Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.28
13:55
До підніжжя дістанусь, і вертаюсь нагору туди
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
Де спиняюсь, вертаюсь, і заново їду
Аж допоки дістанусь, і побачу тебе
Ей, ей, ей!
Хіба ти проти, щоб тебе любили?
Я мчу із гори на відстані милі
2026.09.28
10:05
Влаштували дебош у Пхеньяні
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
Гультіпаки веселі та п’яні.
Та прийшов кім чен ин
І за пару хвилин
Всі чемнісінькі стали в Пхеньяні.
В штаб-квартирі Об’єднаних Націй
Не бувало дурних ситуацій.
2026.09.28
07:31
Х. РОЗБИТЕ ДЗЕРКАЛО КРАСИ
Ранок у розкішному домі Клодії, найвідомішої світської левиці Помпей, починався як ритуал поклоніння її власній вроді. Вона сиділа на мармуровому стільці перед великим срібним дзеркалом. Три рабині без у
2026.09.28
06:40
Розцвітає, ніби квітка,
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
Усмішка свята,
І дорослішає швидко
Пташка золота.
Тепле сяйво у долоні
Ясне сонце ллє -
Розважає люба доня
Серденько моє.
2026.09.28
01:28
Край рідний був місцем полону,
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
горнилом в потоці образ,
керманичів сіль несолону
в житті споживали не раз.
Чи має цей край оборону?
Чи зміг захиститись хоч раз?
Так виділив край Бог Арону
2026.09.27
23:39
на тлі віконних рам
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
і панорам засмучених
ні зовсім не канкан
і не кордебалет
багаторічний хлам
нехитро порядкуючи
повіщо грати як
все рівно програєш
2026.09.27
20:38
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2026.09.27
17:09
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.
2026.09.27
15:07
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.
Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,
2026.09.27
10:30
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.
Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —
2026.09.27
07:07
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.
2026.09.27
06:11
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ
У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар
2026.09.26
23:53
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи
2026.09.26
23:12
Стратегія без тактики – що теорія без практики.
Закономірність законом не міряна.
Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами.
Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…
2026.09.26
22:23
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет
2026.09.26
20:09
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,
Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Герасименко (1962) /
Поеми
Ранкове алегро
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ранкове алегро
Мчи, поете, маршруткою вдаль
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
золотистим і листям, і містом.
Нагорода очікує, вдай,
і поблискує солодко-близько.
Мчи, поете, натхнення ввімкни,
не проґав – десь приблизно о восьмій.
Погляд ввесь потонув у вікні.
На зеленому «Спринтері» в осінь
мчи, поете, вперед, не тужи,
посміхнулася радість полегла.
У смартфонах усі, та в душі
романтичне ранкове алегро,
настрій збільшуючи у стократ,
надзвичайно, святково звучало.
Походжав антрацитовий грак
на порозі крамниці швейцаром.
Ні пір’їнкою не підконтрольним
уряду черевиків-коліс.
Драйвер бусику швидкість потроїв.
Від зупинки, ні крапельки злої –
«Сталінграду героїв» колись,
а тепер «України героїв» –
чим скоріше, чим далі повіз
несподівану мисль: є поміж
напівзграями чорних невдах
та успішних розрив чималеньким.
Неспокійний поет у літах
вороненьким служив чабаненком
на зупинці на «Керченській» скельцем
окулярів і лагідним серцем.
А на «Якова» на «Петруся»
грак бродив молодим агрономом,
то брудним папірцем потрясав,
то листком золотистим кленовим.
І хоча не виорював сам,
до покликання не охолонув.
Та в осінні поля не пішов –
походжав тротуаром Ходжою
Насредином. Поет у «Пежо»
із дружиною рушив чужою.
Ледь-ледь не перетнули межу,
ледь у пісні їх не визрів заспів.
Знов його в «Мерседесі» везу,
ми уже на зупинці «Козацькій».
Златом куполів чистим святим
нам засвітиться Преображенська,
і торкнеться алегро мотив
до вершини земного блаженства
і з бажанням ще більшим впряжеться
віршника донести до мети.
Я ж товаришем став саме тим,
що поета, подяка пражестам,
і сусідством чудним не смутив,
і не змів із путі в диво-дім,
з написом на фасаді «Спортлайф»,
де басейн є веселий і фітнес,
з написом, що в душі запалав:
«Скоро обов’язково розквітнеш
вогнищем слів для тем головних
і багаттям для тем другорядних.
В серпні пляжник – Сухий Кагамлик,
в жовтні – жовнір, у грудні – колядник.
Він яскравий і лагідний рік
і назичить і в казку покличе.
Віршувальник, що в обрії влип,
на рядки не скупий, Кагамличе!
І з Дніпром подарунки ловіть.
Жаль, заїдемо тільки за воду,
пригальмує поета на мить
прозаїчне: район пивзаводу.
За сто метрів Полтавський проспект
возз’єднається з Лесі проспектом.
Тільки той у творінні зросте
хто із серцем, у висі простертим.
За пів колом, на в’їзді на міст,
драйвер бусику швидкість прискорив.
І ставало сидіння престолом,
а приміщенням мрії просторим
після вигуку в небо «На біс!»
романтичне алегро текло
полум’яно, ласкаво, святково,
і здавалось маршрутки вікно
велетенським екраном смартфона.
Порівнянням таким не спотворимо,
драму цю не зануримо в цирк!
Нагорода солодка далеко.
В сни здійсненні ранковим алегро
мчи, Поете, кометою мчи!
2022
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
