ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Ірина Вовк
2018.01.21 09:57
січня на Йордан у Надвірній в Івано-Франківщині народився цікавий для Львівської громади чоловік - колекціонер старожитностей українського етносу Іван Михайлович Гречко. На другий рік (у 2019) йому виповниться 90!
Моє знайомство з Іваном Гречком та його

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,

Сергій Гупало
2018.01.20 13:14
Сню і мрію, бо збулось…
Іншого не хочеться.
Не русалка йде у Рось –
Жіночка-пророчиця.

Хай без мене поживе
Наодинці з дійсністю,
І жадане БМВ

Сергій Гупало
2018.01.20 13:05
Ти у росах розгледів містичність –
Не сховаєш нестримну сльозу.
І привнесену долю трагічну
Передбачиш, як птах, у грозу.

В нагороду тобі – просвітління:
Визріває потужний секрет,
Що вчорашні налякані тіні

Олександр Сушко
2018.01.20 12:25
Давно молитись не ходив у храм.
Бурчали небеса "Грішити досить."
Наснилася бабуся. Та що пра...
Сиділа одесную од Христоса.

Апостоли жували коровай,
Ховали дулі моцні у свитини.
А муж шептав: - Маріє, утікай!

Серго Сокольник
2018.01.20 12:24
новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***

Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Сукню цю ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у ній...) Наголо...)))

Василь Світлий
2018.01.20 11:27
На світанні ранок в поступу тілеснім
Босими ногами по росі небесній.
Крадькома, тихенько... зачепивсь за сонях,
Вітерець грайливо випурхнув спросоння.
Горобцем зухвалим фиркнув понад тином
І ґаздою вправним у город полинув.
Зашуміло

Марія Дем'янюк
2018.01.19 23:40
Виткане небо. Білі хмаринки.
З них вилітають тендітні сніжинки.
Мить, і сніжинка у мене в долоні.
Та не годиться їй бути в полоні:
Вільний політ - то сніжинкова доля.
Крапельку срібла дарує за волю.

Вітер повіяв... Летить сніговиця...

Оксана Мазур
2018.01.19 23:28
Чого тобі, хлопче, аж райдужна сіль у зіниці
Захлюпалась рибкою, легко пірнувши у блюз.
Донині лиш вітер торкався моєї спідниці –
Палючий і вірний. А ти… а тебе я боюсь…

Занадто блавату засіяла мама ув очі,
Задовгі співанки гойдали колиску малу:
О

Ігор Шоха
2018.01.19 22:48
Він капітан і порт його – Марсель.
У нього є ознаки забіяки.
Він пале трубку, п’є пекучий ель
І має пасію у Нагасакі.

У неї, як проказа на руках,
Її тату, її недолі знаки,
І вечорами джигу в кабаках

Володимир Бойко
2018.01.19 22:32
В кінці шляху оглянься, подорожній,
Задумайся, до чого ти дійшов,
Що твій багаж до прикрості порожній,
І весь твій слід – лише від підошов.

Який ти шлях в житті собі намріяв,
І як свій шанс безславно змарнував,
Що доброго на ниві ти посіяв?

Галина Гулієва
2018.01.19 21:32
Листопад стереже святих і стріляє в грішників,
поки вулиці сплять під злив неземною магією.
Мій Спасителю, я Твій хліб. Я щодня черствішаю.
І ніяка рука ніколи не розламає мене.

І голодні птахи по крихті мене не їстимуть
із долоні Твоєї, теплої і п

Ігор Шоха
2018.01.19 20:29
Не визначає час, кого пора забути,
а зобов'язує, яким ти маєш бути –
або його відповідаєш духу,
або про тебе ні байок, ні слуху.

***
Немає друга, що дає у лоб,
аби умів я праведником жити.

Іван Потьомкін
2018.01.19 19:22
Думал, что он обрадуется, услышав: – Гия, я написал рассказ о Тбилисо. А он, посмотрев на меня своими большущими, цвета морской воды глазищами, спросил так жалостно-жалостно: – Почему не Кутаиси? – Потому что я там никогда не был. – Ай как жаль, как

Домінік Арфіст
2018.01.19 17:28
все на продаж… на знос і на злом…
на зло як банальності біс – біном…
а я сьогодні зранку ділюсь теплом
і не чекаю… чеканю кроки…
янголи наспівують караоке
білосніжні і синьоокі
безстатеві і одинокі…
грають у жмурки… і жмуряться близоруко…

Ірина Вовк
2018.01.19 17:24
Ота вода… о, та чудна вода –
підступна і манлива, наче зрада…
Моя тобі, предивна Діво, рада:
коли прийде пречиста Коляда,
до тої каламутної води
ой не ходи, пресмутна, не ходи…

Посеред дзвонів щедрих Водохрещ,

Олександр Сушко
2018.01.19 15:23
Опанував таки абетку,
Але страждаю від гюрзи.
Братві зарюмсую жилєтки,
Кричу:- Сатирик, не гризи!

Пишу про небеса високі,
Чудовні очі, світлий лик.
А гад вовтузиться під боком,

Сонце Місяць
2018.01.19 13:34
На вечірнім гайвеї пустельні вітри
Спожити colitas рази два або три
Навпростець через відстань замерехтіли вогні
Важніли скроні, притупився зір
І десь пристав би на ніч
Вона вийшла у двері
Урочий линув дзвін
Онде, я сказав собі

Олександра Камінчанська
2018.01.19 13:13
Охрещайся, Ісусе, Велика Господня Дитино!
А Йордан, мовби небо і небо, неначе Йордан.
Судний день ще далеко і люди такі безневинні,
Ще святіша святого пречиста йорданська вода…
Ще не хочемо знати, а що буде далі з Тобою,
Нині рада Марія, бо Син її ту

Василь Світлий
2018.01.19 12:59
О, Поезіє Дня!
О, Поезіє Ночі !
Журавлине крило,
Джерело, що хлюпоче.
Неосяжна блакить,
Неозорість космічна,
Що приходить на мить,
А здається…на вічність.

Сергій Гупало
2018.01.19 12:00
З’явлюся. Як ослаблий день осінній
Осклілими листочками торкнеться
Тебе, і стане обрій дуже синій,
І будеш ти солодка, а не з перцем.

Одначе ми в оточенні, бо холод,
Зусібіч – алогічні завмирання…
Позаду слів нечуваних півколо.

Ярослав Чорногуз
2018.01.19 11:38
Німотний щем стискає груди
І роздуми гіркі печуть:
Що далі буде, далі буде
Яка життя оцього суть?

Уже далеко не роками –
Десятиліттями, либонь,
Шукаєш філософський камінь,

Ігор Шоха
2018.01.19 11:37
Часи іронії, напевне,
минули і не буде,
аби поезії химерні
оцінювали люди.

