У тюрязі Яник стане
Вже робить наколки:
"Не забуду я Майдану
Й новорічну «йолку»".

21.12.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

На всю Україну найвища
На майдані для Яника – паля.
Я себе від Леніна чищу,
Щоб пливти в революцію далі.


17.12. 7521 р. (Від Трипілля) (2013)

- То скільки, кажеш, має?..
- Двадцять п'ять...
- Та ні, не може бути... дай лінійку...
- А де ж тобі візьму я?..
- Ей, Андрійку!..

- А пальцями поміряти могла б?..
- А, може, ще і зважити в долоні?..
- Та важив я. Було десь триста грам...
- Та ні, не може бути!..
- Ай, холодні!..

- І як тобі не соромно!?..
- Ой, срам!!!
- Та ну тебе...
- Почервоніла? І, до речі...
Прийдеш коли?..
- Сьогодні, може.
Завтра.
Чи колись.
Уранці.
Вдень.
А, може, десь надвечір...


17.12.2013

пародія
я сплю напевно чи може марю спросоння мЕлю
бо бачу стоси крутих коханців аж попід стелю
а я фірмова у файних мештах на босу ногу
в обхваті сорок чуть вище більше...ну й слава богу
услід жіноче таке ревниве і заздре око
а шеф новий мій уже моргає мовляв нівроку
знайшла роботу пошила сукню( щаслива баба)...
чого червона й така вузенька?
воно вам траба*?

«Cherchez la femme» – на чистий білий сніг,
Який укрив поля, немов атрамент,
Я «С’est la vie» додати ще би міг,
Якби кохання стрілося із нами.

«Bonjour, chérie!» – прошепочу тобі,
Коли укотре гордо пройдеш мимо,
О, мила панно, чуєш, далебі,
Я грецьку вивчу, хінді і латину.

«Ich liebe dich» – німецькою скажу,
«Ti amo» – італійською промовлю
І навіть «Je ne mange pas trois jours»
З «Mon cher ami», знайомим аж до болю.

«La femme fatal» - «Is breá liom tú»,
«Обичам те», «Aku mencintaimu»,
«Ég elska þig», «Maite zaitut»,
«Szeretlek», «Seni seviyorum».


27.11.2013

До побачення, люба. Зустрінемось скоро на розі.
Ти пригоди знайшла - на філейну частину свою.
У лосинах лискучих? Мені фіолетово. Боже!..
Я тобі маякну.

Вилітаєш о сьомій. Години за дві – у Берліні.
Погуляєш по парку. У мене пізніше літак.
Ні, душею я – «за».
Та не встигну усюди і тілом.
Так.

Не пручайся, кажу. Ти - кохана моя і коханка.
Ощасливив тебе? Чи не віриш у щастя своє?
Я займуся тобою
вночі – і до самого ранку.
Так і є.


20.11.2013

Кому-кому? А, Олі! Героїчна більшість?
Оксю-оксю – та тьху ти! – а, морон!
Сказав-таки! Ні, no problems, звісно.
Та я спокійний. Маю в краплях бром.


15.11.2013

Яснилась осінь, я тоді зачав,
Не думаючи про оте опісля...
Давно уже вдягнувсь у кригу став:
Який же термін? Плине шостий місяць.
А вірша плід ворушиться тепер
І почуття до нього все тепліші.
Та я, такий наївний фантазер,
Не знаю досі, як виходять вірші?

…вітру гортанний спіч
падає в ранок ніч
о мій душевний кіч
ляжу мабуть на піч
чую ломоту пліч
капають сльози з віч
страуси зусібіч
Боже у чому річ
я ж не на Брайтон-Біч
де ти о Фарадей
або хоч Гемінгвей
хай би мене гойдав
кидав і підкидав
страусом, журавлем
краплею чи дощем
аби лише не спав
вчасно мене піймав…

07.11.2013

Поезія, чи Проза - ось дилема!
Прийшов додому чоловік під ранок,
Але, з букетом квітів на доданок,
Як ставитись до нього - в тім проблема...

