ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:34
…Ніколи не буває таке близьке до землі сонце, як у січні, коли воно, запалюючи сріблястим сяйвом зірки інею на стежках і деревах і обертаючи сніг в блискучу білу емаль, холоне в білих просторах засніжених полів. У п'ятнадцятиступневий мороз, блукаючи по

Юрій Гундарєв
2025.04.03 11:09
Час покинув свій,
долаючи втому…
Я - у Києві
сто років тому.

Усміхнені квіти на клумбах.
Трамваїв густоголосся.
Міліціонери на тумбах

Віктор Кучерук
2025.04.03 06:46
Зі сном розлучаюся важко
І легко, і радо, коли,
Неначе бабусина казка
Він є не тягучий, чи злий.
Коли проклинати не варто
Все те, що примарним було, –
Коли обернулося жартом
Цілунків уявне число.

Юрій Лазірко
2025.04.03 05:13
rain in my soul
your droplets and mind
a dawn without sky
in verses it died
once for all

2.
memories’ haze

Тетяна Левицька
2025.04.03 02:07
Віктор Кучерук

* * *

Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало

Леся Горова
2025.04.02 23:05
Губи стисну: мовчати. Та рветься моя непокора,
Галасує у думці, колотить розмірений пульс,
Вутлі паростки спокою косить, подібна серпу,
З-під химерних мостів потурань вибиває опори.

Зверху ще притискаю долоню - ні звуку досади!
Звісно, лівою, бо п

Борис Костиря
2025.04.02 21:51
Звідки ця енергія руйнування?
Із яких потаємних глибин
виповзає вона?
Чому серед оази творення
раптом спалахує кривава пляма?
Спокійне плесо розуму
охоплює ураган безуму.
Горить столітній ліс,

Борис Костиря
2025.04.02 21:45
Ми - уламки війни, що усіх розтоптала.
Ми - уламки споруд, що у небо завелись.
Ми - уламки броні та важкого металу.
Ми - уламки сумління і зламана вись.

Ми - будинки, що бомби ущент розметали.
Ми - той крик стоголосий над містом проклять.
Пр

Іван Потьомкін
2025.04.02 19:28
І вчасно погляд одвести
Від тої, що відкрита всьому світу,
Що, наче брунька навесні,
Готова вибухнуть рожево-білим квітом.
Сховати захват і зажмуритись на мить,
Щоб не осліпнуть в сяйві з’яви.
Домалювать в уяві дозрілу вроду,
Молитовно скласти рук

Тетяна Левицька
2025.04.02 19:00
Свята любов знайде як втішити образу,
та припинити колотнечу навісну.
До рідного гнізда вертаємось щоразу,
щоб не розбили чвари вежу кам'яну.

— Давно не чулися, як справи, білокрилий?

— Нема чим вихвалятися, та все ж,

Віктор Насипаний
2025.04.02 16:02
Сусід жалівся діду,
Що лисина все більш.
По ліки, каже, їду.
Волосся гірш та гірш.

- Масти, де лисий, салом. -
Йому порадив дід. –
Волосся щоб зростало.

Віктор Кучерук
2025.04.02 14:22
Чоловік дружині зранку
Повіряє забаганку
Про дівчиноньку-коханку,
Бо наснилися немало
Тої форми досконалі
На обкладинці журналу.

Жінка каже чоловіку,

Козак Дума
2025.04.02 07:15
Регулярно щосуботи: завивання, слізки –
то дружина промиває чоловіку мізки.
Не устиг помити миску, зачинити браму –
і повисла у повітрі незбагненна драма.

Зая губоньки надула, що не підступиться,
і уже не обізветься вихідними киця.
А у тактики тіє

Микола Соболь
2025.04.02 05:06
З супутника Прятули видно все.
Поцупив гріш, тобі відразу амба.
Теля розумне мамки цицьку ссе
і нерозумне ссе, але у Трампа.

Хворіє божий світ на путинізм,
Москва чекає пострілу «Аврори»,
з могили дістає соціалізм:

Борис Костиря
2025.04.01 20:48
Вірш, написаний уві сні,
проглядає крізь пелени туману.
Вірш, написаний уві сні,
став діамантом,
який потонув
на дні болота.
Він виблискував
коштовними гранями.

Іван Потьомкін
2025.04.01 18:29
Перш ніж зійти на гору Моріа
й оглянуть омріяний край молока і меду,
куди Всевишнім не велено мені ввійти,
заради чого стільки незгод
перенесли ми з тобою і народом,
(не подивуй, що стримать сліз не можу…)
Так-от ввіряю тобі тих,
хто ще лишивсь

Козак Дума
2025.04.01 11:14
Сонце за обрій сховалося знову,
сутінки тихо повисли.
Місяця юного срібну підкову
хвилі у морі затисли.

Вечір духмяніє цвітом черешні
під переспіви пташині.
Десь ворухнулися згадки сердешні

Віктор Кучерук
2025.04.01 05:52
Малює Яринка
Барвисті картинки:
Біляву хмаринку,
Зелену ялинку,
Червону квітинку,
Зруділу стеблинку,
Жовтаву родзинку
І срібну краплинку

Тетяна Левицька
2025.04.01 02:40
Цього разу від образи йду,
й не кажи: «Утримати несила!»
Бо тобою вже перехворіла —
на відраду чи свою біду.

Де ти був, коли благала я
лиш мене одну любити міцно?
У твоєму серці надто тісно,

Борис Костиря
2025.03.31 21:46
Мовчання в ефірі, мовчання для світу.
Мовчання, як темрява в океані.
Мовчання, як крижана німота.
У потоках турбулентності
лише мовчання зберігає
постійність, являючи собою
вічність, океанічну безмежність,
яка здатна вмістити в себе

Леся Горова
2025.03.31 14:15
Білопінний весняний обрс черешневого саду
Відцвітав у дитинстві, натомість рожеві плоди
Піднімаючи високо, в сонці купаючи знадно:
- Що, мала, не дістанеш? А спробуй но і підлети!

То ж ставала в нагоді драбина і дідові руки,
Найміцніша опора для н

С М
2025.03.31 13:31
Піпли прийшли послухать
Ще хтось виходив і грав
Дехто квіти роздавав, як хотів
В Монтереї
В Монтереї

Янголи усміхалися
Музикувала любов

Іван Потьомкін
2025.03.31 12:32
Ламаний гріш вам, філософи
вічного життя після смерті...
Ламаний гріш вам за ваші зморшки.
А я обираю плоть, що страждає
в ім’я нігтя пальця мойого,
що такий звичний мені й симпатичний.
А я обираю насолоду просту й білу:
на омите водою, свіже тіл

Тетяна Левицька
2025.03.31 10:34
Не вдавай, коханий, що у нас все добре,
чи хіба не бачу, що не так усе?
Перелляла щастя у пекельне горе,
на вітрилах доля в небеса несе.

Не жалій, бо жалість не любов, а мука,
божевілля сонне тугою в очах.
Блекотою зустріч, каяттям розлука —

Віктор Кучерук
2025.03.31 05:29
Іще природа так собі,
Але змінився настрій,
Коли побачив на вербі
Гурт котиків сріблястих.
Порі весняній завдяки,
Уже з’явились звично
Оці красунчики м’які,
Пухнасті, невеличкі.

Ольга Олеандра
2025.03.30 22:59
Торкаюся твого волосся легесеньким рухом повітря.
Спи, любий, тобі це здалося. Безшумно відкрилася хвіртка,
Впустивши невидиму постать – лиш натяк на обриси тіла
Із ночі відлитої гості, що тебе торкнутись хотіла.

У доторку трохи побуду. Ти дихаєш зв

Ігор Шоха
2025.03.30 22:42
Ще не уміють пересічні люди
єднати сили із останніх сил
у симбіозі Заратустри, Будди
та Ієгови.. на один копил.

Та уповають люди пересічні
і віруючі на одного з трьох...
у цьому світі нації не вічні

Борис Костиря
2025.03.30 21:21
Будинок розтрощений.
Із нього безглуздо стирчать
його кістки.
Із розбитої цегли
виривається крик.
Зі зруйнованого шиферу
проглядає безнадія.
Розсипана глина

Олександр Сушко
2025.03.30 20:28
Добрий вечір!
Пам'ятаєте мою давню сатиру? Так нині народилася пісня.
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fyoutube.com%2Fwatch%3Fv%3D0eOQuDvyoSQ%26si%3DB8u56oeYOP9ybCqz%26fbclid%3DIwZXh0bgNhZW0CMTEAAR36wg8CYI1N9vkuYWd0Pj4bH-NiZrlqbEweQVyntTnrnC

Євген Федчук
2025.03.30 16:01
Як почалася ця страшна війна,
Я все іще наївно сподівався,
Що, коли б ворог врешті-решт дізнався,
Якою є кривавою вона,
Коли загине з десять тисяч їх,
Вони тоді, нарешті схаменуться,
Щоб швидше до Московії вернуться.
Бо ж на убій ітиме лише псих.

Віктор Кучерук
2025.03.30 14:32
Вимолив у долі
Ту, якою снив,
І відчув поволі
Пахощі весни.
Поглядом вбираю
Барви весняні, -
Добре, як у раї,
З любою мені.

Юлія Щербатюк
2025.03.30 14:30
Отак і душа загрубіла
Про тебе тепер не бринить.
Волосся давно побіліло,
В очах відбуяла блакить.

Хоч образ, роками затертий,
У споминах часом торкне.
Минуле, уквітчане терном

Борис Костиря
2025.03.29 20:04
Розум, заритий у пісок, -
це заритий у землю смисл.
Серед навколишнього безумства
розум розпечений
на нещадному сонці
і заритий у темряву
безкінечних пісків.
Розум визирає з піску,

Борис Костиря
2025.03.29 19:46
Повернення зими, повернення додому,
Повернення у хаос, до основ.
І споконвічну філософську втому
Ти покаладеш в іржу старих заков.

Повернення зими в нестямному двобої
Життя і смерті, світла і пітьми.
Повернення зими крізь видиво любові,

Юрій Лазірко
2025.03.29 17:43
дощ у душі
краплини тебе
мов день без небес
він видихся весь
у вірші

2.
спогадів дим

Світлана Пирогова
2025.03.29 16:45
Ранкова тиша начебто позує
крізь скло віконне. Досить падко!
А щохвилини сподівання всує.
Підтримка світу лише пара?
Розвіяна. Байдужа і на місці.
І день новий щось ще готує...
Які випробування хаос містить?
Господь лиш чує серця стукіт.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори на сторінці:

Дарина Меліса
2025.03.20

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Діон Трефович
2025.03.03

Арсеній Войткевич
2025.02.28

Григорій Скорко
2025.02.20

Павло Сікорський
2025.02.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




 
 
Поезія


  1. Юрій Лазірко - [ 2025.03.29 17:45 ]
    Дощ у Душі
    1.
    дощ у душі
    краплини тебе
    мов день без небес
    він видихся весь
    у вірші

    2.
    спогадів дим
    очей глибина
    прозора без дна
    приходить у снах
    в холоди

    3.
    руки твої
    ця музика ласк
    у нотах тепла
    такою була
    мова їх

    4.
    дотику струм
    до скусаних губ
    я згадую гру
    гітару стару
    спрагу струн


    Вставка:
    зіграй мені блюз
    у дощі

    5.
    там від вина
    спокуса в крові
    у видихах свіч
    дві тіні і ніч
    розрада на трьох
    в причині тривог

    6.
    пий до дна
    дощ у душі
    а світла на ґніт
    думки у вогні
    про серце мені
    розкажіть

    7.
    серця поріг
    освячення сліз
    відчуження ліс
    плачі журавлів
    і доріг

    8.
    солодко там
    де усмішка спить
    натхнення летить
    і знову на ти
    висота


    Вставка:
    зіграй мені блюз
    у дощі

    9.

    стисну в кулак
    усе що було
    що в небо вело
    вітрам всім на зло
    цвіло відцвіло
    росло поросло
    мить – зола

    10.
    де ти тепер
    утіхо моя
    у світлих краях
    де пухом земля
    де етер

    Вставка:
    зіграй мені блюз
    у дощі...
    у дощі... у душі...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  2. Юрій Лазірко - [ 2025.03.28 21:57 ]
    Ой Жовнірики Мої
    1.
    Ой жовні́рики мої́
    Зе́лен-сви́ти...
    Мо́ре кві́тів - мо́ре їх -
    Ран у сві́ту...
    Мо́ре спа́лених дорі́г -
    Не злічи́ти...
    Ой жовні́рики мої́ -
    Де ж ви ді́ти?
    Ой жовні́рики мої́ -
    Де ж ви ді́ти?

    2.
    Сти́хло се́рце у боя́х
    Ти́ша млі́є...
    Ли́не в пі́сні солов'я́ -
    Ду́шу грі́є...
    На паго́нах спить зоря́,
    Сніг на ві́ях...
    Хра́ми у свіча́х горя́ть,
    Дзво́ни сіють...
    Хра́ми у свіча́х горя́ть,
    Дзво́ни сіють...

    3.
    Дзво́ни сі́ють імена́
    Незабу́тні
    Пророста́є глибина́
    В Бо́жій сту́дні...
    Скі́льки то́ї глибини́
    Сві́ту тре́ба?
    Від війни́ і до війни́
    Кла́птик не́ба...
    Від війни́ і до війни́
    Кла́птик не́ба...

    4.
    Хай цей світ як відболи́ть
    Вб`є знемо́гу
    Принесе́ відва́зі мить
    Перемо́ги...
    Ой жовні́рики мої́ -
    Пра́пор вго́ру!
    Від Донбасу до Карпат
    І до моря!
    Від Донба́су до Карпа́т
    І до мо́ря!
    Ой жовні́рики мої́...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  3. Юрій Лазірко - [ 2025.03.16 06:49 ]
    Не Оглядайся
    1.
    це я -
    слів і лез гострота,
    порожнеча у серці бездомнім,
    рій подій, що приніс непритомність,
    буря в склянці... сльота...

    це я -
    недоконаний час,
    сто причин не зустрітися знову,
    і бентега, що втратила мову,
    догоріла свіча...

    це я
    це я
    це я

    приспів:

    кидай мене,
    губи мене,
    біжи - не оглядайся...
    цей сон майне,
    де біль мине,
    де тане холод в пальцях...
    не оглядайся...
    гммммм...

    2.
    світи -
    доки подих не згас,
    до останньої краплі любові,
    аж до гранення віри у слові
    без медів і прикрас...

    світи -
    будь сонце за комусь.
    це так звично - палати і гріти,
    співчувати, благати, тремтіти -
    без навіщо й чому...

    світи
    світи
    світи...

    приспів.


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (4)


  4. Юрій Лазірко - [ 2025.03.08 18:50 ]
    Пісня Про Перше Причастя
    1.
    Складаймо до молитви руки,
    Попросимо очищення душі
    У того, хто ішов на муки
    За ветхий світ в якому не грішив.

    Приспів:
    До причастя до святого
    Ми ідемо перший раз.
    Світлий крок веде до Бога,
    Він вітає нині нас.

    2.
    У сповіді душа світліє,
    Гартується в молитві серця бій.
    Приймімо таїнство - посієм
    любов, надію, віру у собі.

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  5. Юрій Лазірко - [ 2025.03.01 19:41 ]
    Слова- Зола
    1.
    прига́дую...
    це мо́ре до́тиків
    і поцілу́нків
    оооооооооооо
    о кри́ла мої́
    поло́н обі́ймів
    неваго́му мить
    яки́м соло́дким
    ти здава́лась тру́нком
    в які́м бага́тті
    догора́ли ми
    гммммммммммм
    о се́рце моє́

    приспів:
    ми́ла ми́ла ми́ла - біль
    приголу́блює лиш ніч
    ма́ло ма́ло сві́тла в ній
    сві́тла і тепла́
    ла-ла-ла лалай -лала
    най-на-на нанай -нана
    хо́лодно лише́ мені́
    і думо́к танцю́є рій
    а слова́ - зола́
    гммммм - золаааааа

    2.
    розра́дою...
    вино́ пригу́блене
    таму́є я́сність
    оооооооооооо
    о кра́ю мій
    неви́питого
    до кра́плі ща́стя
    знайо́мий о́браз
    невблага́нно га́сне
    того́ бага́ття
    де згора́ли ми
    гммммммммммм
    о се́рце моє́

    приспів...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  6. Володимир Ляшкевич - [ 2025.02.14 20:57 ]
    Прадавня казка
    ***
    Мої левади соковиті,
    покої тихі і убрані,
    причаль човна у сонні миті
    мого світанку - в мрійні трави,
    росою вкриті.

    Квіти ранні
    тебе провадять до стежини.
    Вона кружляє, далі краще
    йти навпростець,
    кущі ожини
    розступляться,
    і пильні пави
    не закричать, -
    їм, гордим, важче,
    як і мені, прощання зріти, -
    але хіба тобі достатньо
    одної тільки миті втіхи
    в країні ніжності і насолоди?

    Приспів:
    Люби - не покинь!
    І ми пі́демо вдвох
    туди, де, слідів
    не лишаючи,
    Бог
    ранки нового
    виписує дня
    тобою і мною,
    в одне наше „я”.

    ІІ
    Ти ж не полинеш в далеч? -
    Вийдеш
    за квітами у сад.
    І п’янко
    наш ранок тишею дзвінкою
    тебе огорне в співи птахів -
    у пахощі
    буяння квіту,
    у світ життя
    мого кохання.

    І повертатимеш до мене -
    у такт прибою,
    крок за кроком,
    по сходах древнього покрою,
    в дверей дихання,
    у тремтіння,
    що весняним, трунким потоком
    наповнить дім наш нетерпінням -
    моїм солодким павутинням,
    твоєю, милий мій, жагою.

    Люби....

    Приспів:

    І навіть подумки
    Не відпливай,
    не покидай наш дім,
    і нашу казку.
    Бо що знайти ми можемо
    крім смутку
    у далечі -
    один від одного
    окремо?

    Приспів:

    Люби не покинь
    Не іди - раптово,
    прошепотівши останнє слово
    навіть укупі
    із хором святим.
    Прошу, не іди
    ні до кого, ні з ким.

    Люби - не покинь!
    Не даруй юдолі,
    бо що тоді я на медовім полі -
    грітиму цвіт до опалих зернин.
    Прошу, не відходь необачно один.

    І просто люби, не шукаючи слів,
    із небом і сонцем - усім, чим горів -
    Усім, що нікуди і не відбуло -
    у зорі очей передавши тепло.

    Люби….

    І навіть подумки
    Не відпливай,
    не покидай наш дім,
    і нашу казку.
    Бо що знайти ми можемо
    крім смутку
    у далечі -
    один від одного
    окремо?

    III
    (затакт)
    Наше літо - днів медових,
    так зігріто - снами в яві, -
    що не зможе, наче хмарка,
    в сині божій потонути,
    відцвісти в дощах і в стужі,
    загубитися в завіях
    днів самотніх
    паволоці!

    *
    Душі моєї дивокрай -
    до сумування і наснаги,
    як найрідніший друг, додай
    і серцю трішки рівноваги -

    я здатна перейти часи,
    літ нежіночої звитяги,
    та без кохання вишини
    не потамую щастя спраги.

    *
    У краю любові я
    нашою цвіту порою -
    бо твоє
    серцебиття завжди
    зі мною.

    *
    І сонцем тане у багряній піні
    його сріблястий парус – вдалину.
    Вона у прихистку змарнілих піній
    всміхається кохання убранню.
    Та брат мандрівників - осінній вітер -
    уже зриває позолоту літер -
    зі скель у море сипле:
    „я люблю!..” Люблю...

    **
    Вертайся,
    і навіть подумки
    не забувай,
    не полишай наш дім,
    і нашу казку!

    Бо що знайти ми можемо
    крім смутку
    у далечі -
    один від одного
    окремо?

    Завершення:

    Люби - не покинь,
    Не піди раптово...
    *
    І навіть подумки
    не відлинай...
    *
    Люби - не лишай,
    Не даруй юдолі...
    *
    І просто люби,
    не шукаючи слів,
    із небом і сонцем -
    усім, чим горів -

    Усім, що нікуди і не відбуло -
    у зорі очей передавши тепло.

    Люби - не покинь!
    І ми пі́демо вдвох
    туди, де, слідів
    не лишаючи,
    Бог
    ранок нового
    виписує дня
    тобою і мною,
    в одне наше „я”.

    Люби…
    Люблю...


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2)


  7. Юрій Лазірко - [ 2025.02.09 05:40 ]
    Я і ти - два світи
    1.
    Люблю тебе
    за теплоту очей,
    за усмішку зворушливо-таємну,
    за час, який тече -
    не утече...
    і неприховану взаємність.

    Приспів:
    Я і ти -
    два світи,
    дві зорі - у круговерті...
    Ти і я -
    течія
    нот музичних на концерті
    скоростиглої жаги...

    2.
    Люблю тебе
    за міріади слів,
    в яких купається необережність...
    До дрібки солі з висушених сліз
    люблю твою беззастере́жність...

    Приспів.

    3.
    Люби мене
    без мір і міркувань,
    просто люби, мов тіло шиби - іній...
    люби - як вітру витівки - трава,
    як роси - дотики проміння...

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  8. Володимир Ляшкевич - [ 2025.02.05 16:44 ]
    «Марш переможців», військовий марш
    Встали ми до сонця
    у вогні навали -
    вороги за смертні
    узялися справи!

    Зрадники впустили,
    Інші підсобили.
    Та народ не здався,
    І напружив сили!

    Слава не змалілим,
    Батьківщині вірним,
    Не гучним героям
    З духом непокірним!

    І не згасне в битві
    Доблесті заграва!
    Слава Україні!
    Героям слава!

    І палала битва
    Смертна не лукава
    І козацька в душах
    Визріла постава!

    І в бою не згасне
    Доблесті заграва!
    Слава Україні!
    Героям слава!

    І щодня із нами
    Йде до бою брава
    Воїнів небесних
    Переможна лава!

    І полеглим пам'ять -
    Сяйна, не сльотава!
    Слава Україні!
    Героям слава!



    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (3)


  9. Юрій Лазірко - [ 2025.02.01 20:07 ]
    Час на Колискову
    1.
    За віко́нцем ні́ченька,
    Вто́ма вкри́є ві́ченьки...
    Час на колиско́ву...
    Зі́ронька сія́, роздиви́лась -
    У соло́дкі сни, попроси́лась -
    в ма́ндри кольоро́ві...

    Приспів:
    Го́йда, го́йда, го́йда-да...
    Засина́й, моє́ дитя́...
    Спи мале́ньке,
    Я коли́шу...
    Кли́чу в го́сті ка́зку й ти́шу...
    Го́йда, го́йда, го́йда-да...
    Засина́й, ба́ю-бай...

    2.
    Там, де ка́зки край сте́литься -
    Ла́ска і тепло́ се́ляться,
    Хо́лод заника́є.
    І мете́лик мрій у цьо́му ра́ю
    Підліта́є і на квіт сіда́є -
    Се́рце розквіта́є...

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  10. Леся Горова - [ 2025.01.28 21:05 ]
    Приснися
    Я і північ .І з нами тиша.
    Ці незвично безмовні ночі
    Журно просяться у вікно.
    Знову жду- ти мені напишеш
    Що мене цілувати хочеш,
    Я для тебе- хмільне вино.

    Знов проснусь на твоїй подушці,
    Зовсім мокрій- та я ж не плачу,
    Бо не плакати ти просив.
    Я слухняна. То північ тужить,
    Ти ж приїдеш , і не побачиш
    Сліду жодного від сльози .

    А заправлену чемно постіль
    Не тривожать твої зізнання ,
    Тихо сум постелився в ній.
    Із подушки вдихаю досі
    Дух сигари, як мить останню
    У розлуці цій затяжній.

    Ми з тобою удвох на фото,
    Ніби вчора такі щасливі.
    Тільки світ в одну мить змінивсь.
    Не було в наших планах фронту,
    Від кохання ми ждали дива... Буду спати. А ти приснись...


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  11. Юрій Лазірко - [ 2025.01.25 17:49 ]
    Тихо в душі
    Тихо в душі - вже по грозі.
    Холод пробігся по венах і зникла тривога.
    Там у думках, прикрих словах
    Ми забували себе і ту світлу дорогу...

    Йшли по якій без нарікань
    І застережень про даль невідому і втому...
    Де ті мости в річки чекань?
    Де ті гаї, де мелодію чути знайому:

    Приспів:
    Часу не гай - люби-кохай,
    Не відпускай те колиме і рідне -
    Весен розмай, крихітний рай -
    Сонячний рай, у якому розлука не квітне...

    Важко коли стіни чужі
    І нестерпимо - кричати і серця не чути...
    Щастя - воно десь на межі
    Між поцілунком гарячим і кроком у смуток...

    Не відвертай ясних очей -
    Хай там попереду даль невідома і втома...
    Віримо в те - час потече
    У ті гаї, де мелодію чути знайому:

    Приспів.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  12. Юрій Лазірко - [ 2025.01.19 03:23 ]
    До Ноти Вибрана Тиша
    Коли́ душа́, набра́вши ві́ку,
    не відпуска́є час гірки́й,
    у кра́плі се́рця – мо́ре кри́ку,
    у срі́блі мі́сячнім – думки́

    скида́ють лебеди́не пі́р’я
    і зодяга́ються в луску́.
    В тобі́, забу́тий до сих пір я,
    буду́ю спо́мини з піску́.

    Піщи́ни вті́хи золото́ї
    вбира́ють теплоту́ доло́нь –
    і сті́ни ди́хають тобо́ю.
    Щоки́ моє́ї не соло́нь,

    над мо́рем ча́йкою озви́ся
    і накиги́ч вітра́м себе́ –
    до но́ти ви́браної ти́ші
    із тре́моло семи́ небе́с.

    І надиха́й – весни нади́хай
    непереве́ршено в рядки́.
    Коли́ в душі́ безме́жно ти́хо –
    ловлю́ на слу́хавку гудки́,

    на о́ко припада́ють ви́сі,
    перо́ наро́джує слова́.
    У срі́блі мі́сячнім – уми́вся,
    у кра́плі – мо́ре вколиса́в.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  13. Юрій Лазірко - [ 2025.01.08 17:11 ]
    Де моя душа
    1.
    Де моя́ душа́ -
    Туди́ не хо́дять поїзди́.
    Мі́дного гроша́
    У по́шуках не зна́йдеш ти.
    Де мої́ слова́
    Дару́ють сві́тло і тепло́,
    Со́нця перева́л
    Гребе́ по не́бу хмар весло́м...

    Приспів:
    А у снах
    по перелі́тних хви́лях
    йде весна́
    і розкида́є цвіт -
    бі́лий цвіт...
    За спи́ною
    на мі́сці шра́мів
    пророста́ють кри́ла
    і стук у се́рці
    набира́є хід...
    тууууук-тук, туук-тук, тук-тук...
    біжи́ть
    ця мить
    ця мить...

    2.
    Де моя́ любо́в?
    Вона́ у сло́ві та в душі́.
    Я її знайшо́в
    Коли́сь у лі́тньому дощі́...
    Там де дощ - там я,
    І курс до лі́та берегі́в...
    І твоє ім`я́
    Кида́ю на вітри́ла слів.

