ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

хома дідим
2026.10.26 19:13
що ви читаєте
мій принце
слова слова слова
а зрештою чому би
не читати
звичайніші
чи зовсім непрості
пригоди слів

Борис Костиря
2026.10.26 18:21
Коли поїду я із цих країв,
Залишу три сльозини в чистім полі,
Залишу смуток луків і роїв,
Рубці і шрами довгої неволі.
Поїду в невідомість назавжди.
Від спогадів розірвані валізи.
Поїду від руйновища, біди,
Від жесту неповторної маркізи.

Артур Курдіновський
2026.10.26 16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.

Плювати на часи важкі, буремні!

Борис Костиря
2026.10.26 13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.

Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння

Вячеслав Руденко
2026.10.26 12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.

І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,

Ігор Шоха
2026.10.26 08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес

Віктор Кучерук
2026.10.26 06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.

Володимир Бойко
2026.10.25 23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.

Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.

Віктор Насипаний
2026.10.25 23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не

С М
2026.10.25 21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей

Олена Кіс
2026.10.25 17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.

І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та

Артур Курдіновський
2026.10.25 15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.

Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,

Борис Костиря
2026.10.25 14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.

Я жду листа, що нині заспокоїть,

Євген Федчук
2026.10.25 14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп

Світлана Пирогова
2026.10.25 12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.

Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,

Віктор Кучерук
2026.10.25 07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.

Борис Костиря
2026.10.24 21:29
Що значить зачинені двері
До серця чийогось навік?
Риплять, ніби голос тетері,
У фокусі дальніх повік.
І Вертер пустелю долає,
Читає рядки будяків.
На овидах світлих розмаю
Почуємо шепіт віків.

Іван Потьомкін
2026.10.24 20:57
Супами пахне околиця моя єрусалимська,
Смачними, мало не з усього світу…
Скуштував чимало їх, але на думці зазвичай
З дитинства нічим не замінимий борщ український.
Кажуть, що кухар подав Хубілаю, онуку Чингіс-хана,
Супів найкращих в світі список

В Горова Леся
2026.10.24 18:15
Розгулявся північний, та так уже кріпко і пристрасно!
Ось мою абрикосу в обіймах за ніч роздягнув.
Зняв сукЕнку, порвав і бруківку спідницею вистелив.
Загорнулась калюжа в оборку її осяйну.

Іздаля - ніби бісером жовтим обочина вишита.
Посвітліли і

Тетяна Левицька
2026.10.24 16:02
Сприймаю за жарти,
не скиглю від болю,
та більш ображати
себе не дозволю!
Незламна, правдива,
тверда, наче криця,
пекуча жалива,
стрімка блискавиця.

Борис Костиря
2026.10.24 13:54
Птахи на хижім переніссі
Вільготно направляють гнів,
Такі потужні, наче Ніцше,
В нестримнім сяєві вогнів.

Вони жорстокі і примхливі,
Розумні, злобні і сумні,
У нескоримому напливі

Віктор Кучерук
2026.10.24 09:08
В голосі плинної осені
Чується шелест і свист, -
Вітер захекано носиться,
Падає зірваний лист.
В голосі тім інтонації
Лагідні, гнівні, смішні:
Листя шепоче про грації,
Вітер горланить пісні.

Марія Дем'янюк
2026.10.23 21:29
Стукає промінчиком сонце у віконечко:
— Вставай з ліжечка мерщій, подивись на сонечко!

Вже прокинулись Карпати і хмаркам всміхаються,
Клени, буки та вільха у жовте вдягаються.

Он ялинка і смерека, золотаві шишки,
Білки в гості поспішають на смачн

Юрій Лазірко
2026.10.23 17:23
Із очима як пусті вокзали,
Наше місто ожива.
Світлом дихають благі квартали,
Пісня рветься на слова.

Приспів:
У мелодіях давно забутих,
Нам хотілося усе збагнути,

Ігор Терен
2026.10.23 17:21
З березня до вересня не узріли літа ми,
ось і жовтень хмарою лине в далину.
Синій день за вікнами прикрашає квітами
путь останню осені ранню і сумну.

А ми лише напередодні
зими лихої до весни
помітили, що на сьогодні

Вячеслав Руденко
2026.10.23 14:20
Мілини мліли,
Піском білили.
У тінях сосен
Граки ходили.
Ховався лебідь —
Самотній, босий —
Біліший лілей
У тінях сосен.

Борис Костиря
2026.10.23 12:22
Переломи епох так лякають людей,
Залишаючи шрами болючі.
Тектонічні розлами, розриви сітей.
Голос неба ніхто не озвучив.
Розповзаються тріщини в душах, і страх
Запускає глибоке коріння.
Розбивається амфора. Здавнений крах
Розпускає потворні пагіння

Юрій Гундарів
2026.10.23 11:29
Корінь слова «гуманізм» - «людяний».
Але у деяких політиків дивне уявлення про це поняття…

Гуманізм - це що означає?
Це загиблі вагітні жінки,
це мости і лікарні розчавлені,
це зруйновані вщент дитсадки…

Віктор Кучерук
2026.10.23 05:36
А дощ іде і обмиває вікна,
Змиває пил і спогади старі, -
Ніяк лише з душі печаль не зникне,
Ніщо її не звільнить від жури.
Стікають краплі, наче дні за днями,
Холоне у горнятку теплий чай, -
Утомлений нудьгою і думками,
Боюся нині впасти у відчай.

Олена Балера
2026.10.22 23:06
Оманні сумніви, коли лювов
Свободу втратити зродила страх.
Двох душ єднання навзамін свобод —
Чарівні узи, де ніхто не раб.
Кохання справжнє — в путах не скара,
Воно довік не принесе біди:
Тендітній пташці й клітка — не жура,
Бо спів її солодкий —

Олексій Могиленко
2026.10.22 21:16
Квартонель


Холодами гартована босими,
Зацілована райдужно кольором,
Після Літечка - Осені з грозами,
Хризантема хизується гонором.

М Менянин
2026.10.22 20:59
Є край, що зовуть Україна,
а так це і є Свята Русь,
по світу подіями лине –
коли ще сюди повернусь?

Мав кожен будинок чи хату
і рідні міста чи село,
раділи йому батько й мати

С М
2026.10.22 20:18
У пітьмі
Де лихоманковий цвіт
А чи під водою
Де катран булькотить
Або вранці
Біля радіо
Стіни сходяться щоби задушити
І друзів катма

Юрко Бужанин
2026.10.22 18:31
В інституті алкогольнім,
У лікеро-горілчанім,
Завершився монотонно
Семестр очного навчання.

