ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олеся ніжна
2026.04.11 23:45
Самотність.
Вона зсередини з'їдає,
так непомітно забирає,
усе.
Втрачають барви почуття.
Ця пустота не має дна.
На відбивну засипле градом.
Готуючи, снодійним ядом

Іван Потьомкін
2026.04.11 22:04
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але

хома дідим
2026.04.11 16:01
у цьому світі пів прозорім
чи парадизові земнім
небесний батьку дрібку солі
мені спаси і сохрани
я грішний у своїм позорі
і я страхаюся пітьми
але земна ця дрібка солі
мені потрібна мовби смисл

Борис Костиря
2026.04.11 15:58
Монотонне бурчання води
Відраховує миті, секунди,
Мов клепсидра святої біди,
Мов несплачені давні рахунки.

Монотонний і вигаслий ритм
Відраховує миті до старту,
Мов народження первісних рим,

Олена Побийголод
2026.04.11 13:28
Яків Бєлінський (1909-1988; народився в Україні)

Тільки дуже вперті соні
сплять уранці зайвий час;
ми встаєм – ледь сонця промінь
залоскоче в ліжку нас!

    Підіймайся на зарядку,

Іван Потьомкін
2026.04.10 21:34
І, вийшовши звідти, Ісус відійшов
У землі тирські й сидонські
Євангелія від св.Матвія. 15:21
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв

Мирон Шагало
2026.04.10 21:25
Десь там, за рогом — велике місто,
трамвай дзеленьком зупинки мітить,
крізь невгамовне щоденне дійство
кочують юрби туди і звідти —
турбот потоки
(десь там, за рогом).

Давно не ходять сюди туристи,

Світлана Пирогова
2026.04.10 19:54
Вітаю щиро з книгою новою —
Вона, мов птах, злетіла в височінь.
У кожнім слові — серце із тобою,
У кожному рядку —слів глибочінь.

Нехай її читають і відчують
Те одкровення, що в душі зростив.
Нехай слова торкають і чарують,

хома дідим
2026.04.10 18:44
цвіте форзиція
на форзаці квітневому
дехто байдужий звичайно
ще дехто у власній
нейропетлі
мало що помічає
хлопчик і дівчинка
років семи чи восьми

Костянтин Ватульов
2026.04.10 18:22
Уткнешся в кістляве плече та безслівно
Заснеш і на вигляд здасися святою.
Я знову по тілу відчую тремтіння
Від того, що поруч вляглася зі мною,

Від того, що все поміж нами серйозно,
Неначе невидима ниточка божа,
Що квітами митого вранці волосся

Володимир Ляшкевич
2026.04.10 18:02
Тремкі сніжинки, радощі зими,
старого і нового пеленання,
провулкового ліхтаря гойдання
у повні теракоти й білини.

Колядки хвилі з-за віконних рам,
гул в небі над святковими свічками,
тривога над вітальними ладами -

Юрій Лазірко
2026.04.10 16:49
наснилося мені
все місто у вогні
бо небо розцвіло
в гучних салютах
і радість на очах
і смуток у свічах
сирен і голосінь
давно не чути

С М
2026.04.10 14:08
В лапці у киці – криця
Хірургічний ніж – яскриться
Параноя з-за дверей токсичних

Твій шизоїде 21-й вік

Дріт колючий – дерті нари
Грець політики на палі

Юхим Семеняко
2026.04.10 11:51
У цій промовистій поезії чується голос автора, який не пропагуючи, створює власний метафоричний "дим" – дим внутрішнього бачення. Це не наркотичний ефект, а спосіб модерністського самовідсторонення. Спираючись на таку метафору як "оптика двох незамар

Борис Костиря
2026.04.10 11:44
Осінні дні ідуть, як мудрі старці
Із посохами, кашлем, у плащах.
Комусь, напевно, випадає трясця,
Як нагорода по сумних дощах.

Старі пророки рухають Усесвіт,
Потік ідей і круговерть часів.
Коли настане Ера Милосердя

Артур Курдіновський
2026.04.09 21:35
Зачиняються двері
У минуле моє.
А в прямому етері
Час, цинічний круп'є

Презентує новини,
Вщент усе розтрощив...
Кожна з них - домовина

Євген Федчук
2026.04.09 19:53
Кажуть, був їх Іван Третій скупердяй страшний.
Аж білів, коли копійку діставав з мошни.
Хоч багатства мав чимало: вже і сам надбав
Та й від предків своїх скупих теж чимало мав.
І країну мав безмежну, і багатства в ній.
Та сидів на тих багатствах, нач

Іван Потьомкін
2026.04.09 18:53
Узяв з собою Петра та Зеведеєвих синів.
Трохи відійшли од дому,
Став під оливою Ісус і каже:
«Млосно мені на серці якось.
Побудьте тут одні. Невдовзі повернуся».
Десяток кроків не пройшов – упав
І став молитися й благати Бога:
«Отче мій, якщо можли

М Менянин
2026.04.09 17:36
А для вас, хто
Ймення Мойого боїться,
зійде Сонце Правди… Мал. 4:2

Ілля прибув на Україну,
Блага є вість початку Дня –
єднає серце батька й сина
і зцілена в краях рідня.

Охмуд Песецький
2026.04.09 17:27
Дивитись крізь оптику двох незамараних скелець,
І бачити світ у серпанку з вогнями пожеж,
І визнавати, що ти не хазяїн життя, а лише поселенець,
І не владарюєш, а в мареннях так і живеш.

Ти іноді куриш "траву", і затим забуваєшся в димі,
На довгі

Тетяна Левицька
2026.04.09 14:37
Дорогі друзі, хочу вам повідомити, що вчора на 62 році життя помер мій найкращий друг, наставник, людина з Великої Літери Ярослав Чорногуз.
Член НСПУ, журналіст, талановитий поет, співак, композитор, чуйний, добрий, емоційний, справедливий. Величезна вт

Борис Костиря
2026.04.09 13:36
Осінні дощі невгамовні й протяжні
Ідуть невмолимо, як військо звитяжне.

Вони проспівають відомі псалми,
В яких загубитися зможемо ми.

Осінні дощі все бринчать на гітарі
В своєму столітньому репертуарі.

Юрко Бужанин
2026.04.09 12:50
В моменти втрат оголюються нерви -
Аж хочеться, від відчаю, завити.
Живе ж на світі довго різне стерво,
А кращі і на Небі в дефіциті.

9.04.2026

В Горова Леся
2026.04.09 12:01
Розчахнута акація цвіте.
Щосили гонить живоносні соки
По знівеченім стовбуру високім -
Медовий дух летить в село пусте.

Там гулко-говірливі зазвичай
Зніміли вулики в траві, Сірком примятій.
Під ґанком спаленим буяє густо м'ята,

Федір Паламар
2026.04.09 11:48
Попивав сивуху зо червоним перцем
(Ох, мені погано – принесіть відерце),
Весело гуляли на весільнім герці:
Стрелив з арбалета тамаді у серце.

хома дідим
2026.04.09 09:01
фак оф алле
але нормально взагалі
пасхальний зайчик
білий кролик
що усього всього
ворожого на тлі
не треба рими
почервонілі очі голубі

Віктор Кучерук
2026.04.09 06:00
Безликий день без місяця й числа, -
Без запахів, без звуків і без зблисків, -
Лише сіріє непроглядна мла
І всюди мокро та підступно слизько.
Мов сонний сум весь простір оповив
І тишу заколисує навмисно,
Щоб понад лугом не лунав мотив
Веснянками за

Артур Курдіновський
2026.04.09 03:50
Холодний квітень розриває душу.
І сіра злива - в серце арбалет.
Ну як же так, мій незамінний Друже?
Зарано обірвався Ваш сонет!

Поставити питання зараз мушу:
Якщо не Ви, то хто ж тоді - Поет?
Хай заздрість чорна сяде у калюжу

Борис Костиря
2026.04.08 20:03
Хлопець біг крізь дощі невідомо куди,
Навмання, без призначення, цілі,
Крізь безмежне нашестя стрімкої води,
Крізь епох навісні заметілі.

Хлопець біг крізь калюжі, яруги, рови,
Крізь Освенцими й Хіросіми.
І над ним виростали фатальні гриби

хома дідим
2026.04.08 19:30
покинуті тексти
що їх
фоліанти
та я
записую далі
слово за словом
на кухні чи
сидячи на унітазі

Артур Курдіновський
2026.04.08 17:10
ЯРОСЛАВ ОЛЕГОВИЧ ЧОРНОГУЗ
(20.07.1963 - 08.04.2026)

ДРУЖЕ! ВЧИТЕЛЮ! МІЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ БАТЬКУ! Яяяяяяяяяяяяяяяяяк?

Пішов із життя Поет, який подарував цьому світу справжнє світло кохання. А мені - подарував мене! Колись представники акторської профес

Костянтин Ватульов
2026.04.08 16:11
Західний вітер на згарищах сонної вулиці,
Кіт повернувся у пошуку крихти тепла.
Врешті до мене з надією ледве притулиться,
Вмоститься близько десь зліва і біля ребра.

Шкірою треться, а кігті розбиті та стомлені,
Зовсім промерзли худенькі на тілі кі

Юрій Гундарів
2026.04.08 11:14
Укотре бюся об залізобетонну стіну байдужості. Та не можна захаращувати Вибране пересічними і не завжди елементарно вичитаними текстами Олександра Сушка! По-перше, Вибране - це обличчя порталу, який не варто перетворювати на міжсобойчик. А отже, це облич

Віктор Кучерук
2026.04.08 08:21
Якби не рвався навпростець
І оминав горби й баюри,
То був би вже давно кінець
Ходою зродженій зажурі.
Якби дослухався порад
Людей досвідчених і мудрих,
То не вертав би вік назад
Ні на зорі, ні пополудні.

Артур Курдіновський
2026.04.08 06:03
Я не хочу рятувати світ,
Лізти на пекельну амбразуру.
Вже на аркуш ліг мій заповіт,
Він для більшості - макулатура.

Я не буду бігти навздогін
Тим, хто переміг і дні, і ночі.
Світ, неначе той невтомний млин,

Світлана Пирогова
2026.04.07 22:03
К-оли туман в ярах, як дим застиг,
В-она приходить босоніж по росах,
І-промені її вплелися в коси.
Т-римає Муза в пальцях вітру сміх.
Н-е кличе, а веде за небосхил.
Е-дем і тиша там такі незвичні,
В-она диктує рими фантастичні,
А кожен біль стає зе
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

всеволод паталаха
2026.04.09

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Іванна Сріблицька
2026.03.31

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 15:04 ]
    Спів
    Кохання без кохання - гине
    Воно не здатне виживать
    Любов що без любові лине
    Зальє дощами благодать

    Усе у всьому як додаток
    Усе для всього попіл , прах
    Один без одного мов темінь
    В якій недовго й заблукать

    Сонце без райдуг - не веселка
    Сади без квітів все муляж
    Брід без води по суші хвиля
    Ти без мети комічний блаж

    У порівняннях доля істин
    У настановах учать вчить
    Хто розуміє той і бачить
    Хто захотів - той зміг прожить.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.31 10:56 ]
    Криза
    Не має дня , не має ночі
    Все перевернуте верх - дном
    Засніжені у літа очі
    Зима пророчить - в унісон

    Лодоні вкриті пилом , жаром
    Потріскані в синець вуста
    Зачитані, звучать солоні
    Твої придумані - слова

    Усе байдуже , ненависне
    Інстинкт звірячий виживать
    Помітить територій грані
    Чужих пройдисвітів - лякать

    Плюю на все , сьогодні криза
    Панує скрізь голодний звір
    Хоронять пламенне , іскристе
    Народжують - нутром чуже

    Пробач кохання , все спокуте
    Не здатен , не зберіг вінця
    У домовині градом плаче
    Клеймом на грудях - засиха.
    2012р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  3. Олександр Олехо - [ 2015.01.30 12:34 ]
    * * *
    Усі ми ходимо під Богом,
    крім Бога, звісно. Він один
    пильнує все осудним оком
    із висі вічних величин.

    Якщо є віра, легше жити
    і суть – не страх, бо є душа,
    яка воліє світ любити,
    а не себе у світі зла.

    30.01.2015


    Рейтинги: Народний -- (5.51) | "Майстерень" -- (5.61)
    Коментарі: (3)


  4. Анна Віталія Палій - [ 2015.01.28 17:37 ]
    Дощ
    Голосом срібного дзвону б’юся у простір,
    падаю краплею часу в Руки Всевишні.
    Кулька летить у безум, в ній зачаївся острах.
    Правду розкаже Небо звуками тиші.

    Приймемо журавлино теплий щасливий вирій.
    Де і кого залишим на сіризні Землі?
    Пісню дощу, живильну, як запахуще миро,
    ще до світанку серце вловлює в чорній млі.
    24.01.2015р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  5. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 11:33 ]
    Моя любов
    Подивлюся , прихилюся , та з іншого боку
    Проти течії борюся - всі здогадки кволі
    Потужив , позарікався , і знову те саме
    Хоч відверто признавався - та солод той тане

    Сміх у березні вагався , по осені плакав
    То коротке було щастя , можливо на краще
    За минулими роками - букетами квіти
    За почутими сльозами - не плакали діти

    Сам від себе зацурався , вином заливався
    Челядь позбирав що краде , у ній залишався
    Де були ті покарання - удари , побої
    Там і досі сперечання , до крові двобої

    Перекреслив всі засади , зібрав все до кучі
    Де стояли ті примари - там топтані кручі
    На новому колонади , ти поряд зі мною
    Інший світ , і фарби нові - сокральні основи

    Почуття міцні , прозорі , відверті в бажанні
    Серце в серці просто гине - щасливе в коханні
    Нами тішаться простори , і ангели божі
    Незабаром колискові - співатимуть долі.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  6. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:59 ]
    Твій спокій
    Тінню спогаду - в світ твій привабливий
    У видінні в ночі пригорнусь
    Не порушу твій сон - ніжним поглядом
    Хоч на мить я до тебе прильну

    Затамую свій подих - окрилений
    Білі ноги твої огорну
    Аромат твого тіла - вдихатиму
    З трав пахучих ковром постелю

    Так до самого ранку , із присмаком
    Спокій буду твій - оберігать
    Щоб ніхто не посмів його рідного
    Потривожити , чи відібрать

    Тінню спогаду , ласкою - казкою
    Загорнуся в обійма твої
    Не покину тебе - я приречений
    Поряд бути у віщому сні.
    2006р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.25 01:38 ]
    Віщий сон
    Здавалося ? Чи снилося ?
    За пелиною крилося
    Клич журавлів - розгублених
    Плач матерів - розчулених

    Йшли низом , верховинами
    По небу , морем , ріками
    Сутанами чернечими
    Окутані , заплетені

    Попереду пригнічені
    Позаду всі - скалічені
    В передовій з тримбітами
    На фронтовій - із квітами

    Дитя з дитям з тростиною
    Юнак , юнці , з торбиною
    Дорогами розбитими
    Кістками скрізь - покритими.


    Таке обличчя у землі
    Несуть покійника - в труні
    Навколо мертва тишина
    Забута мова - у життя

    Волав народ на перебій
    Стояв на вколішках - той спів
    Молили мати , і душа
    Щоб не гнобили - трударя

    Здавалося ? Чи снилося ?
    Пани з панами билися
    Все чубляться , кусаються
    Та прокляті - не каються...
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.20 05:39 ]
    Дорога
    Як плачуть верби у воді
    Як рвуться хмари - в небі
    Як зливи вітер у грозу
    Так душить - до безтями

    То б'є , то гладить , забува
    То соромом - втішає
    Чим більше я роблю добра
    Тим більше скрізь - вмирає

    Візьми від брата , від сестри
    До сьомого коліна
    Усе що можеш - донести
    Усе згорни в обійма

    Плюють - не відвертай чола
    Як б'ють - підстав і другу
    Щоб відчували твою міць
    Відкрий - хай розум чують

    Звільни жалобу морем сліз
    Він не допустить - низько
    Бо ростить сам своїх бійців
    Та йти - занадто слизько

    Частіше падать , розуміть
    Науку непокірну
    Ти мусиш , зможеш все долать
    Бо обраний - завчасно

    Хто може - бачить , хто чує - чув
    Слова ці не від мене
    Я тільки сам це зрозумів
    Дорога ця - до неба.
    2010р



    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 18:24 ]
    Віра
    Там де роси у травах блукали
    Де не чулося ехо розмов
    Мої очі до неба злітали
    Щоб до мене - з признанням прийшов

    Колір туги не буде перечить
    Смуток інший притулок знайде
    Змовкнуть , висохнуть - стомлені болі
    Моя участь тобі доведе

    Як у райдузі промені сяють
    Сліпить неба - безкрая блакить
    Як душа у душі проростає
    Як любов - у коханні горить

    Там де квіти красою вражають
    Де бажання - сіяє зорі
    Там і я , поряд з ними чекаю
    Коли час мій - проб'є чари тьми.
    2012р

    У надії я буду палати
    Берегти - те тепла твоїх рук
    Стану зіркою шлях той шукати
    Розуміть - ми сильніші розлук


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  10. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.19 18:03 ]
    Не питай
    Не питай даремно вітру
    Що у справах поспіша
    Де народжується щастя ?
    І чому болить душа ?