    Приспів.

    3.
    При́йде час -
    Твою́ моли́тву перерве́,
    Спле́тені доло́ні розірве́,
    По́дихом торкне́ уста́...
    І дощ цей переста́.
    І дощ цей переста́...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  14. Юрій Лазірко - [ 2025.01.01 05:20 ]
    Налий мені вина
    1.
    Дава́й... розли́й
    по ке́лиху вина́...
    Хай се́рце розм`яка́є
    і слова́ смілі́ють...
    Я розкажу́ тобі́
    про все,
    що снив і мав -
    Про сві́тло у душі́
    криї́вку для наді́ї,

    Про ти́сячі дорі́г
    і ту одну́,
    Що ви́лася,
    тули́лася до зваб
    края́ми,
    Про па́ростки гріхі́в
    і невину́
    Лелі́яне
    розві́яне
    і те,
    що ра́нить -
    невмоли́мо ра́нить

    Приспів:
    Ковто́к -
    За ща́стя молоде́...
    Ковто́к -
    За неося́жного поро́ги...
    А той оди́н -
    За те,
    що приведе́
    до ви́токів
    і до яски́нь триво́ги...
    Тож налива́й...
    на-ли-ва́й...

    2.
    Хай ста́нуть рі́дними
    обі́йми стін,
    На мить милі́шими -
    відлу́ння втрат
    у скро́нях...
    І кра́ще розчиня́тиметься
    сплін,
    Нена́че ранньости́глий і́ній
    на осо́нні...

    Тут і́стина -
    яко́ї не знайти
    У катако́мбах душ,
    чи в хре́стику приці́ла...
    Тут гу́бляться світи́
    кути́...
    і ти
    Мені́ за посере́дника
    між наболі́лим...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  15. Юрій Лазірко - [ 2024.12.28 19:08 ]
    Ой чому це чорне море
    1.
    Чо́рні рі́ки. Де ті зо́рі?
    Ой, чому́ це чо́рне мо́ре?
    А тому́ це мо́ре чо́рне,
    Бо до се́бе рі́ки го́рне.

    2.
    Ой, чому́ це не́бо хма́рне?
    Бо в житті́ усе́ прима́рно -
    Вчо́ра со́нце ще світи́ло,
    А сього́дні задощи́ло.

    3.
    Ой чому́ доро́га би́та
    бо прибо́ркана копи́том
    і веде́вона́ по кра́ю
    по́між ра́єм і нера́єм

    4.
    Ой, чому́ в душі́ так ти́хо?
    Бо засну́ло в се́рці ли́хо -
    Спить і со́нце обійма́є,
    А дріма́є - я літа́ю.

    5.
    Ой, чому́ кров не холо́не?
    Бо не спить мій охоро́нець -
    А́нгел сві́тла, перемо́жець.
    Дай йому́ насна́ги, Бо́же!

    6.
    Ой, чому́ уве́сь пала́ю?
    Бо наді́йних дру́зів ма́ю -
    Се́стри рі́дні, побрати́ми,
    Ти і я одна́ роди́на.

    7.
    Ой чому́ нас не здола́ти?
    Бо таки́х, як ми, бага́то.
    Хай же зра́да не раді́є,
    Хай наді́я сві́тло сі́є.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  16. Юрій Лазірко - [ 2024.12.25 21:28 ]
    Весна у снах
    1.
    Цей сві́жий сніг
    на мі́сто ліг...
    Та мі́ста сні́гу ма́ло -
    на скро́ні й се́рці бі́лий слід,
    розлу́ки, сльо́зи, перелі́т,
    доро́ги та вокза́ли.

    А десь весна́
    мандру́є в снах
    і сад коха́ння в цві́ті.
    І се́рце про́ситься туди́,
    там, де нема́є холоді́в,
    і чу́ти кро́ки лі́та.

    Приспів:
    Притули́сь, пригорни́сь
    і не ду́май про коли́сь
    бо вого́нь - цей вого́нь
    не пога́сне.
    Подиви́сь, як гори́ть
    ко́жне сло́во, ко́жна мить -
    від тепла́ двох доло́нь
    до́лі я́сно.
    Ой я́сно...

    2.
    Від забуття́
    до вороття́
    в чека́нні час і ві́ра.
    Люту́є в лю́тому зима́,
    земля́ у бі́лих килима́х,
    а о́чі в не́ба - сі́рі.

    Та не жури́сь,
    бо розійшли́сь
    на не́бі сні́жні хма́ри,
    не жде весна́ -
    мандру́є в снах
    і се́рце не́ю ма́рить.

    Приспів...1.
    Цей сві́жий сніг
    на мі́сто ліг...
    Та мі́ста сні́гу ма́ло -
    на скро́ні й се́рці бі́лий слід,
    розлу́ки, сльо́зи, перелі́т,
    доро́ги та вокза́ли.

    А десь весна́
    мандру́є в снах
    і сад коха́ння в цві́ті.
    І се́рце про́ситься туди́,
    там, де нема́є холоді́в,
    і чу́ти кро́ки лі́та.

    Приспів:
    Притули́сь, пригорни́сь
    і не ду́май про коли́сь
    бо вого́нь - цей вого́нь
    не пога́сне.
    Подиви́сь, як гори́ть
    ко́жне сло́во, ко́жна мить -
    від тепла́ двох доло́нь
    до́лі я́сно.
    Ой я́сно...

    2.
    Від забуття́
    до вороття́
    в чека́нні час і ві́ра.
    Люту́є в лю́тому зима́,
    земля́ у бі́лих килима́х,
    а о́чі в не́ба - сі́рі.

    Та не жури́сь,
    бо розійшли́сь
    на не́бі сні́жні хма́ри,
    не жде весна́ -
    мандру́є в снах
    і се́рце не́ю ма́рить.

    Приспів...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  17. Юрій Лазірко - [ 2024.11.28 22:04 ]
    доля - ниточка
    1.
    Ти тягни́ся, та не рви́ся, до́ле-ни́точко.
    Се́рце - клі́точка,
    а в ній та,
    що тріпо́че, залива́є спі́вом лі́течко
    хти́ве лі́течко
    на уста́х.

    По доро́зі подоро́жником стели́тимусь
    О́чі - при́види,
    о́брій зблід.
    А чека́ння безуста́нно полини́тиме,
    бо́лем ви́веде
    в я́сен світ.

    приспів:
    А душа́ - мов ра́на, дно
    перебли́знене,
    перео́ране,
    пересі́яне.
    І запо́внюється сном
    мить заму́лена,
    незамо́лена,
    переме́лена.
    І ні ві́тру від розмо́в,
    бо ні сло́ва про любо́в.
    Ті́льки му́зика німа́,
    бо все те, чого́ нема́
    таки́ було́...

    2.
    Чи зоста́ну та розта́ну в не́бі пта́хою?
    Кри́ла зма́хами
    рі́жуть край.
    Послужу́ я Бо́жій Во́лі ві́стрям й пла́хою,
    пе́кла жа́хами,
    па́льцем в рай.

    Не губи́ мене́, бо я прийду́ прови́ною,
    сло́во - бри́твою
    перейде́.
    А посі́яна любо́в зросте́ причи́нною
    і моли́твою
    розцвіте́.

    приспів:


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (4)


  18. Юрій Лазірко - [ 2024.11.16 19:57 ]
    де ти янголе
    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я себе не впізнаю
    мов слова молитву
    бо так тихо як в раю
    як по горлі бритва

    чи думки не вигнані
    а киплять смолою
    чи беззора вийшла ніч
    вкрила серце млою
    де ти янголе прилинь
    променем лелечим
    гості всі мої пішли
    і забрали вечір

    скільки випито вина
    істини не видно
    де той совісті дзвонар
    що покличе зридно
    на останню з барикад
    чи Святу Вечерю
    все якось воно не в лад
    в душному етері

    де ти янголе не спи
    на порозі Божім
    вже зап’ястя цвях пробив
    світ на пекло схожий
    і усі хто цілував
    обіймав леліяв
    стали тихі мов трава
    що без вітру мліє

    чи дорога змучена
    кнайпами й хрестами
    чи то смерть заручена
    з холодом у храмі
    я тебе очікую
    як Святе Причастя
    крука вже покликали
    і душа ще настіж

    Три мовні відеоверсії одного вірша:

    Українська

    Англійська

    Іспанська


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  19. Юрій Лазірко - [ 2024.10.28 17:13 ]
    Люблю тебе за очі
    Люблю тебе за очі, наче сон,
    бо засинаю в них.
    Твій усміх - колискова.
    Притулок для руки - вогонь зі скронь -
    я забуваю, як
    окрилювати слово.

    Нехай в чеканні - часу в'ється нить,
    співучий день летить
    на крилах солов'їних.
    Мені для щастя лиш потрібна мить,
    коли вуста твої
    зливаються з моїми.

    Цих дотиків хмільний приплив,
    це мить,
    Де поцілунки - повна невагомість...
    Немає я...
    немає ти...
    лиш ми...
    Переливаємось краями почуттів
    у незнайоме...
    Де лиш окличні знаки
    і відсутні коми...

    Коли немає, як спинити біг
    твоїх гарячих "так"
    та у волоссі пальців,
    а пелюстки-цілунки з рук до ніг
    розносяться теплом
    у розпашілім танці.

