ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.01.13 10:34
Я ніби зріднився
із цією жінкою,
яку зовсім не знаю.
Вона стала моєю
астральною дружиною
чи коханкою.
Вона турбується про мене,
хоча я для неї - ніхто.

Іван Потьомкін
2026.01.09 18:28
Він сорок літ водив їх по пустелі:
Непослух батьків тому причина.
Не вірили, що для Всевишнього
Немає недосяжного і неможливого.
Покарані були за одностайну недовіру,
Кістками лягли в пустелі всі ,як один,
Нащадків їх розпорошено по всьому світі…

Юрко Бужанин
2026.01.09 15:25
це завжди про те
що всередині
вимагає виходу назовні
я біг по снігу
ніби по сторінках
ще не написаної рецензії
і раптом
світ зупинився

Артур Сіренко
2026.01.06 19:13
Він робив морозиво зі снігу
Солодке, наче січневий вечір.
Він робив вино
З крапель липневої зливи,
П’янке, наче квіти троянд.
Він лишав глибокі сліди
На їдкій пилюці доріг –
Може він був

Артур Сіренко
2026.01.05 15:45
Книга, що стала повітрям
Написана синьооким самітником,
Що бавився словами як намистинами,
Що відчиняв двері в безодню,
Що жив у хиткій хатині,
Яка була зроблена з очерету,
Що ріс на холодному озері,
Де плавали білі лебеді,

Артур Сіренко
2025.12.31 16:42
Ми таки дочекалися –
Сама Вічність прийшла до нас
Прийшла старою жебрачкою
У лахмітті дірявому
(Колись оздобленому)
З ясеневою патерицею.
А ми все виглядаємо
Цього дня похмурого,

Борис Костиря
2025.12.30 13:45
Коли вже звик до зими,
весна сприймається як травма.
Зима - це певна усталеність,
це скрижанілість свідомості,
коли на бурульках повисає
мудрість віків,
коли на полотнах снігу
пишуться поеми.

Борис Костиря
2025.12.29 13:44
Білий аркуш паперу -
як біле поле тиші,
як поле безгоміння,
німоти, покути,
поле збирання каміння,
поле переоцінки цінностей,
поле з упалими круками відчаю.
Що буде написано

Артур Сіренко
2025.12.28 11:06
Зубаті красуні озера забуття
Дарують квіти латаття
Бородатому рибалці людських душ.
Зубаті красуні світу води
Вдягнені в хутра весталок
Шукають жовту троянду
(А вона не цвіте).
Бо птах кольору ночі

Борис Костиря
2025.12.27 12:49
Страх нагадує кригу,
усепоглинаючу і всевладну.
Страх схожий
на безмежне царство зими.
Страх опутує людину
своїм павутинням,
нейронами непевності
та нейтронами зникомості.

Борис Костиря
2025.12.22 15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.

Юрко Бужанин
2025.12.20 12:42
Сидить Критик
на березі Бистриці Солотвинської
або Надвірнянської —
йому, зрештою, байдуже,
бо в обох тече не вода, а тексти.
дивиться у дзеркало ріки
і бачить там не себе,
а чергову книжку, яку ніхто не прочитає,

Іван Потьомкін
2025.12.19 17:46
Боже, Господе наш,
Яке ж бо величне Твоє Ім’я по всій землі!
Ти, котрий славу дав небесам.
З вуст малюків і немовлят
Ти зробив силу проти Твоїх супротивників,
Щоб зупинити ворога й месника.
Як побачу Твої небеса – справу рук Твоїх,
Місяць і зірки,

Тетяна Левицька
2025.12.18 00:08
Нещодавно снився дивний сон,
ніби в мене вдома на подвір'ї,
під старий, гаркавий патефон,
Гусаків товчуть чубаті Півні.
Заєць з Вовком п'ють на брудершафт,
грають в доміно з Кролями Свині.
Напідпитку Місячний ландшафт
зачепився за тумани сині.

Борис Костиря
2025.12.17 12:49
Ніхто не йде до цієї
Богом забутої вулиці
у глибокій провінції.
Вона занесена листям,
пилом і снігами.
Вулиця міліє, як ріка
під час посухи.
Молодь виїжджає

Іван Потьомкін
2025.12.14 18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.

Артур Сіренко
2025.12.14 17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео

Кока Черкаський
2025.12.13 23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…


Артур Сіренко
2025.12.10 14:05
Едвард:
Сон – це тканина з овечої шерсті,
В яку загорнули сувій з портоланом.
І що тоді лишиться лелекам-апостолам
Що летять на озера кольору Сонця?

Філіппа:
Зафарбуй оксамит сьогодення

Борис Костиря
2025.12.09 12:47
Кішка, яка приблудилася
і так само раптово
утекла. Дружба виявилася
нетривалою. Що хотіла
сказати доля цією кішкою?
Що означала її раптова поява?
Кішка як таємнича подруга,
яка нічого не залишила

Іван Потьомкін
2025.12.08 22:29
На північ попростував Ісус із учнями своїми.
З гори на гору од Гінасерету прослався шлях
З гори на гору... Під спекотним сонцем.
Треба ж одвідати усіх юдеїв,
Допомогти по змозі усім недужим.
Замаячіли на обрії могутні кедри леванонські.
Можна б і пе

Іван Потьомкін
2025.12.04 17:58
Ти поспішаєш...
Ну, скажи на милість,
Куди летиш, що гнуться закаблуки?
Забула праску вимкнуть?
Вередували діти?
По пиятиці чоловік ні кує-ні меле?..
...Просто мусиш поспішать...
Бо ти - Жінка...