Ось прийшов спудей на іспит,
Викладач повідомляє: -
Будем визначати вмісти

Євген Федчук
2026.10.22 16:44
Старий дідусь сидів переді мною,
Борідку сиву нетерпляче м‘яв,
Немов слова потрібні підбирав
Й не міг знайти. І паузою тою
Мене все більш і більш інтригував:
Що ж саме хоче мені розказати,
Чого би я іще не можу знати?
А я ж був певен, що багато зна

Ігор Шоха
2026.10.22 15:35
Поки ще летять літа мої,
мрію наші витоки вернути,
де течуть цілющі ручаї
та джерела у чужі краї
і колись проявлене й забуте
повертає на круги свої.

ІІ
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17

Єгор Мельниченко
2026.10.12

Олег Гелолев
2026.10.08

Михайло Укран
2026.10.08

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Володимир Сірий - [ 2013.01.05 19:21 ]
    Як же так сталося, друже
    Як же так сталося, друже,
    Ти - найславніший мій друг -
    Нині так боляче крушиш
    Мій завмираючий дух.

    Мову виймаєш ядучу
    З торби убивчих реприз,
    Награно кличеш на кручу,
    Щоб зіштовхнути униз.

    Не оглядайся, - не буду
    Злом відвічати на зло,
    Діло правдивого суду
    Здавна за Богом було.

    Я помолюся за тебе,
    Хай тобі буде не зле,
    Хай із різдвяного неба
    Бог тобі щастя пошле.

    05.01.13


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  2. Олексій Ганзенко - [ 2012.12.25 12:36 ]
    По вечері
    Тягло від опівночі вільготою
    А він світив крізь діри наготою
    Та змерзлу плоть ховав під ветхий крам.
    Воно, хоч мандри ці і на спасіння,
    Й не личить їм нуда і голосіння,
    Та де ще він, той благовісний храм!

    А зараз ніч – Біг зна де тепла днина,
    Й до речі тут була б якась ряднина,
    Й задублий бік скородив підлий корч.
    Бурчав, крутивсь і ті крутились двоє,
    Пітьма ж була – у силі та в розвої,
    Чи в око стрель, чи свічку ставляй сторч!

    Сон брав своє, і важчала повіка,
    І вже не тямив: бачить чоловіка,
    Що ген стоїть, чи мариться йому.
    І вже підходив начебто до хати,
    Стрічала жінка й діти нили: тату!
    Й розбитий човен задирав корму.

    Здалося – баба мовби постаріла,
    Та літ зо п'ять свого не мила тіла,
    І хата вгрузла в землю навкосяк.
    Жалілася, що геть напала скрута:
    "Як ти здимів – з харчів хіба що трута.
    Була худібка, нині – де й кізяк!

    Дітва селом снується між собаки,
    Хто кине кус – тому від сиріт дяки,
    Вже ж за своїх не лічать нас ґазди́.
    Джерґоче люд (шепнула Соломія),
    Що ти здурів, при розумі б розвіяв
    Чи хто добро й гайнув бозна́ куди?"

    Стояв, сопів, топтав босоніж порох:
    "Та я вже й сам… таки ж собі не ворог!
    Сміються люди з нашої ходьби…
    Ще поки є сяке-таке здоровля,
    А руки тямлять – що то риболовля,
    Вернусь додому, годі з вас журби!

    Закину сіті й принесу малечі…"
    Аж тут відчув, як хтось його за плечі
    Шарпнув дражливо: "Петре, не проспи!
    Все скінчено – вогні ген з відусюди!
    Син Людський буде виданий до суду!"
    Сполошений, він бубонів:
    "Прости…"




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.4)
    Коментарі: (3)


  3. Любов Птаха - [ 2012.12.23 02:42 ]
    Вічність твоєї душі
    На мереживо твоїх вій
    Трепетно кристалик холоду лягає.
    Непомітно стає дзеркалом надій:
    Лікує, ранить, а врешті й убиває.
    Щоразу солодке видиво зими
    Щіпає мозок до нестями,
    Змушує вертатися у дні, що відгули
    Холодними щиро - світлими вітрами.
    Ти в трансі, спокої, чи то німо'ті.
    Ніжно - мрійний іній вириває твоє серце!
    І,наче, ангел у срібній позолоті
    Дарує знову тобі все це!


    Рейтинги: Народний -- (5.21) | "Майстерень" -- (5)
    Прокоментувати:


  4. Семен Санніков - [ 2012.12.22 08:26 ]
    Пронесе

    Потеплішало... Мерзне земля,
    У чеканні тремтяче підґрунтя:
    Де ж вона, катастрофа майбутня?
    І, здається, що хтось промовля:
    - Ще нема двадцять першого грудня,
    Є субота і восьме число,
    І пророцтва лишаються в силі.
    Не кажіть, що біду пронесло
    І Нібіру, і майям на зло.
    Літочислення казусні стилі -
    Це єдине, що поки спасло.
    Тож молімося, людоньки милі,
    Це не зовсім пусте ремесло.

    (08.12.12 за Юліанським календарем)



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (21)


  5. Володимир Сірий - [ 2012.12.15 15:56 ]
    У центрі космосу забита паля
    У центрі космосу забита паля.
    Кодолами орбіт до впертих ший
    Нас доля колувати прикувала,
    Із року в рік маршрут долати свій.

    Усе надіємось і ждемо чуда,
    Яке чергове коло видасть нам,
    Та мрій розбитих височіє груда,
    Не приростає щастя ні на грам.

    А на орбітах дати, іменини,
    Сумні молебні, радісні пісні…
    Усяк хоч раз на линві цій повинен
    Пройти крізь пекла кола огняні ,

    Щоб відп’ясти себе, немов собаку,
    Від халабуди знаків Зодіаку.

    15.12.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  6. Анна Кравчук - [ 2012.12.14 20:14 ]
    Сім’я
    Сім’я моя найкраща в світі,
    Мені любов’ю ніжно світить,
    Мов сонце завжди гріє душу
    Із нею гори з місця зрушу.

    В сім’ї мене завжди почують,
    Пригорнуть та поцілують,
    Для зради місця тут не має,
    Промінням щастя розцвітає.

    Сім’я – це радість, це любов
    І захист щирих молитов,
    Немов священний оберіг,
    Врятує від всіляких бід.

