ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.09.18 22:26
Краще говорити мовою жестів,
на дні якої - крик, відчай.
Ліпше говорити мовою очей,
на дні якої - пристрасть.
Худий, виснажений ізгой
гримить кайданами
порожніми вулицями.
І його ніхто не чує.

Світлана Пирогова
2025.09.18 21:16
Тендітні вії додолу опускаю,
У подумках з тобою я лечу.
Мені до болю тебе не вистачає,
Я, ніби полум'я свічі, тремчу.

Чекаю, що покличеш знову ти мене.
І без вагань я швидко прибіжу
Кохання , мов іскринка, до душі торкне.

Євген Федчук
2025.09.18 19:05
Жив в одного пана старець, ходив, побирався
Доки й помер і до Бога чи в пекло подався.
Залишилась після нього тільки одна свита.
Та погана, що і бідний погидує вдіти.
Двірник свиту, навіть, в руки не схотів узяти,
Тож підняв її на вила й закинув на х

Олександр Буй
2025.09.18 18:13
Байдуже – до пекла чи до раю.
Рішення приймати не мені.
Нині лиш на тебе я чекаю –
Наяву чекаю і у сні.

За плечами сорок вісім років –
І вони злетіли, наче мить.
Я збагнув, наскільки світ широкий,

С М
2025.09.18 12:14
Чоловіче шо ти як ти
Проспектом оцим-во хиляючи стильно
Дам – ді – дам – ді – да – ділі – ді
Мама зве тебе додому йди

Ситчику-читчику йди розкажи
Cпустошення все ще чатує мовби
Тон рожевий електрична блакить

Ольга Олеандра
2025.09.18 11:46
Осінь починається з цілунків
все ще розпашілих літніх вуст.
Вереснем прокочується лунко
сонячних обіймів перший хруст.

Це прощання буде неквапливим.
Вгорнутим у ніжну теплоту.
Вітер, то бурхливо, то пестливо

Юрій Гундарєв
2025.09.18 09:21
СІМ ЧУДЕС ЮВІЛЯРА Отже, мені виповнилося 70 років! З огляду на цю поважну цифру хотів би поділитися деяким нагромадженим досвідом. Можливо, він зацікавить когось із тих моїх читачів, хто лише наближається до такого далекого рубежу, який у дитинстві ч

Віктор Кучерук
2025.09.18 07:12
В'язень мрій і невільник турбот,
Часто змінюю плани позицій,
Бо упертий у чімсь, як осот,
Піддаюся всьому, мов мокриця.
Одягнувши сталеву броню,
Захистившись од куль і осколків, -
Я надалі боюся вогню
Допомоги чиєїсь без толку.

Тетяна Левицька
2025.09.18 01:11
Щастя любить тишу,
тож плекаєш в домі;
у душі колишеш
почуття знайомі.
Затуляєш вікна, 
запіркою двері —
квіточка тендітна
в пишнім інтер'єрі.

Борис Костиря
2025.09.17 22:28
Руїни зруйнованого міста.
Від міста нічого не лишилося.
Надгризені скелети будинків.
Бита цегла, щелепи дверей,
вищир безуства.
Що нам хочуть сказати
ці руїни? Вони не стануть
руїнами Херсонеса,

Галина Кучеренко
2025.09.17 18:46
Я обійму тебе…
У дотиках моїх
Забудь  свої печалі і тривоги,
Забудь напругу буднів гомінких,
Знайди спочинок на складних дорогах.
…..
…..
Нехай в моїх обіймах плине час

С М
2025.09.17 18:18
Знаючи, надходить ніч і сонце палить кораблі
Я чекатиму оркестру, пограти на трубі
Став на берег би праворуч, а ліворуч на пісок
І вінка плів би з волошок, і рояль би грав ото

Капричіо ріжком виймає павутини з вух моїх
Я цей раз одверто голий. Не с

Віктор Кучерук
2025.09.17 17:57
Ходу вповільнив і спинивсь
Раптово чоловік,
Схопивсь за груди та униз
Зваливсь на лівий бік.
Ногами сіпавсь і хрипів
До піни на устах,
Немов пояснював без слів,
Чому ця хрипота

Юрій Лазірко
2025.09.17 16:58
Заливався світанок пташино,
Зачекався бджоли липи цвіт.
Я сьогодні вдихав Батьківщину,
Видихаючи прожитість літ.

Приспів:
Від обійм Чужина – мати-мачуха,
Світла крайці і крихти тепла.

Володимир Бойко
2025.09.17 11:14
Нетрадиційність нині в моді,
Ярмо традицій – на смітник!
Здоровий глузд шукати годі,
Бо навіть слід по ньому зник.

Коли розкручують амбіції,
Передусім цькують традиції.

Юрій Гундарєв
2025.09.17 08:56
вересня - День народження видатного українського письменника

Його називали соняшником, адже найбільше він любив сонце…

Шляхетний, стрункий, красивий,
по сходах життя пілігрим,
він ніколи не буде сивим,
він ніколи не буде старим.

М Менянин
2025.09.17 02:36
Прийшла ця година,
за Отче, за Сина
зайшло в Україну
звести в домовину,
почавши з Стефана
несе смертні рани
як пік благочестя
зухвале нечестя.

Ярослав Чорногуз
2025.09.17 00:22
О життя ти мойого -- світання,
Чарівливе таке, осяйне.
І любов на цім світі остання --
Хай ніколи вона не мине.

Феєричне небес розгортання --
Спалах ніжності, світлості дня.
І обіймів палких огортання,

Федір Паламар
2025.09.16 23:55
Ты могла бы наконец
Уступить – и под венец,
Но, как донне подобает,
Говоришь: какой наглец!
Убиваешь без пощады –
Кавалеры только рады.

Я унижен – спору нет!

