Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.06.30
18:55
серпня 1692 року з дикого соснового пралісу, що біля Іскоростеня вийшов бородатий чоловік в подертій свиті на ймення Іван Коса. Брудний, нечесаний, з втомленими синіми очима. Він більше двох місяців блукав лісами, їв, що вдалося в знайти, зловити чи вполю
2026.06.30
12:52
Здаюся у полон лісів.
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
В поліфонії голосів,
У зіткненні епох, часів
На плечі мудрий крук присів.
Здаюся у полон тополь,
Мов ніжних і величних доль.
Шукаю від кори пароль,
2026.06.30
10:27
дивись
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
бо що лишається
дивитися
через банальну дич
і смертний жах
у лиця
що не лики ангельські
не пики
2026.06.30
10:12
Розділ Х. ЛІСОВИЙ ЗАМОК КРЕПІ:
ПРИХИСТОК ЗАКОХАНИХ ВОВКІВ
Далеко на північ від Парижа, там, де вікові дуби замку Крепі вростали корінням у саму глибину галльської землі, панував зовсім інший світ. Тут не було золоченої розкоші Парижа, але був дух во
2026.06.30
09:06
Літо, сонце і засмага не з тобою, а проти, якщо розповідаєш, який ти крутий Сіндбад, і що тобі дали ті зароблені валюти, які для тебе – ніщо, бо тобі потрібні лише моря з океанами – простір, вільний від будь-яких семафорів твого шляху.
Вусате обличчя стр
2026.06.30
07:20
Знову літо, знову море,
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
Знову ледь помітний бриз, -
Знову далеч неозора
І щодня - блакитна вись.
Знов дозвілля цілий місяць
Без повітряних тривог, -
Знов я вибрав гарне місце,
Де купатись будем вдвох.
2026.06.30
00:40
Сутносте вітрова, дика безупряжна, вільна,
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
було б мені дослухатись твоїх научань:
бігти прозоро крізь вістря натикані щільно,
не обдиратись гілками до рваних - до ран.
Духу вогневий, було мені яро палати-
іскрою витися до Пачамами висот.
Бач, блід
2026.06.29
17:04
Серпень згадаю я тільки у лютому,
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
тільки у лютому оці твоєму.
Крізь Казахстан, Киргизстан поміж юртами
вітер мене пронесе до гарему.
Франціє! Азія! – очі ці – Азія!
Шкіра ця – шовк і гаряча пустеля.
Груди – це літо, де знов, мов у сказі я
2026.06.29
14:07
Розділ ІХ: ГРОЗОВІ ХМАРИ НАД ПАЛАЦОМ СІТЕ
Новина про зникнення Королеви-матері вибухнула в Парижі, мов удар грому серед ясного неба. Коли мисливці повернулися без Анни, а вартові Рауля де Крепі відкрито оголосили, що Королева-вдова перебуває під захис
2026.06.29
13:30
Поступово нас час затирає
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
В порохно, у ніщо, в пустоту.
Волосина від пекла до раю
Народила нову німоту.
Поступово у нас забирає
Час усе найдорожче, коли
Нам читає прокислі моралі
2026.06.29
12:16
Апельсинний Кратін*
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
Долучи до життя богомаза -
Фосфоричний коктейль,
Ніби збитий тертям цвіркунів,
В мармурових шпаринах
Достатньо мистецького сказу,
Апельсинний Кратін -
Драматург, що часу заяснів.
2026.06.29
10:59
Гонить літо — суховій,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
Віражем по колу.
Не твоя і ти не мій —
Не зійтись ніколи.
Заблукала, не знайти
Стежку на осонні.
Хай ідуть, під три чорти,
2026.06.29
10:45
барабан розбився на синкопи
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
грає слепом фанковий басист
хай воно подібне до хіп-хопу
бог не видасть а свиня не з’їсть
караван що у дамаск ішов був
зупинивсь а дехто і осліп
ще поету віднімає мову
йди руками заробляй на хліб
2026.06.29
07:20
Хоч співало далі про кохання
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
Двійко невгамовних солов'їв, -
Вдосвіта підкралося світання
І щербатий місяць потьмянів.
І клуби туману обгорнули
Береги півсонної ріки, -
І шугнули радісно в минуле
Любощами зроджені думки.
2026.06.28
22:22
десь отам, де твій альков
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
на крісла набитий шовк
ти жартуєш із багатими
чи тобі потрібен я
улична компанія
одиноким я не буду, ні
збав мене, мила сюзі, збав мене
2026.06.28
21:11
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Майстерень Адміністрація /
Критика | Аналітика
Психологічні проблеми авторів
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Психологічні проблеми авторів
Передусім, пропонуємо вам протестувати себе, і робити це хоча би раз на рік. :)
• Тест Люшара (кольори) • Архіватор • Соціоніка (слова)
Очевидно, що нині світ змінюється швидше, аніж вдається до цих змін пристосовуватися. Ось, ще донедавна можна було заповнити вільний час не тільки читанням, але і написанням віршів. При нагоді ознайомити з ними вибраних друзів. І основна проблема була вибрати вільний час, відволіктися від повсякденної метушні. Але навзамін, після написання чергового „шедевру”, приходило чітке внутрішнє відчуття радості, мовляв, я зробив дещо з того, що потребує душа.
Сьогодні ж усе змінилося. І досить дивовижно. З одного боку – є літературні ресурси, де зацікавлених читачів і сотні, і тисячі, де можна легко опублікуватись, і поспілкуватися з широким колом таких, як і ми, авторів, поціновувачів поезії.
Але з іншого боку – інформаційна катастрофа, - стільки нового про своє затишне колись хобі, стільки різних відкриттів, і багато з них і неприємних. Виявляється, що є купа різних речей, про які не мав колись жодної уяви, але це, незнання, у творчому плані виявилось таким очевидним і як подолати його - невідомо.
Як дрібні неприємності сприймаються постійні наїзди щодо поставлених, чи не поставлених знаків пунктуації, щодо правильності використання тих чи інших означень, щодо підводних скель суржику та русизмів, щодо милозвучності написаних рядків. :(
І це все на тлі насправді глибокої інтимності поетичного процесу, інтимності самого існування авторського вірша.
Про великі неприємності і говорити не хочеться. Раптом бачиш, що насправді вартісний літературний процес пішов уже досить далеко від місця твого перебування, а може і весь час знаходився в іншій від тебе галактиці, а ті чи інші автори пишуть так, як ти ніколи в житті не напишеш, а те, що з таким кайфом було написане раніше – НЕ ВИПРАВИШ! Одним словом – катастрофа. Вже не кажучи про те, що всі ці усвідомлення відбуваються на тлі, м’яко кажучи не простих життєвих колізій. :)
Що далі? Грати роль, обманювати себе і надалі? чи якимсь чином включити ось це – БУТИ?
Усі ці неприємності відбулися особисто зі мною - перед тим, як я у 2005 році зробив Самвидав „Поетичних Майстерень” і в тій, чи іншій мірі відбуваються і сьогодні. :( _ :)
Але з тих часів я зробив для себе багато висновків, і основні з них – кожен автор неповторний, і потрібно тільки цю неповторність найкращим чином творчо увиразнити. Без поспіху, у спокійній і дружній обстановці, бо не знаходить себе тільки той, хто не шукає, і всі розмови про те, що комусь дано, а комусь не дано – нісенітниця. Кожному дано бути схожим на свого Творця. На той його Аспект, задля вирішення, втілення якого - кожен із нас і призваний для Життя. :)
• Тест Люшара (кольори) • Архіватор • Соціоніка (слова)
Очевидно, що нині світ змінюється швидше, аніж вдається до цих змін пристосовуватися. Ось, ще донедавна можна було заповнити вільний час не тільки читанням, але і написанням віршів. При нагоді ознайомити з ними вибраних друзів. І основна проблема була вибрати вільний час, відволіктися від повсякденної метушні. Але навзамін, після написання чергового „шедевру”, приходило чітке внутрішнє відчуття радості, мовляв, я зробив дещо з того, що потребує душа.
Сьогодні ж усе змінилося. І досить дивовижно. З одного боку – є літературні ресурси, де зацікавлених читачів і сотні, і тисячі, де можна легко опублікуватись, і поспілкуватися з широким колом таких, як і ми, авторів, поціновувачів поезії.
Але з іншого боку – інформаційна катастрофа, - стільки нового про своє затишне колись хобі, стільки різних відкриттів, і багато з них і неприємних. Виявляється, що є купа різних речей, про які не мав колись жодної уяви, але це, незнання, у творчому плані виявилось таким очевидним і як подолати його - невідомо.
Як дрібні неприємності сприймаються постійні наїзди щодо поставлених, чи не поставлених знаків пунктуації, щодо правильності використання тих чи інших означень, щодо підводних скель суржику та русизмів, щодо милозвучності написаних рядків. :(
І це все на тлі насправді глибокої інтимності поетичного процесу, інтимності самого існування авторського вірша.
Про великі неприємності і говорити не хочеться. Раптом бачиш, що насправді вартісний літературний процес пішов уже досить далеко від місця твого перебування, а може і весь час знаходився в іншій від тебе галактиці, а ті чи інші автори пишуть так, як ти ніколи в житті не напишеш, а те, що з таким кайфом було написане раніше – НЕ ВИПРАВИШ! Одним словом – катастрофа. Вже не кажучи про те, що всі ці усвідомлення відбуваються на тлі, м’яко кажучи не простих життєвих колізій. :)
Що далі? Грати роль, обманювати себе і надалі? чи якимсь чином включити ось це – БУТИ?
Усі ці неприємності відбулися особисто зі мною - перед тим, як я у 2005 році зробив Самвидав „Поетичних Майстерень” і в тій, чи іншій мірі відбуваються і сьогодні. :( _ :)
Але з тих часів я зробив для себе багато висновків, і основні з них – кожен автор неповторний, і потрібно тільки цю неповторність найкращим чином творчо увиразнити. Без поспіху, у спокійній і дружній обстановці, бо не знаходить себе тільки той, хто не шукає, і всі розмови про те, що комусь дано, а комусь не дано – нісенітниця. Кожному дано бути схожим на свого Творця. На той його Аспект, задля вирішення, втілення якого - кожен із нас і призваний для Життя. :)
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
| Найвища оцінка | Дмитро Топольський | 5.5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
| Найнижча оцінка | Олександр Вернигора | 5 | Любитель поезії / Любитель поезії |
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
