ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Світлана Майя Залізняк
2018.12.17 01:19
Амур задуб на дереві... Зима.
Стріла примерзла кінчиком до шиби.
На столику надкушена хурма,
Качан капусти, хрін, баньката риба.

Засніжений будинок між доріг.
Укрився Карлсон шоколадним пледом.
Одну стрілу скупий амур беріг.

Світлана Майя Залізняк
2018.12.17 01:06
Пані Світлано-Майя! Отримав ВАШУ КНИГУ з вдячністю. Про цикли віршів, окремі вірші в динаміці розгортання образів - буде окремий художній та аналітичний огляд. А зараз саме головне: у ВАС увиразнено авторський неповторний стиль не тільки творення художніх

Серго Сокольник
2018.12.17 00:55
Друзі! Радий сповістити, що нещодавно вийшла моя нова книга "Горизонт подій. Обрана поезія та проза".

Книга- номінант Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", Держкомтелерадіо.
Видавництво Друкарський двір Федорова, 240 сторінок, жорстка об

Серго Сокольник
2018.12.17 00:48
Друзі! Радий сповістити, що нещодавно вийшла моя нова книга "Горизонт подій. Обрана поезія та проза". Книга- номінант Всеукраїнського конкурсу "Краща книга України", Держкомтелерадіо. Видавництво Друкарський двір Федорова, 240 сторінок, жорстка об

Сергій Гупало
2018.12.16 21:15
Важко стежиною йти, оглядатись:
Хто, як привиддя, мене доганяє?
Каже, що треба забути утрати,
Тепло дивитися на батерфляї…

Більше – проси у європ і америк…
Тих, що поважно повернуті задом.
Нібито клянчиш надійні папери

Микола Дудар
2018.12.16 20:56
Вивчаєш мову скрипаля
І джерело її, і схови…
Коли ще був зувсім малям -
Вас запідозрили у змові
І запроторили у клас
На довгих сім… плюс десять років -
Безцінний твій дороговказ
Веде у світ хрещених кроків…

Світлана Майя Залізняк
2018.12.16 20:38
То хміль, то плющик...

1

Робити людей щасливими,
зітхаючи, вперто вчуся.
Проходжу - міцна - жаливами...
А реципієнт - не в дусі.

Олександр Сушко
2018.12.16 19:34
Шукати глузд у глупстві я мастак,
Кладу осібно мухи та котлети.
Без дурнів не було би розумак,
Без графоманів - геніїв-поетів.

Вважав, що втік з ліричних калабань,
Плаксивої як дощ позбувся вади.
Та все відносне - навіть Інь та Янь,

Іван Потьомкін
2018.12.16 15:19
Він добре зна: не здатен я на помсту.
З його шляху камінчик кожен підберу,
Аби котримсь він не пожбурив потім.
Що жодним словом я не прохоплюсь,
Коли, бува, спитають: «Хто він?»
«Довідайтесь самі»,- скажу натомість.
Та помсти все ж уникнуть не

Микола Дудар
2018.12.16 12:57
Одного дня далекого села
в цілому люди…
мухи там окремо,
жила-була цікавинка мала…
із пам’яті, на жаль, ми не зітремо
…він приземлявся трохи невпопад
сочилося із крил… принишкли верби
чекали там чомусь на зорепад

Ігор Шоха
2018.12.16 11:28
У час такий, у ці літа суворі
займає нішу кожен по собі.
Шанують сильних, а не тих, що в горі
конають у нерівній боротьбі.

Але звершилось і лунає, – слава!
Софія оживає на очах.
Вертається у лоно патріарх

Віктор Кучерук
2018.12.16 00:44
Мовчання довшає, мов ночі,
І гадки множаться щораз, –
Чом вогник сяяв неохоче,
А потім злякано пригас?
Адже стоять не дощовиті,
А лиш туманні трохи дні, –
Та він холоне і не світить,
І смутно бачиться мені.

Ігор Деркач
2018.12.15 21:20
Немає героя... Убита Надія...
На черзі і Віра, а може й Любов
до ближнього... За що оці лиходії
у мантіях з неї знущаються знов?

Коли покарає безкарна Феміда
суди, прокурорів і сучих синів
за їхню «презумпцію» щодо сусіда

Роксолана Вірлан
2018.12.15 19:10
Жити - смалити будні...
Висмалити до останку
Кармища обоюдні
В попіл - при божім ганку.

Вибути подих ночі,
Кола сансарного жарти...
Де ти, мій оболоче? -

Віктор Кучерук
2018.12.15 16:25
Дивлюсь, як тане на граніті,
В тремтінні полум'я, свіча
І намагаюсь притулитись
Плечем до рідного плеча.
Можливо, вітряно сьогодні
І десь розвіялось тепло,
Адже плече оце холодним
Таким ніколи не було.

Мирон Шагало
2018.12.15 15:48
Сипонуло ж, ох!,
і село сховалося,
наче й не було.

Де ж та стежка, де,
що веде до вечора
крізь короткий день?

Олександр Бобошко Заколотний
2018.12.15 15:31
Це лише у Айтматова
день понад вік тривав,
а у нашій місцевості в грудні –
авжеж, по-іншому…
Вже скляних дідморозів
на лапи ялин повіш

Ігор Шоха
2018.12.15 13:06
                І
Над проваллям, буває, стою,
а думками у вирій літаю.
І пірнаю у ту течію,
що додому уже не вертає.

                ІІ
Напиши мені, брате, листа

Олександр Олехо
2018.12.15 11:03
Усе своє? Свого не маю,
бо це – ілюзія, обман,
що є своє, синонім паю,
і ти йому господар, пан…
Життя довіку хижооке,
і загребуще, і цупке.
Вага «свого» на дно глибоке
людину вабить, кличе, зве…

Світлана Майя Залізняк
2018.12.15 08:02
Ex opere artifex agnosticur Майстра видно по роботі Ex ungue leonem Буквально: за кігтем лева пізнають Barba crescit, caput nescit борода росте, голова порожня Imperare sibi, maximum imperium est володіння над собою — найбільше з володінь Fiat lu

Сонце Місяць
2018.12.15 03:06
у вітрилах безсоння
щемить невідомість
мовби сморід в обіймах
із дешевим парфумом

мовби спогад розірваний
сутінку присмак
перецвілі тони

Домінік Арфіст
2018.12.14 22:21
мій дім – моя фортеця…
мій дім – моя в’язниця…
ввижається-живеться…
живеться – доки сниться…
о сни мої-кассандри
о мислі-одіссеї…
октаедри… меандри…
єсеї… фарисеї…

Нінель Новікова
2018.12.14 19:47
УМІННЯ ДОМОВЛЯТИСЬ (Новела-усмішка) Захаращена усілякими бебехами одеська квартира. На кухні, пропахлій уже з’їденим форшмаком*, чаювали давні приятелі Ізя та Сеня. Запашний чай, хрусткий батон, абрикосове варення та приємні спогади про минулі

Іван Потьомкін
2018.12.14 18:53
А разом з нами і земля страждала.
Ми хоч сяк-так порятуватися могли.
Вона ж... куди, скажіть, податись мала?
Її на рабство невігласи прирекли:
Де риба жирувала донедавна,-
Там торжествує нині жабуриння.
Де тінивсь край дібровами прадавніми,-
Там су

Віта Парфенович
2018.12.14 14:06
Києве, древній, легендарний, дивлюся на тебе з огляду на майже два десятка років, відданих тобі, і згадую, як ти змінився з часу, коли я прибула сюди, будучи абітурієнткою, зеленою, провінційною дівчиною. Не хитрою, наївною, але розважливою, з широко розп

Юрій Лазірко
2018.12.14 04:47
чи дорога змучена
кнайпами й хрестами
чи то смерть заручена
з холодом у храмі
я себе не впізнаю
мов слова молитву
бо так тихо як в раю
наче горлом бритва

Ярослав Чорногуз
2018.12.13 21:23
Не печаль брови ясної
Ти, красуне чарівна.
За холодною зимою
Сонцесяйна йде весна.
Не тривож сердечну рану,
Не роз`ятрюй самоти.
Ще веселка за туманом
Буде квіткою цвісти.

Микола Дудар
2018.12.13 18:19
Коли здається, що Правди-Бог далеко
Зв’язок нікчемний… кілька сот причин
Ти передай свій лист через лелеку
Найкраще буде це в осінній плин…

2 - Коли твоїй вірі потрібен ще поштовх
З усіх ситуацій - це найглавніше
Згадай як в дитинстві ти бігав на

Марґо Ґейко
2018.12.13 17:07
Де голі дерева і дупла розкривши роти
Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують,
Де вени землі наполегливо риють кроти, –
Самотня хатина стоїть під оспалими липами.

Там духи пильнують того, хто обрав манівці.
Між ними і нами спадають незримі п

Олександр Олехо
2018.12.13 15:58
Я так не вмію… та пусте,
і поетичному взірцеві
не заздрю чорно. Біло теж.
Зате подякую творцеві,
що є душа, і слово є,
та їх єднання на папері.
Шаную вічне і своє –
ошатний вхід і будні двері.

Олексій Кацай
2018.12.13 13:37
Коли наближається швидкість
до світлового бар’єра,
то зникають зірки зо світлом
галактичного інтер’єра.

Їх вже по курсу не видно.
Не видно їх за кормою.
Я з безодні лечу в безодню,

Таміла Леськів
2018.12.13 11:53
Коли з очей спадає пелена
І бачиш ясно помилки життєві,
Робити щось запізно. Сивина
Внесла свої корекції суттєві:
Яке це має значення тепер,
Чому і хто паплюжив, нищив душу
І тіло, й волю? Дух мій ще не вмер.
За дні останні я боротись мушу.

Ігор Шоха
2018.12.13 11:37
Пригадую неопалиме.
Не досипаю ніччю.
Усе стоять перед очима
іконами обличчя.

То поділю своє на двоє,
то стулюю сюжети.
А від ліричного героя

Мирон Шагало
2018.12.13 10:33
Так дуже близько — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
проходять юрби туди і звідти —
турбот потоки
(це там, але не тут).

Сюди ж туристів давно не водять,

Маркіяна Рай
2018.12.13 09:53
В ніч на Андрія виводжу твоє ім'я
Білим по білому - випаде, чи забудеться?
Ось тобі мить призначена, ось тобі грішна я -
Він чи прийде у сни, чи вкотре уже заблудиться?
...
Білим по бі-
ло-му, -
ломить сліди йому.

Юрій Лазірко
2018.12.13 06:53
у чеканні відстані мовчать
а мовчанню є про що сказати
про любов до сили і меча
при нагоді світом панувати

про купання в золоті й пітьмі
де немає голоду для втіхи
і про тихий плач і дикий сміх
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Надін Ко
2018.12.16

Рая Лебідь
2018.12.12

Гобіт Васильковий
2018.12.08

Катерина Гуменюк
2018.11.29

Ліна Редіген
2018.11.25

Катерина Теліга
2018.11.22

Ігор Федів
2018.11.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Галина Кучеренко - [ 2018.10.07 21:15 ]
    ***
    …Світ, як старий, поламаний годинник -
    Не чути цокання, зозуля теж мовчить,
    Не відміряє ні години, ні хвилини,
    Секундомір між цифр не дріботить …

    Всі зустрічі - в тягучій пантомімі,
    Всі образи - негідна маячня,
    В ефірний простір вибухають міни
    Та катма рішень, тільки галас і брехня….

    Іде війна останніх газогонів,
    Шал смерті вуглеводних галузей...
    Так паротяг на електричному пероні
    Неначе мул між реактивних швидкостей.

    Нова епоха сонячного струму
    Зламає укорінений уклад,
    Останній долар нафтогазового глуму
    Заб’є кілок в імперський маскарад…

    Зламавши циферблат,
    Годинник рушить знов….
    Із хаосу основ
    Новий почнеться лад….

    © 07/2018


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (2)


  2. Інеса Завялова - [ 2018.02.20 14:59 ]
    Співи кобзи

    Ви бачили коли-небудь екзотичний острів,
    Де великі й дивні рибини говорять
    Людською мовою?
    Ви бачили дивних дівчат, які лопочуть
    Неземною мовою, дильфінів які спасають на суші
    Леопардів та пантер? Cкажіть, чи
    Можливі такі ребуси? Чи можливі такі червоні груші,
    Щоб вони ще й росли, мов сливи на грядці?
    Звісно, що все це не існує, звісно, що все це каламбур.
    Звісно, що всі ці образи, всі ці сни
    Перевертають все, що ми знали і бачили!
    Все таке, чи інше, чи щось незнайоме
    Намалює художник.
    Намалює голову в руках, намалює птаха,
    Який не літає, а говорить веселі або страшні слова.
    Все можна таке незвичайне намалювати
    В своїй голові, можна все це астрально побачить
    В своїй холодній уяві.
    Це значить, шо ми самі створюємо наші образи.
    Ми самі утворюємо нашу реальність.
    Давайте, всі хором говорити про мир, а не про війну!
    Давай, утворимо астральні плейкасти-миру і це справедливо!
    Бо на війні гинуть кращі, на війні чорний вітер,
    І холодна, зла зима, і чорне літо там жарке.
    Даваймо, разом, утворімо мир, а не війну!
    Молімо, просімо, рикаймо, зовімо мир!
    Він існує, бо ми про нього забули на війні!
    Ми забули з ним порозмовляти,
    Ми забули його запитати, чому?
    І це справедливо: нам потріна тишина вітрів.
    Нам потрібна сонячна країна щастя!
    Давайте, заглянемо за куліси страдань.
    Заглянемо за світлі штори тепла, а не війни.
    Утворімо в своїй уяві не минуле.
    Давайте, викреслимо всі помилки, давайте,

    Поговримо про мир, а не війну!
    Зберемо всі магічні карти, проженемо брехливих
    Мольфарів і відьм, які пророчили, програмували зле!
    Поговримо тихо з дітьми про весну.
    Про те, що страхів не існує, про те, що жар-птиця існує.
    Давайте, астральні картинки зберемо в велику жменю.
    В долоні великі збиремо всі образи злі… і закриєм зло!
    І тоді все минеться, і тоді налякається темна ніч.
    І навколо настане священний добрий день.
    Давайте, будемо мовчати частіши, а не говорити
    Про злидні, про те, що було вчора і було давно.
    Давайте, хором витремо всі екрани зла.
    Давайте, будемо говорити з богом на Ви.
    Будем молитись за мир, а не за війну.
    Давайте, не будем збиратись
    Від безділля і смутку, а зберемось братерством
    Сказати про те, що існує планета Земля, існує
    Язик есперанто, він зрозумілий для всіх.
    Його можна вивчити.
    Давайте, зупиним війну, зупиним тих, які
    Зухвало стріляють в мир.
    Розберемо криві зеркала, щоб стали вони
    Ребусами прямими, ребусами простого щастя.

    Співи кобзи, співи кобзарів зупинять війну!


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Козинець - [ 2018.02.15 22:29 ]
    І навіть якщо...
    І навіть якщо ти
    Будеш мене вести
    Шляхом серця,
    Що навіть діти чужі
    В мені батька шукатимуть,
    Я смиренно скорюсь,
    Даруватиму світло їм.
    Тільки дозволь крім цього
    Ще й музикою звучати,
    Від якої сльози на очі навертаються,
    Дерева ростуть,
    Душі молодшають.
    Я загину без співу,
    Зламаюсь без слова,
    Твого чистого слова,
    В небеснім огні настоянім,
    Схованому в тенорі моєму.
    Дай потрібного вітру
    Показати полум'я світові.
    Бо так пече у грудях
    І не минає!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  4. Роман Сливка - [ 2017.11.15 20:41 ]
    Завжди одинокв
    Ми завжди одинокі,
    співаючи чужі пісні,
    не намагаючись залити
    води холодної собі.
    На проміжку у пів долоні
    на проміжку чурбан трави,
    прожити в людській подобі,
    наскільки важко напиши.
    На ліво вправо чи по центрі,
    не залишаючи сліди
    та головне у тілі жертви
    не залишатися завжди.
    На правах земляного рову,
    болото в марлі проціди,
    напитися ти маєш право,
    горлянка випє всі пости.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 4
    Прокоментувати:


  5. Садовнікова Катя - [ 2017.08.07 19:37 ]
    Осень не наступила
    а, знаешь, даже если случайно
    вырвется наружу тепло
    то все города
    мигом здесь заиграют, будем танцевать
    мы под этим мостом.

