ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.11.21
18:25
І
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
До автора немає інтересу,
якщо не інтригує читача
як то, буває, заголовки преси
про деякого горе-діяча.
ІІ
На поприщі поезії немало
2024.11.21
18:18
Ми розучились цінувати слово,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
Що знищує нещирість і брехню,
Правдиве, чисте, вільне від полови,
Потужніше за струмені вогню.
Сьогодні зовсім все не так, як вчора!
Всі почуття приховує музей.
Знецінене освідчення прозоре,
2024.11.21
17:53
Якщо не в пекло Господь мене спровадить,
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
а дасть (бозна за віщо) право обирати,
як маю жити в потойбічнім світі,
не спокушуся ні на рай, змальований Кораном ,
ні на таке принадне для смертних воскресіння
(на подив родині й товариству).
Ні, попрошу
2024.11.21
13:44
Цей дивний присмак гіркоти,
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
Розчинений у спогляданні
Того, що прагнуло цвісти.
Та чи було воно коханням?
Бо сталося одвічне НЕ.
Не там, не з тими, і не поряд.
Тому і туга огорне
2024.11.21
09:49
Ти вся зі світла, цифрового коду, газетних літер, вицвілих ночей,
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
У хтивому сплетінні повноводних мінливих рік і дивних геометрій.
Земля паломників в тугих меридіанах, блакитних ліній плетиво стрімке.
Що стугонить в лілейних картах стегон
В м'яких, п
2024.11.21
06:40
Сім разів по сім підряд
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
Сповідався грішник…
( Є такий в житті обряд,
Коли туго з грішми )
І те ж саме повторив
Знову й знов гучніше.
( Щоби хто не говорив —
Страшно бути грішним… )
2024.11.21
06:38
Димиться некошене поле.
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
В озерці скипає вода.
Вогнями вилизує доли.
Повсюди скажена біда.
Огидні очам краєвиди –
Плоди непомірного зла.
Навіщо нас доля в обиду
Жорстоким злочинцям дала?
2024.11.21
04:27
Черешнею бабуся ласувала –
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
червоний плід, як сонце на зорі.
У сірих стінах сховища-підвалу
чомусь таке згадалося мені.
Вона немов вдивлялась у колишнє
і якось тихо-тихо, без вини,
прошепотіла: «Господи Всевишній,
не допусти онукові війни».
2024.11.21
01:27
Я розіллю л
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
І
Т
Е
Р
И
Мов ніч, що розливає
Морок осінн
2024.11.20
21:31
Наснив тоді я вершників у латах
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
Слухав про королеву кпин
В барабани били й співали селяни
Лучник стріли слав крізь ліс
Покрик фанфари линув до сонця аж
Сонце прорізло бриз
Як Природа-Мати в рух ішла
У семидесяті ці
2024.11.20
13:36
Сказала в злості ти: «Іди під три чорти!»
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
І він пішов, не знаючи у бік який іти.
І байдуже – направо чи наліво...
А ти отямилась, як серце заболіло:
«Ой, лишенько, та що ж я наробила?!..»
Як далі склалось в них – не знати до пуття:
Зійшлись вони чи
2024.11.20
09:10
років тому відійшов у засвіти славетний іспанський танцівник Антоніо Гадес.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
Мені пощастило бачити його на сцені ще 30-річним, у самому розквіті…
Болеро.
Танцює іспанець.
Ніби рок,
а не танець.
2024.11.20
07:07
три яблука
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
холодні
осінь не гріє
гілля тримає
шкірка ще блискуча гладенька
життя таке тендітне
сіро і сумно
три яблука висять
2024.11.20
07:04
Батько, донечка, і песик
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
Всілись якось на траві
Не було там тільки весел
Але поруч солов'ї…
Щебетали і манили…
Сонце липало в очах
І набравшись тої сили
Попросили знімача
2024.11.20
05:44
Ти не повинен забувати
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
Десь в олеандровім цвіту
Про українську світлу хату
І щедру ниву золоту.
Ще пам’ятай обов’язково,
Ввійшовши в чийсь гостинний дім, –
Про милозвучну рідну мову
Й пишайсь походженням своїм.
2024.11.20
05:12
Спиваю натхнення по краплі
Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Заради простого рядка.
Я досі ніяк не потраплю
До міста Івана Франка.
Запросить в обійми ласкаво
Там вулиця світла, вузька.
