
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.02
13:41
Ще день малює гарне щось:
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
Ясні шовки останні літа.
І стільки барв іще знайшлось,
Тепла і радості палітра.
Вдягає сонце в кольори
Усе навкруж під усміх щирий.
Світлішим світ стає старий,
2025.09.02
12:17
Небувале, довгождане,
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
На краю земних доріг, -
Ти - кохання безнастанне
В смутках-радощах моїх.
За твої уста вологі
І за тіняву очей, -
Закохався до знемоги,
Як душа про це рече.
2025.09.02
08:19
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії. Для "оживленн
2025.09.01
23:38
О, літо! Йди! Мені тебе не шкода!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
Сховайся в герметичний саркофаг.
Зробило ти мені таку погоду,
Що захлинаюсь у сльозах-дощах.
Ти зіпсувало зошит мій для віршів,
У ньому оселилася печаль.
Ти відібрало в мене найцінніше!
2025.09.01
22:21
Мій голос обірвався у зеніті,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
Мої слова згоріли у золі.
Мої думки у полі переритім
Замерзли нерозквітлими в землі.
До кого я кричу в безмежнім полі?
Зі світом же обірваний зв'язок.
Лиш холоднеча, як безжальність долі,
2025.09.01
12:07
Із Бориса Заходера
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
Ледве ми виперлись з решти приматів
й рушили вдаль з усієї снаги –
з нами побігли, без жодних дебатів,
мордочка, хвіст та чотири ноги.
Часом блукаємо ми у хаосі, –
2025.09.01
09:47
Останній день літа.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
Все сонцем залите.
І ніде вмістити
безмежжя тепла.
Пронизана світлом
серпнева тендітна
струїть малахітом
прощання пора.
2025.09.01
05:51
В частоколі останніх років
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
Причаїлася тиша німотна, –
Ми з тобою, мов крила, близькі
І водночас, як зорі, самотні.
Не засліплює зір відбиття
Учорашніх цілунків тривалих, –
Десь поділись палкі почуття,
Що серця нам обом зігрівали.
2025.09.01
00:32
Чергова епоха раптово пішла,
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
Немов розчинилася, втратила цінність.
Можливо, це просто миттєвість життя,
Яку б я хотів розтягнути на вічність.
Не хочу про осінь, холодну і злу,
Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
Про них надто рано, а біль та вій
2025.08.31
22:37
Зникло в мороку все. Ні очей, ні облич.
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
Тільки губи в цілунку злились навмання…
Нині трапилось диво – Тетянина ніч –
І у щасті своєму я віри не йняв!
Я на неї чекав кілька тисяч ночей,
Утираючи сльози, ковтаючи страх.
Допоміг мені ямб, дав надію х
2025.08.31
22:13
Всесвітній холод, як тюрма німа.
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
Безлюдність так жорстоко обійма.
Лягає тиша так велично й мудро.
І птах замерзне й тихо упаде
У невідомість, як в обійми страху.
Не знайдеш прихисток уже ніде,
2025.08.31
19:04
Пора поезії щемлива
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
Уже ступає на поріг.
І ллється віршів буйна злива,
І злото стелиться до ніг
Непрохано-медовим смутком,
Жалем за літечком ясним...
Що ніби квітка незабудка --
2025.08.31
18:30
Моє кохання - вигаданий грант.
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
Життя мене нічого не навчило.
Для тебе вже букет зібрав троянд -
Поверне він твої забуті крила!
Засяй, немов яскравий діамант,
Забудь минуле, долю чорно-білу!
Римує сни твій вірний ад'ютант,
2025.08.31
14:23
Люба, уяви лише
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
розмах крил птаха Рух –
Це частинка лиш розмаху
мого кохання...
Не відпускати б довіку
мені твоїх рук...
Твоє ложе встелю
простирадлом – Праною.
2025.08.31
14:03
Сидить Петрик у кімнаті, а надворі злива.
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
У вікно краплини б’ються та по склу стікають.
Громові удари часом хлопчика лякають.
Він тоді до діда очі повертає живо.
Дід Остап сидить спокійно, на те не звертає.
Його грім той не лякає, видно звик до того,
2025.08.31
12:34
Глядача цікавого містер Кайт
Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Усяко розважає на трамплінові
І Гендерсони будуть теж
Щойно Пабло Фанкез Феа одплескав їм
Над людом і кіньми й підв’язками
Урешті через бочку з огнем на споді!
У цей спосіб містер Кей кидає свій виклик!
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Василь Шляхтич (1946) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Кого оспівували вітри,
Які бурю несли
На своїх крилах,
І сідали на гіллях
Сплячих дерев,
Що мріяли
Напередодні весни?
Власне тобі,
Земле моя рідна
Співає сонце,
Яке іде до нас
Зі своїм Світлом
З божої Висоти,
І несе краще завтра.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Кожного божого дня
Родиться нове.
Бо так Бог хоче.
Коли збагнемо це
І приймемо, як своє,
Наші очі
Побачать небо.
09.03.2007р.
Найвища оцінка Надія Цокур 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4 Майстер-клас / Майстер-клас
Про публікацію
Дата публікації 2007-03-09 20:05:30
Переглядів сторінки твору 196
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від редакторів: Любитель поезії
Народний рейтинг 4.83
Рейтинг "Майстерень" 4.5
Самооцінка твору автором -
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008»
Автор востаннє на сайті 2008.06.13 10:56
Автор у цю хвилину присутній
Коментарі
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:01:25 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:02:17 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 19:27:09 ] - відповісти
Гарно, пане Василю! Чую тут Боже світло, воно струменить надією на КРАЩЕ ЗАВТРА!
Знайшов парочку помилок:
Сплячіх дерев - СПЛЯЧИХ
На передодні - НАПЕРЕДОДНІ (разом)
І приймемо як соє - СВОЄ?
Трошки заплутано звучать мені рядки:
Приймаємо по-свому
Не завжди
Мудрістю завтра
І так як треба - спростіть, будь ласка, це трошки, бо загалом вірш зрозумілий і мудрий, а тут - накручено...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:05:30 ] - відповісти
Дякую Вам, Пані Марійко за теплі слова. Я впевнений, що вони допоможуть мені іти далі стежкою віри і мрій, які колись здійсняться. Щиро дякую.
Дякую Вам, Пане Ярославе, що і Вам мій вірш сподобався. Дякую, що показали мої помилки.Я їх вже виправив. Якщо йдеться про Вами згадану стрічку, то я поставлю роздільні знаки.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба.
Може тепер, коли поставив інтерпункційні знакі стріяка стане більш зрозумілою. Я якось не дуже бачу щось, що належало б поміняти. Підскажіть, прошу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:34:54 ] - відповісти
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба. - що тут мається на увазі?
Що ЗАВТРА не завжди приходить МУДРІСТЮ і не завжди ТАК, як треба? Тобто, пропущене дієслово (приходить)?
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:15:05 ] - відповісти
Но, мені тут все зрозуміле. Бог дає, бо знає, яке буде "завтра". Ми тої " МУДРОСТІ ЗАВТРА" не знаємо. Не знаючи її, кожний з нас приймає " по-свому", значить, як сам хоче. А коли в нас нема віри, або вона слабка, то не завжди розуміємо і приймаємо "як треба" те, що Бог нам дає. Ось така моя думка. Чи всі з нею згідні? Незнаю.
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:53:33 ] - відповісти
Впевнена, буде мати Україна ліпшу долю, бо все-таки стільки навколо Світлих Людей. Пишу з великої літери два слова, бо надто важко залишатися Людиною нині, а іще важче зберегти, відкрити світові світло своєї душі. Щасти Вам!
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 22:13:31 ] - відповісти
Пане Василю! Думку Вашу вловив! Пропоную тоді, жи би й іншим було можна прудко зметикувати, записати тірядочки в такому варіанті:
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 23:30:26 ] - відповісти
Дуже,дуже дякую Вам за терпливість. Вибачайте, що я не завжди зрозумілими думками впливаю на українськи води. Повірте, що дуже хочу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 23:33:01 ] - відповісти
Я не тільки ВІРЮ, але й ЗНАЮ, відчуваю це. Натхнення Вам і тепла!
