ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олена Малєєва
2021.10.16 11:37
Він посміхнувся:
Seni istiyorum, canm,
Як зачарована піду я
За ним.

Kalbimde mavi bir iek
at
Білий прапор тріпоче

Тетяна Левицька
2021.10.16 10:22
П'ЯТИЙ ВІНОК


І (V)

Між нами веремії не було,
Не перейшла дорогу чорна кішка,
Не підгорів пиріг, в пательні – плов.

Микола Соболь
2021.10.16 06:48
Не введіть мене в оману
осені сльотливі дні,
ранок стелиться туманом
і сіріє у вікні.
Зроду, ніби сонця промінь
не торкався моїх щік.
Чуєте краплинок гомін?
Це прийшов сезон дощів.

Олександр Бобошко Заколотний
2021.10.15 17:58
Доторкайся до неба, допоки низьке.
(Хоч якусь перевагу дає листопад).
В цих краях не зустрінеш ні моря, ні скель;
ну а скіфсько-трипільське вже хтось розкопав.

Тож радій… ну принаймні, повітрю й дощу.
Що б ти ще цій непевній замовив порі?!
Тут хіб

Ігор Шоха
2021.10.15 13:23
Жила-була... але не знаю,
чи то жадоба, чи брехня
розворушили злобу дня,
коли доведена до краю
юрба уже не вибирає...
кого лупити навмання.

***

Тетяна Левицька
2021.10.15 13:08
ЧЕТВЕРТИЙ ВІНОК

БЕРЕГ СПОДІВАННЯ


І (lV)

Мені без тебе у печалі жити,

Іван Потьомкін
2021.10.15 12:36
Не два апостоли–юдеї,
Життя яких забрали за ідею,
Стоять передо мною нині,
А знавіснілий ворог України –
Петро, що став великим
На кістяках козацьких. Без ліку
Прорубував він ними «вікно в Європу»,
А Україні завдавав лиш клопіт.

Петро Скоропис
2021.10.15 10:58
Невеличкий дешевий отель у Вашингтоні.
Постояльці хроплять, не знімаючи на ніч
чорних окулярів, аби не бачити снів.
Портьє зі плечима важкоатлета
гортає книгу гостей, милуючись
нутрощами Троянського підтоптаного коня.

Шелестіння кизилового куща

Ольга Олеандра
2021.10.15 10:07
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Темно. Дуже темно. Невблаганно.
Де шукати світло? Крізь пітьма.

Місяцю, блукаючий десь поміж
Безлічі космічних віражів,
Де ти дівся, чом не йдеш на поміч?

Микола Соболь
2021.10.15 07:42
розмова з Наталкою Фурсою
Ще трішки ночі та й настане ранок.
Не виганяй непрошених думок.
А час ятрить твої душевні рани
і так ятрить, що аж Архангел змовк.
І миті ці не кращі, і не гірші.
Тече вода, всьому приходить строк.
Нові лягають на папері в

Олександр Сушко
2021.10.15 05:50
Велелюбність між поетів-ліриків - явище поширене і тому, як правило, не привертає до себе уваги вихованих читачів, оскільки й вони полюбляють амурні пригоди, не згірш поцілованих в лоби Господом-богом митців. Мій друг, наприклад, веде одночасно чотири л

Євген Федчук
2021.10.14 19:53
Вже сивий та досить міцний іще дід
Сидів на колоді великій під тином,
На сонці свою вигріваючи спину
Та сторожко все ж оглядаючи світ.
Обличчя і руки у шрамах страшних,
Мабуть, довелося в походах бувати.
Устиг за життя своє повоювати.
Та ран він зо

Тетяна Левицька
2021.10.14 18:26
ТРЕТІЙ ВІНОК
ЯБЛУКО СПОКУСИ

I (III)
Впади, коханий, сонцем на чоло,
І розбуди цілунком на світанні.
На вітах абрикосовий кулон
Повисне величезним запитанням.

Ярослав Чорногуз
2021.10.14 17:56
Дорогі колеги! Подонок і наклепник, кастрат літератури, засушений член спілки Олександр Сушко опублікував свій черговий пасквіль на мене, де поносить мою корону сонетів і протиставляє її короні Тетяни Левицької, хоч вона ще не вся опублікована. Тетяна Лев

Татьяна Квашенко
2021.10.14 17:31
Пронизанный светом осенний желтеющий парк
Дрожит, оголяясь, над бабьего лета секретом.
Ему в октябре так отчаянно хочется лета,
Под шорох листвы и воронье прощальное «кар-р!»

Ему желудей и людей различать не дано,
Но свет и тепло проникают деревьям

Сергій Губерначук
2021.10.14 14:54
Патріотизм у апоґеї.
Дружина шиє прапори
із залишків старих матерій.

Зшиває їх,
пере й прасує.
І Україні це пасує.

Тетяна Левицька
2021.10.14 10:17
ДРУГИЙ ВІНОК

БЕЗСОННЯ

І (ІІ)

Птахи кружляють вальси у блакиті,
Та вечір гасить сонце вусібіч.

Олена Побийголод
2021.10.14 07:46
Висоцький. «Стріли Робін Гуда»

Коли вода всесвітнього потопу
вернулась у таємне джерело,
із піни майже вщухлого потоку
на світ Кохання потайки прийшло -
і у повітрі розійшлось до строку,
а строку - сорок сороків було.

Віктор Кучерук
2021.10.14 07:35
Під покровом Святої Покрови
Помолюся за пам’ять отих
Убієнних за волю і мову
На вкраїнських теренах святих.
Уклонюсь Богородиці милій
За її доброту і любов, –
Щоби нас від біди боронила,
А Вкраїну ніхто не зборов.

Олександр Сушко
2021.10.14 07:25
Дякую за хорошу роботу у вигляді новоствореної корони сонетів. Глибоко, красиво. Відчувається, що писала жінка.Одразу впадає в око, що якість, техніка та образність не йдуть ні в яке порівняння з короною Ярослава Чорногуза. У тебе вийшов шикарний твір, а

Іван Потьомкін
2021.10.13 19:30
Під час молитви якось раббі Леві
Звернувся до Всевишнього:
«Владико всього світу,
Колись ходив Ти із Торою
І намагавсь продать її,
Як яблука збувають торгівці,
Доки не погнили вони.
І що ж? Навіть поглянуть на товар твій

Тетяна Левицька
2021.10.13 10:49
ПЕРШИЙ ВІНОК

КУРЛИЧУТЬ ВЕСНИ


І (I)

Розбилося зими холодне скло

Сергій Гупало
2021.10.13 10:36
Це остання утішна прогулянка наша. Пізнай
Чоловіка, що руку в кишені тримає… Грошва
Не виводиться в нього, і з ним ти пробудеш. Мана
Проковзнула між нами і правди схотіла. Зійшла

Несподівано зірка провиддя, зо-рян-ка. Сова
Прилетіла невтомно від

Віктор Кучерук
2021.10.13 06:51
Від обіцянок душу коробить,
Як від спеки нестерпної дах, –
Прогресує, неначе хвороба,
Безнадії незборної страх.
Сподіватися марно на поміч,
Коли друзі байдуже мовчать, –
Анікого в дверному проломі
Я не бачив уже літ зо п’ять.

Микола Соболь
2021.10.13 06:11
Без цукру чай прогірклий, як життя.
Іду вперед із долею ми квити,
просіє час невдачі через сито,
лишиться тільки істина і я,
і згоїни від пройдених шляхів.
Земні дороги жалості не мають,
мені б ще трішки постояти скраю,
послухати великий хор птахів

Володимир Бойко
2021.10.13 00:29
Мій сусіда – запеклий фантазер-авантюрист. Із отакенним стажем. За Союзу був навіть причислений до клану винахідників та раціоналізаторів. По Союзі опинився у лавах підприємців із дурнуватою репутацією. Але він досі радіє життю та тішиться своїми ідеями.

Анастасія Поліщук
2021.10.12 20:10
Хоч як би думки без перерви
Збиралися навколо тебе,
Про це якось важко, даремно
Писати. Навіщо вертепи
Водити в жовтневому листі,
Чекати звичайного дива...
Усе прозаїчно.
А сниться

Тетяна Левицька
2021.10.12 18:12
Це – вже друга корона сонетів в українській літературі саме на вічну тему після корони “Світло кохання” автора цих рядків. Є ще "Королівський вінок сонетів" Юрія Назаренка звучання громадянського та філософська корона сонетів Лілії Ніколаєнко "Вінець д

Володимир Замшанський
2021.10.12 17:47
Уставшее сердце в запавшей груди,
И мили по трассе, от солнца - на север.
Лети мое сердце, обратно лети,
Туда где свершило удар ты свой первый.
Чтоб воздух глотал не сухой как песок,
И душу омыл я весенней росою,
Сверши мое сердце последний бросок,

Адель Станіславська
2021.10.12 15:30
А в нас ще буде море...
Море щастя.
І тиші
в мерехтливості зірок...
Я буду в платті,
довгім білім платті.
Ти - в білім вбранні... Босими... Пісок
попід ногами,

Микола Соболь
2021.10.12 12:24
Затарабанив вітер в тулумбас:
«Пора міняти літні свої звички!»
На березі Дніпра осінній джаз
виконують дві молоді осички.
Куди там Армстронг, Еллінгтон чи Монк?
Так джазувати вміє тільки осінь.
Коли до нитки одяг твій промок,
а ти цього не відчуває

Віктор Кучерук
2021.10.12 08:27
Немає приводу для сварки,
Якщо я три останні дні
Сьорбаю поглядом із чарки
Відбиток стелі у вині.
І хоч мене вже цілий тиждень
Дратує твій речитатив, –
Я так почав любити ближніх,
Що ворогів собі нажив.

Дума Козак
2021.10.12 08:20
Сонним містом іду,
спочивають бульвари і парки…
Під ногами асфальт,
як пергамент далеких віків.
Промайну находу
у мелодій засніжену арку,
де замріяний альт
виринає із лона ріки…

Володимир Бойко
2021.10.12 00:31
Відлітання білих журавлів
Бачиться банальним на сьогодні,
Як і все, що вчора було модне,
Нині зазвичайне й поготів.

Під ногами корчиться земля,
Що наругу змушена терпіти,
Як із цим змиритися і жити

Ольга Олеандра
2021.10.11 19:54
Осінь знов вдягнулася у шати золотом розписаних тонів.
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Милуватись ніжною красою, сонця теплі промені шукати,
Їм обличчя з шкірою блідою під привітний дотик підставляти.

В парку тиша, с

Дума Козак
2021.10.11 19:32
Буває – втомлений, убитий,
забутий Богом і людьми,
як у бенкет після чуми,
волаєш «Геть!» несамовито…
У відчаї, змарнілий весь,
ти повертаєшся додому,
клянеш буття свого судоми,
хоча живим лишився днесь.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

ферзь срібний ферзь срібний
2021.10.13

І Батюк
2021.10.08

Славко Кара
2021.09.30

Марія Артамонова
2021.09.11

Ірина Басараб
2021.09.08

Ольга Олеандра
2021.08.08

Алекс Міс
2021.07.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Тата Рівна - [ 2021.09.05 15:51 ]
    Моцарту Себястьяна Швайкерта у Львові
    пам‘ятник у камзолі
    міг би бути доречним
    на думку усіх сведущих
    культурного коду адептів

    міг би стояти у місті
    красивим великим знаком
    фалічно-музичним знаком
    причетності до культур
    красивим як — дім культури
    красивим як псевдоквартали
    якихось помпезних будинків
    де зараз сидять —
    профспілка
    бюро шоурум
    та собес

    майбуть
    міг би бути доречним
    але зробили без

    жахливі позбавлені люди
    чеснот і можливо цноти
    і точно без профосвіти —
    їх гнати б у шию та —
    сьогодні керують світом
    антихристи (без профосвіти)
    і ставлять свої ідеї
    на площах хороших міст
    де пахне накопана кава
    заварена правильно кава
    й неправильно теж заварена
    своїм ароматом п‘янить
    і листя кленове опале
    у лиця інтелігентні
    підірване вітром ніби
    класична соната — летить

    а тут їм поставили нащось —
    напевно оті що й Подолу
    втулили велике та чорне
    дуже страшне оте —
    цей пам‘ятник — без інструмента
    без кучерів —
    без камзолу —
    вам кожна дрібна дитина
    розкаже —
    це ж — просто змова
    це точно велика змова
    убити у нас красу
    красу красу красу
    убити у душах наших
    на наших прегарних площах
    позбавлених майже зовсім естетики та краси
    естетики та краси
    у наших містах прадавніх
    що знали часи і кращі
    усе чим вони пишались
    а будуть тепер конати від сорому та страждань

    бо хто вам таке дозволив
    а їм хто таке дозволив
    той пам’ятник без камзолу
    у соціум наш нести
    зробіть нам — милого пана
    наївного ніжного пана
    щоб личко було чудовим
    щоб — скрипка — і розлітались
    як пташечки нотні листи
    щоб скрипка в руках — тендітних
    щоб — банти на туфлях ладних
    щоб все як в людей порядних
    на площах порядних міст

    бо ми як візьмемо вила
    та всиплемо на хвіст солі

    а пам‘ятник без камзолу
    стоїть і дивується наче —
    епоха пройшла та вийшла
    давно через інший хід
    модерн залишився в тому
    минулому вже столітті
    і виклики зовсім інші
    несе кожна мить нова
    а хтось ще ламає списи
    а дехто ще пише вірші
    про дике своє суспільство
    поламане на дрова
    побите мов хвора псяка
    порепане від ілюзій
    відірване від контекстів
    які — учорашній день

    їм мало дядьків у шапках
    у довгих плащах та шубах
    і піших — і на коні
    їм мало фальшивих історій
    сентиментальних історій
    альтернативних історій

    цей пам’ятник музиканту
    у місті однім хорошім
    говорить
    що ні?...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  2. Тата Рівна - [ 2021.08.05 16:27 ]
    шлях поета
    ти вимучуєш тексти ніби народжуєш мертвих людей
    вони оживають коли ти уже не маєш на це надії
    ти не віриш у безкорисливість жодних ідей
    як і у справжність нарощених вій
    вуст набряклих затиснених у обценьки фатуму — індивідуальних його аспектів та точок зору
    на цій планеті насправді не так багато справжнього —
    небо
    море
    теплі херсонські помідори
    голос совісті
    голосіння моменту
    ледь чутні схлипування з вікон та сцен —
    театральні історії —
    це реальність яка суща
    це реальність яка щем

    ти народжуєш мертвих дітей допиваючи за кожним безкінечну заїжджену каву (насправді сухе вино)
    і —
    щоб не знати майбутнього
    виїдаєш ущент всю кавову гущу

    автанділ не приїде — батько твоїх віршів
    закутий довіку в тигровій шкурі
    врешті у кожного діалогу свій довгий курний шлях
    який часто веде не туди

    ти народжуєш мертвих і оживляєш їх
    за допомогою живої води

    хто ж залишиться управляти часом? хто прийде сюди по тобі—
    в пустельну тишу вицвілу пастель?
    чи мертвонароджені зомбі-діти які виходять зі скель
    додаючи сарказму і почуттів знебарвленим снам
    які йменують бутністю й сьогоденням

    ти втрачаєш зв‘язок зі світом котрий виштовхує самий лише смог
    автанділ не приїде — ти приречена на монолог
    безкінечний холодний нудний пустий як дзбан
    за добою нова доба за добою нова доба
    і ніяких змін
    і ніяких нових тем
    і щоночі одне й те саме вар’єте
    у твоїй голові
    до світанку до перших відблисків
    сонцекрику
    порожнеча твоя відчутна та многолика
    дотикова пальпуєма — хочеш бинтуй чи ріж
    ось і ніж

    вони оживають коли ти уже не маєш на це надії
    але чи потрібні думки твої комусь іще?
    ця реальність сценічна дія
    ця реальність сценічний щем

    «Ось ти читаєш про Лая й слабого на очі Фієста, Скіллу, Медею, —
    хіба це не потвори самі?…»*

    «Вже не спіткаєш кентаврів отут, ні горгон або гарпій: Тхне бо людиною скрізь кожна сторінка у нас.»*

    де — земляки твої — хто твій Квінтіліан, хто Сенека, хто сьогодні батько Лукана, хто твій Анней Меллу? —
    хто руку протягне рятуючи із тенет?
    грузнеш піски затягують не на жарт
    божого дару вага позбавляє сил

    ти вимучуєш тексти ніби народжуєш мертвих людей —
    час викопує їх із могил —
    бо не час ще для небуття бо живіші живих
    за гріхи чи за подвиги — та найясніші з картин
    того світу який за вікном і вирує й тече
    сипле пилом й ніколи тобі не підставить плече
    даючи тільки пустопорожню якусь маячню
    і обличчя мов маски кабукі щокожному дню
    і суцільну суцільну суцільну брехню

    ти поет що поетом був та поетом став
    іспокон поет бо природа твоя від бога
    ти поет про якого поети не скажуть нічого
    ти народжуєш мертвих для власних театрів й вистав
    і вони оживають ступають на курні дороги
    на путі без красивих пейзажів й гучної мети —
    шлях поета для того щоб йти
    і нести
    і оголяти хрести
    і тягнути свого власного хреста до останнього вдиху
    — як дано — як скарб або лихо
    і коли знесилено ляжеш у світанковій тиші
    очі тобі закриють вірші


    *Цитати із Марціала у перекладі В.Державіна

    05.08.2021


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  3. Тата Рівна - [ 2021.08.04 16:16 ]
    ***
    у червоних вітрилах все більше та більше тривог
    усе менше надій поривань — безголоса печаль
    володіє і тим капітаном й вітрильником тим
    що на хвилях свинцево-холодних нікуди не рушить
    скам’яніла Ассоль сушить рибу й готує рагу
    їй давно вже не двадцять у неї фарбовані коси
    шкіра надто завітрена й вицвілий колір очей
    Грей спивається — сіра буденність приречено душить
    ніби тиха ця гавань але все насправді не так
    все інакше мальовані ранки холодні й нещирі
    монолог затягнувся у кожного тільки своє
    їхня здатність ужитися знищує діалоги
    і червоні вітрила стають антисимволом віри
    у щасливі закінчення надто великих багать —
    тільки попіл та сажа та діти не завжди доречні
    час-крадій незрівнянний відомий майстерністю кат

    щовесни їм народжує кицька кількох кошенят
    і вони їх щоразу до моря несуть незворушно
    у пориві єдинім — незгоди долаючи тут
    опускаючи в воду і руки і серце і душу
    стане клопотів менше життя забирає життя
    їх хвилини все більше вартують не більше сміття
    і неясно чому ті ж хвилини колись бездоганним
    самоцвітом їм бачились — що відбулося чому?

    наступає зима застигають моря й океани
    замерзає життя на планеті заганяючи в кут
    теплокровних однак охололих із глини чи піни
    двох людей чи не двох а мільйони мільярди людей
    у Ассоль щозими остогидла хронічна ангіна
    Грей застуджені ноги лікує гарячим вином
    багрянисті вітрила собі майорять на морозі
    б’ють о щоглу волають згорьовано про щось своє

    а приречені на умирання багать не ворушать
    розминають зубами тарань наминають рагу
    їм свого вистачає бо й кішку пильнують не дуже
    сипле попелом час засипаючи очі й уми
    аж допоки на схилі залишаться кокони сірі
    безголоса печаль їх загорне в червоне шмаття
    і опустить у море — ні серця ні рук ні душі
    тихий хлип безучасного моря ніяких контекстів
    і залишиться світ як стояв і вітрильник і тексти
    лиш сліпих кошенят буде довго вчуватися спів

    кожен жив як хотів умирав у призначений спосіб
    неживим добігаючи час на холодній землі

    а над морем стояла Ассоль вітер рвав їй волосся
    а у морі її Капітан розвертав кораблі


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  4. Тата Рівна - [ 2021.06.10 23:10 ]
    Автопортрет - 39 (у домашньому інтер‘єрі)
    я витратила себе на примус жити
    у залишку чистої води — немає
    навпроти мене святий Антоній співає
    по праву руку Георгій
    по ліву руку безсилля тих кому не вистачило часу
    я більше не можу нести це тіло світом
    я більше не донесу

    а місто юрбиться кублиться шипить звивається
    яке йому діло до храмів та до людей
    у голові моїй лише пам’ять
    перед очима сім‘я
    та залишки вихолощених ідей —
    не мрій!
    «не мрій», — казали мені провидці нового
    бо не збуваються мрії не вписані у ПеКаДе
    якщо кошторис тебе кимось там не затверджений
    то значить немає тебе
    десять «не» на шість секунд тексту — заборонні знаки
    конають під тином або на порожній парковці метафора та смисл
    загнана у глухий кут скажена собака
    кидається мов дикий лис — відчайдушно страшно
    із розумінням що це останній бій
    остання мить
    заявити про себе голосно й неприкрашено —
    так як болить

    а суєта тим часом натягує ніч на старі дахи
    простим рухом відверто й неприкрито
    вспокоюючи містян у клітках квартир зганяючи до корит
    даруючи вечір яко безкоштовний зефір
    малим дітлахам з широкими горизонтами
    — тикають аби вони помовчали позакривали роти
    доки дорослі побудуть до них байдужими
    в полоні власної беззмістовної суєти
    з якою дорослі на «ти»

    я думаю цілий день сьогодні про некрасивих людей Люсьєна Фрейда (чи Фройда)
    про Лі Боуєрі, про С’ю, соціальну інспекторку та інших у яких імен немає
    про королеву із підборіддям садиста-мужика
    про Генрієтту — найвідомішу лондонську хвойду обіловану гостряком Люсьєнового мазка
    та інших у яких імен немає — вони коштують тепер мільйони доларо-євро-фунтів
    некрасиві люди Люсьєна Фрейда (чи Фройда) житимуть вічно
    ніколи не повмирають — заручники та арештанти буття

    я витратила себе на примус жити
    ніби дурне дитя зефіром напхавши рота утративши надважливе —
    правдиву
    красу

    я більше не можу нести цю душу світом
    я більше не донесу

    11.06.2021, (с) Тата Рівна


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  5. Іра Буцяк - [ 2021.05.28 19:35 ]
    Всі ці світлини як довга розповідь про втрати
    ***
    Всі ці світлини як довга розповідь про втрати
    Про те, що є тільки на фото,
    І чого насправді немає.

    Розкажи.

    Розкажи мені, хто ти:
    розкажи, чого у тебе немає.
    Радості?
    Любові?
    Спокою?
    Чого?
    Можливо у тебе немає тебе?

    Всі ці завмерлі зліпки часу в стрічках новин.
    І люди хмуряться строго, одягнені модно, і дивляться «модно».
    Ще б пак: часи динозаврів минули,
    Тож треба у ногу з часом.

    Та хіба за часом встигнеш?
    Хіба встигнеш за тим, чого більше немає?...


    Втрачай більше і отримаєш більше

    Твої втрати –
    Сліди, які ти залишаєш по собі.
    Немов луска риби,
    Яка виблискує на жовтому піску,
    Ти вичерпуєш втрати, а в тобі прибуває…
    З кожним «у мене немає» - тебе все більше і більше

    І так – до останньої лусочки,
    Що теплим тривожним слідом
    Ще довго тріпотітиме не піску

    Маленькою рибкою….


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Тата Рівна - [ 2020.12.24 21:24 ]
    Мілані
    моя маленька пір‘їнко —
    ти у останній кімнаті
    свого дитинства
    тут тепло і світло ллється
    крізь вікна мого удивляння на тебе
    повітря просотане квітами
    карамельками й — супом гречаним
    тиха музика голосу наших казок
    звучить невпинно
    (оцими речами — запам’ятай — сила моя тримається
    за поясок твого сміху і дива)

    там — за дверима — нечисть та суєта
    бал сатани омана мани і влади
    там за вікном у маршрутках раби й солдати
    їдуть щоранку свої продавати сили
    за примарну надію на щастя-волю
    биту свободу яка їм не до снаги
    їдуть маршрутки маршрутами небуття
    і замітає пурга усякі сліди

    звільнишся тільки коли голова мов кульбаба
    білою стане на всохлім стеблі тіла
    діти твої й онученята
    крилами розвинуться коли
    смак свіжих слив коли зможеш відчути як радість
    мудрість прибуде — з нею свобода пліч-о-пліч
    чиста як крапля води з джерела мого співу
    ти у кімнаті останній дитинства —маленька —
    моя пір‘їнко
    свято в дитячім садочку яскраве приємне
    щастя твоє золотавіє міниться світлом
    сяє на кісках скуйовджених танцем важливим

    злива тобі — калюжі стрибання регіт
    сніг — чудасія магія нез‘яснима
    мама і тато всесильні пророки безсмертні

    ти у єдиній кімнаті —
    маленька пір’їнко —
    не відчиняй
    ті двері
    послідні
    пожди

    22.12.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  7. Євген Чорний - [ 2020.12.16 12:23 ]
    Слівце-райце (9)
    Усе намріяне збулось, та мало трапилось із того.

    9.01.20
    Змагався, поки не всрався, а як всрався, то вже і не намагався

    10.01.20
    Поки (за стіл) всідались – сміялись, коли придивились – зажурились.
    Поки в крісло отамана всідались – весело сміялись, коли придивились – усі зажурились.
    Усе це було і задовго до..
    Усе не так і все якось не з тими..
    Усе якось не так і все - не з тими..

    Поснимали все маски – пришла пора, как в сказке.
    Для кожної людини своя є хворостина.
    Дай Біг, щоб наші бажання були для них, як сподівання.
    Сам(о) мудрує, а інших турбує.
    Сам ще мудрує, а інших вже турбує.
    Для доброї людини гарні усі причини.
    Не чекали ви на нас, та припхалися ми до вас.

    13.01.20
    Хай усе зробиться, що мені подобається.
    Хай усе зробиться, що нам подобається та ще більше зродиться.

    15.01.20
    Судьба бессовестная сука (с), а жизнь безжалостная тварь
    Когда судьба бессовестная сука(с), тогда и жизнь безжалостная тварь.
    Сперечається - поки пручається, а як вгомонилося – вважай, зголосилося.
    Якщо пручається – значить, сперечається.

    20.01.20
    Робили як краще, вийшло пропаще.
    Робили як краще, звелось на нінащо.

    22.01.20
    Із цього всього не осягнули ми нічого.
    Оце було єдине, що і могла зробить людина.

    28.01.12
    Бувайте здорові, багаті, щасливі, а ще для коханих були щоб красиві.
    Бувайте здорові, багаті, щасливі, для любочок завжди були ще красиві.

    30.01.20
    Звідки лихо те взялося - проте так вже повелося.
    Так вже повелося, хоч ніхто не знає звідки лихо те взялося.
    Таке сталося, що не склалося, а так (хоч і) сподівалося..
    Не склалося, а так сподівалося..
    На одне сподівалися, сповідалися - та інше сталося.

    6.02.20
    І Богу чинить службу, і з лихварями водить дружбу.
    Чинить Божу службу, а з лихварями водить дружбу.

    19.02.20
    Життя незаймане для здобуття.
    Народ не переймається, своїми справами займається.
    Зачем же водку понапрасну мучить, когда нам не о чем поговорить.

    20.02.20
    Хамил как мог, но нахамить во всем сполна не получилось

    24.02.20
    Настала кепська днина, зустрілася лиха людина.
    Горе насилається, лихо насувається.. дурнею називається.

    4.03.20
    Зробив усе, що міг, та себе не переміг. (12.02.19)
    Як не має тями, то і грається такими речами.
    Хто не має тями, той грається такими речами.
    Не все в житті трапляється, що в світі відбувається.

    6.03.20
    Така причина - не правильне це, бо вторинне.
    Коли дурне, то все не так, бо і саме не знає як.
    Мечты сбываются, мечты сбиваются. .

    21.04.20
    Як хочеться вірити у дива - кому від того біда?

    5.06.20
    Думав, думав – не додумав, передумав – як й надумав.

    10.06.20
    Де паскудство, з того і сором людства: коли неподобство чуже, а сором облягає тебе.

    24.06.20
    Носила сила, носила, та несила підкосила.
    Лиха сила його носила, та несила ноги підкосила.

    7.07.20
    Чи то усе лише здається, чи Біг над нами так сміється? (до 12.2017)

    12.07.20
    Кожне речення правду нести приречено.
    Речення правду нести приречені.
    Ми приречені правду нести у кожному реченні.

    16.07.20
    Чого собі не вистачає, іншим не вибачає.
    Як когось спитаю ся, наче спотикаюся.
    Багато слів, та обмаль знань.

    21.07.20
    Може допоможе, дай Боже.
    Може, це лихо нам і допоможе, дай Боже.

    22.07.20
    До горя мало тоді герою цьому перепало.
    До горя мало перепало – з того й поводиться зухвало.
    Що зробиться в кінці кінців, те й збулось на початку всіх початків.
    Що буде у кінці кінців, було вже на початку всіх початків.

    6.08.20
    Якось вас дофігенькі, як у тої неньки, що бере із жменьки.

    17.08.20
    Чим далі – тим гірше, чим гірше – тим ближче.

    25.08.20
    Единственное, что удивляет, что ничего уже не удивляет.
    Єдине, що іще дивує, що вже нічого не дивує.
    Єдине, чим життя іще дивує, що вже нічого не дивує.

    27.08.20
    Взагалі-то літо, а дощ - як крізь сито.
    Завжди чогось іще не вистача від Бігу.. зимою – сонця, влітку – снігу.

    30.08.20
    Як же набридла оця стара конидла.

    2.09.20
    Не забарився, не загубився, на диво дивовижне подивився, ледь не вдавився.
    Хтиве та мстиве. . Чуже забулося, своє минулося.
    Якщо поглянути зненацька – життя таке дивацьке.
    Чужою глупотою задурився, з того і зажурився.
    Кохання змарудив – життя спаскудив.
    Якщо кохання дні, як листя восени, почали облітати - на стане сили позбирати.

    7.09.20
    Ніхто нікого не примушує, лише один іншого придушує.

    9.09.20
    Хоч і верзне дурне, аби тішилось саме – оце головне.
    Верне дурне та тішиться саме.
    Хай тобі насниться гарна молодиця.

    16.09.20
    У кожного боса має бути своя кнопка -соса.
    Багато років, та мало кроків.
    Багато кроків, хоч мало років.

    17.09.20
    Ніщо біди не провіщало, та ось явилося (приперлося) віщало.
    Оце вістило нам сповістило.. розправивши неначе крила, оголосило..
    Яка б не була ти красуня – життя і це усуне.
    Якою б не була ота дівиця, з лиця води все ж не напиться.

    18.09.20
    Переробляли весло на коромисло, та вийшло дишло.
    Така зараза: кожного разу доводить до екстазу.
    Зродились ми недоброї години.. хоча година доброю ніколи й не була.

    19.09.20
    Хто нас душить - той нас рушить.

    20.09.20
    Какие люди есть.. и их таких не счесть..
    Гарні новини у доброї людини.
    У доброї людини завжди гарні новини.

    2.10.20
    Наче у вуха слуха, а в голові своя муха весь час дмуха.

    4.10.20
    Ходить дурненький шляхами сліпеньких, та ще й жаліється, що бідненький.
    Ходи собі дурненький дорогами сліпеньких.
    Ходи собі дурненький дорогами бідненьких.
    Кожна дівиця різниця, як і ті дзвіниці.
    Дівиці, як дзвіниці,- мають різницю.
    Як ті дзвіниці, кожна дівиця різниця.

    7.10.20
    Найкраще знати, найліпше шукати.
    І сам не ходить, і іншим не годить.

    12.10.20
    Якщо паркана не побудував, вважай - життя змарнував.
    22.10.20
    Шукав згоду, та наробив шкоду.

    6.12.20
    І себе не дбає, і іншим заважає.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Євген Чорний - [ 2020.12.09 12:57 ]
    Слівце-райце (6)
    24.05.18
    У цікаві часи відкриваються дивні світи. . З'являються як чудесники-молодці, так і людці.
    Дивні світи в переламні часи відкриваються - різні сутності проявляються.
    Куди б ми не заселялися - біда з радістю зустрічалися.
    Хоч біда із радістю і зустрічаються, та ніколи не обіймаються.
    Якщо шукаєш наснагу - не втрачай рівновагу.
    Нащо питати вчасно чи невчасно свіча його життя загасла?
    Така дівка красна, що й дивитись «опасно».

    25.05.18
    Неуку годити, що сліпаком ходити.
    (У нас \ Маємо) Два охоронця – Місяць і Сонце.
    Місяць і Сонце для РаМану поставлені, як охоронці.
    Маємо два охоронця – Місяць і Сонце, а Біг - за оборонця.
    Ра-Ману тоді добре панує, як люд дрімує, а край квітує.
    Ра-Ману (РаМа) життя сниться, хоч і не спиться; має два охоронця – Місяць і Сонце, а Біг - за оборонця.
    Хай Ра наші шляхи освітлює і не осліплює.
    Хай Мати Ґа квітує і нас лікує.
    Було б про що сперечатися, як нема з ким стрічатися.
    Хай вже так і ведеться, поки не схаменеться.
    На очах - шори, на п’ятках – шпори.. не козак, а горе.
    (Зарозумілий) Не для знання задає питання, а для хизування.
    Того, хто потопає – вогонь не лякає.
    Що за притча така: горнеться найбільше до нас лише найгірше.
    Що можна казати, коли за сина невтішна мати.
    Виявилось, що недоліки власні є переваги наші прекрасні (класні).
    Перетворилися недоліки власні у переваги наші прекрасні.

    28.05.18
    Не все так плохо как нам кажется порою, порой все хуже, чем нам кажется совсем.

    29.05.18
    У кожної людини свої є городини.
    У кожної людини свої гордині. (4.12.19)

    30.05.18
    Кожний має померти, та не у кожного є смак до смерті.
    Найвище жадання – смерті бажання.
    Смерть звершує життя та прибирає сміття.

    31.05.18
    Не заважайте дурням (дурню) говорити – спокійніше будете жити.

    5.06.18
    Як нездару не навчай – у нього свій звичай.

    6.0618
    Наче і весь час прибирає (ють), а порядку не має (ють).
    Лише з великої хмари блискавка вдаре.
    Якщо жінка бурмоче, як грім гуркоче, - десь і блискавка проскоче.
    Батьки тому повчають, чого дитині не вистачає.
    Воно завжди іншого навчає, чого самому не вистачає.
    Іншого тому повчає, чого самому не вистачає. (20.03.18 У чому іншим дорікає - собі вибачає.)
    У іншому те (найбільше) дратує, що у нутрощі власній (собі самому) нуртує.
    Тільки спитали (-ай, -ють): куди дівся – а він і з’явився.
    Тільки спитай за нього (такого): куди дівся – він і з’явився.
    Таке (вродилося) нездарне, що вже й збрехати незугарне.
    Таке нездарне - до пуття й збрехати незугарне.
    Ліниве, брехливе, зарозуміле, а має себе за дитятко миле.
    Було б смішне, аби - не таке дурне.

    7.06.18
    Було б потішне, якби не таке невтішне.
    Життя успішне, як смерть потішна.

    11.06.18
    Краще в дівках весь вік залишатись, ніж з таким залицятись.

    12.06.18
    Якщо на чуже не зазіхатися, нема про що і сперечатися.
    Коли щось здається – то Біг над тобою сміється.

    14.06.18
    До чого не торкається - усе в лайно перевертається - вродилося таке і не кається.
    До чого не дотикається - усе лайном кінчається, чи у гімно перевертається.
    Таке вже вродилося та при нас опинилося: до чого не торкається - усе в лайно зміняється.
    Коли (якщо) по-іншому нічого не поробиш – через глузду йому і доводиш.
    Нічого не поробиш – через глузду до всього доходиш.
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак (все-дно) ви не милі. Як кум – однак, хіба він кумі не рад чи їй він невпопад (невлад)?
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак ви не милі. Як кум–однак може бути їй невпопад, як він кумі сам рад?
    Не тратьте, куме, свої сили, бо для куми однак не милі..
    Як кум–однак їй може бути невпопад, як він кумі сам рад?
    Я, может, был бы и быстрей, но с каждым годом все тяжелей и тяжелей...
    Дійшли до точки, хоча були і сумніви, свої примочки і задрочки.
    Чи то дивлюся, чи дивуюсь, а все не намилуюсь.
    Треба кавочки попити, бо нам ще довго сидіти..

    20.06.18
    Все життя шукає - чого і сам не знає.
    Любов шукає, а кохання не знає.
    З цього вона і дружина: не вміє ні готувати, ні прибирати, та вміє добре стріляти.
    У кого, що не запитаєш – нічого не взнаєш, на яку пику (образу, кого) не поглянеш – сам дурнем станеш.
    На яке обличчя не поглянеш – розуму не розглянеш.
    На кого не глянеш – від подиву вклякнеш.
    Зібралися воювати, та не встигли посрати.
    Наші нероби дійшли до згоди: нічого не робили, їли-пили, а тепер спочиваємо і горя не знаємо.
    Зібралися нероби та дійшли до згоди.
    Дивиться в очі, а в душу зазирає - отак до себе і навертає.
    На велике зазіхалося, та через дрібниці не склалося.

    21.06.18
    Зробив усе, що тільки міг, а міг, признатись чесно, - мало.
    Зробив усе, що тільки міг, а міг, правдиво кажучи, - не мало.
    Робив усе, що тільки міг, аби нічого не робити.. і вмів, правдиво кажучи, - не мало.

    22.06.18
    До ладу справу довести - не цеберко води донести.
    Таке зарозуміле, аж несила: ні в чому не сумнівається, а все життя мається.
    Подивишся – зовнішньо наче людина, а по суті все ще тварина.
    Їй-бо: (Оце) їжаки-мудраки розвідали всі шляхи.
    Народні обранці-засранці, керманичі пирхаті – у політику грають: ціни щодня підіймають і горя не знають.
    Лише ціни підіймати – єдине, чому навчились з науки керувати.
    ВОНО, керманичі пирхаті, (пихаті та пархаті) єдине, що вміють із керувати, - ціни підіймати, у свої кишені гроші крадені пхати та народ мордувати.
    Навчатись завжди є чому, було б від кого.
    Навчатись завжди є чому, було б від кого і для чого.
    Буде чим пишатися, якщо завжди навчатися.

    25.06.18
    Ніхто не знає, хто, насправді, хто, але впізнати можна..
    Воно і пташка наче невеличка, а насрати на інших має звичку.
    Одне дурне торочить, а друге – йому заглядає в очі.

    26.06.18
    Так гарували-працювали, що батьківські статки просрали.
    Так весілля святкували, що й труну придбали.
    Хто до Раю рветься, на Ра-дію хай озветься.
    Хто сміття своє розкидає – щастя не знає.
    І у гаманці – катма, і ідей – повна тьма.
    З головою задуреною, гадає, у працю занурений.
    З головою не дружить, а на посаді (у поліції) служить.
    Якщо з головою не дружить, хай у війську служить.
    Господар зростає: і своє охороняє, і про чуже дбає.
    Таке з телевізора вже базікає, аж екран смикає.
    Таке вже з екрану базікає, що аж зіниці смикає.
    Наче, як чоловік, сидить (стоїть), а дурне, аж рипить.
    Не довіряє, перевіряє – само не знає, чого шукає.
    Звіряє, вивіряє, перевіряє – ні горя, ні щастя не знає.
    Один до одного ходять, кінці з кінцями не зводять – лихо за руку водять.
    До чого не дотикається - про все сперечається.

    27.06.18
    Мелкий жалкий человечек ищет для себя увечий..
    Якщо в житті свого нового не шукаєш – марно життя проживаєш.
    Якщо не працюєш, весь час бідуєш – просто життя марнуєш.
    Година кохання краще за роки чекання.
    О добрій годині і страви смачніше у господині.
    О добрій годині смачніше готують усі господині.
    Якщо тебе життя не веселить – Біг того не простить.
    Святий не той, що у молитвах головою б‘ється, а хто святкує кожний день, що зміг Ум Ора досягти – з того весь час веселий і сміється.
    Святий не з того, що суворий має лик, а що від нього свято звеселяє всіх навколо цілий вік.
    Святий не той, що у молитвах головою б‘ється.. а той, хто свято у собі щодня несе: Ра-діє сам й навколо все сміється.
    Не кожний, хто іншого повчає, - розумному (добру) навчає..
    Хто знає - не питає, хто питає – Слово не знає.
    Там, де сперечаються, добру не навчаються.
    Не до істини добираються там, де сперечаються.
    Над іншим сміється поки не схаменеться.

    28.06.18
    Скажіть мені, що це все сон і я страшні видіння бачу.. вони сміються, а не плачуть.
    Кого (чего) бы мы не захотели, не этого хотели.
    І саме бідує, і іншим щастя не дарує.

    3.07.18
    Годі сподівання марнувати, що прийдуть пра-царі за нас працювати .
    С поду діва є ся - сподівайся, з-під діви є ся.. се по Віді дає ся - сповідайся..
    Брутальне і бруд з одного словокорення йдуть.
    Зроблено недбало – вважай пропало.
    Розум гострий, а годує монстра.
    На всі питання у того вуйка – одна жуйка.
    Де народився, там і пригодився, якщо зі шляху не збився.
    Зугарних думок не зібрати у стіжок.
    Гарних думок збирай (зібрав) свій стіжок - буде з чим жити, як добре обмолотити.
    Буденні турботи зводять життя до роботи-скорботи.
    З чого воно отак гордує: іншими гидує, а саме бідує? (саме бідує, а іншими гидує?)
    Нехай ті, що над нами сміються, горівкою обіп‘ються.
    Хто над своїми пращурами сміється, тому по світу не довго блукати вдається.
    Хто над пращурами нашими (нами) сміється - по світу не довго гуляти вдається (йдеться).
    Хто нами сміється - по світу не довго блукати вдається.
    Хто над пращурами нашими (нами) сміється - по світу не довго блудити вдається.
    З нічого так не роздує, як цілий день голодує.
    Як цілий день голодує, так не надує.
    Спить уволю, не голодує - з того все й сумує та нудьгує.
    Нема долі, нема долі.. і навіщо цілу ніч проходили голі?
    Якщо життя не вдається, це долею зветься, як доля усміхається, це вдачею називається.
    Кожний бачить своє, хоч і дивляться на одне.
    Наче й дивляться на одне, а кожний бачить своє.
    Гарна молодиця: ластиться, як киця, а б‘є, як левиця (тигриця).
    Справна (Славна) вийшла молодиця, як копне, аж в очах іскриться.

    4.07.18
    Отак воно вибачається, наче сперечається.
    Вбачається, що це так сперечаються, мовби вибачаються.
    Все життя кохаються - наче сперечаються, а сваряться - наче граються.
    Хто п'є сому не знає втому.
    Воно як союз - від уз, так і союзниця - від узниця.
    Справи визначають, чийому (чиєму та якому) слову довіряють або й уваги не звертають.
    З таким, як поруч сісти доведеться, і не співається, й не п'ється.. Наче і наливає по вінця, а на серці у самого гниль ця.
    Йому наливають по вінця, а воно відвертає рильце.
    Такому й наливають по вінця, а воно однаково (все) відвертає рильце.
    Кожне зубожіння має своє тяжіння.
    Не страшно помирати – нещадно не знати, куди тоді правувати (справляти).
    Народжуватися важче, ніж помирати, якщо Прав де (правду) знати.
    Працювали-гарували, аж поки не впали.. тепер полягали та й заспівали.
    Що влітку заготуєш, тим взимку нагодуєш.
    Отак собі і працюємо – у вус не дуємо.
    Не признаюсь никому.. Третий срок я с колен встаю, мне не верят, но я - в раю..
    Життєвий шлях мав небезпечний: приречений був бути забезпеченим.
    Нема чого (Не треба) сорочку на грудях драти, як вже потрапив за грати.
    Як вийшло все програти, навіщо (нема чого) і останню сорочку ще драти.
    Як (Коли) все програти, можна (чого б) і останню сорочку розідрати.
    Як нічого не мати, то і останню сорочку латану не важко віддати.
    Від такої звістки, як на розжарену пательню сісти.
    Коли оттакі надходять звістки, як на розжарену пательню присісти.
    Кого душа не приймає, того і серце не чекає.
    Серце не чекає, коли душа не приймає.
    Таку мають злість ті, кляті, що й у вогонь готові залізти і там спочивати.
    Того й очі не шукають, кого серце не сприймає.
    Грається у забаганку з вечора до ранку.
    Позбираються на ґанку і граються у забаганку з вечора до ранку.
    Знайшли на ґанку собі забаганку – стоять на колінцях та наливають по вінця.
    Взяти б полінця та надавати за оте: по вінця.
    Як тільки берешся за полінця – зразу стає на колінця.
    Хоча воно і придурасте – та таке вже їхнє (наше) щастя.
    Спочатку самі втрачають, а потім на інших серцем серчають.
    Так про нас дбає, що, схоже, не заспокоється, поки не задовбає.
    Чи щулиться, чи то жмуриться, наче, журиться – не розібрати, ковінька його мати.
    Хай над нами сміється, поки власною кров’ю не захлинеться.
    Вони схаменуться, лише як власною кров’ю їх очі заллються.
    Звідки воно, не сіло, не впало, а до нас пристало.. та все йому мало.
    Власної тіні лякається, на кожному кроці зупиняється та оглядається.
    Якщо власного розуму забракло – шукай собі оракула.
    З того і вийшло таке ракло, що власного розуму забракло..
    Аби знати, з якого боку біду чекати: гадав, звичайне ракло, а воно - Геракла.
    Шукав роклу, а знайшов оракулу.
    Думав, зустрів ракло, а привели до оракулу, ще й кажуть: вклонись Гераклу.
    Таке ракло вколошкає і Геракла.
    Такого від людей не сховаєш – що знає, то і співає.
    Не зрозуміло - з якого діла-дива ми побачили це тіло.
    Залишилося не зрозуміле, для якого діла-дива ми побачили це тіло.
    Само в багні копирсається, а як пан навколо оглядається.
    Воно і дівка наче красива, але терпіти дурне – несила.
    Хай не всім вона і красива, а серцю мила.
    У кожного отамана своя омана.
    Не смерті треба лякатися, а при народженні не пізнати ся.

    5.07.18
    Мовьте з любого рівня : Сьвіте дивний, освіти чарівне .. се віти дивні - ось віти чар рівні
    Говіти нам (вам), чи не говіти - однаково нічого не змінити. Що нам говіти що вам говіти - однаково голови не зносити.
    Навіщо Біг дрочить словами : Він з'явиться.. Він прийде.. Він навчить..
    Навіщо марними думками Біг дрочить : Він з'явиться.. Він прийде.. Він навчить..

