ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Серго Сокольник
2018.10.18 22:10
Ніч наповнила глечики снів,
Із яких ми наснагу пили
Дивоцвітами... На полотні
(...чи букетом на майстра столі...)

І малюнок сумний у очах
Чорним кольором в осінь тече,
Віддзеркаливши темряви жах

Ігор Шоха
2018.10.18 21:27
На ярину наорано багато.
Є і на зяб, де впадина й гора.
Але немає сил боронувати,
та й сіяти – минає ся пора.

Літа уже заманюють у вирій
подалі од солоної землі.
Але на чужині, які то гирі –

Катерина Боброк
2018.10.18 21:16
стосунки між нами як від початку Бог створив - взаємні і прості.
а тепер пауза. уяви запах хліба вдосвіта на капустяному листі
і знатний борщ у полив'янім горщику на нашу велику сім'ю
і вечеря і пісня і солов'ї у вишневім садку-раю.
тут зводити бр

Сонце Місяць
2018.10.18 18:48
на всякі докучні нікчемності
наплювати би з нескінченності
адже будь~ що не більше ніж тінь
золотисто~ сріблистих видінь

крізь неспішно лункі нетотожності
за кулісами & понад ложами
кружеляє собі передзвін

Олександр Олехо
2018.10.18 12:51
Пані у зеленому пальті
Тінь весни в алеях листопаду
Затаїлась осінь у куті
Запаливши зоряну лампаду
Там їй добре і земна печаль
Омиває зранку тьмяні трави
В кожного на жаль є пам'ять-жаль
Келишок вина і чашка кави

Тетяна Левицька
2018.10.18 11:52
Гірчить калина на губах,
Сум за плечима.
Червоні спалахи в лугах,
Неопалима.
З коштовних розсипів гранат -
Терпкі коралі.
Хмільного надвечір'я шат
Все далі в далі.

Олександр Сушко
2018.10.18 07:48
Маю, браття, дрібочку таланту,
Люди шепчуть: "Віршик не такий.
Пишеш про земне. Тра вище брати,
Не для інтернету - на віки.

Мову поміняй, шульгаву руку,
Тоніка не модна - є верлібр.
Від сатири графоманам мулько,

Віктор Кучерук
2018.10.18 01:52
Т. І...
Була б чужа - тоді не говорили,
Як явір із калиною в гаю, -
Тобі розмови повертають сили,
Мене - ведуть у молодість мою.
Тож радості ще більшої не треба,
Сполоханим надією серцям,
Ні від шептань, при зустрічах, де-небудь,

Володимир Бойко
2018.10.18 00:54
Не бачать ані виходу, ні входу,
Не відчувають власної ганьби,
Оті, що обирають несвободу,
Оті, котрі зреклися боротьби.

Всі фігові листки прибрала осінь,
І кожен має те, що заслужив.
Свобода не потрібна малоросам,

Галина Кучеренко
2018.10.17 21:03
«Новітня» «українська» школа -
Педагогічний формалізм:
Навчання мовою - довкола!..
В перервах - русскій реалізм.

Між вчителями, при розмові,
І з учнями - не чути мови,
Батьківські збори чи нарада -

Сонце Місяць
2018.10.17 19:56
хто заперечив би
глуз макабричний дещо
хай не суціль скарби
але й бували речі

де у яких млинах
фабричках палітурнях
ревний зірковий прах

Олександр Олехо
2018.10.17 18:38
Відкоркую пляшку ночі,
прийдуть випити охочі:
думи-тлуми, споминання,
тиші чорної мовчання.
Потім ранок – час похмілля.
Наливає осінь зілля.
Небо тихе і прозоре
розчиняє сиві зорі.

Іван Потьомкін
2018.10.17 11:32
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Світлана Майя Залізняк
2018.10.17 11:06
Затягнуті у корсети -
на фоні ножів та кіс -
прабабці убивць, поетів,
міцнющий пахкий заміс.

Втирали носи віскряві,
спиняли навалу хвиль...
Завдячую вам появі,

Олена Багрянцева
2018.10.17 10:40
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Кане в Лету жура і неспокій безпечно забудеться.
Буде литись пітьма, як гарячий густий шоколад.
І затисне вона у долонях бажання серпанкові.
Закарбує цю м

Володимир Бойко
2018.10.17 10:31
Мавпи людиноподібні
На людину не подібні.

Проти «русского Гаврилы»
Нишкне будь-яка горила.

І пішли дурні мартишки
За кавалок кишки пішки.

Катерина Боброк
2018.10.17 10:16
реєстровий янголе-характернику розпали-но люльку
востаннє пасивно вдихну твою дим-душу усіма ярами
де любов - там прилади з ладу в розбите скло і ртуть в кульках
там незміряне серце від землі здійнялось вітрами

сьогодні я таки зняла з себе білу ви

Любов Бенедишин
2018.10.17 09:28
Шиплять самозванці,
човпуть посланці:
«Не так
ти тримаєш перо у руці.
Не ті в тебе:
почерк, чорнило, папір, –
тому й заблукала
між вір і зневір.

Юрій Лазірко
2018.10.17 07:29
не шукаю зручності
і вигоди
та й до Бога
серце недовиходив
обираю входи
де є виходи
оживляю те
що раптом вигадав

Віктор Кучерук
2018.10.17 06:12
Т. І...
Не дивись винувато на мене
І не згадуй тепер спроквола,
Як палала в коханні шаленім,
Та згоріти дотла не змогла.
Не дивися на мене печально,
Зі сльозами провини в очах, –
Розумію твій біль і повчально

Олександр Сушко
2018.10.17 03:38
В Ерато дар лежить на терезах,
Вирішує чи дати... довго судить.
А я сузір'я слів у небесах
Пасу і кличу:- Забирайте, люди!

Звела нас доля чи щасливий рок?
Це ключ до раю чи бандитська фомка?
Не відпуска від себе ні на крок,

Ночі Вітер
2018.10.16 19:50
Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені

Марія Дем'янюк
2018.10.16 14:57
Свічки-клени багрянять.
Шепіт вітру:спинись,
і крізь сяєво листя
в Небосинь подивись.
Між Землею і Небом
не існує межі,
як яснітиме вогник
світлодуші...

Віктор Кучерук
2018.10.16 14:46
Т. І...
Знов душа зажурено радіє,
Повна вражень, спогадів і мрій, –
Тьмяний вогник давньої надії
Мерехтить у темряві густій.
Блимає лякливо та не гасне,
В тужно занімілій темноті, –
Тільки, може, радість передчасна,

Тетяна Левицька
2018.10.16 13:53
Що ти знаєш про мене?
Небагато, повір...
Очі м'ятно-зелені
З берегів Синевир .
Виплітати гердани
З бісеринок сльози
Я не буду, коханий,
Не проси... Не проси...

Сонце Місяць
2018.10.16 13:15
дими над рікою
спливають невмисно
& далі по курсу
кидаються з мосту

скупі очевидці
гуляють & мокнуть
закохані знову

Світлана Майя Залізняк
2018.10.16 12:22
Поетичні балалайки
виграють... за сотні лайків...
Бринькотять про вічне-тлінне.
Реверанси - вколо Зіни,
гопаки... на сцені гноми,
премійовані удома...

Йдуть охочі прославляти,

Іван Потьомкін
2018.10.16 12:21
Не по мені, як землю гидять
І воднораз Святою звуть.
Витопчують її до пилу,
На чужині сльозу за неї ллють.

Галина Михайлик
2018.10.16 11:35
Розум каже : «Змирись.
Все – суєтне, даремне».
Може / раптом / колись? –
тільки це - не про мене.
Тут! Сьогодні! І вже! –
без вагань, реверансів,
підкилимних пожеж,
онімілих мімансів.

