ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Вікторія Торон
2017.11.20 05:20
Що це було -- тяжкий урок
чи попередження суворе?
В якому світі живемо
тепер – старому чи новому?
Вдяглись травою забуття
метеоритні свіжі рани,
і вовче космосу виття
лякливих духом не дістане.

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:55
Як не як – а Новий рік!
Зустрічайте,щоб не втік!
Від далекого кордону
Із засніженого трону
Королева снігова,
Як копієчка нова
Ось з’явилася, нарешті!
Зачекались її честі!

Вікторія Лимарівна
2017.11.19 23:49
Ось царство Снігової Королеви,
Де вічна мерзлота із нею в змові.
То сильна та могутня влада зла,
Що нищить все навколо аж дотла.

Там тиша – бо завмерли на півслові
Всі, хто потрапив до її полону.
Давно забули Батьківщину й мов

Сергій Гупало
2017.11.19 18:57
Як вогнище – шириться людське величчя.
Остигли на спалищі попіл і гнів.
І зовсім нічого нема на обличчях
Отих перехняблених долями днів.

Хитка доброта, що таки популярна.
Її не згубити – це справа свята,
Де не зарегоче обслинена лярва,

Олександр Сушко
2017.11.19 17:30
Могила всіх зрівняє у правах:
Одружених, холостяків, коханців.
Із них Ісус, Єгова і Аллах
У райські пущі навербують бранців.

Монах суворий уподобав піст -
Земля завчасно простелилась пухом.
Він - праведник. В Едемі - перший гість.

Ігор Рубцов
2017.11.19 13:01
листопада. Я навмисно перевірив сьогоднішню дату, щоб порахувати, скільки днів минуло від забутого всіма «червоного» дня у святковому календарі країни. З молодших поколінь навіть після цих моїх слів не знайдеться кількох, які дадуть відповідь: 7 листопад

Ігор Шоха
2017.11.19 11:55
У житія свої процеси:
паради зір і лет комет,
путі-дороги і колеса...

А од Європи до Одеси,
кому цікаво, не секрет –
моє дитя уже професор.
У неї – арії і меси,

Ольга Паучек
2017.11.19 09:40
Заплуталось літо у листі,
Спадає теплом до землі...
Танцюючи вітер узліссям
В букети складає пісні:

Зелені, багряні,.. В зажурі
Березові підзолоті...
Кружляють легкі партитури,

Домінік Арфіст
2017.11.19 02:50
купив яскраву сорочку –
і вирішив жити далі…
я стримано і потрошку
піду в потаємні далі…
лататиму зранку арфу
поллю лілею зів’ялу
омегу верну і альфу
і силу в душу охлялу…

Володимир Бойко
2017.11.19 00:10
Тиша вечір обплутує
Золотими тенетами.
Мить ця душі озвучує,
Робить хлопців поетами.

Як душі не озватися
Почуттями незнаними,
Як від тиші сховатися,

Леся Геник
2017.11.18 21:21
Коли не ждеш нічого й ні від кого,
а просто йдеш у сіру далечінь,
тримаючи за руку міцно Бога
і янгола на схудлому плечі.

Коли не маєш вижухлих ілюзій,
ні сподівань, ані пустих надій.
Бо добре знаєш - зраджують і друзі,

Олександр Сушко
2017.11.18 20:30
Пора збиратись у дорогу,
Дописано веселий вірш.
На часі обростати мохом,
Поринути у спокій, тиш.

Засилосовані копиці,
Дріма картопля у льоху.
Зустріну зиму у столиці -

Олександр Сушко
2017.11.18 19:35
А на плесі тінь сидить кошлата,
Барви чорні - антрацит, смола.
Муза в річці обчищає п'яти,
Баговиння капає з крила.

Кликала у гості молодиця -
Прилетіла, щоб допомогти.
Зріє дума в неї на сторінці,

Іван Потьомкін
2017.11.18 19:05
Давно уже слышал я и читал о том, что, почуяв приближение смерти, слоны уходят из стада и умирают в одиночестве. Не довелось, правда, видеть в передачах о животных, как уходящие в мир иной при этом прощаются с родными и близкими. А вот совсем недавно пока

Ігор Шоха
2017.11.18 17:32
Націю оберігають люди,
а не революції й АТО.
Іншої історії не буде.
Дихає вона на повні груди
і не одцурається ніхто.

Поки обирає Україна,
небо правди мітить у бою

Олександр Сушко
2017.11.18 10:40
Столиця. Місто. Телевізор.
Ручиці чешуть животи.
Роботи мало. Трішки. Мізер:
Носити ложку у роти.

А у селі усе інакше,
За ралом в полі півжиття.
У ванні теплій не розм'якнеш -

Микола Соболь
2017.11.18 05:42
Осіннє диво, звідки ти прийшло? –
Розсипані червоні намистини
Посеред інею та листя горобини,
Жаріє літа зраджене тепло.

З порошею вальсує вітерець.
Гойдає не роздмухану надію…
Дивлюся і душею молодію,

Лесь Українець
2017.11.18 03:50
Розумієш, друже, Коли стає відомо, що Україна - найкорумпованіша країна Європи З найменшою в Європі середньою зарплатою, Коли твоя мати пропрацювала 30 із гаком років у школі а тепер має пенсію 70 доларів у місяць а тарифи лише ростуть, А вона посадил

Серго Сокольник
2017.11.18 01:28
Я не хочу нікого, крім тебе...
Не хочу нікого...
Двох світів поєднання потреба
Ця ланка зв"язкова,

Що ти нею для мене дарунком
З"явилася ночі,
Тим вологим палким поцілунком,

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:34
Напиши мені серед злих доріг на шляху своїм.
Як зоря зорю засоромить вщент - не дивуйся їм -
При слабім вогні у сирих домах, і під свист вітрів
Напиши мені багажем життя, густотою брів.

Проминули нам небеса ясні і рясні дощі,
Відпустились нам і нав

Маркіяна Рай
2017.11.18 00:32
Сирість така, коханий, стратитись можна.
Густо лягли тумани - правда безбожна.
Чи простягнеш ми руку в ріках молочних?
Вірно, - я дожидала днів тих святочних.

Дихати нам, коханий, видано, треба -
Кажуть, святі вділили грішникам неба.
Сирість така,

Микола Дудар
2017.11.17 21:10
Знову Ти у провесні
Милосердних ваб
Пізнаю, для повісті:
Море. Берег. Трап...
І музИки зіграні
Поміж нот - глагол
А моїм, розгніваним,
Забивають гол…

Олександр Сушко
2017.11.17 18:14
То що, миритись будем, чоловіче?
На часі розкопилити губу.
Не сердься, краще сядь до мене ближче,
Зніми сорочку файну, голубу.

Ну, ляпнула макітрою по носі,
Бо ти мене старою обізвав.
А серденько ридає навіть досі,

Домінік Арфіст
2017.11.17 18:02
всі однакові… все однаково…
я до Тебе не дотягнусь…
нахились драбиною Якова
до розпечених моїх вуст…
я боротимусь і благатиму
як у прірву: благослови!
і матерії кожним атомом:
забери мене з мурашви!

