ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.09 22:26
Чи є сенс шукати дівчину
на базарі, на торжищі,
де все купується і продається?
Ти загубив дівчину
за масками повсякденного
життя, у хаосі століть,
а тепер шукаєш її,
як єдино потрібний маяк,

Іван Потьомкін
2025.10.09 21:47
Той, хто по смерті захоче розшукать мене,
серед мурашок поспішних хай шукає
або ж серед кошлатих бджілок.
Змалку трудитись звик, як і вони,
тож залюбки до них прилину…
…Люблю пісні ще з повоєнної пори,
коли дівчата з хлопцями на колодках
козацький

Олександр Буй
2025.10.09 20:59
Закричав болотяний бугай
І шаманка вдарила у бубон...
Я хотів інакше, але знай:
Що було – ніколи вже не буде.

Гай дубовий листям шелестить,
Кидає багаття в небо іскри...
Ти продовж оцю останню мить

Євген Федчук
2025.10.09 20:04
Хан не встигне іще й чхнути у Бахчисараї,
А козаки запорозькі уже про то знають.
Тож не встиг він ще подумать у похід рушати
На Угорщину – не прямо, а через Карпати,
Тобто через Україну – вже козаки взнали
І ту вістку королеві одразу й послали.
Нач

Сергій Губерначук
2025.10.09 15:56
КУЛЯ, ЯКА ПОЧИНАЄ ГРУ.
ДЕМОС РУСОС, ЯКИЙ не НЕ.
УЯВА ПОГОРБЛЕНА.
ПРИЗВОЛЯЩЕ дівчинки під назвою НАДІЯ.
У КИЄВІ усі КИЇ.
ТИ теж КИЙ, який ганяє КУЛЬКУ,
коли довкіл роздирливо зіпає:

С М
2025.10.09 13:39
Я шпарку заб’ю, через неї дощить
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Заклею ці тріщини в дверях атож
Спиняючи свої думки
Все кудись-то

Віктор Кучерук
2025.10.09 12:49
Яскравими фарбами осінь
Забарвлює стихлі гаї
І міцно бере верболози
В холодні обійми свої.
Дощем затяжним умиває
Від пилу дороги пусті,
А потім тумани безкраї
Лаштує на кожній путі.

Сергій СергійКо
2025.10.09 12:18
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ми можем намовчатись разом вдосталь,
Допоки спілкуватимуться душі.
Юнацьких, ми позбавлені ілюзій,
І зайвої поспішності у рухах.
Ласуєм почуттям, неначе смузі
І обираєм

Юрій Гундарєв
2025.10.09 09:47
Сьогодні, 9 жовтня, йому могло би виповнитися 85 років. Але він пішов у захмар’я сорокарічним.
Можливо, такі яскраві особистості конче потрібні не лише тут…
До речі, одна з львівських вулиць носить його ім‘я.

Дві маленькі зелені фари
висвітлюють шл

Борис Костиря
2025.10.08 22:17
Давно я не був
на залізничному вокзалі.
Узимку він промерзає
до самих глибин,
як серце печалі.
Вокзал став для мене
землею обітованою,
куди спрямовані мої мрії,

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Сергій СергійКо
2025.10.08 16:12
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Не могутню й блискучу з телеку,
а старим імпотентом займану.
Її тіло, колись привабливе,
У вбранні дивувало вродою,
Та всередині – вся оманлива
І тепер виглядає хвойдою.

Леся Горова
2025.10.08 15:15
Перед осінню ніби винною
Почуваюся без вини.
Розлітається павутиною
Перший зАзимок слюдяний.

І жовтневого дня короткого
Багровиння снує клубки.
Кривда в них примостилась котиком

Володимир Мацуцький
2025.10.08 13:20
грудня 2025 року Норвезький Нобелівський комітет винесе рішення: «нікому з глав держав не присуджувати премію миру». До такого рішення потенційні члени комітету прийшли заздалегідь, ознайомившись з дослідженнями міжнародної групи науковц

Володимир Бойко
2025.10.08 11:12
Колись бункери були прихистком героїв, а нині по бункерах рятує шкуру якесь пуйло. У майбутньому вивчення історії рашизму буде справою не політологів, а паразитологів. Право сильного сильне, але не праве. Малодушним завжди мало загублених душ.

Віктор Кучерук
2025.10.08 06:14
Зранку за вікнами осінь
Хлюпає нудно дощем, -
Плани зруйновано зовсім,
Душу охоплює щем.
Тільки корити не стану
Час дощовитий ніяк, -
Осінь - обманлива пані, -
Знати повинен усяк...

Борис Костиря
2025.10.08 00:05
Скільки часу ми втрачаємо
на сон! Як шкода,
що безліч годин
іде в нікуди.
Сон - це ніби інша реальність,
але часом така моторошна.
Важко зрозуміти,
яка реальність є справжньою:

Олег Герман
2025.10.07 23:14
Давайте чесно, ми всі вже давно живемо не просто з телефонами, а в телефонах. Колись електронна пошта була чимось "вау", тепер це приблизно як відправити голуба. Ми досягли такого рівня спілкування, де відповідь є функцією швидкості пальців, а не мозку.

