ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.08.12 10:06
У червні 2023 року російські окупанти в Бердянську вбили двох підлітків - 16-річних Тиграна Оганнісяна
та Микиту Ханганова, яких підозрювали у підготовці диверсії на залізниці.
Відважних друзів застрелили снайпери: Микита був вбитий пострілом у голову,

С М
2025.08.12 07:33
на годиннику час коли зачиняють
і треба йти і я це знаю
але оттак сидів би до ранку
повзуть автівки усі в очах
сяє ліхтарний порожній блиск
замер у мозку німий одчай
це ж єдине місце
це ж єдине місце

Артур Курдіновський
2025.08.12 07:30
МАГІСТРАЛ

Ось тут, на майданчику, серед панельних будинків,
Зустріли ми квітень. Хай стане він принцем казковим!
Легким амфібрахієм, ніжним, замріяним словом
Альтанку весна подарує, неначе з картинки.

В реальності лавки нема і тепла - ні краплинк

Юрій Лазірко
2025.08.12 01:23
Асю - в сільмазі і на матраці.
Касю - де Асю, відходячи з каси.
Валю - на валі і сіновалі.
Віку - без ліку та без базіку.
Ніку - як Віку, тільки з базіком.
Жанну - у ванні дуже старанно.
Янку - у ґанку ще з позаранку.
Іру - так щиро, без... і без м

Ярослав Чорногуз
2025.08.12 01:16
Не кажи, не проси, не кляни --
Знову осінь іде до порога.
Як від миру йдемо до війни --
Так підемо в свій час і до Бога.

Може нам, навпаки, порадіть,
Що у пору достиглу вступаєм.
Мудродумання в нас мимохіть

Борис Костиря
2025.08.10 21:55
Мій телефон вимкнувся.
Я подаю сигнали "SOS!"
лише своєю енергетикою.
Мене неможливо
запеленгувати. Я - риба,
яка заплила у найбільші
глибини океану.
Я втратив сутність

Володимир Невесенко
2025.08.10 15:59
Я не чекаю дива. Дав би Бог
дійти до Бога праведно і чесно
крізь метушню, де світ живе облесно
від тайних перемов до перемог,
де чорні тіні безсловесно
ведуть із Сатаною діалог.

Я не чекаю дива. Дав би Бог,

Євген Федчук
2025.08.10 15:46
Поляки – гонорові та часто так бувало:
За гонором уроки минулі забували.
Події в сорок третім трагічні на Волині
Хвилюють українців з поляками донині.
Десятки тисяч люду загинули невинно,
Які жили віками на землях України.
В час, як на Україну знов

Артур Сіренко
2025.08.10 15:37
Країна, де помер вітер,
І воскрес серед паростків жита,
Де сталеві ножі дозрівають мов яблука
На дереві пізнання добра і зла –
На старій яблуні радості.
Весталки розпалюють ватру
Серед глупої ночі осінніх гусей,
Зачиняючи вікна минулого,

Тамара Ганенко
2025.08.10 07:36
Десь твоє серце далеко
Неприкаяне
Піврозчахнуте
Дике
Горде
Домашнє
Умиротворене

Борис Костиря
2025.08.09 21:54
Тихо спадає листя,
як повільна кінохроніка.
Листя - це роки
нашого життя,
вони так само
безслідно зникають у землі.
Невдовзі ліс стане
оголений і зовсім самотній,

Ярослав Чорногуз
2025.08.09 21:11
Неначе у карцері дрібен --
Запхали тебе у тюрму.
Нікому вже ти не потрібен
У світі жахливім цьому.

Старіючий, сивий і хворий --
Чи здох, чи живий -- все одно.
Дурні, безпідставні докори

С М
2025.08.09 13:45
Говорилось
за простори між нас усіх
І людей, що
невидимі нам із-за стін
ілюзійних
Правди не почути
далі пізно геть
нема їх уже

Іван Потьомкін
2025.08.09 13:25
Чорнявий кіт із карими очима споглядає з височини книжкового розвалу на тих, хто мало не щодня приходить і переглядає те, що прибуло. Здається, що кіт знає всі мови, крім гебрайської та китайської, яких немає серед написаних стосів книжок. Тих, за якими

Юрій Гундарєв
2025.08.09 11:52
…Шукати щось нове? Стаж і кваліфікація в Северина були, проте йому хронічно не таланило. Всі однокурсники знайшли теплі місця й тихо пожинали купюри. І не те щоб вони збивали зорі з неба - просто ситих кутків на всіх не вистачає. Свого часу він засиджував

Олена Побийголод
2025.08.09 10:52
Із Бориса Заходера

Уславлених кішок чимало
(не кажучи вже про котів)
у різні епохи бувало;
а тих, що в книжках – й поготів!

І ось наша доблесна Рижка
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Віктор Марач (1955) / Вірші / Із Оскара Вайльда

 Оскар Вайльд Балада Редінзької в'язниці
ІІІ(1)
Не тішить зір тюремний двір
Із муром цегляним:
Тут він страждав, як страти ждав
Під небом цим сумним
Й, щоб самогубства не вчинив,
Сторожа поруч з ним.

Їм нерозлучними з ним буть,
Вдень стежить і вночі,
Щоб ехо чуть його зітхань,
Молитви всі й плачі;
Але до них байдужі ті,
В руках чиїх ключі.

Був розпорядок строгий тут,
Що комендант завів, --
"Смерть -- найприродніша з речей," --
Своє знов лікар вів
І капелан два рази в день,
Як жить на світі, вчив.

А той курив два рази в день
І пиво своє пив;
Здавалось: й тіні страху він
У душу не пустив;
Кураживсь навіть: страти час
Наблизити б хотів.

Чому ж не плач чув наглядач,
А дивні речі ці?
Не смів питать, бо мусив знать:
Ці в'язні -- не ченці;
То ж мовчазним слід буть із ним
Й мать маску на лиці.

А може й смів, та не зумів
Допомогти йому,
Та й що із жалістю робить,
Що замкнена в тюрму?
Де слів узять, щоб розігнать
Скорботу цю німу?

Ми йдем гулять, трястись, кульгать,
Мов дурників парад;
Пекельних слуг зібрав цей круг,
Й хоч йдуть всі невпопад,
Та бритий лоб -- хай жлоб чи сноб --
З'єднав у маскарад.

Ми льон прядем й канат плетем,
В крові вже нігті в нас;
Збираєм пил, шкребем настил,
Аж поки день не згас;
І двір метем, й по воду йдем --
Брязк відер повсякчас.

Копаєм, рвем, ламаєм, б'єм,
Та й ще серед всього
Встигаєм ми горлать псалми
Й не згадуєм його --
І в серці завмирає страх
Від гамору цього.

Таївся страх у нас в серцях
Й був тихим його крок;
Забули ми, що звук сурми
Звістить вже скоро строк, --
Й от бачим яму у дворі
Й навкруг -- землі горбок.

Мов зла оплот, розкривши рот,
Зіяла яма ця
В мольбі прийнять й навік обнять
Ще теплого мерця;
І кожен знав: до ранку ще
Повісять молодця.

Ми мовчки йшли, в душі ж були
Пітьма, і смерть, і жах;
Сновида мов, повз нас пройшов
Кат з клуночком в руках;
Й по камерах ми розбрелись,
Щоб ніч зустріть в сльозах.

Ховався страх по всіх кутках
У цю скорботну ніч;
Мов у труні, всі мовчазні,
Німотність зусібіч;
Відчай утрат плив із-за грат
З блідих, мов смерть, облич.

Він спати ліг, як тільки б міг,
Хто звідав благодать;
Наглядачі за ним вночі
Не знали, що гадать:
Який же сон вчас похорон? --
Й те, що останній -- знать!

Зате не спав той, хто ридав,
Хто ще не відав сліз:
Пройдисвіт, злодій, хуліган
В очах відчули різь,
В чиїх серцях проснувся страх
І душу відчай гриз.

О, в таку ніч жахлива річ --
Чужу вину відчуть!
Й себе розп'ять, й слова проклять
Невинних жертв почуть!
Й свинець немов, не сльози -- кров
Вже по лицю течуть.

Безшумно крались сторожі
І стежили пильніш,
Та бачать схилені в журбі
Фігури сірі лиш;
Й -- о, диво з див! -- поклони бив,
Й хто не моливсь раніш.

Всю ніч в мольбі в німій журбі,
Щоб осушить до дна
Ту чару, мов полин, гірку,
Як мари вже й труна
На когось ждуть, і смак відчуть
Розкаяння вина.




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-12 07:34:52
Переглядів сторінки твору 1449
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.555 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.493 / 5.39)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.610
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.07.02 19:13
Автор у цю хвилину відсутній