Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.01.19
02:19
Скажу, де добре, де погано,
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
Хто тут поет, а хто піїт.
Ким Ви працюєте, Тетяно?
Ану на стіл негайно звіт!
Бездарних ледарів багато,
Та попри це у темі я!
Ось я працюю лавреатом
2026.01.18
23:14
Є ті, які підтримують,
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
і ті що звинувачують,
і ті, які ховають лють
за вашою удачею.
Емпати хмарний небосхил
схиляють, Богу молячись,
і біля спечених могил
2026.01.18
19:31
Мені би дівчину із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
Жити собі поживати
З дівчиною із цинамону
Я мрію про втечу з тобою в цю ніч
За місячним світлом шукаючи
Дівчино із цинамону
2026.01.18
16:15
Сіли діди під повітку. Сидять, розмовляють.
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
Згадують своє минуле, про бої, походи.
Жаліються: крутить кості, мабуть на негоду.
Потихеньку то старшину, то москалів лають.
Свирид каже: - Коли б знаття, що так воно буде,
Краще б з ляхами зостались, яко
2026.01.18
11:39
Якже так сталось? Якже так сталось,
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
Що дідусями друзі враз стали?
Досить залишить було їх мені,
Як забіліли чуприни, мов сніг.
З іменем кожним в’ється стежина,
Де ми сварились, де ми дружили.
Як я вцілів, уторопать незмога?
Здогад-надія серце пече:
2026.01.18
10:49
Так хочеться зануритися в сон,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
Зануритися в тишу і блаженство,
Щоб клен співав зі мною в унісон,
Утверджуючи культ багатоженства.
Так хочеться зануритися в мить,
Яка страждання й прикрощі зупинить,
Що солов'єм у глушині щемить,
2026.01.18
10:42
Тримає цупко час мене за карк,
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
Підштовхує в соснову халабуду
Сховаюсь там від оплесків, подяк
І ґвалту екзальтованого люду.
Зотліють в ямі грона орденів
У темені і тиші, під надгробком,
Все полишу: бажання, плани, гнів
2026.01.17
22:04
Пастки льодові у звичних під'їздах,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
Брили, мов у холодних печерах.
Як обігріти будинки-гнізда?
Глузду - жах божевілля перечить.
Це не північ, а страдницький Київ.
Дихання вже є густим туманом.
І не снились у снах навіть Кию,
2026.01.17
21:42
На тиждень вийшли з колії
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
І повернулись нишком в мрії
Як справжні мрійні хазяї
Супроти бестій - лиходіїв.
Заруби їхні відповзли
Кудись туди, де мокротеча,
А ми в цей час і підросли,
2026.01.17
18:08
З волоссям довшим модних галстуків - були ми
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
незмінним колоритом дискотек,
нічним звучанням парків, денним - вікон,
гротеском вуличним. І переймались віком,
заюним для тісних єднань статевих – з так
безжалісно присутніми над нами
"Бітлами", "Папл
2026.01.17
12:10
Ти мені так посміхалась,
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
Наче ми вже переспали.
Проте навіть як кого звати
Ми тоді ще не знали.
Твоє розкішне волосся
Мене всього огортало,
Й мені не було потрібне
2026.01.17
10:45
Попасти під дощ серед вільного поля.
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
Попасти під стріли небесних армад.
Потрапити в сіті, болючу неволю,
Під обстріли грізних ворожих гармат.
Попасти під дощ - це везіння чи кара,
Це поклик небес чи прокляття століть?
Пасеться далеко спокійн
2026.01.16
21:52
Дорогу бавлять ліхтарі
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
Тікають тіні вслід за снігом
Ніч розчиняється в вині
Чуття ховаються під кригу
Віддай таємне самоті
На зберігання безстрокове
Гріхів лічильник - в каятті
2026.01.16
17:14
Із Леоніда Сергєєва
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
Навколо калюжечки спирту сирого
сидять таргани В’ячеслав та Серьога,
і перший, відомий між друзів як Слава,
кумпана по вусиках гладить ласкаво:
– Ну що ти, Серього! Не бачу причини!
2026.01.16
15:52
пригрій мене
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
Боже
у серці зболілім
хоч я
твої прикрощі
а ти
мої крила
2026.01.16
11:53
Як я люблю оці простори ночі,
Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Коли усе навколо затихає,
І сняться сни небачені, пророчі,
І марить поле вільне і безкрає.
Від марноти, від торгу і базару
Ти утечеш у ніч, святі пенати,
У ній зустрінеш звістку чи примару,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.09.04
2025.08.19
2025.05.15
2025.04.30
2025.04.24
2025.03.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Шляхтич (1946) /
Проза
***
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
***
Кого оспівували вітри,
Які бурю несли
На своїх крилах,
І сідали на гіллях
Сплячих дерев,
Що мріяли
Напередодні весни?
Власне тобі,
Земле моя рідна
Співає сонце,
Яке іде до нас
Зі своїм Світлом
З божої Висоти,
І несе краще завтра.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Кожного божого дня
Родиться нове.
Бо так Бог хоче.
Коли збагнемо це
І приймемо, як своє,
Наші очі
Побачать небо.
09.03.2007р.
Найвища оцінка Надія Цокур 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4 Майстер-клас / Майстер-клас
Про публікацію
Дата публікації 2007-03-09 20:05:30
Переглядів сторінки твору 196
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від редакторів: Любитель поезії
Народний рейтинг 4.83
Рейтинг "Майстерень" 4.5
Самооцінка твору автором -
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008»
Автор востаннє на сайті 2008.06.13 10:56
Автор у цю хвилину присутній
Коментарі
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:01:25 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:02:17 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 19:27:09 ] - відповісти
Гарно, пане Василю! Чую тут Боже світло, воно струменить надією на КРАЩЕ ЗАВТРА!
Знайшов парочку помилок:
Сплячіх дерев - СПЛЯЧИХ
На передодні - НАПЕРЕДОДНІ (разом)
І приймемо як соє - СВОЄ?
Трошки заплутано звучать мені рядки:
Приймаємо по-свому
Не завжди
Мудрістю завтра
І так як треба - спростіть, будь ласка, це трошки, бо загалом вірш зрозумілий і мудрий, а тут - накручено...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:05:30 ] - відповісти
Дякую Вам, Пані Марійко за теплі слова. Я впевнений, що вони допоможуть мені іти далі стежкою віри і мрій, які колись здійсняться. Щиро дякую.
Дякую Вам, Пане Ярославе, що і Вам мій вірш сподобався. Дякую, що показали мої помилки.Я їх вже виправив. Якщо йдеться про Вами згадану стрічку, то я поставлю роздільні знаки.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба.
Може тепер, коли поставив інтерпункційні знакі стріяка стане більш зрозумілою. Я якось не дуже бачу щось, що належало б поміняти. Підскажіть, прошу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:34:54 ] - відповісти
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба. - що тут мається на увазі?
Що ЗАВТРА не завжди приходить МУДРІСТЮ і не завжди ТАК, як треба? Тобто, пропущене дієслово (приходить)?
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:15:05 ] - відповісти
Но, мені тут все зрозуміле. Бог дає, бо знає, яке буде "завтра". Ми тої " МУДРОСТІ ЗАВТРА" не знаємо. Не знаючи її, кожний з нас приймає " по-свому", значить, як сам хоче. А коли в нас нема віри, або вона слабка, то не завжди розуміємо і приймаємо "як треба" те, що Бог нам дає. Ось така моя думка. Чи всі з нею згідні? Незнаю.
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:53:33 ] - відповісти
Впевнена, буде мати Україна ліпшу долю, бо все-таки стільки навколо Світлих Людей. Пишу з великої літери два слова, бо надто важко залишатися Людиною нині, а іще важче зберегти, відкрити світові світло своєї душі. Щасти Вам!
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 22:13:31 ] - відповісти
Пане Василю! Думку Вашу вловив! Пропоную тоді, жи би й іншим було можна прудко зметикувати, записати тірядочки в такому варіанті:
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 23:30:26 ] - відповісти
Дуже,дуже дякую Вам за терпливість. Вибачайте, що я не завжди зрозумілими думками впливаю на українськи води. Повірте, що дуже хочу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 23:33:01 ] - відповісти
Я не тільки ВІРЮ, але й ЗНАЮ, відчуваю це. Натхнення Вам і тепла!
Які бурю несли
На своїх крилах,
І сідали на гіллях
Сплячих дерев,
Що мріяли
Напередодні весни?
Власне тобі,
Земле моя рідна
Співає сонце,
Яке іде до нас
Зі своїм Світлом
З божої Висоти,
І несе краще завтра.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Кожного божого дня
Родиться нове.
Бо так Бог хоче.
Коли збагнемо це
І приймемо, як своє,
Наші очі
Побачать небо.
09.03.2007р.
Найвища оцінка Надія Цокур 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Редакція Майстерень 4 Майстер-клас / Майстер-клас
Про публікацію
Дата публікації 2007-03-09 20:05:30
Переглядів сторінки твору 196
Творчий вибір автора: Любитель поезії
Статус від редакторів: Любитель поезії
Народний рейтинг 4.83
Рейтинг "Майстерень" 4.5
Самооцінка твору автором -
Конкурси. Теми Конкурс «Поетичні Майстерні - І півріччя 2008»
Автор востаннє на сайті 2008.06.13 10:56
Автор у цю хвилину присутній
Коментарі
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:01:25 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 09:02:17 ] - відповісти
Пане Василю, напрочуд вдалий вірш: зримий, образний, барвистий. Як гарно: вітри сідають на гілля замріяних дерев, оспівують ріду землю.І скрізь: у пісні вітрів, у світлі сонця, у новому народження "бо так Бог хоче",відчувається Весна, яку треба прийняти нам щиро, і тоді "наші очі побачать небо".
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 19:27:09 ] - відповісти
Гарно, пане Василю! Чую тут Боже світло, воно струменить надією на КРАЩЕ ЗАВТРА!
Знайшов парочку помилок:
Сплячіх дерев - СПЛЯЧИХ
На передодні - НАПЕРЕДОДНІ (разом)
І приймемо як соє - СВОЄ?
Трошки заплутано звучать мені рядки:
Приймаємо по-свому
Не завжди
Мудрістю завтра
І так як треба - спростіть, будь ласка, це трошки, бо загалом вірш зрозумілий і мудрий, а тут - накручено...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:05:30 ] - відповісти
Дякую Вам, Пані Марійко за теплі слова. Я впевнений, що вони допоможуть мені іти далі стежкою віри і мрій, які колись здійсняться. Щиро дякую.
Дякую Вам, Пане Ярославе, що і Вам мій вірш сподобався. Дякую, що показали мої помилки.Я їх вже виправив. Якщо йдеться про Вами згадану стрічку, то я поставлю роздільні знаки.
Бачу я, бачиш ти
Все те, що є.
Лиш те, що Бог дає,
Приймаємо по-свому.
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба.
Може тепер, коли поставив інтерпункційні знакі стріяка стане більш зрозумілою. Я якось не дуже бачу щось, що належало б поміняти. Підскажіть, прошу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 20:34:54 ] - відповісти
Не завжди
Мудрістю завтра,
І так як треба. - що тут мається на увазі?
Що ЗАВТРА не завжди приходить МУДРІСТЮ і не завжди ТАК, як треба? Тобто, пропущене дієслово (приходить)?
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:15:05 ] - відповісти
Но, мені тут все зрозуміле. Бог дає, бо знає, яке буде "завтра". Ми тої " МУДРОСТІ ЗАВТРА" не знаємо. Не знаючи її, кожний з нас приймає " по-свому", значить, як сам хоче. А коли в нас нема віри, або вона слабка, то не завжди розуміємо і приймаємо "як треба" те, що Бог нам дає. Ось така моя думка. Чи всі з нею згідні? Незнаю.
Надія Цокур (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 21:53:33 ] - відповісти
Впевнена, буде мати Україна ліпшу долю, бо все-таки стільки навколо Світлих Людей. Пишу з великої літери два слова, бо надто важко залишатися Людиною нині, а іще важче зберегти, відкрити світові світло своєї душі. Щасти Вам!
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 22:13:31 ] - відповісти
Пане Василю! Думку Вашу вловив! Пропоную тоді, жи би й іншим було можна прудко зметикувати, записати тірядочки в такому варіанті:
Не зАвжди
Мудрістю - ЗАВТРА,
І так, як треба...
Василь Шляхтич (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-10 23:30:26 ] - відповісти
Дуже,дуже дякую Вам за терпливість. Вибачайте, що я не завжди зрозумілими думками впливаю на українськи води. Повірте, що дуже хочу.
Ярослав Нечуйвітер (Л.П./Л.П.) [ 2007-03-11 23:33:01 ] - відповісти
Я не тільки ВІРЮ, але й ЗНАЮ, відчуваю це. Натхнення Вам і тепла!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
