• Захист від "спаму". Задіяне чергове "покращення".
Програмно втілено право автора на відсутність неприємного для себе читача.
Тобто, "мізантропи" зможуть звільнити себе від будь-якої читацької активності, а дехто просто від декого - тимчасово, чи надовго.
Для цього потрібно вказати того чи іншого користувача на своїй сторінці "Змінити дані".
Щастя, утім, не буде повним, бо редактори таки зможуть проходити крізь заборони. Але і з цим, думаю, можна щось вдіяти.

З листування
• Лист 1
... Дякую за добрі слова і небайдужість до "Майстерень". Ви зауважили деякі важливі для нас проблеми.
Мені теж здається - найкраще, коли наші вірші не переходять межі меж, що неймовірно важко, бо кожен має право на дослідження прикордоння, закордоння, і "гетьзамежжя". Безліч талановитих поетів і суперпоетів переходили усі мислимі кордони і потрапляли, щонайменше, у парадоксальні ситуації - і вірш, як твоя дитина, якої не зречешся, і поступок написання такого вірша часто приносить купу неприємностей. :(

І це, зрештою, неминуче - такі неприємності, так? Вони стаються ледь не в кожного.
Тому, заради Поезії ми повинні прощати один-одному "промахи, "непорозуміння", емоції, бо як інакше допомогти один одному позбутися цих неприємностей? Зрештою, і час прекрасно допомагає нам у цій справі. Час, який фіксує наш рух, у випадку Поезії, - рух, наближення до Божественних констант - у їхньому найбезбороннішому вигляді.
Тому лицар у бойових лаштунках, ніколи не осягне Істин, глибин Краси, - тому і безборонна жінка завжди ідеальніша за жінку-воїна...

Є й така біда, світ наразі чоловіками підлаштований під себе, але нині розширилися і варіанти, і можливості не ставати чоловіками, залишатися прекрасними жінками. І можна мати свої внутрішні світи, максимально незалежні від існуючої погрішимості цивілізації... Залишатися формально "слабкою" і "сильною" сутнісно ...
Сентенції, сентенції, сентенції, так?
Але що тоді Поезія, як не вічна криза, з якої намагаєшся вийти людиною?
Що тоді Мистецтво, як не Сотворення для себе завтрашнього?

І ви праві, на сайті не повинно бути жодного потурання народним трибунам, і владним консулам,
а просто нормальне багатоголосся, яке не надто трансформує Право Поезії звучати домінантно -
Поезія в нашому випадку явище "непогрішиме", так, а ось все інше, у тому числі дії адміністрації, редакторів, чи просто авторів-користувачів - "погрішиме", тобто здатне до частих помилок.
Тому в майбутньому адміністрація "Майстерень" планує повністю перевести свою діяльність від дотримання установлених (собою ж) правил, до дотримання створених нашим життям, нашими авторами традицій.
Так що бачите, років сто ми собі таким чином зарезервували. Ось смішно буде, якщо таке виявиться можливим. :)
Смішно для тих, хто прийде сюди після нас...
Якщо уміння сміятися залишиться після нас...

• Лист 2
Привіт.
Ти просиш зняти себе з голосування щодо переможців конкурсу, бо...
Я тебе розумію, але...
Але кожен із нас має постійно переживати певну ломку, аби позбуватися минулого формалізму, минулої своєї сили, навчатися бути невидимим серед гамірної юрби, тішитись збереженою і розвинутою до безмежно ясного звучання слабкістю. Бо тільки вона достойна підтримки Господньої руки?

Давай триматися, бо як інакше.
Як на мене, у цьому великий кайф - брати участь у всіх життєвих штучках, але не намагатися будь-якою ціною стати преможцем отих штучок.

Не ображайся, але не зніму тебе з голосування.
Бо ти літератор, і просто зобов'язаний відчувати пульс часу. А він ось такий, як є, і нічого з цим не поробиш.
Та й стати собою нині легше, коли стріляють тільки "знеціненими" словами.

Мене теж тільки ганять-сварять на всіх рівнях, і Бог з ними, головне, що наш караван плентається далі, і стійкий запах великих попередників веде нас цими пісками... :)

Щиро твій...

Напевно цей коментар важливий і для цієї сторінки, тому додаємо.

Тетяна Роса (Л.П./Л.П.) [ 2009-02-14 00:17:24 ]

Спілкування у коментарях має великий недолік: ми не маємо можливості сприймати невербальні повідомлення, бо ні виразу обличчя, ні пози, ні справжніх інтонацій. А підсвідомість працює, доповнюючи, щоб комплект був повним. Одні й ті ж слова можуть мати різне значення, в залежності від інтонації, з якою сказані. І навіть маючи перед собою «повний комплект» люди сприймають сказане в залежності від свого настрою, душевного стану. Коментар – то не розфарбований, швидкоруч зроблений малюнок, і крім того, що він має свої недоліки, уява кожного розфарбовує його по своєму. Тому, мабуть, і спалахують час від часу такі от «обміни думками». А вони перетікають у вірші, які теж можна тлумачити на свій розсуд. А ще реальні події і взаємодії у тому, реальному світі… Я прочитала Ваш вірш трохи раніше, до того, як тут стільки наговорилося, але не мала можливості сісти до комп’ютера з тим, щоб що-небудь написати, а до вечора моє враження вилились у римовану форму; не знаю, як Ви це сприймете, бо у ньому емоційний відбиток не тільки Вашого вірша, але й усього іншого, що траплялось мені на очі у ПМ і пов’язаного у моїй уяві з цією темою. Як би хто не тішився, що бачить цей світ у реальному світлі, правда полягає у тому, що від кривих дзеркал свого сприйняття ми нікуди не дінемось...

До речі, шановні колеги, часто нам здається, що ми досить гарно сховані за своїм псевдонімом і можемо робити будь-що. Але це зовсім не так.

Будь-який мінімально вправний адмін може за пару хвилин сказати про нас значно більше, аніж нам би хотілося чути. :(

Ось наприклад - у кожного із нас є особисте (те чи те) IP, з яким ми виходимо в Інтернет зі свого домашнього, чи робочого комп'ютера.
Ось наше-ваше IP, яке всім спецам помітне, - http://whatismyipaddress.com/
і там же ваша фізична дислокація за цим IP.

І це тільки перший, найпростіший крок...

Шановні колеги, пропонуємо вам протестувати себе, і робити це хоча би раз на рік. :)
Довідайтесь, які ви хороші, і чого бракує всім, хто вас оточує.
• Тест Люшара (кольори) (скачати • Архіватор
• Соціоніка ( тест - слова)

Ну ось, Любо, - Олександра Федорів образилася і покинула сайт, видаливши свої поезії. Мені дуже прикро, що так сталося.
Олександро, я прошу вас не гнівайтесь, і поверніться.
Прикра історія...

Прикра. Але повчальна. Ось, наприклад, Аліса Коцюба, яка щойно розмістила свій останній вірш. Я добре пам"ятаю наші з нею "розбірки". Але ж людина абсолютно адекватно поставилася і до критики, і до порад.А головне - зрозуміла, що не зла їй хочуть. І результат ми бачимо. Сподіваюсь,Олександрі цей тайм-аут піде тільки на користь і вона повернеться з іншими поглядами. Якщо, звісно, вона хоче писати вірші.

Володю, можливо Ви не помітили, але я в останньому коментарі до Олександри Федорів виказала думку (свою, скромну) про те, що Ондо Линдэ вже давно "переросла" рівень ЛП. Тому окремо звертаюся до Вас з проханням надати їй статус, який відповідає її професіоналізму.

Ось бачите, картина світу часто інша, аніж нам те уявляється.
І все ж, мені дуже подобались світи Олександри Федорів, вони, як на мене, швидко зростали.
Сподіваюся, що пані Олександра таки повернеться до нас.
Безумовно потрібно спокійніше реагувати і на оцінки і на коментарі, тим більше, "не справедливі" оцінки адміністрація з часом знімає.

Щодо "новачків" і "старожилів" поетичного інтернету
Останнім часом особливо стало помітно, що дехто з наших авторів "старожилів" дозволяє собі зверхню критику "новачків". Інколи це приводить до образ і зникнення критикованих нових авторів. Це погана тенденція, і адміністрація бореться з цим. Нормальні зауваги - так, якщо є розуміння, що саме потрібно конкретному авторові. Але часто такого розуміння не має. Хоча, певно, до недоброзичливого коментування найчастіше приводить внутрішній дискомфорт самого коментатора, і, частіше за все, саме власна творча криза змушує нас чіплятися до інших. Себто є в автора не вирішені проблеми, які він не може осягнути, вирішити, тому екстраполює, переносить вирішення (яке він не може здійснити у своєму світі) на шпальти світу іншого автора. І, зрозуміло, що таке, час від часу може ставатися з кожним.

Тож, напевно, краще досвідченим "старожилам" зосереджувати критичний погляд на поезії справжніх майстрів і на такому добротному тлі аналізувати власні промахи, аніж чіплятися до легко помітних недоліків тих, хто прийшов у Інтернет-спільноту навчатися.
На мою думку, усі, хто собі дозволяє публічну недоброзичливість - не є достатньо хорошими поетами, аби на їх слова звертати особливу увагу.
Раджу новим нашим авторам видаляти недоброзичливі коментарі, а з приводу низької оцінки звертатися до адміністрації, яка має достатню кваліфікацію, аби допомогти вам.

Поезія і менторство, повчальництво не мають нічого спільного. І якщо ви новий користувач поетичного сайту, то повинні знати, що всі сюди приходять більш-менш однакового рівня, а далі вже розвиваються у вибраному ними напрямку.
І ваші критики писали так само, лише зараз вони роблять вигляд, що народилися обраними, - ні, не народилися, продовжують народжуватися, як і ми всі.

В основи "Майстерень" закладене і розуміння того, що кожен, абсолютно кожен, хто прагне вдосконалити свій світ засобами поетичного слова, починає стандартно - узагальнено, ніби повчаючи інших, бо така психологія початку - бути серед багатьох, "ховатися" у загальному (слові, виразі, тлі) - але особистість приводить у поезію бажання знайти себе, увиразнити себе, і в небесному напрямку. І це приходить до кожного, хто цього прагне.

Але спершу "новачку" потрібно знати-назвати своїх вчителів, і не боятися навчатися писати схожим чином. Дивіться на світ очима свого вчителя.
І не зважайте на громіздкі повчання, ви їх все одно відразу не охопите, не осягнете, не втілите. Починайте з меншого - з розуміння свого вчителя, далі киньте погляд свого вчителя на свої проблеми, і не потрібно при цьому лікувати весь світ, Україну, інших, - ви ж прийшли шукати себе, то й займайтеся собою - це друга найголовніша річ, після першої - власне справжньої Поезії, якою дихають вам відомі і не відомі світи.