Слова, що копією тануть
за межами канону,
не зачіпають і не ранять

Редакція Майстерень
2018.01.19 11:35
Ефект Даннінга-Крюґера, або Чому профани не розуміють своєї некомпетентності Індивіди, від природи позбавлені почуття гумору, полюбляють розповідати анекдоти. Водії, ледь здатні триматись у своїй смузі, обожнюють вчити інших керувати автомобілем. Менед

Галина Гулієва
2018.01.19 11:26
Милий, я хвора. Я квітка у тебе в ногах.
Вже тобі, милий, ні музикою, ні музою…
Ніч – темношкіра натурниця, хтива й нага, –
зорі-насіння у небо відкрите лузає:

має у жмені засвічену тиху печаль.
Серце настав – до зернини, по вінця, висипле.
Нащо т

Ірина Вовк
2018.01.19 11:20
Сьогодні в Україні - третій і останній Зимовий празник - "ЙОРДАН" або ВОДОХРЕСТЯ. Отож, за обрядом сьогодні українці вітаються: - Христос хрещається! -В ріці Йордані! (Гуцули кажуть: "В Ардані!") На відміну від Щедрого вечора та Різдва, на Вод

Олександр Сушко
2018.01.19 09:20
Писалося впотьмах. На посошок.
Мізинцем на нозі розчухав носа.
Жую глевтякуватий пиріжок,
Перо в правиці, гордовита поза.

Прокинувся зоп'яну деміург
І на папір вистрибує кошлате.
Ховайся чимскоріше, милий друг,

Вікторія Лимарівна
2018.01.18 23:43
Жартує охоче, сміється Зима!
Дала трішки снігу – а більше нема!
Бо рік особливий – Собака при владі,
І треба від неї чекати поради.
Не любить, не хоче Собака морозу –
І робить йому перешкоди в дорозі.

Сьогодні так тепло, ну зовсім – Весна!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Галина Гулієва
2018.01.15

Катерина Костюк
2018.01.13

Юля Костюк
2018.01.11

Любов Лисенко
2018.01.08

Дружня рука
2018.01.03

Біла Марія Біла Марія
2018.01.02

Олександр Дволикий
2017.12.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Іван Потьомкін - [ 2018.01.21 09:33 ]
    З Езопового голосу
    Жили собі в дружбі хазяям на втіху
    Півень та віслюк. Не відали лиха.
    Та якось сорока принесла їм звістку:
    «Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
    І товстих шукає, щоб було що їсти».
    «Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
    З’їсть мене найпершого проклятущий звір».
    «Не журися, друже! Я злечу на дах.
    Як побачу лева, тобі знак подам».
    Тільки сів на бовдур одчайдуха-півень,
    Як з лісу вже чути лев’яче ревіння.
    «Ку-ку-рі-ку!»- долинає з даху.
    Віслюк з переляку преться у курятник.
    «Ку-ку-рі-ку!- лине вже зі сміхом.-
    Вилізай з криївки! Лев верта до лісу!»
    Не відав ні півень, ні віслюк тим паче,
    Що від «кукуріку» звір назад поскаче.
    Цим би і скінчилась вся оця пригода,
    Якби не запало віслюкові в голову,
    Що як лев тікає, значить він безсилий,
    І за страх є змога йому відомстити.
    Зопалу зірвався...Вже от-от укусить...
    Тут лев обернувся, посміхнувсь у вуса:
    «Одхекайся трохи, знахідко неждана,
    Та обідом царським мені нині станеш!»

    P.S.
    Де надмірна певність, там чекай біди.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  2. Ігор Шоха - [ 2018.01.19 22:02 ]
    Дівчина із Нагасакі
    Він капітан і порт його – Марсель.
    У нього є ознаки забіяки.
    Він пале трубку, п’є пекучий ель
    І має пасію у Нагасакі.

    У неї, як проказа на руках,
    Її тату, її недолі знаки,
    І вечорами джигу в кабаках
    Танцює дівчина із Нагасакі.

    У неї ще така дитяча грудь,
    А губи, її губи, наче маки.
    Йде капітан у невідому путь
    І любить пасію із Нагасакі.

    Палаючі корали, наче кров,
    І блузу кольорів морського хакі,
    І полум’яну, пристрасну любов
    Везе він пасії у Нагасакі.

    Вертається із рейсу капітан
    І дізнається, що сеньйор у фраку
    Одного разу, випивши дурман,
    Зарізав дівчину із Нагасакі.

    І у шторми, коли реве гроза,
    У миті дрімоти на полубаку
    Він бачить карі очі і сльоза
    Сліпить йому путі у Нагасакі.

                                          19.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  3. Володимир Бойко - [ 2018.01.19 22:57 ]
    * * *
    В кінці шляху оглянься, подорожній,
    Задумайся, до чого ти дійшов,
    Що твій багаж до прикрості порожній,
    І весь твій слід – лише від підошов.

    Який ти шлях в житті собі намріяв,
    І як свій шанс безславно змарнував,
    Що доброго на ниві ти посіяв?
    І що корисного пожав?



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  4. Ігор Шоха - [ 2018.01.19 20:27 ]
    Житейські примочки
    ***
    Не визначає час, кого пора забути,
    а зобов'язує, яким ти маєш бути –
    або його відповідаєш духу,
    або про тебе ні байок, ні слуху.

    ***
    Немає друга, що дає у лоб,
    аби умів я праведником жити.
    Але якби ся стало, не було б
    тоді кому мене похоронити.

    ***
    Усе, що маєш, обдеруть на мито
    і як од аскарид не відіб'єшся.
    Горбатишся весь вік на паразитів
    і невідомо, де й чому загнешся.

    ***
    Не допікає бестія мене
    і має те, чого уже немає.
    Її уже ніщо не дожене,
    але чому, ніхто не доганяє.

    ***
    Єднаються музейні експонати –
    «мальчиші-кібальчиші й буржуїни».
    «Забанені» поети і фанати...
    Ось-ось, і буде вільна Україна!

    ***
    Буває явне і таємне
    не влазить у одні штани.
    Але не відають вони:
    одне, розділене на темне
    і світле царствіє богемне
    не устоїть у дні війни.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  5. Ігор Шоха - [ 2018.01.19 11:12 ]
    Іронія поета
    Часи іронії, напевне,
    минули і не буде,
    аби поезії химерні
    оцінювали люди.

    Слова, що копією тануть
    за межами канону,
    не зачіпають і не ранять
    еліту невгамовну.

    Уміємо місити глину,
    аби ліпили друзі
    свої епітети людині
    у сонячному крузі.

    Це і не зорі, і не місяць,
    і не його орбіта.
    Світила, що йому не світять,
    вивищують піїта.

    Коли душа його уповні,
    палає небо темне.
    Які овації! Долоні
    не плескають даремно.