Іван Потьомкін
2017.11.17 14:40
Всевишньому і задарма злодія не треба:
Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
Як уникнути кінця прадавньому роду.
Невідь відки узялася вся у шатах білих,
Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
Простягує ст

Лесь Українець
2017.11.17 13:52
Ниви золотокосі,
Врожаї багаті,
Чому в полі до осені
Гниєте нежаті?

Сади плодовиті,
Де ваш вид розкішний?
Чом поникли сумовиті

Світлана Ткаченко
2017.11.17 11:24
Такая осень, что пинают мётлы,
Кого – наверх, а прочих – под уклон…
Подножный чернолесный липкий мотлох
Стирает все расцветки каблуков.

Такая серь в глазах натур мышачих,
Бегущих с палуб, кучно и востро,
И небо отравительно мышьячит,

Маркіяна Рай
2017.11.17 00:34
Ніч закрила мене під замки, як багаті, пишні хороми,
Вберегти обіцяючи від чужих обіцянок і звичаїв.
Що ж накоїли ми, малі, легковірні, та все несвідомі,
Зі своїми великими правдами!
...
Осквернити святині ніхто не хотів би навмисне,
Та, забувши й в

Ігор Шоха
2017.11.16 22:34
На цьому світі є куди іти,
аби не сумувати за тобою.
У нас ще одинакові світи
весною, літом, осінню, зимою.

Якої не чекаємо пори,
а на осонні не перегоріли
осінні веселкові кольори:

Микола Дудар
2017.11.16 21:15
Обожнюю цю бестію
Загорнену в блават
Яка в думках се вештає
І цвиркає «віват»
Мої стежини втомлені
Очікувань томи
Збираю ЇЇ промені
І спробуй зупини…

Світлана Ткаченко
2017.11.16 14:48
Щастя – це жити, хоча б недовго
В країну бажань осідлавши хвилю,
В буденній роботі та видноколах,
Пірнаючи в світське та дикий вирій.

Щастя – якщо таланило вижить,
Лишившись на теренах ріднокраїх,
Нехай би кричати, мов дикий крижень,

Микола Дудар
2017.11.16 13:39
День прожитий з горем пополам
ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
рідше й рідше ти буваєш там
де веселка мружилася в очі
де сміялись з радощів взахлип…
волочились вештались за буслом
де старенький немічний Пилип
матюкавсь за чаркою по-руські

Ніна Виноградська
2017.11.16 11:36
Всьому радію – хлібу, солі,
Врожаю краю золотого,
Озимині у чистім полі
І хаті маминій за рогом.

Куди лечу з доріг далеких,
Де серце падає до хвіртки.
Де на стовпі гніздо лелеки,

Олександр Сушко
2017.11.16 08:11
Над хвилями кигичуть чайки,
А в голові сумні думки.
Чому жінки не люблять лайки,
А прутньоносці - навпаки?

Белькочуть суржиком івани,
А через слово - матючок.
Брудні словесні океани

Микола Соболь
2017.11.16 06:53
Усіх життя притисло до землі.
І лише ми, як не крути у «тренді»,
Мої чарівні друзі – вчителі.
Не горе, що нема «леве» на бренді.

Сьогодні не моднячий – «макінтош».
І джинси кльош давно уже не в моді…
Єдиний «бренд» – учительських калош,

Ярослав Чорногуз
2017.11.16 02:22
Вже сірі хмари небом водить,
Дерева змахують крильми.
Немає снігу, тільки подих
Я відчуваю крижаний.

На фоні неба – віти сині
(Хтось гілку відчахнув, одтяв!)
Здригаються у тріпотінні,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Бор Александр Нильс
2017.11.19

Макс Личко
2017.11.18

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Юлія Новікова Сидоренко
2017.11.11

Світлана Штатська
2017.11.11

Мрець Тривіаліст
2017.11.09

Амадаре Наті
2017.11.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2017.11.19 11:25 ]
    Із Днем народження!!!
    У житія свої процеси:
    паради зір і лет комет,
    путі-дороги і колеса...

    А од Європи до Одеси,
    кому цікаво, не секрет –
    моє дитя уже професор.
    У неї – арії і меси,
    а тато, майже-що, поет,
    а ладо, майже-що, да Вінчі –
    маестро геніальних рук,
    а син її – це мій онук
    і найболючіший мізинчик,
    який удався до наук.

    Іще не застують екрани,
    і досягається мета.
    Її майдани –
    не монблани,
    але узята висота.

    Нехай щастить моїй дитині.
    і хай довідається нині
    її широкий білий світ,
    що є майбутнє України.
    Нехай триває цей політ.
    І хай у нашої родини,
    як у червоної калини,
    ніколи не зів'яне цвіт.

                                          19.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  2. Ігор Шоха - [ 2017.11.18 17:42 ]
    Хто на черзі?
    Націю оберігають люди,
    а не революції й АТО.
    Іншої історії не буде.
    Дихає вона на повні груди
    і не одцурається ніхто.

    Поки обирає Україна,
    небо правди мітить у бою
    пасинка і вірного їй сина.
    Ера від авара до русина
    виконає місію свою.

    Є у цій історії етапи
    і немає поки-що кінця.
    Є вуздечка ворогу на храпи,
    і ніхто не перекроїть мапи
    неба на очах її Отця.

    Омофор у неї – Діва-Мати.
    Гасло віче – олігарха геть!
    Хай воюють неогерострати…
    Маємо у люди обирати
    того, що воює і за честь.

    Ми не інки, майя і ацтеки.
    У вар'ята ще пульсує кров!
    Подих волі ще не охолов.
    Бійтеся «атошника-абрека»,
    що карає по закону стека,
    як останній першим увійшов.


                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  3. Микола Дудар - [ 2017.11.17 21:38 ]
    Знову Ти у провесні
    Знову Ти у провесні
    Милосердних ваб
    Пізнаю, для повісті:
    Море. Берег. Трап...
    І музИки зіграні
    Поміж нот - глагол
    А моїм, розгніваним,
    Забивають гол…
    16-11-2017.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  4. Іван Потьомкін - [ 2017.11.17 14:33 ]
    Не спромігся глянуть в завтра

    Всевишньому і задарма злодія не треба:
    Їх удосталь зібралося і на сьомім небі.
    Тож послав Бог козакові щасливу нагоду,
    Як уникнути кінця прадавньому роду.
    Невідь відки узялася вся у шатах білих,
    Наче просто зійшла з неба Пречиста Марія.
    Простягує степовичка засмаглії руки,
    Щоб звільнити неборака од скорої муки.
    «Що ти, діво, не мара (бо й таке бувало),
    Перед шлюбом із лиця зніми покривало».
    Підіймає діва руки, та чомсь неохоче,
    Відкрива своє лице й заплакані очі.
    Одвернувсь злодій нараз і звернувсь до люду:
    «Ліпше вже на шибениці урізати дуба!»
    Не второпав недотепа на гірку ту пору,
    Що то віспа із красуні зробила потвору.
    Не додумався поглянуть дівчині у вічі,
    А вона могла б невдовзі помогти і Січі:
    Народила б їй на славу хлопців-одчайдухів.
    Не спромігся глянуть в завтра – Бога не послухав.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.11.16 22:07 ]
    Зближення на відстані
    На цьому світі є куди іти,
    аби не сумувати за тобою.
    У нас ще одинакові світи
    весною, літом, осінню, зимою.

    Якої не чекаємо пори,
    а на осонні не перегоріли
    осінні веселкові кольори:
    зелений, синій, золотий і білий.

    Яка не є суворою зима,
    не полиняє пам'яті палітра.
    І не біда, що ти уже сама,
    а я усе ще як у полі вітер.

    Якою не почується журба,
    а доля усміхається лукаво,
    що покотило літо із горба,
    твоє – наліво, а моє – направо.

    І ти не умиваєшся слізьми,
    і я не упиваюся журбою.
    Минуле не дивує новиною.
    Майбутнє не лякає. Адже ми
    весною, очаровані обоє
    одне одни́м, до самої зими.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  6. Микола Дудар - [ 2017.11.16 21:55 ]
    ( М. Белуччі )

    Обожнюю цю бестію
    Загорнену в блават
    Яка в думках се вештає
    І цвиркає «віват»
    Мої стежини втомлені
    Очікувань томи
    Збираю ЇЇ промені
    І спробуй зупини…
    16-11-2017
    Блават — коштовна шовкова тканина


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  7. Микола Дудар - [ 2017.11.16 13:11 ]
    ***
    День прожитий з горем пополам
    ось ковтнути б тістечко пісочне?!..
    рідше й рідше ти буваєш там
    де веселка мружилася в очі
    де сміялись з радощів взахлип…
    волочились вештались за буслом
    де старенький немічний Пилип
    матюкавсь за чаркою по-руські
    ми дразнили, смикали полу
    півроздуту і роззуту вітром
    і лицем мазюкались в золу
    розчавивши вперше чверть півлітри…
    на коліна в’ївшись було сіль
    як казали батько: - це на згадку!
    а село гуділо від весіль
    під кінець і з Осені початку
    ми такі… ми славні школярі
    гинули до нас однофамільці
    ця печать у кожному дворі
    чорною хустиною на гілці
    кожен з нас по черзі - «свинопас…»
    небилиці вештались між нами
    по ночах відвідували нас
    крізь вікно залатаної рами
    ми здригались часто увісні
    гнали німчуру аж до кордону
    повертались Сонцем по Весні
    вицвітали саєвом до скону…

    а тепер як той, о той «пилип»
    окопався вишкілом маттючим
    в сьогоденні старчий прототип
    кодлом переплетений по-суччі…
    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  8. Ігор Шоха - [ 2017.11.15 22:13 ]
    Художник
    Є у мене не велике
    та моє в мені дитя.
    Я малюю світлі лики,
    прикрашаючи життя.

    Намалюю я Марусю,
    наче паву у саду,
    і до неї усміхнуся.
    А яку я ще найду?

    Буду під гітару грати
    їй мелодії сумні.
    Тихі арії співати,
    але далі – ані-ні.

    Лине пісня солов’їна,
    ніч минає, плине час
    і в одне єднає нас.

    Щоб закінчити картину,
    хоч за те, що я мужчина,
    поцілуй мене ще раз.

                                          2008


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Шоха - [ 2017.11.14 22:42 ]
    Залізом по склу
    ***
    Не надихає ні тиша мене,
    ні епіграма паяца. Одне
    одного варті і вірші.
    Адже поезія – це щось одне,
    а бутафорія – інше.

    ***
    Якщо даємо відкоша,
    то анулює у азарті
    усе твоє чужа душа.
    Але тому вона й чужа,
    що ми ріднішої не варті.

    ***
    Не знаю, що таке есе,
    як не наклеп на себе.
    Але якщо понад усе
    одне якесь ні те, ні се,
    то так йому і треба.

    ***
    Що гени є, і їжаку відомо.
    Тому-то і кусає за живе
    те, що живе і діє підсвідомо
    у череві sovetikuso homo
    надією на дзеркало криве.

    ***
    Шокують Музу іпостасі
    героїв у загальній масі
    периферії житія.
    Чому розумному не раді,
    коли дурному на заваді
    стає чиясь поезія?

    ***
    Усе було під небесами
    і на нове не сподівайся,
    але данайців із дарами
    усе таки остерігайся.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  10. Олександр Олехо - [ 2017.11.14 13:57 ]
    * * *
    А десь далеко… за вікном,
    чи може ближче… уві сні,
    ходила осінь з батогом
    і проганяла сяйні дні.

    А потім плакала у ніч
    і дріботіла по дахах –
    нема на небі зоре-свіч
    і відлетів останній птах.

    Зі злата одягу униз
    упали листя і вірші.
    В уяві ти... осінній приз.
    А поза нею муляжі…

    11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  11. Ігор Шоха - [ 2017.11.13 22:15 ]
    Все, що собі
                                І
    Дуже економно за життя,
    маючи і зайві, і зелені,
    упорядкувати до пуття
    на могилі те, що по кишені.

                                ІІ
    Уявляю пам'ятник собі,
    де уже не виростає зерня
    і немає хати. На горбі
    я стою і граю на трубі
    у високій порослі із терня.

    Заросла доріженька моя
    бита – за окопами, полями –
    і до школи, і до тої ями,
    де карбують кожному ім'я,
    що запам'ятали школярами.

    Виконали місію одні.
    Ну а я ще дибаю до краю.
    Як іду, то що робити маю,
    як не рити пам'ятник війні,
    що майбутнє наше убиває?

                                ІІІ
    Економно бути як усі,
    хто живе на власній бараболі
    і шукає істину у полі
    босими ногами по росі,
    парією – у юрбі месій,
    а собаці – кісткою у горлі.

    Залишаю дім, криницю, сад,
    все, що у труді тримали руки.
    Хай за діда порадіють внуки,
    що не оглядаюся назад
    і займу неоцінимий ряд
    після неминучої розлуки.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  12. Іван Потьомкін - [ 2017.11.13 17:36 ]
    Єрмак

    Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
    Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
    Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
    ***
    Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
    Хто, як і він, сокирою й хрестом
    На дружбу спокушав далекі од Москви народи.
    Не спить Єрмак. Ну,як заснуть, коли перед очима -
    Кремль. Ось цар зіходить зі свойого трону
    І при боярах сповіщає, що сибірський край –
    Однині під його всесильною рукою.
    А потім по-батьківськи цілує Єрмака- героя...
    І од видінь спокусливих таких хропе вже й отаман...
    ***
    Не сплять лиш ті, хто мав би завтра буть
    Порубаним чи навіки приреченим на рабство.
    Кучум, їх славний проводир в помічники негоду взявши,
    Привів народ свій праведний суд чинити.
    І навіки заснули вояки, не скуштувавши насолоди бою.
    Лиш отаман добрався до ріки і, може б, подолав Іртиш,
    Та панцир мідний - царевий щедрий дар,
    Що в січах часто виручав, знесилив у поєдинку з хвилями.
    ***
    Буря ревла. І грім гримів.
    І вітер мовби голосив по-людськи:
    «Пильнуйте ненаситних нових єрмаків,
    Бо ж для Москви все вільне має стати підневільним!»



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  13. Ігор Шоха - [ 2017.11.12 20:42 ]
    Гібридна перемога
    Годі воювати, пане-брате.
    Наша «слава-гей!» – у голові.
    Русаків напхали – цілу хату.
    Неохота плисти у крові.

    Ми не є володарі країни.
    Витісняє націю «глагол».
    Хилитає ерою руїни
    Ванька-Встанька і її «хохол».

    А керує «жидорва» пархата.
    Пацифісту вручено перо.
    Олов'яні нищаться солдати.
    Патріоти – Ізя і П’єро.

    Годі вже хилитися калині.
    Ми вже завойовані. І нині,
    хочемо ми того, а чи ні –
    чесні і мудріші, що єдині,
    люди вірять іншій Україні.
    Нетерпимо у «своїй русні».

                                          11.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  14. Олександр Олехо - [ 2017.11.12 16:29 ]
    Хвора Муза
    У залі чорній кішка
    агатової масті –
    старокитайська фішка
    у філософській казці.

    І нині стане вчора.
    І вчора кане в Лету.
    А Муза… чисто хвора,
    відмовила поету

    писати мозаїчне
    про зорі і епохи,
    про невмируще вічне
    і прозаїчне трохи.

    Про все, що зирить око,
    оте, що ліком третє.
    І лізуть рими боком,
    і сниться критик-йеті.

    Сновиди-поторочі,
    без висі і без лету,
    приходять серед ночі
    завадити поету.

    Та буде день і їжа,
    духовна і не тільки,
    прострочена і свіжа –
    яєчня, пиво, Рільке…

    Яєчня дасть наснаги.
    Марія напрям руху
    життєвої відваги:
    слоном назвати муху…

    Осанна без імення,
    представлення без п’єси...
    Поете без натхнення,
    єси ти чи не Єси?

    Стає у чергу завтра
    заримувати Лету,
    а Муза бає мантру:
    відмовити поету,
    відмовити поету,
    відмовити поету…

    03.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (8)


  15. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 22:08 ]
    Третє побачення
                                    І
    У цьому місяці ще осінь.
    Її усе по світу носить
    у цей шалений падолист,
    а він їй чеше буйні коси,
    бо іноді і цього досить,
    аби почути вітру свист,
    побачити її наряди
    у лузі, в полі, у саду
    і наче лісову наяду
    любити фурію руду,
    яка вигулює по плаю
    як не тумани, то дощі,
    або іде по небокраю
    уже у білому плащі,
    показує знайомі лики
    усього сущого у ній:
    то водолій, то суховій...

                                    ІІ
    Він і вона «не в'яжуть лика».
    Танцює джигу буревій.
    Тремтять осоки і осика,
    дерев'яніє деревій.
    Живицею палає сосна,
    і не скидає на морозі
    зелену хвою голий ліс.

                                    ІІІ
    А фея одягає й досі
    дубову мідь, кленову бронзу
    і щире золото беріз.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  16. Ігор Шоха - [ 2017.11.11 20:28 ]
    Пороблено в Україні
    ***
    Не має нація взірця,
    куди кого не обирати.
    «Нема у животі Отця»,
    коли дорвались супостати
    усе ділити до кінця.

    ***
    « Раша – вон!» А гуси, – гиля-гиля...
    І свої теперечки чужі,
    та не на гектарі, …а на милі
    не долине українська хвиля
    до неукраїнської душі.

    ***
    Ще прийде час і не одні химери
    упадуть як опори еСеСеРу,
    які ще не упали до сих пір.
    Бандеру із бандурою не чують,
    а ляхи із циганами танцюють
    історії усій наперекір.

    ***
    Гра погана при хорошій міні –
    це коли махлює тамада,
    а у війську нашому – орда.
    Упразднити їх із України,
    отоді і горе – не біда.

    ***
    Свою ми подолаємо руїну,
    коли чужу зупинимо «весну».
    Та маємо оказію одну:
    «недопалок» очолює країну,
    яка у нас розпалює війну.

    ***
    Триває вища фаза егоїзму.
    Викурюється вітчизняний дим.
    Вершина політичного цинізму
    радянщини у дусі комунізму –
    шизоїдний «окурковий» режим.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  17. Олексій Кацай - [ 2017.11.11 12:46 ]
    НЛО
    зірками Україну замело
    від Львова до Донецька розтягло
    її на світлові буремні роки
    і сняться безпілотники ще поки
    та в снах вже закипають НЛО

    спочатку мовби
    іскорки малі
    а потім бульбашки і кораблі
    зростають з бульбашок дископодібно
    гвинтів потуга дискам не потрібна
    коли їх крутять обрії Землі

    вони у небі наче круглі дверці
    а таємниці стукотять у серце
    як завжди мозок оминувши геть
    і люк свій прочиняє хтось ледь-ледь
    назувши фронтові старенькі берці

    і йде кудись
    поморщивши чоло
    бо дивиться як випалам на зло
    вже на Галактиці розіпнута країна
    стікає з неї й кожна крапелина
    нагадує бентежне
    НЛО

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (4)


  18. Олександр Олехо - [ 2017.11.11 12:51 ]
    Ця осінь
    Ця осінь із нами на ти…
    І небо, Землі парасоля,
    під ноги кидає світи,
    і лається вітер: неволя
    летіти у зоряні сни,
    шукати загублені мрії,
    бо треба чекати весни,
    а вітер чекати не вміє…

    Ця осінь нас вип’є до дна
    і келих чуттів спорожнілих
    розіб’є об лаги човна
    на щастя усім уцілілим
    у обертах нАвколо снів,
    у мандрах рікою ілюзій,
    де тепло-осяяних днів
    немає у списку інклюзів…

    04.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  19. Ігор Шоха - [ 2017.11.10 22:29 ]
    Даність
    Живемо – дні. Переживали – ночі.
    І тільки й того щастя – уві сні,
    та радості одної – у вікні.
    Як первоцвіти і краса жіноча,
    так і душа квітує навесні.

    Усе, що є, нізвідки прилітає.
    І почуття уперше виникає
    високою октавою сердець
    усюди, де дорогою до раю
    поезією явиться Отець.

    У спокої Його – моє затишшя,
    у бурі – міражі і вояжі.
    На покуті кидаються у вічі
    емоції відкритого обличчя –
    реакції красивої душі.

    Куди не нашорошуємо вуха,
    яка не уявляється розлука,
    але у небо – погляди очей...
    Шукаємо в собі Святого Духа
    і Того, що єдина запорука
    і світла дня, і зоряних ночей.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  20. Іван Потьомкін - [ 2017.11.10 21:35 ]
    З серцем відкритим на помах руки
    Світлій пам’яті
    Якова СУСЛЕНСЬКОГО

    Необрізані й недорізані,
    Що вам лишилося ще ділить:
    Повість гіркаву минулих століть
    Чи в гронах червоних калинову віть?
    Не читайте ту повість нарізно.
    Разом гортайте її сторінки,
    Разом заходьте в села і штетли,
    Від крові та пожарищ іще теплі,
    З серцем відкритим на помах руки...
    ...Ось і остання сторінка. І що ж?
    Гірко, немов од ягід терпких калини.
    Гірко і прикро, і по єству дрож,
    Начебто в гості біду покликали.
    А між рядками без горя жили
    Ті, хто штовхали вас на Голгофу.
    Ті, кому разом ви кісткою в горлі були,
    Ті, кого біль ваш не ятрив анітрохи.
    Ті, хто під’юджував вас осоружно
    Змовою, підкупом, а чи й оружно...
    Стільки на розбрат пішло століть
    Замість творити одну родину!..
    Хай же на древі нової Вкраїни
    Квітне також і юдейська віть.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  21. Олександр Олехо - [ 2017.11.10 08:12 ]
    АТО
    АТО завдовжки у війну.
    І кожен день – криваві муки.
    І править смерть собі ціну,
    даючи лиха в закаблуки.