Борис Костиря
2025.09.16 22:19
Дощі йдуть і змивають усе,
роблячи землю безликою.
Дощі йдуть, ніби вселенські сльози
вилилися в один момент.
Дощі змивають пам'ять,
змивають здобутки
творчого духу,
любов і ненависть,

Іван Потьомкін
2025.09.16 21:05
Рабби Шимон бен Элазар в молодости ушел из своего родного города и много лет изучал Тору в иешиве. Со временем он стал большим мудрецом и получил право обучать Закону других. Решил однажды рабби Шимон Бен Элазар поехать в свой родной город навестить род

Юхим Семеняко
2025.09.16 16:00
Під сувору музику Шопена
Скаже хтось услід:
«Не повезло».
Ось і налаштовує геєна
Янголу-хранителю на зло
Печі, казани, вогненні плити,
Паливо, трійчата і багри,
Щоб мене у смолах кип’ятити,

Світлана Пирогова
2025.09.16 14:47
Причепурила осінь землю
жоржинами у теплих кольорах,
хоча трава втрачає зелень,
смарагдовий наряд гаїв побляк,
але леліє айстр паради
і чорнобривців барви неспроста,
щоб берегли, - дає пораду,-
красу земну, - без неї суєта,

Віктор Кучерук
2025.09.16 07:42
Перекреслений стежками
Викошений луг, -
Перечесаний вітрами
Верболіз навкруг.
Поруділі та вологі,
Стебла і листки, -
Обмочили звично ноги
І усі стежки.

Борис Костиря
2025.09.15 22:21
Осіннє листя падає за комір
і наповнює страхом.
Сніг лягає білим саваном
для всіх дум і сподівань.
Грати в доміно можна
хіба що з пусткою.
Грати в карти - з абсурдом.
Цокатися з дзеркалом,

Артур Сіренко
2025.09.15 11:24
Вікно було відчинено не просто в густу теплоту ранку ранньої осені, вікно (доволі прозоре) було відчинено в безодню Всесвіту. І мені здавалось, що варто мені стрибнути з вікна, я не впаду на клумбу з жовтими колючими трояндами, а полечу незачесаною голово

Ігор Шоха
2025.09.15 10:40
А від «охочих» дуже мало толку,
хоча і повечеряли вони...
чотири роки
буцаються вовки
і одинадцять – виють барани.

***
А після європейського фуршету

Юрій Гундарєв
2025.09.15 09:33
Коли спецпредставник президента США Кіт Келлог перебуває в Києві, агресор не завдає масованих ударів. Отже, кияни можуть трохи виспатися…

Коли у Києві спецпредставник,
діти у дворі гомонять до ночі,
ніякої управи на них -
додому ніхто не хоче!

Ко

Віктор Кучерук
2025.09.15 05:57
Вона приходить на світанні,
Коли іще дрімає двір, –
Коли ледь видимі останні
Вогні холодні зблідлих зір.
Вона замислено світліє
На фоні сірого вікна
І подає щораз надію,
Що стане ніжити півдня.

Володимир Бойко
2025.09.15 00:57
Використаний корисний ідіот перестає бути корисним, але не перестає бути ідіотом. Без корисних ідіотів жодна корисна справа не обходиться. Всякий корисний ідіот комусь та шкідливий. Люди борються із шкідниками, але самі шкодять набагато більше.

Борис Костиря
2025.09.14 21:39
Я хочу поринути в розпад.
Лише в розпаді
я стану неабияк цілісносним.
Я хочу вести аморальний
спосіб життя. І тоді
мені відкриється нова мораль.
Ставши ізгоєм, буду
новим пророком.

С М
2025.09.14 16:19
дівчино що
на самоті
граєш у пасьянс
наглядачкою душі
замкнена у в’язниці
свого набуття
чи повіриш ти
болісно мені

Євген Федчук
2025.09.14 15:59
Іду якось тихцем по вулиці села.
Спекотний полудень, пташки навкруг співають.
Гулящий вітер десь, напевно, спочиває.
Я ледь встигаю піт втирати із чола.
День вихідний, отож і вулиця пуста.
Хто десь на річці, хто в кімнатній прохолоді.
Та я б і сам,

Віктор Кучерук
2025.09.14 15:00
Поки зором пещу виднокраї
Та гасаю по шляхах земних, -
Про полеглих завжди пам'ятаю
І щомить молюся за живих.
Бо, що справжнє, - те не затаїти
І несила втримати в собі, -
Тішуся, коли сміються діти
І журюсь, коли хтось у журбі.

Леся Горова
2025.09.13 22:18
Синьоока осінь, охролиста.
Як мені ти мила! Гойда-да:
Сливи лазуритове намисто
Вітру обірвати не шкода.

Він давно вже яблука обшморгав
Із вершків, що підпирають синь,
Груші обірвав, лише угорка,

Борис Костиря
2025.09.13 22:12
Я не хочу, щоб далі зима
Нас заковувала у кайдани.
Я оновлення жду, як права
Неповторні і Господом дані.

Я не хочу, щоб варта льодів
На холодних жорстоких багнетах
Нас тримала в тюрмі холодів,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Ірина Єфремова
2025.09.04

Анелла Жабодуй
2025.08.19

Одександр Яшан
2025.08.19

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Борис Костиря - [ 2025.09.12 22:42 ]
    Монолог сліпого
    Усюди - лиш пітьма,
    Суцільний знак питання.
    І дихає зима,
    Як гугенот останній.
    Безмежна Колима
    І птаха трепетання.

    Померкло світло враз.
    І світ кудись подівся.
    Мов осяйний алмаз,
    Погасили всі події.
    Страшніше від проказ
    Це лихо, о Маріє!

    Я бачу вдалині
    Диявола і Бога.
    За обрієм мені
    Судилася дорога,
    Яку в негоди дні
    Пройду я, мов знемогу.

    До отчого порога
    Мені не добрести.
    Надія і тривога
    Скували, мов кати.
    Зника дорога строга.
    Руйнуються мости.

    Безгудість обійма.
    Намацую я нитки.
    Мене несе зима,
    Як трепетна молитва.
    А сенсу більш нема.
    Руїни після битви.

