Ми всі тут, як мені здається, бо маємо в дечому спільні інтереси, це нас якось поєднує.

А на найвищому рівні чоловіки і жінки такі схожі, особливо коли зливаються в кращих почуттях. Мені здається, що саме цей момент особливо цінний і на небесах. :)

На мою скромну думку, проблема не в грошах, а в прозорості використання того чи того інструменту нашого буття. Коли щось не прозоре, то й виправити важко, і вести себе адекватно теж неможливо.
Тому все, де відсутня прозорість, не впорядковано.
Наприклад у Біблії присутня оця прозорість, і як на мене, Старий і Новий Завіт тому такі Божисті.

Непрозорі речі, а особливо, накопичені гроші чи влада, чи щось подібне їм, дають можливість діяти не відповідно своїм знанням і повноваженням власного досвіду, яких часто в особи було би замало для втручання в ті чи ті сфери. Хапанувши грошей, чи влади, найчастіше відбувається неадекватне втручання у хід подій особою, яка насправді немає в міру своєї нерозвинутості права на це. У кримінальних колах це зветься "безпрєдєл", так?

Тому правильне рішення, напевно, намагатися триматися осторонь непрозорих речей, там всі правила перекручені, і там для всього живого погибель... :(

Вся біда - в обмеженості ресурсів. Їх зазвичай мало,а всіх, хто хоче ними користуватися - значно більше. Тому слабкі духом і не витримують тягаря влади, грошей і т.ін.
А як на мене, то головний ресурс - це краса (у широкому розумінні). Краса в собі і поза собою - навкруги. І цей ресурс - безмежний. Власне, Краса - це і є Бог.

Маріанно, "багато є такого в світі, геть недосяжного і мудрецям". Хіба можна ставити стільки питань відразу? :)

Що з того, якщо нам скажуть і покажуть дорогу до Бога? Що з того, що наблизившись, ми відчуватимемо Його Присутність, Його енергію? З цим потрібно, напевно, бути позитивно налаштованими, впевненими, але і обережними, і не поспішати ні з чим.

Щодо проблем із Дияволом, то вони схожі з нашими, чи не так?
Словом, немає жорсткого керівництва в наших яслях, але вийти звідси можна лише двома дверми, що ведуть вниз і вгору. А ще кажуть, можна втілюватися в кубики, але, як на мене, це не кращий вихід, проте, кажуть, що всі предмети довкола нас наповнені отими, що в одні двері не можуть, а в інші іще мають підстави не хотіти...

Дорогий пане Василю, але куди ж адміністрації діватися, вона ж тут розвела цю всю ефірну сльоту, то ж їй і відповідати в першу чергу?
І ви праві, інколи все на межі, і дії адміністрації можуть бути надмірними, але вплив на наших авторів, схоже таки необхідний, навіть, якщо таке і виглядає дещо штучно, та чи надмірно...

Чи людина то людина, а жінка - то з ребра, тож сиди і мовчи, поки я гуляю?

Прочитала Ваше, мабуть, риторичне запитання, пані Галю, і стало смішно. Бо й справді, "табу" накладено Редакцією тільки на термін "людина", придуманий для того, аби означити тілесно-енергетичну особу(осіб), створениу на подобу Божу. А терміни "жінка" та "чоловік", то геть інше, і до "людини" стосунку не має.:)))

Адель, це питання не риторичне, це конкретне питання до пана Володимира з приводу обговорення однієї делікатної теми. До речі, божественна природа людини стосується якраз отих чоловіка і жінки, котрих Бог створив за своєю сутністю і подобою, котрим дав величезні можливості при умові дотримання певних вимог. Та в тому питанні люди чогось схильні вірити не Богу, а Дарвіну. Зрештою, якщо хтось вважає, що він походить від мавпи, який смисл його переконувати в протилежному.
І що, тепер писати треба не "людино, ти мразь", а "чоловіче, ти мразь, жінко, ти тварюка підла". Що це змінить? Сутність людини все одно зачеплена.

Перепрошую, пані Галино, якщо я, може, недоречно "влізла" з своїм коментарем поміж Вашу з паном Володимиром балачку.Звісно, я не знаю суті отої згаданої Вами делікатної теми, та й, по великому рахунку, не треба мені її знати, але однозначно погоджуюсь з тим, що сутність людини, це далеко не термін, яким ми звикли її називати, будь то "людина", "чоловік", "жінка", "дитина"... До речі, слово "нелюд" не вживається стосовно жодної живої істоти, окрім, як стосовно людини, що, на мою скромну думку, теж не дає права, якщо вже так глибоко-відповідально підходити до вибору озвучуваних слів, тому хто його вживає застосовувати до собі подібного, будучи таким самим творінням Божим.
Ми взагалі усі мали би здебільшого мовчати, бо практично кожне наше слово вживається не на користь... "Язик твій- ворог твій" - каже прислів"я.:)
Гадаю, не менш важливим за використовувані слова, є зміст у висловленому. На жаль, не зажди слова його відкривають, а часто тлумачаться невірно, завдяки власному світосприйняттю того, хто слухає чи читає.
Ще раз перепрошую.