    Уже недовго. Сивий час
    снігами вкриє поле бою,
    і запече, але не нас,
    сувій холодного покрою…

    В столиці гомін і метро
    щодня заковтує у пащу
    рух суєти. Його нутро,
    як анаконда. Тільки нащо

    оце буденне житіє,
    коли десь там, у паралелях,
    вмирає кожен за своє,
    немов за пана вірна челядь?…

    І дибом зводиться земля,
    коли приліт занадто близько.
    Це цар вітається з Кремля,
    а під ногами – слизько, слизько…

    Це кров, розлита на низи,
    з верхів лукавої трибуни.
    Вези біль, ослику, вези:
    важкі каліцтва, чорні труни…

    На сході ранок сонце п’є
    і день новий готує сили.
    Кого сьогодні доля вб’є,
    кого відверне від могили?

    АТО завдовжки у війну?
    Неначе сміх, якби не сльози.
    Хтось скаже сумно: не збагну…
    А хтось зітхне: метаморфози…

    05.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  22. Олександр Олехо - [ 2017.11.09 08:02 ]
    Минає осінь...
    Минає осінь. Зорепади
    югою вкриті. Дух імли
    заполонив поля, левади.
    У небі згинуло «курли».

    Минає осінь… пересічна.
    Невидатна, така як все.
    Минає знову, бо не вічна.
    Паде листва, її есе.

    А там жура і біль утрати,
    дочасна втома сяйних днів.
    І час життя біжить ввібрати
    метаморфозу почуттів…

    08.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (13)


  23. Олександр Олехо - [ 2017.11.08 11:03 ]
    Універсальне сито – пальці...
    Універсальне сито – пальці!
    Чого лише не утекло
    крізь їхню діри: дні-скитальці,
    що розчинилися у тло;
    наснага тіла, сила духу,
    надії, помисли, діла;
    уміння вигнати сивуху,
    коли на шнапс ціна зросла…

    Крізь пальці сіялись хвилини,
    що гуртувались у години,
    а ті у дні, у місяці…
    Та мить усе була в руці.

    Скороминуща, невловима,
    вона крізь пальці не текла.
    Немов марниця, ще й незрима,
    зате від згуби берегла.
    За миттю мить - вервечка часу,
    і зупини хоча б одну,
    живій душі не буде спасу.
    Життя вселенське на кону…

    Дивлюсь на пальці й наче бачу
    ці миті вічної ріки.
    І сподіваюсь на удачу,
    щоби не меншало руки…

    07.11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  24. Іван Потьомкін - [ 2017.11.07 17:59 ]
    Характерники

    Відтоді, як з ночов кленових
    Мене життя закинуло в цей світ,
    Не пригадаю дядька Хведося
    Без стружок та олівця за вухом.
    Теслею був знаний
    Дядько на Канівщину всю.
    А в Грищенцях
    Його вважали ще й диваком.
    Не пив і не смалив.
    Цуравсь ікон і церкви.
    Штундою був дядько і говорив мені:
    «Повсюди, Бог, Іванку.
    Повсюди Його око».
    По роботі дядько допізна читав.
    В селі бібліотеки не було,
    І він в суботу вирушав до Канева.
    З книжками заходив до перукаря Арона.
    Сказати б, нелегального в юдеїв ребе.
    Про що годинами вони там говорили,
    Я здогадавсь уже в Єрусалимі,
    Коли занурився у Книгу Книг...
    ...Двом характерникам було про що погомоніть.




    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2017.11.06 00:12 ]
    ***
    … гукайте там, де сонце й бджоли
    Де все цвіте, де все живе -
    І я озвусь на сильну долю
    Якщо вас вимучило вже…
    Я вийду тінню прохолоди
    З роялем, хай без коліщат
    Бува ж нікому не зашкодить
    Медовий мій липневий чат?…
    Замріт, прошу вас, на хвилинку
    Погляньте в очі, не смішіть
    О як пасує вам хустина
    Так - так… я згоден… довгих літ
    06-11-2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  26. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 22:21 ]
    Пегасопасам
    ***
    Ой у поета перепони –
    усе, чого не може.
    У кожного свої шаблони
    «прокрустової ложі».

    ***
    Як пейзажі осені багаті
    на сюжети у негожі дні,
    так і у поезії цитати:
    « вірші і сонети – сируваті»,
    « оди і поеми – затяжні».

    ***
    Не переспіваєш солов'я
    і не скопіюєш шуму зливи.
    Ємкісною є поезія
    якісною версією дива.

    ***
    Селфі другу у ролі писаки.
    І на лоні природи буває
    претендент на папаху з Вапнярки,
    на якому вона спочиває.

    ***
    Зізнаватись – зазнаватись
    тим, чого немає.
    Та нема чого боятись:
    поки істина куняє –
    правда випирає.

    ***
    Все, що пишу я, іменем одним
    себе одного ідентифікую,
    що я іще живу, а не існую.
    аби не переплутали ні з ким.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  27. Ігор Шоха - [ 2017.11.05 20:57 ]
    Жалобний листопад
    Осінній вечір тліє-догорає.
    За обріями гаснуть небеса.
    Зоря упала. І по небокраю
    неначе покотилася сльоза.

    Дерева голі як птахи без пір'я.
    Одні дуби із осінню – на ти.
    Ночами перечитують подвір'я
    за їхньою адресою листи.

    Опало листя. Килими параду
    перепирають жалібні дощі.
    І як не сумувати листопаду,
    коли не сяють зорі уночі?

