Майстерно Ви то все поправляєте Майстерні :)
Аж цікаво, як будуть далі події розвиватись...
Ось би нам ще заохотити наших галантних юмористів і мо`
наша Золота чи Чорнява щось настрочили?
Гукніть, коли Зеньови влізати прийде час :)
Будемо ще робити "пирушку" перед тим, як іти до Боса?

Хіх, я ще зауважив - у нас все так іде у бінарному ритмі :)
16...32...64...

Зеню, можливо я і не правий, що трохи змінюю тексти, але кінцева правка ще попереду, а тексти якось вязати потрібно між собою :(

Побачимо, до чого приведе Івановий фрагмент.
Я так розумію, що спочатку на бал "Сатани", де Івана не впізнають. Все ніяк Варю не підключимо :(

Та я навпаки - схвально ставлюся до поправок, бо текст якось пливніше переходить і майстерніше :)

Варцю вилазь - Бос вже зголоднів і гості на носі...

23 (В.Л.)
- Наковтався, Зеню, згуби, чортові заліз у зуби.
Та негоже відступати, як гадаєш? Здатен стати
в розмір персня на мізинцю? Бо так явно, нечестивцю,
нам не личить далі в парі вештатись на цім базарі.
24
А відтак - на очі Каті, сумніви долати кляті.
Не тремтіти ж перед нею? як не як, були сім’єю!
Не прилизаний – дурниця, фрак також - я ж не жениться,
а, можливо, навпаки. Наряджатись не з руки!

- Тпру, Іване, спокійніше,
і з фостом моїм ніжніше!
Договору ще нема,
не служити ж задарма! (/В.Л.)

Тут би про договір далі трохи поговорити? Так? :)

-Ось папір, перо, печатка, від кінця і до початку
текст угоди - метр сорок (зуби тягнуть з віскі корок,
із кишені дві гранчатки витягає для піддатки,
бісове вливає зілля, наче дружба на весіллі).

-Треба тут, де пише "хочу", власноручно приторочить,
чітко на папір нанести - або підпис, або хрестик.
Доки житимеш , Іване - чорт із-під землі дістане
що душі Твоїй збагнеться (а з кишені дуля пнеться).

-Я, Іван... (під ніс читає)
гм-гм-гм... та й обіцяю
як вже час прийде вмирати
душу, бісобі віддати. :)

:)
Яскравий фрагмент, де ви, Юрію, його підгледіли?

Ще раз нагадую - дійство відбувається в рамках таких пункті:
- б) відновлення почуття патріотизму та національної гідності українця в межах і за межами України;
- в) видатні історичні події та постаті України - простий хлопець Іван, проста дівчина Катя, Чорт та інша нечиста сила (всілякі органи влади);
- г) пошуки національної та об’єднавчої ідеї;
- д) проблеми сучасного громадянського суспільства.

Тут, коли хтось підписує якийсь контракт, то здебільшого важливий текст, або довго-запутаний або написаний дрібненькими літерами - щось схоже на бісів документ :)
Я колись працював на забезпеченеву компанію, то трішки знаю про "підводні камні".
Треба тепер подумати, як би то Івану викрутитись із халепи - щоби було розумно та поучно... Гммм.
Може він підпише контракт зникаючими чорнилами???
В всякому разі - Зеньо дав пропозицію - інакше його Бос до всіх чортів пошле :))))

Ось то ж бо й воно :) Тут багато тонкощів з'явилося. Та я вже з ними якось, дай Бог, може справлюсь, а ось з жінками, що пам'ять втратили, думаю важче буде. :(

Тааааааак, накрутили Ви тут)) Краса!))

23 (В.Л.)
- Наковтався, Зеню, згуби, чортові заліз у зуби.
Та негоже відступати, як гадаєш? Здатен стати
в розмір персня на мізинцю? Бо так явно, нечестивцю,
нам не личить далі в парі вештатись на цім базарі.
24
А відтак - на очі Каті, сумніви долати кляті.
Не тремтіти ж перед нею? як не як, були сім’єю!
Не прилизаний – дурниця, фрак також - я ж не жениться,
а, можливо, навпаки. Наряджатись не з руки!

- Тпру, Іване, спокійніше,
і з фостом моїм ніжніше!
Договору ще нема,
не служити ж задарма! (/В.Л.)

25(Зеньо Збиток)
-Ось папір, перо, печатка, від кінця і до початку
текст угоди - метр сорок (зуби тягнуть з віскі корок,
із кишені дві гранчатки витягає для піддатки,
бісове вливає зілля, наче дружба на весіллі).

26
-Треба тут, де пише "хочу", власноручно приторочить,
чітко на папір нанести - або підпис, або хрестик.
Доки житимеш , Іване - чорт із-під землі дістане
що душі Твоїй збагнеться (а з кишені дуля пнеться).