    и ты согласись — что-то весит всё это:
    стекать мне соком,
    греть слёзы летом,
    падать дождём на асфальт,
    от жары умирать при свете.

    Ты видишь!!! осень не наступила...
    Помнишь ли ты? нет места теплее, как над вокзалом..
    согреешь ладошки ним ты
    и на ступенях сидеть устанешь
    исчезнув в переплётах
    надежд разбитых.

    а, знаешь, даже если однажды
    кто-то умолкнет из нас двоих –
    второй подхватит дыхание слаще
    мирно уснув на сгоревшей любви.

    07.08.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  6. Садовнікова Катя - [ 2017.07.23 13:09 ]
    Я буду завжди
    Я буду завжди
    Тобі хлібом свіжим.
    Нехай нескінченний цей шлях.
    Я - є твоя правда гірка,
    Я - зірка нічна
    І я не помру на вустах.

    Я буду завжди,
    Як цукор і сіль,
    Ти - сонце, яке я люблю!
    Я виходжу всю і зтру
    Душевну ту біль
    Цілунком, що рідко бринить.

    Та тільки, коли
    Очей я зімкну собі,
    Я шепочу щось
    Так тихо-тихенько було:
    Хай блискавці край...
    Я ж бо назавжди твоя!

    23.07.17.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  7. Артем Ємченко - [ 2017.06.20 16:12 ]
    На руїнах
    Якщо дати людині у пику
    Й слідом, ловко витягши фінку,
    Трохи погратися перед її очима,
    А потім ще й показати, як щільно
    і ладно кастет лежить у долоні,
    То між вами запанують гармонія мир і спокій,
    Світ набуде чіткої форми, зіпнуться акрополі ієрархій,
    Системи чеснот і етик розкинуть тенета.
    І навіть коли її будуть вбивати
    Трощити череп, кістки ламати,
    Вона не спитає навіщо і нащо,
    Бо фінка й кастет не питають дозволу, не знають альтернативи.
    Єдине можливе -
    Обрати собі теорію
    За що віддати життя: за націю, територію
    Чи заповзти в шпарину
    Й увірувати під прапором кольору
    Крові, хрещеним кастетом та фінкою
    Що все це частина таємного плану
    І все є не таким, як здається
    Що велика мета завжди мріє про гідну жертву
    Та головне вижити і зберегти людину
    Десь глибоко-глибоко - всередині
    Середини
    Серця.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  8. Лариса Пугачук - [ 2017.05.11 01:17 ]
    Зі м'ятою йду
    заяложеною стежкою
    бранку нову ведеш
    у хату
    де запах борделю
    і простирадла м’яті
    перекриваються м’ятою свіжого тіла
    святом юного запалу

    палиш у ньому гріх
    віхола сажі брудної
    вмащує вмилює
    з потом у кров заходить

    годі
    кричиш ти
    годі
    вона йде у ніч

    стріча нова
    вже чекає тебе
    заяложений шлях
    бранок нових
    потік
    на вік вистачить твій

    запах борделю
    йде
    вслід за тобою

    11.05.2017


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (5)


  9. Галина Кучеренко - [ 2016.10.21 23:11 ]
    ***
    …Хто знає, що то є - ЖИТТЯ,
    Чи те, що знаємо, чи те, що небуттям
    Нам звично називати…?
    Свідомість – пів-засвічений екран,
    Із підсвідомості отримує лиш натяк...
    Нам вхід закрито у таємний храм…
    ©21.10.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  10. дощ Листя дощ Листя - [ 2016.09.06 18:55 ]
    002_022 (Казка)
    Світ прекрасний,
    Бо в ньому є зрада і омана.
    Бо в ньому є лицемір'я і байдужість.
    Сонце сяє, шукаю біль і Тіла.
    Є дволикість, парує чай, зречення
    та вичікування...
    Ніхто тебе не підставить так,
    як рідна людина.
    Сповідники лиш
    серед спійманих зненацька.
    Ліси, дощі, лицедійство відчаям...
    Молода мама обнімає дочку
    "Зараз я розкажу тобі
    казку про звичайного хлопця..."

    2016


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  11. Олексій Могиленко - [ 2016.08.28 09:10 ]
    Клондайки-геноцид лісу
    Вони падали ,ніби підкошені смерті косою,
    Півстолітні дуби і сосни .
    Вірніше, просто підкопані
    Лопатами гострими.

    А дерева мріяли вмирати стоячи...
    Коли листя -роки по одному відривав би вітер часу,
    Коли б сивиною сухі гілочки появлялися
    І їх з кожним роком все більше ставало.Здавалося,
    Коли поруч росте безліч внуків та правнуків
    І в їхньому гіллі пташинно-весело ,гамірно,
    Тоді й помирати зовсім не страшно.

    Страшно було бачити смерть своїх рідних ,
    Коли давлячись плоттю-тирсою
    Вгризався в окоренок-горлянку
    Цеп зубами гострими ,
    Перегризав її повністю
    І дерево падало...
    Лиш пеньок нагадував ,
    Що тут буяло життя.

    Проте навіть мертве дерево ще довго жило.
    Пам'ять душі залишалась у виробах.
    З деревини ,що із лісу вивезли
    Люди робили колиски дитячі ,
    Потім у школу стільчики,парти
    І дошку ,щоб на ній написати :
    "Бережіть ліс-легені планети."
    Врешті-решт усім робили дім,
    Точніше-домовину для тіла людини.
    Бо ж душа йде до Бога вічноживого ,
    А тіло -то порох ,вертається до пороху знову.

    Вони падали ,ніби підкошенісмерті косою,
    Могутні дуби і стрункі сосни.
    А насправді,підло підкопані
    Лопатами гострими.

    Їм відрубували руки-коріння,
    Яке трималося міцно
    За землю ,матінку рідну.
    Ніби грудне дитя відривали
    З материнських обіймів.
    А її ,сердешну,викопували,викидали ,
    Вискоблювали.Люди шукали бурштин.

    Дерева повільно стікали кров'ю .
    Вони помирали,бо ж у крові-душа.
    Кров і сльози(сік і живиця)
    Капали в яму,що була під корінням.
    Тріпотіло злякано листя.Від болю
    Падало небо додолу.
    З розмаху гупнуло,хряснуло.
    Ворони злякано каркнули.
    Ще довго дерева судомило,
    Аж поки приходила смерть.

    Ще довго лежатиме мертвий ліс
    Нікому не потрібний,забутий,
    Жорстоко,підло убитий.
    А під ним в глибоких копанках
    Блищатимуть сльози землі.
    Лише земля знає,що все це-геноцид лісу,
    А не просто розриті,розмиті,
    Багаті клондайки Полісся.
    26.08.16.














    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  12. Назар Ворпсак - [ 2016.08.15 19:23 ]
    Що не так з цим світом?
    Гидке життя, ти маєш свій кінець?
    Скільки років ти можеш катувати нас?
    Невже так важко зупинитися?
    Зупинити час і кожен організм?


    Чи може це проблема в нас? В людях?
    Можливо ми вині в тому, що народжуємся в бідноті?
    Через це ми й злі.

    -Чому ми не вибираємо де народитися?
    -Якби був вибір, кожен б народився в королівській сім’ї!
    -Ні, коли б був вибір я б не родився!


    Де рівноправ’я і справедливість? Де їх знайти? Це взагалі можливо?
    О Боже де ти є, чому створивши нас ти з нами не говориш?
    Чи може ми не чуєм? То дай нам вуха Боже….

    Чому кожен раз коли відбувається щось добре –
    Ти думаєш: “О, відбулося щось добре, значить скоро буде щось погане”
    Що це за закони світу? Хто їх придумав?
    Але вони існують, хто б їх не придумав!

    Чи є людина в світі яка б не плакала?
    То чому ви питаєте: “Чому світ такий жорстокий?”?
    Та хіба був би світ жорстокий, якби не було горя?

    Ви кажете що алкоголь захопив світ?
    Це те саму що сказати: анальгін захопив голову.
    Ні, алкоголь лікує нас від болю й горя, яке світ приготував для нас…

    І хто що б не казав.
    Але й багаті й бідні не знають щастя однаково.

    Назарій Каспров


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  13. Галина Кучеренко - [ 2016.08.06 14:36 ]
    Сьогодення
    В країні третій рік жнива криваві,
    Батьки щодня оплакують дітей…
    Малий загін воює з ворогами,
    Байдужа більшість – в променадах день у день...

    Людей дотискують тарифним тягарем,
    Держава захлинається боргами,
    У безробітного шмат хліба на щодень,
    У казнокрада знов ікра з перепелами,
    У бізнесмена сто «прокладок» - божа мана!!
    У податківця всі закони - для кишень,
    Громада скута «справедливими» судами,
    Прокуратура не змінилась від Майдану,
    «Міліція & Злочинці» - то картель,
    Законотворці – то PR по всіх екранах….

    Коли закінчиться цинічний глум над нами,
    Як довго затягатись поясами
    І скільки «слухать мантрів і пісень»
    Про ті реформи, що крокують поруч з нами –
    У «паралельнім світи»… кожен день ?

    ©17.07.2016


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (4)


  14. Шон Маклех - [ 2016.07.25 16:03 ]
    Теслі шибениць
    Пам’яті добровольців 1798 року

    Ми вганяємо цвяхи
    У легке жовте дерево -
    Свіжотесане і ясеневе,
    Ми б’ємо молотками -
    Важкими, залізними
    По м’якому пахучому дереву,
    Ми клепаємо шибениці
    Собі,
    Нам - ірландцям
    Під злими цівками
    Воронованих крісів англійських,
    Ми клепаємо шибениці
    На яких буде добре гойдатись
    Нам - ірландцям
    На солоному вітрі
    Оливного моря Ірландського
    (Тільки балки скриплять).
    А ти, Маргарито, твої коси руді -
    То ж чудова мішень
    Для стрільців у червоних мундирах.
    З мене був добрий тесля
    Ще до того, до того, до того,
    Як пили ми на пагорбах вересу
    Чорне віскі ночей.
    Ще до того, до того, до того
    Як майстер млина - того самого,
    Що перемелює всі наші біди,
    Вказав мені шлях
    У табір повстанців -
    Глен-да-Лох.
    А ти, Маргарито, все чекала вогню,
    Що спалив наше селище
    І поле ячмінне нашого клану.
    Я влучав у червоні мундири
    Зі старого мушкета -
    З іржавого кріса,
    Що від батька отримав у спадок.
    Нас так мало в тумані -
    Рудочубих повстанців.
    Тільки вітер співає
    Над руїнами замків,
    Над порожніми гленами
    І кам’яними хрестами...
    А Ірландія плаче,
    А Ірландія плаче
    Без сліз...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (1)


  15. Шон Маклех - [ 2016.05.21 02:56 ]
    Пам'ятi Томаса МакДонаха
    Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
    Кожен камінь бруківки – дзеркало
    В якому ми бачимо не себе, а тіні
    Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
    Це не вулиці Дубліна – це ріки,
    Якими пливуть кораблі майбутнього,
    Це не будівля пошти – це врата,
    У нескінченність часу.
    Це не світанок Великодня – це час офіри:
    Цієї весни замість квітів
    Милуватися будемо листочками шамроку,
    Що проростають у зболених душах
    Кількох захмарних мрійників
    Що вирішили – краще вмерти,
    Ніж бачити сутінки кельтів.
    Він знав, «коли настане світанок»,
    Зробивши крок у темряву,
    Сказавши своїм небуттям:
    «Прокиньтеся, ґели!
    Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»

    Коли замовкли постріли
    Гавкаючих англійських крісів,
    Сама Тиша промовила:
    «Ерінн го бра...»

    Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
    Він писав драми – і зіграв останню – свою,
    Він думав стати пастором, а став комбатантом,
    Вчив студентів поезії, а навчися тримати рушницю,
    Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
    Дочасно.

    Примітка:
    На світлині: Томас МакДонах (Thomas MacDonagh, ірл.- Tomas Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  16. Світлана Костюк - [ 2015.11.10 22:43 ]
    Для тих, кого це надто переймає...
    1. Я не давала своєї згоди ніяким міжнародним огранізаціям на висунення мене на жодну з премій ні в Україні , ні за її межами ( хоч сам факт наявності таких пропозицій заперечувати не буду). Мене взагалі не цікавлять премії. Особливо з фінансовим підтекстом. Я вже десь писала, що відсутність їх ( особливо у нас, в Україні) скоро буде красномовнішою, аніж наявність у широкому асортименті...Бо усі нагороди - від людей, а Творчість - від Бога... Справжня творчість мусить бути незалежною від визнання, адже найвищим визнанням і є справжність...
    2. Як вільна людина і вільний поет вільної країни я дала інтерв'ю Нобелівському лауреатові . Не думаю, що мусила при тому просити у когось особливих дозволів .
    3. Після перемоги в Італії і цього інтерв`ю стикнулася з окремими фактами агресії , спрямованої на мою особу. Думаю, що це не прикрашає ні літераторів, ні людей інших професій, не поліпшує іміджу України в світі, не сприяє її успішному поширенню... Цинічними і нелюдяними вважаю припущення, що мій діагноз (рак лівої легені) є для того, аби легше здобувалася слава...У мене не вистачає слів для відповіді . Не дай Боже Вам пережити 8 хіміотерапій і при цьому не знати, що чекає далі...Що тут скажеш? Залишається молитися за ці душі - засліплені й заблудлі...Бо нещасливий той, хто несе в собі злість, ненависть, несприйняття ближнього... Співчуваю і прощаю...
    Це все, що я хотіла сказати на сьогодні. Крапка.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (6)


  17. Шон Маклех - [ 2015.07.16 11:37 ]
    Мій друг світло
    Памяті Бориса Нємцова

    Я знав людину,
    Що несла ліхтар в темряві,
    Що лишалася світлою,
    Коли тьма отруїла буття,
    Що лишалася чистою,
    Коли все тонуло в бруді,
    Що лишалась веселою,
    Коли все наповнював сум,
    Що вірила в істину,
    Коли всі зневірились,
    Що йшла по життю легко,
    Крокуючи в променях світла,
    Бо мала душу чисту,
    Наповнену радістю.
    Я знав — тепер все в минулому,
    Бо цю людину вбили
    Ниці брудні покидьки.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (5)


  18. Владислав Лоза - [ 2015.04.20 07:44 ]
    КЕНОН
    I

    Він був штатним фотографом і мав кенон із потрісканим шкіряним ремінцем;

    тоді таких було на всю область штуки три;

    командировки розкидали його по всьому союзу; він клав на плівку всяких ташкентських керівників, що стиснули один одному руки на тлі щойно зведених заводів та електростанцій, глав обкомів, що поспішили прибути на закінчення будівельних робіт, їхніх усміхнених дружин та покірних вузькооких дітей;

    а коли вертався, то бажання змити пил киргизьких і т.д. степів та уповноважені погляди ставало нестерпним, і він забирався на вершини недобудованих багатоповерхівок, ставив триногу і знімав місто, в якому виріс, доки воно не помирало у заході, на чиєму полотні виднілися второвані шляхи фабричних димів;

    “…щоб уявити, якими очима кондор бачить Анди, над якими летить, варто подивитися в об'єктив” – щось подібне він підлітком вичитав у енциклопедії, і саме тому все склалося так, як склалося

    II

    Потім часи стали псуватися, але не так швидко, щоб він міг це помітити;

    у дев’яносто першому три кулі влучили у пульсуючий м’яз поза ребрами, й він уже не згадає їхній порядок – так, ніби усі вони, попри закони балістики, вилетіли з одного ствола одночасно, дружина, інсульт і ці двоє на жигулях з якоїсь чи інспекції,чи кооперативу, чи профспілки, які заявились на його хотянівську дачу і забрали кенон зі шкіряним ремінцем;

    просто увесь цей час його кенон із цим довбаним ремінцем, що постійно заважав сконцентруватись, ні, навіть не кенон, очі його кондора були казенною власністю;

    він стояв на літньому ганку у джмелях та квітах; позаду під вишнями хилитався гамак; вони кинули апарат і триногу в багажник і поїхали, здіймаючи спекотну куряву

