Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.26
12:09
Свою відраду залюбки
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
у оберемках так затисне,
що задихнутись ненавмисне
вона спроможна. Він такий...
Пригорне міцно до грудей,
погладить кучер неслухняний,
запалить світло полум'яне
в туманний день, як Прометей!
2025.11.26
11:12
Півник заспівав в Єрусалимі,
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
І на вранішній отой тоненький спів
В пам’яті закукурікали півні понад Супоєм
У далекому тепер, як і літа, Яготині.
Не ідеї нас єднають з материнським краєм,
Не герої на баскім коні,
А сумне «кру-кру», неспішний постук дя
2025.11.26
05:49
Наближається знову зима,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
Я, здається, вже скучив за снігом.
Це б долонями вже обома
Привітав би посріблене іго.
І коли всі ліси, і гаї
Укриває незаймано-білим.
Так зима сипле чари свої,
2025.11.26
00:16
Ой, Сергію, Сергію,
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
Я для тебе не сію
В полі маки червоні,
А на світлім осонні:
Огірочки зелені,
Помідори червлені,
Баклажани пузаті,
Буряки пелехаті.
2025.11.25
22:19
Безсонні ночі. Вічне катування,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
Мов на галері спалених віків
Чекаєш, ніби прихистку, світання,
Щоб повернутись у гонитву днів.
Безсонні ночі. Мандрівник оспалий
І спраглий у пустелі нищівній
Побачить вдалині яскраві пальми,
2025.11.25
18:07
Зачарований гаєм іду,
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
Розкидає тут осінь намисто –
Шурхітливу красу молоду,
Золоту сивину падолисту.
ПРИСПІВ:
По-осінньому ти чарівна,
Бо краси дивовижна принада –
2025.11.25
15:00
Коли попса озвучує «шедеври»,
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
що збуджують, та не лікують нерви,
це зайва розкіш у часи війни,
та от біда – куди не кинеш оком,
і дольний світ, і вишній, і широкий
оспівують папуги-брехуни.
Майбутнє наше – у такому світі,
де є місця культу
2025.11.25
13:49
Маню манюсіньке до рук…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
Воно гризе, гризеться вміло,
А непомітний його звук
До нот підсунути кортіло…
Манив принаймні кілька діб
До - ре… до - мі… від дня до ночі,
А після все це тихо згріб,
Бо вічував, воно пророче…
2025.11.25
13:06
Любо жити зайчику
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
У лісі й на лузі –
Куди тільки не піди –
Повнісінько друзів.
Та як зайчик не хотів -
Не мав друзів між хортів.
От і зараз, як на гріх,
Гавкіт чуть неподалік.
2025.11.25
12:59
А зла Феміда спати не дає
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
паяцу із Фортуною такою,
яка неначе є,
але його досьє
не помагає вийти у герої.
***
А кін-че-ні корейці згаряча
2025.11.25
10:42
Вчергове. І наче вперше.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
Звикнути неможливо.
А психіка вже нездатна жахатися, як же так.
І вже не існує місця, куди можна твердо спертись.
І серце в груді завмерло – у інших живе світах.
Вчергове. І не востаннє.
Надію давно убито.
2025.11.25
07:19
Пробачте мене добрі люди,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
Не зліться зопалу, прошу.
Безплатного більше не буде,
Порожній з учора капшук.
За пісню давайте сто "баксів",
За вірш про кохання - мільйон.
Одині така лише такса,
2025.11.24
22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,
2025.11.24
12:28
Мій любий щоденнику!
Я лежав у стаціонарі тоді вже, мабуть, четвертий день, із депресією. Лікарі ставилися до мене добре, медсестри й санітари теж. Самогоспіталізувався і порядку не порушував. До мене навіть людську товариську зацікавленість виявляли. Ч
2025.11.24
10:47
Цей дощ солоний простір студить,
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
нестерпну тугу в душу ллє.
Болять землі налиті груди,
тло душить — золоте кольє.
Лякає ніч холодна злива,
у блискавиці переляк.
Та раптом вчухла, затужила,
затуманіла у полях.
2025.11.24
06:12
Ксенії Кучерук
Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Хай сумнів душу не шкребе,
Що смак поганий маєш досі, -
Тобі пасує голубе
До золотистого волосся.
Тобі, онуко, до лиця
Оцей блакитно-білий колір,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Ігор Зіньчук (2008) /
Рецензії
Прокляття єгипетських гробниць… міф чи реальність?!
Довідка московського видавництва «Аст»:
Дуглас Престон – відомий журналіст і вчений; Лінкольн Чайлд – колишній редактор та видавець «романів жахів». Багаторічна творча співпраця принесла авторам всесвітнє визнання. Престон та Чайлд створили низку захоплюючих бестселерів - «Релікт», «Релікварій», «Кабінет чудасій», «Танець смерті», які перекладено багатьма моамив і видано в різних країнах світу.
Загадки єгипетських гробниць завжди приваблювали численних науковців, кінематографістів, письменників, але дуже мало митців наважилися поєднати триллер, в якому ведеться розслідування вбивства, пошуки злочинця, становлення соціальної справедливості, у поєднанні із вражаюче цікавою розповіддю про життя та поховання Сенефа, регента фараона Тутмоса IV. Саме такий непростий задум вдалося повноцінно втілити письменникам Дугласові Престону і Лінкольну Чайлду на сторінках свого чудового Роману «Книга мертвих». Коли в Нью –Йоркському музеї природної історії під час підготовки до відкриття гробниці Сенефа відбувається низка загадкових смертей, то працівники установи вже здатні повірити в існування прокляття гробниці, адже втрата глузду і фатальна загибель чекають режиссера світлозвукового шоу Джея Лепера, його асистента, а згодом і єгиптолога Едріана Уічерлі.
Невже й справді так фатально діє давнє прокляття, написане на стіні поховальної камери: «хай з’їсть Амут серце кожного, хто переступить цей поріг»?, чому навіть досвідчені агенти ФБР не можуть знайти зачіпку, щоб вийти на слід невловимого злочинця?. Однак кмітливий лейтенант Вінсент д’Агоста та журналіст газети «Нью-Йорк Таймс» Вільям Смітбек підозрюють, що до вбивств причетний Діоген Пендергаст, одержимий ідеєю скоєння «ідеального злочину», а єдина людина, що здатна перемогти Діогена – його брат, спеціальний агент ФБР Алоіз Пендергаст потрапив до тюрми за неправдивим звинуваченням у вбивстві…
Запропонувавши читачеві цікавий та динамічний сюжет, письменники ніби запрошують його стати слідчим, зрозуміти приховані психологічні мотиви людини, що чинить злочин. Можливо причини такої неадекватної поведінки криються в важкій емоційній травмі, що сталася в дитинстві Діогена?, як вирішити одвічний конфлікт між почуттям службового обов’язку та провини перед власним сумлінням, якщо потрібно ізолювати від суспільства рідного брата?.
Заглибившись у перепетії книги, Ви неодмінно відчуєте присутність страху, який тримає у напрузі, шокує та зачаровує уяву, але не залишає байдужим. Читач із нетерпінням чекатиме кульмінації та розв’язки роману, в якому так тісно переплелися почуття зневаги та любові до життя, де на долю людини випадають страждання та радощі, які визначають її майбуття.
29.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Прокляття єгипетських гробниць… міф чи реальність?!
Відгук на роман «Книга мертвих» відомих американських письменників сучасності Дугласа Престона і Лінкольна Чайлда.
Довідка московського видавництва «Аст»:
Дуглас Престон – відомий журналіст і вчений; Лінкольн Чайлд – колишній редактор та видавець «романів жахів». Багаторічна творча співпраця принесла авторам всесвітнє визнання. Престон та Чайлд створили низку захоплюючих бестселерів - «Релікт», «Релікварій», «Кабінет чудасій», «Танець смерті», які перекладено багатьма моамив і видано в різних країнах світу.
Загадки єгипетських гробниць завжди приваблювали численних науковців, кінематографістів, письменників, але дуже мало митців наважилися поєднати триллер, в якому ведеться розслідування вбивства, пошуки злочинця, становлення соціальної справедливості, у поєднанні із вражаюче цікавою розповіддю про життя та поховання Сенефа, регента фараона Тутмоса IV. Саме такий непростий задум вдалося повноцінно втілити письменникам Дугласові Престону і Лінкольну Чайлду на сторінках свого чудового Роману «Книга мертвих». Коли в Нью –Йоркському музеї природної історії під час підготовки до відкриття гробниці Сенефа відбувається низка загадкових смертей, то працівники установи вже здатні повірити в існування прокляття гробниці, адже втрата глузду і фатальна загибель чекають режиссера світлозвукового шоу Джея Лепера, його асистента, а згодом і єгиптолога Едріана Уічерлі.
Невже й справді так фатально діє давнє прокляття, написане на стіні поховальної камери: «хай з’їсть Амут серце кожного, хто переступить цей поріг»?, чому навіть досвідчені агенти ФБР не можуть знайти зачіпку, щоб вийти на слід невловимого злочинця?. Однак кмітливий лейтенант Вінсент д’Агоста та журналіст газети «Нью-Йорк Таймс» Вільям Смітбек підозрюють, що до вбивств причетний Діоген Пендергаст, одержимий ідеєю скоєння «ідеального злочину», а єдина людина, що здатна перемогти Діогена – його брат, спеціальний агент ФБР Алоіз Пендергаст потрапив до тюрми за неправдивим звинуваченням у вбивстві…
Запропонувавши читачеві цікавий та динамічний сюжет, письменники ніби запрошують його стати слідчим, зрозуміти приховані психологічні мотиви людини, що чинить злочин. Можливо причини такої неадекватної поведінки криються в важкій емоційній травмі, що сталася в дитинстві Діогена?, як вирішити одвічний конфлікт між почуттям службового обов’язку та провини перед власним сумлінням, якщо потрібно ізолювати від суспільства рідного брата?.
Заглибившись у перепетії книги, Ви неодмінно відчуєте присутність страху, який тримає у напрузі, шокує та зачаровує уяву, але не залишає байдужим. Читач із нетерпінням чекатиме кульмінації та розв’язки роману, в якому так тісно переплелися почуття зневаги та любові до життя, де на долю людини випадають страждання та радощі, які визначають її майбуття.
29.08.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