    Коли тебе на подих пізнаю
    і запаху твого
    наосліп набираю.
    Коли за очі й усмішку твою
    назву цю щастя мить
    ошаленілим раєм.

    Цих дотиків хмільний приплив,
    це мить,
    Де поцілунки - повна невагомість...
    Немає я...
    немає ти...
    лиш ми...
    Переливаємось краями почуттів
    у незнайоме...
    Де лиш окличні знаки
    і відсутні коми...


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  20. Світлана Пирогова - [ 2024.10.27 08:39 ]
    Люби мене(2) (пісня)
    Люби мене щоліта, як веселку,
    Котра містком з усмішкою стрічає.
    Єдиному тобі віддам я серце,
    Наповню радістю і щастям чашу.

    Люби мене, мов осінь кольорову,
    Я подарую почуттів палітру,
    Лише тебе зігрію теплим словом,
    Божественна звучатиме нам ліра.

    Люби мене, мов перший сніг узимку,
    Що очищає душі від печалі.
    Неначе у нічному небі зірка,
    Сплітатиму із ніжності вуалі.

    Люби мене, мов первоцвіт весною,
    Кохай в промінні сонця до нестями,
    Бо тільки в парі, як в ковчезі Ноя,
    Любові збережемо вічність храму.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  21. Юрій Лазірко - [ 2024.10.27 03:05 ]
    Харе Крішна
    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Пил космічний, шлях по вічність із дитинства в старість.

    тим тілом крізь яке я інших їм та іншим п`ю,
    сльозами розпускаюся та розпускаю руки,
    торкаюся небес - як сплю, як плугом на ріллю
    одичавіле поле тну, як воскрешаю звуки.

    Воно вмирає - раз, нема, отримую нове -
    линяємо разом і маємо себе у спадок -
    довкілля, я - і вічно мертве і на мить живе -
    міняємо, міняємось, приводимо до ладу.

    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Через ласку й кару - до Вселенського базару

    по колу, в нім карма - дві крейди - чорна й біла теж.
    Тут продаю себе і тут себе в богів купую,
    то зводжуся до крапки, то не знаю мір та меж -
    то акції душі - то "up & down", то сабантуї -

    то вибрики від сивої кобили у томах -
    канонах - вогневих драконах, що палили єресь.
    О, келіє судин, до крові збитий, я - монах,
    що коло описав, щоб відчинити в серце двері.

    Харе Крішна, Харе Рама, Харе, Харе, Харе...
    Відчумачена Дорога, мій Небесний Царю,

    що кидає, що піддає та завдає. Мов лід,
    бурулькою із неба божа манна крап-за-крапом
    собою розмиває, умиває, гріє світ
    і кігті він хова, і відпускає - те що в лапах.

    І я вже пригадав себе, коли лежав на дні
    самім, самим, самотнім каменем у сеці Божім,
    отим самим, котрим його каменували дні,
    роки, століття, віхи, митці, на світло перехожі.

    О, Боже...
    Харе Крішна, Харе...
    Харе Рама...
    Мама миє раму.
    Хмари, мамо.
    А довкола - старість.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  22. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.27 01:09 ]
    Не ревнуй до осені, кохана
    Усміхнувся нам багряний ранок,
    Сяє день привітно золотий.
    Не ревнуй до осені, кохана,
    Я люблю природу, як і ти.

    Кажуть, Осінь — то вродлива пані,
    Промайнув у гаї силует.
    Може, то наснилась на світанні
    Мрія, котру виплекав поет?!

    У намисті з бурштину й опала,
    Птахою летіла між беріз.
    І красу так щедро розсипала,
    У багаття підкидала хмиз.

    Золотила ніжністю діброви,
    В озері лебідкою пливла --
    Щоб твої прекрасні очі, брови
    Променями сяяли тепла.

    Дихала після дощу озоном,
    Тихо уклонялася журбі,
    Осінь стала чарівливим фоном,
    Тим намистом гарним на тобі.

    Листя шурхотить безперестану,
    Стелить шлях до щастя золотий...
    Не ревнуй до осені, кохана,
    У моєму серці — тільки ти!

    26 жовтня 7529 р. (Від Трипілля) (2021)


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (1)


  23. Юрій Лазірко - [ 2024.10.22 21:57 ]
    у обіймах осені
    бувай любий-милий
    цей сон вже розтав
    тебе я любила
    як поле - вода

    тобі дарувала
    свій видих і вдих
    та серця - не стало
    і біль - не затих

    приспів:

    у обіймах осені
    холодно мені
    ночі - розпорошені
    облетілі - дні
    мандрами до вирію
    зайняті думки
    може там їх вигрію
    лід у снів тонкий

    бувай не запитуй
    ким був ти і став
    сльозу вже пролито
    солоні уста

    я серце відкрила
    щоб ти з нього збіг
    забрав - що хотіла
    лишити собі

    приспів:

    у обіймах осені
    холодно мені
    ночі - розпорошені
    облетілі - дні
    мандрами до вирію
    зайняті думки
    може там їх вигрію
    лід у снів тонкий


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (5)


  24. Володимир Ляшкевич - [ 2024.10.15 14:05 ]
    Омріяні обрії
    На околиці лісу він виклав омріяний дім.
    А за вікнами сад, а за садом виднілося море,
    і вітрила леткі, і містечко у сні золотім,
    і щоночі займалося небо від "Ти - Моя Зоре!".

    На околиці раю вони полишили печаль.
    І мінялися весни у палахкотінні розмаю,
    і щоразу краси їх вкривала тілесна вуаль
    закохання, якому кінця не знайти, ані краю.

    На околиці часу вони загубили роки.
    Зачаровані дні закружляли у колі своєму.
    І коли усе інше потануло серед війни -
    ця одна їхня мить залишалась росточком Едему.

    Приспів:
    Я домальовую ранками світ наш -
    знову і знову -
    обрії,
    музику сонця,
    тебе кольорову.


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати:


  25. Юрій Лазірко - [ 2024.10.12 15:39 ]
    може я
    може я
    ще не Образ Божий
    не те світло
    не той мотив
    що лягає
    чи то ворожить
    чи вином
    утече з води

    може я
    не такий далекий
    не втаємнений
    не простий
    а чекання
    на дощ
    у спеку
    чи коли
    вже горять мости

    то злітаюся
    снами вічно
    на могили батьків
    і мрій
    то вмовкаю
    мов потойбічний
    після збору
    думок
    на рій

    то до себе
    іду
    на прощу
    то до кнайпи
    від самоти
    в мене
    ділиться світ
    на тощо
    і на те
    що не відпустив

    в мене
    все вигорає
    важко
    добре слово
    чи прикра мить
    і давно
    не співає пташка
    в грудях тісно
    коли щемить

    забуваю
    себе у римах
    там дракони
    не сплять
    та все ж
    Бог зі мною
    а може
    з ними
    Він шукає
    для себе меж

    і впирається
    в серця стінку
    словом дихає
    слово жне
    в кожнім подиху
    щось
    від жінки
    що любила
    колись
    мене

    14 Лютого, 2021


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (4)


  26. Світлана Пирогова - [ 2024.10.10 20:07 ]
    А він все грав (пісня)
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
    І неба з місяцем ясна сполука
    Пишалася на п*єдесталі.

    ...А він все грав і грав на саксофоні
    Мелодію чарівну ночі.
    І сумніви розвіяли мусони,
    Краплинки сліз з очей жіночих.

    Жадали так давно серця любові,
    Немов ковток води в пустелі.
    І снились серіали кольорові,
    І двоє в ролі менестрелей.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  27. Ярослав Чорногуз - [ 2024.10.05 14:55 ]
    А кохання цвіте (пісня)
    День весни новий лікує рани
    Лагідніє небо голубе.
    А кохання все цвіте, не в'яне,
    Дай же, люба, обійму тебе.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Ти пробач мене за горя сльози,
    Я цілую їх тремкий кришталь.
    Хай травневі чарівливі грози
    Змиють біль, і розпач, і печаль.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!

    Глянь, сміються котики вербові,
    Вітер ніжні пестощі несе.
    Ти -- моє життя, моя любове,
    Ти для мене на цім світі -- все.

    ПРИСПІВ:
    Березень дарує первоцвіти,
    Розливає щастя навкруги.
    Серцю як, скажи, не пломеніти
    Від вогню весняної жаги?!


    Рейтинги: Народний 7 (6.99) | "Майстерень" 7 (7)
    Коментарі: (7)


  28. Світлана Пирогова - [ 2024.10.01 12:16 ]
    Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний -- (5.84) | "Майстерень" -- (5.95)
    Прокоментувати:


  29. Леся Горова - [ 2024.09.27 15:13 ]
    Косий дощ (пісня)
    Дощ у шибку стукає косий
    Вітром кинутий іздаля,
    Сотня крапель дзвінкоголосих
    Ніжно ім'я твоє промовля.

    Він малює й змиває букви ,
    Я вдивляюсь у мокре скло.
    Скільки ще цій розлуці бути ,
    В ній за щастя твоє "алло ".

    Вітер кидає краплі косо,
    Пам'ять лине в дні без тривог.
    І вертає в холодну осінь
    Де нам тепло було удвох.


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  30. Юрій Лазірко - [ 2024.09.27 08:53 ]
    А війна війною
    Геееей!...
    Гея-гея-гея-Геееей.

    А війна війною,
    а поля кістками...
    Запеклися кров'ю
    імена у камінь,

    просочили груди
    журавлини соком,
    журавлино бились
    в небі одинокім,

    де осліплій кулі
    не сховатись в рані.
    Як війна війною –
    то й душа, мов камінь...

    Louder...
    Геееей!
    А війна війною,
    Геееей...
    Геееей!..
    І ридають маки
    болем, кров'ю в полі...
    Louder...
    Геееей!
    А серця
    не вірять до кінця,
    що війна
    тебе забрала
    Друже.

    Як війна війною –
    то й душа, мов камінь.
    Пеклом запеклося
    кожне серце мамі.

    Імена безсмерні,
    імена незнані -
    западають світлом
    в невигойній рані,

    закипають болем
    у червоних маках.
    Їх купає поле
    там, де вітер плакав.

    Боже... дай нам сили,
    аай своєї ласки -
    повернути сина
    у дитячу казку

    Louder...
    Геееей!
    А війна війною,
    Геееей...
    Геееей!..
    І ридають маки
    болем, кров'ю в полі...
    Louder...
    Геееей!
    А серця
    не вірять до кінця,
    що війна
    тебе забрала,
    Брате.

    Тож яка ти довга,
    зоряна дорого -
    від гіркої правди
    і до перемоги.

    Бо війна війною,
    а землі родити...
    І, немов сльозою,
    небом поле вкрите.


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  31. Юрій Лазірко - [ 2024.09.23 02:41 ]
    не потрібні вже слова
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    1.
    місячного сяйва мілина
    ти і я
    не випиті до дна
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогні
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    2.
    ніжне облітання пелюстків
    у думках
    бракує маяків
    ти і я
    бурхлива течія
    ти моя ти моя ти моя

    приспів:
    ---------
    дай мені
    твіого меду скоштувати
    доки ніч
    нерозлучна
    і жива
    у вогнІ
    серцю довго ще палати
    ми одні
    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла

    не потрібні вже слова
    лала-ла-лала-ла-лала-ла


    Рейтинги: Народний 7 (5.67) | "Майстерень" 7 (5.73)
    Коментарі: (2)


  32. Світлана Пирогова - [ 2024.09.22 14:11 ]
    Ми різні з Вами (пісня)
    Ми різні з Вами...Небо і земля,
    Холодний місяць і гаряче сонце.
    Мелодії старого скрипаля
    Примарою лягають у долоньці.

    Ми різні з Вами...Літо і зима,
    Як тиха осінь і весна квітуча.
    Ніщо й ніхто нас разом не трима.
    Згори дощить, внизу - глибока круча.

    Ми різні з Вами - відчуваю я,
    Бо в день квітневий срібний сніг щезає.
    Мелодії не чути скрипаля...
    Чому ж іще сльоза не висихає?


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (4)


  33. Світлана Пирогова - [ 2024.09.18 11:11 ]
    З тобою не запалювали свіч (пісня)
    З тобою не запалювали свіч,
    Не цілував мої ти ніжно руки.
    Звучала пісня в горобину ніч,
    Роїлися думки. Терпіння. Муки.

    Лежали пелюстки сухих троянд
    На клавішах холодних піаніно.
    Нанизані роки і блиск гірлянд -
    Співав дискант Лоретті Робертіно.

    Лиш не почула кроки тихі я
    В густих трояндах біля темних вікон.
    І досі у душі твоє ім*я,
    Хоч спільних не було у нас реліквій.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (1)


  34. Юрій Лазірко - [ 2024.09.16 01:12 ]
    Ай-не-не-не
    1.
    Ай-не-не-не,
    котить пісню краями дорога,
    за кибиткою курява йде,
    а циганська земля десь у Бога -
    тільки він добре відає де...

    Ай не гріш, не гніздечко нагріте
    не замінять цигану коня,
    лиш на волі п`янкий віє вітер
    і так пристрасно струни бринять:

    Приспів:
    А у циган душа, як пісня,
    а у циган любов - вогонь,
    кохай мене - безтямно, грішно,
    гори-гори - не охолонь.
    Ай не-не-не - не треба знати
    куди дорога приведе
    кохай мене в цю ніч крилату
    аж доки сонце не зійде.
    Гоп-гоп-опа!
    Ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - вогонь палає,
    ай-не-не-не, ой нене нене,
    ай-не-не-не - тебе кохаю.
    Гоп-гоп-опа!

    2.
    Ай-не-не-не,
    що чекає нас завтра, цигане,
    у ворожки усе розпитай.
    Чи колись та година настане,
    як від пісні залишиться край?

    А від краю до краю лиш туга,
    а від болю до світла - струна.
    То не вітер - то Бог пісню слуха,
    ай навіщо ця пісня сумна:
    Співаймо ромале...

    Приспів
    ***


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Прокоментувати:


  35. Юрій Лазірко - [ 2024.09.15 02:21 ]
    Моя Україно
    ці нестерпимі радості
    солодкий біль -
    оте
    що близну залишило
    по тобі

    майданний плач
    обітованої землі
    дрейфує серце
    на вітрильнім кораблі

    пересуваєш ватерлінію
    свою
    думки не тонуть
    в гіркоті німій
    снують

    оплакую
    твою скорботу в світлі
    втрат
    хреста піднесено
    із тернів райський сад

    правителів зневага -
    у зап'ястя цвях
    ці дотики душі
    не трелі солов'я


    Рейтинги: Народний -- (5.67) | "Майстерень" -- (5.73)
    Коментарі: (2)


  36. Світлана Пирогова - [ 2024.09.10 10:51 ]
    Мужніє сила (пісня)
    Занапастили... Гріх навколо.
    Згоріло поле, зчорніло поле.
    Війни несамовите соло.
    Горланить гучно вороже воло.

    Хати-примари, вишень зойки.
    Димиться темінь, суцільна темінь.
    Хрипить самотня в смугах сойка.
    Стиснув вже душі печалі ремінь.

    Хронічна втома... Віра. Зранку
    Свинцеві оси, свинцеві крила.
    Крізь бинт тугий сочиться рана,
    Але мужніє, мужніє сила.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  37. Світлана Пирогова - [ 2024.08.18 18:52 ]
    А він все грав...
    А ось і нічка в довгій темній сукні,
    Зірки шпильками заблищали,
    І неба з місяцем ясна сполука
    Пишалася на п'єдесталі.

    ...А він все грав і грав на саксофоні
    Мелодію чарівну ночі.
    І сумніви розвіяли мусони,
    Краплинки сліз з очей жіночих.

    Жадали так давно серця любові,
    Немов ковток води в пустелі.
    І снились серіали кольорові,
    І двоє в ролі менестрелей.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (5)


  38. Володимир Ляшкевич - [ 2024.08.05 21:21 ]
    Перша ведична е-симфонія «Заборонена симфонія»
    Симфонія складається з 4 частин представлених на 3 відео.
    Українське лібрето в субтитрах "українською мовою".

    Сюжет:
    Загалом - це музикальна розповідь історії Духа, що утілився, як і кожен з нас, на Землі і після ряду драматичних подій щасливо повернувся до свого джерела, додавши загальній спроможності разом опановувати вище буття.
    "Заборонена симфонія" - значить, вихід за строгі академічні межі побудови і звучання симфоній. І це реалізований в музичній формі проект, що очікує на своє безпосереднє, живе виконання.

    Ці частини описують походження нашого Духа і його мандрівку до Землі.

    Пояснення :
    Подорож Духа стається в кожного з нас. Нехай і подорожі духів бувають різними, та вони завжди завершуються відповідними метаморфозами. Так кожен Дух з часом стає Дживою - новою цільністю місцевої душі і цього духу.
    І кожен з нас – це щоразу те, чи те «я». Де «я» - тимчасова цілісність, в якій перебуває дух в оточенні наданої нам на місці при тілі душі.
    На жаль, душа, як крона, за несприятливої поведінки духа, може страждати і опадати, і вже не оновлюється. Дух зі знищеною душею стає бісом.
    Якщо душа після тілесного буття збережена, то виникає нова Джива - вищих чи посередніх якостей в залежності від способу тутешнього тілесного життя. І на всіх рівнях галактичного буття все стандартно - потрібно набути відповідних якостей для всього подальшого.
    Для переходу з однієї своєї цілісності у вищу форму буття, потрібно вирощувати відповідні свої риси. А в більш високих формах можна додавати до старих і свої нові обличчя, до звучання колишніх струн – нові, адекватні вищим потребам і умовам. І це завжди нові, ширші простори для нашого "я".
    Фактично, ми створюємо їх для себе вдосконаленою своєю Гармонією, а отже, і власною музикою, яка ці простори, зрештою, організує для нас.
    І якщо кожен дух початково народжується особистим Призванням від Всесвіту, то душа є прив’язкою до того чи того світу, в якому ми (наша актуальна цілісність) тимчасово перебуваємо. В результаті виникає нова джива (джіва), що після смерті тілесної складової здатна до подальших переходів, вищих чи нижчих – до відповідних собі просторів, зазвичай, у вже існуючих формаціях з тілами. Аж доки не підніметься до рівня, де ті формації ще не створені. І тоді ми теж стаємо повноцінними Творцями.
    Саме про це йдеться у цій ведичній симфонії, з ескізом якої пропонується вам зараз ознайомитись.