    20 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  2. Борис Костиря - [ 2025.09.11 22:16 ]
    * * *
    Спадають останні хвилини
    Важкого безумного дня.
    Не ляжуть вони у билини
    Розлогі, немовби стерня.

    Зникають хвилини безслідно.
    І крапля спаде в нікуди.
    Години згоряють безплідно.
    Пурга замітає сліди.

    І щось монотонне, бездушне
    Лягає важким тягарем.
    Конвеєр безжалісно душить,
    Мов сотні залізних ярем,

    Штовхає в отруйну пучину,
    Руйнуючи творчість в душі.
    І замість троянд у долині
    Ростимуть рясні спориші.

    19 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  3. Борис Костиря - [ 2025.09.05 21:43 ]
    Сніг
    Мене жене гостроконечний сніг,
    Мов кара неба чи лиха примара.
    Як Жан Жене, наздоганяє сміх.
    Примарою стає гірка омана.

    Мене жене непереможний сніг.
    Він вічний, він біблійний і арктичний.
    Сніг падає, немовби пес, до ніг
    І вмить стає тілесний і античний.

    Ніщо в мені не спинить цей політ,
    Цю манну, що спадає ледь відчутно,
    Ту, що дарує цей тендітний цвіт,
    Який за комір потрапляє чуло.

    Мене женуть списи жахних снігів,
    Вони мене прохромлюють, мов тура.
    І сиплеться завія із віків
    На мене, як на флейту трубадура.

    11 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  4. Борис Костиря - [ 2025.09.04 21:45 ]
    Фантазія
    Ці марення і візії природи
    Прорвуться крізь тюрму в'язких снігів.
    Фантазія народиться в пологах,
    Як повінь із бетонних берегів.

    Фантазію ніщо уже не спинить,
    Її сніги на крилах понесуть.
    Ти в космос запускаєш довгий спінінг,
    Впіймавши лиш вигадливий абсурд.

    Фантазія, настояна на спирті
    Стрімких снігів і навісних вітрів,
    Несеться полем у нестримнім спринті
    І падає в безмежності морів.

    9 грудня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  5. Борис Костиря - [ 2025.09.03 21:19 ]
    * * *
    Стілець вибвають з-під ніг
    Та так, що ти ледве встигаєш
    Ступить на небесний поріг.
    Луна пронесеться над гаєм.

    І як же писати, творить,
    Коли навіть столу немає?
    Така зачарована мить
    У вічність загляне безкраю.

    Стоїш серед степу один,
    Шукаєш стілець, як рятунок.
    І хтось принесе із годин
    На небі настояний трунок.

    Ти вип'єш його аж до дна
    Й сп'янієш навік, як заклятий.
    І скосить невинна вина,
    Повівши нечутно на страту.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  6. Борис Костиря - [ 2025.09.02 22:47 ]
    Спектакль
    Танцюють порожні віки.
    Всміхається маска в загрозі.
    Простягне подібність руки
    Сатир у вигадливій позі.

    В палкому натхненні спектакль
    Розігрує хтось у абсурді.
    В нім кожен намічений такт
    Звучить, як оголеність суті.

    На сцену зайдуть кістяки,
    Актори, яких не чекали.
    Ці долі лихі жебраки
    Зіграють на арфах печалі.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  7. Борис Костиря - [ 2025.09.01 22:17 ]
    * * *
    Мій голос обірвався у зеніті,
    Мої слова згоріли у золі.
    Мої думки у полі переритім
    Замерзли нерозквітлими в землі.

    До кого я кричу в безмежнім полі?
    Зі світом же обірваний зв'язок.
    Лиш холоднеча, як безжальність долі,
    Читає тут ненависті урок.

    Відірваний від світу, наче в'язень,
    Говориш ти кудись у далину.
    І хто розоре, розірвавши м'язи,
    Цю нескінченну дику цілину?

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  8. Олег Герман - [ 2025.09.01 00:25 ]
    Можливо...
    Чергова епоха раптово пішла,
    Немов розчинилася, втратила цінність.
    Можливо, це просто миттєвість життя,
    Яку б я хотів розтягнути на вічність.

    Не хочу про осінь, холодну і злу,
    Чи сніг, що впаде на замерзлі дороги.
    Про них надто рано, а біль та війну
    Згадаю не раз ще, проте не сьогодні.

    То зараз хай спогади линуть увись,
    Де сонце танцює на хвилях із вітром.
    Можливо, теплом ще зігріє колись
    Порожнє, знецінене, вистигле літо...



    31.08.2025


    Рейтинги: Народний 6 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (8)


  9. Борис Костиря - [ 2025.08.31 22:00 ]
    * * *
    Всесвітній холод, як тюрма німа.
    Всесвітнє безголосся, ніби тундра.
    Безлюдність так жорстоко обійма.
    Лягає тиша так велично й мудро.

    І птах замерзне й тихо упаде
    У невідомість, як в обійми страху.
    Не знайдеш прихисток уже ніде,
    Втонувши в плазмі болісного краху.

    Кричи у поле, в хугу, в німоту,
    І голос розчиняється в просторах.
    А відповідь замерзне на льоту,
    Упавши в прірву в невблаганних горах.

    8 грудня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  10. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.28 00:19 ]
    Поробили
    Не люби, не люби, не люби --
    Темна смуга лягає між нами.
    Як вселенська печаль - тінь журби,
    Наче тріщина між берегами.

    Розверзається прірвою лих,
    Твої руки з моїх вириває,
    Пекла лютого видих і вдих -
    Пожирає, як горе безкрає.

    Постає зі струмка - океан,
    Гидь і сморід навкруг - плід війни то.
    Від сердечних знеможений ран,
    Я благаю так несамовито:

    О Боги, киньте в прірву мене!
    Чорнобогові замість десерту --
    Це кохання величне, земне --
    Я пізнав, а тепер хочу вмерти.

    Захлинеться падлюцтвом цей світ,
    Він убив найпрекраснішу мрію...
    Ну а може в моїй голові
    Щастя вітер думки ці розвіє?!

    Нам обом той привидівся жах,
    Поробили таки, поробили!
    Летимо знов на Божих вітрах,
    На любові нев'янучих крилах!

    27-28 серпня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Прокоментувати:


  11. Борис Костиря - [ 2025.08.25 21:40 ]
    * * *
    Я хочу затьмарити мозок,
    Я хочу пірнути в імлу,
    Я хочу дивитися в морок
    І падати в сон-ковилу.

    Вино простягає долоні
    Для радості і забуття.
    Відчую в космічному лоні
    Усю повноту каяття.

    Та розум згасити не здатні
    Всі пекла потуги страшні.
    Впаде переможений зрадник
    На полі в палкій боротьбі.

    Кулак підійматиме розум
    З руїн, із уламків цеглин.
    Він здатен розширити розмах
    З кутка до вселенських вершин.

    Отрута для тіла і духу
    Відступить, як військо німе.
    Лише для чутливого слуху
    Безодня відкриє себе.

    29 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  12. Борис Костиря - [ 2025.08.23 21:06 ]
    * * *
    Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
    Так пробирає до самих глибин.
    Реальність відчувається, як голод,
    Як море без коралів і рибин.

    Ідеш у парк віддалений, забутий
    У цю зимову пору, мов чернець,
    Встромивши ніж у нестерпимий будень,
    Який виходить, як поважний жрець.

    Тут голос розчиняється у ваті
    Невизначеності і німоти.
    Ідеш у невідомість, як заклятий,
    Без жодної вагомої мети.

    28 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  13. Борис Костиря - [ 2025.08.22 21:57 ]
    Посмішка скелета
    У кожній посмішці є посмішка скелета.
    У кожному початку є кінець.
    Усе потопить невблаганна Лета,
    Наблизивши нежданий реченець.

    Ця посмішка скелета нам розкриє
    На дні надії голі черепки,
    Шпилі високі, хижі чорториї,
    Куди впадуть незлічені роки.

    Ця посмішка - завершення процесу,
    Округлість долі, кпини небуття.
    Як вияви фатального ексцесу,
    Це буде крапка в сяйві каяття.

    27 серпня 2022


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  14. Борис Костиря - [ 2025.08.19 21:52 ]
    * * *
    Природа виявила геніальність
    У тому, що створила цей шедевр, -
    Твою красу, не схожу на банальність,
    У миготінні первісних дерев.

    Твоя душа, напевно, теж прекрасна,
    Як і твоя небачена краса,
    Яка мене заглибила у щастя,
    Немов у незбагненні небеса.

    І твій талант на сцені чи у битві
    Покаже незвичайну гостроту.
    Коли заходить сонце у молитві,
    Світи проходять через німоту.

    13 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  15. Борис Костиря - [ 2025.08.18 21:27 ]
    * * *
    Іду у ліс розбійницький, таємний
    Там, де чекає лезо і клинок.
    І тільки так досягнеш цілей певних
    Без жодних перепонів і морок.

    Приймає ліс екзамен доленосний,
    І винесе він вирок, як тиран.
    А ти ітимеш крізь серпанок млосний
    У безгомінності кривавих ран.

    Ініціація німого лісу -
    Це найжорстокіший шлях у нікуди.
    А листя сиплеться у горло бісу
    І залишає трепетні сліди.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  16. Борис Костиря - [ 2025.08.17 22:08 ]
    * * *
    Я лезом ножа в невідомість іду,
    Пірнаю у ризик, немов у безодню.
    Жену я наосліп епох череду,
    Які зазирнули в спустошену бодню.

    У грі випадковостей знак впізнаю,
    Простягнутий в полі, як посох прадавній.
    В бутті я побачив стрімку течію,
    Яка промовляє, як мудре видання.

    У ризику є повноцінне життя.
    Над прірвою ти пізнаєш найповніше
    Ціну існування і сенс небуття,
    Які ти вливаєш в розпечені вірші.

    8 листопада 2023


    Рейтинги: Народний 0 (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  17. Борис Костиря - [ 2025.08.16 22:27 ]
    Перевтілення
    О, скільки масок, лиць, гримас, личин!
    Для перевтілення немає меж.
    Сьогодні - Гамлет, завтра - Арлекін.
    Ти роль нову, як душу, обереш.

    Ти входиш у новий потік буття,
    Змішавши Бога й біса у собі.
    І кров тече у ріку каяття,
    Яка зірвала голос у клятьбі.

    Лише б у зміні ролей і облич
    Не втратити себе, єдину вісь.
    Не падати у зміні рамп і свіч
    Перед кумиром, що глаголить вість.

    Тоді заглиблення у сотні лиць
    Не здатне стерти первісне, твоє.
    Перед мамоною не впавши ниць,
    Писатимеш ти небом житіє.

    6 листопада 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  18. Юрій Гундарєв - [ 2025.08.16 09:59 ]
    Літо
    Літні дні лічені -
    насолоджуйся кожним,
    повернись обличчям
    до краси Божої!

    Ось м’ячем-сонцем
    у високім небі
    довгорукі сосни
    грають у регбі…

    2025 рік


    Рейтинги: Народний -- (5.49) | "Майстерень" -- (5.48)
    Прокоментувати:


  19. Юрій Лазірко - [ 2025.08.15 18:02 ]
    Тісно у Барі, Шумно --- український блюз
    тісно у барі
    шумно
    Юр
    наливай що є
    музика шестиструнна
    спокою не дає

    будьмо
    мій друже
    в чорнім
    звати як
    що ти п’єш
    світ
    феєрверк з попкорну
    любиш у нім своє

    лід у обіймах віскі
    з біблії Михаїл
    брат мій
    літає низько
    душі знімає з вил

    я тільки-но із храму
    тиша і я
    злились
    зграбна вона
    як дама
    мана
    одна із рис

    полум’я душ
    і свічка
    йде під іконний лик
    пам’ять дає осічку
    де нас й куди вели

    з ким не буває туго
    весело
    в той же бік
    можна назвати другом
    певним
    немов собі

    знаєш
    я був завзятим
    з війнами не на ви
    у перемозі свято
    з кличем летів на вий

    і після злив терпіння
    смерті дурної
    смут
    раптом ставав я тінню
    неба
    що гнало тьму

    миті постійно тануть
    віскі на смак
    вода
    на ніч мене не стане
    ранком вернусь
    бодай

    зваж
    що сказав як треба
    Юр
    по одній на всіх
    п’ю за набіги неба
    в пеклі лапатий сніг


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.75)
    Коментарі: (4)


  20. Олег Герман - [ 2025.08.13 00:48 ]
    Крик тиші
    Голос розбився об скелі німі,
    Тиша гнітюча тримає за горло.
    Думи блукають в молочній пітьмі,
    Мовчки стіна виростає з безодні.

    Сіті незримі сплітають слова
    І розчиняються в тінях пониклих.
    Десь у глибинах дрімає душа,
    Серце завмерло — ні стуку, ні крику.

    Хто нас почує крізь попіл і дим?
    Згинуло сонце у багнах обману.
    Світ огортається болем страшним,
    Мовби густим, непроглядним туманом.

    Кроком неспішним ступає мара,
    Більше нічого не чути, крім тиші.
    Віра щезає, мов тінь комара.
    Що нам насправді готує Всевишній?


    12.08.2025


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.53) | "Майстерень" 5.5 (5.61)
    Коментарі: (6)


  21. Борис Костиря - [ 2025.08.12 21:17 ]
    * * *
    На стадіоні перемог і втрат
    Стоїш, як початківець перед боєм,
    І дивишся на сонце із-за брам,
    Що не дають наповнитись собою.

    Попереду ще стільки рубежів,
    Поразок, зрад, тріумфів і трагедій.
    І доля піднімає на ножі
    Тебе в безжальності спекотних прерій.

    Була ти переможцем тут не раз
    У спорті, і науці, і мистецтві,
    Шліфуючи для неба свій алмаз,
    Небачену чарівність і майстерність.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  22. Борис Костиря - [ 2025.08.11 21:57 ]
    * * *
    Я шукаю тебе у далеких жінках,
    Як загублений час у далеких віках.

    Впізнаю твої риси в далеких, чужих
    Чарівницях на крайній життєвій межі.

    Хоч би скільки тинявся у пошуках тих,
    Все одно повертаюсь до рідних твоїх

    Рис обличчя, що їх сотворив сам Господь,
    Що вдихає вогонь у знеможену плоть.

    Я кружляю по колу, вертаюсь туди,
    Де сніги забуття замітають сліди,

    Але в цій круговерті нетлінне щось є -
    Це обличчя прекрасне й величне твоє,

    Це душа, у якій я навік заблукав
    Серед шуму лісів, серед шепоту трав.

    1 жовтня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  23. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.09 21:59 ]
    Нікому не потрібен
    Неначе у карцері дрібен --
    Запхали тебе у тюрму.
    Нікому вже ти не потрібен
    У світі жахливім цьому.

    Старіючий, сивий і хворий --
    Чи здох, чи живий -- все одно.
    Дурні, безпідставні докори
    Втоптали тебе у лайно.

    Придурку, ти став однолюбом --
    Ревнує вона, як на сміх.
    Стервозність -- кохання то згуба,
    Невіра -- смертельний то гріх.

    І ранить у серце і гостро,
    Збагни моя, люба, збагни.
    Твої всі даремні підозри,
    Вбивають кохання вони.

    Знесилений, вірю у чудо,
    Що смур цей полуди -- мине.
    І сяєво щастя в нас буде,
    Як світло весни чарівне!

    6-7 серпня 7533 р. (Від Трипілля) (2025).


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (4)


  24. Борис Костиря - [ 2025.08.04 21:08 ]
    * * *
    Прощальна засмага на пляжі -
    Останній осінній прибій,
    Що тихо й незаймано ляже
    На плечі жінок без надій.

    Прощальний цілунок природи,
    Що лине у безвість, як знак,
    Який прокричить у пологах
    І зникне в снігах, як жебрак.

    Торкнеться цей сонячний промінь
    Рамен, як невинне дитя,
    Роменом дихнувши в долоні
    Для радощів і каяття.

    16 вересня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  25. Ярослав Чорногуз - [ 2025.08.04 02:45 ]
    Гейзер щастя
    Оце ж вона - країна Доброти.
    Для себе так відкрив її раптово.
    Душа моя раділа веселково,
    Коли зібрався я туди піти.

    Це - світ чарівний, де немає зла,
    Де сила - в ненав'язливому слові.
    Де ти по вінця сповнений любові,
    Людського життєтворчого тепла.

    І ділишся і усмішкою там,
    І тим окрайцем, що останній, може.
    І думкою, в якій розрада Божа -
    На світлий шлях блукальця наверта.

    Це - антисвіт до того, що навкруг...
    Реальність паралельна існування,
    В якій живе надія, хай остання,
    Що лік знайде Земля од всіх недуг,

    Що розірветься враз попона тьми,
    І божевілля воєн, як напасті,
    Змете сяйний, потужний гейзер щастя,
    Двоногі стануть знову всі людьми.

    4 серпня 7533 р. (Від Трипілля)(2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (8)


  26. Борис Костиря - [ 2025.07.31 21:54 ]
    * * *
    Проляже творчість у тривозі.
    Зло у добрі, добро - у злі.
    І світ застиг на півдорозі,
    Як сойка на однім крилі.

    Ці парадокси й силогізми
    Над нами виснуть, ніби меч,
    Як не відстріляні ще гільзи,
    Що принесуть вогненний смерч.

    Оці питання проростають
    З глибин душі, неначе сни.
    Вони згущаються, мов зграї,
    Щоб нападати з-за стіни.

    Удар же їхнього кастета
    Нас кине в присмерк, у хаос.
    Це почерк їхнього стилета,
    Що жалить гірше сотні ос.

