ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лик безсоння
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Cінабоном білих маків…
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Розкладене по поличках
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
* * *
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
Лімерики G 1
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
* * *
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач (The Beatles)
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Ігор Лубкевич
2026.10.25 18:20
***
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..

Я сам намагаю

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
Притча про Синього Птаха і Зоряну Душу
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Лист
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Як москалі хотіли покінчити з Махно взимку 1920 року і що з того вийшло
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

хома дідим
2026.10.25 14:00
* 239 *
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні (рондель)
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
* * *
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Муза
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Публіцистика):

Ольга Садкова
2026.07.18

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Паразити свідомості. Частина ІІ. Як тобі не соромно?
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-09-28 17:23:03
Переглядів сторінки твору 917
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.528 / 6  (4.862 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 5.507 / 6  (4.903 / 5.7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.10.25 19:03
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 07:02:11 ]



дякую Вам за ці есеї, завжди хороша пожива для роздумів усяких
на тлі всього, переліченого Вами, із належною певністю,
почуття сорому, для мене особисто, є радше комфортним
тобто, ключове слово "радше"
я гадаю, що це є живе, житейське почуття
якщо виникають проблеми із ним, то, імовірно, справа у дозі
або в масштабах
ну і в наслідках, вочевидь
це скоріше доступно практикуючому психологу
бачити, розпізнавати, пізнавати наслідки

(якби, при помірних, чи малозначних дозах
все це може може бувати і корисним
або чи обов’язково щоразу звільнятися геть од усього
й наскільки певним є це звільнення
теж хороші питання)

"момент прийняття", він і мені цінний, так само, всякчас
& він не про одкровення, але про певне полегшення
метальне полегшення в житейському, живому плині
імовірно, навіть ліпше за якесь-іще одкровення
(кшталту, "нас не цікавить правда про себе,
нас цікавить правда про інших")


я змагаюся осягнути, що т. зв. "паразити свідомості"
все ж відмінні від психотравми, оскільки частіше
нагадують про т. зв. "комплекси"
але можуть бути (складними) наслідками психотравми,
або й численних психотравм, і само собою, логічно,
що цього треба якось позбуватися

теж такий собі нерідко "дарунок від матері"
імовірно, для когось і цінний
якщо немає внутрішньої готовності, або бажання позбутися
певної психотравми, певних "комплексів", або певних паразитів



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:16:37 ]
Дякую за візит та відгук! Це справді дуже цінно.

"Паразити свідомості" — в даному випадку почуття, що мають деструктивний характер, заважають комфорту і якості життя, а також перешкоджають розвитку. Вони можуть бути і наслідком психотравми, і результатом виховання або й просто схильністю. Психіка — наскільки складна конструкція, що в ній неможливо щось чітко відділити одне від одного. Тому я намагаюся ніби точково освітлювати окремі елементи.

Я не наївний і чудово розумію, що повністю позбутися якихось почуттів неможливо, але роблю акценти з метою, щоб люди звернули увагу на них. Бо якщо якимось чином у нас вийде зменшити рівень почуття провини чи сорому з умовних 80 балів хоч би до 50, то жити стане краще. Мені дуже сподобалася Ваша метафора про палицю, яку слід перегнути в інший бік для того, щоб нарівняти. От я і перегинаю (чи ні), бо навіть якщо повністю позбутися сорому (що неможливо), погодьтеся, ми багато не втратимо.

З повагою

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:41:40 ]


певно, що так

у мене в житті був епізод співпраці із так званою
"канадською компанією"
у них оце "позбавлення комплексів"
буо майже комплексом у власному праві

ну, гаразд, я навчився з ноги заходити будь-куди
і не мучитися іх добираннм слів, а одразу вивалювати
так би мовити, в морду, все, що мене якось-там
цікавить, чи бентежить

це не важко

але от мені якби думається, що все ж таки
у кожного такого "паризита" є якась своя особиста
біологічна отрута, яка доставляє певний комфорт
тому, на кому паразитують
або ж, паразит чимось намагається якби підкупити
він не заходить нагло, вибиваючи двері

розумієте?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:43:39 ]



паразитизм має якісь власні плюси і для того
на кому паразитується, тобто, це така собі агресія-мінус

парадоксально



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 20:46:04 ]



я спілкувався безпосередньо із
дівчинкою, яка біолог і в темі паразитології
і питав був її, як ото може бути, що організм
який припускає симбіоз паразитів, може
дійти (теоретично) до того, що паразити
знищать його
хоча це не є/не було метою паразитування
бо ж нелогічно якби

метою паразитування радше мало би бути
підтримання організма, який забезпечує життя
всіх тих, хто паразитує
але не знищення ресурсу

ну, вона відповіла, що
імовірно, підвищення кількості паразитів
чисто біологічно, неспростовна річ
але організм мав би відреагувати
і напевно, що є певні механізми регуляції
тобто, кількість паразитів, яка загрожує
організмові, викликає певну захисну реакцію
і організм якось це вирішує, сам



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-10-01 01:43:47 ]
Я майже написав довжелезну відповідь,але робив це зі смартфона і коли мені подзвонили, все зникло, то відповім трохи коротше, ніж планувалося.

В паразитології не сильно розбираюся, але як людина, яка закінчила медичний університет, приблизне уявлення маю. У паразита ніколи немає стратегії зберегти життя свого носія і годувальника, бо його життєвий цикл переважно набагато коротший. Один організм здатен вигодувати не одне покоління паразитів, перш ніж вони його вб'ють або він їх. Паразитам завжди вигідніше розвивати здатність до контантагіозності. Це і простіше, і вигідніше. Мої ж "паразити свідомості" є метафорою, яка лише приблизно наводить паралелі між істинними паразитами та деструктивними почуттями. Бо, як би там не було, ці почуття є повністю нашими творіннями, а не сторонніми тілами. Тому, можливо, назву і поміняю колись.