ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.02 05:30
Як ґрунт підготувати,
Щоб мати врожаї, –
Розказують вдвадцяте
Учителі мої.
Відомо їм достоту,
Коли пора якраз
Уже іти полоти,
Чи підгортати час.

Юрій Лазірко
2025.07.02 03:14
Залишайсі на ніч - мій Сірко
Відхлепоче ті з рук мольоко,
Схочуть кури курчати "ко-ко"
На підстилках у стиль ро-ко-ко!

Я тебе на руках донесу,
Прополощу в миднице красу,
Покрою нам на двох кубасу,

Федір Паламар
2025.07.01 23:57
Розхожими були Патерики
Про кельників німих і бісогонів –
Тоді миряни різні залюбки
Рівнялись показово на канони.

Опісля настає період хронік:
Походи, розкоші, повстання мас,
Прославлені в суспільній обороні –

Леся Горова
2025.07.01 22:02
На екватор вмощені небесний
Зір липневих квітнуть едельвейси.
Космосу похитує їх вітер.
Там десь паленіє Бетельгейзе.
В Оріоні - зоряна імпреза!
Наднова народжується світу!

Багрянисто зірка догорає,

Борис Костиря
2025.07.01 21:47
Багато людей думають:
куди зник поет?
Куди він дівся
із літературного поля?
Його немає в соцмережах,
у "Фейсбуці", " Телеграмі",
його телефон
не відповідає.

Данько Фарба
2025.07.01 21:21
Якщо ти хочеш проковтнути це -  вперед. 
Я краще все перетворю на сміх і попіл. 
Забуду ключ від усіх своїх дверей. 
Розмножу гнів неприйняття на сотні копій.

Закриюся від натовпу плащем. 
Пройду як ніж через вершкове масло. 
Залишуся заручни

Іван Потьомкін
2025.07.01 13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох

Віктор Кучерук
2025.07.01 12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої

Світлана Пирогова
2025.07.01 10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.

С М
2025.07.01 09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно

Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то

Тетяна Левицька
2025.07.01 08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.

Борис Костиря
2025.06.30 21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.

У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

Козак Дума
2025.06.30 10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.

Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі

Богдан Манюк
2025.06.30 09:12
Частина друга Жовч і кров 1930 рік Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в

Тетяна Левицька
2025.06.30 08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.

На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —

Віктор Кучерук
2025.06.30 05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.

Володимир Бойко
2025.06.29 23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.

Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,

Юрій Левченко
2025.06.29 23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,

Борис Костиря
2025.06.29 22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.

І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.

Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.

С М
2025.06.29 17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке

Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке

Євген Федчук
2025.06.29 14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і

Іван Потьомкін
2025.06.29 12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн

Юрій Гундарєв
2025.06.29 11:45
Кілька днів просто не міг відійти від трагікомедії «Мій карпатський дідусь». Пронизливе враження - справді велике кіно, навіть не за форматом, а передусім, за художнім рівнем. Міжнародна творча команда (режисер і сценарист фільму - грузин Заза Буадзе, спі

Олег Герман
2025.06.29 10:15
Кожен із нас прагне жити цілісним, наповненим життям, відчувати внутрішню гармонію та здатність любити й бути любимим. І хоча шляхи до цього щастя у кожного свої, і кожен "здоровий" по-своєму, існують глибинні закономірності, що формують наш внутрішній

Віктор Кучерук
2025.06.29 06:19
Там, де куриться туманом
Гомінка ріка,
Виглядають спозарана
Хлопця-козака.
Почалася косовиця,
А тебе нема, –
Покажися-обізвися
Хоч би крадькома.

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі серед конюшини
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Прилетів сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,

Світлана Пирогова
2025.06.28 14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави

Богдан Манюк
2025.06.28 14:32
Частина друга Жовч і кров 9. Зотов прокинувся на квартирі у Львові, яку забезпечила йому місцева

Віктор Кучерук
2025.06.28 06:10
Задихаюсь від запахів літа, –
Потопаю в тих барвах цвітінь,
Де цвірінькають несамовито
Коноплянки й чижі: Дзінь-дзінь-дзінь.
Де постійно засліплює вічі
Тепле сонце промінням своїм, –
Де турботи і клопоти вічно
Послідовно оточують дім.

Борис Костиря
2025.06.27 22:02
Раптовий сніг, немовби кара неба.
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.

Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій

Козак Дума
2025.06.27 12:48
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…

Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,

Тетяна Левицька
2025.06.27 09:13
Я дякую Богу, що жити велів,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.

Радіти жар-птиці та літеплу теж,

Юрій Гундарєв
2025.06.27 08:44
Знову вибухи у нічному Києві,
вкотре прагнуть нас залякати,
щоб, нарешті, ми всі заскиглили,
що готові уже все віддати…

Ось лунають заяви безбашенні
правителів руськіх:
«Де стає нога - це вже наше…»

Віктор Кучерук
2025.06.27 06:10
Хоча ноги давно відходив
І свій вік доживаю по суті, –
Колискової пісні мотив
Я донині не можу забути.
Чую голос матусин і ритм
Не втихає старого мотиву, –
Ніби щедро плачу за візит
Колисковій оцій незрадливій:
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Літа Ахметова - [ 2009.02.09 14:28 ]
    передапокаліптичне
    все
    особливо біль
    легко передбачити
    увесь цей час
    особливо біль

    сьогодні-вчора
    постукало
    в двері щастя
    зав*язалася мовчанка
    між мною й дверима

    поріг
    вестибулярний апарат
    аКоОРДинації
    ...
    знаєш, я могла впасти.

    але
    існувало те,
    про що ми мовчали
    і я тобі вірила.

    тепер
    як сиплеться стеля
    як руйнуються колишні стіни
    мені б варто було думати
    про катастрофи і стогони


    але
    нехай воно просто падає
    нам стрибати у інші виміри
    ми обираємо виходи -
    світ розмуровує входи


    Рейтинги: Народний -- (5.19) | "Майстерень" -- (5.19)
    Коментарі: (2)


  2. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:21 ]
    тільки терпіння...
    Тільки терпіння
    І невтручання
    В стовпотворіння,
    В стовпостояння.
    Тільки навчання -
    Штудія, дослід.
    Грає по гранях
    Розуму досвід.
    Досвід шукає
    Власної дії.
    Час розмикає
    Мрії-надії.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  3. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:53 ]
    Змія на посох чи посох на змія...
    Змія на посох чи посох на змія -
    Ще не вмію того, ще не вмію.
    Мов природнє, ковтаю ту манну,
    А за диво сприймаю оману.
    Ще наївна, слухняна й, до речі,
    Не ламаю ні слово, ні речі,
    Тільки очі допитливі мружу
    На знання й заколисую душу.
    А душа у пелюшках довіри
    Не питає: людина чи звір я?
    Ще схиляюсь, ховаючи мрію,
    Ще дивитись на Бога не смію...

    На біблейнім шляху незворотнім
    Все зі мною відбудеться потім...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  4. Марися Іванів - [ 2009.02.09 11:28 ]
    Станси про справжність
    У серці, по венах,
    За дниною днина,
    Щоденна, буденна
    Рутина, рутина -
    Триматись, тривати,
    Чуттями втручатись
    В свідомості грати,
    В мінливу сучасність.

    Тікати, шукати
    Нової картини
    І знов потрапляти
    В тенета рутини,
    І лотос ковтати
    З долонь лотофага,
    Та не забувати,
    Ні,gratias ago!

    Тремтіти, сміятись,
    Цвісти, шаленіти -
    Творити сучасність,
    Якої ми - діти,
    І лук з тятивою
    Того Одіссея
    Рукою новою
    Нап`ясти для неї!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  5. Анатолій Ткачук - [ 2009.02.09 08:37 ]
    ***
    Цілунком з губ моїх зомлілих
    Слова несказані вкради;
    Якщо їх ти
    Складеш в ряди –
    Знайдеш заховані сліди
    Десь на межі душі і тіла,

    Там, де туману клапті білі
    Зміяться тихо край води.
    Гайда туди,
    У снів сади
    По заборонені плоди,
    Що лиш для нас обох дозріли!

    … Ніч уквітчала в зорі крила,
    А липи ллють густі меди;
    На всі лади
    Очерети
    Благословення шлють – гляди:
    Нам шлюб дає природи сила!..


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.4)
    Коментарі: (8)


  6. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:18 ]
    хвиля
    Це місто затонулих кораблів,
    На яких долала пустелю самотності,
    Кожного разу їх хтось топив,
    А мені вдавалось оговтатись.

    Віджимала волосся, лягала в пісок…
    (Там, на березі, тіло моє відбите.)
    А потім, відбувши гіркий урок,
    Над кораблями здвигала плити.

    Синьою глиною своїх тривог
    Малювала назви на парусі.
    Сьогодні вранці наснився Бог…
    Каже, у морі щось сталося…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (3)


  7. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:54 ]
    пісок
    А якщо я ховатиму голову
    У пісок твоїх пальців
    Забуватиму присмак ірисок
    І кави на станції
    Кришитиму спогади
    Для голубів годування
    Тоді я не вийду
    останньою
    Кораблі через місяць
    Ітимуть до хмар і трави
    Хтось вийматиме спогади
    З голеної голови
    І чесатиме вітер
    Розпатлані вікна домів
    Бо крізь пальці пісок
    Втекти від мене хотів
    Я затримаю подих
    І видихну ранню весну
    І вона не почнеться
    І я серед снігу засну
    Хтось накреслить квадрат
    І у коло його замкне
    На піску твоїх пальців
    Щоб не збудити мене.


    Рейтинги: Народний 5.38 (5.4) | "Майстерень" 5.38 (5.48)
    Коментарі: (3)


  8. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:06 ]
    із піни
    А коли ти вийдеш із піни
    Маючи крила
    за плечима
    Снопики іскор у руці
    І шматочок
    Зеленого яблука
    У повнокровних губах…
    Ніхто не скаже:
    — О, Афродіто,
    У твоїх очах
    Для мене вина налито,
    Твоїми рухами
    Повниться все навколо
    І замикається в коло.
    Бо останніх глядачів
    Евакуйовано,
    А рятувальники
    Цей ліс уже загасили
    І передислокувалися…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  9. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:13 ]
    колами
    Сходами вниз,
    Колами до повороту…
    В будинок навпроти
    Хтось вліз.

    Час, зачекай,
    Спіраллю гаптую кроки,
    Знов розтікається на три боки
    Кавачай.

    Тиші кінець
    Світанок розтанув фарбами
    Хтось запускає стартовий
    Душ ловець

    Чуєш, чувак,
    Я витрачаю гроші
    Мої гаманці порожні
    Не просто так.

    Сходами вниз
    Колами колами кола…
    Кличуть тебе випадково
    Почувши девіз:
    Сходами – вгору…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  10. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:54 ]
    ніч гусне...
    Ніч гусне.
    Якби більше світла —
    додавала би в каву,
    як згущене молоко.
    Сухариками зірок
    збирала вологість сліз
    на крайку чашки.
    Потім лягала не голодною,
    а спраглою кохання.
    Знову боялася б цього.
    Тому що любити —
    Відповідати.
    Жартома уникаю розпитувань.
    І світ знову не визначився,
    що мені дарувати.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  11. Олена Рибка - [ 2009.02.09 00:52 ]
    одноразові планети
    По колу — печиво «Марія»
    З цукром і водою криничною,
    Добрі слова, зітхання і анекдоти.
    Вдаримо поминки
    За невиданою книжкою
    І незаписаними акордами.

    Питимем з пластику,
    У склі віддзеркалено пальці —
    Раптом відчуєм торкання?
    На орбіті поставлено пастку,
    Планета з ядра не виймається,
    А вона, до речі, була останньою.

    І, сп’янілим від сорому,
    Не знайти нам дороги додому,
    Захлинатись безглуздими фразами.
    Ці світи почуваються хворими,
    Але ліки давно вже набили оскому,
    А життя було одноразовим.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  12. Чорнява Жінка - [ 2009.02.08 23:22 ]
    Первый
    Памяти друга

    то ли слог измят
    то ли водка
    горше
    стало рюмок в ряд
    на одну
    больше
    и отводит взгляд
    от тебя
    небо
    ты ему был рад
    но сегодня
    не был
    лучше помолчать
    поберечь
    нервы...
    ты хотел летать
    и взлетел -
    первый


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.52)
    Коментарі: (24)


  13. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:54 ]
    Мене хвилюють лінії
    *
    Мене хвилюють лінії
    Її
    Пругкого тіла,
    Як скупенькі фрази,
    Які у Форми втискую Тверді.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:12 ]
    Хотів би я
    *
    Хотів би
    Її бачити щодня.
    Чи самоствердження чи пестіння бажаю?
    Не знаю досі,
    Що надумав я.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 23:06 ]
    Не рідко кажуть
    *
    Не рідко кажуть,
    Рік минув, як день.
    Виходить,
    Що прожив на світі мало.
    А що ж тоді кохання – у житті?


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:38 ]
    Арбатский дворик
    ...А годы проходят, как песни.
    Иначе на мир я гляжу.
    Во дворике этом мне тесно,
    и я из него ухожу.

    Ни почестей и ни богатства
    для дальних дорог не прошу,
    но маленький дворик арбатский
    с собой уношу, уношу.

    В мешке вещевом и заплечном
    лежит в уголке небольшой,
    не слывший, как я, безупречным
    тот двор с человечьей душой.

    Сильнее я с ним и добрее.
    Что нужно еще? Ничего.
    Я руки озябшие грею
    о теплые камни его.

    1959


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  17. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:33 ]
    Житель Хевсуретии и белый кораблик
    Агафон Ардезиани, где ж твоя чоха?
    Пьешь кефир в кафе и кофе пьешь, и вновь -- работа...
    А затея на бумаге, как строка стиха,
    так строга и так тиха под каплями пота.

    Ты корабль рисуешь белый, грубый человек,
    ты проводишь кистью по бумаге белой.
    Час проходит, как мгновенье,
    два мгновенья -- век,
    каждый взмах руки и кисти стоит жизни целой.

    Горец бредит кораблями: руки -- в якорях.
    Тянет тиною от пашен, песен и подушек.
    Ходит в булочниках лекарь, пекарь -- в токарях.
    Сто дорог с собою кличут -- одна из них душит.

    Белый-белый, как береза, борт у корабля,
    белый, как перо у чайки. Он воды коснется...
    Чей-то сын веселый утром встанет у руля:
    "Ты прощай, земля!.. -- и рыба под волной проснется.

    Сядет твой отец убитый в тот корабль живой.
    Капитан команду вскрикнет. И на утре раннем
    побегут барашки белые над самой головой
    вслед надеждам, вслед тревогам, вслед воспоминаньям...

    1967


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  18. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:45 ]
    Автопародия на несуществующие стихи.     А.Иванову
    Мы убили комара. Не в бою, не на охоте,
    а в домашней обстановке, в будний вечер. Видит бог,
    мы не крадучись его, а когда он был в полете...
    Мы его предупреждали -- он советом пренебрег.

    Незадолго перед тем дождь пошел осенний, мелкий.
    За стеной сосед бранился. Почему-то свет мигал.
    Дребезжал трамвай. В шкафу глухо звякали тарелки.
    Диктор телевизионный катастрофами пугал.

    Расхотелось говорить. Что-то вспомнилось дурное,
    так, какая-то нелепость, горечи давнишней след...
    В довершенье ко всему меж окошком и стеною
    вдруг возник как дуновенье комариный силуэт.

    Мы убили комара. Кто-то крикнул: "Нет покоя!
    Неужели эта мерзость залетела со двора!..
    Здесь село или Москва?.." И несметною толпою
    навалились, смяли... В общем, мы убили комара.

    Мы убили комара. Он погиб в неравной схватке --
    корень наших злоключений, наш нарушивший покой...
    На ладони у меня он лежал, поджавши лапки,
    по одежке -- деревенский, по повадкам -- городской.

    Мы убили комара. За окошком колкий, мелкий,
    долгий дождичек осенний затянуться обещал.
    Дребезжал трамвай. В шкафу глухо звякали тарелки.
    Диктор телевизионный что-то мрачное вещал.

    1982


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  19. Булат Окуджава - [ 2009.02.08 23:37 ]
    * * *         Резо Габриадзе
    А вот Резо -- король марионеток,
    чей тонок вкус и каждый палец меток.
    Марионетки из его ребра.
    В них много и насмешки, и добра.

    И нами управляет Провиденье,
    хоть ниточек и скрыта череда...
    Но как похожи мы! Вот совпаденье!..
    Не обольщайтесь волей, господа!

    1996


    Рейтинги: Народний -- (5.75) | "Майстерень" -- (5.75)
    Прокоментувати:


  20. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 22:48 ]
    Вірші про довершеність жіття
    Життя, довершене буває,
    Та покі от, часом збіґає,
    Я би сказав, щєє до тоґо,
    Не так баґато важіть слово,

    Життя збіжить?, та хай збіґає,
    Може у віршах сенс буває,
    І я довершеність знайду,
    І лиш тоді, з миром піду.


    Рейтинги: Народний 4.5 (4.33) | "Майстерень" 4.5 (3.75)
    Прокоментувати:


  21. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 22:09 ]
    Щоб навчитися кохати
    Не хотілося б про владу,
    Як і про державну зраду,
    Про баґно, яке навколо
    Та як вийти з цьоґо кола,

    Як?,
    ..... невже не розумієш,
    Може вже й собі не віриш,

    Щоб навчитися кохати,
    Треба і про зраду знати,
    І баґно, яке навколо,
    Бо не вийти з цьоґо кола.


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  22. Николай Таранцов - [ 2009.02.08 21:21 ]
    Як воно буває
    По іншому і не буває
    Життя, воно усіх ламає,
    Як б ти, і що б ті не робів,
    Як бі на світі ті не жив,

    Чого на світі не бувало,
    Кількох ото, життя зламало,...


    Рейтинги: Народний -- (4.33) | "Майстерень" -- (3.75)
    Прокоментувати:


  23. Тетяна Роса - [ 2009.02.08 20:54 ]
    ***
    Помилки за помилками…
    Що мені до цього світу?
    Торохтить старий кістками,
    Молоко із губ не витер.

    Я зігрію у долоні
    Інтернетну хитру мишку,
    Розчинюся у полоні
    Віртуальної усмішки.

    Зачиню у підсвідомість
    Страх панічний одиниці,
    Втрачу дійсність, а натомість
    Я відкрию дно криниці.

    Звідси, кажуть, видно зорі
    Навіть коли сонце бреше,
    Тут джерела б’ють прозорі,
    Бачать світ зірок уперше.

    Між зірками темна маса
    Вигинає час і простір.
    У людей замало часу
    На уявний косморозтин.

    Хтось тут ділиться собою
    У пакунках слів і літер,
    Віртуальною рукою
    Хтось комусь тут сльози витер.

    У цій тиші нереальній
    Душі мають струм і герци,
    На долоні віртуальній
    Хтось тримає справжнє серце.

    Є усе у цій криниці:
    Тут від доброго до злого,
    Особливі є й безлиці,
    Є усе – й нема нічого.

    Залишившись наодинці
    Із собою – з глузду з’їду.
    Вибачай мені, кринице,
    У тобі ховатись ніде.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (6)


  24. Галина Косович - [ 2009.02.08 20:28 ]
    Пташечка
    Змахну кохання крихтами зі столу,
    І підгодую ними птаху синю,
    Лети собі, обскубана і квола,
    І на втрапляй у пастки й баговиння,
    Я не тримаю, інші не зупинять
    Має бридке, маленьке каченятко,
    В оперенні вертайся лебединім.
    Захочеш в замок, а захочеш - в ятку.


    Рейтинги: Народний -- (5.41) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  25. Гортензія Деревовидна - [ 2009.02.08 18:26 ]
    * * *
    Ты будешь жалеть, как испорченный кадр
    Как море из выпитых луж.
    Где каждому камню и штемпелю карм
    Рука, отыскавшая ключ.

    Ты будешь считать все его этажи
    Неспешно раскладывать зонт.
    И станешь ему ты в гордыне чужим
    Не самое большее зло.

    Ты будешь смотреть с непритворной злобой
    Что снятым пальто с крюка.
    Сегодня проснувшись он будет с тобой
    Разодранной рыбой в руках.

    Прекрасный, ослепший, почти что в слезах
    В лучащихся снежных бинтах.
    Он станет открытым как дверь и вокзал
    Ты в нем не отыщешь дна.

    Но будет казаться прозрачным стекло
    И не договоренным - шаг.
    Когда ты уснешь, и когда за стеной
    Проснутся Его сторожа.


    XII 08


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  26. Костянтин Мордатенко - [ 2009.02.08 13:31 ]
    Голодна колоскова
    «Ой, спи, дитя, в колисонці,
    Як горошок в билиноньці.
    Буде вітрець повівати
    Та й горошком колихати...»

    … якби ж я не любила сонце,
    я б не пішла тоді за пролісками в ліс…

    … якби ж то твого тата розкуркулили раніше,
    то він не рушив би за дровами у ліс….

    … якби ж тоді я була старшою хоча б на стілечки…
    щоб Муравйовці зґвалтували замість матері мене…

    … якби ж мені в дитинстві мати
    та вивернула на обличчя кип’яче молоко,
    щоб не заглядувались хлопці…

    То я б не знала цього снігу…
    То я б не знала цього горя…
    Бо не зустріла б твого батька –
    не колихала би тебе…

    «Як горошок загуркоче,
    Дитинонька спати схоче,
    А вітерець, як загримить,
    Дитиноньку нашу приспить...»


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.39) | "Майстерень" 5.5 (5.3)
    Коментарі: (17)


  27. Містраль Містраль - [ 2009.02.08 11:15 ]
    Колись і про нас ще напишуть пісні
    Колись і про нас ще напишуть пісні.
    Колись, коли нас вже не буде на світі.
    Нащадки далекі залишаться жити,
    Коли ми забудемось в вічному сні.

    Колись і про нас ще напишуть пісні,
    Крізь тисячі слів і крізь тисячі років.
    Як ми виживали у світі жорстокім,
    Як ми проживали відмірені дні.

    І пісня колись і про нас задзвенить.
    Про те, що на світі були такі люди.
    І треба нам жити. Усе іще буде.
    Залишилось тільки прожити ще мить.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.17) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  28. Микола Шевченко - [ 2009.02.08 10:29 ]
    Вселенська Любов...
    Вселенськая Любов не гине...
    Цілує чоловік дружину,
    В гармонії чуттів і тіла,
    Сім`я народжує дитину.
    Коли ж надумає планета,
    З любов`ю зірку цілувати,
    То розпочнеться катастрофа...
    Їм вічно оддалік літати.
    То ж будьмо вдячні ми Любові,
    За почуття оті казкові,
    За одкровення дар прекрасний,
    Відкритий нам у Божім слові.
    Що нам даровано любити,
    Цей світ, і все, що є на світі.
    Бо на землі немає бруду,
    Лише ростуть прекрасні квіти.
    Це усвідомивши - одразу,
    Ми виганяємо проказу.
    Проказуючи цю молитву,
    Сягнем любовного екстазу.
    І вічного життя ...

    10.02.02р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.35) | "Майстерень" -- (5.28)
    Коментарі: (1)


  29. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 05:03 ]
    В заметах хмар
    *
    В заметах хмар
    Застряв блискучий місяць,
    На полоз схожий
    Від моїх санчат.
    На них колись тебе спускав із гірки.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  30. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 05:19 ]
    Дві краси
    *
    Буває дві краси –
    Одна людська,
    одягнута у шати й діаманти,
    А друга гола –
    Це краса свята.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  31. Василь Степаненко - [ 2009.02.08 05:57 ]
    У липні
    *
    У липні якось
    йшов до тебе, люба,
    вночі,
    і вздовж дороги світлячки
    мені світили, як зірки сьогодні.


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  32. Василь Роман - [ 2009.02.08 00:59 ]
    [ вузЛИКОВЕ письмо ]
    розумієш ми щось -
    не збагну –
    загубили у грудні
    то здається слова
    що їх мусив сказати по ролі
    мовчазливо-німа
    ця зима
    замерзала у студні
    ніби хтось переплутав
    всі коди й паролі

    розумієш знайти
    не можливо у пам’яті ліків
    не провізор з аптеки
    напише рецепт нам на аркуші чистім
    нерозбірливим почерком
    трійки отруюють лики
    буцегарень
    Бригідок
    Колим
    пропонуючи сісти

    ><

    апогей бджіл-думок як ацтецький бог Уїцилопочтлі
    в’яже медом вузли на солодких рамкових екранах
    прочитай - їх тобі я відправив сьогодні по пошті
    може вузлики ці приведуть у священну Астлану

    тун пройшов і майєб загортає нещасні години
    від хаабу лишилась лиш згадка >дві_тисячі_восьмий<

    ><

    без ялинок й шампанського
    (к)роки у вічність пролинуть
    бо назустріч ордою брехливою йде газоносний
    там де кров запеклася
    у секторі Газа і газом
    коляду осквернила
    навік двоголових масонів завія
    загубилась в снігах
    але віра зігріє всіх разом
    а слова то пусте
    віднайдуться...