Адель Станіславська
2018.10.16 10:51
Тримати удари -
мужність.
І доки твій світ не вмер
долай чорноту і чужість
і зайшлість сліпих химер,
чужо'злість за непоступність
в шуканні своїх доріг.
Хай явить озлобі сутність

Вікторія Торон
2018.10.16 10:02
Бруківка намірів залишилась по смерті,
бруківка намірів – і більше не вдалося...
Бо – недорікуватість і селянська впертість,
чуже незатишне міське різноголосся.
Бо -- маска стійкості, під нею – безпорадність,
в душі – сум’яття, а незгоди -- принци

Любов Бенедишин
2018.10.16 09:19
Розкішна мова. Не осот, будяк.
Не паслись тут одвік «будь-що» й «будь-як».

Отари слів рівненькими рядами –
Крізь час і чад, житейські бурі, драми.

Увись, де благодаттю оповита
Метафор полонина соковита.

Олександр Сушко
2018.10.16 06:21
Десант піїтів висадивсь на Марс,
Пригледівсь - українські графомани.
Усенький всесвіт хай пізнає нас!
Від захвату кричатиме "Осанна!".

У мене зіпсувався, певно, смак,
Вдихаю вірші, наче пах з-під дека.
Є ж Бенедишин, Гентош, Залізняк,

Шон Маклех
2018.10.16 00:47
Я вирізую собі друзів
З мертвого дерева сподівань.
Я вирізую собі дерев’яних друзів,
Що нагадують шахові фігури,
Фарбую їх лаком,
Домальовую очі
І ставлю на шахову дошку:
Нехай крокують до моря:

Олексій Кацай
2018.10.15 21:49
Непомітні чужі зорельоти
в телескопи спостерігачу,
бо всі їхні прямі і звороти –
швидкоплинні, мов краплі дощу.

Хто побачить політ крапелини
або кулі невловної слід?!
Флот чужий невидимо й невпинно

Іван Низовий
2018.10.15 19:32
Ту грушу,
Що геть здичавіла,
Згадав би хіба,
Якби в сорок сьомім
Та груша
Нас не годувала
Смачними гниличками?!
Схожа на баобаб,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Мессір Лукас
2018.10.14

Аліна Волошина
2018.10.06

Осінній Володимир
2018.10.06

Оксана Котвицька
2018.09.29

Людмила Бай
2018.09.27

Катерина Боброк
2018.09.25

Сергій Царенко
2018.09.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія - Останні надходження за 30 днів


  1. Олена Багрянцева - [ 2018.09.20 15:44 ]
    І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм...
    І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
    Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
    Прощатися з літом, підводити жовту риску.
    І знати, що вересень все зазвичай прощає…

    Отак відчувати вершкові твої долоні.
    Збирати у скриню розсипані дні безпечні.
    І міцно тримати цей вечір густий за плечі.
    І довго стояти удвох, поки чай холоне…
    19.09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (4)


  2. Світлана Майя Залізняк - [ 2018.09.20 11:46 ]
    Transitum
    1

    Любити цей світ навчуся.
    Забуду лавровий Крим.
    Зросійщення, "мусі-пусі"...
    Жертовні мангали... дим...

    Вагання, мінорний подив.
    Стою-роззираюсь... ніч.
    Пливуть осяйні колоди
    у ритвини протиріч...

    Нездарі - осанни, туші,
    на лисині три вінці.
    Махлюють лихварські душі...
    Опілля в чужій руці.

    Земляк мій наледве дише:
    підняв сто медалей... сів...
    Читала віршата миша.
    Тремтіли жуки в росі...

    2

    Поезія - nota bene .
    Пророків немає тут.
    Лілові сливки... зелені
    напнули в садку батут.

    Там черга... іду поволі
    за осені оксамит.
    Гублюся між течій, колій,
    підмайстриків, маргарит...

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.74) | "Майстерень" -- (5.89)
    Коментарі: (2)


  3. Ігор Деркач - [ 2018.09.20 09:53 ]
    Дике поле
    І знову чути веремію степу,
    і при дорозі битій – чаєнят,
    у Дикім полі – гетьмана Мазепу,
    а у Полтаві – дикий каганат.

    Петрові завойовує осанну
    та сама дика чота Палія.
    Не повезло у смерті отаману,
    рятує молодого короля.

    Ой не лікує зілля приворотне,
    коли веде любов на манівці.
    Минає слава і немає Мотрі.
    Одне руків’я шаблі у руці.

    І чаєнята квилять ще й донині
    за іскрами у зрадженій родині
    або за кочубеями в селі.

    Чому, коли є вихід із руїни,
    в руці у Мотрі – доля України,
    а за Іваном лиш одні жалі?

    09/18


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  4. Ірина Вовк - [ 2018.09.20 09:06 ]
    Фреска "Скоморохи"
    То буде мить ранкового прозріння,
    як вереснева пастораль осіння –
    твоя зоря холодна та висока,
    а ти стоїш безмежно одинока,
    княгине споночілого палацу,
    твою корону віддано паяцу,
    а на нозі твоїй стара панчоха,
    (княгиня у личині скомороха).

    Люд вуликом роїться серед плацу:
    - Дорогу! Квіти! Оплески паяцу!
    Тебе ведуть на кін, немов до трону:
    - Паяце, одягай свою корону!
    - Яка краса – твоя стара панчоха…
    (Княгині личить шмаття скомороха?)

    То буде мить непевності й вагання –
    нестерпна фальш і гра твоя остання.
    Що понесеш, жебрачко, у торбині –
    хліб балагану, титули княгині,
    що, як зоря, холодна та висока,
    серед людей безмежно одинока?

    Ти гідно відрікаєшся від трону,
    ти на поталу кúдаєш корону
    і мовчки віддаляєшся від кону,
    де п’явки рук вп’ялись в твою корону.
    Летить коштовність, оксамит, позліта –
    finita la commedia, finitа.

    Панчоху – зась. Бо люди не пробачать:
    - Ще трохи, блазню, маскоміре, трохи!
    Погляньте, скачуть, бачите ви, скачуть!..

    Ніхто не бачить – п л а ч у т ь скоморохи.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.55) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  5. Олександр Сушко - [ 2018.09.20 09:31 ]
    Не відмовляй!
    Любить киця голівки від мойви
    (треба якось погризти й собі).
    Коли жінка жадає любові -
    Не відказуй - хапай і люби.

    Я учився тактовності в школі,
    Виріс чемний тишко-парубій.
    Джентльмен не відмовить ніколи,
    Ні старенькій, ні відьмі рябій.

    Глянь - доокола любоньок повно,
    Голосочки знадливо-п'янкі.
    Кожна жінка - це сонячний промінь,
    Гавань радості для мужиків.

    Щоби не вистигало кубельце
    І жахтіло теплом від литок -
    Утішайте красунь натщесерце,
    У сієсту і в сяйві зірок.

    Од відмови лиш крок до образи,
    Просьба жінки - для мене святе.
    Досить з вами точить баляндраси -
    Кличе люба. Пора у Едем.

    20.09.2018р


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Прокоментувати:


  6. Ігор Шоха - [ 2018.09.19 21:51 ]
    Ранок на весь день
    Ранками враження завше нові.
    Глянь у причільне віконце.
    Що є світліше роси у траві,
    поки ще мружиться сонце?

    Поки спиває цілющий нектар
    і обціловує квіти,
    доки його негасимий пожар
    не засіяє в зеніті.

    Заки не взяв ще у руки косу
    гнаний, голодний і босий,
    та не упали на віщу красу
    кров’ю заюшені роси.

    Тихо радій, що і ти ще живий,
    маєш свою філіжанку,
    віруєш – місяць зійде молодий...

    Та не завішуй фіранку,
    поки триває за обрієм бій
    за неминучі світанки.


    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  7. Тетяна Левицька - [ 2018.09.19 15:28 ]
    Дністер
    Над плесами Дністра величні Товтри
    Ховають у габі сліди епох.
    Поділля золоте чарує вкотре,
    Цнотливі береги пильнує Бог.
    Роздмухує вітрець багаття літа
    Ранковій прохолоді впротиріч.
    Спадає з гір смарагдова палітра
    Терновою хустиною зі пліч.

