ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2025.07.20 06:38
У пошуках щастя земного,
Від міста іду до села, –
Устелена терном дорога,
Між глодом густим пролягла.
Дивлюся під ноги й навколо
Невтомно спрямовую зір, –
Здається – ходжу я по колу,
Раз бачу щодня до цих пір

Володимир Бойко
2025.07.20 01:17
Мода на патріотизм стає модною так само, як донедавна мода на зраду. Люди, що з якогось дива зараховують себе до когорти великих, мають схильність до дрібного паскудства. Писаки, що довго і марно претендують на визнання власної геніальності, в очік

Артур Курдіновський
2025.07.20 00:48
Назустріч снам запрошує мене
Не виправдана дійсністю надія.
Я знов будую речення складне,
Здогадуючись: кожний гість – месія.

Побачу сяйво – синє, крижане,
Йому червоне – явна протидія.
Гарячий колір високо стрибне…

Борис Костиря
2025.07.19 22:05
Лунає крик зозулі з тої далі,
Де ти живеш в надії та печалі,

Де розчинились мрії і думки,
Де йдуть назад змарновані роки.

Я продерусь крізь зелень живодайну,
Крізь сумніви стривожені і давні

Юрій Лазірко
2025.07.19 19:28
от і все
набігались думки за правдами
та кляп у роті замість лірики
утрати стали непоправними
і слів нема на панегірики
зі сходу дме есересер

приспів:

Юхим Семеняко
2025.07.19 18:35
Під мостами клошарами Франції
Розглядались державні вакансії.
А не в офісах десь.
Ви чогось боїтесь
Під мостами пожити у Франції.

Непогане життя у Валенсії –
У народу є пільги та пенсії.

Світлана Пирогова
2025.07.19 11:15
Зранку до вечора сонячні мандри
ллються промінням, лоскочуть теплом,
створюють літній на згадку альбом.
Хмари біліють - розв'язані банти.
Сукня небесна в палітрі відтінків,
ніби прасована ніжна блакить.
Персик пахучий медами п'янить,
а від крисан

Ірина Вовк
2025.07.19 10:32
Літо – по літі… По лІтах – літа…
Човник пливе. Зелен-хвилечка грає!
Хай не минає година свята,
Хай не минає…

Стежечка в житі – тужніють жита…
Зірка твоя мерехтить – не згорає…
Хай не минає лиш бутність ота,

Віктор Кучерук
2025.07.19 08:13
Яри прохолодні
У нас, де завгодно,
Злякають імлою
Когось вслід за мною.
В яру, як годиться,
Завжди багновиця
Та ще таємниця,
Мов мрія, ясниться...

Артур Курдіновський
2025.07.19 02:25
Сумний полон смарагдової тиші
Читає гордовито свій вердикт.
Підходжу до судді свого все ближче,
Бо слухати про себе правду звик.

Він повністю правий. Йому видніше,
Для кого хто – безцінний рятівник.
Минуле стало чорним попелищем,

Борис Костиря
2025.07.18 22:16
Ця жінка погубить мене.
В подвір'я забуте й сумне

Прилине листок випадковий,
Зірвавши природи закови.

Ця жінка загрозу таїть.
У Богом призначену мить

М Менянин
2025.07.18 21:34
Встала думка українця
натерпівся вже по вінця:
скільки питиму цю чашу –
топче ж ворог землю нашу.

Смерть йому нести не вперше,
ще при цьому світу бреше –
всіх в оману ввести хоче,

С М
2025.07.18 17:00
Рештки волосся випадуть геть
Старість, все оце
Далі слатимеш мені валентинки
Ще вітання і грампластинки?
Як загуляю, прийду вночі
Ти мені одчиниш?
Будеш зі мною разом і поруч у
Шістдесят чотири?

Артур Сіренко
2025.07.18 16:08
Таїна дерев і повітря
Відома схимнику Сонце –
Відлюднику лісу Галактика,
Що вдягнув діряву свиту Ніщо,
Може він був кульгавим грішником?
А тепер світить у цій темряві,
Наче він запалив воскову свічку
Молитви першопочатку –

Іван Потьомкін
2025.07.18 13:17
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник. Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент

Ігор Шоха
2025.07.18 10:02
А наші предки мали на Русі
все, що нащадки захищають нині
в усій красі,
бо живемо усі
не на московії, а в Україні.

***
А косолапе рижого не чує.

Віктор Кучерук
2025.07.18 05:15
Треба вірити в краще,
Бути мужнім і сильним, –
Не здаватись нізащо,
Щоби дихати вільно.
Бо не раз вже ставалось,
Що соромились вчинків,
Як шукали і жалість,
І просили підтримки.

Олег Герман
2025.07.18 02:18
Психологія – не математика. Вона не оперує догмами чи аксіомами, а радше є широким полем для досліджень, гіпотез та інтерпретацій людської поведінки. Саме ця гнучкість, на жаль, створює благодатний ґрунт для маніпуляцій та спекуляцій, особливо в просторі

Олександр Буй
2025.07.17 22:21
Моя спокуса і мої вериги.
Холодна лава і гаряча крига.
Яскравий місяць і пожухле сонце.
У світ ворота. Із душі віконце.

З тобою просто, а без тебе складно.
Ні відстані, ні часу не підвладна,
Ти владарюєш на землі й на небі,

Борис Костиря
2025.07.17 21:35
Місто-привид, в якому втонули серця,
Місто-привид, в якому втонули надії.
Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

Місто-привид здіймається, ніби скелет,
І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
І даремно шу

Євген Федчук
2025.07.17 20:44
Вже сонечко до заходу хилилось.
Позаду залишавсь буремний Понт.
Легенька хвиля билася у борт.
А люди із надією дивились
На Таврики високі береги,
Куди вони вже кілька тижнів прагли.
Губами, пересохлими від спраги,
Подяку шепотіли, бо ж боги

Ігор Герасименко
2025.07.17 18:25
Ні порічки, ні Марічки
спілі ягідки – не милі.
На плечі, на спині річки
чоловік долає милі.

Макрометри. Невеличкий,
та ні краплю не безумний.
На плечі, на спині річки

Вячеслав Руденко
2025.07.17 11:43
Серед стерні, що вицвіла в борні
Під час метафізичної атаки
В межах часу війни за білі маки
Рятують поле роси осяйні,
Де зла Солоха з лантухом в кутку,
На випадок нічної ескапади
Не мотивованого края зорепаду,
Усім готує схованку хитку,

Віктор Кучерук
2025.07.17 06:25
Перегріте сонцем літо
Пахне п’янко в’ялим цвітом
І пахтить, немов кадило,
З боку в бік гарячим пилом.
Душним робиться повітря
По обіді на безвітрі
І легені обпікає
Спекота оця безкрая.

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:14
Ледь прозора нитка з поділкою між -
На багатих і може...
Може і не варто за ломаний гріш
Поклонятись вельможам.

Хто усе шукає де подіти час,
Хто за крихти роботу.
Та осиротіло дивляться на нас

Юрій Лазірко
2025.07.16 23:11
Згубило небо слід амеби в краплі
і дурняка мікроби лОвлять за язик.
По кінескОпі скаче Чарлі Чаплін -
в котлі готовиться трапезний черевик.

Приспів:
А там, у кума -
Стигне бараболя.

Борис Костиря
2025.07.16 22:04
Це вже ніколи не повернеться,
Немає вже шляху назад.
Минуле відлетіло з вереском,
Немов грайливий зорепад.

Ці усмішки і сльози намертво
Вросли в минуле, як трава.
Укрились листям рухи й наміри,

Устимко Яна
2025.07.16 20:28
з горішка човник хлюпає веслом
і довга тінь між хвилями і дном
і те весло до дна – як перевесло
гойдає сонце глибоко на дні
весняні ночі теплі літні дні
й передчуття «от-от» – аби не щезло

з горішка човник брижі на воді

Ігор Терен
2025.07.16 20:21
А деякі сліпі поводирі,
не маючи душі, явили тіло
і... пазурі
на тому вівтарі,
куди нечистій силі закортіло.

***
А шулеру політики не треба

Ольга Олеандра
2025.07.16 09:43
Ти програєш, я виграю.
Що з цим підходом нездорове?
Чи ми з тобою у бою
списи схрестили гарячково
і має хтось перемогти,
а інший, здоланий, програти?
А переможець святкувати
«поБеду» бажану свою,

С М
2025.07.16 09:00
Коли матуся відмовить усім на запрошення
І сестрі вашій батько розжує
Що ви втомились від себе і власних утотожнень
Запрошую, королево, міс Джейн
Чи зайдете, королево, міс Джейн

І коли квіткарки зажадають виплати за кредитом
А троянди їхні відпахт

Віктор Кучерук
2025.07.16 08:51
Непереливки без жінки
Стало жити козаку, -
Сивиною павутинки
Засріблилися в кутку.
Вкрилась плямами підлога,
Як і скатерть на столі
І, неначе чорний погар,
Пил з'явився скрізь на склі.

Борис Костиря
2025.07.15 22:32
Новорічні іграшки в середині травня -
що може бути абсурдніше?
Можна кожен день починати
як Новий рік.
Новорічні іграшки лежать
як свідчення швидкоплинності
часу. Вони лежать
у бетоні, у піску,

Артур Курдіновський
2025.07.15 17:05
Відомий поетичний троль
Стріляє знову з лайномета.
Стріляй! Така твоя юдоль,
Коли немає пістолета.

Іван Потьомкін
2025.07.15 11:51
На Меа-Шеарім здалось мені,
Що Рабін йде навстріч.
Якби не цей примружений
Тепер уже хрестоматійний погляд,
Нізащо б не подумав, що це він:
У шортах (знаю, що в теніс грав),
В капцях на босу ногу,
Голомозий, як цабарі усі...

Тетяна Левицька
2025.07.15 07:54
Воркують горлиці, та що їм,
до лютих проявів війни?
Щоденно сіллю рани гоїм,
гарчать над світом двигуни.
Втрачаємо останні сили
в хімічно-ядерній війні,
копає смерть сирі могили —
хрестами круки вдалині.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Равлик Сонний
2025.06.25

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:35 ]
    а груші обернулись на гілля
    а груші обернулись на гілля
    обсипались посипались корою
    останній лист тріпочеться мов «ля»
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?
    ще рано вітру ще удвох з тобою
    накидавши грушок й книжок до торби
    ходили тут і бачила земля
    дивився бог – нам літньо так
    так добре
    мов у раю до часу до пори
    до крапки не поїдженої ще
    тріпоче між гілля остання «ля»
    все небо нам погрожує дощем
    а ми незрілі ми ще не зросли
    ще соком ми не налились до краю
    ще не готові до примар імли
    театру тіней вигнання із раю
    ще прагнем спеки нам кортить грушок
    гітарних вигинів і виплеску й нектару
    а груші обернулись на гілля
    збезгрушені
    а ми з тобою в тару
    у склянки чи у слоїки чуттів
    під соусом у маринаді в солі
    де я в тобі тремтітиму мов «ля»,
    а ти в мені зажеврієш як «соль»

    холодні будні бутлі та слова
    олія розлилась.. така олія..
    гануся оступилась
    все бува
    і значить бал і точно – голова
    чиясь впаде не втримана
    дива
    скотилась та й розсипалась корою
    на вітрові
    цей вітер - звідкіля?

    а груші обернулись на гілля
    як може обернемось й ми з тобою

    13.09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (7)


  2. Тата Рівна - [ 2014.11.07 22:59 ]
    річка

    а її вуста холодні холодні стулені сині
    труп не може нічого крім лежати рівно
    і повільно крізь неї по ній проростає
    мокра трава, висихає на вітрові в сіно
    перетворюється в музику вітру мокра трава
    а вона лежить нерухома й неправа
    у своїй передчасній смерті, у смороді
    непритомності тіла вуста її хо-
    роші холодні гарні сині
    у ній сконцентровані дуги мостів
    вогнів життів риб гуркоту потягів
    реву автомашин зойків алколюдей
    диякон топив у ній чоботи
    маньяк - ідеї та геїв і чоботи
    лихвар - іудею й нові штіблети
    поети топилися самостійно
    розпластавши руки віялом чи склавши їх на пузі
    кожному по вірі його по заслузі
    але їй байдуже, мертвим все-рівно
    до чужого життя до власної смерті вона -
    холодний труп не царівна вона потопельниця
    янгол міста незрячих з красивим жіночим ім'ям
    Устина. Устя.
    Рівне


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (3)


  3. Владислав Лоза - [ 2014.11.05 19:48 ]
    Ліки від снобізму
    Черговий досвід робить мене злим,
    хоча таким не прийнято ставати,
    розкопуючи щось нове. Затим,
    я стверджую, що так лягає карта

    і міг би нині дертися увись
    (хоча насправді тільки ніс дереться);
    не помічати характерних рис,
    які цілком сумісні з теплим серцем;

    навчитись розрізняти моветон,
    при цьому відкидаючи статути;
    ходити у богемному пальто
    як в аргументі говорити скуто;

    в кінці катрена виставляти хрест
    як пам`ять про невідворотні втрати;
    а ще напитись, намутивши десь
    (хоча мені зарано споживати)­.