    В сім’ї традиції родинні,
    Неначе квіти у раю,
    З коріння в себе їх вбираю,
    Назавжди в серці збережу.

    Прошу я у Бога щиро,
    Для сім’ї – добра і миру,
    Щоб іще не один вік,
    Процвітав наш славний рід!

    ***
    Рівне 2012


    Рейтинги: Народний -- (5.48) | "Майстерень" -- (5.25) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2) | ""


  7. Ольга Прозорова - [ 2012.12.13 23:04 ]
    Я осінь
    Я осінь. Вдягнути забула вінця.
    Я осінь. Немає у мене кінця.
    Я сонце, я в жовто-червоному птах.
    Я осінь – я солод і солодко в мене в руках.
    Не плачте, так краще, - по листю іти,
    І значно синішає небо над тим,
    Хто знає, що значить лишатись в тіні,
    Побачте, як осінь запалить вогні!
    Над кухликом чаю, загорнуті в шалик,
    Утома в очах, з інеєм на вікні.
    І синії води із небом кохались,
    Зливалися, танули, стали одні.
    Зупинки трамваю, я мокну, співаю,
    І пританцьовую десь в глибині.
    Тверезі і п’яні, мої, нездоланні,
    Вогняно-займанні, осіннії дні.

    листопад 2012


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  8. Іван Низовий - [ 2012.12.09 11:51 ]
    * * *
    Світ порятує доброта,
    Повінчана з красою:
    І квітка пташку привіта
    Нектарною росою;
    І пожаліють сироту
    Батьки багатодітні;
    Й забудуть геть про самоту
    Самотні люди літні;
    Ніхто не житиме в нужді,
    Ждучи зі страхом смерті;
    Й з народом будуть всі вожді
    Правдиві і відверті;
    І світ нас буде поважать,
    Коли заповажаєм
    Самих себе…

    Добро пожать –
    З високим урожаєм
    Постійно бути!..
    З Богом жить –
    Це ж освятити душу!..

    Я так багато –
    Час біжить –
    Іще зробити мушу!

    2003



    Рейтинги: Народний 6 (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (1)


  9. Іван Низовий - [ 2012.12.07 19:40 ]
    Моя душа була така...
    1
    Моя душа була така безгрішна,
    Така промінна,
    Мов зоря горішня.
    Ходила на виду, по видноколу,
    Не раз, не двічі падала додолу.
    Було, що і згасала під золою,
    Та не ставала жовчною і злою.
    Сміялися і плакали над нею –
    Але й тоді лишалася душею:
    Гріховною –
    Без тьми гріхопадіння,
    Святою –
    Без фальшивого світіння.


    2
    Моя душа була така правдива.
    Задивлена в дива.
    Сама – як диво.
    Протестом по-смертельному боліла.
    Чорніла, наче вугіль,
    І біліла
    Вишневим цвітом, снігом, сивиною.
    З веселої робилася сумною.
    Вона пручалась, гнівалась, мирилась,
    Але навпіл – не вміла! – не ділилась
    На дві неправди,
    Зв’язані брехнею,
    На дві брехні,
    Возведені в ідею.


    3
    Моя душа була така печальна,
    Мов лебедина пісня розлучальна:
    Вона кружляла безтілесним птахом
    Над іншим птахом,
    Що зробився прахом,
    Над шляхом вороним, непроходимим,
    Над рідним домом, що розвіявсь димом.

    Моя душа, обпалена війною,
    Не пропадай, не розминайсь зі мною!





    Рейтинги: Народний -- (6.53) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (2)


  10. Василь Світлий - [ 2012.12.06 22:06 ]
    Кодекс честі вічності бійця
    Не здаватись !
    До загину, сину.
    Навіть
    у нерівній боротьбі.
    Навіть
    як лукавий ніж у спину.
    Навіть
    як піднімуть на хресті.

    Варто жити не наполовину,
    Вистояти треба до кінця.
    Не здаватись !
    До загину, сину.
    Кодекс честі вічності бійця.

    ***
    До загину, сину, до загину,
    Коли доля випала така...

    06.12.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (12)


  11. Марія Дем'янюк - [ 2012.12.05 13:11 ]
    ***
    Вода, схожа на Вино.
    Вино, цілюще, як і Вода.
    Сніг-Манна чудесна.
    Йду до Причастя:
    торкнутися тіла Христа душею-
    окрилене щастя і чудо небесне!


    Рейтинги: Народний 0 (5.46) | "Майстерень" 0 (5.44)
    Коментарі: (5)


  12. Володимир Сірий - [ 2012.12.01 22:21 ]
    Євангелія
    Тривожні вітри
    Об калиновий кущ
    Ламають потомлені крила.
    Новинами грізними
    Серце не муч,
    Щоб стужа його не засклила.

    Одна є хороша,
    Одна є блага,
    Хоча її зміст вельми дивний...
    Не схибить до неї
    Ніяка нога
    І серце простої людини.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (7)


  13. Володимир Сірий - [ 2012.11.29 21:44 ]
    Простіть мені
    Коли спадуть на Вашу душу тіні
    Моїх, учинених давно, гріхів,
    Ви сонцем прощ у мареві осіннім
    Зніміть із мене справедливий гнів.

    У тім саду, де ми плоди зривали,
    Давно немає радості цвітінь,
    Лиш юності віддалені хорали
    Імлою їсть немилосердний тлін.

    І що нам від майбутнього чекати,
    Коли минуле роз’єднало нас?
    Простіть мені ці непоправні втрати,
    Простіть мені, уже в останній раз…


    29.11.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (10)


  14. Василь Світлий - [ 2012.11.28 02:55 ]
    На пні
    Древо життя –
    бензопилою смерті.
    На пні страждань
    пагін надії погас.
    Явись ще раз,
    щоб перед тим як вмерти
    Мені простив….
    Я винен був…
    Пробач…

    Були ті дні як бджоли медоносні,
    Приносили і радість, і красу…
    А далі осінь, листя сухопосне.
    Осіннє злато вкутало в журбу.
    Змінилось все. Не явишся у гості.
    І янгол Твій не висушить сльозу.
    Не тішить навіть сонце високосне,
    А тінь щодня спокутує вину…

    Древо життя –
    бензопилою смерті…
    Прощальний день
    його календаря.
    Тремтить гілля,
    що в небо було вперте
    І стовбур –
    віддаляється від пня.
    Троскіт гілляк…
    Глухий удар…
    Зітхання…
    І невимовна
    Втрати гіркота…
    Невже ця мить,
    Невже вона остання…
    А за межею –
    Вічна чорнота…

    Це пишна велич – камінь спотикання.
    У світській славі, в ній причина бід.
    І ти востаннє, плачучи, востаннє
    Слова гіркі карбуєш на граніт…

    Древо життя –
    бензопилою смерті.
    На пні страждань
    пагін надії погас.
    Явись ще раз,
    щоб перед тим як вмерти
    Мені простив….
    Я винен був…
    Пробач…

    28.11.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (8)


  15. Юрій Левченко - [ 2012.11.27 20:16 ]
    Доні
    У твоїх очах голубим зоріє,
    цей безмежний світ полюби , Маріє -
    за його тепло і розмай зелений…
    Що б там не було – пам`ятай про мене.