Поезія, чи Проза - це питання!
Чіплявсь начальник, наче і по дружбі,
Та обіцяв підвищити по службі,
Поезію, чи Прозу на заклання?

Поезія, чи Проза, що обрати?
Такі солодкі тістечка від мами,
Та що, як будуть зайві кілограми?
А ви б мені які дали поради?

Поезія, чи Проза, що - не бачу,
Та замість, щоби плакати в жилетку,
Беру і просто кидаю монетку:
Поезія, чи Проза - на удачу!

Осінній вечір.
Пляшка на столі.
Фужери, чарки, тарілки -

Одначе,
а тіло де?..
Пропало, Боже мій!
Ні, під столом хропить,
ледаче...

А я розмріялась: сьогодні - я твоя! -
І мріяла до самого світанку,

А ти напився, вибач, як свиня,
і не залишив на столі ні склянки,
ані шампанського
(а це ж моє бухло!),
все м’ясо з'їв й салати -
й філіжанки
не дочекався кави -

лиш мені б на зло!..

Їм шоколад.
Самотня.
Не коханка.


22.10.2013

Не пишуться вірші сьогодні. Ти зовсім не проти,
Смачнючою стравою з кухні тебе я потішу
І раптом побачу, що повно у хаті роботи,
І подвиг здійсню, як колись, у подружньому ліжку,

А далі дивитися будемо в ніч на балконі,
На слід від комети, що в зорях далеких загрузла,
Ти чуєш мелодію ночі? Чи в двері хто дзвонить?
Постій тут, кохана, відкрию. Бо раптом це Муза?

2013

У будні і свята щодень
ходила худюща, як дишло,
а я тобі - ані телень,
бо думав, що заміж вийшла.
І кофту на грудях твоїх
обмацував поглядом дужо -
дивилась крізь мене ти
і погляд був геть байдужий.
Укотре йшов мимо я,
дивився у карі вишні
і думав, що будеш моя,
а вийшло отак, як вийшло.
Пішов і напився. Як бомж,
лежав на бруківці холодній,
асфальт парував і повз -
і круки ходили голодні.
Та рипнуло поряд щось -
то ти нахилилась до мене,
а дах неухильно ковз
і з'їхав мені на рамена.
Отак і стою сім століть,
тримаючи дах над собою,
шепочучи: "Ой, не любіть
білявок, фарбованих хною".

15.10.2013

Надає відомому, але забутому хіту
Нові крила, рожево-голубоваті.

В «клюбі» ти була, мов фея.
Танцювала з «Тимофеєм»,
А він виявився геєм,
Та замовлено вино.

І Марічка у печалі:
Не мужчина, а мочало!
Звідкіля воно примчало?
З чого зроблено воно?

Гей – з молекул,
Молодих, легких молекул.
І лелека – і смерека.
Знай, Марічко, з них – і ти.

Гей – з молекул.
То ж не шли його далеко,
А танцюй на « діскотєкє»
Під Миколині хіти!

2012

Пародія

…мати поезій – синиця
прози отець – журавель
рима– не рима – жар-птиця
пре як Пилип з конопель
падають строфи як птахи
на молодесеньку тлю
супернадійних метафор
кури уже не клюють
думи гніздяться мов квочки
видзьобав лінощі крук
і філігранні рядочки
пір’ям гусиним - на друк…

09.10.2013

Позов підлягає задоволенню! -
Певно, задоволений без меж.
І мені так радісно сьогодні:
Смачно попоїла я, еге ж.

Позов підлягає задоволенню! -
Ач, собі лягає, та ще й під!
А за віщо це йому дозволено?
Я кажу: дозволили й мені б!

Ось коли - тріумф! Коли - поезія!
А не те, що придбані гриби.
Лізу на вершечок телевежі я
Прокричати голосно: «Якби

Підлягла сьогодні задоволенню
Я (не позов!), їла би гриби?
Та гори вони яскравим полум’ям!
...Друже милий, щось із цим роби!"


