життєва доріжка — це спогадів суть.
    І трішки поваги, що люди дають.

    Комп'ютер, айфон, електроні газети,
    В стрімкому прогресі, потрібно їм жити.
    А діти й онуки прогрес поважають.
    Уважити стареньких вони забувають.

    Старенькі в житті - як осінній листок,
    Ніби потрібен - який з нього прок.
    В творче життя вони космос сягнули.
    І волають, щоб їх в путі не забули.

    Життєва свіча, так швидко згорає,
    Не встиг оглянуться, як старість вже дбає.
    Людина, повинна про це пам'ятати: -
    Поважати старих, як себе поважати.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Ольга Паучек - [ 2018.12.19 20:11 ]
    Дві дати
    Стою одиноко
    В полоні холодного часу,
    Життя витікає
    Крізь пальці в сипучий пісок...
    За обрієм зірка
    Самотньо навіки згасає,
    Лишає в камінні
    Над... скромно-короткий рядок.

    Дві дати...
    Між них... непримітна відвертості риска,
    В ній радості смуток
    І горя невимовний жаль...
    Прощально скрипить
    І хитає життєва колиска,
    Полуда тіней
    Заважає дивитись у даль.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  20. Маркіяна Рай - [ 2018.12.19 12:43 ]
    Про паперового змія
    Що ти, літуне, видів за горизонтами, -
    Грізними швами двох неосяжних твердей?
    Я б тобі видала віру свою приземлену,
    Як видають нагороди і таємниці,
    Щоби не падала ниць, не зривалась з мого лиця,
    Щоб уплітав її до сонячного вінця.
    Промені, наче спиці.
    ***
    Підіймай її високо, аж ген до тієї хмарки,
    Котра пам'ятає в мені незграбну маленьку дівчинку.
    Пальчики-сірнички.
    В коробочках - світлячки.
    Повне води - не носи!
    Ер не губи із роси!
    Не сідай на коси!
    Бігає боса.
    ***
    Я зв'яжу тобі щастя павутинками
    (Кольорові сніжинки - на рукавичку.
    Родимки-зірочки на круглому личку),
    Хвилинками-веселинками.
    ***
    Ти знаєш, літуне, де обрій мого вчорашнього дня
    І в який бік серце моє покотиться, якщо його відпустити.
    Ти бачив з висот розперезаних, на чім проростало оте зерня,
    І як його вітром звіяло можеш тепер засвідчити.
    Та в розпачі не злічити
    Зміїв підбитих.
    ***
    Ох!
    Усі добрі й недобрі, несіть до мене нитки,
    Бо втрачу, бо втрачу, бо втрачу!
    В кого думка легка, той в польотах своїх стрімкий.
    Вже за важкістю хмар не бачу.
    ***
    Підійнятися б високо, аж ген до тієї пташки,
    Котра упізнає в мені зерня зі своєї кашки.
    Хай бачить, як виросла, - тепер мене з'їсти важко,
    Та вітром подеколи ще здуває.
    Літун проминає незнані зірки й планети.
    Триматись за нитку - це надто хороша затія,
    Аж виключно нездійсненна,
    Майже як притча про паперового змія*.

    12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.4)
    Прокоментувати:


  21. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.19 10:54 ]
    Нарцисичне

    1

    Розцвів нарцис у авторськім єстві.
    Стеблом повзе комашка величава.
    - Не вказуй... не потрібен шелех твій!
    На пуф до мене прийде юнка-пава,
    А ти - дозріла, мудра... ти - не та,
    яку я намалюю на шпалері.
    Зламавсь нарцис...
    І просить в ос бинта...
    і джерготять "вмирає" чорнопері.

    2

    Пройду собі. Ні слова, ні ниток...
    Я для таких - зів'ялих - не існую.
    Підлестився за мойву дід-коток.
    І муза незрадлива - одесную.

    За вербами, де таці, реп, зола,
    кальян-осіріс, леопарди мляві,
    калюжниця яскраво розцвіла...
    Подякую гармонії, уяві.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Сушко - [ 2018.12.19 10:01 ]
    Мирова
    Укліщився в сідниченьку зоїл,
    Щодня гризе мої творіння, злюка:
    - Драглисті, бевзе, віршики твої!
    Пегас не кінь, а хвора й лиса курка!

    Мій читачу! Сонетяра прости!
    Чудовні оди грамузляв ізмалку.
    Та це не ґандж, такий у мене стиль,
    Облисів друг, бо мудрий як оракул.

    Виплоджую по книжці раз на рік,
    Натруджений скрипить жахітно копчик.
    А заздрісні невдахи-упирі
    В моїм промінні слави грітись хочуть.

    Нема поваги. Слух терзає сміх,
    Від жартування стигне кров у жилах.
    Та я - пишу! Віршець черговий "Плиг!"
    Та...знов попав сатирику на вила!

    О, як же він, поганець, задовбав,
    За це йому проклять набалабонив.
    Уїлась в душу критики ропа
    Взірця літературної ікони.

    Зірвали миші генія шеврон,
    Із бубенцями одягли картузик.
    Чкурнув останній з друзів епігон,
    Сконав Пегас, втекла беззуба муза.

    19.12.2018р.

    Мережа

    Тисне кіт не "Enter", йду у чат,
    Слухаю привіти з пекла, Марса.
    Одбиваюсь кволо від дівчат,
    Сиплються в ніщо піщинки часу.

    Вирячивсь як зомбі на екран,
    Вистигає у руці сарделька.
    Бога захищає гурт вірян -
    Шпетить віру атеїст Омелько.

    Черга за рецептиком маци
    Та за бусами з багатоніжок.
    Жмуття електронних папірців
    Банк прислав аби платив скоріше.

    Чути сморід нету і в гробах,
    Будить мертвих віртуальний галас.
    Контрапунктом - вбивства, гвалт, татьба,
    Між коментарями труйні жала.

    Пише геній лірику щемку,
    Я готуюсь вигукнути "Аве!".
    Пхає відьма: - Йди, покритикуй,
    Брудом ляпни в сонечко ласкаве.

    У писак і читачів роздор,
    Міх образ, колючі недомовки.
    Від безсилля гасне монітор:
    Зникнув струм. Панує мир та спокій...

    12.12.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  23. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.12.19 10:22 ]
    Щастя кожен хоче
    А на губах палкі цілунки,
    У серці ватра - звуть любов"ю,
    Яке ще б"ється лунко-лунко
    І плаче радості сльозою.

    Хоча воно й сумує часто,
    Та ніжність ллється в нім струмочком.
    Оце і є те справжнє щастя,
    В житті якого кожен хоче.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Ігор Деркач - [ 2018.12.19 08:46 ]
    Друзям-опонентам
    З одного боку, нібито – орли,
    а з іншого , мов когути, обоє.
    Ой, людоньки! Закльовує малий
    великого ліричного героя.

    Але оба – мої учителі:
    один – сонету, інший – параної...
    А дисципліна – наче москалі:
    ані війни, ні миру у двобої.

    Та піднімайте руки догори.
    Здавайтеся! Де білі прапори?
    Але далеко куцому до зайця...

    Сашуню, ти, як меншенький, покайся...
    А ти його, журавлику, бери
    на крилонька свої і ...опускайся.

    18/12/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Кучерук - [ 2018.12.19 07:51 ]
    * * *
    Від самоти осатанілий,
    У плині скорбному ночей, –
    Шукаю досі марно тілом
    Її довірливе плече.
    Ніяк змиритися не можу
    Із тим, що стихнув скрип пружин, –
    Що на розстеленому ложі
    Лежу засмучено - один...
    І швидко гусне порожнина
    І холод шириться щомить, –
    І, наче докір, павутина
    В кутку неприбранім бринить…
    18.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  26. Тетяна Левицька - [ 2018.12.18 17:24 ]
    Оаза щастя
    День врунився, хмелів учора,
    сьогодні - втратив щастя шарм.
    І знову хочеться на море
    в оазу фінікових пальм.

