ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Деркач
2024.11.21 18:25
                І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.

                ІІ
На поприщі поезії немало

Артур Курдіновський
2024.11.21 18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.

Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,

Іван Потьомкін
2024.11.21 17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу

Юлія Щербатюк
2024.11.21 13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?

Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне

Володимир Каразуб
2024.11.21 09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п

Микола Дудар
2024.11.21 06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )

Віктор Кучерук
2024.11.21 06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?

Микола Соболь
2024.11.21 04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».

Володимир Каразуб
2024.11.21 01:27
        Я розіллю л
                            І
                             Т
                              Е
                                Р
                                  И
               Мов ніч, що розливає
                  Морок осінн

Сонце Місяць
2024.11.20 21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці

Іван Потьомкін
2024.11.20 13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи

Юрій Гундарєв
2024.11.20 09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…


Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.

Світлана Пирогова
2024.11.20 07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять

Микола Дудар
2024.11.20 07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача

Віктор Кучерук
2024.11.20 05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.

Артур Курдіновський
2024.11.20 05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.

Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Самослав Желіба
2024.05.20

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Іван Кушнір
2023.11.22

Олена Мос
2023.02.21

Саша Серга
2022.02.01

Анна Лисенко
2021.07.17

Валентина Інклюд
2021.01.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Леся Низова (1967) / Публіцистика

 Полвека на литературной ниве
РОМАН РЫБНИКОВ



Известный в нашем крае украинский поэт Иван Низовой появился на белый свет в старинном слобожанском селе Марковке Белопольского района Сумской области в семье коммуниста Данила и дочери раскулаченного Игната Великорода Насти. Случилось это в ночь с третьего на четвертое января сорок второго оккупационного года, в овощном погребе, поскольку незадолго до этого на хуторскую мазанку упали обломки горящего немецкого самолета и сожгли соломенную крышу и плетенный из лозы потолок. Ребенок родился еле живым. У родильницы перегорело молоко, и бабушка, нажевав черного хлеба, сунула в ротик внуку марлевую "куклу"… И вскоре, в предутреннюю рань всех обитателей погреба и верхнего крыла хутора Рудка разбудил требовательный крик будущего поэта-патриота.
Выгнанный из школы шестиклассник-сирота, спасаясь от многолетнего голода, пошел "в народ". Пас колхозный и общественный скот. Вступил в комсомольские ряды и четырнадцати лет поехал в Донбасс возводить шахту "Сумская-Комсомольская".
Позже, до самого совершеннолетия и призыва на военную службу, работал на лесосплаве на реке Онеге вблизи Плесецка, строил Карагандинскую ГРЭС-2 в Северном Казахстане (станция Карабас), трудился в родном колхозе "Дружба", в сахаросовхозе "Калиновский", возводил Змиевскую ГРЭС и Балаклеевский цементно-шиферный комбинат неподалеку от Харькова… Служил в железнодорожных войсках Прикарпатского военного округа, участвовал в сооружении стратегических мостов через Днестр у Каменца-Подольского и через Тису в мадьярском селе Саловке близ Чопа, временной железнодорожной переправы через Днепр у Кременчуга. Две зимы из трех провел в армейских палатках и временных бараках и лишь одну – в кирпичной казарме во Львове.
…Женился, работал директором Дома пионеров, одновременно обучаясь в одиннадцатом классе вечерней школы (г. Буск). Поступив на заочное отделение факультета журналистики Львовского университета, перевелся на работу в редакцию райгазеты (г. Каменка-Бугская). В мае 1966 года переехал в поселок Новоайдар, где работал в редакции районной газеты "Красное знамя". В конце этого же года был переведен во вновь созданную молодежную газету "Молодогвардієць". Лаборантствовал в Луганском машинституте. Был в штате партгазеты "Прапор перемоги". Полгода заведовал лабораторией Лутугинской птицефабрики (пос. Лесной). Художничал на Луганском трубопрокатном заводе. Возвращался в штат "Молодогвардійця", работал во Дворце культуры имени Ленина, в областной студии телевидения, в филиале Союза писателей (литконсультантом, ответственным секретарем, председателем организации). На пенсию вышел с должности редактора Луганской областной научной библиотеки имени М. Горького. За период с 1960 года и до настоящего времени опубликовал в периодике сотни стихов, поэм, статей и рецензий. Автор более ста сборников и книг стихов, рассказов, публицистических выступлений, детских стихов и переводов, краеведческих статей. Его произведения в переводах на другие языки печатались в Москве, Казани, Чебоксарах, Свердловске, Челябинске, Баку, Лодзи, Софии, Пернике, Секешфехерваре, Торонто, Нью-Йорке… Лауреат ряда международных, республиканских и областных литературных премий.
Своими учителями в литературе Иван Низовой считает Николая Данько, Петра Скунца, Никиту Чернявского, Ивана Савича, Дмитра Билоуса, Бориса Олейника, а в журналистике – Галину Плиско.
Жизненный и творческий путь нашего земляка-поэта – это тысячи километров железных дорог, воздушных трасс и автомаршрутов, а также лазурных речных рейсов от Путивля до Карпат, от Сяна до Дона, от северных гагар до южной Гагры, от Чернобыля до Корсуня, от Черкасс до Карабаса… Так много вместилось в эти 68 лет!
А лично я счастлив тем, что вот уже более сорока лет в моей жизни, в моем сердце живет такой дорогой человек, как Иван Низовой. Я познакомился с ним в далеком уже 1967 году, когда мне было 18, а Ивану – 25 лет. И сегодня, с высоты прожитого, могу утверждать, что именно ему, Ивану Низовому, так подходят слова другого нашего земляка – Владимира Сосюры: "Так ніхто не кохав…". Ведь Иван Низовой – человек правдивой любви. К своей Отчизне – Украине, Луганщине, к самым близким и родным – жене и дочери. К их жизни. Я уверен, что впереди у моего друга еще немало творческих свершений.


2010






      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-12-01 23:47:13
Переглядів сторінки твору 898
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.526 / 5.43)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (3.824 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.726
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Автор востаннє на сайті 2017.04.30 09:46
Автор у цю хвилину відсутній