    Можливо втратив десь я розум.. можливо, розуму й не мав - З якогось дива не це наразі нам важливо.
    Не кожний, хто розуму вчить, розумному навчить.
    Можливо все.. усе можливо – не це, насправді, нам важливо.
    Хто вміє чути Слово, той голос Бігу злове.
    З якогось дива у хмарі ці нас заносило, у темряві водило.
    З якого такого дива наша гарна дівка йому – некрасива.
    Ні з чужими, ні зі своїми не знається, як скажений пес на людей кидається.
    Будитель – не Спаситель: хто-що питає – нічого не знаю.
    Голий зад у глузду перетворили, а розуму так і не нажили.
    Говорити іншим, так і орати – однаково треба за врожай дбати.
    Нескорення теж прискорення.
    Нескорення злу - дає добру прискорення.
    Злу нескорення - надає добру прискорення.
    Душа у нього щедра, така щедротна.. ще драти та драти такого, як казав ротний.
    Щедра ви, кумонька, така щедротна, що не затулити рота.
    Запхати все у свого рота – така вродилася вже щедротна.
    Маєш гарну кумцю - будь при власній думці.
    Залишайся при власній думці – (от і) матимеш (будеш мати) гарну кумцю.
    Ніхто не здатен того розвеселити, хто сам (якщо само) не вміє жити.
    Ніхто не зможе тебе розвеселити, якщо не вмієш жити.
    Не потрібен ніякий порадник, як сам для себе є розрадник.
    Не допоможе ніякий порадник, сам для себе маєш бути розрадник.
    Не чекай допомоги від порадників, будь для себе самого розрадником.
    Не треба ніяких порадників, як вмієш бути собі розрадником.
    Зібралася купа радців – не знайти місця для всіх їх задів (задців).
    Куди воно їм лізе, у пики сизі?. У горлянку заливають, аж очі вилізають..
    Розрадник - не Утішитель, бо не Учитель; не для Спаси-тіла, а як Буди-тіла наставник.
    пророцтво від жіноцтва: Розрадник Буде єство – від того прокидається: суспіль-ство, люд-ство..
    Збиралися йти на битву, та сіли на бритву.
    Чи то воно так сміється, чи то мені здається.
    Чи то біс над нами сміється, чи то нам так здається.
    Ніхто не озветься, наче над нами дідько сміється.
    Усе б було нічого, якби, за те нічого, нічого б й не було.
    До ладу поки й не зрозуміло: чи має розум, чи буде сила.
    З тої породи, що скрізь шукає і знаходить пригоди.
    Для такого і дурна пригода – нагорода.
    Для такого абияка пригода, як нагорода - ніщо не зупиняє, бо в голові дурне закипає.. на місці не сидить, бо в глузду дурне шкварчить.
    Як тільки зустрічаємося – зразу напиваємося.

    6.07.18
    Нездарне: і жило марно, і померло незугарно. (9.07.18)
    От кожного разу оця зараза: під ногами бовтається, ніяк не оговтається.
    Почоломкалися два бевзя: у вухах дзвін, у головах плин.
    Важко в таке повірити, та не можна тобі не вірити - що то значить жінка і красива, і розумна.
    Здається від того і на роботу приходить, що вдома зранку до вбиральні не ходить.
    Яку долю має - таку дулю й тримає.
    З такого гонору і має життя ворону.
    З таким гонором і живе вороном.
    Як та попадя, постилася, молилася, аж поки сама не занапастилася.
    Не маю ні часу, ні бажання бачити усі ці над-баня.
    Так веселиться, наче злиться, а коли злиться – отоді веселиться.
    Що маємо, те і запрягаємо – може, кудись і доїдемо, якщо у корчму не заїдемо (на комин не наїдемо).
    Що маємо - те і запрягаємо, куди приїхали – вважай, туди і їхали.
    Що маємо, те і запрягаємо, а чи свійська маржина, чи з війська – кому яка кручина-причина.
    Таке кручене-верчене, як наперчене.
    Вихопився із бучі та потрапив у кручу.
    Як потрапив у бучу, вважай, утоп, як у кручі.
    Як потрапив у бучу, вважай, як у кручу.
    Воно і мовити ще не вміє, тільки зик підіймає, бо хоч і має язик, та Слова не знає.
    Воно і мови не має, тільки зик підіймає, бо хоч і має язик, та Слова (ще) не знає.
    З чужих корінь не заходять у наш курінь, а хто заходить – вже не виходить.
    Закон Гуку: хто гукає, той і шукає.
    Поїхали в гості, а приїхали на кості.
    Поїхали в гості до свахи, а приїхали до костомахі.
    Коли жнива приходять і женці виходять.
    Так танцює, наче когось лупцює.
    Його (її) лупцюють, а він (вона) танцює.
    Просто чудово: у всіх все є і все готово.. тільки сержанту нема провіанту,.. ще на світанку зламалось два танка,.. три міномета обміняли на два мінета..
    Навіщо сперечатися, коли немає сил пручатися.
    Не варто втручатися, коли не можеш (вмієш) захищатися.

    7.07.18
    Все, як завжди: нема пророка - від них та їхніх слів одна морока. (6.12.18 )
    Нема пророка, як завжди.. нема пророка – від них самих та їхніх слів одна морока.
    Для толоки не потрібні пророки.
    У кожного пророка своя толока.
    Погодка была чудесная, мы тоже были прелестные..


    9.07.18
    Людина нездарна: жила намарно і померла незугарно.
    Лиха людина з‘являється в лиху годину.
    В лиху годину шукай добру людину.
    Для доброї (лихої) людини змайструємо найкращу домовину.
    Рясно обіцяли та напрасну чекали.
    Нічого не розумію, а виправляти я умію.
    Нічого не розуміє, але виправляти уміє.

    10.07.18
    Кайся, не кайся, але не зарікайся і не зрікайся.
    Професорсько-пихата наукоподібність найгірша обридніть, найбільша огидність.
    Як візьметься (береться) до справи наша Параска – не буде поразки.
    Я є ніхто, як звуть мене – ніяк.. ЗнаМя: хто знає ймення – той зна мене.. ЗнаМя піднявши над го лово you.
    Якщо вже воно, як правду: так чи не так – бо інше вже: нікому і ніяк – воно й виходить так, що, навіть, дурень, то не дурак.
    З кого спитати, чого бідуєш, як чужинець-зайда у хаті твоїй панує?
    Терпне з часом, навіть, нестерпне.. І нестерпне часом терпне.
    Нема ідей – нема бажання.. З’явилася ідея – грошей катма, не відаю: і де я?
    Воно так просто – «просто жити», як помідор на підор перетворити.
    Ностальгічний дисбаланс з’являється, як через років 20 зранку зустріти колишню коханку.
    Ностальгічний дисбаланс трапляється, коли побачиш однокласниць через років 20.
    Така вона мила.. така мила.. щоб її короста усю покрила.
    Слава богу усе у нас нівроку: і цього року нема у нас пророку.
    Усе було у нас нівроку, поки до нас не завітали чужі пророки.
    Ор-Отче наш, настав пророчий час!
    Одною рукою вітає, а друга дулю в кишені ховає. (куксу кукіш)
    Знає матка, яка у дівки гадка.
    Чого оце наша Галина спозаранку така синя?
    Мала Галина гарного сина, та настала недобра година – наче із тіста з’явилась невістка.
    Мала наша Галина доброго сина, та прийшла недобра звістка – з’явилася невістка.
    Невістка, як недобра звістка, з далеку приходить і не відходить.
    Ото все, мамцю, ваше вшистко, вшистко – і маємо таку звістку (невістку).
    Wszystko Вшистко в пожонтку = всё в порядке «Wszystko mi jedno» (Вшистко ми едно Мне все равно) «wszystko dobrze» (вшистко добже — все хорошо). Wszystko będzie w porządku {вшистко бенджє в пожонтку}. – Все буде в порядку porządku – право? порядок
    Великий розум має – на (у) кожну гузку заглядає.
    Такі маємо причини: з невеликого розуму, а біду велику чинить.
    Зійшлися (Знайшлися) мужчини: розуму невеликого, а біду велику чинять.
    Зібралося чиновництво чин до чину: розуму невеликого, а біду велику чинять.
    Якщо цивільний – хіба й від розуму ти вільний?
    За таким звичаєм і не добирає (і сама не знає): чи то питає, чи то повчає.
    Схоже, він не може.. а вона хоче проти ночі.
    Схоже, я не зможу (можу).. хоча, коли схожу, то ще можу.
    Передчуття його не підманули – отримав він на добру згадку гулі.
    Передчуття не обманули – на добру згадку має гулі.
    Передчуття його не підманули - отримав "на гулі".. дай, боже, і вам того же.
    Зробив відкриття: прийшла доба робити закриття.
    Не хвилюйся, злощасне (сердешне, горьоване), у своєму нехлюйстві - лікуйся.
    Собі яму копає, а думає – джерела свої шукає.
    Стурбоване, бо горьоване, а як посміхнеться, так і схаменеться.
    За такої вашої щедроти, нам можна жити без роботи.
    Коли отак звертаються, аж сльози навертаються.
    З полу-слова все розуміє, така швидка, і діагноз поставила, і поради дала - а працює касиром, такі діла.
    Вроде и хорошая сучка, но не случилася случка.
    Зразу б з цього починали – марно б часу не втрачали.
    Знаю, що, в принципі, - всі українці ці.
    Коли мене будете хоронити – не треба сльози лити.
    Не знаю, які це враки, та Ваша правота мені до сраки.
    Як я гарно поїв – і нікому, нічого не завинив.
    Дякую Бігу, що добре поїв і нічого, нікому не завинив.
    Хай привітає тебе Біг рясно, бо життя ти прожив не напрасне.
    Про мене таке не скажуть, бо праведно життя зважать.
    Жив, як міг, і пройшов, як сніг.
    Хто найкращий – не сперечайся, однаково собою залишайся.
    Розумного частка б’ється – оце життям і зоветься.
    Пульсує, нуртує – в житті це гуртує.


    11.07.18
    Де ж тут розумник зійде (зайде): дурень на дурні, щохвилинно міняючись, їздять, а все нездатні дурню наздогнати.
    Дурне за дурним біжить, дурним помикаючи, за дурним поспішаючи, та ніяк не здатні дурню наздогнати..
    Дурень на дурні їдуть, за погонича дурня маючи і дурне наздоганяючи.. а все нездатні, навіть, дурню здогнати.
    Де ж тут розумника знайти, коли: дурень на дурні їде, один одного щохвилини міняючи.. за погонича дурня маючи.. ось так дурне за дурним і суне, дурним помикаючи, за дурним поспішаючи, ще й за дурня чіпляючись, дурне все наганяючи, та однаково (усенькі) нездатні дурню наздогнати.
    Не можуть дурню здогнати - куди там здолати.
    В свої думках і судженнях настільки метка та проворна, що і швидка Настя не така моторна.
    Воно переживає за інших всіх… і, схоже, - переживе усіх.
    До ладу зразу не розібрати: поцілувати хоче, чи покусати.
    Передчуття наші не обманули - ці радощі нас не оминули.
    Важко уявити, на диво (повірити), наскільки ваші поради прийшлись нам до ладу.. такий ви розумний – аж нам всім сумно.. з якого краю ви прибули, чи не попутали береги?
    Просто на диво.. і звідкіля ж приблукалося до нас таке розумне та красиве?
    Звідки взялося - що ж то за диво - на голови наші таке розумне та красиве?
    Така вже наша вдача – оце навколо і наскрізь одна нестача.
    Така вже наша вдача – оце навколо одне ледаче.
    Зібралися, нарешті, шанувати, коли треба вже ховати.
    Вийшли зі згарища та прямують до звалища - і вірують самі, що для інших вони провідники.
    Його сварити, що в казані палю цю (дровину) варити – ніякої каші з того не ужити..
    Сварити - не варити, та юшку можна пустити.
    Що страви варити – що трави сварити.
    З усіх боків пхаються, ніяк не повиздихають ся.
    Оце зовсім не маю сили - мабуть, потвора якась вкусила.
    Якась потвора мене вкусила – не маю сили.
    Саме ледаче, а базікає (полюбляє базікати) про невдачу.
    Наче і не ледаче, а увесь свій вік батраче.
    Було би знати, кого (нащо) питати: куди оте лихо поскочить, не зрозуміє й охочий.
    Коли отаке мурло судить, кого хочеш знудить.
    Ото Ман, що у Краї нашого роду береже Ора стан, спрадавна має вдачу справну: куди не приходить, як місяць (місія ця) сходить, сам собі усміхається - ні до кого не чіпляється, в собі свято носить – ні в кого радіння не просить, у Бігу зветься сином та повсякчас з Отцем Бігу лине, хто Його зустрічає – горя не знає.. Хай Буде! – усіх вітає, хоч і відповіді не чекає, Отця Ора шанує та з Праві ми-слів-цих на Яві гуртує, як годний God інших веде і він Ходою іде, щоб істинно в Ір іти, на інших чатує, а як не дочекається – з усіма жартує та над собою кепкує.
    Треба вміти і хороводи водити і справою володіти. (справи робити).
    Найчастіше сперечаються, поки правди не дізнаються.
    За згубу лису, мов діти, чубились, як правду дізналися – вже не сперечалися.
    Такий вже нехлюй: хоч в очі плюй, хоч бий його по писку – ніякого з того зиску.
    Нехлюйство призводить до буйства, гірше убивства.
    Смійтесь-насміхайтесь, най і охайте, а як насмієтесь, то хоч – подихайте.
    Охайного охаяли та не вийшло файного.
    Охайного легко і охаювати, і робити файного.
    Якщо ваша ласка і добрі такі, то охайте Мене та поховайте.
    Воно звісно, від такого розуму і думкам в голові тісно.
    Як та сваха (свекруха, теща), так в дорогу збирається, наче залишається.
    Якщо хочеш нове пізнавати – не поспішай казати.
    Мудрий казати не поспішає, навіть, коли і знає.
    Поки пручається – вважай сперечається.
    Стоїть дичка, наче тичка..
    Ще, наче, і малятко, а поводиться, як те звірятко.
    Такому сину не варто і казати, де поховали мати.
    Словами грається, на дурне сподівається.
    Воно і людина, наче, чемна, а всім (все) неприємна.
    Як отой хробак – живе не відомо як.
    Іншим дорікаємо, що в собі ще більше маємо, хоч від цього і не страждаємо.

    12.07.18
    Ваші гречаники такі ж добрі, як наші драники.
    Ваші гречаники не гірше за наші драники.
    Оце женці-молодці, вже жнива завершаються, а вони лише прокидаються.
    Коли с-позаду дивитися, як здригаються плечі, зразу не зрозуміти: плачеться чи сміється.
    Ніяк не зрозуміти, а де ж були ми, коли прийшли слушні часи..
    Часи слушні завжди, якщо не слухати дурні.
    Коли до влади приходить срака, воно і ставить усе догори-раком.
    Є така ознака: якщо усе догори раком – при владі срака.
    Коли при владі срака – усе стає догори раком.
    Як куля процвірінька – дізнаємось, хто і на яку опирається божу ковіньку (у кого, яка божа ковінька).
    Як тіло спалити – душу не просто звільнити, а суть-ність до Отця Бігу спорядити.
    Ра-світило коли діє – усе Ра-діє.
    Сонце – бо сон цей, розплющивши очі, зріє.

    Звезда моя, запомни: сияние слишком ослепительное не вызывает чувства положительного.
    Хотя пизда - всегда звезда, но ты, звезда, не верь сама, что ты пизда.
    Любая пизда – зовущая звезда, но не каждая звезда – пизда.
    Де піся є – то і є пісь-де.
    То ли юношеский задор – то ли юношеский вздор.
    Хотелось соврать, а получилось сорвать.
    Грамотно составленная бумага порождает начальственную отвагу.
    Отож, (панове-добродії,) потихеньку, помаленьку – зачнемо по легеньку: слово по слову, чарка за чаркой.. щоб усім було приємно, не холодно і не жарко.
    Казав Один-дід, що вдома сидить, а сам подався за дівками ходить.
    Казав Один-дід, що буде вдома сидіти, а сам рушив кудись по світах бродити.
    Як народ зріє – суспільство шаленіє (шаліє).
    Спочатку іншим лихо бажають, а потім - сльози проливають.
    Хто іншим лихо бажає, сам сльози проливає.
    Кохалися, милувалися, аж поки не побралися..
    Шукав Степан Степаниду, та не знайшов свою планиду.
    Шукав Степан свою планиду і знайшов Степаниду.
    Оце знову: усе повипивали, повижирали – одні недоїдки та кавалки якісь позалишали.
    Працювати, трудитися та робити – така ж різниця, як кохати та любити.

    13.07.18
    Якщо "сьогодні рано, а завтра - пізно" - такого треба піжить і пижить.
    Таке пестливе, себе ніжить - такого треба піжить і пижить, піжить і пижить.
    Дощ ніжить, з голови до ніг піжить.
    Як так сталось в одній хаті усе це зібралось: усі лишенці пащекуваті, готові про все метикувати та кепкувати?
    Оця "вата" пащекувата, як та короста - задовбала просто.
    Якщо не знаєш Слова, засунь свого язика у власну основу - пізнаєш Бігу мову.
    Хто над мовой кРая насміхається, той на Слово Ора-Отця Бігу зазіхається, такому ні Ор Божий вже не допоможе, бо воно з Його Суто вороже, ні Га - Ма-та наша гожа (Божа) ніколи не буде на сторожі.
    У кожного свої спожитки: Для вжитку мовного старожитку у оновленому вжитку – (кожному свої спожитки).
    Для вжитку мовного старожитку - кожному свої спожитки.

    Для вжитку мовного старожитку - у кожного свої спожитки - або якщо мовою праотців від пращурів говорити як жити.

    Не варто жидкувати та зла-тому тільцю щастя кувати.
    Навіщо (Не варто, не треба) жидкувати - зло-того тільця годувати.
    З подлым миром быть честным – по-своему интересно.
    Не говори такого слова. . Для твоего ли ротика подобная эротика.
    Для “мышебратьев_младшихпоразуму” – для экстаза разового.
    Така моторна, така вже моторна – за швидку Настю більш проворна.
    Що за сволота, як тільки завтра субота – ”закипає” у них на голови іншим робота (навалюють роботу).
    Сволота, вміє свої роботу перекидати на нашу турботу.
    Оцього всього не зрозуміти, так керувати треба вміти, щоб з кожної справи своє брати мито.
    Чого народ митарствує? Треба вміти керувати – з кожної справи своє мито мати.
    Треба вміти керувати – з кожної справи своє мито мати.
    Один одному заважає, бо кожний найкращим (розумним) себе вважає.
    Один одному заважають, бо найкращим себе вважають.
    Дідок-ходок - сам ледь чалапає, а молодиць очима лапає.
    Звідки ви на мою голову взялися, наче гніздо на маківці звили се.
    Як ворона каркає, так стара гаркає.
    У мобілу дівка гаркає, як ворона каркає.
    Спожитки – зі споду вжитки.
    Зі споду жито і є спожито.
    Бідна людина - хто грошима (землю) засіває, а багата – жниву з того знімає.
    З того і маємо дурну годину, бо один біт коштує як зернина.
    Як ще в світі жити, якщо отой біт коштує, що зернина жита.
    Вміє дурити – буде добре жити.
    Навчиться дурити – буде добре жити, а наловчиться дуркувати – іншим буде проповіді читати або концерти давати.
    На що сподівалось – таке і сталось.
    Як сподівалося – так і сталося.
    На добре сподівалося, та не добре склалося.
    Так склалось, що не добре сталось
    У нас по закону усе строго – ніхто не робить нічого.
    З ранку на мобілу таку яхту гарну прислали, а тепер нічого немає.
    Шукав на долар сенсу, та не вистачило пенсу.
    З таким розумником справу мати – себе не поважати.
    Якби розум мав, хіба ж з таким розмовляв.

    14.07.18
    Мудило-дурило, америки відкрило і зразу: ставте, хлопці, вітрило.
    Ще одне чудило-мудрило америки відкрило - ставте, хлопці, вітрило.
    Хоч дурити, хоч дуркувати, зі сцени розважати, аби кайлом не махати.
    Думок – перекотиполе, а саме поле голе, нічого не зростає.. хай хоч перекотиполе пробігає-гуляє та щось насіває.
    У нього розумова робота: він продає шроти в інших широтах.
    З такого роту вилітають слова шроти.
    Як для бійця – не так кмітливий й має мало сили бій чинити, проте се лови, діти. Го лови щоб чинить потрібні ті, хто воє. Хай цей - воє воде. У бої яр ін був колись.
    Се лов на го. Го лови.. ми сі лов ці .. уся че лядь.. ба лядь не йде на лов.
    Лов та лава для ба лядей і че ляді після як го лови буде чини. Го лови чини має ЗнаМя - паля ця зверх вив чий хвіст. Се лови є моє!
    Ти-се є бойяр.. тсе у бій веде.. От-ін веде у бій тсе лядь.. бій тсе (ці) от ін, од ін.. От-ці з че-лядь. Од-ин бойяр.
    Хто у бою гуз покаже го лови.. по голу заду б’є Од-ін, як не головою то глуздою зна мя селове.
    Чи був у Римі в ті часи? Із всього того мені цікава тога..

    15.07.18
    Не питай юначе, навіщо дитина плаче, а ворон кряче.. вклонися та й далі іди наче.
    За такої вдачі, всі наші вади для зради.
    Наші вади вдалі для зради.
    Лядь і люд мають різну суть.
    Слухайте постанови людей доброї настанови.
    Моска-лядь також ділиться на че-лядь та ба-лядь.

    16.07.18
    Хто як хоче, так і вороча.
    Історія та казки.. Хто, як хоче, так і торочить, голову (собі та іншим) морочить.
    На що сподіваємося – тим і маємося-переймаємося.

    17.07.18
    Не всякую птаху-(натаху) посадишь на хуй.
    Не кожному милі твої думки-хвилі, не для кожного й слова ті линуть.
    Думки, що нахлинуть, не кожному милі, не для кожного і линуть.
    Не для кожного линуть думки-хвилі, не кожному і слова ті милі.

    18.07.17
    Глуздує – голу заду демонструє, та ще й про «голос глузду» віщує.
    Маємо гроші хороші, а бувають нехороші гроші.
    Свої гроші – хороші, а чужі – нехороші гроші.
    Тенденції нашої потенції залежать від каденції.
    Дурне – нищиться, розумне – тішиться.
    (Мовлені) Слова, як дощ: все поливає, та не все зростає.
    Дурню годить – собі шкодить.
    Собі шкодить, а дурню годить.
    Така ґаздиня: ніколи, наче, не готує, а завжди нагодує.
    Чи то мені здалося, чи, справді, так у світі повелося: все нице в гору піднялося.

    19.07.18
    У кожної людини свої причини: хто, як уміє так і дуріє, та не кожен дурити вміє.
    Кожен дуріє, як уміє, та не кожен дурити вміє.
    Кожен дуріє, як вміє, та не кожен розуміти вміє.
    Якщо не вмієш за своє стояти - будеш чужинське вихваляти.
    Безпорадні, як діти, не знають ні куди їхати, ні що робити.
    Безпорадність безоглядна - недолугість тотальна..
    Недолуга тотальність - краще, ніж тотальна недолугість.
    Недолуга тотальність дієвіше за тотальну недолугість.
    Недолуга тональність – краще, чим банальність.
    Для спільної дії недолуга тотальність краще, ніж тотальна недолугість.
    Свого життя бездарне майбуття перетворив на помсти знаряддя.
    Козак з Лугу: пугу-пугу, недолуге.. бо ти, хлопче, не до Лугу.. ( http://indragop.org.ua/ Пугу-пугу! Козак з лугу! )
    Гой, Ти Луже, славний друже! А недолуге - не до Лугу.. воно і: не до Лугу гість – недолугість.
    Мені здається, чи не здається: хтось наді мною тут сміється? Над нами хто сміється – не довго їм живеться.
    Сам собі жартує – ніколи не нудьгує.
    Так, є і гарна новина – до нас припхалася дурня (дурна свиня).

    24.07.18
    Играют в детские игрушки и живут, как мушки.
    Вовтузяться у іграшки, як дітлахи, воно й живуть, як ті лохи.

    25.07.18
    У кожного друга своя потуга..
    У кожного друга своя потуга, та не кожен має подружку другу.

    26.07.18
    Спасибі, невістка, за добру звістку..
    Все добре буде там, де (вже ніколи) не бувати нам.
    27.07.18
    Хто мислить алюзіями живе у світі ілюзій.
    Хто мислить алюзіями - живе в ілюзіях.

    29.07.18
    Оно по-своему,конечно, и смешно, хотя смешно, конечно, и не очень.. (14.12.18)
    Оце рота - зібрали ідіотів, ще й без зубів у роті.
    Оце рота! Зібралися ідіот до ідіота..
    Двоє ідіотів, ще й зубів немає в роті.

    31.07.18
    Ніякої надії - з кожним днем все більше дуріє, ні себе, ні інших не жаліє.

    30.08.18
    Наше не хоче їсти, а в душу прагне залізти.

    4.09.18
    Як сторінка перегортається, світ в очах перевертається.

    5.09.18
    Чи, справді, так у світі ведеться, чи нам лише так здається.

    8.09.18
    Правду говорити, як воду пити: багато не випити, та без неї - не жити.

    12.09.18
    Виходить так, що виходу немає.. як не складалось, так й не склалось.
    Складалося, складалось, та не склалось.

    18.09.18
    Хто ж може нам заборонити свою дурню робити? (таке робити).
    3.10.18
    Хотя и выпал случай, да сделалось не лучше.
    Хоть нам и выпал случай, да получилося не лучше.
    Хоч на Бога і сподіваємось, та і від людської допомоги не відмовляємось.

    5.10.18
    Зібрались найгірші: одні - найменше, інші – найбільше.
    Не вірте лукавим - найбільше про це повчають лукаві у церкві. У такі заблукали ми смерки, мо' вже й до смерті.
    Не вірте лукавим ні у годину молитви, ні під час кави.
    Якщо по колу піти та слова поколупати - таких прикладів багато, щоб розгребсти усю дурню, потрібна не одна лопата.

    9.10.18
    Життя таких повчає, та нічому не навчає.
    Життя його повчало – нічого не навчало.

    18.10.18
    Щасливі миті власного життя нам повертаються у спогадах щемливих.

    25.10.18
    Хай Добра думка спалахує, як зірка, а гасне погана і гірка.
    Прозвучал звоночек, что тебе пиздец (капец ), дружочек.
    Прозвучал звоночек – вот и пиздец (капец ) тебе, дружочек
    Щасливі разом, та нещасні поруч.

    7.11.18
    Серед такого люду не прожити без бруду.
    Горе навчить, як лихо у двері стучить.
    Щось собі нявчить, а думає що інших вчить.
    Для когось свій люд - наскрізь з іуд, а комусь уся лядь - що ба-лядь що че-лядь.
    Така молодиця - на льоту хапає птицю.
    То сидить -гикає, то біжить смикає.
    Думає, що дурне таврує, а себе малює.

    9.11.18
    Правило святого: якщо хочеш зробити краще - не роби нічого.

    10.11.18
    Що тепер тужити (жаліти), що у зибці (колисці, зародку) його не вдалось придушити.
    Відразу й не зрозуміти, хто з них більше діти.
    Баба Йага проводить заняття з йоги..

    19.11.18
    Слова (говорить) вірні, та справи (робить) бідні.
    Як слова вірні - і справи гідні.

    21.11.18
    Варто було і не бачити того.
    Краще б було не дивитись на то ( не бачити того).

    27.11.18
    Недобрі відчуття недоброї години.

    28.11.18
    Сперечаємось, гарячкуємо – один одного не чуємо.
    Ума палата, та жаль – палата та в дурдомі.

    5.12.18
    Наче воно усе і правильно, хоч якраз і не правильно.
    Стає дедалі все більш не ясно, як жити далі у ці часи прекрасні..

    6.12.18
    Воно здається, що сміється, насправді - то дія равлі.
    Якщо із вечора не були при тямці, то звідки візьметься розум у ранці.
    Ельфа із себе зображає, та хвоста ніяк не сховає. (22.04.18)
    Від такого пророка на хвості і розносить сорока.. у всі боки.
    Від такого пророка суцільна (одна) морока. (7.07.18)
    І заміжня, і заможна, а жити (щасливо, добре) - не спроможна.
    Дівчата у нас гожі, та до дурних нахаб ворожі.
    Фудзі-яма, Фудзі-яма… То не вершина.. як Розумне не прибуває, а дурне не тікає - то ми у ямі.
    Таке полохливе, усе оглядається, а що зверху впаде і не здогадається.
    Як від дурні не спиться, то дурне і насниться.
    То не спиться, не спиться, а потім воно ж і насниться.
    Як місяць у повні дай бажання повні, а до бажань сповнення жадань, щоб сталося сили сповнити усе до смаку самої могили . Донеси до звершень Твоїх, щоб спромігся я і встиг.

    Свободная беседа о «піс де» полезна всегда и везде.

    11.12.18
    Таких героїв в нас багато, єдино, жаль, нема бійців.
    Героїв-воїнів, що виють - у нас багато, єдина жаль – нема бійців.
    Героїв-воїнів, що виють, - у нас немало, бійців, на жаль, не вистачає.

    14.12.18
    Театралізація ініціації (дійства у дію) призводить до десакралізації події .
    Оно по-своему, конечно, и смешно, хотя, скорее, все-таки печально. (29.07.18)

    15.12.18
    Дурне говорити - марно життя прожити.
    Слова похабні - думки незграбні.

    17.12.18
    Бери заступ - роби наступ.
    Було швидко ломанувся, та вчасно схаменувся.
    Швидко ломану вся - та вчасно схаменувся.

    19.12.18
    Жизнь любит забавляться парадоксами, а парадоксы забавляют жизнь.

    21.12.18
    У такого для всього є своя засторога (насторога).
    Не вистачало лишень цього: прийшла осторога із острога.
    Здібності має, а розуму не вистачає.
    Не цінує своє, бо ласий на чуже.
    Хто не шанує своє, той кпинить і чуже.
    Оце не орали, не сіяли, але можливо.. дочекаємось, дастьбіг, мо‘ жнива.
    Свого не знає, а чуже вихваляє.

    И как прикажете в том жить, коли кругом одна сплошная топь и жидь.

    22.12.18
    Усі такі: у власній милості – великі, у величі своїй – малі.. Такі усі.

    27.12.18
    В бажані щось поладнати (відремонтували) найголовніше того не доламати.

    28.12.18
    Якщо сам може, то й сила люба - гожа.
    Як є можа, то й люба - гожа.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  9. Тата Рівна - [ 2020.12.04 22:36 ]
    хустка
    мені було десять – у великому світі
    гинули чужі люди
    на чужих війнах
    чужі голодні діти помирали від нестачі хліба води любові
    страшне слово СНІД снилося ночами –
    здавалося
    це слово – вогненна куля
    яка напевне колись спалить – когось
    я шкодувала тих – «когось»
    хоча не знала їх
    оплакувала щирими дитячими слізьми ніби померлих ляльок
    слово рак означало інше воно було смачним або веселим –
    не лякало не примушувало серце стискатися
    битися часто та голосно тамуючи крик

    у тому великому чужому світі рідними стояли всемогутні мама тато
    бабусі єдиний дідусь Микола з вогненними очима
    веселими байками про війну концтабір
    де він завершив дитинство і розпочав юність
    та потому відразу став старим
    так і не пізнавши молодості з її безтурботними ситими снами

    мені було сорок – я дізналася
    що це вік скорботи вік примноження печалі
    з кожним знанням яке неможливо вийняти
    зі себе

    світ став малим
    тут гинуть свої помирають свої
    маленькі сиві мама тато гойдають моїх янголів на колінах співаючи колисанок
    ховаючись від спогадів
    що стали тінями чи тіней що стали спогадами чи...

    бабусі єдиний дідусь Микола з вогненними очима більше
    не розмовляють зі мною – бо їх – немає
    у цьому тісному дрібному світі
    а голосу іншого дідуся не можу згадати – так мало він говорив зі мною бо
    жив мало так

    ношу бабину хустку – гріюся!
    це особливе тепло
    дає сил йти куди не хочу йти
    впираюся руками у небо ногами в землю
    з усіх сил розтягую світ своїм малим янголятам
    щоб умістити в нього їхні великі світи

    мені буде сто чи двісті чи скільки там випаде – знатиму
    напевне
    навіщо маліє зникає світ – цей
    чи сном є ява чи явою є сон чи
    але поки ще йду лабіринтами
    сію своє життя
    видихаю неспокій душі –
    ношу бабину хустку

    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  10. Тата Рівна - [ 2020.11.26 21:18 ]
    Незворотність абсурдного
    П‘ята ранку, лунко й холодно, не приходять думки
    Порожнеча, немає сну ні в одному оці
    Незворотність абсурдного сушить голову
    Голова засушена на тарань
    Що там буде завтра? Яка історія?
    Яка парадигма прийдешнього?
    Амплітуда коливань?
    Смішні до безумного наміри вижити й бути щасливим
    Лускають ніби кульки з дешевої гуми на презентації базарного кіоску
    Самозванці обвішані гірляндами самозвань
    Самовпевнено линуть на нерест як астронавти на Місяць
    Лабораторія квазі правди —
    Суспільство приймає правила гри і це не гра —
    На поминальні свічки за новонародженими надіями скоро забракне воску
    Парафінові ляльки-вуду відмили свою репутацію щоб відмивати нал
    Стус Василь знову корчиться і конає, опльований Фемідою
    З інфопроводів міднотрубних запах трупний та кал
    І померлі лелеки в небі — громадяться пірамідами
    Хмари перетворивши на труповозки

    Хоч проводь екскурсії, влаштовуй тут гонки на квадроциклах
    Будуй інфо центри, продавай вхідні квитки

    Незворотність абсурдного, як спіральна модель Баррі Боема, має свої витки та цикли
    І навіть символи закінчених етапів — вінки та квітки.

    23.10.2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  11. Тата Рівна - [ 2020.11.18 16:52 ]
    Фудзі
    із книги «Дівчинка Босха»

    конструювання непотрібних світів
    інших світів
    дивних світів усередині кожного нас —
    тупна справа всякого паломника персональної Фудзі

    можна любити власних синів
    можна убити власних синів
    можна ростити власних синів
    поки
    вони не почнуть вже ростити нас

    потім
    коли закінчаться світи
    тільки траві залишиться прорости
    потім
    коли залишаться сини снами
    ми самі прийдемо у їхні сни

    завжди
    коли сонце пролітає над головами
    ми постаємо його пророками на Землі
    Фудзі притискаючи ногами
    на її столі — хлібом лежачим —
    вихолодаємо
    й уже тоді даємо траві поживу...

    щоразу
    як затихають ієрихонські труби —
    я цілую сама себе у холодне чоло
    і лягаю спати розуміючи що —
    може й навіки
    конструюючи нові світи
    персональної Фудзі

    © Тата Рівна, 2020


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  12. Тата Рівна - [ 2019.09.07 15:18 ]
    День народження
    у кролика без очей – день народження
    йому сьогодні – дев’яносто п’ять
    маринка – маленька кроликова мама
    із пшеничними кісками та ясним поглядом –
    не зможе привітати його нині –
    маринка померла від старості та крововиливу
    чотири роки тому
    у лікарняній палаті номер вісім районної лікарні
    далеко від свого дому та дитинства
    А він ще живе –
    кролик без очей
    навіщось...

    діти! спалюйте іграшки коли виростаєте –
    заповідав кролик самому собі під ніс –
    бо й викинути їх буде нікому
    пережити дітей яких доглядав – нестерпно
    добре що у мене немає очей – бурмотів кролик –
    я можу думати що світ не змінився
    бачити його таким як хочу
    маринка видерла мені очі задовго до того
    як стала старою втратила зуби
    мабуть тому я не боявся її а завжди любив
    і бавив мов п‘ятирічну

    любив її дужче як чортів муж-п’яниця
    дужче за непутящих дітей
    за соціальну робітницю останніх років й увесь світ
    тим байдужіший до неї чим старішою та біднішою вона ставала
    моя маленька маринка
    з пшеничними кісками ясним поглядом

    вона померла від старості –
    моя щаслива маринка
    я ж зроблений так добре що житиму ще довго
    навіщось –
    сумував кролик без очей
    у свій день народження


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" 5.5 (5.39)
    Коментарі: (3)


  13. Любовь Весна - [ 2018.12.27 15:59 ]
    Відкритий лист Друзям!
    Ми свята свої друзі забули .... Згадуємо!
    Ялинку я не ставлю вже три роки, з тих пір як прозріла ... або як зараз кажуть таргани в голові завелися ...
    Це жертвоприношення - тобто = обрубування коренів Сім'ї і Рода!
    Святкувати таким чином з мертвим деревом і пити з гостями в танцях навколо вмираючої ялинки для мене блюзнірство ...
    Хоча, свята Рада! Якому?
    І він настав - наш Слов'янський з 21 на 22 грудня Зимовий Солнцеворот.
    Я ж Російська і символ 2019 рік пустці Орел!
    Уособлення сонячного божества - Світла!
    Мій Новий Рік - буде Навесні - 21 березня, в день рівнодення, коли прийде Пробудження всієї матінки природи!
    Я ж не китайка ... а китайський Новий рік настане в лютому ... все більше задаюся питанням - чому Росіяни люди, Слов'яни святкуючи Новий Рік, святкують не замислюючись .... його обов'язково зазначають о 12 годині ночі ????? цей же час Темних Сил .... так який це ... і чий свято?
    Магія і сатанізм ... це руйнування на всіх рівнях існування.
    Тому навіть викинула штучну ялинку.
    Взагалі настають великі зміни ....
    А ось снеговичков - чоловічків - ліплю для радості і щастя, і посмішки перехожих і на санках катаємося ... і сніжками кидаємося .... і пісні співаємо ....
    Моя свідомість змінилося - Не скажу, що я Мудра!
    Зараз саме чудове час для чарівництва .... вірю в казку Життя !!!
    Обіймаю тепле серце вас всіх мої Друзі !!!
    І щоб уникнути непорозумінь прошу мене не вітати, свиней не надсилати, бажань не бажати - Все в чому я потребую у мене Є !!!
    Дякую за розуміння!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  14. Галина Кучеренко - [ 2018.10.07 21:15 ]
    ***
    …Світ, як старий, поламаний годинник -
    Не чути цокання, зозуля теж мовчить,
    Не відміряє ні години, ні хвилини,
    Секундомір між цифр не дріботить …

    Всі зустрічі - в тягучій пантомімі,
    Всі образи - негідна маячня,
    В ефірний простір вибухають міни
    Та катма рішень, тільки галас і брехня….

    Іде війна останніх газогонів,
    Шал смерті вуглеводних галузей...
    Так паротяг на електричному пероні
    Неначе мул між реактивних швидкостей.

    Нова епоха сонячного струму
    Зламає укорінений уклад,
    Останній долар нафтогазового глуму
    Заб’є кілок в імперський маскарад…

    Зламавши циферблат,
    Годинник рушить знов….
    Із хаосу основ
    Новий почнеться лад….

    © 07/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (2)


  15. Інеса Завялова - [ 2018.02.20 14:59 ]
    Співи кобзи

    Ви бачили коли-небудь екзотичний острів,
    Де великі й дивні рибини говорять
    Людською мовою?
    Ви бачили дивних дівчат, які лопочуть
    Неземною мовою, дильфінів які спасають на суші
    Леопардів та пантер? Cкажіть, чи
    Можливі такі ребуси? Чи можливі такі червоні груші,
    Щоб вони ще й росли, мов сливи на грядці?
    Звісно, що все це не існує, звісно, що все це каламбур.
    Звісно, що всі ці образи, всі ці сни
    Перевертають все, що ми знали і бачили!
    Все таке, чи інше, чи щось незнайоме
    Намалює художник.
    Намалює голову в руках, намалює птаха,
    Який не літає, а говорить веселі або страшні слова.
    Все можна таке незвичайне намалювати
    В своїй голові, можна все це астрально побачить
    В своїй холодній уяві.
    Це значить, шо ми самі створюємо наші образи.
    Ми самі утворюємо нашу реальність.
    Давайте, всі хором говорити про мир, а не про війну!
    Давай, утворимо астральні плейкасти-миру і це справедливо!
    Бо на війні гинуть кращі, на війні чорний вітер,
    І холодна, зла зима, і чорне літо там жарке.
    Даваймо, разом, утворімо мир, а не війну!
    Молімо, просімо, рикаймо, зовімо мир!
    Він існує, бо ми про нього забули на війні!
    Ми забули з ним порозмовляти,
    Ми забули його запитати, чому?
    І це справедливо: нам потріна тишина вітрів.
    Нам потрібна сонячна країна щастя!
    Давайте, заглянемо за куліси страдань.
    Заглянемо за світлі штори тепла, а не війни.
    Утворімо в своїй уяві не минуле.
    Давайте, викреслимо всі помилки, давайте,

    Поговримо про мир, а не війну!
    Зберемо всі магічні карти, проженемо брехливих
    Мольфарів і відьм, які пророчили, програмували зле!
    Поговримо тихо з дітьми про весну.
    Про те, що страхів не існує, про те, що жар-птиця існує.
    Давайте, астральні картинки зберемо в велику жменю.
    В долоні великі збиремо всі образи злі… і закриєм зло!
    І тоді все минеться, і тоді налякається темна ніч.
    І навколо настане священний добрий день.
    Давайте, будемо мовчати частіши, а не говорити
    Про злидні, про те, що було вчора і було давно.
    Давайте, хором витремо всі екрани зла.
    Давайте, будемо говорити з богом на Ви.
    Будем молитись за мир, а не за війну.
    Давайте, не будем збиратись
    Від безділля і смутку, а зберемось братерством
    Сказати про те, що існує планета Земля, існує
    Язик есперанто, він зрозумілий для всіх.
    Його можна вивчити.
    Давайте, зупиним війну, зупиним тих, які
    Зухвало стріляють в мир.
    Розберемо криві зеркала, щоб стали вони
    Ребусами прямими, ребусами простого щастя.

    Співи кобзи, співи кобзарів зупинять війну!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  16. Олександр Козинець - [ 2018.02.15 22:29 ]
    І навіть якщо...
    І навіть якщо ти
    Будеш мене вести
    Шляхом серця,
    Що навіть діти чужі
    В мені батька шукатимуть,
    Я смиренно скорюсь,
    Даруватиму світло їм.
    Тільки дозволь крім цього
    Ще й музикою звучати,
    Від якої сльози на очі навертаються,
    Дерева ростуть,
    Душі молодшають.
    Я загину без співу,
    Зламаюсь без слова,
    Твого чистого слова,
    В небеснім огні настоянім,
    Схованому в тенорі моєму.
    Дай потрібного вітру
    Показати полум'я світові.
    Бо так пече у грудях
    І не минає!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  17. Роман Сливка - [ 2017.11.15 20:41 ]
    Завжди одинокв
    Ми завжди одинокі,
    співаючи чужі пісні,
    не намагаючись залити
    води холодної собі.
    На проміжку у пів долоні
    на проміжку чурбан трави,
    прожити в людській подобі,
    наскільки важко напиши.
    На ліво вправо чи по центрі,
    не залишаючи сліди
    та головне у тілі жертви
    не залишатися завжди.
    На правах земляного рову,
    болото в марлі проціди,
    напитися ти маєш право,
    горлянка випє всі пости.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  18. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 19:37 ]
    Осень не наступила
    а, знаешь, даже если случайно
    вырвется наружу тепло
    то все города
    мигом здесь заиграют, будем танцевать
    мы под этим мостом.

    и ты согласись — что-то весит всё это:
    стекать мне соком,
    греть слёзы летом,
    падать дождём на асфальт,
    от жары умирать при свете.

    Ты видишь!!! осень не наступила...
    Помнишь ли ты? нет места теплее, как над вокзалом..
    согреешь ладошки ним ты
    и на ступенях сидеть устанешь
    исчезнув в переплётах
    надежд разбитых.

    а, знаешь, даже если однажды
    кто-то умолкнет из нас двоих –
    второй подхватит дыхание слаще
    мирно уснув на сгоревшей любви.

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  19. Садовнікова Катя - [ 2017.07.23 13:09 ]
    Я буду завжди
    Я буду завжди
    Тобі хлібом свіжим.
    Нехай нескінченний цей шлях.
    Я - є твоя правда гірка,
    Я - зірка нічна
    І я не помру на вустах.

    Я буду завжди,
    Як цукор і сіль,
    Ти - сонце, яке я люблю!
    Я виходжу всю і зтру
    Душевну ту біль
    Цілунком, що рідко бринить.

    Та тільки, коли
    Очей я зімкну собі,
    Я шепочу щось
    Так тихо-тихенько було:
    Хай блискавці край...
    Я ж бо назавжди твоя!

    23.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  20. Артем Ємченко - [ 2017.06.20 16:12 ]
    На руїнах
    Якщо дати людині у пику
    Й слідом, ловко витягши фінку,
    Трохи погратися перед її очима,
    А потім ще й показати, як щільно
    і ладно кастет лежить у долоні,
    То між вами запанують гармонія мир і спокій,
    Світ набуде чіткої форми, зіпнуться акрополі ієрархій,
    Системи чеснот і етик розкинуть тенета.
    І навіть коли її будуть вбивати
    Трощити череп, кістки ламати,
    Вона не спитає навіщо і нащо,
    Бо фінка й кастет не питають дозволу, не знають альтернативи.
    Єдине можливе -
    Обрати собі теорію
    За що віддати життя: за націю, територію
    Чи заповзти в шпарину
    Й увірувати під прапором кольору
    Крові, хрещеним кастетом та фінкою
    Що все це частина таємного плану
    І все є не таким, як здається
    Що велика мета завжди мріє про гідну жертву
    Та головне вижити і зберегти людину
    Десь глибоко-глибоко - всередині
    Середини
    Серця.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Лариса Пугачук - [ 2017.05.11 01:17 ]
    Зі м'ятою йду
    заяложеною стежкою
    бранку нову ведеш
    у хату
    де запах борделю
    і простирадла м’яті
    перекриваються м’ятою свіжого тіла
    святом юного запалу

    палиш у ньому гріх
    віхола сажі брудної
    вмащує вмилює
    з потом у кров заходить

    годі
    кричиш ти
    годі
    вона йде у ніч

    стріча нова
    вже чекає тебе
    заяложений шлях
    бранок нових
    потік
    на вік вистачить твій

    запах борделю
    йде
    вслід за тобою

    11.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  22. Галина Кучеренко - [ 2016.10.21 23:11 ]
    ***
    …Хто знає, що то є - ЖИТТЯ,
    Чи те, що знаємо, чи те, що небуттям
    Нам звично називати…?
    Свідомість – пів-засвічений екран,
    Із підсвідомості отримує лиш натяк...
    Нам вхід закрито у таємний храм…
    ©21.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  23. дощ Листя дощ Листя - [ 2016.09.06 18:55 ]
    002_022 (Казка)
    Світ прекрасний,
    Бо в ньому є зрада і омана.
    Бо в ньому є лицемір'я і байдужість.
    Сонце сяє, шукаю біль і Тіла.
    Є дволикість, парує чай, зречення
    та вичікування...
    Ніхто тебе не підставить так,
    як рідна людина.
    Сповідники лиш
    серед спійманих зненацька.
    Ліси, дощі, лицедійство відчаям...
    Молода мама обнімає дочку
    "Зараз я розкажу тобі
    казку про звичайного хлопця..."

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  24. Олексій Могиленко - [ 2016.08.28 09:10 ]
    Клондайки-геноцид лісу
    Вони падали ,ніби підкошені смерті косою,
    Півстолітні дуби і сосни .
    Вірніше, просто підкопані
    Лопатами гострими.

    А дерева мріяли вмирати стоячи...
    Коли листя -роки по одному відривав би вітер часу,
    Коли б сивиною сухі гілочки появлялися
    І їх з кожним роком все більше ставало.Здавалося,
    Коли поруч росте безліч внуків та правнуків
    І в їхньому гіллі пташинно-весело ,гамірно,
    Тоді й помирати зовсім не страшно.

    Страшно було бачити смерть своїх рідних ,
    Коли давлячись плоттю-тирсою
    Вгризався в окоренок-горлянку
    Цеп зубами гострими ,
    Перегризав її повністю
    І дерево падало...
    Лиш пеньок нагадував ,
    Що тут буяло життя.

    Проте навіть мертве дерево ще довго жило.
    Пам'ять душі залишалась у виробах.
    З деревини ,що із лісу вивезли
    Люди робили колиски дитячі ,
    Потім у школу стільчики,парти
    І дошку ,щоб на ній написати :
    "Бережіть ліс-легені планети."
    Врешті-решт усім робили дім,
    Точніше-домовину для тіла людини.
    Бо ж душа йде до Бога вічноживого ,
    А тіло -то порох ,вертається до пороху знову.

    Вони падали ,ніби підкошенісмерті косою,
    Могутні дуби і стрункі сосни.
    А насправді,підло підкопані
    Лопатами гострими.

    Їм відрубували руки-коріння,
    Яке трималося міцно
    За землю ,матінку рідну.
    Ніби грудне дитя відривали
    З материнських обіймів.
    А її ,сердешну,викопували,викидали ,
    Вискоблювали.Люди шукали бурштин.

    Дерева повільно стікали кров'ю .
    Вони помирали,бо ж у крові-душа.
    Кров і сльози(сік і живиця)
    Капали в яму,що була під корінням.
    Тріпотіло злякано листя.Від болю
    Падало небо додолу.
    З розмаху гупнуло,хряснуло.
    Ворони злякано каркнули.
    Ще довго дерева судомило,
    Аж поки приходила смерть.

    Ще довго лежатиме мертвий ліс
    Нікому не потрібний,забутий,
    Жорстоко,підло убитий.
    А під ним в глибоких копанках
    Блищатимуть сльози землі.
    Лише земля знає,що все це-геноцид лісу,
    А не просто розриті,розмиті,
    Багаті клондайки Полісся.
    26.08.16.














    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  25. Назар Ворпсак - [ 2016.08.15 19:23 ]
    Що не так з цим світом?
    Гидке життя, ти маєш свій кінець?
    Скільки років ти можеш катувати нас?
    Невже так важко зупинитися?
    Зупинити час і кожен організм?


    Чи може це проблема в нас? В людях?
    Можливо ми вині в тому, що народжуємся в бідноті?
    Через це ми й злі.

    -Чому ми не вибираємо де народитися?
    -Якби був вибір, кожен б народився в королівській сім’ї!
    -Ні, коли б був вибір я б не родився!


    Де рівноправ’я і справедливість? Де їх знайти? Це взагалі можливо?
    О Боже де ти є, чому створивши нас ти з нами не говориш?
    Чи може ми не чуєм? То дай нам вуха Боже….

    Чому кожен раз коли відбувається щось добре –
    Ти думаєш: “О, відбулося щось добре, значить скоро буде щось погане”
    Що це за закони світу? Хто їх придумав?
    Але вони існують, хто б їх не придумав!

    Чи є людина в світі яка б не плакала?
    То чому ви питаєте: “Чому світ такий жорстокий?”?
    Та хіба був би світ жорстокий, якби не було горя?

    Ви кажете що алкоголь захопив світ?
    Це те саму що сказати: анальгін захопив голову.
    Ні, алкоголь лікує нас від болю й горя, яке світ приготував для нас…

    І хто що б не казав.
    Але й багаті й бідні не знають щастя однаково.

    Назарій Каспров


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  26. Галина Кучеренко - [ 2016.08.06 14:36 ]
    Сьогодення
    В країні третій рік жнива криваві,
    Батьки щодня оплакують дітей…
    Малий загін воює з ворогами,
    Байдужа більшість – в променадах день у день...

    Людей дотискують тарифним тягарем,
    Держава захлинається боргами,
    У безробітного шмат хліба на щодень,
    У казнокрада знов ікра з перепелами,
    У бізнесмена сто «прокладок» - божа мана!!
    У податківця всі закони - для кишень,
    Громада скута «справедливими» судами,
    Прокуратура не змінилась від Майдану,
    «Міліція & Злочинці» - то картель,
    Законотворці – то PR по всіх екранах….

    Коли закінчиться цинічний глум над нами,
    Як довго затягатись поясами
    І скільки «слухать мантрів і пісень»
    Про ті реформи, що крокують поруч з нами –
    У «паралельнім світи»… кожен день ?

    ©17.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.37) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (4)


  27. Шон Маклех - [ 2016.07.25 16:03 ]
    Теслі шибениць
    Пам’яті добровольців 1798 року

    Ми вганяємо цвяхи
    У легке жовте дерево -
    Свіжотесане і ясеневе,
    Ми б’ємо молотками -
    Важкими, залізними
    По м’якому пахучому дереву,
    Ми клепаємо шибениці
    Собі,
    Нам - ірландцям
    Під злими цівками
    Воронованих крісів англійських,
    Ми клепаємо шибениці
    На яких буде добре гойдатись
    Нам - ірландцям
    На солоному вітрі
    Оливного моря Ірландського
    (Тільки балки скриплять).
    А ти, Маргарито, твої коси руді -
    То ж чудова мішень
    Для стрільців у червоних мундирах.
    З мене був добрий тесля
    Ще до того, до того, до того,
    Як пили ми на пагорбах вересу
    Чорне віскі ночей.
    Ще до того, до того, до того
    Як майстер млина - того самого,
    Що перемелює всі наші біди,
    Вказав мені шлях
    У табір повстанців -
    Глен-да-Лох.
    А ти, Маргарито, все чекала вогню,
    Що спалив наше селище
    І поле ячмінне нашого клану.
    Я влучав у червоні мундири
    Зі старого мушкета -
    З іржавого кріса,
    Що від батька отримав у спадок.
    Нас так мало в тумані -
    Рудочубих повстанців.
    Тільки вітер співає
    Над руїнами замків,
    Над порожніми гленами
    І кам’яними хрестами...
    А Ірландія плаче,
    А Ірландія плаче
    Без сліз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  28. Шон Маклех - [ 2016.05.21 02:56 ]
    Пам'ятi Томаса МакДонаха
    Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
    Кожен камінь бруківки – дзеркало
    В якому ми бачимо не себе, а тіні
    Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
    Це не вулиці Дубліна – це ріки,
    Якими пливуть кораблі майбутнього,
    Це не будівля пошти – це врата,
    У нескінченність часу.
    Це не світанок Великодня – це час офіри:
    Цієї весни замість квітів
    Милуватися будемо листочками шамроку,
    Що проростають у зболених душах
    Кількох захмарних мрійників
    Що вирішили – краще вмерти,
    Ніж бачити сутінки кельтів.
    Він знав, «коли настане світанок»,
    Зробивши крок у темряву,
    Сказавши своїм небуттям:
    «Прокиньтеся, ґели!
    Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»

    Коли замовкли постріли
    Гавкаючих англійських крісів,
    Сама Тиша промовила:
    «Ерінн го бра...»

    Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
    Він писав драми – і зіграв останню – свою,
    Він думав стати пастором, а став комбатантом,
    Вчив студентів поезії, а навчися тримати рушницю,
    Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
    Дочасно.

    Примітка:
    На світлині: Томас МакДонах (Thomas MacDonagh, ірл.- Tomas Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  29. Світлана Костюк - [ 2015.11.10 22:43 ]
    Для тих, кого це надто переймає...
    1. Я не давала своєї згоди ніяким міжнародним огранізаціям на висунення мене на жодну з премій ні в Україні , ні за її межами ( хоч сам факт наявності таких пропозицій заперечувати не буду). Мене взагалі не цікавлять премії. Особливо з фінансовим підтекстом. Я вже десь писала, що відсутність їх ( особливо у нас, в Україні) скоро буде красномовнішою, аніж наявність у широкому асортименті...Бо усі нагороди - від людей, а Творчість - від Бога... Справжня творчість мусить бути незалежною від визнання, адже найвищим визнанням і є справжність...
    2. Як вільна людина і вільний поет вільної країни я дала інтерв'ю Нобелівському лауреатові . Не думаю, що мусила при тому просити у когось особливих дозволів .
    3. Після перемоги в Італії і цього інтерв`ю стикнулася з окремими фактами агресії , спрямованої на мою особу. Думаю, що це не прикрашає ні літераторів, ні людей інших професій, не поліпшує іміджу України в світі, не сприяє її успішному поширенню... Цинічними і нелюдяними вважаю припущення, що мій діагноз (рак лівої легені) є для того, аби легше здобувалася слава...У мене не вистачає слів для відповіді . Не дай Боже Вам пережити 8 хіміотерапій і при цьому не знати, що чекає далі...Що тут скажеш? Залишається молитися за ці душі - засліплені й заблудлі...Бо нещасливий той, хто несе в собі злість, ненависть, несприйняття ближнього... Співчуваю і прощаю...
    Це все, що я хотіла сказати на сьогодні. Крапка.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  30. Шон Маклех - [ 2015.07.16 11:37 ]
    Мій друг світло
    Памяті Бориса Нємцова

    Я знав людину,
    Що несла ліхтар в темряві,
    Що лишалася світлою,
    Коли тьма отруїла буття,
    Що лишалася чистою,
    Коли все тонуло в бруді,
    Що лишалась веселою,
    Коли все наповнював сум,
    Що вірила в істину,
    Коли всі зневірились,
    Що йшла по життю легко,
    Крокуючи в променях світла,
    Бо мала душу чисту,
    Наповнену радістю.
    Я знав — тепер все в минулому,
    Бо цю людину вбили
    Ниці брудні покидьки.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  31. Владислав Лоза - [ 2015.04.20 07:44 ]
    КЕНОН
    I

    Він був штатним фотографом і мав кенон із потрісканим шкіряним ремінцем;

    тоді таких було на всю область штуки три;

    командировки розкидали його по всьому союзу; він клав на плівку всяких ташкентських керівників, що стиснули один одному руки на тлі щойно зведених заводів та електростанцій, глав обкомів, що поспішили прибути на закінчення будівельних робіт, їхніх усміхнених дружин та покірних вузькооких дітей;

    а коли вертався, то бажання змити пил киргизьких і т.д. степів та уповноважені погляди ставало нестерпним, і він забирався на вершини недобудованих багатоповерхівок, ставив триногу і знімав місто, в якому виріс, доки воно не помирало у заході, на чиєму полотні виднілися второвані шляхи фабричних димів;

    “…щоб уявити, якими очима кондор бачить Анди, над якими летить, варто подивитися в об'єктив” – щось подібне він підлітком вичитав у енциклопедії, і саме тому все склалося так, як склалося

    II

    Потім часи стали псуватися, але не так швидко, щоб він міг це помітити;

    у дев’яносто першому три кулі влучили у пульсуючий м’яз поза ребрами, й він уже не згадає їхній порядок – так, ніби усі вони, попри закони балістики, вилетіли з одного ствола одночасно, дружина, інсульт і ці двоє на жигулях з якоїсь чи інспекції,чи кооперативу, чи профспілки, які заявились на його хотянівську дачу і забрали кенон зі шкіряним ремінцем;

    просто увесь цей час його кенон із цим довбаним ремінцем, що постійно заважав сконцентруватись, ні, навіть не кенон, очі його кондора були казенною власністю;

    він стояв на літньому ганку у джмелях та квітах; позаду під вишнями хилитався гамак; вони кинули апарат і триногу в багажник і поїхали, здіймаючи спекотну куряву

    III

    З тої пори минуло два з половиною десятиліття, і ось він лежить і уривчасто бурмоче це все, а поруч на тумбі стоїть недопита прострочена упаковка кефіру; і він збиваючись питає невідомо в кого, чому ніхто не прийде і не принесе йому свіжий кефір, натискає на кнопку виклику, прибігає рудоволоса медсестра і довго стоїть над ним, не розуміючи, що від неї хочуть, а він трясе її руку і благає вийняти кулі, щоб кондор знову побачив гори;

    вона відповідає, що може лише дати йому анальгін з димедролом внутрішньом’язово, а краще внутрішньовенно, і що це чи не єдине, що входить у її сестринські повноваження, а виймати кулі – справа хірурга, який зараз дуже зайнятий;

    то коліть уже, аби старий нарешті відрубився і не заважав, озивається голос із глибини палати, і рудоволоса медсестра розгублено шукає в шухляді шприц

    27.03.2015


    Рейтинги: Народний 4 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (54)


  32. Марися Лавра - [ 2015.02.10 20:16 ]
    ніпрощосвоє
    не жбурляють як тару порожню
    пляшку розпиту на двох
    добротного еліксиру густого
    яким захлиналися обоє в урну
    якщо кохають

    цупке нитковиння жиловен душі
    не виривають зубом нестерпнобільним
    душі котра в ногу ішла
    не шматують єство
    якщо кохають

    у просторі без явних географічних
    координатОзнак і обмежень
    завуальованої дійсності
    не добивають словом лопатою
    якщо кохають

    обірвана фраза гримнула дверима
    угаптувала путь холоднечі
    і вироком зробилася...
    за тебе краща інша кожна
    ликуй уже я переможена

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  33. Артур Сіренко - [ 2014.12.20 22:41 ]
    А я на війні
    А я на війні.
    І це не метафора.
    А десь люди сперечаються щодо поетики,
    Відвідують театри і читають Есхіла,
    П’ють чай з порцеляни і цілують коханок.
    А я на війні.
    Десь люди купують дорогі меблі,
    Дивляться телевізію і нарікають на дорожнечу,
    Сваряться з жонами з приводу малої зарплати,
    Дискутують щодо політики і голосують.
    А я на війні.
    Десь люди думають про кар’єру,
    Сперечаються про смак салатів і кави,
    Відвідують ресторацію «Жорж» і замовляють віскі,
    Розмовляють про моду й курорти.
    А я на війні.
    Десь люди не знають, як змарнувати час,
    Як піднятись з дивану
    І зробити якусь справжню чоловічу справу,
    Щоб пишалась і жінка й коханка
    І нарікають на нудні передачі тіві й рекламу.
    А я на війні.
    Десь люди смакують «Мадеру»,
    Планують відвідати Рим і Венецію,
    Їздять на остогидлу роботу
    На дорогих «Мерседесах»,
    Ляскають по сідницях секретарок,
    Сварять по телефону дочок,
    Шукають загублені кредитки й мобіли,
    Нарікають на тещу і погану сантехніку.
    А я на війні:
    Думаю, як дожити до ранку,
    Не схопити кулю в серце,
    Не замерзнути в бліндажі,
    Який замітає снігом і відчаєм,
    Як відбити чергову атаку сепаратистів,
    Молю Бога, щоб не підвів кулемет,
    Щоб артилерія випадково не змела своїх,
    Не знаю як витягти пораненого солдата
    З палаючої бронемашини…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  34. Марися Лавра - [ 2014.09.18 21:26 ]
    vivaмри
    ковчег людяності орифлений
    грифоном обезкриленим
    щедро умащений
    брунатним миром
    НАЦІІ - на плаву
    імперіє карликового ярма
    онкопухлиново прогресуй
    інтенсивій новоденно
    кості мечем ізсічуться
    гієн лихих і булаву
    узрієш купко склотарна
    ножем саблезубим
    косу Мара уточить
    о браслетогранатовий
    овий шию наяву
    умри матрьохо "мірна"
    кровожерна грудоземно
    анелідам згодуй
    синів своіх нікчемно
    програла ти війну





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  35. Олександр Козинець - [ 2014.08.11 20:26 ]
    Правдивий вірш
    І скільки б я ще не писав фальшивих віршів –
    В них буде одна правда: любов.
    Допоки це почуття житиме в мені –
    Доти писатиму про нього.

    Якось проникла в душу і так прижилася любов…
    Гріється, часом плаче, періодично болить.
    Кілька разів пробував її абортувати,
    Та вона як ящірка – відростає.
    Довелося змиритись. Прийняти. Пробачити.
    Дати шанс, останній шанс….
    Хоча, останніх шансів не буває.
    Буває новий початок:

    Скільки я ще напишу правдивих віршів –
    Ніхто не знає.
    Та буде у них одна правда й любов!


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  36. Анонім Я Саландяк - [ 2014.06.29 15:48 ]
    Майкл Щур – Єноти (полеміка). Дурдом 5
    (шматок неримованого-неправленого тексту)

    майклУсю ти якось на громадському сказов жи то не наші єноти жи то путін нам їх наслов до хати – то не так – то не єноти… ну може ті перші де янукович з компанійов то на єнотів було схоже – такі собі милі пухнасті створіннє… в вочі нам сі миленько дивили і брехали жи вони за європейські цінности в таможенном союзє… але ті жи в крим донецьк та луганьськ налізли – то не єноти… то вже скунси - тобто по нашому тхори… що нє що нє – ти послухай як вони по великорОсійськи смердєт… ну точно ніби сам господін путін особисто напшотів… але мені сі здає жи не тілько тхори… але вже й бегемоти в наші хаті є… що нє що нє - а шо то таке по луганську на гусеницях перло люфу в перед…

    треба хлопці щось з тим робити… ще бракує би нам в хаті путінові воші та блощиці сі завели…
    а-а-а! я нарешті допетров - то така хитра укрАїнська політика є – як приїде до нас пані меркель а ті рОсійські блощиці її покусают… та вона путіна на клапті пірве… ла-ла ла-ла ла…ло

    Хлопці! тре щось з тим робити


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  37. Владислав Лоза - [ 2014.06.09 22:07 ]
    Рецептура певної дії
    ділюся з вами друзяки декількома рядками геніального рецепту
    як стати вельми шанованим і розтиражованим в укрсучліті стіхаписцем поетом себто
    берете алкогольно-наркотичну тематику з синтетичним емульгатором цинічного занепаду
    кидаєте суміш у жбаник випуклого словесного дна і зверху чогось ще такого мистецьки репнутого
    з розумним виглядом плюєте як от я тута на ритмомелодику пунктуацію і синтаксис тіпа відкриваєте небачену постмодерну скриньку
    насправді ж сидіти над римами банально ліньки
    затим на утворену приємну каламуть сипніть жменьку релігійних та етнорасових провокацій
    пам`ятайте що більше провокацій то більше асиґнацій
    якщо вже зовсім невиліковний гурман підмішайте у страву російської матючні
    може то вам буде і неприємно як інтілігєнту але ж ви хочете накладів як у Любки та Андруховича чи ні

    зуздрівши свої книги в лискучих обкладинках на прилавках столичних книгарень вертайтесь додому
    а далі там київська Дебют чи запрошення до Спілки прийде зненацька і ошелешить як звістка з воєнкому
    інтер’єр помешкання також зазнає змін
    хай це звучить наче кпин
    та скиньте вже зі стіни отого Шевченка і було щоб сучасно актуально й хвацько
    повісьте Леся Подерв`янського
    у інтерв`ю літвиданням раз на рік говоріть лаконічно-гострі завчені фразочки замовлені політикою видавничого дому
    і заради бога для вашого ж блага будь ласка не зізнавайтесь ні анікому
    про ваші у прагненні загоїти душу й хист нічні посиденьки
    над Єсеніним і Симоненком

    07.06.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  38. Олександр Козинець - [ 2014.05.31 22:45 ]
    ***
    Ти якось сказала мені:
    – Ти ж поет? Ми давно знайомі,
    А ти досі не спромігся написати
    Хоча б коротенького вірша про мене!
    Я промовчав тоді….
    Зім’яв чимало аркушів усередині себе,
    Перш ніж щось народити.
    Однак, довго не виходило так,
    Як я того хотів.
    І справа не в тому, що розбігалися слова.
    В іншому.
    Про тебе не писати, тобою – жити треба!
    Насолоджуватися,
    Коли ти сонна в моїй футболці
    Йдеш умиватися;
    Обіймати і гладити,
    Коли почуваєш себе
    Маленькою дівчинкою;
    Благословити й відпустити,
    Коли хочеш завіятися з подругами.
    А по поверненні – міцно стиснути в обіймах,
    Щоб відчувала: як же я скучив!
    І повір мені, скільки б я ще
    Не списав усередині себе паперу –
    Не зможу передати інакше,
    Як саме й чому я тебе люблю…


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  39. Марина Кордонець - [ 2014.04.28 20:22 ]
    ...Вистачить краплі брехні...
    Вистачить краплі брехні, щоб навіки убити бажання правди
    Вистачить погляду, слова, щоб позаду залишити біль
    Скрикую у темінь
    Жахіття нічні ніяк мене не полишають
    Той, хто колись колисав, по собі залишив тільки дим

    Скрикую у темінь
    Невже ніхто не почує?
    Нитки Аріадни все сплутали вмить
    Замість вихід знайти я його загубила
    Загубила можливість, ілюзію, мить

    Той, хто колись відчайдушно боровся, стиха тепер помирає в мені
    Віра, потужністю у спалахи сонця, зерном потолоченим встеляє стежки
    Стану спиною до вітру
    Хоча не омине, принесе мені звістку про далеку дорогу
    Що вростає в життя
    Я так близько до стану покинути все і пізнати свої горизонти

    Відпускай зло із пам’яті
    Стирай письмена, писані по тобі відчайдушно любов’ю
    Хоч її таки не знайшла

    Але у день весняний ти просто відчиниш вікно і тепло омиватиме душу спраглу
    Ранок зустрічає тебе росою на травах і сонцем вщерть долоні наповнені
    Скільки всього залишити позаду, для пам’яті?
    Чиї спогади раптові, мов відголосся дзвонів
    Адже хтось завжди тебе підіймає, коли ти знесилено у прірву падаєш
    І хочеш-не-хочеш, а далі живеш, бо щось майорить по той бік відболілого

    Ти знаєш, вистачить крихти безумства, щоби більше не стримувати вітер у собі
    Щоб рухатись далі щось варто просто забути
    Витинати і радощі, і сум у барвах днів


    28(04)2014


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2014.04.28 18:23 ]
    Євген Кравченко В небі канареєчка літає (новий відеокліп)
    В небі канареєчка літає
    І співає прямо в горизонт.
    А ми підем вип"єм, погуляєм
    В цьому життя нашого резон*.

    Мої мама добре серце мають,
    А папаша мають магазин.
    І вони мене не зобижають,
    Бо один у них я - шикарний син.

    Нас чекають баришні, коханки...
    Ну жисть тобі просто - мармелад!
    Так заграй, заграй, моя гітаро,
    На новий хороший на "очень" лад.


    Рейтинги: Народний -- (6.09) | "Майстерень" -- (6.37)
    Коментарі: (14)


  41. Василь Кузан - [ 2014.04.20 00:24 ]
    Маргарита

    Ця жінка померла у п’ятницю.
    Перед самим Великоднем її поховають.
    Виголошуючи слово прощання,
    Священик буде казати про те,
    Що як багато вона зробила для села та історії,
    Для людей і гір,
    У яких вони живуть і житимуть уже без неї,
    Якщо не виїдуть у місто чи у Європу,
    Хоча і у Америці наших уже багато…

    Коли людину виправляв у останню путь отець Павло Мадяр
    Чину святих отців Василіан,
    То він обов’язково ще нагадував,
    (Тихо, бо був репресованим,
    І йому десь на Колимі видалили одну легеню),
    Що наше життя – то билинка в руках Господа,
    А весь наш світ – це маленька цятка на мапі України,
    Яка губиться серед цивілізацій у всесвіті,
    Але ми
    Не губимося у ній.

    Та отця Павла вже давно нема,
    А той,
    Хто стоятиме біля відкритої труни
    І, дивлячись понад головами присутніх,
    Наголосить на позитивному прикладі,
    Який показувала небіжчиця дітям та онукам,
    Учням, сусідам та усім, хто її знав,
    Працюючи до останнього дня у свої вісімдесят з лишнім літ
    На благо родини, держави і Бога,
    У якого не вірила майже все своє життя,
    Бо будувала комунізм.
    І лише кілька останніх років…

    Але,
    Як би там не було
    Плакатимуть біля труни усі.
    І квітів буде багато,
    І, можливо,
    Вночі вона комусь насниться,
    А на Великдень
    Піде дощ.

    18-19.04.14


    Рейтинги: Народний 5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  42. Шон Маклех - [ 2014.04.15 13:20 ]
    Великодні дзвони Ірландії
    Пам’яті героїв Великоднього повстання 1916 року.
    Минуло 98 років – а ніхто в Ірландії не може забути той Великдень…

    Гудуть дзвони над Ерін
    Віщують божий Великдень.
    Колись їх срібний поголос,
    Що летів над островом Долі
    Віщував порив до Свободи,
    Віщував велике повстання
    Гелів, що дух кришталевий феніїв
    Воскресили для вічного Неба,
    Воскресили для душ ірландців,
    Що в цей день підняли повстання,
    Почали війну за Свободу,
    Кулі відливши зі срібла,
    Здійняли наш зелений прапор –
    Прапор Святого Острова
    Щоб він горів смолоскипом
    Під кулями окупантів.
    Року того божого
    Року того шістнадцятого
    Ірландці сказали досить
    Жити нам у неволі!
    Острів зелений весняний –
    Острів святого Патріка
    Несемо у звільнених душах
    Тих, що летять у небо…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  43. Артур Сіренко - [ 2014.02.07 20:10 ]
    Бiла барикада
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    Ми теж альбігойці
    (Бо сніг білий) –
    Діти нової щемливої віри
    Двокольорового світу:
    Розділили барикадою добро і зло,
    Розділи світ на біле і чорне,
    Живе і металеве,
    Заморожене і розпечене.
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    Ми теж протестанти –
    Літери з Біблії Лютера
    Якими історія
    Напише новий псалом
    Про правду полум’яних поетів
    І віру незламних прочан,
    Що шлях торують з країни бруду
    На землю святу.
    Ми будуємо барикади зі снігу,
    Ми теж неофіти –
    Кинуті на арену
    На битву з залізними гладіаторами,
    Дивляться на нас зверхньо
    Сенатори і патриції,
    Нуворіші і скоробагатьки,
    Ми теж помирати приречені,
    І теж кричимо
    (Тільки не імператору):
    «Свободо! На смерть ідучи
    Вітаємо тебе!»
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    З чистоти наших помислів,
    Серед міста від горя зчорнілого
    Ми будуємо.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  44. Шон Маклех - [ 2014.02.07 20:29 ]
    Белфаст 1972
    А ти думав, що каміння ростуть з-під землі,
    Що вони живі, як дерева на пагорбах Віклоу,
    Але вони просто уламки твоєї країни –
    Країни яку в тебе відібрали і сказали,
    Що ти тут меншина і нічого не вирішуєш,
    А ти звик називати її Ерін або Острів Долі,
    Ти занадто звик слухати пісні і думати про минуле,
    Дивитися на річку Лаган – непрозору як сама історія,
    І казати, що це вода, яка навчить мене віршувати,
    Але доведеться, можливо, померти зараз – саме зараз,
    Або сказати мовою заліза – це моя країна,
    І я не дозволю зневажати її,
    Навіть якщо тільки скелі і хвилі
    Будуть розмовляти ірландською,
    Ти, я, він, вона і все наше плем’я рудоволосе
    Відшукало спосіб бути,
    І кожен усвідомив, що живе
    Він тільки зараз, в цю мить, яка чогось варта
    А все інше – паперова абстракція,
    Вигадка божевільного поета,
    Нехай хтось вибудовує концепції філософії
    І пояснює причини і наслідки,
    А ми просто ірландці –
    Наші вчинки завжди нелогічні.
    Хтось колись розкаже про це легенду
    А ми просто ось так живемо
    Саме тут –
    У Белфасті.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Козинець - [ 2014.01.28 10:58 ]
    ***
    І сказав Бог:
    Хай поети сплять з поетами,
    Народжують вірші,
    Показують до пострижен,
    Хрещеними обирають прозаїків,
    Ходять сім’ями в гості,
    Читають інших поетів,
    Обмінюються блокнотами,
    Обіймами, досвідом,
    Частіше ходять в походи
    На юшку із риби,
    Малюють на аркушах різних
    Сонце, місяць, птахів,
    Ноти, листя, ключі,
    Вигадують назви збірок,
    І кожної ночі, лягаючи спати,
    Пам’ятають про те, що
    Коли поети сплять з прозаїками –
    Народжуються білі вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (6)


  46. Хелені Оуел - [ 2013.11.20 15:59 ]
    5:30
    5.30…
    А мої очі вже десь,
    По дорогам блукають,
    Чогось їм не вистачає,
    Чогось шукають.
    Криків і критики,
    А може спокій благають,
    Думок відкритих, відвертих,
    А може мої очі давно
    Вже брехня підтирає..
    Чого тобі треба?-
    Знову лаюсь я на себе.
    Годинника стрілки,
    Хрупкі я зламаю,
    Ненавиджу час й на що
    його витрачаю.
    Все частіше здається,
    Що бігти-надто повільно,
    Щоб збагнути все те,
    Що в груди ввірветься..
    Бажання взлетіти
    Й потрапити в казку,
    Й як нахаба хапати
    Все і відразу…
    Страх запізнитись,
    Куди біг все життя,
    А можливо,що просто,
    Моя трохи дурна голова,
    Не тямить,що швидко
    Занадто стираюсь…
    Що чОго тут варте?
    Я досі вагаюсь…


    Рейтинги: Народний 5.38 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Коментарі: (1)


  47. Славік Славко - [ 2013.11.02 16:22 ]
    Після першого йде восьме
    Зварена з тебе юшка тече по живій скатертині
    Якогось незрозуміло-багряного кольору
    Наводить на сміх до болю, любов до користі втечі
    Втричі складені душевні тривоги заховані в кишеню джинси
    А її насмішливі очі радіють мужчині
    Хочеться щоб вже була шоста, а краще третя ночі
    І мелодії з динаміків гукали на зустріч
    Ніж штовхали на злочин
    Змелена щойно кава будить самим ароматом
    Іноді вона нагадувала " ти завжди був мені братом"
    Третя твоя причина чавила соки з мізку
    Після першої йшла восьма, шоста, сьома, п’ята, четверта...
    Третя й друга
    З дешевого бокалу пива лише у очах хворобливі блиски,
    Здавалося все дуже просто, ти тільки харч для системи
    втікаєш з миски.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Олександр Гора - [ 2013.10.05 19:31 ]
    Дивоживи напій
    Дива, який дивочарівливий з любов'ю напій...
    Осінь рваним ритмом вальсу самотьно в журбі...
    Думки думки, а я думала, що він тільки мій!
    Вперто вірила, чекала, але лишилась сама...
    Навіялись рядочки в тиші лілейно,
    Наче серденько матері-природи сувій :
    Україно, рідна, наче край любистку,
    Того, що мудрі матері
    Кладуть дитині у колиску.
    Ти Духом Святим жива і живи..!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  49. Олександр Козинець - [ 2013.09.29 15:54 ]
    ***
    Благослови, Господи,
    Того чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну,
    Готує сніданок,
    Стіл накриває зранку.
    Пробачає образи,
    Посиденьки у подруг,
    Флірт з іншими чоловіками,
    Шкідливі звички,
    Складний характер,
    Любов до істерики…
    Дай сили, Господи,
    Тому чоловікові,
    Який носить тебе на руках,
    Береже твій сон,
    Здійснює давні мрії,
    Дарує соняшники
    (Улюблені квіти),
    Купує сигарети,
    Хоча сам не курить.
    Убережи, Господи,
    Такого чоловіка
    Від ранньої старості,
    Кращої жінки, іншої країни,
    Нових друзів,
    Допоки він щасливий
    Та відчуває палку любов,
    І вірить у те, що
    Благословить Господь
    Такого чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну
    І йде готувати сніданок...


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.31)
    Коментарі: (4)


  50. Олександр Гора - [ 2013.09.21 15:01 ]
    повертай до домівки
    Творити добро
    це так природно
    як дихати
    світліє на душі
    осінь на дворі
    ти з далекої планети...
    белебенять дощі
    який наш світ ...
    ти очікуєш зустрічі
    вже твій бал затих ...
    зал спорожнів
    згасли свічки
    і як дерево ти
    стоїш одна
    ще не розуміючи
    що не прийде твій принц
    вже ніколи
    стоїш і чекаєш
    чого ?
    сама не знаєш
    певно тобі знати не дано
    про фундамент
    подих вітру радості
    на якому грунтується краса
    і сила земної Жінки
    яка загадково
    незбагненним чином
    продовжує шлях
    в сакральних глибинах..
    Щаслививі ті
    хто віддає
    і у кого є що віддавати
    осінь на дворі
    повертай додому ...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6