Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.08
07:18
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
Не врахувавши - то лише картина.
Усе, про що співало піаніно,
Вже відспівав органний мануал.
Ти - райдужних фантазій генерал...
Реальність - це не пензель. Ніж у спину!
Ти сам намалював свій ідеал,
2025.12.08
06:50
Перепілка ляскає у житі,
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
Жайвір відзивається згори, -
Сонечко дісталося зеніту
І не сяє в небі, а горить.
Все пашить, виблискує, клекоче
Так забавно, що не маю слів
Описати кольори урочі,
А звучання світу й поготів...
2025.12.08
00:02
Вранці протер очі заспаний день,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
кинув бузку у кватирку кімнати.
Кава гірка... на столі де-не-де
крихти сухі від пахучої м'яти.
Меблі старі, як божественний світ,
бра посивіло, мов бабчині скроні.
В рамці над ліжком увесь її рід,
2025.12.07
22:20
Заборонений плід закотився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
Ген далеко під саме буття.
Разом з ним цілий світ завалився
В повний хаос без сліз каяття.
Заборонений плід надкусився
У найбільш несприятливу мить.
І потік навіжений полився
2025.12.07
22:16
Ішов чумак ще бідніший,
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
Аніж перше з дому вийшов,-
Ані соли, ні тарані,
Одні тільки штани рвані,
Тільки латана свитина
Та порожняя торбина.
“Де твої, чумаче, воли?
Чом вертаєшся ти голий?
2025.12.07
22:02
Потребність спокою зросла…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
Усиновилась до потреби.
Чомусь, за зверненням козла,
Прийшла і всілась позад себе…
Широка спина… обрій зник
Ну а про пастбище окремо…
Не про морське і чайок крик
І не проте, як вовчик-демон…
2025.12.07
19:04
твою поезію я глибоко шаную і ціню,
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
твого таланту поціновувач я й шанувальник!
Тому пришли мені свою світлину в жанрі "ню",
А сильно комплексуєш - то вдягни купальник...
2025.12.07
18:01
Уроки лінь робити, купа всього у Сашка.
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
Домашня вправа з мови знов чомусь важка.
Надумався спитати в свого братика Іллі:
- Що означає «наступати на оті ж граблі?»
Та брат лиш посміявсь: - Учися сам. Нема дурних.
Дзвони до друзів. Хай тобі пояснюють в
2025.12.07
12:23
Збирається вже в хмари вороння,
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
На падалі готове жирувати.
Уже недовго москалям чекати,
Вже скоро стрілки Смути задзвенять
І встане над Московією дим,
І ріки крові потечуть до моря.
Уже ударить грім розплати скоро
Та стукатиме Смерть у кожен дім.
2025.12.07
08:06
Я плела тобі віночок
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
не на смерть, моя дитино.
Підірвався мій синочок
в міннім полі на машині.
Відірвало: руки, ноги,
під Покровськом гострим лезом.
Кров'ю син кропив дороги —
2025.12.07
06:13
Укрившись вогкою землею
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
Опісля вибуху, - лежав
Безсилий вилізти з-під неї,
Через серйозність клятих травм.
Лише стогнав несамовито
І сам себе щомить жалів
За те, що мало зміг прожити
На щастям зрадженій землі...
2025.12.07
04:57
Володимиру Діброві
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
О де ви, милі серцю покритки
та ніжні тонкосльозі байстрюки! -
гукаю в небо відчайдушним покриком
і роззираюся довкола з-під руки.
Нема. Нема. Невже повимирали ви,
2025.12.06
22:19
Заблукав я в епохах минулих.
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
Я усюди, та тільки не тут.
У віках призабутих, заснулих
Я шукаю одвічний статут.
Я поринув у первісні глиби,
В манускрипти у пилу століть.
Я шукаю священної риби,
2025.12.06
15:04
З екрана телевізора в кімнату навпроти долинав голос американського президента Джо Байдена — трохи хриплий і, як завше, спокійний.
«Чи не щовечора чую застереження? — подумав Згурський, за звичкою вибираючи книгу для читання з сотень придбаних. — Невже з
2025.12.06
05:21
уже була ніч спекотна довга літня
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
наскільки сягав мій зір
о оттак-от
а моє серце десь у
зимовому зимному штормі
оу моя люба як нам знайтись?
як то знайтись бейбі?
як то знайтись?
2025.12.05
22:16
Мене тягне чомусь у минуле,
В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...В ті епохи, які відцвіли,
Мене тягне у мушлі заснулі,
Мене тягне у сон ковили.
Мене тягне в забуті сторінки,
У пожовклі книжки, в патефон.
Мене тягне в далекі століття,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Одне з останніх засідань
Як не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Одне з останніх засідань
Кожному рот дере ложка суха
Г. Сковорода.
Протокол заочного засідання четвертийЯк не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