Я б вигадав теми цікаві
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2024.05.20
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2022.02.01
2021.07.17
2021.01.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Леся Низова (1967) /
Публіцистика
Полвека на литературной ниве
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Полвека на литературной ниве
РОМАН РЫБНИКОВ
Известный в нашем крае украинский поэт Иван Низовой появился на белый свет в старинном слобожанском селе Марковке Белопольского района Сумской области в семье коммуниста Данила и дочери раскулаченного Игната Великорода Насти. Случилось это в ночь с третьего на четвертое января сорок второго оккупационного года, в овощном погребе, поскольку незадолго до этого на хуторскую мазанку упали обломки горящего немецкого самолета и сожгли соломенную крышу и плетенный из лозы потолок. Ребенок родился еле живым. У родильницы перегорело молоко, и бабушка, нажевав черного хлеба, сунула в ротик внуку марлевую "куклу"… И вскоре, в предутреннюю рань всех обитателей погреба и верхнего крыла хутора Рудка разбудил требовательный крик будущего поэта-патриота.
Выгнанный из школы шестиклассник-сирота, спасаясь от многолетнего голода, пошел "в народ". Пас колхозный и общественный скот. Вступил в комсомольские ряды и четырнадцати лет поехал в Донбасс возводить шахту "Сумская-Комсомольская".
Позже, до самого совершеннолетия и призыва на военную службу, работал на лесосплаве на реке Онеге вблизи Плесецка, строил Карагандинскую ГРЭС-2 в Северном Казахстане (станция Карабас), трудился в родном колхозе "Дружба", в сахаросовхозе "Калиновский", возводил Змиевскую ГРЭС и Балаклеевский цементно-шиферный комбинат неподалеку от Харькова… Служил в железнодорожных войсках Прикарпатского военного округа, участвовал в сооружении стратегических мостов через Днестр у Каменца-Подольского и через Тису в мадьярском селе Саловке близ Чопа, временной железнодорожной переправы через Днепр у Кременчуга. Две зимы из трех провел в армейских палатках и временных бараках и лишь одну – в кирпичной казарме во Львове.
…Женился, работал директором Дома пионеров, одновременно обучаясь в одиннадцатом классе вечерней школы (г. Буск). Поступив на заочное отделение факультета журналистики Львовского университета, перевелся на работу в редакцию райгазеты (г. Каменка-Бугская). В мае 1966 года переехал в поселок Новоайдар, где работал в редакции районной газеты "Красное знамя". В конце этого же года был переведен во вновь созданную молодежную газету "Молодогвардієць". Лаборантствовал в Луганском машинституте. Был в штате партгазеты "Прапор перемоги". Полгода заведовал лабораторией Лутугинской птицефабрики (пос. Лесной). Художничал на Луганском трубопрокатном заводе. Возвращался в штат "Молодогвардійця", работал во Дворце культуры имени Ленина, в областной студии телевидения, в филиале Союза писателей (литконсультантом, ответственным секретарем, председателем организации). На пенсию вышел с должности редактора Луганской областной научной библиотеки имени М. Горького. За период с 1960 года и до настоящего времени опубликовал в периодике сотни стихов, поэм, статей и рецензий. Автор более ста сборников и книг стихов, рассказов, публицистических выступлений, детских стихов и переводов, краеведческих статей. Его произведения в переводах на другие языки печатались в Москве, Казани, Чебоксарах, Свердловске, Челябинске, Баку, Лодзи, Софии, Пернике, Секешфехерваре, Торонто, Нью-Йорке… Лауреат ряда международных, республиканских и областных литературных премий.
Своими учителями в литературе Иван Низовой считает Николая Данько, Петра Скунца, Никиту Чернявского, Ивана Савича, Дмитра Билоуса, Бориса Олейника, а в журналистике – Галину Плиско.
Жизненный и творческий путь нашего земляка-поэта – это тысячи километров железных дорог, воздушных трасс и автомаршрутов, а также лазурных речных рейсов от Путивля до Карпат, от Сяна до Дона, от северных гагар до южной Гагры, от Чернобыля до Корсуня, от Черкасс до Карабаса… Так много вместилось в эти 68 лет!
А лично я счастлив тем, что вот уже более сорока лет в моей жизни, в моем сердце живет такой дорогой человек, как Иван Низовой. Я познакомился с ним в далеком уже 1967 году, когда мне было 18, а Ивану – 25 лет. И сегодня, с высоты прожитого, могу утверждать, что именно ему, Ивану Низовому, так подходят слова другого нашего земляка – Владимира Сосюры: "Так ніхто не кохав…". Ведь Иван Низовой – человек правдивой любви. К своей Отчизне – Украине, Луганщине, к самым близким и родным – жене и дочери. К их жизни. Я уверен, что впереди у моего друга еще немало творческих свершений.
2010
Известный в нашем крае украинский поэт Иван Низовой появился на белый свет в старинном слобожанском селе Марковке Белопольского района Сумской области в семье коммуниста Данила и дочери раскулаченного Игната Великорода Насти. Случилось это в ночь с третьего на четвертое января сорок второго оккупационного года, в овощном погребе, поскольку незадолго до этого на хуторскую мазанку упали обломки горящего немецкого самолета и сожгли соломенную крышу и плетенный из лозы потолок. Ребенок родился еле живым. У родильницы перегорело молоко, и бабушка, нажевав черного хлеба, сунула в ротик внуку марлевую "куклу"… И вскоре, в предутреннюю рань всех обитателей погреба и верхнего крыла хутора Рудка разбудил требовательный крик будущего поэта-патриота.
Выгнанный из школы шестиклассник-сирота, спасаясь от многолетнего голода, пошел "в народ". Пас колхозный и общественный скот. Вступил в комсомольские ряды и четырнадцати лет поехал в Донбасс возводить шахту "Сумская-Комсомольская".
Позже, до самого совершеннолетия и призыва на военную службу, работал на лесосплаве на реке Онеге вблизи Плесецка, строил Карагандинскую ГРЭС-2 в Северном Казахстане (станция Карабас), трудился в родном колхозе "Дружба", в сахаросовхозе "Калиновский", возводил Змиевскую ГРЭС и Балаклеевский цементно-шиферный комбинат неподалеку от Харькова… Служил в железнодорожных войсках Прикарпатского военного округа, участвовал в сооружении стратегических мостов через Днестр у Каменца-Подольского и через Тису в мадьярском селе Саловке близ Чопа, временной железнодорожной переправы через Днепр у Кременчуга. Две зимы из трех провел в армейских палатках и временных бараках и лишь одну – в кирпичной казарме во Львове.
…Женился, работал директором Дома пионеров, одновременно обучаясь в одиннадцатом классе вечерней школы (г. Буск). Поступив на заочное отделение факультета журналистики Львовского университета, перевелся на работу в редакцию райгазеты (г. Каменка-Бугская). В мае 1966 года переехал в поселок Новоайдар, где работал в редакции районной газеты "Красное знамя". В конце этого же года был переведен во вновь созданную молодежную газету "Молодогвардієць". Лаборантствовал в Луганском машинституте. Был в штате партгазеты "Прапор перемоги". Полгода заведовал лабораторией Лутугинской птицефабрики (пос. Лесной). Художничал на Луганском трубопрокатном заводе. Возвращался в штат "Молодогвардійця", работал во Дворце культуры имени Ленина, в областной студии телевидения, в филиале Союза писателей (литконсультантом, ответственным секретарем, председателем организации). На пенсию вышел с должности редактора Луганской областной научной библиотеки имени М. Горького. За период с 1960 года и до настоящего времени опубликовал в периодике сотни стихов, поэм, статей и рецензий. Автор более ста сборников и книг стихов, рассказов, публицистических выступлений, детских стихов и переводов, краеведческих статей. Его произведения в переводах на другие языки печатались в Москве, Казани, Чебоксарах, Свердловске, Челябинске, Баку, Лодзи, Софии, Пернике, Секешфехерваре, Торонто, Нью-Йорке… Лауреат ряда международных, республиканских и областных литературных премий.
Своими учителями в литературе Иван Низовой считает Николая Данько, Петра Скунца, Никиту Чернявского, Ивана Савича, Дмитра Билоуса, Бориса Олейника, а в журналистике – Галину Плиско.
Жизненный и творческий путь нашего земляка-поэта – это тысячи километров железных дорог, воздушных трасс и автомаршрутов, а также лазурных речных рейсов от Путивля до Карпат, от Сяна до Дона, от северных гагар до южной Гагры, от Чернобыля до Корсуня, от Черкасс до Карабаса… Так много вместилось в эти 68 лет!
А лично я счастлив тем, что вот уже более сорока лет в моей жизни, в моем сердце живет такой дорогой человек, как Иван Низовой. Я познакомился с ним в далеком уже 1967 году, когда мне было 18, а Ивану – 25 лет. И сегодня, с высоты прожитого, могу утверждать, что именно ему, Ивану Низовому, так подходят слова другого нашего земляка – Владимира Сосюры: "Так ніхто не кохав…". Ведь Иван Низовой – человек правдивой любви. К своей Отчизне – Украине, Луганщине, к самым близким и родным – жене и дочери. К их жизни. Я уверен, что впереди у моего друга еще немало творческих свершений.
2010
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію