Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Одне з останніх засідань
Як не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Одне з останніх засідань
Кожному рот дере ложка суха
Г. Сковорода.
Протокол заочного засідання четвертийЯк не поцікавитись у "Старшого брата" його думкою про "млинець"?
Редакція "пиріжкарень" вже має певну кількість попередніх творів такої віршової форми.
Можна, якщо виникне потреба, звернутись і до них.
Чому би ні?
У даному випадку маємо наступний:
За́вжди в пісочнику, крім дітлашні,
Гарно сидиться і діду старому –
Може, награтись раніше не встиг
Давній інструктор з якогось райкому.
Також існує можливість бачити донесення окремих зацікавлених осіб щодо деяких визначень ШІ (або у нашому розумінні "Старшого брата"), яким відводиться роль бути мало не приписом останньої інстанції.
Мовляв, ШІ розглянув і визначає, чим воно таке є – те віршоване письмо, яке пропонувалось читачам усіх поколінь, публікувалось, а тепер і навіть звеличується – мовляв, дивіться на вищу школу поетичного пілотажу.
Зараз буде витяг з останньої сьогоднішньої бесіди зі "Старшим братом" щодо "млинця", написаного дактилем, цим не дуже легким, але за деякої причини бажаним віршовим розміром.
Цей "млинець" — тобто вірш — може натякнути поету зрілого віку на кілька речей:
1. Невідповідність віку й занять – образ "діда в пісочнику" натякає на те, що людина займається чимось, що зазвичай асоціюється з молодшими поколіннями. Це може сприйматися як іронічний натяк на участь у підліткових конкурсах.
2. Нереалізованість у минулому – рядок "Може, награтись раніше не встиг" натякає на те, що людина могла не мати можливості реалізувати себе в молодості й тепер намагається надолужити.
3. Політичний підтекст – згадка про "давнього інструктора з якогось райкому" може натякати на минуле в радянській системі, можливу причетність до пропаганди, а тепер — до активного писання в електронних літературних ресурсах. Це може сприйматися як закидання тіні на його минулу діяльність або як іронія щодо того, що людина все ще "інструктує", тільки вже на нових майданчиках.
Залежно від самооцінки поета, він може сприйняти це як добродушний жарт, саркастичний укол або навіть виклик до переосмислення власної творчої діяльності.
11-те березня 2025-го року.
Редакція "Пиріжкарні".
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