Олександр Буй
2025.10.07 21:12
Останнє золото кленове
Здимає осінь із палітри...
Зими морозна передмова
Уже вчувається в повітрі...

Довкілля стане чорно-білим,
Де півтони – у сірій гамі...
Вітри мереживні метілі

С М
2025.10.07 15:15
Відусюди чую кроки марші тисяч ніг бо
Уже літо і знову час настав
Для уличних утіх бо!
На що ти годен отут
Самі рокабільні витівки
Адже в соннім Лондоні не треба
Уличних вояків
От

Юрко Бужанин
2025.10.07 14:17
В пухнастому світі
Пухнасті створіння
Пухнасто щасливі
У всіх поколіннях.
І сонце пухнасте
Їм світить ласкаво.
В пухнастому небі –
Пухнасті заграви.

Сергій Губерначук
2025.10.07 12:23
Материк.
Атмосфера.
Зирк!!!
Птеродактиль – Неандерталець.
Далі
просто
людей
п

Олександр Сушко
2025.10.07 12:01
Поховах і донечок, й синів,
Нащо жити? Може, ліпше вмерти?
Бо осліп від горя, онімів,
Бо від горя став чорніший смерті.

Плюнула вогнем у рай орда
І потік в Дніпро ручай кривавий.
Боже! Я б своє життя віддав

Віктор Кучерук
2025.10.07 05:55
Темні хмари, а під ними
Міцнокрилі журавлі
Подаються невдержимо
До заморської землі.
Сіра далеч, а з-за неї,
Добре чутно звіддаля, -
Кличе теплістю своєю
Облюбована земля.

Борис Костиря
2025.10.06 22:11
Похмурий горіх
із зів'ялим після морозу листям.
Він нагадує старого,
який просить милостиню.
Голосіння дідугана
ударяються об небо
і осипаються
не золотими монетами,

Віктор Кучерук
2025.10.06 16:04
На отому далекому березі,
Де було веселіше стократ, -
Гожу днину догулює вересень, -
Мій зрадливий поплічник і брат.
Не подався за мною в бік сирості,.
Не проник до осінніх глибин, -
Не явив аніякої милості,
Щоб не був я один на один

Олег Герман
2025.10.06 15:49
Приходить осінь в дім
Неквапно, тихо. Втім,
Ніяк я не збагну, чому настільки сумно.
Застудженій душі не хочеться вже мрій,
Лише холодний дощ і роздуми абсурдні.

Нема вогню в зірках,
Змінили просто так

Світлана Пирогова
2025.10.06 13:45
Р-апсодія жовтня журлива,
А-фіші розвісила осінь.
П-рислухайся: ліра чутлива,
С-крипаль милозвучно доносить.
О-рнамент мальований листям,
Д-ерева у міді та охрі,
І килим на землю встелився,
Я-ворик старенький заохав.

Іван Потьомкін
2025.10.06 13:00
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити. 2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що. 3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх. 4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Іван Потьомкін
2025.10.06 12:47
Якщо віриш, що можна щось зіпсувати, повір, що можна також і полагодити.
2. Краще вірить у дурниці й ошуканство і вірить також у правду, аніж не вірить ні в що.
3. Той, хто завжди говорить правду, матиме успіх.
4. Усе, що ти бачиш на світі, – це для ви

Ольга Олеандра
2025.10.06 10:55
Страх з усіх радників, мабуть, найгірший.
Страшно російському вурдалаці, тож кількість обстрілів він вчергове збільшив.
Більше смертей. Більше руйнувань. Щось бажане він отримує з цього?
Титул недолюдка, кровопивці, нездари. Більше нічого.

Геовеличч

Артур Курдіновський
2025.10.06 05:53
Зустрілись ми в короткому рядку
Написаного спільним болем вірша.
Моя душа злітала вище й вище
Та мріяла про долю не таку.

Жорстока правда: я тобі ніхто.
Для тебе я навряд чи кимось буду.
Навколо мене - чорний попіл всюди,

М Менянин
2025.10.05 23:31
Коли промінь сонця
сягне твоїх вій –
гайда від віконця
і більше не стій.

Пора, мудрий брате,
настав вже той час
дорослішим стати –

Борис Костиря
2025.10.05 22:40
Чому молода дівчина
так часто буває на кладовищі?
Чому вона ходить туди
щоразу? Молодість і небуття -
що може бути
більш протилежним?
Пам'ять, яка застрягла
у глибоких тріщинах граніту,

Тетяна Левицька
2025.10.05 22:29
Мела вишнева заметіль
і падала додолу цвітом,
як потягло їх звідусіль
одне до одного магнітом.

Він воював, як на війні,
за право бути тільки з нею.
У непроглядні дні сумні

Олександр Буй
2025.10.05 21:01
Мед із полиновим присмаком –
Твій поцілунок п’янкий...
Плутать кохання із пристрастю,
Богом благаю, – не смій!