    11 серпня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  27. Борис Костиря - [ 2025.07.30 22:01 ]
    * * *
    Ця книжка окроплена кров'ю
    Моєю із вічних начал.
    Настане кінець славослов'ю.
    І прийде в надійний причал

    Те слово вогненне, омите
    Потоками, що принесуть
    Прозріння, немовби столику
    Освячену космосом суть.

    І крапля червона упала
    На білий священний папір,
    Немов на небес покривало,
    Позначивши жертвою твір.

    30 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  28. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.30 01:40 ]
    Щастя після горя
    Яка печаль пресвітла, Боже мій!
    Мов музика зійшла із небо-сині,
    Де Моцарту натхнення йшов розвій,
    Він душу виливав на клавесині.

    Грайливий завше, нині був сумний...
    І темпи уповільнював до largo.
    І тугу розливали скрізь вони,
    На юну вись навішували хмарки.

    Всихати почала Любов-ріка,
    Посуха люта береги стискала.
    Отак ревнива сварка виника
    Від слова, що промовлене недбало.

    Під клавішами розпач спалахне,
    І розів'ється бурею на presto.
    Світ без любові - видиво жахне --
    Армагеддон під пальцями маестро.

    І раптом дощ andante зашумів,
    Зійшов, як валер'яна з небо-стелі.
    Ріка змахнула водними крильми...
    І знов життя - оаза у пустелі.

    30 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  29. Борис Костиря - [ 2025.07.28 21:22 ]
    Вичерпаність
    Вичерпаність моря, вичерпаність долі.
    У долині свічі гаснуть, як тополі.

    Запанує пустка у гаю печальнім
    І на землю ляже, як шатро мовчання.

    Перегрів таланту є нічим не кращим,
    Ніж брести у лісі лайдаком пропащим.

    Перегрів таланту, він знецінить вартість
    Тих потуг, що вперлись об небесну варту.

    Вичерпаність долі висушить оазу,
    Де шукав спочинок споконвічний в'язень.

    Вичерпаність долі гейзером заб'ється,
    Де осколки бризок доторкнуться серця.

    29 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  30. Борис Костиря - [ 2025.07.27 21:45 ]
    * * *
    Упав із яблуні пізнання плід.
    Немов снаряд, упав об невідомість.
    Ніщо не похитне його політ,
    Що в'язне у незнану невагомість.

    Цей плід упав, мов сотні мегатонн.
    Вже ядерна зима над нами висне.
    І встромить спис у землю сам Плутон.
    Небесний меч, як невблаганний вирок.

    Цей плід червивий, немічний, гнилий.
    У нього знвйдеш вхід, але не вихід.
    Ти у садку, знесилений, сумний,
    Ідеш в єдиний нездоланний вимір.

    24 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  31. Борис Костиря - [ 2025.07.24 21:11 ]
    * * *
    У полі, в лісі чи в саду
    Не клич біду, не клич біду.

    У самоті чи на виду
    Не клич біду, не клич біду.

    Не клич біду на свій поріг,
    Пізнавши таємний гріх.

    Жени її подалі геть.
    Вона підступна, ніби смерть.

    Немов змія, повзе в траві.
    Її бенкет лиш на крові.

    Вона сама прийде, як тать,
    Калічити і убивать.

    Її обличчя у рубцях.
    Там промінь істини зачах.

    11 липня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  32. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.23 22:10 ]
    Ота з косою
    Моя душа кривавилась від болю,
    Ота з косою клята знов прийшла.
    І почала свою чинить сваволю,
    На очі мов насунулась імла.

    І в серце заганяла люто голку.
    І душу рвала кігтями вона.
    Чи правда то була, а чи наколка --
    То знає тільки Бог і Сатана.

    Неначе та пантера, підкрадалась...
    Така чорнюща, як чортяча ніч!
    Мов Чорнобожих сил страшна навала
    І моторошний пугача в ній клич!

    Швидка тебе забрала так раптово,
    Я думав - забере на небеса.
    А в мене лиш молитви ревне слово...
    Невже кохання зірка погаса?!

    Від розпачу почав уже тремтіти,
    Немов душив мене жахливий Вій...
    До висі я волав несамовито:
    О порятунку дай або убий.

    Й коли пощезли кляті поторочі,
    Немов із царства мертвих я воскрес,
    То Білобоже світло серед ночі
    На мене впало раптом із небес.

    23 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний -- (6.99) | "Майстерень" -- (7)
    Коментарі: (4)


  33. Борис Костиря - [ 2025.07.19 22:27 ]
    * * *
    Лунає крик зозулі з тої далі,
    Де ти живеш в надії та печалі,

    Де розчинились мрії і думки,
    Де йдуть назад змарновані роки.

    Я продерусь крізь зелень живодайну,
    Крізь сумніви стривожені і давні

    До тої хати, де мені злилися
    Життя і серце, як незнані висі.

    Я спробую знайти жар-птицю долі,
    Де похитнулись верби і тополі.

    Я віднайду такі таємні миті,
    Які у листя ніжно перелиті.

    І вибухне любов, де не чекали,
    Як знайдена утрачена Каяла.

    Я там знайду початок у дороги,
    Де зорі падають безмовні й строгі.

    9 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  34. Борис Костиря - [ 2025.07.18 22:27 ]
    * * *
    Ця жінка погубить мене.
    В подвір'я забуте й сумне

    Прилине листок випадковий,
    Зірвавши природи закови.

    Ця жінка загрозу таїть.
    У Богом призначену мить

    Вона увірветься в життя,
    Зламавши замки небуття.

    Вона у червонім вбранні
    Іде полководцем землі

    І в серце встромляє кинджал,
    Гостріший за тисячі жал.

    Так вибухне полум'я шал
    Під звуки численних гітар.

    На пласі любові стою
    В якомусь незнанім краю.

    Цей вирок позбавить навік
    Від сили жаданих повік

    І кине у магму основ
    Таку навіжену любов.

