ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.17
21:42
У густому лісі, на дубі крислатім,
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
Знайшли собі хату
Орлиця та кішка, та свиня кирпата.
Орлиця вподобала собі верховіття,
Кішка полюбила над усе на світі
Просторе дупло. А свиня кирпата
Внизу оселилась: жолудів багато.
Жили тихо й мирно. Кожен сам
2024.04.17
14:19
А це не раша почала війну
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
та і Європа, нібито, не винна,
що не одну
годує звірину
і поїть її кров’ю України.
***
А нами управляють не каліки,
2024.04.17
09:42
Основне завдання курсу —
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
Бути кращим в черзі знань…
І не бути сліпим буслом
Поміж зібраних питань…
Раптом хтось візьме і бовкне
Щось про славу, про медаль…
Якщо він… ще й осінь жовкне —
Стелить паморозь печаль…
2024.04.17
08:45
А-ж гілля гнеться бузу від суцвіть,
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
Р-анкові пахощі несуться в світ,
О-бласкані промінням золотим,
М-агічно ваблять запахом крутим.
А кущ танцює з вітерцем танок
Т-акий щасливий з вихором думок.
Улад, у такт шепоче, шурхотить
2024.04.17
07:58
Розцвів бузок, тремтить бузкове світло
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
Пронизуючи тисячі квіток,
Недавно лиш зима була, а літо
Із травня прокладає вже місток.
Ще вчора квітень з холодом на пару
Не знав, куди зробити перший крок.
А позлітали з абрикос тіари
2024.04.17
06:34
У цій війні я сам себе зустрів.
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
Перегорнув минулого сторінку.
Якого кольору у серці гнів?
Чи є напівтони? Чи є відтінки?
Ні! Він червоний - кров моїх бійців
І чорний, наче вдовина хустинка.
Він має присмак одностайних слів,
2024.04.17
06:27
Ніби в камертон у підвіконня
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
барабанить до світанку дощ,
від цієї музики безсоння…
І у тебе кажеш? Так отож.
Звикли ми до сніжної завії
та раптово десь пішла зима
і тепер дощитиме стихія
нотами грайливо усіма.
2024.04.17
05:37
Затьмарить час чийсь світлий образ
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
І швидко змовкне друга клич, -
І хтось не дасть пораду добру
За просто так чи могорич.
Минеться біль і жаль за чимось
Більш не терзатиме єство, -
І не влаштують ритми й рими
Мені поезій торжество.
2024.04.17
00:24
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
Бузкова мить не випускає з круга.
І яв мені – недбало зшита чуга,
А сон мені – бездоння рукавів.
Кружляй мене! Одним із тих кружлянь
Під спів горян, у попелі натуги!..
Аж раптом – день порозриває пруги
2024.04.16
23:09
Якщо не зведе Господь дім,
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
Марні зусилля тих, хто його будує.
Якщо не встереже Господь місто,
Намарне старається варта.
Надаремне ви рано встаєте,
Допізна сидите, їсте хліб печалі.
Навіть уві сні Він дасть усе те тому,
Кого любить.
2024.04.16
22:33
Тут колись росли кущі кизилу,
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
А тепер - потрісканий асфальт...
Всі сліди мого дитинства змило
Дощем-часом у тайну скрижаль.
Найріднішим йду на світі містом...
Порух вітру - в серці резонанс.
А під сірим снігом, жовтим л
2024.04.16
20:19
Це безліч сонць зійшло на небесах
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
Звабливих щік, що з них складе сузір’я
Поезія торкаючи вуста
Сльозою радості, сльозою сновидіння.
А ти — язичник, що вершить обряд
І прагне трунку від сосків Астарти;
Холодний мармур, що ховає плаття
В мережі рік
2024.04.16
20:03
Цей тихий ранок з квітами в гіллі
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
І з келихами золотих тюльпанів
Панує на відновленій землі,
Не змінюючи настроїв та планів.
Йому одне – радіти із весни,
Нести вселенську радість і турботи
Про білий світ, про наші з вами сни -
2024.04.16
09:56
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
Муркоче волога, голубиться, лине.
Прямує до лон, проникать й напувати.
Дощем сходить небо, щоб землю кохати.
16.04.24
2024.04.16
05:52
На Парнасі відучора гуд
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
«геній» роздає свої вказівки
це, друзяки, небезпечний труд
і стило в руках його – гвинтівка.
Зизооко цілиться під зріз,
вибирає жертву пожирніше…
затуляйте свої вуха, плиз,
дочекайтесь, хай настане тиша.
2024.04.16
05:42
Галки жовтороті
Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Всілися на дроті,
Гомоном дратуючи людей, –
Наче зранку в місті
Зграї голосистій
Більше примоститися ніде.
Поки гомоніли
Птиці зголоднілі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
2020.03.12
2020.01.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Валентин Бендюг (1954) /
Публіцистика
Як на Поділлі відьом шукали
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як на Поділлі відьом шукали
У Державному архіві Хмельницької області зберігається кілька дуже цікавих справ про те, як на Поділлі ще наприкінці XVIII та на початку XIX сторіч боролися з посухами, у яких традиційно звинувачували відьом.
Перший з випадків стався 29 квітня 1798 року у селі Глибочок Гайсинського повіту у маєтку поміщика Іполита Ярошинського. Економ цього маєтку Мисевич, зібравши з усього села приблизно сотню жінок , “повелів спочатку утопити усіх в воду, а потім, притягнувши до річки двоє саней волових та поставивши на них по три полубочки, вивозив тими жінками воду у (інший) став, версти за дві і тамо розливав.” Про цей випадок у Гайсинське духовне правління доніс сільський священик Максим Богданович. З духовного правління донесення було спрямоване у Брацлавську духовну консисторію, де було розглянуте єпископом Брацлавським і Подільським Іоаникієм. Єпископ доніс про випадок світським властям – у Подільське губернське правління з вимогою: “С виновным поступить по закону”.
Подібний випадок довелося розглядати цьому ж Іоаникію, але уже не єпископу, а “Архієппископу Подільському і Брацлавському і Ордена святої Анни 1-го ступеня Кавалеру” 1809 року. Вивчення справи, у якій набралося 23 сторінки тексту, тривало від 25 серпня до 10 грудня. Справа називалася так: “Дело о совершении суеверного обряда приказчиком села Лисца Ушицкого уезда Студзинским выразившегося в утоплении женщин с целью вызова дождя”. Суть справи, як про це доповів благочинний ієрей Феодосій Шакалович, полягала у тому, що “…цього року, минулого липня 6-го числа, селяни означеного села з прикажчиком Студзинським через суєвірність, нібито заради “излияния дожжа на землю”, жінок у воді, у ставку, що біля панського двору знаходиться, підвішуючи їх на шлеях та чіпляючи залізо, топив для виявлення серед них якихось відьом, із яких нібито виявлено сім, котрим Студзинський наказував щоб був дощ, а якщо не буде, то будуть покарані або ж, зробивши осикового хреста, хай несуть на границю”.
Тут варто нагадати, що “на границю” – це на межу села, де ховали страчених, убивць та самогубців; мені ще недавно доводилося чути прокляття: “А щоб тебе на границю винесло!” Що ж до осикового хреста, то він символізує Юду (бо за українськими повір’ями Юда повісився саме на осиці, через те вона постійно дрижить і тріпоче своїм листям). Осиковий хрест (кіл) ставився на могилах тих, кого ховали на границі. Підозра у відьомстві падала на тих жінок, котрі не тонули, а тому до них ще й чіпляли залізо.
Вивчення суті справи показало наступне: “…через посуху у минулому 1809 році у літню пору в липні місяці, жінки й чоловіки, припоминаючи минулі звичаї, зібравшись майже усією громадою села, купали жінок у ставу, що біля економічного двору, і пускали у воду на шлейках обережно одначе, що чинили задля розваги сільської та щоб був дощ, а при сьому раз одній жінці Парасці Гусочці на коліна був покладений плуговий леміш, котрий затягнув було її аж по шию, але потім, вийшовши вона із води пішла додому, і усе сіє відбувалося без усіляких образ жінок та обзивання котроїсь чим-небудь непристойним.”
Як бачимо, розвага розвагою - але й “щоб був дощ ”.
По цій справі було винесено таку резолюцію: “Эконому села Лисца Студзинскому строжайше предписанием подтверждено, впредь от подобного вышеписанному Суеверию крестьянское села Лисца общество воздержать, и недопуская оного отнюдь.”
Валентин Бендюг
Перший з випадків стався 29 квітня 1798 року у селі Глибочок Гайсинського повіту у маєтку поміщика Іполита Ярошинського. Економ цього маєтку Мисевич, зібравши з усього села приблизно сотню жінок , “повелів спочатку утопити усіх в воду, а потім, притягнувши до річки двоє саней волових та поставивши на них по три полубочки, вивозив тими жінками воду у (інший) став, версти за дві і тамо розливав.” Про цей випадок у Гайсинське духовне правління доніс сільський священик Максим Богданович. З духовного правління донесення було спрямоване у Брацлавську духовну консисторію, де було розглянуте єпископом Брацлавським і Подільським Іоаникієм. Єпископ доніс про випадок світським властям – у Подільське губернське правління з вимогою: “С виновным поступить по закону”.
Подібний випадок довелося розглядати цьому ж Іоаникію, але уже не єпископу, а “Архієппископу Подільському і Брацлавському і Ордена святої Анни 1-го ступеня Кавалеру” 1809 року. Вивчення справи, у якій набралося 23 сторінки тексту, тривало від 25 серпня до 10 грудня. Справа називалася так: “Дело о совершении суеверного обряда приказчиком села Лисца Ушицкого уезда Студзинским выразившегося в утоплении женщин с целью вызова дождя”. Суть справи, як про це доповів благочинний ієрей Феодосій Шакалович, полягала у тому, що “…цього року, минулого липня 6-го числа, селяни означеного села з прикажчиком Студзинським через суєвірність, нібито заради “излияния дожжа на землю”, жінок у воді, у ставку, що біля панського двору знаходиться, підвішуючи їх на шлеях та чіпляючи залізо, топив для виявлення серед них якихось відьом, із яких нібито виявлено сім, котрим Студзинський наказував щоб був дощ, а якщо не буде, то будуть покарані або ж, зробивши осикового хреста, хай несуть на границю”.
Тут варто нагадати, що “на границю” – це на межу села, де ховали страчених, убивць та самогубців; мені ще недавно доводилося чути прокляття: “А щоб тебе на границю винесло!” Що ж до осикового хреста, то він символізує Юду (бо за українськими повір’ями Юда повісився саме на осиці, через те вона постійно дрижить і тріпоче своїм листям). Осиковий хрест (кіл) ставився на могилах тих, кого ховали на границі. Підозра у відьомстві падала на тих жінок, котрі не тонули, а тому до них ще й чіпляли залізо.
Вивчення суті справи показало наступне: “…через посуху у минулому 1809 році у літню пору в липні місяці, жінки й чоловіки, припоминаючи минулі звичаї, зібравшись майже усією громадою села, купали жінок у ставу, що біля економічного двору, і пускали у воду на шлейках обережно одначе, що чинили задля розваги сільської та щоб був дощ, а при сьому раз одній жінці Парасці Гусочці на коліна був покладений плуговий леміш, котрий затягнув було її аж по шию, але потім, вийшовши вона із води пішла додому, і усе сіє відбувалося без усіляких образ жінок та обзивання котроїсь чим-небудь непристойним.”
Як бачимо, розвага розвагою - але й “щоб був дощ ”.
По цій справі було винесено таку резолюцію: “Эконому села Лисца Студзинскому строжайше предписанием подтверждено, впредь от подобного вышеписанному Суеверию крестьянское села Лисца общество воздержать, и недопуская оного отнюдь.”
Валентин Бендюг
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію