;)--- Тіко ж де той Зеньо?)))

Йде дорога круторога - то не чорт волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу вда-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідоця ломить руки, а жінки (пардон) всі суки.

-Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху.

;)-------------

Йов, Йване - виноси мінзукри :-Р
Я мало мавку не роз`їхав - дорогу якийсь чортяка розхитує.

Оце вже процес пішов. Зеньо тут як тут!
Значить маємо три-чотири голоси.
Один від Зеня, за Зеня - колгоспного друга,
другий голос, ледь не з того світу, чи ж бо з підсвідомості - Варі за Катю. І Жорж енд В.Л. мовлять за Івана, який наче той Ілля Муромець таки збирається колись вийти з хати, уперше після смерті колгоспу "Ставка Ілліча".
Щоправда потрібен третій, окрім Зеня і Івана, а третій, то вже на вибір - міліціонер, священик, чи лікар. Здається лікар у нас на сайті присутній?
Отже, що маємо на мить оцю

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

(Варвара Черезова)

Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

(Зеньо Збитий)

Ша! дорога круторога - то не чорт волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) всі суки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)
(В.Л)
Так у Неньці й повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи, - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново” -
є душа - життя не має, є життя – душа страждає...

Краса!!!;)-

Всі втомлені і задоволені лягаймо спати)))

Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшету
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...

-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним відьмацьке кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає.

Отож, маємо - відповідний розвиток подій і героїв:
Іванко - яскравий представник українського народу,
Зеньо - представник чортячого племені,
Катя - дружина Івана (десь в Італії)
Голоси - народний хор.

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...

Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.

Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

(Варвара Черезова)

Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.

Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

(Зеньо Збитий)

Ша! дорога круторога - чорт криві волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.

Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) - гадюки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)

Так у Неньці повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново”:
є душа - життя не має, є життя – душа страждає.

Наче дідько щастя викрав! І клубочить туга звикла
в грудях, як надворі хуга, і здається краще друга
не знайти, аніж в стакані, як не в грудях, то в гортані!
Але щастя в того ж чорта, віддавай підступна морда!

- Прикро на душі Івану,
що дійшов до краю сп’яну!
- Гляньте гість наш у вікні
хвіст ховає в убранні! (/ В.Л.)

(Зеньо Збиток)
Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшета
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...

-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним масонське кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає! (/Зеньо Збиток)

Та Івана не проймає, Зеня він за хвіст хапає... :)
________________________________________

Я так розумію, що після цього фрагмента буде наступна сцена - чорт-Зеньо таки переносить Івана до Каті в Італію. Катя правильна дівчина, яка потрапила у скрутне становище.
Катю (Варю) готуйтесь до активного дійства. Ми готуємо прощання з Ненькою-Україною.

Угу, тра подумати)))

-Бійся біса! Плоть - не гума! Що то за манери, куме?
Я ж до Тебе, як по душу... Ти ж зкогучений і дусиш,
Тягнеш, мов кота за хвіст комсомольський активіст.
Йойкіт, танець папуаса під музончик ВВ-пляса.

Барабуми, барабами - боком лізуть остограми.
-Із якого гною муха перейшлась тобі по вуху,
провела водою вила та за язика вкусила?
Постривай, вчухнись Іванцю - досить маю диких танців.

-Бубони, чого Ти хочеш? -
ранок йде назустріч ночі.
Я до мавки їду в гості
скласти з наболілим кості.

Отож, маємо - відповідний розвиток подій і героїв:
Іванко - яскравий представник українського народу,
Зеньо - представник чортячого племені,
Катя - дружина Івана (десь в Італії)
Голоси - народний хор.

СЦЕНА ПЕРША: „ГОЛОСИ”
(Жорж Дикий і В.Л.)
1
- Глянь, Іване, пика п'яна, на Європу - сита, вбрана!
- Ми ж, Іване, люди, чуєш? У-кра-їнці! - не забудеш?
- А Європа гарно вбрана, бо жінки там наші зрана
прибирають, миють, ладять, заодно і пестять-гладять...
2
Голоси стихають. В барі чути бренькіт на гітарі:
"Ще не вмерла України...”. А навколо: хелувіни,
День індійки, День масона, День всесвітнього гандона,
- СНІД спинити в кожній хаті, в кожній Галі, в кожній Каті...

- Та не має вдома Каті,
тільки Ваня на кроваті!
- Ах ти Ваню, бідний Йванку,
випий ще, - останню склянку.

3
Холодно, печаль не гріє. На Вкраїні заметілі.
На Вкраїні зимна мряка, а достатку - кіт наплакав,
кіт наплакав, пес нагавкав. З лісу визирає мавка,
та нікого не видати - Йванко не виходить з хати.
4
Голоси його турбують, похмелитись пропонують.
А у барі знов стріляють, потім з „Гірко!” серце крають.
- Де ж ти, Катю?! Кажу строго - або всьо, або нічого.
Тільки хуга. Сутеніє. На дворі собака виє.

Мавка нудиться, воліє
парубка, а той дуріє.
І ні дзень, ні кукурік,
нежиті і тій гаплик. (/Жорж Дикий і В.Л.)

5 (Варвара Черезова)
Душу-серденько ятрить, мавка, хоче аж пищить.
А Іван чекає Катю, сам-один в холодній хаті.
Нє, щоби піти гуляти – мавці данину віддати,
оковиту хлепче він – лине склянок передзвін.
6
Огірочком заїдає, Катьку тихим словом лає,
щоб гикнулось їй, заразі, на чужому перелазі!
Навіжено стогне вітер. Йванко став, з чола піт витер.
Лихо правди не приспить. А на дворі пес гарчить.

- Бідній мавці – чорний ліс!
- Де стежки поплутав біс!
- Де і Лісовик втопився!
- „Мавко, мавко”, так журився! (/ Варвара Черезова)

7 (Зеньо Збитий)
Ша! дорога круторога - чорт криві волочить ноги,
біціклєти "брум" бурмоче, масло у поршнях шкваркоче,
в шоломі глухім, як в танку, ледь піддатий з позаранку,
в галіфе на вид зеленім пре до Йвана в гості Зеньо.
8
Ось село, а ось і брама. Треба зустріч остограмить -
путню завести розмову про господу два-три слова
вставити членороздільно, перейти на тему спільну -
як бідося ломить руки, а жінки (пардон) - гадюки.

- Бог допомагай, Іване!
Не лупи очей, баране.
І витягує за вухо
обідонену сивуху. (/ Зеньо)

9 (В.Л.)
Так у Неньці повелося, гонять з буряка й колосся,
гонять з цукру, і зі сливи - для душі, не для наживи.
Словом, пити в нас не ново, бо однаково „хреново”:
є душа - життя не має, є життя – душа страждає.
10
Наче дідько щастя викрав! І клубочить туга звикла
в грудях, як надворі хуга, і здається краще друга
не знайти, аніж в стакані, як не в грудях, то в гортані!
Але щастя в того ж чорта, віддавай підступна морда!

- Прикро на душі Івану,
що дійшов до краю сп’яну!
- Гляньте гість наш у вікні
хвіст ховає в убранні! (/ В.Л.)

11 (Зеньо Збиток)
Оножилась біціклєта, Зеньо витягнув з планшета
ковбасу, шмат солонини, запальничку, Верховину,
карамельку на солодке, мавки перса звислі з фотки.
З куртки вивалився бебух, на паркан відляв потребу...
12
-Слухай но, Іване, віриш? - хлоп без баби - кінь без фіри,
як літак без бензобака, без намордника собака.
- Пий-гуляй та веселися... Чорт під мухою вселився
і пливе язик в етері, що ні в кут не йде ні в двері.

- Від спідниць світ баламутить -
ним масонське кодло крутить,
все, що в скрутку полюбляє
на борщі хлопів лапає! (/Зеньо Збиток)

13 (В.Л)
Та Івана не проймає, Зеня він за хвіст хапає.
- Звідки в тебе це, небоже? Щоби виросло - не схоже.
Дай-но голову - і роги, - ти диви який! А ноги?
Та не сіпайся, скоромний – я тобі не преподобний.
14
- А цікаво, Зеню, в хаті ти з’явився ще за Каті?
І пішли про службу в знаті за кордоном ляси кляті!
Годі вже крутитись-витись - не чортам зі мною битись!
Хрест натільний і молитва, і скінчилась скора битва.

- Вибирай мармизо сиза:
або з твого дармовиса
роблю виріб Фаберже
або ми у Каті! Вже! (/В.Л)

15 (Зеньо Збитий)
- Бійся біса! Плоть - не гума! Що то за манери, куме?
Я ж до Тебе, як по душу... Ти ж зкогучений і дусиш,
Тягнеш, мов кота за хвіст комсомольський активіст.
Йойкіт, танець папуаса під музончик ВВ-пляса.
16
Барабуми, барабами - боком лізуть остограми.
- Із якого гною муха перейшлась тобі по вуху,
провела водою вила та за язика вкусила?
Постривай, вчухнись Іванцю! - досить маю диких танців.

Летимо! Скоріше в кочі -
ранок мчить назустріч ночі,
а мені до мавки в гості
нині ще - зігріти кості! (/Зеньо Збитий)

……………………………………
……………………………………

Сцена друга. Італія чи Америка

Ландшафтна зарисовка. Антураж. Зустріч із Катею, в замку мільярдера з Росії, який нагло знюхався із загниваючою при Буші мериканською демократією. :)

Напевно Зеньо найкраще знає Європи_америки?

Ось вона - Блаженна Терра дує в цівку револьвера,
від Нью-Йорку до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, мов мухи на зелелену бормотуху -
схід Європи, африканці, жмут китайців в жовтих штанцях,

табір навчених індусів, два гуляки-гагаузи.
Кожен лізе, кожен пхає, кожен хоче кусень раю.
Добре там, де нас бажають. Задарма тут пес не лає.
Що пошле у наймах доля? - Все на це Господня Воля.