08.10.2013

Ти пішла, й хоч на серці прісно,
Та планета, на жаль, ні, не та…
Твої жарти солоні, звісно,
Тільки це не була смакота.

Анекдоти згадав я ниці,
Де емоцій отих – через край,
Де знущалася ти з традицій,
Сентиментів «Бувай» і «Прощай!»

Так огріти б тебе з долоні…
Скільки мала цинізму й зла!
Лиш надривно пульсує в скронях:
«Ти пішла… Ти пішла… Ти пішла…»

Хоч і манять очей Бермуди,
Невимовная їх глибина,
Та тебе забувати буду,
Виростає між нами стіна.

Бо – львів`яни – із українців
Патріоти найбільші – в цім суть!
Я казав тобі: «Жарти кинь ці!»
– Та ніяк не хотіла збагнуть.

У своїй ментальності ницій
Не кажи про любов і козла…
Не шануєш наших традицій -
То пішла ти, пішла ти, пішла!

7.10.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

Вона сьогодні з першеньким у парі
збирає листя, ловить павучків,
а потім продає їх на базарі
з жоржинами і листям – пів-на-пів.

Їх в неї – троє… Кожного шанує…
Один мрійливий, звісно, бо - поет.
А другий ні, той – килим подарує.
Вона приймає. Тільки тет-а-тет.

Коли ж за ними вистигне дорога,
до третього спішить бігом – туди,
де тайно, з осторогою небога
нап’ється «Трускавецької» води.

Нелегко їй, невільниці любові,
метатись між коханцями трьома.
Вони всі різні: іній, жар у слові,
а як до діла - жодного нема.

Вона уже і штори поміняла,
і декольте відкрила в кімоно.
А хтось із них наважиться, бувало,
і начебто підніметься «воно»,

та тільки обіймé її за плечі,
немов зима скує його всього.
Здається – ось, нарешті, чудний вечір…
Але…впаде додолу… і чого?

О лицарі! І де ще вас шукати?
В кольчугах, а ще краще без кольчуг…
Залиште дома пуританські лати.
Постукайте. Відчинено. Я жду…

26.09.2013

Затягло твій ставок ряскою,
Та одної ясної днини
Упірну я у нього, не хвастаю,
Диким селезнем у глибини.

І нехай все шовками стелить,
Власна вигода - справа шоста...
Якщо там не знайду перли,
То хоч ряски наїмся вдосталь...

Зупиняє краля фуру: - Візьмете до міста?
І водій тут метикує: - Звісно, прошу сісти,
Але як відплатиш, любко: грошима, можливо?
- Розрахуюся "натурой", каже та грайливо.
- Як це, я не розумію, чим це ти багата?
- Я зніму труси і дам вам, то і буде плата.
І водій, почувши раптом ті слова негідні,
Випихає кралю з фури і кричить услід їй:
- То хіба ж я зовсім дурень, а чи
напідпитку?
Не беру я ту білизну, що була у вжитку!

Вона:

–О, аж так!?.. Аж так глибоко!...
Відчуваєш глибину?

Він:

–Це я так якось – на око…
І поглибше упірну…

Вона:

–Може, трішечки лівіше…
Але темпу не збавляй…
Діставайся дна сміліше –
розійшовся аж за край!
А тепер заходь із боку…
Чи з отої сторони…
О, та ти іще нівроку!
Може, хоч передихни…

Від автора:

А бідак не знає спину:
інтенсивно порина.
Аж заходиться дружина –
чи таки дістане дна?
Пововтузився ще трошки –
та усе під хвіст коту…
Утопила жінка брошку
у ставку. Ще й золоту…
Так намучився… Завзято
поринав і виринав.
Не знайти цю брошку кляту
не діставшися до дна...


13.09.2013

В парку гуляла сама у обід
І не була ані гола ні боса,
Я одягнулася тепло, як слід -
Серпню кінець,
Починається осінь.
Раптом по небі промчався болід -
Слід, подивіться, у небі і досі.
Як спалахнуло і як загримить -
Одяг із мене зірвало за хвилю!..
Так за коротку зосталась я мить
В одязі Єви -
Як мати родила...


27.08.2013

Можуть нам наснитися продукти:
Ряжанка, сметана, ковбаса...
Означа це: щось ти недожлуктив,
Недоїв, або недокусав
З невідомих вже тепер підстав.

А брати тобі насняться менші:
Вівці, свині, чи якесь теля,
Сон цей означатиме, по-перше,
Сам себе побачив ти здаля,
Ну, а ще це правда, вуаля...

Нагороди сняться різних видів?
Грамоту вручають чи медаль?
Та тому, що ти в цю ніч сновидів,
Не відбутися ніколи вже, на жаль,
Буде світла хай твоя печаль.

Тож, чи варто прокидатись, друже,
Коли сам Господь забувсь у сні?
Он і совість позіхає дуже,
А вона ж авторитет! Чи ні?
Спи. Й не дай прокинутись мені...

За що мене природа так скарала? –
У тіло натикала колючок.
Хіба тварин у світі інших мало,
що тільки я попався на гачок?

Мою красу, колючу, мов троянду,
вгорнули в листя, мокре від... Роси.
І їжачиху я тепер знайдУ чи знАйду -
вже не відпущу, краще не проси.

Бо я тепер – «три ес»: Секс Символ Серпня!
І голова не голова – казан.
Так хочеться... проймає дрож нестерпна...-
А винуватець хто? – Василь Кузан!

18.08.2013

Тримаючи в обіймах насолоду
І колючки відчувши на вустах
Їжак забув про свій їжачий страх
У мріях про жадану нагороду.

Зірки трусили ніч із небозводу.
Незборна сила – первозданний клич!
Замислено зірки скидали з пліч
Голкасті промінці в їжачу вроду.

«Твою красу, колючу, мов троянду,
Вгорну у листя, мокре від дощу,
І жирними жучками пригощу…» -
Від хвилювання в нього спухли гланди…

У кактуса влетівши повним ходом,
Устряв їжак, бо не спитався броду.

Простеньке відро, хоч і цинкове, геби,
Та це – лиш здається, я - форма небес,
Коли з мене викинуть все, що не треба,
І з неба накинуть по вінця словес.

Буває, впадуть в мене вишні чи груші,
Чи яблука, зібрані прямо з гілля,
Потраплять, бува, і заблукані душі,
Не знати-бо звідки, та не звідсіля.

Я вічним було з нержавійки, не з цинку -
Бо це і часа́м непідвладний процес.
Збирались в мені із хмаринок дощинки –
І в них відбивався кришталь із небес.

Але загорілося небо у тиші
І куля вогненна з'явилась на дні -
Багряна зоря, мов загублена вишня,
Скотилася, п’яна, на Землю у сні.


15.08.2013

Заздрю людям первісним:
Для них палка була яко зброя.
Кожна іскра могла запалити справдешній вогонь.
І не тре було, вибачте, "хемії"всякої їсти,
Воду пити уміли не з кварти, а прямо з долонь.
І мужик мав дітей, на скількох вистачало сили
(Не важливо при цьому, чи сусідка вона, чи жона…)
І ті діти йому з лісу шкури звірині носили.
Ворог плакав на кутні, як тяжкою була вина.
Грались Місяцем, Сонцем, трави високі косили…
Відчайдушно-сміливі в своїй наготі були…
Не приручені ще.
Не стриножені.
Ще красиві.
І воли.
І хохли.

