ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

С М
2026.08.10 08:53
Здоганяючи Посейдона (King Crimson)
Платона очі плющові
Сова його на глобусі
В орлянку грає арлекін
Глуз у папужім одязі
Ридає Леді Скарлет Скрін
Дощ театральний ллє
А Темна Королева Снів
Зна людський біль як є

Віктор Кучерук
2026.08.10 07:19
Серпень
Докуривсь пилюкою
Літній час над луками, -
Вже понад городами
Тягне прохолодою
Від полів покошених,
Пилом запорошених.
На порозі осені
Серпень вмився росами,

Ірина Вовк
2026.08.10 06:45
"Чорний сніг Александрії" (продовження 4)
Історія на вістрі сариса Тишу попелястого ранку розірвав не звук сурми, а важкий, глухий тупіт сотень ніг і лютий, дикий крик, що долинав із боку південних кварталів. – За Серапіса! За богоподібного царя Птолемея! – багатоголосий рев прокотивс

Артур Курдіновський
2026.08.10 01:58
Помаранчевий серпень (триКоло ронделів)
Помаранчевий серпень у горло вчепився і душить.
І нема порятунку від спеки та згубних думок.
Я дізнався, що десь дзеленчить кришталевий струмок,
А у звуках магічних відлуння почув: "Друже-друже..."

Замордований літом, я планів його не порушу.
На

Віктор Насипаний
2026.08.09 23:16
* * *
Солом’яного сонця капелюх
Ще нині крутить небом досить швидко.
Лякає спека, наче лихо з лих.
Лелечить тихо люд у гнізда вікон.

Роздерта на стовітрі джинсосинь.
Авто блукають довго в джунглях вулиць.
Когось впіймати хоче хитра тінь,

Ольга Садкова
2026.08.09 22:20
Осіння мозаїка
Вухань засмикався: ой, лихо!
В осіннім лісі дітись де?
Це листя падає так тихо
чи крадькома вовчисько йде?
*
Розкішний сонях втратив вроду,
увесь засох і геть змарнів.
Усеньке літо мав турботу —

Світлана Пирогова
2026.08.09 21:58
Вірші для діток
У бабусі на городі
Я побачив пташку-одуд.
Чубчик-віяло. Дзьобатий.
Пір'я в одуда строкате.
Хочу я про нього знати.
А чи має одуд хату?
- Уд. уд, уд, - почав співати,
Прилетіли ще пташата.

Євген Федчук
2026.08.09 17:20
Сандармох
Старезний дід геть сивий помирав.
На ліжку вкритий ковдрами лежав
І важко дихав, мовби, що зосталось
З життя, йому нелегко так давалось.
Лежав, уперши бляклі очі в стелю.
Думки, мабуть роїлись невеселі.
Старий та не хотілось помирати.
Чи щось не за

Володимир Бойко
2026.08.09 15:52
Mesto
Коротшають і лІто і літА,
Життя дощенту вибрало ліміти,
Мелодія на mesto поверта
І спробуй не хворіти, не старіти.

Хмаринками торкнувшись верховіть
Війнуло літо в напрямі на осінь.
У кроні кожна гілочка тремтить,

Борис Костиря
2026.08.09 13:08
На льоду
Ледве шкутильгають люди на льоду,
Ніби оминають лихо і біду.
На льоду пратексту, на льоду буття
Падає людина в пазли каяття.
Падає людина у глибокий страх
У безжальних, лютих, навісних вітрах.
Падає людина в пазури зусиль,
У лабети пам'яті, в па

хома дідим
2026.08.09 10:35
* 167 *
обіцяючи
жодного разу
не знаючи
що з того вийде
начебто стимул
чи виклик чи вибір тобі
що згадуєш ти
що сповідаєш

Віктор Кучерук
2026.08.09 07:12
* * *
Золотіють соняхи від сонця,
Променями зніжені украй, -
Вздовж городу, ніби охоронці,
Бережуть багатий урожай.
Шелестять стривожено листками,
Бриликами крутячи довкруж, -
Повсякчасно пройняті страхами,
Горобці цвірінкають чимдуж.

Ірина Вовк
2026.08.09 00:07
"Чорний сніг Александрії" (продовження 3)
Перші кроки серед руїн Посеред цього згарища, оточені щільним кільцем німецьких тілоохоронців Цезаря, з'явилися володарі доль. Юлій Цезар ішов першим. На ньому був похідний панцир, але поверх нього – пурпуровий плащ імператора. Його обличчя виглядало

Ольга Садкова
2026.08.08 21:48
Бобер
Серед річки — ну й дива! —
хата виросла нова.
Збудував її бобер
той, що сам собі і мер,
і земельний упорядник,
депутат, а чи «колядник»*…

Не чекав з бюджету гроші,

Іван Потьомкін
2026.08.08 20:10
Невибутнім романтиком був він
Як на мене, він народився не в ту епоху. Було б це 17-18 століття, і ми б знали не Івана Сірка чи Костя Гордієнка, а Толю Григоренка. Так і бачу його на коні, з шаблюкою поперед таких, як і він сам, козарлюг. Щоправда, набагато грамотнішим , вільної хв

Юрій Лазірко
2026.08.08 19:31
Земля на Рибинах -- з присмаком блюзу
на двох старих китах
і третьому
кочівнику-дельфіні
на спаленій зорі
загаданім бажанні
і порі осінній
тримається
моя земля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12

Тетяна Нєтьосіна
2026.07.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Лариса Омельченко (1967) / Вірші

 Спалений рукопис
...
перейти до тексту твору




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-08-05 01:17:44
Переглядів сторінки твору 17766
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.986 / 5.5  (4.816 / 5.49)
* Рейтинг "Майстерень" 4.818 / 5.5  (4.588 / 5.41)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми Візуальна поезія
Автор востаннє на сайті 2015.02.15 12:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Саша Бойко (Л.П./Л.П.) [ 2011-08-05 07:33:27 ]
Ларисо вітаю , радий Вас читати- сподобалось. Я навіть уявив як ви його декламуєте Ж+))))))))

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:31:34 ]
Сашко, як я рада твоєму відгуку! Давай домовимось: хай буде на "ти", як було в Умані, добре? Ти точно казав мені "ти", я памятаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 08:08:41 ]
Сильно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 08:11:43 ]
Навіть аж стало шкода, що не можу поставити найвищої оцінки, якої заслуговує вірш.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:33:51 ]
Дякую, Валерію!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:33:14 ]
Дякую щиро за відгук! Я тут новачок: піду знайду Ваші вірші, хочу знати Вашу творчість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-05 08:33:09 ]
Дуже сподобався ритм вірша, але зміст... що ж це ви такої тяжкої думки про сім'ю? Чи може в наш час хтось бути одруженим інакше, ніж добровільно? І якщо поет бачив, куди йде, то чому не захотів взяти ситуацію в свої руки? Він же мужчина... і "поет" - ніколи не було синонімом до "інвалід" - він сам в своєму житті все будує.
Ось такі тяжкі думки після прочитання...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 09:09:23 ]
Ой, Оляшко!!!!!!!!!! (((
Не знаєш ти життєві історії закарпатських поетів!
Якби дізналася...
Мені дуже близька ця тема. Особливо так виписана. з цього внутрішнього боку.
Легко говорити, коли живеш окремо від тещі ...меркантильної, прагматичної, примітивної, приземленої і Боже спаси і сохрани поетів-зятів від таких тещ!!!!!!!!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-05 09:41:33 ]
ну, цієї історії справді не знаю - про яку писався вірш. Але ж, Маріанно, хата, квартира - то ж усе наживне. І навіщо йти до тещі? "збудуй хату з лободи" - пам'ятаєш? всі тещі примітивні, меркантильні і... все таке, тому я не живу ні з батьками, ні зі свекрухою - ти мусиш собі організувати в житті трохи свободи, бо бути "підкаблучним" - це смерть. ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 09:45:27 ]
легко сказати "збудуй хату з лободи" ((
це все гарні слова з народної пісні, а життя - не пісня. хоча ти маєш рацію у тому, що треба самому організовувати собі власний простір, свободу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оля Лахоцька (Л.П./М.К.) [ 2011-08-05 09:47:15 ]
Маріанно, якщо не співати - навіщо жити?
ех, сміюся і плачу одночасно...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 09:52:02 ]
ми з тобою на одній хвилі, Оляшко!)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:48:11 ]
Олечко, я Вам поясню, чому народився цей вірш. У мене є знайомий, поет-аматор,який років у 50 почав віршувати. Людям це подобається, він скромний, себе дуже не афішує... Але ось я прошу виступити перед читачами моєї бібліотеки, де я працюю, а він :"У мене віршів ... нема, бо жінка спалила мій зошит". Мене це так вразило, що я написала вірш. Там, здається, були ревнощі, але ніякої тещі і тотального гніту не було, то мої вигадки. Але, на мою думку, поетів треба берегти і плекати, і коли ти, жінко, не заслужила віршів на свою честь - думай, чому.Але, як по життю, то ревнощі зроблять свою справу, і тут винен сам мій знайомий "герой".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Валерій Хмельницький (М.К./Л.П.) [ 2011-08-09 10:26:36 ]
Скоту Фітцджеральду теж дружина з усіх сил старалась завадити писати. Про це розповів Хемінгуей у "Св'яті, яке завжди з тобою".


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 09:11:25 ]
Спалений рукопис....

я знаю історію одного поета, у якого ідентична ситуація була, про яку Ви написали у своїй поезії. Тільки він спалив свій щоденник. ((((
а потім я дуже плакала, коли мені розповіли цю історію. і взагалі про стосунки у чоловіка-поета з його нерозуміючою дружиною і виразкою-тещею. (((((


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Яфинка Незабудка (М.К./Л.П.) [ 2011-08-05 09:14:15 ]
дуже сумно...
дуже сумна історія життя...(((
плачу!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:52:39 ]
Маріанно, дякую, що Ви зрозуміли мій задум: захистити деяких слабких чоловіків-поетів від їхніх сімейних "виразок", хоч вони самі повинні це вміти і могти, але не все так просто...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2011-08-05 10:02:50 ]
жаринки, мов стиглі слова...

Обпікає...

Але, якщо поет вибрав - іти на поводу у тещі... Залишається сподіватися, що поклик Музи таки виявиться сильнішим.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лариса Омельченко (Л.П./М.К.) [ 2011-08-06 00:56:02 ]
Любо, дякую, що прочитали і сказали свою думку!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Чорнява Жінка (М.К./М.К.) [ 2011-08-05 10:08:10 ]
Мда, невже таки перевелись чоловіки серед закарпатськиї поетів? Це ж треба - стояти і мовчки дивитись, як "розпинають" і спалюють "блокнотик"... Мабуть, він копії в компі тримав :)


1   2   3   Переглянути все