ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.08.21 09:54
В групі цій обожнюють любов,
Хай не справжню - та з ліричних віршів.
Почитав - розплакався, їй бо!
Бо чутливий, серце вельми ніжне.

План такий: сідай на табурет,
Умикай комп'ютера-шайтана.
Тортик в зуби - й хутко в інтернет,

Тетяна Левицька
2019.08.21 08:03
Не кличу темні ночі -
вони  самі приходить.
Копичуть поторочі,
але світанок сходить
і розганяє хмари,
і освящає душу.
Не тільки про стожари -
про біль писати мушу.

Віта Парфенович
2019.08.20 22:23
Він тихо постукав у двері готельного номеру. Ліна відчула, що то саме він. Він прийшов,бо імпульс було відправлено. Затаївши дихання, Ліна ще раз прислухалася. Серце шалено гупотіло. Стук-стук-стук – три рази, як і передбачала. Тричі – ніби за таємничо

Олексій Кацай
2019.08.20 19:37
ледь стримуючи шал,
по влучно зламаній прямій,
яка окреслює квартал
моєю тінню, а у ній –
пітьма,
в якій сховавсь крутій,
що всі прямі усіх надій
зламав уранці крадькома.

Микола Соболь
2019.08.20 14:56
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Вже краще м'ясо пожирати в піст,
Аніж рожеві уявляти сни.
На побратимі веселиться крук,
Очата не закрив (хоч охолов)
І автомат не випустив із рук –
Козак, боєць… Ніяк не із хохлов.

Олена Побийголод
2019.08.20 14:06
Із Василя Олександрівського (1897-1934)

Біле розложисте поле,
віхи край довгих доріг;
серце від смутку та болю
я захистити не міг.

Млиста негода злоститься...

Олександр Сушко
2019.08.20 11:31
Я для кошерних гоїв, мов шпичак,
Бо наскрізь бачу їх гендлярську вдачу.
Малеча перестрибує рівчак,
А хохлачок через державу скаче.

З м'ясцем-сальцем на ярмарок спішить,
Ярмолку й пейса бгаючи під шапку.
Відкрийся, друже! Скинь тягар з душі!

Сергій Губерначук
2019.08.20 10:55
Мій палац стоїть на кордоні
архітектури і декорації.

Люди-ляльки живі-картонні
зазнають трансформації.

Лише одна половина – сцена.
Інша – глибока оглядна зала.

Ярослав Чорногуз
2019.08.20 07:15
Без тебе білий світ - пустий,
Усе, що в ньому є - немиле.
І буде зла рука вести
Мене безжально до могили.

В розлуці кожна мить - як ніч.
О що під серцем жаско млоїть?
Не йде і сон тоді до віч,

Галина Кучеренко
2019.08.19 22:16
По зеленій траві веселиться розмай
Та в розквітлім саду ще не знайдеш плодів...
Не печуть коровай із зелених хлібів...
Для насіння достигле зерно обирай...

© 19.08.2019

Домінік Арфіст
2019.08.19 20:49
душі, о Господи, не суду – саду…
де виросли життя дерева...
де у мені блаженно мліє Єва...
і вибір є – не вибирати зраду...
любов сміється з вибору… надія
лиш там де всі рахунки несуттєві…
у світло виривається Марія
і віддає своє осяння Єві…

Олександр Сушко
2019.08.19 17:50
Я не брехун - казкар або політик,
До істини прямую навпрошки.
Зі мною хочуть всі жінки дружити,
А їхні благовірні - навпаки.

Мене уздріють - корчаться в судомі,
Хапає люд ножа або колун.
Чому такий суворий

Ніна Виноградська
2019.08.19 16:09
Який ти чорний,
Білий-білий світе,
Де від печалі
Зламані вуста.
А на снігу -
Замерзлі свіжі квіти.
Застиглий погляд,
В серці пустота.

Іван Потьомкін
2019.08.19 12:08
Не думай і ні в кого не питай,
Скільки тобі ще жить судилось.
День кожний ненаситно поглинай,
Байдуже при силі чи безсилий.
Якщо є що робить
(Ну, там майструвать, творити музику чи мудрувать над віршем,
Розводить квіти, садить дерева, марки збирать

Сонячна Принцеса
2019.08.19 12:04
Де я тебе чекала -
танув сніг
у снах моіх,
у сонячному герці...
У кожному такому
дивосні -
зорею сходив
у моєму серці...

Ігор Деркач
2019.08.19 11:24
Я тішуся собою однією.
Куди захочу, то туди й лечу.
Ось піді мною – наче, Піренеї...
На таці – круасани. Я плачу
і за меню, і за свою удачу,
за океан і небо голубе...
Але чому я, у долоні, плачу,
що не побачу іноді тебе?

Сергій Губерначук
2019.08.19 10:39
Розлогі простори розораних нив,
роззорених сутінок темне безмежжя.
Я йду по землі, бо бажання звільнив
і більш не літаю в світи протилежні.

Я йду по ріллі на те світло земне,
яке на стовпі, над хлівом, у хатині.
Я йду, щоб бездумно любили мене

Олександр Сушко
2019.08.19 10:04
Подам свій голосок із тилу
Я ж - патріот, не "cosa nostra".
Накрию совість підопрілу
Благеньким клаптем благородства.

Не воював, але при владі,
А був Майдан - жував у ліжку.
Тому життя у шоколаді,

Тетяна Левицька
2019.08.19 07:20
Ти все сказав і навіть більше ніж хотів,
а після замовчав зненацька у зажурі.
А я шукала, поміж змучених рядків,
зворушливу сльозу, дні сонячні, похмурі.

Жаливу губ, солоний смак сумних долонь,
давно зітлілий прах стосунків тривіальних.
Не відпуск

Микола Соболь
2019.08.19 06:49
Ранок не випитих думок.
В роси ступаю прохолоду.
Туман дрімає край городу
Та вчасно вийшов. Саме строк.
По зелені дзвенить коса.
І стеляться трави покоси
І соловей дзвінкоголосо
Виспівує… Яка краса!

Аврора Милосская
2019.08.19 00:14
У заздрості не має берегів,
і зрада теж не має дна.
Та й підлота качає тут права.
Нещасний світ без віри зубожів.
У зла не має меж...
Під маскою порядності криється брехня,
І мудрість хитрості рівня.
Та й правота фальшива теж...

Вікторія Лимарівна
2019.08.18 20:25
Хто сіє вітер, пожинає бурю!
Емоціям потрібно дати лад!
Нарешті визначитись: що ж не так?
Позбутися думок про авантюру.
Здоров’я берегти прискіпливо, фігуру.