    Ти-моя душа і частинка сонця.
    Випаде роса і хвилинка, доця -
    підемо удвох мандрувати гаєм,
    ми про все знання здобувати маєм :

    про орду комах і будову квітки,
    як літає птах ,і що бачить звідти.
    Де життя бере свій новий початок -
    як іде старе краще замовчати…

    Чи були дітьми пан Адам і Єва,
    чи такі ,як ми принци ,королеви?
    А чи відрізнити справжні ,чи то блазні ,
    як гуртом зібрати у загальній лазні?

    Що вага грошей ,висота посади,
    як рядком дітей нас Господь посадить -
    є зразковий учень, хто підніме руку -
    мов засвоїв ,отче , всю твою науку?

    Страх перед безмежжям-сутність всіх релігій.
    Смерть-немов пожежа у кварталі втіхи.
    Нам чужа знайома ,а своя-ніколи.
    Благодать райова душу не знеболить…

    Що дітям до того ,у своєму серці
    вони знають Бога ,що не має смерті.
    Ще не залякали їх отці-пророки,
    що батьки їм дали за оці всі роки

    те і є .Уважно слухай мене ,доню :
    треба-в рукопашну підемо за долю,
    за безсмертну душу ,за любов співочу.
    За життя все мушу встигнути ,що хочу.


    2007 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  16. Сергей Цюрко - [ 2012.10.23 14:07 ]
    Тiльки вибери мене! - Нічне прозріння
    Бог всё видит, но не Он, к сожалению, председатель Центризбиркома…

    НОЧНОЕ ПРОЗРЕНИЕ

    Выборы! В головах у людей - только выборы!
    Все на выборы! В массах – выборы!
    «Ти бери! Все собі бери!
    Лиш ВИБЕРІТЬ МЕНЕ! Виберіть!»

    Настала Осень – настали Выборы!
    Есть измененья не только в Природе!
    И все, кто хочет быть где-то выбранным,
    Вдруг начали свой «Поход к Народу».

    Подход к Народу здесь каждый ищет:
    Себя, как Бога, - на все Иконы!
    А то, что Души не стали чище,
    И сплошь в Народе лишь мат да стоны!?!

    Вот те, кто раньше не шибко кланялся, -
    Враз улыбаются, клянутся чествовать!
    А те, кто раньше всё дурью маялся –
    Бросились тут же Народ приветствовать!

    А может почаще нам делать выборы –
    Чтоб что-то сдвинулось в стране и в Партиях,
    Чтоб не успевали грешить те, кто избраны,
    Чтоб возрождалась в стране Демократия!

    Выборы! Повсеместно - выборы!
    Все на выборы! В мыслях – выборы!
    «Все бери! Навіть Душу мою бери!
    Тільки ВИБЕРИ МЕНЕ! Вибери!»

    А Природа выказывает расположенье:
    Выбирает - по-прежнему нянчится с нами!
    Выбирает – к Любви повсеместной движенье,
    Не бросаясь на Ветер пустыми словами!

    И я - за Любовь на Земле – голосую!
    И я - за Детей – что в Любви – голосую!
    За Правду и Честность ВСЕГДА – голосую!
    За Бога - в Сердцах всех людей – голосую!


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.38)
    Прокоментувати: | ""


  17. Наталя Чепурко - [ 2012.10.13 20:44 ]
    Любовь Творца.
    От малого к великому ведёт меня дорога:
    Дорога испытаний - жизни путь.
    И, если ты в душе имеешь Бога,
    То ты придёшь к нему когда-нибудь...
    Отец нас каждый раз благословляет
    На труд любой и добрые дела...
    Мы пробуем: по-разному бывает...
    Душа страдает... корчатся тела...
    Но мы идём-Он нас не покидает.
    Он мысли наши в Истину ввернёт.
    Тому , кто спотыкнулся-помогает.
    А, кто отстал-невольно подтолкнёт.
    Любовь Творца безмерна,многолика-
    Найдёшь её в любом своём порыве,
    Как отраженье солнечного блика
    Иль, как сонет в божественном мотиве...
    Безмерная любовь и доброта,
    Замешанная на сознании участья,
    Ещё сестра их - красота,
    Украсят мир, подарят людям счастье!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  18. Шон Маклех - [ 2012.10.12 15:01 ]
    Запах вересу
    Старий ірландський божевільний сад
    Корінням проростає в порожнечу,
    Глухим дольменом нависає над
    Минулим та майбутнім, і малечу
    Журливо кличе на грушкИ і виноград.
    Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
    Послухай вітру стогін, осені журбу,
    Торкнись долонею холодного каміння
    Ти знав лише поразки й боротьбу,
    Чув моря шум і чайок голосіння,
    Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
    Піти болотом і нечутною ходою
    Розтанути у гіркоті нічної мли,
    Лягти під вересом чи під вербою молодою,
    Землею стати чи пірнути в глибину
    Старого пагорбу, де тихо сплять
    Прозорі привиди синів Богині Дану
    Чекаючи…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (3)


  19. Вадим Гаращук - [ 2012.10.10 11:13 ]
    * * *
    Коли занадто вивернутих слів
    І пишномовність, й вичурні кліше
    То, зазвичай, відсутній в тексті лейтмотив
    Відсутній зміст, а форма є лише

    Мов оболонка - в'яла і тонка

    Розумному ж не треба вензеля
    Й чуттєвому - пишноти не потрібні
    Все просто: небо є, і є земля
    Господь, важливі речі й люди ближні

    І полонить не блиск, а глибина
    А зрештою - це все...слова.


    Рейтинги: Народний -- (5.12) | "Майстерень" -- (5.04)
    Коментарі: (1)


  20. Шон Маклех - [ 2012.10.08 18:31 ]
    Вітер і крик
    Написано в соборі Святого Патріка під звуки органу.

