ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Жилко
2017.04.28 21:31
Якщо ти їдеш до Хмельницького на ярмарок,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
нагадай про мене одній тамтешій лисиці —
колись була вона любов'ю моєю.

Хай пошиє мені сорочку в клітинку,
залізяки, цукор, цяцьки і лахи,
без жодної голки й тканини

Нінель Новікова
2017.04.28 20:47
НІЛА ВОЛКОВА

Переклад з російської мови


З МОГИЛИ…

Проходиш, на мене схожий,

Мирослав Артимович
2017.04.28 20:26
Сьогодні в Україні відзначаються 70-ті роковини злочинної акції тогочасного комуністичного керівництва Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини – примусового переселення (депортації) українського населення (150 тис. чол.)з етнічних українських теренів

Олександр Сушко
2017.04.28 20:26
На березі ледачі товстуни,
Засмажені до повної знемоги,
Збирали наче хоботом слони,
Усе що море вкотить їм під ноги.

Драглисті руки! Гори-животи!
Обвислі щоки, пащі наче сумки!
Їм родичі не люди, а кити -

Ярина Чаплинська
2017.04.28 13:16
Тримайся за неї,
мій Боже.
Вона сильна.
Вона все зможе.

Між кулями ворожими
до тебе
пройде живою.

Світлана Майя Залізняк
2017.04.27 23:39
Буття - кав`ярня, цирк,
Мажорна баркарола.
Заклякнув поводир
У позі дискобола.

Вирує хвильний плац,
Пливуть макітри в Лету...
Вареник - за ерзац

Олександр Сушко
2017.04.27 19:54
Майбутнє роду вперлось у реактор,
Зітхає тяжко знівечений ліс,
Навік своїм корінням тут уріс
Приречений до смерті гладіатор.

Сумний самітник пекло рукотворне
Не проміняв на дем вдалині,
Печуть його невидимі огні,

Ігор Шоха
2017.04.27 16:33
Іду від отчого порогу
у рай, додому, ...на війну.
Якби не ці мої дороги,
то як би бачив я весну?

Уже поорані окопи
і маки, краплями крові,
які посіяли укропи,

Анонім Я Саландяк
2017.04.27 14:14
роздуми невігласа) Параметри ідеального... ... питання розміру, сьогодні, вийшло на передній план людської свідомості в зв’язку із запануванням, там, ідеї: розширення всесвіту в наслідок великого вибуху*. Тут-тепер величина (розмір) матеріальног

Нінель Новікова
2017.04.27 10:44
БАБУСІ

Трохи довгастий, точений овал,
Чорної сукні розтруби…
Юна бабусенько! Хто цілував
Ваші погордливі губи?

Руки, що в залах палацу колись

Вікторія Торон
2017.04.27 03:44
Під ліхтарями -- тепло, непорушно,
немов у ваті.
Культі асфальту втоплені у тінях
і ніздрюваті.
Поснули люди. Блякла скатертина –
в нерівних складках.
Засохлі плями. Скніє недопите
вино в карафках.

Олександр Сушко
2017.04.27 03:21
У кожного народа свій Христос,
Пілат байдужий, зрАдливий Іуда.
Накидали своїх гріхів обоз,
І понесли чужим богам до суду.

Своє лайно - сусіду за паркан,
Неначе із балкона папіросу.
І усихає з люті Іордан,

Ігор Шоха
2017.04.26 23:32
Зі мною поряд, мирно, звично,
як іноді в одній сім'ї,
здавалось, будуть жити вічно
усі ровесники мої.

Здавалося, усі сусіди –
моя родина по крові,
коли обманюючи біди,

Галина Михайлик
2017.04.26 23:08
Шановні колеги по перу! Кременчуцька поетеса і педагог, а також наша колега по "Поетичних майстернях" Тая Цибульська, організовує колективну збірку творів, присвячену Т.Г.Шевченку. Кого зацікавить цей проект - заходьте на сторінку проекту у Фейсбу

Лариса Пугачук
2017.04.26 22:22
Нижче плінтуса опустився…
Радикулiтна криза?
Чи може тарганів
людина ця шукає
або зарядку робить?..

26.04.2017

Ярослав Чорногуз
2017.04.26 21:59
Ці чари музики святої,
Яка підносить і п”янить –
Доба епохи золотої,
І золотого чуда нить -

Коли душа зліта над світом,
Як лебідь, маючи крильми,
І сонця золотого квіту

Ігор Шоха
2017.04.26 15:17
На етюди
Минають покаянні дні.
Гріхів уже немає,
та є Амур, що навесні
на інші спокушає.

Лукавий ангел у серцях
ламає перепони

Нінель Новікова
2017.04.26 11:50
Переклад з російської мови

З-під плюшу пледу, як знемога,
Сон учорашній визирав.
Що це було? Чи перемога? –
І хто програв?

Все передумую щоразу.

Олександр Сушко
2017.04.26 06:25
Не питай, чом заплакані очі,
Чом сховала обличчя в кущах;
Плаче серце від горя дівоче,
Бо на носі нагнало прища.

Я боюся з’явитись на люди,
Телефона до рук не беру.
Від ридання здригаються груди,

Володимир Бойко
2017.04.26 00:14
Вечір жагою мене напоїв,
Я вже хмелію думками про тебе,
Більше нічого мені і не треба,
Ані жар-птиці, ані солов’їв.

Решту візьму я від теплої ночі –
Руки твої, що мене оповили,
Ніжне, тремтливе від дотику тіло,

Ніна Виноградська
2017.04.25 21:54
Я вперше приїжджаю не до мами,
А до її могили і хреста.
Весни початок і квітневі гами
Птахи вивчають з нотного листа.

Немає квітів і не квітне слово,
Із-за парканів зиркне кропива.
Пусті гніздечка ластівок, діброви,

Іван Потьомкін
2017.04.25 21:52
Обвішані турботами,
як у радянську давнину
колгоспниці з торбами,
що вершили хресний хід у Київ,
вертаючись із хлібом в «авоськах»,
з рулонами паперу туалетного на шиї,-
куди ви дивитесь, Жінки, сьогодні?
На Захід, де можна понаймитувати?

Микола Соболь
2017.04.25 19:57
До кожного в життя прийде спокуса.
Щоб вирішити Ви самі змогли:
Чи Юдою на хрест звести Ісуса,
Чи вкрити сіном, наче ті воли.

У кожного у грудях б'ється серце.
Яке воно рішати Вам оте:
А чи любов'ю до людей озветься,

Олександр Сушко
2017.04.25 17:14
Живе зі мною поруч пан.
Але не можу я збагнути,
Чому в пітьмі через паркан
Летять брудні шматки отрути.

То пісню я не так пишу,
Сумну змальовую картину.
Щодня сатирою грішу,

Віта Парфенович
2017.04.25 14:33
Уже не важливо, що скажеш,
якщо скажеш,
бо вчинки красномовніші від слів,
мене ти оцінити не зумів,
хоча тобі відкрилась надто справжня,
обман...
з обману саме ти почав,
продовжував, аби доволі зручно,

Адель Станіславська
2017.04.25 14:09
Попід хмари - туман.
Сонцеколо поринуло спати.
Поміж простір думки -
розсівається туглість єства.
Ілюзорна ява...
Гори, тіні, потріскує ватра,
лижуть ніч язики -
медативний огень божества.

Нінель Новікова
2017.04.25 13:56
НІНЕЛЬ НОВІКОВА

Переклад з російської мови

***

Чудово, що не Вами хвора я,
Чудово , що і Ви не хворі мною,

Юрій Ерметов
2017.04.25 12:23
Як крапель чи клавіш
музичних
легкий перебір...

Промайнути, пробігти
а чи оминути?..

Хвилини чужі

Ніка Новікова
2017.04.25 12:21
Вітер біг біля мене, ніч розливала скло.
Через очі у груди олова натекло.
Я дивилася вгору, місяць отам білів.
І лягали на щоки видихи ліхтарів.

І молилася тінь від гострих моїх колін:
хтось із нас прямо тут, навколішки догорів.
Чи сидів у мені, п

Марія Дем'янюк
2017.04.25 11:22
Цілий світ у мені:
Минуле, цей день і майбутнє,
Мов кленові вогні,
Ті події такі незабутні.
Пурпурові світанки,
І краплини дощу на віконні,
Твої ніжні обійми
І синочкові оченьки сонні.

Юрій Ерметов
2017.04.25 10:29
Щоранку варто
затамувати подих,
тому що все
залишиться
від вчора.

Щовечора не зчуєшся,
як заклякає вічність

Любов Бенедишин
2017.04.25 09:45
Хто перший в красу?!" -
заблуд грає деревами.
Спішать, пригинаються -
цвіт оберемками.

А зайда-мороз
грізно клацає клешнею
і над абрикосою,

Наталка Янушевич
2017.04.25 07:50
Він стояв обличчям до вулиці, обпершись боком об синій потрісканий одвірок і повільно роздивлявся навколо. Що нового могло бути на дідовому подвір’ї, щоліта переміряному Михайловими кроками? Нічогісінько. Однак тепер усе видавалося таким малим, майже ігр

Олександр Сушко
2017.04.25 07:37
Кричали чайки, наче ті коти,
І билися за вкрадену рибину,
Стовбурчили загривки та хвости,
І клацали дзьобами безупину.

Не помічали в приступах жаги
Затоптану, скалічену чайчину.
Стирчала кістка в неї із ноги,

Ярослав Чорногуз
2017.04.24 23:15
Простелилася днина ясна,
Пригорнула гаї світлоруко.
Чарівлива красуня весна
Забуяла розкішно на луках.

І розвіялась ночі імла,
Має зачіска густоволоса.
Смарагдові* стрічки заплела

Лариса Пугачук
2017.04.24 22:48
Прийшов на поміч
так своєчасно.
Та своєрідно…
Ще тільки гомін
зачувсь неясний,
а ти вже спіднє
здираєш прудко.
До тіла рвешся,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Степовий Сергій Ханенко Сергій
2017.04.25

Іцхак Скородінський
2017.04.24

Іван Гористеп
2017.04.20

Катерінка Ярошовець
2017.04.17

Олександр Крижанівський Космос
2017.04.13

ксюша корнелюк
2017.04.08

Бондаренко Вікторія Бондаренко Вікторія
2017.04.06






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Мирослав Артимович - [ 2017.04.28 20:59 ]
    Депортація
    Сьогодні в Україні відзначаються 70-ті роковини злочинної акції тогочасного комуністичного керівництва Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини – примусового переселення (депортації) українського населення (150 тис. чол.)з етнічних українських теренів Закезоння у північно-західні землі Польщі (колишні німецькі). Ще раніше – протягом 1944-1946 років (перший етап загальної символічної акції «Операція «Вісла») у різні регіони тодішньої УРСР було евакуйовано майже 500 тис. чол. Під цю м’ясорубку попали і мої батьки.
    Тому добре знав з їх розповідей ще у дитячі та юнацькі роки про те пекло, яке довелося їм пережити.
    Хто не байдужий до своєї історії, мусить не забувати і про це.
    Я пам’ятаю…
    http://maysterni.com/publication.php?id=89861


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (2)


  2. Ігор Шоха - [ 2017.04.27 16:09 ]
    Вояцькі мандри
    Іду від отчого порогу
    у рай, додому, ...на війну.
    Якби не ці мої дороги,
    то як би бачив я весну?

       Уже поорані окопи
       і маки, краплями крові́,
       які посіяли укропи,
       малюють обрії живі,

    де і мене чекає мати
    і мила, ...файна на виду.
    А я від вибуху гранати
    у небо зоряне іду.

       Іду до Отчого порогу
       без ніг, але й без каяття.
       Якби не ця моя дорога,
       то як би я любив життя?

    О, як любив я майбуття
    у піки болю і тривоги!

                                                 04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (1)


  3. Ігор Шоха - [ 2017.04.26 23:54 ]
    Проводи великої родини
    Зі мною поряд, мирно, звично,
    як іноді в одній сім'ї,
    здавалось, будуть жити вічно
    усі ровесники мої.

    Здавалося, усі сусіди –
    моя родина по крові́,
    коли обманюючи біди,
    ходили по одній траві.

    Не ті уже луги пастуші,
    і ті околиці доріг,
    поза-якими наші душі
    шукали інший оберіг.

    Переступаючи минуле,
    зі сходу рушила орда.
    Мене – хорошого!!! – забули.
    Між нами буча і біда.

    Старі любителі Союзу
    уже – заплічних діл майстри.
    Наїли людоїди пузо.
    Немає брата у сестри.

    Язикомовна Україна
    вертає на свої круги.
    Нав'язують чужу руїну
    свої варяги-вороги.

    Весна Росії йде по колу
    і має вишколи і школу.
    А далі? П'ємо – на коня?

    Крові жадає кацапня...
    І не очуняє ніколи
    ця інфікована рідня.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (9)


  4. Ігор Шоха - [ 2017.04.26 15:52 ]
    Видумана казка
    І
    На етюди
    Минають покаянні дні.
    Гріхів уже немає,
    та є Амур, що навесні
    на інші спокушає.

    Лукавий ангел у серцях
    ламає перепони
    і наяву, а не у снах
    підсовує скоромне.

    Перелопативши труди,
    ідемо на етюди...
    Праворуч – озеро, сади,
    наліво – пересуди.

    Життя малює аніме,
    якого не буває,
    і уявилося саме
    біля хатини скраю.

    Пейзаж – опалені кущі,
    палітра Маріули…
    Вона малює, як дощі
    оплакують минуле.

    І як не вірити у ці
    видіння випадкові,
    коли усмішка на лиці
    і очі загадкові?

    І як повірити у те,
    що за межею раю
    буває грішне і святе,
    яке не спокушає?

    І це тобі не фаберже,
    омріяне весною.
    Вона як писанка уже
    мальована тобою.

    І дивуватися не зле,
    коли ми не ліниві
    на несподіване, але
    не видумане диво.

    Нічого доля не дає,
    аби минало всує.
    У неї – кожному своє
    у пам'яті ночує.

    За ці омани нічиї,
    і за оказію її,
    і за дівочу вроду
    дарує доля не одній,
    але обіцяну не їй
    мою поему-оду.

    ІІ
    У келію
    І як воно зі сторони
    не смішно виглядає,
    а юну діву за тини
    ніщо не заховає.

    Одне, що лицаря нема
    або набив оскому,
    бо як би писанка сама
    котилася із дому?

    Язик відомий талалай.
    Куди би не кортіло,
    а от екскурсія у гай –
    це благодійне діло.

    Куди дорога не веде –
    у келію, до лісу,
    а не усидіти ніде
    Діані і Уліссу.

    А тут і пасіка, й рої,
    і аромати цвіту,
    і краєвиди нічиї,
    і є чим напоїти.

    Не розійтися на межі.
    Ачей і діду не чужі
    цяцянки молодої?

    У неї – скельця-візажі.
    У нього інші міражі.
    І тішаться обоє.

    ІІІ
    Її візажі його очима

    Ой не байдужі до любові
    веселі шукачі пригоди,
    які видумують умови
    і не цінують епізоди.

    І сивочолого Жуана
    не полишає ще надія,
    що оживе його кохана
    із юності єдина мрія.

    І ось – явилася весною
    шукати рясту проти ночі.
    Світили юною жагою
    її азійські карі очі.

    Вони сміялися, і гріли,
    і научали йти по лезу,
    і нагадали ночі білі
    і сині аромати безу.

    І ось воно! Не за горою –
    уже не перше, й не останнє,
    очарування тою грою,
    що не дає розчарування.

    І не біда, що одинокі.
    Але – розділені літами.
    Напій березового соку
    не додає п'янкої тями.

    Ачей забули Божу ласку
    незрячі душі? Цього разу
    нехай гуляє їхня казка
    поза тини і перелази.

    А небо супилось грозою
    і рикошетило громами...
    І одинокою сльозою
    луна упала за лісами.

    .......................................
    Надія чорними ночами
    живе минулою любов'ю.

    ІV
    Його міражі її очима
    Вона художниця сама
    і не одна у мами.
    У неї донжуанів – тьма.
    Малює їх ночами.

    У кожного свої діла.
    Не помічають жінку.
    І кожному вона дала
    уже свою оцінку.

    Сивобороді як завжди
    бажають в «Отченаші»
    собі насущної їди –
    березової каші.

    Кубіта – юна як весна,
    а він, тугий на вухо,
    не добачає, що вона
    живе за Божим Духом.

    Картина маслом – сивий Дон
    і Діва, що ні разу
    не переходила кордон
    такого перелазу.

    І усміхається йому
    тоненьке юне чудо.
    А він боїться, – обійму,
    що скажуть добрі люди?

    І буде снитися обом,
    які активні на підйом,
    були вони щасливі.

    Ой, не дається висота,
    коли неміряні літа
    вертають неможливе

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (9)


  5. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 22:21 ]
    Житейські парадокси
    ***
    Несповідима путь Расєї.
    Усі заручники у неї,
    як у Єгипті в Житії.
    Є совість в нації цієї,
    але і та – одні євреї,
    які оплакують її.

    ***
    Бували ми не дуже голосні,
    а нині де-не-де іще тихіші.
    І не одному мариться мені –
    роботу всіх виконують одні,
    але посади обіймають інші.

    ***
    Моя економія в дії:
    ні газу, ні ват, ні води...
    Але залишає надія.
    Усі – абоненти злодіїв,
    допоки керують жиди.

    ***
    Було і є. Чого брехати,
    що балом править сатана.
    Ті самі унтери пихаті
    життям уміють торгувати,
    допоки точиться війна.

    ***
    Усі історії минулі
    нуворишів біля корит
    не поміняли реквізит.
    Надійся на контрольну кулю,
    коли ідеш на суїцид.

    ***
    На біду – бунти народні,
    революції – на горе.
    І журитися не варто,
    адже гірше, ніж учора,
    буде тільки-но сьогодні,
    отже – краще, ніж узавтра.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  6. Ігор Шоха - [ 2017.04.18 12:35 ]
    Напередодні
                            І
    Хто чумакує у майбутнє,
    уже не зупиняє мить,
    аби почути слово путнє,
    яке у безвісті летить.

                            ІІ
    На кожній станції останній
    уже очікує не Лета,
    а втрачена жага писання
    на зайвім поприщі поета.
    Рятує те, що убиває
    у пошуку любові Бога,
    яка утрачена буває
    і до людини, і до Нього,
    як у новому Заповіті
    від імені Його любові –
    усе, що діється на світі
    воістину одного Слова.

                            ІІІ
    У те, що вірили, забули –
    і наші цілі, і мету.
    Життя наповнює минуле,
    відмотуючи суєту.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  7. Ігор Шоха - [ 2017.04.17 12:54 ]
    Самоприсуд
    Багато маємо поетів
    і поетес. Нехай не тьма,
    а заяложених сюжетів
    у їх поезії нема.

    Поезію диктує небо –
    і ця ідея не нова.
    Але надіємось на себе,
    допоки Муза ще жива.

    І як годити цій чаклунці,
    не переходячи на мат,
    коли у кожній свіжій думці
    як не повтор, то плагіат.

    Одною лівою ногою,
    не залишаючи слідів,
    ідуть в історію юрмою
    факіри вишуканих слів.

    І не одна узріє Кая.
    Зійде полуда із очей,
    коли зоїла видаляє,
    аби покаявся і цей.

    Питається, а що читати,
    якщо поезія – яса?

    Куди дівається краса,
    якщо її не описати?

    А може – тихо помовча́ти,
    коли говіють небеса?

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (10)


  8. Віктор Кучерук - [ 2017.04.17 08:27 ]
    Про тебе...
    Д.Т...
    Минає ніч. Ясніє схід, –
    І видно під вербою
    На росянистих травах слід,
    Залишений тобою.
    Відбиток тіла, як печать,
    Обвітрена і тепла, –
    Іще продовжує лежать
    На ледь прим’ятих стеблах.
    Але зведуться лугові,
    Медвяні й ніжні стебла, –
    Неначе спогади живі
    Оці мої про тебе…
    17.04 17


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.51) | "Майстерень" 5.63 (5.7)
    Коментарі: (4)


  9. Ігор Шоха - [ 2017.04.16 10:24 ]
    На переправі
    У Європі – месія гряде,
    у Америці цього немає,
    азіат у Росію іде,
    а у нас – переправа до раю.

    Україна іде з молотка
    за борги і за те, що не горді,
    поки влада її не така,
    як буває у інших народів.

    Ми будуємо інші світи,
    а бунти, революції, війни
    нас примушують в ногу іти
    із юрбою чужої країни.

    Рятувала нас тисячі літ
    булава. Лиходії-ординці
    затуляли дорогу у світ
    і кривавили наші криниці.

    Та чекає ясне майбуття.
    І уже не за примхою долі
    ми як воїн, єдиний у полі,
    покладаємо наше життя
    на межі небуття і буття,
    на путі до свободи з неволі.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (4)


  10. Олексій Кацай - [ 2017.04.15 14:53 ]
    Монорейка часу
    В капсулі, на монорейці часу,
    ледь вібрують пластик і метал:
    швидкістю видовжується траса
    і думок безмежний віртуал.

    Угорі – мовчанка войовнича,
    унизу, неначе мирний спів,
    віє вітер пам’яті в обличчя
    на стежках загублених світів.

    Той розтав у давнини тумані,
    той залюднив майбуття чиєсь,
    той здельтанував на дельтаплані
    у нічному вибуху небес.

    ……………………………

    Я ж один. Не видно перехрестя
    в часі монорейці водію.
    Мчусь… І на межі вібрує всесвіт
    чи то вітром, чи то думкою.

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  11. Мирослав Артимович - [ 2017.04.14 19:16 ]
    Невідворотне
    – Ти цар юдейський?
    – Ти сказав… –
    Весь діалог правителя і жертви…
    І у обох не канула сльоза,
    а знали – хто чекає смерти.

    Один – увесь у ревищі юрби,
    а другий – нібито оглух на вирок:
    «На хрест його!..
    Убити!..
    Розіпни!...»

    А десь… – готують пахощі та миро…

    Але до них – така ядуча путь
    під тягарем хреста своєї долі…

    Довкіл вирує жовчі каламуть…
    Попереду – пекельний жах юдолі…

    14.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (1)


  12. Ігор Шоха - [ 2017.04.14 11:46 ]
    Дорогою до себе
    ***
    Любити праведно і грішно –
    не маята, аби своє.
    А от грішити, як не смішно,
    любов нікому не дає.

    ***
    А що, якби надути губи
    і, догоджаючи юрмі,
    ревіти соло до-ре-мі,
    і як ієрихонські труби,
    ламати стіни у тюрмі?

    ***.
    Не уповаю на урочу мить,
    коли усіх поезія чарує,
    і заглядає в душу, і ятрить.
    Бо самоу́к нічого не навчить,
    якщо його недоучка не чує.

    ***
    Живуть же люди! – без голок
    і не з'їдають муки творчі.
    А як набридне монолог,
    організують діалог
    із порцією злої жовчі.

    ***
    Товариш ворогом не буде,
    якщо не лізе у корито.
    Лукавий б’є себе у груди…
    Цікавими бувають люди,
    якщо уміють говорити.

    ***
    Одні поети пам'ятають,
    що їх читатиме народ.
    А інші інших доганяють
    і що-попало напихають
    у заримований кросворд.

                                  2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (5)


  13. Ігор Шоха - [ 2017.04.14 00:15 ]
    Газова атака
    Оберігати ниви, і хати,
    і душі од усякої химери
    готові ми як юні піонери.
    Волаємо, – о Боже, захисти!

    Але холера ясна, що у хаті
    ховаються таємні вороги.
    Її не охоронять ні боги,
    ні інші доморощені пенати.

    Європа помагає ...як рантьє
    ...і вимагає! Що? «Лапшу» на вуха…
    Америка не має сили духу
    злодіїв годувати на своє.

    Лишається молитися й чекати,
    коли мине умовна у жидів
    рефлексія жируючих панів
    і параноя – гоя ошукати.

    А що ми ще уміємо? Офшори
    будує наша мафія і ФАК*,
    і біля Путі дружній особняк
    в Іспанії, Італії, Андоррі.

    Малюючи в уяві авеню,
    захрюкали любителі «Євбазу».
    Є візи і немає керогазу,
    аби смалити обрану свиню.

    А примус є! Живи на копійки
    і вимирай! Подвоїли зарплату?
    А то на смерть… Кому? Електорату
    …і дітям олігарха – на віки.

    Але і копійки рахує живо
    ота химера, що веде баланс,
    кому додати, а кому і зась,
    аби у рай доправити щасливо.

    І що воно, якщо не геноцид?
    Яка вина у покоління мого,
    що має на дотацію убогу
    подвоєний оброк на апетит?

    І газова об'явлена атака!
    І не боїться клоуна Ляшка
    ніяка влада... Ось вона яка!
    Убитим оголошує подяку.
    Із мафією бореться Аваков,
    а уряд б'є та й б'є бойовика.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  14. Віктор Кучерук - [ 2017.04.12 08:05 ]
    Калейдоскоп
    Неминучі зустрічі й розлуки
    Завжди повні радощів і мук, –
    То стискаю радо дружню руку,
    То вона висковзує із рук.
    То зникають відстані між нами,
    То провалля глибшають чомусь, –
    То цілую весело без тями,
    То журу засвідчити боюсь.
    Мерехтять, мов кадри на екрані,
    Безупинно чорно-білі дні, –
    То розлука тане невблаганно,
    То лежить, як насти крижані…
    11.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (7)


  15. Іван Потьомкін - [ 2017.04.09 20:53 ]
    Четверо братів (за сюжетом Номі Шемер)

    • Той день був просто дивовижний.
    • Із Аґади неждано вийшли
    • Мудрий і дурень, і проноза,
    • І той, що запитать не в змозі.
    • Тільки-но четверо братів
    • Пішли собі хто як схотів,
    • Із чотирьох сторін вітри
    • В’язанки квітів принесли.
    • Мудрий зустрів таку ж бо мудру,
    • Дурень влюбивсь в якусь лахудру,
    • Ну а проноза за гріхи
    • Змію отримав на віки.
    • А той, що запитать не вмів
    • З-поміж красунь найкращу стрів:
    • Вуста і руки вмить сплели
    • І в Аґаду разом ввійшли.
    • Куди полинули стежки?
    • Де тепер згадані брати?
    • Які б цікаві ви не були,
    • Питать про це вірш не велить.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  16. Ігор Шоха - [ 2017.04.09 17:23 ]
    Роздвоєння
    Вточити крові – це як два по два,
    охаяти – те саме, як два пальці...
    Але які вражаючі слова
    у глибині душі неандертальця!

    Вони ще є, хоча й не у норі
    і, як усі, бажають пити-їсти.
    Від них усі паяци, і царі,
    і вегетаріанці-пацифісти.

    Недолею нав’язана рідня,
    що янгола сльозою умиває,
    рятує на пожежі кошеня
    і ближнього за долари вбиває.

    Хвала Ісусу, ще великий піст,
    який усіх примушує до миру.
    І хай мене полюбить атеїст
    за те, що я не їм його за віру.