Позбутися дурних, шкідливих звичок!
Щоденної отрути гіркота:

Ірина Білінська
2019.08.18 18:48
Душе моя,
гармоніє - привіт!
Світи тобі
даровані у спадок!
У кожної загадки -
свій отвіт -
не відаєм
ні правди,

Олександр Сушко
2019.08.18 17:03
На трон, буває, лізуть по приколу,
І хоч із цього діла завжди пшик -
Володаря не критикуй ніколи,
А будь розумним, віршики пиши.

Найкраще - про любов, плачі з розпуки,
Безпечно й до вподоби читачам.
Тому, братва, візьму себе у руки

Ігор Федів
2019.08.18 13:17
Завірюхою доля кружляє,
Замітає знайомі пороги
І у пам'яті витирає
Уже ходжені нині дороги.
Білизна чистотою чекає,
Пропонує її дослідити
І уперто мені натякає,
Які кроки уперше робити.

Ірина Вовк
2019.08.18 11:33
Хочеться світла і літа,
І смаку ожинного ще…
Хочеться з неба злетіти
Теплим дбайливим дощем…
Щоб ані схлипом, ні стогоном…
Ані розхвиленим сном…
Щоб лише шелестом-гомоном
Липових віт за вікном.

Олена Побийголод
2019.08.18 10:17
Із Сергія Буданцева (1896—1940)

Осінній день згаса поволі
над неосяжністю землі;
знов по твоїй скорботниій долі
поллються з неба сльози злі.

В старих розлогах мовчазливих,

Ігор Деркач
2019.08.18 10:14
Сідаю чи стою,
лежу, біжу чи їду –
я згадую: «адью... »,
тамуючи обиду.

Очікую її,
скубу ромашку білу –
усі думки мої:

Тетяна Левицька
2019.08.18 09:21
До млості, болю і до -  зневіри,
тобі не вірю, собі не вірю.
Обличчя ласі, підступні звірі,
червоні очі і душі - сірі.
А ти, красивий, чи друг, чи хижий,
чи пристрасть дика, чи серцю - вижить?
Не ранить мізки в основі слова,
не та розмова, на що ц

Віктор Кучерук
2019.08.18 07:53
Г. С...
Надихни і силою наповни,
Від нудьги й мовчазності – зціли!..
Стань мені світінням негріховним
І видінням щастя будь-коли.
Будь завжди оздобою легкою
І новою радістю струми, –
Полони осінньою красою

Матвій Смірнов
2019.08.18 01:19
Мій сусід щодня носить діряві штани,
Ні віслюка не має, ні вола, ні жони,
І, здається, й не хоче нічого такого мати.
На долонях у нього - бридкі червоні стигмати,
І ще одна - у самому центрі чола.
Він живе на околиці міста (точніше, села)
У сіро-зел

Володимир Бойко
2019.08.17 23:38
Я пам'ятаю тоскні муки:
Ніч дотлівала край вікна;
Її заламувані руки
Ледь мріли при світанку дня.

Усе життя, дарма прожите,
Принижувало і пекло;
А там, зростаючи щомиті,

Іван Потьомкін
2019.08.17 21:29
Поволі так збуваємося страху,
Що дивними здаємось молодим.
Тим, хто не знав доносів і на плаху
Не сходив безневинним чи на дим
Із газових печей у небеса полинув...
Хто не вставав з молитвою єдиною:
«Спасибі батьку Сталіну за те,
Що жи

Тетяна Левицька
2019.08.17 08:09
Любий мій, не хворій, я для тебе, що хочеш, дістану.
Із душі - спориші, а із серця - жагу океану!
Подарую тобі перламутрову моря перлину
і на крилах любові натхненна до тебе прилину.
Мій сумний, не тужи, витру тугу цілунком шовковим.
Напою чебрецем

Лесь Українець
2019.08.16 18:50
Був на світі сирота –
Вподобав дівчину,
Наступила середа –
Надів сорочину,

Підперезався паском,
Скуйовдив чуприну,
Та на конику баскому

Серго Сокольник
2019.08.16 13:30
***маленька поема. оригінальна авторська ідея***

Ми летимо. Ми не бачимо сонця.
Ми усередині. У оболонці.
Стиснені вмістом. Ні сісти. Ні стати.
Ми усередині аеростату.
Втім, летимо. Чи до пекла? У вирій?..
Ми обирали собі командира,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Негода
2019.08.11

Дмитро Заєць
2019.08.06

Світлана Короненко
2019.08.06

Анастасія Романюк
2019.08.04

Аврора Милосская
2019.08.01

Тетяна Нечас
2019.07.15

Сонячна Принцеса
2019.07.14






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 16:33 ]
    *******
    Мені подобаються
    драматичні паузи
    у твоїх історіях.
    Завмираю в передчутті
    неймовірного
    вірю
    кожному слову.
    знову
    пауза
    літнім
    гамузом,
    гаміром
    кружляють між нами
    миті.
    Ми ще не в раї,
    але вже близько
    слизько
    стояти поруч -
    зовсім тепло й спокусливо
    змусити
    тебе, себе не піддатись
    вину, що вже випито
    вилити
    тобі на руки
    трохи ніжності,
    трохи ночі
    хочу...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  2. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 15:27 ]
    *******
    Я прогризла у небі дірку
    і з неї викотилося сонце.
    Воно здивовано дивилось на мене
    і крутило біля скроні пальцем.
    Стояла розгублено...
    Було незручно, що порушила звичний сонячний розпорядок:
    сходити вранці і
    знову заповзати за небесну ширму надвечір...

    Але ж так хотілося!!!
    З дитинства мріяла
    мати особисте сонце.
    Посадила б його у клітку,
    годувала б його печивом і молоком,
    вигулювала б, як песика,
    на мотузці
    (аби не потрапило під авто),
    пестила б,
    давала б прочухана
    за розбитий глечик
    і розкидані іграшки,
    вкладала б спати, накриваючи пухнастою ковдрою...

    Але сонце не далось до рук -
    лише жбурнуло в очі
    жмут колючих променів.

    Побіжу, мабуть,
    за нитками і голкою -
    дірку в небі зашию -
    нехай досипає тих три години,
    що залишились до світанку...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  3. Олена Ткачук - [ 2006.06.29 14:56 ]
    ***
    Чи має воїн право на сльозу,
    Плачем гасить пожежі поєдинків?
    Лишіть зіницям жінчиним росу -
    Не посягніть на привілеї жінки!
    Це вам дано вертати на щиті,
    Ваш кінь за вами кинеться у прірву.
    Та й вам забракне темряви в пітьмі,
    Коли у жінки заберете віру!
    Най ліпше ворон карістю очей
    Уп"ється й щит розіб"ється на друзки,
    З могили світ за очі утече
    Калина - не залишиться й галузки.
    Не має воїн права на сльозу!
    Не оскверняйте привілею жінки.
    Вас на щиті лелеки донесуть,
    Лиш не гасіть дочасно поєдинку!


    Рейтинги: Народний 5.63 (5.52) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Прокоментувати:


  4. Андрій Хорсун - [ 2006.06.29 14:39 ]
    доки Сонце не зійшло.
    Серця палають вогнем весняним,
    Два серця б,ються,ставши одним,
    Більше навколо немає нікого.
    Зорі вкривають шлях до сердець,
    Якщо є ніч,то це ще не кінець,
    Падає сніг з неба німого.
    Ніч сховає навіть тіні,
    доки Сонце не зійшло,
    сніг лягає на волосся,
    і стікає на чоло,
    час в повітрі розчинився,
    він став тихим вітром знов,
    і серця їх зігрівають
    тільки воля і любов.
    Проліски квітнуть навколо них,
    І пробивають кригу і сніг,
    Сяють перлинами-пелюстками.
    Але вони ті квіти не рвуть,
    Зорі в долоні свої знов зберуть,
    і ссрізь рознесуть,щоб срібло те
    стало піснями.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  5. Андрій Хорсун - [ 2006.06.29 14:41 ]
    ***
    Вибухи,постріли,хаос і жах,
    рани смертельні,уламки в серцях.
    палають люди,ліси і машини,
    замість будинків лишились руїни.

    Світло без тіні,дим без вогню,
    і суперечки за різну бредню.
    Роблячи ставки,в будь-який час
    можуть поставити їх або нас.

    І їм байдуже,скільки ще вб,ють,
    скільки батьків у дітей заберуть,
    гроші дадуть,та не можуть збагнути,
    що цим людину не повернути.


    Рейтинги: Народний -- (4.96) | "Майстерень" -- (5.06)
    Прокоментувати:


  6. Олена Ткачук - [ 2006.06.29 13:35 ]
    ***
    Ми такі на світі неприкаяні,
    І волочим крила по землі.
    Чи то небом прокляті за Каїна,
    Чи самі ми небо прокляли.
    не лікуєм душі - заліковуєм.
    Запеклися кров"ю молитви.
    в сьогоденням вічності датованій
    вже не знаєш: мертвий чи живий.
    Чи у зграї мовчки воронячити,
    Поки врешті крила одітнуть,
    і чекать, чекать, коли "віддячити"
    Знову прийде Цезареві Брут.
    А таки усе на світі правильно,
    І частуєш душу батогом.
    І свого шукає Каїн Авеля,
    Брут шукає Цезаря свого.


    Рейтинги: Народний 5.31 (5.52) | "Майстерень" 5.25 (5.45)
    Коментарі: (17)


  7. Олена Ткачук - [ 2006.06.29 12:46 ]
    ***
    Хочеш, долю видобудь із каменю,
    Тільки сам, прошу, не скам"яній.
    Нас і так неправдою покарано
    На землі чужинницько-своїй.
    Нас до нитки спродано на торжищах,
    До сльози зголосено в піснях...
    Вигрій долю на родовім вогнищі -
    Ще останній пломінь не прочах.
    Ще земля до неба так і тулиться,
    Ще вуста бувають не німі...
    Пракриниця мулом захлинулася,
    Ти із неї долю підійми.
    А душа, бо мусить, то й терпітиме
    На землі, що й нині ще - свята.
    Видобудь із каменю не ідола,
    а меча, тризуба і хреста.
    2006


    Рейтинги: Народний 5 (5.52) | "Майстерень" 0 (5.45)
    Коментарі: (3)


  8. Олена Ткачук - [ 2006.06.29 12:10 ]
    ***
    Сьогодні зорі спродував звіздар,
    Кому - за щастя, а кому й за гривні.
    І відмовлялись ночі на вівтар
    Свої пісні покласти треті півні.
    Ще хтось живий, ридаючи, просив,
    А хтось дійшов Харонових причалів,
    І в тиші до надриву голоси
    На ланцюзі короткому пручались.
    За душу зорі спродував звіздар.
    Були охочих зграї прокажені.
    Хтось зір гострив і очі видирав,
    Дзвенячи лунко зорями в кишені.
    Хтось поступався місцем у раю
    (Хоча не мав, по суті, і у пеклі)...
    "Я, люди, зорі... зорі продаю!.."
    І враз ікони інеєм затерпли,
    Осиротіла на вогонь свіча,
    І зник звіздар, збеззоріла кишеня.
    А третій півень дня не возвіщав,
    і нічим було викупить прощення.


    Рейтинги: Народний 5.33 (5.52) | "Майстерень" 5.5 (5.45)
    Прокоментувати:


  9. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 11:40 ]
    Генерація Х
    Ми - покоління кави і цигарок,
    снікерсів, кока-коли, піци...
    Ми - пластмасові діти
    з акриловими нігтями,
    штучним волоссям,
    латексними презервативами,
    синтетичним одягом,
    фалоімітаторами,
    дієтичним пивом,
    глянцевими журналами,
    фарбованим хутром...
    Наші герої - кілери,
    наші антиподи - ветерани війн.
    Ходимо у нічні клуби,
    нюхаємо кокс,
    займаємось сексом у туалетах,
    ставимо раком етичні норми,
    нав'язувані тими ж ветеранами.
    Ми вивчаємо юриспруденцію,
    аби безкарно порушувати закон
    і стаємо дантистами,
    аби заробляти більше.
    Катаємось взимку на сноубордах,
    влітку їздтимо до Туреччини,
    (або до бабусі в село)
    і доводимо всім - нам не гірше!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  10. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 09:26 ]
    *******
    Не грайся зі мною в демократію!
    Не давай мені вільного вибору!
    Не покладайся на мою чесність,
    не гадай, що я здатна на дію.
    Не!..
    Я дурна і нечесна з тобою,
    я синя та інертна, як неонова лампа,
    я схожа на дощ,
    який падає з неба лише тому,
    що хтось захотів,
    я подібна до зірки, яка згасла
    за сто мільярдів років
    до твого народження - від мене лишився запізнілий відблиск.
    Не грайся зі мною в демократію!
    якщо вірити Арістотелю- це найгірший з режимів -
    режим очікування...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 09:01 ]
    *******
    Коли ніч наповнить своїми слізьми
    мою чашку з-під учорашнього чаю,
    коли дощ за вікном доспіває схололу пісню,
    коли волоцюга доп'є пляшку своєї надії останню
    я прокинусь.
    І побачу тебе...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  12. Юля Малькіна - [ 2006.06.29 09:49 ]
    *******
    Лишила в тебе на руках свій запах.
    Ненароком, просто так трапилось...
    Не дивись на мене із захватом -
    не люблю я вляльковість гратися.

    Я благаю, не роздягай мою душу -
    не побачиш нічого крім падолисту.
    За сценарієм зараз заплакати мушу,
    проте, як завжди, всміхнуся, навмисно.

