ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Артур Курдіновський
2026.03.14 16:16
Просто сон
Це просто сон. Не менше і не більше.
Невиліковний надважкий склероз.
Тобі ганебна смерть, якщо ти інший!
Народжуються з порожнечі вірші -
Чи захист від світанку, чи наркоз.

Здаля усі - біленькі та пухнасті,
Колючому шепочуть: "Не кричи..."

Іван Потьомкін
2026.03.14 13:57
***
Співала самотність про зграйну дружбу. Співала, аж серце злітало з словами І в звуках тремтіло. Здіймалося вище і вище. Як жайворон, висло Та й впало, мов грудка... Нараз обірвалася пісня. На серце людина поклала руку.

Юрій Гундарів
2026.03.14 13:32
Солдат і мавпа
Мавпочка Зіна — улюблениця і талісман підрозділу бойових медиків. Вона обожнює борщ і чай із молоком «по-англійськи».
Її господар — 50-річний колишній вчитель історії, який завів Зіну після того, як втратив на війні родину та дім. Мавпочка стала його від

Борис Костиря
2026.03.14 11:31
* * *
Так можна геть усе проспати:
І суд Страшний, й зорю Полин,
Доживши в камері до страти,
Яку здійснить нестримний плин.

Так можна геть усе проспати,
Проживши в сні нове життя
І продираючись крізь ґрати,

Ярослав Чорногуз
2026.03.14 02:38
Пісня про щастя
Не розказуй мені про любов,
Лиш кохай мене палко, без тями!
Ти повернешся ще в мій альков,
І торкнешся волосся вустами!
.
Ніжноковзанням віллєш снаги,
Біострумів сяйнуть блискавиці,
Вдарить спалах миттєвий жаги,

Олена Побийголод
2026.03.14 00:59
1922. Сяйте багаттями, синії ночі!
Олександр Жаров (1904—1984)

Сяйте багаттями, синії ночі!
Ми – піонери, діти робочих.
В радісну еру
мчим стрімголов,
клич піонера –
«Завжди будь готов!»

Юрко Бужанин
2026.03.13 22:31
***
Професор дрімав
під час
засідання кафедри
але всередині нього
вирувала запекла дискусія
між виноградною силою Кавказу
та галицькою стриманістю
та чача була не просто рідиною

Світлана Пирогова
2026.03.13 21:53
Гуаш весни
Гуаш весни чарує спраглі очі,
Мов перший дотик лагідних долонь.
В твоїй душі займається вогонь.
Прибравши холод, йде тепло уроче.

Блакить небес, прозора та пророча
Впадає в плеса синіх ручаїв.
Проміння, наче золотий курсив

Ігор Шоха
2026.03.13 20:00
Нерозгадані головоломки
                    І
Немає з ким у спокої дожити
свої три літа на своїй землі...
ну як вас уму-розуму навчити,
помітні українські москалі
і не помітні інде посполиті?
Уперся рогом за своє корито
чужий по духу рід мій у селі.

Іван Потьомкін
2026.03.13 19:57
***
За Росією, навіки втраченою,
Бо нова –тюрма ще гірша.
Рахманінов плаче в зарубіжжі,
На розраду слів уже нема.
Бо ж не тільки слово, а й музику
Душать в обіймах невігласи…
Бо Росія голодна й загнуздана,
І до смаку їй оди й оглушливі марші.

Адель Станіславська
2026.03.13 19:40
* * *
Хто ти, жінко? Яка ти, квітко?
Солод серця гірким полином...
Ой яка ж бо летка, лелітко...
Гай хіба ж то твоя провина,

що вродилась у мамки слічна,
крихту гойна? Усе полова...
Вроди - капка, та й та не вічна,

Адель Станіславська
2026.03.13 19:39
* * *
Поворожу на чистих сторінках
сліпучо білих - білим і на біло...
Зіллю свій жаль і все, що наболіло -
хай чистість та вбере і біль, і страх...

На білім болю пам'ять настою,
зіп'ю лиш раз і виллю, щоб забути...
Так розірву прокляття чорні пута,

Борис Костиря
2026.03.13 11:42
Перше серпня
Не віриться, що перше серпня
До нас навшпиньках підійшло,
Встромивши вістря прямо в серце,
Нахмуривши сумне чоло.

Воно прийшло, як піхотинець
Крізь огорожі та рови.
Воно пропхалось попідтинню

В Горова Леся
2026.03.13 11:36
Утікач
Щоденно поїзди гудками плакали,
Коли везли вигнанців по землі,
Котра пахтіла кров'ю вурдалакові,
Що жадібно від галасу хмелів.

Хватав жінок, дітей, і люто бавився,
Незнаний звір залісенських боліт,
Гонимий і жадобою і заздрістю

Віктор Кучерук
2026.03.13 05:57
* * *
Пересохли джерела натхнення
І озер задоволень нема, -
Маячить за плечима у мене
Без ніяких здобутків сума.
Повисає, мов прапор поразки,
Мов безсилля і слабкості знак, -
Мов закінчення доброї казки,
Яке щойно дошкрябав сяк-так...

