У Вас дуже мало персонажів, можете розраховувати лиш на камерну сцену :) тре обов'язково когось вводити. А ще будівельників-плиточників, двох :)

І справді мало, Олесю, потрібно додавати!

31
(В.Л.)
Просто мимо йде, повз нього - неприступно, сухо, строго.
- Катю, зачекай, куди ти? Та її не зупинити.
- Йване, не роби дурниці, тут-бо не дають по пиці...
- Катю, може чим образив, то пробач, за викрутаси...
32
- Хто ви? З вами я раніше не стрічалася? - Пильніше
глянула Івану в очі, посміхнулась, - Всі охочі
тут зі мною час втрачати, а не з виглядом курчати
перед нашим Доном в п’яти жовті дзьобики ховати...

- Дон сьогодні друг жаданий!
- Це тому, що в дупу п’яний.
- Може так, а може й ні.
- Ось він, очі до землі!

33-34 (допишеться)
Наче чорний вихор - з риком і пекельним п’яним гиком,
ввалюється натовп в залу, попереду вершник, з шалу
в усі боки злото-срібло мече і гукає хрипло:
- Всім даю озолотитись, й тим від мене відкупитись!

- Не помітив серед верзень,
як злетів із пальця Перстень!
- Йван каблучку підіймає,
одягає, і вклякає! (/В.Л.)

(Зеньо)
35
Бал кипить від нечистоти - вади, лиха та гидоти,
упирі та вурдулаки, аси забивання баків,
відьми, мафіозні клани, проститутки, наркомани,
лапуни та лаподаї, посіпак добротна зграя.
36
Поміж ними Зеньо ходить та хвостом поважно водить,
вливши крові до бокалу, нанизивши ніжне сало,
до Івана шмиг під вухо та , мов муха-цикотуха:
-Ти чого, як гріх на душу, гапишся - Твоя Катюша?

Не крутись, мов кілька в банці!
Обіймеш Катюху в танці,
лиш, як Договір задієш!
Сам вернути не зумієш! (/Зеньо)

37 (В.Л.)
37
- Досить Зеню. Далі проза. В мене перстень цього, Боса,
він казав - що подарунок, а для мене – і рятунок.
Дай-но руку, Катю, тому, хто тебе верне додому!
Я тепер при їхній силі – раду дам собі і милій!
38
Пізно хлопче, на мені клятва дідьку на крові,
і додому не охота, там кругом одна жеброта...
Та Іван її стискає у обіймах і зникає.
Зеньо теж. А з ними й ми йдемо з балу Сатани.

- Та вона ж його не любить,
Дідька в кожнім сні голубить!
- Викинь перстень Сатани!
- Підступ? Боже борони! (/В.Л.)

Кінець сцени другої?

У сцені третій з’вляються Олесь Холодний - Варя Черезова (Леся і Мавка ???) , так, і всі бажаючі.

Утім, ситуація схоже патова:
Іван повертається додому з жінкою, яка схоже Івана вже не любить, Івана і Зеня любить мавка, а також плани на нього (них) має тітонька Леся, як на диво молодша за Івана років на 2-3, але в Івана є бісова каблучка, з якою він може робити чорт знає що, а також вірний „друг” Зеньо, що влип у немилість Сатани, провівши Івана тайком на бал, де Іван „отримав у подарунок” цю каблучку.
Що далі – однозначно, що на території неньки все піде веселіше :)

"Працюємо" над Сценою 3

Забуте всіма на світі село. Хоча й неподалік від райцентру, але серед боліт. Все, що могло повзти, вже подалося звідси. Одна лише Іванова садиба яскраво палає вогнями на тлі відключеного від електрики району. Вірніше, електрику нещодавно включили, але якраз перед цим запроданці позрізали і здали на брухт всю електромережу. І переплавили цю електромережу вже у печах інші запроданці. Темінь неопалеозою над радісним колись районом. Навіть бар, перероблений нашвидкуруч з колишньої крамниці, стоїть забутий і забитий дошками навхрест. А навпроти
Іванова садиба, лише вчора повернувся Іван з Катею, а дім вже з дерев’яної розвалини став кам’яницею на три поверхи.
В домі Іван, Катя, старий товариш Івана – Зеньо і його найближча родичка з Коломиї, тітка Леся, що абсолютно випадково, проїздом до Москви, заїхала до Зеня - на мотоциклі покататися. Ось і зазирнули до Івана – на вогник .