    Гадає осінь на зів'ялій гущі,
    дивується на віти омели,
    очікує, коли уже, коли
    зима повіє хугою у пущі
    і тугою у морі і на суші.
    Бо листя й зорі – то не янголи
    а падаючі і пропащі душі,
    які ловили миті як могли.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  28. Іван Потьомкін - [ 2017.11.05 20:20 ]
    Життя й пісня
    Чи варта пісня
    бодай одного життя людського?
    Варта.
    Життя, якщо воно не тління -
    ватра.
    Якщо воно не жарти,
    варте
    бодай одної пісні.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  29. Іван Потьомкін - [ 2017.11.04 09:20 ]
    Шалехет-листопад
    Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та є і тут моя відрада – осінь:
    На небі сіре відступає в просинь,
    Опалим листом вітер шарудить...
    Хай наше птаство в інший край не відліта,
    Європа приліта на крилах журавлиних –
    На Хулі і поїсть, й перепочине,
    А далі в Африку безпечно полетить.
    Словом, для нарікань причин нема,
    Хто не шука повсюди віхоли й пороші,
    А годен і в пустелі віднайти хороше.
    ...Хай лиш нагадує шалехет листопад,
    Та все ж сини вони обоє в осені.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  30. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 21:07 ]
    Шоста палата каганату
    Розбійник Мокша не діждався ласки,
    що «воздає» і досі каганат
    героям географії і казки,
    як-то: Сусанін, Мінін і Пожарський,
    а деінде Євпатій Коловрат.
    Гниє у канцеляріях таємних
    історії розтерзаної прах
    на капищах і мощах убієнних,
    що горами росли у болотах.
    Найвищою ставала із віками
    місцина на «Кощієвій» горі,
    де у Кремлі ішли вперед ногами
    один за одним виродки до ями,
    де почивали парії-царі.
    І очевидно, що земні закони,
    формовані на костях і крові,
    утворювали патогенні зони,
    що виїдали глей у голові.
    Тому ще від опричника Івана
    до нинішнього Пу-богатиря
    усі царі язичники-погани,
    які не мають в голові царя.
    А покручі-царевичі, бувало,
    приходили до влади залюбки,
    та неодмінно дурнями ставали,
    хоча у казці – ніби навпаки.
    Історія нічого не міняє.
    На неї уповаємо дарма.
    Недопалок «окурком» умирає.
    Росія залишається тюрма.
    А воля тиранію називає –
    палата шоста, де нема ума.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  31. Іван Потьомкін - [ 2017.11.02 16:10 ]
    Домініку Акафісту
    На морі,
    На морі на Чорнім,
    На човні,
    На човні моторнім,
    Немов на розбитому возі
    По грейдерній битій дорозі.
    А вітер,
    А вітер – супроти,
    А хвилі,
    А хвилі – от-от вище борту.
    А чайки,
    А чайки кигичуть довкола…
    Хто відав,
    Хто відав, що наша молитва
    Та ще ж і тривога пташина
    Крізь посвист,
    Крізь посвист до Бога прилине?
    І берег,
    І берег, мов мати,
    Назустріч простягує руки,
    І десь там,
    І десь там уже поза нами
    І вітер, і хвилі, і гуркіт.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (4)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.11.02 12:19 ]
    Із народного репертуару
    ***
    Це жорстоко, та не треба сліз.
    Наша пісня досі не почата,
    поки куля видає «безвіз»
    і нема кого за це карати.

    ***
    Країна ВАТи береже,
    а «вата» повзає вужем,
    не затуляє рота.
    Не нагодуємо чуже.
    А бути шлангами – уже
    і партії не проти.

    ***
    Ой не розумію ані дуки,
    ані гонорової гадюки,
    у якої доларова тьма.
    Ой чекає дуку веремія.
    Економлю так, що мама мія,
    а йому все мало, мало, ма!..

    ***
    Нічого я не упущу,
    згадаю Пелагею,
    яка гадала по дощу
    і ревнувала до борщу,
    навареного нею.

    ***
    Вдарило у голову бабусі,
    що її «охмурює» поет.
    А коли оба у цьому дусі –
    це найвибуховіший дует.

    ***
    Не спокушай душі і тіла
    маною давньої мети,
    що хоче юною зійти,
    коли старою перезріла.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  33. Ігор Шоха - [ 2017.11.01 21:56 ]
    Незакінчений сюжет
    Все йде у Лету як і ця пора,
    і наші юні весни за водою.
    Лишається у пам'яті жура
    за іншою незнаною тобою.

    Минає і житейська суєта,
    і все, чого душі буває мало,
    коли і їй судилася не та,
    якою ти із іншими бувала.

    Але не забувається дует,
    в якому був і я твоїм слугою,
    і ти не доказала ще герою
    роману, у якому цей сюжет
    показує, що я …або – поет
    і досі має бути поза грою.

                                          11.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  34. Ігор Шоха - [ 2017.10.31 10:38 ]
    Ремарки наугад
    ***
    Уже й трагікомедії немає,
    коли паяца путає лихий,
    а Ірода у лаври одягає.
    Елітою стає богема раю,
    месією – Антипа моровий.

    ***
    Ніщо не осоромить нас,
    як те, що пнеться «в люди».
    Терпіння лопає не раз,
    але не витирає час
    іржавої полуди.

    ***
    Поезія поезією та є,
    яка не є ні доброю, ні злою
    Наїною, Джульєттою, Ягою.
    А іншої поезії немає.

    ***
    Хто куди ведуть поводирі
    і на нервах скоморохи грають,
    авгури дають коментарі,
    а видющі їх не помічають.

    ***
    А декого запоями читають,
    а іншого минають до сих пір.
    Немає віри, поки – не до вір…
    Якщо тебе ніде не помічають,
    то нащо переводити папір?

    ***
    Поезія це – не робота,
    а хобі. Але головне:
    не лізе ні в які ворота –
    пиши войовниче й смішне.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (16)


  35. Іван Потьомкін - [ 2017.10.30 17:52 ]
    Дід Микита й Кіт


    Як задумав дід Микита
    Із кота зробить бандита:
    Пенсія ж – як кіт наплакав,
    На смерк дивиться і хата.
    А пристане кіт у шайку,
    Підуть справи на поправку.
    Зустріча дід по дорозі
    Миколая-мафіозі.
    «Згода,- каже волоцюга,-
    Пособлю тобі, як другу».
    І всерйоз, а не для глуму
    Заломив гарненьку суму.
    Спродав дід, що міг спродати,
    Бо ж майбутнє того варте.
    Місяць збіг, за ним - півроку,
    До прибутків – ані кроку.
    Дід із голоду вже пухне,
    Про кота ж немає слуху.
    Милосердий був сусіда -
    Приніс діду пообідать
    І розказує між іншим
    Про почуті щойно вісті:
    Що спіймали в якімсь банку
    З Миколаєм цілу банду.
    Із бандитами на диво -
    Був котяра шолудивий!..
    Як почув дід про кота,
    То і їсти перестав.
    Зблід умить, схопивсь за серце,
    Невиразне щось там шепче.
    Сусід з горя потерпа
    І враз чує: «Клич попа!»



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (1)


  36. Ігор Шоха - [ 2017.10.30 14:45 ]
    Мовою України
    – Найлегше опустити крила
    і не печалитися тим,
    що є одна нечиста сила,
    яка руйнує отчий дім.

    Дивитися на пожарище,
    яке роздмухали гуртом
    і думати що це не ближче,
    аніж Гоморра і Содом.

    Чекати, поки шолудиве
    цькує собаче гасло, – фас!
    а волю і родючі ниви
    міняє на дешевий газ.

    І шаленіти од любові
    до релігійних ворогів,
    і запектись у власній крові
    іще до скреготу зубів.

    Терпіти, поки виють інші,
    а небо угамує лють,
    з якою й звірі найлютіші
    охлялу здобич не женуть.

    Я не очікую Європи,
    а вірю у надійний тил.
    О Боже, дай поету тропи
    будити гнів небесних сил
    і до пришестя чи потопу
    уже не опускати крил.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  37. Ігор Шоха - [ 2017.10.29 17:54 ]
    О́паньки
    ***
    А сусіди наламали дров
    і уріжуть дуба. До обідні
    я б їх поколов,
    але їх любов
    і вони нікому не потрібні.

    ***
    А у Чуді Яга не одна
    на біду обирає майбутнє.
    О, весела страна
    і її сарана,
    що регоче. Аби – не на кутні.

    ***
    А Пу – великий! Голова!
    І не одна, а дві, та й годі.
    Але , – овва!
    Є й булава,
    коли очуняє на споді.

    ***
    А Ян узяв у руки ноги
    і в «ліліпутію» поліз,
    а з ним – усі його небоги.
    Але – на біс
    ще суне ніс
    за облюбовані пороги.

