Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.04
21:40
Вишні кудлаті - клубки єгози,
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
Мокрі, сумні та знімілі.
Бути веселою і не проси,
Я прикидатись не вмію.
Не обминеш ні голок ні шипів.
З того самій мені важко.
Завтра у дяку, що перетерпів
2025.12.04
19:59
Обступили парубки дідуся старого
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
Та й питатися взялись всі гуртом у нього:
- Кажуть, діду, що колись ви козакували,
В чужих землях і краях частенько бували.
Чи то правда, чи то ні? Може, люди брешуть
Та даремно лиш про вас язиками чешуть?
- Ні, брех
2025.12.04
17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...
2025.12.04
13:42
Тільки через певний час
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
ти даси мені свою руку.
Але це знову будуть сновидіння.
Це знову буде дзвоник,
до якого я не добіжу,
бо я писатиму ці вірші,
які набагато важливіші,
ніж те, що я… тебе люблю.
2025.12.04
13:12
В неволі я відшукую свободу,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
А у свободі - пута кам'яні.
Отримуєш найвищу нагороду -
Із ноосфери квіти неземні.
У рабстві ти відшукуєш бунтарство,
А в бунті - підступ, зраду і удар,
У ницості - величність, в черні - панство,
2025.12.04
10:51
Привіт, зима! Я знову входжу в тебе.
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
Ти зустрічаєш, відкриваючись мені
безкраїм полотном живого неба,
в якім горять немеркнучі вогні,
в якім ростуть дива і дивовижі,
з якого сипле ласка і дари.
в якім живе тепло глибоких зближень,
де тануть нашаров
2025.12.04
06:06
Щось ухопив на око, гадав, що збагнув
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
Але залишив усе це позаду
Якби я знав тоді, що знаю зараз
Гадаєш, я сліпим зостався би?
Перемовлюся із колодязем бажань
Про своє останнє бажання ще
Якщо ідеш за мною, ділися надбаннями
Бо настала ніч, я в ній г
2025.12.04
05:01
Вкрути ж мені, вкрути,
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
Бо все перегоріло,
Врятуй від темноти,
Щоб в грудях зажевріло,
Завібрували щоб
Енергії вібрацій,
Щоб як нова копійка
2025.12.04
03:24
Як уже десь тут було сказано, на все свій час і своє врем'я.
Час розставляти ноги і врем'я стискати коліна, час подавати заяву в ЗАГС і врем'я на позов до суду, час одягати джинси і врем'я знімати труси, час висякатися і врем'я витирати рукавом носа
2025.12.04
00:46
Найпевніший спосіб здолати українців – поділити їх і розсварити.
Хто зазирнув у душу політика – тому дідько вже не страшний.
На зміну турецьким башибузукам прийшли російські рашибузуки.
Краще ламати стереотипи, аніж ламати себе.
Дзеркало душі
2025.12.04
00:28
Я скоріш всього сова,
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
що боїться світла
і улесливі слова,
що яскраво світять.
Не розказую про те,
як яси жадаю —
вранці сонце золоте
запиваю чаєм.
2025.12.03
22:58
М-алий Фонтан - для серця люба батьківщина.
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
А-вжеж, найкращеє в житті село.
Л-юблю красу його і неньку Україну.
И-верень - грудочку землі і тло.
Й-оржисті трави, щедрий ліс, гаї, дорогу.
Ф-онтанські зваби - поле і ставок.
О-бійстя і садки. Летить
2025.12.03
21:51
НЕ ТРЕБА "ПОТІМ" (діалог у співавторстві з Лілія Ніколаєнко)
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
***
Прощай сьогодні. “Потім” вже не треба.
Я скнію в римах, ніби в ланцюгах.
Від тебе в них тікаю, та нудьга
Згорілими рядками вкрила небо.
2025.12.03
21:39
Куди і з ким — не коментую.
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
Лишила осінь повноважень.
Це наче в ліс послати тую
Від алілуї персонажем…
Коли кого — вже не цікавить.
Лишила ніч передумови.
Це наче вдих бензин заправить
2025.12.03
18:52
Зима ударила у бруд
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
Лицем в безсилості нещасній.
І бруд заполоняє брук,
Мов Брут з ножем несвоєчасним.
Зима пірнула у абсурд
І стала стала осінню неждано.
І Божий замисел заглух
2025.12.03
15:31
Якби лише земля мала
тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...тримала на цім світі,
то я б під хатою росла,
Черемхою у цвіті.
Пахтіла б медом навесні,
і раювала літом,
а восени удалині
блищала фіанітом.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Герасименко (1962) /
Поеми
Ранкове алегро
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ранкове алегро
Мчи, поете, маршруткою вдаль
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