О тих, які вважають, що вони походять від мавпи, тих ми відразу в зоопарк звідси і відправляємо, дорогі Дами!
Є, звісно, певні проблеми з отими, які остаточно ще не визначилися, є проблеми і з різноманітними штампами, які нас не в той бік намагаються трансформувати, але ось, спільними зусиллями, пробуємо з ними давати собі раду?..

А щодо "нелюда", Адель, то як таке можна сказати до "людини", тільки до нелюда (за плодами діянь такого відразу помітно)?
Та й коли ми говоримо "людяність", то що маємо на увазі?
"Людяність" ще бісівські штампи, схоже, не подужали...

Дуже часто в житті, ми, автори, беремо на себе сміливість "бачити" усіх як "людей", так? А потім "домислювати" - раз "усі люди", то й "людям притаманна всіляка дурня", а це вже зовсім не так, бо автори помилково, на початку роблять неправильне припущення, і не в тому полягає наша "людяність", аби називати всіх "людьми".
І судити, зважувати, хто з нас в точності за Образом і в Подібності остаточно дано лише Богу. :(

Так, ви правильно все зауважили, Галинко. В цілому за хороший твір хорошого автора адміністрація поставила явно занижену оцінку, пояснюючи це тим, що автор, на думку адміністрації, скористався вельми розповсюдженим штампом, який "вироблений" "розумінням" "людини, як не від Бога".
Адміністрація вважає, що тут, у нас на ПМ, на використанні "людина", "люди" має стояти бар'єр, минаючи який, погляд повинен підійматися в небо. Бо ж українською, як "людина", перекладено "антропос", що, як вам відомо - не кожен, а саме той, чий погляд у Небо. Це важливий ключ, і нам пора ним навчитися користуватися.

Щодо методів, то в давнину вони були строгішими, а результати більш вражаючими - згідний, проявляємо зайву м'якотілість. :)

Щодо "полігамної природи чоловіка", то не я розповідаю, а древні сувої і книжки. Хоча це все ж таки не "полігамна природа чоловіка", як на мене, а таки пряма відповідність наших, чоловічих дій, Промислу. Чоловіки просто зобов'язані творчо упорядковувати (за Вищою Волею) все те, з чим стикаються в земному світі, - і ось інколи вони зустрічаються і з "невпорядкованими" жінками. Зауважу, що зустрічаються з ними саме на земних теренах, де чоловіче царство, а не небесних, де жіноче.
Тобто, коли жінка знаходиться на відведеному їй Промислом високому місці, ніякі погані руки її не досягнуть.
І чоловік, який вже має свою небесну Помічницю, аж ніяк не потрапить до інших жіночих рук, доки його Жінка дбайливо оточує собою і відкриває йому тонко відчуті нею обрії, які він (старанний упорядник земних садів) і матеріалізує... :)

То ж у жінки і значно більше інструментів для здійснення свого високого призвання. І ці речі не "чоловічі", бо інакше навіщо було б ділити "людину" на чоловічі і жіночі сутності? Та про це у Святому Письмі сказано, зрозуміло, і точніше і краще.

Щодо використання саме "чоловік" і "жінка", то ці означення, таки менш загальні, аніж "людина", "люди". І здається, таки не говориться, що "чоловік", чи "жінка" створені за Образом і в Подібності. Тобто ми говоримо саме про "людське" в чоловіку і жінці, саме це "людське" - за Образом і в Подібності.

Тому, якщо в автора є смак (як те у Бога, коли Бог промовив щодо свого творіння "добре"), то він правильно розставлятиме потрібні акценти, і не ображатиме ні "чоловіка", ні "жінки". І адміністрація за цим слідкуватиме. :)

Дорога Мріє, з "людством" трохи менше проблем - аж так узагальнювати - без іронії до своїх слів, - не кожному дано. Це ж до яких вершин потрібно дійти, аби все "людство" всерйоз оцінювати? :)

А якщо по-серйозному, то доцільне використання "людства" ніби повинно враховувати оте, що малося на увазі, коли говорилося Лотові про Праведників, тобто, якусь загальну систему, що дозволяє нам усім виживати?

але ж людство не може складатися цілком із праведників, чи не так? де вони взагалі, ті праведники? Ви особисто знаєте таких?
і чи не приймаємо ми часом слабкості, властиві людині - як живій (не животній (!) істоті, за пороки чи більше - за гріхи?