    Вітрила мої свідомості
    Напнуті над кораблем мрій
    Несуть моє тіло
    По крижаних пустелях реальності
    У порожнечу Великого Звільнення.
    У тихих сутінках слухаю Баха
    Під небом чорним готичного храму.
    Кожне місто це теж океан думок
    На човнах віршів і каравелах книг
    Попливу за обрій…
    Чи то хвилі чи музика
    Гойдають мене у цій нескінченності снів,
    У цій кавалькаді дерев-прочан,
    Мій одяг-тіло важить менше піщинки
    Про яку говорив Будда,
    Яку вітер носив по тій пустелі,
    Де блукав мовчазний Христос,
    Якою вихор бавився як дитина м’ячем,
    Яка сама є Всесвітом,
    Каменем наріжним Землі,
    Уламком гори Сумеру
    Якорем Ковчегу плинності.
    Літаю щоночі над старим Дубліном,
    Над зеленими пагорбами Ірландії
    Білою совою сучасності –
    Птахом замшілого лісу
    І вересового стогону…


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.53)
    Коментарі: (2)


  21. Наталя Чепурко - [ 2012.10.04 08:59 ]
    Разочарование.
    Я все еще тебя хочу,
    Но только телом- не душою:
    Душа обманута тобою:
    Я в глубине души кричу!
    Нет не обида и не ревность
    Меня так тягостно гнетет,
    А мнимых чувств пустая бренность
    И лживых фраз водоворот...
    Я ностальгией не страдаю...
    На мир смотрю Любви глазами.
    И трезвость мысли соблюдаю,
    Но что-то дрогнуло меж нами.
    Ты мне не должен в оправданье,
    Но есть эстетика Любви...
    Могу учесть твои желанья,
    Но хитрость у тебя "в крови".
    А я- открытый человек,
    И не люблю, когда "юлят".
    Я принимаю, как намек
    Твой "огнедышащий заряд".
    Быть может "выстрел" будет метким,
    А, может быть, и "холостым".
    Исход познаний будет редким-
    Уже "разведены мосты".
    И что, конкретно,интересно:
    Ты не обидел, не "достал".
    Сама себе признаюсь честно:
    Ты просто-разочаровал...
    И независимо от текста,
    От принадлежности к сословью-
    В моей душе не будет места
    Заученному многословью!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  22. Володимир Сірий - [ 2012.10.02 20:52 ]
    Повеління
    Цар Вавилону превеликий,
    Володар древньої землі
    Так громадянам повелів:
    Як зателенькають музики,
    Хай пильно дивляться владики,
    Щоб і великі, і малі

    Вклонились богу золотому.
    А ні, то в огненній печі
    Спалити. Хай би тисячí,
    То не дозволю я нікому
    Мені противитись у цьому, -
    Йдіть на пости, наглядачі!

    Сидрах , Мисах і Авде -Него, -
    Єврейські мужні юнаки
    Не впали ницьма все - таки
    Перед поганським оберегом.
    Царя самолюбиве «его»
    Об гнів ошпарилось палкий.

    Тож піч огненну натопили
    І семикратно дров дали.
    А хлопці наче три орли
    В серця черпнули з неба сили,
    І в жар палаючий входили,
    Аж охоронці полягли.

    Дивився цар на їх кончину,
    І ось до трійки юнаків
    Четвертий хтось-то підоспів,
    Немовби був він Божим сином.
    Царя стривожила картина,
    З печі їм вийти повелів .

    Вони, немов з кімнат палацу,
    З вогню зійшли на білий світ.
    Бомонд розгублений стоїть.
    Пустою виявилась праця,
    Бо хлопці смерті не бояться,
    А Бог Всевишній - їхній щит.

    І видав цар такий наказ
    Всім підданим вавилонянам :
    Хвалити Бога безустанно,
    Що трьох мужів од смерті спас!

    Це повеління і для нас
    Теж актуальне , прошу пана.






    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  23. Ольга Будзан - [ 2012.09.27 16:53 ]
    Шумить вода Всесвітнього потопу...
    Шумить вода Всесвітнього потопу
    в моїх думках,
    шукає десь притулку одинока
    душа, мов птах.
    Знайдеться може дерево чи гілка
    в стихії бід,
    врятується самотня українка
    і її рід.
    Але пливе ковчег по хвилях
    розбрату в вир,
    не видно гілки порятунку
    ні вздовж, ні вшир.
    О, де ти, дерево спасіння,
    від власних дум,
    я голубом до тебе лину,
    прийми мій сум.
    Злітаю ластівкою в небо
    над морем сліз,
    хоч би верба, хоч би калина,
    хоч тінь беріз.
    Ось чорним птахом піднімаюсь,
    вода шумить.
    О, появися, провидіння,
    хоча б на мить.
    Не дай пропасти одинокій,
    слабкій на дні.
    Нехай в душі післяпотопні
    засяють дні.
    2002


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Прокоментувати:


  24. Ольга Будзан - [ 2012.09.26 15:13 ]
    Сліди. (За легендою).
    Нема нічого - лиш сліди
    і небо кольору слюди.
    Там двоє - Бог і чоловік,
    що поєдналися навік.
    - Чиї сліди це? - він питає.
    - Це наші, - Бог відповідає.
    - А он, дивися угорі,
    чому сліди тільки одні?
    Ти мав якусь роботу може,
    що там мене покинув, Боже?
    - Тобі було там важко йти
    і мусів я тебе нести.
    Нема нічого - лиш сліди
    і небо колоьору слюди.
    Скрізь по землі ступають люди,
    а поряд Бог із ними всюди.
    І я благаю, хоч не гоже:
    "Неси й мене хоч трошки, Боже!"
    ps. А ще благаю без зупину:
    "Неси, наш Боже, Україну!"


    Рейтинги: Народний -- (5.31) | "Майстерень" -- (5.18)
    Коментарі: (1)


  25. Василь Світлий - [ 2012.09.20 19:09 ]
    На Голгофу

    Хвороби,
    негаразди
    і…
    клики.
    А вдалині…
    видніється
    Голгофа.
    Ще крок,
    півкроку…
    Тільки би…
    дійти.
    Тяжіє хрест….
    Лишилося ще
    трохи…

    20.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (11)


  26. Ольга Башкірова - [ 2012.09.20 13:41 ]
    ***
    Сніг паде над світом -
    Відпочинуть віти,
    Зацілує вітер
    Всі земні сліди.
    Ті, кому я ладна
    Неба прихилити,
    Будете щасливі
    Нині і завжди.
    День минув і стерся.
    Сплять малі озерця.
    На рівнині зорі
    Розсипає Бог.
    Є куточок раю
    У моєму серці -
    Там весела учта
    Для небагатьох.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Коментарі: (1)


  27. Володимир Сірий - [ 2012.09.19 12:42 ]
    Графи
    1
    У передбачені, готові графи
    Записуються дні душі моєї,
    Чи із Христом я йшов до Галілеї,
    Чи з Юдою заходив до Кайяфи.