2013

Пародія
Я влаштую тобі терапію... народну,
Ту, що звикли сприймати як "нетрадиційну"...
Не впущу до палати медсестру ані жодну,
Чи тебе заберу на півдня... в інфекційну...
Та не бійся ти так! Я не збочена "вліво",
Просто випадок твій вже запущений... дуже...
Вітаміни подіяли швидко (на диво!):
Ну, тепер ти вже мій... Витри носика, друже...
Проведемо сеанс у режимі "швиденько"...
Не стогни і не плач, бо ще "зав" увірветься...
Я тебе розітру, розігрію гарненько,
Поцілунками вкрию по всій області... серця.
...Не буває смертельною доза. Це смішно.
Я надіюсь, людина ти все ж витривала...
Як подіяв наркоз! Просиш ніжно-преніжно:
- Хочу ще... аби ти... мене знов... лікувала...
Медсестричко... моя... Мені мало ще...
...Мало...

2013

Я повернувся з довгого загулу.
Прийшов до річки.Човен без весла.
Де ночував: у Ксені чи в Марічки?
Куди мене нечиста занесла?
Нема бажань.
Природа спочиває.
А голова, як вулик той, гуде…
Побуду на мосту.
Уже світає.
Когось зустріну.
Хтось мене знайде.
…Така мені близька людина кожна
І очі риб – печально- золоті…
Оце згадаю все…і буде можна
Із грішників…податись у святі.
2013

Пародія

Я читаю Камасутру
І вивчаю різні пози,
Бо набридли всі класичні –
Викликають сміх і сльози.

Щось не те, не так, не надто,
Муляє щось, коле, тисне…
Може спробувати нині
Позу раком, котрий свисне?

02.08.13

Пародія

Ненависть до красивого, авжеж…
Від нього теж стрімка потрібна втеча.
Пишу про древньоруських журавлів
Із багажем гріхів моїх на плЕчах…
Лише з одною можна до вінця,
Отож на гущі кавовій гадаю,
Хто краща з них:
Чи ця?
Чи ця?
Чи ця?
Згадаю кожну - зразу умліваю..
Поспівчували древні журавлі:
Яка недосконалість на землі…
Хотілося б душі моїй палкій
Побути ще
У тій…
У тій…
І в тій…

2013

Пародія

Добре, що цей ліс мовчить віками.
Терпне, шаленіє та …мовчить…
Крони верб над нами, наче шрами,
Горизонт прорвали і блакить…
Романтичний вечір для коханки…
Вірші.
Самогон.
Політ до зір.
Мовив їй після котроїсь склянки:
- Грішна ти. Збирайся в монастир.
Після Спаса, кажеш? Пречудово.
(Ти туди, я бачу, не спішиш…)
Сльози.
Самогон.
Політ до раю…
І ліричний про монашку вірш.


2013

Пародія

Поміняю поему на пиво,
А вірш - на фісташки.
Відпущу свої мрії на волю, як з клітки птиць.
Ось Ілліч кам`яний посміхнувся назустріч криво,
Впав обірваний ґудзик на землю, як ленінський клич.
Нафіга, ви скажіть, ті бажання, котрі нездійсненні?
А новий українець без фільтра( ото гівно!)
Час – художник, малює цю «жись».
І Шевченко вже там, де був Ленін…
Знову тягнуться друзі…
(До мене? До пива?)…
Чи їм все одно?...

2013

Лінива пародія

Не кінь я, люба, і не віл.
І звідки це взялося,
Що ти довірила мені
Зіграти роль цю – лося.

Я трохи схожий на слона,
І на ведмедя схожий.
Але з рогами – це не я!
Рятуй мене, мій боже!

А бог хитренько так мені
Нашіптує-моргає:
«Чи ти рогатий, а чи ні
Лише дружина знає».

17.07.13

Пародія

Моя кохана, я не лось, це точно.
Нема у мене й натяків на те,
Що на макітрі щось, окрім волосся,
Тверде і розгалужене росте.

Хоч сумніви мені вже серце точать,
І ще язик невпевнено плете…
Невже я справді схожий так на лося,
Що навіть ти смієшся? А проте

І сам я, коли стану біля люстра
І подивлюсь закохано туди
Засумніваюсь… Чи продукт я людства?

