Колеги, долучайтесь, ставайте знаменитими драматургами!

Не пишу я п"єс... Біда чорна...;)---

Думаю, що на ці ось пункти у нас, авторів "Майстерень" таланту вистачить:

б) відновлення почуття патріотизму та національної гідності українця;
- в) видатні історичні події та постаті України;
- г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
- д) проблеми сучасного громадянського суспільства.

Я пропоную почати писати негайно, на цій сторінці. ПРОШУ ВСІХ ДОЛУЧАТИСЯ. Гроші поділимо чесно і справедливо.

РОБОЧА НАЗВА "ЗРОБЛЕНО В УКРАЇНІ" про любов до Вітчизни.

Отож СЦЕНА ПЕРША:

- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа - гарно вбрана,
ми ж, Іване, люди, чуєш? У- кра-їнці - не забудеш?
- Та Європа чисто вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять.

Крайня хата, або
Моя національна idea fix

От, якби-то
Знайти теплу хату,
Щоб не було там
Ні радіо, ні телевізора;
Щоб нічого не чути й нічого не знати
Про Росію й про НАТО,
І щоб падала з неба провізія;
Сидіти на лавці, люльку курити,
Дивитись у зоряне небо,
Грушівку пити, жінку любити…
Якого ще раю треба?

Пане Дикий! Ви пропонуєте звести до такого?

Ви не зрозуміли, Валентине. Йдеться про написання великого твору, сучасної п'єси у віршах.
Я почав, хтось може продовжить, але будь-що писати не має змісту, писати потрібно заданим мною восьмистопним хореєм - відомим давньоримським розміром.

Голоси стихають, в барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо гелувіни -
день індійки, день масона, день всесвітнього гандона,
СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі й кожній Каті...
Ну? Хто далі?

Зрозумів тепер ваш задум? Мо' знайдуться охочі.
Але й ви мене не зрозуміли. Я писав на букву Г. г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
Теж цікава тема.

Непогано, Жорже. Хореєм, так хореєм.
А між хореєм можна вставочки робити, на кшталт, написаного паном Валентином - так колоритніший пейзаж вибудовується? Чи ні?
Значить маємо такий початок?

Прелюдія:


Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2007-12-09 15:46:10]
ГОЛОС ЗА СЦЕНОЮ.

От, якби-то
Знайти теплу хату,
Щоб не було там
Ні радіо, ні телевізора;
Щоб нічого не чути й нічого не знати
Про Росію й про НАТО,
І щоб падала з неба провізія;
Сидіти на лавці, люльку курити,
Дивитись у зоряне небо,
Грушівку пити, жінку любити…
Якого ще раю треба?

СЦЕНА ПЕРША
(Жорж Дикий)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа - гарно вбрана,
ми ж, Іване, люди, чуєш? У- кра-їнці - не забудеш?
- Та Європа чисто вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять.

Голоси стихають, в барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо гелувіни -
день індійки, день масона, день всесвітнього гандона,
СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі й кожній Каті...

Пропоную робити далі вставочки, для формального урізноманітнення:
Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
Єх ти Ваня, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно - печаль не гріє. На Вкраїні заметілі,
на Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу виглядає мавка,
та нікого не видати, Йванко не виходить з хати.

Панове! Прошу без мене не розпоряджатися моїми речами і не говорити про мене як про третю особу. Це я вже вдруге зустрічаю на сторінках, коли редактори про мене говорять без мене.

Отож, маємо початок п'єси - на конкурс :)

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України". А навколо хелувіни -
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелятись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться - воліє
парубка, який дуріє.
Ані дзень, ні кукурік,
навіть нежиті гаплик.

Колеги поети і поетки, долучайтесь - форма ось розроблена. Пишіть свої сцени, чи пропонуйте варіанти продовження цієї...

Навіть не знаю... Ну коротче кажучи, прочитайте))):

Душу-серденько ятрить, мавка хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоб в ліс піти гуляти – бідну мавку покохати…
Оковиту хлепче він – аж від склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку-хвойду матюкає.
Щоб гикнулось їй заразі, при чужому перелазі.
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Ледь до ліжка, бачу спить. А на дворі пес гарчить…

Бідній мавці – чорний ліс.
Певно знов поплутав біс.
Лісовик і той втопився.
Тихо, Мавко, не журися!

:) Варю, непогана зарисовка.
Варю, а якщо стилізувати під вже написане, не будете ображатися?
Значить, я так розумію - два акценти. Один - голоси в голові Івана і антураж довкола нього, а другий Мавка, зі своїм антуражем.
А ще десь Катя, так? В Італії, скажімо, може пора і про неї, щось? :)
ОТОЖ
СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л)
- Глянь, Іване, рожа п'яна, вся Європа сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті.
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

- Мавка нудиться - воліє
парубка, а той дуріє.
- І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик.( /Дикий і В.Л.)
(Варя Черезова)
Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку-хвойду матюкає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить…

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Там і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко” так журився! (/Варя Черезова)

О, супер! Звісно ж не ображатимусь! Дякую Вам))

Далі Іванко мав би вийти з дому, так? Якийсь Мерс, що застряг на дорозі, за пляшку руками виштовхати? А заодно і там інше, всіляке ...

А чого мерс?) Мо якась фіра?))

Може й фіра, але ми про сучасне щось? - мудрі наші предки у негоду фіру з дому не виганяли :)
А нині хто тільки по дорогах у негоду не гасає.
Чорт на мерсі, із блатними київськими номерами? - але тут вже чоловіча черга писати. :)

А мо краще якогось мотобурчіка, біціклєту?))

Це вже інша сцена повинна бути, тут ви, Варю із Зеньом маєте створити персонажа на мотоциклі, як у нас на головній, персонажа що поспішає до друга Івана, допомогти йому в боротьбі із проклятими сивушними маслами. Смерть сивусі!