    і все зрозумієш


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  33. Василь Роман - [ 2009.02.08 00:38 ]
    [ будьмо ! ]
    спати_спити до дна всі іспити
    й не хмеліти - бо хміль як біль
    заважає шукати істину
    не у ранках
    а у собі

    не приймати на душу градуси
    і не гнутись під їх кутом
    без розсолу прозріти радістю
    сльози вмити
    та не з вином

    і бажати усім без винятку
    «будьмо!»
    хлопці-дівчата!
    де
    загубили себе у вирію
    хто дорогу назад знайде
    серед хмар амарето-допінгу
    відшукай в терпкий світ вікно
    щоб дивитись екранну «хроніку»
    пропустивши вперед кіно
    де «кумарити» разом з Гітою
    не відмовився б Радж Кумар

    а літа пролетіли літерним

    збігли літрами

    і нема!


    ] [


    сяєвом нишком луняться кроки
    вбік під іржею правд
    серцем не відаємо «допоки»
    буде тривати гра

    де на коні примарних снотіней
    ближче до скону сльози
    білі світи накреслених ліній
    стелять охрестя зим

    ляжуть степами
    лісами
    го'рами
    і на чумацький шлях

    зашпори в руки

    бо нині зорями
    в душу зима ввійшла


    ] [


    самовдумано самовбивчо
    поринаю в шалений вир
    і шукаю своє обличчя
    у словах де старий позір
    відслуховую неб ячання
    і в отінні забутих фраз
    віддаю себе на заклання
    тих висот де нема поразк
    відокремлююсь покремнево
    і запалюю світу мить
    щоб стозорний кавалок неба
    міг в дорозі комусь світить


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.45)
    Коментарі: (1)


  34. Сашко Ревуцький - [ 2009.02.07 21:59 ]
    ***
    Каштанів лист
    Багряний лист
    Летить униз.
    Все як колись,
    Давно колись.
    Осінній блиск...

    Тремтять в душі
    Сліпі дощі,
    Немов вірші...
    Лунає джаз
    І вабить нас
    Забутий час.

    Жаданна ніч
    Солодка ніч
    Ніч
    Віч
    На віч
    Мене поклич
    В пітьму сторіч
    І протиріч.

    А ми струмки,
    Ми витоки
    Тії ріки,
    Що у віки
    Несе вінки
    Фонетики.

    ...У далені,
    У вишині
    Горять вогні.
    Скажи мені
    Навіщо ніч
    Руйнує дні.

    Все навпаки
    Все не з руки...
    Чужі думки...
    Я б залюбки
    Теплом руки
    Зігрів зірки.

    Пробач мені ,
    Пробач мені
    Пісні сумні.
    І неземні,
    Немов вві сні,
    Безглузді дні.

    А вздовж ріки,
    Як ті круки,
    Летять роки.
    Умилась ніч
    Сльозами свіч
    Еротики.

    Холодних слів
    Зрадливий лід
    Забути слід.
    Немов політ
    Юнацьких літ
    Одвічний слід.

    Спливає все.
    Минає все ж
    Пора пісень.
    Вода несе,
    Вода несе,
    Вода несе...

    І ночі й дні.
    І ночі й дні
    По течії
    Вода несе,
    Вода несе
    Літа чиїсь...

    Каштанів лист
    Багряний лист
    Летить униз.
    Осінній блиск...
    Ямб... Синтаксис...
    Window-с
    завис...



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  35. Сашко Ревуцький - [ 2009.02.07 21:43 ]
    ***
    Квітли яблуні в садах
    Білим маревом.
    І здіймались почуття
    Понад хмарами.
    На Андріївський узвіз
    Падав теплий дощ.
    Ріки–вулиці зливались
    У озера площ.

    Сіяли весняні каштани свічами
    Зустрілись дві пісні, де Замок Річарда.
    Дзвеніли дві пісні, раділи волі,
    Мов птахи у небі, мов вітер в полі.

    В тих озерах
    Островами безлюдними
    Наші душі
    Руйнувалися буднями...
    Як на свято,
    На узвіз, на Андріївський
    Ми тікали крадькома
    В роки юності.

    Хвилі бились об мости.
    Хвилі гралися.
    Хвилі з берегом в пітьмі
    Цілувалися.
    На Андріївський узвіз
    Зорі падали,
    Аби ми могли бажання
    Загадувать.


    А по тихій по воді
    Хлюпіт веслами.
    Мов тумани пропливли
    Зими з веснами.
    На Андріївський узвіз
    Жовтень заблукав.
    Покотились на Поділ
    Жовті яблука.


    Знов від повені п’янких
    Світлих споминів
    Наші душі і серця
    Переповнені.
    На Андріївський узвіз
    Повернімось ще,
    Щоб умитися цілющим
    Весняним дощем.

    Облетіли пелюстки
    Білим маревом.
    Відбуяла Юність –
    Небо похмарило.

    Там, де яблуні були,
    Зріють вишеньки
    І уже не попадеш на
    Воздвиженку...

    Сіяли весняні каштани свічами
    Зустрілись дві пісні, де Замок Річарда.
    Дзвеніли дві пісні, раділи волі,
    Мов птахи у небі, мов вітер в полі.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  36. Сашко Ревуцький - [ 2009.02.07 21:41 ]
    ***
    Авжеж,
    мій друг, авжеж
    За нами дим пожеж.
    За нами всі мости, зруйновані навмисно.
    Нас жде любов без меж
    І біль і розпач теж.
    Ми одлітаєм”, мов осіннє листя.

    Либонь,
    Мій друг, либонь
    Теплом своїх долонь
    Всю кригу розтопить ми прагли юні й щирі.
    Та час так швидко збіг
    І сніг
    На скроні ліг.
    Ми одлітаєм” птахами у вирій.

    Ще б пак,
    Мій друг, ще б пак,
    Згоріть в горні атак,
    То було би для нас звитягою і блиском.
    Та все в житті не так,
    Не так,
    Не так,
    Не так.
    Ми одлітаєм мов осіннє листя.


    Не вір,
    Мій друг, не вір,
    Плітки і наговір,
    Що, буцімто, мій друг, згоріли ми даремно.
    Від нашого тепла
    Калина розцвіла
    І китицями поклонилась чемно.






    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  37. Василина Іванина - [ 2009.02.07 20:51 ]
    Урбаністичне чаклунство, або про наслідки неконтрольованої фітотерапії :)
    На Лисій горі догорає багаття нічне…
                                            В. Стус

    Доволі! Набридли ці київські сірі дощі!
    Ну, вже ж дочекаюсь купальської темної ночі, –
    крізь простір і час, крізь ліани хвощів і плющів,
    крізь сум і зневіру піднятися в небо захочу.
    Ген там в павутинні дощу
    ледь видніється Лиса гора,
    негода ця клята – ніхто ж не запалить багаття.
    Та все ж не спинюся – настала моя пора,
    назви це натхненням, насланням а чи прокляттям…
    …варитиму вечором пізнім таємну тирлич-траву,
    оман, мандрагору й листочки сушені любистку…
    Відчиняться двері балконні – злечу у нічну синяву.
    Й нічим не спинити мій лет – ані криком, ні свистом.
    Оце ж налітаюсь, – таки ж бо моя пора! –
    ширяю над містом, чаклунським окрилена зіллям.
    Далеко за північ. І ближчає Лиса гора.
    А треті півні вже піють ось там, під Трипіллям.
    Та ж встигла ! І хмари сховала собі в рукав.
    Вже й небо світліє, тендітно-блакитне і чисте…
    Кияни гадатимуть, хто ж їхній дощ украв,
    бо сонце над містом он сходить – ясне й променисте.

    «Київські дощі, або Мемуари повітрулі »



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.51) | "Майстерень" 0 (5.49)
    Коментарі: (23)


  38. Кет Зет - [ 2009.02.07 19:30 ]
    Моя зима
    Вулички святково-урочисті,
    В синіх візерунках,наче гжель.
    Можна сумніватись в своїм хисті -
    Під ласкаве бітлівське "Michelle",
    Так бо легше.Не таким похмурим
    Видається небо за вікном.
    День неквапно тягнеться,як сура,
    Ніч наспівно ллється,мов псалом.
    Ця зима з нав'язливістю хвойди
    Примерзає до тепла руки.
    Всі дерева - непочуті Фройди,
    Ліхтарі ж - знецінені зірки...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.3) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (3)


  39. Оксана Пухонська - [ 2009.02.07 15:06 ]
    * * *
    Кровоточить снігами
    поранене
    древнє
    небо.
    Сплять столітні русалки
    у серці свого Дніпра.
    Час бере важку плату
    у світу цього за себе,
    Коли нам забувати про
    осінь терпку пора.
    Виростаємо легко
    з коріння свого едему,
    Гріх, солодший за яблуко,
    душу мою гнітить,
    Ми себе і за нього в майбутньому
    прокленемо,
    Вкравши в долі останню
    оргазмно-екстазну мить,
    Щоб відчути на смак
    цю медовість п’янкого болю,
    Оцю древність солодку,
    що в жилах тече вином...
    Сплять столітні русалки
    красиво,
    самотньо,
    голо
    Нашим вирійно-ніжним
    і трошки пекельним сном.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Коментарі: (20)


  40. Оксана Пухонська - [ 2009.02.07 15:55 ]
    * * *
    Ходжу над безоднею
    По линві.
    Не страшно.
    А із ринви
    Стікає сльозами небо.
    Мовчать тополі
    Полиновим голосом тиші...
    Піднімається вище
    Трава...
    Пора
    Стрибати в безодню,
    Щоби...
    Тріскає линва,
    Як струна,
    Коли із ринви
    Сльозами стікає небо.
    А я
    Досягаю іншого кінця світу,
    Коли вже нема куди дітись...
    І, як Лета,
    Ріка
    Забуттям пахне терпко...
    Так тепло
    Доторкнулась чиясь рука
    До холодного серця...
    І я
    Про-
    ки-
    даю-
    ся,
    Щоб жити далі,
    Не каючись і не намагаючись
    Стрибнути в безодню,
    Принаймі сьогодні...


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.49)
    Прокоментувати:


  41. Михайло Карасьов - [ 2009.02.07 14:36 ]
    АБЕТКА НАТУРАЛІСТА: Р-Х
    Р
    Равлик Раулю
    Вчора дав дулю.
    Равлику трішки
    Рауль зрізав ріжки.

    С
    Сові-хижаку від юнната Сергія
    Сховатись на дереві марна надія.
    Зосталась від хижого птаха лиш згадка,
    Бо є у Сергія велика рогатка.

    Т
    Тарганець-смільчак заліз
    На Тарасиковий ніс,
    Та й сховався. Думав нірка –
    То ж була у носі дірка.

    У
    Удав поліз на унітаз,
    Схотів культурним буть хоч раз,
    Схотів цивілізації –
    Тепер в каналізації.

    Ф
    Файна у юннатки Каті
    Із панцера чашка.
    Поруч бігає по хаті
    Гола черепашка.

    Х
    Хрущик лізе через гай.
    Ай!
    Наступив малий Петрусь –
    Хрусь!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.34) | "Майстерень" -- (5.36)
    Коментарі: (3)


  42. Олена Рибка - [ 2009.02.07 12:11 ]
    стелли тиші
    Абразивність самотності –
    Пил розчинився. У цій акваторії
    Дихати легко, та кроки
    Лунають пришвидшено.
    Серце тримай,
    Час твої очі прискорили,
    Стрілки годинника рухають
    Стелли із тишею.
    Виповниш пальці
    Бажанням до пошуку істини,
    Мов базилік, розтирати
    Доводиться вулицю.
    Це – до смаку. Кострубато
    У спадок відписано
    Спокій, самотність, сваволю
    Й бажання не скурвитись.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.4) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Прокоментувати:


  43. Олена Рибка - [ 2009.02.07 12:14 ]
    золоті бджоли
    Кілька кроків дахами – ти ближче до неба.
    І якщо пропонують рай – краще не гребуй.
    Коли блискавка вдарить і вийде крізь серце
    Ти у бджіл золотих попроси трохи меду.

