ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ніна Виноградська
2019.04.19 09:11
Впускаємо троянського коня
У дім наш, у світлицю, в серце й душу.
Щоб вже не знати спокою ні дня,
Розшукуючи в океані сушу.

Бо хтозна, що чекає нас тепер,
Тож балансуєм між війною й миром.
Живеш сьогодні, а назавтра – вмер,

Олександр Сушко
2019.04.19 08:14
Який же цей чудовий світ!
Достоєн полотна і вірша!
... Упав у грязь пахучий плід -
На тин дружок садок мій ріже.

Шляхами з товченого скла
Ступаю босою ногою.
А юнь безхмарною була,

Микола Дудар
2019.04.18 23:12
Я бачив Смерть. Вона була звичайна
Увічлива, спокійна… без емоцій
Відмовилась було від мого чаю
Мовляв, колись… але не в цьому році
Я задивлявсь в ЇЇ глибокі очі…
Крутилось коліщатко кінострічки
Було у Ній приємне і пророче…
І небо, океан… можливо

Світлана Ковальчук
2019.04.18 21:44
Се подих слова.
Дерево - як тіло,
сухе, і тепле,
і пропахле глицею.
А ще душа,
до сповіді доспіла,
а ще ті сосни,
що старими птицями

Сергій П'ятаченко
2019.04.18 21:13
Завдання птахів нагадати нам вкотре про вирій.
Завдання весни – це, як мінімум, вчасно прийти.
І взяти на облік зимові хвороби й зневіри,
Під звіт всім роздати по дрібці жаги й теплоти.

Стоїть березіль, мов лелека, в снігу по коліна.
Під снігом ще

Віктор Кучерук
2019.04.18 20:25
Тобі подобається світло...
Мене приваблює пітьма
Тим, що від яблуньок розквітлих
І тіні жодної нема.
Тебе завжди лякає вітер…
Мене гнітить одвічно штиль
Тим, що проросле зерня літер
В рядки кидаю без зусиль.

Ігор Герасименко
2019.04.18 17:49
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
Пізно, милі білопінні грицики,
білолиці лицарі весни!

Ви, напевно, зиму всю батрачили,
та зусилля не в пусту потрачені
на роботу й квітоінститут,

Юрій Лях
2019.04.18 13:44
Холодний Яре, ворог на порозі!
Скажи, у час, коли вогонь пала,
Як нам не вибрать в гетьмани пронозу,
Що приблукала в нашому обозі,
Та в битви час нам в зашпори зайшла?

Як нам не вибрать замість отамана,
Що супротив орди удар тримав,

Ніна Виноградська
2019.04.18 10:09
Зашифрований час у великому місті,
Кожен день боротьба у собі і з собою.
Тільки істина вся у зеленому листі!
Не завжди переможцем виходим з двобою.

Те, що нині цвіте – відцвітає навіки,
Буде зав’язь чи ні, нам оте невідоме.
У чеканні проходить жит

Тетяна Левицька
2019.04.18 08:37
Не личить бабці Ганні
співати про любов!
У роті зуб останній 
і любий в даль пішов,
і пелюшки на плоті
зітліли вже давно,
і хризантеми жовті -
життя просте руно.

Олександр Олехо
2019.04.18 08:07
Ми хочемо правди, обравши оману?
Шеренги затятих гримлять в барабани…
Ми хочемо ладу у дикому полі?
На рани минулі насиплемо солі…
Ми хочемо Бога в полоні безвір’я?
У сонному небі погасли сузір’я…
Ми хочемо пісні, джерельного слова?
Шансон ріже вух

Ігор Деркач
2019.04.18 08:01
– Я є народ. І усім ґарантую,
що ні за кого я не агітую.
Порохнявію, бо нікуди йти,
і зеленіти немає мети.

Вухо народу туге і не чує:

– О, мій народе, почуй мене! Sorry

Тетяна Флора Мілєвська
2019.04.17 22:17
Заплачу за всі плачі
Що постали на дорозі
Я живу мов на морозі
У будинку що на розі
Де незбирана в обозі
Ще тремтить німа сльоза...

Заплачу за всі тривоги

Ігор Герасименко
2019.04.17 16:21
Абрикоси, розумієш, розцвіли.
І блакить, і синь цілують пелюстками!
А злотисті бджоли і джмелі
у обіймах у дзвінких їх постискали!

Абрикоси, відчуваєш, розцвіли.
І хоч сумніви давить не перестали,
ти повір мені: і болі, і жалі

Олександр Сушко
2019.04.17 11:41
Уранці прочитав поез кіло,
Пегасик-реготун утік у небо.
Критикувати генія - це зло,
А бевзика, панове,- завжди треба.

Кошлата рима, фабула - туман,
Вся творчість - пресолодка з медом каша.
Богемний туз, насправді,- графоман,

Володимир Бойко
2019.04.17 10:00
Людям остогидли казнокради
Люди утомилися від влади.
Люди сподіваються на зміни...
Що чекати? Третьої руїни?

Тетяна Левицька
2019.04.17 09:55
Знов шаленіє весна, розсипається сніжно.
Вишням розкішним недовго віночки плести.
На попелищі повітряні замки запізно
зводити - й падати серцем на тлін з висоти.
Вітер роздмухує ватру, палає червоним,
в полум'я жар підкидаємо - дужче горить.
Чи

Любов Бенедишин
2019.04.17 09:54
Не журися.
Берись до роботи:
як спечеш, так і будеш їсти.

…Замісила із туги й скорботи
несолодке тужаве тісто.
Замість дріжджів –
ілюзій три жмені,

Іван Потьомкін
2019.04.17 09:46
– Куда это подевался Миша? – спросил я как-то приятеля, когда мы возвращались после тенниса. – Давненько что-то не видел его... – Как, ты в самом деле ничего не знаешь, что случилось с ним? – Ну и привычка же у тебя: вопросом на вопрос. Так что же с ним

Олександр Сушко
2019.04.17 09:29
Розкажу про капосне потроху,
З читачем контракт-ангажемент.
Страсті випробовували довго,
Ставили щодня експеримент.

Чарувало взор солодке лоно,
Думав що до раю дотягнусь.
Вигравали у душі валторни,

Віктор Кучерук
2019.04.17 00:19
Попід вікнами коти,
Вуличні й домашні, –
Догори деруть хвости
Й скручують у зашморг.
І нявчать так щовесни,
Тихими ночами, –
Що і я забув про сни
Разом із котами.