    III

    З тої пори минуло два з половиною десятиліття, і ось він лежить і уривчасто бурмоче це все, а поруч на тумбі стоїть недопита прострочена упаковка кефіру; і він збиваючись питає невідомо в кого, чому ніхто не прийде і не принесе йому свіжий кефір, натискає на кнопку виклику, прибігає рудоволоса медсестра і довго стоїть над ним, не розуміючи, що від неї хочуть, а він трясе її руку і благає вийняти кулі, щоб кондор знову побачив гори;

    вона відповідає, що може лише дати йому анальгін з димедролом внутрішньом’язово, а краще внутрішньовенно, і що це чи не єдине, що входить у її сестринські повноваження, а виймати кулі – справа хірурга, який зараз дуже зайнятий;

    то коліть уже, аби старий нарешті відрубився і не заважав, озивається голос із глибини палати, і рудоволоса медсестра розгублено шукає в шухляді шприц

    27.03.2015


    Рейтинги: Народний 4 (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (54)


  19. Марися Лавра - [ 2015.02.10 20:16 ]
    ніпрощосвоє
    не жбурляють як тару порожню
    пляшку розпиту на двох
    добротного еліксиру густого
    яким захлиналися обоє в урну
    якщо кохають

    цупке нитковиння жиловен душі
    не виривають зубом нестерпнобільним
    душі котра в ногу ішла
    не шматують єство
    якщо кохають

    у просторі без явних географічних
    координатОзнак і обмежень
    завуальованої дійсності
    не добивають словом лопатою
    якщо кохають

    обірвана фраза гримнула дверима
    угаптувала путь холоднечі
    і вироком зробилася...
    за тебе краща інша кожна
    ликуй уже я переможена

    2015



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (8)


  20. Артур Сіренко - [ 2014.12.20 22:41 ]
    А я на війні
    А я на війні.
    І це не метафора.
    А десь люди сперечаються щодо поетики,
    Відвідують театри і читають Есхіла,
    П’ють чай з порцеляни і цілують коханок.
    А я на війні.
    Десь люди купують дорогі меблі,
    Дивляться телевізію і нарікають на дорожнечу,
    Сваряться з жонами з приводу малої зарплати,
    Дискутують щодо політики і голосують.
    А я на війні.
    Десь люди думають про кар’єру,
    Сперечаються про смак салатів і кави,
    Відвідують ресторацію «Жорж» і замовляють віскі,
    Розмовляють про моду й курорти.
    А я на війні.
    Десь люди не знають, як змарнувати час,
    Як піднятись з дивану
    І зробити якусь справжню чоловічу справу,
    Щоб пишалась і жінка й коханка
    І нарікають на нудні передачі тіві й рекламу.
    А я на війні.
    Десь люди смакують «Мадеру»,
    Планують відвідати Рим і Венецію,
    Їздять на остогидлу роботу
    На дорогих «Мерседесах»,
    Ляскають по сідницях секретарок,
    Сварять по телефону дочок,
    Шукають загублені кредитки й мобіли,
    Нарікають на тещу і погану сантехніку.
    А я на війні:
    Думаю, як дожити до ранку,
    Не схопити кулю в серце,
    Не замерзнути в бліндажі,
    Який замітає снігом і відчаєм,
    Як відбити чергову атаку сепаратистів,
    Молю Бога, щоб не підвів кулемет,
    Щоб артилерія випадково не змела своїх,
    Не знаю як витягти пораненого солдата
    З палаючої бронемашини…


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  21. Марися Лавра - [ 2014.09.18 21:26 ]
    vivaмри
    ковчег людяності орифлений
    грифоном обезкриленим
    щедро умащений
    брунатним миром
    НАЦІІ - на плаву
    імперіє карликового ярма
    онкопухлиново прогресуй
    інтенсивій новоденно
    кості мечем ізсічуться
    гієн лихих і булаву
    узрієш купко склотарна
    ножем саблезубим
    косу Мара уточить
    о браслетогранатовий
    овий шию наяву
    умри матрьохо "мірна"
    кровожерна грудоземно
    анелідам згодуй
    синів своіх нікчемно
    програла ти війну





    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (13)


  22. Олександр Козинець - [ 2014.08.11 20:26 ]
    Правдивий вірш
    І скільки б я ще не писав фальшивих віршів –
    В них буде одна правда: любов.
    Допоки це почуття житиме в мені –
    Доти писатиму про нього.

    Якось проникла в душу і так прижилася любов…
    Гріється, часом плаче, періодично болить.
    Кілька разів пробував її абортувати,
    Та вона як ящірка – відростає.
    Довелося змиритись. Прийняти. Пробачити.
    Дати шанс, останній шанс….
    Хоча, останніх шансів не буває.
    Буває новий початок:

    Скільки я ще напишу правдивих віршів –
    Ніхто не знає.
    Та буде у них одна правда й любов!


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  23. Анонім Я Саландяк - [ 2014.06.29 15:48 ]
    Майкл Щур – Єноти (полеміка). Дурдом 5
    (шматок неримованого-неправленого тексту)

    майклУсю ти якось на громадському сказов жи то не наші єноти жи то путін нам їх наслов до хати – то не так – то не єноти… ну може ті перші де янукович з компанійов то на єнотів було схоже – такі собі милі пухнасті створіннє… в вочі нам сі миленько дивили і брехали жи вони за європейські цінности в таможенном союзє… але ті жи в крим донецьк та луганьськ налізли – то не єноти… то вже скунси - тобто по нашому тхори… що нє що нє – ти послухай як вони по великорОсійськи смердєт… ну точно ніби сам господін путін особисто напшотів… але мені сі здає жи не тілько тхори… але вже й бегемоти в наші хаті є… що нє що нє - а шо то таке по луганську на гусеницях перло люфу в перед…

    треба хлопці щось з тим робити… ще бракує би нам в хаті путінові воші та блощиці сі завели…
    а-а-а! я нарешті допетров - то така хитра укрАїнська політика є – як приїде до нас пані меркель а ті рОсійські блощиці її покусают… та вона путіна на клапті пірве… ла-ла ла-ла ла…ло

    Хлопці! тре щось з тим робити


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Коментарі: (5)


  24. Владислав Лоза - [ 2014.06.09 22:07 ]
    Рецептура певної дії
    ділюся з вами друзяки декількома рядками геніального рецепту
    як стати вельми шанованим і розтиражованим в укрсучліті стіхаписцем поетом себто
    берете алкогольно-наркотичну тематику з синтетичним емульгатором цинічного занепаду
    кидаєте суміш у жбаник випуклого словесного дна і зверху чогось ще такого мистецьки репнутого
    з розумним виглядом плюєте як от я тута на ритмомелодику пунктуацію і синтаксис тіпа відкриваєте небачену постмодерну скриньку
    насправді ж сидіти над римами банально ліньки
    затим на утворену приємну каламуть сипніть жменьку релігійних та етнорасових провокацій
    пам`ятайте що більше провокацій то більше асиґнацій
    якщо вже зовсім невиліковний гурман підмішайте у страву російської матючні
    може то вам буде і неприємно як інтілігєнту але ж ви хочете накладів як у Любки та Андруховича чи ні

    зуздрівши свої книги в лискучих обкладинках на прилавках столичних книгарень вертайтесь додому
    а далі там київська Дебют чи запрошення до Спілки прийде зненацька і ошелешить як звістка з воєнкому
    інтер’єр помешкання також зазнає змін
    хай це звучить наче кпин
    та скиньте вже зі стіни отого Шевченка і було щоб сучасно актуально й хвацько
    повісьте Леся Подерв`янського
    у інтерв`ю літвиданням раз на рік говоріть лаконічно-гострі завчені фразочки замовлені політикою видавничого дому
    і заради бога для вашого ж блага будь ласка не зізнавайтесь ні анікому
    про ваші у прагненні загоїти душу й хист нічні посиденьки
    над Єсеніним і Симоненком

    07.06.14


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.33) | "Майстерень" 5.5 (5.42) | Самооцінка 4
    Коментарі: (3)


  25. Олександр Козинець - [ 2014.05.31 22:45 ]
    ***
    Ти якось сказала мені:
    – Ти ж поет? Ми давно знайомі,
    А ти досі не спромігся написати
    Хоча б коротенького вірша про мене!
    Я промовчав тоді….
    Зім’яв чимало аркушів усередині себе,
    Перш ніж щось народити.
    Однак, довго не виходило так,
    Як я того хотів.
    І справа не в тому, що розбігалися слова.
    В іншому.
    Про тебе не писати, тобою – жити треба!
    Насолоджуватися,
    Коли ти сонна в моїй футболці
    Йдеш умиватися;
    Обіймати і гладити,
    Коли почуваєш себе
    Маленькою дівчинкою;
    Благословити й відпустити,
    Коли хочеш завіятися з подругами.
    А по поверненні – міцно стиснути в обіймах,
    Щоб відчувала: як же я скучив!
    І повір мені, скільки б я ще
    Не списав усередині себе паперу –
    Не зможу передати інакше,
    Як саме й чому я тебе люблю…


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  26. Марина Кордонець - [ 2014.04.28 20:22 ]
    ...Вистачить краплі брехні...
    Вистачить краплі брехні, щоб навіки убити бажання правди
    Вистачить погляду, слова, щоб позаду залишити біль
    Скрикую у темінь
    Жахіття нічні ніяк мене не полишають
    Той, хто колись колисав, по собі залишив тільки дим

    Скрикую у темінь
    Невже ніхто не почує?
    Нитки Аріадни все сплутали вмить
    Замість вихід знайти я його загубила
    Загубила можливість, ілюзію, мить

    Той, хто колись відчайдушно боровся, стиха тепер помирає в мені
    Віра, потужністю у спалахи сонця, зерном потолоченим встеляє стежки
    Стану спиною до вітру
    Хоча не омине, принесе мені звістку про далеку дорогу
    Що вростає в життя
    Я так близько до стану покинути все і пізнати свої горизонти

    Відпускай зло із пам’яті
    Стирай письмена, писані по тобі відчайдушно любов’ю
    Хоч її таки не знайшла

    Але у день весняний ти просто відчиниш вікно і тепло омиватиме душу спраглу
    Ранок зустрічає тебе росою на травах і сонцем вщерть долоні наповнені
    Скільки всього залишити позаду, для пам’яті?
    Чиї спогади раптові, мов відголосся дзвонів
    Адже хтось завжди тебе підіймає, коли ти знесилено у прірву падаєш
    І хочеш-не-хочеш, а далі живеш, бо щось майорить по той бік відболілого

    Ти знаєш, вистачить крихти безумства, щоби більше не стримувати вітер у собі
    Щоб рухатись далі щось варто просто забути
    Витинати і радощі, і сум у барвах днів


    28(04)2014


    Рейтинги: Народний -- (4.88) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2014.04.28 18:23 ]
    Євген Кравченко В небі канареєчка літає (новий відеокліп)
    В небі канареєчка літає
    І співає прямо в горизонт.
    А ми підем вип"єм, погуляєм
    В цьому життя нашого резон*.

    Мої мама добре серце мають,
    А папаша мають магазин.
    І вони мене не зобижають,
    Бо один у них я - шикарний син.

    Нас чекають баришні, коханки...
    Ну жисть тобі просто - мармелад!
    Так заграй, заграй, моя гітаро,
    На новий хороший на "очень" лад.


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.84)
    Коментарі: (14)


  28. Василь Кузан - [ 2014.04.20 00:24 ]
    Маргарита

    Ця жінка померла у п’ятницю.
    Перед самим Великоднем її поховають.
    Виголошуючи слово прощання,
    Священик буде казати про те,
    Що як багато вона зробила для села та історії,
    Для людей і гір,
    У яких вони живуть і житимуть уже без неї,
    Якщо не виїдуть у місто чи у Європу,
    Хоча і у Америці наших уже багато…

    Коли людину виправляв у останню путь отець Павло Мадяр
    Чину святих отців Василіан,
    То він обов’язково ще нагадував,
    (Тихо, бо був репресованим,
    І йому десь на Колимі видалили одну легеню),
    Що наше життя – то билинка в руках Господа,
    А весь наш світ – це маленька цятка на мапі України,
    Яка губиться серед цивілізацій у всесвіті,
    Але ми
    Не губимося у ній.

    Та отця Павла вже давно нема,
    А той,
    Хто стоятиме біля відкритої труни
    І, дивлячись понад головами присутніх,
    Наголосить на позитивному прикладі,
    Який показувала небіжчиця дітям та онукам,
    Учням, сусідам та усім, хто її знав,
    Працюючи до останнього дня у свої вісімдесят з лишнім літ
    На благо родини, держави і Бога,
    У якого не вірила майже все своє життя,
    Бо будувала комунізм.
    І лише кілька останніх років…

    Але,
    Як би там не було
    Плакатимуть біля труни усі.
    І квітів буде багато,
    І, можливо,
    Вночі вона комусь насниться,
    А на Великдень
    Піде дощ.

    18-19.04.14


    Рейтинги: Народний 5 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (4)


  29. Шон Маклех - [ 2014.04.15 13:20 ]
    Великодні дзвони Ірландії
    Пам’яті героїв Великоднього повстання 1916 року.
    Минуло 98 років – а ніхто в Ірландії не може забути той Великдень…

    Гудуть дзвони над Ерін
    Віщують божий Великдень.
    Колись їх срібний поголос,
    Що летів над островом Долі
    Віщував порив до Свободи,
    Віщував велике повстання
    Гелів, що дух кришталевий феніїв
    Воскресили для вічного Неба,
    Воскресили для душ ірландців,
    Що в цей день підняли повстання,
    Почали війну за Свободу,
    Кулі відливши зі срібла,
    Здійняли наш зелений прапор –
    Прапор Святого Острова
    Щоб він горів смолоскипом
    Під кулями окупантів.
    Року того божого
    Року того шістнадцятого
    Ірландці сказали досить
    Жити нам у неволі!
    Острів зелений весняний –
    Острів святого Патріка
    Несемо у звільнених душах
    Тих, що летять у небо…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  30. Артур Сіренко - [ 2014.02.07 20:10 ]
    Бiла барикада
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    Ми теж альбігойці
    (Бо сніг білий) –
    Діти нової щемливої віри
    Двокольорового світу:
    Розділили барикадою добро і зло,
    Розділи світ на біле і чорне,
    Живе і металеве,
    Заморожене і розпечене.
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    Ми теж протестанти –
    Літери з Біблії Лютера
    Якими історія
    Напише новий псалом
    Про правду полум’яних поетів
    І віру незламних прочан,
    Що шлях торують з країни бруду
    На землю святу.
    Ми будуємо барикади зі снігу,
    Ми теж неофіти –
    Кинуті на арену
    На битву з залізними гладіаторами,
    Дивляться на нас зверхньо
    Сенатори і патриції,
    Нуворіші і скоробагатьки,
    Ми теж помирати приречені,
    І теж кричимо
    (Тільки не імператору):
    «Свободо! На смерть ідучи
    Вітаємо тебе!»
    Ми будуємо барикаду зі снігу,
    З чистоти наших помислів,
    Серед міста від горя зчорнілого
    Ми будуємо.


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  31. Шон Маклех - [ 2014.02.07 20:29 ]
    Белфаст 1972
    А ти думав, що каміння ростуть з-під землі,
    Що вони живі, як дерева на пагорбах Віклоу,
    Але вони просто уламки твоєї країни –
    Країни яку в тебе відібрали і сказали,
    Що ти тут меншина і нічого не вирішуєш,
    А ти звик називати її Ерін або Острів Долі,
    Ти занадто звик слухати пісні і думати про минуле,
    Дивитися на річку Лаган – непрозору як сама історія,
    І казати, що це вода, яка навчить мене віршувати,
    Але доведеться, можливо, померти зараз – саме зараз,
    Або сказати мовою заліза – це моя країна,
    І я не дозволю зневажати її,
    Навіть якщо тільки скелі і хвилі
    Будуть розмовляти ірландською,
    Ти, я, він, вона і все наше плем’я рудоволосе
    Відшукало спосіб бути,
    І кожен усвідомив, що живе
    Він тільки зараз, в цю мить, яка чогось варта
    А все інше – паперова абстракція,
    Вигадка божевільного поета,
    Нехай хтось вибудовує концепції філософії
    І пояснює причини і наслідки,
    А ми просто ірландці –
    Наші вчинки завжди нелогічні.
    Хтось колись розкаже про це легенду
    А ми просто ось так живемо
    Саме тут –
    У Белфасті.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Прокоментувати:


  32. Олександр Козинець - [ 2014.01.28 10:58 ]
    ***
    І сказав Бог:
    Хай поети сплять з поетами,
    Народжують вірші,
    Показують до пострижен,
    Хрещеними обирають прозаїків,
    Ходять сім’ями в гості,
    Читають інших поетів,
    Обмінюються блокнотами,
    Обіймами, досвідом,
    Частіше ходять в походи
    На юшку із риби,
    Малюють на аркушах різних
    Сонце, місяць, птахів,
    Ноти, листя, ключі,
    Вигадують назви збірок,
    І кожної ночі, лягаючи спати,
    Пам’ятають про те, що
    Коли поети сплять з прозаїками –
    Народжуються білі вірші.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  33. Хелені Оуел - [ 2013.11.20 15:59 ]
    5:30
    5.30…
    А мої очі вже десь,
    По дорогам блукають,
    Чогось їм не вистачає,
    Чогось шукають.
    Криків і критики,
    А може спокій благають,
    Думок відкритих, відвертих,
    А може мої очі давно
    Вже брехня підтирає..
    Чого тобі треба?-
    Знову лаюсь я на себе.
    Годинника стрілки,
    Хрупкі я зламаю,
    Ненавиджу час й на що
    його витрачаю.
    Все частіше здається,
    Що бігти-надто повільно,
    Щоб збагнути все те,
    Що в груди ввірветься..
    Бажання взлетіти
    Й потрапити в казку,
    Й як нахаба хапати
    Все і відразу…
    Страх запізнитись,
    Куди біг все життя,
    А можливо,що просто,
    Моя трохи дурна голова,
    Не тямить,що швидко
    Занадто стираюсь…
    Що чОго тут варте?
    Я досі вагаюсь…


    Рейтинги: Народний 5.38 (0) | "Майстерень" 5.25 (0)
    Коментарі: (1)


  34. Славік Славко - [ 2013.11.02 16:22 ]
    Після першого йде восьме
    Зварена з тебе юшка тече по живій скатертині
    Якогось незрозуміло-багряного кольору
    Наводить на сміх до болю, любов до користі втечі
    Втричі складені душевні тривоги заховані в кишеню джинси
    А її насмішливі очі радіють мужчині
    Хочеться щоб вже була шоста, а краще третя ночі
    І мелодії з динаміків гукали на зустріч
    Ніж штовхали на злочин
    Змелена щойно кава будить самим ароматом
    Іноді вона нагадувала " ти завжди був мені братом"
    Третя твоя причина чавила соки з мізку
    Після першої йшла восьма, шоста, сьома, п’ята, четверта...
    Третя й друга
    З дешевого бокалу пива лише у очах хворобливі блиски,
    Здавалося все дуже просто, ти тільки харч для системи
    втікаєш з миски.

    2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  35. Олександр Гора - [ 2013.10.05 19:31 ]
    Дивоживи напій
    Дива, який дивочарівливий з любов'ю напій...
    Осінь рваним ритмом вальсу самотьно в журбі...
    Думки думки, а я думала, що він тільки мій!
    Вперто вірила, чекала, але лишилась сама...
    Навіялись рядочки в тиші лілейно,
    Наче серденько матері-природи сувій :
    Україно, рідна, наче край любистку,
    Того, що мудрі матері
    Кладуть дитині у колиску.
    Ти Духом Святим жива і живи..!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  36. Олександр Козинець - [ 2013.09.29 15:54 ]
    ***
    Благослови, Господи,
    Того чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну,
    Готує сніданок,
    Стіл накриває зранку.
    Пробачає образи,
    Посиденьки у подруг,
    Флірт з іншими чоловіками,
    Шкідливі звички,
    Складний характер,
    Любов до істерики…
    Дай сили, Господи,
    Тому чоловікові,
    Який носить тебе на руках,
    Береже твій сон,
    Здійснює давні мрії,
    Дарує соняшники
    (Улюблені квіти),
    Купує сигарети,
    Хоча сам не курить.
    Убережи, Господи,
    Такого чоловіка
    Від ранньої старості,
    Кращої жінки, іншої країни,
    Нових друзів,
    Допоки він щасливий
    Та відчуває палку любов,
    І вірить у те, що
    Благословить Господь
    Такого чоловіка,
    Який ніжно цілує тебе сонну
    І йде готувати сніданок...


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (4)


  37. Олександр Гора - [ 2013.09.21 15:01 ]
    повертай до домівки
    Творити добро
    це так природно
    як дихати
    світліє на душі
    осінь на дворі
    ти з далекої планети...
    белебенять дощі
    який наш світ ...
    ти очікуєш зустрічі
    вже твій бал затих ...
    зал спорожнів
    згасли свічки
    і як дерево ти
    стоїш одна
    ще не розуміючи
    що не прийде твій принц
    вже ніколи
    стоїш і чекаєш
    чого ?
    сама не знаєш
    певно тобі знати не дано
    про фундамент
    подих вітру радості
    на якому грунтується краса
    і сила земної Жінки
    яка загадково
    незбагненним чином
    продовжує шлях
    в сакральних глибинах..
    Щаслививі ті
    хто віддає
    і у кого є що віддавати
    осінь на дворі
    повертай додому ...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  38. Олександр Гора - [ 2013.09.20 15:58 ]
    Про вічне зерно
    До нового всі
    у мене свято
    рік одцвів
    всього було...
    дні в минуле одлетіли
    немов у вирій
    а мені
    вічного зерно лишили:
    шануймо дружньо
    мужню силу
    шат красу Любові!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олександр Гора - [ 2013.09.19 17:44 ]
    Від Бога вродою
    Ромашкова роса таїною причастя дихає...
    Осінь мереживом листя прилягла
    У павутини днів літа, що минає.
    Пристрасть думок вибиває візерунок різьблений:
    Милий Боже! Русь свята - в Дусі єднаймося!
    Прийшла росою на побачення до мене в золотистій лусці пора...
    Немов мить пролетіли зграями роки, ростало в дні ...
    Відлетіли журавлі, з ними i ми - горлице,голубко моя...
    Шукай не шукай - пиши не пиши,
    На нас надія Його.
    Молитовно верби коси розплели ...
    Холодом зорь дихають осінні дні.
    Чекання... Знову поманить далина нас в радість весняну,
    Як оксамитова пора - сяйвом Різдва зустрічні обійми!
    То діти повертатимуть до Рідної домівки
    У потоці мережив сніжної подруги - Зима.
    Споглядаю - хуртовинам протистоять двоє.
    Міцнота дужа зоцільними крилами...
    Один-чудовисько, охоронець палацу,
    Той кого незнают багато,
    Той кого вже не лякає смерть ...
    Інший - наче веселий...
    Але в ньому бува немає і краплинки веселки,
    За якою ховається втомлений людина ...
    Такі різні, вони звикли до...
    Доля грає життями...
    І чи зможуть вони знайти щастя?
    Хто знає?
    Йому ж бо - все відомо! Любов бо ж вічна.
    Він люблячій все - від Бога вродою.
    Бо має спокій - Світ пізнав через причастя.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (3)


  40. Олександр Гора - [ 2013.09.16 22:30 ]
    Трояндове пахтіння
    Трояндове пахтіння
    Любові пісня радостен правімо,
    Любімо - Шануймося,
    Вічного - Я.
    Любов одвiчно,
    Свентовіт, Бозе наш Світлий!
    Славимо і ТріславімО Тя всі-Родно!
    І просвіти Ти Душі наша
    Й ниспошди осяяння під серця наша,
    бо Благий Бозе Ти єси,
    Д-А до всіх РодАм наша.
    Тя одвічно велічлЕмо і в Пологи наша закликаємо,
    Да буде Душі наша зі Тобою,
    Нині й прісно й від Круга до Круга,
    Й у вс*ї часи,
    Допоки світить нам Сонце-Ярило!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Гора - [ 2013.09.01 12:26 ]
    Осень

    _Привет ! У нас сегодня солнышко светит ,
    Погода прелесть _ как Ты!
    Что нового в Твоей повседневности ?...
    _Здравствуй! Миром живу,
    Где все живое склоняется
    Перед единым Творцом,
    Вечной Бесконечностью,
    Опечатаной в конечном.
    Просто добрая Осень в любви
    Наливает прелесть даров до краев…
    Тополь листья последние сбросил,
    Грустно глянул в окошко твое…
    Слышу Твой голос: _ Нового что?
    _Не грусти… ничего не случилось…
    Вот уже и Сентябрь. Холоднее рассвет.
    И небесами ледяную усталость
    Осыпаю я с плеч _ как тоску прошлых лет…
    Бьется в сердце гирляндами дождь…
    Не грусти… В этом мире многое тленно,
    Вечна только Любовь - Её луч золотой!
    Выпью я твою боль, непременно ,
    Как мужчина любимый Тобой!
    И укроет Ноябрь нас янтарной листвой…
    Я люблю Тебя – всегда Твой...
    О Мать, взгляни!
    Дети твои - на пути домой!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Олена Малєєва - [ 2013.08.30 18:42 ]
    Юридичний верлібр або СПРАВЖНЯ ПОЕЗІЯ
    Читаючи сьогодні рішення суду,
    Яке надійшло листом
    Рекомендованим
    З повідомленням про вручення,
    Я зрозуміла:
    Ось де вона захована — справжня поезія!
    Назвемо мене умовно: «Особа-1»,
    Як пишуть
    В Єдиному державному реєстрі судових рішень.
    А Відповідача, відповідно, «Особа-2»,
    Щоб не було плутанини.
    Таким чином, цитую:
    «Особа-1 звернулася з позовом до Особи-2...
    Представник Позивача надав судові заяву
    Про розгляд справи за його відсутності,
    Наполягав на задоволенні позову.
    Особа-2 позов не визнала.
    Суд, ознайомившись з позицією вказаних осіб,
    Оглянувши матеріали справи,
    Дійшов висновку,
    Що позов підлягає задоволенню...»
    ЙО!
    Позов підлягає задоволенню!
    МІЙ
    Позов підлягає задоволнню! -
    Ось де справжній тріумф,
    Ось де справжня поезія!

    29.08.2013 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.35)
    Коментарі: (6)


  43. Олександр Гора - [ 2013.08.19 01:08 ]
    Життя триває
    - Кохана, я буду для багатьох загадкою,
    Хвилюватиму пекучою таємницею...
    Завжди буду привабливим та солодким,
    Незбагненним і жаданним ...
    - О, мій єдиний - рідний!
    Я бути можу зухвалою і безглуздой,
    І у примхах дуже неслухняною ...
    А будеш добрим,
    Стану я вірності покірною,
    І для тебе відкрию душу!
    У твоїх Божих долонях
    Палає променисте тепло.
    Я буду, як сніжинка і розтану ...
    Мені з тобою так легко,
    Що всіх на світі я благословлю!
    - О, Любове моя - кришталева чистота,
    Пригорнусь до тебе так натхненно
    Живим фонтаном Світла,
    І радісно забринить довкола
    Дзвіночком любові мелодія серця!
    Ти відгукнешся - неодмінно в пристрасті:
    Ми всі маємо триматися в єдності,
    Адже-це запорука до успіху і щастя!!!
    - Тобі, кохана Україно! Дарую сили всі, що маю,
    І мою працю тиху, в любові, як і мої вірші
    Подякою до вівтаря душі побожно я складаю.
    ...Життя планети триває!


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (7)


  44. Олександр Гора - [ 2013.07.26 21:48 ]
    Над ланами сонце сходить
    Над ланами сонце сходить.
    Мій косарик косить роси...
    Іноді, він так виглядає смішно - по-дитячому!
    Можливо подруги, друзі, мене зрозуміють, що
    Є чоловіки, з якими хочеться бути жінкою.
    Запитально-м'яко нахиляти голову,
    Жмуритися крізь вії, качати головою...
    Тамуючи подих, вислуховувати натхненні мови,
    Світитися напівусмішкою - любий,
    Ми з тобою однієї крові.
    Інколи хочеться відвертості, але не на всі теми,
    А тільки на ті, на які прийнята відвертість,
    Решта тем з ними взагалі не важливі.
    Хочеться простягнутої руки,
    Тремко припадати до плеча,
    Приємно - коли б іскри палали в зіницях
    І подив у співрозмовника,
    Тому що красиво, тому що
    Немає Трійці без клечання,
    Як і домівки _ без родинного тепла.
    Є літо Божого вінчання,
    Де мій косарик косить роси
    І ревно працює жінка, як бджола..
    Та ще, знаю, що можливо скажуть:
    "Це ж бо нісенітниця..!"
    Усміхнусь теплом - моє життя,
    То все-таки є моїм,
    Мій косарик - моя Божа доля...


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Олександр Гора - [ 2013.07.26 00:02 ]
    Любов Бога
    Любов Бога наповнює життя!
    Любов Бога звільняє життя!
    Шляхетною життя красою
    Є любов Бога.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Олександр Гора - [ 2013.07.22 01:05 ]
    Біль і посмішка

    Подорожній посміхнувся розмірковуючи...
    Торкнувши сивину скроні подумав:
    Хто ж із людей, бути щасливим відмовиться?
    Життя в Любові таке чарівне!
    ... Падати, це як частина світської метушні.
    Підійматися на ноги - її проживання.
    Бути живим, то є подарунком всюдисущої Любові.
    А бути щасливим, це як право вибору,
    У будь-якому випадку - для кожної людини.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Гора - [ 2013.07.08 01:50 ]
    Радість любові
    Уроки, які я пройшов, для мене є гарними всі.
    Важливо собі сказати: "Прости помилки і з Богом живи !".
    Тепер живу, дихаю я лише Тобою
    Знаходячи ніжну радість любові і спокій.
    Ти - все, що я коли-небудь хотів.
    Ти - те, що мені потрібно було.
    О Боже мій !
    У світі немає нічого природніше Царства Твого !


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Василь Кузан - [ 2013.06.28 15:09 ]
    Як гриби…


    Діти ростуть швидко,
    Як гриби після дощу.

    Ось уже рік і чотири зуби,
    Ось уже три і два шрами на лобі
    Від падіння з велосипеда,
    Ось десять років і одна сестричка
    У планах батьків, які ніяк не вирішать
    Чи рано ще, а чи вже пізно
    Думати про це…

    Ось уже вісімнадцять і три рубці
    На серці у тата,
    Який любить державу,
    А вона його терпіти не може,
    Бо всі інші чоловіки на заробітках,
    Десь у чужих краях залишають своє незадоволення
    А додому приносять гроші
    І не вимагають від влади
    Ні нормальних доріг,
    Ні єдиної державної,
    Ні поваги до себе,
    Яка в цивілізованому світі
    Вимірюється зарплатою,
    Одним законом для всіх
    І свободою слова…

    Ось уже двадцять п’ять
    І онуки, які ростуть швидко,
    Як гриби після дощу…

    Починаєш відчувати втому і те,
    Що молодість зачинила двері
    Перед самим твоїм носом,
    А ти так і не встиг
    Роздивитися її
    З насолодою.

    Хоча…

    Може вона у шпаринку
    Ще дивиться
    На тебе?


    20.06.13


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (12)


  49. Олександр Гора - [ 2013.06.28 12:09 ]
    Зерно
    Все людство в зерні Духа
    Належить до різних планет,
    Хоча і знаходяться на Землі,
    На одній із станцій своїх ...
    Є шлях землі і шлях крил,
    розберися і відміряй.
    Велике відчуття крил,
    Коли піски замітають слід.
    Коли ім'я Храму вимовлено буде,
    Тоді настане зображення Духа.


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  50. Олександр Гора - [ 2013.06.12 22:19 ]
    Яке ж млосне очікування ...
    Яке ж млосне очікування ...
    О, чудова Троянда!
    Перебіг річки моїх думок
    Торкається скель пишноти
    Скали твого мовчання.
    Ймовірно, це ніч вкрила
    Покривалами німоти
    Чарівні вуста любові ...
    Нехай тиша тобі співає
    Про благословення нашої зустрічі.
    Було чутно мені голос у тиші:
    "Хочу вірити любий мій...
    Лише тобі ... "
    І раптом, на зірковому небокраї,
    Як вогнi салюту,
    Проявився напис:
    "Вірю, душею люблю!"
    І в диханні ніжності
    Моє серце проспівало:
    Трояндо Щастя..! Чекаю ...
    Яке ж млосне очікування ...
    I як же чарівно прочувати:
    "Cинку, я тебе люблю!"


    Рейтинги: Народний -- (5) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   6