    Давай краще блукати нетрями,
    пити чай у мене на кухні,
    цілуватись давай до нестями
    і кохатися мовчки будемо.

    Спати вдень, при зашторених вікнах
    і вдавати, що ніц не трапилось,
    розмовлятимем про політику,
    голод в Африці та інфляцію...

    По обіді ти йтимеш додому,
    я лишатимусь досипати,
    відчуваючи смертну втому,
    адже знов довелось зіграти...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  13. Юля Спалахувка - [ 2006.06.27 22:31 ]
    ЦУКЕРКА
    Нудні ці роздуми про вічне
    хвилинами безжурно хляпають
    а у житті усе трагічне
    стає, та сльози щось не капають

    Великий Фарс іде до бою
    гальмує весь прогрес собою
    і у час спеки, а чи зною
    так жити думкою одою:
    я просто хочу бути живою
    без тебе, чи з тобою,
    Сум...

    Коли дійду уже до мрії майже.... впаду!
    не доведу своїх думок я все одно до ладу
    не зрозумію сенс життя до смерті
    усі думки мої і висновки – давно затерті
    Часом...

    Ніч...
    дикий розпач чи щастя.......банально!
    я дивлюсь на життя так загально,
    як на цукерку, в якої давно вже вийшов термін придатності.
    напевне я сховала її ще в глибокому дитинстві,
    щоб з’їсти потім.
    23.06.06


    Рейтинги: Народний 4.2 (4.63) | "Майстерень" 4 (4.2) | Самооцінка 3
    Прокоментувати:


  14. Юля Спалахувка - [ 2006.06.27 22:33 ]
    *********************
    Хрусь гробової кришки –
    то гупнули мої двері
    я справді сховалась нишком
    в своїй маленькій печері

    я знову тут маринуюсь,
    як труп в хробаків салаті
    а потім я намалююсь
    і піду людей лякати

    я стану, як повний місяць:
    приречена і щаслива
    і пофіг мені, де мій витязь,
    я сама. я юродива.


    Рейтинги: Народний 4.7 (4.63) | "Майстерень" 5 (4.2) | Самооцінка 6
    Коментарі: (2)


  15. Юля Спалахувка - [ 2006.06.27 22:34 ]
    без назви
    Вийти за межі реальності
    Рутинно розбитого рила
    Триклятої трансцендентальності,
    Яка всіх просто втомила

    Втопитися нафіг у крові
    Порізаного пальця папером
    Дибільна рима „любові”
    Вискакує старезним хером

    Напевне й поняття любові
    Вигадали старі імпотенти
    Щоби добратись до крові
    А потім і мозок зжерти

    Так боляче коли надто комфортно
    Ілюзія речей навколо
    А в серці ножа поворотно
    Хтось крутить по колу, по колу...

    . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
    Я знову прикладусь до чарки
    Цигаркою розпалю мрії
    І ніби я сестра циганки
    Станцюю в чорта на весіллі


    Рейтинги: Народний 4.6 (4.63) | "Майстерень" 4 (4.2) | Самооцінка 3
    Коментарі: (2)


  16. Світлана Ашес - [ 2006.06.26 17:44 ]
    Трохи більше вина
    Трохи більше вина
    Трохи менше любові
    Це не моя вина
    Я забула смак крові

    Цілувала всі рани
    Забивала тобі памороки
    Я твої бездиханні
    Досі чую невпевнені кроки

    Малювала тобі на спині
    Ієрогліфи побачені в сні
    Кров стікала по твоєму тілі
    Бо ж порізи були страшні

    Малювала я знаки ножем
    По спині як по полотні
    Твоя кров буде нашим ключем
    Твої очі знову чужі

    Зацілую тебе я до смерті
    Твій останній подих – моя насолода
    Всі слова, що я кажу не ті
    І обличчя – вкрадена врода

    Ніж потоне і видно лиш тінь
    Стогін стихне і місяць зійде
    Твоє фото повішу на стіну
    Хай самотність мене не знайде

    Намалюю собі пістолетом
    Вбивче коло десь там на скроні
    Це не буде злетом на небо
    Всі дороги в пекло – мої

    Люди будуть дивитись на нас
    На ображених героїв Шекспіра
    Та замовкнуть, все змінює час
    І кінцева точка – могила


    Рейтинги: Народний 4.75 (4.17) | "Майстерень" 5 (4.58) | Самооцінка 6
    Коментарі: (1)


  17. Світлана Ашес - [ 2006.06.26 17:32 ]
    Ні там, ні тут
    Він десь там ходить
    П‘є чиєсь вино і слухає
    Чиїсь чужі розмови
    Він десь там ходить
    Бавиться з дощем
    І постійно поривається на сповідь
    Він десь там ходить
    П‘є чиюсь печаль
    Купається навмисно в чиїсь крові
    Він ходить там
    А тут його нема
    Як і не було тут його любові
    Я ходжу тут
    Марнію на очах
    І посекундно падаю в провалля
    Я ходжу тут
    І на свій тихий жах
    Знаходжу сторінки його зізнання
    Я ходжу тут
    І п‘ю його печаль
    І повсякчас втрачаю краплі крові
    Я ходжу тут
    А там мене нема
    Як і не буде там мої любові
    Ми ходем десь
    І танемо як лід
    Ні там, ні тут не буде більше щастя
    Ми йдемо десь
    Обходим цілий світ
    Але назад не можемо прокрастись
    Ми ходем десь
    Й п‘ємо свою печаль
    Зникаємо з прокляттям крові
    Ми ходем десь
    І десь вже нас нема
    Як і немає нашої любові


    Рейтинги: Народний -- (4.17) | "Майстерень" -- (4.58) | Самооцінка 6
    Прокоментувати:


  18. Фешак Адріана - [ 2006.06.26 16:14 ]
    ***
    ***
    Ми зустрілись. Що сказати?
    Декілька стандартних запитань.
    Як дитина? Жінка? Мати?
    В мене?
    Добре все. Люкс стан
    Є коханий, є робота...
    Мама, тато всі живі...
    Я сумна?
    Здалося вкотре!
    Втома осідлала мої дні
    ... Та нічого!
    Ти як? Як ти?
    ... Розлучився?! Не зійшлись?!
    Ми зустрілись...
    Лягли карти?
    Доля?
    Випадок?
    Сюрприз?...
    ... Ні не можу. Не п’ю кави
    ... Серце? Так, чомусь болить.
    ... Я не знаю.
    Може завтра?
    Або, як завжди „колись”...
    ... Та яке там дуже гарна?
    Просто вдалий макіяж
    ... Що ти, що ти? Це вже зайве!
    Ще не пізно...
    Ранній час.
    Ні, не треба проводжати...
    ... Телефон...
    Ну, ти дзвони...
    Ми зустрілись!
    Попрощатись
    Ми до ранку не змогли.
    Все балачки... все розмови...
    А як ти? Ні-ні, як ти?
    .............................................
    Не повернемо любові!!!
    Ми зустрілись!
    Ми – чужі!!!



    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (5) | ""Суїцидальні настрої""


  19. Ольга Лазаренко - [ 2006.06.26 13:05 ]
    Повз
    Повз моє вікно пливуть зізнання.
    Повз життя регочуть поїзди.
    Я ні в чому. Ні в однім зітханні.
    Не тужи. Не кайся. Не ходи.

    Тільки розсмакують перехожі
    Твій мотив і складку моїх штор.
    Ти вже чийсь. Не мій, а все ще схожий,
    Як на зустріч схожий коридор.


    Рейтинги: Народний 6 (4.81) | "Майстерень" -- (4.57)
    Прокоментувати:


  20. Ольга Лазаренко - [ 2006.06.26 13:30 ]
    Про що писати
    Про що писати? Вичерпальність тем,
    Розбіжжя душ, роздвоєння оплакувань.
    Про що писати? Всі колись пройдем
    Між одиноких спогадів і згадувань.

    За чим страждати? Сльози не болять.
    Лиш згірклий здогад спалює свідомість.
    За ким страждати? Двадцять днів по п'ять,
    А ти мені стонадцять дав натомість.

    За що молитись? Сонце з-під поли
    Обслинене, нагадує амебу,
    Обкусане іще хтозна-коли.
    Хто вірує в любов, а хто - в потребу.

    По що зітхати? Навіть при зорі,
    Коли немає винятків без звершень.
    Як муки, запалали ліхтарі
    І Той, хто ВСЕ почав і ВСЕ завершить.


    Рейтинги: Народний 5 (4.81) | "Майстерень" -- (4.57)
    Прокоментувати:


  21. Фешак Адріана - [ 2006.06.26 11:35 ]
    ****
    * * *
    Коханий тихіше! Я все розумію.
    Коханий тихіше! Благаю помовч!
    Бо крають слова твої небо те сіре.
    Поріжуть до крові, розплачеться дощ.

    Тихіше коханий! Благаю тихіше.
    Я все розумію сьогодні без слів.
    В артеріях – вітер, а небо чорніше,
    Спадають ілюзії з мрій і дахів.

    Комусь в парасолі, комусь у долоні.
    Тихіше коханий! Благаю помовч!
    Бо наша любов – це крила ворони,
    Які приміряє на вулицях дощ.




    Рейтинги: Народний 5.2 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (1) | ""Суїцидальні настрої""


  22. Кока Черкаський - [ 2006.06.25 20:35 ]
    Чорним чорнилом Чорнобиля
    Чорним чорнилом Чорнобиля
    Розлито українське горе,
    Чому ми постійно останніми
    До фінішу, командоре ?

    Усе заростає кривдою,
    Повсюди – одна амброзія,
    Я знаю – щось знову вибухне,
    Та вдіять нічого не в змозі я.

    Від рік залишились річища,
    Від хуторів – лише згарища,
    Нам брешуть , а ми у все віримо,
    Бо ми – унікальне явище.

    Ми любимо гарні метафори,
    До лікаря йдемо лиш при смерті,
    І відпочиваємо в камері,
    Як в кандалах ноги затиснуті…

    Здавалося б : ще крок – і кінчаться
    Усі наші біди – чорнобилі,
    Та скаже месія – навіщо це ?
    І знов просинаємся в попелі…

    01/12/2005



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.29) | "Майстерень" 5.5 (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (6) | ""


  23. Анна Рибалка - [ 2006.06.24 12:03 ]
    Сірник
    Кривий ятаган світанку, і тінями впали коси,
    Острижена ніч мігрує, а місяць біжить услід;
    Від буйного літа нині щедрішою стала осінь,
    Вона – в ловеласа-сонця кохана спізнілих літ.

    В шерензі, немов солдати, Деметри дари від рана,
    Сповита, і на базарі капуста городом снить,
    Розмова шумить у кухні, неначе вода із крана,
    І зчищую з картоплини я темних ілюзій гніт.

    Вже терка, мов леді Макбет, в крові уся буряковій;
    А він ще лежав спокійно в коробці - тісній труні,
    Крізь сльози кришу цибулю – вже все до борщу готове,
    Крізь бурю гучних овацій на сцену ступив сірник.

    Один диригента помах, аутодафе коротке –
    І ось у вогні ясному ущент єретик згорів;
    Тобі нагорода вища – не лестощів шум солодкий:
    Червоний борщу Везувій на нашім пашить столі.


    Рейтинги: Народний 5 (4.66) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:


  24. Дмитро Дроздовський - [ 2006.06.23 18:53 ]
    * * *
    Життєвий килим. Влігся мудрий лев.
    І відступила смерть на дві хвилини.
    Я наче мармур в божевіллі мев.
    Я раб себе, небіжчик самотини.
    Розкол і біль. Хрустить гілля думок.
    Бентежить плин прискореного часу.
    І не горить на столику дашок.
    А на шпалерах — погляд ананасу.
    Самотньо плин кульгає на перон.
    Але його ніхто вже не зустріне.
    Гуде трамвайчик. Чути обертон
    хвилянь і каянь. Прогинає спину
    останній лев, що килим розідрав.
    Хвилини пір’я потонули в часі.
    Моє обличчя обвива удав.
    Я лабіринт без Мінотавра... Класик...
    Чужі роки проходять на столі.
    Більярд ідей і хвилювань бентежних.
    І тільки сіль самотньої землі
    втопає в морі марностей безбережних.
    Кудись подівся компас і ціпок...
    Іду мов тінь, пливу на роздоріжжі
    чернеток світу. Мабуть, то мій рок?
    І час зростає, наче в ньому дріжджі.
    Життєвий килим. Спочиває лев...
    Чекає небуття вже дві хвилини.
    Я наче мармур в божевіллі мев.
    Сміливий раб... небіжчик самотини...


    Рейтинги: Народний -- (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  25. Олеся Гавришко - [ 2006.06.23 16:06 ]
    Люди - найвищі із істот
    Так сталося, нічого вже не повернути,
    Але не знаю чи простити, чи тебе забути.

    Чи камнем в прірву полетіть?
    Якби все знати заздалегідь.

    Хіба могло так статись, що ця казка
    Була моя й твоя поразка?

    Була б щасливою для нас обох,
    Про це міг знати лиш Всевишній Бог.

    Та йде життя і має воно в собі,
    Білий вельон і хустку у жалобі.

    Як чорне й біле, ніч і день,
    Зіграє доля різних нам пісень.

    Хоч люди є найвищі із земних істот,
    Та часто піддаються марноті-марнот.

    Такі ми є і так заведено у нас
    Усе розставе і покаже час.

    Погляньте лиш на милих голубів,
    Їх воркутіння - це небесний спів.

    А лебеді, їх вірність лебедина.
    Хіба уміє так любить людина?!

    Кажуть, що кохання - квітучий сад душі,
    Та потребує він плекання на землі.

    Так часто об скарб безцінний ноги витираєм,
    Як жити в світі і самі не знаєм.

    Багатство, вроду ми цінуєм,
    Серця ж власного не чуєм.



    Рейтинги: Народний -- (4.56) | "Майстерень" -- (5.08)
    Прокоментувати:


  26. Фешак Адріана - [ 2006.06.23 14:08 ]
    ****************
    * * *
    Заплітаючи вечір в косу.
    Зав’язавши на бант святу тишу.
    Я залишуся дотиком сну
    На твоєму сумному обличчі.

    Я залишуся вітром знадвору,
    Я постукаю в шибку й втечу.
    Не любов, а лиш спогад любові
    Принесу… Я тобі принесу.

    Ну, а ніч – незаплетена панна
    І ця тиша – байдуже дівча,
    І це серце так схоже на рану –
    Незавершений дотик пера.

    Незачесане пустослів’я…
    Вечір мовчки заплівся в ніч.
    І скотилась із щік покірно
    Сива тиша у сивий світ.



    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (2) | ""Суїцидальні настрої""


  27. Дмитро Дроздовський - [ 2006.06.23 00:51 ]
    * * *
    Самотність... грає привид... виє тигр.
    Окасто вічність дивиться на сходи.
    Лунає музика. Бетовен. Ти.
    І грозові примарності природи.
    Кульгає час... на ліжко впав цейтнот.
    Рубає воду стомлений годинник.
    Пройшов котяра. Грюкнув бегемот.
    І ще якась тварина чи тваринник.
    Бельканто слів... самотність із октав.
    Блискучий лев розсівся на фотелі.
    Раби із королів... Султан не спав...
    І розплились на сонці акварелі.
    Пап’є-маше... Курличе скринька. Змій...
    збирає мотлох... Стомлений фламінго.
    шукає склянки. Забарився Вій.
    І тільки за вікном шепоче: “Інго...”


    Рейтинги: Народний 5 (5.36) | "Майстерень" -- (5.29)
    Прокоментувати:


  28. Наталка Білецька - [ 2006.06.22 22:21 ]
    ***
    Знаєш, я зовсім не вірю, що ніч ця приречена
    бути такою ж мовчазною, як самота.
    Риби ковтають в повітрі розчинені речення,
    замість їх значень у небі хлюпоче вода.
    Любий, цей острів із святозаступника іменем –
    біле тавро на засмаглості душ і куліс.
    Єй, чудотворче, у царстві земнім пом’яни мене:
    просто я більш, ніж у небо, закохана в ліс.
    Тому й витримую візові шаржи і збочення.
    Тому і йду на ночівлю до букових стін.
    Замість дахів – аж під небо – німого оточення.
    Замість закутого в храми свавілля цеглин.
    Дихаю димом дивацького дикого вогнища,
    знаючи вперто :не ти його палиш вночі,
    певне, шамани зійшлися на острів, бо хто іще
    голосно, гостро, мов ріже, так клято мовчить?
    Тут, на самому краєчку і суші, й історії
    я виживаю, як древні, без слів.
                                               Тільки ти
    ревно не думай про зраду, бо, знаєш, це море я
    вчу щосвітанку тобі відсилати листи.
    Пляшки і равлики, фрески абетки піщаної, -
    як це нагадує фільми про море мені,
    де послання із країни відомо-незнаної –
    мо’, найцінніше, що є по сьогоднішнім дні...


    Рейтинги: Народний 6 (5.37) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (3)


  29. Наталка Білецька - [ 2006.06.22 19:12 ]
    ***
    І що тобі з тої жриці, скажи, маестро? –
    Ну, очі примружені, наче не вірить гриму,
    і рухи такі нетутешні, немов fiesta
    без танців на пляжах Мехіко – для екстриму.
    Вона не владнає твій світ з чорно-білих клавіш,
    розсипаних абияк на піску горішнім.
    Минулої осені – ти ж про це пам’ятаєш? –
    вона переплутала в конкурсі прозу й вірші.
    ....Яєчня, гриби – на сніданок – і кава з цукром:
    ти майже аскет, але музика для гурманів.
    Зустрічним коханкам ти біло малюєш руки,
    завжди залишаючи замість обручок рани.
    ...Вона повертається вранці. Напевне, з клюбу.
    І п’є свій з цитринами чай. І на скатертині
    лишає печатки розпачу – штампи шлюбу
    між нею й обов’язком: Богу, тобі, країні.
    Вона не відчує твої опівнічні болі,
    пологи натхнення,де плодом - симфоній ліки.
    Це, знаєш, як птаха з вечірніх небес – без волі.
    Як жінку, яка не кохає тебе – навіки.
    Гримаси провінцій на зоряній мапі світу.
    І це відзеркалення з неба – у наших душах.
    ...Вдягайся тепліше ( на дворі здійнявся вітер),
    ходімо у сад, де ростуть ліхтарі, як груші.
    Ти просто мовчи, хай голосять в душі оркестри.
    Ти просто іди – і дощем, і невчасним градом.
    Оця твоя музика, сивий ти мій маестро,
    на плечі мені осипається білим садом.





    Рейтинги: Народний 5.75 (5.37) | "Майстерень" 6 (5.41)
    Коментарі: (3)


  30. Наталка Білецька - [ 2006.06.22 18:12 ]
    Морська пригода
    На вітрилах вашої історії
    білі плями – дивні острови.
    Все відоме : капітани, море і –
    не мовчить, аборигени, – ви .
    Гостроокі темношкірі легені.
    З душ, як з глини, статуї-жінки.
    Віші діти – світ з рівнянь і леготу.
    Із воскових рун і трав – батьки...
    То чому ж у краї навіщованім
    не здійснитись всує молитвам ?
    Ваші старці ворожіють мовами,
    та слова їх Богу, а не вам.
    Ваші вівці, ваші бджоли вранішні.
    Ваше пізнє сонце на дахах.
    Сонні дзвони на приморській ратуші.
    І живі легенди, й свіжий цвях.
    Імена. Каміння, що прозоріє,
    коли губи зрадницьки мовчать.
    Все реальне.
    То чому ж в історії
    білі плями слів – від „аз” до „ять” ?
    То чому ж ви мовчки, як не навчені,
    між столом і словом – на межі ?
    Ваші гості завжди сито вдячні вам,
    хто ви є – для них немає значення,
    але, мов колумби передбачені,
    відкривать приходять вас чужі.

    І каміння, що росте у гавані,
    і жінки, що пестять немовлят –
    знов змовчать.
    Щасливого вам плавання,
    Адмірале східний !
    Чи пірат ?


    Рейтинги: Народний 5 (5.37) | "Майстерень" -- (5.41)
    Прокоментувати:


  31. Фешак Адріана - [ 2006.06.22 15:33 ]
    *****
    ***
    Розставити крапки над «і»,
    чи звичайну трикрапку, як символ.
    Самотність як колір води,
    Акваріум. Страшно і зимно.

    Сказати звичайні слова
    Чи дати можливість фантазії.
    Самотність на вигляд крива,
    Математично без партії.

    Дивитись очима услід
    Чи діри свердлити в асфальті.
    Самотність на дотик, як лід,
    Самотність – синонім «вмирати».





    Рейтинги: Народний 5 (5.23) | "Майстерень" -- (5.07)
    Коментарі: (1) | ""Суїцидальні настрої""


  32. Маруся Рэй - [ 2006.06.22 15:55 ]
    Назавжди
    Чула я твій загадковий сміх,
    Падала до твоїх сильних ніг,
    Бачила, що робиш ти зі мною,
    Мріяла стати твоєю весною.

    *Танцюй на моїх долонях,
    Щось боліло у моїх скронях,
    Не зникай, моє серце візьми
    Назавжди, назавжди.

    Знала я, що ти не зробиш крок,
    Шукала ключ, щоб відімкнути замок,
    Слухала, про що говорять дощі,
    Мріяла стати твоєю вночі.

    *Танцюй на моїх долонях,
    Щось боліло у моїх скронях,
    Не зникай, моє серце візьми
    Назавжди, назавжди.



    Рейтинги: Народний 5 (4.6) | "Майстерень" -- (4.8) | Самооцінка 4
    Коментарі: (1)


  33. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 15:09 ]
    *******
    Манго на смак, як морква,
    сонце - бузкового кольору.
    Ось так проживаєм відміряні роки,
    піддаючись фантазіям хворим.

    Одне в одному вишукуєм вади,
    у зраді підозрюєм, у ворожбі.
    До оселі нашої сарана занадилась,
    опинились в друзях спільні вороги.

    Мій чай давно вже вихолов,
    твій не димить кальян,
    очі наші вихолощені,
    затерлись імена...

    Ти снігом тепло-білим
    наповни мені ванну,
    у супер-маркет по каву збігай
    і разом із снігом розтанемо.

    Побіжим із стічними водами,
    будем співати у трубах,
    давай влаштуєм самі собі проводи
    і навік нерозділені будем!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  34. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 14:11 ]
    Анатомія
    Очі подібні до старої міді
    на куполах соборів -
    такі ж зелені і такі ж
    вдавано холодні,
    металеві, але той метал ніжний, первісний, мінливий,
    як розплавлений час.
    Руки - довгі, тонкі,
    з пальцями-цяхами,
    що вбивають ритми у деку гітари -
    грати ж бо не вміють по-іншому.
    Волосся - дроти високовольтних ліній,
    пояких пробігає струм із тисяч дотиків.
    Вуста - роззявлена паща голодного лева,
    чи пелюстки соняшників - однаково усміхнені.
    Хребет - вісь неіснуючої нині планети,
    а лоно - бермудський трикутник, чи озонова дірка -
    ніхто ще не повертався...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  35. Фешак Адріана - [ 2006.06.22 14:49 ]
    ****
    ***
    Самотність на колір біла,
    Така, як стіни палати.
    Ти чуєш, як плачуть крила
    У птаха, що вмів літати?...

    Самотність на колір сіра,
    Така, як очі асфальту.
    Ти бачиш: зривають пір’я
    Із птаха, що вмів літати?..

    Самотність на колір чорна.
    І в ній наче у домовині...
    І що тепер стало з птахом,
    Що очі мав як... у людини?..

    Самотність – вона прозора
    І ти вже на дні плящини.
    Ти бачиш нитки узору
    Душі, що у людини...





    Рейтинги: Народний 5.25 (5.23) | "Майстерень" 5 (5.07)
    Коментарі: (11) | "Суїцидальні настрої""


  36. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 14:21 ]
    *******
    Пішов...
    Не зачинив за собою двері,
    бо поспішав на потяг.
    На потяг, що їхав до Неї.
    В кімнаті нашій завили протяги.
    У квартирі моїй стрибає вітер -
    діти з вулиці вибили шибки.
    На підлозі стогнуть зів'ялі квіти-
    їх просто не встигли полити.
    Від подушок наших літає пір'я,
    сигарети зітліли у банці кавовій,
    кішка вмерла - не хотіла повірити,
    що ти мене раптом зрадив.
    Я постаріла літ на двісті!!!
    Поховайте мене в моїй ванній,
    оголосьте зниклою безвісті,
    я вберуся у сукню рвану.

    Нам снились суничні галявини -
    ми лежали від сонця п'яні,
    а потім збивали халявами
    ягоди цнотливо-рум'яні.

    Ти пішов і забрав останню
    скибку черствого хліба,
    а натомість залишив виразки,
    що й до тебе мала без ліку...

    грець з тобою - не буду плакати,
    не збиратиму скло побите
    і не дам тобі знову внадитись -
    не ведуся на всохлі квіти!





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  37. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 13:55 ]
    *******
    Принцип: "стукайте й вам відчинять"
    чомусь не діє на тебе.
    не знаю, як інші в подібних випадках чинять,
    я ж просто беру і тікаю в небо.

    провокаційні пичання на кшталт "навіщо?"
    часом навідують хвору уяву.
    Я на себе ярлик повісила
    про непотрібність явну й удавану.

    я заплуталась в лабіринті із судин і волосся,
    я, блукаючи, марю про втіху тіла.
    пророцтво старого мольфара збулося - не знайшовши тебе,
    взялася інеєм...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  38. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 13:23 ]
    *******
    Втаємничені, зламані, зраджені,
    заплакані, з хворими серцями і чистими сумліннями,
    голодні, спраглі істини, перманентно натхненні і знуджені,
    дивні, розхристані, непочуті,
    з тьмяними думками і холодними очима...
    Будем лежати і дивитись на небо.
    Або на стелю.
    Яка різниця?
    Головне, що не разом...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (2)


  39. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 13:16 ]
    *******
    Часом марю, що я - акула,
    запхана у трилітрову банку,
    що мені бракує часу і простору
    і я все рідше прокидаюсь зранку.
    я зрослася із снами, це точно!
    Інакше б звідки у мене взялося
    три ряди зубів і плавці на спині?
    Чому б мені стало тісно у моїй порожній квартирі?
    Чому б я, аби не стала акулою,
    так полюбила запах крові
    і з якої причини мала б тіло вкрити лускою?
    І якого хріна я б задихалася
    лежачи тут,
    під лампочкою, потужністю у 100 Вт?!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (1)


  40. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 13:21 ]
    *******
    Зіграй на мені, як на скрипці...
    зіграй мене, якщо зможеш.
    виграй мене в лотерею,
    чи просто виграй...
    Що б не обрав - переможеш!


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  41. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 13:37 ]
    *******
    Я ковтала ноти колесами,
    я вводила їх під шкіру
    і внутрішньом'язово, як кетамін,
    я нюхала ці згустки світла і темряви...
    ноти скінчилися.
    згасла музика.
    кайф припинився.
    у мене ломка...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - ) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  42. Фешак Адріана - [ 2006.06.22 11:55 ]
    ...
    * * *
    Схаменутися від бажання…
    Відсахнутися від небес…
    Пояснити… Слова тут зайві
    … Надто близько цей стук сердець!

    Схаменутися, чи злякатися?
    Відсахнутися, чи втекти?
    Від бажання тобі віддатися,
    Й небажання кудись іти…

    До останку напитись пристрасті,
    Не зронивши жодну краплину…
    До останку втопитись в ніжності…
    Я жадаю цього мужчину!



    Рейтинги: Народний 5.21 (5.23) | "Майстерень" 6 (5.07)
    Коментарі: (6) | ""


  43. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 11:10 ]
    *******
    Сканую тебе...
    Мої очі зупиняються на кожному
    міліметрі твоєї шкіри.
    Мій язик обмацує всі шпарини у твоїй підсвідомості.
    мої пальці вивчають гладкість твого волосся,
    а ніздрі вловлюють ледь помітний
    запах страху
    переді мною,
    що витікає із тебе
    березовим соком.
    Ти починаєш тремтіти, немов від холоду,
    але ж ми з тобою знаємо, що то інше.
    Сканую нижче...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (7)


  44. Юля Малькіна - [ 2006.06.22 11:35 ]
    Про Червоне...
    Навіщо люди носять червоне???
    від цього кольору тхне смертю і зрадою.
    Відразу згадую індиків, або кроликів у бабусиному селі.
    і стає ніяково, адже знаю:
    тварини все-одно будуть з'їдені.
    Червоним брешуть, блюють,
    плачуть за втраченою цнотою,
    залишають вже НЕкоханих
    за філіжанкою кави, що, холонучи,
    набуває червонуватого присмаку,
    фарбують підлоги у псх-лікарнях,
    оббивають м'які фотелі
    в борделях.
    червоний - колір пристрасті і розпусти,
    дешевих парфумів,
    еротичної білизни
    сутани Папи Римського,
    вбрання ката,
    газети "Комуніст"
    дитячого і дорослого порно,
    шуби Діда Мороза, його носа
    і героя коміксів
    Супер Мена,
    національних і державних символів
    (наприклад, калини чи стягу СРСР),
    артеріальної і венозної крові...
    Носячи червоне, відчуваю себе
    биком і ганчіркою перед його носом
    І, як і весь натовп -
    обожнюю кориду...








    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - ) | Самооцінка 4
    Коментарі: (14)


  45. Степан Сапеляк - [ 2006.06.22 10:33 ]
    *************
    Я плакав ув осінні зливи,
    А листя путало петлю...
    .......................
    Скажи, тоді в тумані сивім -
    навіщо скрикнула: Люблю...


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (3)


  46. Степан Сапеляк - [ 2006.06.22 10:21 ]
    *************
    мені
    сама підморгуєш
    ока не спускаєш

    коліна шалом
    моїм ніжиш

    світом червоним
    памороки забиваєш

    ради не дам

    піду звідси
    перекотиполем

    полюби м'я
    з дону до дунаю


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  47. Степан Сапеляк - [ 2006.06.22 10:19 ]
    *************
    любове, - кажу, - любовонько
    пестинонько срібнослізна
    росинонько мукосердна

    озовися, озовись

    будеш мною князювати
    барви-квіти
    вподобати

    я навіки твій


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  48. Катерина Василенкова - [ 2006.06.21 10:30 ]
    Яблунька
    Маленька яблунька в саду у нас росте.
    Лиш кілька років яблуньці, проте
    Вона цвіте яскраво навесні,
    Вкривають гілочки квітки рясні.
    А як зірве пелюстки ніжні вітер –
    Плоди з’являються на місці квітів,
    І день у день все більшають вони,
    Стають солодші, достигають… Восени,
    Коли у яблуньки гілки аж до землі,
    Їй дуже важко. І тоді мені
    Моя єдина і рідненька мати
    Доручує із дерева збирати
    Достиглі яблука…Тоді
    Гілки тоненькі, молоді
    У яблуньки встають з землі,
    Й «Спасибі» каже яблунька мені.
    Хоча маленьке дерево це зовсім,
    Та ще попереду багряна осінь,
    А за зимою і весна прийде,
    І яблунька маленька підросте!




    Рейтинги: Народний 5.5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.04)
    Коментарі: (1)


  49. Анна Рибалка - [ 2006.06.20 14:23 ]
    Мистецтво як вид самозахисту.
    Знов панікую. Врешті знати будете:
    Нікчемний я, дурний і нещасливий,
    Всі ваші фрази, праведно-осудливі,
    Тавром ввіп'ються радо в плоть вразливу.
    Я - ліра, Лірів блазень. Засторогою
    У королевих вухах жарт мій свище.
    За ним спішіть думками! А дорогою
    Не думайте, що в мене на горищі.
    Творіння власні, - лайтеся і смійтеся, -
    М'ячем пасую у юрму шалену.
    Не жду хвали. Їх копайте, не бійтеся,
    Лише не озирайтеся на мене.


    Рейтинги: Народний 5 (4.66) | "Майстерень" -- (5.2)
    Коментарі: (2)


  50. Анна Рибалка - [ 2006.06.20 14:53 ]
    De amorе
    Це байка, що Ерос сліпий, - він же найманець-кілер,
    Твій внутрішній космос занурить в безодню хаосу,
    Як "зніме" мішень, коли влучно у серце уцілить
    Й "контрольним" розбризка навкруг самовпевнений мозок.
    Своє кожен має. Концтабір на двох такий милий.
    Замовкни ж бо,ratio! Досі у простір белькочеш?
    Могутній Зевес обернувся биком сніжно-білим,
    Щоб звабити "тьолку". А що ти од смертного хочеш?
    Я мушу зізнатись: живу в романтичнім полоні,
    І, може, боротись із цим навіженством не треба.
    Пояснення зайві. Поставить нам марш Мендельсона
    Обкурений діджей в пронизливо-синьому небі.


    Рейтинги: Народний -- (4.66) | "Майстерень" -- (5.2)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   1456   1457   1458   1459   1460   1461   1462   1463   1464   ...   1495