    Натомість лампа замість каганця
    хитається у побутовій тиші,
    і річ, яка повзе з-під олівця,
    нагадує букет із перебільшень.

    04.11.14


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  4. Богдан Манюк - [ 2014.11.02 10:53 ]
    Осінь 2014 року
    Ні, не стінами вітру
    спинити в дорозі різдвяне.
    Неприборкана осене,
    марно ладнати блокпост.
    Закопала гріхи,
    а вони проростають руками
    і хапають за горло
    сановного в тиші когось.
    І листва, і листки,
    де по білому чорним омана,
    засипаючи кров,
    не вертають у коло небес.
    Наче ліва рука,
    так, зухвалице,
    кепсько багряниш,
    бо не Божий – московський
    помітила похапцем перст.
    Рятуватиме світ
    позосталості вічної трепет,
    і на ірода знов –
    на зорі віфлеємське табу.
    Переможе Різдво,
    та натопчуть у душах
    вертепи,
    що з осіннього безуму
    ткали
    багряну
    ходьбу.
    2014р.
    Художник Я. Саландяк



    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (19)


  5. Галина Михайлик - [ 2014.11.01 21:19 ]
    Автопортрет
    Малює Осінь «ню»-автопортрет:
    без пóзолоті в листяній палітрі,
    навідліг пензлями дощу і вітру…
    А в кутику – факсиміле-офсет:

    прадавні руни, таємничі знаки,
    екслібриси дереворитних снів…
    Брунатно-чорний, глиноземний хакі,
    сріблисто-сірий - колорити днів,

    що листопадово-передзимово зимні,
    ранкова паморозь мурашками пече…
    Пухова біла хустка на плече…
    Підрамник-«ню» за спокоєм гардинним…

    01.11.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.64) | "Майстерень" -- (5.79)
    Коментарі: (23)


  6. Серго Сокольник - [ 2014.10.27 00:18 ]
    В яких всесвіттях...
    В яких всесвіттях…

    В яких всесвіттях нарізно носило
    Любові наші, що пересіклись
    У мить злиття, і, стомлено-безсило,
    Знов роз"єднавшись, відлетіли ввись?

    І що тепер? У мороці страждання
    Блукатимем у нетрях забуття,
    Допоки знов, розбуджене бажанням,
    Новою зустріччю запалить нас життя,

    І буде зустріч. Зоряними снами
    Ми злетимо у відчуттях нараз...
    І наші тіні ще прийдуть за нами...
    І наші душі ще спом"януть нас...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500893
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 24.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  7. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:56 ]
    Опавший лист
    Опавший лист

    Снег сошел. И лист опавший,
    Переживший зимний снег,
    Словно вспомнив день вчерашний,
    Закружился по весне

    В вихре ветра, что из сеней
    Пыль сомнения метет,
    Что в потоке ощущений
    Позабыл ушедший год...

    Вновь в свободе многоточья
    независим, позабыл
    Тот застенчивый листочек,
    С кем под снегом рядом был...

    Так и я в потоке ветра
    Новый ветренный порыв,
    В парусах грядущих лета
    Поцелуем изловив,

    Упаду и вновь восстану...
    Но, по-новому любя,
    В сердце вдруг заноет рана-
    Как я буду... без тебя?

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491237
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 08.04.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  8. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:32 ]
    Не благай про кохання, не треба
    Не благай про кохання, не треба

    Покотилося сонце по небу
    В неозорій ясній вишині...
    Не благай про кохання, не треба.
    Не потрібно цього вже мені.

    Он на сонце насунули хмари...
    У гаю не щебечуть пташки...
    Розчинилось кохання, мов мара.
    Відійшло. Хай лікують роки

    Нашу біль. І сльозинки солоні,
    Світло-чисті, мов пам"яті щем,
    Покотились дощем у долоні...
    Повновісним осіннім дощем...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499167
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 15.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  9. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:13 ]
    Квіти
    Квіти

    Ми просто квіти, зрошені росою,
    І наше щастя всім вам прислужитись.
    Не зачепи ногою нас босою,
    Чи взутою- ми просто, просто квіти...

    Нам прикро, як для смутку нас купують.
    Роса стіка, як сльози по загиблим...
    Як на останню зустріч, ми сумуєм,
    Зірвати нас вважають за потрібне...

    Ми горді, як нас дарять юбіляру-
    Його життєвий шлях ми прикрашаєм...
    Політ шалений гордості пізнаєм,
    Коли артистів нами закидають...

    Для цього ми ростем, це наша доля,
    Нічого проти цього ми не маєм,
    Але найбільше любим мимоволі,
    Коли коханці нас друг другу дарять...

    І як же наші стебла затріпочуть,
    І як бутони наші розійдуться,
    Як ми побачим, що блищать кохані очі...
    Як ми побачим, що тіла зіллються...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473152
    рубрика: Лірика кохання
    дата поступления 17.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  10. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Встреча
    Встреча

    Мы встретились снова. Перейден порог
    Разлуки, что встала меж нами...
    И бремя печали упало у ног,
    Омытое счастья слезами.

    Мы долго блуждали во мраке ночей,
    Лишь чуя присутствие в мире
    Скрещение душ, и твоей, и моей...
    Тяжки расставания гири....

    И сердце в желаньи забилось сильней,
    И дверь твоей спальни открыта...
    И мы влюблены до скончания дней,
    Как будто Перрон и Эвита...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476494
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 02.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  11. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:50 ]
    Осінній настрій
    Осінній настрій

    Осіннім парком ми йдемо.
    За руки, наче діти,
    Одне одного беремо.
    В руках осінні квіти...

    Злітає листячко з дерев,
    Ти, мов дитя, ним граєш.
    Долоні повні набереш,
    Мене ним осипаєш...

    Сміється сонечко ясне...
    Ти, наче сонце, сяєш!
    Бажання шал бере мене,
    Як ти із листям граєш.

    Така гарненька, молода,
    Сучасна і худенька.
    Самозакохана- біда!
    І в мене- чималенько...

    Як я кохаю чарівну
    Тебе!.. Прийдем до хати,
    Нараз під каву роздягну,
    І буду милувати...