Які бурю несли
На своїх крилах,
І сідали на гіллях
Сплячих дерев,
Що мріяли
Напередодні весни?
Власне тобі,
Земле моя рідна
Співає сонце,
Яке іде до нас
Зі своїм Світлом
З божої Висоти,
І несе краще завтра.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Кожного божого дня
Родиться нове.
Бо так Бог хоче.
Коли збагнемо це
І приймемо, як своє,
Наші очі
Побачать небо.
09.03.2007р.
Найвища оцінка Надія Цокур 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4 Майстер-клас / Майстер-клас
Про публікацію
Дата публікації 2007-03-09 20:05:30
Переглядів сторінки твору 196
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від редакторів: Любитель поезії
Народний рейтинг 4.83
Рейтинг "Майстерень" 4.5
Самооцінка твору автором -
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008»
Автор востаннє на сайті 2008.06.13 10:56
Автор у цю хвилину присутній
Коментарі
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:01:25 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:02:17 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 19:27:09 ] - відповісти
Гарно, пане Василю! Чую тут Боже світло, воно струменить надією на КРАЩЕ ЗАВТРА!
Знайшов парочку помилок:
Сплячіх дерев - СПЛЯЧИХ
На передодні - НАПЕРЕДОДНІ (разом)
І приймемо як соє - СВОЄ?
Трошки заплутано звучать мені рядки:
Приймаємо по-свому
Не завжди
Мудрістю завтра
І так як треба - спростіть, будь ласка, це трошки, бо загалом вірш зрозумілий і мудрий, а тут - накручено...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:05:30 ] - відповісти
Дякую Вам, Пані Марійко за теплі слова. Я впевнений, що вони допоможуть мені іти далі стежкою віри і мрій, які колись здійсняться. Щиро дякую.
Дякую Вам, Пане Ярославе, що і Вам мій вірш сподобався. Дякую, що показали мої помилки.Я їх вже виправив. Якщо йдеться про Вами згадану стрічку, то я поставлю роздільні знаки.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба.
Може тепер, коли поставив інтерпункційні знакі стріяка стане більш зрозумілою. Я якось не дуже бачу щось, що належало б поміняти. Підскажіть, прошу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:34:54 ] - відповісти
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба. - що тут мається на увазі?
Що ЗАВТРА не завжди приходить МУДРІСТЮ і не завжди ТАК, як треба? Тобто, пропущене дієслово (приходить)?
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:15:05 ] - відповісти
Но, мені тут все зрозуміле. Бог дає, бо знає, яке буде "завтра". Ми тої " МУДРОСТІ ЗАВТРА" не знаємо. Не знаючи її, кожний з нас приймає " по-свому", значить, як сам хоче. А коли в нас нема віри, або вона слабка, то не завжди розуміємо і приймаємо "як треба" те, що Бог нам дає. Ось така моя думка. Чи всі з нею згідні? Незнаю.
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:53:33 ] - відповісти
Впевнена, буде мати Україна ліпшу долю, бо все-таки стільки навколо Світлих Людей. Пишу з великої літери два слова, бо надто важко залишатися Людиною нині, а іще важче зберегти, відкрити світові світло своєї душі. Щасти Вам!
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 22:13:31 ] - відповісти
Пане Василю! Думку Вашу вловив! Пропоную тоді, жи би й іншим було можна прудко зметикувати, записати тірядочки в такому варіанті:
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 23:30:26 ] - відповісти
Дуже,дуже дякую Вам за терпливість. Вибачайте, що я не завжди зрозумілими думками впливаю на українськи води. Повірте, що дуже хочу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 23:33:01 ] - відповісти
Я не тільки ВІРЮ, але й ЗНАЮ, відчуваю це. Натхнення Вам і тепла!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію