Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.11
23:17
Не на жарт розкис маслюк:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
час пливе, а він — малюк.
Не росте вже котрий день.
Всі глузують, навіть пень.
Співчуває лиш сорока,
що сліпа на ліве око:
2026.10.11
22:15
часу дрібязок все що лишилося
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
змарнувати його нарешті
ми зійшлися і розійшлися ми
в розподіленій цій мережі
всяк за своїми снами і віршами
небажаннями снів і віршів
недовірив і недовірився
недорадив
2026.10.11
18:04
Про що ж він думав? Той, що уславився розбоєм,
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
Кому б на шибениці буть, та цар, розбійний сам,
Минуле все простив, благословивши на нові розбої.
***
Хропуть побіля Єрмака поплічники його,
Хто, як і він, сокирою й хрестом
На дружбу спокушав далекі од
2026.10.11
16:56
Ще з часів радянської влади у літературному колі поетами вважалися тільки ті, хто був членом спілки письменників. З моїх пошуків я зрозумів, що Володимир Мацуцький не є членом спілки, а ви називаєте його поетом. Може це ваша особиста думка?
Ні, це не о
2026.10.11
16:33
Господи! Як зимно! Як же зимно!
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
Мій малий осінній острівець
Перетворює на крик нестримний
Сповідь недолюблених сердець.
Спомин золотавою стезею
Йде та озирається назад.
Зрадники, ханжі та фарисеї
2026.10.11
15:33
Дрімай, дрімай, - шепоче в'ялий вітер,
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
Скотившись із німіючих ланів,
Шипшині, що взялась палахкотіти
Червонопристрасно, й не ясно, що на ній:
Чи ягоди, чи запізнілі квіти,
Чи розсипи коралові на дні
Мілкого яру, де присіло літо
На схил півден
2026.10.11
12:30
Вже кілька днів гриміло десь на сході
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
І виднокіл щоночі весь палав.
Максим пів ночі взагалі не спав,
Стояв, на схід дивився на городі.
Чого хотів насправді, він не знав.
Сказати чесно й німці вже дістали.
Та й москалів не надто і чекали.
Отож, пів
2026.10.11
09:42
Ліхтар негаснучий — латунь,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
Ломбарду стіл — живий товариш,
Заледве в спалахах мовчун,
Дощами схований між згарищ.
Латаття жовте, чорний кмин,
Родинний герб — лиха данина
Всього, що чхає, як комин,
2026.10.11
08:34
Зазираю у очі бездонні,
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
Як у чорних агатах тону.
Ой, ви коні, мої вірні коні,
Вам відкрию свою таїну.
Що кохаю звабливу циганку,
Та не знаю, чи любить мене?
То веселкою світиться зранку,
А то вітром в степу промайне.
2026.10.11
07:16
Сталось так, як сталось,
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
Сталось так, як є, -
Те, що відлунало
Спати не дає.
Де отой звукопис,
Що два серця грів, -
Залишився попіл
Від гарячих слів.
2026.10.11
00:18
На вакації до Печеніжина
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
Позбирались дівчата розніжені.
Кожній з них догоджай,
Хлопа в ліжко давай –
Та пішли вони із Печеніжина.
В політичних структурах Одеси
Просувають чужі інтереси
2026.10.10
19:17
Не спитала любов, не спитала,
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
так, зненацька, у серце ввійшла:
хоч без слів,
але піснею стала,
хоч без квітів,
але зацвіла.
2011
2026.10.10
16:37
Хризантеми запалюють осінь:
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
Жменьки сонця на зимному ґрунті.
Як їм затишно в дружньому гурті!
Невисокі, деінде і рослі.
Не лякають їх ночі холодні,
Подих вогкого трепету вітру.
Оживляють собою палітру
2026.10.10
16:03
Дивлюсь я на колишню повінь,
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
Що стала привидом і сном,
Де чатовий лиш місяць повня
Киває ввічливо чолом.
На місці повені болото,
Сухі багнети комишів.
На березі дружина Лота
2026.10.10
12:30
Всі часто поспішають та дарма,
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
Бо часу завжди мало чи нема .
Постійно не встигаєм вічно ми,
А хочеться спинити гарну мить.
Бо день, як м’ячик, просто скік та скік.
Біжиш за ним, а він уже утік.
Зупинишся, оглянешся, а там…
2026.10.10
12:23
безперечно святково
і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...і пристрасно
хоч би навіть через утому
підноситься географічне
топонімічне тобто
при своїй винятковій митниці
пан матвій звісний
всім вам відомий
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Прокляття єгипетських гробниць… міф чи реальність?!
Довідка московського видавництва «Аст»:
Дуглас Престон – відомий журналіст і вчений; Лінкольн Чайлд – колишній редактор та видавець «романів жахів». Багаторічна творча співпраця принесла авторам всесвітнє визнання. Престон та Чайлд створили низку захоплюючих бестселерів - «Релікт», «Релікварій», «Кабінет чудасій», «Танець смерті», які перекладено багатьма моамив і видано в різних країнах світу.
Загадки єгипетських гробниць завжди приваблювали численних науковців, кінематографістів, письменників, але дуже мало митців наважилися поєднати триллер, в якому ведеться розслідування вбивства, пошуки злочинця, становлення соціальної справедливості, у поєднанні із вражаюче цікавою розповіддю про життя та поховання Сенефа, регента фараона Тутмоса IV. Саме такий непростий задум вдалося повноцінно втілити письменникам Дугласові Престону і Лінкольну Чайлду на сторінках свого чудового Роману «Книга мертвих». Коли в Нью –Йоркському музеї природної історії під час підготовки до відкриття гробниці Сенефа відбувається низка загадкових смертей, то працівники установи вже здатні повірити в існування прокляття гробниці, адже втрата глузду і фатальна загибель чекають режиссера світлозвукового шоу Джея Лепера, його асистента, а згодом і єгиптолога Едріана Уічерлі.
Невже й справді так фатально діє давнє прокляття, написане на стіні поховальної камери: «хай з’їсть Амут серце кожного, хто переступить цей поріг»?, чому навіть досвідчені агенти ФБР не можуть знайти зачіпку, щоб вийти на слід невловимого злочинця?. Однак кмітливий лейтенант Вінсент д’Агоста та журналіст газети «Нью-Йорк Таймс» Вільям Смітбек підозрюють, що до вбивств причетний Діоген Пендергаст, одержимий ідеєю скоєння «ідеального злочину», а єдина людина, що здатна перемогти Діогена – його брат, спеціальний агент ФБР Алоіз Пендергаст потрапив до тюрми за неправдивим звинуваченням у вбивстві…
Запропонувавши читачеві цікавий та динамічний сюжет, письменники ніби запрошують його стати слідчим, зрозуміти приховані психологічні мотиви людини, що чинить злочин. Можливо причини такої неадекватної поведінки криються в важкій емоційній травмі, що сталася в дитинстві Діогена?, як вирішити одвічний конфлікт між почуттям службового обов’язку та провини перед власним сумлінням, якщо потрібно ізолювати від суспільства рідного брата?.
Заглибившись у перепетії книги, Ви неодмінно відчуєте присутність страху, який тримає у напрузі, шокує та зачаровує уяву, але не залишає байдужим. Читач із нетерпінням чекатиме кульмінації та розв’язки роману, в якому так тісно переплелися почуття зневаги та любові до життя, де на долю людини випадають страждання та радощі, які визначають її майбуття.
29.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прокляття єгипетських гробниць… міф чи реальність?!
Відгук на роман «Книга мертвих» відомих американських письменників сучасності Дугласа Престона і Лінкольна Чайлда.
Довідка московського видавництва «Аст»:
Дуглас Престон – відомий журналіст і вчений; Лінкольн Чайлд – колишній редактор та видавець «романів жахів». Багаторічна творча співпраця принесла авторам всесвітнє визнання. Престон та Чайлд створили низку захоплюючих бестселерів - «Релікт», «Релікварій», «Кабінет чудасій», «Танець смерті», які перекладено багатьма моамив і видано в різних країнах світу.
Загадки єгипетських гробниць завжди приваблювали численних науковців, кінематографістів, письменників, але дуже мало митців наважилися поєднати триллер, в якому ведеться розслідування вбивства, пошуки злочинця, становлення соціальної справедливості, у поєднанні із вражаюче цікавою розповіддю про життя та поховання Сенефа, регента фараона Тутмоса IV. Саме такий непростий задум вдалося повноцінно втілити письменникам Дугласові Престону і Лінкольну Чайлду на сторінках свого чудового Роману «Книга мертвих». Коли в Нью –Йоркському музеї природної історії під час підготовки до відкриття гробниці Сенефа відбувається низка загадкових смертей, то працівники установи вже здатні повірити в існування прокляття гробниці, адже втрата глузду і фатальна загибель чекають режиссера світлозвукового шоу Джея Лепера, його асистента, а згодом і єгиптолога Едріана Уічерлі.
Невже й справді так фатально діє давнє прокляття, написане на стіні поховальної камери: «хай з’їсть Амут серце кожного, хто переступить цей поріг»?, чому навіть досвідчені агенти ФБР не можуть знайти зачіпку, щоб вийти на слід невловимого злочинця?. Однак кмітливий лейтенант Вінсент д’Агоста та журналіст газети «Нью-Йорк Таймс» Вільям Смітбек підозрюють, що до вбивств причетний Діоген Пендергаст, одержимий ідеєю скоєння «ідеального злочину», а єдина людина, що здатна перемогти Діогена – його брат, спеціальний агент ФБР Алоіз Пендергаст потрапив до тюрми за неправдивим звинуваченням у вбивстві…
Запропонувавши читачеві цікавий та динамічний сюжет, письменники ніби запрошують його стати слідчим, зрозуміти приховані психологічні мотиви людини, що чинить злочин. Можливо причини такої неадекватної поведінки криються в важкій емоційній травмі, що сталася в дитинстві Діогена?, як вирішити одвічний конфлікт між почуттям службового обов’язку та провини перед власним сумлінням, якщо потрібно ізолювати від суспільства рідного брата?.
Заглибившись у перепетії книги, Ви неодмінно відчуєте присутність страху, який тримає у напрузі, шокує та зачаровує уяву, але не залишає байдужим. Читач із нетерпінням чекатиме кульмінації та розв’язки роману, в якому так тісно переплелися почуття зневаги та любові до життя, де на долю людини випадають страждання та радощі, які визначають її майбуття.
29.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