Ярослав Чорногуз
2019.04.16 22:49
Ну чому піддався безголов`ю? –
Я і досі слів не доберу.
Полюбив гріховною любов`ю
Я свою духовную сестру!

Я помру від горя і воскресну,
Чорт із печі попіл вигорта.
Бо вона – лебідонька чудесна,

Світлана Ковальчук
2019.04.16 21:25
Білі сльози -
наповнення, Боже,
тонкострунних вишневих дерев
вже опісля зимової прози.
Вже опісля...
(Сніги ж і морози!)
Вже опісля всіх мрев.

Вікторія Лимарівна
2019.04.16 19:03
В пожежі нищиться Нотр-Дам.
Бентежить звістка епохальна,
Це звернення до всіх мирян.
В серцях їх зріють запитання:

Чому так болісно для нас
Почути про велику втрату?
Можливо, це останній шанс,

Ігор Деркач
2019.04.16 18:13
Мовчати, солодко зітхати –
така оказія у нас.
Погода б'є у тулумбас,
але заказано – мовчати.

Пенати кликали не раз
ховатися у наші шати...
І забуваємо на час

Олександр Сушко
2019.04.16 16:30
Згар у серці. Сиплеться зола,
Непотрібен більше анестетик.
Не устиг очиститись від зла,
Тінь огуди чорної відтерти.

Ох і гарний в мене був дружок,
Раб краси, відома всім людина.
Збив із ніг з отрутою плювок,

Адель Станіславська
2019.04.16 14:58
скажи мені
що доля нас не зрадить
скажи мені
скажи мені
скажи...
не знаю
чи поради чи розради
чи правди хочу

Адель Станіславська
2019.04.16 14:43
Життєві ваги хиляться на чорно.
Злоба людська, мов селевий потік.
Пекельний млин "розкочегарив" жорна,
щоб жоден спраглий світла не утік.
Дивлюсь, як швидко янголів маліє:
калічать крила і падуть у вир,
де чорно-каламутно багровіє
війна за душі з

Ігор Герасименко
2019.04.16 13:17
Весна звелить - і вмить бажання змеле,
але кохання зразу не спече.
Весна дзвенить, в траві князює джмелик,
але його правління не з мечем.

Позабував, чим володіє змалку.
Сів на недопалок старий, без тютюну,
на фантик висохлий, нарешті на фіалку

Олександр Сушко
2019.04.16 12:00
Я не біла ворона, лише не такий, як усі,
На усміхнену кривду спокійно дивитись не можу.
От і впала із неба анафема громом грози,
На схизматика висі оскалилися зловороже.

Каже Батько-Творець: - О, холопе! Ну, як же ти міг
Заогудити словом невдячнос

Володимир Бойко
2019.04.16 11:07
Із пари лих найменше вибираєм,
І жоден вибір не веде до раю.
Якщо й судились райдужні путі –
То, певно, не при нашому житті.

Іван Потьомкін
2019.04.16 11:07
Знову в Ізраїлі дощ...
Це ж бо Кінерету щось.
Це ж бо і нам без труда
Лине цілюща вода.
Хай ти промок, як хлющ,
Очі-но тільки заплющ,-
І, мов в кіно, ожива
Вбрана у квіт Арава.

Віктор Кучерук
2019.04.16 10:52
Коли десь щастя стрінеться мені –
Чи наяву я розпізнати зможу
Побачене у нетривалім сні,
Вже призабутім і на казку схожім?
Коли такий колись настане день –
Схитнуться звички, настрої, устої, –
І небо в здивуванні упаде,
А плин часу зупиниться в

Петро Скоропис
2019.04.16 10:13
Не полежите в столі? Ще б пак,
суперечите: "Був здраву,
і скормитись червам – несмак".
Одпускаю вас. Чом ні? Праву
на свободу не зволять – гріх. Инші
діждуть і мене – тут, мислю,
не вірші – гріхи. Іч, рідші
з вами забавки. Свою, кислу

Світлана Майя Залізняк
2019.04.16 10:04
Діряві джинси, пейсаті боси...
Тут українці чи малороси?
Позірна єдність, рушник - про свято.
Кують собраття благенькі лати.
В гаман проблеми трамбує доля.
"...верніться в села..." - шумить тополя.

Ще б'є в цеберце молочна цівка.

Тетяна Левицька
2019.04.16 09:42
Святою водою очищу пороги нудьги
і душу розкрию, щоб промені сонця впустити.
П'яніти від млості, зривати ромашки у житті
ми будемо разом, як тільки знайдем береги!

Нас Бог поєднає і плакати буде свіча -
вінчальна обітниця вірності щастя, любові.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Вігілант Вігіланттт
2019.04.10

Зоя Войтович
2019.04.04

Євген Чорний
2019.04.01

Юлія Савіцька
2019.04.01

Валентина Філонич
2019.03.24

Ліліт Легенда
2019.03.18

Ярослав Куцела
2019.03.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Руслан Камінський - [ 2006.02.18 16:28 ]
    Кораблі її очей пливуть до міста-вулиці Франца Шуберта
    Кораблі її очей пливуть до міста-вулиці Франца Шуберта

    туди де Романтичні риби проростають листочками сонця

    і молоком айви наливаються танцівниці весняних ритмів

    серед тюльпанів, Милосерднозаквітчених мімоз

    і мідій незакінченого Озера №8

    вона з чотирма ґудзиками кровохаркаючого неба

    даруватиме поезію Майстра невідомим форелям_і_флейтам

    а завтра її проголосять божевільною_і_фривольною мов Метелик

    який ніколи не залітав до 20доларової банк-

    ноти



    о4_2004


    Рейтинги: Народний 4 (4.47) | "Майстерень" -- (4)
    Коментарі: (1) | "http://www.virshi.kiev.ua"


  2. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:51 ]
    * * *
    Я радо йду у твій полон,
    в зіниці звабливі і темні.
    Із човників твоїх долонь
    стікає сонця мед на мене.
    І виростає маєво густе,
    ростуть над нами дивні трави.
    І пахнеш ти, як синій степ,
    омитий свіжими вітрами…
    А потім понесеш в очах,
    в зіницях
    радість невгасиму,
    що в травах
    травень нас звінчав,
    що дав нам сподівання сина.

    1966


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  3. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:37 ]
    ПАЛКА НІЧ
    Танець жаги витинала троїста всоте,
    в духмяні ложа манила лукава гречка.
    Медом кохання гусли очі, як соти,
    і пазух шукали парубки негречно.

    Екстазу люльку розкурював бог кохання,
    обпікав цнотливим хтивістю білі крильця.
    У ту ніч ласки спраглі жінки прохали,
    паленіли дівчатам від сорому лиця.

    У гармонію згоди зливався тіл тьохкіт,
    лопотіли спідниці по перелазах.
    Заздрісний місяць зеленим дьогтем
    всі ворота у ту ніч обмазав.

    1966


    Рейтинги: Народний 5.17 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  4. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:58 ]
    ТРИ КАЗКИ
    Дві казки про тебе недавно я вигадав:
    казку про ніч і казку про перстень.
    Купальської ночі за жеврієм вигону
    спорснули з рук мені непещені перса.

    А друга казка хіба найсумніша,
    голосить в мені як перезва осені:
    ти стала до шлюбу негадано з іншим,
    а перстень мій кинула в море із поспіху.

    А третю казку для тебе зоставлю,
    одвічну казку про поетову пісню:
    як сонце, засліпило мене до нестями
    лляного волосся духмяне повісмо.



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  5. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:18 ]
    Музика
    Раптом та ніч, уповання довгого трунок,
    задихаюсь і рвусь, як натягнений смик
    В павутинні панчіх ноги твої, як струни,
    в білім футлярі скрипка, яка не спить.

    Спраглі ми вперше музики одкровення,
    лише зачувши їдкий солов'я камертон.
    Шаленіє тройзілля, труйзілля по наших венах,
    а в чорнозіллі цноти червцю вибухає бутон.

    Озиваєшся, скрипко, тіла свого повноліттям,
    у пісні пристрасті шал і чистості жаль.
    Раптом ця ніч, це одкровення червоне,
    коли приходить кохання великий скрипаль.



    Рейтинги: Народний 5.42 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "Вогонь Купала - 1966"


  6. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:55 ]
    Облуда
    Якщо це було, то були твої руки,
    очі були, груди були, були, було...
    Була буколіка, буйволиці й буйволи,
    і червоне будило, що будило, було.

    Якщо це було, то було все облуда,
    блудницею тоді ти, пречиста, була,
    тоді ти пречитстою, блуднице, стала,
    бо ти стала - і не стало тебе.

    Якщо це було, то в мені щось зістало:
    та непевність, та буйність, той щем.
    І бубон будила, що будить і в будень,
    біль за буйволами, біль за реальністю речей.


    Рейтинги: Народний 5.13 (5.38) | "Майстерень" 5 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього - 70-ті"


  7. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:11 ]
    Ілюзія
    Що суджено і що лежить на серці,
    як пахне стиглість і яка на смак?
    Таке припізнене забарне милосердя,
    бо все мені навспак, уже навспак.

    Між призабулих буднів той забуток,
    огарок той загарливо ловлю,
    і видасться супроти смутку вутлим
    наш прошумілий швидко шлюб.

    Не зміниться ніщо віднині і навіки -
    тобою пахне стиглість і така ж на смак.
    Осанна тому світові, що в вікнах,
    бо поза ним чи не ілюзія сама.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Коментарі: (1) | "З раннього - 70"


  8. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:29 ]
    * * *
    панно
    з очима
    більшими
    за айстри

    вже й наче
    осінь
    осінній настрій
    вже я
    лагідний
    мов щойно
    з ікони

    кучері з позолітки
    елегійно
    дзвонять

    щоденно
    ходжу
    з козубом
    на прощу

    у лісовика
    що з ратицями
    грибів
    випрошую

    та думаю
    як квітку
    з городця
    вашого
    вкрасти

    панно
    з очима
    більшими
    за айстри



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 5.5 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього - 70"


  9. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:29 ]
    * * *
    вміння пасти левів
    досягається наївністю

    вона звичайно не ти
    вона має тіло і тінь

    вона не виходила
    поза обрій
    як і поза себе

    занадто тутейша

    але не знайти
    певнішу криївку
    над її тіло



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "З раннього1980-1981"


  10. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:16 ]
    Поетика
    склалася
    першого дня
    сама по собі

    не треба було
    аркану для порівнянь
    повернувся Богом даний
    Сенс

    Свята Тотожність Слова
    Буття

    ось
    руки вуста голос
    сміх сльози одяг
    м'ясо зелень обрус
    виделка келих вино

    дорога ріка гора
    далеч для зору і для мандрів
    не колове тупцювання
    вперед до знемоги

    хатина втома вимикач
    постіль місячне сяйво
    шкробання миші

    яка насолода
    чути сказати торкнутися
    взяти не схотіти
    розслабитися
    прокинутися на волі
    зі сном про осягнене

    і довго бачити перед собою
    Музу Радості
    Первозданну


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  11. Олеся Гавришко - [ 2006.02.18 12:32 ]
    Боюсь
    Коли відкриюся тобі,
    Цього направду я не знаю.
    Боюсь зізнатися собі,
    Тебе навіки покидаю.

    Боюсь тобі сказати вслід,
    Що я насправді не кохала.
    В моєму серці синій лід,
    Усе тепло зима забрала.


    Рейтинги: Народний 5.25 (4.56) | "Майстерень" 5.25 (5.08)
    Коментарі: (1)


  12. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:48 ]
    Вітер
    знову був вітер

    тарабанив віконницями
    шибками видзеленькував
    як зубами

    вишарпував клоччя
    з-поміж зрубів
    висмоктував як упир
    дух із хати

    а з нас - затишок

    знову був вітер

    віднаходив усі щілини
    для піску
    що скрипить на зубах
    і в суглобах

    знову був вітер
    зносив літери з книжок
    хвилі з транзистора
    (гей гей вітре з України)

    видушував сльози
    мутні
    як і сонце


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  13. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:20 ]
    Город
    із тісних удільних князівств
    бляшанок
    знаходить землю обітовану
    на грядках

    щоденно
    видудливши пів-Унди
    і ціле сонце
    спинається на ноги
    і на тички

    ще тиждень-два
    і для Мурка
    усурійські джунглі

    і ми відкриваємо
    замість квітів квасець
    замість салату айстри

    це навіть забавно для тої
    яка вперше
    коронована
    на володарку городу

    у соняшниках
    фотографуємося

    але чужина
    вперто
    виписує над нами
    лінію сопок
    на овиді

    і фасолю
    неквапну панію з України
    зненацька заскочили
    приморозки
    вмерла до останнього стручка

    проте
    цибуля-семилітка
    ще довго опісля нас
    прошиватиме землю
    і лободу

    во славу нашу


    Рейтинги: Народний 0 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  14. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:47 ]
    Хата взимку
    чорна холодна ізба
    ковтає поліно за поліном

    аби зігріти у нутрі
    двох пришляків
    з кайданного шляху

    знадвору
    стелажі дров

    зі середини
    стоси книжок

    над нами сибірська ікона
    під вишивкою
    по очі зодягнена
    у жовту бляху

    навпроти
    цілий кіш мамаїв
    (ленініградське видання)
    відважних
    із розхристаними грудьми

    а над комином
    теліпається
    сивий бунчук диму


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  15. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:53 ]
    Унда
    очистивши золото
    зі спокійною душею
    гладить коріння
    сопок
    інколи затаєну
    золоту блискітку
    викине із жовтої жмені
    у пісок

    а то й віддасть
    у жертву
    змізерніле срібло риби

    щупла
    легко проходить
    між лещатами дамб
    навздогін волі

    заінеїні коні і корови
    шукаючи заниклу
    свою щоденну
    бурятську Йордань
    в ополонках

    а згодом
    розкута
    пригадує давню сваволю

    сп'янілим
    злим язиком
    злизує плекані луги


    Рейтинги: Народний 5 (5.38) | "Майстерень" 0 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  16. Ігор Калинець - [ 2006.02.18 12:04 ]
    Село
    біжить за Ундою
    та де йому до змагу
    хати і сіножаті
    за плечима

    мусить загосподарити
    корінь
    по берегах урочищах
    горбах

    на туземних покладках
    слов'янська квочка

    що таке Кицекен
    або Зудир
    вгадай
    хто з варнаків
    а хто з повстанців
    Королівства Польского

    з бурятськими очима
    із диканським соняхом

    давно відмерзло старе
    коріння
    під немилостиво сліпучим сонцем

    навіть кладовище
    з короткою пам'яттю
    як виїденим яйцем
    на могилах
    новий
    морозо-посухостійкий
    цупкий гібрид-гуран
    через дефіс

    Ундіно-Посельє


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.38) | "Майстерень" 4 (5.2)
    Прокоментувати: | "КАРПАТ, АБО ПОСЕЛЬСЬКА КНИЖКА 1980-1981"


  17. Сергій Татчин - [ 2006.02.18 11:39 ]
    ***
    Менi було уже чимало,
    Коли розхристане життя
    Мене ломало – не зломало,
    I не вiднесло в небуття.
    Та не завело у недолю,
    Де сивий гнiт додолу гне,
    I не розкидало по полю
    Кiстками бiлими мене…

    I вперте серце буде битись
    В тоненьких грудях назавжди,
    Бо нi повiситись, нi спитись
    Я вже не зможу вiд бiди.
    I вiршам вже замало цього –
    На небо променем зiйти,
    Менi в собi замало Бога –
    Я хочу в вас Його знайти…

    Я буду жити тут, де квiти
    Ростуть у свiт з дитячих рук,
    I де не знають Божi дiти
    А нi опiк, а нi порук.
    I де менi, як тiй дитинi,
    Щасливим бути ради вас,
    Коли в кожнiсiнькiй людинi
    Себе побачу я не раз…
    2001


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.7) | "Майстерень" 5.5 (5.76)
    Коментарі: (2)


  18. Сергій Татчин - [ 2006.02.18 10:22 ]
    Коли б мені
    Коли б менi священнi крила,
    Я б полетiв на край землi,
    Де надi мною плаче мила,
    А я – обмитий – на столi.
    I я б схилився над собою,
    Собi на грудях руки склав,
    Й закрив, як рiдному, з любов’ю,
    Зеленi очi, повнi скла...

    А мила б тiшила сльозами
    Тендiтну свiчку в головах,
    I називала нiжним самим,
    I билась пташкою в словах.
    А я б здiйняв над нею крила,
    I стало тихо, як ввi снi,
    I нас би нiжнiстю накрили
    Нiким не спiванi пiснi…

    Коли б менi високий голос,
    Я б над собою заспiвав
    Про вперте серце, що боролось
    За обездоленi слова.
    I з неба б янголи злетiли,
    I стали з правої руки,
    I на моє бурштинне тiло
    Поклали жалiбнi квiтки.
    А в ноги – вишиту сорочку
    Iз неземного полотна.
    А потiм сiли б у куточку,
    Налили й випили до дна...

    А я б рядком поклав їх спати,
    Своїми крилами накрив,
    Й на нас небеснi Батько й Мати
    Не надивилися б згори.
    А iз живих – нiхто б не бачив,
    Нiхто пiсень моїх не чув.
    Й менi б зробилось легко, наче –
    Над Україною лечу.

    Там Божi птахи в Божий вирiй
    Несуть на крилах Божi днi…
    I я б летiв з собою в мирi
    I ледь шептав: – Коли б менi…


    Рейтинги: Народний 6 (5.7) | "Майстерень" 6 (5.76)
    Коментарі: (6)


  19. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:04 ]
    ***
    Минуло все.
    Я сам собі смішний.
    Поезія ляклива і убога.
    Не принесе
    Сподівана дорога
    Нічого ліпшого цієї метушні.

    Незадоволеність від розміру вірша.
    Утома.
    Чвари.
    Все таке знайоме.
    Не вабить більше світло свого дому,
    Лиш поверховість бачиться чужа.

    Навіщо так, коли інакші є
    Шляхи позбавлення себе від думки –
    Наприклад, чарка або навіть „рюмка”;
    Це все вже мав я за життя своє.

    Набридло перетворення себе
    Для вибирання ролі тої чи другої.
    Не хочу брати участи у бої.
    Також не тішить небо голубе.

    Усе було.
    Вже сто разів було.
    Що буде – наперед відомо.
    Та все одно у світле й незнайоме
    Беру останнє сховане тепло...