    ІІІ частина



    4 частина



    ________________________________________________________________
    Пісня Душі і Духа - «Отче Сонячний мій» - із ІІ частини симфонії.

    Це третій, пісенний епізод з першої половини музично-поетичної ведичної містерії "Заборонена симфонія", "Forbidden Symphony", Vedism

    Пісня Душі охоплює собою пісню Духа - "Отче Сонячний мій", Ведизм.
    Мантровий характер композиції здійснює цілющий вплив на слухачів.

    Структура мантр.

    Перший куплет співає Всесвітня Душа
    ***
    Ось у кола твої, яким тисячі літ,
    зваби ніжні вплітаються голоси,
    невідомого крою, незнаних ладів,
    та такої п’янкої в бажаннях краси!

    Далі йде пісня Духа

    "Отче Сонячний мій!"
    *
    Горі нами дзвени
    у блакиті земній,
    Згори нами веди,
    Отче Сонячний мій!

    *
    Днів небесних моїх, яким тисячі літ,
    зваби п’янко торкаються голоси -
    невідомих країв, незнайомих ладів,
    і такої палкої в бажаннях краси!
    *
    Їх тремкі пелюстки і незбираний мід,
    духу кожного здатні спинити політ!
    *
    Й далі жити у тілі і мареві снів -
    не кажи, що такого твій дух не хотів!
    *
    Хіба зоряні хвилі згасають в очах ,
    як в обіймах земних твій продовжиться шлях?!
    *
    Дай же знати, як бути сьогодні мені,
    слід який залишити в мирській пелені.
    *
    Як раніше – дзвени!
    у сяйній вишині!
    *
    За собою веди,
    Отче Сонячний мій!
    ________________________

    Далі продовжується пісня Душі, але вже Земної.

    ***
    Горі Сонцем дзвени у блакиті земній,
    Горі нами веди, Духу радісний мій!
    *
    Це мої пелюстки і незбираний мід,
    духу твого стрімкого зустріли політ!

    Жити далі удвох нам у сяєві днів,
    ти ж для цього до мене сюди прилетів?!
    З зірок прилетів!
    *
    Відтепер я з тобою – й ти пребудь у мені,
    і не згубиться доля у мирській пелені,

    і радітимо з тілом у небесно- земнім
    усамітненім щасті - дзвінко неголоснім.

    *
    І не дай нам змаліти у вирі подій,
    усім серцем веди, Духу Сонячний мій!

    Й наші зоряні хвилі не згаснуть в віках,
    у обіймах удвох ми продовжимо шлях.
    Наш продовжимо шлях!
    *
    Лиш не дай нам змаліти
    у вирі подій,
    за призванням веди,
    Духу Сонячний мій!
    пісенна частина завершується мелодією створення нового, земного "я" - з тіла, Душі і Духа.

    ______________________________________

    «Колискова» в контексті е-симфонії.

    Продовження музичної розповіді з історії Духа, що мав утілитися на Землі.
    "Заборонена симфонія", "Forbidden Symphony", Vedism

    Композиція здійснює цілющий вплив на слухачів.

    1. Вступ - знайомство із тримірною Землею
    2. Створення Духом з Душею нової тілесної сутності
    3. Народження тілесної сутності
    4. Колискова
    5. Сон тілесного "я"
    6. Дитинство

    Музика і тексти - Ляшкевич В.


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (10)


  39. Світлана Пирогова - [ 2024.07.27 22:31 ]
    Між нами магія( пісня)
    Між нами магія, невидимий магніт.
    Хоч утікай, притягує всесильно.
    Експресія, емоції Піаф Едіт.
    (І як закралось в серце божевілля?)

    Між нами магія, то тиша, то гроза.
    Проміння сонця в золотистих злитках.
    Сплітаємось думками, мов гнучка лоза.
    Я, звісно, твій, ти - мій - живі відбитки.

    Між нами магія, що не торкнулась тіл
    І чистої печалі океани.
    І сяйво животворних мрій за виднокіл,
    Любові швидкорослої платани.


    Рейтинги: Народний 6 (5.84) | "Майстерень" 6 (5.95)
    Коментарі: (2)


  40. Ольга Буруто - [ 2024.07.25 18:20 ]
    ***
    Вітер грає у краплі, гості
    Позіхають моїм мовчанням.
    Вони грають сьогодні в кості
    На зеленім сукні печалю.

    Розкладаю весь час пасьянси
    Без потреби, автоматично:
    Нема сенсу, це надто ясно,
    Але туга мені не личить.

    Легкість думки і швидкість рухів,
    Звичка жити незвично вільно,
    Примха зору, омана слуху, -
    Я готую весняне зілля:

    Жовті травники, перші трави,
    Русі коси, біляві риси.
    Йти від мене - це ваше право.
    Моє право - збирати смисли.

    Монотонно веселі будні,
    Невиразно щасливі очі.
    Неодмінно, постійно - бути,
    Але іноді я не хочу.


    Рейтинги: Народний 5.5 (5.5) | "Майстерень" 5.5 (5.5)
    Коментарі: (9)


  41. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.24 14:58 ]
    «Панна з Середмістя / Очі чорні» Лицарська сага. Вступна частина
    Чорні ворони! Чари зронені,
    на біду мені уготовані.
    Чорні ворони і гіркі сніги,
    аж за обрії круговерть юги.

    Не спинитися – на семи вітрах!
    Не відкритися - душі на ножах!
    Не знайти тепла, усміху судьби,
    не закінчити пісню ворожби.

    Ох „Очі чорні! Не *
    Потамовані!
    Очі пристрасні!
    Начаровані!
    Як люблю я вас!
    Як боюся вас!
    Ой, зустрілись ми
    У недобрий час!”

    А було – не так говорили ми!
    Поцілунками пломенілими
    тамували вщерть свою жадобу -
    і розсудливу, і вигадливу.
    А тепер мені, як забутися?!
    І кричи-волай - не вернутися!
    І біжу від вас, і кохаю вас!
    Злі приречення розлучили нас!

    „І тому за тьму *
    Глибші ви з-під вій!
    Бо в жалобі ви
    По душі моїй,
    Переможне вас
    Тішить полум’я:
    Догораю в нім
    Бідним серцем я!”

    Що тепер мені пристрасті нові,
    і знаття про те, що на вівтарі.
    Добрести б у млі дому в далині,
    де гортають дні - винні повені.
    Та мелодія, і п’янкі слова
    про твої думки і мої діла!
    Але ворони! Кляті ворони!
    І біжать путі в різні сторони.

    „Та не плачу я, *
    Не печалюся,
    Бо така легка
    Доленька моя:
    Бо усе, що дав
    Бог на радість нам,
    Я віддав твоїм
    Огняним очам!”

    2009 - 2024



    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (5) | "Продовження - Подорожня. Лицарська сага - І"


  42. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.18 14:19 ]
    Пісня «Звірі», Лицарська Сага, частина ІІ
    Що не так? Чи сюди не звертають з доріг?
    На вустах вороння і зневажливий сміх.
    Я би далі промчав - у спокійнішу ніч,
    та втомився мій кінь і мете зусібіч.

    - За притулок, господарю, дам дві ціни.
    А одежі брудні, бо вертаю з війни,
    де не те щоби виграв, але не програв...
    Дивні очі у тебе - з огнями заграв.

    - Ще вина! Й вороному досипте вівса...
    А обличчя навкруг, як нічні небеса.
    Навіть хміль не бере! Чи й видіння дурні,
    мила панно, ви начарували мені?

    Чи пояснення інші загадці простій -
    як любив я без відповіді, без надій?..
    А розмови навкруг про мороку з людьми,
    і зітхання липкі й ворушіння пітьми.

    І господар глядить, як рибак на улов,
    багрянить рукава винна пляма, чи кров.
    Задрімав я в теплі, у щемкій далині,
    та пробудження стало дарунком мені.

    Ніж так близько, і інші - у помах руки.
    Кінь іржав, попереджуючи, це вовки.
    Знову брате рятуєш! Напевно для краль!
    І в долоні заграла гартована сталь!

    І кричав я, рубаючи морди криві:
    - Мила панно, ви на-ча-ру-вали мені?!
    І хрипів, під тілами згинаючись, їй -
    що любив і без відповіді і надій...

    Не засуджую – не кохала і все,
    і до гриви схиляю, все нижче, лице.
    І пливу над снігами, і серцю не жаль
    в рідну твердь віддавати багряний кришталь.

    2004 - 2024

    Слова і музика В.Ляшкевича


    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (3)


  43. Володимир Ляшкевич - [ 2024.07.13 22:46 ]
    «Подорожня». Лицарська сага. Частина І
    * * *
    Сам на сам з недолі недожатим лихом
    зимньою порою я додому їхав.
    А мело, кружило, застилало очі -
    вороний мій дивом не зірвався з кручі.

    Забілило хащу і замовклу річку,
    завернуло обрій у дороги стрічку,
    затягло снігами, як зчорніле листя -
    там, де марив вами, панно з середмістя.

    Ну ж бо, милий друже, дійдемо до дому,
    обіцяю - кращу дам тобі попону,
    полум’я нестачі згасимо у грудях
    і духмяним сіном, і вином по людях.

    Буде ще нагода нам пораювати,
    милих і звабливих ласками вкривати.
    Але поки вуса покриває іній,
    і змикає вечір погляд темно-синій.

    Заблукали, змерзли, - надамо ж бо стрáху
    подорожнім, дай-но, вийдемо до шля́ху!
    Бо із головою не утратив хист я
    не губитись в світі, панно з середмістя!

    Ех! Та просто мерзти - не мої забави!
    Чи замало честі стрітися з вовками?
    Не лякайся, друже, не пряди вухами,
    найстрашніше – зрада, пустка за плечами.

    А у нас надійні за плечима друзі.
    Тож і не сахаймось на лихій дорозі.
    І знайдеться й серце, що не заморозить.
    А заночувати і копиці досить.

    Та невже це вітер без упину виє,
    нагортає тіні, люто бовваніє,
    ки́дається хижо з темного узлісся...
    Чи побачусь з вами, панно з середмістя?!


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Прокоментувати: | "«Звірі». Лицарська сага. Частина ІІ"


  44. Леся Горова - [ 2024.06.29 12:07 ]
    Поміж ромашок-штор (пісня)
    Поміж ромашок- штор
    Світла холодний проблиск.
    Над хутряним пальтом
    Профілю ніжний обрис.

    Витонченим пучком
    Коси тримають "краби".
    Стверджує щось кивком,
    Щось обіцяє, мабуть.

    Посеред пелюсток
    Тісно обняті тіні
    Заколихались - то
    ДИтятко на колінах.

    Горнеться до грудей.
    Разом з пальтом нагрітим
    В ліжко його кладе.
    І вимикає світло.

    Стомлене від сирен,
    В синіх обіймах тиші,
    Місто таки засне,
    Й мати дитя вколише.






    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (12)


  45. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.29 10:02 ]
    Різдвяна пісня
    Плин мирри у сни диво-теплої ночі.
    І покій мирської, принишклої хвилі.
    Відчуй, Кесаріє, як входить тремтіння
    у намертво стягнуті латами груди,

    як сходить уроджена в далечі дальній
    забута в нестямах солодка належність,
    як відігнавши покари порядки,
    озорює сутінь її протилежність.

    О, де, - як не тут, - кругозору видніше -
    подалі від Цезарів, ближче до неба!
    Коли повертається найважливіше -
    дарована кожному дива потреба!

    Відчуй, Кесаріє, серцями еллінів
    і душами галів – обіцяне в тому,
    у чому нема ні погроз, ні докорів
    а тільки - усміхненість Отчого дому,

    Сяяння Зорі в леті до Віфлеєму -
    над залишками звироднілого саду --
    Зорі, що несе у промінні своєму
    до кожного серця новину-розраду!

    Плин мирри, цвітіння привитої Гілки,
    і подиху мова нова Немовляти.
    Відчуй, Кесаріє, як світу природа
    вдихає надії крізь темні догмати.
    ____

    О, невже не радіти
    Сонячно-новій статі?!
    О невже ми не діти,
    Отчій Руці раді?!

    2005-2024


    Рейтинги: Народний -- (5.57) | "Майстерень" -- (5.58)
    Коментарі: (2) | "Ведичний цикл - із української минульщини."


  46. Леся Горова - [ 2024.06.28 14:52 ]
    Не сумуй
    В повечірній тиші не сумуй, мій друже.
    Пів зими пробігло, ближче до весни.
    Голос твій печальний розтривожив душу.
    Завіконня хмуре зашуміло тужно
    Барабанним танцем крапель крижаних.

    Не сумуй, минеться, і за ніччю сплине
    Все, що розболілось за короткий день.
    На світанку лапа доторкне коліна,
    Глянуть в душу очі незрадливо вірні.
    Хто ж кого гуляти в ранок поведе?



    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (2)


  47. Леся Горова - [ 2024.06.26 14:30 ]
    Сталяться нерви
    Сталяться нерви, як приходить злість,
    Як вовкулака завиває в північ,
    І мчить біда у хмарах білопінних,
    Бо він у сонне місто смерть поніс.

    Що - ненависть? Чи людяності крах,
    Що прирікає на пекучий відчай.
    Перевертень ожив середньовічний,
    Роззявив пащу й зорі з неба вкрав.

    Що - лють? І як не перейти межу?
    Аж цвіркуни принишкли. Темінь, темінь...
    Ти ж, воїне, стоїш над злом недремно,
    Там, де і місяць знічено пожух.

    І я молюся. Ця межа - із чим?
    За нею зло, воно повинно щезнуть .
    Бо граючись, підходить світ до бездни,
    Де вовкулака дні нам полічив.

    https://youtube.com/watch?v=iV7qTKXuPyw&si=_PUGypnxiLL997LB


    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  48. Леся Горова - [ 2024.06.25 13:03 ]
    Журавка
    Я тобі іще наснюся в шум дощу,
    Обійму і про любов нашепочу.
    Я наснюся, хоча думав, що забув,
    Загубив між ковилами у степу.

    Попалив, що з нами сталось, поміж трав,
    А що роси зберегли, то не зібрав.
    Та усе, що відгоріло, заболить,
    Як відірве вітер іскру від золи,
    І підніме, невгасиму, до зірок,
    Щоб комусь кохання знову розцвіло.
    Коли ж сонце стане сниво проганять
    То залишиться в долонях пташеня.
    І примариться мені , що в ковилах,
    Де грайливий вітер з полум'ям гуляв,
    Там журавка не покинула гнізда,
    Я ж пішов, її ні разу не згадав.
    А сьогодні, як заплакав дощ за склом,
    Ніжне сниво гірко серце обпекло,
    І лягла дорога зоряна назад.
    Та не здійме вітер іскру в небеса .
    Сон розіб'ється об ранок на шматки,
    Журавлем до сонця зніметься швидким.

    Обіймала, шепотіла , як колись,
    А на ранок попросила- відболи .


    https://youtube.com/watch?v=GAyYfGnyHr8&si=26SlRBNAB6uZdAju



    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (4)


  49. Леся Горова - [ 2024.06.24 10:16 ]
    Лелеко ( музична версія)
    Ти про що, лелеко, стукотиш

    Ти про що, лелеко, стукотиш?
    Пісня з теплим дощепадом схожа,
    Скочуються звуки у шпориш,
    Сіється зерном надії кожен.

    Щедро обсипаєш зверху дім,
    З давніх весен оберегом ставши.
    У твоїй пташиній коляді
    Чутно замовляння на удачу.

    А крило розмашисто міцне
    Понад садом- ніби милість Божа.
    Хай гніздо розпука обмине,
    Ти ж на ньому, знаю, на сторожі.


    https://youtube.com/watch?v=mzUwnhxiL1w&si=VZ-RB7k451dRIljG



    Рейтинги: Народний 6 (5.8) | "Майстерень" 6 (5.96)
    Коментарі: (3)


  50. Володимир Ляшкевич - [ 2024.06.23 22:13 ]
    Українські ведичні містерії з нагоди ведичного свята Івана Купала
    * * * (Гімни)
    "Слався Джива,
    квітни Жива."
    "Нам розрада – Світла Лада."
    Хор:
    "Слався Джива, квітни Жива.
    Нам розрада – Сяйна Лада,
    Нам розрада – Чиста Лада.
    Слався Джива! Квітни Жива!
    Слався Джива, квітни Жива!
    Нам розрада – Світла Лада!"

    Одним з найцікавіших і приваблюючих образів в українській давній міфології є антропоморфне зображення, яке нагадує жіночу постать. Ця жіноча фігура символізувала Велику Богиню Життя - "Живу", що охороняє, оберігає все живе на землі. Її голову часто зображували у вигляді ромба, трикутника або кола, обрамленого квітами. Інколи рук у Богині-Берегині може бути чотири або шість, що робить зображення схожим на дерево, або нагадує літеру «Ж», що в кирилиці прочитується як «живіте», тобто символізує вічне продовження життя.
    А ось її чоловіча половинка - Джива, ще більш цікаве явище космічного масштабу, та в наших умовах йшлося про того, хто патронував явище душі і духу всього живого, їхнє життєствердне поєднання ("дживу")...



    * * *
    Чуєш,
    як рівно,
    тихо,
    і невловимо тонко
    линуть давно забуті,
    линуть сюди з нізвідки
    рими цвітіння
    пряні?

    Як похітливо п’янко -
    з повних легень вростає
    в серце
    коріння
    квітки?

    Свідки,
    пропалі свідки,
    світу поза спиною,
    очі відкрили!

    З нитки
    Аріадни
    корою
    старозавітні плити
    давніх проклять
    зняті!

    О, невже не радіти
    Сонячно новій статі?!
    О, невже ми не діти,
    Отчій Руці раді?!

    2005-2024

    Слова і музична обробка - Ляшкевича В.





    Рейтинги: Народний 6 (5.57) | "Майстерень" 6 (5.58)
    Коментарі: (21)



  51. Сторінки: 1   2   3   4   5   ...   7