    Приспів:
    Дністер, Дністер - ріка джерельна.
    Даруй з роси ковток натхнення!
    Неси життя цілющі хвилі
    У дивовижні дні щасливі

    Полощуть бусли крила-парасолі
    На верховині в сонячних ставках.
    Бринить любов на перехресті волі.
    І їй ніхто не зрадить у віках.
    Країну мрій, ріки потоки сині,
    Я на поталу лиху не віддам!
    Тече Дністер у славній Україні
    дорогою надії в скельний храм!

    2016р.


    Рейтинги: Народний -- (5.55) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (14)


  8. Олександр Бобошко Заколотний - [ 2018.09.19 13:21 ]
    А холод, будьмо щирими, набрид...
    А холод, будьмо щирими, набрид.
    Хоч вересень ось тільки розпочався.
    Кажу собі: «Не злись і не печалься!»,
    йдучи під дощ, тривалий і дрібний.

    Дві гривні… Не намоклі я б підняв,
    а ці нехай чекають: може, візьме їх
    обставинами зганьблений бідняк,
    що вже й забув, яка вона, провізія.

    Бравісимо!!
    Та це я не собі,
    а сонячному променю, що раптом
    нізвідки виповз і прискорив біг

    по венах – крові, й сил таки додав,
    щоб люди опирались холодам…
    А я не заслуговую й на «Браво!»


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.56)
    Прокоментувати:


  9. Ластівка Польова - [ 2018.09.19 10:53 ]
    Ниви чорні насильно зорані...
    — Ниви чорні насильно зорані
    І чумацькою сіллю всіяні.
    І ніщо не нове під зорями, –
    Навіть блиск під твоїми віями.
    Навіть сміх твій, над полем – дзвонами,
    Від якого втрачаю голову.
    Образ твій серед трав – іконою,
    Ти – чаклунка з ногами голими.
    Недослухане, недоспіване
    Обірветься хрипкими півнями.

    — Карфагени космічні знищені
    І до кого тепер молитися?
    Зорі стали помітно ближчими,
    Позникали небесні митниці.
    Надто мудрий ти і дорослий, та
    В очі дивишся спантеличено.
    Димом з яблунь пахнуть вогкі вуста,
    Ми застигли удвох у вічності.
    Ти кінець, проте і початок – ти.
    У волоссі твоїм – галактики.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (1)


  10. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.19 09:18 ]
    Ой, ти, скрипочко чарівна
    Ой, ти, скрипочко чарівна,
    Мелодія твоя дивна,
    Вмієш весело сміятись
    Й гірко плакати-ридати,

    Буйним вітром зашуміти,
    Падолистом шелестіти
    І плескатися, мов хвиля,
    Неймовірну маєш силу.

    Коли в руках віртуоза,
    Викликати можеш сльози
    І до танцю запросити.
    Як же тебе не любити?

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Сушко - [ 2018.09.19 05:48 ]
    Пророк
    Дівочі мрії кубляться в лобах,
    Дізнатись про одну хоча би хочу.
    Схилилася красуня, мов верба,
    Губами щось задумливо шепоче.

    Чи є там я? У брюках чи без них?
    А, може, хоче впасти ув обійми?
    Та сталось диво! Бог мені поміг:
    Я закохавсь! Узяв красу у прийми.

    Прожив із нею аж півстоні літ,
    Ще й досі розминаю їй м'якушки.
    І хоч старий, але ж не інвалід,
    Ще сили є покласти на подушку.

    Удвох печемо хліб і пироги,
    Із каплунів скубем під свято пір'я.
    Боюся тільки довбні й кочерги,
    Коли сьорбну - горбак мій не жаліє.

    Якщо мовчить - чекаю на грозу,
    Достатньо раз на неї глянуть оком.
    А тулиться - у ліжко понесу,
    Став ясновидцем, чаклуном, пророком.

    За бороду ухопить - це каприз,
    Вже звик. Жіноцтво - як маленькі діти.
    Зубами клацне - утікаю в ліс
    Розійдеться, то може й придушити.

    Приліг. Та чую голосок краси -
    Жона гарчить на мене лютим барсом.
    Пора знімати ліфчик і труси,
    Інакше борщ сьорбатиму без м"яса.

    19.09.2018р.