    Душі вдяганки зложені до шафи,
    Де є між них замурзані у глеї
    І є білесенькі, як цвіт лілеї,
    Хоча поношені , та чисті лахи.

    Хотів я стерти всі погані справи,
    Щоб судової не торкнутись лави
    Та , як старався, - не зумів.

    Перо писця діла чеканить
    В графу хвали, а чи догани,
    І все йде чергою в архів.
    2
    Там, у архіві на полицях справи
    Лежать допоки власник не захоче
    Вложити між ті графи свої очі
    І винайти для себе щось цікаве.

    Він синові призначив путь криваву,
    Як письмена глаголали пророче.
    Тепер його серденько залоскоче
    Бодай би запис, що його я славив.

    Якщо б я навіть на синедріоні
    На вирок смертний потирав долоні,
    Та потім схаменувся, як Петро,

    Він би закреслив злі мої діяння
    І дія ця була б його остання
    Мені на порятунок і добро.
    3
    У вічний порятунок вірю я,
    Осягнення небесної країни,
    А ще, бажаю я для України,
    Аби спасалась і матінка моя.

    Тут чую пісню солов’я
    І думаю, якщо у світі тліну
    Такі сонати солов"їнні,
    Що ж небеса тоді таять?!

    - Закресли , Боже, всі недобрі графи,
    І запиши, що я не був в Кайяфи,
    І з Юдою не зраджував Христа,

    А йшов із учнями від Галілеї,
    Аж до гори високої тієї
    Життя почати з чистого листа.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (4)


  28. Наталія Крісман - [ 2012.09.17 12:01 ]
    ЯНГОЛИ СХЛИПУЮТЬ...
    Вслухаюся в тишу. Та раптом, немов хтось розтяв її -
    Володар небесних полів, де паслись блискавиці,
    У висях пронісся в своїй вогняній колісниці,
    Розбурхавши простір, фарбуючи захід загравою.

    В проваллях між хмар янгол білий дивився розпачливо,
    Потоками сліз чи дощу омиваючи грішників.
    "Чом світло й пітьма так безладно в людей перемішані?" -
    Роздумував янгол й вимолював в Бога пробачення.

    Невдячними є за добро і шанують, лиш втративши -
    Любов і довіру, життя і безцінні всі цінності.
    Тривожився янгол: " Коли вже єство людське зміниться?",
    Вдивлявся у світ, але той був подібним на згарище.

    Незрячими бродим наосліп, глухими до Істини,
    Що проситься в вікна і двері душі запропащої,
    Хрести, що несем, нам здаються щомиті все важчими,
    Вогнями зневір і облуди випалюєм пристані

    Душі, що вдивляється в небо в надії - розвидниться,
    Та небо, здається, все дужче палає загравами...
    Допоки людина дорогами йтиме кривавими -
    З небес буде чутно єдине - як янголи схлипують!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (4)


  29. Володимир Сірий - [ 2012.09.16 16:55 ]
    *-*-* / хто знає /
    Хто знає, де то буде краще нам, -
    Незвідана межа між «тут» і «там».
    Тримаємося видимого більше,
    Із вірою лишившись сам –на –сам.

    16.09.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (19)


  30. Світлана Кедик - [ 2012.09.07 11:53 ]
    Осінь. Вітер.
    Навколо спокій і тиша

    Завмерло листя ніжним трепетом у твоїх долонях, якось так, ненавмисно, торкаючись теплої скроні ти пройшовся крізь мої пальці. Загойдалось волосся шелестом в думах, закрутилось вихором й осіло цілунком на щоках, на шиї, на грудях… повсюди. Жовті плями в зіницях багрянцем спалахнули вже опалого листя на зелену ще літню траву. Я застовпіла від дотику твого, від подиху й слів, що так палко між пальців малюють – люблю. Люблю свіжість вдихати із ніздрів на світанні у променях сонця згори де сяйвом із ночі розкучерявлений, розжарений, розніжений… мною з’являєшся ти.

    А там за небокраєм, як вечір спати лягає, та в обійми дня, та в пелени ночі тихенько на лужку осідаю й шепочу всьому світу – Осінь. Вітер. Осінь. Вітер…. І пишу

    Навколо спокій, тиша.

    Й так глибоко дишуть хмари у напіввидиху білими колами примарних видінь. Певно лик Господа зійшов на Землю й під калиною сів. Закрутив пасмами тривогу в червоних ягодах так, як годиться Богу. А в змерзлих пагонах, тим часом, зародилась любов. Так-так крилатим пегасом здійнялась у вир і надто схожий політ на журавлиний потік пробігся сльозою-росою, чистішою за…

    Так і сидів, підкорений тишею, спокоєм.

    А там за небокраєм, як вечір спати лягає, та в обійми дня, та в пелени ночі тихенько на лужку осідає й шепоче всьому світу – Осінь. Вітер. Осінь. Вітер…. І пише

    Навколо спокій, тиша.

    Ти тільки придихайся, як скаженіють думки та сипле калина словами – твоїми, моїми, нашими. Щоб Господа лик в осінній печалі визирав зі спраглої міміки снів. Аби Господа лик у диханні моїм і твоїм ще вічність німів. Німів поцілунками слів і сльозами здолених морщин.

    А там за небокраєм, як вечір вітається з днем, ніч невблаганно впускає у спокій вітряних пісень. І дише у напіввидиху розкучерявлена, розжарена, розніжена… тобою. По всьому світу - Осінь. Вітер. Осінь. Вітер. І пише

    Навколо спокій, тиша.

    07.09.2012



    Рейтинги: Народний 5.25 (5.25) | "Майстерень" 5.25 (5.25)
    Коментарі: (1)


  31. Святослав Горицвіт - [ 2012.09.04 21:40 ]
    СИЛА ВІРИ
    Будь впевнений у собі,
    Роби як серце каже,
    Висловлюй свою думку сміливіше!
    Лікуй свої хвороби –
    Життя усе покаже
    І в душу свою заглядай частіше!