    Чи цвітуть зимою квіти ?
    Чи живуть в серцях слова ?
    Хто коханню дозволяє ?
    Сіяти - зерном добра

    У взаєминах відносин
    Не рівняють берегів
    Де плітки , ганьба , і чвари
    Там панує - тільки гнів

    Подивись навколо себе
    Враження - свої відкрий
    Не потрібно потім буде
    Тратити - даремно сил


    Кожна доля виняткова
    Кожен має - свою ціль
    Де шанується людина
    Там і відповіді - всі.
    2010р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  11. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:35 ]
    Святе
    Материнське слово вічне
    Хто почув - той і прожив
    Материнське серце світле
    Поряд з ним - ти не один

    Її воля - твоя доля
    Оберіг усих зусиль
    Твоя пісня колискова
    Наполегливість - для крил

    Мати завжди зрозуміє
    Приховає , захистить
    Дасть пораду , обігріє
    Не осудить - а навчить

    Тож любіть її єдину
    Опікайте , бережіть
    Умножайте цю турботу
    І дітей своїх - учіть.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  12. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 21:17 ]
    Віра
    Коли сумнів не знає покою
    Забирає наснагу і сон
    Я звертаюсь до віри , і бога
    Щоб мене у собі - віднайшов

    Захистив від пекельного болю
    Велич неба в мені відкривав
    Силу духу - підняв із коліна
    У молитві відвертій сприймав

    Щоб узяв під свою він опіку
    Наше щастя - що сам дарував
    Щоб залишив мене він з тобою
    Скрізь у парі - ходить по стежкам

    Принесемо у справах щоденних
    Йому вдячність , любові його
    Те зерно що посіяв між нами
    Зростимо - у загальне добро.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  13. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 17:30 ]
    Догма
    Ти був один - один і знаєш
    Коли з добром , коли на сміх
    Так просто вже не довіряєш
    Не той грануєш - монускрипт

    Цікаво бути на одинці
    Розвіять прикрість самоті
    Забути - за потреб гостинці
    Побути руслом у собі

    Один просив, один отримав
    Здобутки ті - що заслужив
    Непересічна є людина
    Можливо та - що загубив

    Тримайся міцно за минуле
    Воно тобою дорожить
    Деб ти не був - поєднуй спільне
    Що маєш - з тим і будеш жить.
    2008р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  14. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.18 08:08 ]
    Сповідь
    У промінні заблукавши - шукаю затінку
    Різні люди ,різна вдача - всі знають оцінку
    Тут у парі , у розмові - розділений погляд
    Хтось боронить , хтось осудить - отриманий досвід

    Режисури постановка - невивчені ролі
    Репетиції у пробах - акторів паролі
    Мій герой у цій виставі - без сумніву цілить
    Досить часто нарікає , не туди все мітить

    Запозичив чужу думку - на себе вдягає
    Не той колір , не той розмір - а він зволікає
    Свій завжди застерігає - зупинить , розкаже
    Заздрість у притик стріляє - своє забирає

    Все було уже по ходу - і злет , і падіння
    Віднімали , додавали , цінили уміння
    Бій курантів , звін зеркальний - у золоті срібло
    Тільки пальці поніміли - в'язати плетіння

    Так минули три десятки - ні сім'ї , ні дому
    Повернули без остатку , все в чистому полі
    Відганяю сновидіння - ночами блукаю
    Лист пишу , розповідаю - спішу , сповідаю.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  15. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.14 07:40 ]
    Статус
    Мова з небом і землею , погляд серця із душею
    Від народження до смерті , з невідомості до честі

    Терни , перепони , брід - плани переваг у хід
    Практика , майстерність рук - жертва , самосуд і плід

    Вибір в правилах на два - чи кар'єра , чи сім'я
    Рівновага пополам , тут і там - проблем вага

    Заповідей повний сонм - запитання і закон
    Відповідь , за все платить - щоб не підписать вердикт

    Так один за одним родом - поспішаємо за сходом
    А на заході питаєм - чи салют , чи зорепадом ?...

    Посередність у віддачі , загартованість у втраті
    Повсякденна боротьба - сенс принад всього життя.
    2009р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  16. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.12 19:53 ]
    Визнання
    Потоком талої води
    Відвертість - чуйність відпускала
    У зерна зібрані плоди
    Безповоротно - роздавала

    На скільки вишуканий смак
    Граційно витончені - грані
    Зібрав набуте в нотний такт
    Всі оминаючи - омани

    І день , і ніч , взяли в обхід
    У шані шану віддавали
    За те - що так любов беріг
    Всі почуття відсвяткували

    За все що доля подала
    За випробовувань - стигмати
    За плідну працю відкриття
    За іншого - відповідати

    Потоком талої води
    Я зможу завжди - пригадати
    Де в пам'яті зберіг стрічки
    Які нам - заплітала мати.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  17. Генрі Матіас - [ 2015.01.12 00:17 ]
    Он и Она.
    Крепчает ветер, волком подвывая,
    Волну сгоняя на прибрежный лёд.
    А одиночество кричит не умолкая:
    Теперь у вас всё задом наперёд...

    Когда мы научились быть чужими?
    Не уж то разучились мы любить?
    Любимая! мы просто позабыли
    О тех словах, что надо говорить.

    Мы даже ночь раздором продлевали.
    И было видно, как сквозь чуткий сон,
    Наш плакал сын ещё не сознавая,
    Что вскоре будет в безотцовстве он...

    Ты сквозь меня глядишь, как неживая,
    Как в темноту, где вовсе нет огня.
    А я тебя уже не узнавая,-
    Винить пытаюсь только не себя.

    Всё это стало лишь моим недугом,
    Давно созревшим втайне от меня.
    Тот третий лишний оказался другом
    Тебе... Черту под мною подведя.

    Но прежде, чем расстаться вспомни осень,
    И золотистый, тёплый листопад;
    Как дым твои распущенные косы,
    Слова любви и шёпот...невпопад...

    Ты мне прости, стоящему у края.
    До слёз печален тот последний край.
    Я пред тобой колени преклоняя,-
    Кричу тебе: " Меня не покидай!"
    -----------------
    ...Крепчает ветер и пространство стынет.
    А одиночество глядит глазами сына...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  18. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.07 21:31 ]
    Герой
    Улюблене дитя чужого бога
    Ідеш по тернам - що у звабі б'ють
    Нещастям тим постелена дорога
    Застерігає - безутішним буть

    Відповідаєш за рідню родини
    Боїшся гніву - що в тобі болить
    Витримуєш , переступаєш глиби
    Що ждуть нагоди - випадково вбить

    Свій ризик вже у звичку ставиш
    Так розумієш - це твоя війна
    Наперекір обставин тратиш
    Стійкі зусилля - ворогів добра

    Ти спотикався падаючи плідно
    Виносив вирок - на своїх плечах
    Ти намагався донести те зерно
    Що проростало - із долонь в літах

    Відпочиваєш зранений , і чистий
    Достойно , гідно - у тіні ночей
    Не поспішаєш , ти доволі ситий
    У насолоді - нагород людей.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  19. Петро Дем'янчук - [ 2015.01.07 15:02 ]
    Щастя
    Кохання - благодатний рай
    Зірниця доленосних течій
    Любові - самоцвітів край
    Квітучі аромати прерій

    Кришталем - б'є ручай зізнань
    Амуром вісники симфоній
    Мелодій - чародійний плай
    Застіллям у серцях історій

    Тут вічність - у своїй красі
    Життєвий , сокровенний досвід
    Тут сповіді дітей землі
    Духовність - домінує в щасті.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Костюк - [ 2015.01.05 18:27 ]
    ***
    любов лише любов врятує світ
    цей дивний світ з пожарищами й війнами
    і Божий слід глибокий Божий слід
    і світло за відчиненими вікнами...
    і милосердя тихе мовчазне
    і співчування до живого й сущого
    а все лихе мине колись мине
    несемо хрест тяжкий задля грядущого
    де буде мати сонячна як день
    і добрі люди дивом зачаровані
    і зорепад нечуваних пісень
    і почуття Всевишнім подаровані...

    28.12.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (17)


  21. Вадим Бойко - [ 2014.12.31 22:35 ]
    Далеке й близьке кохання
    Так тяжко жити в однині,
    Оставленим коханням,
    Ще тяжче – камінь на душі,
    Полюблене в останнє.

    Літає в мріях таємних,
    В краях далеких носить,
    Пером напише на стіні,
    Сльозою лиш пригостить.

    То сонце, то метіль в душі,
    Бува й бузок пахучий,
    Та все ж нема весни ніяк,
    Лиш лід між нас скрипучий.

    Я тут, а воно там,
    Те щастя неминуче,
    Потішить теплим вітерцем,
    Й сховається за кручі.

    Прийди до мене, пригорнись,
    Тебе прийму з душею,
    Сонет до неба напишу,
    Й навік будеш моєю!!!.....
    2014.12.31 грудня.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (2)


  22. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:09 ]
    Ключи.
    Я чувствую в сердце надрыв,
    Когда становлюсь на колени
    Пред ликом заброшенных нив
    И ожиданья видений.

    Мой спутник рога положил
    На тучи небесного стада,
    Бежа средь далёких светил
    И не встречая преграды.

    Я странник остывших полей,
    Идущий своею тропою,
    С молочным туманом над ней,
    Наощупь ступая ногою.

    А где-то судьба вдалеке
    Ключи от меня мои прячет:
    Возможно в потухшем костре,
    Или в замёрзшей реке,
    Забывши, где спрятала - плачет...

    А я всё пытаюсь понять
    И плачь её и деянья.
    Догнать бы её и отнять
    Свои мне ключи...в наказанье.

    И выдержать всё и прогнать,
    И страхи свои и сомненья.
    Не долго осталось мне ждать
    Грядущего мига прозренье.

    Я сторож своих неудач,
    Я путник потерянных дней,-
    Никто не услышит мой плач
    В молочном тумане полей...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (2)


  23. Генрі Матіас - [ 2014.12.30 22:46 ]
    Памяти матерей.
    Ах, матери наши! По детски наивные...
    От нас перенесшие слёзы и боль.
    К их боли порой, мы бывали пассивными,
    Играя свою неприглядную роль.

    Как будто межа проходила меж нами,
    Нередко политая горькой слезой.
    И кто-то забыл о единственной маме,
    Шагая своей отчужденья тропой.

    Теперь с опозданьем и тихим раскаяньем
    Приходим на холмики влажной земли.
    И там перед Ней ничего не скрываем мы:
    О всём говорим - раньше что не смогли...

    Ничто не заменит нам больше святую,
    Явившую миру нас этому мать.
    И каждому стОит поэму большую
    На вечную память о ней написать.

    Не прячься в слова! Неестественно это.
    Нам помнить всё надо, но только не лгать.
    Ведь матери нет... И во мрак того света
    Когда-то придётся и нам прошагать...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  24. Вадим Бойко - [ 2014.12.28 22:10 ]
    Сила кохання
    Життя живу і маю в ньому силу,
    Ту гілку вірних почуттів,
    Що схожа так на зливу,
    То сонцем сяє чарівним,
    То вкутається в хмари,
    Буває заболить в душі,
    Й сховається в кошари.
    Але без неї не прожити,
    Не бачити натхнення,
    Бо все що маю у житті,
    Її святі навчення……..
    2014


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.23 03:40 ]
    Магія
    Музика душі моєї
    Мова музи - скрипаля
    Співставляю паралелі
    Тонкощів - квіток поля

    На ді мною небо тане
    Мрія мрії - почуття
    Все за мене серце каже
    Рифмою - свого биття

    Невагомість віддаляє
    Чари в чарах - відкриття
    Значуще гірке стирає
    Цілиться - криниць вода

    Відлітаючи минаю
    Круч бурхливих - поворот
    Тут я справжній , спочиваю
    Звільнений - від всих думок.
    2013р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  26. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:44 ]
    Стежина до тебе
    Простяглася до
    неба стежина,
    Там де зорі сіяли
    сумні,
    Місяць по небу в
    блакиті,
    Там де зірки
    світили тобі.
    Роси сльозу
    оплекали,
    Та насів той
    ранковий туман,
    Що ми в
    озері-щастям назвали,
    Називався він
    сивий обман,
    Де твоє, де моє,
    Хто це знає,
    Де правда, де
    доля гірка,
    Лихорадкою щастя
    тримало,
    Змахом птиці, і
    криком грака,
    Вже очистились
    води від спеки,
    І не гріє так
    сонце ясне,
    Жайвір у полі
    співає,
    Про колишнє,
    насущне, й святе,
    І осиплеться
    листя вербове,
    Понесе його чиста
    вода,
    За моря, океани
    дрімучі,
    Туди де немає
    тепла,
    Я так вірив і
    вірю у тебе,
    Ти у мене єдине й
    святе,
    Залишайся
    листочком з вербою,
    І вода тебе хай
    не несе,
    Так душа болить,
    давить нудьгує,
    Загубилась вона у
    степах,
    Віднайди її
    промінь щасливий,
    У лісах у ланах
    та степах,
    Обігрій, зачаруй
    невпізнанно,
    Розтопи свої
    чисті слова,
    Дай води і
    свавілля напитись,
    Прийде віра і
    правда нова,
    Я з тобою і в
    горі і в правді,
    І у щасті-і ласці
    тепла,
    Хай Господь нам
    подарить крильчата,
    У любові кохатись
    до тла.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  27. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:48 ]
    В твоїх думках
    В думках твоїх я хочу оселитись,
    Щоб думала про мене кожну мить,
    Щоб не змогла ти більше зупинитись,
    Щоб в серці було те, що не згасить.

    Я хочу мрією твоєю стати,
    Я хочу, щоб в тобі палав вогонь,
    Давай не будем більше зволікати,
    Ти лиш в собі не охолонь…

    Ти лиш знайди мене у своїх снах.
    Поглянь, не відпускай на волю,
    Ти мед відчуєш на вустах
    І вирватись з обійм я не дозволю.

    Я не дозволю бути в самоті,
    Я буду з тобою до світання.
    Той сон мине у темноті,
    Та не мине моє кохання…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  28. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:35 ]
    Прости
    Прости, що перервав польоти мрій,
    Прости слова націлених образ…
    І оксамит обманутих надій,
    Й, отрутою розбавлений сарказм…

    Прости мене за ласку, за печаль
    За ніжність і розбещеність мою…
    За те, що моє серце не кришталь,
    За те, що все життя Тебе люблю..


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  29. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:15 ]
    П*янка ніч
    Ніч п’янкою була аж до рання…
    На світанку почув cолов’їв…
    Я напився земного кохання
    І любов’ю тебе напоїв…

    Я чекав на цю зустріч роками,
    В безнадії надію плекав…
    Та не тими блукав я стежками,
    І не тих до грудей притискав…

    Казка-ніч розчинилась в бажанні,
    Загорнулась в ранкову імлу...
    Я з тобою був наче в останнє;
    Віддавався з любов'ю теплу…

    Я росою сріблястою вмився,
    Загорнувся в серпанковий дим…
    Та на ціле життя запізнився
    Ще відтоді, як був молодим….

    Ніч п’янкою була аж до рання…
    На світанку почув cолов’їв…
    Я напився земного кохання,
    І любов’ю тебе напоїв…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  30. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:09 ]
    Надзвичайні почуття
    Любов- це надзвичайне відчуття,
    Яке дарує у житті наснаги.
    Воно не потребує каяття,
    А потребує ласки та уваги.
    Краса неголовне в коханні,
    Душа окраса всіх часів,
    Любов покається в зітханні,
    Якщо кохать по-справжньому схотів.
    Під час душевних поривань,
    Людина здатна на неможливе,
    Вона не боїться страждань,
    Коли її життя щасливе!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  31. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:33 ]
    Відповідь

    Пролетіло літо,
    Пронеслись роки,

    Й ти любове
    вічна,

    Пронеслась в
    віки.



    Так кохалось
    тяжко,

    Так впізнало
    крах,

    Відвернулась
    доля,

    У твоїх руках.



    Не співа вже
    пташка,

    Не дзвенить
    струмок,

    Все на дно осіло,

    Від лихих чуток.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  32. Вадим Бойко - [ 2014.12.21 22:20 ]
    Слова мами
    Життя прожити, не
    поле перейти

    Казала мені мама,

    Усе впізнать,
    побачить все,

    Та цього дуже
    мало,

    Звести свй дім, і
    власний сад

    З натхненням
    посадити,

    Щоб внуки й
    правнуки життя

    У ньому ще
    дожили,

    Зустріть, любить,
    не відпустить,

    Кохання п*яні чари,

    Життя прожить і
    хліб зібрать,

    Де колосяться
    ниви.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Генрі Матіас - [ 2014.12.21 22:33 ]
    Вопрошание.
    Почему горизонт стал казаться
    мне краем обрыва,
    Но не местом откуда
    желаю взлететь к небесам?
    Почему Восходящее Солнце
    не вливает мне новые силы,
    А мир вижу лишь в точке,
    что выдумал сам?

    Почему от меня сумрак ночи
    Вечность скрывает?
    Голос ветра не кажется больше,
    как раньше живым.
    Почему мою грудь пустота и печаль
    наполняют?
    Небо вижу беззвёздным
    и не голубым…

    Боже! Неужели меня
    уж Любовь покидает?
    Неужель я теряю сознанье
    единства с Тобой?
    Смолкла Музыка Сфер,
    её звон с высоты не вещает.
    Отчего Красота и Единство
    простились со мной?
    Что ж случилось?

    Укажи мне провину, Несказанный!
    Кого предал?
    Кому нА сердце я наступил?
    Что присвоил себе?
    Где злобою я связанный?
    Где я волю свою
    от Твоей отделил?

    Ах, Единый!
    Взорви сердце моё своей Истиной!
    И пусть вместо него
    будет рана, страдания боль…
    Пусть бездомным скитальцем
    будет дух мой расхристанный,
    До тех пор, пока сыщется мною
    прощенье и Истины соль…


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.33) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Коментарі: (4)


  34. Генрі Матіас - [ 2014.12.21 21:29 ]
    Ушедшим
    Бежим, торопимся куда-то день за днём,
    То ли по делу, то ли по привычке.
    О смерти друга часто узнаём
    В закрепленной к надгробию табличке.

    Меняются прописка и родство
    (Он где-то бродит в запредельной дали),
    Но что-то ведь осталось всё равно,-
    Ведь он тут был и мы об этом знали!

    А сила некая безжалостной рукой
    По знаку свыше нити обрывает
    Судеб людских и прекращает бой
    Сердец. И свечи наши задувает.

    А где мы были? Что-же нас гнетёт?
    (Пульсирует неведомая сила...)
    Так это ж память в нас живёт,
    И по ушедшему, как мать заголосила!

    Ах, если бы! Ах, если б мы могли
    Быть рядом, когда жизнь теплилась
    В его глазах. На наши бы мольбы,
    Уж смерть бы точно жизни уступила.

    ...Что толковать, коли оборван путь?
    Лишь запоздалые слова витают,
    Кричащие, текущие как ртуть.
    Увы! Они друзей не возвращают...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  35. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.21 09:16 ]
    Терновий плач
    Ой у вишневому саду
    Не соловейко щебетав
    То плаче , кличе сива мати
    Синочка - що в бою пропав

    Пішов на войну , за свободу
    Своє майбутнє боронить
    Панів , катів - на місце ставить
    Їх верховенство приструнить

    Не в тому річ , не в тому річ
    Що він з братами спротив , січ
    А в тому звірство , в тому гріх
    Що це над ними - крові гніт....

    А з неба падали зірки
    Згасаючи у славі
    А люди вже несуть свічки
    Поранені - шипами

    То вже не сонце сліпить так
    Не місяць - ясно світить
    То душі вірних соколят
    Спішать вершить - прозрітим

    Ой у вишневому саду
    Там соловейко щебетав
    Дітей , батьків , дідів , синів
    В молитві з богом - поминав...
    20014р


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  36. Петро Дем'янчук - [ 2014.12.21 09:38 ]
    Голос Небесної сотні
    Не плачте квіти , не плачте зорі
    Нам більше нікуди спішить
    Не плачте дні , не плачте ночі
    Цей грім без нас повинен жить

    Ми крові дзвін свого народу
    Народу - що зумів повстать
    Відстояти право закону
    Із честю гордо заявлять

    Ми не раби , не ярлики
    Якими можна потурати
    Ми не запроданці ганьби
    Яку нам звикли подавати

    Ми діти вільної землі
    Вам в доказ - наша смерті слава
    Ми заповідей голоси
    За вашу зреченість розплата

    Ми тут з народом , на посту
    На варті доленосних рішень
    Тризуб над головами тих
    Кому ми станем - довіряти.


    Рейтинги: Народний -- (4.91) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 01:22 ]
    Осінь кохання
    Така вже гарна осінь на дворі…
    Вальсує по деревах жовте листя
    Яке прекрасне сонце восени…
    Сумує вітер і летять лелеки;
    Стоять могутні клени й ясени
    І сріблом покриваються смереки…

    Задумливо курличуть журавлі…
    Летять кудись у свою теплу осінь;
    Несуть журливу пісню на крилі,
    Вдивляючись в небес блакитну просинь...

    Яка чудова осінь надворі…
    Який багряно-жовтий килим з листя…
    І лише ми – два голуби вгорі-
    У піднебесній вічності злилися…
    Стоять дуби, мов ті богатирі,
    І коси на березах розплелися…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  38. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 01:20 ]
    Побажання

    * * *
    Якби вдалось впіймати дві зорі,
    Веселки обв'язати перевеслом,
    Тоді б напевно подарунки ці
    Сьогодні в подарунок тобі принесли.
    Але по нашій немочі людській
    Мені, на жаль, таке не вдасться,
    Тому бажаю щиро, від душі
    Кохання вічного, здоров'я й щастя!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 01:36 ]
    Осіяний сонцем

    Осіяний сонцем, і небом, і світом,
    Ніжності вітру коханий взірець,
    Душа золота-нещасна і вірна,
    Якого ти поля? і неба гонець.
    Тобою живу я, і вірю у тебе,
    До Бога благання свої я все шлю,
    Осяй окропи наші душі благиї,
    Навіки їх разом прошу збережи.



    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  40. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:33 ]
    Ночь над Камой

    Весенний воздух, и луна,
    И звёзды светят нам лаская,
    Всё берега и берега,
    Река и жизнь совсем другая,
    Цыгани карты раздают,
    Кому валет, а кому даму,
    Костёр не гаснет до утра,
    И освещает чётко Каму,
    Там из-даль лодочка плывёт,
    Её волна любя качает,
    И где судьба моя сейчас,
    Цыганка старая гадает,
    То кладёт крест, то туз червей,
    То даму старую вздыхая,
    Заводит новый мне куплет,
    Над Камой песнями рыдая


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  41. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:55 ]
    Вуста кохання.
    З вуст твоїх я п’ю зелений чай
    Вдихаю аромат цілющих трав…
    Ти поцілунком кажеш: «Прощавай»,
    А серцем просиш, щоб не відпускав…

    Та я піду у чорну хижу ніч,
    Пірну у неї з головою я …
    Там не зустріну твоїх протиріч
    Й твоєї гостроти, Печаль Моя.

    Не розірветься кавалькада дум,
    Бо біль душі вже не відчуєш Ти…
    І не розтане в поцілунках сум -
    Його запестить смуток самоти…

    І вічність обійме гірлянду літ,
    Благатиме покою у Творця…
    Й неначе яблуневий первоцвіт
    Заполонить образою серця….

    Усьому є початок і кінець…
    Зів’янеш ти в сліпій своїй красі…
    Розтоптано й спаплюжено вінець
    У степовій запиленій росі…

    І моїх скронь сріблясту сивину
    Вже не покриє поцілунок твій
    Ти так і не відчула глибину,-
    Її замів осінній суховій…

    З солодких вуст я пив зелений чай,
    Вдихав цілющий аромат із трав…
    Ти шепотіла: «Милий, прощавай …»
    Холодний місяць зорі цілував…


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  42. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:09 ]
    Про насущне

    Нагадує твій подих-запах м*яти
    А милий голос - шелести дібров…
    Тобі б красу на щастя поміняти,
    А скромну загадковість – на любов…

    Тобі б забути снігові замети,
    Не слухати б ні подруг, ні сестер…
    Не вірити у cни та у прикмети
    Ні вчора, ані завтра… ні тепер.

    Тобі б мороз на квіти поміняти,
    Помандрувати б в зоряні світи…
    Понад морями чайкою літати
    І з польовими квітами б цвісти…

    З любов'ю милі очі цілувати,
    У тьмі ночей серця переплести…
    Сумні пісні на радість поміняти
    І все життя б ту радість берегти…

    Тобі б Красу на Щастя поміняти,
    А загадкову скромність – на Любов…
    За це я зміг би геть усе віддати,
    Що в цьому світі грішному знайшов...


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  43. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:28 ]
    Серцебиття
    Сердце забилось тремтінням
    Чия в тому є сивина,
    Доля без грані і сили,
    І випита чаша до дна.

    Тобі, я завжди дорікаю,
    За тебе, я Бога молю,
    Твої чарівні рученята,
    Цілую і вічно люблю!!!


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  44. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:16 ]
    Пролетіло літо!

    Пролетіло літо,
    Пронеслись роки,
    Й ти любове вічна,
    Пронеслась в віки.

    Так кохалось тяжко,
    Так впізнало крах,
    Відвернулась доля,
    У твоїх руках.

    Не cпіва вже пташка,
    Не дзвенить струмок,
    Все на дно осіло,
    Від лихих чуток.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  45. Вадим Бойко - [ 2014.12.20 00:28 ]
    Минають дні-минають роки.

    Минають дні, минають ночі
    Біжать роки, за ними дні,
    Листки календаря гортаєм,
    Чоло у сивий сивині.


    Дитинство я своє згадаю,
    І маму й тата ще не раз,
    І те коли мене вони вели за руку,
    Найперше в світі в перший клас.

    Життя було барвистим степом,
    Де колосилися жнива,
    Там по другому соловейко тьохкав,
    Та пісня й досі ще жива.

    Росли і вірили у вічність,
    Бажали ми усім тепла,
    Не знали що роки у збіжжя,
    Ріка їх випила до тла.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  46. Генрі Матіас - [ 2014.12.19 23:00 ]
    Не совпали...



    Мы с тобою совсем не совпали
    В ту далёкую зимнюю ночь.
    Я с тобою тогда поскандалил,
    Не прогнавши сомнения прочь.

    Не совпали, как небо с землёю,
    Как не дружит с зимою гроза.
    И в ту ночь, расставаясь с тобою,
    Я лишь видел сухие глаза...

    Твои мысли собрались в дорогу,
    Увозившую в даль навсегда
    Мою боль и мою недотрогу,
    И вопрос к нам обоим - Когда?

    Не совпали с тобой. Не совпали
    Наши мысли о зле и добре.
    Они порознь куда-то летали,
    Не вернувшиеся в декабре.

    Разошлись кто куда...Потеряли
    Мы себя на изломах дорог.
    Не совпали - единым не стали,
    И прожили мы жизнь, кто как смог...
    - - - - - - - - -
    ...А теперь, ты сидишь предо мною,
    Перешедшая Зимний порог.
    Мы глядим друг на друга с тоскою,
    Подводя нашим судьбам итог...


    Рейтинги: Народний 0 (5.33) | "Майстерень" 0 (5.38)
    Прокоментувати:


  47. Генрі Матіас - [ 2014.12.18 22:30 ]
    Губы.
    ...Губы шепчут волшебное слово,
    Позабытое ими давно.
    Встрепенулась душа, будто снова
    Кто-то стукнул в ночное окно...

    Это прошлое мысль источает,
    Возвратившись глухою порой:
    "Я - люблю! - и как белая стая
    Слова эти кружАт надо мной.

    "Я - люблю!" - может снова услышишь
    Возглас мой в своём тихом раю...
    Губы шепчут. Пространство колышет
    Недопетую песню мою...


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати:


  48. Анна Віталія Палій - [ 2014.12.18 19:28 ]
    * * *
    За розбиту ілюзію дякую, Боже,
    За Твій істинний світ, частку світла його.
    Білий ангел, як завше, стоїть на сторожі,
    В моїм серці палючий пильнує вогонь.

    І меча свого вістрям торкає легенько
    Грубі двері сердечні за кров не мою.
    Терези похитнулись на долю маленьку, -
    Просто я піднялась на своєму краю.

    Просто стало можливим опертись в повітря,
    Щоби згодом на небо ступити в страху.
    Щоби серце пробило розпечене вістря
    В час віддачі з лихвою за пам`ять лиху.

    Вдячна, Боже, за те, що усе забираєш,
    Залишивши для мене частинку свою.
    Поросла полинами дорога до раю,
    Та чим далі відходжу, тим ближче стаю.

    28.04.09р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  49. Ераст Іваніцький - [ 2014.12.14 23:10 ]
    Друзям!
    Коли настане Ніч і сказиться Життя,
    І в очі більмами загляне відчай дикий,
    І серця стук зірветься до виття,

    Я стану гордо. Ні, не мій це карб!
    Бо я багатий, як ніхто на Світі!
    Мене збагачує сердець великих Жар!

    Як можна в Світі жити без Людей,
    Які приносять сонцями світанок?
    Самий ти – ніц, не треба ти ніде.

    Спасибі вам, хто вірить в мить мою,
    Вклоняюсь Друзям, що зі мною нині,
    Без вас я нуль, немов червак в гною.

    Спасибі, Господи, я вірую Тобі,
    Ти розпростер мені застиглі крила,
    Тепер я Радуюсь, не нидію в журбі!

    14 січня 2014 року
    Ераст ІВАНІЦЬКИЙ


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.25)
    Прокоментувати:


  50. Дмитро Чорний Чорзор - [ 2014.12.14 21:20 ]
    Мовчанка.
    Не грайтесь у мовчанку,
    Якщо не зуджено,
    Закриє той фіранку,
    В кого застуджено...


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:



  51. Сторінки: 1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   37