ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.04.28 21:06
* 59 *
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи

Тетяна Левицька
2026.04.28 19:57
Артуру Дмитровичу Курдіновському
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі

Костянтин Ватульов
2026.04.28 19:00
Далеко
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.

Далеко-

Охмуд Песецький
2026.04.28 16:09
Геліопавза
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.

До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот

Володимир Невесенко
2026.04.28 15:25
Вічний сум на образа́х
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:

«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,

Вячеслав Руденко
2026.04.28 11:33
На тлі десяткового дробу
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!

Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,

Тетяна Левицька
2026.04.28 10:59
На сходинах літ
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.

Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці

Борис Костиря
2026.04.28 10:56
Натхнення
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.

Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми

Ольга Олеандра
2026.04.28 08:42
Весна
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.

Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.

Віктор Кучерук
2026.04.28 06:36
* * *
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.

Володимир Бойко
2026.04.28 00:31
Історія
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.

Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну

Іван Потьомкін
2026.04.27 22:02
Ролан Биков (1929-1998)
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні

Світлана Пирогова
2026.04.27 21:12
Весні - осанну
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.

За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.

С М
2026.04.27 20:50
Зіркова доріжка (Jefferson Airplane)
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно

Немає часу любити, і себе розкрити

Володимир Невесенко
2026.04.27 19:44
Журавель
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»

Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно

Охмуд Песецький
2026.04.27 16:08
Вузли
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги 
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Публіцистика):

Павло Інкаєв
2025.11.29

Федір Паламар
2025.05.15

Пекун Олексій
2025.04.24

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мосійчук
2023.02.21

Зоя Бідило
2023.02.18






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олег Герман (1991) / Публіцистика

 Паразити свідомості. Частина ІІ. Як тобі не соромно?
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Без фото
Дата публікації 2025-09-28 17:23:03
Переглядів сторінки твору 569
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.522 / 6  (4.840 / 5.6)
* Рейтинг "Майстерень" 5.496 / 6  (4.875 / 5.67)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.782
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2026.03.12 11:29
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 07:02:11 ]



дякую Вам за ці есеї, завжди хороша пожива для роздумів усяких
на тлі всього, переліченого Вами, із належною певністю,
почуття сорому, для мене особисто, є радше комфортним
тобто, ключове слово "радше"
я гадаю, що це є живе, житейське почуття
якщо виникають проблеми із ним, то, імовірно, справа у дозі
або в масштабах
ну і в наслідках, вочевидь
це скоріше доступно практикуючому психологу
бачити, розпізнавати, пізнавати наслідки

(якби, при помірних, чи малозначних дозах
все це може може бувати і корисним
або чи обов’язково щоразу звільнятися геть од усього
й наскільки певним є це звільнення
теж хороші питання)

"момент прийняття", він і мені цінний, так само, всякчас
& він не про одкровення, але про певне полегшення
метальне полегшення в житейському, живому плині
імовірно, навіть ліпше за якесь-іще одкровення
(кшталту, "нас не цікавить правда про себе,
нас цікавить правда про інших")


я змагаюся осягнути, що т. зв. "паразити свідомості"
все ж відмінні від психотравми, оскільки частіше
нагадують про т. зв. "комплекси"
але можуть бути (складними) наслідками психотравми,
або й численних психотравм, і само собою, логічно,
що цього треба якось позбуватися

теж такий собі нерідко "дарунок від матері"
імовірно, для когось і цінний
якщо немає внутрішньої готовності, або бажання позбутися
певної психотравми, певних "комплексів", або певних паразитів



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:16:37 ]
Дякую за візит та відгук! Це справді дуже цінно.

"Паразити свідомості" — в даному випадку почуття, що мають деструктивний характер, заважають комфорту і якості життя, а також перешкоджають розвитку. Вони можуть бути і наслідком психотравми, і результатом виховання або й просто схильністю. Психіка — наскільки складна конструкція, що в ній неможливо щось чітко відділити одне від одного. Тому я намагаюся ніби точково освітлювати окремі елементи.

Я не наївний і чудово розумію, що повністю позбутися якихось почуттів неможливо, але роблю акценти з метою, щоб люди звернули увагу на них. Бо якщо якимось чином у нас вийде зменшити рівень почуття провини чи сорому з умовних 80 балів хоч би до 50, то жити стане краще. Мені дуже сподобалася Ваша метафора про палицю, яку слід перегнути в інший бік для того, щоб нарівняти. От я і перегинаю (чи ні), бо навіть якщо повністю позбутися сорому (що неможливо), погодьтеся, ми багато не втратимо.

З повагою

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:41:40 ]


певно, що так

у мене в житті був епізод співпраці із так званою
"канадською компанією"
у них оце "позбавлення комплексів"
буо майже комплексом у власному праві

ну, гаразд, я навчився з ноги заходити будь-куди
і не мучитися іх добираннм слів, а одразу вивалювати
так би мовити, в морду, все, що мене якось-там
цікавить, чи бентежить

це не важко

але от мені якби думається, що все ж таки
у кожного такого "паризита" є якась своя особиста
біологічна отрута, яка доставляє певний комфорт
тому, на кому паразитують
або ж, паразит чимось намагається якби підкупити
він не заходить нагло, вибиваючи двері

розумієте?



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 19:43:39 ]



паразитизм має якісь власні плюси і для того
на кому паразитується, тобто, це така собі агресія-мінус

парадоксально



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
С М (Л.П./М.К.) [ 2025-09-29 20:46:04 ]



я спілкувався безпосередньо із
дівчинкою, яка біолог і в темі паразитології
і питав був її, як ото може бути, що організм
який припускає симбіоз паразитів, може
дійти (теоретично) до того, що паразити
знищать його
хоча це не є/не було метою паразитування
бо ж нелогічно якби

метою паразитування радше мало би бути
підтримання організма, який забезпечує життя
всіх тих, хто паразитує
але не знищення ресурсу

ну, вона відповіла, що
імовірно, підвищення кількості паразитів
чисто біологічно, неспростовна річ
але організм мав би відреагувати
і напевно, що є певні механізми регуляції
тобто, кількість паразитів, яка загрожує
організмові, викликає певну захисну реакцію
і організм якось це вирішує, сам



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олег Герман (Л.П./М.К.) [ 2025-10-01 01:43:47 ]
Я майже написав довжелезну відповідь,але робив це зі смартфона і коли мені подзвонили, все зникло, то відповім трохи коротше, ніж планувалося.

В паразитології не сильно розбираюся, але як людина, яка закінчила медичний університет, приблизне уявлення маю. У паразита ніколи немає стратегії зберегти життя свого носія і годувальника, бо його життєвий цикл переважно набагато коротший. Один організм здатен вигодувати не одне покоління паразитів, перш ніж вони його вб'ють або він їх. Паразитам завжди вигідніше розвивати здатність до контантагіозності. Це і простіше, і вигідніше. Мої ж "паразити свідомості" є метафорою, яка лише приблизно наводить паралелі між істинними паразитами та деструктивними почуттями. Бо, як би там не було, ці почуття є повністю нашими творіннями, а не сторонніми тілами. Тому, можливо, назву і поміняю колись.