    Рейтинги: Народний 4 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (1)


  20. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:24 ]
    ***
    Книжки тоненькі на столі лежать;
    По черзі кожну з них беру до рук...
    Крізь шибу сумно дивляться й мовчать:
    Малкович, Москалець і Римарук.



    Рейтинги: Народний 5 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (2)


  21. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:38 ]
    Про нас, колишніх
    Як гарно нам життя вдається
    Як гарно пити не п’яніти
    Десь певна книга видається
    А нам лишається радіти
    Що все в житті даремні справи
    Що все насправді маячня
    Кругом бандити і шалави
    А ми живемо навмання
    Є в світі безліч ерудитів
    Є ціле сонмище митців
    Але чи всі уміють пити
    Коли лиш вітер в гаманці
    Ми це інакший світ насправді
    Ми це прогірклий плин життя
    Нам місце не в Верховній Раді
    У нас інакше майбуття


    Рейтинги: Народний 4.5 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Коментарі: (1)


  22. Юрій Пустельний - [ 2006.02.18 09:22 ]
    ***
    Ти зрозумів
    Без Неї зле
    Та маєш ти гітарні струни
    До спраглих вуст вода тече
    Летять у безвість тихі думи
    І вже чекання
    Не чека
    Байдужість нині торжествує
    Без Неї
    Вранішня зоря
    Не вабить більше не лікує
    В утомі пишеш
    Все мовчиш
    Перлинну воду споглядаєш
    Мелодії гітари ждеш
    Чимраз то гірше граєш
    Ти зрозумів
    Тепер нема
    Чого боятись в цьому світі
    І тужить
    Стомлена струна
    Не знаєш де себе подіти
    Та все трапляється
    Тоді
    Коли до всього ти байдужий
    Дивись щасливі голуби
    Летять над Києвом мій друже
    Плекай надію
    Не сумуй
    Це так я сам себе втішаю
    Але коли
    Вночі засну
    Її печальну знов згадаю




    Рейтинги: Народний 4.33 (3.7) | "Майстерень" 4 (3.86)
    Прокоментувати:


  23. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:57 ]
    * * *
    Тьмяно проступить в небі тугім
    Кров королів крізь обрій.
    Бачите замок? Чуєте грім?
    Плескайте, люди добрі…
    Там на полотнах тисячі літ
    Дихають очі сірі…
    Блимають нетлі. Скапує лід.
    Буде і вам по вірі…
    Стихне у вухах дзенькіт рапір,
    Рипне петля на брамі.
    — Дайте цигарку, пане Шекспір.
    — Вибачте, ми у храмі…
    А ті смереки так бояться смерті.
    Такі туманні, звихрені такі.,.
    А їхні тіні вже вітрами стерті.
    А їхні душі все іще стрімкі.
    Десь там під небом, жовтим та далеким,
    Хребтом вогненним здиблюється гладь.
    Шумлять над Стіксом зрубані смереки.
    Стоять собі прозорі і шумлять


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  24. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:13 ]
    * * *
    Сонце стекло у шпарку.
    Темно, хоч в око стрель.
    Ходить по древнім парку
    Чокнутий менестрель.
    Рве золоті ранети.
    Топче нетлінний прах.
    Киньте йому монету,
    Срібну, як Божий Страх.
    Знову земля і небо
    Зшиті косим дощем.
    — Що тобі, хлопче, треба?
    Може, подати ще?
    Ставить кущам підніжки,
    Падає в чорну стинь.
    Вистав, бідаче, ріжки,
    Бороду відпусти.
    Тчуть павуки тенета
    На чотирьох вітрах.
    Тане в руці монета.
    Скапує Божий Страх…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  25. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:24 ]
    * * *
    Цоки-цоки, білий сніг…
    Сутінь голубина.
    Дайте вершнику нічліг.
    А коневі сіна.
    Кінь усім своїм гріхам
    Протиставить версти.
    — Хто ти, хлопче, князь чи ха:
    Доки маю везти?
    На долоні — далина.
    На червоній — сива,
    І така з криниць луна,
    Що іти несила.
    Кануть тіні ластів’ят
    В лона сірих відер
    Буде й вершнику —
    І коневі — вітер


    Рейтинги: Народний 0 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  26. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:24 ]
    * * *
    А степ розораний
    Рудими зорями.
    Над лепрозорієм
    Гудуть вітри.
    Не будьте звірами.
    Не будьте хворими.
    Цілуйте камені
    Медвідь-гори.
    Вона кошлатиться
    На сивім заході.
    А ви у захваті,
    А ви в шалу.
    Повстали з праху ви.
    І стали птахами.
    І крильми змахує
    Ваш батько Лунь.
    Ковтайте темряву
    Вічми прозорими.
    Вдихайте порами,
    Як ворожбу.
    Не будьте звірами.
    Не будьте хворими.
    Бо там за горами
    Дружини ждуть…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  27. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:03 ]
    * * *
    Розсувається час.
    Розсуваються пізні тумани.
    Море. Бриз. І пісок,
    Що зсипається з білих долонь.
    Що світилам до вас?
    Все на світі триває і тане.
    І зліта волосок,
    І його досягає вогонь.
    Йде від моря дівча.
    Усміхається: “Янчику, де ти?"
    І ятриться прибій,
    І втонути сонцям не дає.
    Ось вам, люди, свіча.
    Хай зустрінуться два силуети.
    Хай з-під ваших з-під вій
    Занебесніє небо моє…
    Зорям важко самим,
    Адже зорі до болю осінні.
    Вже на диких вітрах
    Доіскрилось у ріках вино.
    Скоро згаснемо ми.
    І завихряться зоряні тіні…
    Хай повториться страх.
    Хай повториться все від основ.
    Білий світ — на шматки.
    Чорний Всесвіт — на білі комети,
    Ви ще трішки живі,
    Це було вже, було вже.
    Було…
    Хай спливуться віки.
    Хай зустрінуться два силуети.
    І пропащій сові
    Перед летом заниє крило…



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  28. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:03 ]
    * * *
    Ти на мене чекай
    Відхололими сірими схилами.
    Ти на мене чекай.
    І не сивій від мокрих століть.
    Допалає ріка.
    І на ранок народиться сильною.
    І по наших щоках
    Сипоне її зоряний лід.
    І почнеться туман.
    І почнеться велике завершення.
    І затихне зима.
    І плесне жовтизною за край.
    Ще нічого нема.
    Хай усі називаються першими.
    Ще нічого нема.
    Ти чекай мене. Тільки чекай.


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.69) | "Майстерень" 5.75 (5.66)
    Коментарі: (3) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  29. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:40 ]
    * * *
    Зачаклуйте мене.
    Зачаклуйте мене, ради Бога…
    Пахне тьмою свіча,
    Що колись обпекла мою суть.
    Ще десь є в моїх снах
    Три гори, водоспад і дорога,
    І отари смерек,
    Що по ночах ведмеді пасуть…
    Я, здається, там був.
    Я підходив до сивої прірви.
    Тільки очі відвів
    Від сліпої її глибини —
    Поковзнеться нога.
    Срібний кіготь сорочку розірве.
    Це так дивно, коли
    Ти усміхнений і без вини…



    Рейтинги: Народний 5.63 (5.69) | "Майстерень" 5.75 (5.66)
    Коментарі: (1) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  30. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:15 ]
    * * *
    Блискавка світ розкреше.
    Трохи принишкне час.
    Свічка помре, і вперше
    Я не впізнаю вас.
    Тріснуть дроти з напруги,
    Стлумить шосе камаз.
    Зірка впаде, і вдруге
    Я не впізнаю вас.
    Вистигне на касеті
    Магнітофонний вальс.
    Північ проб’є, і втретє
    Я не впізнаю вас.
    Вулиць іскристі ріки
    Вигаснуть пульсу в такт.
    Світе ж ти мій великий…
    Як же це я отак?


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  31. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:07 ]
    * * *
    А що не писав — вибачай, моя пташко.
    Мені було важко. Мені було важко.
    Вузькі коридори, приглушені кроки.
    Хвилини, мов тижні, і тижні, мов роки.
    Змарніли слова і злягли сподіванки.
    На склі пороками осіли світанки.
    Хотілося жити, хотілося вити.
    І ніч мою тисли бетонові плити.
    А ти ворожила на білу дорогу,
    Чи в доброму Львові не сталось нічого…



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (2) | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  32. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:01 ]
    Церемонія очікування
    Вже сьома за десять.
    А рівно на сьому
    До мене на чай хтось
    Повинен прийти.
    Когось я запрошував
    Сім років тому —
    Чи в тисячній справі,
    Чи так, без мети.
    А чи не тебе? —
    Що ночами і досі
    Пульсує у скронях
    Імення твоє...
    Вже сьома за п’ять —
    Он і чайник голосить,
    Плюється окропом
    І парою б’є.
    Секунди цокочуть —
    Я певен у тому,
    Що мій візитер
    Не запізниться — ні:
    Уже на підході...
    Уже біля дому...
    Чи той, кому винен,
    Чи той, хто мені...
    Хтось мусить прийти,
    Та дістала загадка:
    Надій нетривких
    На поталу не дам.
    Тарельцями вкрию
    Обидва горнятка.
    Чай — древній і мудрий —
    Хай думає сам...

    Жовтень 2003


    Рейтинги: Народний 5.67 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Прокоментувати:


  33. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:09 ]
    * * *
    Дороги були неміряні
    І вітер манив коня,
    Від білого твого імені
    До чорного мого дня.
    А я був маленьким вершником
    І бачив небесний знак.
    Що в білім степу не звершиться,
    Те звершиться в чорних снах.
    Якщо я світам намріявся,
    Хай кінь мою тінь везе
    Від білого твого Місяця
    До чорних моїх озер.
    Останнім вогнепоклонником
    Ввірвуся в легенди зим,
    І ти мене скинеш, конику,
    В долині розрив-сльози.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  34. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:29 ]
    * * *
    Заскриплять поїзди
    Із вокзалів заплаканих.
    З манускрипту небес
    Обірветься печать.
    Доки вітер жене
    Снігурів переляканих,
    Доти з білих сторіч
    Наші кедри мовчать.
    А дороги, дороги
    Скоряються дорого.
    Може, є десь котрась
    Без розлук, без розлук —
    Хай застигне на склі
    Вічний помах “До скорого”.
    І валізка порепана
    тихо випаде з рук.
    І на станції тій,
    Де колеса заклинює,
    Ти зійдеш крізь вікно
    На летючі кущі,
    Тихо станеш дощем
    І запахнеш калинами,
    І підеш звідтіля
    Так, як ходять дощі…



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Прокоментувати: | "із ХВОРОБИ РОСТУ"


  35. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:46 ]
    НОСТАЛЬҐІЯ
    Ми давно не спускались в тишу
    Лоскотати лякливу мишу,
    Ми давно не шукали в небі
    Місячати лункий ріжок.
    І услід за стареньким лисом
    Ми давно не ходили лісом,
    Прислухаючись час від часу
    До мовчазних його стежок.
    Того лиса я вчора бачив,
    Він, здається, нам все пробачив,
    Він, здається, нам все пробачив.
    Тільки час йому лапу спік…
    Він такий, як колись, затятий,
    Не хотів ні про що питати.
    Лиш просив завертати в гості,
    Хоч би раз на наш довгий вік


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1)


  36. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:34 ]
    * * *
    Ходить сніг по далеких містах,
    Ходить сніг по застиглім столітті.
    Я — не страх, я не страх, я не страх,
    Я неструшений шурхіт у вітті.
    Нарожево зникають таксі,
    Начорняво ридають каштани.
    Ще не всі, ще не всі, ще не всі
    Відпекли недоспівані рани.
    Не потрібно ні слів, ні хвилин,
    Не потрібно ні блиску, ні ранку,
    Я один. Я один. Я — один,
    Хто спинився при вашому ґанку.
    Ходить сніг по дрімучій пітьмі.
    Ці маршрути уже заповітні.
    Ви самі, ви самі, ви самі
    Загубили мене в цьому світі.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати:


  37. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:16 ]
    САГА (Із Андрія Вознесенського)
    Ти мене на світанку розбудиш,
    Проведеш і, звичайно, пробачиш.
    Ти ніколи мене не забудеш,
    Ти ніколи мене не побачиш.
    Я тебе заслоню від застуди,
    Дрож по тілу — осяяння наче —
    Я ніколи тебе не забуду,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Цю ріку із мурашками бруду,
    Ці споруди поважних призначень
    Я ніколи уже не забуду,
    Я ніколи уже не побачу.
    І сльозяться на вітрі пропащо
    Карі вишні у далеч незрячу.
    Повертатись — прикмета не з кращих,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Раптом стане мізерним і тлінним
    Наше нерозуміння з тобою
    В порівнянні із нерозумінням
    Двох живих і пітьми неживої.
    Якщо знову на землю вернемось,
    За Гафізом. Щасливі на вдачу —
    Ми тоді все одно розминемось,
    Я ніколи тебе не побачу.
    Бухне в лиця повітрям гарячим
    Пара фраз, заперечивши чудо —
    Я ніколи тебе не побачу.
    Я ніколи тебе не забуду.