    ***
    А ось акваріум. До дна –
    океанарії тарелі
    і рибка золота. Одна.
    Але, яка то дичина
    у серпентарії пустелі.

    ***
    А на Олімпі грошей – туча.
    Усе «Рошену» Бог дає,
    допоки газ і порох є.
    А наша буча
    неминуча,
    коли рахуємо своє.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  38. Ігор Шоха - [ 2017.10.29 09:31 ]
    Ювілейне
    Хай буде у пошані – Жінка!..,
    яка у вуйків на чолі
    вирівнює кути і стінки.
    А що не зробить українка,
    коли прижали москалі?

    Бо поки майстра відшукала,
    оцінку кожному дала.
    Великий досвід – це не мало.
    За відставного генерала
    немає кращого хохла.

    І як не дивуватись нині?
    Сама, у ролі конячини
    із лошаками сам на сам,
    а перетворює руїни
    в неперевершений Сезам.

    Чоловіки – слабкі істоти,
    а особливо до роботи.
    Та дещо додає снаги.
    Бо ми і випити не проти,
    коли закушуємо тортом
    або жуємо пироги.

    На це й даються іменини!
    І хай ламаються столи,
    коли обідають хохли,
    аби на славу України
    за щастя нашої родини
    ми гарно їли і пили.

                                          29.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  39. Ігор Шоха - [ 2017.10.28 13:36 ]
    Біла журба
    Ви чули?
                   Ви чули, як осінню
                                  падає листя
    із кучерів сивих,
                   із кучерів білих беріз?
    І ронить калина
                       червона калина
                                          намисто
    і капає,
            капає море зачаєних сліз.

    Це осінь ридає,
                  це осінь орошує поле.
    А ви пам'ятаєте
                         кру і курли
                                     журавлів?
    На білому світі немає,
                              немає ніколи,
    коли не чекає
                  із вирію
                              мати
                                        синів.

    Буває
           війною риплять
                        дерев'яні протези,
    коли повертає у бій
                             атакуюча ніч.
    Але не у цьому,
                 не в тому, –
                             як мовиться, –
                                              річ...
    Ви бачили як
                 усміхаються
                                   білі берези,
    коли оживає
                  поранене серце
                                       юначе?
    А мати радіє і плаче, –
                      тримайся, козаче!
    Радіє і плаче,
              і плаче од радості стріч.

                                          28.10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  40. Олексій Кацай - [ 2017.10.27 18:13 ]
    Дон Кіхот
    Коло світла..
    Танок…
    Болеро…
    Й зореліт, схожий чимсь на наваху…
    Вже достигло до звуків ядро
    круговерті Чумацького Шляху.

    Поряд брили,
    частинки і пил,
    метеори і, навіть, планети
    сиплють у cante grande світил
    радіоперешкод кастаньєти.

    Сто безодень лягло до Землі.
    Ста сигналів акорди в лакуни
    угрузають, тихішають і
    двигунів обриваються струни.

    Тиша,
    наче глянсована ртуть…
    Світло важчає ртуттю цією.
    І палаюча зла каламуть
    розгортається до апогею.

    «Дульсинея!!! – кричить Дон Кіхот,
    геть засліплений і геть оглухлий. –
    Я тебе захищу
    від німот!..
    Я не вірю, що звуки ущухли!

    До останнього скрику мого,
    до фламенко останньої ноти,
    я долатиму кляте ядро,
    мов галактику – давні пілоти!

    Їхнє зоряне лицарство є
    раси нашої сонячна риса…»
    Зорельоту
                   наваха
                              стає
    променем, що нагадує списа.

    І стає зрозумілим закон
    аварійної втрати орбіти:
    як тяжіння
    бере у полон,
    його треба собою зважніти.

    Й розплескавши фотонів нутро
    по поверхнях
    ста протуберанців,
    прохромити
    стокляте ядро
    звагою андалуського танцю.

    «І нехай я у рубці один,
    і нехай в недовірливій позі,
    із навахою взявши спочин,
    Санчо Панса спить в анабіозі,

    знає ядерних сил моноліт:
    ми Великого Вибуху діти –
    як в старий не вернутися світ,
    доведеться новий світ робити.

    З нот, любові,
    шляхетства і мов
    вітру.
    Не вітряків установи».
    Рвуться струни гітарні,
    немов
    струни давньої
    світобудови.

    Швидше мчить
    зореліт «Росинант».
    Бій новий, мов нова одисея.
    І кричить кожен світ,
    кожен квант:
    «Ми станцюємо ще, Дульсинея!..»

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  41. Ігор Шоха - [ 2017.10.27 16:53 ]
    На стиках часу
    ***
    Часи не ті, і влада ще не та,
    аби юрбою подолати горе.
    І гасло у людей, – дєржітє вора!
    А на столі у будні і свята
    усе те саме, що було й учора.

    ***
    Ну що мені у силі вірша?
    Її ніде не продаси.
    Але міняються часи
    і не поезія сильніша,
    а та політика, що лише
    її купує голоси.

    ***
    Авторитети при імунітеті.
    Маємо часу ще цілий вагон...
    Юлю мочити і квасити Петю –
    це основний на сьогодні закон.

    ***
    Чи то ще не маємо духу свободи,
    чи часу немає убити війну.
    Пустили чужого козла до городу –
    рубає зелену капусту одну.

    ***
    – Немає часу – треба йти, –
    така позиція держави.
    І поки ще нема мети,
    лівіє рило бісоти́,
    а ліві повели направо.

    ***
    На хороше не маємо часу.
    На погане управи нема.
    На воєнне наточені ляси.
    Не міняє обличчя Донбасу
    ні війна, ні сума, ні тюрма.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  42. Іван Потьомкін - [ 2017.10.27 14:47 ]
    ***

    «Молодий я, молодий,
    Повний сили та одваги.
    Гей, життя, виходь на бій,—
    Пожартуєм для розваги!»
    Павло Тичина

    Читаю Тичину
    Серцем. Не очима.
    Крізь серце свищуть вітри його доби.
    А він на вітрах тих прапором має
    Таким же соняшниковим та ще й голубим.
    То як же червоним все те залилося?
    Як замість зозуль трактори загули?
    Як голод і мор проросли колоссям?
    І як же трансфер зміг на дружбу зрости?..
    Питаю-питаю, а в кого одвіту шукати,– не знаю,
    Бо начебто з ним і я сам завинив.
    І тільки Вкраїна, як мати, і знає, й прощає
    Великих своїх і малих синів.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.10.26 22:10 ]
    Расова гординя
    І тет-а-тет, і візаві,
    на щастя, маю не єдину,
    а протилежну половину
    по духу, вірі і крові.

    Неначе й думає потроху,
    але позиція моя
    і установки житія
    цій леді – об стіну горохом.

    Вона історії не знає,
    але вшановує сусід,
    що мають вищий родовід,
    але від іншого Мамая.

    Не чує націю свою
    і не уміє шанувати,
    коли у кожному бою
    карається Вітчизна-мати.