    І хай його чекає аналой,
    аби із храму – у високе небо.
    Літературний – все одно герой,
    що іноді вдивляється у себе

    і думає, – лукавого боюсь,
    і наговору, і лихого ока,
    і заготівлі білого оброку…

    Яка мироточива наша Русь!
    Але, буває, хочеться чомусь
    напитися березового соку.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (5)


  17. Віктор Кучерук - [ 2017.04.09 09:55 ]
    У Вербна неділю
    Хоч я, до свят не шанобливий,
    Але вони вражають дивом –
    Неділя Вербна розбудила
    Мого життя поснулі сили, –
    І вже утомлену людину
    В собі не відаю віднині.
    Любові ніжність нетерпляче
    В душі розгубленій жебрачить,
    Бо вимагає цілоденно
    На полі старості натхнення...
    Вербова гілочка розквітла
    І стало в світі більше світла, –
    Одразу видно недалечко
    Яскраву Паску і яєчка.
    09.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  18. Мирослав Артимович - [ 2017.04.08 22:03 ]
    Ця жінка
    Ця жінка – пуп’янок розмаю,
    весняний дзвін пташиних мов
    і срібний струмінь водограю,
    що випромінює любов.

    Ця жінка – повені емоцій,
    чи то на сцені, чи в житті,
    її люстерка чисті – очі –
    водночас грішні і святі.

    Ця жінка – пристрасть і смирення,
    Безцінна скрипка – скрипалю.
    Ця жінка – просто незбагненна.
    Яку люблю…

    06.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (17)


  19. Ігор Шоха - [ 2017.04.07 18:24 ]
    Під благовіст
    Одбіліли проліски на листі
    сірому, пожухлому за рік,
    і нові, у синьому намисті,
    окаймляють пагони осик.

    Молодіє ясен омелою,
    вітер чеше коси у беріз,
    і усьому, що стає травою,
    подарує падалицю ліс.

    Юні сили наливають соком
    все, що оживає і живе.
    Дух землі, ширяючи високо,
    зцілює й запліднює нове.

    Все минуле тихо відмирає.
    Постуємо. І на ярину
    маємо надію ще одну,
    і на перемовини до гаю,
    а на благо те, що обіцяє
    освятити вічну таїну.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  20. Мирослав Артимович - [ 2017.04.07 08:43 ]
    Обраниця...
    Обраниця… Ще не жона –
    смиренна діва, зірка рання…

    Чому поринула сповна
    У суть Священного писання
    Марія?..
    А пророчий тон
    У нім Ісаєвого слова?...

    І перед нею – наче сон –
    Увесь у білому, раптово, –
    Юнак?..
    Лілея у руках…
    Уклін у шані – куртуазний...

    «Благословенна Ти в женах…» –
    Лунає виголос виразно.

    І Діви чисті почуття
    Переплавляються в надію…
    У ній закільчиться життя
    У трійці сущого Месії…


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (10)


  21. Ігор Шоха - [ 2017.04.06 22:51 ]
    Заплющивши очі
    Далекий день украденого часу.
    У хаті – тіні. Сонце у вікні.
    Туди вертаюсь юним і щоразу
    на серці веселішає мені.

    Яка там особлива атмосфера
    на смак, на дотик, запахи, слова!
    Яка щемлива допотопна ера –
    ікона-образ – Бозя, як жива!

    Ось тільки-що грозою одгриміло
    і за ліси полинули дощі.
    Зі стріхи капле. Обдають кущі
    росою руки, ноги, голе тіло,
    коли душа умитися хотіла
    у листі, де ховаються хрущі.

                                  04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (15)


  22. Мирослав Артимович - [ 2017.04.05 22:13 ]
    Бджолотерапія
    Стою в саду. Напружуючи слух,
    завмер під абрикосою і млію:
    під мурмурандо* хору божих мух
    я п’ю живлючу бджолотерапію.

    Бджола не знає свят і вихідних.
    Уже веснує – ставить на замітку
    дарунки медоносної весни,
    цілуючи лелійно кожну квітку …


    05.04.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (8)


  23. Віктор Кучерук - [ 2017.04.05 05:53 ]
    Запах меду
    Ще на смородині півголій
    Немає й натяку на цвіт,
    А вже, від снів звільнившись, бджоли
    Гудуть жадливо біля віт.
    Проснулись рано дзвінкокрилі, –
    І так мелькають у гілках,
    Що аж в очах заряботіло
    Від позолочених комах.
    Як заклопотаних угледів
    У нерозквітлому гіллі, –
    Мені чомусь запахло медом
    Важким, як праця на землі…
    04.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  24. Іван Потьомкін - [ 2017.04.04 20:59 ]
    Ділюся

    З людьми - думками, радістю-бідою,
    з деревами - замилуванням і водою,
    із птаством – хліба м’якушкою,
    готовністю слухать і слухать їх,
    із козами – спогадом про сирітське дитинство,
    як гнався за ними, долаючи марафонські відстані
    із кіньми – як напував їх із джерельця в проваллі,
    з котами й собаками – як змалку ними лякали...
    ...когось там чи щось пропустити боюся,
    а от за цікавість Господу Богу молюся.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.49) | "Майстерень" 5.38 (5.6)
    Коментарі: (2)


  25. Віктор Кучерук - [ 2017.04.04 07:12 ]
    Як в юності
    Хоч молодість далеко, як Венера,
    І рід наш не продовжую давно, –
    Весняні дні маскують, мов гримери,
    Мого обличчя блякле полотно.
    Так зваблюють погода і природа,
    Що вогники спалахують в очах, –
    Уже про гниль не думаю насподі,
    Як і про те, що гіркнути почав.
    Мене тепло від болів увільнило
    І зупинило старість на межі…
    Як в юності, свого не чую тіла,
    Адже весна навколо і в душі.
    03.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (5)


  26. Віктор Кучерук - [ 2017.04.03 04:54 ]
    Єдина прикмета
    Так співає сьогодні душа,
    Що аж серце вібрує щасливо, –
    Спів почуло й озвалось пташа,
    Поєднавши веселі мотиви.
    Гарна пісня звучить звук у звук
    І не тане в небеснім світінні,
    Бо не знала ще кращих сполук
    Голосів височінь безгомінна.
    Зміст один, та і нота одна,
    І єдина утісі прикмета –
    Такт у такт диригує весна
    Цілий день милозвучним дуетом.
    02.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (9)


  27. Олексій Кацай - [ 2017.04.02 11:30 ]
    Втікач
    Наче пуповини
    згубна іпостась,
    з мотузок драбина
    в морок простяглась.

    І втікач затятий,
    безпритульний знов,
    до стіни прип’ятий,
    немовля немов.

    Зверху – ніч безлиця,
    здолу – рип чобіт,
    а круг хитавиця
    викривляє світ.

    Чим же перейнятись
    в глупій цій ночі:
    а чи то здійматись,
    опускатись чи?

    Рани ниють поночі…
    Та шепочуть губи:
    «Доки нам ще боляче,
    доти ми ще люди…»

    І втікач горлає:
    «Розібратись треба,
    звідки я втікаю,
    чи з землі, чи з неба?»