    Розгортаєш сувій, наче спійманий злодій,
    Карту долі потяг із наколотої колоди.
    Все одно ти залишиш кілька крапель на денці –
    Розбиваються склянки, не питаючи згоди.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.4) | "Майстерень" 5.25 (5.48)
    Коментарі: (2)


  44. Олена Рибка - [ 2009.02.07 12:24 ]
    нічні мандрівки
    Страстотерпиця осінь зриває волосся,
    І дощами спливає її нагота.
    Вже снується зима на покривлених кроснах,
    Ти її візерунки на вікнах читай.

    Затверділо й затвердло, і прижилося,
    І затерпло уже, першим снігом летить.
    І сторуко простягнеться стоголосся,
    І зупиниться осінь тільки на мить.

    А по спаленні листя в останній господі
    Разом з димом стражденно здійметься блакить.
    І мандрівки нічні – це розмови та й годі
    І чекання, що осінь скінчиться за мить…


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Мацуцький - [ 2009.02.07 10:34 ]
    Чорний мер*
    або ж замордована столиця

    замор
    дована
    столиця
    замор
    дованих
    рабів
    чорно
    брова
    біло
    лиця
    із масонами
    на пів
    для рабів –
    хрест аделаджі**
    для масонів –
    чорний мер
    ще не знав
    такої лажі
    київ –
    мульті
    мільйонер
    пий киянине
    зі смаком
    сечу
    чорта із чортів
    закуси
    отим що з маком
    животій
    як животів
    замор
    дована
    столиця
    замор
    дованих
    рабів
    на пів висохла
    криниця
    та й суспільство
    вже на пів
    двічі
    дурня обирало
    найдурнішого
    з дурних
    президент
    відкрив забрало
    та й зробив
    щоб переміг
    дурень той
    столиця ж дура
    з президентом
    тет а тет
    хай живе
    кандидатура
    президента
    й президент


    *Чорний мер
    Леонід Черновецький
    вже готується
    до третіх виборів
    у мери Києва,
    або ж у прем’єри України:
    роздає по пред’явленні
    паспорта чорні пайки.
    **Сандей Аделаджа – пастор секти
    «Посольство Боже»,
    віру якого прийняв столичний голова
    (Леонід Черновецький), підтримуючи
    Сандея Аделаджу
    у розкраданні України.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.08) | "Майстерень" -- (4.89)
    Коментарі: (4)


  46. Микола Щербак - [ 2009.02.07 10:42 ]
    Месницькі мечі
               Отаманові Зеленому та його козацтву присвячується

    Далекі дні, овіяні грозою,
    Вже відійшли у вічність, наче спів,
    Та дихає понад Дніпром-рікою
    Поривний подих вогняних вітрів.

    Встає минуле – мрій і духу вияв,
    І губиться, і знову вироста,
    Як наш світильник на пригір’ях – Київ,
    Як наша мука і ясна мета!

    І в непокорі зводиться Трипілля,
    Немов надія – промінь з глибини –
    Із Вороньків, з Обухова – з довкілля –
    Ідуть, ідуть, як месники, сини.

    Ідуть у млу, засмаглі і уперті –
    З-за хмар пробила громовісна мить!..
    Ой не один дивився в очі смерті
    Щоб Україна сяла, як блакить!..

    Минулого не повернуть ніколи,
    Та чути віку віщий передзвін...
    Спадають зорі. Місяць робить коло.
    Іде у бій Зеленого загін.

    Як з неба грім, лунає лунко: “Слава!”
    Не знаючи в пориві берегів.
    Із-за Дніпра омріяна Держава
    Підноситься, як сонце і як спів!



    З книги: Щербак М. Чебрець. Поезії. Київ: ПВП “Задруга”, 2004.


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  47. Микола Щербак - [ 2009.02.07 10:08 ]
    Не відкладай
    - Я зроблю це в понеділок!
    Так собі сказав Тодось.
    Але взятися до діла
    Щось охоти не знайшлось.

    - Хай зроблю це у вівторок.-
    Але знов серед забав,
    Повних сміху, співомовок,
    День немов у воду впав.

    - Середа - гарніша днина!
    Це півтижня. Та - біда:
    Не оглянувсь ще хлопчина
    Вже й минула середа.

    - Ну, напевно вже почну я
    Цю роботу у четвер.
    Але все, що не візьму я,
    З рук летить. І що ж тепер?

    - Може п'ятниця поможе?
    Мушу конче вже почать.
    Проминає тиждень... Боже!
    Треба хутко поспішать!

    - Ні, найліпше - це с у б о т а !
    Вільний день і вільний час.
    Та субота - не робота!
    Ввесь порив чогось погас...

    - Ось прийшла й свята неділя.
    Чи робити? Буде гріх! -
    І з того усього діла
    В хлопця вийшов просто... сміх!

    Що, ж порадити хлопчині?
    Наш Тодосику! Ти знай!
    Все зроби, що можеш, нині,
    А на завтра не лишай!


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.65) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  48. Микола Щербак - [ 2009.02.07 10:22 ]
    Вогненне слово
                                 Героям Крут

    ...І їх нема...
    Чия важка могила
    Зависочіла праведним
    хрестом?..
    Це Україна тут
    похоронила,
    На верхогір'ї,
    над святим Дніпром,
    Їх, воїнів, що
    у похмурім полі
    Від ворога не знали
    вороття.
    Їх, лицарів,
    що віддали за волю
    І молодість,
    і радість, і життя...
    ...Тоді вони
    пішли в завію,
    Задивлені в блакитну мрію,
    І круто стали біля Крут!

    ...А орди пруть,
    а орди пруть...
    Не зупинили... полягли
    В снігу...
    Серед важкої мли...

    ...Колись розкаяний Каїн,
    Що брата свого убив,
    Тікав од страху стежками
    Серед зарослих нив.
    І юродивий Юда,
    Що грішно продав Христа,
    Як зникла з очей полуда,
    Мов неприкаяний став.
    Оглушений тяжко глумом,
    Не стерпів намулу мук,
    І, гнаний, немов самумом,
    Сам зачепився за сук.

