ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сонце Місяць
2018.04.27 06:05
небес відбиток надтонкий
сміттєві шелесткі кульки
лиш інде зеленіють в урнах

чуттів дурня літературна
& безпонтові цигарки
роки сумлінь дають себе взнаки
катма чекань. стемніли струни

Серго Сокольник
2018.04.27 02:06
у співавторстві з поетесою Світланою Соболевською***


Під вербою принишк-

ли закоханих двоє. І сад

Повен таїн нічних.

Ярослав Чорногуз
2018.04.27 00:43
Похмурий день - Чорнобиля відлуння,
І темна хмара небом розпливлась.
Сталевим дирижаблем тихо суне...
І дощ іде, мов крапає смола.

Я пам"ятаю - гинули Герої,
Вбираючи страхіття в саркофаг...
Їм - шана вічна у десятках саг,

Олександр Сушко
2018.04.26 19:12
Хотілося, братове, пописати,
Але сьогодні, мабуть, не судьба.
По плану - бульба, лан ріллі, лопата
І тещі закопилена губа.

Не буде мавка охати у пущі,
А буде біль, скрипітимуть крижі.
Дружина кукурудзу шпарко лущить,

Світлана Майя Залізняк
2018.04.26 18:43
морквяна поволока небес
ампутована зона чаес
крупні груші картопля боби
ти купив задарма півдоби -
зазирай у провалля вікна
вічне тут розпадається на
бджіл медових пелюстя траву
напина вітровій тятиву

Галина Гулієва
2018.04.25 18:00
Потяга меч розколе ябко пусте перону,
заки стовчем до крові чола і постоли.
Зійде - мов Бог із фрески - тихий, густобородий.
Килим черлений з ружі хто б йому постелив?

Все у хрестах та маках наші тіла парадні.
Стоншим себе до ниті - в полі, під мар

Олена Багрянцева
2018.04.25 17:11
А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Дивитися, як прокидається світ навколо.
Відчути усім єством гомінку весну.

А їм би не чути атак, не лічити втрат.
Збирати каміння час вже настане скоро.
Пора докладати

Адель Станіславська
2018.04.25 12:24
Музика колисана тілами
жебоніла чистим джерелом...
Досвіт,
зорі,
повня понад нами,
полиск моря -
непорочним шклом...
Кришталеве сяйво...

Адель Станіславська
2018.04.25 12:19
Гармонія душ і тіл -
Мозаїка світлотіні.
Півпоступ, півкрик... То в мні
Шаліє вулкан чуттів...

Півподиху до півсну,
Півмарева, півпокути...
О як же тепер забути

Ночі Вітер
2018.04.25 11:22
І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,
що на вустах сполоханих твоїх
розквітли для цілунків і омани.

Та, кажуть, є продовження життя, -
не в згубі, зморшках, захололих меблях.
В якомусь неозорому де знов

Олександр Сушко
2018.04.25 04:09
Про що повинні думати мужі?
Хмарки у небі, вірші в позолоті?
А, може, про дітей? Чи біляші,
Які у пузо пхаєм на роботі?

А ще про тещу добру і жону,
Вставні зубиська і хребцеві гелі...
Стоїть моє здоров'я на кону,

Володимир Бойко
2018.04.25 02:01
Уже давно я отступил
С твоей дорожки прихотливой.
Хотел забыть, но не забыл
Коварный взгляд очей игривых.

Давно стихов я не писал,
Себя не мучил рифмой строгой,
Но сон спокойнее не стал,

Вікторія Лимарівна
2018.04.25 00:41
Нас приглашает мелодия к вальсу.
Взгляд твой горит озорной.
Чтоб отказать, не даешь ты мне шанса.
Вихрь увлекает шальной.

Глянец паркета струится сияньем.
Крепки объятья твои.
Снова душа замирает с волненьем.

Сонце Місяць
2018.04.24 21:31
закохані розстаються із
закоханими в них
стрічаються інші закохані
нових витівок задля
сезон бере по~ справжньому
& похідний шампань
хай для когось це пиво суціль
старі гойдалки при дворі

Світлана Майя Залізняк
2018.04.24 21:18
а дні текучі - хвильне молоко,
їх не догледиш. Бігли - пінна цівка...
Збирай печаль долонею, совком,
шукай те місто, де гукали: "Дівко!".

Залатуй шлейфи, термоси купуй.
Пливуть до ніг розгепані корита.
Шелесне осінь: "Пані... сабантуй...".

Андрій Грановський
2018.04.24 20:11
Подражаніє

А чому я не пташка з розлогим крилом,
Що літала торік під вікном?
Я б у небі тоді нескінченно літав
Та завжди б цей момент цінував.

Полетів я б на південь, у теплі краї,

Іван Потьомкін
2018.04.24 19:41
Протягом усього життя не вдалось йому стояти під ганебним стовпом громадської думки.
В домі повішеного не говорять про вірьовку. А в домі ката?
Боги лишають по собі гідність і вірних.
Рак червоніє по смерті. Яка ж гідна прикладу делікатність у жертви.

Ольга Паучек
2018.04.24 17:28
Цвіте кульбабка у траві,
Комашку гріє...
Нарешті свято настає
Тепла й надії,

Пора цвітіння, доброти,
Кохання, щастя,
Любові, спільної мети,

Сергій Гупало
2018.04.24 16:40
Автобус опівдні казиться,
Жаркий, як пательня дурника.
А мила у мене – ласиця,
Поранена знову суржиком.

Не лірика це, не баєчка:
Все вічне і все осонцене,
Усюди – Дажбога зайчики

Лесь Українець
2018.04.24 13:54
Доле безпритульницька,
Щербатая доле...
Куди не притулишся -
Ніде ти не вдома.

На одному місці краще,
На іншому гірше;
Жити таким чином важче,

Олександр Сушко
2018.04.24 13:36
Не у висях чи в пеклі кати наші й судді,
І в раю не очікуймо благ.
Треба вчитися радість приносити людям,
Дарувати краплини тепла.

А доокола згаслі, самотні, недужі,
У свитинах поношених міль.
Щире слово дощами хай падає в душі,

Ночі Вітер
2018.04.24 08:21
Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел

Ігор Шоха
2018.04.24 02:09
Визираю у своє віконце
сиротою у самотині.
Весело журитися мені,
поки на орбіту вийде сонце.

Так і проминає день за днем
сонячно у будь-яку погоду,
поки не найду отого броду,

Ірина Вовк
2018.04.23 22:55
…Коли падають зорі, утішся, моє голуб’ятко –
бо це значить, що в світі спалахує вічне кохання,
бо ті зорі в серденьках закоханих, наче свічі
в глибокій криниці, мерехтять-мерехтять чудодійно –
і серденька проймаються жаром... А той жар
все росте – в

Василь Кузан
2018.04.23 21:38
Колиска, дорога, готель.
Світанок, розмови, вечеря.
Довірливість, ігри, фотель,
Сигара, досвідченість… Двері.

Монети, моменти, борги,
Стежина, вершина, падіння.
Лікарня. Кохання. Торги.

Сонце Місяць
2018.04.23 19:37
романтичний як той лабух
крізь будення долає свій шлях
між коліс чортових райдуг
у петлиці його реп’ях

на балансі авжеж ні цента
перспективи по собі в думках
позолочені люмінесценти

Світлана Майя Залізняк
2018.04.23 14:59
Замовлю квиток у Теплівку,
там гуси на вигоні, джміль.
Зустріну опасисту дівку -
чекає Даліла весіль...

Зависли дими над кальяном.
Посходили ріпа, овес...
Налякані Тедом і Яном,

Анонім Я Саландяк
2018.04.23 12:22
Вичитка, або ж ремейк, створений на основі Кантової “Критики чистого розуму” (вибрані тексти не Поетичних Майстерень). II ТРАНСЦЕНДЕНТАЛЬНА МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРШОГО РОЗДІЛУ СЕКЦІЯ ТРЕТЯ Дисципліна чистого розуму стосовно гіпотез Вик

Ігор Герасименко
2018.04.23 09:55
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
Проте вівторок змив неділю,
весняним чарам знов не вірю.

Знайшлась опора в очеретах.
Веселим шурхітом усуньте
жорстоку думку, що в поета

Олександр Сушко
2018.04.23 09:03
Ізранку написалася мура,
В сльозавому топились молодиці...
А тема є нова! Гіп-гіп ура!
Надворі пса ганяє підлий гицель.

Колошкає у реп'яхах бровка,
У сак жене блохастого барбоса.
То ж мій гавкун вступився за братка,

Ярослав Чорногуз
2018.04.23 00:33
Ти чарівний, мій вигаданий світе,
Немовби казка із дитячих літ.
Я тут живу, красою оповитий,
І небеса тримають мій політ.

Якась таємна, невідома сила
Щодня явля мені його лице.
Щось інше там вона мені відкрила,

Микола Дудар
2018.04.22 21:40
Аж по пояс відросли косички…
Бісики в очах… а ще рум’янець…
Хай село в районі й невеличке -
Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
Для запивки служить кока-кола
По підвалах поруч дискотеки
А бувало встрінеш богомола -
Хочеться злетіти як лелека…

Іван Потьомкін
2018.04.22 21:15
Незатишно мені бува серед ровесників,
Котрі раніше старості стають старими.
Так їх і тягне на спогади архівні:
Той, хто собі не в змозі дать ради,
Запевня, що тисячами верховодив.
Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
Силкується довести, що рекордсмено

Сонце Місяць
2018.04.22 18:18
війна, яка вдихає те ж саме повітря, яка харчується тим, що і всі, носить такі ж самі непозірні сорочки джинси кроси
війна, яка цілує дітей чи симпатичних дівчат просто посеред юрми, дописує ліричні етюди квітневі, не позбавлені жесту, обожнює детал

Сергій Гупало
2018.04.22 16:58
Впадеш уб’ють. Іди, іди…
Позаду завжди за тобою
Постійні носії біди
І чути шепоти конвою.

До сміху серденько тули,
Тримай печаль навпроти сонця.
Чарки, не чари, на столі,

Маркіяна Рай
2018.04.22 13:41
А я їй: свободо, осьо я! Не минай мене!
Огорни мене, синьоокая, доки небо плахтою не згорнулося.

Випила би тебе солодку, та не напитися.
Викроїла б тебе і - латкою побіля серця: протяги стережи!
Тільки як коло тебе навстіж душу не прочинити?
Ти м
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олена Музичук
2018.04.23

Катруся Садовнікова
2018.04.22

Лія Олексієнко
2018.04.20

Вадим Бессоно
2018.04.13

Марія Огнєва
2018.04.09

Богдана Гайдучек
2018.04.04

Ірина Мартинюк
2018.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Ігор Шоха - [ 2018.04.24 02:18 ]
    День сонця
    Визираю у своє віконце
    сиротою у самотині.
    Весело журитися мені,
    поки на орбіту вийде сонце.

    Так і проминає день за днем
    сонячно у будь-яку погоду,
    поки не найду отого броду,
    що веде у неземний едем.

    Поки озирає ще Ярило
    прибрані околиці села,
    пам’ятники, цвинтарі, могили -
    все іще не спалене до тла.

    Та палає сяєво свічею,
    проганяє ідола пітьми
    на руїни капища зими.

    У зеніті місії цієї
    може інші діти Прометея
    переіменуються людьми?


    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (1)


  2. Микола Дудар - [ 2018.04.22 21:51 ]
    / Хотянівській молоді… /
    Аж по пояс відросли косички…
    Бісики в очах… а ще рум’янець…
    Хай село в районі й невеличке -
    Супермаркет свій таки "Сан- Санич"…
    Для запивки служить кока-кола
    По підвалах поруч дискотеки
    А бувало встрінеш богомола -
    Хочеться злетіти як лелека…
    Розклад у життя один і той же:
    Скапує крізь пристрої пісочні
    Наче Ти невідаєш це, Боже,
    Що від сліз не просихають очі?…
    22-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  3. Іван Потьомкін - [ 2018.04.22 21:50 ]
    "Пізно старого кота гопки вчить"

    Незатишно мені бува серед ровесників,
    Котрі раніше старості стають старими.
    Так їх і тягне на спогади архівні:
    Той, хто собі не в змозі дать ради,
    Запевня, що тисячами верховодив.
    Той, хто ледь чалапає з ковінькою,
    Силкується довести, що рекордсменом був у спринті.
    А згорбений, із впалими плечима
    Божиться, що жав мало не під двісті...
    Хто віда, може, воно так і було,
    Та нащо хизуватися, як важко в це повірить?
    «Пізно кота старого гопки вчить»,-
    Каже народнна мудрість.
    Це й про тих, хто змалку призвичаївся до перебільшень.
    Тому-то охочіше до молоді горнусь,
    В котрої все іще попереду.
    Байдуже, що комусь у батьки, а комусь і в дідусі гожусь.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  4. Микола Дудар - [ 2018.04.21 19:07 ]
    /Квітень, двадцать перше…/
    Знову звучатиме Моцарт
    На перехресті думок
    Погляд зупиниться: - Що це?…
    Перший - найважчий крок

    Ти, відповідно, вже поруч
    Обрій привабливих губ…
    Корчить дочасно свій обруч
    Свято увірує в шлюб… —

    Свідок вмирав сивочулий…
    Серед вечірніх новин -
    Моцарте, ти незабулий
    Принаймні, кілька годин…
    21-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  5. Микола Дудар - [ 2018.04.19 13:08 ]
    І ми удвох...
    Сегмент жаровні… жару повно
    І настрій наче без питань…
    Ти споглядаєш оком Овна
    А я Тільцем, чомусь, поглянь
    Як виглядає наш таблоїд…
    На цілий всесвіт зокрема
    І ми удвох, нас тільки двоє
    В кімнаті затишно, зима
    19-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  6. Іван Потьомкін - [ 2018.04.18 16:59 ]
    Ізраїль

    На карті світу він такий малий.
    Не цятка навіть. Просто крапка.
    Але Ізраїль – це Тори сувій,
    Де метри розгортаються на милі.
    І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
    Аби зробить юдеїв мертвими,
    Молочних не побачить рік,
    Духмяного не покуштує меду.
    Ох, скільки ж їх було... Отих,
    Що з переможним криком
    Єрусалимські штурмували стіни.
    І тільки Олександр Великий
    Зійшов з коня і став
    Перед пророком на коліна.
    Отак і тим, хто зна,
    Що з миром йде в обитель Бога,
    Земля Ізраїлю відкриється до дна,
    І до святинь без опору простелеться дорога.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  7. Ігор Шоха - [ 2018.04.18 14:11 ]
    Весняні зажинки
    Весна, не упускаючи моменту,
    і поле гріє, і дощі дає,
    аби винаймачі цієї ренти
    отримали до осені своє.

    Зима одразу скочила у літо
    ярами і лісами у луги,
    і талою водицею умиті,
    за обрії виходять береги.

    Зазеленіли віти м’яти-рути,
    озимі ожили і ярина
    показує, що урожаю бути,
    якщо на це дає добро весна.

    Вона перемагає й цього року
    і на селі, і на ріллі полів...
    На цілині таке необароко!
    І маємо усі дари лісів,
    і напились березового соку...

    Закінчуються проводи дідів.
    Нові зажинки і новий мотив -
    не забувати вивчені уроки.
    На горизонті місія висока.
    Насушимо із паски сухарів...
    Очікуємо на несите око.

    04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  8. Володимир Бойко - [ 2018.04.18 09:28 ]
    Проминаючи життя
    Ніхто й нізвідки
    Йде у небуття –
    Незнаною
    Стезею в невідомість,
    Намарне
    Проминаючи життя,
    Нічого
    Не лишаючи натомість.

    Для злету мрій
    Не вистачило неба...
    І виправдання
    Іншого не треба.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Прокоментувати:


  9. Микола Дудар - [ 2018.04.17 12:16 ]
    Далекосхідний лейбмотив
    Знаменно, интенція, сірий каптур
    І кеца - останок мовчанки…
    Рішив було ти переплисти Амур
    Навпроти квітневого ранку
    Бо саме у нім утраплення риб -
    Місцева форева потреби…
    Хай творча братва виплескує з рим
    Свою меркантильність до неба…
    Чужі і свої - індульгенція хиб
    З чорнильниці скапують теми
    Блукаючий нерв телебудні садиб
    І ти поміж ними окремо…
    17-04-2018

    Интенція — бажання, намір, мета
    Каптур — клобук, головний убір ченців
    Кеца, коць — килим, ковдра
    Утраплення — утиск, пригноблення


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  10. Іван Потьомкін - [ 2018.04.16 18:33 ]
    ***

    З літами охочіш розмовлять мені
    із немовлятами, аніж з дорослими.
    Ну, що почуєш од дорослих?
    Скарги на життя:
    Податки й ціни скачуть, мов зайці...
    Дедалі більше даються взнаки хвороби...
    Клімат міняється на гірше...
    А з немовлятами якже простіш!
    Без слів їх зразу розумію.
    Досить усміху, що вартніш од слів.
    А тому, що бозна чому скиглить,
    здвигую плечима і розводжу руки.
    Мовляв, що сталось, друже?
    І затихає немовля, і слуха,
    одсторонивши соску,
    байки мої дідівські.




    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  11. Микола Дудар - [ 2018.04.15 19:18 ]
    Собі на 9 Травня.
    Ще крок, ще пів, і ми у Травні -
    Найкращий в світі варіянт
    Там рух - вода… там цвіт - і плавні
    Маленьким пагонком і я…
    Дев’ятий день, всього дев’ятий
    А радощів - аж повен двір…
    Там віяв вітер збоку м’яти…
    Там нині пахне до сих пір…

    О дух духм’яний! серцю вдатний
    Стели доріженьку, стели…
    Щоби під Осінь їх подати
    Усім нужденим на столи
    І голос креп, окреп - fərˈevər
    Мужнів на волі… щебетав…
    Старі казали: - хлопець, певно
    Ще до народження щось знав…
    Як не крути, а Травень - супер
    Та і хлопчина: хоч - куди!
    Вже наварив пісного супу
    Й погнав отару до води…
    15-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  12. Ігор Шоха - [ 2018.04.14 13:09 ]
    Мої верби
    І
    Помолюсь, буває, і згадаю
    проводи і зустрічі сумні,
    верби і берези біля гаю
    у далекі, ще дитячі, дні.


    Ось і біла хата на помості
    і червона присьба – находу
    мамою підведена. Бо – гості,
    їдуть гості!
    Ну, а я іду,
    я іду у вишитій сорочці
    хрестиком у синьо-золоте....
    А батьки готують кожній дочці
    придане багате, як на те,
    що до мене їдуть дві сестрички
    із Донбасу та із цілини.
    І які то файні вже вони?
    Бо повиростали біля річки
    із лози натикані вербички -
    кожній ще далекої весни.

    ІII
    Ну, а нині – лози над водою,
    на помості - терен і кущі,
    що росли у проливні дощі.
    Їду гомоніти із журбою,
    із тією третьою вербою,
    що мене чекає уночі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  13. Микола Дудар - [ 2018.04.12 21:30 ]
    ***
    Подобравшись к тебе, было, трещина
    Соизволь ей побыть составляющей…
    Предложи ей пожить на Троещине
    Ведь район то, увы, уважаемый…
    И напомни о Дне космонавтике
    Совершенно забудь о приличии -
    Замани на концерт, на Монатика
    Но не слушать же Блэкмора Ричи. Да…
    Это мне, в мое время - заслушайся
    Ни прогалин тебе, а ни трещинок…
    Под березой свидание… грушей, и
    На кой ладан тебе та Троещина?!…
    12-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  14. Іван Потьомкін - [ 2018.04.12 20:47 ]
    За-віщо

    Не зупинялось сонце ще три довгі роки,
    Витягуючи на світ божий юдеїв.
    І тільки по війні, в Єрусалимі, в Яд-вашемі,
    В Павільйоні дітей, навіки щезло сонце.
    Зрештою, як і місяць.Тільки миготять зірки.
    Мільйон зірок –мільйон єврейських душ дитячих
    Кричить у моторошній тиші з високості:
    За-віщо
    У нас забрали черевички,
    Так гарно ми в них бігали й стрибали,
    Тепер же босими нас виганяють на мороз?
    За-віщо, немов ягнят, нас стригли
    І кидали в вагони для худоби?
    За-віщо
    Повідривали од матусь
    І туди зігнали, де просто нічим дихать?
    За-віщо? –
    Луна безмовно в мерехтливій тиші
    Голос, здавалося б, вже відгримілої війни,
    Та до сузір’я в Павільйоні дітей
    Нові зірки ще й досі додаються..



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  15. Ігор Шоха - [ 2018.04.12 08:45 ]
    Фантасмагорія
    ***
    А у кіно перемагає Раша,
    тому що це одні більшовики
    і по усій землі бойовики.
    Тому і наші -
    в епатажі.
    Перемагають бабу мужики.

    ***
    А в Україні все - з роси й води.
    І це хвилює найманця орди.
    Все що у жмені
    і в кишені
    освоюють нувориші-жиди.

    ***
    А на війні була одна надія,
    і у тюрмі цей дух не охолов.
    А от очима змія
    тиранія –
    це у народу віра і любов.

    ***
    А біля хунти
    ті самі брути
    і ті ж рашисти,
    що і завжди.
    Одним би – жити
    біля корита,
    а іншим бути,
    але завжди.

    ***
    А у хаті на полаті -
    ні вина, ані води.
    Тільки таті
    волохаті
    мають візії сюди.

    ***
    А у нашій Раді
    вже немає Наді...
    І ніхто про те не розповість,
    на якій палаті
    пацифісти раді
    знову написати номер шість.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (3)


  16. Іван Потьомкін - [ 2018.04.11 19:24 ]
    ***

    Невже це й справді
    Я тонкосльозим став на старості?
    Тільки-но сирена розлуниться протяжним воєм,
    Як щось важке й холодне навалиться на серце,
    До болю зчавить горло…
    Але ж з-поміж 6 мільйонів
    Спалених, закопаних живцем в ровах,
    Розстріляних, повішених,
    Голодом доведених до смерті, –
    Нема нікого з мого роду.
    І з-поміж тих, хто майже голіруч
    Постав на захист права на свій Дім.
    Хто боронив той Дім,
    Назавше відклавши шкільний підручник,-
    Теж нема нікого з мого роду.
    І лише серед тих,
    Кого безвусі палестинські гицлі
    Пошматували в автобусах, в кафе,
    Могла буть і моя дружина.
    Хвалити Бога, обійшлось – поламано лиш ребра
    Та невибутній шум карьожить вуха.
    От і сьогодні спиняюсь
    На невмолимий клич сирени.
    А поруч – памолодь.
    І навіть ті, кого годиться називать онуками.
    Зажурені. А в декого, як-от і в мене,
    На щоки наплива сльоза.
    І я подумав тої миті,
    Що з кожним роком усе глибше
    Вростаю у цей згорьований віддавна край,
    Де так переплелися епохи й долі,
    Що пізнаю історію не з книжки,
    І де не можна буть уже чужинцем.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  17. Володимир Бойко - [ 2018.04.09 23:19 ]
    Яйця (пародія на пародію)
    Відкриття у науці Микола вчинив –
    Він поета з курми хитромудро схрестив.
    Всі ми знаємо яйця прості й дієтичні,
    В Суходолі несуть відтепер поетичні.

    Та марнують добро господині тамтешні,
    Із яєць поетичних готують яєшню.
    А продовжив би справу наш славний новатор –
    Поетичний з'явився б у нас інкубатор.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (4)


  18. Микола Дудар - [ 2018.04.09 12:54 ]
    І умреш поміж ними...
    Мені би квиток
    Один. На супутник
    Вибачте, два…
    Два - буде ліпше
    "Забудь про бермуди,
    Їхній трикутник…
    Краще пиши у подумках
    Вірші ..."

    Читатимеш їх при взлеті за хмари
    Дивитимесь в очі тій стюардесі
    Яка тебе снила будучи впарі
    На Чорному морі поблизу Одеси…

    Одна маячня… забиті сосуди
    Надвóрі ось-ось розквітне Великдень
    Пити ковтками Його із посуди
    Іще до народження кожен повинен

    Травневі свята сьогоді це інше…
    Задзюркотять їх струмочки у риму
    А рима до рими - виростуть вірші -
    І житимеш там, і умреш поміж ними…
    09-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (1)


  19. Ігор Шоха - [ 2018.04.09 08:54 ]
    Тільки так
    Тільки й жити на білому світі,
    тільки й мати, що небо дає,
    і уміти малому радіти,
    що призначення маєш своє.

    Але спокій нам тільки-но сниться.
    Даленіє дитяче, - тік-так...
    А майбутнє, очима синиці
    у руці - як іржавий п’ятак.

    Розміняти б на чисту монету
    все, що зріло у вільній душі,
    і не дати забути поету,
    що воістину все – на межі,

    до якої котили роками
    неприкаяні наші літа.
    Ось і осінь уже золота.

    А які були весни між нами!
    Але як розказати словами,
    що минає лише суєта?


    03. 2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (10)


  20. Микола Дудар - [ 2018.04.08 15:58 ]
    Пошуки свого зцілення...
    А ось і на сцені "крутий коперфільд"
    За димом волоки і тиші…
    Між дійсністю й черевом - символа флірт
    Дозвілля окультне всевишші…

    Є до мене самого кілька питань
    Одне з них стосується - броду...
    Коли чую від когось:- Нумо відстань!
    Чекаю на іншу погоду

    Причому тут броди, і коперфільди -
    Вони ж не залежать від сцени?
    У мене зневіра, вона, і не тільки…
    Врази поздувалися вени…
    08-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  21. Ігор Шоха - [ 2018.04.08 07:19 ]
    До воскресіння
    Вселенська тиша... Аж до воскресіння
    розп’ятого на череп’ї Христа...
    За немочі німого покоління
    вознеслася душа Його свята.

    Але і досі капища погані
    курять у небо ідолу й тельцю,
    а нехристи і душі окаянні
    не моляться єдиному Отцю.

    І сатаніє кривослав’є хиже
    лукавої Московії-орди.
    Іуда у Пілата п’яти лиже,
    і фарисей готовий, як завжди,
    і знову розіпне або заріже
    за щире слово чистої води.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (8)


  22. Іван Потьомкін - [ 2018.04.07 19:03 ]
    ***

    Щоб од думок бодай на час прочахла голова
    (Лише у сні думки поволі опадають, наче листя),
    Спішу туди, де невгамовне птаство й мудрі дерева
    Словам високим надають земного змісту.
    Як мудро все ж Господь розпорядивсь,
    Поставивши їх поперед чоловіка тінню,
    Аби і в помислах, і в пошуках, бува, не заблудивсь,
    Завжди їх вивіряв польотом і корінням.



    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Коментарі: (1)


  23. Ігор Шоха - [ 2018.04.07 14:41 ]
    На переправі
    Несе моя фантазія мене у білі сни,
    у заповідні пущі.
    Все ближче до останньої весни,
    все далі віра в душі невмирущі.

    Тримаюся іще за поводи. І сили є,
    а неміч доганяє.
    Уже на переправі житіє
    моє до не існуючого раю.

    Бунтує серце. Вибору нема. Як на війні
    усі путі лукаві.
    Мандрівочкою пахне навесні,
    але нема коней на переправі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (5)


  24. Володимир Бойко - [ 2018.04.07 13:45 ]
    * * *
    Коли життя сягає рубежу,
    Так хочеться спочатку все почати,
    Та літ минулих не зітреш печаті,
    І не одягнеш ли́чину чужу.

    Вже недалеко фінішна межа,
    Ти в цьому світі тільки подорожній,
    І не біда, як гаманець порожній,
    Біда, як є порожньою душа.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  25. Микола Дудар - [ 2018.04.06 02:35 ]
    / Як ви мене напередодні… /
    Я тільки й вам телефоную…
    Чудовий день, скажіть, сьогодні?
    Цілує вітер змоклу тую
    Як ви мене напередодні…

    У нас давно сади розквітли
    Пахучо так, аж до сп’яніння
    Не вистачає жменьки світла
    І пів на двох гріхопадіння…

    А ще у нас чимало меду
    На пелюстках - і досі липко
    Я пролітав сьогодні небом
    Одні чого вартують липи…

    Я вам зі сну телефоную
    І це не складно, це - природньо
    Цілує вітер змоклу тую
    Як ви мене напередодні…
    05-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  26. Микола Дудар - [ 2018.04.05 02:32 ]
    Квітень.
    Збирайся, підемо на двір
    Побачимо, що з цього буде…
    Чекатимо там до тих пір
    Допококи не зійдуться люди…

    Повстала весна! нарешті
    Ми скажемо в очі: - Ну, мачо…
    Знімай геть усе і мешти
    Танцюємо з нами - пробачим

    За пізнє тепло, за сирість
    За братика - березевицю
    Чекали було на вирій…
    Одні горобці та синиці

    Де ті хвалебні лелеки?
    Невже тобі важко, нащ квітню
    Поставити сонце на бек…
    І справити хресну обітню?!..
    05-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (3)


  27. Володимир Бойко - [ 2018.04.04 09:05 ]
    * * *
    І настане той день, коли ти не прокинешся вранці,
    І тебе не зігріє промінням ранкова зоря.
    Коли зійдеш нараз із усіх прижиттєвих дистанцій,
    І твої почуття незворотно на попіл згорять.