    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" -- (5.66)
    Коментарі: (12)


  38. Роман Скиба - [ 2006.02.18 00:09 ]
    Із Марини Цвєтаєвої
    В старого дзеркала в очах,
    В тумані вічності,
    Я хочу видивитись шлях,
    Що Вам провіщений.
    І бачу: щоглу корабля,
    У небо впечену,
    І сивий поїзд, і поля
    В жалобі вечора.
    Поля в росі, в росі, в росі,
    Над ними ворони.
    Благословляю вас на всі
    Чотири сторони.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (2)


  39. Володимир Ляшкевич - [ 2006.02.18 00:46 ]
    Василю Стусу
    Останнім Стражем свій обходив простір -
    по жовтизні ланів за горизонт,
    до хвилі найулюбеніших гір.

    Летів у снива скутого Дніпра,
    за сиві очерети берегів,
    за бистриною ярого Дністра -

    у ніч,
    у мрію
    і у ній горів
    до тла, до спалаху ранкової зорі,
    молитви першої дружин і матерів,
    і
    ... просипався -
                           в табір, утлий мат,
    переклик, у сухоти кашель, плечі,
    під вовчі погляди і спраглий автомат...

    Але під вечір,
    клаптиком паперу
    надавши розміру рядкам,
    здіймався і вертав собі додому,

    кидаючи до ранку, як навіки, пурпурову
    імперію,
    російщину,
    химеру.


    1997


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.53) | "Майстерень" 5.25 (5.53)
    Коментарі: (5)


  40. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:14 ]
    Василю Стусу
    Тоді ще називалися теплом
    Червонобокі сни в чиємусь літі.
    Усе це раз колись уже було.
    Усе це повторилося на світі.
    Лише хитнувся спокій від воріт,
    І стежка задихнулася ходою…
    І слухав світ, як стиглі ночі з віт
    Хтось пошепки зриває над водою…



    Рейтинги: Народний 5.38 (5.69) | "Майстерень" 5.38 (5.66)
    Коментарі: (3) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  41. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:50 ]
    ПРО СЕБЕ
    Все було розмірене і просто.
    Скрип трамваю, сизі паркани…
    І в тіні каштанового зросту
    Не передбачалося весни.
    Він з’явився ночі на зачуду,
    Не торкнувшись хвіртки у дворі.
    І його, звичайно, за приблуду
    Дві сходини визнали старі…
    Постояв: “Невже не пізнаєте?"
    А в руці свіча, немов свіча…
    І, відкривши всі його прикмети,
    Сива куртка спала із плеча.
    Хтось до шпарки тиснувся цікаво.
    Хтось кректав у темряву липку:
    — Що у цього хлопця там за справа?
    — Добре, що хоч двері на замку.
    Довгий слід лишився заповітом…
    Дощ упав лицем на ясени,
    Раптом осягнувши, що над світом
    Не передбачалося весни.



    Рейтинги: Народний 0 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Коментарі: (4) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  42. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:19 ]
    КАЗОЧКА
    Чийсь білий плащ розвіявся, як вічність.
    І два сторіччя вигнули вербу.
    І заглянула горличка у вічі:
    — Ворли, ворли. Забув мене. Забув.
    А тут колись продзенькала карета…
    Чи я тут жив, чи, може, просто був?
    Волога пам’ять древньої планети
    Ворушиться в голубчинім зобу.
    І вигасає. Тільки щось далеке
    Тривожить душу тричі на добу.
    І шум дощу, немов голубчин клекіт.
    А я забув. Пробач мені. Забув.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  43. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:27 ]
    * * *
    А в очах твоїх падав сніг…
    Падав сніг на догоду січневі.
    Я вкотре увійти не міг
    У свої вечори коричневі.
    Увіскритись би в блиск вітрин.
    Затінитись би в тьму смерекову…
    Може я і не той один,
    Що колись був знайомий декому.
    Сивий вітер любив мене,
    Добрі звірі по снах стрічалися.
    Ми не знали, що це мине.
    Ми забули, як це почалося.
    Налипає до босих ніг
    Свіжа паморозь, мов із терну вся.
    Не дивись мені вслід — то гріх.
    Це не правда, що я не вернуся.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (1) | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  44. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:47 ]
    * * *
    Вікнам у щоки холодно.
    Страхом зоветься тьма.
    Чом ми з тобою ходимо
    Там, де стежок нема?
    — Знаєте, нині вітряно.
    Вкрийтесь моїм плащем.
    Ясен не вдарить вітами,
    Небо не вб’є дощем.
    …Вишикувавшись клинами,
    Вікна рвонуться з рам.
    — Я вас веду, чи ви мене?
    — Хлопче, ти тільки сам.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "Із ХВОРОБИ РОСТУ"


  45. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:54 ]
    * * *
    Востаннє ця облізла електричка.
    Старенький ранок кашляє в перон.
    Є в осені така невчасна звичка:
    Гасити небо розпачем ворон.
    А місто, що готується до свята,
    Покутує торішній перегній, —
    Є в осені властивість забувати
    Усіх, навік загублених у ній.
    І плаче хтось про листя під гітару,
    Щоб двоє в парку слухати зійшлись…
    Є в осені потреба мати пару,
    Щоб стати знов самотньою колись.
    Чиїхось правд осмислена суміжність
    Ні-ні та й розлипається в дощах…
    І зостається в осені лиш ніжність.
    А, може, просто вогкість на очах.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Коментарі: (2) | "із"