    А за вікном кружляє лист,
    У вікна заглядає...
    Злітай в віконце, і дивись,
    Як я тебе кохаю!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475666
    рубрика: Лірика
    дата поступления 29.01.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  12. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 03:52 ]
    Расставание
    Расставание

    В сером мареве автовокзал...
    Я уехал, а ты осталась...
    Где-то в сердце больном печаль
    Острой раною отозвалась.

    Нам не свидеться никогда.
    Все, что было- неповторимо.
    Ирреальные города
    Не спеша проплывают мимо...

    Ты сама эти дни сполна
    Разделила с моей судьбой.
    Так скажи, в чем моя вина?
    Это боль, это просто боль...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 25.02.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  13. Серго Сокольник - [ 2014.10.26 00:02 ]
    Ухожу...
    Ухожу…

    Да пошло все к чертям!
    Этот город чужой.
    Это лампы вольфрам-
    Солнца свет неживой.
    Город детства ушел
    Убываньем тепла...
    Как фантомная боль,
    Детства память ушла...
    Этот город исчез,
    Как скрипящий паркет
    Довоенных домов-
    Память прожитых лет.
    Из "стекляшек" пустых
    Мегатонных громад
    Лица "зайдов" чужих,
    Словно рыбы, глядят.
    Холодами сквозит
    С высоты эстакад...
    Прожит жизни кульбит.
    Цикл замкнулся. Назад
    Вход закрыт на запор.
    Это рана в судьбе-
    В детства радостный двор
    Не вернуться тебе.
    Да гори все огнем!
    Все равно, как уйти...
    Сумрак ночи и днем
    Сердце может нести...
    Кончен бал. Ухожу
    Мимо рыбовитрин
    В мира нового жуть,
    Безнадежно один...

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502102
    рубрика: Лирика
    дата поступления 30.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  14. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 13:47 ]
    Капля ртути
    Капля ртути

    Каплей ртути легла ты на чью-то ладонь...
    Капля ртути... Ее удержать ты попробуй...
    Ты в сверканьи ее ядовитом не тронь.
    Но ронять погоди, поиграй с ней немного...

    Так ярка... Так подвижна... Как отблеск луны
    Отражен в этом взгляде, игриво- холодном...
    Ты прохладой зовешь в эротичные сны,
    Оставаясь при том отрешенно- свободной...

    Капля ртути... Красой неживою своей
    Ты играешь судьбою желанья живого...
    Не стекай по ладони! Останься на ней!
    Капля ртути... Ты ядом отравишь любого!..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 24.07.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  15. Серго Сокольник - [ 2014.10.25 04:18 ]
    Встреча поэтов (16+)
    Встреча поэтов. ( 16+ )

    Судьбой нам дарована встреча, моя поэтесса,
    И воздух пронизан желаньем познанья процесса
    Слияния душ, упоенных поэзии силой...
    И голову счастье кружит в ожидании милой...

    Скажу я тебе, словно оду желанью слагая-
    Ты неповторима, в любви совершенно другая,
    Я женщин знавал, все же как ты на них непохожа!
    И в сердце, как пазлы, сложилось желание... Боже!..

    Извечность желаний себе мы исполнить поможем.
    Нам станет степною травою любовное ложе.
    В поля побредем мы одетые в солнечный ветер,
    Вдвоем, затерявшись для всех на огромной планете...

    Чтоб ласково солнце нагие тела целовало,
    И где-то вдали за холмами гроза бушевала,
    И сладко-тревожные песни нам ветры шептали,
    Играя травою, примятой от наших сандалий...

    И в страстном порыве, почти истязая друг друга,
    И яду испив в невозможности выйти из круга,
    Тебя целовать, словно ведьму в горниле огня,
    И слушать в истоме о том, как ты любишь меня.

    И громом вулкана взорвется гроза за горою,
    И с неба потоком дождя исступленье омоет...
    Причина ли, следствие- что есть явление это-
    Природы каприз, или все же слиянье поэтов?..

    адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500217
    рубрика: Лирика любви
    дата поступления 20.05.2014
    автор: Сокольник


    Рейтинги: Народний - ( - ) | "Майстерень" - ( - )
    Прокоментувати:


  16. Богдан Манюк - [ 2014.10.11 16:16 ]
    *****
    Салютують високо дерева ворОнами,
    голубам обігріті дахівки для бесіди.
    Доримуємо погляди і не сторонніми
    голубино-воронячі обри окреслимо.

    Поміж ними залишимо зблиски помітними –
    дотанцьовує осінь циганочку з виходом.
    Перелітним вітрам і життю перелітному
    за таку зачепитися – вічністю дихати.

    Завсесвітлиться дужо млинові старезному,
    пилюговим акордам не правити жорнами.
    Перемелемо час і слова на поезію,
    не мішки найцупкіші, а небо наповнимо.

    2014р


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (30)


  17. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.10 22:07 ]
    * * *
    Сп`янілий світ у летаргійнім сні...
    Коли Шляхи розходяться з Словами,
    Болить Христос, розп`ятий у мені
    Таки моїми ніжними руками.

    10.10.05.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (15)


  18. Анна Віталія Палій - [ 2014.10.03 08:47 ]
    * * *
    Дерево жовте серед зелених
    Жалем листочки тягне до мене.
    От зупинилось тут на хвилинку:
    Музика лине з неба будинку.
    Осінь із літа вийшла строкато,
    Зачарувала ритмом токати.
    Позолотила, наче медами.
    Перестелила свіжими снами.
    Приколисала вітром у груди.
    Не відпустила більше нікуди.
    22.10.07.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (8)


  19. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.26 12:31 ]
    * * *
    Мій опоненте з осені,
    Слова, що зріли досі ще, -
    У зиму перейдуть.
    Стаю ногами босими
    У небо, повне просині, -
    Вивільнюється суть.

    На тверді неба - рішено.
    Шляхами світу спішено.
    У русі - тільки зміст.
    Маленька кулька зоряно
    Летить і диха зморено.
    А на раменах - міст.
    28.09.07.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (21)


  20. Ігор Шоха - [ 2014.09.24 17:49 ]
    Неузгодження
                             І
    Усе на роздоріжжі Україна.
    І репає в агонії земля,
    як вся її система двопартійна
    із рупора колонії Кремля.

    Одна ідеологія – «рашисти»,
    а інша – це «бандерівська рука».
    Читай: по ліву руку – комуністи,
    по праву – олігархія і К-а.

    І замовляє музику багатий,
    а споживає опіум дурний,
    тому що бідний...
                   Є і цирк безплатний,
    і діалог приблизно ось такий:

    – Але нема і духу тої сили,
    якої так сахається совок...

    – Але віками націю косили
    сума, тюрма, дороги і могили...

    – Але не відступає ні на крок
    відома теле-радіо-команда...

    – Але слухач – із ротом на замок...

    – Але нема достойних слухачів...

    – Але – війна, агресія і зрада,
    і пута, і неволя – пропаганда
    ворожої колони москалів...

    І скільки тих але у нашій бучі?
    Пручається знесилений вампір
    недавно ще «єдиний і могучий»
    біблійний звір.
                   Але і до сих пір
    жало змії, не вирване ведучим,
    з усіх джерел отруює ефір.

                             ІІ
    Я агітую за життя до смерті,
    за ясне сонце, за сіяння дня...
    Чому ж перемагає кацапня
    і помикають нами люті черті?

    Чому у мене вибору нема
    од віку установленого Богом,
    і насуває з півночі пітьма,
    і правда засинає за порогом?

    А це тому, що виродки яси
    у нації моєї вкрали Слово.
    А це тому, що відібрало мову
    за маслаки і кусень ковбаси.

    А це тому, що бестії орди:
    сугестії, хамелеони, змії –
    з одного боку,
                  ...з іншого – німіє
    оте нове, і лиш вряди-годи
    товче у ступі дзеркало води,
    з якої аж обвис язик Росії.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (4)


  21. Богдан Манюк - [ 2014.09.20 22:44 ]
    Етюд із малечею
    Малюкам танцювати навшпиньки
    біля доброї-доброї осені.
    Сходяться.
    Промінці голосочків тоненьких
    на лиці
    в золотавому модниці.

    Малюки, бешкетуючи, флюгер
    повернули на літо усміхнене –
    чи насмілиться модниця вдруге
    в ту ж ріку…
    під небесними мітками?

    Малюками розгойдано кладку
    що водиці цілющій
    поклониться –
    по такій золотому телятку
    слугувати не бігтимеш, моднице.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (26)


  22. Владислав Лоза - [ 2014.09.20 18:15 ]
    Гуманітарне саторі
    У горнилі всесвітньої спеки,
    що роз`ятрює зболені рани,
    ми - лінгвісти без бібліотеки
    та належного фінансування.

    Ми, що завжди занадто ретиві
    в наріканні чумного зеленим,
    несподівано для колективу
    зіштовхнулися із феноменом:

    там, де смертним стачало кебети
    все продовжувати бойовисько,
    червонясте арґо кулеметів
    потіснило
    з широт
    авестійську.
    18.09.14



    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Коментарі: (2)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.19 22:45 ]
    Павло Тичина Десь на дні мого серця...*
    Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.
    Я ішов від озерця.
    Ти сказала мені: "Будь здоров!
    Будь здоров, ти мій любий юначе!.."
    Ах, а серце і досі ще плаче.
    Я ішов від озерця...
    Десь на дні мого серця
    Заплела дивну казку любов.

    Говори, говори, моя мила:
    Твоя мова - співучий струмок.
    Ніч зірки посвітила.
    Шепчуть вітру квітки: гей, в танок!
    Повінчайся з туманами ночі.
    Тихо так опівночі.
    Ніч зірки посвітила.
    Говори, говори, моя мила:
    Твоя мова - співучий струмок.

    1914


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (18)


  24. Марися Лавра - [ 2014.09.15 22:44 ]
    третя князівна
    у далекім тінистім заліссі
    візерунком устелене листя
    на узліссі барвиста хатинка
    і живе у ній осіння краплинка

    чароводу збирає цеберцем
    забавляється диволюстерцем
    жовтодинне намисто вдягає
    синьонебо у балці купає

    у волосся уплітала коралі
    на обличчі усмішка у прялі
    і уста калиновочервоні
    білоквіти весільні у короні

    милозвучно виводила трелі
    чарувала м'які акварелі
    і співала пісні місяцівна
    світу Божого третя князівна


    2014








    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.46)
    Коментарі: (4)


  25. Богдан Манюк - [ 2014.09.09 22:39 ]
    Зустріч
    Сколихнули розмову – вуаллю між нами,
    від найлегшого подиху – порухом подиву
    й різнобіччям до нас – відчуваєш вустами,
    а мені вона зблискує колами, кодами.

    Виростає натхнення із жару каміна
    і в танок на обличчя настирливо проситься.
    Оберегами в колі магічнім на стінах
    найсвітліші слова, не споряджені похапцем.

    Онебеснимо час. Інтонацій багаття
    відшукає скарби в завуальній мозаїці,
    а тоді й… капелюшок пора тобі зняти,
    на якому вуаль застаріла гойдається.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (29)


  26. Марися Лавра - [ 2014.09.09 17:11 ]
    Мій
    увінчаною дівою
    являюся зникаючи
    збиваю спокій твій.

    войованою зброєю
    стріляю убиваючи
    умерти не посмій.

    улюбленою піснею
    літаю огортаючи
    смарагди твоіх вій.

    убраною царівною
    закохуюсь караючи
    єдиного, ти - мій


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.46)
    Коментарі: (12)


  27. Ігор Шоха - [ 2014.09.09 13:40 ]
    Лиха година
    Зі сходу насуває западня
    і виродок пропащої родини...
    Не дай то, Боже, як зима прилине,
    дізнатися уже на схилі дня,
    яка вона – ота лиха година.

    Буває залунає із пітьми
    мелодія утраченого щастя
    і думаєш, – о, як цей світ мінявся,
    і як давно із милими людьми
    я на ясній дорозі зустрічався.

    А то, буває, наче первоцвіт
    неуловимо літеплом повіє,
    і оживає віра і надія,
    і даленіє веремія літ,
    де за неволю і лукавий світ
    воює з Україною Росія.

    І усіває поле не зело,
    а полум’я палаючої днини...
    Лихої неминучої години
    чекає із минулого село.

    По два боки стоять добро і зло.
    Немає
                   золотої
                                  середини.

                                  09.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (14)


  28. Світлана Костюк - [ 2014.09.07 15:47 ]
    ***
    Мене для цього світу вже нема -
    Я вигоріла, вицвіла, німа...
    Несуть мене - спустошену, розп`яту,
    З "двохсотим вантажем" у кожну хату...
    Душа моя - ранима, безборонна-
    Відлунює в усіх церковних дзвонах...
    Над ними дух Спасителя витає...
    Для інших же нема мене.
    Немає.