-Я, Іван... (під ніс читає)
гм-гм-гм... та й обіцяю
як вже час прийде вмирати
душу, бісобі віддати. (/Зеньо Збиток)

27 (В.Л.)
Доки житиму... Ах Зеню, наче вже на бюлетеню.
Ми з тобою стільки пили, що навряд чи в мене сили
стачить довго „царювати”. А безсмертя зможеш дати?
- Ні! То справа Вельзевула, в мене тілько звична „булла”.

28
- Зеню, ось скажи мені, щойно ти промовив „ні”,
то тебе за це похвалять, чи в смолі пекельній зварять?
То ж бо. Дай мені збагнути, як з усім тим далі бути,
маю спершу в Каті взнати чи ж бо душу віддавати.

(Голоси)
- Як казала відьма Клава -
шлюб не завше перва справа!
- В кожній жінці - хтивий змій!
- Дайте ж слово молодій!

29
-Ось тобі чортяче слово!!! Зеньо зменшився раптово,
блиснув, наче риба в банці перснем золотим на пальці.
Пропищав: тепер летімо!.. Світ здригнувся - грубо, зримо
і спинився в дивнім місці, на імпрезі урочистій.

30
- Я ж казав тобі, Іване, волиняцький партизане,
вся тусня у фраках, строго! Втім, поглянь і ми – нічого!..
Та Івану не до знаті - поглядом припав до Каті,
- Катю! В мене слів нема, літом зникла – вже зима...

(Голоси)
- Певно цар тут бал приймає.
- Водна гладь у вікнах сяє.
- Ах, як гарно Катя вбрана!
- Жаль, не признає, Івана! :(
........................................
Схоже, що зачарували дівчину злі демони, і що далі робити? :(

Можливо, Іван, як трубадур-меланхолік, заспіває, заграє на балу якусь тужливу та знайому Каті пісеньку (тіпа ой служив я в пана :)))), приворожить виконанням чортівню і до Каті повернеться пам`ять, зазомбована папірцями зеленого кольору. Катя зрозуміє, що папірці, як листки восени - облетять і настане старість, одинокість... І плюне босу в очі та обійме за шию Івана, він, блін, візьме її на руки та крізь заворожені, примерзлі фігурки вад та лих винесе з замку... 8-/

П.С.
"душу, бісобі віддати" - прошу виправити "бісові"...

Юрію, проблема, думаю в тому, що вона його реально не впізнає. Можливо бісівські чари, можливо щось інше, але ось парадокс, який би варт було вирішити? :)
Можливо чорт нашепче герою щось на вухо, чи ж бо відбудеться якась розмова між Катею та незнайомим їй Іваном?
Це вже у Варі потрібно спитати. Що далі робити з таким жіночим забуттям. Хазяйка балу у дивному безпам'ятстві, ой неспроста те все...
Може й Зеньо знає значно більше, аніж говорить. Одним словом - ловці людських душ... :(

Бал кипить від нечистоти - вади, лиха та гидоти,
упирі та вурдулаки, аси забивання баків,
відьми, мафіозні клани, проститутки, наркомани,
лапуни та лаподаї, посіпак добротна зграя.

Поміж ними Зеньо ходить та хвостом поважно водить,
вливши крові до бокалу, нанизивши ніжне сало,
до Івана шмиг під вухо та , мов муха-цикотуха:
-Ти чого, як гріх на душу, гапишся - Твоя Катюша?

-Не крутись, мов кілька в банці-
запроси її до танцю.
Витанцьовуй так як вмієш,
доки півені не запіють.

півні :)

Підказую вам дві речі: Володимир Бровченко "Як козак Мамай до Канади їздив" та Іван Котляревський "Енеїда". Поки що у вас виходить щось схоже на пародію з того, коли б змішати два названих твори докупи. Ще: "Переносится действие в Пизу - и спасен дезнадежный сюжет" (чи не Гоголь).

Подивимося, Валентине, що далі буде :)
Утім, кількість сюжетів фізично обмежена, зі шкіри не вискочиш :(

доброго дня шановні) і з новим рочком. Файна у Вас замальовка виходить. А не хочете ще одного персонажа ввести? Цьоця Леся, з Коломиї, де буде радником по жіночій філософії:

А обабіч з салом столу цьотка ладна мов з стодоли
З філіжанкою і ранцем, ще й поспівуючи, танцем,
Загріба тарелі, миски, все шо в них бігом до писка,
Глиб на Йвана – погляд Леді, мов, заходьте при потребі.

Аж Іванко причесавсі, покрутивсі, облизавсі,
Тилько хтів ступити вліво (так у споднях засвербіло),
Зеньо – Йване, зупинися! Розумію, пахне сися,
Підозріла та панянка, почекаємо до ранку.

Але цьоця та не прОста,
Підійшла сказати тоста,
Витягла із ранця сало
Та Іванові подала.

Цікавий відступ, думаю, що десь цю гілку обов'язково потрібно привити - ну наприклад, нічого в Івана і Зеня не вийшло цього разу і повернулися вони в рідні стодоли, а тут і тітка Леся, з Коломиї :( :)