С М
2026.03.13 05:08
Клоун помер (The Kinks)
Осипався із підборіддя мій грим
Занурю печалі у віскі & джин
Приборкувач занапастив свій батіг
І леви замовкли і тигри притихли

Ла-ла-ла-ла-ла-ла-ей
О вип’єм усі адже клоун помер
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Паразити свідомості. Частина ІІ. Як тобі не соромно?
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-09-28 17:23:03
Переглядів сторінки твору 501
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.522 / 6  (4.840 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.496 / 6  (4.875 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.12 11:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 07:02:11 ]



дякую Вам за ці есеї, завжди хороша пожива для роздумів усяких
на тлі всього, переліченого Вами, із належною певністю,
почуття сорому, для мене особисто, є радше комфортним
тобто, ключове слово "радше"
я гадаю, що це є живе, житейське почуття
якщо виникають проблеми із ним, то, імовірно, справа у дозі
або в масштабах
ну і в наслідках, вочевидь
це скоріше доступно практикуючому психологу
бачити, розпізнавати, пізнавати наслідки

(якби, при помірних, чи малозначних дозах
все це може може бувати і корисним
або чи обов’язково щоразу звільнятися геть од усього
й наскільки певним є це звільнення
теж хороші питання)

"момент прийняття", він і мені цінний, так само, всякчас
& він не про одкровення, але про певне полегшення
метальне полегшення в житейському, живому плині
імовірно, навіть ліпше за якесь-іще одкровення
(кшталту, "нас не цікавить правда про себе,
нас цікавить правда про інших")


я змагаюся осягнути, що т. зв. "паразити свідомості"
все ж відмінні від психотравми, оскільки частіше
нагадують про т. зв. "комплекси"
але можуть бути (складними) наслідками психотравми,
або й численних психотравм, і само собою, логічно,
що цього треба якось позбуватися

теж такий собі нерідко "дарунок від матері"
імовірно, для когось і цінний
якщо немає внутрішньої готовності, або бажання позбутися
певної психотравми, певних "комплексів", або певних паразитів



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:16:37 ]
Дякую за візит та відгук! Це справді дуже цінно.

"Паразити свідомості" — в даному випадку почуття, що мають деструктивний характер, заважають комфорту і якості життя, а також перешкоджають розвитку. Вони можуть бути і наслідком психотравми, і результатом виховання або й просто схильністю. Психіка — наскільки складна конструкція, що в ній неможливо щось чітко відділити одне від одного. Тому я намагаюся ніби точково освітлювати окремі елементи.

Я не наївний і чудово розумію, що повністю позбутися якихось почуттів неможливо, але роблю акценти з метою, щоб люди звернули увагу на них. Бо якщо якимось чином у нас вийде зменшити рівень почуття провини чи сорому з умовних 80 балів хоч би до 50, то жити стане краще. Мені дуже сподобалася Ваша метафора про палицю, яку слід перегнути в інший бік для того, щоб нарівняти. От я і перегинаю (чи ні), бо навіть якщо повністю позбутися сорому (що неможливо), погодьтеся, ми багато не втратимо.

З повагою

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:41:40 ]


певно, що так

у мене в житті був епізод співпраці із так званою
"канадською компанією"
у них оце "позбавлення комплексів"
буо майже комплексом у власному праві

ну, гаразд, я навчився з ноги заходити будь-куди
і не мучитися іх добираннм слів, а одразу вивалювати
так би мовити, в морду, все, що мене якось-там
цікавить, чи бентежить

це не важко

але от мені якби думається, що все ж таки
у кожного такого "паризита" є якась своя особиста
біологічна отрута, яка доставляє певний комфорт
тому, на кому паразитують
або ж, паразит чимось намагається якби підкупити
він не заходить нагло, вибиваючи двері

розумієте?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:43:39 ]



паразитизм має якісь власні плюси і для того
на кому паразитується, тобто, це така собі агресія-мінус

парадоксально



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 20:46:04 ]



я спілкувався безпосередньо із
дівчинкою, яка біолог і в темі паразитології
і питав був її, як ото може бути, що організм
який припускає симбіоз паразитів, може
дійти (теоретично) до того, що паразити
знищать його
хоча це не є/не було метою паразитування
бо ж нелогічно якби

метою паразитування радше мало би бути
підтримання організма, який забезпечує життя
всіх тих, хто паразитує
але не знищення ресурсу

ну, вона відповіла, що
імовірно, підвищення кількості паразитів
чисто біологічно, неспростовна річ
але організм мав би відреагувати
і напевно, що є певні механізми регуляції
тобто, кількість паразитів, яка загрожує
організмові, викликає певну захисну реакцію
і організм якось це вирішує, сам



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-10-01 01:43:47 ]
Я майже написав довжелезну відповідь,але робив це зі смартфона і коли мені подзвонили, все зникло, то відповім трохи коротше, ніж планувалося.

В паразитології не сильно розбираюся, але як людина, яка закінчила медичний університет, приблизне уявлення маю. У паразита ніколи немає стратегії зберегти життя свого носія і годувальника, бо його життєвий цикл переважно набагато коротший. Один організм здатен вигодувати не одне покоління паразитів, перш ніж вони його вб'ють або він їх. Паразитам завжди вигідніше розвивати здатність до контантагіозності. Це і простіше, і вигідніше. Мої ж "паразити свідомості" є метафорою, яка лише приблизно наводить паралелі між істинними паразитами та деструктивними почуттями. Бо, як би там не було, ці почуття є повністю нашими творіннями, а не сторонніми тілами. Тому, можливо, назву і поміняю колись.