Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.17
22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
2026.01.17
21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
2026.01.15
21:29
Стільки народ мій мудрості втілив у прислів’я,
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
що лишатися в дурнях якось вже й незручно:
«Дозволь собаці лапу покласти на стіл, то вона увесь готова захопити».
«Добре говорить, а зле робить».
Чи, може, ми й справді «мудрі потім»?
«Шукаємо мудрість
2026.01.15
21:12
війна закінчиться вже скоро
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
хай ми зістарились обоє
невідомий воїне
снідають – новини днесь
телек діти поруч десь
ще в утробі – скоро мрець
куля й шолом нанівець
2026.01.15
20:08
Зима, зима, снігами вкрила все --
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
Краса природня і холодна сила.
Але для нас біду вона несе,
Вкраїна мов од горя посивіла.
Не сміх дітей, а горе матерів.
Землі здригання від ракет, шахедів.
Ну хто б тебе, Вкраїнонько, зігрів?
2026.01.15
19:55
Ходять чутки, що колись люди могли знати
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
Коли саме, в який день будуть помирати.
Ото якось Бог спустивсь, взяв людську подобу,
Подивитись захотів, що ж рід людський робить.
Іде, бачить дід старий тин собі ладнає,
Патики лиш де-не-де в землю устромляє
2026.01.15
13:17
А час цей моральність затер
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
в догоду занепаду плину.
Та я, от дивак, дотепер
нас поміж шукаю Людину.
Шукаю, і мрію знайти
подій серед, надто розхожих.
Та мрії спливають, із тим
2026.01.15
11:41
Сядемо, запалимо свічки.
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
Руки складені у форму для молитви.
Та слова, що виринають звідкись,
мають смак прогірклий та бридкий.
Хочеться картати – нам за що?
Скільки можна? Скільки ще? Де брати
сили відмовлятись помирати
2026.01.15
10:37
Я все чекаю дива з невідомості,
Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Немовби пароксизми випадковості.
Впаду у сніг чи в зелень-мураву,
Впаду в надію ледь іще живу.
І стану крапкою у дивній повісті,
Немов непогасимий спалах совісті.
Я дива жду в задушливій буденності.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Одне з останніх засідань
Як не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Одне з останніх засідань
Кожному рот дере ложка суха
Г. Сковорода.
Протокол заочного засідання четвертийЯк не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