Чи генетичних вибриків плоди
Осіли у мені і у колисці?
Подай-но прохолодної води…

18.07.13

Жіночі груди… Перса… Циці…
Приваба ваша надиха.
А чари – «притча во язицех».
Ні – не уникнути гріха!

Не спить уява. Спокій вбито.
А погляд жадібно пасе
за тим, що пнеться нарочито
з тісних лаштунків декольте.

І думка лиш одна не в’яне,
а павутину мрій снує.
Жіночі груди… Розум п’яний…
І серце гупає моє…

20.07.2013

Пародія

Гурії райського саду
Взяли мене у полон –
Знов повернулась досада:
Я ж бо не праведник. Он

Скільки довкола поетів,
Чом ви не візьмете їх?
Хтось із них, може, з відомих,
Знати не знає про гріх.

Може читав хто в Корані
Як бути праведним і
Падав коліньми при пані
Честь захищаючи. Ні,

Долю свою парубочу
Втрачу при ваших свічках,
Грішний, я більшого хочу,
Полум’я щоб у очах,

Шалу натхнення і хіті,
Бурі у пристрасті! Ще
Листя щоб в’яло на вітах
В пах опускаючи щем.

Просто лежати і ждати,
Гурії! – це не моє!
Стали красуні на чати -
Страшно, і тоскно стає.

Милі, я вас обцілую,
З неба дістану вам зір,
Випустіть, дуже вас прошу,
Я ж бо не ваш – рідновір.

16-18.07.13


Гурії - дружини праведників у райському саду у мусульман

не боїшся рук моїх розгнузданих
не страшишся що згориш у полум`ї
зблудишся навік в моїх спідницях
в небо полетиш на голих ц...цях
диво-перса ти уже цілуєш
ізкипаю в ласках умліваю
най мене і ціла волость чує
я -німфетка я - перлина раю
та зніми скоріше ці облачення
шорти рвані майку те що далі
кров моя огнями поциганчена
(залиши хіба лише сандалі)
а чифір зробив велике діло
не заснеш не думай конокраде
тіло-дихання моє розбурхуй сміло
не чекай допоки ранок впАде
мріється дорога із колесами?
забирайся їдь я не тримаю
тіко попрощайся з тими персами
шо як стражі коло брами раю
я твоя одвічна кочовичка
не переч
звикай
то файна звичка
у вогні циганському згораю
і тобі
багато
дозволяю:)


17.7.2013

І сплю й не сплю... І ніби мені сниться
Густезний ліс і файна молодиця...
Дюшеско, Барбарисочко, цьом-цьом...
А поруч бігає якийсь кумедний Гном...

Талановите, бестія, вдалося...
Спило всі рими з милої волосся,
Метафорами смачно закусило.
На мене схоже: добре, тепле, миле...

Таке якесь, як щастя у віночку...
І носить чорногузівську сорочку...
І на бандурі раптом як втяло...

Відлуння сколихнуло все село...
Аж розколовся навпіл чийсь гарбуз...
Я ж був щасливий цим нащадком Муз!:)


17.07.2013

Оце дитя кохання – Вам скажу я!
І груди є – і поміж ніг стирчить…
Ростуть мені в очах і груші й туї,
Хоч сядь і плач, як тітка на печі.

Із муз уже любив і не одну я,
Були солодкі, ніби калачі,
Тепер сиджу і вірші компоную…
Аж мац… Щось голова моя свербить.

Ой, лишенько, це ж роги, як у лося!
Забув я те, що ти – із Афродит!
І пестив, ніжив так твоє волосся…

А ти, а ти – в спідниці ти – бандит!
У кого немовля оце вдалося?
Середнє щось, ти бач - гермафродит!

17.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

Підперся граблями. У полі стою.
А сіно виспівує гами...
Я посмішку згадую милу твою
І все, що було поміж нами...
Де я іще юний, до всього мастак,
Дзвеніла коса над лугами...
І сіно. І ти. Стукіт серця "тік-так"...
І жайвір. І борщ з галушками...
Чому ж ота втома, неначе мара,
І тіло з краплинками поту
Дратують постійно(мовляв, не пора),
Берися за іншу роботу?..
А сіно шепоче.
А жито шумить.
А я сподіваюсь на любощів мить.
...Зруділий від сонця та спеки...
жую...
(Запах часничок поміж нами...)
Складу, моя мила, копичку й твою,
Спочинь-но з граблями...

17.07 2013

Пародія

Оце мені так випала задача,
Уже й не знаю, що мені робити?
Ні батько, а ні мати не навчили
Як хлопчика від дівки відрізнити.

Чи син воно, чи дочка? От би було
Йому отак уже під років двадцять
Тоді б я знав… Тоді б я і не щупав
А так побачив. Але це маля ще…

Оце беру, дивлюся, зазираю
У очі, на обличчя і на груди…
Нічого я второпати не можу.
Грудей нема. Нема, та і чи буде?

Воно іще не має ні щетини
І вуса в нього не ростуть… Але
Є ще одна ознака… Але памперс
Не можу розстібнути я оцей.

А ще від нього пахне неприємно.
Напевно… Точно! Так воно і є!
Нехай росте. Ким виросте – тим буде.
Хай спокою уяві не дає!

17.07.13

Не ставлю крапку на коханні.
Лише трикрапку… Я ж не лось...
Воно чи з вечора, чи зрання –
не пам’ятаю – почалось.

Таке солодке…Липли губи:
чи то дюшес, чи барбарис?
Аж пересохли в мене труби –
сьорбнув пивка. Опохмеливсь.

Не пам’ятаю – син чи дочка,
та знаю твердо – карапуз.
Хотів, звичайно, я синочка –
бо ж плоть від плоті – Чорногуз.

Розхвилювався так, що – риска:
мене від щастя повело -
в одній строфі аж дві колиски
гойдаються усім на зло.

Та тішить музика дзвіночка
конвалії – не будяка.
Явилась муза у віночку -
небесна все ж .– Не будь-яка…

16.07.2013

Чорніє повітря, синіє щосили.
Омелько вечеряє знов з матюками.
Нечисте його цілий день десь носило.
Село аж гуде вже масними плітками...

Під баром п`яниць так багато, аж свище
Дорога...чиїми вже хоч... кізяками...
Онисько забрався аж на кладовище
І моцно заснув "у обнімку "з хрестами.

Упир же смакує ранами синіми.
Червоними, певне, уже не хоче.
Солоха, сусідка, вечеряє мріями
(Її чоловік вже й раз в рік не лоскоче).

Поет наш сільський наджував собі класика
І лірики з`їв на вечерю багато...
І так переварює файно - фантастика,
Що газами віршів аж дихає хата...

Така вже ідилія - не передати...
Лише довелося ...втікати із хати...

...А доки Парася рядки ці писала -
Солоха в соломі...Омелька спіймала...


10.07.2013

Чорніє повітря, синіє щосили,
Гойднувся п`яниця із матюками,
Озлоблене місто вечеряти сіло
Лайку заїло масними плітками.

А вітер гілками вечеря, аж свище,
Дорога – коров`ячими коржами,
І трунами свіжими он кладовище
Вечеря роздягнуте, без піжами.

Упир же смакує ранами синіми,
Соломину вмоча в кров на обличчі…
А Ніна Гнатюк вечеряє мріями
Про свічі каштанів ті - чоловічі.

Я снідав, обідав творами класика
Та ще й на вечерю з`їв їх багато.
Тепер переварюю радо насито –
Вечеря газами віршів кімната.

10.07.7521 р. (Від Трипілля) (2013)

Є на світі чи немає міри?
Ходять юнки у страшне кіно
І лякаються жаских вампірів,
Що глитають кров, а не вино.

У кіно показують: русалки
Їх лоскочуть, тягнучи на дно...
Не закохуйся, юначе, палко -
Femme fatale ідуть у trash кіно.

Зомбі, вурдалаки, кровопивці –
Ось герої їхніх сновидінь!
Йдуть красуні сторожко й назирці,
Дивлячись, чи відкидають тінь.


09.07.2013

Колись, було, в тринадцятому році
Прийшла до мене дівка - Самота,
А з нею поряд, зовсім ще нівроку,
І Муза юна, ликом осяйна.

І у тандемі Музи з Самотою
Писав тривожні вірші до зорі -
А потім ми зосталися утроє
У таємничій ранішній порі.

Текли у віршах «сльози по с.ачині»
З квітучих яблунь вгору до небес
І ґелґотала Муза на латині:
«Omnia mea mecum» понад плес.

Перевертався у Землі Горацій
І що є сили голосно хропів -
Йому наснилось, що дістав по «с.аці» -
І він здригнувся тисячу разів.

На лоба впало яблуко огромне,
Розплющив очі – о, світає вже,
А поряд Муза так шепоче томно:
«Лублу тебе, коханий, je t’аіme, je…”


09.07.2013

Миxайло Десна
"Колекція"

А в мене (не вдома) колекція гумовиx чвар:
жіночі емоції, що без панчоx,
і я, зосереджений, - в пошуку "Кожен гектар -
гімнастика жанру "Об стінку гороx!"

Нагадую мат з найчарівнішим префіксом "О".
Комусь заважаю доїсти уxу.
А гумовий човен, готуючись до ПВО,
долає пороги в погоду суxу.



Пародія

Он в астралі чуття! -
Без панчіx і бантів і бретельок.
І шалене буття -
Аж підошви горять без шкарпеток.

Остогидла війна
ПВО, кулемети і пушки.
Завітай, Неземна!
Наварю Тобі файної юшки...

2013

***

Вже на хлопів отих немає злости
(У жимолост дівчат гукати в гості!).
І шо, скажи, з тобов робити маю?
Мо думав - ягод справно назбираю?..
Бо галичєни - то є хитруни,
Коло дівчат - то як тиї в`юни...
Узяв би ліпше косу, покосив,
Ледачим пузом троха потрусив!
До дармовóго, люде, як той кіт
(Тобі ж, герою, не шішнанцять* літ!).
А бздури** в мізках ше кишат-кишат
(Вже дайте "шіст", уже замало "п`ят"...).
То видиться*** йому якесь" МК"
(Оте "ПМ" - холєра, ше й яка!).
Всіх дзíсяки**** Адмін той "заразив"...
Омелько мій, і той вже гет здурів:
Із голосних вишукує процент,
"Вичислює" якийсь "кофіцієнт".
Роботу чисто всю закинув, люде,
Все жде, коли "МК" у него буде!
Пойміт мене, о пане Редактóре,
То для Парасі є тяжкоє горе...
Бо так в селі у нас живе ше піп
І кіт (той, шо у жимолости спит).
Добавте тиї рейтинги, благаю,
А нє, ТО Я СІ САЙТА ВАМ ЗЛАМАЮ!
А хочете - то помагайте Ви!
(Хазяйство в мене - свини, коровú...)
А пастуха тепер найти в селі -
Могоричі давати немалі!...
...Парася чемна, не зобидит Вас...
Ну шо?
Ви за?
То натискайте "КЛАС"!


17.06.2013

Вірю прикметі такій:
Дощик накрапує рими...
Повне цеберко надій -
Бути цим ритмам моїми!
Серпик небесний моргнув,
Вилив народну прикмету
З-поміж планет і зірок
Прямо у зошит поету...
І полились, полились
Образи рясно-строкаті,
Хаос змінивши на вись...
...Мокро у хаті...
Зранку сріблястий ріжок
Розхвилювався:
- Де ти, поете-дружок?
- Римами грався...



16.06.2013