    І настане той день, коли світ уже буде без тебе,
    Ти уже не почуєш, як співають в гаях солов ї,
    Ти уже не побачиш неозорої синяви неба,
    Залишається мить. Намагайся впіймати її.



    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Олехо - [ 2018.04.04 08:53 ]
    Гармонія
    Гармонії бракує? Ач, біда…
    Армада днів прямує в сиву осінь.
    Мені не часу, а ходи шкода,
    де кроки не лункі, а безголосі.
    У хаті тиша, повінь німоти.
    Дев’ятий вал висить собі на цвяшку.
    Десь в паралелях трощить він плоти,
    а тут затишшя. Відкриваю пляшку…
    Ні, не пивця – поляну квасову,
    столову лікувальну мінералку.
    Давай-но вип’єм, доле, мирову
    і замість валу вчепимо русалку.
    Нехай висить, телепає хвостом.
    В одному два – краса і майже риба.
    Бринить жага знадвору комаром.
    То крові зов, та заважає шиба.
    Усталений порядок і парад –
    людиною керують секс і юшка.
    Ось грантоїди викривають лад,
    а ось чинуша – голубий злодюжка…
    По Фрейду мисль, по Фрейду і життя.
    До Бога далечінь і трохи далі.
    Найголовніше «щире» каяття,
    а до і після – це уже деталі.

    Гармонії бракує. Ач, пусте…
    Мара душі – то золота омана.
    Мета ніщо, хода понад усе.
    Оце доп’ю і більше ані грама.

    03.04.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Коментарі: (4)


  29. Микола Дудар - [ 2018.04.04 02:33 ]
    / Всевидяще павутиння /
    Зліва на право - віднині таблоїди…
    Ззаду й попереду - поле для гольфу
    Зверху донизу - по колу андроїди
    Обперезали…і тягнуть в неволю
    Я ще вовтузусь суєтно на клаптику
    Чую, гуркочуть евакуатори…
    Ви, уявляю… допустим, натрапите
    Буду, повірте, буду стрілятиму…
    04-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  30. Микола Дудар - [ 2018.04.03 03:43 ]
    / Все відбувалось так… /
    Келих наповню вином
    Спершись об ваші очі
    Довіртесь мені, воно
    Наш поводир до ночі
    Буде водити без слів
    Червóненьке й сердите
    З вишеньки? Ні, зі слив
    За щастя таке пити…
    Дозвольте на брудершафт?
    Наче кінокартина -
    В шафі повісився щарф...
    А згодом родила сина...
    03-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  31. Микола Дудар - [ 2018.04.02 19:21 ]
    Залюбки...
    Ти зустрінешся з західом сонця
    Під вербою загублений світ
    Голоси ти почуєш з віконця
    Один з них тобі вкаже на вхід…

    Не спіши, зачекай до повтору
    А ще краще продовжи свій сон
    Хай пливе у відкрите він море…
    І не знає в путі перепон

    Хай додійде до Сонця вершини
    Розповість про загублений світ
    А ще кращн в обіймах дівчини
    Хай проснеться… Живим. На обід…

    Причастує любов’ю панянка
    Відокремить весь пил від доріг
    Пам’ятайте, що сонечко зрання
    Залюбки зачаровує всіх…
    02-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  32. Володимир Бойко - [ 2018.04.01 23:21 ]
    * * *
    Краще з мудрим згубити,
    Аніж з дурнем знайти.
    Краще добрі сусіди,
    Ніж паскудні брати.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (5)


  33. Ігор Шоха - [ 2018.04.01 15:23 ]
    Побутовий роман-с
    Я з тобою, ти зі мною
    тай виходить, що рідня.
    Я сумую за тобою.
    Ти усміхнена щодня.

    Я ще нібито нівроку.
    Ти не плачеш на ходу
    і не будеш одинока,
    поки я один піду.

    Тільки я ще явно буду,
    де сіяє навкруги
    і очікують усюди
    і брати, і вороги.

    Бо повинен ще побути,
    там де очі віч-на-віч
    і таке сіяння пліч,
    що до ранку не заснути,
    поки душі до спокути
    обіймає тиха ніч.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (6)


  34. Микола Дудар - [ 2018.04.01 11:35 ]
    Мене попросили...
    Вéсну зустріну один без оркестру
    Навколішки стану, одіну обручку
    Братику місяць, і сонечко-сестро
    Дивіться як ніжно цілую їй ручку!?…
    Можливо хтось скаже: - Не поетично
    Не диригент, не поет я - колгоспник… а
    Роль жениха від розпачу вивчив, і
    Я ж не навмисно, благав дуже ослик…
    01-04-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  35. Іван Потьомкін - [ 2018.03.31 09:24 ]
    Найперша християнка з-поміж неюдеїв

    На північ попростував Ісус із учнями своїми.
    З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
    З гори на гору... Під спекотним сонцем.
    Треба ж одвідати усіх юдеїв,
    Допомогти по змозі усім недужим.
    Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
    Можна б і перепочить у зеленавій тіні.
    Та ось назустріч подорожнім з голосінням
    Надходить жінка. По всьому видно – не юдейка.
    «Змилуйсь наді мною, Сину Давидів, – благає. –
    Донька в мене хвора. Демон не дає спокою...»
    Ісус – ні слова, лиш наляга на посох.
    «Парубки обходять нашу домівку...
    А я ж так сподівалася поняньчити онуків...»
    «Учителю, спинись на милість Божу!.-
    Котрийсь із учнів. – Допоможи нещасній.
    Дарма, що хананеянка. Горе ж не пита, хто ти».
    «Я Батьком посланий, – одповіда Ісус, –
    Тільки до овечок Ізраїлевого Дому,
    Що збились зі шляху Всевишнього».
    «Допоможи, – згорьована наблизилась до Йсуса. –
    І в нашім краї добре знають про чудеса Твої».
    «Не годиться, – на те Ісус, –
    Хліб одбирать в дітей і кидати щенятам...»
    «Так-то воно так. Та ж і щенята, нехай і крихти,
    Що падають зі столу, теж мають змогу їсти».
    Поглянув в очі материнські по-синівськи Ісус,
    І, мов колючка пронизала серце гострим болем:
    Так, мабуть, марила онуками і Його Мати...
    Не випало. Іншу долю дав Йому Всевишній.
    «Бачу, – сказав Ісус, – що віра твоя, жінко,
    В Господа не менша, ніж в Моїх учнів...
    Отож, хай буде так, як просиш.
    Вертай додому з Богом, бо донька вже здорова».
    P.S.
    Не спитав Матвій, котрий ретельно записував усе,
    Що говорив Ісус, як звали оту жінку -
    Найпершу християнку з-поміж неюдеїв.


    Рейтинги: Народний -- (5.52) | "Майстерень" -- (5.71)
    Прокоментувати:


  36. Ігор Шоха - [ 2018.03.30 09:03 ]
    Послідовність
    Іще зі школи ми - готові
    і пам’ятаємо, як слід
    обороняти добрий рід
    і шанувати рідну мову.

    І хай доказує піїт,
    що є краса, і цілі інші,
    і є задачі важливіші,
    які рятують білий світ.

    Передаємо естафету
    у покоління на віки,
    аби жила моя планета
    і не вмирали вояки.

    Та маємо таку сусіду,
    яка не відає як слід,
    що означає добрий рід.

    І не залишиться і сліду,
    якщо онуки роду діда
    забули даний заповіт.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Коментарі: (4)


  37. Мирослав Артимович - [ 2018.03.29 21:14 ]
    Під враженням…
    О, ці жінки… Окраса мельпомени…
    Експресія, жіночність і любов…
    Вони – твоя прослава, о Родене!
    Явись на мить із вічності оков!

    Твого різця достойні їхні лиця
    Й серця, на сцені спалені дотла…
    Озвись – молю, Маестро! Появися
    І цей тандем у пластиці прослав!

    29.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (6)


  38. Микола Дудар - [ 2018.03.29 21:26 ]
    Давно ушедшим дням бесповоротно...
    Как много вас, красивых, на пути…
    Ведь жизнь то больше впроголодь? Навстречу
    Бежал как зверь, сорвавшийся с цепи
    Устраивал засады каждый вечер…
    Дежуря у подъезда, в кабаках
    Заманивал в постель вас из немногих
    Зависело от шрамов на руках…
    И от мозóлей на глазах и вздохов…
    Не суждено… - стелил цветы во след…
    За преданность, за искренность девичью
    Невозмутимость губ, сронивших «Нет!»
    Храня, какую да ни есть, но личность…
    29-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  39. Микола Дудар - [ 2018.03.28 17:44 ]
    Ковточками воду...
    І біг він до яру вже вкотре по воду
    Вернувшись, спочив і знову побіг
    Учора вона... надзвичайної вроди…
    А він щось бажав… не встиг чи не зміг…
    За клéнове листя майнула як вітер
    Проміння лісне загублене кимсь
    Він воду приносив ковточками звідти
    Вірив, що мавку, впіймає колись…
    28-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  40. Ігор Шоха - [ 2018.03.28 01:26 ]
    Миттєвості
    Де ті наші юні
    і ясні літа,
    ночі повнолуння,
    очі і вуста,
    перші поцілунки
    і розлук жалі,
    запахи медунки,
    радощі малі?

    Все пішло у Лету:
    квіти і зело,
    оди і сонети,
    хата і село,
    тин і перелази,
    коні і вози...

    Образи, образи,
    ветхі образи.

    Пам'ять забуває
    закипілу кров.
    Серце нагадає,
    що таке любов,
    що нас поганяє
    у майбутній вік
    і чого не знає
    мудрий чоловік...

    Ідемо у люди,
    у своє ярмо...
    Може, якось буде,
    поки живемо?

    Будемо радіти,
    поки є межа -
    слово у зеніті,
    мова не чужа...

    У щасливі миті
    вірує душа.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  41. Микола Дудар - [ 2018.03.26 13:27 ]
    Історія призабутого вечора
    Не пізнавав себе у пориві…
    Лики дзеркал роздивлялись зі стін
    Без макіяжу… просто красиву
    Нишком в куточку наспівував Стінг…

    Дует переріс з дуета на тріо
    У голосі Стінга поштовх, чи сплеск…
    Екстравагантно - хімія й біо
    Вона наче кістка… я майже пес…

    А після у трьох під куполом зливи
    Наші тіла опускались на старт
    І я цілував. Розквітлу… красиву…
    А все таки Стінг, це свідок чи бард?..
    26-03-2018




    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  42. Володимир Бойко - [ 2018.03.24 21:56 ]
    Невже?
    1.
    У кожного своя земля,
    Своя недоля недоладна,
    І правда в кожного своя,
    І всякому своя неправда.

    2.
    Добро не ділиться на всіх,
    А лихо ділиться – буває.
    Коли олжу свою і гріх
    На ближнього перекладають.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (4)


  43. Олексій Кацай - [ 2018.03.24 20:56 ]
    Автостоп
    Я грузну у сандаловій осмуті
    і, чоботами креслячи маршрут,
    розхлюпую езотеричний бруд
    у простору астрального безпутті.

    Протуберанці до свічок припнуті,
    аби у хлющі зорепадних смут
    стежин тканину виткав ниткоплут
    таку, щоб напрям зник у каламуті.

    Та край узбіччя хмари тануть скопом
    і там, де фари бгають світло в світ,
    вже марять їхні лінзи телескопом.

    Тож я, немов незграбний мегаліт,
    вгрузаючи у всесвіт автостопом,
    гальмую першій-ліпший зореліт.

    2018


    Рейтинги: Народний -- (5.34) | "Майстерень" -- (5.33)
    Коментарі: (6)


  44. Микола Дудар - [ 2018.03.24 11:29 ]
    На пенсії…
    Гоним влітку медовуху…
    Взимку хліб печем із жита…
    Зазиваєм кожну муху
    До пенсійного корита…

    Гарчимо на телевізор…
    Тулим очі до люстерка
    Щоби вчасно свій провізор
    Під язик поклав цукерку…
    22-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (2)


  45. Ігор Шоха - [ 2018.03.23 15:48 ]
    Революційний кримінал
    Уміє прогресивне людство
    міняти наші ярлики.
    Жерці зеленої капусти –
    найяскравіші маяки.

    Замовні нишпорки – в угарі
    і компромат у Юґи є,
    але потрійна Мата Харі
    усю пургу переграє.

    Таємні копи накопали,
    найомне радіо рече,
    що Україну ошукали
    і згага націю пече.

    І людолови, й людоїди –
    коріння і гілля ідей,
    які освоїли сусіди,
    демонізуючи людей.

    Але дедукція говорить, –
    кому це вигідно було?
    Напевне тому, хто в офшори
    ховає крадене «бабло».

    А бойовому українцю
    дають іще один урок, -
    або ховай у воду кінці,
    або зарийся у пісок.

    Ідеологія нарцизму
    і реноме ідіотизму –
    один і той же сатана.

    Уся корупція, і вади,
    і явні злодіяння влади
    надійно
                   списує
                                   війна.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.58) | "Майстерень" -- (5.78)
    Прокоментувати:


  46. Микола Дудар - [ 2018.03.23 13:05 ]
    Агов!..
    Сьогодні Міс - а завтра міст
    Гарцюють по якому…
    У цих рядках короткий зміст
    Вважайте про знайому…
    Агов!
    Агов!
    Агов!
    Агов!
    Панове, трасцю вашу…
    Впишіть й мене до ваших змов
    Експертом з макіяжу…
    22-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Олехо - [ 2018.03.23 10:14 ]
    І лунко падає весна
    І лунко падає весна
    осяйним днем на біле поле,
    сніги пронизує до дна
    і вже за тиждень поле голе.
    І вже парує плоть землі,
    в повітрі запахи рожеві.
    Гніздо лаштують у дуплі
    шпаки крикливі… березневі.

    03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.6)
    Прокоментувати:


  48. Микола Дудар - [ 2018.03.22 16:11 ]
    Із циклу
    Скільки променів від сонця -
    Стільки ж правди на землі
    Все залежить хто є спонсор
    На палац, а чи на хлів…
    22-03-2018


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.54)
    Коментарі: (4)


  49. Володимир Бойко - [ 2018.03.22 10:35 ]
    Весняні сніги
    Падуть сніги, падуть сніги,
    Мов неповернуті борги,
    І землю грішну укривають
    Без остороги і без краю.

    Ховаються за видноколом
    Міста і села, ліс і поле...

    Чому падуть – ніхто не зна:
    Які сніги, коли весна?


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.51)
    Коментарі: (4)


  50. Мирослав Артимович - [ 2018.03.22 06:40 ]
    Згадалося…
    Згадалося… –
    Тоді ще був я сином…
    В обійсті дружно порались батьки:
    Уміло тато щось ладнав неспинно,
    Плекала мама диво-квітники.

    Здавалося усе незмінно-звичним:
    В саду і на подвір’ї, в хаті – лад.
    І буде, вірив, так тривати вічно.
    Ніколи думки іскорка мала,

    Що і батьків здолати може втома,
    Не заяскріла у моїй душі.
    Спішив охоче, з радістю додому –
    В родинний спокій-затишок хутчій,

    Де сиві батько з матір’ю у зладі
    Леліяли разом сімейний рай –
    І дітям, і усім онукам раді.
    Незгоди не буяв чіпкий курай.

    Та вагота років не спить. – Безжально
    Притьма серця утомлені спиня…
    І скапує гірка сльоза прощальна,
    Осиротіло щулиться рідня.

    Покликав спершу Бог журавку-маму
    О пізньо-листопадовій порі –
    І вічними небесними дарами
    Її смиренну душу обігрів.

    Але вона у небі… сумувала,
    А батькова – тужила на землі…
    Хоч полину в житті було чимало,
    Любов єднала – їй за це уклін.

    Вітри розлук минали спільну долю,
    Удвох – не підкорялися рокам.
    Самотина – із присмаком юдолі
    Була для них нестерпна і терпка.

    І тато журавлем услід полинув
    Своїй журавці – у захмарний світ
    Тієї ж саме днини і години
    Що й мама, тільки… через дев’ять літ…

    Подружні миті щастя – швидкоплинні,
    Хіба що вічність зупиняє час…
    Вже шостий рік у парі – на спочині
    Мої батьки. І моляться за нас.

    Згадалося… –
    Тоді ще був я сином…
    Тепер (як прикро!) сином не зовусь…
    Радію – діти, внуки на гостині.
    І я щасливий – батько і дідусь…

    22.03.2018


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   189