Грені, люба, я буду перша, бо ми одночасно зайшли на сайт.І ось результат.
1. Під стіл ( стілець), ( стул) я, таки сповзла.:) Клацаю тобі однією рукою свої враження.:)
2. Живіт у мене болить ( від сміху, звісно!) Ти не пробувала писати гуморески? Клара Новікова відпочиває)))
3.Якщо я хоч колись іще наважуся перекладати, відкрию твою статтю. ))))
4. Грені, я тебе кохаю. :) Адже все дійсно так іє, як ти описала, але яскраво , колоритно і смішно:)
Отримала велике задоволення! Пиши ЩЕ:)

ага, і картинка теж :-)
дуже актуально про тату, воно помічне не лише для перекладів )))

Клас. Особливо, якщо врахувати, що сама авторка статті не перекладала, бо "...перекладацького хисту Бог не дав". (http://maysterni.com/publication.php?id=68754). Вочевидь, його - цей хист, Творець компенсував дотепністю і сміливістю роздумувати про речі, відомі шановній Гренуіль лише теоретично...

"У тебя удивительное умение рассуждать о спектаклях, которых ты не видел, и о книгах, которых ты не читал".
М.Задорнов, "Хочу вашего мужа"

Так, дещо збігається.
Я маю на увазі "дещо", про що я пишу, бо насправді збігається, НМСДД, практично все. Мушу додати уточнення про те, що деякі студенти-заочники від філології часів індустріалізації СРСР єдине, що усвідомили, це те, що дві мови - це мови-браття і сестри, причім, настільки рідні, що аж близнюки, а якщо не близнюки, то настільки різні навіть у масштабах України, що вони вже не сестри, а дві українські мови, побудовані у затінку величних пірамід, скажімо, російського чи самобутнього (читай - невідомого) походження. І питання виходить за межі перекладів, порушуючи граничні межі чистоти рідної мови.

Можна було б написати більше.
Та я не любитель промов.