Борис Костиря
2025.12.01 11:08
Зрубане дерево біля паркану,
на яке я дивився з вікна,
як оголена сутність речей.
Воно не було красивим,
але з ним утрачено
щось важливе,
як дороговказ до раю.
Зрубане дерево нагадує

Тетяна Левицька
2025.12.01 08:53
Ходить Гарбуз по городу,
Питається свого роду:
«Ой, чи живі, чи здорові
Всі родичі Гарбузові?»
Обізвалась жовта Диня —
Гарбузова господиня
І зелені Огірочки —
Гарбузові сини й дочки:

Борис Костиря
2025.11.30 15:15
Стоїть під вікном чоловік
і чекає, поки йому
винесуть їжу
або келих істини.
Мандрівник у пошуках
забутих сенсів,
утраченої тривоги,
розгубленого натхнення.

Борис Костиря
2025.11.29 17:23
Я не можу зрозуміти,
що я бачу в нічному садку:
профіль дерева
чи силует людини.
Образ розливається,
мов космічна туманність.
Дерево може бути
тією ж людиною,

Артур Сіренко
2025.11.29 10:04
Вулиці залізного міста –
Це струни, на яких грає блюз
Дивак, що живе в порожнечі,
Що зазирає з-під хмари
На колотнечу мурах.
Телевежі міста граків-сажотрусів –
Це голки швачки-жебрачки Клото,
Що шиє сині плаття

Іван Потьомкін
2025.11.28 22:16
Коли до срібних передзвонів тягнуться церкви,
На бистрині Дніпровій спалахує од млості риба,
Достеменно знаю,
Чому це сонце, щебіт і сльоза,
Життя многоголосий хор
Являються щoночі,
Нищать для рівноваги дану тишу.
Достеменно знаю,

Борис Костиря
2025.11.27 12:41
Він вискакує з двору
і бігає вулицею
невідомо чого.
Чумазий, у лахмітті,
ледве одягнутий.
Викрикує незрозумілі слова.
Радше, їх і словами
не можна назвати.

Борис Костиря
2025.11.24 22:14
Останній осінній листок
лежить на лавочці,
мов корабель на мілині.
Він самотній,
як стрімкий метеорит
у космосі.
Осінній листок лежить,
як перебендя край села,

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Борис Костиря
2025.11.15 22:18
Хлопець вирвшив улаштувати
похорон свого кохання
і поклав жалобний вінок
до хвіртки своєї пасії.
Дівчина вийшла з двору
і нічого не розуміє:
хто це міг зробити?
Лише тут небо
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Таїсія Кюлас
2026.01.11

Вероніка В
2025.12.24

Максим Семибаламут
2025.12.02

І Ірпінський
2025.12.01

Павло Інкаєв
2025.11.29

Артем Ігнатійчук
2025.11.26

Галина Максимів
2025.11.23






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Інша поезія


  1. Олександр Григоренко - [ 2012.01.26 04:06 ]
    Сердцебиение
    окресность взор чарует мой
    вижу дом в два этажа
    вхожу и вижу - фея предо мной
    молвит речи мудрая
    скрыв улыбку задаю вопрос
    что молвите Вы обо мне
    и она улыбнувшись - глядя в глаза
    ответила
    у вас три великих сердца
    как это задаю ей вопрос
    и отвечает она
    а послушайте как они бьются
    РА ПА РА ПА РА...
    2012г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  2. Василь Кузан - [ 2012.01.20 12:27 ]
    Про бабусю

    Пам’ятаю:
    Бабуся біля корови
    Молоко і музику
    Змішує…


    2008


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (14)


  3. Василь Кузан - [ 2012.01.19 10:23 ]
    Розірвало...
    Розірвало сорочку на грудях
    Серце…


    2012


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (20)


  4. Олександр Григоренко - [ 2012.01.01 19:36 ]
    Мантра*
    О, Света диск с высот Небес,
    Во всем совершенстве сойди!
    Да озарит мою ауру свободы Свет,
    И любовь, и защита Владык!



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  5. Богдана Стельмах - [ 2011.12.28 19:33 ]
    ...а я не можу...
    …а я не можу тобі пробачити…
    твого народження – на цілу епоху раніше
    твого погляду – іншій жінці назустріч
    поцілунків твоїх – не на моєму тілі
    і казок не розказаних нашим дітям

    …а я не можу тобі пробачити
    людних вулиць без твоєї присутності
    вечорів – без сонат Паганіні й Бетховена
    нóчей щоденних – без твого дотику
    і без кави на двох – щоранків

    …я не можу тобі пробачити
    тих листів, що мені не написані
    і мелодій, мені не зіграних
    наших зустрічей кількагодинних
    у перерві між вічною відстанню

    я не знаю, як жити без тебе…


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.42) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (10)


  6. Олександр Григоренко - [ 2011.12.26 21:51 ]
    алхимия жизни
    - возлюби Господа Бога твоего всем серцем твоим,
    и всеею душею твоею, и всем разумением твоим -
    это серце человеческое сочетается браком с серцем Бога,
    и начинается алхимия жизни,
    прожитой на Земле, как на Небе.
    Действие любви вызывает космический поток,
    поток энергии из серца человека в серце Бога.
    Любовь омолаживает и укрепляет цитадель сознания,
    расширяет ауру и притягивает душу человеческую к Духу Божьему
    в ритуале вознесения в свет.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  7. Олександр Григоренко - [ 2011.12.25 21:10 ]
    Входная Святому Я Христа
    Во имя возлюбленного могущественного победоносного Присутствия Бога, Я ЕСМЬ во мне, моего истинно собственного возлюбленного Святого Я Христа и магнитной мощью священного огня, которым наделено трехлепестковое пламя Любви, Мудрости и Силы, пылающее в моем сердце, я велю:
    1. Святое Я Христа надо мною,
    Ты - равновесье моей души.
    Зову я сиянье твое благое:
    Сойди и цельность мне принеси.

    Твое Пламя вечно во мне пылает,
    Мир твой вечно вокруг растет,
    Любовь твоя бережно защищает,
    Ослепительный свет во мне поет.
    Я ЕСМЬ твое сиянье тройное,
    Я ЕСМЬ твое Присутствие живое,
    Растущие, растущее, растущее во мне.

    2. Святое Христо-пламя, войди в меня,
    Приди, расширь свой свет тройной,
    Залей существо эссенцией огня,
    Белой, розовой, голубой, золотой.

    3. Святое Присутствие - якорь спасения,
    Друг и брат, всегда дорогой,
    Позволь мне нести святое Бдение,
    В действии стать навечно тобой.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  8. Олександр Григоренко - [ 2011.12.24 19:26 ]
    миг слияния
    Когда Дух Святой низошел в девственное сознание Марии,
    олицетворявшей собой луч Матери, и сила Всевышнего осенила ее,
    в ее чреве произошло слияние энергий Альфы и Омеги
    для исполнения обетования о пришествии Мессии -
    Да приидет Царствие Твое...
    и на земле, как на небе.

    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  9. Олександр Григоренко - [ 2011.12.21 20:16 ]
    Призыв к Огненному Дыханию
    Я ЕСМЬ, Я ЕСМЬ, Я ЕСМЬ Огненное Дыхание Бога
    Из сердца Возлюбленных Альфа и Омеги.
    В сей день Я ЕСМЬ Непорочное Понятие,
    Выраженное всюду, где я прохожу.
    Ныне Я ЕСМЬ полон радости,
    Ибо ныне Я ЕСМЬ полное выражение Божественной любви.

    Мое возлюбленное Я ЕСМЬ Присутствие,
    Опечатай меня ныне в самом сердце
    Расширяющегося Огненного Дыхания Бога.
    Пусть его чистота, целостность и любовь
    Проявятся всюду, где Я ЕСМЬ сегодня и вовек. (3х)

    Я принимаю это свершенным сейчас в полную силу!
    Я ЕСМЬ это свершенное сейчас в полную силу!
    Я ЕСМЬ, Я ЕСМЬ, Я ЕСМЬ Бого-Жизнь,
    выражающая совершенство
    Всеми способами во все времена.
    То, что призываю для себя,
    Я призываю для каждого мужчины, женщины и
    ребенка на этой планете.

    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  10. Олександр Григоренко - [ 2011.12.19 10:22 ]
    Рецепт милосердия Шамондинского монастыря
    Некий странник седовласый,
    Путешествуя с Пером Крыла,
    Повстречал монахиню Шамондинского монастыря.
    Вежливо поклонившись - приветствуя, спросил:
    "Есть ли у Вас, милейшая,
    Лекарство от греха?"
    Посмотрев ему в глаза, подумала...
    "Есть, добрый человек - ответила ему -
    Вот рецепт тайны исцеления:
    1) Нарой корней послушания,
    2) Собери цветов душевной чистоты,
    3) Нарви листьев терпения,
    4) Собери цветов нелицемерия,
    5) Не упивайся вином прелюбодеяния,
    6) Все это осуши постом воздержания,
    7) Вложи в кострюлю добрых дел,
    8) Добавь воды слез покаяния,
    9) Посоли солью братолюбия,
    10) Добавь щедрот милостыни милосердия,
    11) Да во все положи порошок смирения,
    12) И коленопреклонения,
    13) Принимай по три ложки в день страха Божия,
    14) Одевайся в одежду справедливости,
    15 И не входи в пустословие, а то простудишся
    И заболееш грехом опять,
    16) ЗАПОМНИТЕ ЕГО И ДЕТЯМ ПЕРЕДАЙТЕ".
    Седовласый странник записал,
    Поклонившись вежливо ей сказал:
    Со-глассен, запомню, теплом души благодарю.

    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  11. Олександр Григоренко - [ 2011.12.17 09:06 ]
    Угол зрения...
    Правда и ложь не могут быть одинаковыми никогда,
    также как добро и зло.
    Самый маленький кусочек добра - есть неподкупная правда,
    в миллион раз тяжелее самого большого Зла
    или неправды - невежества мысли,лжи.
    Потому что во зле, неправде и лжи
    нету единения в чистой любви,
    нет того, что создало Вселннную и держит ее,
    поэтому оно всегда разрушительно и на "весах" так легко.
    Самая маленькая частица добра не может быть разрушена,
    ибо в ней любовь чистая содержится и то,что создало Вселенную,
    а самое большое зло неизбежно будет разрушено и распадется,
    ибо это и есть цель его.
    Зло есть прах и тлен, у него нету продолжения, оно разрушает и,
    в конце концов,разрушит центр - себя.
    Добро же и добродетель - там Сердца чистота -
    только созидает она, там Жизнь вечна и нетленна.
    Вот и ответ мне от Учителя, что сильнее - добро или зло,
    белая магия или черная. Самое трудное это творить добро.
    Учителя энергия мысли вошла в меня:-"Неустанно творите добро
    - Вы Там будете."




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (8)


  12. Олександр Григоренко - [ 2011.12.11 21:59 ]
    Крылья
    Стою смотря вперед
    правая нога вперед
    открыт ко всем божественным
    и положительним силам
    они протекают через меня
    направляю их в собственные каналы чистой мысли
    доброго слова и доброго дела.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (5)


  13. Наталя Чепурко - [ 2011.12.11 21:09 ]
    Успех.
    Бежать или остановиться?
    Стать жертвой или хищной быть?
    Страдать иль заново влюбиться?
    Все вспомнить или все забыть?