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Коментарі: (2)


  28. Віктор Кучерук - [ 2017.04.01 23:36 ]
    Хмари
    Заясніло небо понад нами,
    Увільнивши землю від імли, –
    Хоч, неначе вівці табунами,
    Аж за обрій хмари побрели.
    Вітерець, немов вівчар на чатах,
    Ходить доокола вередух,
    Бо повзуть ліниво волохаті,
    Куцим уповільнюючи рух.
    Променями теплими пройняті,
    Сизі теж спиняються на мить
    Біля сонця, наче при багатті,
    Зору закриваючи блакить.
    І відразу линуть, відпочилі,
    В далечінь спорідненим гуртом, –
    Біло-пінні хмари, наче хвилі,
    Понад заклопотаним селом.
    01.04.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  29. Мирослав Артимович - [ 2017.04.01 19:32 ]
    Першоквітневе привітання Президента (травестійне)
    Дорогі мої вкраїнці!
    Вже, мабуть, сто перший раз
    я караюсь наодинці -
    й віддаю таки наказ.

    Ворог наш, хоча неситий
    і на рідний край посяг,
    треба все ж його любити –
    він, ачей, у нас в гостях.

    Тож усім – від рядового
    й до найвищих аж погон –
    я озвучую вимогу:
    «Припиняємо вогонь!»

    Як бальзам – ворожа мова:
    «Не стрілятиму по вас!»
    Ворог, ой, – твердий на слово…
    вже сто перший, може, раз.

    Дату вибрано серйозну,
    не повірити – ганьба!
    (Ворог же, утім, стервозно
    посміхається хіба).

    Тож до всіх, мені угодних,
    І до гострих на язик:
    – З першим квітня вас сьогодні!» –
    Президент ваш. Жартівник.

    01.04.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (6)


  30. Ігор Шоха - [ 2017.04.01 17:23 ]
    Зірки й супутники мої
    ***
    Один із перших зодіаку,
    але – на ниві для дітей,
    миролюбивий до ідей
    зірок воюючого знаку.

    ***
    Фея ефірної форми,
    рими і ритму «поез»,
    знає і етики норми,
    і лікувальний «лікбез».

    ***
    Бойовий. Береться за високе
    і перекладає срібний вік.
    Заримую я його як ...
    і себе впізнає чоловік.

    ***
    Не те, що вітер в голові
    і лексикою віє псевдо,
    але, буває, візаві
    показує девіз і кредо.

    ***
    Не у султана полонянка,
    але із іменем таким.
    У мокасинах індіанки
    чарує генієм своїм.

    ***
    Поета цього і зоїла
    любили коміки пера,
    але Івана Спілка з'їла
    і на ПееМі є діра.

    ***
    На його оригінальні НІКи –
    ні пародій, ані фельєтону...
    Тикає сигарою у пику
    дяді Сему, серу і Лінкольну.

    ***
    Мене блокує на папері,
    немов я ірод моровий,
    і рідко гупає у двері
    дізнатися, чи я живий.

    ***
    «Найзалізні́ша» леді у Майстерні,
    яка «пиляє» опуси мої,
    але не любить, їй не характерні, –
    а-а і у́-у, -айя і її.

    ***
    Любитель майструвати кучеряві,
    а іноді задумливі рядки,
    що і не знаєш за коментарями,
    які його, які мої думки.

    ***
    Мене лояльно привітає
    як друг поета і пісень,
    і як приємно, що згадає
    бодай у Юрійовий день.

    ***
    У неї кредо поетичне:
    себе почути – це не гріх.
    Орієнтована у вічне –
    сучасна у піснях своїх.

    ***
    Подвійне ім’я – чарівне, як на мене,
    але і двомовне у нашій сім’ї.
    Палюче ім’я воєводи Семена
    за неї дописує образ її.

    ***
    Єдиний українець зримий,
    який сповідує Талмуд
    і каббалу, якщо не тут,
    то явно – у Єрусалимі.

    ***
    Перебирає менестрелів
    собі по духу і крові́ –
    ініціаторка дуелей
    між запальними візаві.

    ***
    Тисячолітніх замків дух столітній,
    таємних фей і лицарів акин,
    Ірландії і України син
    метафізичний, і живий, і вічний.

    ***
    Угаданий у кожнім добрім слові.
    Належне віддаю його перу
    як гу́цулу по духу і по мові
    і на ПееМі першому гуру.

    ***
    Недооцінена прем’єрами
    утаємничених майстрів,
    мене не чує за озерами
    багатослів'я інших днів.

    ***
    Вірші як майстер клепає,
    а не якесь там ледащо.
    І пунктуація – на́що?
    Адже помилок – немає.

    ***
    Він ще не Бах, але, – ох,
    як же він музику пише!
    Нас уже чули обох
    і як дует, і не лише.

    ***
    Ім'я у неї тої волинянки,
    яка і на купюрі не ізгой,
    і на ізгоя рушила б у танку,
    а Лю – її улюблений герой.

    ***
    Ой кохає еротична згуба
    аватара в образі абрека.
    Ще би люльку і шаблюку Бульби,
    то на що тоді та тюбетейка?

    ***
    Навідує мої пенати,
    коли – ...нікого і ...ніде.
    А пообідає у Канта,
    то й у нірвану поведе.

    ***
    ПееМ леліє і тримає
    у рукавиці їжака,
    лояльним іноді буває
    на тлі реакції совка.

    ***
    Бандурист і поет у когорті Перуна,
    у Природи – Боян і її чародій,
    обожатель русалій, трипільської руни,
    найщиріший колега у вірі своїй.

    ***
    Коли дошкуляють усім
    його епіграми і жарти,
    не буде оцінений автор
    пишатися его своїм.

    ***
    Хай не кожному кварта, і пісня,
    і привіти мої весняні –
    усміхніться хоч першого квітня
    і не буде печалі мені.

                                  01.04.2017


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.73)
    Коментарі: (26)


  31. Віктор Кучерук - [ 2017.04.01 06:48 ]
    Між трав
    Вітрами сполохані, трави
    Тривожно шумлять на лугах, –
    То хиляться вліво, то вправо,
    Поривам звільняючи шлях.
    То сплеск донесеться, то гулом
    Одразу наповниться слух, –
    Мов бджоли, покинувши вулик,
    Наповнили звуками луг.
    Шумлять і гойдаються трави,
    Неначе музики хмільні, –
    Та людям ніякої справи
    Про що безупинні пісні.
    Вглядаюсь, вслухаюсь терпляче
    В сплетіння тісне, голосне, –
    Бо випив сьогодні добряче
    І трави полонять мене.
    31.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (11)


  32. Ігор Шоха - [ 2017.03.31 17:39 ]
    До дня поезії
    Що мені поезія
    у мої літа?
    Та любуюсь нею я –
    наче золота,
    ніби випромінює
    віру і любов,
    поки до опінії
    дух не охолов,
    будить камертонами
    міражі чужі,
    резонує дзвонами
    рідної душі,
    у цеху містерії
    не гайнує час,
    на крилі несе її
    іноді Пегас,
    візитує інколи
    інші береги,
    а її канікули
    відають боги.

    О, моя поезіє,
    мріє золота,
    будуть під березою
    і мої літа,
    і усе – запряжене
    у єдину мить,
    поки слово зважене
    кулею летить.

                                  21.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (6)


  33. Мирослав Артимович - [ 2017.03.31 15:49 ]
    Останній день березня

    Залицяльні наспіви пташині,
    Воркування горлиці в саду,
    Журавля танок у небосині –
    Нить весни смарагдову прядуть.

    Соковито парость зеленіє,
    У бруньках-перлиночках – гілля.
    Йде першоквітнева травестія –
    Березню, останній день гуляй!..

    31.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (8)


  34. Віктор Кучерук - [ 2017.03.31 08:14 ]
    * * *
    К. Р...
    Чи з тобою зустрінуся знову,
    Чи згоріли стосунки дотла?
    Не вдалася такою розмова,
    Щоб тебе зупинити змогла.
    Заглядати безглуздо в майбутнє,
    Якщо ти так далеко в цю мить, –
    Коли в морок укутано сутнє,
    А минуле – журбою бринить.
    Зустрічалися, певно, даремно,
    Очевидності наперекір, –
    Бо ні вогника жданого в темній
    Круговерті життя до цих пір.
    Розлучаючись мовчки, як тіні,
    Не лишаючи жодних слідів, –
    Розчинилися двоє у піні
    Необачно промовлених слів...
    30.03.17


    Рейтинги: Народний 6 (5.51) | "Майстерень" 6 (5.7)
    Коментарі: (14)


  35. Олександр Олехо - [ 2017.03.30 08:30 ]
    * * *
    Між нами – Я і Ти, суб’єкти і мірила,
    критерії провин, помилок, правоти;
    безсилля сподівань і звинувачень сила,
    а може навпаки – немає Я і Ти…

    29.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  36. Віктор Кучерук - [ 2017.03.29 06:40 ]
    Труждання
    Як тільки сонце навесні
    Почне городи прогрівати, –
    Стають для мене затісні
    Кути привітної кімнати.
    Дурманять прагнення такі ж,
    Які й торік штовхали з хати –
    Копати, сіяти – і скрізь
    Обійстя любе прибирати.
    Отож скрегочуть так граблі,
    Що піт вливається в легені, –
    Але гребу, бо на землі
    Лежить не спалене натхнення.
    Руде, зотліле і брудне, –
    Ніколи настрій не погіршить,
    Адже приваблює мене
    Тим, що я в нім знаходжу вірші.
    Проміння слів отак пройма
    Людину кожну на городі,
    Що заговорить і німа,
    І відчуття опише згодом.
    28.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  37. Іван Потьомкін - [ 2017.03.28 18:39 ]
    На День філолога

    Не всім судилось в добірному гурті бути сьогодні –
    М’ятою-рутою побратими вітають живих із безодні.
    А ті, що зібрались довкола Тараса,
    Пригадають літа молоді. Чи не найкращі.
    Міфом і сміхом гірким видасться нині,
    Як фах здобувавсь в «найщаслившій країні»,
    Де партизани вчорашні із пароксизмом
    Голови наші дурили марксизмом,
    Де в студентській їдальні розкішним обідом
    Гірчиця була із безплатним хлібом.
    І все ж попри злидні та несусвітній морок
    Ми самотужки дізнавались, хто справжній ворог.
    І як Вкраїна в борні минає московську Голгофу,
    Є ж бо і наших зусиль хоч трохи :
    Кожному з нас була як найбільша життєва спонука -
    Мову вкраїнську зберегти для дітей та онуків.







    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  38. Віктор Кучерук - [ 2017.03.28 07:11 ]
    Розставання
    Прощальним холодом, зима
    До скла засмучено припала,
    Бо, несподіваним привалом,
    Лякала вдосвіта дарма, –
    Адже боялися тепла
    Побляклі в сутіні сніжинки
    І ні одна із них зупинку
    На склі зробити не змогла…
    Прощалась швидко й спроквола, -
    У шпарки стужею не лізла,
    А нишком, мов коза облізла,
    З мого обійстя геть пішла.
    27.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)


  39. Віктор Кучерук - [ 2017.03.27 08:05 ]
    Тінь світання
    Рожева тінь гарячого світання
    Мигоче і ясніє на воді, –
    Її безмежжя сила нездоланна
    Долає всюди сутінки бліді.
    Вона спиває подихом пекучим
    Холодні роси з прибережних трав,
    Коли біжить повз освітлілі кручі
    В яри, побляклі без ранкових барв.
    Вона в сльоту туманну оболоні
    Врізається з розгону і навкіс,
    Щоб увільнити луки із полону,
    Вологою утворених завіс.
    Ані гаїв дубових загорожі,
    Ні далечінь, мінлива кожну мить, –
    Світання тінь утримати не можуть,
    Або пітьмою ночі затінить.
    26.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  40. Олександр Олехо - [ 2017.03.26 12:41 ]
    * * *
    Все суєта суєт… А як же вічні зорі?
    Жагучий бій сердець, вітрило біле в морі?
    Розсипалася сіль – проекція на будні.
    Ласує шубу міль, стирає зуби кутні.

    А десь любов-ріка у пошуках кохання
    тече крізь диво-сни у водопад бажання.
    Пересихає час і оголяє русла.
    У твані тих доріг ти, душе, не загрузла?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (8)


  41. Іван Потьомкін - [ 2017.03.24 21:45 ]
    ***

    Не буряним Бетховен входить до мене,
    А цими сріблястими струмками,
    Що на галяву вибігають сміючись,
    Наввипередки мчать, вливаючись
    У Шуберта і Берліоза, й Мендельсона...
    Бачу його - іще не генія глухого,
    А юнака, в якого віра розійшлась з довірою,
    І кохання прирекло на довічну муку...
    А ще – поруч з Андрієм Розумовським -
    Не вельможним графом і послом,
    А скрипалем,спроможним оцінити новий опус.
    Влюбити юнака в милу йому Вкраїну,
    Де селюками батько й дядько залюбки співали...
    …І задушевні оповіді ті переливаються в мелодії.


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (2)


  42. Віктор Кучерук - [ 2017.03.24 00:46 ]
    Омани
    Соромливо, мов дівка, весна
    Заглядає крізь шпарки у вікна, –
    То теплом усміхнеться вона,
    То холодними блисками зникне.
    Голосна цілий день і німа
    Уночі, як поснула пустеля, –
    Чи боїться, чи тями нема
    Господинею бути в оселі?
    Довгождана така, – увійди, –
    Перестань доокола кружляти!..
    Бачу всюди знайомі сліди,
    Та не видно принадних у хаті.
    23.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  43. Віктор Кучерук - [ 2017.03.23 08:03 ]
    Моє життя
    Життя моє, струмком дзвінким,
    Крізь товщу літ біжить невпинно, –
    Не боячись приходу зим,
    Які спинити біг повинні.
    Його бурхлива течія
    Долає різні перешкоди –
    Струмує прудко і сія,
    Неначе блискавка в негоду.
    Життя, відмірюючи час,
    Спішить, у радощах і смутках,
    Межи горбами по ярах,
    Щоб загубитися в майбутнім…
    22.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (8)


  44. Мирослав Артимович - [ 2017.03.22 17:55 ]
    Арифметика літ (самоіронічне)
    Мені давно не чотирнадцять*
    й на сорок вісім* не утну,
    але і вісімка, на щастя,
    не вередує ще: «Ану,
    стань, шісточко, позаду,
    мені у лідери – з руки…»

    Тому треную хитрий задум –
    літа укоськати таки.
    Вони ж підсміюються з мене:
    «Наївний ти не по роках!»

    …Мого життя всевладний тренер
    мене тримає у руках…

    22.03.2017



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (8)


  45. Олексій Кацай - [ 2017.03.22 11:16 ]
    В потязі
    В кожної планети є своє кільце:
    чи радіаційно-плазмове кільце,
    а чи то камінно-крижане кільце,
    а чи сателітно-роблене кільце.

    Кільцями усесвіт оповив планети.
    Кільцями смертельні оповив планети.
    Кільцями живлющі оповив планети.
    Кільцями розумні оповив планети.

    Так на шию бранця вдягнено нашийник,
    так закуті ноги у важкі кайдани,
    так до стінки неба ланцюгом тяжіння
    вічний рух по колу навіки припнутий.

    Але якщо небо кинути під крила
    і на кільця з ребер їхніх подивитись,
    роз’яснить пілоту світло вертикальне,
    що вони – колеса для планет одчайних.

    Що на них спіраллю вічного безмежжя
    можна нескінченно всесвітом котитись…
    Чуєш, як колеса стукотять по стиках
    всесвітів проекцій на лискучі рейки?

    2017


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.32)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Олехо - [ 2017.03.22 08:26 ]
    Кане час у Лету
    Кане час у Лету – постаріє Сонце.
    Скільки тих мільярдів? Швидко промине…
    Встанеш рано-вранці, глянеш у віконце:
    небо паленіє, плавиться земне.

    Роздобріє Сонце. Статусом гіганта
    козиряти зможе в колі інших зір.
    Подихом палючим, пальцями мутанта
    забреде наосліп у хазяйській двір.

    Стане трохи жарко, а точніше дуже.
    У сусіда-бевзя запалає дім.
    Висохне від палу глибочінь-калюжа,
    що посеред двору заважала всім.

    Ось такі прогнози нам дає наука.
    Поки ще не пізно, то робімо щось.
    Погребицю глибше рити є спонука.
    Авто-землерийку ще б позичив хтось…

    Зачинитись в льосі на велику клямку?
    Сонце погуляє й забереться геть?…
    У сузір’ї Овна вічність тягне лямку
    із живого раю у задуху-смерть.

    03.2017


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (16)


  47. Віктор Кучерук - [ 2017.03.22 04:57 ]
    На східцях
    Мигтять в імлі безсонні ліхтарі
    Чомусь так тьмяно, що не видно східців
    Отих, що ждуть на мене угорі,
    Якщо почати рахувати звідси.
    Багато їх лишилося чи ні –
    Довідаюся, певно, я не скоро,
    Хоч хочеться вже спокою для ніг
    І відпочинку трішечки для зору.
    Ізнов узрівши сходинку – іду
    Вперед поволі, обережно, звично,
    Крізь темряву холодну і руду,
    По східцях вічно фантасмагоричних.
    Шукаю фініш бажаний і шквал
    Очікую гучних аплодисментів, –
    Адже зійду колись на п’єдестал
    І бронзовітиму на постаменті.
    21.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  48. Олександр Олехо - [ 2017.03.21 11:59 ]
    Поезія
    Поезія – це Інь, високості натхнення,
    із гамми почуттів і вічно юних літ,
    метафоричний шарм на тілі сьогодення
    і рими зорепад у прозаїчний світ.

    Поезія – це тиш: відлуння, що стихає
    у пошуках весни поміж осінніх дум.
    У мареві жаги над спорожнілим гаєм
    витає, наче сон, її утішний сум.

    Поезія – це Ян, маестро без докОру,
    оцінювач вірша на вагівниці СІ,
    отой, що музу дня веде на лису гору –
    у сумці коньячок і банка «Івасі»…

    Поезія – це вир, де боротьба емоцій
    (розтрощені щити та зоряні мечі),
    де безліч спотикань на необачнім кроці,
    а потім торжество і золото парчі.

    Поезія – це ми, із плоті, духу й мрії
    по рейтингу КаПе і по словах своїх.
    І хай в саду спокус іще кусають змії,
    але боятись їх – то необачний гріх…

    20.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.59)
    Коментарі: (2)


  49. Віктор Кучерук - [ 2017.03.21 07:23 ]
    Навесні
    Голубу далечінь виднокраю
    Не затьмарюють тіні хмарин, –
    Видно зоране поле безкрає
    Аж до самих суєтних глибин.
    Бачу те, що навчився любити
    На моїй українській землі, –
    Що ясніє й зростає щомиті
    Навкруги в березневім теплі.
    Тож немає ніякого дива
    В тім, що я в золотому краю,
    Навесні, мов дитина, щасливий,
    Повню радістю душу свою.
    20.03.17


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  50. Мирослав Артимович - [ 2017.03.20 22:18 ]
    Сніговієва сімейка
    ***

    Хуртови́на й Снігові́й, тобто мама й тато,
    узялись навперебій діток рахувати.
    Перебрали імена – немала сімейка:
    донь – як снігу, то не сміх, а синочків – жменька.
    Почали лічбу з дівчат – тішаться, нівроку,
    але їх – немов курчат у рябої квоки!
    Хугави́ця, Заметі́ль, Ху́га і Заві́я,
    Завірю́ха, Кушпела́, – непроста затія.
    Далі – Ві́хола, Юга́, Хви́ща і Заме́та,
    Хви́жа, Хи́за і Пурга́, – снігові тенета.
    Ще Мете́лиця, Кура́, Крутія́, Шару́га,
    Снігові́йниця, Меті́ль і, звичайно, Фу́га.
    А найменшенькі між них – За́меть і Сніжни́ця,
    Заметі́льниця, і ще – спритна Снігови́ця.
    І Хуртеча тут-як-тут, осьдечки й Хурде́ля,
    Снігокру́тниця мала сніжної пустелі.
    А Хурде́лиця притьмом обняла Хурди́гу
    і Заві́йницю умить вигнали на кригу.
    – Скільки можна рахувать – то коли ж сніданок? –
    Обізвалися нараз Хугові́й з Бура́ном.
    – Ось тепер, здається, всі! – засміявся татко.
    – Ні, не всі! – сипнуло сніг Ві́хало -малятко.

    18.03.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (7)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   166