  46. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:10 ]
    * * *
    Хай чекають снігу
    Сни мої кошлаті.
    Хай чекає снігу
    Ваш старенький світ.
    Котику сіренький,
    Не ходи по хаті…
    Котику сіренький,
    Буде все як слід.
    Ще не шле вам вітер
    Згублені конверти.
    Тільки ходить слідом
    Тінню за плечем.
    Може, справді є хтось,
    Стверджуючий вперто,
    Може, справді є хтось
    Впевнений іще…
    Що тоді, в хурдельний
    Вечір Миколаїв,
    У ліхтарнім блиску,
    В пінному льоду,
    Я не весь забувся
    І не все зоставив;
    Я близенько-близько,
    Я колись прийду.
    Теплі щоки вікон
    У пожовклій ваті,
    Незнайомий присмерк
    Так знайоме зблід.
    Котику сіренький,
    Не ходи по хаті:
    Котику сіренький,
    Буде все як слід.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.69) | "Майстерень" 5.5 (5.66)
    Прокоментувати: | "ХВОРОБА РОСТУ"


  47. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:15 ]
    * * *
    Коли у місті спека,
    а ти прийшов здалека,
    і в голові у тебе
    лунає древній хіт -
    закинь на плечі теку,
    мини бібліотеку,
    зайди у храм ацтеків -
    підземний перехід.
    Нон-стоп у вічнім русі,
    поема Фірдоусі.
    У хриплому мінорі
    сп'яніє гітарист.
    І дві купюри русі
    потонуть в капелюсі,
    і він замре від світла
    твоїх безсмертних рис.
    Лишайся, якщо хочеш, -
    ти храм не опорочиш.
    У тебе сиві очі
    і паспорт на всі сто.
    В графі "родився" - прочерк.
    І ні синів, ні дочок.
    Не відбував покарань.
    І не водив авто.
    Сідай, бери сигару,
    і млій від перегару.
    І літо не останнє,
    І жити "харашо".
    Здамо під вечір тару
    і рушимо до бару.
    А ні - купи гітару
    і йди, куди ішов...


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 0 (5.66)
    Прокоментувати:


  48. Роман Скиба - [ 2006.02.17 23:20 ]
    * * * (Л.П.)
    І прийдеш по першому морозі
    З вітряного виру нестрічань,
    Дівчинко з веснянками на осінь,
    Дівчинко з очима у печаль.
    Запітніють небом жовті квіти.
    І впадуть. Впадуть тобі до ніг…
    Дівчинко з веснянками на вітер,
    Дівчинко з очима в мокрий сніг..
    Захрустять сліди у мерзлій піні.
    І чиєсь задивиться вікно, —
    Як ступають поруч наші тіні,
    Що колись не стрінулись давно…


    Рейтинги: Народний 6 (5.69) | "Майстерень" 6 (5.66)
    Коментарі: (1)


  49. Микола Хвильовий - [ 2006.02.17 21:07 ]
    Блакитний мед
    Блакитний мед до уст прилип,
    душа — метелик колекційний,
    приколена натхненням до небес.

    Антени... ах! Цікаво... ах!
    блукав і там над містом місяць
    і до піщаних берегів
    тріпотно кораблі тяглися,
    а в щоглах кублився
    уламок бурі

    Але не бігали тоді за
    гармонійними
    синтезами.
    Не музиканити повітря
    аероплани.
    Лишень увечері шуліка
    кружляв вгорі,
    а біля нього метушились
    тендітні ластівки,
    що потім крапками сідали на
    височінь.
    Антени... ах! Цікаво... ах!
    Душа — метелик колекційний —
    летить ще далі, в міжпланеття.
    Вже пролетіла спогад, другий,
    на третім раптом роз'ялась...
    Чоло прострілене не жалом
    веселки-бджілки,
    а журбою.
    ...Та горілиць вона лежить
    одну лиш мить,
    а потім знов біжить, біжить,
    біжить
    покуштувати мед,
    блакитний мед...


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.16) | "Майстерень" 5.25 (5.1)
    Прокоментувати: | ""Точка літературного кипіння""


  50. Микола Хвильовий - [ 2006.02.17 21:08 ]
    Народна пісня
    Ой зацвіла папороть,
    зацвіла
    на Купала в темряву
    між дерев.
    А у
    лісі реготом лісовик
    прокидає шелести
    і жахи.
    Ой як хочеться, хочеться
    взяти скарб —
    ті червінці-блискавки
    під дубком.
    В позолоту кралею
    уквітчать
    це життя сучаснеє,
    що скиглить.
    Ой зацвіла папороть,
    Зацвіла.
    Та не в казці жити нам,
    а в борні!


    В електричний вік (Уривок )

    ІІ
    І буде так –
    я вмить скричу:
    Гей, просторіш мені дорогу!
    Це буде перший сказ.
    За ним заспівають і перетворяться
    в блискучу мантію
    дійсності
    казки утопістів…

    Я не схотів бути Паде-Кале і Ла-Маншем
    і роздирати землю.
    Я хочу нести вісті
    з берегів електричного царства.
    Але я – не Гастєв, не Маяковський,
    не Єсенін.
    я з української діжки беру хміль.
    Я лишень (по-персіянськи) пенід.
    І кому ж, як не мені,
    мисль свою пускати амазонкою
    в далечінь?

    Я буду уїдливою нянькою
    біля вас,
    бо ви розіб‘єте коштовні вази,
    і будемо укупі плакати
    ще один вік.
    Ви розумієте мене?
    Я – це фуга!
    Во ім‘я ваших –
    Отця, і Сина, і Святого Духа –
    я – ми.

    Слухай, чоловіче:
    да не будуть тобі бозі другі,
    тільки моє засмажене обличчя.
    Це – не наруга –
    це сердечна порада,
    бо мені вклоняються не лишень
    дніпрові русалки,
    але й океанські наяди…
    Хто міжпланетних мрій
    таємність розплутає?
    Я.

    Я лоно страдниці-землі
    в троянди уквітчаю,
    а кров
    і бризки мозку під мечами
    перетворю в вино й желе.
    А фаворити мої – бурі –
    Гієні очі попечуть,
    і потечуть
    Часів Адама ріки…
    Ах, швидкувати б, заарканити
    цю мить!


    Рейтинги: Народний 4.5 (5.16) | "Майстерень" 5 (5.1)
    Прокоментувати: | ""



  51. Сторінки: 1   ...   1456   1457   1458   1459   1460   1461   1462   1463   1464   ...   1471