    Ховає очі Мельпомена,
    хіхікає, буває.
    Коли нечесне ще й мізерне,
    іронії немає.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  6. Володимир Бойко - [ 2018.01.18 16:09 ]
    * * *
    Я лиш тільки тепер починаю тебе розуміти,
    Усвідомивши врешті, що втратив тебе назавжди.
    Почуття, ледь розвившись, одразу зів’яли, мов квіти,
    Мов полишені квіти у вазі без краплі води.

    А тобі це лиш гра, і, можливо, дещиця любові,
    Інтригуючий штрих у палітрі твоїх почуттів...
    Несподівана казка урвалась на першому ж слові,
    Тому слові, сказати якого ніхто не зумів.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  7. Мирослав Артимович - [ 2018.01.18 11:12 ]
    Зима, чи жінка?..
    Зима, як жінка, міняє позу,
    і витворяє такі дива…
    Ширяла думка – всю нічку зможу,
    Але спромігся на раз чи два.

    Чекаю снігу – даремна справа:
    Знать, переоблік на небесах…
    Вмостився зліва, ні – хоче справа,
    Таки незвично – збирає страх.

    Надумав глибше у сніг заритись,
    Хіба в болото – снігів катма.
    Розсохлись вражень дереворити,
    А їй плювати, – вона ж зима.

    Чи, може, – жінка? Якась шарада:
    Цілує ззаду котра із них?
    Думкам не можу я дати раду –
    Нехай би швидше почався сніг!

    Гукаю Феба на допомогу:
    Сам не управлюсь. Невже – роки?..
    Зима (чи жінка, чи дівка) строго
    Мене провела кивком руки…

    Пора, напевне, змінити позу –
    І геть прогнати тривожний сон…
    За обрій кануть зима, морози,
    Весна ладнає свій камертон.

    18.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (13)


  8. Іван Потьомкін - [ 2018.01.17 17:42 ]
    З Езопового голосу
    Постаріла кішка. Хазяїв нема.
    А голод триклятий вже кишки вийма.
    Десь там у коморі жиріє мишва,
    А вона на призьбі лежить ледь жива.
    «Куди щезла молодість, а з нею і спритність?
    А що залишилось – так це тільки хитрість.
    Хай сміються миші. Я таке підстрою,
    Що самі до мене прибіжать юрбою».
    Мішок бачить кішка...Старий і дірявий:
    «Нічого, згодиться для моєї справи».
    На гак почепила кішка той мішок.
    Крекчучи залізла і чека мишок.
    І не забарились гості рудуваті.
    Вилазять нарешті без остраху з хати.
    Вилазять, дивуються, та ніхто не зна,
    Як з’явився заніч мішок з-під зерна.
    Найцікавші влізти готові туди:
    Раз кішки немає, то нема й біди.
    Та тут нагодилася миша-ветеран,
    Що від кішки мала чималенько ран:
    «Скільки вас, дурепи, треба вчить і вчить:
    Та ж кошача лапа із мішка стирчить.
    Сидіть в мішку, пані, хоч і допізна.
    Одурить непросто тих, хто ваc пізнав!»

    P.S.
    Як обережність й досвід ходять в парі,
    То й хитромудрі вигадки – примара.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Прокоментувати:


  9. Володимир Бойко - [ 2018.01.16 21:52 ]
    * * *
    Що ти по собі, друже, залишаєш
    У цьому не найкращому з світів,
    Коли душа у вирій відлітає,
    Неначе ключ осінніх журавлів?

    На кого залишаються турботи,
    І версти недопройдених шляхів,
    І вічна, недороблена робота,
    Якої ще ніхто не доробив?

    Чи прийде хто наступний за тобою,
    Візьме твій хрест, і далі понесе,
    Чи поростуть сліди твої травою,
    Погасла зірка – та й усе.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  10. Ігор Шоха - [ 2018.01.16 18:59 ]
    Творчі лабораторії
    Не вигадую. Майбутнє
    має купу аналогій
    поетичній нашій кухні
    і її лабораторій.

    Інде – рай, а де-де й пекло
    Діогенової діжі.
    Та поету всюди тепло,
    поки дуба не уріже.

    Переорює аматор
    cinema, і кулуари,
    і копалини метафор
    за муарами куару.

    Я – не я. Мене немає
    і нікого вже не буде.
    Мій герой усіх лякає –
    заблокує і забуде.

    В масці білої ворони
    із пихою бога Мітри
    видаю оксюморони
    небувалої палітри.

    Дістаю на світло Боже
    з архаїчної руїни
    все, що гоже і не гоже
    на пательні України.

    Трохи сепії і смальти.
    Вітражі мої – у висі.
    Я – поет і не питайте,
    як до цього я дожився.

    ІІ
    зачаровані поети
    закапелками душі
    реагують на сюжети
    тіні пози силуети
    лабіринти міражі
    загадкові повороти
    по мішені б’є усе
    що в поезії не проти
    форте-п’яно мецо-форте
    і профундо за есе
    і за ретро проти Музи
    рими пафосу кліше
    епіграми на Карузо
    і на яйця Фаберже
    вимальовую фігури
    еманацій Ліссажу
    і за формою
    культури
    я біжу біжу
    біжу
    .

    ІІІ
    намалюю я нату---ру
    --------------------------
    наче я уже Малевич
    --------------------------
    і утру обом носюри
    --------------------------
    Архімеду і Евкліду

                   ІV
    уявіть що я наразі
    копія Аполлінера
    куртуазно і серйозно
    видаю ся антраша
    прозу маю за верлібри
    і римую білі вірші
    оминаю коми знаки
    і ознаки що не я
    пунктуації не знаю
    грамотій із мене о

    а мене вітає Муза
    як Пилипа із коноплі
    появляюся буває
    повискубую волосся
    бабаю і їжаку

    ну а я згадаю Буля
    true & false то є zero
    & =< а на інше
    реагує хай читака
    і нікого не ляка

    я а ну люблю інверсій
    паралелі неозорі
    читачеві павутину
    уповаю на якого

    а мені усе до фєні
    і Пуйло по барабану
    і Америки не чую
    і Європи я не бачу
    де на мові есперанто
    видають уже мене

    V
    ..........................
    А у вуйка – інша кухня.
    Молоко   дають   парне.
    У підвалі – каберне.
    І сміємося на кутні,
    п’яно     п’ємо
    за майбутнє
    і   веселе,
    і сумне
    О!

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  11. Володимир Бойко - [ 2018.01.15 15:35 ]
    * * *
    Універсальна жінка – що за диво!
    Задовольняє будь-які смаки.
    Чарівна, ніжна, сонячно-красива,
    І очі – наче сяючі зірки.

    В її устах – симфонія кохання,
    Казкове дійство фантастичних снів.
    Вона для всіх – омріяна й жадана,
    Принадна пастка для чоловіків.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  12. Мирослав Артимович - [ 2018.01.14 15:45 ]
    Сумно…
    Хотів промовчати…Але ж…
    Мовчанню теж межа буває,
    Коли поезію, без меж,
    Снобістська велич заливає.

    Одні у класики себе,
    Самодостатні, записали,
    А інші – тицяють щодень
    Без мір наплоджені шпаргали.

    Де ж поміркованості дух,
    І доброзичливості риси? –
    Лиш менторства їдкий сопух
    Й поламані у чварах списи.

    І кожен бачить лиш своє,
    А право інших зневажає…
    Як Конституцію, що є, -
    Але гаранта в ній немає…

    14.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  13. Володимир Бойко - [ 2018.01.13 22:05 ]
    * * *
    Усе безповоротно відлетіло.
    І надаремне думати про те,
    Кому тепер твоє належить тіло,
    Для кого твоя усмішка цвіте.

    Кого твої іскринки зігрівають,
    Кого твої торкаються уста,
    Для кого твій чарівний сміх лунає…
    Усе даремно – ти уже не та.

    Лишилася жевріюча надія,
    Благенький промінець в суцільній млі.
    Його я загасити не посмію,
    Бо як без мрії жити на землі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.49)
    Коментарі: (4)


  14. Ігор Шоха - [ 2018.01.13 10:35 ]
    Мелодійні парафрази
    ***
    Нема у мафії бентеги,
    а у політиці – війни,
    у небі – альфи і омеги,
    у Інтернеті... лише теги:
    куми, свати і ...брехуни.

    ***
    Росія обирає пацана.
    Європу обирає Україна.
    Релігію диктує сатана.
    Ну, а Корея має Су-кын-Ына...
    І поки дочекаємося Сина,
    то світові – капець або хана.

    ***
    Донбаський злодій навкруги,
    донбаський злодій...
    І плаче коник без ноги –
    нема мелодій.

    ***
    Палала країна,
    палала.
    За нею мафія
    стояла.
    За нею мафія
    блюла.

    ***
    Ой, на горі біда іде,
    яйця у кошики кладе.
    Ой, а на горі
    скотиняки у офшорі
    гроші пакують, аж гуде.

    ***
    А попереду кошовий,
    наче той півень бойовий,
    наче той петя,
    що роками не несеться,
    оберігає кошик свій.

                                          2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  15. Володимир Бойко - [ 2018.01.12 19:01 ]
    * * *
    Заходить сонце. Золотаві промені
    Ув очі сиплють відблиски вогню.
    Прекрасний світ, і сумувать чого б мені,
    Але жура підточує на пню.

    Людських облич потік пливе, хитаючись,
    Лиш одного в потоці тім нема,
    Того, що серце прагне, завмираючи,
    Довкола літо. А в мені – зима.

    І безнадія огортає хвилями,
    І дням невтішним загубив я лік.
    Ледь ворушу устами обважнілими,
    Мов камінь в горлі, застрягає крик.

    В очах мигтять примарливі видіння,
    Твій образ напливає, мов мана,
    Прибій журби жбурляє на каміння,
    І біль ножем надвоє розтина.

    Заходить сонце...


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (5)


  16. Ігор Шоха - [ 2018.01.12 10:41 ]
    Екслібриси часу
    У небесному колі містики,
    поза обрії висоти
    уявляю веселі бісики
    у очах, що ховаєш ти.

    Ой не зайчики, і не сонячні,
    і не лінії Ліссажу…
    Оживає удень і поночі
    еманація міражу.

    Невидимкою одинокою
    не міняється. І за це
    помережане поволокою
    незнайоме її лице.

    А за віями очі карі і,
    як сугестія у вікні,
    самота моя... А жура її…
    Ще чекаємо...
                       Уві сні…
    Висихають
                       мої гербарії.
    Ну за що
             це усе
                    мені?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  17. Іван Потьомкін - [ 2018.01.11 17:49 ]
    ***

    «Я не піду за музику, бо сі бою єго крику,
    Бо музика ледащиця, цілий тиждень волочиться»
    Приспівка до танцю

    В понеділок - на весіллі у селі сусіднім.
    У вівторок, як хропе,- скиглять діти бідні.
    У середу - з товариством на буйнім похміллі.
    Накидається на жінку - у четвер з ремінням.
    Порвалися в скрипки струни,- то в п’ятницю чинить.
    А в суботу - припадає знову до чарчини.
    У неділю - піти б в церкву, так штани пропито...
    ...То ж чи варто з отаким-от молодість губити?



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (3)


  18. Ігор Шоха - [ 2018.01.11 16:07 ]
    Аномалії мислення
    Може й не все я знаю.
    Факели – то химери.
    Мовлю, – Христос ся рождає!
    Чую, – а ти Бандєра...

    Чую усе про нього,
    але не знаю, звісно,
    що він робив лихого
    більше, ніж комуністи?

    Може, ціляв у спину
    то́му, яке ніяке?
    Може любив країну
    гірше аніж поляки?

    Націю дбав щосили
    і не брехав ні слова.
    А за ідеї вбили.
    Мало нам тої крові?

    Вже і Сосо відмили.
    Люде, питаю знову, –
    чим же вам догодили
    грозні і дяді вови?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  19. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 15:46 ]
    Грім з ясного неба
    Я адреси їх не пам'ятаю,
    забуваю лиця, пазурі.
    Телеграми-блискавки чекаю,
    а мене минають поштарі.

    Лицарі інтриги і дуелі
    хочуть за поезію у бій,
    бо її польоти вище стелі
    каламутять декому напій.

    І куди їй різаній тікать(ти)
    по болоту, забува' коли,
    хо’ або не хо' повоювать(ти)
    і ширя' як бойові орли?

    О, мої язичники на слово,
    неприємне пам'яті дідів,
    поки є Оранта і Покрова,
    маю йти за віру козаків.

    О, мої високо-парні птиці,
    то не я націлюю рушницю,
    де і курка лапою гребе.
    Журавля боятись не годиться.
    Поки маю у руці синицю,
    захищаю мову! Не себе!

                                          10.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  20. Володимир Бойко - [ 2018.01.10 15:42 ]
    * * *
    Давню казку, мов бубликів в’язку
    В закапелках душі віднайшов
    І твою несподівану ласку,
    Що так схожа була на любов.

    Ту любов, що колись загубилась
    На чужих непривітних стежках,
    Мов зоря з небосхилу скотилась
    На юрмою вторований шлях.

    Завмирало журне відгоміння
    На схололому згарищі мрій.
    І спадали тумани осінні,
    Мов лаштунки у драмі моїй.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (4)


  21. Ігор Шоха - [ 2018.01.10 11:31 ]
    Неминуче
                       І
    Усі умремо. Настає той час,
    коли і суєта суєт минає.
    На одрі ні чужий іконостас,
    ні Божий Дух нікого ще не спас
    ні у Аїді, ні в Едемі раю.

    На цій землі і найцінніший дар
    не грає ніякісінької ролі.
    Чи воїн ти, чи піший, чи гусар,
    юродивий, а чи могутній цар –
    усі однаковісінькі і голі.

                       ІІ
    Немає винятку. Уже
    очікує лиха година,
    якою не була людина.
    Їй-богу, не питай, – невже,
    невже і я у чомусь винен?
    Якщо і віруєш, то нині
    і віра не убереже.

                       ІІІ
    Дожилися до суду. Біда
    наступає катюзі на п’яти.
    А йому як із гуся вода:
    не упійманий – не винуватий.

    Вояки полягли на війні,
    а живого кидають за грати
    за накази чиїсь дурнуваті,
    за державу свою у вогні...

    Боже, як воно гірко мені,
    що за себе пора помирати.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (7)


  22. Ігор Шоха - [ 2018.01.08 18:15 ]
    Гротеск древлянського мотиву
                       І
    Немає на сайті
    великої теми.
    Тому я писати-
    му міні-поему.

    Готові програми,
    ідеї і ролі.
    А ми і не тями-
    ли нашої долі.

    Немає надії
    на біс і на браво.
    Але порадіє-
    мо за ноу-хау.

                       ІІ
    Гортаю охоче
    Інету сторінку.
    – Ідеї не хоче-
    мо. Маємо жінку.

    Попав Казанова
    до неї в тенета.
    Не хоче замови-
    ти щось за поета.

    Оплутати чара-
    ми кожна готова.
    А от за гусара
    немає ні слова.

                       ІІІ
    Уранці сусіда
    урветься до хати.
    Увечері їде-
    мо долю шукати.

    Як дикі древляни
    червоної юшки
    жадають погани-
    ми бути злодюжки.

    Ворожка навроче:
    не маєте мізок,
    а Ігоря хоче-
    те – поміж берізок?

    Орошені кров’ю
    усі перелази.
    Ідемо покоя-
    ми. Будемо разом.

                       ІV
    Але напоїла
    хорошого мила
    і крилами біли-
    ми очі закрила.

    У синє повите
    її покривало.
    А жовто-блакитно-
    го не помічала.

    Неділя – у Гриця,
    у неї – програма.
    Оплакує лица-
    ря пікова дама.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (9)


  23. Іван Потьомкін - [ 2018.01.08 13:28 ]
    З Езопового голосу
    Любо жити зайчику
    У лісі й на лузі –
    Куди тільки не піди –
    Повнісінько друзів.
    Та як зайчик не хотів -
    Не мав друзів між хортів.
    От і зараз, як на гріх,
    Гавкіт чуть неподалік.
    Тіка зайчик навмання.
    Першим бачить він коня:
    «Поможи, друже, в біді!..»
    «Якби завтра...От тоді...»
    Кинувсь зайчик до вола:
    «Я б радий, та, бач, діла...»
    А хорти все ближче й ближче.
    Побіжу до цапа швидше:
    «Ні, голубчику, не зможу.
    Сам, як ти, тремчу од дрожі».
    Віслюка й свиню просив –
    Тільки вибився із сил.
    А як бігти вже не зміг,
    Пірнув зайчик в сіна стіг.

    P.S.
    Де багацько друзів, там друга нема.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  24. Мирослав Артимович - [ 2018.01.08 09:49 ]
    Благовіст
    Святочно дзвони видихнули з себе
    Мелодію, що сколихнула небо
    І полилась величним благовістом
    У світанковій тиші понад містом.
    Вона впивалась тишею дзвінкою,
    А та відповідала їй луною,
    І місто прокидалося у лоні
    дзвінкої тиші й мелодійних дзвонів...


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (10)


  25. Володимир Бойко - [ 2018.01.07 23:43 ]
    * * *
    Діла сильніші за слова –
    Це істина непереборна.
    Паскудство чистим не бува,
    І чорне зостається чорним.

    І хто б там що не говорив
    В ім'я високої ідеї –
    Фальш проступає поміж слів,
    Брехня лишається брехнею.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  26. Микола Дудар - [ 2018.01.07 17:37 ]
    Можливо...
    Слово твоє нічого не варте
    Покошені трави, спустошено борть
    Ніч із шатра виходить на варту
    Зліва на право розхитує борт…
    …Бороздить океани
    Кораблик
    На одній із прилеглих
    Запруд
    На бережку з вудкою равлик
    Може і нам
    Затриматись тут?..
    Острів як острів
    Без папуасів
    Ні олігархів, ані корид…
    Тільки одна стежина на трасу
    До Голлівуду через Мадрид…
    07-01-2018
    Борть — найпростіший вулик…
    гніздо бджіл у лісі, яке мало свого господаря


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  27. Ігор Шоха - [ 2018.01.07 17:01 ]
    Невидумана казка
    Усе ще обираємо дорогу,
    якою чумакуємо до зір.
    Але усі ми ідемо не в ногу.
    Іде у ногу лише командир.

    Йому усе невидиме відоме.
    Історія доказує таке,
    що хай у нього і не всі удома,
    а виведе на тлусте і м’яке.

    Крокує піонерія Союзу.
    Намилює на шию мотузок.
    У діда й баби опадає пузо.
    До лісу утікає колобок.

    – І як воно ся отаке-о стало? –
    випитує у Чахлика Яга, –
    ані яйця немає, ані сала
    і на базарі – кістяна нога.

    А я, таки, що не кажи, а пані!
    Тоді Кощій і каже їй на це:
    – усе моє на острові Буяні –
    і зая, й сойка, і яйце-райце...

    Але мовчить, яка йому морока
    що на Буяні крадене ще є
    і сховане далеко – не своє...
    Яка то серцю невимовна мука!
    Вже й тятива натягнута на лука,
    і самопал осічки не дає.
    І зая перекинеться на сойку,
    а та знесе яйце, а в ньому голку,
    яка і невмирущого уб'є.

                                          07.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  28. Ігор Шоха - [ 2018.01.06 15:50 ]
    Свята простота
    Святкуємо! І цього доста.
    Тремо і варимо кутю,
    надіємося після посту
    воздати їжі і життю.

    На перше інде храм ворожий,
    аби покаявся живий,
    а на гаряче – не безбожний,
    але хороший майстровий.

    Не всує теше і пиляє,
    а те, що пише – марнота.
    За те і хмизу підкидає
    свята, буває, простота.

    Але журитися не треба.
    Ми не одні. Он, у вогні
    Георгій їде на коні.
    Ясна зоря… Різдвяне небо…
    І кожен думає про себе,
    що Слово Боже – у мені.

                                          06.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  29. Ігор Шоха - [ 2018.01.05 17:12 ]
    Новорічні станси
    ***
    У рік новий не варто забувати,
    що ми усі уміємо кусати.
    Нове, – ав-ав! – не додає надій,
    та є кого і є чого вітати,
    якщо то і собака, й водолій,
    і має всі ознаки поросяти.

    ***
    Одне одному може і не раді,
    але вітати юду юда рад.
    Злодії і опозиційний брат:
    БеПе і регіони – при параді.
    Нікуди не подінуться мільярди,
    коли уже поділений «відкат».

    ***
    У рік новий нема базару?
    Та то фантазії нема,
    що дві калоші – це не пара.
    У хаті задаємо жару.
    Не хоче жінка й задарма
    національного товару.

    ***
    Ура! Підігріваю їжу!
    Віталя подає тепло,
    у рік новий не дуба ріжу,
    і поки ще не замело,
    ударимо по бездоріжжю,
    заасфальтуємо бабло.

    ***
    О! Олігархія вітає,
    бажає не боятись цін
    і під ялинкою ховає
    нові пакети перемін.
    Надійно зелень відмиває
    енерго-газо-водогін.

    ***
    Ялинка є, та мало шарму.
    От йолка! Та немає візи.
    І мотивація та сама:
    чого на Раші є – лісами,
    те українцю – до зарізу.


                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (2)


  30. Мирослав Артимович - [ 2018.01.04 21:38 ]
    *** (спроба подвійного акровірша)
    Л юблю тебе, одну тебе люблЮ,
    Юначі почуття спалю на попіЛ,
    Бо я не вітрогон, а однолюБ:
    Любов тобі до ніг кладу своЮ,
    Ювенто мила, я твій вірний сокіЛ.

    Тебе люблю одну, люблю тебЕ.
    Елегія чуттів – єдиний жереБ.
    Без тебе сонця сяєво слабЕ,
    Едему розкіш – ти. Я ж – ніби велеТ.

    Одну тебе люблю, люблю однУ.
    Дарунку долі! – я тобою повеН:
    Нема тебе – мене долає нуД,
    У парі ми – на серці світанковО.

    03.01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (8)


  31. Ігор Шоха - [ 2018.01.04 18:49 ]
    Втікачі задзеркалля
    У новому
    у цьому році
    я тебе уже не дожену
    і її залишаю одну
    на своєму
    на тому боці
    у запряженій вітром гарбі
    повезу діадему
    тобі
    а тіару юрбі
    далебі
    ти у мене єдина мила
    відображена у житії
    де ще є не мої
    а її
    осяйні лебедині крила
    ой хотілося би
    аби
    перевіяне не боліло
    і не в’януло юне тіло
    та не ті ми уже голуби
    і тяжіємо не до гульби
    а навколо все біло
    біло
    укриває габою зима
    і поля
    і пейзажі околиці
    де поезія лине сама
    у проталини невідомості
    і за обрисами химер
    за якими тужити всує
    ще покличе у далечі Ейр
    та
    яку я щоночі чую
    і невидимий мій оберіг
    запорошує іній
    і сніг
    ті вуста
    за якими сумую
    пеленою стирає повністю
    і вертає у вирій
    а біг
    все ще мариться уві сні
    не тобі і не їй
    а мені
    обіймаючи невагомістю.

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  32. Ігор Шоха - [ 2018.01.04 12:01 ]
    Відання
                                  І
    Бачу і лики, і лиця
    іконописні і горді.
    Морду малюю по пиці,
    а копіюю по морді.

    Відаю, знаю і чую
    поза- і очі у очі,
    хто є і що, одесную
    Бога і ангела ночі.


                                  ІІ
    Темінь убогу жалію,
    Не вириваю лопати.
    Хай і воно попотіє,
    тролячи фейки і мати.

    Не оминаю незряче
    і не даю йому кредо,
    поки опудало скаче
    поміж паяцом і недо.

                                  ІІІ
    Музу шаную і Ліру,
    зле і лукаве минаю,
    не довіряю ефіру,
    мові ворожій не вірю.
    За огорожею раю
    хочу любові і миру.

    Чуєш, поете? Допіру
    небо у тебе питає, –
    де талани за офіру,
    що у душі пробуває?

    Поки «ваяю» сатиру,
    хто у мені оживає?

                                          01.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  33. Іван Потьомкін - [ 2018.01.02 17:58 ]
    ***


    Україно рідна, скільки тебе дурили,
    Зачавши од Богдана чи й раніш,
    Як безнастану висотували твої сили
    Чи й продавали за ламаний гріш.
    Який же треба розум було мати,
    Щоб волю, здобуту протягом століть,
    Захищену надійно мирним атомом,
    Знищить самотужки на догоду катові,
    Що споконвіку зачаїв на тебе злість.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (2)


  34. Мирослав Артимович - [ 2017.12.31 19:32 ]
    *** (9 років тому)

    Останній день старого року –
    Такий прозорий та ясний,
    І ранку срібна поволока
    Вістує вже про Рік новий.

    Блукаю вулицями Львова,
    У парку стишую свій крок,
    Іскриться паморозь ранкова,
    З-під ніг поскрипує сніжок.

    Завмерли в інеї дерева,
    Мов сивочолі вартові,
    А чисте-чисте плесо неба
    Над ними світиться вгорі.

    І перше сонячне проміння
    Верхів'я ніжно золотить.
    Краса казкового видіння
    Карбує в пам'яті цю мить.

    Остання роль старого року…
    Тепер його спочинок жде…
    Що ж, потрудився він нівроку –
    Я дякую за кожен день:

    За ласку рук – таку жадану,
    І за тремтливі почуття,
    За світ прекрасного роману,
    Що називається – Життя!

    31.12.2008


    Рейтинги: Народний 6 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.68)
    Коментарі: (6)


  35. Микола Дудар - [ 2017.12.31 18:36 ]
    Рецепт 2018-го.....
    Прийдешнім роком в тридцять перше
    Шампанське злийте на доріжку...
    І ваш мільйон майбутніх звершень
    Вас вже чекатиме у ліжку
    31-12-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  36. Олексій Кацай - [ 2017.12.30 17:25 ]
    Вісь
    Час – це просто
                       вісь обертання,
    що на себе
                       нанизує простір.
    І пронизлива ніч уносить
    вихрову геометрію
                       прірви
    у спіраль
                       нескінченних мандрів
    по гвинтах смерчоносних далей,
    де заселене зорями небо
    ледь парує
                       життя туманом.

    Цегляними сонцями
                       ранків
    осипається в ірій обрій
    і єднаються долі
                       морем
    вікон давньої світобудови
    в люстрі тисячолітнього
                       міста,
    обертаючись по орбіті
    найдавнішої
                       з тисяч галактик
    наймолодшого вибуху світла.

