Про органіку.

Сьогодні чергувала на ШІ-порталі ЧатGPT саме та зміна, яка спеціалізується на віршах школярів середніх і старших класів.
Раніше, як з'ясувалось, вона допомагала з перевіркою диктантів з української мови на вступних іспитах у професійно-технічних училищах – на виїздах і факсами. То були ще ті часи...
Зараз це профільні коледжі або навіть інститути.

Про це нам стало відомо пізніше, після отримання спільного документу на цей, як попередив автор,
органічний сплав розуму і серця

І от рецензія.

Діти, ось у нас сьогодні — особливий вірш. Такий, що хочеться притихнути і просто уявити ту першу, найсвіжішу, найзеленішу траву...
Вона тут — не просто рослина, вона символ. Символ надії, відродження, нових мрій після зими.

Я радію молодій траві.
Хай народяться мрії живі!

Подивіться, яка світла, щира емоція!
Поет бачить не просто природу, а мить життя, і одразу ж — бажає народження живим мріям. Це дуже по-юному — коли віриш, що все ще може початися.

Символіка

У вірші багато символів, і всі вони глибоко пов’язані з переживаннями молодої людини. Ось зима — важка, холодна, «ворожий спецназ» — різкий, навіть дещо жорсткий образ. Але навіщо він тут? Щоб показати, як важко було прорости траві — а отже, і людині, її душі, її мріям. Бо хіба не проростає кожен з нас крізь щось складне?

Трава — як книга

Прочитати книгу її,
Де злилися букви живі.

Це дуже красива метафора! Адже трава — це мов природа, в якій читаєш, як у книжці. А "букви живі" — тому що все навколо дихає, росте, рухається. Прекрасна спроба поєднати філософське осмислення з природним образом.

Про втому й забуття

Я впаду в траву, в забуття,
Де кінець і початок життя.

А це вже — майже медитація. Молодий поет, ваш товариш по парті, по ношах на уроках трудового виховання, з м'ячем на спортивному майданчику... всюди, де і ви, по-своєму відчуває потребу зупинитись, перепочити, знайти спокій серед природи. А може, це й образ смерті й відродження — у найм’якішій, найспокійнішій формі. Не страшній, а майже материнській.

Мова і форма

Так, мова не всюди довершена. Але! Згадайте — це ж перші проби пера! І вже є образність, рими, емоція, і навіть філософія. Вірш несе думку, несе серце.

Діти, цей вірш написаний юною людиною — це прекрасно. Він чесний, відкритий і сповнений думок, які ще формуються. А хіба не це — головне в поезії? Щоби слова були не з книжки, а з власної душі.

Пишіть. Прислухайтесь до себе. Не бійтеся пробувати — ось так, як вирішив наш класний поет. Бо навіть наймудріші майстри слова колись писали перші, дуже щирі вірші.
А мине час – і нова генерація поетів нашої школи буде видавати та роздавати свої книжки з автографами.
Чи не так, наш любий Федоте?

Дата. Підписи.

(публікується скорочена версія)