
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.09.15
00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом.
Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться.
Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий.
Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.
2025.09.14
21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.
2025.09.14
16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені
2025.09.14
15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,
2025.09.14
15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.
2025.09.13
22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.
Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,
2025.09.13
22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.
Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
2025.09.13
13:17
Сонячний промінчик
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
Скочив на камінчик,
Радісно всміхається,
Всюди озирається.
Оглядає видноколо:
"Oй! Яка краса довкола!
Он троянди та жоржини,
2025.09.13
05:21
Оповиває тьмою смуток
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
Усіх надій моїх вогні, –
У стан байдужості закута,
Хоча б сказала “так”, чи “ні”.
В моїй душі одні страждання,
В моїм єстві – лише любов, –
Яке потрібно лікування,
Щоб не скипала палко кров?
2025.09.12
22:19
Усюди - лиш пітьма,
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
Суцільний знак питання.
І дихає зима,
Як гугенот останній.
Безмежна Колима
І птаха трепетання.
Померкло світло враз.
2025.09.12
21:42
Шукав на зиму дикобраз притулок і натрапив
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
На печеру, де вже, мешкало подружжя зміїв.
«Дозвольте бодай у закутку перезимувать».
«А чому б і ні! Влаштовуйтесь, будь ласка».
Згорнувсь калачиком щасливий орендар.
Захропів небавом і проспав мало не
2025.09.12
08:58
Священник із села Терпіння, єдиний капелан «Азовсталі», понад три роки перебував у нелюдських умовах російського полону.
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
14 червня він повернувся додому в рамках обміну тяжкохворих полонених.
Капелан із Терпіння
не з книжок знає, що таке зло,
відчув
2025.09.12
05:59
Постукала скорбота у вікно.
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
Торкнувся холодом осінній вечір.
Так сумно... На столі стоїть вино.
Задуха тютюнова. Порожнеча.
І де моє минуле? Ось воно -
Старі альбоми, старомодні речі.
Мені давно вже стало все одно,
2025.09.12
05:41
Темно і глухо навколо,
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
Тільки ступні аж гудуть,
Ніби нагадують болем
Ноги про зміряну путь.
Ніби усе, як учора,
Та не приймаю, мов дань,
Час, де не буде повторень
Жару і шуму світань.
2025.09.11
22:58
Кому потрібен світ без тебе -
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
Ані мені, ані тобі.
Даремно впала зірка з неба
І загубилася в юрбі.
І знову тьмяні виднокраї
А далі - відчай і пітьма.
Холодних днів голодна зграя
2025.09.11
22:15
дива з вівса суха солома
різка токсин в гаю гриби
плуги чужі що страх узяти
якщо з воріт а вже заслаб
стіна товста панель основа
своя зігрій і на верстак
і квітку щоб на скотч узяти
one day однак
осот не квітка рак не риба
вона це фіш носій ік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Таємне послання Леонардо да Вінчі
Мабуть вперше в житті, перегорнувши останню сторінку книги одного з улюблених письменників, мене охопили настільки суперечливі почуття, адже цей, без сумніву, цікавий роман ставить ще більше запитань, на які важко дати однозначні відповіді. А якщо і знайдеться сміливець, який наважиться їх шукати, то всі його спроби домогтися істини виглядатимуть, як абсурд, чи, навіть, божевілля!. З першого погляду у читача складається враження, що перед ним тривіальний детектив. Молода жінка, дружина антиквара, Анна Зейдліц прагне дізнатися причину смерті свого чоловіка, Гвідо, який загинув в автомобільній катастрофі за дуже загадкових обставин. Спочатку Анна підозрює, що чоловік зраджував їй, оскільки в ту фатальну пору з ним у машині була інша жінка. Прийшовши подивитись на місце катастрофи, яка назавжди змінила її життя, охоплена розпачем жінка отримує від поліцейського портфель чоловіка, де знаходить фотоплівку зі знімком старовинного пергаменту із текстом коптською мовою. Незабаром вона розуміє, що з рукописом пов’язана певна таємниця, що здатна змінити світ, оскільки за оригінал їй пропонують один мільйон доларів США!. За нею стежать невідомі люди, її лякає навіть дзвінок телефону у власній квартирі, бо у слухавці погрожують фізичною розправою, якщо вона не віддасть загадкового документу.
У пошуках зниклого пергаменту героїня вирушає до Парижу, де професор Фосіус, викладач компаративістики одного з американських університетів, здійснює, ніби цілком безглуздий, замах на цінну картину Леонардо да Вінчі «Мадонна в гроті», обливши її кислотою…. Яку саме таємницю прагнув передати нащадкам видатний майстер живопису?, чому професора, який зізнався у скоєному злочині запроторюють до психіатричної лікарні, але водночас дуже бояться, щоб він не розповів відому йому істину?, чому за шматок старовинного паперу здатні на вбивство загадкові представники наукової еліти, які заснували таємний орден на острові Лейбетра, розташований десь на півночі Греції?, адже високоповажні священнослужителі Ватикану понад усе бажають першими отримати таємничий пергамент…. Саме так напружено і невгамовно працює натхненна думка читача, заохочена до пошуків відгадки сюжету талановито виписаного майстерним пером Філіпа Ванденберга.
Не варто передчасно розкривати усі таємниці цієї неперевершеної книги і позбавляти насолоди справжніх поціновувачів інтелектуального словесного мистецтва. Приємно вражає якісний, прекрасний переклад російською мовою, над яким працював для харківського видавництва «Книжковий клуб сімейного дозвілля» Олексій Андрейченко.
З певністю можна стверджувати, що кожен хто читатиме саме цей твір Філіпа Ванденберга, робитиме власні висновки залежно від того, як сприйматиме цю суперечливу але надзвичайно вдало написану та перекладену книгу.
13.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Таємне послання Леонардо да Вінчі
Відгук на книгу «П’яте Євангеліє» відомого сучасного німецького письменника Філіпа Ванденберга.
Довідка видавництва «Книжковий клуб сімейного дозвілля»: Історик за освітою – один із найавторитетніших біографів Нерона, журналіст за професією – редактор мюнхенського «Плейбоя», письменник за покликанням, автор низки світових бестселерів, Філіп Ванденберг ввійшов в літературу з єгипетською темою. Але він не належить до тих авторів, які здобули світове визнання завдяки одній книзі чи навіть одній темі. Загадки гробниць древніх фараонів, замінили таємниці Церкви – і літературний простір заполонили дискусійні та суперечливі історичні трилери «Сикстинська змова» та «П’яте Євангеліє». Зараз Філіп Ванденберг – автор 30 творів, які заповнили нішу infotainment (інформаційно –розважальна література). Завдяки співпраці автора з 73-ма видавництвами книги перекладено на 34 мови, а їх сумарний тираж у світі становить понад 24 мільйони екземплярів!. Секрет успіху Філіпа Ванденберга в тому, що всі його книги є достовірними, як і те, що одна із його резиденцій – середньовічна «Башта ката» зі справжньою камерою тортур, яка колись була діючою і справжнім привидом…
Мабуть вперше в житті, перегорнувши останню сторінку книги одного з улюблених письменників, мене охопили настільки суперечливі почуття, адже цей, без сумніву, цікавий роман ставить ще більше запитань, на які важко дати однозначні відповіді. А якщо і знайдеться сміливець, який наважиться їх шукати, то всі його спроби домогтися істини виглядатимуть, як абсурд, чи, навіть, божевілля!. З першого погляду у читача складається враження, що перед ним тривіальний детектив. Молода жінка, дружина антиквара, Анна Зейдліц прагне дізнатися причину смерті свого чоловіка, Гвідо, який загинув в автомобільній катастрофі за дуже загадкових обставин. Спочатку Анна підозрює, що чоловік зраджував їй, оскільки в ту фатальну пору з ним у машині була інша жінка. Прийшовши подивитись на місце катастрофи, яка назавжди змінила її життя, охоплена розпачем жінка отримує від поліцейського портфель чоловіка, де знаходить фотоплівку зі знімком старовинного пергаменту із текстом коптською мовою. Незабаром вона розуміє, що з рукописом пов’язана певна таємниця, що здатна змінити світ, оскільки за оригінал їй пропонують один мільйон доларів США!. За нею стежать невідомі люди, її лякає навіть дзвінок телефону у власній квартирі, бо у слухавці погрожують фізичною розправою, якщо вона не віддасть загадкового документу.
У пошуках зниклого пергаменту героїня вирушає до Парижу, де професор Фосіус, викладач компаративістики одного з американських університетів, здійснює, ніби цілком безглуздий, замах на цінну картину Леонардо да Вінчі «Мадонна в гроті», обливши її кислотою…. Яку саме таємницю прагнув передати нащадкам видатний майстер живопису?, чому професора, який зізнався у скоєному злочині запроторюють до психіатричної лікарні, але водночас дуже бояться, щоб він не розповів відому йому істину?, чому за шматок старовинного паперу здатні на вбивство загадкові представники наукової еліти, які заснували таємний орден на острові Лейбетра, розташований десь на півночі Греції?, адже високоповажні священнослужителі Ватикану понад усе бажають першими отримати таємничий пергамент…. Саме так напружено і невгамовно працює натхненна думка читача, заохочена до пошуків відгадки сюжету талановито виписаного майстерним пером Філіпа Ванденберга.
Не варто передчасно розкривати усі таємниці цієї неперевершеної книги і позбавляти насолоди справжніх поціновувачів інтелектуального словесного мистецтва. Приємно вражає якісний, прекрасний переклад російською мовою, над яким працював для харківського видавництва «Книжковий клуб сімейного дозвілля» Олексій Андрейченко.
З певністю можна стверджувати, що кожен хто читатиме саме цей твір Філіпа Ванденберга, робитиме власні висновки залежно від того, як сприйматиме цю суперечливу але надзвичайно вдало написану та перекладену книгу.
13.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Прокляття єгипетських гробниць… міф чи реальність?!"
• Перейти на сторінку •
"Занедбана скарбниця нації"
• Перейти на сторінку •
"Занедбана скарбниця нації"
Про публікацію