Дійсно, дуже цікаві роздуми. Такі не швидко забуваються.

Живемо в гарний час, на наших очах буде переосмислюватися вся світова історія - принаймні довоєнна і післявоєнна.
Сучасна цивілізація забрехалася, а на брехні далеко не поїдеш... Точніше - приїхали...

Лава підсудних у Нюрнберзі виявилась надто короткою...
"Криголам" В.Суворов

«Человек! Это – великолепно! Это звучит... гордо! Человек! Надо уважать человека.»
Устами Сатіна, звісно, що промовляв М.Горький, а п'єса мала назву «На дне» (і цитата, і назва твору наводяться російською). Чим поганий або провокативний постулат, створений у ті часи, коли у дожовтневій Росії у такий спосіб викликали лакея чи обслугу у трактирі?
На звертанні до «человека» побудована мало не вся пісенна творчість Е.Хіля.
Про що там тільки не співалось, і які особи не долучались… Там були навіть слони, але у тій пісні, де вони долучались, йшлось про пісню - наскільки вона корисна і потрібна.
І донині у Росії можна чути «Эй, человек» не у самому кращому значенні цього слова.
Тінейджери у Інтернеті і на вулицях використовують скорчену назву – «чел». Один чел, два чел» тощо.
Щоб не втомити колег, я закінчуватиму свій коментар тим, що у Персії людина - це «Одом». Пишеться (у мене зараз немає можливості власноруч набити це слово на фарсі) воно як «Адам». Росіяни можуть читати як «адам» аналогічно «рубаї», бо «рубаї» насправді правильно читається як «рубої». Можливо, перекладачі цих чотивіршів не бажали вступати в полеміку з Радянською владою разом з її літературними спілками, знаючи про те, що і «Москва» читається як «масква».
І у тій самій Персії людину, коли про неї йдеться як про члена команди або про самостійну одиницю, називають «нафар». «Йєк нафар», «ду нафар» і так далі, поки не скінчиться система обчислення. Це така абстрактна людина, яку можна, якщо це важливо, покликати або назвати інакше, в залежності від ситуації, якщо, наприклад, ця людина вже не якась абстрактна, а є твоїм бізнес-партнером чи кимсь іншим. Існують такі іменники, наприклад, як «сеїб» (господин).
Англомовні народи використовують такий іменник як «people”. “People say” - це “люди кажуть».
І нарешті ми підійшли до нашої проблеми, яка час від часу нагадувала про себе, а учора вибухнула.
Мабуть (це я такої думки) варто вловлювати ту саму тонку грань між людиною як вінцем творіння Господа Бога нашого, і як просто мешканцем цієї планети – таким як я або мільйони інших.
І пояснювати, де ця грань – це, імхо, надскладна задача. Чим більше пояснювати, тим більше генеруватиметься зустрічних питань. Особливо, якщо немає інтересу до конструктивного діалогу, а існує інтерес довести щось своє, спираючись, як, наприклад, я зараз, на розумні знахідки у інших мовах, на власне світобачення або дарвінізм.
Щодо «швидких» віршів.
Вони нерідко бувають недосконалими.
Спираючись на досвід читання Корана, я знову звертаюсь до прикладів. Сам Коран – це вже приклад. І прикладом є така аксіома, що неможливо прочитати Коран, скажімо, за тиждень. Існує мінімальний термін. На жаль, я його забув і не хотів би згадувати, бо це не так важливо, як важливим залишається учорашнє і сьогоднішнє непорозуміння.
Можу сказати про себе (бо не хочу вживати «ми» або «люди». Це не той випадок), що я теж буваю надто поспішним – як у віршах, так і у коментарях. Але це не викликало проблем, схожих на вчорашню.
Закінчуючи свій коментар, я хотів би сказати, що пояснювати і доводити – це дуже складна задача, якщо опонент перебуває під впливом свого світобачення і знань, які несуть прикладний характер (бо несуть), але прикладаються якось однобоко.
Але я зрозумів, чого хоче Редакція. І у мене проблем не виникало. Я поділяю її думку. Можливо, вона всім зрозуміла. Бо чим більше пояснюєш і доводиш, тим більше плутанини, якщо опонент… і так далі.

Творчих успіхів, гарного настрою.

"Можливо, вона не всім зрозуміла. Бо чим більше пояснюєш і доводиш, тим більше плутанини, якщо опонент… і так далі".

До Володимира Ляшкевича
Не знаю, як для вас, Володю, а для мене Блаженнєйший Любомир Гузар - незаперечний авторитет, завдяки своїй мудрісті, зваженості, людяності та іншим чеснотам, навіть не пов’язаних з релігійністю. Тому я просто наведу деякі цитати з його виступів та інтерв’ю щодо питання, яке всіх нас так непокоїть.


Любомир Гузар
На жаль, сьогодні є такі люди, які намагаються молодь використати для своїх вузьких цілей: створюють різні забави, аби зробити молодь байдужою до головного. Але, то є дурна і короткозора політика – вона не гідна.

Я вважаю, що сьогодні дуже багато гарних людей. Ті питання, які молодь мені задає під час різних зустрічей, свідчать про їхню високу свідомість і розуміння того, що відбувається у суспільстві. Але я розумію й те, що є люди, які навмисне намагаються цю свідомість зруйнувати, купити. Це є страшний злочин. Але, на щастя, є й ті люди, які намагаються цю молодь підбадьорити, підняти, пригадати їй найкращі високі ідеали.
http://internetua.com/luabomir-guzar---naivajliv-shim---kontakt-m-j-luadmi--tehn-ka-ne-moje-cogo-zam-niti

Любомир Гузар: “Час усунути від влади і політики нечесних людей”
В усіх країнах є нечесні люди.
http://zz.te.ua/lyubomyr-huzar-chas-usunuty-vid-vlady-i-polityky-nechesnyh-lyudej/

Наши предстоятели обратились ко всему народу – и к тем, кого мы называем олигархами, и к бедным, которые претерпевают, – люди, делайте что-то! Они одинаково должны что-то делать.

мы увидим результат только тогда, когда увидим человека в каждом человеке.

http://www.unian.net/news/480800-lyubomir-guzar-ya-ne-viju-takogo-cheloveka-kotoryiy-mojet-povesti-za-soboy-no-ya-viju-takoy-narod.html

"Есть много политиков, которые хотят служить и быть хорошими политиками, но чтобы их делать такими образцовыми было бы немножко излишне, учитывая человеческую природу.
http://glavred.info/archive/2012/04/21/102909-12.html

Як ви розумієте, я навела ці цитати не з метою наябеднічати на Любомира Гузара :) Просто думаю, що він сприймає людину саме так, як й має бути.

Любо, насправді я розумію, що ви можете озвучувати не зовсім свої погляди, і готові прийняти добро з добрих рук так само радісно, як і кожен із нас. І ви ж, у більшості випадків, не помилитеся у своїх відчуттях - що це добро? )
Тож і Творець не помилявся і не помиляється в понятті "добра", і в сотворінні людини бачив добро для всього і вся напевно таки недаремно. І на ПМ тримаємося не стільки знаних чи незнаних мислителів, а животворних витоків від Творця. Ще раз повторю, що в межах Святого Письма немає слів більш авторитетних за прямі слова Творця.
Щодо добра, як найвищої оцінки, думаю, жодних сумнівів бути не може. А мої скромні дослідження "за межами Біблії" - у більш давніх, за написанням джерелах - також не привели до присутності тут Хаосу. Усюди рука Творця. )

Можливо, цікавою видасться така невеличка, цілком реальна, як на мене життєва історія.

"Один чоловік прийшов у перукарню, щоби його, як завжди, підстригли і поголили. Він розговорився з перукарем, який його обслуговував. Говорили про різне, і раптом, розмова зайшла про Бога.
Перукар сказав:
- Що ви мені б не говорили, а я не вірю, що Бог є.
- Чому? - Запитав клієнт.
- Ну це ж і так ясно. Достатньо вийти на вулицю, щоб переконатися, що Бога немає. Ось скажіть, якщо Бог існує, звідки стільки хворих "людей"? Звідки безпритульні діти? Якби він дійсно існував, не було б ні страждань, ні болю. Важко уявити собі люблячого Бога, який допускає все це.

Клієнт на мить замислився, але вирішив промовчати, щоби не вступати в суперечку. Коли перукар закінчив роботу, клієнт пішов. Вийшовши з перукарні, він побачив на вулиці зарослого і неголеного перехожого (здавалося, що той не стригся цілу вічність, настільки неохайно він виглядав). Тоді клієнт повернувся в перукарню і сказав перукареві:
- Знаєте, що я вам скажу? Перукарів не існує!
- Як це так? - Здивувався перукар. - А я хіба не в рахунок? Я ж перукар.
- Ні! - Вигукнув клієнт. - Їх не існує, інакше не було б зарослих і неголених! - як он той чоловік, який йде по вулиці.
- Ну, милий мій, справа ж не в перукарях! Просто вони самі до мене не приходять.
- У тому то й справа! - Підтвердив клієнт. - І я про те ж: Бог є. Просто є ті, що не шукають його й не приходять до нього. Ось чому в світі так багато болю і страждань..."

Цікаво, яка "кореляція" поміж "людина" і "люди"? Зрозуміло, "людина" - найвище, за нею єдиний Закон, одобрення Бога-Творця. Множина "люди" ніби опускає рівень на припустимий - "боги" (як цілком можливі, реальні істоти, значно нижчого, зрозуміло, порядку, за Бога Творця)? Тобто, це вже не одне й те ж, але таки в межах однієї системи...

Любой человек – живая икона Бога, просто чаще всего замаранная, нуждающаяся в реставрации. И вот, далее этого, чаще всего условно-символического почитания, дело не идет… Очень точно говорил архимандрит Софроний (Сахаров): поскольку люди не видят вечного, божественного достоинства ни в своем ближнем, ни в себе самом, они так зверски злы в своих взаимоотношениях