
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.07.01
13:52
Хоч було вже пізно,
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
В крайню хату до ворожки
Якось Чорт заскочив:
«Розкажи, люба небого,
Тільки правду щиру,
Що говорять тут про Бога
І про мене, звісно?
Прокляли, мабуть, обох
2025.07.01
12:27
Далеч безкрая синіє, як море,
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
Мліючи тихо в принаднім теплі, –
Жайвір щебече здіймаючись вгору
І замовкає, торкнувшись землі.
Змірюю поглядом світле безмежжя,
Хоч не збираюся в інші краї, –
Подуви вітру привітно бентежать
Ними ж оголені груди мої
2025.07.01
10:14
Густішає, солодшає повітря,
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
немов саме говорить літо,
пахуча розквітає липа.
- Це дерево душі, - шепоче вітер.
Цілюща магія, любов і ніжність,
бо до землі торкнулась Лада,
і все в цім дереві до ладу:
деревина легка і цвіту цінність.
2025.07.01
09:09
Заявишся опівночі і мовиш ‘Ніч не видно’
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
Бо через тебе я засліп, і я боюся світла
Кажу тобі, що я сліпий, а ти показуєш мені
Браслети, що я оплатив давно
Назовні усміхаюсь, але на серці холод
Хоч кажеш, ти є поруч, я знаю щось не то
2025.07.01
08:05
Двічі не ввйдеш в рай,
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
у вертоград* розкішний,
бо не тобі в розмай
кров'ю писала вірші.
Небо і два крила –
в сонячному катрені,
ДНК уплела
в райдужні гобелени.
2025.06.30
21:47
Аритмія в думках, аритмія у вірші.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.
Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
У стихії шукаємо знаків творіння.
У безликості прагнем побачить обличчя.
І порядок у хаосі, в темряві - свічі.
2025.06.30
10:42
Смакую червня спілий день останній
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
раюючи, бо завтра утече,
а з абрикос медових спозарання
гарячий липень пироги спече.
Посушить стиглі яблука і груші
на бурштиново-запашний узвар,
задухмяніє пелюстками ружі
2025.06.30
09:12
Частина друга
Жовч і кров
1930 рік
Потяг Львів-Підгайці на кінцеву станцію прибув із запізненням. Пасажир у білому костюмі та капелюсі упродовж усієї мандрівки звертав увагу на підрозділи польських військових, які й затримували рух потягу, сідаючи в
2025.06.30
08:21
На подвір'ї, біля хати,
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
в кропиві та бузині
дозрівають пелехаті
чорнобривці запашні.
На порозі чорний вужик
примостився спочивать.
Квітнуть мальви, маки, ружі —
2025.06.30
05:48
Закохані до згуби
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
Лише в своїх дружин, –
Дбайливі однолюби
Додому йдуть з гостин.
Хоч ген затишна гавань,
А тут – низенький тин, –
Наліво, чи направо,
Не зверне ні один.
2025.06.29
23:49
Банальна думка – як воно
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
Зріднилось з путіним лайно.
І як воно – смердючі дні
Вовтузитися у лайні.
Відомі істини прості –
З лайном поріднені глисти.
І путін теж – огидний глист,
2025.06.29
23:25
Мій мозок розчленився на клітини,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
у кожній - ти ... в нейронах і аксонах
той погляд ще невинної дитини,
та пристрасть у найпотаємних зонах.
Мов не живу без цього всі ці ночі,
розірваних думок збираю зграю,
і розумію, що напевно хочу
тебе і жити,
2025.06.29
22:01
Безконечно росте трава,
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
Невідчутна і ледь жива.
І траві цій ніщо не указ,
Вона дивиться в нас і про нас.
Ця трава - ніби вічне зерно,
Що проб'є асфальт все одно.
2025.06.29
17:16
Санта Фе, кажуть, десь у ста милях, по шосе
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
Я маю час на кілька чарок й автопрокат
У Альбукерке
Знову мчав я край доріг, самоти я шукав, як міг
Незалежності від сцен і глядачів
У Альбукерке
2025.06.29
14:18
Утішає мати доню: - Ну, що знову сталось?
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
Мабуть, що від того зятя клятого дісталось?
А та плаче: - Справді, клятий! Він мене покинув!
Не поглянув, що у мене на руках дитина!
- Треба ж було добре, доню ще тоді дивитись,
То не довелось би нині тобі і
2025.06.29
12:07
Заграйте, Маестро Перельмане ,
Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Щось із Сарасате .
А поки ви настроюєте скрипку,
Оповім, як довелось почуть про вас уперше.
...За обідом, який завжди передував уроку,
Учителька івриту у диптиху про Гріга
Порадила змінити Швейцера на Перельмана.
Я зн
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.04.24
2024.08.04
2024.05.20
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Герасименко (1962) /
Поеми
Ранкове алегро
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ранкове алегро
Мчи, поете, маршруткою вдаль
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію