Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.17
20:56
Йдучи якось по Гемпстед Феа, я
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Піккадільським?
Надибав Матусю Гуску
І засмутив її глузд, що став криком
Студент приїжджий відати хотів
Що таке справді є
Слони бігають із левами
Колом Піккадільським?
2026.08.17
20:04
Напекла ти пирогів.
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині
Всі пухнастенькі такі.
Цей із сиром, цей з укропом.
Ні, нема таких в Європі.
Таж і на Святій Землі
Пирожки чомсь замалі.
А от в нашій Україні
Пирожки в кожній родині
2026.08.17
19:06
хоч не упевнений
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак
а все блукав би знаєш
світ заочі
стежками або так
абищо не шукаючи
бездарно
між стін байдужих
серед вуличних собак
2026.08.17
13:49
Не віриться, що нині понеділок
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
І невгамовна, вічна суєта.
Біжить юрба, як зграя жвавих білок.
Тривога окуповує міста.
Цей вічний, нескінченній понеділок
Простягся на долонях самоти.
Крізь хащі міста, як новітній Ділан,
Ідеш кудись без ясної мети.
2026.08.17
13:41
Де забагато аґрусу між згаяних
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
Алегоричність притаманна всім,
В апартаментах лицарів незайманих,
Де на бандурах висохлий зефір
І …ніч тримає ворона над прірвою,
А прірва прикидається бузком,
Густими полуничними сиропами,
2026.08.17
13:31
Штучний інтелект порахував інтелектуалів поштучно.
Спершу отримав гарбуза, а потім ще й дістав на горіхи.
Із зони комфорту потрапив просто на зону.
Меланхолік помітив пожежу на горищі і відреагував по-філософському: «Гори ще…»
Проблеми із го
2026.08.17
11:48
Ранку раночку, ти як брат мені.
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
Тихо дзенькає еСеМеС.
Ніч лякала - для серця матиме
Сотні жал і десятки лез.
Нахвалялася, все те гамузом
В сон розірваний зажене.
Закровавиться страху галасом
2026.08.17
10:23
Золоте сонце Егейського моря повільно занурювалося у воду, заливаючи передвечірнім світлом Ефес – одне з найвеличніших міст античного світу. З висоти пташиного лету воно здавалося розкішним мармуровим килимом, розгорнутим між зеленими пагорбами та гамірно
2026.08.17
09:19
Моє м'язисте тіло
На пляжі загоріло.
На пляжі загоріло.
2026.08.17
09:07
Стрибнути вище голови
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
не вимагайте, люди.
В моїй ви шкурі не були,
не розтинали груди.
Та не пройшли моїх доріг,
нудотних хімій сорок.
Я бачила кривавий сніг
2026.08.17
06:45
Хоча іще квітують квіти
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
І сонцем повняться плоди, -
Уже тепла позбувся вітер,
А я менш пріє від ходи.
Уже геть зовсім непрозора
Поза рікою далечінь, -
Вже гублять листя осокори
І я лисію не один.
2026.08.16
23:54
Гріховна та недосконала
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
На цій землі,
У склепах темних заховала
Гіркі жалі.
Можливо, ти не знала міри
Своїх бажань?
Пливла за привидами мрії
2026.08.16
23:10
Збирала в пригорщі слова,
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
звичайні й променисті,
щоб в них душа була жива
і поривання чисті.
І розсипала на столі
їх, друже, перед вами,
аби у вранішній імлі
2026.08.16
21:37
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Терен у полум”
2026.08.16
21:21
Нічого і я не читатиму –
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
Ні батькового, ні материнського.
Скажу і про дідове з бабиним
У музи своєї під цицькою.
Ніхто і моїми поезами
Навряд чи будь-де зацікавиться.
Тож будьмо відверто тверезими
2026.08.16
19:58
як ми сиділи на трибуні
на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...на стадіоні авангард
що також міг би зватись юність
в країні сумнозвісних рад
у день із дощиком серпневим
що до обіду вже ущух
як ми сиділи просто неба
усіх побачень і розлук
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Герасименко (1962) /
Поеми
Ранкове алегро
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ранкове алегро
Мчи, поете, маршруткою вдаль
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