    8 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  35. Борис Костиря - [ 2025.07.17 21:32 ]
    Місто-привид
    Місто-привид, в якому втонули серця,
    Місто-привид, в якому втонули надії.
    Місто-привид, в якому збагнеш до кінця
    Смисл нездійсненності, втраченість мрії.

    Місто-привид здіймається, ніби скелет,
    І гуркоче в падінні у цеглу і глину.
    І даремно шукать рятівний амулет,
    Аби вийти із нього в погожу долину.

    Місто-привид як наслідок лютих боїв,
    Де зійшлись дві армади, страшні і нещадні.
    А тепер тут панує лиш сон кураїв,
    Лиш руїни споруд у молитві нещасній.

    5 червня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (2)


  36. Борис Костиря - [ 2025.07.16 22:02 ]
    * * *
    Це вже ніколи не повернеться,
    Немає вже шляху назад.
    Минуле відлетіло з вереском,
    Немов грайливий зорепад.

    Ці усмішки і сльози намертво
    Вросли в минуле, як трава.
    Укрились листям рухи й наміри,
    Хоч обертом йшла голова.

    "Ніколи знову!" - ми почуємо
    Той клич, що землю потряса.
    І ворон з темного минулого
    Не сотворить нам чудеса.

    Ніколи більше не повториться:
    У парку дівчина сидить
    У день святковий. Ніжно торкнеться
    Об серце відлетіла мить.

    25 травня 2023


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.45) | "Майстерень" 5.5 (5.44)
    Коментарі: (2)


  37. Борис Костиря - [ 2025.07.10 21:53 ]
    * * *
    Опадає цвіт безнадійно,
    Опадає цвіт, як любов.
    Опадає цвіт, як події,
    Що хитають твердині основ.

    Опадає цвіт прямо в серце
    І кривавий лишає слід.
    Поцілунком цвіт озоветься,
    Як чуттів непогаслий болід.

    Я беру його бережно в руки,
    А він тане, як трепетний сніг.
    Протікають крізь пальці муки
    І лягають повільно до ніг.

    12 травня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  38. Ярослав Чорногуз - [ 2025.07.08 20:55 ]
    Битва зі смертю
    Сказала ти: до всього я готова,
    Той -- кращий світ, чому б і не піти?!
    Бо цей дарує дрібку лиш любові,
    Зіткався ледь не весь із гіркоти.

    До кого більш прихильним буде небо?
    Один раз - так, а другий буде ні?!
    Це ми зі смертю б'ємося за тебе...
    Не поспішай назустріч Сатані.

    А може там - сама лиш порожнеча,
    І пекло є, не тільки Божий рай.
    І невідомо ще, куди, до речі,
    Потрапиш, то ж волаю: Не вмирай!

    А може там ти будеш животіти,
    А тут тебе всі люблять, в друзі звуть.
    Ти вродою не гірша Афродіти,
    Душею ж краща неї, то ж побудь,

    Поглянь, як хмари кубляться над шляхом,
    Мов лебеді коханням пестять вись.
    І ти, моя шляхетна, світла птахо,
    Так ніжно до серденька пригорнись.

    Тобі одній - найкращі серця квіти,
    І на Землі, повір, є теж едем,
    Лише дозволь з тобою полетіти.
    І ми його негадано знайдем!

    8 липня 7533 р. (Від Трипілля) (2025)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (2)


  39. Борис Костиря - [ 2025.07.06 22:04 ]
    Молода трава
    Я радію молодій траві.
    Хай народяться мрії живі!

    Ця трава пробилась до нас
    Крізь зими ворожий спецназ,

    Крізь зими надійну тюрму,
    Крижану, жорстоку, німу.

    Я іду і рву на шматки
    Ці пагілля терпкі і шорсткі.

    Я укритись не можу, на жаль,
    В трав'яну турботливу шаль,

    Прочитати книгу її,
    Де злилися букви живі.

    Я впаду в траву, в забуття,
    Де кінець і початок життя.

    17 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  40. Борис Костиря - [ 2025.06.30 21:04 ]
    Аритмія
    Аритмія в думках, аритмія у вірші.
    Ми шукаємо ритми, що розламують ніші.

    Ми шукаємо сенсу у грудах каміння.
    У стихії шукаємо знаків творіння.

    У безликості прагнем побачить обличчя.
    І порядок у хаосі, в темряві - свічі.

    Неможливо знайти в аморальності совість,
    У розрізнених звуках - гармонії повінь.

    Ти пірни у криницю німих парадоксів,
    Ніби в трюм до розгнузданих диких матросів.

    Не знайшовши там сенсу, ти вийдеш на волю,
    Відкарбуєш у скелі призначену долю.

    Але як подолати лиху аритмію,
    Від якої і розум безсило німіє?

    Мабуть, ніяк, бо час відбиває нещадно
    Аритмію, в якій не написано щастя.

    9 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  41. Борис Костиря - [ 2025.06.29 22:15 ]
    Трава
    Безконечно росте трава,
    Невідчутна і ледь жива.

    І траві цій ніщо не указ,
    Вона дивиться в нас і про нас.

    Ця трава - ніби вічне зерно,
    Що проб'є асфальт все одно.

    Ця трава закриває красу,
    Поховавши у путах ясу.

    Філософський камінь впаде
    У траву, не здійснившись ніде.

    І гарячі сльози впадуть
    У траву, не зьагнувши суть.

    Що тепер ми шукаємо в ній?
    Сенс, який заніс сніговій.

    Чи збагнемо її письмена
    У стихії, де править мана?

    Ця трава поглинає усе,
    Що натхнення святе принесе.

    Ми б'ємося об ґрати її,
    Об темниці її вікові.

    8 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Прокоментувати:


  42. Борис Костиря - [ 2025.06.28 21:13 ]
    Загублений твір
    Цей твір, який сховався у пучині
    Глибинних вод, потоків, бурунів,
    Пропав у невідомості, що нині
    Диктує нам свій первозданний гнів,
    Який нам світить із очей вогнів.

    Цей текст не є сакральним чи пророчим,
    Він народився у боях терзань
    Палаючого розуму, що ночі
    Спалив для праведних палких дерзань,
    Пожертвувавши маревом бажань.

    Цей текст згубився на полях просторів
    Комп'ютерних чи, радше, бісівських.
    Рукопис не горить, а тоне в морі
    Новітніх технологій нищівних,
    Які змішали доброту і гріх.

    6 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  43. Борис Костиря - [ 2025.06.27 22:07 ]
    Раптовий сніг
    Раптовий сніг, немовби кара неба.
    Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
    Нам кари іншої уже не треба.
    Сама ненависть падає до ніг.

    Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
    Раптовий сніг, як марення вві сні.
    Раптовий сніг крізь марево алюзій
    Явився парадоксом навесні.

    Що нам робити з цим нежданим ритмом?
    Куди втекти від Господа гримас?
    Космічний холод падає нестримно
    У хаотичність й невгамовність мас.

    2 квітня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  44. Борис Костиря - [ 2025.06.25 21:08 ]
    Діалектика
    Це запах гною чи троянди?
    То діалектика страшна.
    І невідомо, чим же пахне
    Така полинна чужина.

    У розквіті вже є падіння,
    І у тріумфу є кінець.
    Вінок троянд несе прозріння,
    Що це диявольський вінець.

    І у вершині є низина,
    В багатолюдді - самота.
    Так відкололась половина
    Від тебе, де цвіли жита.

    Ця діалектика вершиться
    У душах і на небесах.
    І справедливість не здійсниться,
    Поки у клітці буде птах.

    12 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  45. Борис Костиря - [ 2025.06.24 21:40 ]
    Роздвоєння
    Це грім звучить чи гуркіт канонади?
    Роздвоєння, як вістря боротьби,
    Як відгомін Господньої тиради,
    Доноситься противенством доби.

    Не знаємо, де можемо спіткнутись -
    На міні чи на грудах кам'яних.
    Ми навіть не встигаєм озирнутись,
    Як доля б'є прямісінько під дих.

    Роздвоєння не тільки у людини -
    Так Всесвіт розколовся, мов яйце.
    І в поєдинку люті половини
    Пекельним вітром дихають в лице.

    8 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  46. Борис Костиря - [ 2025.06.23 21:09 ]
    Останній сніг
    Останній сніг вже сходить із арени,
    Як сивина, як марево із хвиль,
    Що напливає з підсвідомих терен.
    Не розрізниш, де правда, а де цвіль.

    Останній сніг напливами прибою
    Нечутно попід двері підповза,
    Де зло й добро злилися у двобої.
    У гулі не почуєш крики "за".

    Останній сніг, як барс чи як пантера,
    Під ноги ніжно й лагідно приліг.
    Немовби білими грудьми Венера,
    Останній сніг закриє твій поріг.

    1 березня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  47. Борис Костиря - [ 2025.06.21 21:04 ]
    Сніги
    Я хочу пірнути в сніги,
    У сон, невідомість, пургу,
    В пекельне обличчя жаги,
    У білу безмежну труху.

    Я питиму сніжне вино,
    До краплі, до самого дна.
    Простелеться біле руно,
    Явивши небес письмена.

    Я хочу пірнути туди,
    До краю небесних святинь.
    Сніги замітають сліди,
    Ховають надії до скринь.

    Слова упадуть назавжди
    В яругах крутих, як змія.
    Лиш тільки прозріння не жди,
    Воно розчинилось в полях.

    20 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (3)


  48. Борис Костиря - [ 2025.06.18 21:15 ]
    Уламки любові
    Уламки любові, уламки світів,
    Які народились, щоб швидко померти.
    Ти космос зруйнуєш без меж і мостів,
    Де вже не існує народжень і смерті.

    Уламки любові ніяк не збереш,
    Вони розлетілися в простір печальний.
    У дикому реготі буйних пожеж
    Вони заспівають про вічний початок.

    Уламки любові, немов камінці
    Коштовні й такі непоправно розбиті.
    Ти бережно їх потримаєш в руці
    Й відпустиш, неначе небачені квіти.

    4 лютого 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  49. Борис Костиря - [ 2025.06.17 21:02 ]
    * * *
    Порожня сцена і порожній зал,
    Порожній простір, пристрастей вокзал.

    Ряди порожні, як полеглі роти,
    Стоять в чеканні неземної ролі.

    Усе вже сказано, проспівані пісні,
    Немов заховані під снігом сни.

    Де ті слова, що здатні породить
    В душі урочу і величину мить?

    Де ті слова, що пронизають нас
    І над якими непідвладний час?

    Слова, які розтоплять пустоту,
    Які глаголять істину просту.

    Порожня сцена вимовить слова,
    Які не розуміє голова.

    Та це єдино правильні, живі
    Слова, що проростають у траві.

    Це слово первозданне, як струмок,
    Яке здолає навіжений смог.

    13 січня 2023


    Рейтинги: Народний -- (5.45) | "Майстерень" -- (5.44)
    Коментарі: (1)


  50. Олег Герман - [ 2025.06.14 18:37 ]
    Холодне літо
    За горизонтом — цвинтар мертвих днів,
    Де кожен з них — лише виток спіралі.
    Чи зміст життя — це пошук голосів
    У темній тиші зниклих ідеалів?

    Чи доля — це невдачі марних спроб?
    А, може, випадковий збіг обставин,
    Коли душа, немов наївний сноб,
    Блукає по вершинах і проваллях?

    І вірний шлях, що вибраний колись,
    Приводить до чергової розвилки,
    Де тіні мрій минулого зійшлись
    З холодним літом — міражем безликим.

    Можливо, сенс не в пошуках скарбів,
    А в тому, щоб прийняти порожнечу?
    Однак, за розмаїттям гарних слів
    Готує кожен план своєї втечі.



    14.06.2025






    Рейтинги: Народний 5.83 (5.53) | "Майстерень" 6 (5.61)
    Коментарі: (17)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   30