    Найбільше сила віри
    Лікує від хвороби –
    Ти в змозі подолати перешкоду!
    Латай великі діри,
    Бери цілющі скоби,
    Зроби для себе сам гарну погоду!

    Постав для себе цілі
    І ти досягнеш мрії,
    Будь тільки наполегливим у цьому!
    Повір у власні сили,
    Та не втрачай надії,
    Стань сам господарем у своєму домі!
    Серпень 2003



    Рейтинги: Народний 5 (5.25) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Коментарі: (1)


  32. Володимир Сірий - [ 2012.09.02 17:11 ]
    Доля.
    Я долю за недолю
    Не б’ю і не перчу,
    Тим паче не дозволю
    Чужинному мечу.
    Моя вона! Отож бо!
    Кому, як не мені
    Покірно і побожно
    Чи ласки вогняні,
    Чи проби благодаті
    В Христовому ярмі
    Нести й не нарікати
    Ні в слові, ні в умі.
    Як знає хтось інакше,
    Хай поступає так, -
    Шляхи всілякі наші,
    Як і фортуни знак.
    Та хто спосібний долю
    Взяти хоча б на кпин?
    В театрі різні ролі,
    А режисер - один.

    02.09.12



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (18)


  33. Валерій Хмельницький - [ 2012.08.31 11:43 ]
    Печаль
    Печаль моя жива.
    Неподоланна сірість.
    Потрапили слова
    До мене у немилість.

    Отямитись не встиг,
    Як на порозі - старість.
    Од віршів золотих
    Одна зола зосталась.

    Покину цю пітьму,
    Без грошей і без слави, -
    І постриг я прийму
    У храмі православнім.


    31.08.2012


    Рейтинги: Народний -- (5.42) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (26)


  34. Уляна Дудок - [ 2012.08.30 17:52 ]
    Перетворення
    ...загуслими царськими винами
    гортанними гронами гирлами
    оте стоголосе "Сину мій"
    об небо забилося крилами.

    розлився на крихти Кагору
    той голос що Сина кличе
    і скапує світло Тавору
    ...зіткане з Твого обличчя.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (15)


  35. Семен Санніков - [ 2012.08.28 14:39 ]
    висока любов

    Мільйони сватань і весіль,
    Хрестин родинам щедро зичу.
    І хай надходять звідусіль
    Чутки про чесність чоловічу,
    Її високий еталон,
    І святість сексу найчистішу
    Во славу всіх жіночих лон.
    Чутки, агов! Лупайте тишу.

    А той, хто нині у гріху,
    Хай заруба собі на носі,
    Що на стезю ступив. Лиху.
    Се видить Бог, а терпить досі, -
    Усім кажу, як на духу.
    Він любить так, як ми не в змозі.

    (2012)


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (41)


  36. Володимир Сірий - [ 2012.08.26 20:38 ]
    Сила Слова
    Сила Слова спроможна схилити
    Сите серце служити слабим,
    Свою совість стражденним скорити,
    Сяйвом світла сочитись сліпим.

    26.08.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.55)
    Коментарі: (19)


  37. Володимир Сірий - [ 2012.08.19 17:38 ]
    Обітниця


    Яка обітниця чудова , браття, нам
    Побачити красу Єрусалимських брам,
    І неможливо навіть уявити,
    Як може статися, що нас не буде там.

    19.08.12


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (16)


  38. Олександра Ілона - [ 2012.08.11 20:11 ]
    Я просто кохаю
    В цьому дивному житті
    Схрестилися наші думки,
    Як міцного дерева гілки.
    Щастя маю — поряд є ти.
    ***
    Океан Безкінечної Любові,
    Наче Всесвіт казковий в тобі,
    Сердешно про вічне співає:
    « Я просто кохаю. Вічно живи!»
    2012р.



    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  39. Олена Опанасенко - [ 2012.08.01 10:22 ]
    Anima Artis



    При сході прадавнього Сонця,
    Де сяяли роси ранкові,
    Я виникла, ніби з нічого,
    На очах у хвиль молодого моря,
    На вустах у вітру п’янкого.

    Доки світ у пісок точив каміння,
    Висихали озера, горіли мости,
    Хтось мріяв літати над Тінню,
    Інші Світоч топили в багні;

    А я тямила власний шлях у світі -
    Вгору, слизьким серпантином клепсидри,
    Космічні роки і земні лихоліття
    Й заледве не зникла у прірві страхів,

    І нарешті кружляла довкола тебе,
    Натякала пошепки – ніжно, прозоро,
    Ти почув і слухняно вдивлявся в небо,
    Побачив і дав мені ім’я.

    З чотирьох елементів буття земного
    Втілив, вистраждав і вдихнув життя.

    Зрозуміють? Засудять? Рядном накриють?
    Осипатимуть золотом творця?

    А мені що? Я в тілі вже народилась,
    Облиште, я вільна – сама своя!


    Рейтинги: Народний -- (5.28) | "Майстерень" -- (5.29)
    Коментарі: (1)


  40. Олександр Григоренко - [ 2012.07.28 17:03 ]
    Корень доброты

    Поэт, ты хозяин слова, цветет твоя пора,
    Трудом превзойди любого молодца!
    Для мира твори и радей,
    Как облако — дождем добра ты напои людей.
    Есть в мире корень доброты,
    В нем Могущество Беспредельной Любви.
    Кто в сердце к ближним Его нежностью богат,
    Тот для людей - надежный друг и брат...
    2012г.

    Поет, ти господар слова, квітне твоя пора,
    Працею переверш будь-якого молодця!
    Радій, для світу дбайливо твори,
    Ти, як хмара — дощем добра людей напої.
    Є в світі корінь доброти,
    В нім Могутність Безмежної Любові.
    Хто в серці до ближніх Його ніжністю осяяний,
    Той для людей - надійний друг і брат святий.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Григоренко - [ 2012.07.28 13:13 ]
    Мій лагідний
    Шануймося в саду вічної Любові.
    Його життя буяє в кожночассі...
    О, коханий! Ти лагідний — Боже...
    Краплинкою ніжності розчинися в мені.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Наталія Крісман - [ 2012.07.27 14:38 ]
    КОЛА НА ВОДІ
    світло стелиться з неба синього

    упираючись в морок всесвіту

    люд несе хрести із провинами

    по спіралі все в світі вертиться

    що написано – мусить статися

    загаїлися душі скверною

    йдем над прірвою, не спиняючись

    і нема назад нам повернення

    мрії падають зорепадами

    кого кликати? не докличешся

    час спинитися - небо зрадами

    аж по край Землі вже наситилось

    загубилися вищі істини

    їх давно уже позрікалися

    не знайти джерел із пречистою

    що написано – нині сталося -

    сяйво душ людських вже потьмарене

    небеса не шлють людям милості

    замуроване сонце хмарами

    і не чутно слів "Боже, змилуйся!"

    сонце світові не дає тепла

    світло світові не несе надій

    спопеляючи все довкруж до тла

    залишаючи кола на воді…




    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  43. Наталія Крісман - [ 2012.07.26 22:04 ]
    Від нелюбові, Господи, спаси!
    Ніщо так не болить - одна любов лиш,
    На роздоріжжі долі й нових драм
    Стоїш один, мовчанням вбивши голос,
    Туман довкруж, а ти - самотній колос
    Посеред поля віч-до-віч вітрам…

    Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя?
    Тягар утрат не зрушити за раз.
    Хтось не боїться знову в прірву впасти,
    А хтось цей світ готовий вже й проклясти -
    Усіх розсудить невблаганний Час.

    Ховає ніч думки на дно бездонне,
    Втікають сни в безсоння поза-світ,
    Людські жалі звисають з неба гроном,
    Вітри - знавці сумних лише симфоній,
    В яких нам не знайти на все одвіт.

    Вчорашня пам'ять завтрашній не вірить?
    Вчорашні сни вгамують ненасить?
    Нова любов не житиме без віри,
    Без неї навіть світ здається сірим,
    Від нелюбові, Господи, спаси!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (8)


  44. Наталія Крісман - [ 2012.07.22 05:34 ]
    ЗЕМЛЯ ПОПЕЛИЩ

    Душа кровоточить, пульсують роз'ятрені рани
    Від наших власно'руч змайстрованих нами ж розп'ять,
    Хробак гріхо-творний вгризається в душу безтямно,
    А спокій увесь видувають вітрища сум'ять.

    На стінах душі вицвітають картини про вічне,
    Горять образи' у святинях. Земля попелищ
    Волає у небо, мов Господу дивиться в вічі,
    Благаючи в нього " Коли ж від людей захистиш?".

    Та слІзьми розкаянь давно вже ніхто тут не плаче,
    Лишень кровоточить поставлена кимось свіча.
    Яких ще, Людино, потрібно кривавих означень,
    Аби навернулась до своїх одвічних начал?!...

    Вже час пошматовану, зболену душу сто-винну
    Зцілити від скверни, омивши в джерелах святих.
    Завмерли в чеканні ікони. Чекають Людину.
    Та доки нема ще - кривавлять тривожно зі стигм...


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.46) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (18)


  45. Х Ґалаґан - [ 2012.07.17 12:29 ]
    *010712*
    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    Воістину говоріння багато не треба,
    Аби лишатись серед персон зразком
    І чолом черкати вище неба.

    Я торкаю вуста ледь-ледь пальчиком.
    О диво, наче впершу чую себе.
    Чорна темінь наливається ранком
    З пекла слів переходжу в Едем

    © Ґалаґан 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  46. Х Ґалаґан - [ 2012.07.17 11:48 ]
    *250612*
    Ми зустрілись з тобою за чаєм,
    Ти з Парнасу, як ангел, зійшла.
    Що ти хочеш від мене не знаю,
    Гола музо, рівно складна і проста.
    Я старанно гортався в газеті;
    Там замітки, замітки, статті.
    Ні, клянусь я, не хотілося, де там
    Знову бачити очі прозорі й сумні.
    А ти знала: я твій вже до смерті.
    Дарма, що не випитий чай.
    Вся газета віршами обдерта,
    В них натхненням відроджений рай.

    © Ґалаґан 2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.06) | "Майстерень" -- (4.88)
    Прокоментувати:


  47. Олександр Григоренко - [ 2012.07.15 19:24 ]
    Руно поцілунку
    Вечірнє сонечко цілує плечі твої,
    В любові поєднує сердець акварелі.
    Час спинився... Тамує спрагу волошка в стерні.
    Її, Ангел Божий ніжно огортає крильми.
    ***
    Він тут, поряд завжди і прадавно,
    Веретеном пряде в небесах.
    Сонце з дощем плетуть веселкове руно,
    Розкидають із скриньки Божого цілунку чудо.
    2012р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  48. Володимир Сірий - [ 2012.07.12 09:49 ]
    Скарб
    Із ланцюжків орбіт кольє планет
    На шию Всесвіту поклав Творець ,
    Людині в руки дав життя букет ,
    Собі терновий полишив вінець.

    У небі мерехтить краса світів,
    Людиною уквітчана земля,
    Він перейтися долом захотів,
    У місто в’їхати сів на осля.

    Убили, зрадили вони царя:
    - Варавву відпустити вам ? – Атож!
    Затемнене і сонце, і зоря,
    І серце зле отемнене також.

    Знайшов у полі він перлинний скарб,
    І, обернувшись у чудне дитя,
    Не золота блискучого мільярд, -
    Аби купити поле - дав життя .

    12.07.12


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  49. Ірина Людвенко - [ 2012.07.09 13:41 ]
    Незмінні слова
    У слів є здатність - залишати нас,
    Бриніти там, де наш вже й слід схолонув.
    Слова не потрапляють до полону
    Чуттєвих пасток. Їм підвладний час.

    Минуче все в Хароновім човні
    Повільно Стіксом проплива повз мене.
    І тільки Слово з свічечкою "І"
    Залишиться предивне й сокровенне.

    08.07.12 Умань

    Надарма жодна йота не мине,
    Сувоям таємниці шепче вітер.
    Із права вліво світ хитнув мене.
    Без голосних і без великих літер...

    אוּמָן
    2020


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Коментарі: (4)


  50. Володимир Сірий - [ 2012.07.07 17:57 ]
    Содом і Гоморра
    Гидкі гріхи і непокора
    Серця з’їдають, мов чума.
    Росте Содом, цвіте Гоморра,
    Про смерть і натяку нема.

    А Лот же праведний раз – по – раз
    То усерйоз, то жартома
    Зверта увагу їх на сором,
    Вони - висміюють сліпма.

    І Авраам зійшов на гору,
    І молитвами багатьма
    Із Богом вів переговори

    За люд правдивий зокрема,
    Та ті міста смертельно хворі.
    І дощ огненний впав сторчма.

    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (9)



  51. Сторінки: 1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   38