    В тропічнім царстві оживаю,
    блакитним лотосом цвіту.
    Блаженство неземного раю
    знаходиться, напевно, тут.
    Мартини-чайки говірливі
    шубовскають із сині вниз.
    Жорству перебирають хвилі,
    на мілководді - срібла блиск.
    Цілує тіло теплий вітер,
    випещує засмаглу плоть,
    по бірюзі розсипав бісер
    і кришталеву сонцезлоть.
    Вода прозора, не бездонна...
    Султанки... Цезії-неон.
    Наполеони... Риба-клоун
    пасе в коралах анемон.
    Полоще білопінні крила
    в лагуні небо голубе.
    З душі осінню тугу змила,
    не вистачає лиш тебе.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.65)
    Коментарі: (22)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2018.12.18 15:12 ]
    Не мовчімо, люди, бо затопчуть
    Мене повчає псевдодруг, як жить,
    Хоча молодший віком проти мене.
    Та уявля себе «великим» вченим,
    Й нема нахабству дикому межі.

    І по воді його все пишуть вила –
    Він хоче, щоб поліг я на війні.
    А він пророком став, був на коні,
    І лицемірно плакав на могилі.

    І вчив писати всіх, і що, і як!
    Така його – (таємна!) – тут мета є.
    Величчям обуянний маніяк,
    Готовий убивати, наче Каїн.

    Відкрию вам одну з його личин,
    Була тут поетеса й не корилась
    Його дурним повчанням, мала силу.
    То він її узяв і «замочив» -

    Липке лайно на неї лив постійно,
    Пером водила ж бо Мегера зла.
    Не витримала наступ божевілля –
    Талановита й горда – й утекла.

    Вона для сайту вмерла. Чи вбивати
    Сатира має, ви скажіть мені?
    Чи викупати ворога в лайні?
    Чи лікувати, як хірург, без вати?!

    Сатира справжня все ж таки лікує
    І світлий напрям вказує, дає!
    Лайнячий «царю», чуєш, суд твій – всує!
    І графоманське царствіє твоє!

    18.10.7526 р. (Від Трипілля) (18.12.2018)





    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.86)
    Коментарі: (13)


  28. Віта Парфенович - [ 2018.12.18 15:22 ]
    Кому і що?
    кому доводити і що?
    а головне – то є навіщо?
    танцюючи на попелищі,
    розплата буде і «расчет»

    кому доводити і де?
    хто я – я теє добре знаю,
    на ранок з кавою чи чаєм,
    а хочу - воду, то - пусте...

    навіщо вам моє життя?
    мені моє лиш, як по правді,
    а вам – то лиш би розіп'яти,
    для того треба те знаття.

    і, коршуни, багато вас,
    але від того – лиш міцнію,
    бо феніксом із рим
    крізь час
    воскреснути зумію!


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (4)


  29. Олександр Сушко - [ 2018.12.18 11:30 ]
    Від сніданку до вечері
    Замріявся (на те я і піїт),
    Із пуза долина приємний буркіт.
    Померти в ліжку аж під сотню літ
    Забаглось між турботливих онуків.

    Хай патріоти скніють на війні,
    А я на кухні попишу віршата
    Про сад, любов, озера та лани.
    У бій не клич! Перо - моя гармата!

    У бойових Пегасів хвіст гачком,
    А у сумирних вільно майталає.
    Поміж краплин протиснувся бочком,
    У пеклі влаштував шматочок раю.

    Сусіда мій пройшов АТО, Майдан,
    Готує проти упира повстання.
    А в мене - творчий вечір, балаган,
    З колегами чергове чаркування.

    Доробок без вогню, батальних сцен,
    Друкується товстий з віршаток опус.
    Несе жона підсмажене м'ясце,
    Лоскоче ніздрі запах ескалопа.

    18.12.2018 р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (12)


  30. Любов Бенедишин - [ 2018.12.18 11:55 ]
    ***
    Хочеться крикнути: «Де ти?» –
    У глибину Інтернету.
    Між чудасій і докорів
    Щастя впізнати своє.

    Скрізь – несполохана тиша,
    Луни її не колишуть.
    Бачити внутрішнім зором
    Рідне – наснаги стає.

    Нумо, гучніше мовчати!
    …Вогник зелений – у чаті.
    Отже сьогодні ти поруч.
    Отже ти в мене ще є.

    18.12.2018


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.12.18 11:10 ]
    Мутації імунітету
    І
    Усі ми аплодуємо, буває,
    всьому новому, любимо пісні.
    І не буває соромно мені,
    що долучився із якогось краю
    до арії у опері одній.

    ІІ
    Є фабула. Анонси оминаю я...
    і обриси..., що застують очам.
    Не заглядаю у чужий сезам,
    та іноді емоції показую
    до ню що імпонує читачам.

    Ми не боги, але своє малюємо –
    палітрою одною на усіх
    освячуємо лінощі і гріх.
    Буває, одне одного не чуємо,
    але не піднімаємо на сміх.

    Не тішуся ані саморекламою,
    ані самооманою тепла,
    що завше ілюзорною була.
    Натомість байдужію до осанни я
    і сяючого німбами чола.

    Не вписуюсь у публіку і рубрику.
    Даруйте. Оминайте і мене,
    і копіюйте... як усе мине,
    і забувайте... і любіте ...музику.
    А гнаного ніхто не дожене.

    Імунітет окрилює надією.
    Немає пієтету поетес?
    Ну то і що? Зате є інтерес.
    Не заразився ні птахокардією,
    ні іншою хворобою поез.

    Рятує не одна самоіронія.
    Лікує і не горе, й не біда,
    а чистої поезії вода.

    Та от біда у всій оцій історії –
    не любимо мирської какафонії
    і я, і гуру мій – Сковорода.

    ІІІ
    До вирію літаю і вертаюся,
    хоча такі сценарії смішні
    моїй кобіті, поки ми одні...

    і навіть, уявіть, я ще не каюся,
    що іноді за обрії вдивляюся,
    коли вітрило сяє вдалині.

    12.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (12)


  32. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.12.18 10:13 ]
    Вище за трави


    Сон...
    піднімаюся вище за трави.
    Сила тяжіння тепер несуттєва
    Ось долітає червіньковий гравій.
    Хто ж там зустріне - Евтерпа чи Єва?

    Сцени...
    ліани...
    небесні лаштунки...
    Ось Мнемосіна шепоче: "Пригадуй..."
    Вибух... лице із картини Е.Мунка.
    Амфори котять осріблені гади...

    Гном донизав шелестючу гірлянду.
    Лялька з ведмедиком шапку згубила.
    Миша полізла за шматиком лярду.
    Я відростила просвітчасті крила.

    Лик мій сумний віддзеркалює деко.
    Котики медитатують на рибу.
    Мафін із кавою... Мама далеко.
    Хекай, Морозе, Полтавою дибай.


    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.88)
    Коментарі: (2)


  33. Віктор Кучерук - [ 2018.12.18 06:48 ]
    * * *
    Як прикро, люба, що не разом
    Уже радіється й болить, -
    Що ти впокоїлась одразу,
    А я - вагаюся що мить.
    Зіперсь лякливо на онуків
    І, мов зачумлений, стою, -
    Собі продовжуючи муку
    Та поділяючи твою...
    15.12.18


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)



  34. Сторінки: 1   2   3   4   5   6