ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.01
07:41
Не квітнуть верби, сохнуть лози
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
Уздовж піщаних берегів, -
Вода в Дніпрі гірка, як сльози
Убитих горем матерів.
Вже кожен камінь тихо плаче
І криком сходить німота
Від хвиль, що плещуть нетерпляче:
Біда, біда, біда, біда...
2026.10.31
23:30
Книжкові сторінки покинуто біля моря
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
Сліди піску і хвиль на них
Наповзає тінь, відкинута хмарою
Ковзає, очима минулих часів
Ось приплив їх поглинає
Без зусиль, як-небудь
Є розповідь, один король
2026.10.31
23:04
жовтнева девальвація
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
завершується
майже релігійно
ясно у всякого власна релігія
погода міняється
тьмариться передобіднє світло
крізь холодну вогкість
сорка у громіздкому
2026.10.31
19:59
А жовтень прохолодою повіяв,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
І стіни кам'яні мовчать, німі.
Ти і сьогодні білий парус-мрія.
Невидно крізь шибки мутні в пітьмі.
Ти тільки будь, - молюся я ночами,
А вдень у круговерті різних справ
Бинтую порожнечі сірі рани,
2026.10.31
19:13
Кого немає у хатині скраю,
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
тих доля випихає за Дунай,
щоб загодя не трафили у рай,
якого на землі ніде немає
(хоча і пекла не буває теж
за межами руїни і пожеж),
та де не буду, серце уміщає
все, що дарує доля на врожай:
2026.10.31
18:48
Люблю людей, у кого, як-то кажуть, руки золоті,
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
За що не візьмуться, усе у них гаразд,
Легко й мовби без зусиль надмірних.
Це в побуті. Навдивовижу, і в майстерні духа
Є також наділені даром отаким.
…У знаній в Парижі кав’ярні «Режанс»
Франс
2026.10.31
15:15
Вже листопадно нічому і впасти,
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
І дню короткому хмизиною горіти.
Здимає перепріле листя вітер,
А холоду прошилася срібляста
Тремтяча нитка поміж голі віти
Й упала в біле:
Ніяковіють пізні хризантеми
2026.10.31
13:38
Я забутий під снігом далеких часів.
Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
Я полишив життя, мов задавнений гнів,
Ніби голос у гулі земних голосінь.
Я здійнявся у небо і вмить занімів,
Не знайшовши опору благань і спасінь.
Мене викреслив світ з електр
Мене звати ніяк. Я - минулого тінь.
Я полишив життя, мов задавнений гнів,
Ніби голос у гулі земних голосінь.
Я здійнявся у небо і вмить занімів,
Не знайшовши опору благань і спасінь.
Мене викреслив світ з електр
2026.10.31
07:23
Щоденно в осінньому місті
Прискорює час свій політ, -
Дощами знебарвлене листя
Лягає на мокрий граніт.
Під ноги каштанів холодних
Спадають утомлені дні
І тонуть у сірій безодні
Знайомих будинків вогні.
Прискорює час свій політ, -
Дощами знебарвлене листя
Лягає на мокрий граніт.
Під ноги каштанів холодних
Спадають утомлені дні
І тонуть у сірій безодні
Знайомих будинків вогні.
2026.10.30
21:39
легко і прозоро
аж до відчаю
звільнений свій голос
не упізнаю
зблиски сонця морем
наче у раю
прийдеш поговорим
про любов мою
аж до відчаю
звільнений свій голос
не упізнаю
зблиски сонця морем
наче у раю
прийдеш поговорим
про любов мою
2026.10.30
18:40
Букет осінній -
Палітра болю,
Гірка соната
Моїх провин.
Собі забути
Я не дозволю,
Як про надію
Грав клавесин.
Палітра болю,
Гірка соната
Моїх провин.
Собі забути
Я не дозволю,
Як про надію
Грав клавесин.
2026.10.30
16:49
Він із тих відьмаків,
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення
перетрушує душі
у храмах.
Скільки є диваків,
що вимірюють серце
у грамах...
Він великий знавець
перевтілення
2026.10.30
12:40
Повзуть до берега пустого
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
Годинники часів Ель Греко,
В непередбачуваній змові,
Немов мурахи по смереках.
В сонетні форми невмирущі,
Хрестоматійні,гарячкові,
Як стукіт ніг цукровій гущі
2026.10.30
11:17
Данський актор Ніколай Костер-Вальдау, відомий за роллю Джеймі Ланністера у культовому серіалі «Гра престолів», приїхав до Києва у статусі посла доброї волі Програми розвитку ООН, щоб привернути увагу світу до наслідків війни та підтримки України у цей ва
2026.10.30
06:00
Поблякле світання з холодним дощем
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
У душу приносить зажуру та щем, -
Краплини малюють на мокрому склі
Лиш згадки про літо, що згасло в імлі.
Ховається в мжичці сплетіння доріг
І ти оминаєш хатинний поріг.
Сьогодні негодою змучений світ
Шукає до сві
2026.10.29
23:32
музика пробивається
через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...через усякі синоніми перепон
зринає і пробирає
у місцях несподіваних
мовби світло що
переливається через тріщини
в оболонках
рухомих і нерухомих
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Критика | Аналітика):
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Пиріжкарня Асорті (2020) /
Критика | Аналітика
Перша колегія другої половини цього літа
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Перша колегія другої половини цього літа
Протокол 01/08.2026 від третього серпня поточного року.
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі сторінок нашого поетичного порталу.
Ось і сам абзац у тому вигляді, який дістався нашій колегії та місцевим читачам. Імена і прізвища дійових осіб і виконавців можна вдруге побачити тут.
... музикант і поет, який вже пройшов не одну життєву стацію, розповідає про світ у собі й світ навколо себе. Розповідає просто, відкрито, відверто, легко. Хоча й життя не легке. Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ, коли можна цей світ робити кращим. Микола й намагається його змінити. Власне, не так змінити світ, як змінити свое ставлення до нього.
Що можна сказати?
Починається все цілком переконливо: простота, відкритість, нелегка доля, відсутність схильності до нарікань.
Щоправда, одразу перечіпляєшся – спочатку об "стацію" ("станцію" чи "ситуацію"), а потім і об імовірно загублене "не" в реченні "Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ". Бо могло би бути "не така вже вдача Миколина, щоби плакатися на світ" або без частки – "що ото його плакатися на світ".
А далі логіка остаточно починає рухатися врізнобіч. Спершу Микола нібито намагається змінити світ, потім з'ясовується, що, власне, не світ, а тільки своє ставлення до нього.
Думка сама по собі не нова й цілком поважна, але в цьому абзаці вона не випливає з попереднього, а підміняє його. І створюється враження, що абзац написано навздогін власній думці. Автор починає говорити про одне, потім непомітно переходить до іншого, а наприкінці вже пояснює не те, що сказав спочатку, а те, що, мабуть, збирався сказати. У результаті думка ніби й народжується, але після таких пологів опиняється на перелогах.
Існують думки, які вже давно стали спільним надбанням людства. Саме тому особливо цікаво спостерігати, як вони час від часу авторитетно з'являються в нових книжках без жодного натяку на своє поважне походження. Найпростіший спосіб уникнути докорів сумління, це, мабуть, приписати їх собі або літературному героєві, адже той не сперечатиметься.
Афоризми — вони наче перелітні птахи: щороку їхніми крилатими повторами сідають на ті чи інші сторінки озвучень і публікацій. Або не відлітають, а так і переживають рік за роком, кладку за кладкою. Одні "орнітологи" чемно показують, звідки те птаство прилетіло. Інші роблять вигляд, що птах звив гніздо саме в їхньому тексті.
Думка про те, що слід змінювати не світ, а насамперед себе, пережила не одну епоху. Вона пройшла через стоїків, богословів, психологів, і зрештою осіла в сучасній белетристиці. Іноді в ній настільки затишно, що думка як афоризм починає вдавати з себе корінну мешканку місцевої літератури.
Дата. Підписи.
Архівна версія у розгорнутому вигляді буде зберігатися за наступною адресою
Місце проведення — Інтернет.
Онлайн-колегія незалежних експертів нашого sub-порталу розглянула весь текст, зупинившись лише на окремому абзаці всього тексту про героя, наданого ним же на одній зі сторінок нашого поетичного порталу.
Ось і сам абзац у тому вигляді, який дістався нашій колегії та місцевим читачам. Імена і прізвища дійових осіб і виконавців можна вдруге побачити тут.
... музикант і поет, який вже пройшов не одну життєву стацію, розповідає про світ у собі й світ навколо себе. Розповідає просто, відкрито, відверто, легко. Хоча й життя не легке. Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ, коли можна цей світ робити кращим. Микола й намагається його змінити. Власне, не так змінити світ, як змінити свое ставлення до нього.
Що можна сказати?
Починається все цілком переконливо: простота, відкритість, нелегка доля, відсутність схильності до нарікань.
Щоправда, одразу перечіпляєшся – спочатку об "стацію" ("станцію" чи "ситуацію"), а потім і об імовірно загублене "не" в реченні "Але така вже вдача Миколина, що його плакатися на світ". Бо могло би бути "не така вже вдача Миколина, щоби плакатися на світ" або без частки – "що ото його плакатися на світ".
А далі логіка остаточно починає рухатися врізнобіч. Спершу Микола нібито намагається змінити світ, потім з'ясовується, що, власне, не світ, а тільки своє ставлення до нього.
Думка сама по собі не нова й цілком поважна, але в цьому абзаці вона не випливає з попереднього, а підміняє його. І створюється враження, що абзац написано навздогін власній думці. Автор починає говорити про одне, потім непомітно переходить до іншого, а наприкінці вже пояснює не те, що сказав спочатку, а те, що, мабуть, збирався сказати. У результаті думка ніби й народжується, але після таких пологів опиняється на перелогах.
Існують думки, які вже давно стали спільним надбанням людства. Саме тому особливо цікаво спостерігати, як вони час від часу авторитетно з'являються в нових книжках без жодного натяку на своє поважне походження. Найпростіший спосіб уникнути докорів сумління, це, мабуть, приписати їх собі або літературному героєві, адже той не сперечатиметься.
Афоризми — вони наче перелітні птахи: щороку їхніми крилатими повторами сідають на ті чи інші сторінки озвучень і публікацій. Або не відлітають, а так і переживають рік за роком, кладку за кладкою. Одні "орнітологи" чемно показують, звідки те птаство прилетіло. Інші роблять вигляд, що птах звив гніздо саме в їхньому тексті.
Думка про те, що слід змінювати не світ, а насамперед себе, пережила не одну епоху. Вона пройшла через стоїків, богословів, психологів, і зрештою осіла в сучасній белетристиці. Іноді в ній настільки затишно, що думка як афоризм починає вдавати з себе корінну мешканку місцевої літератури.
Дата. Підписи.
Архівна версія у розгорнутому вигляді буде зберігатися за наступною адресою
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2189 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.2189 seconds