Підтирати зад вельможі,
будувати замки гожі,
трясти дупою у барі,
продаватись на бульварі.

Всім привіт, працюємо далі! Зеню, все добре, але вам далі про Нью-Йорк продовжувати! :(
СЦЕНА 2, Америка, політ до Нью-Йорка
17(Зеньо Збиток)
Ось вона - Блаженна Терра, дує в цівку револьвера,
від Нью-Йорку до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, як мухи, на зелену бормотуху -
схід Європи, африканці, рій китайців в жовтих штанцях,
18
касти завчених індусів, навіть цвинтар гагаузів.
Кожен лізе, тягне, пхає, вимагає кусень раю.
Та задарма ніц немає . Тут і пес „за так” не лає.
Найми, кажеш, прикра доля? – а чому не Вища Воля?

Йванку, має хтось вельможі
будувати замки гожі,
дупками трясти у барі,
продаватись на бульварі.

19
(Ось) Нью_Йорк, ....

Зеню продовжуйте далі, ви ж чорт, ви Нью-Йорк повинні знати, та й де Катя знаєте, отож пишіть до зустрічі з Катею :)

Хмари сплять на хмарочосах, а реклама очі косить,
по Бродвею люд човгає, бомж в сабвеї досипає,
дивиться Нью-Йорк кокетно. Будучи політ-коректним,
щоби жити тут при славі - мало знатися в халяві.

Недарма "Столиця Світу" називають місто. Вітер
вискочив назустріч морді в приземляючім акорді.
Зеньо сів на Брайтон Біч, де гуляла пляжем ніч.
"Рашн Брайтон" в ресторанах п`є, гуляє аж до рана.

-Прилетіли, слава бісу!
Важкуватий ти гульвіса -
карку мало не позбувся...
- А де ж Катя? Не забувся?

...буде далі

Чудово, Юрію, лишень часові пояси узгодити. У нас припустимо був вечір, а значить в N.Y. - ранок, день?

Поки вони летіли то і тут підкотила ніч :)


-Не забувся я, барбосе! Зараз прийняття у боса,
а вона на нім служанка. Як тебе вести до замку? -
Ти ж, мов курка після півня, перегаром тхне шпаківня,
рожа мита тиждень тому, піднатужена з оскоми.

-Босів замок, боса гості світяться, як з хлорки кості.
То тобі не в клуб на дриги. Нам потрібно у бариги
фрак позичити, помитись, поголитись, підпахнитись,
бо твоя нудна подоба заведе мене до гробу.

- Ну то, як Іване зважиш?
Не кажи лишень, що вмажиш...
Думай, хлопе, добре брате,
бо верну тебе до хати.

Далі попрошу відповідь Івана...
Можливо зустріч з баригою в "малині"
отримання належного вигляду...
Далі Зеньо довезе до замку на лімузині! :)

Поправки: потрібно замінити "чОвгає" на "чвалАє" і виправити "вмажеш"... :)

Отож подальші події.
СЦЕНА 2, Америка, Нью-Йорк.
17(Зеньо Збиток і В.Л.)
Ось вона - Блаженна Терра, дує в цівку револьвера,
від Маямі до Аляски, від попа до попуаски.
Позліталися, як мухи, на зелену бормотуху -
схід Європи, африканці, рій китайців в жовтих штанцях,
18
в касти втиснуті індуси, друзи, гузи, гагаузи...
Кожен лізе, тягне, пхає, збоку, знизу, як до раю.
А задарма тут немає. Навіть пес „за так” не лає.
Все за гроші, в наймах доля – в кожного своя неволя.

Має ж хтось тому вельможі
будувати замки гожі,
дупками трясти у барі,
продаватись на бульварі?..
19
Впились в небо хмарочоси. Вусебіч реклама косить.
По Бродвею люд гуляє. Мчить сабвей над автоплаєм.
Sic, Нью-Йорк! Гарчить кокетно! До всього амбівалентно.
Можна жити - Тихо. В славі. За свої, чи за лукаві.
20
Станція "Столиця Світу". Приземляємося!

Вітер
ляпаси дає по морді - по-слов’янському мажорні.
Коментатор: - Брайтон Біч, не важливо день чи ніч
все доступно, прошу пана, можна з рана і до рана.

Дякуй за посадку бісу!
Ти ж важкий такий, гульвісо, -
а якби я навернувся,
карку на шляху позбувся?
21
- Досить Зеню! Де, барбосе, моя Катя?

- Катька? В Боса.
Бачиш, там, вгорі, палати? Можемо туди злітати.
Будемо там, як два півня - перегаром тхне шпаківня,
пики бриті місяць тому... Може спершу зняти втому?
22
І свербить чогось у носі – певно зустріч з мафіозі.
То тобі не в клуб на дриги. Краще спершу до бариги -
фрак позичити, помитись, поголитись, підпахнитись.
Щоб, лягаючи до гробу, мати хоч-якусь подобу.

Що, Іване, серце мовить?
Чорт не батько, не неволить!
Може інше до пуття?
Зачнемо таке життя!
....................................

Добре, далі буде партія Івана....