Губи чуттєво калиняться,
Світять смарагди очей...
Жаль тільки час не зупиниться
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Софія Пасічник - [ 2025.10.06 23:40 ]
    Шепіт осені
    Жовтне́вий дощ шепоче нам про втому,
    І листя сипле міддю у журбі,
    А я шука знайому вже дорогу –
    Де вперше ти вплелáся у мені.

    В багря́нці, що змальовує епічне,
    І теплім світлі мрії-маяка
    Я відчуваю – це кохання вічне,
    Хоч осінь листям* шлях наш проклада

    І хай туман встеляє дні розпуки,
    А небо плаче в сивому жалю́, –
    Я все одно, крізь холод і розлуки,
    В цій осені тебе одну люблю́..

    *смутком


    Рейтинги: Народний -- (5.5) | "Майстерень" -- (5.5)
    Прокоментувати:


  2. Володимир Мацуцький - [ 2025.10.03 20:31 ]
    Зелені ягоди калини
    Зелені ягоди калини,
    життя криваві береги.
    Шануй історію країни,
    якщо збагнути до снаги…
    Коли ж ті ягоди поспіють?
    Чи, може, то з чужих калин?
    Коли ворожу зграю спинить
    народ? Змужніє він коли?

    Зелені ягоди калини –
    гарячі символи землі –
    землі країни України,
    яка крокує у імлі
    до того Бога, що є світло,
    до того неба, що є Бог.
    Старенька вже, старенька й свита,
    і довгий шлях до перемог.

    Не стали гетьмани царями
    і вільними не стали ми.
    Народ ще правиться псарями
    з псарятами – отими псами,
    не Богом та і не людьми…
    І чорна доля чорним полем
    волає, не вщухає біль.
    І чорна дума серце коле
    і кличе у останній бій.

    Листопад 2008 р.


    Рейтинги: Народний -- (5.2) | "Майстерень" -- (5.39)
    Прокоментувати: | "Збірка "Зелені ягоди калини. Книга друга""


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.30 22:21 ]
    * * *
    Чоловік повернувся додому
    На батьківський тривожний поріг,
    Розчинивши столітню утому,
    Накопичену в сотні доріг.

    Та удома його не чекали,
    І батьки вже померли давно.
    Поросли бур'яном рідні камені
    І стежки в чорно-білим кіно.

    Блудним сином самотнім, печальним
    Повернувся уже в нікуди.
    Магелланом у тужнім мовчанні
    Він шукав у безмежжі світи.

    Та зустрів тільки пустку він скоро
    І пеньки замість лагідних груш.
    І обсипаний тиньк, як покора,
    Ліг під ноги в застиглості душ.

    16 квітня 2024


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  4. Ярослав Чорногуз - [ 2025.09.23 23:00 ]
    Псевдооптимістам
    Село розбомблене під обрій,
    Ридання чуть і дронів свист,
    Не плачте, все в нас буде добре -
    "Втішає" псевдооптиміст.

    Поза кордоном діти, вдови,
    Вже півнароду - хто куди.
    Та буде все у них чудово --
    Іще повернуться сюди.

    Та скільки горя ще зазнають,
    Допоки схаменеться світ.
    Прийдуть до пекла замість раю --
    Складай, плането, заповіт.

    Усіх накриє чорна хмара,
    Китай і Індія удвох --
    Півсвіту ядерним ударом
    Розіб'ють, щоби світ цей здох.

    Росії друзі -- демократам
    Промиють мізки назавжди,
    Нас полікує "мирний" атом,
    Дасть демократії п.зди.

    Ви, оптимістики хоробрі,
    В "неописуемый восторг"
    Прийдете. Буде вам все добре --
    Та тільки років через сто!

    23 вересня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (6)


  5. Борис Костиря - [ 2025.09.12 22:42 ]
    Монолог сліпого
    Усюди - лиш пітьма,
    Суцільний знак питання.
    І дихає зима,
    Як гугенот останній.
    Безмежна Колима
    І птаха трепетання.

    Померкло світло враз.
    І світ кудись подівся.
    Мов осяйний алмаз,
    Погасили всі події.
    Страшніше від проказ
    Це лихо, о Маріє!

    Я бачу вдалині
    Диявола і Бога.
    За обрієм мені
    Судилася дорога,
    Яку в негоди дні
    Пройду я, мов знемогу.

    До отчого порога
    Мені не добрести.
    Надія і тривога
    Скували, мов кати.
    Зника дорога строга.
    Руйнуються мости.

    Безгудість обійма.
    Намацую я нитки.
    Мене несе зима,
    Як трепетна молитва.
    А сенсу більш нема.
    Руїни після битви.

    20 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.09.11 22:16 ]
    * * *
    Спадають останні хвилини
    Важкого безумного дня.
    Не ляжуть вони у билини
    Розлогі, немовби стерня.

    Зникають хвилини безслідно.
    І крапля спаде в нікуди.
    Години згоряють безплідно.
    Пурга замітає сліди.