    Не хоче знати порося,
    що ця дорога не до раю,
    що аморально бути скраю,
    коли її порода вся
    гребе і риє ті місця,
    де явно бісеру немає.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  44. Ігор Шоха - [ 2017.10.25 21:06 ]
    Подорожі у снива
    Блукаю ночами, іду на дорогу,
    де вештають снива юначі.
    І наче навколо немає нікого,
    а я те невидиме бачу.

    І ці силуети, і видива, й тіні
    живого мене обнімають,
    і я не сахаюсь, бо душі не винні,
    що юне минуле шукають.

    Дурні і розумні, причинні й блаженні –
    на прощу ідуть у пустелю.
    Пороблено людям, чи ложі таємні
    уже зазіхають на землю?

    Ночами щезає моє покоління.
    Триває очищення краю.
    І я на краю, і не марно блукаю,
    аж поки почую ще й третього півня.
    А п'яти лоскоче тернове коріння
    дитячого босого раю.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  45. Іван Потьомкін - [ 2017.10.25 19:35 ]
    Невибутня древність
    Є ще такі куточки на Подолі,
    Куди заходиш, начебто в дитинство.
    Вузенькі вулички дрімають сном старечим
    І все довкола тишею сповито.
    Сюди, між трьох славетних гір,
    Збігають балакучі дерев’яні сходи.
    Тут кропива чатує ревно двір.
    Тут з дерези долине «Ку-ку-рі-ку!..»
    Тут супокій.
    Бринять статечно бджоли,
    Мов літери літопису знялись.
    У басовитій їхній перемові
    Невже не передзвін долин і золото узвиш?
    О древність невибутня, де початок древа,
    Що серце стискує до зойку немовляти?
    Невже тобі являтится на мить,
    Аби століттями причаєно мовчати?



    Рейтинги: Народний 6 (5.52) | "Майстерень" 6 (5.69)
    Коментарі: (1)


  46. Ігор Шоха - [ 2017.10.25 10:54 ]
    Буки – ази науки
    ***
    Лежу собі, тай думаю-гадаю,
    чому не засинаю уночі?
    Аж ось і чую – тихо накрапає.
    Засуха у поезії минає,
    коли не прогнозовані дощі.

    ***
    Пейзажі, небо, сонце і трава –
    усе й без рими: вищого ґатунку,
    коли у тебе осінь і жнива.
    Але тоді поезія жива,
    коли у ній нова дивує думка.

    ***
    Всі поети – люди Божі
    і видіння їх урочі.
    Та якщо закрити очі,
    кожне може, як захоче,
    і не хоче як не може.

    ***
    Чужі фальцети, як у серце ніж,
    і чуйній лірі, і ранимій музі,
    коли, заангажований найбільш,
    фальшиві ноти має довгий вірш,
    що не тримає душу у напрузі.

    ***
    Ви мене почуєте на хвилі,
    до якої я не долетів.
    Зрозумійте, юні і похилі, –
    очевидні в будь-якому стилі
    переваги мовою дідів.

    ***
    Веселі поетичні забіяки –
    це, слава мові, ще не вороги.
    Але запам'ятаймо, небораки,
    якщо на те не маючи снаги,
    печемо вірші, наче пироги,
    то не дарма тоді печемо раки.

                                          2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  47. Ігор Шоха - [ 2017.10.24 21:04 ]
    Відверто по-українськи
    У мене немає кота,
    папуги і злої собаки.
    А друзі – єдина шопта
    не знаю, якої ознаки.

    Моя невелика рідня
    розп’ята по білому світу.
    Частина її – кацапня,
    а інша – боїться сучліту.

    Не маю я зайвих прощань.
    Співаю і тихо, й печально.
    Не хочете розчарувань?
    Тоді не читайте буквально.

    Історія поїдом їсть
    усе, що цвіло і буяло.
    Уже і татарин – це гість,
    не прошений нею на сало.

    Поети уже не чини.
    Очкуються сучі сини
    на дереві роду Пілата.
    Уже й бойові демократи
    стомились усі од війни.
    А що говорити солдату?

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  48. Ігор Шоха - [ 2017.10.24 18:15 ]
    Фарс-мажор на марші
    Не всі революціонери
    радіють нині ковбасі
    в Русі, а може й – на Русі.
    Уже нові легіонери
    готуються іти у мери
    і депутатами.
                       Усі!
                       Були ми трохи п'яні й буйні,
                       аж поки гепнув істукан...
                       І не дурний валив Іван,
                       а повилазили розумні,
                       які й не бачили Майдан.
    Єхидні змії стали наші,
    а патріоти не праві.
    Глаголять їхні візаві, –
    якби не заварили каші,
    не мали б зайвої крові.
                       Покликала Вітчизна-мати.
                       Линяють генії юрми.
                       За що й за кого воювати?
                       І де ви нині, маркітанти,
                       і заднім розумом уми?
    Воюємо за вищі клани,
    але не ми богатирі.
    Ще є колона істукана.
    І хто є їхні отамани,
    якщо не карлики-царі?
                       Міліє річка Геракліта,
                       а переправи все нема.
                       І, кожен у своє корито,
                       ступаємо четверте літо.
                       І не міняється юрма.
    Хотіли і живі, і мертві
    Богданової булави.
                       А що парафія Москви?
    А що робила братня церква,
    коли за волю і за жертви
    молилися усі церкви?

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  49. Ігор Шоха - [ 2017.10.24 12:02 ]
    Прощавай, осене
    Спека подалася за моря
    перелітну птицю обігріти
    і минає сяюча пора
    оксамиту бабиного літа.

    Майорять багряні кольори.
    Напинають золоту завісу
    хащі, косогори і яри
    на щетині голеного лісу.

    У зеніті догорає день,
    падаючи тінями на гору.
    На осонні зашарілий пень
    забуває, що було учора.

    Обсідає діда сивий мох,
    бородою виросли губ'яки.
    А колись, один із багатьох,
    аж у небо піднімав гілляки.

    Ну а нині все його досьє –
    тирса і украдені колоди.
    Та охороняє нічиє
    володіння лісового роду.

    А на пам'ять – щедрий урожай.
    Як уже не раз бувало досі,
    чується у небі стоголосе
    і її останнє, – прощавай,
    забирай усе, що має осінь.

    Забувай – як мій хрещений дід –
    цю палітру, голоси і тіні.
    Та не забувай своє коріння.
    Залишаю за собою слід –
    золоте і срібне павутиння.

    Оглядаю із усіх боків,
    де іще ховаються дарунки
    лісової мавки і чаклунки.
    І сміюся, – не насуплюй брів,
    ти єдиний із усіх дідів,
    що вважає осінь за онуку.

                                          10.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  50. Іван Потьомкін - [ 2017.10.21 20:37 ]
    Ейн-Керем
    Коли удосвіта туман пливе долиною,
    Здається, що Ейн-Керем –
    Звичайнісінька ріка, а гори – береги її.
    Осяяна вогнями, от-от затрубить
    І зніметься із якорів Гадаса .
    Десятки бакенів освітлюють їй шлях...
    ...Удень оця фата-моргана зникне,
    Та вечір уповні відтворить її знову.
    І так оця містерія вершиться, мабуть,
    Відтоді, як ріка занурилася в надра,
    Залишивши на згадку лиш джерела.

    P.S.
    Чи ж дивина, що саме тут, біля джерел,
    Зродилася в Івана думка – водою освятить Ісуса.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.69)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   173