    Осінь

    Дременули в Африку стрижі,
    Зрадники - покинули домівку.
    Осінь - не пора, а стан душі,
    Любять люди хлипати одвіку.

    Ти візьми тупого колуна,
    Заготуй батькам дрівцят на зиму.
    Ні, не хочеш? Манить...таїна
    Місяця, який у висях блима?

    В падолистах кублиться печаль,
    В павутині кущик живокосту.
    Кажеш - це поезії Грааль?
    Помиливсь,- банальне пустозвонство.

    Лупить бабця стиглі гарбузи,
    Трусить дід із яблуками гілку.
    Бризки ж ностальгічної роси
    Від безділля змочують сторінку.

    В інтернеті наростає шум,
    Сердяться невдатні пустомелі.
    Я ж бо косу осені чешу,
    Яра мідь вкриває голу землю.

    19.09. 2018р.

    Потрібна допомога?

    Кохання платонічне - для мерців,
    Остиглих душ із льодяною кров'ю.
    А я живий! Тож мавку на приціл
    Беру щодня й освячую любов'ю.

    Куди не глянь - одні одинаки,
    Зацьковані у шлюбах люди-тіні.
    Вулкан погас. Вогонь дотлів жаркий,
    Байдужість розкошує на перині.

    Гомункул ходить, вірші пише, їсть,-
    Нещасна, нежива, заснула лялька.
    Всьому виною - сексуальнй піст,
    Чуттєвості у трупа - кіт наплакав.

    До світла треба линути щодня!
    Відкрити серце для стріли Амура!
    Любити починати тра зрання,
    Найкраще - галопуючим алюром.

    А сонце сяде - чвалом, навпрошки,
    Забитись крадькома углиб діброви...
    Сідлаючи опуклості м'які
    Невтішених будити чорнобрових.

    Тигриці полюбляють дику хіть,
    Альков - це рай земний, а не барлога.
    Якщо жона колодою лежить -
    Ти винен сам. Потрібна допомога?

    18.09.2018р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (5)


  12. Серго Сокольник - [ 2018.09.18 22:33 ]
    Ностальгія
    Відлітати не важко...
    ...Безтурботно співай,
    Перелітная пташко,
    Про заморські дива!..
    Як душа молодіє
    В передбаченні див!..
    Перельоту подія
    Закріпачує спів,
    І не хочеться думать,
    Долетівши туди,
    Про минуле, де сумом
    Полягли холоди...
    ...Тільки серце не спросить,
    А торкне. Заболить,
    Бо покинута осінь,
    Мов дитя, верещить
    Позабуте батьками
    І благає- прийди!..
    Мов старіюча мама,
    Що прохає води...
    І чекає на вЕсну
    Цей перформанс птахів,
    Що надією скресне,
    Мов ріки льодохід,
    На повернення дИва...
    От здійсняться дивА...
    Знову будеш щаслива...
    ...Тільки не забувай
    Ти прислів"я отого-
    "двічі щастю не буть".
    ПОВЕРНУВШИСЬ, НІЧОГО
    ЗНОВУ НЕ ПОВЕРНУТЬ.


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118091809087


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Деркач - [ 2018.09.18 21:00 ]
    Додому
    Сниться хата – недосяжна Мекка
    у моєму вирії-селі
    і знайомий змалечку лелека,
    що приносить щастя на крилі.

    Там йому не докучає спека,
    як зимою десь у Сомалі.
    Але як добитися нелегко
    до тієї матері-землі.

    Все збираюсь – осінню, зимою,
    літом, перелітною весною...
    А усе – і ніколи, й ніяк.

    Птиці повертаються додому,
    а мені у маєві ясному
    світить за туманами маяк.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  14. Іван Потьомкін - [ 2018.09.18 19:17 ]
    Не тільки в Судний день


    Не покладайсь, Ізраїль, на Месію та й годі
    (Як знать, чи прийде він чи ні?),
    А прикипи до приписів Господніх.
    Вони спроможні врятувати од безодні,
    Куди безоглядно простує світ.
    Господь скрижалі зумисне в руки тобі дав,
    Щоб ними морок в душах освітити.
    Без жодних пільг і понадлюдських прав,
    Щоб їх тримать, немов дороговказ,
    Для себе і для всього світу.
    Не тільки в Судний день суди себе неложно.
    Сам прощення проси, кому ти завинив,
    Бо ж навіть і Всевишній не спроможен
    Розв’язувати спірки між людьми.