    І щось монотонне, бездушне
    Лягає важким тягарем.
    Конвеєр безжалісно душить,
    Мов сотні залізних ярем,

    Штовхає в отруйну пучину,
    Руйнуючи творчість в душі.
    І замість троянд у долині
    Ростимуть рясні спориші.

    19 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  7. Борис Костиря - [ 2025.09.05 21:43 ]
    Сніг
    Мене жене гостроконечний сніг,
    Мов кара неба чи лиха примара.
    Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
    Примарою стає гірка омана.

    Мене жене непереможний сніг.
    Він вічний, він біблійний і арктичний.
    Сніг падає, немовби пес, до ніг
    І вмить стає тілесний і античний.

    Ніщо в мені не спинить цей політ,
    Цю манну, що спадає ледь відчутно,
    Ту, що дарує цей тендітний цвіт,
    Який за комір потрапляє чуло.

    Мене женуть списи жахних снігів,
    Вони мене прохромлюють, мов тура.
    І сиплеться завія із віків
    На мене, як на флейту трубадура.

    11 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  8. Борис Костиря - [ 2025.09.04 21:45 ]
    Фантазія
    Ці марення і візії природи
    Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
    Фантазія народиться в пологах,
    Як повінь із бетонних берегів.

    Фантазію ніщо уже не спинить,
    Її сніги на крилах понесуть.
    Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
    Впіймавши лиш вигадливий абсурд.

    Фантазія, настояна на спирті
    Стрімких снігів і навісних вітрів,
    Несеться полем у нестримнім спринті
    І падає в безмежності морів.

    9 грудня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  9. Борис Костиря - [ 2025.09.03 21:19 ]
    * * *
    Стілець вибвають з-під ніг
    Та так, що ти ледве встигаєш
    Ступить на небесний поріг.
    Луна пронесеться над гаєм.

    І як же писати, творить,
    Коли навіть столу немає?
    Така зачарована мить
    У вічність загляне безкраю.

    Стоїш серед степу один,
    Шукаєш стілець, як рятунок.
    І хтось принесе із годин
    На небі настояний трунок.

    Ти вип'єш його аж до дна
    Й сп'янієш навік, як заклятий.
    І скосить невинна вина,
    Повівши нечутно на страту.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Борис Костиря - [ 2025.09.02 22:47 ]
    Спектакль
    Танцюють порожні віки.
    Всміхається маска в загрозі.
    Простягне подібність руки
    Сатир у вигадливій позі.

    В палкому натхненні спектакль
    Розігрує хтось у абсурді.
    В нім кожен намічений такт
    Звучить, як оголеність суті.

    На сцену зайдуть кістяки,
    Актори, яких не чекали.
    Ці долі лихі жебраки
    Зіграють на арфах печалі.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  11. Борис Костиря - [ 2025.09.01 22:17 ]
    * * *
    Мій голос обірвався у зеніті,
    Мої слова згоріли у золі.
    Мої думки у полі переритім
    Замерзли нерозквітлими в землі.

    До кого я кричу в безмежнім полі?
    Зі світом же обірваний зв'язок.
    Лиш холоднеча, як безжальність долі,
    Читає тут ненависті урок.

    Відірваний від світу, наче в'язень,
    Говориш ти кудись у далину.
    І хто розоре, розірвавши м'язи,
    Цю нескінченну дику цілину?

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  12. Олег Герман - [ 2025.09.01 00:25 ]
    Можливо...
    Чергова епоха раптово пішла,
    Немов розчинилася, втратила цінність.
    Можливо, це просто миттєвість життя,
    Яку б я хотів розтягнути на вічність.

    Не хочу про осінь, холодну і злу,
    Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
    Про них надто рано, а біль та війну
    Згадаю не раз ще, проте не сьогодні.

    То зараз хай спогади линуть увись,
    Де сонце танцює на хвилях із вітром.
    Можливо, теплом ще зігріє колись
    Порожнє, знецінене, вистигле літо...



    31.08.2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.54) | "Майстерень" 6 (5.63)
    Коментарі: (8)


  13. Борис Костиря - [ 2025.08.31 22:00 ]
    * * *
    Всесвітній холод, як тюрма німа.
    Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
    Безлюдність так жорстоко обійма.
    Лягає тиша так велично й мудро.

    І птах замерзне й тихо упаде
    У невідомість, як в обійми страху.
    Не знайдеш прихисток уже ніде,
    Втонувши в плазмі болісного краху.

    Кричи у поле, в хугу, в німоту,
    І голос розчиняється в просторах.
    А відповідь замерзне на льоту,
    Упавши в прірву в невблаганних горах.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.28 00:19 ]
    Поробили
    Не люби, не люби, не люби --
    Темна смуга лягає між нами.
    Як вселенська печаль - тінь журби,
    Наче тріщина між берегами.

    Розверзається прірвою лих,
    Твої руки з моїх вириває,
    Пекла лютого видих і вдих -
    Пожирає, як горе безкрає.

    Постає зі струмка - океан,
    Гидь і сморід навкруг - плід війни то.
    Від сердечних знеможений ран,
    Я благаю так несамовито:

    О Боги, киньте в прірву мене!
    Чорнобогові замість десерту --
    Це кохання величне, земне --
    Я пізнав, а тепер хочу вмерти.

    Захлинеться падлюцтвом цей світ,
    Він убив найпрекраснішу мрію...
    Ну а може в моїй голові
    Щастя вітер думки ці розвіє?!

    Нам обом той привидівся жах,
    Поробили таки, поробили!
    Летимо знов на Божих вітрах,
    На любові нев'янучих крилах!

    27-28 серпня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2025.08.25 21:40 ]
    * * *
    Я хочу затьмарити мозок,
    Я хочу пірнути в імлу,
    Я хочу дивитися в морок
    І падати в сон-ковилу.

    Вино простягає долоні
    Для радості і забуття.
    Відчую в космічному лоні
    Усю повноту каяття.

    Та розум згасити не здатні
    Всі пекла потуги страшні.
    Впаде переможений зрадник
    На полі в палкій боротьбі.

    Кулак підійматиме розум
    З руїн, із уламків цеглин.
    Він здатен розширити розмах
    З кутка до вселенських вершин.

    Отрута для тіла і духу
    Відступить, як військо німе.
    Лише для чутливого слуху
    Безодня відкриє себе.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2025.08.23 21:06 ]
    * * *
    Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
    Так пробирає до самих глибин.
    Реальність відчувається, як голод,
    Як море без коралів і рибин.

    Ідеш у парк віддалений, забутий
    У цю зимову пору, мов чернець,
    Встромивши ніж у нестерпимий будень,
    Який виходить, як поважний жрець.

    Тут голос розчиняється у ваті
    Невизначеності і німоти.
    Ідеш у невідомість, як заклятий,
    Без жодної вагомої мети.

    28 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  17. Борис Костиря - [ 2025.08.22 21:57 ]
    Посмішка скелета
    У кожній посмішці є посмішка скелета.
    У кожному початку є кінець.
    Усе потопить невблаганна Лета,
    Наблизивши нежданий реченець.

    Ця посмішка скелета нам розкриє
    На дні надії голі черепки,
    Шпилі високі, хижі чорториї,
    Куди впадуть незлічені роки.

    Ця посмішка - завершення процесу,
    Округлість долі, кпини небуття.
    Як вияви фатального ексцесу,
    Це буде крапка в сяйві каяття.

    27 серпня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Борис Костиря - [ 2025.08.19 21:52 ]
    * * *
    Природа виявила геніальність
    У тому, що створила цей шедевр, -
    Твою красу, не схожу на банальність,
    У миготінні первісних дерев.

    Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
    Як і твоя небачена краса,
    Яка мене заглибила у щастя,
    Немов у незбагненні небеса.

    І твій талант на сцені чи у битві
    Покаже незвичайну гостроту.
    Коли заходить сонце у молитві,
    Світи проходять через німоту.

    13 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  19. Борис Костиря - [ 2025.08.18 21:27 ]
    * * *
    Іду у ліс розбійницький, таємний
    Там, де чекає лезо і клинок.
    І тільки так досягнеш цілей певних
    Без жодних перепонів і морок.

    Приймає ліс екзамен доленосний,
    І винесе він вирок, як тиран.
    А ти ітимеш крізь серпанок млосний
    У безгомінності кривавих ран.

    Ініціація німого лісу -
    Це найжорстокіший шлях у нікуди.
    А листя сиплеться у горло бісу
    І залишає трепетні сліди.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  20. Борис Костиря - [ 2025.08.17 22:08 ]
    * * *
    Я лезом ножа в невідомість іду,
    Пірнаю у ризик, немов у безодню.
    Жену я наосліп епох череду,
    Які зазирнули в спустошену бодню.

    У грі випадковостей знак впізнаю,
    Простягнутий в полі, як посох прадавній.
    В бутті я побачив стрімку течію,
    Яка промовляє, як мудре видання.

    У ризику є повноцінне життя.
    Над прірвою ти пізнаєш найповніше
    Ціну існування і сенс небуття,
    Які ти вливаєш в розпечені вірші.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  21. Борис Костиря - [ 2025.08.16 22:27 ]
    Перевтілення
    О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
    Для перевтілення немає меж.
    Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
    Ти роль нову, як душу, обереш.

    Ти входиш у новий потік буття,
    Змішавши Бога й біса у собі.
    І кров тече у ріку каяття,
    Яка зірвала голос у клятьбі.

    Лише б у зміні ролей і облич
    Не втратити себе, єдину вісь.
    Не падати у зміні рамп і свіч
    Перед кумиром, що глаголить вість.

    Тоді заглиблення у сотні лиць
    Не здатне стерти первісне, твоє.
    Перед мамоною не впавши ниць,
    Писатимеш ти небом житіє.

    6 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Юрій Гундарєв - [ 2025.08.16 09:59 ]
    Літо
    Літні дні лічені -
    насолоджуйся кожним,
    повернись обличчям
    до краси Божої!

    Ось м’ячем-сонцем
    у високім небі
    довгорукі сосни
    грають у регбі…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.38) | "Майстерень" -- (5.34)
    Прокоментувати:


  23. Юрій Лазірко - [ 2025.08.15 18:02 ]
    Тісно у Барі, Шумно --- український блюз
    тісно у барі
    шумно
    Юр
    наливай що є
    музика шестиструнна
    спокою не дає

    будьмо
    мій друже
    в чорнім
    звати як
    що ти п’єш
    світ
    феєрверк з попкорну
    любиш у нім своє

    лід у обіймах віскі
    з біблії Михаїл
    брат мій
    літає низько
    душі знімає з вил

    я тільки-но із храму
    тиша і я
    злились
    зграбна вона
    як дама
    мана
    одна із рис

    полум’я душ
    і свічка
    йде під іконний лик
    пам’ять дає осічку
    де нас й куди вели

    з ким не буває туго
    весело
    в той же бік
    можна назвати другом
    певним
    немов собі

    знаєш
    я був завзятим
    з війнами не на ви
    у перемозі свято
    з кличем летів на вий

    і після злив терпіння
    смерті дурної
    смут
    раптом ставав я тінню
    неба
    що гнало тьму

    миті постійно тануть
    віскі на смак
    вода
    на ніч мене не стане
    ранком вернусь
    бодай

    зваж
    що сказав як треба
    Юр
    по одній на всіх
    п’ю за набіги неба
    в пеклі лапатий сніг


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  24. Олег Герман - [ 2025.08.13 00:48 ]
    Крик тиші
    Голос розбився об скелі німі,
    Тиша гнітюча тримає за горло.
    Думи блукають в молочній пітьмі,
    Мовчки стіна виростає з безодні.

    Сіті незримі сплітають слова
    І розчиняються в тінях пониклих.
    Десь у глибинах дрімає душа,
    Серце завмерло — ні стуку, ні крику.

    Хто нас почує крізь попіл і дим?
    Згинуло сонце у багнах обману.
    Світ огортається болем страшним,
    Мовби густим, непроглядним туманом.

    Кроком неспішним ступає мара,
    Більше нічого не чути, крім тиші.
    Віра щезає, мов тінь комара.
    Що нам насправді готує Всевишній?


    12.08.2025


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.54) | "Майстерень" 5.5 (5.63)
    Коментарі: (6)


  25. Борис Костиря - [ 2025.08.12 21:17 ]
    * * *
    На стадіоні перемог і втрат
    Стоїш, як початківець перед боєм,
    І дивишся на сонце із-за брам,
    Що не дають наповнитись собою.

    Попереду ще стільки рубежів,
    Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
    І доля піднімає на ножі
    Тебе в безжальності спекотних прерій.

    Була ти переможцем тут не раз
    У спорті, і науці, і мистецтві,
    Шліфуючи для неба свій алмаз,
    Небачену чарівність і майстерність.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  26. Борис Костиря - [ 2025.08.11 21:57 ]
    * * *
    Я шукаю тебе у далеких жінках,
    Як загублений час у далеких віках.

    Впізнаю твої риси в далеких, чужих
    Чарівницях на крайній життєвій межі.

    Хоч би скільки тинявся у пошуках тих,
    Все одно повертаюсь до рідних твоїх

    Рис обличчя, що їх сотворив сам Господь,
    Що вдихає вогонь у знеможену плоть.

    Я кружляю по колу, вертаюсь туди,
    Де сніги забуття замітають сліди,

    Але в цій круговерті нетлінне щось є -
    Це обличчя прекрасне й величне твоє,

    Це душа, у якій я навік заблукав
    Серед шуму лісів, серед шепоту трав.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.09 21:59 ]
    Нікому не потрібен
    Неначе у карцері дрібен --
    Запхали тебе у тюрму.
    Нікому вже ти не потрібен
    У світі жахливім цьому.

    Старіючий, сивий і хворий --
    Чи здох, чи живий -- все одно.
    Дурні, безпідставні докори
    Втоптали тебе у лайно.

    Придурку, ти став однолюбом --
    Ревнує вона, як на сміх.
    Стервозність -- кохання то згуба,
    Невіра -- смертельний то гріх.

    І ранить у серце і гостро,
    Збагни моя, люба, збагни.
    Твої всі даремні підозри,
    Вбивають кохання вони.

    Знесилений, вірю у чудо,
    Що смур цей полуди -- мине.
    І сяєво щастя в нас буде,
    Як світло весни чарівне!

    6-7 серпня 7533 р. (Від Трипілля) (2025).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  28. Борис Костиря - [ 2025.08.04 21:08 ]
    * * *
    Прощальна засмага на пляжі -
    Останній осінній прибій,
    Що тихо й незаймано ляже
    На плечі жінок без надій.

    Прощальний цілунок природи,
    Що лине у безвість, як знак,
    Який прокричить у пологах
    І зникне в снігах, як жебрак.

    Торкнеться цей сонячний промінь
    Рамен, як невинне дитя,
    Роменом дихнувши в долоні
    Для радощів і каяття.

    16 вересня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  29. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.04 02:45 ]
    Гейзер щастя
    Оце ж вона - країна Доброти.
    Для себе так відкрив її раптово.
    Душа моя раділа веселково,
    Коли зібрався я туди піти.

    Це - світ чарівний, де немає зла,
    Де сила - в ненав'язливому слові.
    Де ти по вінця сповнений любові,
    Людського життєтворчого тепла.

    І ділишся і усмішкою там,
    І тим окрайцем, що останній, може.
    І думкою, в якій розрада Божа -
    На світлий шлях блукальця наверта.

    Це - антисвіт до того, що навкруг...
    Реальність паралельна існування,
    В якій живе надія, хай остання,
    Що лік знайде Земля од всіх недуг,

    Що розірветься враз попона тьми,
    І божевілля воєн, як напасті,
    Змете сяйний, потужний гейзер щастя,
    Двоногі стануть знову всі людьми.

    4 серпня 7533 р. (Від Трипілля)(2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  30. Борис Костиря - [ 2025.07.31 21:54 ]
    * * *
    Проляже творчість у тривозі.
    Зло у добрі, добро - у злі.
    І світ застиг на півдорозі,
    Як сойка на однім крилі.

    Ці парадокси й силогізми
    Над нами виснуть, ніби меч,
    Як не відстріляні ще гільзи,
    Що принесуть вогненний смерч.

    Оці питання проростають
    З глибин душі, неначе сни.
    Вони згущаються, мов зграї,
    Щоб нападати з-за стіни.

    Удар же їхнього кастета
    Нас кине в присмерк, у хаос.
    Це почерк їхнього стилета,
    Що жалить гірше сотні ос.

    11 серпня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  31. Борис Костиря - [ 2025.07.30 22:01 ]
    * * *
    Ця книжка окроплена кров'ю
    Моєю із вічних начал.
    Настане кінець славослов'ю.
    І прийде в надійний причал

    Те слово вогненне, омите
    Потоками, що принесуть
    Прозріння, немовби столику
    Освячену космосом суть.

    І крапля червона упала
    На білий священний папір,
    Немов на небес покривало,
    Позначивши жертвою твір.

    30 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.30 01:40 ]
    Щастя після горя
    Яка печаль пресвітла, Боже мій!
    Мов музика зійшла із небо-сині,
    Де Моцарту натхнення йшов розвій,
    Він душу виливав на клавесині.

    Грайливий завше, нині був сумний...
    І темпи уповільнював до largo.
    І тугу розливали скрізь вони,
    На юну вись навішували хмарки.

    Всихати почала Любов-ріка,
    Посуха люта береги стискала.
    Отак ревнива сварка виника
    Від слова, що промовлене недбало.

    Під клавішами розпач спалахне,
    І розів'ється бурею на presto.
    Світ без любові - видиво жахне --
    Армагеддон під пальцями маестро.

    І раптом дощ andante зашумів,
    Зійшов, як валер'яна з небо-стелі.
    Ріка змахнула водними крильми...
    І знов життя - оаза у пустелі.

    30 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  33. Борис Костиря - [ 2025.07.28 21:22 ]
    Вичерпаність
    Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
    У долині свічі гаснуть, як тополі.

    Запанує пустка у гаю печальнім
    І на землю ляже, як шатро мовчання.

    Перегрів таланту є нічим не кращим,
    Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

    Перегрів таланту, він знецінить вартість
    Тих потуг, що вперлись об небесну варту.

    Вичерпаність долі висушить оазу,
    Де шукав спочинок споконвічний в'язень.

    Вичерпаність долі гейзером заб'ється,
    Де осколки бризок доторкнуться серця.

    29 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  34. Борис Костиря - [ 2025.07.27 21:45 ]
    * * *
    Упав із яблуні пізнання плід.
    Немов снаряд, упав об невідомість.
    Ніщо не похитне його політ,
    Що в'язне у незнану невагомість.

    Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
    Вже ядерна зима над нами висне.
    І встромить спис у землю сам Плутон.
    Небесний меч, як невблаганний вирок.

    Цей плід червивий, немічний, гнилий.
    У нього знвйдеш вхід, але не вихід.
    Ти у садку, знесилений, сумний,
    Ідеш в єдиний нездоланний вимір.

    24 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  36. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.23 22:10 ]
    Ота з косою
    Моя душа кривавилась від болю,
    Ота з косою клята знов прийшла.
    І почала свою чинить сваволю,
    На очі мов насунулась імла.

    І в серце заганяла люто голку.
    І душу рвала кігтями вона.
    Чи правда то була, а чи наколка --
    То знає тільки Бог і Сатана.

    Неначе та пантера, підкрадалась...
    Така чорнюща, як чортяча ніч!
    Мов Чорнобожих сил страшна навала
    І моторошний пугача в ній клич!