    Все это мне решать не надо-
    Все решено давным-давно:
    Кто ангел,кто посланник ада-
    Все от рождения дано.

    Но стать гораздо интересней,
    Стать сильной и здоровой стать,
    Идти по жизни "в ногу с песней",
    И горестей не замечать...

    И вот тогда на небосклоне
    Счастливая заря взойдет
    И засияет в каждом доме,
    Весь мир мудреный обогнет.

    Ведь, счастья много не бывает,
    Но и достаточно для всех!
    Тот, кто не робщет, не страдает,
    Того и ждет во всем успех!


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  14. Олександр Григоренко - [ 2011.12.08 19:08 ]
    вчувствование и отражение
    Я - ОН, ОН - Я,
    Я - ОНА, ОНА - Я,
    Я - ТО, ТО - Я...

    Если бы я
    был в его положении
    то я бы...
    Если бы он
    был в моем положении
    то он бы...
    или
    Он представляет
    что я представляю
    Она задумчива
    потому что я задумчив...
    Онма делает то
    что я делаю...
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  15. Олександр Григоренко - [ 2011.12.01 04:05 ]
    Истинный Христос
    Истинный Христос есть свет,
    что светит каждому чаду,
    приходящему в этот мир.
    Это Христос Божий, Помазанник Отца нашего,
    в котором, благодаря которому
    и посредством которого
    каждый владеет вечными жизнью,
    светом, любовью и подлинным братством;
    это истинное Отцовство
    и истинное Детство Бога и человека.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  16. Олександр Григоренко - [ 2011.11.30 13:24 ]
    Великий Храм-Солнце
    внутри Солнца вся наша жизнь
    перед нами дорога гигантов
    дорога Вечного и зовущего нас
    к труду и дейсвию с Ним
    Его одежда бела как снег
    Он восседает на троне из огней
    от Его лица исходит свет
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  17. Олександр Григоренко - [ 2011.11.30 13:56 ]
    Буш-Менкара
    Он не имел пола
    не нуждался в себе подобном
    просто ходил по городу
    обладал высшим разумом мудреца и
    издавая стоны охранял город.
    2011г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  18. Олександр Григоренко - [ 2011.11.28 00:54 ]
    Єдність - Со-творіння
    У Сферах Всесвітів пульсують усмішки щасливих дітей.
    Це чудове товариство друзів - однодумців.
    І, по-тому, мадрівка в продовженні життя.
    У дусі жіночої логіки є перлинка -
    Це - Радість Творчого Єднання!..
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (3)


  19. Олександр Григоренко - [ 2011.11.25 18:42 ]
    Алтарь Вечности
    Стою пред Алтарем,
    который мне не надо воздвигать.
    Вот он высится огромным Крестом.
    Одинокий, противостоящий напору времени.
    - Господи, я не распят на этом кресте,
    и того, кто был распят ,
    на нем я не вижу.
    2011г.



    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (7)


  20. Федір Незнайко - [ 2011.11.25 09:22 ]
    верлiбр
    ці рвані,
    нервові,
    не римовані рядки…
    часом
    вони схожі на марення…
    вони як зріз,
    а точніше, скол
    нашого життя…
    у ньому
    не залишилося місця
    романтиці…
    радіо, ТіВі, інтернет –
    стиснули інформацію
    до байту, до мілісекунди,
    до миті,
    яку не можливо відчути…
    у цьому
    шаленому ритмі
    ми загубили
    Вічність…
    і тепер
    у своїх віршах
    замість
    трьох крапок на кінці
    ми ставимо
    сумний смайлик :-(


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  21. Федір Незнайко - [ 2011.11.22 14:54 ]
    відчай
    кожен з нас
    протистоїть цьому світові
    поодинці
    наші лиця суворішають
    інколи на них
    з’являються синьці
    інколи
    в наших очах
    як волога крізь серветку
    проступає відчай
    тому що
    в глибині кожного з нас
    живе малюк -
    трішечки переляканий
    трішечки прибабахнутий



    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  22. Олександр Григоренко - [ 2011.11.20 17:10 ]
    Молитва в дорогу и охранная*
    Да будет благоволение от Тебя, Господи,
    Боже наш и Боже отцов наших, чтобы вести
    нас в мире, и доставить наши стопы в мире,
    и поддерживать нас в мире, и доставить
    нас к цели нашего путишествия для жизни
    и для радости и для мира истинно
    возвратить нас Домой в мире.
    И спаси нас от всякого врага
    и от всякого подстерегающего нас в пути,
    и от всевозможных бедствий,
    которые могут обрушится на мир.
    И пошли благоволение в деяние наших рук,
    и дай нам обрести расположение и милость,
    и милосердие в Твоих глазах и глазах,
    всех видящих нас.
    И услышь голос молений наших, ибо
    Ты - Бог, внемлющий молитве и мольбе.
    Благословен Ты, Господи, внемлющий молитве.
    Аминь.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  23. Олександр Григоренко - [ 2011.11.19 11:49 ]
    ОсеннеЗимним перезвоном
    ЗимаОсень ЛетоВесна
    перезвоном струн Вселенная
    Ангелы Любви
    в вас Дух Вселенной живет
    шторм надвигаясь неумолимо идет идет...

    В человеке живет абсолютно все
    и не окружение делает его
    а он сам творит свое
    мы же свой выбор сделали
    и сейчас время зажечь маяки любви.

    Всей верностью моей за верностью Учителя иду
    и свои цветы Радости
    как и Он
    тем кто их сердцем не берет
    дар Ом в руки - только возьмите - дарую.

    Это Крест Ом - символом Веры
    Якорь Ом - символом Надежы
    Сердца символ - Любовь Отца и Матери МИРА!
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (4)


  24. Федір Незнайко - [ 2011.11.18 14:38 ]
    Шахтарськi очi
    його очі
    чорні-чорні –
    чорніше, ніж ніч,
    яка зоряним простирадлом
    накриває шахтарське селище;
    чорніше, ніж вугіль,
    який він рубає
    день за днем,
    ризикуючи життям
    в шахтах,
    які не реконструювалися
    тридцять-сорок років;
    залишаючи своє здоров'я
    в пронизаних
    вугільним пилом та метаном
    штольнях.


    підстрочник:

    его глаза
    чёрные-чёрные –
    чернее, чем ночь,
    которая звёздным покрывалом
    накрывает шахтёрский посёлок;
    чернее, чем уголь,
    который он рубит
    день за днём,
    рискуя жизнью
    в шахтах,
    которые не реконструировались
    30-40 лет;
    оставляя своё здоровье
    в пропитанных
    угольной пылью и метаном
    штольнях.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  25. Олександр Григоренко - [ 2011.11.15 02:41 ]
    Сенс життя - життя...
    Бобер - будівельник
    його рух до поставленої мети
    дає зміст життю
    сенс життя людини- рух
    будівництво Храму Світла
    творіння Його духовних цінностей в безупинності.
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  26. Олег Гончаренко - [ 2011.11.13 18:51 ]
    ЯВ
    Думка аж рве голову:

    "Розумна людина розуміє,

    що страждання приходять

    всупереч її бажанню!"

    Навіть боязко стало...

    Та це від самоти.

    Нарешті - придоріжний камінь!

    На "мамаї" - з трьох сторін:

    "Адміністрація залишає

    за собою право на зміну

    вартості послуг, у зв'язку

    з інфляцією, змінами у

    податковому законодавстві

    та збільшенням імпортного мита".

    Подорожній, ти тут -

    мов на вії сльоза!

    2005 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.39) | "Майстерень" -- (5.31)
    Прокоментувати:


  27. Олександр Григоренко - [ 2011.11.08 04:44 ]
    мистецтво
    життя краси природи відчуваєш
    дотиком до її подиху
    у вічному розділенні і єднаннні
    2011р.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  28. Олександр Григоренко - [ 2011.11.01 20:59 ]
    Вечный Логос
    Человек не был одиноким
    ибо
    он всегда со своим Единым
    Бог есть Вечный Логос
    дверь в бессмертие
    сияет светом золотым
    ГАРМОНИЯ - МИР
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (2)


  29. Олександр Григоренко - [ 2011.10.31 23:28 ]
    *****
    Жизненная сила - это Слово
    оно полыхает энергией Огня
    и первым было слово - Бог
    Слово - это красота!
    и Счастье - смотреть глаза в глаза
    ибо прекрасное истинно
    а Истина прекрасна!
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (6)


  30. Олександр Григоренко - [ 2011.10.30 20:50 ]
    волны моря...
    холодно и сыро у реки
    зажигаются костры в темноте
    в тумане вьются сетей нити
    и согреваясь
    пьют натуральный кофе рыбаки
    сидит у костра бродячий мальчишка
    раковину к уху прислонил
    он молится
    слушая мелодию седого моря...
    Море по-прежнему в раковине
    ибо оно следует Своей Судьбе
    и оно не покинет ее
    пока в пустыне вновь
    не заплещутся волны...
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Коментарі: (9)


  31. Наталя Чепурко - [ 2011.10.23 15:00 ]
    Измена
    Ты не веришь мне, а как же жить без веры,
    Если всё давно в тебе перегорело?
    Жалость только... - низкая подруга,
    Жалость унизительней испуга.
    Может не совсем я заслужила
    Чувств высоких, слов красивых...
    Ни одна теперь земная сила
    Не вернёт мне чистоты учтивой.
    Прав ты: я ничем не лучше
    Той, которая презрением отравила,
    Потому-то тот печальный случай
    Стал для нас почти смертельной силой.
    Я твои надежды обманула...
    И мечты твои, обманутые мною...
    Словно молния, сверкнула и потухла...
    Разразившись над бездонной мглою!..
    Для тебя была я лишь грозою:
    Разразилась громом и светами!
    Видишь разницу с потухшею звездою? -
    Свет её идёт ещё годами.
    Вся твоя беда лишь в отречении:
    Ты отрёкся от былого счастья.
    Тебе много было моего влечения,
    Тебе много было моей буйной страсти.
    Я тебя любила и желала...
    Всё в тебе казалось мне прекрасным.
    Я тогда не ведала, не знала,
    Что со мною можно быть несчастным.
    Я себя нисколько не щадила,
    Всё, что было, отдавала близким!
    Всё, что было: сердце, душу, силу...
    Отчего ж упала так вот низко?
    Ты не веришь? - это твоё право.
    И на то есть веская причина:
    Я окутала себя дурною славой,
    А тебя опутала кручиной.
    Но зачем ты руки опускаешь?
    Прочь бежишь, ужаленный судьбою?
    Разве ты до сей поры не знаешь,
    Что всё утверждается борьбою?
    Ты ведь молод, и красив, и чистодушен.
    Отчего ж расслабился так просто?
    Ты запомни: женщинам не нужен
    "Человечек маленького роста"!
    То, что у тебя душа святая - мало.
    Нужно, чтобы все об этом знали.
    Нужно, чтоб мечта судьбою стала -
    И поступки это подтверждали.
    Всё в руках твоих (как ты понять не можешь),
    Закружи мне голову, как прежде!
    Неужели ты уже не сможешь
    Распалить хоть искорку надежды!
    Я сама тебя встряхнуть пытаюсь,
    Но ты ухмыляешься и злишься.
    Ты не веришь - я прекрасно знаю.
    Но не верить в счастье - это слишком!
    Как же можно строить не надеясь?
    Не надеясь на исход счастливый?
    Ты прости, но я-таки насмелюсь,
    Я насмелюсь обозвать тебя трусливым!
    Ты от страха очи закрываешь,
    Когда я пытаюсь объясниться:
    Тебя жгут слова, ты точно знаешь, -
    Они снова могут повториться.
    Я выпрашиваю твоего участия:
    Говорю слащавыми словами,
    Наполняясь неуемной страстью-
    Одержимость встала между нами!
    Я давнолюбви не ощущаю-
    Себя женщиной неповторимой.
    Может быть поэтому (не знаю),
    Я тянусь за звездочкой незримой...

    1989 год


    Рейтинги: Народний -- (5.46) | "Майстерень" -- (5.42)
    Прокоментувати:


  32. Павло ГайНижник - [ 2011.08.15 18:44 ]
    БИЛИНА ПРО СТАТІ
    БИЛИНА ПРО СТАТІ

    Ми йдемо до річки,
    А вона завжди від нас тікає.
    А ми приходимо, здоганяємо її
    І насолоджуємося в ній...
    Їй боляче, бо по душі її ходимо,
    Ступаючи в нюю, каламутимо
    Намулом нашим земним
    Її чисту душу,
    А коли вона звикає,
    Приймає нас, пробачає
    І дарує ласку свою,
    Ми, награвшись доволі,
    Виходимо з неї,
    Знов наступаючи ногами
    На підвалини її теплá,
    На дно душі чистої...
    І вона знов тікає,
    І не може втекти,
    Бо надто милості в ній,
    Бо душа в ній кінця-краю не має.
    Їй залишається лише плакати.
    Постійно плакати
    Й мокрою бути з цего.
    А ми ж так любимо цюю мокротy.
    Сльози її прісними стали довіку,
    Бо солі вже не вистачило в очах
    На наші насолоди...
    А нам так хoроше ловити те,
    Що від нас тікає, ніжити того,
    Кому ми небaжані,
    Покидати тих,
    Хто дав насолодитися собою
    І прагне кохати...

    Павло Гай-Нижник
    22 червня 1991 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.25) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  33. Олександр Григоренко - [ 2011.07.26 22:09 ]
    Сознание Единства
    Мир живет в поворотном моменте 3емли.
    Великий Дух связан с нами-
    это узы глубокой близости.
    Реальность, в которой живу я,
    вполне понятна для меня.
    Реальность, в которой мы живем,
    гараздо глубже, чем нам кажется.
    Твердынею Вечность в изгибах Беспредельности:
    в слиянии вертикального и горизонтального пути.
    Стражники Млечного Пути в служении-
    с любовью нашей Матери
    и с помощью нашего Отца.
    В позитиве мыслеслов преобразится мир.
    Вернется он в Сознание Единства-
    Царство Божье: МИР, ЛЮБОВЬ И КРАСОТА.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  34. Сергій Гольдін - [ 2011.07.08 23:30 ]
    Міста грішних.
    Содом та Гоморра майже поруч:
    На вказівнику не більше півсотні.
    Якщо добиратись авто –
    То менше години.
    Шлях до Ніневії – море та пустеля,
    Болота і бескиди гір,
    А потім три дні через Дике Поле
    Разом з чумаками.
    Кажуть, в те місто заходить пророк
    На ймення Йона.
    Від його слів зволожуються очі
    І стискається серце.
    І вже не будеш тим,
    Яким був досі.
    Нам треба залишити Тир та Сидон,
    Нам треба витравити в собі Капернаум,
    Нам треба втекти від самих себе,
    Бо інакше нас таки перетравлять
    Міста грішних, міста нашого сьогодення.
    Содом та Гоморра завжди поруч:
    На вказівнику не більше півсотні.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (5)


  35. Роман Голіней - [ 2011.06.20 07:17 ]
    ***
    Чом Ви, Мамо, на квіти так пильно задивились?
    Дивлюсь, як на пелюстках зморшки з’являються.
    А навіщо Вам це?
    Бо не можу їх бачити на твоєму чолі.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  36. Олександр Григоренко - [ 2011.06.20 00:00 ]
    Воссоздание утраченых знаний
    город ночной умывается нитями дождя
    в душе благоухает радость - тишина
    в тишине приходит ясность ума
    и рождается чувство смирения.

    спадает занавес илюзий реального
    открывается в небе окно истины Счастья
    магнитом Любви Космического Христа оно
    возносит феерверком Пламя Великого Центрального Солнца.

    маяки во тьме духовной зимы
    те кто сотворен из космической пыли
    они включили мне свет во тьме
    Боже! Твой блудный сын возращается к Тебе.
    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  37. Роман Голіней - [ 2011.06.16 13:50 ]
    ***
    Я – дитина!
    Домалював фантазії роги
    й злякався.
    Напевне дитина.

    Я – юнак!
    Домалював фантазії обличчя
    й закохався.
    Напевне юнак.

    Я – молодий!
    Домалював фантазії ноги
    й заблукав.
    Напевне молодий.

    Я – дорослий!
    Домалював фантазії кулак
    й стійко терплю її побої.
    Напевне дорослий.

    Я – старий!
    Домалював фантазії роги
    й регочу з неї.
    Напевне старий.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (4)


  38. Роман Голіней - [ 2011.06.15 20:27 ]
    ***
    Одягла сина у вишиту сорочку,
    Спровадила до нареченої,
    Сіла, а голка й досі руки коле...


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (30)


  39. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:35 ]
    На весіллі
    На твоєму весіллі
    Гори додолу втоптали,
    Черевики подерли
    І росою їх напоїли.
    На твоєму весіллі.

    Ти, калино,
    Намистини червоні
    На груди лебедині
    Зронила,
    А одну намистину,
    Та й за пазуху.
    На твоєму весіллі.

    Віддай, пастуше, ягня,
    Віддай, небо, зірку,
    Щоб не забувала
    Пара молода,
    Коли гірко.

    На твоєму весіллі
    Дівчата сльозами діл поливають,
    Щоб пилюка за ногами не бралася,
    Коли коломийка тобі коси заплітає.
    На твоєму весіллі.

    А ти така молода, як ягода неспіла,
    Не поспіла, та й стемніла,
    Уже коштувати можна,
    Кому солодко,
    А кому гірко.

    На твоєму весіллі
    Роси, як сльози,
    А сльози,
    Немов житом посипано
    На довгу дорогу
    Гірку.


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  40. Роман Голіней - [ 2011.06.13 11:26 ]
    Кладовище Караїмів під Чофут-Кале
    Кам’яні сади
    без застиглого сторожа,
    який знайомий
    із місцевими примарами…

    Сонце випалило більше знаків,
    ніж існує звуків,
    бо дієслова до історії
    перманентні…

    Кам’яні сади не цвітуть,
    щоб їхні сліди не вистежили
    людомудри із лупами…

    Стеблини-антени трав
    транслюють музику цикад…

    Життя записане на волосині,
    що летить по вітру…


    Рейтинги: Народний -- (5.44) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  41. Олександр Григоренко - [ 2011.05.14 02:28 ]
    Наставления родителей своим детям
    Светом знаний свой разум озаря,
    Покоришь вершину эго - самого себя.

    Все, что вокруг - суть целого Единого.
    Будь ко всему готов всегда,
    Чтобы человека защитить тобой любимого.

    Справедливости внимай, уверовав - поли старанья.
    Не знаеш -восполняй пробелы знанья.

    Вокруг себя добро твори,
    а с негатива примера не бери.

    Коль мудрых знания тебя ведут,
    Твой труд и вера к цели приведут.

    Благо мудрости возьми
    и мудростью возросшей
    в мир верни.

    Если хочешь в Рай - зависть и злобу отстраняй.

    Познавая мир вокруг себя,
    Познаешь глубины самого себя.

    Помни, Зло бесплодно, оно дать обещает,
    А на деле - забирает и уничтожает.

    Не прячь души добро,
    что подаришь - то твое.

    Счастливы друзья - счастлив и я.

    Гнева ропот на устах толпы -
    разрушитель Храма Христа во Плоти.

    Вечность Бога - бесконечное Время Творения.

    Доброе слово воде скажи,
    Ибо сам состоишь из Воды.

    Какой чистоты произносящего слова, такова и его жизни судьба.

    2011г.


    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  42. Нико Ширяев - [ 2011.04.21 15:13 ]
    Дежавю
    Ну что вы хотите, черт побери,
    От этих лихих поэтов.
    В джинсах молоденькая Ахматова
    Идет на стрелку.
    Конечно, немного виляет бедрами
    И с сигареткой.
    Конечно, идет в "Собаку",
    Конечно, эмо.

    2009



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  43. Василь Кузан - [ 2011.04.18 21:50 ]
    За мить до смерті...
    За мить до смерті. Ні – за міліметр
    Авто до тротуару зупиняється.
    І страх проймає всіх, і крик повис,
    Мов ніж. Межа мереживом гойдається
    Перед очима вічності. Авжеж!
    Якби не встиг, чи гальма спрацювали
    Не зразу, із запізненням – таки
    Мене б уже… Тебе б уже… Спросоння
    Кричатиму сьогодні. Це «Порше»
    Не вперше так розходиться із глуздом.

    Круті понаїжджали. Ось тобі
    Торпеда на дорозі… Нині все
    Не так. Не той. Не склалося. Не треба
    У відчай падати, сльозами в страх текти
    І марно накликати Божий гнів.
    Все обійшлось. Він зупинився. Може
    Це янгол-охоронець на плечі.

    М’ячі футбольні котяться у лузи
    І лузає насіння день весни…

    Наснишся ти. Наснися! Вже сьогодні
    Відходить у історію. А ти
    Мене рятуєш думкою і словом.
    Молитвою? Коханням? Світлом сну?

    Тримаєш, бережеш ключі від раю
    Тому, що ти мій ангел на плечі.

    2011


    Рейтинги: Народний -- (5.54) | "Майстерень" -- (5.7)
    Коментарі: (17)


  44. Олександр Григоренко - [ 2011.04.10 18:54 ]
    Мечта садовника...
    После долгого зимнего сна пробудилася природа.
    Садовник в минуты уединения с ней молвил:
    "У меня есть мечта".
    Взяв посох "Вера" и суму "Смирение"
    Отправился в далекие края...
    Путешествуя много лет, он осознает,
    Что туда, куда прыйти он хочет,
    Он все-таки прийдет.
    Садовник в Пути увидел сад,
    А в нем церквушка.
    Двери открыты. Решение принято: войти.
    В церквушке тишина. Горит свеча.
    Взгляд сквозь пламя свечи открывает книгу Жизни.
    Слышны вибрации лепестков-колокольчиков Божьего Храма.
    Легкое головокружение и Пустота...
    Ангел шепчет ему :"Отдай все: высоты,
    Что именованы Бесконечным Светом,
    И глубины, называемые Бесконечной Тьмой.
    Тебе ведомы и несчастья других людей,
    и их одиночество, неудачи и разочарования,
    Преследущие большую часть человечества".
    И садовник преклонив колени благодарит Бога:
    "Спасибо Тебе, Господи, за Жизнь и Свет:
    Обильные, полные и свободные,
    За совершенные и безграничные богатство и власть,
    За безусловную свободу".

    В саду белым снегом гвоздики.
    Все, что казалось сложным,
    Стало простым и милым,
    Когда двое единят свои духовные силы.
    Дорога легка, и дверь в церквушку Гора
    всегда открыта.
    Мечты сбываются.

    2011г.




    Рейтинги: Народний -- (5.43) | "Майстерень" -- (5.13)
    Прокоментувати:


  45. Володимир Сірий - [ 2011.04.05 14:25 ]
    Калина
    До крапельниці калини
    Підключена українська душа
    Від знемоги зціляти
    Зневажену правду
    І від лейкоцитів високих брехні
    Очищати сумління слабе

    Пісенні рядки
    Про цілющу властивість
    Червоного дива землі
    Немов терапія високого духу
    Ладнає проломи у мурі
    Свідомості блудних синів

    Жертовною кров’ю
    Насичений кетяг огнистий
    Холодні долоні снігів обпікає
    І в сиву морозяну ніч
    Палає надією сонячних днин ярових

    Поникнуть дуби явори клени буки
    Покриються млою заплакані верби вночі
    Зміцнятимуть душі і стомлені руки
    Калини корчі

    05.04.11.


    Рейтинги: Народний -- (5.53) | "Майстерень" -- (5.55)
    Коментарі: (14)


  46. Тетяна Бондар - [ 2011.03.17 10:49 ]
    ***
    ...Страшно
    відчинити двері і впустити КРИК,
    вибігши на чийсь біль
    із затишного дому в ніч.
    ...Страшно
    дивитись в порожні зіниці сліпому,
    такі порожні, що схожі
    на дві всохлі червоні ями.
    ...Страшно
    стрибнути у прірву –
    хоч вона лише уві сні…
    ...Страшно
    довіритись будь-кому повністю,
    простягши на долонях
    свої оголені болі.
    Так страшно…
    АЛЕ
    жити із чорною цяткою в серці,
    що, наче нафтова пляма,
    розповзається,
    огортаючи зсередини
    чорним масним
    ЧИМОСЬ
    – ніби протимікробною плівкою –
    душно.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.48) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (9)


  47. Милослава Білецька - [ 2011.03.13 14:11 ]
    За віщось
    Земля не здригається, табу щебетінню
    Все лускає, плавиться, тріскає грохітно
    Заринулось в попіл, розчинилось удалеч
    Й схоронилось уламками гір
    ----------------------------------
    Він якось пищав, ніби лоскітно пір'ю
    Від пестощів променів, що висли з-під пустки, -
    Там мало повітря, занадто тяжке
    Він зараз лежить десь ніде близько далечі
    Він робить зусилля не в'їстись у біль
    ----------------------------------
    Скаржна екзистенція розтеклась по фундаменту
    Забруднює камені, готові до пекоту
    Вже звуки замовкли, лун є лише внутрішньо
    У когось. У чогось. Напевно. Не тут.
    Небо відірвало сонце.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  48. Нико Ширяев - [ 2011.03.13 11:37 ]
    Несчастный случай
    Принцем у эльфов
    Был необычный малый.
    Только увидел Дюймовочку,
    Сразу и говорит ей:
    "Милая, милая девушка,
    Будьте моей женою,
    Будьте моей женой,
    А не то погибну".

    В общем, Дюймовочку
    Можно понять, конечно.
    "Тут, мой любезный,
    Минимум, нужно думать".
    Принц неуемный,
    Ждавший всего и сразу,
    Раз - и того. И, смешные,
    Рыдают эльфы.



    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.38)
    Коментарі: (1)


  49. Сергій Гольдін - [ 2011.03.12 15:25 ]
    Музей атеїзму.
    Макет луноходу. Такий апарат
    Був на Місяці і не вгледів Бога
    (Уяви машину, що відчуває Любов).
    Супутник летить в той бік,
    Де колись містився вівтар,
    Неначе гарматне ядро поспішає
    Зруйнувати основи буття
    (Що вони хотіли підкреслити,
    Крім власного безумства?).
    Кістка давнього ящера,
    Що старша за Божий світ
    На сотні тисяч сторіч
    (Це ж треба! Хтось вираховує Час
    Краще за Бога).
    Тільки дорослим я зрозумів,
    Чому опиняючись тут,
    Відчував недоречність
    Того, що навколо.
    Мабуть, гидота облудних слів,
    Що так довго лунали
    Під склепінням величного храму,
    Вимагає важкої праці
    Упокорення та покаяння.
    Розділена навпіл церква
    Плаче перед Господніми очима.



    Рейтинги: Народний 5.5 (5.44) | "Майстерень" -- (5.52)
    Коментарі: (2)


  50. Любов Бенедишин - [ 2011.02.25 18:13 ]
    Первоцвіти
    Вони народжуються першими.
    І помирають першими,
    приречено хилячи голівки
    на святковий вівтар краси, –
    кому як судилося –
    хто в іскристому кришталі,
    хто у вишуканій порцеляні,
    а хто – у гранчастому склі…
    Бо вони – первоцвіти.
    Любов до них
    така незмірна і буденна,
    що кожної наступної весни
    їх стає на планеті
    все менше і менше.
    Щорік
    із початком сезону
    квіткового полювання
    їх заплановано визволяють
    із рук підступних браконьєрів
    у хустинках і картузиках.
    …А потім,
    задля високої мети
    збереження природи,
    підошвами казенних черевиків
    знавісніло розтоптують
    беззахисні тендітні стебельця.
    І ніхто,
    крім землі і неба,
    не помічає німого благання
    у сповнених подиву і жаху
    пелюсткових очах:
    «Зупиніться!
    Ми ж іще живі…
    Дозвольте нам
    померти
    красиво!..»

    25.02.2011





    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Коментарі: (10)



  51. Сторінки: 1   ...   3   4   5   6   7   8