Будь-яка висловлена думка є брехнею.

Ось маємо яскравий приклад, який нам любязно надав пан Валентин - як не можна коментувати - використовувати слова-провокатори, свідомо чи не свідомо направлені на розпал різного негативу. Отже, для розумового і чуттєвого комфорту варто уникати використання слів-провокаторів.

Може надасте перелік таких слів та висловлювань?

МЫСЛЬ ИЗРЕЧЕННАЯ ЕСТЬ ЛОЖЬ

Так однажды высказался уважаемый русский поэт Фёдор Тютчев.

Интересно было временами слышать суждения об этой фразе даже весьма известных людей, которые не знали в момент дискуссий, что эти слова принадлежат именно этому замечательному поэту.
Когда они узнавали, кому принадлежат эти слова, начиналось какое-то смятение и попытки повернуть разговор в другом направлении.

Так что, ничего не поделаешь - уж слишком велика роль авторитетов в оценках разных ситуаций применительно не только к самим ситуациям, а и к различным высказываниям о них.

Вдячні шановному Валентину за додатки до попереднього матеріалу. Отже, в жодному випадку не перекручуйте першоджерела - як цього часто жадають ті чи інші наші миттєві емоції. Але емоції пройдуть, а перекручення залишать в аудиторії неприємні згадки.
"Ложь" - "неправда" - ось найбільш точний переклад сказаного російським автором-дворянином романтичної епохи. А "брёх" тут зовсім ні до чого, Тютчев про "брехание" не говорив. :(

БРЕХНЯ, -і, ж., розм. 1. Те, що не відповідає правді; неправда

НЕПРАВДА, -и, ж. 1. Те, що суперечить правді, істині; брехня; прот. правда. // у знач. присудк. сл. 2. Несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман. // Несправедливість у людських стосунках. ** [Усякими і т. ін.] правдами й неправдами – будь-якими засобами.

І це гарний приклад, шановний Валентине, - в жодному випадку не варто заперечувати очевидні глузду речі , навіть якщо у словнику ви знайдете якусь соломинку, за яку можна вчепитися.
В нашому випадку можна звернути увагу на примітку до БРЕХНі, -і, ж., розм., що означає те, що цим словом правильно користуватися тільки при розмові, і то не завше. Наприклад - "мене оббріхують". Але в жодному разі не перекладати слова авторів галантної епохи таким простонародним чином.

А у нас уся мова простонародна і ми тут розмовляємо. Під першим реченням я не підписував Тютчева, бо то був довільний для розмови переказ змісту. До НЕПРАВДИ словник дає БРЕХНЮ як синонім.

Дякую, вам Валентине, за ще один характерний нюанс. Отже, як тонко натякнув нам, Валентин Бендюг, намагайтеся не суперечити самі собі. Якщо ви, наприклад, висказали, що "Будь-яка висловлена думка є брехнею", то намагайтеся на цій "авторитетній" "репліці" і завершити, а не розпочати дискусію, бо виходить, що ви далі або не думаєте, або говорите неправду...

Ну нащо ж так? Я думаю і знаю, що говорю! Але ні мені, ні вам та й нікому іншому не вдається висловити правдиво думку, бо "МЫСЛЬ ИЗРЕЧЕННАЯ ЕСТЬ ЛОЖЬ". Тим паче, художнє слово, як про це сказано вами у процитовуаній думці Бродського.

Валентине, я думав, що ви вже на ту тему закінчили? Якщо ж не закінчили, то подумайте трохи над вами ( і Тютчевим) сказаним. Він то, швидше, сміявся, а ви всерйоз. Не гоже так ловитися на голі гачки.
Отже, висказана думка Тютчева, за його ж фабулою, і його ж словами, уже є неправдою - для прихильників цього виразу, чи не так?

Так. Людям властиво усе класифікувати, розкладати по поличках і у комірках, аби не плутатися. У деяких людей це має ознаки педантизму і патології. Інші ж люди розкидають свої іграшки і не люблять їх збирати, на їхніх столах панує робочий безлад, але вони якось дають собі раду з тим усім, швидко знаходять те, що їм потрібне або пристосовують моментально іншу річ для своїх потреб, змінюючи навіть саму потребу. Та тих людей і тих характерів так багато!!!

Але пора повертатися до поезії. І до роботи на своїх сторінках. Читач, заглянувши до нас, бачить ті чи інші світи, творчі напрямки, за відповідними назвами рубрик, тому є сенс ці рубрики створювати. Напевно, можна вважати, що авторська сторінка без рубрик - трохи не серйозна?

Валентин Бендюг (Л.П./Л.П.) [ 2008-01-27 19:12:03]
Так. Людям властиво усе класифікувати, розкладати по поличках і у комірках, аби не плутатися. У деяких людей це має ознаки педантизму і патології. Інші ж люди розкидають свої іграшки і не люблять їх збирати, на їхніх столах панує робочий безлад, але вони якось дають собі раду з тим усім, швидко знаходять те, що їм потрібне або пристосовують моментально іншу річ для своїх потреб, змінюючи навіть саму потребу. Та тих людей і тих характерів так багато!!!

Якщо ви про наявність рубрик на авторських сторінках, то вони, як на мене, говорять про відсутність хаосу, і про присутність тих, чи інших ознак, за яким можна орієнтуватись на "місцевості".

А у вас на сторінці жодної рубрики, пане Валентине...

Я ще не награвся своїми кубиками.

Це вірно. На все в житті свій час.
Надмірна ж бо серйозність - жахіття. Прикро, що вона є професійною хворобою і в поезії. :(((

Серйозність - професійна хвороба у поезії? А хіба поет - то професія? Звичайно, необхідно доводити до максимальної досконалості (на яку власне здатні) будь-яку свою діяльність, проте чи варто сприймати віршоване вираження себе як необхідність?
Хіба ми мусимо робити щось лише через те, що воно в нас добре виходить?