39 (В.Л.)
Катю, годі сумувати, глянь які у нас палати!
Варто тільки захотіти – буде все! найперше – діти!
Шум, гармидер, колотнеча, непосидлива малеча...
Але вже пора, напевно, за вечерю братись ревно?
40
Кажеш, Зеню, твоя тітка не яка не будь сирітка,
а міська шановна пані, й народилась в сарафані?
Тільки надто молоденька – тітка, а така „свіженька”!
- Зарядила магнітолу, крутиться довкола столу.

- Тітка Леся з Коломиї!
- Поцілунку слід на шиї!
- Стіл від наїдків ломúться!
- За столом, в кутку криниця! (/В.Л)

41(/Олесь Хол.)
І довкола того столу цьотка в кімоно по колу
з філіжанкою і ранцем, йде, виспівуючи, танцем,
кидає в тарелі, миски, все, що квапиться до писка,
глип на Йвана – погляд Леді, мов, звертайтесь при потребі.
42
Зеньо хутко причесавсі, покрутивсі, облизавсі.
Молоде, говорить, діло (так у споднях засвербіло).
- Зеньо, друже, схаменися! У віконце подивися,
мавка з лісу виглядає, на обіцяне чекає!

- Мавка - нежить! Інше діло
молоде, вродливе тіло!
- Не вартує ні гроша -
Чорту головне – душа! (/Олесь Хол.)

Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої ще не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.

Ой, дісталося ж від боса. - Не дивись, Іване, косо -
за балові походеньки Він послав мене... на Неньку,
Ось і на тобі - приїхав, ну яка ж, до біса втіха,
гнати в шию тут сволоту, що на брухт електродроти

перерізала - крамола.
Польку втнула магнітола,
хвіст у штанях, мов гадюка,
Зеньо Лесю взяв за руку.

Варю, Черезова, :) подальше мовчання Каті виглядатиме підозрілим. Отже, сумує вона за Америкою, за своєю тамтешньою "аудиторією"? Боїться Іванової сили, плани різні вибудовує? Чи може на пару із Зеньом та Лесею виконують завдання повернути чарівну каблучку?

Уф, Редакціє, озадачили Ви мене)) Моя Муза десь загуляла і не дає про себе знати, але спробую її повернути і направити в потрібне (мені і Вам теж) русло))

(ЗЕНЬО Збиток)
43
Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої ще не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.
44
Ой, дісталося ж від боса. - Не дивись, Іване, косо -
за тамтешні походеньки знов послав мене... до Неньки,
Ось і на тобі - приїхав, ну яка ж, до біса втіха,
гнати в шию тут сволоту, що на брухт електродроти

перерізала - крамола...
Польку втнула магнітола,
хвіст у штанях, мов гадюка,
Зеньо Лесю взяв за руку.
(/ЗЕНЬО Збиток)

45 (В.Л.)
Та не завше чорту пруха – моцний дзвін пальнув у вуха.
Гість нічний у браму входить, й за собою двох заводить!
- Гей, впустіть „швидку” до хати, хуртовину переждати!
В сінях радісний гармидер. На порозі Нечуйвітер!
46
- Йване?! – Славку?! Звідки друже?! На ошурки вітер струже,
а ти з дамами гуляєш? - Та хіба з оцим вгадаєш?
Заблукали, та, нівроку, хату звів ти крутобоку!
І коли ж устиг підняти? Дивина, що і казати.

- Докторе, у нас біда!
- В’яне жінка молода!
- Та жінок у світі стільки!
- Більше тільки в морі кільки! (/В.Л.)

Зеню, боюсь, що вам потрібно буде відповісти на такий, чи схожий початок:
47
- Зеню! – Славку! ...

Для Зеня та Івана, схоже, з'являється новий лямурний простір, як не як, а Славко привів двох медсестричок, утім, одна з них запросто може бути і Мавкою? Отож конкурс на "нові" жіночі образи відкритий!

No problemas amogos/amogas:

- Зеню! – Славку! Чотре, милий! - Мати, відьмо, вража сило,
де тебе вітри носили, билом били, в кров місили?
І до вуха: -Що за кралі звисли на тобі, мов шалі,
Нечуйвітре-тяп-гульвісо, запізнай по-дружбі біса.

Підіймає оченята та стріляє ними хватом,
нюхом чує - душі грішні, руки потирає спішно.
-Зеньо кх, уклін паннусям! Слів ніяк не наберуся,
щоби перевести з духом всім на зло ходячим слухам,

що у Славка густ на славу.
Просим ґречно на забаву.
Ой, ті лялі медсестрички,
палить розум перемички. :)))

Привіт всім і доброї ночі. Я тут тишком підчитала вашу п"есу. То таки супер!!!!
І, якщо на те ваша ласка (зніяковіло шаркає ніжкою по килиму) спробую долучитись:)))

Часто так в житті буває… Та і Босс свого не гає.
Раптом хату темінь вкрила, а гармидер тиша з'їла.
З грізним матом (і без згоди) надманірна дама входить:
- Хай, хахлы! Примите меры! Ой, село… Ну где манеры?
Вот бы вас и так…и сяк…Привязали бы собак!

Та зайшла – й гулянка здохла. Всі до місць своїх присохли:
Баби в заздрощах застигли, хлопцям слини в рот набігло.
Гостя ж слів не розкидає, всі по черзі оглядає
Руки на предмет кілець. Й до Івана навпростець

Полетіла, понеслась,
Фіміамом розлилась
Від Діора і Шанель.
-Я синьера Азазель…

Та й медами потекла, наче з літа припасла.
Задом крутить, пудрить носа, пудрить мізки.
- Папиросу?..
Їй кричать наперебій вже й на мові не своїй
Хльопці, що краси такої не стрічали і в "Плейбої".

-Вам, Ванюша, - фіфа грає, - адъюльтерить предлагаю.
Эксклюзивно. Как в Москве (Это город на Ниве)…
Не чекавши стільки фарту, наш Іван не вгледів жарту.
-Правда при одном условии… Мы уедем в Подмосковье.

И еще одно скажу:
Вас я очень попрошу,
(Если ехать все ж решите)
Вы КОЛЕЧКО захватите…

Та Іван вола: "Я с вами!!!", лиже п’яти хитрій дамі,
І підвоху не вбачає. Та-ак, в житті таке буває,
Що у міні і в ботфортах не впізнають навіть чорта!
Від зубів хай будуть ноги – не помітять навіть роги…

То ж, як був, в трусах і в шляпі, (поряд з дамою у драпі)
Вань покинув рідний дім.
-Всем хохлам салют за сим!
За годину ж (чи за день) першим з чару випав Зень:
-То не баба - люте зло - в нас Івана увело!

- Нє-є, із цим не згоден я!
Привілегія моя
Перти душі в українців!
І до біса всіх чужинців!!

:)) а далі напрошується щось дуже знайоме і майже класичне типу створення "Браццтва кольца", і величезної прочуханки, всипаної Леді Босс на ворожій території) Заодно б і поквитались із Газпромом)))))

Ніко, ми твою частину трохи далі вставимо, коли підуть спокуси різні, добре?
До речі, це все чернетка, загальну стилізацію п'єси (тобто її загальну обробку) кожен із учасників може зробити по-своєму!
Оформивши, наприклад, окремим етюдом, різні варіанти потім ми подамо однією публікацією.

Видаю таємницю, на дану мить Катю вже відправили чарівним чином туди, звідки взяли. Чи повернеться назад - невідомо, побачимо...

І хто ж то відправив?))

Отже, Сцена 3 від початку:

39 (В.Л.)
Катю, годі сумувати, глянь які у нас палати!
Варто тільки захотіти – буде все! найперше – діти!
Шум, гармидер, колотнеча, непосидлива малеча...
Але вже пора, напевно, за вечерю братись ревно?
40
Кажеш, Зеню, твоя тітка не яка не будь сирітка,
а міська шановна пані, й народилась в сарафані?
Тільки надто молоденька – тітка, а така „свіженька”!
- Зарядила магнітолу, крутиться довкола столу.

- Тітка Леся з Коломиї!
- Поцілунку слід на шиї!
- Стіл від наїдків ломúться!
- За столом, в кутку криниця! (/В.Л)

41(авт.Олесь Хол.)
І довкола того столу цьотка в кімоно по колу
з філіжанкою і ранцем, йде, виспівуючи, танцем,
кидає в тарелі, миски, все, що квапиться до писка,
глип на хлопців – погляд Леді, мов, звертайтесь при потребі.
42
Зеньо хутко причесавсі, покрутивсі, облизавсі.
Молоде, говорить, діло (так у споднях засвербіло).
- Зенью, втямся, схаменися! У віконце подивися,
мавка з лісу виглядає, на обіцяне чекає!

- Мавка - нежить! Інше діло
молоде, вродливе тіло!
- Не вартує ні гроша -
Чорту головне – душа! (/Олесь Хол.)

43
(авт. Зеньо)
Ух, яка смачна дівочка, причепурена, мов квочка.
Сто раз світ перекарачив, а такої-о не бачив,
щоб і перса та сіднички пасували так до личка,
дуже хочеться, шановні, душу відвести по повній.
44
Бо ж дісталося ж від боса, не дивись, Іване, косо -
за тамтешні походеньки знов погнав сюди, до Неньки!
Ось і на тобі - приїхав, а допіру тілько втіха,
що місцеві обормоти потягли електродроти.

- У пітьмі росте крамола.
- Польку втнула магнітола.
- Хвіст у штанях, мов гадюка!
- Зеньо Лесю взяв за руку.

(/ЗЕНЬО Збиток)

45 (авт. В.Л.)
Та не сталась чорту пруха – моцний дзвін пальнув у вуха.
Гість нічний у браму входить, й за собою двох заводить!
- Гей, впустіть „швидку” до хати, хуртовину переждати!
В сінях радісний гармидер. На порозі Нечуйвітер!
46
- Йване?! – Славку?! Звідки муже?! На ошурки вітер струже,
а ти з дамами гуляєш! - Та хіба з оцим вгадаєш?
Заблукали, та, нівроку, хату звів ти крутобоку!
І коли ж устиг підняти? Дивина, що і казати.

- Докторе, у нас біда!
- В’яне жінка молода!
- Та жінок у світі стільки!
- Більше тільки в морі кільки! (/В.Л.)

47 (авт. Зеньо)
- Зеню? – Славку! Доку, милий! Ангельська цілюща сило,
де тебе вітри носили, билом били, в кров місили?
І до вуха: - Шо за лялі на тобі, ну геть коралі,
Нечуйвітре - тяп-гульвісо, швидше познайом їх з бісом!
48
Підіймає оченята та стріляє ними хватом,
нюхом чує - душі ніжні, руки потирає спішно.
- Щирий мій уклін паннусям! Слів ніяк не наберуся,
щоб постать, зібравшись з духом всім на зло пречистим слухам!

- В Славка завше густ на славу. (Що б це значило?) :)
- Прошу в ґречку - на забаву!
- Розпашіли мед сестрички!
- Палить розум перемички!
(/Зеньо)
49 (В.Л.)
- Грійся, Славцю, дім – дрібниця, було б з ким теплом ділиться!
Свято в нас - вернулась Катя з мериканського закляття.
- Де ж вона? Чому не бачу? Тож до Каті й дім в придачу?..
- А це – Леся, доктор права. – То - Оленка! Там - Варвара!
50
- Зеню, клич гостей до столу, - І господар вийшов з холу.
На очах у Каті сльози, глибше - блискавиці й грози.
Все на світі проминає, Катя іншого кохає.
Час, Іване, зрозуміти, нею вже не володіти.

- Відпусти її, козаче!
- Бачиш, плаче, плаче, плаче!
- Що тут думати - оце
повернув каблучку й все! (/В.Л.)

51 (авт. Варя Черезова)
І початком злої п’янки дзенькнули гранчасті склянки,
Зеньо слово промовляє і сивуху підливає.
Нечуйвітер без манер обіймає медсестер,
та не плоті, змій, жадає, так, за звичкою, вправляє.
52
Леся в Зеня вперлась носом: - Катька рюмсає за Боссом!
Їй і «білдінг», і «мартіні», і Бродвеєм шлятись в «міні»!
Нам виконувати задум, - їй лише ж крутити задом!
Хоче, лярва, гарно жити, на Бродвею їсти, пити…

- Швидше перстень би віддав
і тоді гуд бай май лав!
- Глянь! вертається Іван!
- Геть сумний! Пропав пацан!
(/Варя Ч)

53 (авт. Зеньо)
Так воно в житті буває, ніби є – і „бах" – немає,
хоч буяло і цвіло – в місто тягнеться село,
ну а те - жене вагони з батраками за кордони.
Ті ж, кому копійка світить, в кого мов на дріжджах діти,
54 особняк
кинуть все – за дзенькіт money, за жаданий шурхіт манни...
Але ж - „бах” - сім`я розбита, доля шита-перешита,
і ростуть в чеканні чада, а держава ніби й рада,
що не вмерти і не жити у державі емеритам.

- Щастя наше, ким узяте?
- Ти це добре знаєш, брате.
- Скільки ж треба революцій,
щоб здолати злидні куці?!
(/Зеньо)
55 (авт.В.Л.)
Серце надарма не крайте – повні келихи здіймайте!
Щоб не вимерзли зимою!.. Та кохалися порою!..
За красунь! Аби гарячі - а затим душевно зрячі!
За красу! Щоб не ховали, і намарно не втрачали!...
56
Геть печалі! Ярославе, хочеш зараз для забави
всі дурні шляхи районні стануть геть як закордонні?
Візьмемо в комуни друзів, нині знаних товстопузів!
І твоя швидка віднині не загрузне більше в тині!

- Повернути, що накрали!
- В серці Бахові хорали!
- І, погляньте, добре є!
- Свій до свого по своє!
(/В.Л.)

Той хто з каблучкою до неї зайшов, той і відправив. Чарівна каблучка якраз для того і є, аби робити чарівні речі :) І аби пан Валентин не вираховував у кого ми дійство спишемо :)
"- Зеню, клич гостей до столу, - І господар вийшов з холу.
На очах у Каті сльози, глибше - блискавиці й грози..."

:) Та вже ж. Згори воно видніш, як усе полотно до купи зібраним виглядає)

Тут дванадцята пробила - в Зеня розпростерлись "крила",
недарма, бо рать Нечиста любить цю годину звісно.
Самогонку вдув галопом, поскакав, мов антилопа
в бік, де Катерина мліла та лестити став уміло:

босів замок, босанову, босих бісів, їхню мову.
В Катерини настрій долі, десь поділась сила волі,
щоби букнути хоч слово... - Хочу, Зеню, в замок знову,-
прокудахкала квапливо, чорт кивнув на це і дивом

не вдавився бутербродом.
- Катю, мила моя, згода!
- Махни вдорогу пару грам.
- Каблучку прокрути - Ти там. >:)>

Зеню, Катю вже раніше відправили до N.Y. :)
Це між рядками, і на дальному плані.
Може би Зеньо новими дорогами на мотоциклі взявся панночок катати? :)