Файно. А про яблучка взагалі!
Сподобалось надзвичайно. Так безпосередньо і дитинно.

Як з'ясувалося, у мене теж було дитинство...

І я не пам'ятаю радості свого народження. Але тішуся, що воно сталося...:)
Вітаю з R2!

Дякую, дякую...

Добре, що в раю, то можна і яблучка часом дарувати, а чи їх куштувати - хай самі думають:)
Хай завжди буде доля осяйною!
І приєднуюсь до вітань зі ще одним визнанням - локальним, на сайті:)
Творчих успіхів!

Дякую,Тамаро! Хоча все це -- дрібниці.

А я до слави, безумовно,
Іще не звик, іще не звик.
Кручусь, журавликом курличу:
«Я твій, народе? Так чи ні?».
А унизу стоїть малеча
Вже при холодному вогні.
Високо, значить, залетів я,
Себе оглянув – крил нема.

Я бачив Ваш вірш раніше.
Скакалочка потрапила на очі, яблучка. Те, що вірш написано від першої особи, це типове явище. А от яблучка зі скакалочкою мене вразили якоюсь унікальністю і простотою. А мені властиво мріяти про скаладні та високі поетичні образи. А це - яблучка та скакалочка.
З огляду на події сьогоднішнього дня, про які я нічого більше не писатиму, а тільки нагадаю,
нових значень набувають вступні рядки вірша:

"А ми, схоже, всі вже поранені :
В розмовах -- кому що болить".

З таким явищем я вже зустрівся якщо не вдруге, то вчетверте. Так, я полюбляю клони. В мене вони є. Один з них віршує одними поетичними формами, другий - зупинився на поезіях, які не мають чітко визначених форм.
Ці образи-клони я створив для саме для цього. Вони у мене різні, і водночас усі схожі на мій головний.
Мені дорікали, що я створив ці клони для того, щоб когось матюкати чи ображати.
Напевне, тому так виходило, що:
"А ми, схоже, всі вже поранені :
В розмовах -- кому що болить".

Особисто в мене нічого, слава Богу, не болить. І повожусь я у межах громадянської етики (про моральні кодекси на зразок будівника комунізму не писатиму. Може, "тягну" і на такого клона).
Друга пара рядків теж набуває нових значень. Особливо, заключний ряжок про те, що світ закінчиться за мить.
Це відчувається у нашій поспішності розвішувати ярлики, робити карколоимно швидкі висновки тощо.
Ваш вірш можна було б розглядати і далі. Практично кожний рядок несе якусь інформацію.
Заключний рядок, імхо, якийсь розпливчастий, але не настільки, щоб його критикувати.
Доля собі - та й доля. Осяйна - та й осяйна.

Як Ви зрозуміли, мій коментар має позитивне емоційне забарвлення.
І я знову згадую вступну пару рядків.
Нападали сьогодні і на Вас, і на мене.
У кого що болить, то й про те і каже.
На мене нападали менше, але все одно не дуже приємно було бачити. Намалювався привид навіть армійського дідівства :-) Тандем... О як намалювався.

Творчих успіхів, гарного настрою, більшої толерантності до усього, що тут буває :-)

Стосовно скакалочки :-)
Хай Ваш ліричний герой (саме так зазвичай іменуються герої творів) стрибає і надалі. Стрибання через цей гімнастичний інструмент укріплює м'язи опорно-рушійної системи тощо.
Ваш вірш, дійсно, з часом набув нових якщо не значень, то тлумачень - принаймні, для мене.

На все добре.

І я приєднуюся до привітань. Нехай щастить!