    Швидка тебе забрала так раптово,
    Я думав - забере на небеса.
    А в мене лиш молитви ревне слово...
    Невже кохання зірка погаса?!

    Від розпачу почав уже тремтіти,
    Немов душив мене жахливий Вій...
    До висі я волав несамовито:
    О порятунку дай або убий.

    Й коли пощезли кляті поторочі,
    Немов із царства мертвих я воскрес,
    То Білобоже світло серед ночі
    На мене впало раптом із небес.

    23 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  37. Борис Костиря - [ 2025.07.19 22:27 ]
    * * *
    Лунає крик зозулі з тої далі,
    Де ти живеш в надії та печалі,

    Де розчинились мрії і думки,
    Де йдуть назад змарновані роки.

    Я продерусь крізь зелень живодайну,
    Крізь сумніви стривожені і давні

    До тої хати, де мені злилися
    Життя і серце, як незнані висі.

    Я спробую знайти жар-птицю долі,
    Де похитнулись верби і тополі.

    Я віднайду такі таємні миті,
    Які у листя ніжно перелиті.

    І вибухне любов, де не чекали,
    Як знайдена утрачена Каяла.

    Я там знайду початок у дороги,
    Де зорі падають безмовні й строгі.

    9 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  38. Борис Костиря - [ 2025.07.18 22:27 ]
    * * *
    Ця жінка погубить мене.
    В подвір'я забуте й сумне

    Прилине листок випадковий,
    Зірвавши природи закови.

    Ця жінка загрозу таїть.
    У Богом призначену мить

    Вона увірветься в життя,
    Зламавши замки небуття.

    Вона у червонім вбранні
    Іде полководцем землі

    І в серце встромляє кинджал,
    Гостріший за тисячі жал.

    Так вибухне полум'я шал
    Під звуки численних гітар.

    На пласі любові стою
    В якомусь незнанім краю.

    Цей вирок позбавить навік
    Від сили жаданих повік

    І кине у магму основ
    Таку навіжену любов.

    8 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  39. Борис Костиря - [ 2025.07.17 21:32 ]
    Місто-привид
    Місто-привид, в якому втонули серця,
    Місто-привид, в якому втонули надії.
    Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
    Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

    Місто-привид здіймається, ніби скелет,
    І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
    І даремно шукать рятівний амулет,
    Аби вийти із нього в погожу долину.

    Місто-привид як наслідок лютих боїв,
    Де зійшлись дві армади, страшні і нещадні.
    А тепер тут панує лиш сон кураїв,
    Лиш руїни споруд у молитві нещасній.

    5 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  40. Борис Костиря - [ 2025.07.16 22:02 ]
    * * *
    Це вже ніколи не повернеться,
    Немає вже шляху назад.
    Минуле відлетіло з вереском,
    Немов грайливий зорепад.

    Ці усмішки і сльози намертво
    Вросли в минуле, як трава.
    Укрились листям рухи й наміри,
    Хоч обертом йшла голова.

    "Ніколи знову!" - ми почуємо
    Той клич, що землю потряса.
    І ворон з темного минулого
    Не сотворить нам чудеса.

    Ніколи більше не повториться:
    У парку дівчина сидить
    У день святковий. Ніжно торкнеться
    Об серце відлетіла мить.

    25 травня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  41. Борис Костиря - [ 2025.07.10 21:53 ]
    * * *
    Опадає цвіт безнадійно,
    Опадає цвіт, як любов.
    Опадає цвіт, як події,
    Що хитають твердині основ.

    Опадає цвіт прямо в серце
    І кривавий лишає слід.
    Поцілунком цвіт озоветься,
    Як чуттів непогаслий болід.

    Я беру його бережно в руки,
    А він тане, як трепетний сніг.
    Протікають крізь пальці муки
    І лягають повільно до ніг.

    12 травня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  42. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.08 20:55 ]
    Битва зі смертю
    Сказала ти: до всього я готова,
    Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
    Бо цей дарує дрібку лиш любові,
    Зіткався ледь не весь із гіркоти.

    До кого більш прихильним буде небо?
    Один раз - так, а другий буде ні?!
    Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
    Не поспішай назустріч Сатані.

    А може там - сама лиш порожнеча,
    І пекло є, не тільки Божий рай.
    І невідомо ще, куди, до речі,
    Потрапиш, то ж волаю: Не вмирай!

    А може там ти будеш животіти,
    А тут тебе всі люблять, в друзі звуть.
    Ти вродою не гірша Афродіти,
    Душею ж краща неї, то ж побудь,

    Поглянь, як хмари кубляться над шляхом,
    Мов лебеді коханням пестять вись.
    І ти, моя шляхетна, світла птахо,
    Так ніжно до серденька пригорнись.

    Тобі одній - найкращі серця квіти,
    І на Землі, повір, є теж едем,
    Лише дозволь з тобою полетіти.
    І ми його негадано знайдем!

    8 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  43. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  44. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  45. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  46. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  47. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  48. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  49. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  50. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   30