    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (2)


  15. Ластівка Польова - [ 2018.09.18 12:48 ]
    Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі...
    Як татари, ідуть непрошені, ні утіхи від них, ні користі, -
    Сни з реальністю переплутались, розлетілися у вікно.
    Я сум’яттями запорошена без твого рятівного голосу,
    Туго палець бинтом закутую – уколола веретеном.

    Тишком-нишком приходять сутінки, з ними мрії бузкові ввечері
    До волосся ласкаво ластяться, із собою вино несуть.
    Від вина всередині муторно, мозок плавиться, як обпечений:
    Зрозуміти б, де натяк в казці цій і збагнути, у чому суть.

    Будні з війнами, перемир’ями, у блокноті знайомим почерком:
    «За тобою була б полинула» - де іще не зацвів полин...
    Як же бути усім щасливими, не з розбитими кимось ночвами,
    Не журливими бути й сивими – усміхатися з-під краплин?

    Всі розумні книжки прочитані, всі дороги до краю пройдені,
    Дощ за мною – немов приклеєний, розмиває канву хистку.
    Просто вір: ми з тобою житимем, час поранення позагоює,
    Наш талан проросте лілеями, мій запеклий чарівнику.

    1. 01. 2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (2)


  16. Ігор Шоха - [ 2018.09.18 08:39 ]
    Бреше rusia todei
    Ще гавкають колаборанти
    на синьо-жовте... Хіроманти
    малюють лінії на сказ,
    лякаючи себе і нас,
    що поки б’ють іще куранти, –
    « всьо будє rusia & dambas».
               Уміє моська убивати,
               та і її уже – на раз,
               коли Moskau дає наказ...
               У них немає варіанту:
               тубільці хочуть провіанту,
              а їм дають вогонь і газ.
    І досі узурпують віру
    ці канонічні вороги.
    Та вистачає ще снаги,
    аби пізнати аж допіру,
    якого годували звіра
    на їхніх капищах боги.
               Дратує, – Україні слава! –
               підпільну націю мирян,
               в якої є один бовван –
               Московія. Яка держава!
               Todei волає, – Vova brave!
               Вирує Тихий океан.
    А що у нашій Україні?
    Віщає Rusia-kisiliov :
    « ...бандєри резалі хахлов!?»
    Але не помічають свині,
    як їхні буро-біло-сині
    усюди проливають кров.
               У нас як завше – три дороги,
               аби дивитися під ноги
               і не обрати зайве чмо.
               І хай todei Росії бреше,
               куди воно... Хай ріпу чеше...
               А ми своєю ідемо!

    09.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  17. Неоніла Ковальська Гуменюк - [ 2018.09.18 08:27 ]
    Незримі пута любові
    Одне одного без слів
    Завжди розуміємо,
    Лиш впіймав ти погляд мій,
    Знаєш, що в душі моїй.

    У блакить очей твоїх
    Тільки б я поглянула,
    Відгадаю всі думки
    Твої сумні й радісні.

    І нема вже "я" і "ти",
    Воєдино злилися
    Серця наші.Лише "ми"
    Є на світі білому.

    Путами незримими
    Ми з тобою зв"язані,
    Вкотре уже кажемо -
    Бути нам щасливими.

    2018 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Сушко - [ 2018.09.18 06:44 ]
    Важко бути богом
    Нудьгуючи втелющився у шлюб,
    Купив жоні фату в рожевих рюшах.
    Коли мовчить, то я її люблю,
    А забуркоче (каюся!) - не дуже.

    Просвердлює писклявий голосок
    І вічне "Дай!" (а пенсія маленька).
    Ходити вже не можу без кальсон,
    Кабака мерзне, наче у евенка.

    Ну, а тобі всього лиш двадцять літ -
    Моторна і до пестощів жадезна.
    Відчула серцем - я не просто дід,
    А бог Ерот! У любощах бомбезний.