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (16)


  29. Марися Лавра - [ 2014.09.07 10:47 ]
    Коли душею
    Істомлено ясніє осінь
    Жовтіє сон немов листок
    Миролюбові серце просить
    Єства ковток, ясних думок
    Тумани ізійдуть у світанні
    Опікшись сонцем огняним
    І морок ляже у смерканні
    Все таки так, очима блим
    І урагани у ложці кави
    Обвітрить спейс осінній дим.
    Усе частіше, в'януть снами
    Осінній сум...і Всесвіт у нім.


    Рейтинги: Народний 5.25 (5.47) | "Майстерень" 5.25 (5.46)
    Коментарі: (5)


  30. Ярослав Чорногуз - [ 2014.09.06 21:11 ]
    Світло кохання
    Світи мені, любове осяйна,
    Весну життя даруй душі, Богине,
    І музику, де плаче глибина,
    Тонкого болю ронячи перлини.

    Люблю тебе, небесна і земна,
    У пречудову і похмуру днину,
    Леліє сни чарівні таїна
    У величавій горизонту сині!

    (Це – наслання з диявольських куліс,
    Коли полуда очі закриває,
    Омани серця непролазний ліс?..)

    Веди вперед, за овид небокраю,
    Імлу прониже ніжний сонця спис –
    Його кохання світло окриляє.

    27.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)



    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (14)


  31. Владислав Лоза - [ 2014.09.03 21:18 ]
    Мої герої
    Мої герої - сектанти, що колять собі у вену уламки метеоритів, розбовтані у воді;

    і некомбатанти у свитах, що фактор примирення й сонця без остраху щодо грабунку тримають у бороді;

    й веселі льотчики в масках, чиї полігонні шедеври на практиці переходять постійно у мертву петлю;

    а ще альпіністи-вигнанці, що взяли занадто високо і забрані вітром вершинним до себе за це без жалю.
    ***
    Мої герої - не з неба, хмарини для них - не транспорт; натомість укрзалізницю обрали усі вони,

    й хоча у тьмянім вагоні кондуктор вишукує зайців, ніхто не жалкує про те, що далекий від вишини.

    Фіделі скуйовджених вулиць, апостоли переходів, похмурі ісуси хрущовок, архангели мокрих доріг, -

    для них мої мармур і море, для них мій папір і ліки, для них мій маяк і бункер,

    і вірші мої для них.

    Серпень 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.33) | "Майстерень" -- (5.42) | Самооцінка 5
    Прокоментувати:


  32. Світлана Костюк - [ 2014.09.03 20:47 ]
    ***
    засмучена Марія на іконці
    сльоза пекуча скрапує з повіки
    і плине світ- маленький і великий
    як іграшка в космічній оболонці
    а ми в своїх бажаннях ще й смішні
    натхненні то піснями то боями
    заблудлі на шляху до ТОЇ БРАМИ
    поживу підкидаємо війні...
    десь мрія нерозпізнана німа
    схиляється у гречному поклоні
    і плачуть янголята безборонні
    та сліз нема
    і слів
    уже
    нема..


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (34)


  33. Анна Віталія Палій - [ 2014.09.03 19:22 ]
    * * *
    Гойдає світ благенька павутина:
    Тут - сила болю, там - екстаз чуття.
    А воля у людини - страх - дитинна...
    Вхопившись павутини, мов життя,
    Розхитує, як гойдалку, основи...
    Тому довкола неї все горить...
    Ще мить... Та ні, - спинився світ у Слові.
    Звів у любові очі догори.

    17.04.07р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (26)


  34. Оксана Вітовщик - [ 2014.09.01 18:13 ]
    « Про що мовчить місто. . »
    Про що мовчить маленьке місто?
    Чи є у ньому дикий холод?
    Чи пролітають сумні вісті?
    Чи може сміх тут скрізь навколо?

    Про що мовчать кам’яні стіни?
    Що криє попіл у собі?
    Вони несуть людські провини,
    Солоні сльози і думки.

    Про що мовчать мости й дороги?
    По них пройшло сотні людей.
    Хтось виливав тут свою душу,
    А хтось проводив з сонцем день.

    Море людей! Так,їх – мільйони!
    Море думок і море слів!
    Багато смутку – океани!
    Ще більше пошуків в собі!

    Летять години, линуть ночі,
    Біжить рікою стрімко час.
    Але міста і океани
    І досі згадують про нас..

    2013 р.


    Рейтинги: Народний 5 (5.13) | "Майстерень" 5 (5.13)
    Прокоментувати:


  35. Богдан Манюк - [ 2014.08.28 14:26 ]
    *****
    З образІв недовершені погляди стерті,
    а залишені – в обрисах гострих.
    Покуття
    для приходу щодня
    нетутешньої смерті –
    похизується чорним і вкотре – у простір.

    Домовиниться. Лихом побиті,
    повиті,
    підіймаються вихором понад хатами,
    і не може священик уваги просити,
    зачепився за всесвіт,
    за хрест і за камінь…

    Позолочені сльози
    на кожнім вінкові
    і ячать материнські довіку… земного…
    Доладнаєм ланцюг собі – слово у слові,
    щоб себе прив’язати
    до мертвих і Бога.

    Перемовини з лихом
    від хати до хати,
    і в церковці старенькій,
    отій на горбочку,
    як і дітям убитих війною солдатів,
    загубилось півщастя
    німим ангелочкам.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (20)


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.26 16:30 ]
    Розбита мрія
    На ободі красивім чобітка* -
    Твоя оселя – озеро велике,
    Чарівні гори – зелень там витка
    Над плесом величаво-темноликим.

    І ти, як світла хмаронька легка,
    Що у волосся заплела гвоздику –
    У замку, де зубці, як у казках –
    У небі понад лісом напівдиким.

    І я лечу лелекою туди,
    У теплий край, де квіти веснянії,
    Забувши про осінні холоди…

    А там зима в лице з порогу віє
    І прозою шмагає: геть іди!..
    Я не тебе кохав, а тільки - мрію!

    26.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (28)


  37. Світлана Костюк - [ 2014.08.25 21:22 ]
    Послання до штабного генерала - зрадника
    Пихатий генерале, як живеш?
    Я вчителька, що того хлопця вчила,
    В якого свіжовирита могила,
    В яку ти і сльозинки не проллєш...
    Бо що для тебе сльози матерів,
    Хлоп`ята, що ішли "живцем на міни"...
    Тих броників хватало половини
    Аби ти свій мільйончик заробив...
    Жорстокий генерале, як ти міг
    На нари запроторити хлоп`яток.
    Що п`ятий місяць вчились воювати
    Без сну і їжі, падаючи з ніг...
    Вітання ще від сивих матерів
    Тих пацанів, яких ти підло зрадив,
    Яких дотла чужі палили гради,
    Бо ціль по них хтось все-таки навів...
    Пихатий генерале, зручно так
    В тоновано_броньованій машині...
    У сина твого очі також сині,
    І спить він, як і той, мабуть, навспак?..
    Ти знаєш, що у кожному селі
    Тепер щодня чекають похоронок?..
    Ти вміло прикриваєшся законом,
    Що не проб`ють ні кулі, ні жалі...
    Як найманець на цій святій землі...

    19.08. 2014


    Рейтинги: Народний -- (5.86) | "Майстерень" -- (5.5)
    Коментарі: (26)


  38. Тата Рівна - [ 2014.08.22 23:09 ]
    це літо
    це літо закінчується слізьми
    Боже! хіба ж так треба дощу?
    не стало одного трьох восьми
    були ще дітьми були мужами
    були такими за кого б заміж
    хоч завтра пішли дівчата строєм
    а їх – в одностої на поле ратне
    шукати болю долати атеро
    гасити ватру, варту чи вату
    чи те і те ну і…помирати


    пішло туди їх кілька тисяч
    вернулись – п’ятеро

    ще сотня підвально чекає бартеру
    лишився спомин як крик матері
    німий
    бо й задушений одностроями
    зеленими плямами порожнечею


    інші лишилися бути героями
    і бити пам’яттю нас, - приречених
    шукати у снах імена курсивами
    обличчя між натовпу вирізняти
    вони були гордими і красивими
    вернулись - п'ятеро...


    в них вилиці жовті в нас вулиці сиві
    реальність немов атака хімічна
    скажи мені, за що тебе сину
    не мовчи за що тебе, батьку
    прирекли на життя вічне?


    все просто – ми стали зашкарубілі
    немов підошва важкої бутси
    ми деградуємо у дибілів –
    Бог дав нам курси:
    уроки людяності і права
    уроки сумніву та сум'яття
    уроки віри у добрі справи
    і просто віри…вернулись - п'ятеро...


    було у матері як волосся
    синів прекрасних та світлоносних
    а в травні раптом упало листя –
    а з травня – осінь!
    лишилась батьку одна правиця
    лишилась дівці одна розрада

    і наші сльози на їхніх лицях
    попроростають ще виноградом


    22.08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Коментарі: (6)


  39. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.20 23:15 ]
    Химера чи правда?
    Не знаю, як довірити паперу
    Цю думку, що ману зняла з очей…
    Невже – о Боже! – полюбив мегеру,
    Яка повинну голову січе?!

    Злопам`ятна і мстива, як пантера,
    Готова ззаду стрибнуть на плече
    І горло прокусити… Це – химера
    Чи правда, що святим вогнем пече?!

    О Велесе, не дай мені прозріти,
    Скажи, що це – облуда, тільки сни…
    Від горя божеволію… О, світе,

    Мою любов сяйну оборони
    І подаруй їй милосердя квіти,
    Вгорни ізнов обіймами весни!

    20.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)






    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (21)


  40. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.17 17:01 ]
    Невідворотність випробування
    Схили мені голівку на плече,
    Відчути дай свою жіночу слабкість,
    Розчулення у серце потече,
    Але мої обійми не ослабнуть.

    Ні, я не з тих, повір, не із нечем –
    Від сили почуття стаю незграбний.
    Знесу за тебе голови з плечей,
    Загину – лиш за погляд твій привабний.

    А що образив… Справді, це було
    Од вищих сил тяжке випробування,
    Помилка, на яку штовхає зло…

    Над урвищем ловлю цей шанс останній!
    О як же ти зміцніло і зросло
    І всесвіт обняло – моє кохання!!!

    17.08.7522 р. (Від Трипілля) (2014)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (32)


  41. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.15 13:23 ]
    Над безоднею
    Ранкове літо
    Твоїм пробудженням світить.
    Підводить вітер
    Голівки схилені квітам.
    Куди нам діти
    Бездонні розриви світу?
    Тонка стежина, --
    Пробігти треба уміти.

    15.08.2006р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (10)


  42. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.15 10:24 ]
    Болить...
    Болить мені несправдженість моя...
    Відсвіченими небом голубами
    Летять Слова. А край доріг стоять
    Одні жінки, століттями, роками...

    Сопілкою заграю у вітри.
    Листочками розкинуся по світу.
    Зведуть угору очі явори.
    Заграють полонини у трембіти.

    Вслухаюся. Скажи мені! Уста
    Твої мовчать. Чи я недобре чую?
    Минає мить неплідна і пуста.
    Не те, не той, не та... Стояли
    Берези дві побіля рук Христа,.. -
    Лише хрестом при домовині стали...

    07.08.06р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (14)


  43. Ярослав Чорногуз - [ 2014.08.13 00:09 ]
    Повернення від Аїда
    Я вигнання твоє духовне звідав –
    Мов за плечима – років три тюрми,
    Тепер уже спілкуємося ми,
    Хоч ти сувора, наче Немезида.*

    Три роки заполярної зими
    Без твого світла… Жив, немов сновида.
    І царство найпохмуріше Аїда
    Мені здавалось раєм неземним.

    Та що тепер?! Я маю кілька слів,
    Од котрих ледве-ледве не зомлів…
    Сяйнули ж бо привітністю раптово.

    Благословляю час гіркий розлук,
    Над океаном сліз моїх і мук –
    Надія на відродження любові.

    12.08. 7522 р. (Від Трипілля) (2014)




    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (19)


  44. Тата Рівна - [ 2014.08.11 19:48 ]
    мій сад
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би славну компанію - маркіза де Сада, Жорж Санд і Хемінгвея з сушеною воблою
    юного Маяковського ще не простріленого Лілічкіними кулями очима скляними її безлюбові любові а обіруч кованої фіртки кутики вуст Жуковського живуть окремо як кіт чи як притаманно коту на готовім
    І там же жоржинами бальзамінами жінки у шампанському віці у капелюшках і з бульбашками на стеблах тремких
    ще цілий загін маленьких та менших Принців приручених - вуха почищені, нігті підстрижені – все як треба
    у тому саду жасмином бузком самшитом шиті стіни садові фігури живі й уміють дихати і коли гуляєте ви пастельно картинно буває у спину опівночі можуть пчихнути…буває
    червоні омнібуси скриньками поштовими біжать перед домом – першими по новини й кутики вуст Жуковського мов коти на готовому муркочуть пухнасто повигинавши спини

    Спини мене, діду
    старезні твої хронографи чи цокають ще у рідких субстанціях часу?
    спини мене, це життя почалось надто стрімко, воно недоречне штучне і передчасне
    воно випереджує старших – не по сезону – достиглим плодам не місце в задусі цвітіння.
    коли би ви поглянули на мій сад на мій внутрішній лондон – побачили би там лише горбаті тіні


    Рейтинги: Народний -- (5.4) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати:


  45. Богдан Манюк - [ 2014.08.10 17:43 ]
    *****
    Колишні плями…
    Кажеш, від чорнильниці?
    Опів на вічність – не плети обман.
    Годинник – сонце
    на тоненьких милицях,
    коли веселка ранку
    надарма.

    Від позолоти – ті, готичні, дворики,
    на шклянці хліб…
    і кола молитов,
    і соняхи – всесвітності повторення
    на стеблах довгих
    під земним кутом.

    Навчались духу,
    смерті -
    так побільшаєм,
    а чистоту виточуючи з лих,
    різьбили вірші
    й вирізьбили віршами
    усе, що Бог без усмішки не встиг.

    2014р.


    Рейтинги: Народний 5.69 (5.63) | "Майстерень" 6 (5.77)
    Коментарі: (22)


  46. Ігор Шоха - [ 2014.08.10 13:06 ]
    Любов і війна
    Сонетами не подивуєш світу.
    Все більше роздувається сюжет.
    Сіяючий коловорот орбіти
    і на війні оздоблює поет.

    Ось-ось і лусне оргія братання,
    коли війна зруйнує до основ
    останки тої віри, що остання
    удавиться обіймами любов.

    Життя театр. У масках наші лиця.
    Але не за сценарієм Творця,
    і не дивує інша таємниця, –
    як ще існують люблячі серця?

    Він все воює, а вона чекає –
    пара-нормальне явище, але
    у патріотів інколи буває
    не, – ла-ла-ла і не, – оле-оле.

    І він іде в атаку ради неї,
    і відступає також за одну,
    за ту єдину...І за цю ідею
    він і у чорта виграє війну.

    Його діждуться і дружина, й мати,
    і поцілують, і омиють кров...
    І поки є набої і гранати,
    він буде воювати за любов.

    Хай убиває люте зло і зраду,
    нехай стають героями сини.
    Колись усім відкриє голу правду
    сучасна філософія війни.

    Знімемо маски. Війни – це не шоу,
    коли у вир затягує любов
    аби кармічно народитись знову,
    якщо у парі з іншою пішов –

    зі смертю і розлукою
                                  до раю.
    Тоді і запитання відпадає,–
    чому немає світові кінця?

    Якщо війна веде по манівцях,
    екзотики на світі не буває,
    хіба що разом
                          люблячі серця.

                                  08.2014


    Рейтинги: Народний -- (5.56) | "Майстерень" -- (5.91)
    Коментарі: (6)


  47. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.08 16:37 ]
    Язичник і пісок
    Ходив по піску золотому,
    А серце не здужав нести.
    І ноги не знали утоми:
    На горах стояли хрести.

    Хрестився. І за горизонти
    Молився на сонце своє.
    Бувало, одну мав гризоту:
    Дивився, чи добре стає.

    24.10.2005р.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.47) | "Майстерень" 5.5 (5.48)
    Коментарі: (14)


  48. Мирослав ГончарукХомин - [ 2014.08.04 08:32 ]
    Приємна сутінь / Нарочито існуючі
    Приємна сутінь огортатиме тіло її невагоме,
    Вокзальні птахи замовкатимуть над її домом,
    І тільки зорі пастельно криваві і місяць у повні
    Проводжатимуть її до межі анексованої власним мороком.

    Вона ще не знає, що втіха довкола неначе зима ефемерна,
    Що люди, як ріки сплітаються крізь каміння,
    Що це насправді жнива, що вона ще жива – не вмерла,
    Що дощі в останнім вагоні повертають сумирно з півдня.

    Ти ще не знаєш нічого, ти ховаєш обличчя у землю,
    А все навкруги – демонтує у тобі тугу,
    Тривала розлука корінням гіркого ревеню
    Лікує чаями твою передчасну застуду.

    Так народжуються думки, а поміж ними – слова,
    Терпіння – найвища освіта з невизнаним атестатом,
    І сходить на землю сріблястим дощем їхня ангельська стройова,
    І глушить сезонні убивства мобільний їх оператор.

    Бачиш, дівчинко, двері, що завжди по тобі закриті,
    Нарочито існуючі, тривко в тобі живучи,
    Такі ж невідомі, як осінь загублена в житі,
    До якої щодня будуть тягнутись руки.


    2014 р.


    Рейтинги: Народний -- (0) | "Майстерень" -- (0)
    Прокоментувати:


  49. Анна Віталія Палій - [ 2014.08.01 08:16 ]
    Від вітрів

    Розвітрений час душі.
    Зникають мої вірші
    у дні, що згубився нам.
    Та вічно над нами дням
    незримо-насущних чаш.
    Там час віднайшовся наш
    в канві, що на двох - одна.
    І знову струмить весна,
    і радістю – вороття
    в нову повноту життя.

    23.12.2010р.


    Рейтинги: Народний -- (5.47) | "Майстерень" -- (5.48)
    Коментарі: (6)


  50. Богдан Манюк - [ 2014.07.29 14:07 ]
    День народження
    НадихАли літа і нахабно напали –
    пилюга на очах, не змахнеш сивини.
    З вайлуватою зрілістю фото напам’ять -
    і понуро бредеш
    від вини до вини.
    між повітряних кульок і куль,
    до свічада,
    що не тіло – вихоплює душу лишень
    і стезю, на якій виростаючи падав,
    і стезю, де зіп'явся на диво полин.

    І не шпага, не торба при битому боці
    на твоєму відграняться почерку, ні.
    Овселюднишся тільки у зшитку емоцій,
    розпочатому… з небом коли полотнів.
    Наливаєш, тобі наливають картинно.
    В мережі розкуйовдили друзі витки.
    Телефонні етюди на пух тополиний
    перетворюєш лагідно жестом руки,
    бо інакше спізнитися можна на осінь,
    відпустити у безвість останнє –прости-.
    …Усміхнешся, на ноги підхоплений тостом,
    хоч уже даленів од веселих гостей.

    2014р.


    Рейтинги: Народний -- (5.63) | "Майстерень" -- (5.77)
    Коментарі: (24)



  51. Сторінки: 1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19   ...   29