    А більмоватий більшовик
    До крові, до розбою звик,
    Стріляв, і різав, і колов,
    Розтрощував
    злорадно кості,
    І п'яний
    захлинався в злості
    Аж поки труп не захолов...
    Вгамуйся, серце...
    Не руш їх спокою, не руш...
    Чи чуєш голос їхніх душ?
    — Як вони нас катували!
    — Вістрями очі виймали...
    — Недостріляних
    розпинали....
    — Багнетами протинали...
    ...В той день,
    коли вони у Київ
    Удерлися, як татарва,
    І біль неначе серце виїв,
    І з туги никла голова,
    Прийшла до мене
    скорбна мати
    І слізно мовила: — Яка
    Недоля!.. Важко розказати...
    Я мала — Боже мій! — синка,
    Як сонце в небі...
    Він пішов
    Тоді до Крут. Пішов у бій!..
    І не вернувся...
    О, де ти? Де ти, сину мій?!
    Коли б я заломила руки
    І проблагала: — Пожалій!
    Стигне кров...
    То він би не пішов з розпуки
    Туди, де кат і лиходій.
    Та я... Не сила розказати!
    Перехрестила я дитя...
    Його чекала друга мати,
    Її жалі, її життя.

    О, рідна Мати-Україно,
    Благословенна з матерів,
    Клянемося тобі уклінно
    Життям і долею синів —
    У цій Аскольдовій могилі,
    Де Володимирська гора,
    Ми їх, померлих, схоронили,
    Та воля наша не вмира!
    Вона здіймає гори-хвилі,
    Як гнів ревучого Дніпра!


    1958


    Рейтинги: Народний -- (5.65) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (1)


  49. Микола Щербак - [ 2009.02.07 10:05 ]
    Крути
    І

    Тоді на площу вийшла вся столиця
    І залунала, наче клич, сурма.
    Ідуть! Ідуть!
    Чи наяву, чи сниться?..
    Що їх зове?! Що крила підійма?!
    Вони ж ішли — ясніла синь Софії,
    Переливалось золото хрестів,
    Шалів мороз, але їх гріли мрії
    І колихав, неначе хвиля, спів!..
    Трисотня йшла... Тризуби, наче зорі,
    Іскрилися серед юнацьких лав,
    Летів Богдан на скелі, як на морі.
    І рвійно в бій за волю посилав!
    Вони ж ішли — їх кроки й досі чути!
    Як сонце в небі, сяяла мета!
    їх кликали, в снігах чекали Крути!
    І Володимир простягав хреста!

    II

    Вихрить зима, встеляє землю снігом,
    Скрипить над шляхом сивий осокір.
    Згасають зорі. Місяць вовчим слідом
    Бере в полях, вітрам наперекір!
    У ніч таку — її не позабути! —
    Коли здригала й студеніла мла,
    Трисотня тихо облягала Крути,
    Трисотня в шанцях грізно залягла!..
    Над Бахмачем курів кривавий обрій,
    Доносивсь гуркіт, віяло димком.
    І в цій хвилині, довгій і недобрій,
    Здавалось, вічність маяла крилом...
    А коли ранок крокував полями
    І стрінувся із сонцем вдалині,
    Неначе грім, рокочучи в нестямі,
    Ударив бій!.. Як у гарячім сні.
    Земля стогнала, корчилась від болю,
    І сніг чорнів від сажі і від ран...
    — Вогонь! Вогонь!.. Немов табун по полю
    Хрипить орда — лютує Джінґісхан!..
    Та триста куль, як блискавки летіли.
    Неначе знов підвівся Святослав
    І кидав жаром смертоносні стріли
    І печеніга згубою долав!..
    — Вогонь! Вогонь! — палав порив залізний,
    І курінний Омельченко в бою
    Метавсь, як тур, віддавши для вітчизни,
    Своє життя і молодість свою!..
    ...Зловісна ніч — її не позабути! —
    Пливла над полем, студеніла...
    Лягла трисотня у бою за Крути,
    За Україну у снігах лягла!..
    Ти чуєш?.. Чуєш?.. Де ж є Твої лави!?
    Де Мати-Січ... Батурин... Козаки!..
    Де, Україно, цвіт Твоєї Слави!?
    Що Ти жива! Що йдуть Твої полки!
    Що не Трисотня стріне хижу зграю,
    А вся Ти встанеш з ворогом у бій!..
    Я плачу, Рідна, плачу, як згадаю
    Тих, що лягли із мукою надій!..

    III

    І прийде час... В тайзі Ти зраниш крила,
    Ти скропиш кров'ю слід на Колимі...
    Тоді сувора, в горі заніміла
    Ти знов підеш назустріч злій зимі!
    Ти знову станеш на широкім полі
    І грізно глянеш в синю далечінь,
    І знову — Боже! — знов на видноколі
    Орду побачиш — Джінґісхана тінь.
    Та вдарить грім, і спалить блискавиця
    Усіх неситих — і не стане пут!
    І Ти злетиш на Волю, як орлиця,
    Напоєна снагою Крут!


    Рейтинги: Народний 6 (5.65) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  50. Микола Щербак - [ 2009.02.07 10:36 ]
    Святі вогні
    Ні шляху, ні стежини —
    Завія, заметіль...
    В лице — крихкі крижини
    І вітер звідусіль.
    А йти і йти ще треба
    У темряві степів. . .
    Та раптом — що це? — з неба,
    Мов янголиний спів.
    Немов блискітка — в вічі,
    І в сніжній далині
    Десь свят-вечірні свічі
    Засяли у вікні. . .
    Усім, що у дорозі,
    І вдома у добрі,
    Хто в щасті і тривозі
    Жде світлої зорі;
    Усіх, що заблудились,
    Господь не забува
    Всім щедро засвітились.

    Святі вогні Різдва!


    * Хрестоматія української релігійної літератури / упоряд. І. Качуровський. – Мюнхен-Лондон: Накладом Союзу українців у Великобританії, 1988.

    Святі почуття, закладені в молитву: антологія української літературної молитви / упоряд. Володимир Антофійчук. – Бухарест: Мустанг, 2004.

    Українська духовна поезія XVII-XX ст. : антологія / ред.-упоряд. Є. Рязанов. – К.: 1996.


    Рейтинги: Народний 5.75 (5.65) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   ...   1499   1500   1501   1502   1503   1504   1505   1506   1507   ...   1794