    Учив Зевеса знаджувати краль,
    Писнув індусам хтивим "Камастру".
    Коли я поруч - пощеза печаль,
    Святі й пророки замовкають мудро.

    Жона байдужа до машин і шуб,
    Цінується лише кохання стогін...
    - Чого пищиш? Гаразд, уже біжу-у-у! -
    Скажу вам, браття,- важко бути богом.

    18.09.2018р.



    Ніжки

    Побачив дів китайських на параді,
    Від шоу й досі, браття, без ума.
    Коли ж у мавок ноги кривуваті,
    То настрою хорошого нема.

    Бо ніжки - перша зваба чоловіка,
    По них струмують погляд і думки.
    Як скаче курка - півень кукуріка,
    На сідалі сидить - неговіркий.

    Нога модельки проситься у руки,
    Немов кричить: "Ходи сюди! Бери!".
    Дивитись на таке - солодкі муки,
    Мій друг увидів - миттю захворів.

    У надбогині хвицалки до неба
    Впираються в опуклості пружні.
    До того ж- сексуально-сухоребра,-
    Такої захотілося й мені.

    А він - козак! Недовго вуха чухав,
    До чуда "шасть!" - і вже в раю! Меткий!
    Звисають ніжки з пліч однині в друга,
    Тепер щодня обцьомує литки.

    P.S:
    Стегно до мене люба притулила,
    Аж волос дибом став на бороді.
    Нога довжезна - це велика сила,
    Клюють на неї навіть і діди.

    18.09.2018р.

    Цьом!

    Пригорнися до мене, кохана!
    Дай поторсаю вушко твоє!
    Мій цілунок палкий, елітарний,
    Прикладуся, то скажеш "О, є!".

    Цілуватися нині не вміють,
    Лиш ялозять вогким язиком.
    Я ж розтуркую пристрасні мрії,
    Закипають чуття, молоко.

    Губи м'яко огортують мочку
    І ворушать на них волоски.
    Люба муркнула: - Я тебе хочу!
    Поцілуй груденята м"які!

    Розціловую віддану душу,
    Зняв сорочку з батисту, жилет.
    Курку півень уранці ворушить,
    Гріє даму козирний валет.

    Зупинився на мить на горбочку,
    Впав у пущу, мов зрізаний сніп.
    Язиком як м'якеньким листочком
    Ворухнув у вогкій борозні.

    Разом з місяцем квіточку цьомав,
    Вигиналася луком краса.
    Ніч пройшла. На годиннику... сьома!
    Ну і ну! "Політав" в небасах!

    Дрож у тілі і сухо у роті,
    І важка як чавун голова.
    Від "трудів" захропів на роботі,
    Лобом столика поцілував.

    18.09.2018р.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (3)


  19. Серго Сокольник - [ 2018.09.18 00:58 ]
    Смолоскип
    ***сюр***

    Цей рейкосонний шлях у ніч... Най-
    швидкішим потягом... Без снів...
    Та віддзеркалено-містичний
    Орнамент у нічнім вікні
    Напише літерами суму
    (біном?..)- to be or not to be...
    Що вдіяв ти? І що задумав?
    Чи НЕ ОДНАКОВО ТОБІ?..
    Душею дзеркала відчутий
    Цей нарис у пітьмі нічній,
    Що буде все. БО ТРЕБА БУТИ.
    Бо НЕ ОДНАКОВО МЕНІ,
    Ой, НЕ ОДНАКОВО... Бо світом
    Панує мла. Тому горіть
    Крізь морок ночі смолоскипам.
    Немов метелику, летіть
    У той прокопчено-вогненний
    Яскравотемний творчий світ
    Отій, що тягнеться до мене
    Крізь буревії лихоліть,
    Моїй у творчості коханій,
    Терновим убраній вінцем...
    ...та сон надходить... Напис тане...
    Аби здійснилося усе!..


    © Copyright: Серго Сокольник, 2018
    Свидетельство о публикации №118091709142


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)



  20. Сторінки: 1   2   3   4   5   6