    Вибухає світило
                       містом,
    до фундаментів – інопланетним,
    розсипаючись
                       на обличчя,
    перехожих, автомобілі,
    і в перебігу бігу будень
    створює
                       центробіжну силу
    невидима вісь
                       обертання,
    що на себе накручує всесвіт.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  37. Олександр Олехо - [ 2017.12.30 14:16 ]
    Добігає час...
    Ну що, панове, добігає час
    і знову рік готується міняти
    торішні думи у черговий раз
    і пропонує ліпшого бажати.

    Немов зупинка обігу життя.
    Позаду дні буденної наснаги.
    Попереду божественне дитя,
    як символ неодмінної звитяги.

    Не маєш віри? Що ж, ти не один.
    Але свята, традиції і серце…
    Кінчається остання із хвилин –
    вино ігристе на прозоре денце.

    А чуєш «Рри!»? Гарчить китайський пес.
    Не мопс, звичайно, але і не цербер.
    Луна летить, відбившись від небес,
    і губиться у схові п’ятих ребер.

    Як антитеза наших уповань,
    є віртуально-вічне «все минає»…
    Ось мить, ось крок… опівніч – зрима грань.
    За вічне щастя звичка наливає.

    Умовні знаки, дати, гороскоп
    штовхають пересічного у спину.
    Життя іде. Йому не скажеш «стоп»
    у щасну і утішливу годину.

    І не поквапиш, наче скакуна,
    подалі від негоди і халепи
    У літню днину – пісня цвіркуна,
    а на Різдво – колядки і вертепи.

    Хай буде так. Хай обертає час
    навколо сонця наші сподівання.
    І побажань нехай лунає глас,
    як символ невмирущого чекання,

    що в Рік Новий зірниці нагорі
    зійдуться в хороводі на удачу,
    а жовтий пес забреше у дворі
    про долю милосердну – не собачу…

    12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  38. Володимир Бойко - [ 2017.12.30 08:21 ]
    Умом Россию не понять (Автопереклад)
    Росію розум не збагне,
    Тут надто розуму й не треба.
    Росія знає лиш одне –
    Паскудити довкола себе.



    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (2)


  39. Ігор Шоха - [ 2017.12.29 21:11 ]
    Ребуси Майстерень(6)
    Остання обойма
    або
    Серія VI

    ***
    У Музи є своя толока.
    Вона являється сама,
    коли перекладає Б???о.
    І як би хто тоді не ойкав,
    вважай – Єсеніна нема.

    ***
    Високе і духовне пропадає,
    коли немає на сторінці цій
    у гущі анонсованих подій
    В????ії і А??и того краю,
    де націю не зраджує П??ій.

    ***
    Поез у стилі рококо
    чимало можна насушити.
    На те і є мій О. ????о,
    аби мішені решетити,
    ціляючи у молоко.

    **
    Поки жаба не дає ще цицьки,
    буде і пародія – о’кей.
    А коли являється Х?????????ий,
    то ніде не дінеться і ??ей.

    ***
    І Донкіхоти рушать гори.
    Найвищий упаде вітряк,
    якщо малює і говорить
    не Я-я-я, а Са????як.

    ***
    Кому ми пишемо – відомо.
    Але не меншає поем.
    Ініціює це свідомо
    за чашею кальяну й рому
    і В???дим??, і е??М.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  40. Ігор Шоха - [ 2017.12.29 15:18 ]
    Ребуси Майстерень(5)
    Серія V

    ***
    Її ніщо не налякає
    у епопеї творчих мук
    за долю лірики і краю,
    але елегія минає,
    коли яріє ?у???ук.

    ***
    У неї місія – АТО,
    яку очолює ніхто
    від ордело до Коломиї.
    Є По?????ка од і до,
    а черевички ще пошиє.

    ***
    І на радіо, й на теле
    є щоденно тамада.
    І корупції – біда.
    Викорінює омелу
    оний падре К????а.

    ***
    Онєгіну її ім'я
    було як і поету бли́зьке.
    Я Вам пишу.. На те і я,
    аби на сцені житія
    усі помітили Л??????у.

    ***
    Що не гадай, але дивує мудрий
    із юною душею в унісон.
    Ховає лики за високі мури
    і візії окультної культури
    інкогніто тисячолітній ?о?.

    ***
    Бувають і надійні друзі,
    які не наламають дров,
    леліють лиш одну …із мов.
    «Усе на світі тільки Муза» –
    ще скаже Ю??й Ки??????.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  41. Мирослав Артимович - [ 2017.12.29 10:25 ]
    Ребусом по ребусу
    Такий удатний до портретних рим
    І гострий на слівце, немов Солоха,
    Що не сховаєшся нізащо перед ним,
    Коли у тебе цілить І??р Ш??а.

    29.12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.68)
    Коментарі: (5)


  42. Ігор Шоха - [ 2017.12.28 22:48 ]
    Ребуси Майстерень(4)
    Серія ІV

    ***
    – І почутим бути хочу,
    і боюся порчі.
    Отакої! Мало й мало.
    Не турбуйтеся за бали,
    пане В???е Н??і.

    ***
    На солов'я-розбійника у ліс
    ідуть Ілля, Добриня і Попович,
    а в бій іде з ракеткою, на біс,
    і з «перначем-пером» наперевіс
    ачей не дуже мирний Ар?????ич.

    ***
    У ПееМі неміряні штати,
    і поезії місця багато,
    і перо умокати пора.
    Л??я Г??и? уміє писати,
    а немає її «на гора».

    ***
    Перевелися нині д’Артаньяни.
    Овідії описують старе.
    Констанція не залікує рани.
    Лишаються поезії й романи,
    де Г???у??? і де-не-?? М??е.

    ***
    Звичайно – це не Чехов,
    але йому «прозит»,
    що виріс до О???? –
    і ревний мій колега,
    і майже одесит.

    ***
    Чому, не знаю, і чого,
    не реєструються поети
    і реєструється С???о…
    Усі поезії його –
    іще нечувані сюжети.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (7)


  43. Ігор Шоха - [ 2017.12.28 14:19 ]
    Ребуси Майстерень(3)
    Серія ІІІ

    ***
    На цьому місці і по праву,
    і за законами наук
    повинен бути не лукавий
    і тихий Ві???? ?????ук.

    ***
    Нехай не рветься там, де тонко.
    У Тель-Авіві – не єлей.
    Але у час цікавий цей
    доказує поет По?????ін,
    що українець – це єврей.

    ***
    Чи я не кумекаю дечого,
    чи логіки – як не було?
    За Г?????о – аж загуло.
    «Десятники» із ХХІ-ого
    лягають на євро-крило?

    ***
    Ык на читаку ыкавка напала
    и ся уже не чуе мыломан,
    айби за тоє зайве не ячали,
    що ґарувати мову – айно мало,
    то то́ рече корейкою Ку???.

    ***
    І нині, і далеко не тепер,
    а посеред надії і омани
    поза каньйони, прерії, тумани
    я буду заглядати до озер
    ясних очей самої Ро???????.

    ***
    Давненько не навідує ПееМ
    поетка етнології русалок.
    Та най собі наяди – у гарем,
    до валіде, у партію Гюррем…
    А нам, аби усміхнена – Ми????ик.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  44. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 20:28 ]
    Ребуси Майстерень(2)
                                          Серія ІІ

    ***
    Не побіліє Чорне море.
    Ай-Петрі не найвищий пік.
    Боротись – місія сувора.
    Але на інші – вищі гори
    ладнає арфу До?????.

    ***
    – Архаїка не умирає, –
    намотую собі на вус.
    Якщо запасу слів немає,
    читаю поетесу М??ю
    і я за Музу не боюсь.

    ***
    Я дихаю, але не ди́шу
    і вже не пи́шу, а пишу́.
    На те і ???а ???????ин,
    аби читали люди вірші,
    а не «подобіє віршу́».

    ***
    Нема претензії до Музи,
    що інде кумкає у лузі,
    у очереті, на вербі...
    І у лагуні Лаперуза,
    де ще немає Ч???????а,
    поети квакають собі.

    ***
    Сяду, почитаю «бранзольєти»
    і почую ліру без доган.
    Ой, гуцули, ви таки поети,
    поки є в поезії ????ан.

    ***
    На ліру надихає молодь,
    та іноді – біда лиха,
    і поки юнь есе готовить,
    то номінацію очолить,
    якщо не ????, то Ш??а.

                                          Далі буде


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (19)


  45. Ігор Шоха - [ 2017.12.27 12:14 ]
    Ребуси Майстерень
    Серія І

    ***
    Учитель віку. Мій буквар –
    його поезія, і Слово,
    і наша українська мова,
    якою володів ????ар.

    ***
    Славити поета не берусь,
    осягти його – пуста затія.
    У шести-десяті – златоуст
    і убита нації надія –
    одіозний, неповторний ??у?.

    ***
    Усе, що пишеш – не твоє,
    не плагіат, але заміна
    всього, що у своє досьє
    вписала і напише Л??а.

    ***
    Не у раю, не у пеклі,
    а на ПееМі як свій,
    ще височіє живий
    і на горі не померклий,
    а у миру́ – ?????ий.

    ***
    Виводять лірику євреї
    на поетичний апогей.
    У Чернівецькій епопеї
    усі Мойсеї як Мойсеї,
    єдиний геній лиш Фі?????

    ***

    Еней і січа бойова,
    і донжуани, й казанови –
    усе це не одні слова,
    але й поезії основа.
    У Л??і – музика жива,
    а у І???а – рідна мова.

                                         Далі буде



    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  46. Іван Потьомкін - [ 2017.12.27 12:30 ]
    ***

    ...Цей світ оточує мене...
    Могутній подих ріллі.
    Відкрита рана – погук журавлів.
    Струмки випростуються в ріки.
    Рожевим квітом вибухнула брунька...
    ...Цей світ оточує мене...
    Ластів’ята вперше помічають землю.
    Про щось своє шепочуться сини.
    Замість уроків в «класи» грають школярі.
    Поміж формул професор тулить чортенят...
    ...Цей світ оточує мене...
    Хруснула галузка.
    Стадіон завмер в передчутті рекорду.
    Бібліотечну тишу розірвало: «Евріка!»
    Вода хлюпоче колискову лозам.
    Вві сні заговорило раптом немовля...
    ...Цей світ оточує мене...
    Як усе переплелось в лункому слові ЖИТЬ!!!
    Де межа наших світів?
    Роками чи століттями лічить свій вік?..
    ...Цей світ оточує мене...
    Розгортає пам’ять сувої чорні воєн.
    Невже й онукам судилося пізнати
    Тортур, каліцтва, затірки, кандьору?..
    З букварем зустрітись аж у десять?..
    ...Цей світ оточує мене...
    «Тільки б уточнювать слова, –
    Заповідав Декарт, –
    I світ позбувся б половини своїх нещасть...»
    Цей світ оточує мене...
    Як хочеться, аби сини не знали
    Про слів багатозначність.
    Власне, про наругу,
    А то й дочасну смерть,
    Що криються за ними…




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (1)


  47. Володимир Бойко - [ 2017.12.27 01:03 ]
    * * *
    Не полишають «криси» корабля, –
    Вони на кораблі господарюють.
    Їм під ногами не горить земля.
    Направду суд неправий торжествує.
    А що народ? – А хто його там чує!


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  48. Микола Дудар - [ 2017.12.26 03:05 ]
    Рецесом стане образ твій...
    Тобою світ благословен…
    хто присягнув до пристя літа
    було довірився здавен
    вогню… воді… при згоді вітра
    і хай палає, грець йому
    тебе для того ж і родили!!
    за перемогу бойову-
    віддай свої останні сили
    кажімо, буде знову бій
    чи хто ще випаде із ряду
    рецесом стане образ твій
    та ні, ти що? не шовкопряду…
    26-12-2017
    Пристя — наближення, прихід, появлення, пришестя
    Рецес — відступ, вийняток, відкладення, поправка статті закону


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  49. Ігор Шоха - [ 2017.12.25 14:11 ]
    Аварія
    Тече вода. Тече й тече вода
    трубою із насоса у підвали.
    Аварія у головах. Біда.
    І це уже не Путя і орда,
    а зеки-ЖЕКи і водоканали.

    А у оселі холод і потоп.
    Аварія! Порізали й забули...
    Аварія! Працює ідіот.
    Ау! Ау!!! У нас «євроремонт»...
    Але ау! чинуші не почули.

    Нема води. І теплу, і холо-
    дну дорога́ перекриває влада
    рукою ЖЕКу. Економ бабло!
    То відключай, каналія, й тепло,
    а спати я піду на барикаду.

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  50. Ігор Шоха - [ 2017.12.24 22:20 ]
    Перше Різдво
                                  І
    Різдво єднає. Ну а два – тим більше.
    Аж два тисячоліття лилась кров
    і якось не додумались раніше
    у вірі об'єднати найсвятіше,
    роз’єднуючи мафії церков.

    Запахло миром, ладаном... Кадило
    чадіє по самісінькі Курили.
    «Окурок» наступає на війну.
    Язичники повірили! Ярило
    викурює із храму сатану.

                                  ІІ
    Росія чує українські вісті.
    У неї є мироточивий план.
    У каганаті точать ятаган.
    Союзна інквізиція на місці.
    Попереду у церкві атеїсти,
    які учора нищили мирян.

                                  ІІІ
    Стоять за православіє невірні.
    Католики сидять, а на вечірні
    намазують кутю. Лежить Коран.
    Очікують своє євангелісти...

    А де усі актори і солісти,
    які уже не вірять у Майдан?

                                          12.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   178